Методи аналізу фінансового стану підприємства на прикладі ПП "Мрія"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Неодмінною складовою переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницьких структур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовив еволюцію відносин власності і типів суб'єктів господарювання в напрямку забезпечення їх розмаїття. Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідження теоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України.

Думка про те, що розвиток методів аналізу фінансового стану підприємства проходив переважно в США та Західній Європі не може викликати особливих заперечень: даний аналіз покликаний обслуговувати потреби ринкової економіки, і тому лише розвиток та ускладнення механізму ринкової економіки можуть сприяти вдосконаленню його методів. Значна частина літератури, використаної під час написання цієї роботи належить західним авторам, праці яких розкривають основні принципи сучасних фінансів та менеджерського обліку.

Однак економічні реалії в Україні, як і в більшості сусідніх з нею держав, мають певну специфіку, що вносить корективи у традиційну методологію аналізу. Особливістю формування цивілізованих ринкових відносин в Україні є посилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації. Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства характеризуються також безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Більшість цих факторів враховується при викладенні матеріалу вітчизняними та російськими авторами підручників та навчальних посібників з економічного аналізу, використаних при написанні даної роботи.

Методи аналізу фінансового стану підприємства постійно вдосконалюються по мірі настання змін в економічному середовищі нашої держави. Нові ідеї та принципи в цій сфері в першу чергу доходять до користувачів періодичних економічних видань, які також використовувались під час підготовки курсової роботи.

Ефективне виробництво та реалізація якісної продукції позитивно впливають на фінансовий стан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевидним також є і зворотній зв'язок, який полягає у тому, що відсутність коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і у виробничому процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємств часто трапляються випадки, коли і добре працююче підприємство відчуває фінансові ускладнення, пов'язані з недостатньо раціональним розміщенням і використанням наявних фінансових ресурсів. В цих умовах перед менеджерами підприємств постає велика кількість питань, головними з яких є наступні:

Як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його подальшого розвитку?

Яким чином можна покращити управління фінансовими ресурсами?

Яким чином визначити показники фінансово-господарської діяльності, що забезпечують стійкий фінансовий стан підприємства?

На ці та інші важливі питання дає відповідь об'єктивний аналіз фінансового стану підприємства, який дозволяє найбільш раціонально розподілити матеріальні, трудові і фінансові ресурси.

Економічний аналіз фінансового стану підприємства використовує весь комплекс доступної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності аналізу фінансового стану підприємства, а також дослідження сучасних методів проведення даного аналізу на підприємствах України. В першому розділі досліджуються теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства, розглядаються поняття платоспроможності та ліквідності підприємства. Другий розділ роботи присвячено аналізу та оцінці діяльності ПП «МРІЯ», що дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. У третьому розділі описуються найважливіші шляхи покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.

Завданням цієї роботи є не лише суто теоретичний опис, але й практичне застосування методів аналізу фінансового стану підприємства у виробничій практиці підприємств України, на прикладі ПП «МРІЯ»

Розділ I. Теоретико-методичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

1.1 Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

аналіз фінансовий стан метод

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є, в основному, фінансова звітність.

Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи фінансової звітності на підприємствах України регламентовані новими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Згідно з цим П(С)БО фінансова звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітності є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.

Баланс підприємства (форма №1) служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму №2 "Звіт про фінансові результати".

Примітки до фінансової звітності повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів звітності додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та ін. звітні документи, але котрі є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.

На вітчизняних підприємствах часто здійснюють аналіз характеру змін окремих статей балансу. Такий аналіз проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та наданні послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях балансу підприємства.

Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення боргів.

1.2 Методи і методика економічного аналізу

1. Аналітичний метод

Аналіз - це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки. Сам процес розкладання слід проводити згідно з певними правилами, принципами.

Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв'язки, функції. Це перший принцип аналізу.

Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета - вимога другого принципу аналізу.

Окремі частини, компоненти цілого відіграють не однакову роль у його функціонуванні. Серед них обов'язково знайдеться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі обумовлює третій принцип аналізу - принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип аналізу - принцип ієрархії.

