Процес оподаткування доходів фізичних осіб

· розрахунки окремих видів доходів (витрат) мають міститися в додатках до податкової декларації, що заповнюються виключно платниками податку за наявності таких доходів (витрат);

· податкова декларація та додатки до неї мають складатися з використанням загальновживаної термінології, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення;

· податкова декларація та додатки до неї мають ідентифікувати платника податку та містити інформацію, необхідну для визначення суми його податкових зобов'язань або суми податку, що підлягає поверненню у разі використання платником податку права на податкову знижку. [2, c. 183]

Бланки податкових декларацій мають безоплатно надаватися органами державної податкової служби платникам податку на їх запит, а також бути загальнодоступними для населення.

Платник податку до 1 березня року, що настає за звітним періодом, має право звернутися з запитом до відповідного (за місцем проживання платника податку - за реєстрацією у паспорті) органу державної податкової служби з проханням надати роз'яснення щодо заповнення річної податкової декларації, а орган державної податкової служби зобов'язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням.

Фізичні особи у випадках та обсягах, визначених законом, подають податкову декларацію, де зазначаються відомості про доходи, майновий стан, витрати, зобов'язання фінансового характеру, а також в додатку до податкової декларації зазначається інформація щодо вказаних відомостей членів сім'ї в усіх випадках її подання, передбачених законом.

Декларування у 2011 році доходів фізичних осіб пов'язано з виконанням платниками податку вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно з положеннями якого платники податку у відповідних випадках зобов'язані податки річну податкову декларацію або мають право подати декларацію для одержання повернення з бюджету.

Слід зазначити, що деклараційна кампанія цього року провадилася відповідно до норм саме Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб”. Суттєвою зміною була лише зміна термінів податі декларації - до 1 травня (замість 1 квітня, як це було за вищезгаданим Законом). Річна податкова декларація про майновий стан і доходи відповідно до п. 18. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб” подається платником податку, який зобов'язаний її подавати згідно із Законом або відповідно до інших нормативно - правових актів, або має право її подати для одержання податкового кредиту та повернення податку на доходи фізичних осіб.

Фізична особа зобов'язана була подати в 2011 році декларацію, якщо впродовж звітного 2010 р. вона одержала:

? доходи, які не підлягали оподаткуванню під час їхнього нарахування чи виплати;

? іноземні доходи;

? доходи від особи, яка не мала статусу податкового агента, до яких, зокрема, належать:

а. вартість подарунків, одержаних від особи, яка не є податковим агентом;

б. доходи, які раніше не були обкладені ПДФО;

в. дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних як відшкодування матеріальної або моральної шкоди від особи, яка не є податковим агентом;

г. сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, за умови, що з цієї суми не було утримано ПДФО;

ґ. інвестиційні прибутки;

д. дохід у вигляді вартості успадкованого майна;

е. кошти або майно, одержані як хабар, підтверджені у судовому порядку;

є. сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50% місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. Фізично особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно із законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу;

ж. доходи від виграшів в азартні ігри;

з. сума нецільової благодійної допомоги, одержаної від благодійника - фізичної особи, платника ПДФО (за умови, що така сума в 2010 році не перевищила 1220 грн., а її одержувач не мав права на податкову соціальну пільгу або не використав її впродовж звітного року).

Крім того, зобов'язані подавати декларацію звільнені з роботи працівники, в яких за результатами проведеного остаточного розрахунку під час звільнення не вистачило доходів для сплати ПДФО. Також обов'язково слід задекларувати суми надміру витрачених коштів, одержаних на відрядження або підзвіт та не повернутих у встановлений строк працівником, який звільнився.

Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, також зобов'язані подати до органу ДПС декларацію не пізніше від закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Крім того, з метою повернення зайво сплаченої суми податку декларацію мають право подати:

фізичні особи, які сплатили ПДФО за договором відчуження об'єкта рухомого чи нерухомого майна, але договір не було засвідчено нотаріально й угода не відбулася (до декларації додаються підтвердні документи про фактичну сплату ПДФО);

звільнені з роботи працівники, в яких під час проведення остаточного розрахунку під час звільнення виникла переплата ПДФО (до декларації додається довідка про результати перерахунку)

За зверненням платника податку орган державної податкової служби, до якого було подано податкову декларацію, видає довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів та витрат, для яких законами України встановлена обов'язкова форма обліку, визначена статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів громадян. Дії, вчинені особою, яку впродовж року було піддано адміністративному стягненню за те саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця відповідальність не поширюється на випадки добровільного декларування доходів [5, С. 7-9]

Ефективність адміністрування податку з доходів фізичних осіб залежить, від удосконалення та покращання показників роботи податкових органів у напряму забезпечення відповідності зростання сум перерахованого податку показникам середньої заробітної плати. Розглядаючи зазначені показники можна робити висновки про несплату податковими агентами податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Підвищення рівня методологічного забезпечення при проведенні аналізу діяльності платників податків - фізичних осіб в процесі контрольно-перевірочної роботи дозволить вирішити питання ефективності адміністрування податків з доходів фізичних осіб. Пропонується налагодити роботу по створенню електронного депозитарію актів документальних перевірок з питань оподаткування доходів фізичних осіб, що сприятиме підвищенню якості та результативності аудиту, економії фінансових та людських ресурсів. Платники податків повинні мати відносно високий ступінь усвідомлення наслідків своїх дій тощо. [21, c. 450]

Удосконалення податкового адміністрування спрямовується на усунення протиріч між державою та суб'єктами оподаткування. Вирішення цього завдання потребує комплексного підходу, важливим пріоритетом якого є, зокрема, покращання податкового контролю. На жаль, в Україні досі не створена загальна концепція фінансового контролю. [8]

2.2 Аналіз надходжень податку на доходи фізичних осіб у дохідну частину державного бюджету

Податок з доходів фізичних осіб є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянином безпосередньо з отриманого доходу. Відповідно до Бюджетного кодексу України (стаття 65 глава 11):

- До доходів бюджетів міст Києва та Севастополя зараховується 50% і 100% відповідно загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується згідно з Податковим кодексом України на території цих міст.

