Форми та види кредиту і перспектива їх розвитку

У договорі обов'язково передбачаються умови припинення дії консорціумної угоди.

У консорціумній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, але й кілька позичальників, які мають причетність до заходу, що кредитується.

Консорціуми кредити ґрунтуються на тих самих принципах, що й інші види банківських кредитів, змінюються тільки механізм акумуляції кредитних ресурсів та процедура надання кредитів.

Надання консорціумного кредиту консорціумом здійснюється на загальних підставах із дотриманням банками-учасниками економічних нормативів.

Позичальник, який бажає отримати кредит у великому розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов'язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку, у кредитній угоді. Як правило, головним банком визначається один із великих банків з достатніми пасивами, що має досвід проведення кредитних операцій, налагоджені зв'язки з кредитними та фінансовими установами, кваліфікованих працівників і користується високою репутацією у банківських колах.

Умовою прийняття банків до членів консорціуму є згода на мінімальний розмір участі, який залежить від обсягів кредиту, що надається позичальнику, та ступеня ризику за цією операцією. Чим більший ризик за проектом, що кредитується, тим більша кількість банків може брати участь у консорціумі. Тим самим зменшується ризик для кожного банку.

Головний банк виконує такі функції посередника між позичальником та банками-учасниками:

* ведення переговорів про умови кредитної угоди як з позичальником, так і з банками-учасниками;

* вивчення запропонованого до кредитування проекту та пов'язаного з проведенням цієї операції ризиком;

* розробка та узгодження кредитної угоди;

* отримання від банків-учасників коштів у розмірі частки їх участі та надання їх позичальнику;

* отримання від позичальника коштів на сплату основного боргу та відсотків, комісійних, розподіл їх між банками-учасниками;

* узгодження умов кредитної операції між членами консорціуму та позичальником;

* контроль за виконанням умов кредитної угоди між кредиторами і позичальником, а також за розподілом прибутку та збитків;

* розповсюдження між банками-учасниками фінансових звітів інформації позичальника.

Для отримання консорціумного кредиту позичальник готує і подає головному банку, як правило, такі документи:

* клопотання на отримання кредиту із зазначенням характеру діяльності, фінансового стану позичальника;

* дані про мету та призначення кредиту;

* строк, протягом якого планується користування кредитом;

* строки користування кредитом за періодами (якщо кредит надається не за один раз);

* техніко-економічне обґрунтування проекту, що може бути прокредитований;

* інформацію про гаранта;

* інші документи, потрібні для прийняття рішення про кредитування.

Кредитні взаємовідносини між консорціумом та позичальником регулюються кредитною угодою, яка підписується всіма учасниками.

Консорціумна кредитна угода має включати такі основні статті:

* перелік учасників консорціумної угоди;

* сума та термін користування кредитом;

* періодичність та порядок надання кредитів;

* відсоткова ставка, порядок нарахування та сплати відсотків;

* строки та сума внесків у рахунок погашення боргу;

* умови дострокового погашення;

* порядок компенсації позичальником можливого збільшення вартості проекту;

* умови дострокового стягнення заборгованості за наданими кредитами;

* порядок нарахування та сплати штрафних санкцій за затримку повернення кредиту;

* санкції за порушення умов кредитної угоди;

* порядок стягнення та розмір всіх видів комісій та витрат;

* механізм кредитування;

* підписи та печатки всіх учасників угоди.

Після підписання кредитна консорціумна угода набуває юридичної сили і є обов'язковою для виконання всіма учасниками угоди.

Після укладання кредитної угоди головний банк консорціуму акумулює кошти банків-учасників і розпочинає кредитування позичальника у порядку, передбаченому кредитною угодою.

Кредит може надаватися банківським консорціумом таким чином:

* за допомогою акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку;

* шляхом гарантування загальної суми кредиту головним банком або групою банків, а кредитування здійснювати у міру виникнення потреби в кредиті;

* шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків до участі у консорціумній угоді.

Банківські консорціуми для запобігання ризику неповернення кредитів можуть не тільки удосконалювати механізм кредитування, але й вимагати від позичальника надання гарантійних зобов'язань інших банків, державних установ, Уряду, а також страхування ризику неповернення кредитів.

У разі якщо члени консорціуму та позичальник знаходяться у різних регіонах України, консорціум може використати банк позичальника або одну з філій банку-учасника, що знаходиться у цьому регіоні, для кредитування консорціумної угоди і здійснення контролю за цільовим використанням коштів та своєчасним погашенням кредитів.

У разі настання строків погашення зобов'язань позичальник повертає кредиторам не тільки суму позички та відсотки за кредит, але й відшкодовує всі витрати, пов'язані з організацією та здійсненням кредитної операції у сумі та в строк, обумовлені у кредитному договорі.

Повернення кредиту, сплата відсотків, комісійних, які покривають витрати банків-учасників кредитної операції, здійснюються пропорційно їх ролі та частці участі, що передбачена консорціумною угодою.