П'ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов'язується з найпростішими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростішим елементом економічної системи.

І нарешті, шостий принцип обумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.

Виходячи з викладеного, можна дати таке визначення методу економічного аналізу: основним методом є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв'язки та взаємодії.

2. Деталізація

Розчленування складних явищ на більш прості або складові здійснюється за такими основними напрямами: утворювальними факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація за кожним показником або фактором. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації виділити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. На кінець слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна із форм прояву аналітичного методу.

3. Порівняння

Порівняння - це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одно-якісними предметами (явищами). Звичайно, порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей, або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.

Порівняння може дати позитивні результати за умови, що порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнянність - одна із суттєвих проблем економічного аналізу. Щоб показники були порівняними, застосовують такі допоміжні прийоми:

Нейтралізація цінового фактора (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку);

Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва);

Нейтралізація відмінностей в структурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу);

Використання при порівнянні однакових періодів часу;

Розрахунок порівнюваних показників за єдиною методикою;

Виключення інших відмінностей в умовах роботи кількох підприємств.

4. Моделювання

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, за яким будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), що замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища.

5. Балансовий метод

Використання балансового методу грунтується на обмеженості, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорстких взаємозв'язках між окремими елементами сукупності, які при цьому виникають.

У процесі аналізу в курсі вивчають баланс товарної продукції, усілякі баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів. Проте особливо часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. За цим методом можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомі сумарний вплив усіх інших (крім нього) факторів і загальна зміна результативного показника. Сальдовий метод доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора є технічно складним або незручним і інших міркувань (занадто трудомісткий тощо).

6. Елімінування

Суть цього методу полягає в тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування.

Ланцюгові підстановки. Розглянемо методику розрахунків на прикладі аналізу використання трудових ресурсів за даними промислового підприємства (табл. 1).

У табл. 1 перші чотири показники взято зі звіту по праці, п'ять останніх обчислюються за даними перших чотирьох показників. Як показують дані таблиці, фактичний обсяг товарної продукції нижчий за планові на 22. 6 тис грн. Це зумовлено дією середньооблікової чисельності робітників (1-й фактор), середнього числа днів роботи одного робітника (2 фактор), середньої тривалості робочого дня (3-й фактор) і середньогодинного виробітку (4-й фактор). Використовуючи схему, наведену в таблиці 1 і дані табл. 2, виконаємо відповідні розрахунки (табл. 2. )

Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується відхиленням його фактичної величини від базової (планової).

Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується відхиленням його.

Таблиця 1. - Вихідні дані для розрахунку факторів

Показник	За планом	Фактично	Відхилення від плану	% виконання плану
1. Товарна продукція за місяць, тис. грн.	500	477,4	-22,6	95,48
2. Середньооблікова чисельність робітників, осіб	250	200	-50	80
3. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин	40 000	30800	-9200	77
4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів	5000	4400	-600	88
5. Середнє число днів роботи одного робітника (ряд. 4 : ряд. 2)	20	22	+2	110
6. Середня тривалість робочого дня (ряд. 3 : ряд. 4), год.	8	7	-1	87,5
7. Виробіток одного робітника:
а) середньомісячний, грн. (1:2)	2000	2387	+387	119,35
б) середньодобовий, грн. (1:4)	100	108,5	+8,5	108,5
в) середньогодинний, грн. (1:3)	12,5	15,5	+3,0	124

Таблиця 2. - Розрахунок факторів способом ланцюгових підстановок

Номер підстановки та назва факторів	Чисельність робітників	Середня кількість днів роботи одного робітника	Середня тривалість робочого дня, год.	Середньогодинний виробіток, грн.	Обсяг товарної продукції, тис. грн.	Величина впливу фактора, тис. грн.
Нульова підстановка	250	20	8,0	12,5	500	-
1. Вплив чисельності робітників	200	20	8,0	12,5	400	400-500=-100
2. Вплив середнього числа днів роботи одного робітника	200	22	8,0	12,5	440	440-400=+40
3. Вплив середньої тривалості робочого дня	200	22	7,0	15,5	385	385-440=-55
4. Вплив середньогодинного заробітку	200	22	7,0		477,4	477,4-385=+92,4
Разом-22,6

Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується відхиленням його фактичної величини від базової (планової).

