Державний борг України

Прогнозовано відношення державного боргу до ВВП на 2014-2016 рр. Апроксимація і прогнозування проводилось лінійною функцією методом найменших квадратів (рис.3.1.).

С прогнозована сума боргу на 2014 рік становитиме 456,1 % млрд..грн. на 2015 рік - 565 млрд. грн., та на 2016 рік - 671 млрд. грн. Одночасно прогнозований таким чином розмір ВВП у 2014 році сягне 1135 млрд. грн, у 2015 році - 1226 млрд. грн. і у 2016 році - 1292 млрд. грн.

Таким чином, розмір державного боргу України впритул наблизився до критичного значення, а з урахуванням найбільш ризикових видів зобов'язань уряду -- перевищив критичні обсяги. Фахівці МВФ установили, що поворотним пунктом для країн із низьким і середнім рівнем доходів (який відповідає середньому рівню боргового навантаження в рік, що передував року виникнення боргової кризи) є досягнення державним боргом рівня 43 % ВВП, 192 % експорту товарів і послуг (для сумарного зовнішнього боргу) і 288 % доходів бюджету. Однак країни зі нерозвиненим інституційним середовищем і неефективною економічною політикою характеризуються підвищеними ризиками боргової кризи при досягненні державним боргом рівня 30 % ВВП, 100 % доходів бюджету й накопиченні сумарного зовнішнього боргу обсягом 200 % від експорту [1].

Через обмежений доступ України до міжнародних ринків позикових ресурсів, що потерпали від боргової кризи, основна частина залучених у 2011 р. ресурсів були внутрішніми. Так, протягом 2011 року внутрішній борг України зріс на 14,0%, а зовнішній - на 7,7%.

2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012

Рис 3.1. Прогнозування розміру державного боргу (а ) та ВВП( б) на основі лінійного тренду.

Оскільки протягом 2011 року Україна не отримувала додаткових позик від міжнародних організацій, це дозволило стримати зростання боргу. Проте протягом 2012 року Україні потрібно було повернути 11,9 млрд. дол. США, а це близько третини її золотовалютних резервів [5, с. 4]. З огляду на зазначене, простежимо зміну показників державного боргу за період з 2011 по 2014 рр. (табл. 3.1). Прямий державний та гарантований борг України протягом 2011 року зріс на 9,5%, а частка ВВП становила 36,0% (зменшилася на 2,9%). Варто відзначити також збільшення прямого державного боргу на 10,4% у 2011 році, порівняно з 2010 роком, і зменшення частки ВВП на 1,9%.

Ситуація характеризується збільшенням зовнішнього боргу з року в рік. Так, у 201 році, порівняно з 2010 роком його збільшення склало 3,4 млрд. дол. США, у 2012 році, порівняно з 2011 - 2,7 млрд. дол. США, а от у 2013 році, порівняно з 2012, спостерігаємо хоч і не значне, але зменшення цього показника на 0,2 млрд. дол. США. Станом на 01.01.2014 валовий зовнішній державний борг зріс на 3 млрд. дол. США і т. д.

Таблиця 3.1. Динаміка зміни прямого державного та гарантованого боргу протягом 2011-2014 рр.

Для кращого розуміння проблеми проаналізуємо валовий зовнішній борг України, тобто загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими, але не умовними зобов'язаннями (рис. 3.1.) млрд. дол. США.

Рис.3.2. Динаміка валового зовнішнього боргу України протягом 2010-2014 рр.

У 2014 році рівень валового зовнішнього боргу України прогнозується зменшити до 76,6% від ВВП порівняно з 85,0% на початок року і до кінця 2013 року прогнозується вкластися в 126,2 млрд. дол. США.

Для конкретизації ситуації простежимо динаміку зовнішнього боргу України в розрізі секторів економіки (табл. 3.3.).

