Пенсійний фонд України

У 1981 р. південноамериканська країна Чилі дозволила перемістити всі внески із солідарної системи до систем повного обов'язкового та добровільного інвестування. Заощадження людей почали накопичуватися на особистих рахунках та інвестуватися у цінні папери на ринку капіталу.

Згодом деякі південноамериканські сусіди Чилі (наприклад, Перу - 1993 року, Аргентина та Колумбія - 1994-го, Уругвай - 1996-го, Болівія та Мексика - 1997 року), а потім чимало інших країн провели подібні реформи й скасували або зменшили роль своїх солідарних систем. Стоячи перед викликами глобалізації, проблемами старіння населення та високого рівня безробіття, які разом зумовлюють фінансовий тягар на солідарну систему, багато країн запровадили обов'язкове страхування. До такого кроку вдалися деякі заможні демократії: наприклад, Данія - у 1983 році, Швейцарія, Нідерланди - у 1985-му, Велика Британія - у 1988-му, Австралія - у 1991-му, Швеція - у 1996 р., а також ряд посткомуністичних держав: Казахстан, Угорщина - у 1998 р., Польща - у 1999-му, Латвія - у 2001-му, Хорватія, Естонія, Росія - у 2002 р. Більшість із них створили комбіновану модель, засновану на солідарній системі та рівнях фінансування [12].

Однак не всі країни задоволені ідеєю замінити солідарну систему на обов'язкове фінансування. Україна теж не змінила своє бачення на ці зміни і обрала для себе солідарну систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Без сумніву, ефективна солідарна система має чималі переваги, чим пояснюються її тверді позиції в континентальній Європі та країнах зі змішаною системою. Перехід від солідарної системи до обов'язкового фінансування потребує величезних витрат державного бюджету. Через це багато країн таких як: Німеччина, Італія, Франція, Австрія, Іспанія, Чехія та Словенія концентрують увагу на вдосконаленні своїх солідарних систем і підтримці схем добровільного фінансування, а не розробленні системи обов'язкового фінансування. Реформуючи солідарні системи, деякі країни, наприклад Швеція, Німеччина, Італія або Польща, запровадили систему «умовно визначеного внеску». Принцип її дії - коли нинішні працівники сплачують за теперішніх пенсіонерів - залишається таким самим. Однак умовно визначеному внеску притаманні дві нові особливості: 1) кожна особа має власний умовний рахунок, де впродовж усього життя фіксуються надходження та відплив грошей, 2) пенсію розраховують як суму залишку на рахунку на час, обраний для виходу на пенсію, поділену на оцінку середньої тривалості життя для особи такого віку, що означає: пенсія головним чином залежить від внесків, сплачених упродовж загального робочого стажу [31].

Реформування пенсійної системи в країнах Центральної Європи стартувало в кінці 90-х років. Угорщина (1998), Польща (1999) та Словаччина (2004) провели основні реформи, що передбачають роздержавлення національних пенсійних систем. Вони були частково замінені системами фінансування особистих заощаджувальних рахунків, якими управляють комерційні структури. В Угорщині пенсійна реформа залишила державну солідарну систему майже без змін - із надлишковим перерозподілом грошей і відсутністю обліку особистих внесків. Польща запровадила систему умовних рахунків, де пенсійні виплати відображатимуть особисті внески майже в лінійний спосіб. Словаччина обрала схожий підхід, хоч і без запровадження умовних рахунків. Вона також розробила комбіновану систему, але порівняно з деякими іншими посткомуністичними країнами прогресивніше рухається до системи обов'язкового фінансування/інвестування. Натомість у Чехії та Словенії уряди вирішили реформувати свої нинішні державні солідарні системи без приватизації. Водночас вони заохочували громадян для виходу на пенсію заощаджувати гроші на добровільній основі в приватних пенсійних фондах [12].

