Бюджетна система як інструмент регулювання економічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Бюджетна система як інструмент регулювання економічного розвитку

Чугунов Ігор Якович

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економічного прогнозування НАН України.

Науковий консультант

доктор економічних наук, професор

Гриценко Андрій Андрійович,

Національний банк України,

заступник керівника Апарату Ради НБУ - керівник експертно-аналітичного центру з питань грошово-кредитної політики

Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор

Василик Остап Дмитрович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту;

доктор економічних наук, професор

Глущенко Віктор Володимирович,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри фінансів і кредиту

Провідна установа

Українська академія банківської справи Національного банку України, кафедра фінансів (м. Суми).

Захист відбудеться "30" вересня 2003 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011,

м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий "21" серпня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Бюджетна система та реалізація ефективної політики у сфері державних фінансів займають достатньо важливе місце у процесі регулювання економічного розвитку держави. Одним з основних інструментів державного регулювання економіки є бюджетна система, яка суттєво впливає на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць та держави в цілому. Від якості та своєчасності прийняття рішень з питань формування дохідної частини бюджету, проведення податкової політики, державних видатків та міжбюджетних відносин залежить збалансованість державних фінансів, рівень ефективності державного регулювання економічних процесів.

Актуальність теми. На етапі ринкової трансформації економіки необхідне, з одного боку, переосмислення системи фінансово-бюджетних знань, поглядів і парадигм, що склалися в країнах з розвинутою ринковою економікою стосовно можливості їх застосування в країнах з перехідною економікою, з іншого - здійснення поглибленого аналізу тенденцій бюджетного процесу в Україні та його впливу на соціально-економічний розвиток держави.

Зазначене дасть змогу поглибити розуміння сутності бюджету як економічної категорії та бюджетної системи як важливого регулятора економічних процесів і надасть можливість приймати оптимальні рішення стосовно розвитку фінансово-бюджетних відносин в Україні.

Серед вагомих наукових досліджень зарубіжних вчених з питань функціонування бюджетної системи та розробки і проведення політики у сфері державних фінансів можна назвати праці О.Богачової, Дж.Б'юкенена, А.Вагнера, К.Ерроу, А.Ігудіна, Дж.М.Кейнса, В.Лебедєва, Е.Ліндала, П.Мальцева, І.Озерова, В.Панскова, А.В.Парето, А.Пігу, М.Порша, Д.Рікардо, П.Самуельсона, А.Сміта, М.Сперанського, Дж.Стігліца, В.Танзі, А.Улюкаєва, М.Ходоровича.

Проблеми розробки теоретичних основ формування бюджетної системи в умовах трансформації економіки досліджувались у працях вітчизняних вчених: В.Андрущенка, О.Барановського, Й.Бескида, С.Буковинського, С.Булгакової, О.Василика, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка, А.Даниленка, А.Єпіфанова, Б.Кваснюка, О.Кириленка, Н.Костіної, В.Кравченка, І.Лукінова, І.Лук'яненко, І.Луніної, С.Науменкової, В.Опаріна, К.Павлюк, Д.Полозенка, І.Сала, С.Слухая, А.Соколовської, В.Суторміної, В.Федосова, С.Юрія та інших.

В останні роки проблеми формування дохідної частини бюджету, міжбюджетних відносин перебувають у центрі уваги науковців і органів державного управління. Мають місце численні науково-практичні дискусії щодо розподілу державних видатків, розробки і реалізації податкової політики. Слід зазначити, що на даний час центральними органами виконавчої влади здійснені перші важливі кроки стосовно посилення обґрунтованості планування бюджету, збалансованості бюджету, запровадження програмно-цільового методу планування видаткової частини бюджету, формульного підходу у процесі міжбюджетного регулювання, використання бюджетної системи як інструменту регулювання економічного розвитку. Проте зазначені питання у вітчизняній економічній теорії залишаються недостатньо розробленими.

Соціально-економічний розвиток суспільства на даному етапі вимагає використання бюджетної системи як дійового інструменту впливу на економічне зростання, вирішення низки соціальних проблем. Розробка і реалізація бюджетної політики має спиратися на науково обґрунтовані положення та результати проведених досліджень з питань фінансово-бюджетних відносин, що безперечно посилить збалансованість державних фінансів та створить необхідні умови для підвищення рівня керованості економічними процесами в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою теми науково-дослідної роботи відділу економічної теорії Інституту економічного прогнозування

НАН України “Інституційна архітектоніка та динаміка економічних перетворень” (№ДР 0102U006441). Особистий внесок автора полягає у визначенні сутності архітектоніки бюджетної системи, розробці моделей впливу бюджетної політики на економічний розвиток держави та адміністративно-територіальних одиниць, здійсненні економетричного аналізу показників функціонування бюджетної системи України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття механізму бюджетного регулювання економічного розвитку держави та адміністративно-територіальних одиниць.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

виявити сутність бюджетної системи та розкрити її роль у процесі регулювання економіки;

визначити особливості становлення бюджетної системи держави;

узагальнити міжнародний досвід розвитку бюджетних систем та проведення політики у сфері державних фінансів;

виявити відмінності запланованої та фактичної структури зведеного та державного бюджетів як складової механізму бюджетного регулювання;

виявити відмінності запланованої та фактичної структури місцевих бюджетів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць як складової механізму міжбюджетного регулювання;

визначити вплив бюджетного регулювання на показники економічного розвитку держави; бюджет місцевий фінанси

розкрити взаємозв'язок бюджетного регулювання адміністративно-територіальних одиниць та їх економічного розвитку;

виявити вплив податкового навантаження на дохідну частину бюджету та економічний розвиток держави і адміністративно-територіальних одиниць;

розробити методологію прогнозування дохідної частини бюджету;

визначити особливості регулювання міжбюджетних відносин держави та розробити моделі міжбюджетного регулювання;

розробити структурно-функціональну модель системи бюджетного регулювання.