- До доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховується 75% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується згідно з Податковим кодексом України на території цих міст.

- До доходів бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення зараховується 25% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується згідно з Податковим кодексом на цій території. [1, c. 48]

У структурі доходів Зведеного бюджету податок з доходів фізичних осіб займає значну частку і становить в середньому за 2002-2010 роки 15,52%. Податок з доходів фізичних осіб у структурі податкових надходжень становить в середньому 21,48 % усіх податкових надходжень. [11; 8]

Табл. 2.1 Податок на доходи фізичних осіб у доходах Зведеного бюджету, у податкових надходженнях та у ВВП

доходи	рік
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Податок на доходи фізичних осіб у абсолютному вимірі, млрд. грн	10,82	13,52	13,21	17,32	22,79	34,78	45,89	44,48	45,32
Доходи Зведеного бюджету, млрд. грн	61,83	75,111	91,737	164,27	171,354	220,127	297,987	272,89	281,491
Частка ПДФО у доходах бюджету, %	17,5	18,0	14,4	12,9	13,3	15,8	15,4	16,3	16,1
Податкові надходження до бюджету, млрд. грн	45,46	54,30	63,21	97,85	125,91	161,02	227,18	207,85	182,74
Частка ПДФО у податкових надходженнях до бюджету, %	23,8	24,9	20,9	17,7	18,1	21,6	20,2	21,4	24,8
ВВП, млрд. грн	225,82	267,34	345,113	441,45	544,15	720,73	948,06	913,345	1094,61
Частка ПДФО у ВВП, %	4,8	5,1	3,8	3,9	4,2	4,9	4,8	4,9	4,2

Податок з доходів фізичних осіб продовжує зберігати позицію найвагомішого за обсягом джерела наповнення дохідної частини місцевого бюджету. Динаміка надходжень податку з доходів фізичних осіб відображена на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Суми надходжень ПДФО до місцевих бюджетів за 2007-2011 роки [25]

Отже, найбільшу питому вагу в доходах місцевих бюджетах становить податок з доходів фізичних осіб - більше 60% (а в I кошику - близько 94,4%). З урахуванням впливу світової фінансової кризи на економіку у 2008-2009 роках та очікуваних відновних процесів в економіці України у 2010-2011 роках прогнозний показник надходжень податку з доходів фізичних осіб на 2011 рік визначено у сумі 59,3 млрд. гривень. До очікуваного показника за 2010 рік (51,9 млрд. грн.), ріст прогнозного показника на 2011 рік становитиме 114,3%, що менше ніж ріст фонду оплати праці (115,3%).

Рис. 2.2 Податок на доходи фізичних осіб в абсолютному вимірі за 2002-2010 рр. [розраховано автором на основі даних джерел 8; 11]

Постійне зростання надходжень податку на доходи фізичних осіб свідчить про стабілізацію економічного становища в Україні, зростання доходів громадян, і, разом з тим, підвищення фіскальної ефективності даного податку.

Рис. 2.3 Частка податку з доходів фізичних осіб у ВВП за 2002-2010 роки [розраховано автором на основі даних джерел 8; 11]

Стала питома вага податку з доходів фізичних осіб у ВВП свідчить про відновлення економічних процесів країни. Важливим впливом на частку надходжень податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів базується на макроекономічних показниках розвитку країни, зокрема провідних галузей економіки країни.

Рис. 2.4 Порівняння частки ПДФО у доходах бюджету, у податкових надходженнях до бюджету та у ВВП [розраховано автором на основі даних джерел 8; 11]

Наведені дані свідчать про спад у 2004-2005 рр. надходжень від податку на доходи фізичних осіб до бюджету та його частки у ВВП, що було пов'язано із запровадженням пропорційної ставки оподаткування. Цей крок, на думку багатьох вчених, був помилковим. Останнім часом спостерігається тенденція до зростання частки податку на доходи фізичних осіб у податкових надходженнях до бюджету, тобто відбувається покращення його фіскальної ефективності, однак частка у доходах бюджету та у ВВП знижується, що говорить про те, що доходи бюджету та ВВП зростають за рахунок інших джерел (неподаткових надходжень).

Для врахування особливостей формування надходжень податку використовуються дані про:

· кількість платників податку та суми сплаченого податку в розрізі джерел оподаткування та видів доходів;

· кількість платників, які отримали податкові соціальні пільги;

· суми застосованих податкових соціальних пільг за видами пільг, які дають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу;

· суми документально підтверджених витрат, включених до складу податкового кредиту платників податку;

· результати контрольно-перевірочної роботи щодо донарахування сум податку, штрафних санкцій та пені.

Враховуючи тенденцію росту надходжень податку з доходів фізичних осіб починаючи з червня 2010 року, на яку вплинуло проведення податковою міліцією спеціальних операцій "Бюджет" та "Боротьба з виплатами зарплат "в конвертах", спостерігається ріст надходжень податку у 2010 році на рівні 115,% (рис. 2.1.)