Після повного погашення кредиту, відсотків та інших платежів, що належать консорціуму, він складає свої повноваження. У разі потреби, в подальшому спільна діяльність банків-учасників може бути відновлена.

Різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит.

При паралельному кредитуванні в угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальниками.

Банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасниками умовами.

Кожний банк може самостійно надавати позичальнику визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими банками-кредиторами, умов кредитування.

Формами консорціумного кредиту також можуть бути спільні гарантії або поручительства банків за зобов'язаннями оплатити борг. При цьому оформляється угода як кредит із стягненням плати в залежності від виду вимоги, строку та суми кредиту.

2.3 Державне регулювання кредитних відносин

Прийняття Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність" (в новій редакції) забезпечило чітке визначення структури банківської системи України і правового поля для стабільного розвитку та діяльності банків в Україні (таб.2)

Перед Національним банком України (НБУ) поставлено завдання щодо створення регулятивного середовища для впровадження ключових принципів ефективного банківського нагляду. НБУ забезпечує погашення зовнішнього державного боргу та збільшення міжнародних ліквідних резервів.

НБУ проводить політику стерилізації надлишкової грошової маси шляхом здійснення операцій з мобілізації коштів комерційних банків. Облікова ставка НБУ за період з 2007 до 2012 р. була знижена у 3,3 разу, що сприяло здешевленню кредитних ресурсів (відсоткові ставки за кредитами комерційних банків у національній валюті зменшилися з 29,6 до 14,7 % річних). Однак, незважаючи на позитивні зміни у сфері грошово-кредитного та валютного регулювання економіки, залишається низка проблем, які необхідно усувати. Основні з них такі:

- недостатній рівень капіталізації банків (оскільки незначна частка іноземного капіталу в загальній сумі сплаченого статутного капіталу комерційних банків викликана тим, що на сьогодні Україна є непривабливою для іноземних інвесторів);

- наявність значних кредитних ризиків та недостатня кількість реальних платоспроможних позичальників (види кредитів, які надаються населенню);

- відносно малі масштаби банківської системи, але обсяг кредитних вкладень постійно зростає;

- недосконалість законодавчої бази;

- недостатній обсяг строкових депозитів у комерційних банках через все ще недостатній рівень довіри населення до банківської системи;

- складний фінансовий стан деяких великих банків, які значною мірою зайняті обслуговуванням державного сектору економіки та державних програм;

- відсутність розвиненого фондового ринку і, зокрема, ринку державних цінних паперів.

Регулювання грошової маси здійснює НБУ і Міністерство фінансів України. Для відстеження грошової маси в обігу застосовують такі грошові агрегати:

1) М 0 - кількість готівки в обігу, включаючи гроші в касах підприємств;

2) М 1 - сума готівки в обігу (М 0) плюс внески населення та підприємств до запитання (тобто сукупна кількість грошей, що використовуються як засіб обігу і обслуговуючий поточний платіжний оборот);

3) М 2 - сума грошових коштів, що обслуговують поточний обіг (М,) плюс строкові внески населення та підприємств;

4) М 3 - сукупна грошова маса, що включає грошові кошти, які обслуговують поточний обіг плюс строкові внески, а також ліквідні цінні папери (облігації, сертифікати, казначейські зобов'язання) та кошти на рахунках бюджетних і громадських організацій, кошти для фінансування капітальних вкладень;

5) М 4 - сукупна грошова маса (М 3) плюс негрошові ліквідні кошти, що зберігаються в банках.

До основних інструментів регулювання грошово-кредитних відносин належить:

1) облікова (дисконтна) політика НБУ, заснована на переобліку або купівлі векселів, врахованих раніше комерційними банками, тобто випускаються від імені держави державні цінні папери (уповноваженим фінансовим органом), які реалізуються в момент емісії серед кредитних установ за ціною, нижчою за номінал. Різниця становить дохід держателя векселя, а для НБУ служить засобом впливу на загальний обсяг кредиту та грошового обігу та використовується як застава під час отримання комерційним банком позики в НБУ або іншому комерційному банку.

НБУ з валюти векселя утримує дисконт (обліковий процент, що стягується банком під час обліку векселів), зміна якого впливає на обсяг кредитування в країні. Офіційні облікові ставки в різних країнах становлять: в Великій Британії та Франції - 5 %; в Німеччині - 4; в США - 3; в Японії - 1 %. Отже, в Японії створені умови для отримання більш дешевого кредиту, що сприяє припливу інвестицій. Висока ставка НБУ гальмує зростання грошової маси (за агрегатом М 3);

2) операції на відкритому ринку необхідні для підвищення ефективності облікової (дисконтної) політики і проводяться між НБУ та кредитними установами не за ринковими відсотковими ставками, а за заздалегідь встановленим курсом. Таким чином, змінюючи відсоткові ставки на відкритому ринку, НБУ створює вигідні умови кредитним інститутам з закупівлі або продажу державних цінних паперів для підвищення ліквідності їх активів. Це найбільш гнучкий метод регулювання кредитних можливостей банків, який активно використовується НБУ в період зростання дефіциту державного бюджету;

3) політика обов'язкових резервів полягає у встановленні НБУ норм обов'язкових мінімальних резервів кредитним інститутам у вигляді певного відсотка від суми їх депозитів (при цьому обов'язкові мінімальні резерви зберігаються на безвідсотковому рахунку в НБУ).