Об'єктом дослідження є бюджетна система та бюджетне регулювання в Україні та країнах з розвинутою і перехідною економікою.

Предметом дослідження є процес функціонування бюджетної системи як інструменту регулювання економічного розвитку.

Методи дослідження. У роботі застосовано сукупність методів і підходів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Системний та структурний методи використано при розкритті економічної сутності бюджетної системи в якості інструменту регулювання економічного розвитку. За допомогою порівняльного і факторного методів досліджено особливості функціонування бюджетної системи в країнах з розвинутою ринковою та перехідною економікою. На підставі математично-статистичних методів визначено тенденції запланованих і фактичних показників дохідної та видаткової частин бюджету, вплив податкового регулювання та державної політики у сфері бюджетних видатків на економічний розвиток держави і регіонів. Економіко-математичне моделювання дозволило розробити методологію прогнозування дохідної частини бюджету та систему міжбюджетного регулювання. Дослідження становлення та розвитку бюджетної системи України базувалось на єдності історичного та логічного підходів.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти з питань реалізації політики у сфері державних фінансів в Україні, фінансово-економічні бюлетені та звіти Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, статистичні матеріали Держкомстату України. При написанні дисертаційної роботи проаналізовано монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів кінця ХІХ - початку ХХ століття, видання радянського та сучасного періодів з питань бюджетного регулювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- розкрито економічну сутність бюджетної системи в якості інструменту регулювання економічного розвитку, що полягає у використанні бюджетної архітектоніки, яка визначається оптимальними співвідношеннями між елементами бюджетної системи, для впливу на динаміку економічного розвитку;

показано роль бюджетної системи як адаптивного механізму у системі регулювання економіки, спрямованого на забезпечення адекватності регулятивних заходів внутрішнім і зовнішнім змінам економічного середовища з метою економічного розвитку держави та адміністративно-територіальних одиниць; встановлено, що за період 1998-2002 рр. мало місце збільшення показника мультиплікатора впливу державних видатків на обсяг сукупного попиту в Україні, який наближається до рівня аналогічного показника в країнах з розвинутою ринковою економікою;

запропоновано структурно-функціональну модель системи бюджетного регулювання, яка ґрунтується на інтеграції державного регулювання дохідної і видаткової частин бюджету, міжбюджетних відносин, дефіциту (профіциту) бюджету, державного боргу з урахуванням динаміки економічних процесів та зовнішньоекономічного середовища;

узагальнено та систематизовано досвід країн з розвинутою ринковою та перехідною економікою з питань функціонування бюджетної системи за період 1982-2000 рр.: виявлено тенденції показника перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджетну систему та динаміки структури дохідної і видаткової частин бюджету;

виявлено роль і місце бюджету України як складової бюджетної системи Росії наприкінці ХІХ - початку ХХ століття та розкрито особливості функціонування бюджету Української РСР у складі бюджетної системи СРСР; визначено рівень податкового навантаження на економіку українських губерній та ступінь оптимальності міжбюджетного регулювання цих губерній, встановлено основні тенденції бюджетного регулювання в Українській РСР, які полягають у збільшенні питомої ваги державного бюджету республіки у структурі Державного бюджету СРСР, зменшенні питомої ваги видатків місцевих бюджетів у Державному бюджеті УРСР, збільшенні видатків на народне господарство, соціально-культурні заходи та зменшенні на державне управління у структурі державного бюджету республіки;

- проведено класифікацію етапів становлення бюджетної системи та її регулюючої функції в Україні як самостійній державі: початковий етап становлення бюджетної системи (1992-1994 рр.), який характеризується незадовільним рівнем регулюючої функції бюджетної системи; етап часткового збалансування бюджетної системи (1995-1997 рр.); етап подальшого збалансування бюджетної системи ( з 1998 р.), для якого є характерним суттєве зменшення обсягу державного боргу, посилення керованості бюджетним дефіцитом (профіцитом), впровадження програмно-цільового методу планування бюджету, реформування системи міжбюджетних взаємовідносин, прийняття Бюджетного кодексу України;

на основі економетричного аналізу визначено тенденції та взаємозалежності запланованих і фактичних показників дохідної та видаткової частин зведеного, державного, місцевих бюджетів України за період 1992-2001 рр., зокрема встановлено, що при значній зміні питомої ваги запланованого обсягу дохідної та видаткової частин зведеного і державного бюджетів у валовому внутрішньому продукті відповідний фактичний показник суттєво не змінювався, що свідчить про недостатній рівень обґрунтованості планування бюджету. Однак, протягом 1998-2001 рр. рівень обґрунтованості планування дохідної та видаткової частин бюджету України певною мірою покращився;

- введено у науковий обіг економічний показник “рівень регулювання доходів (видатків) бюджету регіону”, який визначається співвідношенням питомої ваги фактичних доходів (видатків) бюджету регіону у загальній сумі дохідної (видаткової) частини місцевих бюджетів та відповідного запланованого показника, класифіковано рівні цього регулювання та визначено рівень регулювання доходів (видатків) бюджетів адміністративно-територіальних одиниць України за період 1992-2001 рр.;

- встановлено вплив податкового навантаження на формування дохідної частини бюджету, економічний розвиток держави та адміністративно-територіальних одиниць України за період 1992-2001 рр., зокрема визначено вплив питомої ваги доходів зведеного бюджету та пенсійного фонду у валовому внутрішньому продукті на реальні доходи зведеного бюджету і пенсійного фонду та на реальну валову додану вартість; визначено вплив податкової бази на суму надходжень за основними податками у розрізі адміністративно-територіальних одиниць України;

