Основи фінансів

2. Принцип платоспроможності. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування має розподілятись відповідно до платоспроможності платника податків (розміру доходу, обсягу споживання, вартості майна тощо). З принципом платоспроможності пов'язані питання горизонтальної і вертикальної рівності в оподаткуванні. Горизонтальна рівність передбачає, що платники податків з однаковою платоспроможністю і податковою базою за доходом чи майном сплачують одинакові суми податків протягом певного періоду. Вертикальна рівність досягається в тому випадку, коли платники податків з різною платоспроможністю сплачують різні за величиною суми податків, що диференціюються відповідно до певних етичних принципів соціальної справедливості.

3. Принцип визначальної бази. В основу побудови певної податкової системи має бути покладена соціально-економічна доктрина держави. Економічна доктрина держави може базуватись на одному з напрямів економічної думки -- класичному і неокласичному, кейнсіанському і посткейнсіанському, марксистському і немарксистському. Кожний напрям економічної теорії передбачає свою модель економічної, фінансової і податкової політики. Проте суть не стільки в положеннях самої теорії, скільки в її наявності. Визначивши свою економічну доктрину на основі того чи іншого напряму теорії, держава розробляє стратегію і тактику досягнення поставленої мети.

Виходячи з вибраної соціально-економічної доктрини держави, в країні має формуватись середній рівень оподаткування, тобто та частина валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через бюджет за допомогою податків та податкових платежів шляхом побудови конкретної податкової системи.

Проявом соціально-економічної доктрини держави на практиці виступає прогнозована величина видатків бюджетів. Якраз ця прогнозована (але в жодному разі не запланована) величина і виступає визначальною базою для встановлення норми оподаткування в державі.

Основною складовою податкової системи є система оподаткування -- сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів, а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів.

Вітчизняна система оподаткування має досить складну структуру, яка включає різні види податків. Різноманітність форм податків пов'язана з бажанням врахувати розбіжності в платоспроможності платників податків, зробити оподаткування в цілому психологічно легшим, відобразити різноманітність форм доходів, вплинути на споживання і нагромадження.

Принципи оподаткування, які вперше були сформульовані А. Смітом у праці "Дослідження природи і причин багатства народів" і з якими пізніше, як правило, погоджувались вчені, зводяться до чотирьох понять: загальність, справедливість, визначеність, зручність. Ці загальні принципи оподаткування поступово розширювалися під впливом соціально-економічних і політичних перетворень у світі.

Принципи побудови та призначення системи оподаткування України визначені Законом "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1261:

-- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високо технологічної продукції;

-- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності -- введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

-- обов'язковість -- впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на основі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період; встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

-- рівнозначність і пропорційність -- справляння Податків з юридичних осіб, що здійснюється у відповідній частці від отриманого прибутку; забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) -- на більші доходи;

-- рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації -- забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання за визначення обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

-- соціальна справедливість -- забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

-- стабільність -- забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів), їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

-- економічна обґрунтованість -- встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

-- рівномірність сплати -- встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

-- компетенція -- встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами;

-- єдиний підхід -- забезпечення єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати, податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), підстав для надання податкових пільг;

-- доступність -- забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, система оподаткування буде ефективною тоді, коли в державі будуть дотримуватися всі принципи оподаткування і коли вона буде зручною як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контрольні функції.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Порядок

їх зарахування до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно із законами України.

Законом України "Про систему оподаткування" від 2 5 червня 1991 р. № 12 51 передбачено справляння на території України 28 загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Проте не всі зазначені в законі податки і збори сьогодні справляються (рис. 5.4).

Крім того, в Україні справляються ще два загальнодержавних податки, які передбачені не Законом України "Про систему оподаткування", а іншими нормативно-правовими актами:

-- єдиний податок, введений як альтернативна система оподаткування для суб'єктів малого підприємництва з 1 січня 1999 р. Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р. № 727/98;

-- фіксований прибутковий податок, передбачений Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" як варіант альтернативного оподаткування фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності.

