Пенсійний фонд України

Размещено на http://www.allbest.ru

Вінницький комунальний гуманітарно-педагогічний коледж

Циклова комісія викладачів фінансово-економічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з банківських операцій на тему:

Пенсійний фонд України

Студентки ІІІ курсі, 31-Е групи

спеціальність «Фінанси та кредит»

Педоренко Наталії Віталіївни

Керівник викладач

Євдокимова Н.В.

м. Вінниця - 2014



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади і необхідність створення та функціонування Пенсійного фонду

Розділ 2. Аналіз формування та використання коштів Пенсійного фонду в Україні

2.1 Аналіз джерел надходжень до Пенсійного фонду

2.2 Аналіз використання коштів Пенсійного фонду

2.3 Діяльність недержавних Пенсійних фондів

Розділ 3. Досвід пенсійного забезпечення зарубіжних країн. Шляхи вдосконалення пенсійного забезпечення в Україні

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

Реформування української економіки, а саме перехід її від планової, централізованої, до ринкової і такої, що виступає в світі в якості повноцінної функціонуючої системи, передбачає створення в ній ряду ефективних механізмів соціального захисту громадян. Тому, найважливішим завданням, що стоїть перед державою є питання пенсійного забезпечення громадян.

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи. Необхідність їх створення та функціонування зумовлена потребою в наданні певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання стихійного лиха та інших непередбачуваних подій. В економічному аспекті - це створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур та окремих громадян.

В Україні до числа вказаних фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, Фонд сприяння зайнятості населення України, Державний інноваційний фонд України, Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд охорони навколишнього природного середовища, Державний дорожній фонд, територіальні дорожні фонди, Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, Фонд охорони праці, Фонд розвитку та захисту конкуренції, Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств [10]. Проте вказані фонди, крім Пенсійного, включаються до складу державного бюджету і тим самим дещо зменшується їхня роль як самостійної ланки фінансової системи.

Створення фондів фінансових ресурсів цільового призначення, по суті, є об'єктивним процесом фінансового забезпечення соціальних потреб населення у зв'язку з настанням або виникненням відповідних обставин. Проте цю функцію можуть виконувати як державні фонди фінансових ресурсів, так і фонди недержавної форми власності. Усе це, врешті-решт, залежить від рівня розвитку системи соціального забезпечення в державі.[32; 376-378] пенсійний фонд забезпечення кошти

Для забезпечення виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення" було створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансову структуру. Кошти фонду не включаються до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.

Отже, актуальність теми дослідження полягає в необхідності вивчення проблем пенсійного забезпечення населення, зокрема, діяльності Пенсійного фонду України, оскільки світова практика ринкових відносин переконує в тому, що значення цієї галузі фінансової системи країни є дуже великим для нормального функціонування економіки та відповідного рівня життя того прошарку населення, яке проминуло межу працездатного віку.

Об'єктом дослідження є теоретичні основи фінансової науки.

Предмет дослідження - організація діяльності Пенсійного фонду України, діяльність недержавних пенсійних фондів.

Метою курсової роботи є дослідження і обробка інформації про діяльність Пенсійного фонду України та узагальнення висновків і відомостей, що стосуються цієї проблеми.

Реалізація поставленої мети здійснюється вирішення таких основних завдань:

1. Ознайомитись з законодавчою базою та розглянути закони,якими регулюється діяльність Пенсійного фонду України.

2. Визначити теоретичні засади, необхідність створення та функціонування Пенсійного фонду.

2. Охарактеризувати джерела надходжень до Пенсійного фонду.

3. Охарактеризувати джерела використання коштів Пенсійного фонду.

4. Ознайомитися з діяльністю недержавних пенсійних фондів та визначити їх роль у пенсійному забезпеченні країни.

5. Дослідити досвід зарубіжних країн у сфері пенсійного забезпечення.

6. Знайти можливі шляхи удосконалення пенсійного забезпечення України.

На практиці, інформацію яка подана в курсовій роботі можна застосовувати щоб дізнатися, на які виплати можна або не можна розраховувати та на яких умовах; на прикладах своїх рідних або знайомих перевірити чи співпадають ставки їхньої пенсії відповідно до норм діючого законодавства.

Інформаційною є чинне законодавство України, підручники, навчальні посібники, періодичні видання Пенсійного фонду України та Інтернет-ресурси.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел із 32 найменувань, 7 додатків. Загальний обсяг - 45 сторінок. В першому розділі подані теоретичні засади і необхідність створення Пенсійного фонду України, його права та обов'язки, подана законодавча база та наведені закони,якими регулюється діяльність Пенсійного фонду. У другому розділі висвітлюються питання щодо того, як формуються та використовуються кошти Пенсійного фонду України та недержавних Пенсійних фондів, порівнюється Пенсійний фонд України з Пенсійними фондами та пенсійним забезпеченням інших зарубіжних країн, зокрема з Чилі та США, також наведені порівняння активів Пенсійного фонду України з іншими європейськими країнами. В третьому розділі висвітлюються досвід пенсійного забезпечення зарубіжних країн та представлені шляхи вдосконалення пенсійного забезпечення України.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ, НЕОБХІДНІСТЬ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ

Пенсійний фонд України -- центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління соціальною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках,здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, та інші функції передбачені Статутом Пенсійного фонду [25; 184-185].

