Ринок цінних паперів України

В Україні не існує єдиної системи котирування цінних паперів, торги відбуваються окремо на п'ятьох біржах: Українській фондовій біржі, Київській міжнародній фондовій біржі, Донецькій фондовій біржі, Придніпровській фондовій біржі, а також на фондовій секції Української міжбанківської валютної біржі (державними цінними паперами). Окремо від біржового діє позабіржовий ринок. Національний депозитарій перебуває на початковій стадії, оскільки його було створено лише у березні 1999 р. Засновники: Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (430 акцій за ціною 10 тис. грн за акцію) і НБУ (22 акції), комерційні банки, інвестиційні компанії та саморегулювальні організації (48 акцій). Національний депозитарій є центральним елементом депозитарної системи країни і забезпечує функціонування єдиної системи обліку й обігу цінних паперів, а також інтеграцію національної депозитарної системи в міжнародну систему депозитарних організацій.

Водночас доцільно зупинитися на міжнародному правовому регулюванні фондового ринку, яке здійснюється двома способами: в системі окремих міжнародних договорів і в системі міжнародних організацій. У першому випадку дві або декілька країн домовляються про режим допуску й обігу своїх цінних паперів на територіях через укладання договорів між ними. У другому -- міжнародне правове регулювання -- це регулювання поведінки учасників ринку цінних паперів, що встановлюється в системі конкретної міжнародної організації (Європейського Союзу -- European Union і Міжнародної організації комісій з цінних паперів -- International Organization of Securities Commissions -- IOSCO).

Крім міжнародного правового регулювання фондового ринку, існує, як уже зазначалося, державне регулювання та саморегулювання.

Під державно-правовим регулюванням фондового ринку розуміють регулювання ринкових відносин щодо цінних паперів, яке здійснюють уповноважені державні органи країн унаслідок створення нормативно-правових актів, їх використання, встановлення контролю за дотриманням цих актів всіма суб'єктами ринку.

Основними елементами державного регулювання фондового ринку є:

-- законодавчі та підзаконні акти;

-- органи державного управління, що забезпечують пряме втручання в діяльність суб'єктів ринку цінних паперів;

-- непряме втручання держави у фондовий ринок.

Отже, головне завдання державного регулювання фондового ринку -- це узгодження інтересів усіх суб'єктів ринку встановленням необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням у їхню діяльність.

1. За допомогою державних нормативних актів регулюються такі відносини на ринку цінних паперів:

-- механізм реєстрації емісії цінних паперів;

-- відкритість інформації про емітентів;

-- порядок реєстрації фондових бірж та їхніх членів;

-- мінімум норм поведінки учасників ринку;

-- процеси корпоратизації, приєднання та поглинання;

-- облік і звітність.

2. У всіх країнах регулювання діяльності фондового ринку здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою і судовою. У більшості країн Існує спеціальний виконавчий орган, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку його учасниками.

В Україні це Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, основні завдання якої:

-- формування і забезпечення реалізації єдиної державної політики, спрямованої на розвиток і функціонування ринку цінних паперів у країні, сприяння адаптації українського ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

-- координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування в Україні фондового ринку;

-- забезпечення державного контролю за дотриманням законодавства України з питань функціонування фондового ринку;

-- організаційне забезпечення запровадження системи заходів про захист інтересів суб'єктів фондового ринку, впорядкування діяльності емітентів, торговців цінними паперами й інших фінансових посередників;

-- підготовка пропозицій щодо запобігання монополізації фондового ринку, створення умов для розвитку добросовісної конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснення контролю за їх реалізацією;

-- узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску й обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій, спрямованих на його вдосконалення;

-- узагальнення та поширення досвіду іноземних держав з формування та розвитку добросовісної конкуренції на фондовому ринку.