Використовуючи відхилення по кожному фактору, виконаємо розрахунок впливу факторів:

Вплив зміни чисельності робітників:

(-50)*20*8,0*12,5=-100 (тис. грн.).

Вплив зміни числа днів, відпрацьованих одним робітником:

(+2)*200*8*12,5=+40 (тис. грн.).

Вплив зміни тривалості робочого дня:

(-1)*200*22*12,5=-55 (тис. грн.).

Вплив зміни середньогодинного виробітку:

3,0*200*22*7=+92,4 (тис. грн.).

Разом:-22,6 тис. грн.

Спосіб відносних різниць. Цей спосіб грунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника. Використовуючи дані табл. 2, проведемо відповідні розрахунки в табл. 3.

Хоча всі розглянуті способи елімінування різняться методикою розрахунків, проте вони дають однакові результати, оскільки грунтуються н одному й тому самому принципі. В практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, надійний і найменш трудомісткий.

Що стосується підрахунків резервів, то, як правило, до кількості резервів можна включати негативно діючи фактори. В нашому прикладі негативний вплив на обсяг виробленої продукції мали два із чотирьох факторів, які разом зменшили його на 155 тис. грн. (100 + 55). Це і є резерви виробництва.

Таблиця 3. - Розрахунок факторів способом відносної різниці

Показник	% виконання плану	Різниця суміжних показників	Фактор	Розрахунок впливу фактора, тис. грн.
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб	80,0	80-100=-20	Чисельність робітників	500*(-20)/100=-100
2. Загальна кіл-кість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів	88	88-80=+8	Середнє число днів роботи	500*8/100=+40
3. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин	77	77-88=-11	Середня тривалість робочого дня	500*(-11)/100=-55
4. Обсяг товарної продукції	95,48	95,48-77=+18,48	Середньогодинний виробіток	500*(+18,48)/100=+92,4
Разом -22,6

Крім того, слід пам'ятати, що будь-який розрахунок трьох і більше факторів завжди можна спростити до пошуку двох факторів, один із яких завжди буде кількісний, а другий - якісний. У цьому випадку, якщо застосовувати прийом абсолютних різниць, величина кількісного фактора дорівнюватиме добутку зміни кількісного фактора на планову (незмінну) величину якісного; величина якісного - це добуток зміни якісного фактора на фактичну величину кількісного фактора.

Якщо три останніх фактори в попередньому розрахунку об'єднати в один комплексний фактор - середньомісячний виробіток одного робітника, то спрощений розрахунок впливу факторів матиме такий вигляд (спосіб абсолютних різниць):

Вплив зміни чисельності робітників

(-50) * 2,0=-100 (тис. грн.).

Вплив зміни продуктивності праці (місячної):

+387*200=+77,4 (тис. грн.)

Разом: -22,6 (тис. грн.).

Сума впливу цих двох факторів завжди має дорівнювати відхиленню узагальнюючого показника, на який вони сумісно діяли.

7. Статистичні методи

Серед статистичних методів, використовуваних в аналізі, щільне місце посідає табличний метод.

Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Форму таблиць та їх майбутній зміст слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основу, а й додаткову для порівняння інформацію (планові та середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.

У процесі збирання цифрової інформації та заповнення таблиць виникає низка технічних складностей, якщо інформації забагато. З метою забезпеченості компактності таблиць:

спрощують чи округлюють (до тисяч, млн. тощо) вихідну інформацію;

скорочують або часткова відкидають другорядні дані;

об'єднують дані у групи і підраховують проміжні підсумкові показники або передають через середні показники;

комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші - розміщують разом в одному рядку (як “інші”);

поділяють вихідну інформацію на кілька самостійних сукупностей з наступним складанням кількох простіших таблиць з вузьким змістом.