Серед загальнодержавних податків особливе місце в податковій системі займають податки, якими обкладаються процеси споживання, та податки на доходи і прибутки.

Оподаткування процесів споживання в Україні здійснюється через використання акцизів і мита. Акциз -- це непрямий податок, який становить надбавку до ціни. Акцизи мають дві форми: специфічну та універсальну.

Формою універсального акцизу є податок на додану вартість, специфіка нарахування і сплати якого полягає в тому, що ця форма універсального акцизу нараховується та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача. Характерною ознакою справляння ПДВ є те, що не вся нарахована сума, виходячи з оборотів з реалізації, сплачується до бюджету, а лише різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка сплачена або підлягає сплаті конкретним платником при купівлі сировини, матеріалів, товарів. Це забезпечує оподаткування не всіх оборотів, а лише величини вартості, що додається до матеріальних затрат та закупівельних цін.

Податок на додану вартість є непрямим, а тому сплачується за рахунок покупця, а не за рахунок доходів підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги.

Згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР платником податку на додану вартість визначена особа, яка згідно із законодавством зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Всі платники ПДВ поділені на три групи:

1) будь-які особи, які здійснюють або планують здійснювати господарську діяльність та реєструються добровільно як платники цього податку;

Рис. 5.4. Перелік загальнодержавних податків і зборів в Україні

2) особи, які підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку на додану вартість;

3) особи, котрі імпортують (ввозять, пересилають) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вони використовують згідно із законодавством.

ПДВ в Україні розраховується за двома ставками:

1) базова ставка -- 20 % бази оподаткування. Податок додається до ціни товарів (послуг);

2) нульова ставка, яка застосовується щодо операцій з:

-- експорту товарів та супутніх такому експорту послуг;

-- поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;

-- поставки товарів (крім підакцизних) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 % загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці, що належать до складу валових витрат.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Механізм нарахування ПДВ побудований на визначенні бази оподаткування відповідно до їх договірної (контрактної) вартості, встановленої за вільними цінами, але не нижчими за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Механізм обчислення ПДВ базується на зіставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту.

Податкове зобов'язання -- загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит -- сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Він складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарівта послуг, атакожпридбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Базовим податковим періодом щодо ПДВ є один календарний місяць. Разом з тим, чинне законодавство передбачає можливість застосування подовженого (квартального) податкового періоду для платника податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі 12 місячних податкових періодів не перевищував 300 000 грн.

Звітним податковим документом з податку на додану вартість є податкова декларація.

Будь-якій особі, яка реєструється як платник ПДВ, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння цього податку.

Формою специфічних акцизів в Україні є акцизний збір.

Сучасне трактування акцизного збору визначає його як непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни товарів (продукції).

На сьогодні в Україні підакцизними товарами є:

-- алкогольні напої;

-- спирт етиловий;

-- тютюнові вироби;

-- транспортні засоби;

-- пиво солодове;

-- бензини, дистиляти, паливо.

Платниками акцизного збору можуть буть будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, які виготовляють або імпортують на митну територію України підакцизні товари, а також нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на території України безпосередньо або через їх постійні представництва.

Об'єктом оподаткування акцизним збором є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), у тому числі з давальницької сировини та митна вартість товарів (продукції), які імпортуються на митну територію України, у тому числі в межах бартерних операцій або без оплати їх вартості ЧИ з частковою оплатою.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26 грудня 1992 р. № 18-92 податок обчислюється:

1) у твердих сумах у гривнях або в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів;

2) за ставками у процентах до обороту з продажу:

-- товарів, що реалізуються за вільними цінами, -- виходячи з їхньої вартості за цими цінами, без урахування акцизного збору, без податку на додану вартість;

-- товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами, -- виходячи з їхньої вартості за цими цінами без урахування торговельних знижок, а також сум податку на додану вартість;

-- імпортованих товарів -- виходячи з митної (закупівельної) вартості, збільшеної на суму ввізного мита, без урахування акцизного збору. При визначенні вказаної вартості іноземна валюта перераховується у гривні за курсом НВУ, що діє на день подання митної декларації;

3) комбіновано, тобто за ставками у процентах до обороту з ціни реалізації, але не менше встановленої твердої суми з одиниці реалізованого товару (продукції).