Ставки за обов'язковими резервами в різних країнах можуть бути різними. Наприклад, ставки за обов'язковими резервами кредитних інститутів у промислово розвинутих країнах такі: Великій Британії - 0,45%; США - 3-12; Франції - 3-6,5; Німеччині - 4,15-12,1; Швейцарії - 2,5; Японії - 0,125-2,5 %.

З метою запобігання припливу внесків на євроринок НБУ повинен знижувати ставки за строковими і ощадними внесками, а також за внесками до запитання нерезидентів. Грошово-кредитна та валютна політика державних органів управління реалізується через інститути грошово-кредитних відносин, до яких в системі державного регулювання економіки належать:

- Національний банк України - економічно самостійна установа, незалежна від розподільних і виконавчих органів влади, яка здійснює свої витрати за рахунок власних доходів та займається регулюванням і контролем фінансових ринків, інститутів. Основними завданнями НБУ, які необхідно вирішувати в процесі регулювання грошово-кредитних і валютних відносин, є: регулювання грошового обігу; забезпечення стійкості гривні за допомогою купівлі-продажу іноземної валюти; проведення єдиної грошово-кредитної та валютної політики (встановлення норм обов'язкового резервування комерційними банками залучених ресурсів, рівня облікових ставок за кредитами комерційним банкам, проводячи операції з цінними паперами, рефінансування комерційних банків за допомогою надання короткострокових кредитів (погашення старої державної заборгованості за цінними паперами), встановлення курсу національної валюти щодо інших валют); організація розрахунків і касового обслуговування; захист інтересів вкладників, банків; організація та здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків та інших комерційних установ; проведення операцій зовнішньоекономічної діяльності;

- Мережа комерційних банків, які здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування суб'єктів господарської діяльності;

- Мережа спеціальних банків, які кредитують під заставу нерухомість: земельні, інвестиційні банки та ін. У стадії формування перебувають муніципальні банки, що служать для забезпечення виконання місцевих бюджетів, перерозподілу за допомогою кредиту вільних фінансових ресурсів у рамках муніципалітету.

Наявна грошова маса в обігу України та її розміщення, на кінець року, млн.. грн. (таб. 3)



Розділ 3. Перспектива розвитку кредиту

3.1 Світовий досвід регулювання кредитних відносин

Національна грошова одиниця Японії - єна. На сучасному етапі єна використовується як міжнародний резерв і платіжний засіб переважно в азіатському регіоні. Періодично грошово-кредитної системи Японії переживала гострі кризи платіжного балансу.

У період і після Першої світової війни грошова маса в обігу в Японії збільшилась у 3 рази.

З початку японської агресії у Китаї до кінця Другої світової війни інфляція в Японії посилюється. Грошово-кредитна система Японії не могла стримати інфляційних процесів у країні.

У 1952 р. відновлення економіки Японії було завершене.

Кредитна система Японії утворилась після незакінченої буржуазної революції 1868 р. У цей період виник також центральний емісійний банк Японії.

Для японської банківської системи у післявоєнний період характерним було розмежування функцій різних банків за американським прикладом.

Сучасна кредитна система Японії складається з Центрального банку, він є верхнім рівнем кредитної системи, її головою. Банк Японії здійснює емісію грошей, грошово-кредитну політику, державно-монополістичне регулювання економіки та касове обслуговування Казни. Далі розташовується нижчий рівень кредитної системи.

У кредитній системі Японії переважають приватні інституції.

З метою запобігання безробіттю й підтримки діяльності середніх і малих підприємств було створено кредитну кооперацію й довірчі фонди.

Для кредитування зовнішньої торгівлі в 1950 р. засновано Експортний банк, головною функцією якого було кредитування експорту продукції японського суднобудування і машинобудування. В 1951 р. засновано Японський банк розвитку, капітан якого повністю належить державі.

Особливістю розвитку банківської системи Японії в післявоєнний період було утворення фінансово-промислових груп.

Одним із найважливіших завдань Банку Японії є забезпечення безперервного функціонування системи розрахунків між кредитними організаціями. Банк як фінансовий агент уряду керує від його імені державними фондами, займається валютно-фінансовою діяльністю, спрямованою на стабілізацію валютного курсу ієни, проводить регулювання грошово-кредитних відносин Японії.