Таблиці у певному наборі можуть виконувати роль програми або переліку питань, що вивчаються. Проте не слід перебільшувати значення таблиць: вони є важливими, але здебільшого технічним аспектом аналізу.

Динамічні ряди - це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Вирізняються інтервальні та моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:

напрям зміни показників (збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, коливаність);

наявність тенденцій у зміні показників;

середній рівень показників і варіації.

1.3 Поняття фінансової стійкості підприємства та фактори, які її забезпечують

Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники - як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової і вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.

Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова стійкість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних показники:

наявність власних обігових коштів (ВОК) - визначається як різниця між капіталом і резервами та необоротними активами. Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому вигляді наявність обігових коштів можна записати:

ВОК = КіР - ПА, де (1.3.1)

КіР - сума капіталу і резервів;

ПА - позаобігові активи.

наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) - визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів:

ВД = ВОК + ДП, де(1.3.2)

ДП - довгострокові пасиви.

загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позичкових коштів:

ОД = ВД + КПК, де(1.3.3)

КПК - короткострокові позикові кошти.

Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:

надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (ВОК):

ВОК = ВОК - З, де(1.3.4)

З - запаси.

надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових джерел формування запасів (ВД):

ВД = ВД - 3(1.3.5)

надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (ОД):

ОД = ОД - 3(1.3.6)

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової стійкості:

Абсолютна стійкість фінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:

З < ВОК + К, де(1.3.7)

К - кредити банківських установ, а також кредиторська заборгованість за товари.

Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

З = ВОК + К(1.3.8)

Нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:

З = ВОК + К + ДПФН, де(1.3.9)

ДПФН - джерела, що послаблюють фінансову напруженість.

Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

З > ВОК + К(1.3.10)

Як правило, будучи тісно пов'язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправленно впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.

Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:

за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;

за важливістю результату - основних і другорядних;

за структурою - простих і складних;

за часом дії - постійних і тимчасових.

Враховуючи, що підприємство є одночасно і суб'єктом, і об'єктом відносин у ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.

Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти капіталу у виробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.

Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості - склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку, а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:

по-перше, для фінансування поточної діяльності - на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;

по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери.

Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми факторами є:

галузева належність суб'єкта господарювання;

структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

розмір оплаченого статутного капіталу;

величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;

склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структуру.

На фінансову стійкість істотний вплив справляє фаза економічного циклу, в якій перебуває економіка країни. У період кризи має місце відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва, що спостерігається останніми роками в Україні. Зменшуються інвестиції в товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Зменшуються в цілому доходи суб'єктів господарської діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.

Незадовільний платоспроможний попит, властивий кризовим явищам в економіці, призводить не лише до зростання неплатежів, а й до загострення конкурентної боротьби. Вона, в свою чергу, - істотний зовнішній фактор фінансової стійкості підприємств.

Таким чином фінансова стійкість підприємства є комплексним поняттям, що залежить від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.

1.4 Платоспроможність та ліквідність, як складові фінансового стану підприємства

Головним критерієм для визначення фінансового стану є платоспроможність підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Її можна визначати за минулий період, на якусь певну дату або як майбутню можливість розрахуватися у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.

Найпростіше можна визначити платоспроможність на якусь дату на підставі даних балансу підприємства. Для цього спочатку треба з'ясувати наявність залишку грошових коштів на поточному рахунку та інших рахунках грошових коштів. Якщо ці суми незначні, слід також перевірити стан розрахунків з різними кредиторами. Відсутність сум заборгованості, щодо яких прострочено терміни сплати, є доброю ознакою сталого фінансового стану. Вивчення заборгованості слід починати з визначення сум заборгованості по банківським кредитам, розрахунках з кредиторами за товари, роботи, послуги, розрахунках з бюджетом та з працівниками з оплати праці.