Таблиця 3.2. Динаміка зовнішнього боргу України за секторами економіки протягом 2010 -2014рр дол. США

Дані таблиці свідчать про різке скорочення темпів приросту зовнішнього боргу секторів державного управління та органів грошово-кредитного регулювання (у 2012 році, порівняно з 2013р. на 976 млн. дол. США та 128 млн. дол. США, відповідно). Відносно ВВП, борг цих секторів зменшився з 23,5% до 20,2%. Зовнішній борг банків та інших секторів (включно з міжфірмовим боргом) скоротився з 61,5% від ВВП до 56,3%.

Якщо ж розглядати ці сектори окремо, то зменшення боргу спостерігаємо лише за банківським сектором, структури якого продовжують активно погашати свої зовнішні зобов'язання. Заборгованість цього сектору у 2013 році, в порівнянні з 2012 скоротилась на 746 млн. дол. США. Цей же показник у інших секторах зріс на 4455 млн. дол. США, а міжфірмовий борг за той же період виріс на 281 млн. дол. США.

Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічного розвитку України [4].

З огляду на це простежимо ситуацію, спрогнозувавши основні показники, що характеризують державний борг (табл. 3.3.).

Таблиця 3.3. Прогнозні значення обсягів прямого державного боргу, дефіциту державного бюджету та ВВП України у 2014-2017 рр.

Відповідно до прогнозу, за наявного стану прямий державний борг буде зростати, що спричинить і збільшення дефіциту державного бюджету. Позитивним слід вважати і збільшення обсягів ВВП, проте планується ріст відношення державного боргу України до ВВП, яке у 2017 наблизиться до 83%. Основною причиною такої ситуації є щорічне зростання дефіциту державного бюджету України, чому, в свою чергу, сприяє боргова політика нашої держави [8].

Для ведення ефективної боргової політики необхідною умовою є стабільність фінансової системи держави. Водночас цьому перешкоджають: недосконалість законодавчої бази, значний обсяг державного боргу та його постійне збільшення, механізм реструктуризації боргу і його обслуговування.

За такої ситуації для ефективного управління зовнішнім державним боргом України необхідно наступне:

1)налагодження повного обліку умовних боргових зобов'язань та запровадження системи управління, спрямованої на попередження ризиків та створення державних фінансових резервів необхідних в критичних умовах [9];

2)зменшення частки заборгованості, яку необхідно погасити в короткостроковому періоді, для чого пропонується здійснити рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень на більш прийнятних відсоткових умовах;

3)встановлення твердого контролю над часткою кредитів із плаваючою відсотковою ставкою [3];

4)диверсифікацію джерел залучення коштів в економіку;

5)збереження економічної безпеки держави, посилення ролі внутрішніх ринкових позик у процесі фінансування дефіциту бюджету, запровадити облігації зовнішньої державної позики з плаваючою відсотковою ставкою, прив'язаною до темпів інфляції, перехід до випуску ощадних облігацій, які розповсюджуватимуться серед фізичних осіб;

6)відмову від практики емісійного фінансування дефіциту бюджету та дотримання курсу поміркованої грошово-кредитної політики;

7)встановлення граничного розміру дефіциту Державного бюджету України на рівні, що не перевищує 3% ВВП;

8)проведення співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, використання потенціалу зовнішнього фінансування дефіциту бюджету за рахунок кредитних ресурсів Міжнародний банк реконструкції та розвитку і відмова від спрямування до державного бюджету позик МВФ, які створюють інфляційне «нависання», внаслідок конвертації отриманих валютних коштів у гривню [7].

На мою думку, дана політика повинна спрямовуватись на стратегічний розвиток. До того ж, забезпечення макроекономічної стабільності та зменшення боргової залежності вимагають збільшення уваги не лише до зобов'язань державного сектора, але й до боргів інших суб'єктів, так як ефективність політики управління державною заборгованістю повинна спрямовуватись на економіку країни в цілому. З огляду на це вважаю за необхідне [2]:

1) ініціювати процес реструктуризації зовнішніх боргів корпоративних позичальників;

2) встановити певний ліміт надання державних гарантій на рівні 3% від ВВП і забезпечити їх цільову направленість на інвестиції в інфраструктуру.