- встановлено взаємозв'язок між рівнем бюджетної централізації і економічним зростанням в Україні за період 1993-2001 рр. на основі визначення впливу питомої ваги видаткової частини державного бюджету у зведеному бюджеті з лагами у часі на зміни реального валового внутрішнього продукту;

- визначено вплив частки видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на приріст реального валового внутрішнього продукту та вплив питомої ваги видаткової частини бюджету регіону в сумарних видатках місцевих бюджетів на частку валової доданої вартості регіону в загальному обсязі валової доданої вартості по Україні з лагами у часі за період 1992-2001 рр.;

- розроблено методологію прогнозування дохідної частини бюджету та запропоновано відповідну модель, що ґрунтується на прогнозуванні співвідношення питомої ваги дохідної частини бюджету у валовому внутрішньому продукті за кожний місяць наростаючим підсумком до відповідного річного показника, яка дозволяє протягом бюджетного періоду з достатньо високою точністю прогнозувати рівень виконання дохідної частини бюджету;

- запропоновано систему міжбюджетного регулювання на основі відповідних моделей, яка полягає в оптимізації обсягу видаткової частини місцевих бюджетів, виходячи з показників надходжень податків і зборів, чисельності населення на відповідній території і коефіцієнта міжбюджетного регулювання та класифіковано рівні зазначеного регулювання; встановлено взаємозв'язок між показником надходжень податків і зборів до зведеного бюджету на території регіону і показником видаткової частини місцевих бюджетів України за період 1992-2001 рр.;

- запропоновано і обґрунтовано економічний показник “коефіцієнт міжбюджетного регулювання”, яким визначається напрям і рівень регулювання приведеного показника видаткової частини місцевих бюджетів, виходячи з показника надходжень податків і зборів у зведений бюджет на території відповідного регіону. Значення наведеного коефіцієнта визначено та класифіковано у розрізі адміністративно-територіальних одиниць України за період 1992-2001 рр.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи, що розкривають вплив бюджетної системи на економічний розвиток, мають практичне значення у процесі удосконалення бюджетного регулювання держави.

Основні наукові результати дисертаційної роботи було використано під час роботи автора протягом 1998-2003 рр. в Адміністрації Президента України, Міністерстві фінансів України у процесі підготовки проектів нормативно-законодавчих актів, зокрема, проектів Указів Президента України з питань фінансово-бюджетного регулювання, Бюджетного кодексу України, Основних напрямів бюджетної політики та Законів України про Державний бюджет України; експертизи законопроектів з питань державних фінансів; підготовки аналітичних матеріалів щодо аналізу виконання зведеного, державного та місцевих бюджетів України, зокрема, моніторингів виконання бюджету Міністерства фінансів України, пояснювальних записок до річного звіту про виконання Закону України про Державний бюджет України; при аналізі впливу фінансово-бюджетного регулювання на соціально-економічний розвиток держави, розробці проектів Програм діяльності Кабінету Міністрів України у частині фінансово-бюджетного регулювання (довідка Міністерства фінансів України від 29.05.2003 р. №04100-06/24, довідка Адміністрації Президента України від 04.07.2003 р. №10-08/1480, довідка Державного казначейства України від 04.07.2003 р. №01-04/5946, довідка Міністерства економіки та за питань європейської інтеграції України від 07.07.2003 р. №14-23/219).

Положення та результати дисертаційної роботи були використані автором при викладанні курсу “Бюджетна система України” у Київському національному торговельно-економічному університеті, курсу “Теоретичні основи системи бюджетного регулювання” у Національному університеті “Києво-Могилянська академія”.

Особистий внесок здобувача полягає в розкритті механізму використання бюджетної системи для регулювання економічного розвитку. Наукові результати та висновки, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: "Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації" (Львів, 1999 р.), "Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі" (Чернівці, 2000 р.), "Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення" (Київ - Ірпінь, 2000 р.), "Бюджетна реформа в Україні: проблеми та шляхи їх розв'язання" (Київ, 2001 р.); науково-практичних конференціях "Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України" (Київ - Ірпінь, 1999 р.), "Бюджетно-податкова політика в Україні"

(Київ - Ірпінь, 2001 р.); науково-практичних семінарах "Державний муніципальний контроль за формуванням бюджетів та використанням бюджетних коштів" (Київ, 1998 р.), “Міжбюджетні стосунки: зміцнення системи міжбюджетних трансфертів України” (Київ, 2002 р.), “Менеджмент організаційних змін в апараті управління державних структур: на прикладі Міністерства фінансів України” (Київ, 2003 р.). та другій міжнародній економетричній конференції "Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика" (Львів, 2001 р.).

Основні висновки та результати дослідження доповідались і обговорювались на кафедрах фінансів Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Київського національного торговельно-економічного університету та використовувались при аналізі бюджетних процесів та реалізації бюджетної політики у Міністерстві фінансів України, Адміністрації Президента України у 1998-2003 рр.

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у 3 монографіях, у тому числі у 1 індивідуальній монографії, 32 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах доповідей науково-практичних конференцій загальним обсягом 57 др. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 583 сторінки, основний зміст роботи викладено на 436 сторінках, список використаних джерел включає 653 найменування на 51 сторінці. Дисертація містить в основному тексті 39 таблиць та 4 рисунки, з них 5 таблиць та 2 рисунки займають 10 окремих сторінок. Робота має 46 додатків на 96 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретичні основи бюджетного регулювання економічного розвитку” розкрито економічну сутність бюджетної системи в якості інструменту регулювання економічного розвитку, що полягає у використанні бюджетної архітектоніки, яка визначається оптимальними співвідношеннями між елементами бюджетної системи, для впливу на динаміку показників економічного розвитку. Показано роль бюджетної системи як адаптивного механізму у системі регулювання економіки, спрямованого на забезпечення адекватності регулятивних заходів внутрішнім і зовнішнім змінам економічного середовища з метою економічного розвитку держави та адміністративно-територіальних одиниць.