Отже, пенсійні системи удосконалюються практично в усьому світі, і в першу чергу в країнах з високорозвиненими суспільними відносинами. Це зумовлено тенденціями старіння населення. Тому, крім підвищення пенсійного віку, запроваджуються інші, побудовані на принципово нових засадах, системи пенсійного забезпечення, які розосереджують ризики і послаблюють їхній вплив.

В Україні існує система протиріч пенсійного забезпечення, а саме: між формальними соціальними гарантіями і фактичними ресурсними можливостями пенсійної системи, між необхідністю розподілу витрат на споживання протягом життя шляхом переносу частки цих витрат з більш продуктивних років на менш продуктивні, відсутність стимулів до сплати страхових внесків, відсутність довіри до страхової та фінансової систем [28].

Для вирішення проблем і протиріч, необхідно підвищити ефективність пенсійного забезпечення та подальше реформування системи. З метою підвищення ефективності пенсійного забезпечення необхідно запровадити додаткові заходи:

1. Підвищення участі населення в державній пенсійній системі. На сьогоднішній день проблемою підвищення участі населення в державній пенсійній системі є його зайнятість. Крім того, існують проблеми міграційних потоків, масового виїзду на заробітки за кордон, тіньова зайнятість та інше. Останнім часом має місце істотне розходження між кількістю працюючих і платниками пенсійних внесків, оскільки частина працюючих не приймає участі у державній пенсійній системі та не сплачує внесків. Підвищення участі населення у пенсійній системі, сприяло б зростанню доходів пенсійних фондів [14].

2. Підвищення пенсійного віку. Одним з найбільш дієвих заходів щодо зниження пенсійного навантаження, є підвищення пенсійного віку, що збільшує період сплати пенсійних внесків і скорочує період виплати пенсій. У багатьох країнах світу пенсійний вік уже підвищений, або підвищення заплановано. Також в багатьох країнах проведене або заплановане вирівнювання пенсійного віку чоловіків і жінок. Це обумовлено такими факторами, як: зміна соціального статусу жінок та зниження народжуваності [11].

3. Часткова відмова від дострокових (пільгових) пенсій. Робота щодо часткової відмови від довгострокових та пільгових пенсій в Україні вже ведеться, розглянуте в даний момент законодавство передбачає переведення деяких категорій дострокових пенсіонерів у професійні пенсійні системи. Слід зазначити, що часткова відмова від системи дострокових пенсій аналогічна підвищенню пенсійного віку, середній вік виходу на пенсію в такому випадку підвищиться [28].

4. Забезпечення прибутковості інвестування накопичувальної частини пенсії. Прибутковість інвестицій - дуже важливий елемент, що визначає ефективність введення накопичувальної пенсії. Для пенсійної системи важлива не номінальна прибутковість, а величина перевищення прибутковості інвестицій над рівнем збільшення заробітної плати. Накопичувальна складова пенсійної системи України означає, що вона працює на ринкових принципах. Здобутки її функціонування залежатимуть не від політичних рішень, а насамперед, від ефективності праці реального сектору економіки та від якості організації інвестиційної діяльності. Добре налагоджена пенсійна система у ринковій економіці сприяє тому, що об`єм коштів, які накопичилися на рахунках в момент виходу на пенсію, перевищує в декілька разів об`єм власних внесків. Отже,накопичені пенсійні кошти за умови їх ефективного інвестування здатні не тільки зберігатися, але й збільшуватися за рахунок прибутку [26].

Отже, багаторівнева пенсійна система - це шлях до поступового збільшення співвідношення між середнім розміром пенсії і заробітної плати. Вона покликана усунути чинники соціальної несправедливості та перерозподілу коштів Пенсійного фонду на користь пільгових категорій. Вважається, що з часом пенсійна система стане потужним джерелом довготривалих інвестицій в економіку країни. Це, своєю чергою сприятиме збільшенню зайнятості, зростанню доходів громадян і зміцненню фінансової бази пенсійної системи що можна спостерігати з досвіду інших країн.

