Цінні папери як інструменти фондового ринку: економічна і правова природа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Курсова робота «Цінні папери, як інструменти фондового ринку: економічна і правова природа»: с. 47, табл. 2, рис. 3, 27 джерело.

Об'єкт дослідження - система торгівлі цінними паперами на фондовому ринку у країні.

Предмет дослідження - цінні папери та робота фондового ринку України за період з 2002 до 2012..

Мета роботи - вивчення теоретичних і практичних аспектів цінних паперів та роботи фондового ринку України, а також виявлення проблем роботи фондового ринку і розробка шляхів покращення його роботи на території України. фінансовий ринок фонд папери

Методи дослідження - індукція, дедукція, аналіз, синтез, наукової абстракції, угрупування.

Результати та їх новизна. У ході дослідження була розглянута робота фондового ринку в Україні. Проведено аналіз динаміки цінних паперів на фондовому рику в Україні за період з 2002 до 2012, в результаті якого визначено негативні тенденції розвитку ринку цінних паперів, виявлено основні проблеми негативного розвитку фондового ринку. Також, виявлено ефективні шляхи удосконалення роботи фондового ринку в Україні.

Значимість роботи та висновки. Запропоновані шляхи удосконалення дозволять забезпечити ефективну роботу ринку цінних паперів та економічне зростання у майбутньому.

Ключові слова: цінні папери, фондовий ринок, акція, облігація, вексель, ощадний сертифікат, дольові цінні папери, позичкові цінні папери.



Зміст

Реферат

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження цінних паперів та їх місця на фондовому ринку

1.1 Фінансовий ринок, його призначення та класифікація

1.2 Поняття та сутність цінних паперів. Основні функції цінних паперів

1.3 Види цінних паперів та їх характеристика

Розділ 2. Дослідження цінних паперів, як інструментів фондового ринку в україні з 2002 по 2012 роки

2.1 Основні етапи розвитку фондового ринку у незалежній Україні

2.2 Аналіз динаміки та структури обсягів випуску цінних паперів за 2002-2012 роки

Розділ 3. виявлення основних проблем на фондовому ринку та шляхи удосконалення його роботи

3.1 Проблеми розвитку фондового ринку в Україні

3.2 Шляхи удосконалення роботи фондового ринку в Україні

Висновки

Перелік використаних літературних джерел



Вступ

Обрана для курсової роботи тема «Цінні папери, як інструменти фондового ринку: економічна і правова природа» є достатньо актуальною на сьогодні в економічній ситуації України .

Фондовий ринок є важливою складовою частиною економіки будь-якої держави, в тому числі і України. Фондовий ринок - це сукупність механізмів і правил, які дозволяють здійснювати операції з купівлі - продажу цінних паперів. Фондовий ринок має свою інфраструктуру - сукупність систем, організацій і технологій, що дозволяють учаснику фондового ринку підвищити ефективність своєї діяльності та знизити ризики, пов'язані з операціями на ринку.

Цінні папери, що є предметом торгів на фондовому ринку, - це документи, які засвідчують, з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів, майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при їх пред'явленні. Організатором торгівлі цінними паперами є фондові біржі, предметом діяльності яких є забезпечення необхідних умов нормального обігу цінних паперів, визначення ринкових цін і поширення інформації про них.

Отже, актуальність обраної теми пояснюється необхідністю виявлення основних проблем, що заважають розвитку фондового ринку, а також розробки ефективної програми удосконалення роботи українського фондового ринку.

Метою курсової роботи вивчення теоретичних і практичних аспектів цінних паперів та роботи фондового ринку України, а також виявлення проблем роботи фондового ринку і розробка певних методів покращення його роботи на території України.

На виконання поставленої мети необхідно докладно розглянути такі завдання:

Розглянути поняття та сутність цінних паперів, їх основні типи, види та функції;

Дослідити основні етапи розвитку фондового ринку у незалежній Україні;

Проаналізувати динаміку розвитку роботи цінних паперів на фондовому ринку в Україні у 2002-2012 роках;

Виявити та розглянути основні проблеми роботи ринку цінних паперів в Україні;

Виявити та запропонувати найефективніші шляхи удосконалення системи українського фондового ринку;

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є система торгівлі цінними паперами на фондовому ринку у країні.

Предметом дослідження - цінні папери, як основний вид товару на фондовому ринку.



Розділ 1. Теоретичні основи дослідження цінних паперів та їх місця на фондовому ринку

1.1 Фінансовий ринок, його призначення та класифікація

Фінансовий ринок -- це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини обміну пов'язані з переданням одним суб'єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів. Таке передання може здійснюватись прямо чи через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.). При безпосередніх взаємовідносинах операції з купівлі-продажу ресурсів відображають як відносини обміну (передання права використання), так і перерозподілу цих ресурсів між власником і користувачем. При участі у торгівлі фінансових посередників відносини з ними продавців і покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до користувача -- відносинами перерозподілу.

Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб'єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів.

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб'єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це інфраструктура фінансової системи, яка забезпечує функціонування насамперед базової сфери -- фінансів суб'єктів господарювання. В умовах адміністративної економіки фінансового ринку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх перерозподіл здійснювалися на директивних засадах через бюджет та банківську систему. Навіть кредитні ресурси виділялися згідно з планом, а не на засадах торгівлі ними. За умов централізованого формування, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній інфраструктурі -- фінансовому ринку -- просто не було.

Призначення фінансового ринку -- забезпечити підприємствам належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів.

Об'єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є незбіг потреби у фінансових ресурсах з джерелами їх задоволення.

В організаційному плані фінансовий ринок -- це сукупність ринкових фінансових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.