3) Кабінету Міністрів та Міністерству фінансів України розробити стратегію управління умовними борговими зобов'язаннями.

В той же час здійснення ефективного управління зовнішнім державним боргом України передбачає розробку концепції такої стратегії, з точки зору якої державний борг розглядатиметься не як борговий тягар на національну економіку, а як інструмент механізму забезпечення економічного зростання країни. Виділимо два основних напрямки концепції боргової стратегії України:

1) повна відмова від нових зовнішніх державних запозичень;

2) здійснення нових зовнішніх запозичень у безпечних розмірах і тільки на інвестиційні цілі [6].

Зовнішні державні запозичення необхідні для забезпечення платоспроможності держави та досягнення економічного зростання. Тому другий напрямок розробки боргової стратегії є більш прийнятним для України і він має базуватися на наукових засадах. Структуру і розмір державного боргу слід прогнозувати на декілька років та навіть десятиріч, наслідком чого буде стабільне економічне зростання й потужна фінансова система.

3.2 Оцінка боргової безпеки України

В умовах глобалізації, коли більшість країн інтегрувалися до світового економічного простору для забезпечення власної конкурентоспроможності та сталого економічного розвитку, стратегією України є теж євроінтеграція. Але для її виконання та закріплення своїх позицій серед розвинених країн, Україні необхідно здійснити якісні перетворення та вирішити завдання, які перед нею покладені всередині країни, тому актуальним є питання платоспроможності країни, її боргового стану та боргової безпеки, низький рівень якої унеможливлює швидке входження до Європейського Союзу.

Проектом Закону України «Про державний борг України» державний борг визначається як загальна сума безумовних боргових зобов`язань держави щодо отриманих та непогашених на певну дату кредитів (позик), що виникають внаслідок державного запозичення. [2].( Міністерство економіки України Наказ «Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України» (Методика, розд.2) 02.03.2007 N 60.)

Згідно статті 2 Бюджетного Кодексу України державний борг - загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору [1].( Бюджетний Кодекс України від 8 липня 2010 року N 2456-VI)

Виходячи з визначення боргу, можна сказати, що боргова безпека - це оптимальне співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями з урахуванням сумарної величини державного боргу та вартості обслуговування його складових.

Державний борг щорічно зростав з 2006р., особливо в 2010 - поч.. 2013рр.обсяги державних запозичень значно збільшились, що можна побачити в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Загальна сума державного та гарантованого державою боргу (2006- 31.01.2011рр.) тис.дол.

Під час світової фінансової кризи, що розпочалася у 2008р. державний уряд України віддав перевагу внутрішнім запозиченням (їх частка у загальній сумі державного боргу України на 2009р. становила 33,18% проти 21,19% у 2007р., у т.ч. за 2008 кризовий рік частка внутрішніх запозичень збільшилася на 64,52% у порівнянні із 2007р., а за 2009р.- на 96,61% у порівнянні із 2008р.), це хоч і збільшило заборгованість держави перед внутрішніми кредиторами, але істотно не вплинуло на рівень боргової безпеки країни, але в 2010-2012рр. у структурі боргу переважає зовнішній борг, що вже істотно становить загрозу економіці країни.

А щодо використання індикаторів боргової безпеки, то тут немає у світовій та вітчизняній практиці єдиного підходу, наприклад нормативним у світовій практиці вважається рівень зовнішнього боргу, що не перевищує 60% ВВП, відповідно до методики Світового банку - 50 % від ВВП, О. Барановський рекомендує граничне значення 25%, а А. Ілларіонов -30.