ВИСНОВОК

Отже, сучасна пенсійна система України, основою якої є запроваджене з січня 2004 року загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, постала не на порожньому місці, а є результатом еволюційної трансформації інституту пенсійного забезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90 років ХХ століття і, в свою чергу, фактично, був своєрідною "пенсійною спадщиною" колишнього СРСР.

Пенсійний фонд як самостійну фінансову структуру було створено для виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення". Пенсійний фонд України в своїй діяльності керується законами України, рішеннями Верховної Ради України, указами Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про створення Пенсійного фонду України.

Органами управління Пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду.

Кошти фонду не входять до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомог.

Джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є кошти, які відраховують підприємства, установи та організації. Крім того, до надходжень фонду належать обов'язкові страхові внески громадян, які працюють від заробітної плати, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомог, добровільні внески підприємств, організацій, населення, інші надходження. Аналіз джерел надходжень до ПФУ показав, що найбільшу частку в структурі доходів займають внески від підприємств та працівників, які прямо залежать від доходів населення, а також від розміру заробітної плати. Також спостерігається тенденція до зростння власних надходжень протягом двох останніх років.

Кошти Пенсійного фонду України використовуються на фінансування таких заходів: виплата пенсій за віком , за інвалідністю, у разі втрати годувальника, за вислугу років, соціальних та інших пенсій, установлених законодавством України; виплата допомоги з догляду за дитиною і щомісячної допомоги на кожну дитину до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством; підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати; реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій населення; забезпечення поточної діяльності та утримання органів управління фонду; відтворення коштів фонду, зміцнення його матеріально-технічної бази.

Проте, зробивши аналіз видатків ПФУ, можна побачити, що незважаючи на щорічне зростання обсягів видатків на виплату пенсій, їх середній розмір залишається незначним. Враховуючи існуюче навантаження на застрахованих осіб (на тисячу таких осіб припадає 912 пенсіонерів), без реформування пенсійної системи неможливо забезпечити громадян гідними пенсіями.

Щодо недержавних пенсійних фондів, то вони є елементом третього рівня нової пенсійної системи, що створюється в Україні. Такі інституції надають послуги з недержавного пенсійного забезпечення, головною метою якого є забезпечення одержання людьми додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Проте, в Україні ще малорозвинена система недержавного пенсійного забезпечення, так як є значна недовіра населення до недержавних пенсійних фондів, як новостворених організацій.

Проте, всім зрозуміло, що криза в діяльності НПФ тимчасова,а пенсійна реформа, турбота про майбутнє - постійні. Нині, як ніколи, необхідна підтримка держави відносно як роботи НПФ, так і подальшого розвитку пенсійної реформи. Це стосується як масштабної роз'яснювальної роботи про функціонування Фонду, так і запровадження заходів, які допоможуть пережити кризовий період.

Пенсійні системи удосконалюються практично в усьому світі, і в першу чергу в країнах з високорозвиненими суспільними відносинами.

Узагальнюючи вище викладений матеріал слід визнати, що в Україні необхідне подальше вдосконалення діяльності органів Пенсійного фонду України, яке передбачає такі моменти:

-- створення єдиного механізму розрахунку пенсії залежно від трудового вкладу, тобто професійного рівня і, відповідно, одержуваної зарплати в період роботи, яка б відображала кваліфікацію кожної людини, значущість її діяльності для суспільства і стаж роботи;

-- розширення бази нарахування страхових внесків, у тому числі за рахунок легалізації зарплати та підвищення її рівня, скорочення неповної зайнятості та безробіття;

-- поступове зростання пенсійного віку;

-- ліквідація пільг при сплаті внесків до бюджету Пенсійного фонду та впровадження ефективного механізму компенсації витрат Фонду;

-- сприяння підвищенню інвестиційної привабливості боргових зобов'язань і ліквідності акцій вітчизняних емітентів.