Об'єктами відносин на фінансовому ринку є:

1. цінні папери

2. фінансові послуги

3. грошово-кредитні ресурси

Суб'єктами:

1. держава

2. підприємства різних форм власності

3. окремі громадяни

Функції фінансового ринку:

· мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;

· розподіл акумульованих вільних коштів між чисельними кінцевими споживачами;

· прискорення обороту капіталу -- активізація економічних процесів у державі;

· забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.

Принципи на фінансовому ринку:

1. вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку;

2. прозорість ринку і реальний захист інвесторів;

3. конкурентоспроможність та ефективність;

4. відповідність міжнародним стандартам.

За класифікацією фінансовий ринок розрізнять за такими критеріями:

1. за видами фінансових активів поділяється на:

· кредитний ринок;

· ринок цінних паперів (фондовий ринок);

· валютний ринок (іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують її);

· страховий ринок (страховий захист);

· ринок золота (срібло, платина)

· ринок фінансових послуг (кредитні операції та ін.).

2. за періодом обертання фінансових активів:

· ринок грошей;

· ринок капіталів.

3. за регіональною ознакою:

· місцевий фінансовий ринок;

· регіональний фінансовий ринок;

· національний фінансовий ринок;

· світовий фінансовий ринок.

4. за швидкістю реалізації угод на фінансовому ринку розрізняють:

· ринок з терміновою реалізацією угод (як правило, до 3 днів);

· ринок з реалізацією угод в майбутньому.



1.2 Поняття та сутність терміну «цінні папери». Основні типи та функції цінних паперів

Цінні папери, як засоби фінансових угод і операцій, відомі досить давно. Перша офіційна інформація про них належить до пізнього середньовіччя. Внаслідок нових географічних відкриттів широкого розмаху набула міжнародна торгівля. Підприємцям, які займалися торгівлею, для розширення ринків збуту потрібні були великі суми грошей, яких вони часто не мали в наявності. Освоєння нових ринків збуту та джерел сировини були не під силу окремим підприємцям. Це призвело до створення фінансових спілок - прототипів сучасних акціонерних товариств. [1]

Термін "цінні папери" (securities) утвердився на фінансовому ринку з двох причин. По-перше, всі боргові зобов'язання мали відповідну ціну, виражену в грошовому еквіваленті тієї чи іншої країни. По-друге, такі грошові документи перебували в обігу лише в паперовій формі, тому термін "грошовий документ" завжди сприймався як "паперовий документ", або "цінний папір". Однак сучасний рівень розвитку комп'ютерних технологій зумовив поступове витіснення на фінансових ринках (як внутрішніх, так і міжнародних) певної частини паперових "цінних паперів" відповідними магнітними записами у комп'ютерних файлах. Тому на сучасних ринках цінних паперів поряд з терміном "цінні папери" поширений термін "електронні цінні папери". [1]

Отже, в широкому розумінні термін "цінні папери" - це всі наявні в обігу грошові документи, які засвідчують певні права й обов'язки між двома суб'єктами фінансової діяльності: емітентом (issuer) - суб'єктом, який випустив в обіг ці грошові документи, і інвестором (investor) - суб'єктом, який придбав ці грошові документи, і є їхнім власником. [1]

Але у законодавстві сформульовано поняття цінного папера: в ст.1 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу ” зазначається, що цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. [5]

Емітент цінних паперів - юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску (надалі - емітент).

Емітент повинен усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства України, а також рішеннями про випуск цінних паперів.

Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі. [2]

Зазначимо, що тип емітента визначається чинним законодавством кожної країни. Зокрема, цінні папери може випускати держава, органи державної влади, місцеві (муніципальні) органи влади, промислові об'єднання, окремі підприємства, інвестиційні компанії та фонди, банки, фондові біржі, інші фінансові та, комерційні структури. Останнім часом на ринку цінних паперів України все частіше з'являються цінні папери виробничих акціонерних товариств, які утворюються в результаті приватизації державних підприємств. [3]

З викладеного вище можна виокремити такі ознаки:

1. Цінний папір має документальний характер, тобто є документом офіційного характеру, виконаним за встановленою формою, що містить необхідний мінімум відомостей певного характеру (реквізити), за істинність яких особа -- укладач документа несе встановлену законом відповідальність. Встановлена форма засвідчення прав, пов'язаних з цінними паперами, передбачає додержання всіма учасниками фондового ринку приписаних норм і прав. У необхідних випадках повинні бути здійснені державна реєстрація і ліцензування.

2. Цінний папір засвідчує майнове право або відносини позики.

3. Реалізація втіленого в цінному папері права можлива тільки при пред'явленні оригіналу самого документа, що означає зв'язок вираженого в папері права з самим документом.

4. Передавання втіленого в папері майнового права допускається тільки за умови передавання самого папера.

5. Відмова від виконання зобов'язання, вираженого цінним папером, можлива при доказовості недобросовісності держателя або при виявленні підробки цінного папера. [5]

Отже, враховуючи ці три основні характеристики цінних паперів, можна визначити, що цінні папери як грошові документи є зафіксованою на матеріальному носії офіційною інформацією емітента, придбання якої зумовлює виникнення взаємних прав і обов'язків між емітентом, та інвестором. [1]

Всі цінні папери, які котуються на фондових біржах, умовно поділяють на два типи: основні цінні папери та похідні цінні папери.

До основних цінних паперів належать акції та облігації.

До похідних цінних паперів належать опціони Європейського та Американського типів, фінансові ф'ючерсні контракти, варанти, векселі, ваучери, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати банків, зобов'язання скарбниці, приватизаційні сертифікати тощо.

Така умовна класифікація цінних паперів пов'язана передусім з тим, що похідні цінні папери в багатьох випадках володіють властивостями, характерними або для акцій, або для облігацій, або для тих і інших.