Проте, незважаючи на різноманітність підходів до оцінки боргової безпеки держави в таблиці 2 можна побачити Методику розрахунку рівня економічної безпеки України, яку розроблено згідно Наказу Міністерства економіки України від 02.03.2007р. № 60, де офіційно визначено 5 показників економічної безпеки та їх граничні значення в Україні [3].(Таблиця 3.5)

Отже, аналізуючи дані таблиці 2, можна сказати, що За оцінкою Рахункової палати України у вересні 2012 року державний борг уперше перевищив 50 млрд. дол., що майже в 1,5 рази більше золотовалютних резервів країни, таким чином Рівень зовнішньої заборгованості на 1 особу понад 1000 дол. США державного боргу (8500 грн.) [7], а гранично допустимий рівень - 200 дол. США, такий показник є економічою загрозою для існування країни. Відношення загального обсягу державного боргу до ВВП - 30,6%, при граничному рівні в Україні 25%, такий показник є обтяжливим і небезпечним для економіки. Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг - 45,6%, хоч цей показник не більший за нормативний, але рівень фінансового запасу лише 3,1%, це свідчить про надвелику зовнішню заборгованість приватного та фінансового сектору, що підриває платоспроможність недержавного сектору економіки, який при масовому пред`явленні вимог кредиторів не зможе відповісти за своїми зобов`язаннями, а це у свою чергу підірве довіру кредиторів і до держави, як гаранта. Така тенденція свідчить про непривабливість вітчизняного капіталу через його високу ціну, яку у значній мірі визначає рівень інфляції, який в Україні сьогодні надвисокий.

Таблиця 3.5 Індикатори економічної безпеки (розроблені Міністерством економіки України),[8]

Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до доходів державного бюджету - 6,7 %, цей показник містить найбільше фінансового запасу, але його необхідно зменшувати щонайменше до 10%. Відношення відсоткових платежів з обслуговування зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг - 10,5%. Значення цього показника збільшується щорічно і вже у 2014 році Україна має виплатити 53 млрд. грн. на обслуговування державного боргу [9].

Причинами таких негативних показників боргової безпеки є: щорічний дефіцит бюджету та платіжного балансу, значне перевищення експорту над імпортом, криза функціонування пенсійної системи, непривабливий для інвесторів інвестиційний клімат в країні, високий ступінь залежності України від імпортованих енергоносіїв, невиважена політика держави щодо управління боргом, малоефективний контроль за використанням запозичень

Наслідками збільшення державного боргу є: зростання інфляції високими темпами, випереджання цін над виплатами заробітних плат, залежність країни від кредиторів та збільшення зобов'язань України виконувати їх умови, девальвація національної валюти, а отже і погіршення рівня якості життя населення, зменшення їх реальних доходів, значне подорожчання енергоносіїв, та ін.

Авторами запропоновано заходи, які необхідно здійснювати для вирішення проблем, спричинених значним обсягом державний борг та його постійним збільшенням: регулярний нагляд за основними макроекономічними показниками боргової безпеки України, необхідно сприяти збільшенню численності населення та його рівня життя, заохочувати інвесторів вкладати кошти у реальний сектор економіки України, створити привабливі умови для ведення підприємницької діяльності (у тому числі виходу її з тіні) та збільшення рівня споживання, створити міцну правової базу для розвитку економіки, сприяти збільшенню національних золотовалютних резервів та привабливості державних боргових інструментів, оптимізувати фіскальну політику держави як джерело державних доходів, забезпечити збільшення розміру інвестицій у інноваційну діяльність.[12]

Отже, державний борг - загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, що виникають на підставі законодавства або договору. Державний борг щорічно зростав з 2006р., особливо в 2010 - поч.. 2013рр. обсяги державних запозичень значно збільшились. Причинами цього є: щорічний дефіцит державного бюджету та платіжного балансу, а також дефіцит коштів ПФУ для виплати пенсій населенню, значна залежність країни від імпортних енергоносіїв. Наслідками державних запозичень є: зростання інфляції високими темпами, випереджання цін над виплатами заробітних плат, залежність країни від кредиторів девальвація національної валюти та ін. А заходами покращення боргової ситуації є: регулярний нагляд за основними макроекономічними показниками боргової безпеки України, необхідно сприяти збільшенню численності населення та його рівня життя, заохочувати інвесторів вкладати кошти у реальний сектор економіки України, створити привабливі умови для ведення підприємницької діяльності (у тому числі виходу її з тіні) та збільшення рівня споживання, створити міцну правової базу для розвитку економіки.