Прогнозний розрахунок зменшення податку з доходів фізичних осіб від застосування податкової соціальної пільги на 2011 рік визначено в сумі 4372,2 млн. грн., що на 23,4 млн. грн. або на 0,5% менше, ніж в 2010 році,що в свою чергу свідчить про підвищення рівня доходів громадян. [25]

Прогнозна сума податкового кредиту на 2011 рік визначена на основі аналізу фактичних сум документально підтверджених витрат платниками податку за 2009 рік, очікуваної суми податкового кредиту у 2010 році та прогнозу на 2011 рік (за даними ДПСУ, обласних фінансових управлінь) і становить 1294,5 млн. гривень. А податок з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платникам у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, на 2011 рік розраховано в сумі 156,2 млн. грн. (на 51,6 відсотка більше, ніж у 2010 році).

У розрізі регіонів України найбільший обсяг надходжень податку з доходів фізичних осіб спостерігається в м. Києві - 9,4 млрд. грн. (21,1% від загального обсягу надходжень цього податку, Донецькій - 5,0 млрд. грн. (11,2%), Дніпропетровській - 3,7 млрд. грн. (8,4%) та Харківській - 2,5 млрд. грн. (5,6%) областях. Найменший обсяг податку з доходів фізичних осіб має місце до бюджетів м. Севастополь - 428,9 млн. грн. (1,0%) та Чернівецької області - 443,1 млн. грн. (1,0%).

Поступовий вихід із кризи впливає не тільки на ріст фонду оплати праці, а й також на збільшення інших доходів населення з яких утримується податок з доходів фізичних осіб, наприклад: продаж рухомого і нерухомого майна, на вартість якого у свою чергу впливає індекс споживчих цін, отримання дивідендів та роялті, а також від інших видів діяльності. [38]

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку податку на доходи фізичних осіб в Україні

3.1 Світовий досвід оподаткування доходів фізичних осіб

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях самостійного розвитку, на шлях побудови ринкової соціально-орієнтованої економіки. Це був період становлення податкової системи, в основу якої покладено класичну схему податків, характерну для країн із розвиненою ринковою економікою. Застосування такої класичної схеми в умовах перехідного періоду, на тлі системної кризи та спаду виробництва, призвело до виникнення низки істотних проблем: збільшувалась кількість збиткових підприємств, зростало безробіття, ускладнювалася соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлювалося це насамперед тим, що акцент у податковій політиці було зроблено на фіскальній функції, а регулювальна була знівельована, тому проблема побудови ефективної податкової системи лишається однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин та закладення підвалин для економічного зростання в Україні. [34]

Центральною ланкою сучасної податкової системи є оподаткування особистих доходів населення. На сьогодні залишається актуальним питання вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні в напрямку забезпечення принципу соціальної справедливості з огляду на велике розшарування суспільства, де 90 % населення мають низькі доходи й 10 % надвисокі. Інша проблема пов'язана з розміром зборів до фондів соціального й пенсійного страхування, висока частка яких змушує роботодавців виплачувати заробітну плату в конвертах, що не дає змоги вийти заробітній платі з тіні. [18]

У сучасній економічній літературі проблеми оподаткування доходів фізичних осіб висвітлені в працях українських науковців, зокрема, В. Андрущенка, О. Василика, О. Данилова, Л. Демиденко, Н. Костіної, В. Суторміної, В. Федосова, Л. Шаблистої, С. Харкавої та інших.

Реформування подоходного податку розглядається в роботах зазначених дослідників у таких аспектах:

? прогресивним чи пропорційним має бути оподаткування доходів громадян;

? які ставки прогресії чи які ставки пропорційного оподаткування застосовувати;

? можливість застосування єдиної ставки оподаткування;

? який має бути неоподатковуваний мінімум (чи соціальна пільга);

? яка має бути база оподаткування, тобто що вважати доходом і що оподатковувати. [32]

На особливості подоходного оподаткування в кожній конкретній державі впливає ряд факторів, серед яких можна виділити консервативність чи ліберальність економіки, ментальність та податкову культуру населення, економічну ситуацію в країні тощо.

Так, в Україні, виходячи з низького рівня ефективності функціонування податкової системи, постала проблема її реформування. У першу чергу - одного з основних податків: податку з доходів фізичних осіб. Як відомо, при виборі політики оподаткування доходів громадян перш за все визначається її характер: пропорційний чи прогресивний. Так, із січня 2004 року ставка прибуткового податку з громадян була встановлена в розмірі 15 % об'єкта оподаткування (у перехідний період до 31 грудня 2006 року - 13 %), замість прогресивної шкали ставок, що діяла до зазначеного часу, із граничною ставкою 40 % та середньою ефективною - 17 %. [15, c. 81] Із 2011 року запроваджено прогресивну шкалу обчислення податку з доходів фізичних осіб. Із частини місячного доходу, що не перевищує 10 мінімальних зарплат станом на 1 січня року, утримують 15% податку на доходи, а із суми перевищення - 17%. [13, c. 8]

Зрозуміло, що податкова реформа - це система впорядкованих заходів, вона може тривати не один рік, тому ці заходи повинні відповідати вітчизняним соціально-економічним реаліям, рівню розвитку виробничих сил, ураховувати існуючі накопичені проблеми. Проте існує й інший бік проблеми. Зокрема, запроваджувані реформаційні кроки повинні відповідати не лише внутрішнім економічним реаліям, а й, у більш загальному контексті, загальносвітовим вимогам і стандартам. До таких стандартів сьогодні у світі відносять вимоги сталого розвитку, сутність яких проявляється в зменшенні антропологічного тиску на зовнішнє природне середовище та врахування у поточний момент часу інтересів майбутніх поколінь.