Варто зазначити, що наведена вище класифікація цінних паперів не є єдиною. Іноді до основних цінних паперів, крім акцій та облігацій, відносять сертифікати різних типів, векселі, зобов'язання скарбниці та інші папери, а до похідних цінних паперів - опціони різних типів, фінансові ф'ючерсні контракти, ваучери та варанти. Іноді опціонам різних типів, фінансовим ф'ючерсним контрактам, ваучерам та варантам не надають статусу цінних паперів, оскільки ці фінансові документи фактично є певними контрактними угодами на купівлю-продаж основних цінних паперів. У фінансовій літературі їх іноді називають контрактами з цінними паперами, або похідними інструментами (засобами), або деривативами, або деривативними інструментами (засобами). Деривати функціонують на ринку цінних паперів поряд з основними цінними, паперами, тому фінансисти іноді користуються термінами "ринок цінних паперів" та "ринок деривативних інструментів", розглядаючи його як самостійний фінансовий ринок.

Основні цінні папери поділяють на два типи: дольові цінні папери та позичкові (боргові) цінні папери.

Дольові цінні папери, або акції, надають право їхнім власникам як на володіння частиною майна акціонерного товариства, так і на отримання певної частини чистого прибутку емітента у вигляді дивідендів, розмір яких залежить від величини чистого прибутку емітента. Дивіденди на акції можуть виплачувати не завжди. Крім того, акції здебільшого є безстроковими цінними паперами.

Позичкові цінні папери, або облігації, є офіційними грошовими документами, які засвідчують факт надання кредиту інвестором емітенту і є юридичним зобов'язанням емітента повернути цей кредит у зазначений термін. На позичкові цінні папери завжди повинні нараховуватися і сплачуватися дивіденди незалежно від прибутку емітента. Позичкові цінні папери мають обмежений термін "життя". [4]

Цінні папери, як грошові документи, можуть виконувати різні функції. Зокрема, цінні папери передусім є засобами кредитування. Крім того, цінні папери можуть використовувати як засоби платежів та взаєморозрахунків, а також як засоби забезпечення (гарантування) виконання фінансових угод. Коротко опишемо кожну з цих функцій цінних паперів.

1. Залежно від типу цінних паперів вони можуть по-різному виконувати функцію засобів кредитування. Як дольові, так і позичкові цінні папери є засобом фінансування діяльності емітента за рахунок власних коштів інвесторів. Однак термін та умови кредитування, права та обов'язки інвестора та емітента зумовлюються типом цінних паперів.

Дольові цінні папери юридично засвідчують участь інвестора в діяльності емітента, тобто надають право інвесторові брати участь у керуванні діяльністю фірми-емітента через загальні збори акціонерів, на яких інвестор має право голосу, а також через керівні органи емітента, до яких інвестор має право висувати свої кандидатури. Крім того, власник дольових цінних паперів має право на своєчасне отримання достовірної інформації стосовно діяльності емітента, розмірів реальних прибутків, брати участь у розподілі майна емітента у випадку ліквідації фірми, а також має право на отримання певної винагороди (дивідендів) за кожну одиницю цінних паперів. Термін дії дольових цінних паперів переважно необмежений.

Позичкові цінні папери - це термінові грошові документи (вони здебільшого мають обмежений термін "життя"), які юридично засвідчують наявність кредитних відносин між інвестором та емітентом у деякому скінченному інтервалі часу. Позичкові цінні папери мають фіксований розмір дивідендів, які завжди виплачують інвесторові незалежно від доходу емітента за підсумковий період діяльності. Крім того, емітент зобов'язаний повернути інвестору всю суму кредиту по закінченні дії позичкового цінного паперу. Однак власник позичкових цінних паперів не має права брати участь у керуванні діяльністю емітента, тобто інвестор лише фінансує діяльність емітента за певну винагороду.

2. Оскільки всі цінні папери мають свою ринкову вартість, виражену в національних грошових одиницях або у валюті, вони можуть виконувати функцію грошей. Цінними паперами за згодою сторін можна оплатити вартість будь-яких робіт, послуг чи товарів. Цінні папери часто є засобами платежів та взаєморозрахунків на ринку цінних паперів.

3. Цінні папери часто є засобами забезпечення виконання різних фінансово кредитних угод. Суть цієї функції цінних паперів полягає в наступному. Укладаючи фінансово-кредитні угоди, завжди існує ризик їх невиконання. З метою зменшення рівня такого ризику боржник передає кредитору певну кількість своїх цінних паперів, відповідно до розміру кредиту. У випадку невиконання фінансової угоди кредитор залишає собі закладені під кредит цінні папери позичальника. Якщо ж сума боргу повернута вчасно, то позичальник отримує назад свої цінні папери. [1]

Отже, у вузькому розумінні термін "цінні папери" описує лише окремі грошові документи, які володіють певними характеристиками, тобто не кожний грошовий документ може вважатися цінним папером і котуватися на ринку. [1]

Цінні папери виступають фінансовим інструментом, який засвідчує виникнення та існування певного права, яке може бути реалізоване виключно за наявності права на цінний папір.

Визначальною рисою цінного паперу виступає можливість бути самостійним об'єктом прав, що передбачає обов'язкове слідування права цінному паперу, тобто цінні папери можуть відчужуватись не за правилами права, яке вони посвідчують, а за правилами, що стосуються саме обігу цінних паперів. [6]

1.3 Види цінних паперів та їх характеристика

Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV в Україні можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів:

- акції;

- облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

- облігації підприємств;

- казначейські зобов'язання республіки;

- ощадні сертифікати;

- векселі;

- приватизаційні папери. [2]

Акція (share, stock) -- це цінний папір, який випускає акціонерне товариство і засвідчує право власності на певну долю в статутному фонді товариства, право на отримання доходу від діяльності товариства у вигляді дивідендів і право на участь у керуванні цим товариством. Акції -- це цінні папери без визначеного терміна обігу («вічні» цінні папери).