Аналіз фінансового стану підприємства за певний період, в принципі, потребує з'ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжних показників по окремих датах або відносно коротких відрізках часу. Неоціненну послугу тут можуть дати щоденні банківські виписки з поточного рахунку (особливо одна сума - залишок коштів на кінець операційного дня). Хронічна відсутність коштів на кінець дня на цьому рахунку - надійна ознака незадовільного фінансового стану підприємства. Якщо при цьому врахувати можливі застарілі борги банкам, кредиторам, бюджету та ін. , то негативна оцінка фінансової діяльності, а отже, і фінансового стану підприємства буде однозначною.

Крім аналізу платоспроможності підприємства слід також звернути особливу увагу на аналіз його ліквідності.

Ліквідність - це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, порівняно з підприємством, оборотний капітал якого складається переважно з запасів.

Всі активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи:

Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

Швидко-реалізовані активи (А2) - активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

Повільно-реалізовані активи (А3) - найменш ліквідні активи. Це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям тощо.

Важко-реалізовані активи (А4) - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю групу можна включити статті I розділу активу балансу "Необоротні активи".

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж всі інші активи підприємства.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань групуються наступним чином:

Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.

Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви - статті ІІI розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".

Постійні пасиви (П4) - статті I розділу балансу "Власний капітал".

Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують його короткострокові зобов'язання.

Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 П1

А2 П2

А3 П3

А4 П4

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст і свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу в тій чи іншій мірі відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидко-реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

(1.4.1)

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.

Встановлений норматив цього показника рівний 2,0.

Коефіцієнт покриття є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці аналізу фінансового стану на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями. Він розраховується за формулою:

(1.4.2)

Для підприємств України рекомендована величина цього коефіцієнта коливається у межах від 0,8 до 1,0. Однак вона може бути надзвичайно високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується за формулою:

(1.4.3)

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує, яку частку короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіцієнта повинна перевищувати 0,2.

Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків; коефіцієнт покриття - для покупців, власників акцій і облігацій підприємства.

1.5 Оцінка ділової активності підприємства

В широкому розумінні ділова активність означає всю сукупність зусиль, спрямованих на просування підприємства на ринках продукції, праці та капіталу. Ділова активність проявляється в досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту.

1. Для оцінки рівня ділової активності використовують різні показники оборотності. Ці показники мають важливе значення для оцінки фінансового положення підприємства, оскільки швидкість обігу засобів спричиняє безпосередній вплив на платоспроможність фірми, а також може відображати підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми. Ресурсовіддача або коефіцієнт обіговості активів:

(1.5.1)

2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

(1.5.2)

3. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:

(1.5.3)

4. Коефіцієнт оборотності запасів:

(1.5.4)

Коефіцієнт оборотності основних засобів або фондовіддача

(1.5.5)

Тобто, проведення аналітичних досліджень ділової активності підприємств дає змогу оцінити, наскільки ефективно сформована структура їх капіталу, як складаються їх взаємовідносини з постачальниками та замовниками, а також з комерційними банками.

Оцінка ділової активності полягає у дослідженні можливості підприємства мобілізувати з різних джерел фінансові ресурси, а також ефективно їх використовувати, забезпечуючи зростання прибутку та капіталу.

Отже, фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

Без аналізу фінансового стану сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність - обов'язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов'язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.

Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, які можна визначити на основі офіційної фінансової звітності.

Стійка діяльність підприємства залежить як від обгрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон'юнктуру.

РОЗДІЛ II. Організація і методика фінансового стану ПП «МРІЯ»

2.1 Економіко-організаційна характеристика підприємства на прикладі ПП «МРІЯ»

Лісове господарство Миколаївської обл. - галузь народногосподарського виробництва, що займається вирощуванням, відновленням, охороною лісів, підвищенням їх продуктивності і якості, забезпеченням раціонального використання земель лісового фонду.