3. Важелями непрямого втручання держави на фондовий ринок є:

-- податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак -- на потребу в фінансових ресурсах;

-- регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позичкового процента;

-- зовнішньоекономічна політика регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій і под.;

-- гарантії держави за позиками приватного сектору;

-- вихід держави на ринок позичкових капіталів, що створюють пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.

Загалом засадами державного регулювання фондового ринку є законодавство і контроль. Контрольну функцію держави на ринку цінних паперів виконує Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Механізм контролю за учасниками фондового ринку охоплює такі заходи:

-- проведення планових і позапланових перевірок діяльності учасників;

-- на підставі аналізу різноманітної інформації -- з'ясування всіх обставин порушення законодавства;

-- створення системи внутрішнього контролю з допомогою впровадження в діяльність фахових учасників процедур самоконтролю.

Світовий фондовий ринок використовує такі види контролю:

-- перевірку учасників "на вході" до ринку;

-- реєстрацію приватних осіб на "відфільтровування" потенційних порушників;

-- моніторинг фондової діяльності;

-- виїзди на місця та надання права співпрацівникам контролюючих органів самостійно розв'язувати питання проведення перевірок.

Саморегулювання фондового ринку -- це нормативне регулювання ринкових відносин стосовно цінних паперів, яке здійснюється саморегулювальними організаціями (інститутами).

Саморегулювальні організації фондового ринку -- об'єднання суб'єктів фондового ринку, що встановлюють для своїх членів формальні правила та процедури.

Основні риси саморегулювання фондового ринку:

-- саморегулювання здійснюється на підставі або відповідно до державного регулювання, але не замінює останнього;

-- саморегулювання ґрунтується на принципах добровільності й вигідності участі;

-- самоорганізація та владні повноваження, які виходять із самоуправлінських початків, -- це основа саморегулювання фондового ринку.

Головні функції саморегулювання фондового ринку:

-- виступає допоміжним засобом (по відношенню до державного регулювання) впорядкування фондового ринку;

-- здійснює регулювання замість державних органів у випадках, коли останні делегують частину своїх повноважень саморегулювальним організаціям;

-- сприяє забезпеченню ринку цінних паперів;

-- інші.

Для того, щоб саморегулювання змогло виконувати свої функції, воно повинно відповідати таким вимогам:

-- послідовність;

-- раціональність;

-- концептуальність.

Основні ознаки організацій, що саморегулюють фондовий ринок:

-- добровільність об'єднання;

-- наявність різноманітних видів діяльності;

-- захист інтересів членів організації;

-- встановлення для своїх членів "правил гри" на ринку;

-- виконання низки регулювальних функцій, які недоцільно виконувати державі.

Саморегулювальна організація:

-- забезпечує захист від неправомірних дій інших учасників СРО;

-- розробляє правила, які обмежують маніпулювання цінами під час проведення операцій з цінними паперами;

-- контролює виконання санкцій і заходів, що застосовуються до учасників СРО;

-- розробляє правила та стандарти здійснення своїми учасниками фахової діяльності, контролює їх дотримання.

Учасники СРО мають право:

-- у встановленому порядку брати участь у роботі СРО;

-- виступати з пропозиціями та зауваженнями, пов'язаними з діяльністю СРО, її органів;

-- безкоштовно брати участь у первинних торгах акціями приватизованих підприємств, що виставляються на продаж Фондом держмайна України;

-- бути звільненими від сплати разового абонемента споживача на первинних торгах ФДМУ;

-- бути звільненими від сплати реєстраційного збору за акредитацію брокерської контори на фондовій біржі;

-- довгострокової оренди брокерського місця на пільгових умовах.

До саморегулювальних організацій належать: фондові біржі, асоціації дилерів і брокерів, інвестиційних фондів, банківських установ та ін. В Україні відомі Донецька фондова біржа, Київська МФБ, Позабіржова фондова торговельна система, Придніпровська ФБ, Українська ФБ, Південноукраїнська торговельно-інформаційна система, Асоціація учасників фондового ринку. Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв, Українська асоціація інвестиційного бізнесу тощо.