Випускаючи акції і продаючи їх на фондових біржах, емітент одержує кошти, які використовує в подальшій своїй діяльності.

Перетворюючи державне чи приватне підприємство в акціонерне товариство, акції випускають на всю вартість майна емітента, тобто загальну вартість випущених акцій визначає статутний фонд акціонерного товариства. У відкритих акціонерних товариствах акції розповсюджують шляхом купівлі-продажу на фондових біржах і шляхом відкритої цільової передплати. У закритих акціонерних товариствах акції розповсюджують, розподіляючи між засновниками товариства. [1]

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. [2]

Вексель -- це боргове зобов'язання чітко визначеної форми, що дає незаперечне право на одержання зазначеної в ньому суми грошей у термін, який указано у вексель.

За своїм походженням вексель є знаряддям товарного або комерційного кредиту, який надають один одному суб'єкти господарювання. Вексель як форма комерційного кредиту має такі особливості: абстрактність, незаперечність і обіговість.

Абстрактність векселя означає те, що в ньому вказується тільки сума боргу і нічого не повідомляється про причини його виникнення.

Незаперечність -- це нічим не обумовлене абсолютне зобов'язання боржника або акцептанта про сплату боргу за векселем. У разі відмови від оплати за векселем він приймається до протесту, а опротестований вексель є підставою для позову до суду на боржника, або акцептанта. [7]



Розділ 2. Дослідження цінних паперів, як інструментів фондового ринку в Україні з 2002 по 2012 роки

2.1 Основні етапи розвитку фондового ринку у незалежній Україні

Для формування власного ринку цінних паперів України використовувала світову практику і почала створювати свою історію розвитку цивілізованого ринку. Вона починається з моменту прийняття в 1991 році Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". [6]

Спробуємо розглянути умови виникнення фондового ринку в Україні. Його формування відбувалося в кілька етапів.

Перший етап -- це період виходу України зі складу Радянського Союзу, що збігся у часі з процесом створення приватних акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних паперів. І хоч діяльність цих установ на ринку цінних паперів була стихійною й неорганізованою, а самі цінні папери мали характер штучно підтримуваної вартості, цей етап можна назвати першими кроками фондового ринку в Україні. [18]

Саме через те, що на перших порах розвиток цього сегмента економіки йшов хаотично і безконтрольно, він призвів до значних потрясінь і надовго сформував у масовій свідомості недовіру до фондових інструментів як до об'єктів інвестування. Це, у свою чергу, загальмувало процес розвитку інституту приватного інвестування в Україні навіть до сьогодні. Адже у більшості розвинутих країн роль і частка приватних інвесторів (фізичних осіб) має величезне значення у функціонуванні фондового ринку країни.

1992-1993 рр..- Період появи перших українських акцій і перших торговців цінними паперами, а також Української фондової біржі (УФБ) (1991р.).До травня 1995 УФБ була єдиною офіційно зареєстрованою біржею цінних паперів в Україні, проте розвиток інфраструктури фондового ринку тривало за рахунок відкриття філій УФБ (в 1992 р. працювало 22 філії, 1994 р. - 27 філій, 2 регіональних центру). Учасниками торгівлі цінними паперами були фінансові посередники, які на фондовому ринку України представлені довірчими товариствами, інвестиційними фондами та компаніями, а також комерційними банками. Станом на початок 1995 р. в Україні функціонувало 228 комерційних банків, 500 довірчих товариств, і 500 інвестиційних компаній і фондів. [19]

Слід зауважити, що перші цінні папери були виключно іменними, а всі операції з ними проводились у межах, окреслених емітентом. Фондові операції, як правило, не здійснювалися. Історія свідчить, що прибутковість окремих ощадних сертифікатів досягала 400% річних у той час, як річна норма доходу представляла всього 60%. На початковому етапі роботи фондового ринку обсяги операцій були незначні. У 1992 р. обсяг продажів акцій склав усього 33,6 млн. крб., У 1993р. - 3,4 млрд. крб. і в 1994 р. - 43 млрд. крб. Більш ніж тисячократним зростання вартості угод пояснюється не стільки збільшення масштабів, скільки пятісоткратним зростанням цін за 1993-1994 рр.. Можна вважати, що до 1995 р. фондовий ринок України перебував на початковому етапі свого формування. [19]

Виконавчою владою в 1994 р. були прийняті заходи щодо істотного розширення структури і ємності фінансового ринку. До найважливіших з них відносяться розробка «Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України» та Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а також рішення про випуск державних цінних паперів, емісія яких повинна була стати одним з дієвих важелів фінансування дефіциту державного бюджету. [20]

Таким чином, до кінця 1994 р., в основному були закладені основи організаційної і законодавчої діяльності фондового ринку України.

Другий етап розвитку ринку цінних паперів виник у зв'язку з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі-продажу компенсаційних сертифікатів і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів -- ваучерів. Ціна первинного ринку -- 500 грн. за ваучер та 10 і 20 грн. за компенсаційний сертифікат -- виявилася надто умовною. А от вторинні ринки продемонстрували до цього виду державних цінних паперів можливість дієвості ринкового механізму ціноутворення. Такі інструменти, як ПМС, КС, пільгова передплата, знов повернули приватного інвестора до ринку, причому психологічно для пересічного громадянина не було значних ризиків при втраті вартості ПМС чи КС, що давало змогу привернути увагу значної кількості фізичних осіб до процесу приватизації. У цей період створюються псевдо біржі -- центри сертифікатних аукціонів, велика кількість фінансових посередників (довірчих та інвестиційних компаній), формується інформативна база та інші інфраструктурні підрозділи. [18]

Звичайно, сьогодні більшість науковців оцінює масову приватизацію як таку, що не мала економічного сенсу, бо в неї наперед не закладений механізм виявлення реального власника, тобто в результаті масової приватизації контроль над підприємством розпилюється серед великої кількості акціонерів, що, як правило, не дає змоги здійснювати ефективне управління підприємством. Але, з іншого боку, масова приватизація має велике значення для формування інвестиційної свідомості нації та розвитку культури інвестування. Слід також зазначити, що за рахунок розпилення власності на перших кроках розвитку фондового ринку з'являється грунт для розвитку брокерських і дилерських компаній.