3.3 Оцінка ризиків державного боргу

Оцінка відсоткового ризику проведена виключно в межах оцінки ризику зростання плаваючих відсоткових ставок. Це пов'язано з тим, що наразі в складі державного боргу України відсутніми є зобов'язання з вбудованим пут-опціоном², зобов'язання, дохідність за якими пов'язана з рівнем інфляції, а також не здійснюються операції розміщення коштів єдиного казначейського рахунку шляхом проведення операцій зворотного репо з державними цінними паперами. Ризиком зменшення плаваючих відсоткових ставок управляти не доцільно і, відповідно, його оцінка не має змісту.

Величина ризику характеризується нахилом відповідної прямої: чим більш висхідною є лінія, яка характеризує відношення між витратами на обслуговування державного боргу і рівнем відсоткової ставки за ним - тим більший є ризик: тобто у випадку зростання ставки на певну величину - витрати зростатимуть в більшій чи меншій мірі. Графіки показують, що серед боргу, до якого застосовуються плаваючі ставки, найбільшу ризиковість несе борг зі ставкою МВФ і близький до нього за рівнем ризиковості - борг зі ставкою libor. На два порядки меншими є гіпотетичні витрати на обслуговування боргу зі ставками Казначейства США і банків ФРН - відповідно меншими є відсоткові ризики, які притаманні цим зобов'язанням. На графіках зображено лінійний нахил(рис.3.3.).

З огляду на розраховані вище показники рівень відсоткового ризику для державного боргу України є на відносно помірному рівні. Зобов'язання з плаваючою відсотковою ставкою складають приблизно третину усіх зобов'язань. Найбільшу частку зобов'язань з плаваючими ставками є зобов'язання зі ставкою МВФ, що пов'язано зі значним залученням Україною коштів від цієї організації на покриття дефіциту державного бюджету у зв'язку з розгортанням кризових явищ. Дещо меншою є частка зобов'язань зі ставкою libor, що пов'язано зі здійсненням Україною запозичень в минулому, спрямованих в першу чергу на зменшення витрат бюджету на обслуговування державного боргу в короткостроковому періоді. Слід зауважити, однак, що борг зі ставкою libor є більш ризиковим у порівнянні з боргом перед МВФ у зв'язку з більшою невизначеністю цієї ставки у порівнянні зі ставкою МВФ, яка залежить від витрат фонду на залучення коштів на ринках. Показники чутливості витрат на обслуговування до змін у плаваючих відсоткових ставках, зважаючи на те, що вони в першу чергу залежать від часток зобов'язань, до яких вони застосовуються, також є на помірному рівні.

Рис.3.3. Графіки залежності витрат від плаваючих ставок

Показники ризику рефінансування характеризуються наступними рівнями:

1)Відношення державного боргу, що підлягав погашенню у 2010 р, до загальної суми платежів з погашення державного боргу складала близько 10,3 %.

2)В структурі державного боргу в розрізі термінів погашення найбільшу частку займає борг, що має погашатися з 2012 року до 2015 року (48,1 % від загальної суми державного боргу). В 2011 році Україні слід було виконати зобов'язання за державним боргом, який складає 11,1 % від усього державного боргу (рис.3.4.).

3)Середньозважений строк до погашення внутрішнього і зовнішнього державного боргу за станом на 30 червня 2012 року склав 66,3 і 48,1 місяців відповідно.