Основні важелі грошово-кредитної політики Банку Японії:

- встановлення облікової ставки;

- встановлення обсягів купівлі-продажу облігацій і векселів;

- проведення обов'язкового резервування;

- регламентування операцій з іноземною валютою;

- здійснення нагляду за банківською діяльністю.

Грошово-кредитна система Японії дворівнева і складається з Центрального банку, комерційних банків та небанківських кредитно-фінансових інститутів.

На першому рівні грошово-кредитної системи знаходиться Центральний банк Японії. Йому належить виключне право емісії банкнот, він здійснює грошово-кредитну політику, регулювання економіки та касове обслуговування державної казни.

На другому рівні грошово-кредитної системи Японії знаходяться банківські й небанківські кредитно-фінансові інститути.

Комерційні банки в Японії поділяються на універсальні та спеціалізовані.

Головні особливості грошово-кредитної системи Японії:

- висока ступінь концентрації та централізації капіталу;

- жорстка регламентація банківської діяльності;

- спеціалізація банківських інститутів на певних видах діяльності.

3.2 Напрями вдосконалення кредиту в Україні

Дослідження тенденцій розвитку та проблем кредитного ринку України засвідчує потребу більш ефективного розвитку та забезпечення стабільності банківської системи та вдосконалення законодавчої бази кредитного ринку. Цього можна досягти, запровадивши досконалі механізми регулювання кредитного ринку, а саме:

Розробити механізми, які б не давали змоги банкам кредитувати фізичних осіб без наявності інформації про їх доходи, що б позитивно вплинуло на якість кредитних портфелів комерційних банків. Таким заходом, наприклад, міг бути нормативний акт, який би впровадив суттєве підвищення норми відрахувань у резерви за такими кредитами.

Запровадити публікацію в доступних широкому колу суб'єктів ринку засобах масової інформації даних про рейтингові оцінки банків, які встановлені за результатами інспектувань Національного банку України, що забезпечить більш зважений підхід банків до допустимого рівня ризиків та дозволить більш зважено обирати позичальникам банка-партнери;

Здійснити масові перевірки банківських установ щодо дотримання ними вимог "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Національному банку України необхідно запровадити кваліфікаційні вимоги до працівників, які безпосередньо працюють на точках продажу кредитів (так званих "віддалених робочих місць"), які беруть участь у виборі кола позичальників банку, що повинно зменшити обсяг проблемних кредитів;

З метою забезпечення доступності житла для всіх категорій громадян необхідно створення такого фінансово-кредитного механізму:

- для залучення в будівництво приватних інвестицій і для полегшення накопичення громадянами власних коштів на придбання житла використовувати випуск муніципальних і приватних позик на житлове будівництво (житлових сертифікатів). Сполучити можливість придбання житлових сертифікатів на частину вартості житла й одержання кредиту на відсутню частину;

- надання банками середньострокових кредитів (1-1,5 року) на будівництво житла забудовникам (у першу чергу, будівельним організаціям, можливо індивідуальним забудовникам) із виплатою в період будівництва лише відсотків по кредиту і поверненням суми основного боргу по закінченні будівництва (у випадку, коли позичальником є будівельна організація) або переоформленням у довгостроковий (10-25 років) іпотечний кредит (у випадку, коли позичальником є індивідуальний забудовник);

- надання банками довгострокових кредитів (10-25 років) на придбання індивідуальних будинків фізичними особами під заставу цих будинків і прилягаючих земельних ділянок. Використовуваний кредитний інструмент - кредит із відстрочкою платежу. Розмір одержуваного кредиту залежить від рівня прибутку позичальника таким чином, що щомісячні платежі по кредиту складають 25-30 відсотків від рівня щомісячного прибутку позичальника (членів його сім'ї);

- заохочення підприємств і організацій у наданні кредиторам гарантій по поверненню кредитів, наданих їхнім робітникам. Гарантії можуть передбачати повернення залишку кредиту самим підприємством у якості поручителя по кредитному зобов'язанню або забезпечення їм страхування життя позичальника;

- для полегшення процесу використання громадянами вартості наявного житла при придбанні або будівництві нового банками даються короткострокові (3-6 місяців) проміжні кредити під заставу старого житла;

- для фінансування будівництва інженерної інфраструктури житлової забудови залучаються банківські кредитні засоби або муніципальні позики, забезпечені частиною майбутніх платежів за відповідні комунальні послуги;

- пропонується звільнити фізичних осіб від сплати житлового податку з засобів, використовуваних на оплату житлового кредиту, на весь кредитний період, а також від сплати державного збору за реєстрацію договору застави житла, що одержується за допомогою кредиту.

Реалізація цих пропозицій та проведення подальших досліджень основних чинників формування кредитного ринку дасть змогу успішніше реалізовувати інтереси суспільства та забезпечувати ефективну стратегію розвитку національної економіки України.

Отже, можна визначили, що кредитний ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де об'єктом операцій є наданий на певних умовах у позику капітал.