Запровадження пропорційної системи у 2004 році, на думку автора статті "Податок на доходи фізичних осіб: українські парадокси та світовий досвід” Петра Герасименка, було здійснено помилково, варто було вдосконалити вже діючу систему. Це підтверджує той факт, що в 2004 році із запровадженням пропорційної ставки податку податкові надходження зменшилися порівняно з 2003 роком (13,5 млрд грн. проти 13,2), а в 2005 і 2006 роках вони зросли (17,3 та 22,8 млрд грн. відповідно) у зв'язку з різким зростанням номінальних доходів населення в силу збільшення мінімальної заробітної плати.

Досвід розвинених країн засвідчує, що подоходне оподаткування - дієвий інструмент перерозподілу в умовах зрілої демократії із чітко визначеними умовами суспільного договору, із високим рівнем життя й доходів населення, тому вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні повинно відбуватися в напрямку забезпечення принципу соціальної справедливості. [26, c. 132]

На відміну від США, де подоходний податок сплачують заможні верстви населення, в Україні 95 % податку надходять із доходів до 1000 грн на місяць. По суті порушується головний принцип прибуткового оподаткування - принцип соціальної справедливості, що у свою чергу також впливає на частку надходжень із зазначеного податку. [12, c. 32]

У багатьох країнах світу виділяються певні тенденції та спільні риси при побудові системи оподаткування доходів фізичних осіб, однак кожна країна має свої характерні особливості.

Загалом же, існує проблема того, що подоходне оподаткування характеризується соціальною несправедливістю. У зв'язку із цим у різних країнах проходить поетапне реформування цього виду оподаткування: розширюється його база, відбувається перебудова ставок, створюється більш однорідний режим оподаткування різних джерел доходу.

Однією з найдавніших є податкова система Великої Британії. Подоходний податок із громадян становить близько 65 % від усіх прямих податків, що надходять до державного бюджету. Специфікою оподаткування доходів громадян є те, що їхні доходи поділяються на певні частки (шедули), які оподатковуються за окремою методикою. Ставка податку диференційована залежно від річного доходу: 20 %, 25 %, 40 % [26,c. 256].

Позитивна практика оподаткування доходів фізичних осіб у Німеччині також заслуговує на увагу. Основним податком, який сплачують громадяни Німеччини, є подоходний податок. Він встановлюється на всі види доходів, які отримує громадянин держави. Усі платники при визначенні податку із заробітної плати поділяються на класи. Ставка податку в цій країні встановлена в розмірі від 19 % до 53 %. Наприклад, для неодружених установлено значно меншу суму неоподаткованого мінімуму, ніж для одружених. Це пов'язано з важкою демографічною ситуацією в країні й спрямовано на стимулювання народжуваності, зростання чисельності населення. Однак специфіка й рівень проблем німецької економіки не відповідають українським реаліям, тому в близькій перспективі демографічна складова як основа прибуткового оподаткування громадян не є актуальною. [29, c. 381]

У Швеції діють окремі умови оподаткування резидентів та нерезидентів. Для останніх діє єдина ставка 25 % незалежно від суми доходу.

Резиденти сплачують податок двох видів:

- муніципальний - дохід до визначеної суми оподатковується за ставкою 32 %;

- національний податок - понад 80 % працівників, які мають доходи, менші за визначену суму, звільнені від його сплати. Для громадян, які мають доходи, що перевищують визначену суму, ставка становить 20 %. Для тих, хто має великі доходи ставка становить 50 %, середні - 30 %, а для низькооплачуваних працівників - 24 %.

При розрахунку бази оподаткування з усіх доходів вираховуються витрати, які має робітник при одержанні цього доходу. Крім того, діє система персональних відрахувань. Досвід шведських колег варто переймати в тій частині, що стосується загальнонаціональної солідарності й справедливості. Шведська податкова культура, коли нерідко платник перераховує до казни більше половини доходу, є феноменом у світовій податковій практиці. [17, c. 23]

Позитивним є використання досвіду США. У сучасних умовах із усіх джерел доходів Федерального бюджету США найвагомішим є подоходний податок із громадян, що забезпечує понад половину загального обсягу федеральних податкових надходжень. Згідно з податковою системою США доходи фізичних осіб можуть оподатковуватися як окремо з кожного громадянина, так із доходу сім'ї загалом. Оподатковуваний дохід обкладається за прогресивною шкалою. При цьому платники податку поділяються на чотири категорії, які оподатковуються за різними ставками залежно від доходу. Ставка оподаткування коливається від 15 до 39,6 %. В останні роки з'явилася тенденція до зростання мінімуму доходів, що не обкладаються податком, та до зменшення його максимальної ставки. [12, c. 32]

Особливістю податкової системи України є те, що загальні риси для реформування системи прибуткового оподаткування були скопійовані з російської моделі пропорційного оподаткування зі ставкою 13 %, тобто не можна стверджувати, що це було економічно доцільно. Таке зменшення ставки податку, очевидно, є позитивним моментом для платників податків, хоча для бюджету означає зростання ризику його недовиконання. Плоска шкала податку з доходів фізичних осіб щодо вимог сталого розвитку не є раціональним вирішенням проблеми оптимального оподаткування. Її можна розглядати як певну сходинку на шляху досягнення основної мети - розбудови податкової системи, адекватної вимогам сталого розвитку. Адже навіть у Росії, незважаючи на позитивний досвід реформи саме цього податку, багато фахівців розцінюють існуючий податковий режим як тимчасовий та піддають дії уряду значній критиці. Згідно з постулатами сучасної економічної теорії державних фінансів, побудованої на класичних принципах Адама Сміта, встановлення плоскої шкали податку на доходи громадян можна розцінювати винятково як негативний захід або розглядати її як тимчасову альтернативу прогресивної шкали. [18]