ПП «МРІЯ» було створене у 1960 році. Площа лісгоспу складає 54,1 тис. га. Це третє за величиною угідь підприємство галузі Миколаївщини. Лісгосп має у своїй структурі 10 лісництв та лісопункт.

Пріоритетні напрями лісогосподарської діяльності:

- лісовідновлення;

- проведення рубок догляду за молодниками;

- утримання лісових насаджень у належному санітарному стані;

- цілеспрямоване зміцнення матеріальної бази лісового господарства.

Система управління трудових ресурсів.

Організаційна структура управління призначена для спільної діяльності працівників управління - керівників, фахівців, технічних виконавців. У сформованій схемі між працівниками розподілено конкретні функції, обов'язки, відповідальність, повноваження. Така система являє собою сукупність лінійних і функціональних органів управління в їх взаємодії. Для організації управління застосовують такі основні документи, як посадові інструкції, накази керівництва, розпорядження. Посадові інструкції передбачають конкретні функціональні обов'язки для кожного працівника і затверджуються директором підприємства. Накази та розпорядження приймає директор підприємства. Він і здійснює загальне керівництво підприємства.

Схему управління наведено нижче:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1. Загальна схема керівництва ПП «МРІЯ»

Як ми бачимо загальне керівництво та контроль за діяльністю підприємства здійснює директор. Безпосереднє керівництво здійснює замісник, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом керівника. Керуючий відділення здійснює поточне та оперативне керівництво і несе особисту відповідальність за виконання покладених на лісгосп завдань.

Організація заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. [6]

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. На підприємствах працює біля 2,3 тисяч чоловік.

Середня повнота насаджень державних лісогосподарських підприємств області істотно не змінилась і становить 0. 71 за 1999 рік і 0. 72 за 2010 рік.

В породному складі лісів об'єднання переважають насадження твердолистяної групи порід (дуб, бук, ясен, клени, граб) - 16. 9%, в тому числі дуб звичайний (Quercus robur) 56,1%. Група хвойних порід (сосна, ялина, модрина), в основному, зосереджена на півночі області і складають 81,1 %. Мяколистяні породи (береза, липа, вільха) - 3. 0%, на долю інших порід припадає -0. 3%. Такий породний склад насаджень обумовлює необхідність проведення господарських заходів в даних насадженнях.

Особлива увага приділяється питанню охорони лісу від самовільних рубок та інших правопорушень. З метою надання ефективності даній роботі та оперативного виявлення порушників у кожному лісництві та апараті лісгоспу створені мобільні групи з числа най досвідчених працівників державної лісової охорони. Вони забезпечують комплекс лісогосподарських, лісоохоронних, інженерно-технічних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення та раціональне використання лісосировинних ресурсів.

Перед лісовою охороною стоїть завдання організації та забезпечення заходів щодо протипожежного та лісопатологічного впорядкування території, своєчасне виявлення та гасіння лісових пожеж, захист лісів від шкідників та хвороб.

Щорічно лісгосп проводить комплекс профілактичних та обмежувальних заходів, спрямованих на підвищення протипожежної стійкості лісів. Зокрема влаштування протипожежних розривів і мінералізованих смуг та догляд за ними.

Лісгосп постійно працює над нарощуванням, покращенням та переоснащенням матеріально-технічної бази, зокрема придбанням пожежної техніки, обладнанням та засобів пожежогасіння.

З метою зменшення впливу ерозійних процесів на сільськогосподарські угіддя та підвищення родючості грунтів розроблена на основі Державної програми «Ліси України» програма „Ліси Рівненської області”. Згідно якої на непридатних для сільськогосподарського використання землях планується створити захисні насадження на площі 15690 га, що збільшить лісистість агроландшафтів, підвищить їх ґрунтозахисні і водорегулюючі функції.

Починаючи з 1995 року і включно по 2000 рік потреби внутрішнього ринку в деревині були низькою. Навіть у лісодефіцитній області значні обсяги заготовляємої деревини не використовувалися місцевими деревообробними підприємствами. Деревина накопичувалась і втрачала свої якості. Тому лісгоспи вимушені були для забезпечення переробки низькосортної деревини замінити лісопильне обладнання, та збільшити кількість працюючих в цехах переробки. З цієї причини лісгоспи вимушені були шукати закордонних споживачів деревини. Питома вага експорту в круглому виді 5,2%, що не впливає на роботу виробничих потужностей області.