В 2012 році продовжує спостерігатись відновлення ділової активності учасників кредитного ринку, після наслідків фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. та все ж таки спостерігаються проблеми на кредитному ринку: підвищення процентних ставок по кредитних операціях, зниження платоспроможного попиту на кредитні послуги, внаслідок чого банки мають прострочену заборгованість по позиках.

Вихід України із кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого кредитного ринку. А для цього необхідно здійснити ряд невідкладних заходів. До першочергових тут можна віднести:

1. Привести чинне законодавство у відповідність з потребами сьогоднішнього функціонування та подальшого розвитку кредитного ринку України;

2. Більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку.

У сфері регулювання та нагляду за діяльністю фінансових компаній та інших кредитних установ забезпечення фінансової стійкості необхідно передбачити наступні кроки:

- встановлення вимог до якості їхніх активів;

- збільшення капіталізації фінансових компаній;

- запровадження елементів системи ризик-менеджменту в кредитних установах шляхом оцінки платоспроможності кредитора та контролю грошових потоків;

- створення системи прозорості діяльності та розкриття інформації щодо фінансового стану компаній шляхом запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності.

Саме централізований та регульований ринок стає універсальним механізмом, за допомогою якого врегульовуються не лише економічні, а й соціальні і навіть політичні відносини. Стабільність ринку сприятиме зміцненню довіри населення до кредитної системи, залучить іноземних інвесторів, а наявність єдиного центру котирування створить сприятливі умови для здорової конкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів та емітентів.



Висновки

В основі будь-якої системи кредитного обслуговування лежать такі принципи її функціонування: забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру. Реалізуються вони в специфічних формах, які визначаються особливостями об'єкта кредитування.

Виходячи з аналізу досвіду країн з розвинутою ринковою економікою та соціально-економічних і галузевих особливостей в нашій країні, доцільно зосередити зусилля на удосконаленні існуючої кредитної інфраструктури, кредитного і розрахункового механізмів.

У кредитній інфраструктурі основними формами повинні стати спеціалізовані кредитні підприємства по обслуговуванню різних сфер економіки.

Залучення коштів у кругообіг підприємств можуть здійснювати кредитні спілки та кооперативні банки. Перші можуть займатись залученням коштів населення, а другі - як юридичних так і фізичних осіб.

Переваги таких фінансових закладів - максимальне наближення до своїх клієнтів та порівняно низькі експлуатаційні витрати по кредитному обслуговуванню.

Облікова ставка НБУ за період з 2007 до 2012 р. була знижена у 3,3 разу, що сприяло здешевленню кредитних ресурсів (відсоткові ставки за кредитами комерційних банків у національній валюті зменшилися з 29,6 до 14,7 % річних). Однак, незважаючи на позитивні зміни у сфері грошово-кредитного та валютного регулювання економіки, залишається низка проблем, які необхідно усувати. Основні з них такі:

- недостатній рівень капіталізації банків (оскільки незначна частка іноземного капіталу в загальній сумі сплаченого статутного капіталу комерційних банків викликана тим, що на сьогодні Україна є непривабливою для іноземних інвесторів);

- наявність значних кредитних ризиків та недостатня кількість реальних платоспроможних позичальників (види кредитів, які надаються населенню);

- відносно малі масштаби банківської системи, але обсяг кредитних вкладень постійно зростає;

- недосконалість законодавчої бази;

- недостатній обсяг строкових депозитів у комерційних банках через все ще недостатній рівень довіри населення до банківської системи;

- складний фінансовий стан деяких великих банків, які значною мірою зайняті обслуговуванням державного сектору економіки та державних програм;

- відсутність розвиненого фондового ринку і, зокрема, ринку державних цінних паперів.

Для підвищення ефективності їх роботи потрібно надати їм. можливість розширити сферу послуг, які вони можуть надавати своїм клієнтам. Після створення сітки кредитних спілок та кооперативних банків, з метою централізації коштів потрібно створити організаційно-нормативні умови і сформувати їх регіональні та національні об'єднання.

Створення лізингових компаній дасть можливість значно розширити сферу довгострокових вкладень в оновлення існуючих засобів виробництва, поєднуючи технічне переозброєння підприємств із запровадженням нових технологій.

Безумовно, запровадження таких інфраструктурних ланок кредитної системи в якійсь мірі похитне монопольне становище комерційних банків на кредитному ринку. Але це, разом з тим, створить і нове конкурентне середовище для їх діяльності, стимулюючі таким чином більш ефективне обслуговування виробництва. Запровадження таких інфраструктурних ланок стримується недосконалістю законодавчо-нормативного забезпечення.