Державна політика у сфері видатків бюджету та податкова політика суттєво впливають на обсяг сукупного попиту. Механізм впливу державних видатків на обсяг сукупного попиту та випуску продукції передбачає їх збільшення у періоди економічного спаду та зменшення у періоди економічного зростання і відповідний вплив на обсяг сукупного попиту та випуску продукції. Досліджено взаємозв'язок обсягу видаткової частини зведеного бюджету України з обсягом випуску продукції та номінальним валовим внутрішнім продуктом за період 1992-2002 рр. Використовуючи економетричні методи аналізу, встановлено, що при збільшенні обсягу видаткової частини зведеного бюджету на 1 млн. грн., обсяг випуску продукції збільшується на 8,67 млн. грн., номінальний валовий внутрішній продукт - на 3,69 млн. грн. відповідно. З метою поглиблення аналізу впливу видатків зведеного бюджету України на номінальний валовий внутрішній продукт досліджено взаємозв'язок зазначених показників за період 1992-1997 і

1998-2002 рр. та встановлено, що мультиплікатор впливу державних видатків на обсяг сукупного попиту в Україні збільшився з 2,94 у 1992-1997 рр. до 3,84 за період 1998-2002 рр., який характеризується підвищенням рівня регулюючої функції бюджетної системи.

Система бюджетного регулювання як одна з основних складових системи державного регулювання економіки може бути теоретично відтворена структурно-функціональною моделлю, яка ґрунтується на інтеграції державного регулювання дохідної і видаткової частин бюджету, міжбюджетних відносин, дефіциту (профіциту) бюджету, державного боргу з урахуванням динаміки економічних процесів та зовнішньоекономічного середовища (рис. 1). Застосування даної структурно-функціональної моделі дозволяє визначити рівень збалансованості бюджетної системи як вагомої складової державного регулювання економіки та підвищити якість процесу бюджетного регулювання.

На процес формування видаткової частини бюджету, яка є одним з основних елементів системи бюджетного регулювання, перш за все, впливає дохідна частина бюджету, яка залежить від рівня податкового навантаження і динаміки розвитку економіки, та показник дефіциту (профіциту) бюджету, який визначається в залежності від циклічності економічних процесів та обсягу державного боргу. Для стимулювання економічного зростання необхідним є активне використання дефіциту бюджету з метою збільшення видаткової частини бюджету, особливо в умовах відносного зменшення податкового навантаження на економіку, проте розмір державного боргу та економічні можливості держави з його обслуговування є фактором обмеження обсягу дефіциту бюджету. В періоди сталого економічного зростання при необхідності, особливо за умови наявності значного обсягу державного боргу, доцільним є використання профіциту бюджету. Основною метою системи бюджетного регулювання є розробка і проведення збалансованої фінансово-бюджетної політики, зокрема, у сфері доходів, видатків бюджету, міжбюджетних відносин, дефіциту (профіциту) бюджету, державного боргу, спрямованої на підвищення соціально-економічного розвитку країни.

В умовах зростання регулюючої ролі бюджету необхідне удосконалення системи, методів управління бюджетом, яке повинно здійснюватися, виходячи з поглибленого аналізу тенденцій соціально-економічного розвитку держави та з урахуванням досвіду зарубіжних країн з цього питання.

Рис. 1. Структурно-функціональна модель системи бюджетного регулювання, де нПР1 - вплив податкового регулювання на економічні процеси країни; нПР2 - вплив податкового регулювання на дохідну частину бюджету; нДЧБ - вплив дохідної частини бюджету на видаткову частину бюджету; нДФБ(ПФБ)1 - вплив дефіциту (профіциту) бюджету на видаткову частину бюджету; нДФБ(ПФБ)2 - вплив дефіциту (профіциту) бюджету на обсяг державного боргу; нЕПК - вплив економічних процесів країни на дохідну частину бюджету; нВЧБ - вплив видаткової частини бюджету на економічні процеси країни; нРМВ - вплив регулювання міжбюджетних відносин на економічні процеси країни; нЗЕС - вплив зовнішнього економічного середовища на економічні процеси країни; щЕПК1 ч щЕПК4 - інформація про стан економічних процесів країни; щЗЕС - інформація про стан зовнішнього економічного середовища; щДЧБ1 ч щДЧБ3 - інформація про дохідну частину бюджету; щВЧБ - інформація про видаткову частину бюджету; щДБ - інформація про державний борг.

У країнах з розвинутою ринковою економікою у 80-х роках та країнах з перехідною економікою у 90-х роках ХХ століття відбувалися інституційно-структурні зміни, зокрема, структура дохідної та видаткової частин бюджету, яка достатньою мірою відображає процес бюджетного регулювання, змінювалася, враховуючи динаміку економічних процесів.

Узагальнено та систематизовано досвід країн з розвинутою ринковою та перехідною економікою з питань функціонування бюджетної системи і структури бюджету. Середній показник питомої ваги дохідної частини консолідованого бюджету у валовому внутрішньому продукті країн з розвиненою та перехідною економікою, що досліджувалися зменшився з

41,26 % у 1982-1988 рр. до 40,21 % у 1995-2000 рр.

Мало місце збільшення середнього показника питомої ваги податків з фізичних осіб у дохідній частині консолідованого бюджету наведених країн з 18,27 % у 1982-1988 рр. до 20,83 % у 1995-2000 рр. та зменшення аналогічного показника по податках з юридичних осіб з 8,57 до 6,78 % відповідно. Спостерігається збільшення середнього показника питомої ваги податків на продаж, оборот та ПДВ у дохідній частині консолідованого бюджету з 14,05 % у 1982-1988 рр. до 15,46 % у 1995-2000 рр. та зменшення аналогічного показника по акцизних зборах з 9,90 до 7,95 % відповідно.