Розвиток інституту приватної власності через випуск ПМС, КС та розміщення акцій підприємств через пільгову передплату ознаменував початок реального процесу становлення українського ринку цінних паперів. Саме масова приватизація була тим чинником, що дав поштовх і став реальною базою створення фондового ринку та його інфраструктури в Україні.

Другий етап розвитку фондового ринку в Україні відіграв величезну роль у формуванні інвестиційної свідомості нації та створенні об'єктивних умов для подальшого розвитку фондового ринку.

Якщо другий етап характеризувався масовою, тобто народною, приватизацією, то третій етап характеризується пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових систем розподілу власності, продаж об'єктів великої приватизації та активне залучення до приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів. Основною відмінністю третього етапу від другого став акцент на грошову приватизацію, що зумовило розвиток певної інфраструктури для забезпечення цього процесу. Слід зазначити, що масова (ваучерна) приватизація тривала досить довго, але з початком грошової приватизації вона вже не мала того значення.

Третій етап розвитку фондового ринку характеризувався такими факторами:

активний продаж державою значних пакетів акцій великих підприємств;

бурхливий розвиток біржових та позабіржових систем обігу акцій;

поява значної кількості фінансових посередників, що оперували вже не сертифікатами, а реальними грошима;

концентрація власності шляхом активного скуповування акцій у населення;

розвиток ринку державних боргових зобов'язань;

вихід на ринок у ролі покупців великих зовнішніх інституціональних та приватних інвесторів.

Розвиток біржової торгівлі викликав створення значної кількості спеціалізованих брокерських компаній, основним видом діяльності яких стали операції за кошти на ринку цінних паперів. Значний інтерес до брокерського бізнесу був зумовлений такими факторами, як значний рівень прибутковості, поява великої кількості зовнішніх покупців, зацікавлених у портфельних інвестиціях в українські цінні папери, і так званий інвестиційний бум на ринках, що народжуються (зокрема в Росії). У цей період починається процес концентрації власності шляхом придбання стратегічними покупцями цінних паперів на відкритому ринку, причому значна кількість операцій відбувається шляхом купівлі цінних паперів у населення.

Цей період характеризується бурхливим розвитком інфраструктури фондового ринку: з'являється велика кількість торговельних майданчиків, розвиваються реєстраторські й депозитарні установи, створюється позабіржова фондова торгова система, розвиваються професійні асоціації та спілки. На жаль, сьогодні можна констатувати: органи влади і контролю не були належним чином підготовлені до такого бурхливого розвитку ринку, що призвело до значної кількості правопорушень та зловживань.

Із розвитком ринку корпоративних цінних паперів отримав значний імпульс до налагодження і сегмент державних боргових зобов'язань -- як внутрішніх (облігації внутрішньої державної позики), так і зовнішніх (євробондз). Саме бурхливий розвиток корпоративного сегмента фондового ринку в Україні, який утворився в результаті приватизаційних процесів, дав змогу отримати значні суми коштів на внутрішньому і міжнародному фінансових ринках під боргові зобов'язання держави. Український фондовий ринок стрімкими темпами збільшував свою капіталізацію і залучав дедалі більшу кількість інвесторів.

Оцінюючи цей етап розвитку ринку, слід зауважити, що основними його учасниками стали зовнішні портфельні інвестори, більшість операторів ринку мала на меті передусім спекулятивні цілі. Даний факт відбивався на обсягах і методах продажу об'єктів державної власності -- як правило, до продажу пропонувалися незначні пакети середніх і великих інвестиційне цікавих підприємств. Основними досягненнями цього етапу розвитку ринку можна назвати:

- розвиток ринкової інфраструктури (біржові та позабіржові установи, агенції з перереєстрації прав власності -- незалежні реєстратори та депозитарні установи, створення професійних асоціацій);

- створення галузі професійних учасників фондового ринку (брокерських та фінансових компаній);

- поява та розвиток спеціальних Державних контролюючих установ (державна комісія з цінних паперів і фондового ринку);

- активне входження до українського фондового ринку зовнішнього венчурного капіталу.

Основною хибою цього етапу, на мій погляд, є переоцінка можливостей національного фондового ринку, штучне форсування його розвитку та стратегічні помилки у процесі проведення приватизації, посилені світовою фінансовою кризою. Основною помилкою державних органів приватизації, на мою думку, стало затоварювання ринку дрібними пакетами інвестиційне привабливих підприємств під час світової фінансової кризи. Це призвело до нераціонального розпорошення власності, втрати інтересу до ринку з боку стратегічних покупців та, як наслідок, до відпливу портфельних інвесторів.

На даному етапі в умовах світової фінансової кризи державі в особі органів, що проводять первинне розміщення цінних паперів, слід було б створити штучний дефіцит на дрібні пакети й активізувати продаж мажоритарних пакетів стратегічним покупцям. Такі кроки підтримали б ліквідність ринку дрібних пакетів, що, у свою чергу, дало б змогу отримати значно більше коштів при реалізації мажоритарних пакетів акцій.