Унаслідок виконання вище викладених заходів очікується, що дані реформи поступово зменшать обсяг солідарної пенсійної системи, державний дефіцит, а також покращить діяльність органів Пенсійного фонду України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

2. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: від 08.07.2010 р.

№ 2464-VІ.

3. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

4. Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

5. Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384.

6. Положення про Пенсійний фонд України від 1 березня 2001 року N 121/2001 . Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/121/2001

7. Указ Президента України "Про проведення у Львівській області експерименту з призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України" від 20.10.1998 № 1156.

8. Аслунд А. Нові виклики для соціальної держави // День. - 2002. - 17 вересня. - С. 3.

9. Брагін С. Недержавні пенсійні фонди на неефективному фондовому ринку: приклад України / C. Брагін, О. Макаренко // Вісник НБУ.-2011-№ 1. - С. 18 - 24.

10. Вільна загальнодоступна багатомовна універсальна енциклопедія «Вікіпедія». Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki

11. Вісник Пенсійного фонду України.// Чим обумовлена необхідність реформування існуючої пенсійної системи в сучасних умовах? - 2009. - №4.- с.15-25.

12. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. - К.: Знання, 1998. - 542 с.

13. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді-плюс, 2002. - 352 с.

14. Корецька С.О. Нормативи та соціальні стандарти в механізмі бюджетного фінансування галузей соціальної сфери / Корецька С.О. // Економічний простір. - 2010. - №21.

15. Лондар С. Л. Фінанси : навч. посібник / С. Л. Лондар, О. В. Терещенко. - Вінниця: Нова Книга, 2009. - 384с.

16. Марчук В.П. Аналіз діяльності та прогнозування активів недержавних пенсійних фондів України/ В.П. Марчук// Ефективна економіка. - 2012. - №9. - С. 1-6

17. Мельничук В. Пенсійний фонд: хіба ревуть воли, як ясла повні?. - Економічна правда. - №21 від 22.03.10 р. - Ст. 24-26.

18. Михайлов А.В., Ткач О.Й. Недержавні пенсійні фонди: сьогоднішній погляд у майбутнє. - Київ - 2001р. 123 с.

19. Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05

20. Офіційний сайт Головного управління статистики в Одеській області. Режим доступу: http://www.od.ukrstat.gov.ua/stat_info/social/ social1.htm

21. Офіційний сайт Державної статистики України. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

22. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/file/link/288689/file/zvit.pdf

23. Офіційний сайт недержавного пенсійного фонду «Відкритий пенсійний фонд «ФріФлайт». Режим доступу: http://npf-ff.com.ua/ uk/programforphysicalpersons/conditionspensions.html

24. Офіційний сайт Пенсійного фонду України. - Режим доступу: www.pfu.gov.ua/

25. Понікаров В.Д. Пенсійне та соціальне забезпечення: Підручник/ В.Д.Понікаров, М.М. Топоркова. - Х.: Інжек, 2006. - 400с.

26. Реформування системи пенсійного забезпечення в Україні - К.: ПАДКО, 2009. - 100с.

27. Українська асоціація інвестиційного бізнесу(АУІБ): Що таке недержавний пенсійний фонд (НПФ)

28. Управління фінансово - економічною діяльністю / за ред. Д.М. Котія. - К., 2009. - 230с.

29. Урядовий кур'єр - Пенсійний фонд «наростив фінансові м'язи». Режим доступу: http://www.ukurier.gov.ua/uk/news/pensijnij-fond-potovshav

30. Урядовий портал - Доходи Пенсійного фонду України зростають. Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua

31. Юрзіца Е., Голіаш П. Пенсійна реформа - міжнародні порівняння // Економічний Часопис. - 3-4'2005. - С.46-49.

32. Юхименко П. І., Федосов В. М., Лазебник Л. Л. та ін. Теорія фінансів: Підручник / За ред. проф. В. М. Федосова, С. І. Юрія. -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 576 с. (сторінка 376-378).

Размещено на Allbest.ru