Платники акцизного збору щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, до органів ДПС за місцем реєстрації складають Розрахунок акцизного збору. Дані, наведені в Розрахунку, повинні підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку.

Сплата акцизного збору суб'єктами підприємницької діяльності, громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України, здійснюється одночасно зі сплатою інших митних платежів, тобто до або під час подання митної декларації (проведення митних процедур).

Строки сплати акцизного збору не є однаковими для всіх платників податків і залежать від виду підакцизних товарів і об'єкта оподаткування.

Таким чином, є розбіжності між механізмом нарахування та сплати вітчизняного акцизного збору (що сплачується виробниками підакцизних товарів) та імпортного підакцизного збору (сплата якого пов'язана із ввезенням підакцизних товарів на територію України).

Переміщення товарів через митницю України підлягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, яке передбачає обов'язкове декларування товару та сплату мита і митних платежів.

Мито -- непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів. Цей податок, як і акцизний збір, включається в ціни товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані за групами товарів, перелік яких значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Мито сплачується в національній валюті України за встановленими ставками відповідно до митної вартості товару. Митна вартість -- ціна товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України. До митної вартості включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо вони не включені до рахунку-фактури:

-- на транспортування, навантаження, розвантаження та страхування до пункту перетину митного кордону;

-- комісійні та брокерські;

-- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, яка належить до цих товарів і має сплачуватися як умова їх ввезення (вивезення).

Порядок оплати і ставки мита визначаються Митним тарифом України. Згідно із законодавством митний тариф -- систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Ставки митного тарифу затверджує Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Оподатковувані товари зводяться в товарну класифікаційну схему, яка базується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їхньої митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України.

Нараховані суми мита обов'язково записуються у вантажні митні декларації і підлягають сплаті платником з поточного рахунку (якщо перетин кордону не дозволяється без сплати мита) або шляхом виписки векселів (якщо імпорт або експорт дозволяється з відстрочкою платежу до 90 днів).

Основні податки на доходи і прибутки в Україні:

-- податок на прибуток підприємств;

-- податок з доходів фізичних осіб.

Платниками податку на прибуток є суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами, а також нерезиденти України -- фізичні та юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР базова ставка податку на прибуток встановлена у розмірі 25 % від об'єкта оподаткування. Об'єктом оподаткування є оподатковуваний прибуток за податковий (звітний) період (ОЛ), який у загальному вигляді визначається так:

де ВД -- сума скоригованого валового доходу за відповідний податковий період; ВР -- сума валових витрат за відповідний податковий період; А -- сума амортизаційних відрахувань за цей же період.

Валовий дохід -- загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу -- сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній, нематеріальній та інших формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Амортизація -- поступове віднесення витрат з придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Сума амортизаційних відрахувань кварталу визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок розрахункового кварталу.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. По податку на прибуток використовують такі податкові періоди:

-- календарний квартал;

-- календарне півріччя;

-- календарні три квартали;

-- календарний рік.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету, визначається за формулою

де ? -- сума податку з прибутку, яка підлягає сплаті до бюджету; ОП -- оподатковуваний прибуток; Спп -- ставка податку на прибуток; АВ -- авансовий внесок, що сплачується за виплати дивідендів; Па -- плата за патент (якщо підприємство здійснює види діяльності, які підлягають патентуванню).

Податок на прибуток за звітний період сплачується до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податків зобов'язані у строки, визначені законом, подати до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності. За звітні квартал, півріччя та три квартали платники подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року -- повну.

Податок з доходів фізичних осіб справляється з 1 січня 2004 р. згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ.

Платниками податку є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід -- будь-які доходи, які підлягають оподаткуванню, нараховані (виплачені) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Він складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню за їх нарахування (виплати), доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу, а також доходів, які оподатковуються за наслідками інших податкових періодів.

Загальний оподатковуваний дохід поділяється на загальний місячний оподатковуваний дохід та загальний річний оподатковуваний дохід, відповідно до звітного податкового періоду, за наслідками якого вони підлягають оподаткуванню. Звітним податковим періодом виступає проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня звітного місяця або року та закінчується останнім календарним днем такого місяця або року.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

1) у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, -- для будь-якого платника податку;

2) у розмірі, що дорівнює 160 % суми пільги, -- для платника податку, який:

-- є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником);

-- у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

-- утримує дитину-інваліда -- у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

-- має троє чи більше дітей віком до 18 років -- у розрахунку на кожну таку дитину;

-- є вдівцем або вдовою;

-- є особою, віднесеною законом до 1-ї або 2-ї категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

-- є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

-- інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства;

-- є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

3) у розмірі, що дорівнює 200 % суми пільги, -- для платника податку, який в:

-- особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм соціалістичної праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

-- учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

-- колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою та ін.

Слід зазначити, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.

Принципово новим моментом у механізмі оподаткування фізичних осіб є податковий кредит.

Податковий кредит -- сума (вартість) витрат, здійснених платником податку -- резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів -- фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом № 889-ІУ.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

До складу податкового кредиту включаються фактично здійснені витрати, підтверджені платником податку документально -- фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звіт* ного року такі витрати, фактично здійснені ним протягом такого звітного року:

1) частину суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за встановленими правилами;

2) суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі від 2 до 5 % від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

3) суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше граничного розміру доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;

4) суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування;

5) суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховик у-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як платника податку, такі членів його сім'ї першого ступеня споріднення.

Слід зазначити, що податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, який має індивідуальний ідентифікаційний номер.

Крім того, загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право не переноситься на наступні податкові роки.

Ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 % від об'єкта оподаткування.

Ставка податку становить 5 % від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

-- відсоток на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);

-- відсотковий або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

-- відсоток на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;

-- інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;

-- дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону.

Ставка податку становить подвійний розмір визначеної ставки від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім виграшів у державну лотерею у грошовому вираженні) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів -- фізичних осіб.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

В Україні місцеве оподаткування здійснюється на основі Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р. № 56-93, а також Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251-XII зі змінами і доповненнями.

Місцеві податки і збори -- обов'язкові податки і збори, які встановлюються органами влади базового рівня управління згідно з чинним законодавством України, є обов'язковими до сплати на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються в їх бюджети.

Місцеві податки і збори самостійно встановлюються органами місцевого самоврядування в межах переліку і граничних розмірів ставок, затверджених Верховною Радою України.

Місцеві ради в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори, обов'язковість введення яких не встановлена чинним законодавством, а також звільняти від їх сплати певні категорії платників чи надавати відстрочення ок* ремим платникам.

Згідно з чинним законодавством в Україні справляються такі місцеві податки і збори (рис. 5.5).

Рис. 5.5. Місцеві податки і збори, що справляються в Україні

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, обчисленого з урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Об'єктом оподаткування є розрахункова величина річного фонду оплати праці, яка визначається як добуток середньо спискової чисельності працівників і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Комунальний податок нараховується та сплачується щомісячно в строки, передбачені законодавством. Один раз на квартал у податкову інспекцію подається розрахунок комунального податку.

Податок з реклами є обов'язковим до справляння місцевими органами самоврядування за наявності об'єкта оподаткування.

Платниками є юридичні та фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності: рекламодавці чи виробники і поширювачі реклами, якщо вони є рекламодавцями, рекламна діяльність яких проводиться на території органу місцевого самоврядування.

Об'єктом справляння податку з реклами є визначена вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 % вартості послуг з розміщення одноразової реклами та 0,5 % за розміщення реклами на тривалий час.

Податок з реклами сплачується рекламодавцями під час оплати послуг з установлення і розміщення реклами. Рекламні агентства стосовно податку з реклами виконують функції податкових агентів, тобто отримують суму податку від платників та перераховують її до бюджету у встановлені строки. Найбільш поширеним є застосування місячного базового податкового періоду.

Перелік та основні елементи справляння місцевих зборів в Україні наведені в табл. 5.1.