Звичайно, не можна стверджувати, що деструктивна критика здійснюваних українським урядом реформ у податковій сфері також не може стати в нагоді. Однак існує прецедент, коли у фахівців виникає рідкісна можливість провести компаративний аналіз і порівняти, що дали економіці ці дві шкали податку (прогресивна й плоска) на доходи громадян. Як відомо, податок на доходи громадян з прогресивною шкалою був тим податком, який змушував підприємців приховувати заробітну плату та уникати оподаткування. Податок із доходів фізичних осіб за плоскою шкалою теоретично дозволяє розв'язати цю проблему, проте достатніх доказів з економічної практики в Україні поки що немає. Більше того, серед незалежних експертів навіть існують побоювання, що заходів у сфері реформування податку з доходів фізичних осіб може бути недостатньо для виведення коштів із тіньового сектора економіки.

На думку експертів, лише зменшення загального фіскального тиску на фонд оплати праці - шляхом зниження ставки податку на доходи - не може бути достатнім стимулом для такого кроку з боку платників податків, тому держава не повинна зупинятися на півдорозі. Адже в системі державних фінансів залишається нерозв'язаним цілий ряд проблем: високий рівень відрахувань до соціальних фондів, незавершеність реформи пенсійного забезпечення, відсутність передумов для значного збільшення обсягів заощаджень як основного інвестиційного ресурсу економіки та інше.

Зростання доходів населення в офіційному секторі економіки неможливе без реформування системи нарахувань на фонд оплати праці. При цьому тут необхідне як істотне скорочення обсягів нарахувань, так і реальне спрощення їх адміністрування. Більшість фахівців сходиться на думці, що вже давно необхідно запровадити єдиний соціальний податок замість відрахувань до діючих соціальних фондів і ввести його до складу податкової системи. Проте зростання заощаджень населення як результат послаблення податкового тиску - це тільки половина кроку на шляху до інвестицій. Можливість "капіталізувати" заощадження населення в цільовий спосіб дає пенсійна реформа. [26, c. 131]

Подібні приклади вже існують в історії. На початку 90-х років минулого сторіччя уряд США був змушений здійснити фундаментальну податкову реформу, головною метою якої було стимулювання зростання заощаджень. Основний принцип реформ полягав у звільненні від оподаткування заощаджень за порівняно значно більшого оподаткування споживання. На сьогодні в США в межах приватних пенсійних програм внески на накопичувальні рахунки не оподатковуються. Також не оподатковується накопичений на цих рахунках інвестиційний дохід. Оподатковуються лише кошти, котрі знімаються з накопичувальних рахунків. У результаті таких реформаційних заходів уже в 1994 році в США валова сума коштів, що зберігалися на накопичувальних пенсійних рахунках, становила 5 трлн. доларів.

Таким чином, одним із фундаментальних принципів реалізації податкової реформи в Україні також потрібно вибрати принцип, якого свого часу дотримувалися в США та застосування якого на практиці привело до найбільшого за всю історію економіки цієї країни періоду зростання ВВП. Варто зазначити, що цей принцип застосовано й у процесі створення накопичувальної системи пенсійного забезпечення України. Проте процес створення накопичувальної системи в Україні відбувається дуже повільно. Повільні темпи реформи можна пояснити такими причинами, як відсутність довіри населення до економічної політики держави, нічим не обґрунтоване обмеження розмірів внесків громадян до накопичувальних фондів, формальний характер податкових пільг, відсутність значного потенціалу заощаджень населення України. [12, c. 34]

Зробити прибуткове оподаткування не тільки ефективним, а й більш соціально справедливим дає змогу запровадження податку на нерухомість. В Україні велика кількість багатих людей, і всі вони мають сплачувати країні податки. Поки що наша податкова система не відповідає реаліям і вимогам ринкової економіки, у якій нерухомість повинна оподатковуватися. Відповідно до Податкового Кодексу України особи, які володіють нерухомим майном, площа якого перевищує встановлені норми (240 кв. метрів для квартир і 500 кв. метрів для житлових будинків), повинні платити податки на нерухомість. Для квартир і житлових будинків, площа яких не перевищує 240 і 500 кв. метрів відповідно, ставка податку не може перевищувати 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового періоду. Для квартир і житлових будинків з більшою площею ставка податку складає 2,7%. [2, c. 266] Однак на сьогодні в Україні не існує технічної можливості для запровадження цього податку, оскільки відсутня єдина кадастрова база земель. Крім цього, немає консенсусу щодо методів оцінки вартості будівель і споруд, відсутнє розуміння того, яким саме чином необхідно запроваджувати цей податок. Найбільш правильним варіантом вирішення зазначеної проблеми буде запровадження податку на будівлі й споруди, що не є технічною проблемою, виходячи зі змісту декларації про податок із доходів фізичних осіб. І лише після повної оцінки вартості земель та створення єдиної інформаційної бази даних слід запроваджувати податок на приватне користування землею.

Узагалі, розпочату реформу податку з доходів фізичних осіб можна оцінювати по-різному. З одного боку, зміни в системі податку на доходи громадян незначні, із іншого - перехід від пропорційної до прогресивної шкали оподаткування доходів громадян сприяє досягненню соціальної справедливості в країні. [24, c. 23]

Ставки індивідуального подоходного податку в окремих країнах світу представлені в таблиці 3. 1.