Сучасна пенсійна система України, основою якої є запроваджене з січня 2004 року загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, постала не на порожньому місці, а є результатом еволюційної трансформації інституту пенсійного забезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90 років ХХ століття і, в свою чергу, фактично, був своєрідною "пенсійною спадщиною" колишнього СРСР.

Фінансовою основою радянської пенсійної системи до 1990 року був союзний держбюджет, за рахунок якого виплачувались пенсії.

Як відомо, в середині 80-х років у Радянському Союзі почалися потужні радикальні перетворення у політичній та соціально-економічній організації суспільного життя. Це призвело до того, що соціальні витрати, особливо пенсійні, стали надмірним тягарем для держбюджету.

Таким чином, наприкінці 1980-х років у СРСР виникла проблема пошуку небюджетних джерел для фінансування пенсій.

З цією метою було вивчено досвід функціонування пенсійних систем інших країн, багато з яких у 70-80-х роках ХХ століття зазнали кризових явищ у пенсійній сфері.

Як засвідчив зарубіжний досвід, найбільш ефективним фінансовим механізмом у солідарній пенсійній системі виявився механізм пенсійного страхування - персоніфікований розподіл через суспільні страхові фонди надходжень від працездатної частини населення на користь пенсіонерів.

Такий підхід фінансування пенсійних виплат і було закладено у Законі СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян СРСР", який був ухвалений у травні 1990 року і набрав чинності з 1 січня 1991 року. Прийняття цього Закону практично завершило процес створення єдиної всеохоплюючої системи пенсійного забезпечення, яка діяла за єдиними умовами та нормами.

Джерелом коштів для фінансування пенсій став не державний бюджет, як це було раніше, а Пенсійний фонд як самостійна фінансова система, що формується за рахунок страхових внесків підприємств та громадян.

Фактично Пенсійний фонд СРСР функціонував лише один рік і припинив свою діяльність після розпаду СРСР. Незалежні держави, які утворилися на його теренах, в тому числі Україна, утворили і власні незалежні пенсійні фонди, робота яких має національні правові, економічні та організаційні особливості.

Одним з перших і визначальних кроків на шляху реформування пенсійної системи України стало створення у грудні 1990 року Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР , яке з січня 1992 року перетворено на Пенсійний фонд України.

З прийняттям цієї постанови розпочалося формування організаційної інфраструктури матеріально-технічної бази та кадрового потенціалу майбутнього Пенсійного фонду України. Ця робота в Україні, як і в інших республіках колишнього СРСР, здійснювалася фактично "з нуля".

Проте вже з перших днів 1991 року нова пенсійна установа почала акумулювати страхові обов'язкові платежі підприємств і громадян та здійснювати фінансування видатків органів соціального забезпечення на виплату пенсій. У 1991 році бюджет Пенсійного фонду становив 34 млрд.. карбованців. При цьому 5 млрд.. становили дотації з Пенсійного фонду СРСР, які забезпечувалися за рахунок перерозподілу коштів між союзними республіками-донорами (там, де була краща демографічна ситуація) та дотаційними республіками, де питома вага пенсіонерів у структурі населення була доволі вагомою.

Після проголошення незалежності України в серпні 1991 року та прийняття в листопаді цього ж року Закону України "Про пенсійне забезпечення" сформувалася законодавча база функціонування Пенсійного фонду нової незалежної держави. Відповідно до цього Кабінет Міністрів України 28 січня 1992 року ухвалив постанову № 39, згідно з якою на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР було утворено Пенсійний фонд України, а на базі філій відділення - управління в Автономній Республіці Крим, областях та місті Києві.

Цією урядовою постановою було затверджено перший склад правління Пенсійного фонду та Положення про Фонд, на підставі якого він діяв до червня 1994 року. До цього ж часу функції, покладені на Пенсійний фонд, у районах та містах продовжували виконувати уповноважені відповідних обласних управлінь.

З 1994 року сталися значні зміни в історії Пенсійного фонду: він був перетворений із самостійної фінансово-банківської системи на центральний орган виконавчої влади, наділений відповідними повноваженнями. Водночас було суттєво удосконалено організаційну структуру Фонду.

Статус Пенсійного фонду як центрального органу виконавчої влади було визначено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.94 № 345. Відповідно службових та посадових осіб Пенсійного фонду України та його органів визначено державними службовцями.

Згідно з цим Положенням утворено відділи Пенсійного фонду у районах, містах та районах у містах.

Важливу роль у розвитку Пенсійного фонду та його утвердженні як центрального органу виконавчої влади відіграла передача органам Фонду функцій з призначення та виплати пенсій, які раніше здійснювались органами соціального захисту населення.

Цей процес розпочався 1 січня 1999 року з експерименту у Львівській області [7] і остаточно завершився 1 липня 2002 року.

Пенсійний фонд України став потужною фінансовою та соціальною інституцією в державі, сформувалися його організаційний та кадровий потенціали.

Так, у 2003 році був прийнятий Верховною Радою України Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"[1], який практично перевів Україну від пенсійного забезпечення до пенсійного страхування.

Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року і передбачив створення в Україні трирівневої пенсійної системи.

Перший рівень -- це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам. Перший рівень цієї системи нині працює, і саме з цього рівня забезпечується виплата пенсій понад 13 млн.. пенсіонерів.

Другий рівень -- накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Була введена в дію у 2012 році. Частина обов'язкових пенсійних відрахувань (до 7% від заробітної плати працівника) спрямована на персональні рахунки громадян. Ці кошти будуть інвестуватися в українську економіку, а інвестиційний дохід збільшуватиме розмір майбутніх пенсійних виплат.

Третій рівень -- система недержавного пенсійного забезпечення. В цій системі можуть брати участь добровільно як фізичні особи, так і юридичні особи-роботодавці.

Третій рівень пенсійної системи також функціонує з 2004 року.[10]

Рис.1.1. Трирівнева пенсійна система України.

Вперше з дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" [1], починаючи з січня 2008 року проведено перерахунки пенсій з урахуванням нового, "осучасненого" показника середньої заробітної плати. Для обчислення всіх пенсій, які були призначені до 2008 року, застосовувався показник середньої заробітної плати за 2006 рік - 928,81 грн..

Крім того, у зв'язку із збільшенням оцінки одного року страхового стажу в солідарній системі з 1 % до 1,35 % також проведено перерахунки пенсій.

Починаючи з 1 січня 2010 року було запроваджено щомісячну звітність роботодавців до системи персоніфікованого обліку внесків, що дало змогу забезпечити щомісячне оновлення бази даних про сплату страхових внесків за кожного громадянина.

З 1 липня та 1 вересня 2012 року в два етапи здійснено підвищення пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” [4], крім пенсій військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей.

Нині триває робота щодо створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування, необхідних для запровадження другого рівня пенсійної системи. Ця система буде запроваджена після досягнення бездефіцитності бюджету Пенсійного фонду.[24]

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України від 1 березня 2001 року № 121/2001 [6] основними завданнями Пенсійного фонду України є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України; ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере у межах своєї компетенції участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України;

2) планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України;

3) прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів Пенсійного фонду України для забезпечення соціальних виплат;

4) розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

5) організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо: забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; повного та своєчасного обліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

6) забезпечує збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства;

7) стягує у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

8) призначає і виплачує пенсій;

9) забезпечує повне та своєчасне фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат;

10 ) проводить перевірки правильності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, призначення та виплати пенсій, інших виплат;

11) здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України;

12) здійснює перерозподіл коштів Пенсійного фонду України між регіонами з метою забезпечення фінансування виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок його коштів;

13) організовує та забезпечує персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує автоматизовану обробку інформації у системі Пенсійного фонду України;

14) здійснює відповідно до законодавства та міжнародних договорів України переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні;

15) співпрацює в межах своєї компетенції з міжнародними організаціями, організовує міжнародне співробітництво у сфері пенсійного забезпечення, готує пропозиції та бере участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України у цій сфері;

16) організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників органів Пенсійного фонду України, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

17) інформує громадськість про свою діяльність;

18) здійснює відповідно до законодавства функції з управління майном, що перебуває в державній власності;

19) здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань [24].

Пенсійний фонд України має право:

1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ним функцій, передбачених законодавством;

2) проводити планові, а також у передбачених законодавством випадках позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок;

3) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду України та порядок їх використання;

4) вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності документи, що підтверджують приховування (заниження) розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховуються страхові внески, або порушення порядку використання коштів Пенсійного фонду України;

5) порушувати відповідно до законодавства справу про банкрутство підприємства, установи, організації або вносити пропозиції щодо скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в разі систематичної несплати ними страхових внесків;

6) застосовувати фінансові санкції, передбачені законом;

7) стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків;

8) порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

9) укладати договори про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

10) одержувати кредити в установах банків;

11) здійснювати інші права, передбачені законодавством.[6]

Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [1] та Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384 [5], передбачено, що Пенсійний фонд у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Правління Пенсійного фонду України наділене повноваженнями видавати постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України (Додаток А, Б) . [24]

Отже, Пенсійний фонд України був створений із метою державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні, він є центральним органом державної виконавчої влади, підпорядкованим Кабінетові Міністрів України. Керівництво діяльністю Пенсійного фонду здійснює правління фонду, чисельність і склад якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Органи Пенсійного фонду утримуються за рахунок Державного бюджету. Пенсійний фонд здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення і по суті виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного забезпечення. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Фонд створений на базі Українського республіканського відділення колишнього Пенсійного фонду СРСР. Пенсійний фонд у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Пенсійний фонд.



РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ПФУ

2.1 АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

З метою забезпечення пенсійного страхування в Україні створено самостійну державну установу, яка має статус державного цільового позабюджетного фонду - Пенсійний фонд України (ПФУ). Діяльність фонду має важливе значення, оскільки в нашій країні нараховується більше 14 млн.. пенсіонерів та понад 1,3 млн. осіб, що одержують допомогу для дітей [21]. Система формування, накопичення та використання коштів, необхідних для забезпечення достатніх і безперебійних пенсійних платежів є складною, а в процесі проведення пенсійної реформи ще більше ускладнюється.