У сфері ведення мисливського господарства найактуальнішим залишається питання охорони державного мисливського фонду від браконьєрів. Проводиться цілеспрямована робота із збільшення чисельності мисливських тварин в угіддях.

2.2 Аналіз майна підприємства

Загальну оцінку фінансового стану розпочинають з аналізу майна підприємства та джерел його придбання.

Майно підприємства - це ресурси контрольовані підприємством в результаті минулих подій використання яких, як очікується призведе до надходження економічних вигод у майбутньому (таблиця 2.1).

Аналіз майна підприємства в динаміці за період 2008-2010 рр. показав, що спостерігається збільшення загальної частки майна на 2 тис. грн. у 2009 році та на 2,9 тис. грн. у 2010 році. У 2009 р. спостерігається збільшення необоротних активів на 3 тис. грн. , що у відсотковому виразі становить 0,12 % та зменшення оборотних активів на 1 тис. грн. А у 2010 р. по відношенню до 2009 р. необоротні

активи зменшились на 83,7 тис. грн. , а оборотні активи збільшились на 86,6 тис. грн. Це може означати, що підприємство продає основні засоби щоб збільшити обсяг виробництва.

Таблиця 2.1 - Аналіз динаміки та структури майна

Статті балансу ...

Подобные документы

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
  
  лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008
  

• Аналіз фінансового стану підприємства (на прикладі ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод")

  Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства, показники фінансової стійкості. Техніко-економічна характеристика заводу. Аналіз складу та структури джерел коштів, активу балансу. Оцінка платоспроможності, ліквідності та рентабельності.
  
  курсовая работа [219,7 K], добавлен 31.05.2013
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Аналіз основних теоретичних положень щодо оцінки фінансового стану підприємства. Особливості інформаційного забезпечення, методів та прийомів оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства. Показники фінансової стійкості, прибутку, рентабельності.
  
  курсовая работа [61,1 K], добавлен 31.05.2010
  

• Аналіз фінансового стану та фінансових результатів діяльності підприємства на прикладі КП "Костопількомуненергія"

  Характеристика галузі діяльності підприємства, його майна і джерел коштів. Аналіз ліквідності балансу, фінансової стійкості підприємства. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції і зростання прибутку для покращення фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [176,9 K], добавлен 25.10.2011
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Поняття та завдання фінансового аналізу підприємства, основні показники його торговельної діяльності. Аналіз показників майнового стану, фінансової стабільності, ліквідності й платоспроможності, ділової активності та рентабельності підприємства.
  
  курсовая работа [81,7 K], добавлен 28.04.2011
  

• Аналіз фінансового стану підприємства

  Види, завдання, інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства ВАТ "Парадіз". Напрямки поліпшення фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [197,5 K], добавлен 14.06.2010
  

• Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства друкарної галузі

  Теоретичні аспекти поняття фінансового стану підприємства: сутність, значення для діяльності. Аналіз фінансового стану ВАТ "Видавництво Харків". Показники платоспроможності і ліквідності підприємства. Заходи щодо покращення фінансового стану підприємства.
  
  дипломная работа [146,6 K], добавлен 21.08.2010
  

• Оцінка фінансової стійкості підприємства

  Завдання та види фінансового аналізу. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу щодо оцінки фінансової стійкості підприємства. Вартість чистих активів як критерій оцінки фінансової стійкості. Аналіз ефективності використання інформаційних технологій.
  
  дипломная работа [254,9 K], добавлен 06.03.2011
  

• Оцінка фінансового стану підприємства ПАТ "Центренерго"

  Організаційно-економічна та господарська діяльність підприємства. Аналіз ліквідності балансу, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності. Рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства. Напрямки використання чистого прибутку.
  