Таблиця 3.1 Ставки індивідуального прибуткового податку в окремих країнах світу

№ з/п	Країна	Ставка індивідуального прибуткового податку
1	Австрія	10-50
2	Бельгія	25-57
3	Великобританія	20-40
4	Німеччина	25,9-53
5	Ірландія	27-48
6	Іспанія	30-56
7	Італія	10-51
8	Нідерланди	6,35-60
9	Франція	12-54
10	Швейцарія	11,5
11	Швеція	30-50
12	Японія	10,5
13	Австралія	20-47
14	Нова Зеландія	24-33
15	США	15-39,5

У цьому ж напрямі повинна формуватися й нова податкова політика в Україні, оскільки лише прогресивна шкала податку з доходів фізичних осіб забезпечує соціальну справедливість і рівномірний розподіл між платниками податків податкового тягаря. Прогресивність податку на доходи громадян може реалізовуватися не лише за рівнем доходів, а й за іншими істотними ознаками. Ураховуючи негативні демографічні тенденції в Україні, однією з таких ознак, за якою може бути встановлена прогресивна шкала податку, є вік платника податку, як це практикується, наприклад, у Північній Ірландії. Така прогресія шкали ставок податку на доходи громадян за віком дозволяє перерозподіляти кошти від старших працюючих поколінь до молодших. Якщо брати до уваги, що існує певна закономірність зростання доходів громадян, головним чином унаслідок зростання заробітної плати, з віком, а також той факт, що старші працюючі покоління в ринковій економіці формують істотні обсяги заощаджень, то подібна "вікова" прогресія шкали податку з доходів фізичних осіб щодо застосування імперативів сталого розвитку є цілком соціально справедливим та економічно доцільним заходом. В Україні подібний захід може бути повною мірою адекватним соціально-економічній дійсності кроком. Якщо взяти до уваги необхідність підвищення інвестиційного потенціалу економіки, що в ринковій економіці можливо лише за умови достатнього обсягу заощаджень, та негативні демографічні тенденції, то доцільність прогресії податку на доходи громадян за ознакою трудового стажу стає очевидною. [29, c. 489]

Важливим завданням, яке необхідно вирішити для змін оподаткування доходів фізичних осіб у майбутньому, є визначення фактичного розподілу доходів громадян України з урахуванням тіньової складової їхніх доходів. Тільки на основі об'єктивної інформації про доходи громадян можна буде здійснити перехід від плоскої до прогресивної шкали. Очевидно, що становлення системи прибуткового оподаткування України та його реформування відбувається шляхом запозичення фрагментів як розвинених країн з ринковою економікою, так, зокрема, і Росії. Стає зрозумілим, що мало береться до уваги власний досвід та серйозні економічні розрахунки. [8]

3.2 Перспективи вдосконалення податку на доходи фізичних осіб в Україні

Трансформаційні перетворення на шляху до соціально орієнтованої ринкової економіки України вимагають становлення такої системи оподаткування доходів фізичних осіб, елементи якої б відповідали сучасним принципам оподаткування, визначеним цілям економічної політики, світовим тенденціям та будувалися з урахуванням існуючих соціально-економічних умов.

Науковці акцентують увагу на тому, що сьогодні є потреба у: визначенні більш справедливої бази оподаткування за допомогою оптимізації звільнень від оподаткування, удосконаленні механізму податкового кредиту; збільшенні купівельної спроможності малозабезпечених шляхом удосконалення податкової соціальної пільги; оптимізації податкових ставок з метою справедливого перерозподілу; покращанні податкової дисципліни через реформу податкового адміністрування та створення зручних умов сплати податків. [37, c. 283]

В сучасних ринкових умовах його стратегічними завданнями є реалізація фіскального і регулюючого потенціалу особистого подоходного оподаткування. Це означає, що із ростом добробуту платників податків - фізичних осіб, розширенням бази оподаткування буде відбуватись збільшення надходжень до бюджету, що дасть змогу проводити активну соціальну політику

Важливого значення набуває теоретичне обґрунтування і практична реалізація фіскального потенціалу оподаткування доходів фізичних осіб, який є найістотнішою складовою податкового потенціалу регіону в цілому і характеризує його податкові можливості.

Отже, фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою комплекс правових, організаційних та економічних заходів щодо повного використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів та нарощування податкових надходжень з усіх джерел доходів з метою фінансового забезпечення місцевого самоврядування. [15, c. 95]

Другим важливим призначенням механізму оподаткування доходів фізичних осіб є реалізація регулюючого потенціалу оподаткування особистих доходів, під яким слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування соціальної пільги та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження для малозабезпечених верств населення, а з іншого - його поступове підвищення для заможних громадян.

Механізм оподаткування доходів фізичних осіб покликаний організувати, упорядкувати відносини з приводу мобілізації податкових платежів з громадян, які є одним з головних джерел доходів, до бюджету. Метою податкового регулювання є динамічне збільшення податкових надходжень з фізичних осіб тобто посилення його фіскального значення, а також активізація регулюючої функції.

Для того, щоб оцінити ефективність механізму оподаткування доходів фізичних осіб потрібно визначити чи досягається в процесі оподаткування синхронізація інтересів держави і платників податків. З цією метою необхідно проаналізувати існуючі механізми оподаткування окремих доходів фізичних осіб, оскільки саме вони є підсистемами загального механізму оподаткування. Це допоможе встановити наскільки розкрито фіскальний потенціал оподаткування особистих доходів та виконується функція регулювання життєвого рівня населення. [18]

Оскільки всі елементи механізму знаходяться в тісній взаємодії один з одним, формою прояву якої є діючий порядок розрахунку податку з доходів фізичних осіб та фіксованого і єдиного податку з підприємців, розглянемо їх з метою виявлення можливостей та резервів нарощування податкових надходжень з особистих доходів.