В зв'язку з тим, що кількість пенсіонерів щороку зростає, а працюючих - платників внесків до Пенсійного фонду України - зменшується, значення ефективного планування доході та видатків ПФУ постійно зростає. Для ефективного планування кошторису установи потрібно знати джерела надходжень, тому що без визначення дохідної частини не можна ефективно спланувати видаткову частину бюджету.

Діяльність ПФУ здійснюється на основі бюджету, в якому відображено порядок утворення та використання цільового страхового фонду. До джерел формування коштів фонду належать:

1) частина єдиного соціального внеску, яка залишається після розподілу між Фондами соціального страхування;

2) інвестиційний дохід, що утримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету в майбутні періоди;

3) залучені кошти (державного бюджету та державних цільових фондів);

4) суми фінансових санкцій за порушення порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів фонду;

5) благодійні та добровільні внески юридичних та фізичних осіб;

6) дотації з державного бюджету;

7) інші надходження [24].

Найбільшу частину в бюджеті Пенсійного фонду України посідають обов'язкові платежі на державне пенсійне страхування (Додаток Д).

З метою фінансування витрат до ПФУ мобілізуються власні та передані доходи. Власні доходи - це надходження до ПФУ у формі обов'язкових та добровільних внесків підприємств, установ та громадян, доходи від інвестування та надходження у вигляді фінансових санкцій, регресивні надходження, доходи від інвестування резерву коштів, доходи за використання тимчасово вільних коштів ПФУ. Переданими доходами є кошти, що передаються Фонду з державного та місцевого бюджетів, а також з державних цільових фондів, таких як Фонд сприяння зайнятості населення та Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення[17].

Переважну частину доходів фонду утворюють власні доходи (рис 2.1.1). У структурі власних надходжень понад 80% припадає на обов'язкові внески суб'єктів підприємницької діяльності. Це установлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» [2] відрахування підприємств, бюджетних та громадських установ та фізичних осіб до ПФУ. Їх величина залежить від суми витрат на оплату праці, що виплачуються працівникам (основна і додаткова зарплата, компенсаційні виплати). З прийняттям даного закону в липні 2010 року до ПФУ також перераховується збір за перші 5 днів непрацездатності, соціальні внески фізичних осіб-підприємців, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору чи за цивільно-правовим договором, а також фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно. Для роботодавців ці ставки встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва і становлять від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва. Для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску - 34,7% [2].

Рис. 2.1.1. Структура доходів ПФУ у 2012 році, млн..грн..

Обов'язкові внески громадян - це відрахування від заробітної плати працівників, що залучаються суб'єктами підприємницької діяльності, а також осіб, які працюють на умовах трудового договору. Залежно від суми заробітної плати громадян відрахування до ПФУ становлять 3,6 % [2].

Надходження у вигляді регресивних вимог - це доходи, які одержує фонд на основі вимог до боржників, що не виконали свої зобов'язання у попередні періоди. У випадках несплати обов'язкових внесків та інших зобов'язань перед фондом згідно із законодавством виконавча дирекція ПФУ має право накладати штрафи на порушників. За таких умов мають місце надходження від фінансових санкцій. Доходи від інвестиційної діяльності становлять надходження, нараховані на інвестиції в цінні папери, кошти, розміщені на банківських депозитних рахунках тощо [17].

Проналізуввши статистичні дані Пенсійного фонду України за 2010 рік та І півріччя 2011 року, можна помітити тенденцію до збільшення власних надходжень до бюджету установи. Так, доходи Пенсійного фонду в 2010 р. склали 193,7 млрд. грн., що на 0,7% більше запланованого показника, що засвідчує видання «Урядовий кур'єр» [29]. При цьому власні надходження Пенсійного фонду склали 119,3 млрд. грн. (на 5,4 млрд. грн. менше плану), а перерахування з держбюджету - 64,1 млрд. грн., в тому числі на покриття дефіциту фонду - 26,6 млрд. грн., в той час 7,9 млрд. грн. були отримані у вигляді кредиту держбюджету на покриття касових розривів.

При цьому дефіцит Пенсійного фонду в 2010 р. склав 34,4 млрд. грн., в 2009 р. - 30 млрд. грн. Це спричинено тим, що збільшилась кількість пенсіонерів та зріс середній розмір пенсійних виплат.

Надходження до Пенсійного фонду України за січень - жовтень 2011 року виросли і склали 163 млрд. 203,9 млн. грн., що порівняно з відповідним періодом минулого року більше на 10 млрд. 737,2 млн. грн., або на 7%. Про це повідомляє прес-служба фонду [24]. Власні надходження склали 112 млрд. 615,6 млн. грн., що на 17 млрд. 47,1 млн. грн. (17,8%) більше, ніж за 10 місяців 2010 р. За 9 місяців до Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування надійшло 147 млрд. 16,0 млн. грн., що порівняно з відповідним періодом минулого року більше на 9 млрд. 94,5 млн. грн., або на 6,6%. Власні надходження становить 100 млрд. 812,8 млн. грн. - це на 15 млрд. 946,1 млн. грн., або на 18,8%, більше, ніж за січень - вересень 2010 р.