5.3 Організація податкової роботи та діяльність державної податкової служби

Податкова робота -- це діяльність держави, її органів, платників податків у процесі правового регламентування, нарахування, сплати та зарахування податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету.

Суб'єктами податкової роботи в Україні є:

1) Верховна Рада України -- приймає закони загальної та спеціальної дії в сфері оподаткування;

2) органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Міністерство економіки) -- забезпечують дію механізмів справляння податків і податкових платежів;

3) органи податкової служби -- здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, розробляють нормативно-правову базу дії законів про оподаткування, здійснюють облік платників і податкових надходжень, здійснюють нарахування та стягнення окремих податків, проводять роз'яснення податкового законодавства, притягують до відповідальності його порушників;

4) платники податків -- нараховують і сплачують податки та податкові

Таблиця 5.1. Місцеві збори в Україні

№а/п	Збори	Платники	Об'єкт оподаткування	Ставка
11	Збір за паркування автотранспорту	Юридичні і фізичні особи, які паркують автомобілі	Паркування автомобілів У спеціально обладнаних або відведених місцях	Не більше 3 % НМДГ*У спеціально обладнаних місцях і 1 %НМДГ у відведених місцях
22	Ринковий збір	Юридичні і фізичні особи, які реалізують товари на ринках	Здійснення торгової діяльності на ринках	0,06--0,16 НМДГ для фізичних осіб; 0,2--2 НМДГ для юридичних осіб
33	Збір за видачу ордера на квартиру	Отримувачі ордера	Отримання ордера на квартиру	ЗО % НМДГ на час оформлення ордера
44	Курортний збір	Фізичні особи	Тимчасове перебування в курортній місцевості	Не більше 10 % НМДГ
55	Збір за участьу бігах на іподромі	Юридичні і фізичні особи -- власники коней	Виставлення коней на змаганнях комерційного характеру	Не більше 3 НМДГ
66	Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі	Учасники гри, які придбали білети	Вартість білетів на участь у грі в тоталізаторі	Не більше 5 % суми плати за участь у грі
67	Збір за виграш на бігах на іподромі	Особи, які виграли у грі на тоталізаторі	Сума виграшуна бігах на іподромі	Не більше 6 % суми виграшу
88	Збір за право використання місцевої символіки	Юридичні і фізичні особи, які використовують місцеву символіку з комерційною метою	Вартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг	Для юридичних осіб -- 0,1 % вартості продукції (робіт, послуг); для громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, -- 5 НМДГ
999	Збір за право проведення кіно- і телезйомок	Комерційні кіно-і телеорганізації, які проводять зйомки	Фактичні витрати на проведення місцевими органами влади необхідних для і зйомок заходів |	Не більше фактичних затрат на про- !
110	Збір за право проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей	Юридичні і фізичні особщ які мають відповідний дозвіл	Вартість товарів, виходячи з їх початкової ціни (для аукціонів), чи сума, на яку випускається лотерея	0,1 % вартості заявлених товарів чи суми, на яку випускається лотерея, але не більше 3 НМДГ з кожного учасника
111	Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі сфери послуг	Юридичні і фізичні особи, які реалізують товари у спеціально відведених місцях	Розміщення об'єктів торгівлі	Не більше 20 НМДГ для суб'єктів, які постійно здійснюють торгівлю; 1 НМДГ у день -- за одноразову торгівлю
112	Збір із власників собак	Громадяни -- власники собак	Утримання собак	Не більше 10 % НМДГна момент нарахування збору

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

платежі, подають податкову звітність, несуть відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова робота містить такі основні елементи:

-- встановлення правової бази (законодавчої бази та інструктивно-методичного забезпечення);

-- нарахування та обчислення податків і податкових платежів, їх облік;

-- визначення способів утримання та стягнення податків (з джерела сплати, за платіжним повідомленням, за податковою декларацією);

-- розрахунки із бюджетом -- визначення форм (авансові платежі, платежі за фактом) і способів (готівкові, безготівкові).