Четвертий етап розвитку фондового ринку в Україні, який відраховується від початку фінансової кризи і до сьогодні, ставить більше запитань, аніж дає відповідей щодо перспектив розвитку фондового ринку в країні. На сьогодні український ринок має досить добре розвинену систему обігу цінних паперів (національну депозитарну систему, електронні торгові системи і т. ін.), розвинуті контролюючі органи та органи захисту прав акціонерів, але активність у цьому сегменті економіки дуже незначна. Тому є низка об'єктивних факторів, серед яких основний -- це недостатня глибина приватизації великих підприємств, що призводить до відсутності на українському ринку стратегічних покупців. Держава повинна активізувати продаж контрольних пакетів акцій великих підприємств із залученням висококваліфікованих фахівців у галузі інвестиційного менеджменту та консалтингу. Це зможе дати новий імпульс для розвитку національного фондового ринку.

2.2 Аналіз динаміки та структури обсягів впуску цінних паперів за 2002-2012 роки

На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси [10]. А саме однією з основних функцій ринку цінних паперів є залучення додаткового оборотного капіталу шляхом емісії забезпечених цінних паперів - акцій, облігацій, векселів, депозитарних розписок тощо [9].

Фінансовий ринок держави відіграє важливу роль у економічних перетвореннях, що відбуваються у світі й кожній країні. Він забезпечує функціонування всіх сфер економіки, а також усієї системи суспільно-економічних відносин. Тема є особливо актуальною на даний час, так як питання дослідження і використання цінних паперів як інструментів фінансового ринку є дуже важливим в умовах розвитку ринкових економічних відносин в країні. Аналіз цінних паперів та фондового ринку є індикатором економіки та успішного проведення ринкових реформ у державі. Він створює важливий компонент сучасного механізму економічного регулювання, надає економіці певної гнучкості та мобільності[12].

Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид капіталу, визначають відносини юридичної особи, яка їх випустила, та їхнього власника й передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам [11].

Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні, визначається ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV. Відповідно до цього закону, до випуску та обігу в нашій державі допущені: акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери [11]. Крім перелічених видів цінних паперів, що є за своєю економічною природою фіктивним капіталом першого порядку, в практиці фондової біржі широко застосовуються також похідні цінні папери - фіктивний капітал другого і третього порядків. До них належать депозитні свідоцтва і варіанти, сертифікати інвестиційних фондів та компаній, опціони і ф'ючерси [9].

Найважливішим етапом реформування економіки країни є створення ефективного ринку капіталу. Будь-які великомасштабні перетворення в економічній сфері залишаються незавершеними, якщо не буде створено конкурентоспроможного фінансового сектора і ринку капіталу, який буде здатний мобілізувати, перерозподіляти і надавати реформованій економіці необхідні інвестиційні ресурси. Отож, сааме розвиток ринку цінних паперів, як складової ринку капіталу та невід'ємного сегмента національної економіки, набуває важливого значення. [8].

Ринок цінних паперів України виступає однією з найважливіших складових української економіки, яка є показником розвитку не тільки ринку капіталу, а й всієї фінансової системи країни. Сучасний стан ринку цінних паперів та його структура утворилися внаслідок процесів трансформації економічної системи, які відбулися в Україні під впливом внутрішніх факторів її розвитку, а також зовнішніх, тобто криз на світових фінансових ринках упродовж останніх років [8].

Розглянемо один із головних показників розвитку ринку цінних паперів, показник обсягу випуску цінних паперів. У 2010 р. загальний обсяг зареєстрованих державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) випусків цінних паперів становив 153,05 млрд грн, із них:

- акцій - 46,14 млрд грн;

- облігацій підприємств - 31,35 млрд грн;

- облігацій місцевих позик - 974,00 млн грн;

- опціонів - 0,27 млн грн;

- інвестиційних сертифікатів компаній з управління активами (КУА) пайовими

інвестиційними фондами - 65,37 млрд грн;

- акцій корпоративними інвестиційними фондами - 8,89 млрд грн;

- сертифікатів фонду операцій з нерухомістю - 54,5 млн грн;

- звичайних іпотечних облігацій - 270,00 млн грн.

Як зображено на рисунку 2.1, динаміка обсягу випуску цінних паперів є прогресивною. Так, якщо у 2002 р. це значення досягнуло рівня 15,59 млрд

грн, то станом на 2012 р. відбулося зростання майже у 10 разів і він становив 153,05 млрд грн. Аналізуючи динаміку обсягів випуску цінних паперів в Україні протягом 2002-2010 рр., яку наведено на рисунку 2.1, треба зазначити, що спостерігається загальна тенденція до зростання, але вона не має стабільного розвитку. Це зумовлено досить нестабільним економічним розвитком як України загалом, так і фондового ринку зокрема.

Рис. 2.1. Обсяги випуску цінних паперів в Україні у 2002-2010 рр.

Однак варто зауважити, якщо в 2003 р., порівняно з 2002 р., відбувається збільшення цього показника на 45 %, то у 2004 р. спостерігаємо зниження цього показника на 75 % порівняно з попереднім роком. За наступні два роки (2005 та 2006 рр.) ситуація набуває стабільного характеру і цей показник досягає значення 34, 76 млрд грн, тобто збільшується, порівняно з 2002 р., більше ніж у два рази. Варто зауважити, що найбільшого розвитку ринок цінних паперів досяг у 2007 р., коли обсяги випуску цінних паперів зросли на 78 %, порівняно з 2006 р. Ця ситуація, на наш погляд, склалась внаслідок політичних трансформацій та економічної перебудови в Україні. [10]

В період 2007-2010 років на ринку цінних паперів України здійснювалися емісія та обіг таких видів цінних паперів: акції, облігації підприємств, облігації місцевих позик, похідні цінних паперів, цінні папери інститутів спільного інвестування, а також сертифікати фондів операцій з нерухомістю (рис. 2.2) [12].