Якщо порівнювати динаміку доходів ПФ України за І півріччя 2012 року та І півріччя 2013 року ( рис. 2.1.2), то можна прослідкувати тиндекцію до збільшення доходів, а саме: всього доходи збільшились на 15,5%, а власні надходження зросли на 6,9 % [24].



Рис. 2.1.2. Динаміка доходів Пенсійного фонду України, млн. грн.

Отже, джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є кошти, які відраховують підприємства, установи та організації. Крім того, до надходжень фонду належать обов'язкові страхові внески громадян, які працюють від заробітної плати, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомог, добровільні внески підприємств, організацій, населення, інші надходження. Аналіз джерел надходжень до показав, що найбільшу частку в структурі доходів займають внески від підприємств та працівників, які прямо залежать від доходів населення, а також від розміру заробітної плати. Також спостерігається тенденція до зростання власних надходжень протягом двох останніх років. Голова правління ПФУ Борис Зайчук зазначає, що це відбулося завдяки кільком факторам: «Найперше - це збільшення фонду заробітної плати на 116,4%, унаслідок чого страхові внески зросли на 7 324,9 млн.. грн.. Інший позитивний фактор - запровадження обов'язкової щомісячної сплати єдиного соціального внеску фізичними особами-підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування» [30].



2.2 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ

До задач Пенсійного фонду України відноситься фінансування певних соціальних програм держави. До їх складу включаються:

1) забезпечення виплат трудових і соціальних пенсій;

2) виплата допомоги малозабезпеченим пенсіонерам;

3) фінансування допомоги по догляду за дитиною;

4) забезпечення витрат на поховання пенсіонерів;

5) виплата допомоги по догляду за дітьми, одинокими та інвалідами [13, 144].

Кошти Пенсійного фонду України використовуються на:

1) виплату пенсій:

а) за віком;

б) за інвалідністю;

в) за вислугу років;

г) інших випадків;

2) надання соціальних послуг відповідно до чинного законодавства;

3) фінансування адміністративних виплат, пов'язаних із виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;

4) оплата послуг з виплати та доставки пенсій;

5) формування резерву коштів Пенсійного фонду;

6) реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій громадян, що потребують допомоги.[15]

Для того, щоб отримати пенсію, працюючим громадянам не пізніше місяця до дня досягнення ними пенсійного віку посадова особа підприємства, установи , організації , де вони працюють , на якого покладено обов'язок оформлення документів на призначення пенсій працівникам , письмово повідомляє про виникнення права на пенсію за віком , у тому числі на пільгових умовах .

У десятиденний строк з дня одержання від громадянина заяви про призначення пенсії посадова особа оформляє всі необхідні документи і направляє до органу , що призначає пенсію , за місцезнаходженням підприємства , установи , організації або за місцем проживання (реєстрації) особи. За бажанням громадянина це заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації). У такому випадку подання підприємство вже не готує.

До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера заявнику , або документ , що засвідчує відсутність у заявника ідентифікаційного номера для осіб , які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера , офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті , приймається копія сторінки паспорта з відміткою про те , що особа має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера;

2) документи про стаж. За період роботи починаючи з 01.01.2004 р. відділ персоніфікованого обліку органу , що призначає пенсію , додає довідку з бази даних системи персоніфікованого обліку [19].

При необхідності громадянину зобов'язані надати допомогу для отримання відсутніх у нього документів для призначення пенсії. У разі якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи , до органу , що призначає пенсію , представляються наявні документи , а відсутні документи подаються додатково у тримісячний термін (з дня реєстрації заяви в Пенсійному фонді України ) .

Заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності , посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу , що призначає пенсію , за місцем проживання (реєстрації) , або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника .

У разі якщо особа , якій призначається пенсія , є неповнолітньою або недієздатною , заява подається батьками або опікунами ( піклувальниками) за місцем їх проживання (реєстрації).

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший , про перерахунок пенсії подається до органу , що призначає пенсію , пенсіонером за місцем проживання (реєстрації) , а при необхідності - його законним представником (батьки або опікун (піклувальник) ) за місцем проживання (реєстрації) представника. [19]

Порівняльний аналіз структури видатків Пенсійного фонду за джерелами їх здійснення за 2006-2009 роки показав зменшення частки власних видатків Пенсійного фонду з 84,1% до 69,4% та зростання частки видатків з державного бюджету з 15,3% до 38,4%.

За оперативними даними, видатки бюджету Пенсійного фонду України за 2009 рік за усіма джерелами, з урахуванням залишку коштів, становили 165,6млрд. грн., або 101%. .

У 2009 році загальні надходження до бюджету Пенсійного фонду забезпечили здійснення його видатків на 89,7%.

Одночасно у 2009 році зафіксовано значне скорочення залишків коштів бюджету Пенсійного фонду, що свідчить про втрату Пенсійним фондом власних ресурсів на виплату пенсій та допомог. Лише за січень-вересень 2009 року залишок коштів зменшився з 3 млрд. 504,7 млн. грн. до 750 млн. грн., або в 4,7 рази.