Основою податкової роботи є правове регламентування порядку встановлення і справляння податків і зборів. Функцію прийняття законодавчих актів у податковій сфері здійснюють вищі органи державної влади. Підготовкою законопроектів з питань оподаткування в Україні займаються Кабінет Міністрів України та Державна податкова адміністрація України, приймає закони Верховна Рада України.

Правовою базою щодо оподаткування є законодавчі акти загальної і спеціальної дії (рис. 5.6).

Основними законами загальної дії є закони України "Про систему оподаткування" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи системи оподаткування, порядок встановлення податків і зборів, компетенцію органів державної влади щодо оподаткування в державі, права і обов'язки платників податків тощо. Будь-які податки і збори, не передбачені цим законом, не можуть бути обов'язковими до сплати на території України. Зміни та доповнення до цього закону вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає цілісну систему процедур, пов'язаних із забезпеченням боргових зобов'язань платників податків перед державою, регулює відносини між платниками податків, контролюючими органами та органами стягнення. Закон визначає порядок подання податкових декларацій, узгодження податкового зобов'язання, порядок адміністративного оскарження нарахованих контролюючим органом податків, зборів і обов'язкових платежів, установлює норми, пов'язані з нарахуванням пені та штрафних санкцій, визначає механізм стягнення податкового боргу для юридичних та фізичних осіб, надання відстрочок у сплаті податкового боргу, порядок списання безнадійного боргу тощо.

Законодавчі акти спеціальної ДІЇ здійснюють правове регулювання окремих податків, зборів і податкових платежів* У них регламентується порядок нарахування і сплати конкретних податків, зборів і податкових платежів за елементами справляння. Наприклад, Закони України "Про податок на додану вартість"



Рис. 5.6. Законодавче й інформаційне забезпечення оподаткування

"Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок з доходів фізичних осіб", Декрет Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" тощо.

На основі прийнятих законів органи виконавчої влади розробляють інструктивно-методичну базу, яка забезпечує виконання законодавчих актів загальної та спеціальної дії у сфері оподаткування.

Контролюючий орган -- державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Контролюючими органами є:

1) митні органи -- стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;

2) установи Пенсійного фонду України -- стосовно внесків до Пенсійного фонду України;

3) установи Фондів соціального страхування України -- стосовно внесків до Фондів соціального страхування України;

4) податкові органи -- стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених вище.

Перераховані органи є суб'єктами податкового контролю. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.

Державна податкова служба (ДПС) -- сукупність державних органів, які здійснюють адміністрування податків і податкових платежів, а також організовують і контролюють їх надходження до бюджету та державних цільових фондів (рис. 5.7).

Основним законодавчим актом, що регулює функціонування ДПС України, є Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ зі змінами і доповненнями.

Державна податкова адміністрація України (ДПА України) є центральним органом виконавчої влади, займає рівень міністерства в ієрархії державної влади. її очолює голова ДПА України, якого призначає на посаду і звільняє Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Заступники голови ДПА України призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням голови ДПА України. Кількість заступників голови ДПА України визначається Кабінетом Міністрів України.

Основні функції ДПА України:

1) розробка нормативно-методичного забезпечення механізму дії законів про окремі податки;

Рис. 5.7. Структура органів державної податкової служби

2) координування діяльності всієї податкової служби;

3) роз'яснення окремих норм законодавчих актів про податки, інші платежі;

4) затвердження методик розрахунку податку та податкових платежів, а також форм податкової звітності;

5) контроль за діяльністю низових рівнів податкової служби;

6) кадрова політика;

7) прогноз, аналіз надходження податків, інших платежів, джерел податкових надходжень, розроблення пропозицій щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

8) внесення в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, розроблення проектів міжнародних договорів стосовно оподаткування;

9) розроблення основних напрямів, форм і методів проведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства;

10) інші функції згідно із Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Основним призначенням ДПА в Автономній Республіці Крим, областях" містах Києві та Севастополі є інформаційний і правовий зв'язок між низовою ланкою і ДПА України. Очолюють їх голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням голови ДПА України.

Основні функції ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі такі:

1) роз'яснення правової бази щодо оподаткування;

2) контроль за діяльністю низової ланки;

3) здійснення перевірок та переперевірок діяльності окремих платників;

4) кадрова політика;

5) інші функції згідно із Законом України "Про державну податкову службу в Україні''.

Первинна ланка ДПС України -- Державна податкова інспекція (ДПІ) -- безпосередньо виконує податкову роботу. ДПІ очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади головою ДПА України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Основні функції ДНІ:

1) контроль за дотриманням податкового законодавства;

2) облік платників податків і податкових платежів, їх реєстрація;

3) облік податкових надходжень до бюджету, цільових бюджетних та позабюджетних фондів;

4) роз'яснення правової бази щодо оподаткування і робота з платниками податків;

5) прийняття та опрацювання податкової звітності;

6) притягнення до адміністративної відповідальності порушників податкового законодавства;

7) ведення перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів;

8) контроль за законністю валютних операцій;

9) проведення роботи, пов'язаної з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

10) кадрова політика тощо.

У складі органів державної податкової служби діють відповідні спеціальні підрозділи з боротьби із податковими правопорушеннями -- податкова міліція.

Основна стратегічна функція Державної податкової служби -- контроль за правильністю і своєчасністю надходження податкових коштів, боротьба з порушниками податкового законодавства.

Тактику боротьби з порушниками податкового законодавства диктує сама природа фіскальних порушень. Це заходи етично-виховного, профілактичного, контрольного і карально-репресивного характеру. Вистежуючи податкових зловмисників, які ухиляються від сплати податків, представники податкової служби змушені реагувати на мотиви їхньої поведінки та зміст їхніх дій. Узагальнюючи цю проблему, необхідно зазначити, що такий аспект включає два основні напрями роботи податкової служби: контрольний та соціально-психологічний. Головне у цій справі -- організаційний потенціал, компетентність і професіоналізм представників податкових органів.

ПРАКТИКУМ

Базові терміни і поняття

База оподаткування, загальнодержавні податки, майнові податки, місцеві податки і збори, непрямі податки, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, податки, податки на споживання, податкова політика, податкова робота, податкова система, податковий звіт, податковий період, податкові пільги, прямі податки, система оподаткування, ставка податку, суб'єкт податку.

Контрольні запитання і завдання

1. Що таке податок? Назвіть характерні особливості податку, які вирізняють його з-поміж інших видів обов'язкових платежів.

2. Які функції виконують податки? У чому проявляється зміст функцій податків?

3. Назвіть основні елементи податку.

4. Що таке податкові пільги?

5. Що таке ставка податку?

6. На які види поділяють податки за економічним змістом об'єкта оподаткування?

7. Дайте визначення прямих та непрямих податків.

8. Що таке податкова політика?

9. Що таке податкова система та система оподаткування?

10. Назвіть принципи побудови ефективної податкової системи.

11. Які непрямі податки справляються в Україні?

12. Що таке місцеві податки і збори? Які місцеві податки і збори запроваджені в Україні?

13. Що таке податкова робота? Хто є суб'єктами податкової роботи в Україні?

14. Які органи входять до структури Державної податкової адміністрації України?

15. Назвіть основні функції Державної податкової адміністрації України.

Література

1. Кравчук Н.Я. Фінансова система держави: теоретична концептуалізація та проблеми структурування // Світ фінансів. -- 2006. -- № 3.

2. Леоненко П.М., Юхименко ПЛ., ІльєнкоАА. та ін. Теорія фінансів: Навч. посіб. / За заг. ред. О.Д. Василика. -- К.: Центр навч. л-ри, 2005. -- 480 с.

3. Опарін В. Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти): Монографія. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 240 с.

4. Федосов В., Опарін В., Льовочкін С. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: Монографія / За ред. В. Федосова. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 432 с.

5. Финансы / Под ред. М. Романовского. -- М.: Перспектива, 2000. -- 520 с.

6. Фінанси: вишкіл студії: Навч. посіб. / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. СІ. Юрія.-- Т.: Карт-бланш, 2002. -- 357с.

7. Юрій CS., Іванух РА., Дусановський СЛ. Економічні та соціальні аспекти розвитку господарського комплексу України. -- Т.: Збруч, 2003. -- 468 с.