На обсяг податкових надходжень від оподаткування доходів фізичних осіб впливають різні фактори. По-перше, це фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, розширення податкової бази і регулювання ставок податку та інші. По-друге, об'єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є зростання доходів населення, збільшення кількості працюючих, на що в свою чергу впливає низка чинників, таких як рівень безробіття, трудової міграції тощо. [20, c. 81]

Отже, необхідним є проведення двоступеневої оцінки стану справляння податку з доходів фізичних осіб шляхом обчислення не тільки фактичного рівня сплати, а й потенційного. Комплекс організаційних, правових та економічних заходів спрямований на використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів представляє собою фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб. [27, c 349]

Можливість зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення і громадян, що отримують заробітну плату в межах прожиткового мінімуму та його помірковане підвищення для платників, що мають середні та високі доходи можна розглядати як регулюючий потенціал особистого оподаткування. Такий підхід забезпечуватиме приведення особистого прибуткового оподаткування у відповідність з принципами вертикальної і горизонтальної рівності.

Таким чином, прогресивне оподаткування, принаймні заробітної плати, є досить діючим засобом розв'язання як фіскальних, так і соціальних завдань державної податкової політики. [32]

Важливою складовою податкової реформи в Україні має стати саме реформування справляння податку з доходів фізичних осіб на основі побудови більш досконалого механізму оподаткування кожного з доходів, що сприятиме реалізації як фіскального так і регулюючого потенціалу особистого оподаткування.

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновки, що основними напрямами вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб в Україні є:

1 Необхідно відмовитися від спроб суто фіскального підходу до наповнення бюджету. Основним критерієм має слугувати максимізація функції суспільного добробуту.

2. Потрібно виправити недоліки чинного законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб, включаючи порушення існуючої ієрархії доходів. Для цього слід замінити податкову соціальну пільгу на неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у розмірі, не меншому ніж прожитковий мінімум), що змусить уряд дотримуватись його законодавчо встановленого розміру, установленого на відповідний бюджетний рік, або хоча б поетапно до нього наближатися, та відновити економічну суть цього терміну, якою є мінімальна сума видатків на просте відтворення спроможності людини до праці.

3 Система оподаткування доходів громадян має бути прогресивною (яка вже діє в Україні), однак прогресія повинна бути розрахована таким чином, щоб ураховувати реальний, наявний у цей час діапазон доходів громадян.

4 Реформування оподаткування доходів фізичних осіб має відбуватися в комплексі з реформуванням усього податкового навантаження на фонд оплати праці, щоб мати оптимальне податкове навантаження й повну легалізацію доходів громадян. [36, c. 102]

Отже, можна впевнено стверджувати, що оподаткування доходів населення в Україні потребує перебудови, яка має базуватися на використанні передового зарубіжного досвіду (Німеччини, США), а не зводитися до копіювання моделі оподаткування інших країн. Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов'язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна вмонтувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування. [35, c. 228]

Висновки

Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов'язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна вмонтувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування. Потрібна активізація державної політики високих доходів громадян, насамперед - для економічного активного населення, що забезпечує процес генерації первинних доходів як об'єкта оподаткування (доходи громадян різних категорій економічно активної частини населення).

В умовах ринкової економіки перед податковою системою постають пріоритети забезпечення достатнього обсягу податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та гарантій громадянам достатнього життєвого рівня. На сучасному етапі податок з доходів фізичних осіб представляє собою обов'язковий нецільовий платіж фізичної особи до місцевого бюджету для фінансування його видатків. Оподатковуваним доходом повинен бути сукупний доход, скоригований на суму податкових вилучень та зменшений на суму економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму та інших пільг.

Всебічний вплив на соціально-економічний розвиток відбуватиметься за умови виваженого вибору елементів податкового регулювання. Встановлення, застосування або зміна певного податкового важеля, їх скоординована дія в потрібних напрямках перетворює просту сукупність податкового інструментарію на механізм оподаткування доходів фізичних осіб. В ринкових умовах механізм оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою сукупність податкових важелів прямого та опосередкованого впливу на процес вилучення частини доходів до бюджету та елементів податкового регулювання особистих доходів. Його складовими є механізми оподаткування кожного виду доходів, справляння податків з яких передбачено законодавством.

На обсяг податкових надходжень від оподаткування особистих доходів впливають: по-перше, фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, склад об'єкту оподаткування, податкові ставки та інші. По-друге, значний вплив спричиняють об'єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є, величина доходів населення, чисельність працюючих, на яку, в свою чергу, впливає низка чинників, таких як, рівень безробіття, трудової міграції тощо.

Динамічне зростання надходжень ПДФО і високий рівень виконання планових показників (89,7 %) забезпечується, головним чином, податком із заробітної плати. Це зумовлено значним переважанням її частки у структурі об'єкту оподаткування, а також більш суворим контролем і відповідно найвищим рівнем сплати, оскільки відбувається утримання податку у джерела отримання доходу. Роль податку з інших доходів в наповненні місцевого бюджету залишається другорядною.

Фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб - це комплекс правових, організаційних та економічних заходів щодо повного використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів та нарощування податкових надходжень з усіх джерел доходів для наповнення місцевого бюджету. З метою підвищення ефективності податкового планування, доцільно доповнити аналітичний інструментарій показниками фіскального потенціалу, що дозволить проводити більш повний і якісний контроль, а також вчасно вносити корективи в чинний порядок оподаткування. Нині фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб реалізується лише частково, про що свідчить коливання зазначеного показника протягом останніх років в межах 70 %.