Для розвитку комерційного кредиту в Україні існує ряд законодавчо-нормативних актів. Проте він не набув широкого застосування. Основною причиною цього є недостатня обізнаність суб'єктів підприємницької діяльності з умовами його використання. Тому для розвитку даного виду кредитування потрібно підготувати та опублікувати відповідні рекомендації і доповнити відповідні законодавчі й нормативні акти по забезпеченню механізму безперервного руху векселів з жорсткою гарантією їх оплати.

Таким чином кредит - це одна з рушійних сил в розвитку економіки.

Економічний фактор кредиту полягає в тому, що він підвищує раціональне використання наявних у державі ресурсів та сприяє ефективному обертанню вартості в різних її формах.

Ефективний рух вартості веде до збільшення продуктивної діяльності, зростання грошових потоків, збільшенні багатства держави та її громадян.

Філософсько-психологічний фактор кредиту, як зростання багатства,, полягає в тому, що для кожної окремої людини кредит є стимулом розвитку його мислення і волі, здібності і прагнень до ефективного використання ресурсів.

Кредитні борги активізують енергію і ділову хватку людей, змушують їх активно мислити та активно діяти.

Кредитні відносини роблять людей відповідальними, змушують їх високо ефективно працювати, підвищувати свою кваліфікацію і дорожити роботою, а це означає і зміцнювати державу.

На сьогодні грошово-кредитний механізм охороняють та наполегливо розвивають у розвинених країнах, де він забезпечує багатство та дає можливість створювати нормальні грошові потоки громадянам.

Банківські кредити в розвинутих країнах складають від 90 до 100% ВВП. В Україні на початку 2010 року банківські кредити складали 11,1% від ВВП. За останні 2 роки по даним різної преси кредити комерційних банків зросли вдвічі.

Кредитні відносини покращують життя різним верствам населення.

Виконуючи мобілізацію тимчасово вільних грошових коштів і перетворюючи їх в капітал, банки акумулюють доходи і заощадження у вигляді вкладів.

Вкладник отримує винагороду у вигляді відсотка або надання банком послуг. Сконцентровані у вкладах заощадження перетворюються на позиковий капітал, який використовуються банками для надання кредитів підприємствам і підприємцям.

Використання кредитів забезпечує розвиток виробничих сил країни в цілому.

Користувачі позик вкладають кошти в розширення виробництва, купівлю нерухомості, споживчих товарів.

В результаті за допомогою банків заощадження перетворюються на капітал. Кругообіг грошових коштів та кредитів значно покращує життя населення.

За останні роки в Україні набувають інтереси споживчі кредити на різні споживчі цілі. При цьому банки удосконалюють схеми надання кредитів та збільшують їх напрямки.

Збільшується світ банківських послуг, з широкого переліку продуктів запропонованих банком завжди можна обрати послуги, які необхідні людині в любий час. За допомогою пластикових карток, які інтенсивно пропонуються банками можна легко і зручно сплачувати різні покупки та послуги; не турбуватися про збереження своїх грошей і мати їх під рукою в будь-який час доби.

Так, Приватбанку належить найбільша в Україні мережа обслуговування платіжних карток, що включає понад 15000 торгово-сервісних точок, понад 1500 банкоматів.

Запроваджуються картки миттєвого випуску; особисті картки; картки призначені для отримання готівки та оплати різних товарів і послуг у торгово-сервісній мережі в усьому світі.

Кредитні картки дають змогу не обмежуючи себе у витратах оплачувати свої покупки в магазинах, знімати готівку в банкоматах та відділеннях банку.

Після сплати кредиту можна користуватися кредитними коштами знову.

Банки запрошують оформляти кредити на різні цілі:

автокредит на нові або потримані автомобілі;

житлові кредити терміном до 15 років;

товари у розстрочку - це кредити на придбання аудіо-, відео-, побутової,

комп'ютерної та оргтехніки, меблів та багато іншого з оформленням безпосередньо у магазині;

подієве кредитування - це кредити на всі випадки життя (проведення урочистостей, лікування, освіта, відпочинок, ремонт, інше).

Так, Приватбанк пропонує новий продукт - кредитну картку для оплати навчання терміном до 15 років. Фінансування навчання за кредитною карткою проводиться до закінчення навчального закладу, далі банк може запропонувати додатковий кредит на цю ж картку.

В умовах ринкової економіки грошово-кредитні системи набувають особливої ваги в суспільному житті.

Грошово-кредитні відносини, фінансово-кредитні інститути істотно впливають на економічні та соціальні процеси у країні. І ця сторона життя держави є актуальна для сучасного українського суспільства, яке здійснює ринкові реформи і створює власну сучасну грошово-кредитну систему.



Список використаної літератури

1. Підр. Гроші та кредит за ред/ Івасів Б.С. Савлук М.І. Ющенко В.А.-Терноп. Карт-Бланш 2000.-510.с

2. Демків А.В Гроші та кредит.-К.: Дакор., К.: Вира-Р.,2003.-528с.

3. Давидов О.І.,Зінченко Я.В. Фондові кризи в ринковій економіці//Фінанси України.-2000.-№3.