8. Андрущенко ВЛ., Федосов В.М. Запорозька Січ як український феномен. -- К.: Заповіт, 1995. -- 173 с.

9. Кириленко ОЛ. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). -- К.: ШОС, 2000. -- 384 с.

10. Пасічник ЮЛ$. Бюджетна система України та зарубіжних країн. -- К.: Знання-Прес, 2003. -- 523 с.

11. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. -- К.: Центр навч. л-ри, 2006. -- 312 с.

12. Шаварина МЛ. Історія фінансів: Навч. посіб. -- Т.: ТДЕУ, 2006. -- 247 с.

13. Андрущенко ВЛ. Західна фінансова думка про природу державних фінансів // Фінанси України. -- 1996. -- №9.

14. Андрущенко ВЛ. Камералістика: витоки фіскально-адміністративної науки // Вісник податкової служби України. -- 2003. -- Квітень -- травень.

15. Андрущенко ВЛ. Фінансова думка Заходу в XX столітті: (теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). -- Л.: Каменяр, 2000. -- 303 с.

16. Василик ОД. Теорія фінансів: Підручник. -- К.: НІОС, 2003. -- 416 с.

17. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. -- К.: Вид. центр "Академія", 2000.

18. Леоненко П.М., Юхименко П.І., Ільєнко АА. та ін. Теорія фінансів: Навч. посіб. / За заг. ред. О.Д. Василика. -- К.: Центр навч. л-ри, 2005. -- 480 с.

19. Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устенко O.A., Юрій CJ. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. / За заг. ред. C.B. Мочерного. -- Л.: Світ, 2005.

20. Філософський енциклопедичний словник. -- К.: Абрис, 2002. -- 742 с.

21. Засади формування бюджетної політики держави: Наук, монографія / За наук. ред. д-ра екон. наук, проф. М.М. Єрмоленка. -- К.: НАУ, 2003. -- 284 с.

22. Лагутін ВД. Бюджетна та монетарна політика: координація в трансформаційній економіці: Монографія. -- К.: КНТЕУ, 2007. -- 248 с.

23. Леоненко ПМ., Юхименко ПЛ., ІльєнкоАА. та ін. Теорія фінансів: Навч. посіб. / За заг. ред. О.Д. Василика. -- К.: Центр навч. л-ри, 2005. -- 480 с.

24. Опарін ВМ. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2007. -- 240 с. б. Федосов В., Опарін В., Льовочкін С. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: Монографія / За ред. В. Федосова. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 432 с.

25. Фінансове право / Кер. авт. кол. і відп. ред. Л .К. Воронова. -- X.: Консул, 1999. -- 495 с.

26. Фінансове право України. Стан та перспективи розвитку / А.Т. Ковальчук. -- К.: Знання, 2007. -- 488 с.

27. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки. -- К.: Либідь, 2000. -- 654 с.

28. Василии ОД. Податкова система України: Навч. посіб. ЕС.: Поліграф-книга, 2004. -- 478 с.

29. Гарасим П.М., Десятнюк ОМ., Журавель ГЛ., Крисоватий А.І. та ін. Система оподаткування та її інформаційно-облікове забезпечення: Навч. посіб. -- К.: Видав, дім "Професіонал", 2006. -- 736 с.

30. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР (зі змінами і доповненнями) // Податкова система. Хрестоматія: 36. систематиз. законодавства. -- К.: Бліц-Інформ, 2006. -- Вип. 1. -- С. 18---17. б. Іванов Ю.Б. Альтернативні системи оподаткування: Монографія. -- X.: ХДЕУ: Торнадо, 2003. -- 617 с.

31. Іванов Ю?., Крисоватий А.І., Десятнюк ОМ. Податкова система: Підручник. -- К.: Атіка, 2006. -- 920 с.

32. Крисоватий А.І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні: Монографія. -- Т.: Карт-Бланш, 2005. -- 371с

33. Крисоватий AI., Десятнюк ОМ. Податкова система: Навч. посіб. -- Т.: Карт-Бланш, 2004. -- 331 с.

...