Під регулюючим потенціалом оподаткування особистих доходів слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування неоподатковуваного мінімуму та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення, а з іншого - його поступове підвищення для заможних громадян. Пільгова політика не забезпечує соціальне регулювання і підтримку громадян із низьким і середнім рівнем доходу, а призводить до соціального розшарування і зростання напруженості у суспільстві. Чинний порядок надання податкової соціальної пільги суперечить податковому законодавству, а також призводить до вагомих бюджетних втрат. Тому регулюючі можливості особистого подоходного оподаткування використовуються частково. Вдосконалення особистого подоходного оподаткування повинно відбуватися на основі впровадження комбінованих технологій справляння податку з доходів фізичних осіб. Це передбачає, що кожен вид доходів повинен мати свій механізм оподаткування, який має максимально враховувати специфіку їх отримання, вагомість для платника та трудомісткість адміністрування. Враховуючи реалії сучасного податкового регулювання та досвід зарубіжних країн запропоновано модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб на основі прогресивного оподаткування. Застосування помірних ставок прогресивної шкали від 10 до 25 % зменшить податкове навантаження на платників із низьким і середнім рівнем доходів та поступово підвищить його для заможних платників, що збільшить надходження до бюджету.

Обґрунтовано необхідність відновлення ролі і економічного призначення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його застосування дозволить зменшити базу оподаткування кожного платника та знизити податкове навантаження. При обчисленні неоподатковуваного мінімуму необхідно застосовувати міжнародні норми, а саме метод мінімального споживчого бюджету. Для зниження податкового навантаження на соціально незахищених громадян та осіб, що мають заслуги перед державою, необхідно застосовувати пільги по зменшенню сукупного оподатковуваного доходу, пов'язавши їх із неоподатковуваним мінімумом.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України станом на 10 січня 2011 року: - К.: Велес, 2011. - 112 с.

2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI. - К.: ДП "ІВЦ ДПА України", 2010. - 336 с.

3. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" (Відомості ВРУ,2003р., №37, ст. 38 із наступними змінами). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi>

4. Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян” зі змінами та доповненнями. - Відомості Верховної Ради, 2005, №27, ст. 363

5. Декларування доходів фізичними особами у 2011р. за наслідками звітного 2010р. /Т. Добродій, начальник відділу розгляду письмових звернень платників Департаменту оподаткування доходів фізичних осіб ДПС України // Праця і зарплата. - 2011. - №7. - с. 8-9

6. Державна податкова служба України. - Офіційний сайт. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.sta.gov.ua>

7. Лист (витяг) Державної податкової адміністрації Україні від 3 лютого 2011 р. №2918/7/17-0717. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi>

8. Бондалетова Т.О., Мітькіна А.М. Ефективність сучасного механізму оподаткування доходів фізичних осіб. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://intkonf.org>

9. Василик О.Д. - Податкова система України: Навчальний посібник. - К.: ВАТ "Поліграфкнига". - 2004. - 478 с.

10. Державний комітет статистики України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua>

11. Герасименко П. Податок на доходи фізичних осіб: українські парадокси та світовий досвід. - 5. 04.2011. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ZAXID.net

12. Демиденко Л.М. Оподаткування доходів громадян: досвід США та України / Л.М. Демиденко // Фінанси України. - 2008. - № 9. - С. 30-34.

13. Добродій Т. Декларування доходів фізичними особами в 2011 р. за наслідками звітного 2010 р. // Праця і зарплата. - 2011 - №7 (731) - с. 8-9

14. Довгалюк В.І., Ярмоленко Ю.Ю. - Податкова система: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 360 с.

15. Затонацький Т.Г., Ставицький А.В. Підходи до аналізу фіскальної політики України // Фінанси України. - 2006. - №2. - с. 91-100

16. Ковалюк О.М. Важливий крок до зменшення податкового тягаря в Україні / О.М. Ковалюк // Фінанси України. - 2004. - № 1. - С. 55-62

17. Корнус В.Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Україні / В.Г. Корнус // Фінанси України. - 2005. - № 10. - С. 19-27.

18. Костіна Н.М., Любінець О.В. Основні тенденції оподаткування доходів фізичних осіб в Україні - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.rusnauka.com/15_APSN_2010>

19. Лекарь С. Про нарахування і утримання податку на доходи фізичних осіб // Праця і зарплата. - 2011. - №7 (731) - с. 7

20. Накай А.І. Реформування податку з доходів фізичних осіб у контексті вимог сталого розвитку / А.І. Накай // Науковий вісник Національної академії Державної податкової служби України. - 2004. - № 3. - С. 78-83.

21. Нікітішин А.О. Адміністрування та контроль за податками з доходів фізичних осіб: матеріали VI-ої Міжнар. наук. - практ. конф. ["Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки"], (Донецьк, 24 лист. 2006 р.) / ДонДУЕТ; редкол.: О.О. Папаїка (голова) [та ін.]. Д.: ДонДУЕТ, 2006. - 605 с. - С. 448-451

22. Нікітішин А.О. Нова система оподаткування доходів фізичних осіб / А.О. Нікітішин // Фінанси України. - 2004. - № 10. - С. 65-70.

23. Пантелійчук Л. Застосування прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати в 2011 р. під час оподаткування виплат працівникам // Праця і зарплата. - 2011. - №4 (728) - с. 8-9

24. Пантелійчук Л. Застосування деяких норм ЗУ " Про податок з доходів фізичних осіб" у 2010 р. та Податкового Кодексу України в 2011 р. // Праця і зарплата. - 2011. - №6 (730) - с. 22-23

25. Пояснювальна записка Головного фінансового управління до розрахунку прогнозних показників доходів місцевих бюджетів на 2011 рік

...