Середній показник питомої ваги видаткової частини консолідованого бюджету у валовому внутрішньому продукті країн з розвиненою та перехідною економікою, що досліджувалися, зменшився з 43,45 % у 1982-1988 рр. до 42,45 % у 1995-2000 рр.

Мало місце зменшення середнього показника питомої ваги видатків на державне управління у видатковій частині консолідованого бюджету наведених країн з 8,65 % у 1982-1988 рр. до 7,21 % у 1995-2000 рр., національну оборону - з 6,83 до 4,16 %, промисловість та енергоресурси - з 3,35 до 1,12 % відповідно. Спостерігається збільшення середнього показника питомої ваги видатків на освіту у видатковій частині консолідованого бюджету з 13,17 % у 1982-1988 рр. до 13,94 % у 1995-2000 рр., охорону здоров'я - з 11,90 до 13,36 %, соціальний захист та соціальне забезпечення - з 28,97 до 33,04 % відповідно.

У більшості країн з розвинутою ринковою економікою, що досліджувались, спостерігається суттєвий позитивний вплив змін питомої ваги видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на приріст реального валового внутрішнього продукту.

Другий розділ “Становлення бюджетної системи України та її регулюючої функції” присвячений визначенню ролі і місця бюджету України у складі бюджетної системи Росії наприкінці ХІХ - початку ХХ століття; розкриттю особливостей функціонування бюджету Української РСР у складі бюджетної системи СРСР; проведенню класифікації етапів становлення бюджетної системи та її регулюючої функції в Україні як самостійній державі.

Бюджетна політика є одним з основних інструментів державного регулювання економічних процесів. Для розробки і проведення ефективної бюджетної політики у даний час та в майбутньому необхідно враховувати досвід бюджетних процесів, які відбувалися у минулі періоди. Тому, безперечно, актуальним є аналіз бюджету України в структурі бюджетної системи Росії наприкінці - на початку століття.

Таблиця 1

Державні видатки по Україні за 1887 р.

№ п/п	Видатки	Сума, тис. крб.	Питома вага до загальної суми видатків, %
1.	Армія і флот	33331	36,45
2.	Державні борги	14504	15,86
3.	Юстиція цивільна і військова	4343	4,75
4.	Адміністрація, вищі державні установи	10145	11,10
5.	Духовенство	2645	2,89
6	Народна освіта	5311	5,81
7.	Пошта і телеграф	2109	2,31
8.	Залізні та інші шляхи комунікації	6779	7,41
9.	Господарча політика	11232	12,28
10.	Медицина	510	0,56
11.	Межова частина Міністерства юстиції і будівельна частина Міністерства внутрішніх справ	528	0,58
	РАЗОМ	91437	100

Найбільша питома вага державних видатків по Україні у 1887 р. спрямовувалася на утримання армії і флоту - 36,45 %.

Видатки на обслуговування державних боргів у загальній сумі видатків становили 15,86 %, видатки на господарську політику - 12,28 %, видатки на утримання адміністрації вищих державних установ - 11,10 %.

Досить значну питому вагу у загальних видатках становили видатки на утримання залізних та інших шляхів комунікації - 7,41 %.

Разом з тим звертає увагу незначний рівень видатків на народну освіту - 5,81 %, медицину - лише 0,56 % загальних видатків (табл. 1).

Коливання питомої ваги доходів, що мобілізовані в Україні у дохідній частині державного бюджету Росії мало місце від 19,5 % у 1914 р. до 22,1 % у 1906 р.

Частка видатків по Україні у загальній структурі видаткової частини державного бюджету Росії коливається від 11,2 % у 1902 р. до 13,3 % у 1914 р.

Таблиця 2

Питома вага доходів, що мобілізовані в Україні, у дохідній частині державного бюджету Росії та видатків по Україні у загальній структурі видаткової частини державного бюджету Росії (у відсотках)

Роки	1900	1901	1902	1903	1904	1905	1906	1907
Доходи	20,3	20,1	21,5	21,3	20,9	20,7	22,1	21,2
Видатки	12,8	12,0	11,2	12,0	12,3	12,2	12,5	12,6
Роки	1908	1909	1910	1911	1912	1913	1914	Середній показник
Доходи	19,9	20,4	21,0	21,3	20,7	20,4	19,5	20,8
Видатки	12,1	12,1	12,3	12,3	12,4	12,6	13,3	12,3

Питома вага доходів, які були мобілізовані в Україні до дохідної частини державного бюджету Росії, за 1900-1914 рр. у середньому становила 20,8 % проти лише 12,3 % середнього показника видатків по Україні у загальній структурі видаткової частини державного бюджету Росії (табл. 2). Середній показник доходів, які мобілізовані на території губерній України до зведеного бюджету Росії на одного мешканця у 1902 р. становив 122,09 % порівняно з відповідним показником по Росії в цілому, разом з тим середній показник видаткової частини бюджетів губерній України на одного мешканця у тому ж році становив лише 61,83 % порівняно з відповідним показником по Росії в цілому (табл. 3). Зазначене свідчить про суттєвий перерозподіл бюджетних ресурсів України до бюджетної системи Росії.