Рисунок 2.2. Динаміка випуску цінних паперів в Україні за 2007-2010 роки.

Упродовж наступних трьох років спостерігалася позитивна тенденція до зростання обсягів випуску цінних паперів на 91,06 млрд грн, тобто темп приросту становив 147 %. На основі побудованої діаграми, можна прогнозувати подальше зростання обсягів випуску цінних паперів в Україні, за умови стабільності фінансової системи та світових фондових ринків. Ринок капіталу в Україні не відрізняється значною різноманітністю цінних паперів (рис. 2.3) [10].

Рисунок 2.3. Структура випуску цінних паперів у 2002-2010 рр., %

За аналізований період 2002-2010 рр. найбільшу частку в обсягах випуску цінних паперів, займають акції та облігації підприємств, але якщо для акцій характерним є скорочення випуску в 3 рази, то ринок облігацій в Україні демонструє темпи приросту і показує збільшення обсягів випуску у 28 разів. Зазначимо, якщо у 2002 р. у структурі обсягів випуску акції займали 98,36 %, а облігації підприємств - 0,72 %, то в 2010 р. акції займали 30,15 % та облігації - 20,48 %. [11]

Скорочення обсягів випуску акцій, як засобу залучення додаткових інвестиційних ресурсів, пояснюється:

- загальним несприятливим інвестиційним кліматом у державі, що зумовлює високий рівень ризику цього виду цінних паперів;

- небажанням нових власників приватизованих підприємств використовувати саме цей фінансовий інструмент через побоювання втратити контроль над підприємством;

- кризою на світових фінансових ринках, що спричинила падіння попиту на вітчизняні цінні папери з високим рівнем ризику.[9]

У 2005 р. спостерігалася тенденція до скорочення обсягу випуску акцій вдвічі, і зростання обсягу випуску облігацій теж вдвічі. Найбільша за величиною кількість запозичень на ринку капіталу спостерігалася у 2005 р., коли обсяги випуску облігацій підприємств збільшились у 72 рази порівняно з попереднім періодом, а облігації місцевих позик - у 1,6 разів, порівняно з 2002 р. Але незважаючи на скорочення в структурі випуску облігацій підприємств, у 2006 р. до 11,82 %, ринок позикового капіталу демонструє позитивну динаміку. Водночас, для облігацій місцевих позик характерні коливання наприкінці аналізованого періоду. Що стосується звичайних іпотечних облігацій, то вперше їх випуск було зафіксовано у 2009 р. і становили вони 0,04 % у загальній структурі випуску [8].

Незначними за обсягами випуску були також опціони, сертифікати фонду операцій з нерухомості та акції корпоративних інвестиційних фондів. Якщо опціони характеризувалися тенденцією до падіння обсягів випуску, то сертифікати фонду операцій з нерухомості показали від 2007 р. до 2009 р. зростання у 81 раз, коли вперше Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано випуск сертифікатів фонду операцій з нерухомістю ТОВ "Нова фінансова компанія" на суму 21 млн. грн. [11]. Але вже в 2010 р. спостерігається спад обсягу випуску цінних паперів в Україні.

Як свідчать наведені на рис. 2.1 дані у період 2008 - 2009 років на ринку цінних паперів України спостерігалася чітка тенденція щодо зростання обсягів зареєстрованих випусків цінних паперів. Так темпи зростання складали в 2008 році 182,0%, в 2009 році - 106,3% до попереднього року. Однак у 2012 році порівняно з 2009 роком обсяги випуску цінних паперів в Україні скоротилися на 40,7%, або на 66,3 млрд. грн., що, пов'язано, перш за все, з фінансово-економічною кризою [12] .

Далі в таблиці 2.1 проведемо аналіз динаміки випуску цінних паперів в розрізі їх видів за 2009 - 2010 роки.



Таблиця 2.1

Аналіз динаміки обсягів випуску цінних паперів в Україні

за 2008 - 2010 роки

Вид цінних паперів	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Акції	46,3	101,1	41,5
Облігації підприємств	31,4	10,1	9,4
Облігації місцевих позик	1,0	0,4	0,0
Похідні цінні папери	0,0	0,0	0,0
Інвестиційні сертифікати пайових інвестиційних фондів	65,4	47,2	36,6
Акції корпоративних інвестиційних фондів	8,9	3,9	8,9
Сертифікати фондів операцій з нерухомістю	0,1	0,0	0,0
Всього	153,1	162,7	96,4

Наведені в таблиці 2.1 дані щодо зареєстрованих обсягів випуску цінних паперів в Україні за 2008-2010 роки свідчать про те, що в 2010 році порівняно з 2008-2009 роками відбулося скорочення випуску всіх видів цінних паперів. Так у 2010 році порівняно з 2008 роком обсяги випуску цінних паперів скоротилися наступним чином:

- інвестиційні сертифікати пайових інвестиційних фондів - на 28,8 млрд. грн., або майже в 2 рази;

- облігацій підприємств - на 0,7 млрд. грн.;

- випуск акцій - на 4,8 млрд. грн.

У 2010 році порівняно з попереднім роком відбулося скорочення обсягів випуску цінних паперів в розрізі їх видів наступним чином:

- випуск акцій - на 59,6 млрд. грн., більше, ніж в 2 рази;

- інвестиційні сертифікати пайових інвестиційних фондів - на 10,6 млрд. грн.;

- облігацій підприємств - на 22,0 млрд. грн., або майже втричі [12].

У 2010 році взагалі не був зареєстрований в Україні випуск таких видів цінних паперів як облігації місцевих позик, похідні цінні папери і сертифікати фондів операцій з нерухомістю. Водночас у 2010 році порівняно з 2009 роком відбулося зростання обсягів акцій корпоративних інвестиційних фондів на 5,0 млрд. грн., або більш, ніж в 2,3 рази. [14].