4. Геращенко В. Міжнародні кредити і господарський розвиток//Банківська справа.-2000.

5. Величко О. Становлення і розвиток грошово-кредитної системи України//Економіка України.-2001.

6. Актуальные валютно-финансовые проблемы капиталистических й развивающихся стран/ М.: НИФИ.-1997. - Вып-1.

7. Сало І. Роль економічних теорій грошей, інвестицій і накопичення у стабілізації та розвитку економіки //Вісник НБУ, - 1996.

8. Фінансово-кредитні відносини в АПК. За ред. акад. УААН П-Т.Савлука, чл.-кор. УААН М.Д-Дем'яненка. - К.: 1996. 284 с.

9. Мороз А.М. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М. І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін. ; За заг. ред. А.М. Мороза. - 3-є вид., перероб. і доп. - К:КНЕУ, 2008. - 608 с.

10. Лаврушин О.И. Банковское дело: Учебник / О.И. Лаврушин, И.Д. Мамонова, О.И. Валенцева / Под ред. О.И. Лаврушина. --М. : КНОРУС, 2008. - 768 с.

11. Барановський О. І. Фінансові кризи: передумови, наслідки і шляхи запобігання: Монографія / О. І. Барановський. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. - 754 с.

12. Ревенчук С.К. Гроші та кредит: Підручник / С.К. Реверчук [та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - К. : Знання. 2011. - 382 с.

13. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків навчальний посібник / О.В. Васюренко, К.О. Волохата / За ред. О.В. Васюренко - К. : Знання, 2006. - 464 с.

14. Смовженко Т.С. Кредитування і контроль: навч. посіб. / Т.С. Смовженко, Р.Р. Коцовська, В.М. Крупський, В.С. Хім'як. - Львів: ЛБІ НБУ, 2004. - 135с.

15. Офіційний сайт Національного банку України // www.bank.gov.ua.

16. Розвиток банківської системи України: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, О. І. Барановського. - К. : Ін.-т екон. та прогнозув., 2008. - 584 с.

17. Положення НБУ "Про кредитування" від 28 вересня 1995 р. № 246 / / http: // www.kmu.gov.ua

18. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання / М. Олексієнко, В. Ольшанський, Д. Лилак, Е. Першиков. - К.: "Козаки", 1996. - 144 с.

19. Облік та аудит у комерційних банках / А.М. Герасимович, Т.В. Кри- вов'яз, О.А. Мазур та ін. / За ред. д. е. н., проф. А.М. Герасимовича. - Львів: Видавництво "Фенікс", 1999. - 512 с.

20. Положення про кредитування / Ситник В.П., Кравець В.М., Міхеє- в П.М., Грибков В.Н. та ін. - К.: Банк "Україна", 1998. - 144 с.

21. Цивільний кодекс України // http: // www.kmu.gov.ua

22. Шлапак О., Пушкарьов В., Карцева ґ. Фінансовий стан, тенденції та проблеми функціонування і розвитку банків у 2002 році // Вісник НБУ. - 2003. - № 3. - С. 2--10.

23. Артус М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Мирослав Артус,; Європейський ун-т. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. - 161 с.

24. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. М.І. Савлука,; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. - К.: КНЕУ, 2003. - 602 с.

25. Гроші та кредит: Підручник для вузів за спец. "Фінанси та кредит"/ Михайло Савлук, К.Г. Зуллас, А.М. Коряк. - К.: Либідь, 2002. - 330 с.

26. Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва,; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп.. - Тернопіль: Карт-бланш, 2006. - 510 с.

27. Демківський А. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Анатолій Демківський,. - К.: Дакор, 2003,, 2005: ВИРА-Р. - 527 с.

28. Денисенко М. Гроші та кредит у банківській справі: Навчальний посібник для студентів вищих нав-чальних закладів/ Микола Денисенко,; Авт.передм. К.Г. Федоренко. - К.: Алерта, 2004. - 477 с.

29. Колодізєв О. Гроші та кредит: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Олег Колодізєв, Оксана Яременко,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. - 153 с.

30. Михайловська І. М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ І. М. Михайловська, К.Л. Ларіонова. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - 431 с.