Обсяги річних призначень на виплату пенсій та допомог у 2009 році затверджені в сумі 160,7 млрд. грн., що в 1,6 рази більше фактичних видатків 2007 року. Пенсійним фондом на виплату пенсій фактично спрямовано 163,9 млрд. гривень.

Середньомісячні витрати на виплату пенсій та допомог за 2009 рік становили 13,6 млрд. грн. і зросли порівняно з попереднім роком майже на 10%. У грудні 2009 року у зв'язку із проведенням перерахунків розмірів пенсійних виплат, відповідно до Постанови № 1252, потреба у коштах на виплату пенсій становила 14,6 млрд. грн. і зросла порівняно з листопадом на 0,7 млрд. гривень.

Чисельність пенсіонерів упродовж 2006-2009 років зменшилася і станом на 01.01.2009 становила 13749300 осіб, що на 182400 осіб менше, ніж на початок 2007 року. Водночас навантаження на працездатних осіб є значним, що викликано процесом старіння населення країни та щорічним скороченням чисельності працюючих. Так, протягом 2007 - 2008 років на 1000 застрахованих осіб припадало 897 осіб пенсійного віку. Станом на 01.10.2009 (на фоні скорочення чисельності застрахованих осіб) цей показник становив вже 912 осіб.

Середній розмір пенсії на початок 2009 року (без військовослужбовців) у цілому становив 898,36 грн.., на кінець року - 1032,53 гривень [24]. Розмір пенсій на початок 2010 року наведений у таблиці 2.2.2.

Таблиця 2.2.2

Розмір пенсій на початок 2010 року

Розмір пенсії (грн..)	до 600	600-800	800-1000	1000-1500	понад 1500
% від загальної чисельності пенсіонерів	1,6 %	51,7 %	16,6 %	16,6 %	13,5 %

Також, позитивні зміни в пенсійній реформі проходили за часів правління Партії регіоні, як повідомляє міністр фінансів України Ф.О. Ярошенка на засіданні Верховної Ради України про результати виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» [22]. Уряд значно посилив державну підтримку найменш захищених верств населення:

1) допомога сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям,інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам зросла на 37 %;

2) допомога по догляду за дитиною до 3-х років збільшилась з 75 до 100 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) розмір допомоги на дітей одиноким матерям зріс, в середньому, на 25 % залежно від віку дітей;

4) соціальна виплата «Матері-героїні» збільшилась у 9 разів;

5) розміри допомоги для інвалідів з дитинства зросли, в середньому, на 22 %;

6) видатки на соціальний захист та пенсійне забезпечення Чорнобильців - на третину.

Середньорічний мінімальний розмір пенсії як і середня пенсія в порівнянні з 2009 роком зросли на 22% і склали відповідно 734 грн.. та 1152 гривень, як повідомляє Ф.О. Ярошенко. (рис 2.2.1, рис 2.2.2).

Проте, щороку, середній розмір місячної пенсії збільшується, а кількість пенсіонерів залишається майже не змінною (Додаток В) [20].

Загальні видатки на виплату пенсій та грошової допомоги у січні-вересні 2012 року становили 172134,1 млн..грн., а у січні-вересні 2013 року - 186926,1 млн..грн.. Тобто, загальні видатки за 2 попередні роки збільшились на 14792 млн. грн.., що становить 8,6%. [24]

Рис. 2.2.3. Порівняння видатків на пенсійні витрати у 2012-2013 роках, млн.грн.



Якщо ж порівнювати видатки ПФ за 2012 та 2013 роки , то вони складають 228763743,6 тис.грн. та 252 049 182,6 тис.грн.. відповідно (Додаток Д, Додаток Ж).

Отже можна зробити висновок, що незважаючи на щорічне зростання обсягів видатків Пенсійного фонду на виплату пенсій, їх середній розмір залишається незначним. Враховуючи існуюче навантаження на застрахованих осіб (на тисячу таких осіб припадає 912 пенсіонерів), без реформування пенсійної системи неможливо забезпечити громадян гідними пенсіями.

2.3 ДІЯЛЬНІСТЬ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ

Недержавні пенсійні фонди (НПФ) є новими фінансовими інституціями для переважної більшості населення.

Проте, в світі вони є одними з найбільш популярних засобів здійснення заощаджень, в тому числі на старість, на противагу банківським депозитам та іноземній валюті.

Недержавні пенсійні фонди є елементом третього рівня нової пенсійної системи, що створюється в Україні. Такі інституції надаватимуть послуги з недержавного пенсійного забезпечення, головною метою якого є забезпечення одержання людьми додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавний пенсійний фонд (НПФ) є по суті об'єднанням коштів, що надходять до нього на користь майбутніх отримувачів пенсійних виплат - учасників такого фонду. НПФ є юридичною особою (непідприємницьким товариством), яка має статус неприбутко-вої організації (тобто прибуток не розподіляється на користь засновників НПФ, а спрямовується на формування пенсійних активів) [27].

Для кращого розуміння і сприйняття функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення на базі НПФ можна представити її у вигляді багатоповерхового «пенсійного дому»(рис. 2.3.1).