4)Ціна одного відсотка річних ставки за боргом, який рефінансується у 2010 році, (зростання витрат на обслуговування державного боргу при зростанні відсоткової ставки за боргом, який рефінансується, на один відсоток річних) складає 419,6 млн. грн. (тобто при збільшенні відсоткової ставки на один відсоток додаткові витрати будуть на рівні 419,6 млн. грн.).

Рис. 3.4. Структура державного боргу в розрізі термінів до погашення станом на 31 грудня 2012 року

Загалом така строкова структура погашення державного боргу свідчить про значне боргове навантаження в найближчі роки.

5)Графік погашення державного боргу України для оцінки ризику рефінансування доцільно будувати не на увесь період дії зобов'язань (до 2046 року), а до часу, коли платежі суттєво зменшуються (рис.3.5.).

Профіль погашення основної суми державного боргу протягом наступних 15 років відображає значне боргове навантаження у 2013 році та його зменшення, починаючи з 2021 року (рис.3.9.). Велике навантаження у 2013 році пов'язане із необхідністю виконання зобов'язань перед Міжнародним валютним фондом в розмірі близько 20,0 млрд. грн. Останній платіж за державним боргом слід здійснити у 2046 році за зобов'язаннями перед Кредитною Установою для Відбудови - державним банком ФРН.

Рис. 3.5. Графік погашення державного боргу у 2012-2025 роках

Україна наразі не здійснює операцій з активного управління державним боргом та операцій з розміщення коштів єдиного казначейського рахунку шляхом проведення операцій зворотного репо з державними цінними паперами. Крім того, Україною не надавалися позики іншим державам. У зв'язку з цим, кредитний ризик, пов'язаний з державним боргом України, зовсім відсутній. Це не стосується кредитного ризику, який має місце при існуванні у держави вимог до контрагентів, що виникли за результатами виконання нею своїх умовних зобов'язань (наприклад, платежів за гарантованим державою боргом).

Зважаючи на проведенні дослідження ризиків державного боргу України, слід здійснити наступні висновки. Відсоткові ризики знаходяться на помірному рівні та наразі не складають особливої загрози для фінансової безпеки держави. Це пов'язано з тим, що частка боргу з плаваючими ставками є відносно невисокою. Ризики рефінансування в цілому за державним боргом також є на помірному рівні, оскільки строки виконання більшості зобов'язань падають на середньострокову перспективу. Проте значними є ризики рефінансування, які стосуються внутрішніх зобов'язань через короткі терміни обігу облігацій внутрішньої державної позики. Значними є також валютні ризики через переважну частку зобов'язань в іноземній валюті. Це пов'язано зі значними зовнішніми запозиченнями, які є дешевшими у порівнянні з внутрішніми. Суверенні ризики зменшилися, однак платоспроможність держави в майбутньому (через зростання державного боргу і збереження залежності від зовнішнього фінансування поруч з нерозвинутим внутрішнім ринком державних цінних паперів) є невизначеною. Ризик ліквідності є невисоким, кредитні ризики взагалі відсутні.

Управління валютними ризиками, які пов'язані з державним боргом, забезпечується шляхом визначення законом про державний бюджет суми внутрішніх і зовнішніх запозичень, що наперед визначає частку державного боргу в іноземній валюті на кінець бюджетного періоду і, відповідно, рівень валютного ризику. Разом з цим, ці суми до останнього часу все ще визначаються без врахування валютних ризиків, а виключно на основі можливостей здійснити запозичення із внутрішніх або зовнішніх джерел фінансування. Більше того, дозволяється здійснювати заміну внутрішніх джерел фінансування зовнішніми (і навпаки), що може унеможливити зменшення валютних ризиків, яке б мало місце при первинно визначених сумах внутрішніх і зовнішніх запозичень.

В 2010 році в Міністерстві фінансів розроблено і введено в дію нормативну основу управління ризиками державного боргу. Положення про управління ризиками визначає види ризиків, принципи управління ними, методологічну основу їх оцінки, встановлює організаційну базу процесу ризик-менеджменту, а також вимоги щодо контролю і публічного звітування про виконану роботу. Передбачено, що робота має здійснюватися двома основними блоками: в процесі складання бюджету (повинен визначатися граничний рівень державного боргу, фінансування бюджету за рахунок запозичень, валютна і строкова структура запозичень) і після набуття чинності законом про бюджет (формуються річний і квартальні плани управління боргом і звіти про їх виконання, визначаються цільові показники щодо валютної і відсоткової структури боргу, середньозваженого терміну до погашення боргу, показника рефіксації відсотків). Визначено, що вплив на рівень ризиків є можливим за допомогою інструментів:

1) стратегії державних запозичень;

2) активних операцій з державним боргом.

Однак на практиці можливим є застосування тільки стратегії запозичень, проте запозичення продовжують здійснюватися, переслідуючи мету мінімізації витрат на державний борг без зважання на рівень ризиків, що також обумовлено обмеженнями зовнішнього середовища. Загалом перші кроки в організації системи управління ризиками державного боргу вже зроблено, разом з тим вона наразі фактично не працює і боргова політика в контексті ризик-менеджменту не змінилася.

державний борг політика доход

ВИСНОВКИ

Нестача внутрішніх джерел ресурсів та інвестицій спонукають уряд країни до пошуку альтернативних джерел, якими виступають запозичення, що здійснюються на зовнішніх боргових ринках. Таким чином, країна має змогу використовувати додаткові можливості для покращання економічної ситуації, макроекономічних показників її розвитку, стану платіжного балансу, підвищення рівня споживання тощо. При цьому зовнішні запозичення не відокремлені від загальноекономічних процесів країни-позичальника, завдання щодо управління ними покладається на відповідні державні органи, а наслідки залучення коштів для країни безпосередньо залежать від ефективності використовуваних механізмів державного управління.

Важливою перешкодою налагодженню належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні є відсутність цілісної системи законодавчого забезпечення обслуговування і погашення державного боргу. Тому на сьогодні залишається актуальним питання щодо прийняття Закону України "Про державний борг та гарантований державою борг" як комплексного нормативного акта, яким планується врегулювати процес управління державним боргом та гарантованим державою боргом, визначити основні принципи управління ними та особливості ведення обліку і здійснення контролю за їх утворенням, а також операції з активного управління державним боргом.

Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.

Для вирішення даних проблем та вдосконалення управління державним боргом пропонується вжити наступних заходів:

- переорієнтуватися на внутрішній ринок державних запозичень на період нестабільності національної валюти;

- стимулювати попит на державні цінні папери на внутрішньому ринку, шляхом подальшої реалізації Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2012-2014 роки;

- здійснювати видачу державних гарантій лише у виняткових випадках, пов'язаних із реалізацією національних інтересів;

- відмовитись від залучення кредитів міжнародних організацій економічного розвитку, що супроводжуються додатковими умовами, які обмежують економічну і політичну незалежність;

- зменшити граничний рівень державного боргу до 35% ВВП, що відображає рівень розвитку вітчизняних фінансових ринків і сприятиме більш відповідальному управлінню державним боргом;

- заснувати Фонд управління державним боргом, який би займався операціями з мінімізації ризиків та витрат на обслуговування боргу;

- створити Державний банк реконструкції і розвитку, який здійснюватиме управління запозиченнями, залученими на цілі розвитку;

- впровадити застосування методу «цільових орієнтирів» при оцінці ефективності боргової політики.

Отже, оздоровлення фінансової системи України не можливе без розробки науково обґрунтованої стратегії формування і обслуговування ринку державних запозичень. Проблеми державного боргу повинні стати окремим напрямом дослідження у сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового менеджменту, господарського права. Немає сумнівів, що державні запозичення не повинні використовуватися для вирішення поточних проблем.