Досліджуючи випуск цінних паперів в Україні за 2008-2010 роки, доцільно розглянути також структуру їх обсягу (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Аналіз структури обсягу емісії цінних паперів в Україні

за 2008 - 2010 роки

Вид цінних паперів	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Акції	30,2	62,1	43,0
Облігації підприємств	20,5	6,2	9,8
Облігації місцевих позик	0,7	0,2	0,0
Похідні цінні папери	0,0	0,0	0,0
Інвестиційні сертифікати пайових інвестиційних фондів	42,7	29,0	38,0
Акції корпоративних інвестиційних фондів	5,8	2,5	9,2
Сертифікати фондів операцій з нерухомістю	0,1	0,0	0,0
Всього	100,0	100,0	100,0

Наведені в таблиці 2.2 дані свідчать, що в 2010 році найбільшу питому вагу в загальному обсязі емісії цінних паперів займали акції (43,0%), друге місце в структурі загального випуску займають інвестиційні сертифікати пайових інвестиційних фондів (38,0%). Облігації підприємств та акції корпоративних інвестиційних фондів в досліджуваному році в загальному обсязі емісії цінних паперів складали відповідно 9,8% та 9,2% [11].

У 2008 році найбільшу частку у випуску цінних паперів України займали інвестиційні сертифікати пайових інвестиційних фондів (42,7%), а питома вага акцій була 30,2% (друге місце). У 2008-2010 роках частка акцій в загальному обсязі емісії цінних паперів зросла (складала відповідно 62,1% та 43,0%) і вони зайняли вже перше місце в загальному обсязі цінних паперів. Аналізуючи структуру обсягів випуску цінних паперів в Україні за 2008-2010 роки слід також зазначити, що в даний період зберігається тенденція щодо частки кожного з інших видів цінних паперів в загальних обсягах їх емісії [15].

Проведений аналіз продемонстрував переважання пайових цінних паперів на ринку цінних паперів України. Отож, на ринку цінних паперів спостерігається тенденція до диверсифікації у розподілі тимчасово вільних грошових коштів та ускладнення структури ринку цінних паперів, що надає можливість для створення конкурентоспроможного вітчизняного ринку капіталу. [13].

Динаміка показників економічного розвитку України протягом останніх років, зокрема і ринку цінних паперів, свідчить про закріплення позитивних тенденцій. Серед головних позитивних змін, які були характерні для фондового ринку в цей період та сформували надійну основу для подальшого зміцнення ринку цінних паперів, а також сприяли відновленню її інвестиційної функції - збільшення обсягу торгів, зростання співвідношення капіталізації до ВВП, залучення інвестицій та ін.

В останні роки продовжилась тенденція збільшення обсягу торгів на ринку цінних паперів. Так, цей показник у 2012 році становив 2 530,87 млрд. грн., що більше обсягу виконаних договорів у 2011 році на 359,77 млрд. грн. У той же час, темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази. Це свідчить про розвиток економіки держави в цілому та розвиток фондового ринку зокрема, а також швидкі темпи цього поступу.

Важливим показником розвитку фондового ринку та фінансової системи країни взагалі є співвідношення частка капіталізації лістингових компаній до ВВП країни. Якщо простежити динаміку даної цифри в Україні починаючи з 2008 року, коли вона складала 9,0%, то варто зазначити, що зріс показник до 13,7 %. Станом на кінець 2012 року він становив 19,66 %. В 2012 році рівень капіталізації помірно зростав, що, насамперед, пов'язано із збільшенням кількості цінних паперів емітентів, які пройшли процедуру лістингу.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів, є забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з іншими джерелами, капіталу. Залучення інвестицій у цінні папери відбувається шляхом придбання цінних паперів в процесі їх емісії. Акції та облігації є найефективнішим джерелом отримання додаткових фінансових ресурсів для фінансування поточної господарської діяльності, довгострокових проектів підприємств і держави.

Такий показник, як обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку за результатами 2012 року склав 67,23 млрд. грн. Можна відмітити стабільність цього показника протягом останніх років.

Що ж стосується певних показників діяльності біржового ринку, то за результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами становив у 2012 році 263,67 млрд. грн, що більше на 11,99 % у порівнянні з 2011 роком.

Протягом останніх трьох років загальна кількість випусків акцій, які перебувають в обігу на фондових біржах, також збільшується. На кінець 2012 року до біржових списків організаторів торгівлі включено 1 731 акцію, що більше майже на 40 % у порівнянні з показником на кінець 2011 року. Якщо говорити про ринок облігацій, то у 2012 році було зареєстровано 332 випуски облігацій підприємств на суму 51,39 млрд. грн. У порівнянні з 2011 роком обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 15,48 млрд грн або на 43,11 %.

Від початку створення ринку цінних паперів в Україні нагально постало питання з його ефективного функціонування. Сьогодні фондовий ринок поки що виконує свої функції не у повному обсязі, не сприяє залученню інвестицій і перерозподілу капіталу, але розвиток є зростаючим та позитивним[16].



Розділ 3. Виявлення основних проблем на фондовому ринку та шляхи удосконалення його роботи в Україні

3.1 Проблеми розвитку фондового ринку в Україні

Фондовий ринок є системою правових та економічних відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів. Він формується на підставі різноманітних форм власності, приватного та акціонерного капіталу, сприяє накопиченню та перерозподілу коштів, є ареною жорстокої конкуренції та спекулятивної боротьби, сприяє банкрутству, а також забезпечує певні умови для інвестиційної діяльності та виробництва. Процес розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, капіталів здійснюється на фінансовому ринку, а саме - на фондовому, який входить в структуру фінансового ринку, як один з елементів. Це складна система ринків, на яких концентрується попит і пропозиція на різні платіжні засоби.

...