Мешканцями «пенсійного дому» є:

роботодавець(вкладник, а можливо і засновник НПФ), що прийняв рішення про додаткове(недержавне) пенсійне забезпечення працівників;

працівники,що прийняли рішення на користь участі в НПФ (учасники НПФ).

Якщо мешканці разом будуть вносити помірну плату у вигляді пенсійних внесків за проживання в «пенсійному домі», то при настанні в працівників пенсійних підстав(наприклад, пенсійного віку), платити за проживання вже не потрібно, а даний дім зможе приносити їм дохід (ренту) у вигляді регулярних пенсійних виплат.

Насправді, майбутня пенсія являє собою форму відкладеної заробітної плати працівника, частка якої постійно зростає за рахунок інвестиційного доходу, що нараховується на ці кошти[18].

Розглянемо взаємини в «пенсійному домі». Найважливішими з них є «пенсійний трикунтик».

Працівник робить добровільні відрахування на свій індивідуальний пенсійних рахунок у НПФ, роботодавець робить обовязкові відрахування на користь працівника на його рахунок, відкритий у рамках солідарного пенсійного рахунку, а Фонд розміщує ці кошти в дохідні інструменти з метою збільшення пенсійних накопичень та їхнього захисту від інфляції.

Протягом 2005-2010 рр. обсяги пенсійних активів, накопичених приватними фондами 13-ти найбільших ринків світу, коливалися в межах 20-25 трлн. доларів США. За станом на 01.01.2010 р. цей показник становив 23,3 трлн. доларів США (на 2,9 трлн. доларів, або на 15% більше, ніж роком раніше, що свідчить про суттєву компенсацію падіння вартості активів, яке мало місце у найбільш кризовому 2008 році). На 01.01.2010 року загальні пенсійні активи найбільших країн світу становили 70% від їх ВВП, тоді як у 2008 році вони дорівнювали 58%. Найбільший відсоток пенсійних активів відносно ВВП у: Нідерландах (120%), Швейцарії (113%), США та Австрії (93%) [ 9; 18-24] .

В Україні ж активи недержавних пенсійних фондів становлять усього 0,16 мільярда доларів, або 0,1% від ВВП.

Недержавні пенсійні фонди є активним суб'єктом світового ринку капіталу, оскільки трансформуючи вільні кошти домогосподарств та підприємств у інвестиції, НПФ виступають джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для розвитку економіки, що, як показує досвід багатьох країн, сприяє економічному зростанню. Соціальна функція НПФ проявляється в тому, що такі фінансові інститути мають можливість формування персоніфікованого матеріального забезпечення індивіда в старості, як за його власною ініціативою, так і з ініціативи зацікавлених у цьому осіб (роботодавців, професійних об'єднань). Для корпоративного сектору НПФ надають інструментарії управління трудовими ресурсами, що дає змогу заохочувати та стимулювати кваліфіковані кадри [17].

У 2004 р. набув чинності Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення»[3], що заклав правові підвалини діяльності недержавних пенсійних фондів та інших фінансових установ, які надають пенсійні послуги.

З метою запровадження системи оцінки фінансового стану недержавних пенсійних фондів та оприлюднення результатів такої оцінки розпорядженням Державного комітету з фінансових послуг затверджено «Положення про оприлюднення інформації про діяльність недержавного пенсійного фонду», яке набуло чинності з 1 січня 2009 року.

На виконання цього розпорядження, , було запроваджено електронну систему оприлюднення інформації про діяльність недержавних пенсійних фондів на офіційному веб-сайті Державного комітету з фінансових послуг, що дозволило здійснювати порівняння показників діяльності фондів, рівня дохідності пенсійних активів та надійності їх збереження. Щоквартально на цьому сайті оновлюється інформація про підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні. Додаток З характеризує динаміку основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні.

Система недержавного пенсійного забезпечення протягом останніх років розвивається досить динамічно. Станом на 01.01.2012 р. у Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 97 недержавних пенсійних фондів та 40 адміністраторів НПФ (у 2005 році - 54 і 37 відповідно). Кризові явища у фінансовому секторі 2008-2009 рр. призвели до скорочення чисельності неконкурентоспроможних недержавних пенсійних фондів, але кількість вкладників, учасників та пенсійних внесків в цілому по системі НПФ збільшилась.

У 2011 р. адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 75 044 пенсійні контракти з 61 600 вкладниками, з яких 2 443 (або 4,0% від загальної кількості вкладників) - юридичні особи, на яких припадає 1 051,2 млн. грн. пенсійних внесків (95,4% від загального обсягу пенсійних внесків в системі НПФ), та 59 157 вкладників (або 96,0% від загальної кількості вкладників) - фізичні особи. При цьому порівняно з кінцем 2005 року кількість контрактів з юридичними особами зросла на 62%, а з фізичними особами - у 2,8 разів.

Протягом 2005-2011 років кількість учасників НПФ відповідно до укладених контрактів збільшилася у 6,73 разів, і станом на 01.01.2012 становила 594,6 тис. осіб.

Протягом 2005-2011 років зріс обсяг сплачених пенсійних внесків. Так, станом на 01.01.2012 загальна сума пенсійних внесків становить 1 102 млн.. пенсійних внесків, що у 30 разів більше, ніж на кінець 2005 року. Пенсійні виплати (одноразові та на визначений термін) станом на 01.01.2012 становили 208,9 млн. грн., збільшившись з 2005 року більше ніж 115 разів.