Таблиця 3

Доходи, які мобілізовані на території губерній України, до зведеного бюджету Росії, та видатки бюджетів губерній України на одного мешканця у 1902 р. та аналогічні показники в цілому по Україні та Росії

Губернії	Доходи, які мобілізовані на території губернії до зведеного бюджету на одного мешканця, крб.	До середнього показника по Україні, відсоток	Видаткова частина бюджету на одного мешканця, крб.	До середнього показника по Україні, відсоток
Київська	37,06	218,39	16,60	191,91
Харківська	30,25	178,26	15,93	184,16
Херсонська	21,79	128,40	8,75	101,16
Катеринославська	21,37	125,93	12,98	150,06
Подільська	6,33	37,30	4,08	47,17
Волинська	5,91	34,83	4,90	56,65
Полтавська	5,44	32,06	2,97	34,34
Чернігівська	5,41	31,88	3,61	41,73
Середній показник по Україні	16,97	100,00	8,65	100,00
Середній показник по Росії	13,90		13,99

Міжбюджетне регулювання у розрізі губерній України здійснювалося не оптимально. Зокрема, рівень показника доходів, які були мобілізовані на території Катеринославської губернії до зведеного бюджету Росії на одного мешканця до відповідного середнього показника по Україні у 1902 р. становив 125,93 %, при цьому аналогічний показник по видатковій частині бюджету зазначеної губернії становив 150,06 %, що на 24,13 відсоткового пункту перевищує відповідний показник з мобілізації доходів на території губернії. Аналогічне спостерігається і по Харківській губернії - 178,26 проти 184,16 % відповідно. Таким чином у губерніях, в яких рівень мобілізації доходів на їх території до зведеного бюджету Росії на одного мешканця значно більше відповідного середнього показника по Україні, рівень видаткової частини бюджету губерній на одного мешканця до відповідного середнього показника по Україні ще збільшується порівняно з аналогічним показником по мобілізації доходів на території губерній до зведеного бюджету Росії на одного мешканця.

Одним з важливих макроекономічних показників є частка національного доходу, яка перерозподіляється через бюджет. При визначенні особливостей функціонування бюджетної системи Української РСР слід зазначити, що питома вага державного бюджету республіки у національному доході збільшилася з 26,7 % у 1965 р. до 38,2 % у 1990 р., що свідчить про посилення регулюючої функції бюджетної системи за наведений період часу.

Питома вага видатків на народне господарство у загальній сумі видатків Державного бюджету УРСР протягом 1940-1990 рр. мала тенденцію до збільшення, зокрема у 1940 р. зазначений показник становив 15,7 % проти 50,9 % в середньому у 1960-1990 рр. Питома вага видатків на соціально-культурні заходи у загальній сумі видатків Державного бюджету УРСР зменшилася з 69,3 % у 1940 р. до 46,4 % у 1990 р., на управління - зменшилася з 11,4 % до 1,6 % відповідно. Питома вага видатків місцевих бюджетів у Державному бюджеті УРСР зменшувалася з 73,5 % у 1940 р. до 48,3 % у 1990 р. Зазначене свідчить про підвищення рівня видатків бюджету на народне господарство та централізації бюджетної системи Української РСР за наведений період часу.

При визначенні особливостей бюджетної системи України як самостійної держави та її регулюючої функції виділено наступні етапи її становлення:

початковий етап становлення бюджетної системи (1992-1994 рр.), який характеризується незадовільним рівнем регулюючої функції бюджетної системи, наявністю значного розміру дефіциту бюджету, в тому числі з емісійними джерелами його покриття, нарощуванням обсягів державного боргу, недосконалим регулюванням міжбюджетних відносин;

етап часткового збалансування бюджетної системи (1995-1997 рр.), який характеризується недостатнім рівнем регулюючої функції бюджетної системи, нарощуванням заборгованості зі сплати до бюджету податків і зборів, дебіторської та кредиторської заборгованості бюджету, зменшенням розміру дефіциту бюджету з використанням неемісійних джерел його покриття, скороченням обсягу державного боргу, поступовим впровадженням казначейської системи виконання бюджету;

етап подальшого збалансування бюджетної системи (з 1998р.), який характеризується задовільним рівнем регулюючої функції бюджетної системи, суттєвим зменшенням обсягу державного боргу, посиленням керованості бюджетним дефіцитом (профіцитом), впровадженням програмно-цільового методу планування бюджету, реформуванням системи міжбюджетних взаємовідносин, нормативно-законодавчим врегулюванням бюджетного процесу шляхом прийняття Бюджетного кодексу України, поетапним запровадженням казначейського обслуговування місцевих бюджетів, скороченням обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості бюджету.

У третьому розділі “Планування і виконання зведеного, державного бюджетів як складові механізму бюджетного регулювання в Україні” на основі економетричного аналізу визначено тенденції запланованих і фактичних показників дохідної та видаткової частин зведеного, державного бюджетів за період 1992-2001 рр., встановлено взаємозалежності між відповідними запланованими і фактичними показниками за наведений період та на цій основі визначено рівень обґрунтованості бюджетного планування; визначено та узагальнено тенденції щорічних і щомісячних основних податкових надходжень до зведеного бюджету та видатків зведеного бюджету у розрізі функціональної класифікації за наведений період.

Виходячи з проведеного аналізу можна зазначити, що питома вага запланованої дохідної частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті щороку з 1992 по 2001 рр. зменшувалася на 3,399 відсоткового пункту; питома вага фактичної дохідної частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті зменшувалася щороку відповідно на 0,470 відсоткового пункту. Протягом зазначеного періоду при зміні питомої ваги запланованої дохідної частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,175 відсоткового пункту.

З 1992 по 2001 рр. щороку питома вага запланованої дохідної частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті зменшувалася на 1,580 відсоткового пункту; питома вага фактичної дохідної частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті збільшувалася щороку відповідно на 0,298 відсоткового пункту. Протягом зазначеного періоду при зміні питомої ваги запланованої дохідної частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,143 відсоткового пункту.

Питома вага запланованої видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті щороку з 1992 по 2001 рр. зменшувалася на 3,853 відсоткового пункту; питома вага фактичної видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті відповідно щороку зменшувалася на 1,787 відсоткового пункту. За цей період при зміні питомої ваги запланованої видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,377 відсоткового пункту.

З 1992 по 2001 рр. щороку питома вага запланованої видаткової частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті зменшувалася на 1,923 відсоткового пункту; питома вага фактичної видаткової частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті щороку відповідно зменшувалася на 1,306 відсоткового пункту. Протягом періоду з 1992-2001 рр. при зміні питомої ваги запланованої видаткової частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінюється лише на 0,328 відсоткового пункту.