Додаток

Напрям	Кредитування на споживчі потреби	Автокредитування	Кредитні картки	Іпотечне кредитування
Наявність попереднього скорингу	Використовується попередній скоринг, який дає змогу знизити навантаження на операціоніста щодо перевірки на відповідність позичальника після введення попередньої заявки	Виступає допоміжним єлементом, єфективне використання при єкспрес-кредитуванні	Використовується попередній скоринг, який дає змогу знизити навантаження на операціоніста щодо перевірки на відповідність позичальника після введення попередньої заявки	Виступає допоміжним єлементом, єфективне використання при єкспрес-кредитуванні
Ефективність скорингу	Обов*язкові чітко визначені скорингові системи від помилок введення та їх шахрайства	Скорингові системи мають інформаційний характер, пропонується використання ручних перевірок	Обов*язкові чітко визначені скорингові системи від помилок введення та їх шахрайства	Скорингові системи мають інформаційний характер, пропонується використання ручних перевірок
Швидкість оброблення заявки	Необхідне швидке прийняття рішення для забезпечення оброблення значних потоків невеликих кредитів	Важливе значення має при прийнятті рішення про експрес-кредитування	Необхідне швидке прийняття рішення для забезпечення оброблення значних потоків невеликих кредитів	Важливе значення має при прийнятті рішення про експрес-кредитування
Автоматичні перевірки, ручні роботи	Значна кількість автоматичних перевірок, мала присутність спеціалістів банку	Особливо важливі ручні перевірки, автоматичні перевірки важливі при експрес-кредитуванні	Процесси автоматизовані, ручні перевірки важливі під час надання великих кредитів	Особливао важливі ручні перевірки, автоматичні перевірки можуть мати рекомендаційний характер
Кваліфікація спеціалістів у пунктах продажу	Низька, існує значна потреба у захищеності системи від помилок введення інформації та шахрайства	Середня, є потреба у захищеності системи від помилок введення інформації та шахрайства	Низька, існує значна потреба у захищеності системи від помилок введення інформації та шахрайства	Середня, є потреба у захищеності системи від помилок введення інформації та шахрайства
Кількість та складність кредитних продуктів	Велика кількість стандартизованих кредитних продуктів	Продукті різноманітні, для експрес-кредитування характерне використання кредитного калькулятора	Велика кількість стандартизованих кредитних продуктів	Продукті різноманітні, для експрес-кредитування характерне використання кредитного калькулятора
Складність автоматизованих кредитних процесів	Кредитні процеси спрощені, невеликий обсяг документообігу, висока ступінь інтеграції з зовнішніми системами	Кредитні процеси середньої складності	Різноманіття бізнес-процесів, тісна інтеграція з процесинговим центром	Багаторівневі процеси зі значним документообігом і великою кількістю учасників

(таб.1)

Усі функції кредиту взаємопов'язані; їх взаємодія забезпечує якісну стійкість кредитних відносин. Звичайно, при бажанні можна виділити й більш широкий набір функцій кредиту: акумуляції тимчасово вільних коштів; регулювання грошового обороту; економії витрат обігу; опосередкування кругообігу капіталу тощо. Але саме чотири виділені вище функції є головними; вони утворюють конститутивні ознаки кредиту.

Показники	Роки
	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Емісія готівки до попереднього періоду. %	135	151	137	108	127	143
Грошова масса (МІ), млн грн	22252	45755	64870	95043	125801	195072
До попереднього періоду, %	145	142	142	147	132	154
Норматив обов*язкового резервування коштів юанків у НБУ на кінець періоду, %	15	6-14	0-12	0-12	6-7	6-8
Облікова ставка НБУ (середньозважена річна), %	30,6	19,7	9,5	7,0	7,5	9,2
Відсоткова ставка рефінансування, %	29,6	20,2	9,2	8,0	16,1	14,7
-за ломбардними кредитами	30,9	-	-	-	-	-
-За операціями	28,0	22,0	11,7	8,0	16,1	14,7
-За іншими механізмами	-	21,0	-	-	-	-
-за кредитами овернайт	-	16,5	9,2	8,3	13,0	12,9
-нa тендері	-	16,5	9,2	8,3	13,0	12,9

(таб.2)

НБУ проводить політику стерилізації надлишкової грошової маси шляхом здійснення операцій з мобілізації коштів комерційних банків. Облікова ставка НБУ за період з 2007 до 2012 р. була знижена у 3,3 разу, що сприяло здешевленню кредитних ресурсів (відсоткові ставки за кредитами комерційних банків у національній валюті зменшилися з 29,6 до 14,7 % річних). Однак, незважаючи на позитивні зміни у сфері грошово-кредитного та валютного регулювання економіки, залишається низка проблем, які необхідно усувати. Основні з них такі:

- недостатній рівень капіталізації банків (оскільки незначна частка іноземного капіталу в загальній сумі сплаченого статутного капіталу комерційних банків викликана тим, що на сьогодні Україна є непривабливою для іноземних інвесторів);

- наявність значних кредитних ризиків та недостатня кількість реальних платоспроможних позичальників (види кредитів, які надаються населенню); відносно малі масштаби банківської системи, але обсяг кредитних вкладень постійно зростає;

- недосконалість законодавчої бази;

- недостатній обсяг строкових депозитів у комерційних банках через все ще недостатній рівень довіри населення до банківської системи;

- складний фінансовий стан деяких великих банків, які значною мірою зайняті обслуговуванням державного сектору економіки та державних програм; відсутність розвиненого фондового ринку і, зокрема, ринку державних цінних паперів.

Размещено на Allbest.ru

...