Біржове регулювання фондового ринку здійснюється з допомогою фондових бірж, головним принципом роботи яких є забезпечення ліквідності ринку за рахунок укладання масових угод, установлення незначної різниці між цінами покупця та продавця, а також між цінами послідовно укладених угод.

Для цього біржа обмежує кожен крок емітента, покупця і продавця жорсткими правилами, з-поміж яких:

-- порядок допуску цінних паперів до торгів;

-- порядок торгівлі;

-- умови та порядок оплати цінних паперів;

-- зобов'язання членів біржі щодо організації належної інформації;

-- внутрішній розпорядок роботи та ін.

Великий досвід операцій з цінними паперами, що накопичується впродовж століть, втілився у традиції ведення цього бізнесу, які відображають історію розвитку фондового ринку й особливості національної політики та менталітету нації.

Загальні висновки

В цілому можна відзначити, що зростання фондового ринку набуває якісно нової динаміки за умови тривалого періоду політичної та економічної стабільності, розвитку ринкової інфраструктури. Існує реальна можливість збалансованого росту обсягів ринкової торгівлі.

Цілком природно, що розвиток приватного сектору відіграє найвагомішу роль у розвитку ринку капіталу, особливо щодо збалансування попиту та пропозиції. Але держава, у свою чергу, є відповідальною за створення та впровадження «правил гри» у фінансовому секторі. Прозоре і передбачуване законодавче та регуляторне середовище має стимулювати розвиток фінансового ринку, підтримувати повне та чесне розкриття всієї фінансової інформації про емітента, а також забезпечувати чітке здійснення процедур банкрутства, спрямованих на реалізацію прав кредиторів.В загалом способствуэ розвитку фондового ринку

Список використаної літератури

1. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” №448/96-ВР від 30.10.96р.

2. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” №1201-ХІІ від 18.06.91р.

3. Закон України “Про підприємства в Україні” № 887-ХІІ від 27.03.91р.

4. Постанова ВР України “Про концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України” , ; 342/95 ВР від 22.09.1995 р.

5. Гольцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами.-К.: “Текст”, 1992.-95 с.

6. Льюис Знджел, Брендан Бойд. Как покупать ценные бумаги. -Самара: Самар. Дом печати, 1993.-304с.

7. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика / Пер. с анг. 11-го изд.- К., Хагар-Демос, 1993.- 785с., : табл., граф.

8. Мозговий О.М., Бурмака М.О. Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні. - Ринок цінних паперів України, №1 / 1997, С. 34-40.

9. Українська фондова біржа “Фондовий ринок України”, Київ,1994р C37-50

10. Законодавча база фондового ринку //“Цінні папери України ”41/2001.С. 35-47

11. Положення про валютну біржу Національного банку України. (Затверджена наказом по НБУ №55 від 25.08.1992 р. //Контракт, 1992, № 21.

12. Ціноутворення в умовах формування ринкових відносин в АПК / Під ред. П. Т. Саблука, О. М. Шпичака.- К.: Віпол, 1997. - 500 с

13. Інформаційна складова фондового ринку//Цінні папери України 24/2002.С. 15-26

14. Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України. Інструкція № 7 Національного банку України. (Затверджено постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 року № 204) //Галицькі контракти, 1996, № 41.

15. Мозговой О. Н. Стоимость ценных бумаг- Киев, УАННП "Феникс", 1998.- 47-49с.

16. Закон України "Про цінні напери та фондову біржу" від 18 червня 1991 року //Відомості ВР України ,1991, №38. Із змінами та доповненнями //Галицькі контракти, 1996, № 42.

17. Гудков Ф. В. Инвестиции и ценные бумаги. Руководство по работе с долговыми обязательствами.- М.: ИНФРА-М, 1996.- 135 - 160 с.

Размещено на Allbest.ru