Зазначені результати свідчать про недостатній рівень обґрунтованості планування дохідної та видаткової частин зведеного та Державного бюджетів України за період 1992-2001 рр. Так, при значній зміні питомої ваги запланованого обсягу доходів та видатків зведеного і державного бюджетів у валовому внутрішньому продукті відповідний фактичний показник змінювався не суттєво. Разом з тим, слід зазначити, що протягом останніх років (1998-2001 рр.) рівень обґрунтованості планування дохідної та видаткової частин бюджету суттєво покращився. Зокрема, якщо у

1992-2001 рр. при зміні питомої ваги запланованої дохідної частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,175 відсоткового пункту, то у 1998-2001 рр. - на 0,706 відсоткового пункту відповідно. Зазначені тенденції спостерігались і у розрізі певних податкових надходжень, зокрема якщо у 1992-2001 рр. при зміні питомої ваги запланованого показника надходжень податку на додану вартість до зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,355 відсоткового пункту, то у 1998-2001 рр. - на 0,751 відсоткового пункту відповідно. Якщо у 1992-2001 рр. при зміні питомої ваги запланованої видаткової частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,328 відсоткового пункту, то у 1998-2001 рр. - на 0,956 відсоткового пункту відповідно, що свідчить про достатньо високий рівень обґрунтованості планування видаткової частини державного бюджету. Зазначені тенденції спостерігались і по зведеному бюджету: якщо у 1992-2001 рр. при зміні питомої ваги запланованої видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на

0,377 відсоткового пункту, то у 1998-2001 рр. - на 0,524 відсоткового пункту відповідно.

Четвертий розділ “Планування і виконання місцевих бюджетів України як складові міжбюджетного регулювання” присвячений аналізу тенденцій запланованих і фактичних показників дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за період 1992-2001 рр., визначенню та узагальненню впливу податкової бази на суму надходжень по основних податках у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за наведений період часу.

Однією з основних складових бюджетної політики є процес регулювання місцевих бюджетів, який у значній мірі впливає на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць та держави в цілому.

При визначенні бюджетної політики щодо регулювання місцевих бюджетів одним з важливих елементів є планування та виконання дохідної частини зазначених бюджетів.

Питома вага дохідної частини місцевих бюджетів у валовому внутрішньому продукті є достатньо вагомим фінансово-економічним показником. Зазначений показник як запланований, так і фактичний з 1992 по 2001 рр. має тенденцію до зменшення, зокрема з 18,46 до 10,13 % та з 18,80 до 12,37 % відповідно.

Для проведення більш поглибленого аналізу тенденцій планування та виконання доходів місцевих бюджетів за низку років доцільно використовувати показник питомої ваги запланованих та фактичних доходів адміністративно-територіальних одиниць (без міжбюджетних трансфертів) у відповідному загальному обсязі доходів місцевих бюджетів.

Проведено порівняльний аналіз питомої ваги фактичних доходів бюджету регіону у загальній сумі доходів місцевих бюджетів проти відповідного запланованого показника у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за період з 1992 по 2001 рр. Визначено регіони, в яких питома вага фактичних доходів бюджету у загальній сумі доходів місцевих бюджетів протягом зазначених років була менше відповідного запланованого показника, зокрема, Луганська, Тернопільська області, а також Волинська (крім 2000 р.), Кіровоградська (крім 1996 р.), Чернівецька (крім 1993 р.), Чернігівська (крім 1996 р.) області. Крім того, з'ясовано, що у м. Києві питома вага фактичних доходів бюджету у загальній сумі доходів місцевих бюджетів протягом 1992-2001 рр. (крім 1995 р.) була більше відповідного запланованого показника.

Основними джерелами доходів місцевих бюджетів у 1992-1996 рр. були надходження податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, сумарна питома вага яких у дохідній частині місцевих бюджетів становила від 62,0 % у 1996 р. до 66,5 % у 1995 р. У 1997-1999 рр. основними джерелами доходів місцевих бюджетів були надходження податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з громадян, сумарна питома вага яких у дохідній частині місцевих бюджетів становила 62,2; 60,1 і 49,3 % відповідно. Основними джерелами доходів місцевих бюджетів у 2000-2001 рр. були надходження прибуткового податку з громадян і дотації та субвенції з державного бюджету, сумарна питома вага яких у дохідній частині місцевих бюджетів становила 56,1 і 63,9 % відповідно.

Використовуючи економетричні методи аналізу визначено рівняння, які характеризують взаємозалежності між питомою вагою запланованих доходів бюджету регіону у запланованому обсязі доходів місцевих бюджетів та питомою вагою фактичних доходів бюджету регіону у фактичному обсязі доходів місцевих бюджетів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за період з 1992 по 2001 рр. У 16 регіонах має місце позитивна тенденція між питомою вагою запланованих доходів бюджету регіону у запланованому обсязі доходів місцевих бюджетів та питомою вагою фактичних доходів бюджету регіону у фактичному обсязі доходів місцевих бюджетів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Від значення кутового коефіцієнта визначеного рівняння залежить рівень регулювання показника питомої ваги фактичної дохідної частини бюджету регіону у загальному обсязі фактичної дохідної частини місцевих бюджетів.

При значенні коефіцієнта рівному одиниці - точність регулювання максимальна, тобто при зміні показника питомої ваги запланованої дохідної частини бюджету регіону у загальній сумі запланованої дохідної частини місцевих бюджетів на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінюється також на 1 відсотковий пункт.