Проаналізувавши сучасний стан боргової політики України, можна сказати, що державний борг України продовжує зростати досить швидко, особливо частка зовнішнього державного боргу, яка становить 64% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу. В грошовому виразі це становить 276,8 млрд. грн. або 34,8 млрд. дол. США. Відповідно внутрішній державний і гарантований державою борг становить 155,4 млрд. грн.(36%), або 19,6 млрд. дол. США.

На основі здійсненого аналізу боргової безпеки України, можна зробити висновок, що в цілому майже всі індикатори боргової безпеки України знаходяться в нормі, проте це не є запорукою абсолютної боргової безпеки України, оскільки у світовій практиці існують приклади, коли країни-боржники із значним перевищенням граничних значень індикаторів легко справлялися зі своїми зобов`язаннями, у той час як країни із значним запасом міцності не змогли розрахуватися з кредиторами у строк і вимушені були зробити реструктуризацію свого боргу.

Отже, боргова політика в Україні проводиться досить виважено, але є також багато недоліків, які потрібно ліквідовувати, зокрема на етапі планування витрат з обслуговування, погашення та управління державним боргом. Крім того,щорічними перевірками Рахункової палати встановлюються численні правопорушення у процесі здійснення боргових виплат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрущенко ВЛ. Фінансова думка Заходу в XX столітті: Теоретична кон-цептуалізація і наукова проблематика державних фінансів. -- Л.: Каменяр, 2010.

2. Карапетян О. Вплив державного боргу на макроекономічний розвиток: концептуальні підходи // Світ фінансів. -- 2005.

3. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. / О.М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В. Мусіепь та ін.; За заг. ред. О.М. Мозгового. -- К.: КНЕУ, 2009.

4. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2007.

5. Мних А. М. Сучасні способи оптимізації боргової політики України для оздоровлення економіки / А. М. Мних // Облік і фінанси АПК. - 2010. №4.

6. Шикіна Н. А. Державний борг та його подолання через економічне зростання / Н. А. Шикіна // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку). - Ірпінь. - 2002.

7. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 08.07.2010 № 2456-VI. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

8. Макар О. П. Вдосконалення системи управління державним боргом як передумови економічного зростання / О. П. Макар // Вісник Національного лісотехнічного університету України : збірник науково-технічних праць. - Львів, 2012.

9. Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України: наказ Міністерства економіки України від 02.03.2007 №60.

10. Сторінка Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.minfin.gov.ua.

11. Прутська О.О., Гарбар Ж.В., Губанова Л.І. Управління державним боргом: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2010.

12. Рожко О. Проблеми вибору боргової політики в контексті інвестиційної стратегії держави/ О.Рожко, Ю.Драчук// Підприємництво, господарство і право.- 2007.- №2.

13. Царук О.В Концептуальні основи та статистичні індикатори оцінки боргової безпеки держави // Світ фінансів. - 2011.

14. Заверуха І.Б. Діяльність вищих органів фінансового контролю у сфері державного боргу // Юридична Україна. - 2006.

15. Лубкей Н. Аналіз стану боргової безпеки України на сучасному етапі [Текст] / Лубкей / / Економічний аналіз. - 2008.

16. Боринець С. Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). -- К.: Педагогіка, 2011.

17. Буковинський С. А. Шляхи розвитку бюджетної системи України // Фінанси України. -- 2012. -- № 9.

18. Вахненко Т. Фінансова стійкість держави // Економіст. -- 2012

19. "Фінанси України", №9, 10 за 2010р. №8-11 за 2011р.

20. Дорош Н. І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // Фінанси України. -- 2012. -- № 1.

21. Федосова В. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: монографія / В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2012. - 387 с.

22. Шпачук В. Проблеми управління зовнішнім боргом України [Текст] / В. Шпачук // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. - 2011. - № 1. - С. 173-180.

23. Юрій С. І. Управління зростанням на основі боргу і Україна [Текст] / С. І. Юрій // Журнал європейськоїекономіки. - 2012. - № 1. - С. 6-28.

Размещено на Allbest.ru