Сукупно недержавними пенсійними фондами станом на 01.01.2012 було здійснено пенсійних виплат (одноразово та на визначений термін) 63 096 учасникам, тобто 10,6% учасників від їхньої загальної кількості отримали пенсійні виплати, що зумовлено невеликою часткою учасників вікової групи пенсійного віку.

Витрати, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів, станом на 01.01.2012 р. зросли на 34,1% і в цілому за час існування пенсійних фондів становлять 86,6 млн. грн., або 6,2% від загальної суми активів НПФ.

Загальний обсяг активів, сформованих пенсійними фондами, станом на 01.01.2012 р. становить 1 386,9 млн. грн. Всього активи недержавних пенсійних фондів зросли у 30 разів у порівнянні з кінцем 2005 року, приблизно так як і пенсійні внески. При цьому пенсійні виплати збільшились більше ніж в 100 разів у зв'язку із збільшенням кількості населення, які досягли пенсійного віку (рис. 2.3.3) [16].

Підставою для оформлення недержавної пенсії учаснику НПФ є:

1) укладення пенсійного контракту з НПФ на користь учасника;

2) сплата вкладником пенсійного внеску на користь учасника;

3) досягнення пенсійного віку учасником (для жінок - 45 - 70 років, для чоловіків - 50 - 72 років): а)пенсійний вік визначається в заяві учасника, що подається адміністратору пенсійного фонду не пізніше ніж за 2 місяці до настання пенсійного віку, визначеного учасником; б) учасник має право змінити визначений ним пенсійний вік шляхом подання заяви адміністратору пенсійного фонду не пізніше ніж за 15 робочих днів до настання визначеного ним пенсійного віку; в) виплату недержавної пенсії до настання пенсійного віку передбачено у разі медично підтвердженого критичного стану здоров'я учасника, настання інвалідності чи виїзду на постійне проживання за межі України (у зазначених випадках недержавна пенсія здійснюється за заявою учасника у вигляді одноразової виплати);

4) звертання до НПФ за виплатою недержавної пенсії.

Розмір пенсійних виплат визначається виходячи із суми накопичених коштів на Вашому індивідуальному пенсійному рахунку і виплачується до повного вичерпання коштів на ньому. Розрахувати передбачуваний розмір недержавної пенсії Ви можете.

У разі, якщо сума належних учаснику пенсійних коштів не досягає мінімального розміру суми пенсійних накопичень, тобто не є достатньою для забезпечення впродовж 10 років щомісячної виплати в розмірі 50% офіційно затвердженого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (на 01.04.2012 р. - 50 280 грн..), накопичені грошові кошти виплачуються одноразово за вимогою учасника.

Рисунок 2.3.3. Динаміка пенсійних активів, внесків та виплат НПФ.

Для отримання недержавної пенсії в НПФ потрібно визначити прийнятний термін (10 років чи більше) і періодичність (щомісяця, щокварталу, раз на півроку, раз на рік) отримання пенсійних виплат.[23]

Для укладення договору (додаток К) на виплату пенсії потрібно надати: паспорт; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера.

Отже, всім зрозуміло, що криза в діяльності НПФ тимчасова,а пенсійна реформа, турбота про майбутнє - постійні. Нині, як ніколи, необхідна підтримка держави відносно як роботи НПФ, так і подальшого розвитку пенсійної реформи. Це стосується як масштабної роз'яснювальної роботи про функціонування Фонду, так і запровадження заходів, які допоможуть пережити кризовий період.



РОЗДІЛ 3. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Ставши незалежною Україна намагається досягти постійного соціального та економічного росту, однією із складових успіху є стабільна пенсійна система. У світовій практиці існує три способи пенсійного забезпечення літніх людей: 1) за допомогою податків, 2) заощадження грошей (схема фінансування), 3) страхування, що означає купівлю зобов'язання щодо отримання частки в майбутньому періоді (нефінансова схема, часто у формі так званої солідарної системи) [31].

У різних країнах застосовуються як окремі схеми пенсійного забезпечення, так і їх комбінація. Деякі держави, такі як: Велика Британія, Швейцарія, Нідерланди, Ірландія та Данія, покладаються на системи «фіксованої ставки», які переважно фінансуються за рахунок податків, що забезпечує основний дохід незалежно від зарплати або сплачених внесків. Інші країни, приміром Німеччина, Італія, Франція, Австрія, Швеція, віддають перевагу солідарній системі, фінансове забезпечення якої головним чином здійснюється за рахунок внесків на соціальне забезпечення, а пенсії залежать від попереднього заробітку (але водночас зберігається мінімальна пенсія). Дедалі більше країни з традиційно високорозвиненими ринками капіталу принаймні частково покладаються на систему накопичення заощаджень та їхнього подальшого інвестування. Такі країни, як США, Велика Британія та Нідерланди, розробили комбінацію звичайної системи, що базується на «фіксованій ставці» та обов'язкових або добровільних планах фінансування, подібних до системи, яку рекомендує Світовий банк [8].

...