При значенні коефіцієнта у межах від 0,95 до 1,05 - високий рівень регулювання; від 0,9 до 0,95 та 1,05 до 1,1 - значний рівень регулювання; від 0,8 до 0,9 та 1,1 до 1,2 - середній рівень регулювання; від 0,7 до 0,8 та 1,2 до 1,3 - низький рівень регулювання; від 0,7 до 1,3 - недостатній рівень регулювання.

Якщо значення коефіцієнта менше одиниці - має місце процес недорегулювання, тобто при зміні показника питомої ваги запланованої дохідної частини бюджету регіону у загальній сумі запланованої дохідної частини місцевих бюджетів на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінюється на величину менше 1 відсоткового пункту; якщо значення коефіцієнта більше одиниці - процес перерегулювання, тобто при зміні наведеного запланованого показника на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінюється на величину більше

1 відсоткового пункту.

Визначено, що високий рівень регулювання питомої ваги фактичних доходів бюджету регіону у загальній сумі дохідної частини місцевих бюджетів через відповідний запланований показник за період з 1992 по 2001 рр. спостерігався у Житомирській області (значення коефіцієнта 0,954), м. Києві (0,962) та Івано-Франківській області (1,001); значний рівень регулювання - у Вінницькій (0,923), Хмельницькій (0,904), Херсонській (1,078), Львівській областях (1,087); середній рівень регулювання - у Чернігівській (0,862), Кіровоградській (0,885), Полтавській (1,143), Рівненській областях (1,170); низький рівень регулювання - у Тернопільській (0,753), Черкаській (0,794) та Донецькій областях (1,279); недостатній рівень регулювання - у Волинській (0,667) та Закарпатській областях (0,613).

Отже високий рівень регулювання зазначеного показника має місце у

3 регіонах, значний рівень регулювання - 4 регіонах, середній рівень регулювання - 4 регіонах, низький рівень регулювання - 3 регіонах, недостатній рівень регулювання - 2 регіонах, процес недорегулювання спостерігався у 10 регіонах, а у 6 регіонах - перерегулювання.

Має місце достатній рівень взаємозв'язку за період 1992-2000 рр. між:

питомою вагою надходжень прибуткового податку з громадян у регіоні в загальній сумі надходжень цього податку по Україні та питомою вагою фонду оплати праці регіону у загальному обсязі фонду оплати праці по Україні у 12 регіонах - прямий напрям;

питомою вагою надходжень податку на прибуток підприємств у регіоні в загальній сумі надходжень цього податку по Україні та питомою вагою прибутку прибуткових підприємств регіону в загальному обсязі прибутку прибуткових підприємств по Україні у 20 регіонах, з них прямий напрям - у 19 регіонах, обернений - 1 регіоні;

питомою вагою надходжень податку на додану вартість у регіоні в загальній сумі надходжень цього податку по Україні та питомою вагою валової доданої вартості регіону в загальному обсязі валової доданої вартості по Україні у 9 регіонах, з них прямий напрям - у 4 регіонах, обернений - 5 регіонах.

У 10 регіонах має місце чітка позитивна тенденція між питомою вагою запланованих видатків бюджету регіону у запланованому обсязі видатків місцевих бюджетів та питомою вагою фактичних видатків бюджету регіону у фактичному обсязі видатків місцевих бюджетів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за період з 1992 по 2001 рр.

Високий рівень регулювання питомої ваги фактичних видатків бюджету регіону у загальній сумі видаткової частини місцевих бюджетів через відповідний запланований показник за період з 1992 по 2001 рр. спостерігався у Львівській області (значення коефіцієнта 0,973); достатній рівень регулювання - у Івано-Франківській області (1,074); низький рівень регулювання - у Закарпатській області (1,239); недостатній рівень регулювання - у Автономній Республіці Крим (2,436), Полтавській (2,073), Донецькій областях (2,013), мм. Севастополі (1,781), Києві (1,686), Київській (1,416), Херсонській областях (1,306).

Отже високий та достатній рівень регулювання зазначеного показника має місце у 2 регіонах, низький рівень регулювання - у 1 регіоні, недостатній рівень регулювання - 7 регіонах, процес недорегулювання спостерігався лише у Львівській області, а у 9 регіонах - перерегулювання.

У п'ятому розділі “Вплив бюджетного регулювання на економічний розвиток держави та адміністративно-територіальних одиниць” здійснено аналіз впливу податкового навантаження на дохідну частину бюджету, економічний розвиток держави та адміністративно-територіальних одиниць; досліджено вплив видаткової частини зведеного бюджету на економічний розвиток держави; встановлено взаємозв'язок між рівнем бюджетної централізації і економічним зростанням держави; визначено вплив бюджетного регулювання адміністративно-територіальних одиниць на їх економічний розвиток за період 1992-2000 рр. Розроблено методологію прогнозування дохідної частини бюджету та запропоновано відповідну модель, що ґрунтується на прогнозуванні співвідношення питомої ваги дохідної частини бюджету у валовому внутрішньому продукті, що дозволяє протягом бюджетного періоду з достатньо високою точністю прогнозувати рівень виконання річного плану дохідної частини зведеного, державного і місцевих бюджетів; встановлено взаємозв'язок між показником надходжень податків і зборів до зведеного бюджету на території регіону і показником видаткової частини місцевого бюджету у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за період з 1992-2001 рр.; запропоновано систему міжбюджетного регулювання на основі відповідних моделей, яка полягає в оптимізації обсягу видаткової частини місцевих бюджетів, виходячи з показників надходжень податків і зборів, чисельності населення на відповідній території.

Податкове навантаження є одним з основних фінансово-бюджетних показників, який суттєво впливає як на дохідну частину бюджетів усіх рівнів, так і на економічні процеси держави та адміністративно-територіальних одиниць. Від оптимальності визначення величини зазначеного показника залежить обсяг фінансових ресурсів для виконання державою і місцевим самоврядуванням відповідних соціально-економічних функцій, а також темпи економічного зростання у державі і регіонах.

...