  курсовая работа [192,9 K], добавлен 10.01.2014
  

• Дослідження теоретичних та практичних аспектів фінансового стану підприємства та шляхів його покращення в умовах економічної кризи

  Економічна сутність й значення оцінки фінансового стану підприємства. Методичні підходи до оцінки глибини фінансової кризи суб’єкта господарювання. Аналіз фінансового стану, ліквідності і платоспроможності підприємства. Ефективність антикризових заходів.
  
  дипломная работа [525,7 K], добавлен 28.12.2013
  

• Розробка шляхів покращення фінансового стану ТОВ "ЕйСіДжі"

  Сутність фінансового стану підприємства та необхідність його оцінювання. Аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності ТОВ "Автосервіс", його рентабельність. Шляхи поліпшення фінансового стану, відновлення платоспроможності підприємства.
  
  дипломная работа [664,0 K], добавлен 20.10.2011
  

• Аналіз фінансового стану ВАТ "Радсад"

  Експрес-аналіз фінансового стану підприємства ВАТ "Радсад": майна та капіталу підприємства, фінансової стійкості та ліквідності підприємства, грошових потоків та прогнозування ймовірності банкрутства, ділової активності та рентабельності підприємства.
  
  курсовая работа [55,6 K], добавлен 24.04.2008
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Показники оцінки фінансового стану підприємства. Стан майнового положення. Оцінка ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності. Темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості. Аналіз інвестиційної привабливості.
  
  курсовая работа [59,7 K], добавлен 28.03.2016
  

• Аналіз фінансового стану підприємства

  Сутність і призначення аналізу фінансового стану підприємства. Прийоми аналізу. Роль аналізу фінансового стану в розробці фінансової політики підприємства. Прогнозування й розробка моделей фінансового стану об'єкта господарювання. Аналіз руху грошей.
  
  реферат [206,8 K], добавлен 15.07.2008
  

• Методичні основи прибутковості та ліквідності підприємства

  Вивчення методики управління прибутковістю та ліквідністю організації. Досліджування методичних аспектів оцінки, пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства і його платоспроможності, здійснення аналізу на прикладі виробництва ВАТ "Укрнафта".
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 29.01.2014
  

• Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

  Сутність поняття фінансової стійкості. Характеристика показників фінансового стану підприємства з точки зору теорії. Рекомендації щодо підвищення рівня стійкості та платоспроможності підприємства. Аналіз фінансового стану ВАТ "Львівбудкомплектація".
  
  курсовая работа [45,8 K], добавлен 17.01.2011
  

• Оцінка фінансового стану підприємства ПАТ "Миколаївська ТЕЦ"

  Сутність, значення та завдання аналізу фінансового стану підприємства; структурно-логічна схема. Аналіз платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості за системою абсолютних і відносних показників компанії ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".
  
  курсовая работа [77,3 K], добавлен 26.04.2015
  

• Оцінка фінансового стану машинобудівного підприємства на прикладі ДП ХМЗ "ФЕД"

  Цілі, види та методи аналізу фінансового стану підприємства. Визначення ефективності управління активами, знаходження шляхів їх оптимізації та збільшення. Відображення результатів діяльності у балансі, аналіз розміщення капіталу і фінансової стабільності.
  
  дипломная работа [621,0 K], добавлен 12.07.2011
  

• Аналіз фінансового стану підприємства АТЗТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА"

  Теоретичні основи фінансового аналізу. Оцінка майна АТЗТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА" та джерел його фінансування. Аналіз платоспроможності, ліквідності, прибутковості та стійкості підприємства. Напрями покращення фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [67,6 K], добавлен 24.09.2010
  

• Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

  Поняття фінансового стану підприємства та його показники. Фінансова стійкість підприємства, її типи та основні показники. Методи аналізу фінансового стану Бродівського держлісгоспу. Методика виконання факторного аналізу прибутку від реалізації продукції.
  
  курсовая работа [106,9 K], добавлен 14.12.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам