Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін: «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання» та «Фінансовий аналіз»

на тему: «Аналіз господарської діяльності суб'єкта підприємництва та напрямки його фінансового оздоровлення»



Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи аналізу господарської діяльності підприємства

1.1 Теоретико-суттєва характеристика аналізу господарської діяльності підприємства

1.2 Нормативно-правова база регулювання господарської діяльності підприємства

1.3 Методи фінансового оздоровлення підприємства

2. Аналіз фінансового стану ПАТ «Мукачівська лижна фабрика «Тиса»

2.1 Техніко-економічна характеристика ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА"

2.2 Аналіз можливого банкрутства підприємства

2.3 Провадження санаційного процесу на підприємстві

3. Вдосконалення методів фінансового оздоровлення підприємств

3.1 Особливості провадження санаційних процесів на підприємствах України

3.2 План проведення санації на підприємстві

3.3 Зарубіжний досвід у сфері санації підприємств

Висновки

Список використаних джерел

санаційний оздоровлення фінансовий підприємство



Вступ

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності. Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов'язаний з поліпшенням фінансового стану суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що за сучасних економічних умов та стану господарських суб'єктів в Україні необхідна сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства. Це потребує підготовки спеціалістів-фінансистів, що мають глибокі теоретичні і практичні знання, можуть узагальнити наявний досвід країн з розвинутою ринковою економікою, розробити план дій щодо виходу із фінансової скрути.

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє аналіз фінансового стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень, питання пов'язані з санацією підприємства також мають важливе практичне значення. В умовах, коли майже всі ланки фінансової системи опинилися в кризі, з'явилась необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх з глибокої кризи. В даний час кожен суб'єкт, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства повинний реально оцінювати к власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.

Метою написання курсової роботи є узагальнення та подальший розвиток теоретичних та методичних підходів щодо аналізу господарської діяльності підприємства.

Для досягнення мети вирішено такі основні задачі:

- вивчено теоретичні основи та діюче законодавство України щодо аналізу господарської діяльності підприємств;

- проведено аналіз фінансового стану ПАТ «Мукачівська лижна фабрика «ТИСА»;

- визначено шляхи провадження оздоровлення на підприємстві.

Об'єктом дослідження є господарська діяльність суб'єкта підприємництва.

Предметом дослідження є теоретико-методичні підходи до аналізу господарської діяльності підприємства та напрямки його фінансового оздоровлення.

Базою дослідження обрано ПАТ «Мукачівська лижна фабрика «ТИСА».

Основними результатами дослідження є вивчення фінансового стану підприємства, аналіз його господарської діяльності та шляхи вдосконалення діяльності.

Теоретичну й методичну основу дослідження склали роботи провідних вітчизняних і зарубіжних фахівців: Коваленко Д. І., Копилюк О. І., Бєлозерцев О. В., Терещенко О. О, Б. Бекенферде, М. Гелінг.

Законодавча база представлена Господарським Кодексом, законом „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про захист економічної конкуренції", "Про державне регулювання ринку цінних паперів", положення “Про державний департамент з питань банкрутства”, постанова КМУ “Про затвердження положення про державний департамент з питань банкрутства”.

У процесі дослідження використано попередній, технічний, структурний та порівняльний аналіз, системний підхід,

Впровадження пропозицій та рекомендацій наведених в курсовій роботі покращить механізм фінансової санації підприємств та виведення їх з кризового стану.

1. Теоретичні основи аналізу господарської діяльності підприємства

1.1 Теоретико-суттєва характеристика аналізу господарської діяльності підприємства

Основною метою аналізу економіки є вивчення об'єктивно чинних економічних законів з метою свідомого використання їх у практичній діяльності: у визначенні найбільш раціональних шляхів розвитку, оптимальних темпів і пропорцій, максимального підвищення ефективності виробництва.

Об'єктами аналізу є окремі напрямки і господарські процеси, що становлять у своїй сукупності господарську діяльність підприємств. Усі об'єкти аналізу мають числове вираження, що знаходить відображення у звітних показниках. Зміст показників виражає економічну суть об'єктів, що вивчаються, а числове - їх конкретне значення [9].

Кількісні і якісні характеристики окремих показників діяльності підприємств пов'язані. Зміна кількісної характеристики показника неодмінно викликає і зміну якісної. Це стосується як окремої ланки, так і діяльності підприємства в цілому. У свою чергу, зміна якісного змісту господарських процесів обумовлює зміни їх кількісної сторони. Так, збільшення обсягу продукції призводить до зниження собівартості. Зростання продуктивності праці сприяє збільшенню виробництва продукції.

Показники, що використовуються для аналізу, беруться безпосередньо з даних обліку і звітності. У них знаходять відображення обсяг і якість діяльності підприємства в цілому і окремих його ланок зокрема, що надає можливість визначити економічну ефективність роботи та існуючі внутрішньогосподарські резерви її підвищення. З погляду використання показники поділяються на загальні та особливі, кількісні і якісні, абсолютні і відносні [23].

До загальних належать показники, що використовуються при аналізі діяльності підприємств всіх галузей народного господарства (промисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва). Такими є прибуток, рентабельність, продуктивність праці, фонди заробітної плати, показники фінансової діяльності та ін. Загальними також вважаються показники, що характеризують діяльність окремих галузей.

До особливих відносять показники, специфічні для окремих галузей промисловості, сільського господарства і торгівлі, наприклад, сортність, надійність і довговічність продукції, калорійність і зольність вугілля, вогкість торфу в промисловості. У сільському господарстві особливі показники використовуються при аналізі діяльності спеціалізованих господарств, у торгівлі - при аналізі діяльності оптових і роздрібних організацій, підприємств громадського харчування.

Кількісні показники характеризують величину об'єктів, що аналізуються, зміни, що виникають при цьому, якісні - відображають істотні особливості окремих об'єктів і господарських процесів, а також всієї діяльності підприємства. До кількісних, наприклад, належать показники, що характеризують обсяг виробництва, товарообороту, розміри посівної площі, кількість робітників тощо, а до якісних - собівартість продукції, рентабельність, продуктивність праці, врожайність та ін.

Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних і трудових вимірах (тоннах, метрах, годинах), а відносні - у відсотках, коефіцієнтах та індексах.

Основне завдання економічного аналізу діючих підприємств - об'єктивна оцінка результатів діяльності як підприємств загалом, так і їхніх структурних підрозділів, здійснення контролю з метою виявлення й усунення недоліків, пошук внутрішньогосподарських резервів і шляхів їх використання [15].

Для визначення двох величин, що перебувають у взаємозв'язку, використовуються коефіцієнти. При аналізі також часто вдаються до використання індексів. Індексний ряд, у якому одна величина прийнята за базу, а інші - у відсотках до неї, дозволяє простежити шлях розвитку певного господарського явища. Ряд, у якому показники подано у відсотках до попереднього, забезпечує визначення темпів зміни явищ, що вивчаються. Індекси застосовуються при вивченні динаміки зростання продукції, продуктивності праці та ін.

Найважливішим і трудомістким процесом обробки матеріалів є складання аналітичних розрахунків і таблиць. У цьому процесі широко використовуються всі прийоми економічного аналізу.

Аналітичні розрахунки і таблиці мають забезпечити правильну оцінку стану справ на тій чи іншій ділянці роботи підприємства, встановити і кількісно виміряти вплив окремих чинників на показники діяльності, що вивчаються. У такий спосіб у результаті аналізу досягається можливість відокремити істотне від неістотного, визначити позитивне й негативне, виявити існуючі внутрішньогосподарські резерви і накреслити шляхи їх використання. Монтаж аналітичних таблиць здійснюється з урахуванням використання даних, що містяться в них, не тільки для самої аналітичної роботи, а й як ілюстративний матеріал до висновків за результатами аналізу.

Результати такого аналізу потрібні насамперед власникам, а також кредиторам, інвесторам, постачальникам, менеджерам і податковим службам.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу - внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства (фінансовими менеджерами). Зовнішній аналіз може проводитися аналітиками, що є сторонніми особами для підприємства (наприклад, аудиторами) [15].

Аналіз фінансового стану підприємства переслідує кілька завдань: визначення фінансового становища; виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі; виявлення основних факторів, що викликають зміни у фінансовому стані; прогноз основних тенденцій фінансового стану.

Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою різних методів і прийомів. Існують різні класифікації методів фінансового аналізу. Практика фінансового аналізу виробила основні правила, або методику аналізу фінансових звітів. Серед них можна виділити основні:

- періодичний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

- структурний аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників, з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;

- трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з позиціями попередніх періодів і визначення тренда - основної тенденції динаміки показника. За допомогою тренда ведеться перспективний прогнозний аналіз;

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності за окремими показниками суб'єкта, визначення взаємозв'язку показників;

- порівняльний аналіз - можна класифікувати як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, підрозділів, цехів, так і як міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, із середньогалузевими і середніми господарськими даними.

Можна запропонувати таку програму поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства:

Попередній огляд економічного і фінансового стану суб'єкта господарювання, який включає характеристику загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності та виявлення статей звітності з негативною характеристикою.

Оцінка й аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання: оцінка майнового стану; аналітика; структурний аналіз балансу; аналіз якісних зрушень; оцінка фінансового стану; оцінка ліквідності; оцінка фінансової стійкості.

Оцінка й аналіз результативності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання; оцінка основної діяльності; аналіз рентабельності-прибутковості.

До речі, аналіз прибутковості суб'єкта характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник прибутковості - це сума прибутку, або доходів [31].

Відносний показник - рівень рентабельності. Величина прибутковості вимірюється рівнем рентабельності. Рівень рентабельності суб'єктів, пов'язаних з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), визначається процентним відношенням прибутку від реалізації продукції до собівартості продукції.

У процесі аналізу вивчають динамічні зміни обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності і фактори, які їх визначають.

У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових засобів, важливою аналітичною характеристикою є фінансова стійкість підприємства.

Фінансова стійкість - це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може або залишитися незмінним, або поліпшитися, або погіршитися. Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання, наскільки організація незалежна з фінансової точки зору, росте або знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан активів і пасивів завданням її фінансово-господарської діяльності.

Під кредитоспроможністю підприємства розуміють наявність у нього передумов для одержання кредиту і здатність повернути його у встановлений термін. При аналізі кредитоспроможності використовується ціла низка показників. Найбільш важливими з них є норма прибутку на вкладений капітал і ліквідність. Норма прибутку на вкладений капітал визначається відношенням суми прибутку до загальної суми пасиву за балансом. Ліквідність суб'єкта підприємницької діяльності - це здатність його розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Вона визначається співвідношенням величини заборгованості і ліквідних засобів. Поріг рентабельності - це такий виторг від реалізації, при якому підприємство вже не має збитків, але ще не має і прибутку. Перейшовши поріг рентабельності, фірма має додаткову суму валового прибутку з кожної наступної одиниці товару. Тоді різниця між досягнутим фактичним виторгом від реалізації і порогом рентабельності складає запас фінансової міцності, яка характеризує ефективне використання капіталу. Завдання аналізу ліквідності балансу виникає у зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності вчасно і цілком розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями [26].

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у грошові кошти. Чим менше час, за який даний вид активів перетворився в гроші, тим вище їх ліквідність.

Зрозуміло, що використання капіталу має бути ефективним. Під ефективністю використання капіталу розуміють величину прибутку, що припадає на одну гривню вкладеного капіталу. Ефективність капіталу - комплексне поняття, що включає в себе використання оборотних коштів, основних фондів та нематеріальних активів.

Доречно у цьому випадку нагадати про самофінансування, яке означає фінансування за рахунок власних джерел - амортизаційних відрахувань і прибутку. Ефективність самофінансування і його рівень залежать від питомої ваги власних джерел. Однак не кожне підприємство може цілком забезпечити себе власними фінансовими ресурсами і тому широко використовує кредит як елемент, що доповнює самофінансування.

В умовах ринкових відносин велику роль відіграє визначення показників рентабельності продукції, що характеризують рівень прибутковості (збитковості) її виробництва. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують відносну прибутковість підприємства, вимірювану у відсотках до витрат засобів або капіталу з різних позицій.

Основні показники рентабельності можна об'єднати в такі групи:

- рентабельність продукції, продажів (показники оцінки ефективності керування);

- рентабельність виробничих фондів;

- рентабельність вкладень підприємства (прибутковість господарської діяльності).

Рентабельність продукції показує, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції. Зростання даного показника є наслідком зростання цін при постійних витратах на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) або зниження витрат на виробництво при постійних цінах, тобто підвищення попиту на продукцію підприємства, а також більш швидкого росту цін, ніж витрат.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливішими серед них є показники прибутку, що в умовах переходу до ринкової економіки складають основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного виробництва, розв'язання проблем соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. За рахунок прибутку виконується також частина зобов'язань підприємства перед бюджетом, банками й іншими підприємствами та організаціями. Таким чином, показники прибутку є найважливішими для оцінки виробничої і фінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його ділової активності і фінансового благополуччя [33].

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства можна визначити як балансовий прибуток або збиток, що являє собою суму результату від реалізації продукції (робіт, послуг); результату від іншої реалізації; сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій.

1.2 Нормативно-правова база регулювання господарської діяльності підприємства

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Господарська діяльність регулюється системою господарського законодавства, що представляє сукупність законів і інших нормативно-правових актів, які містять правові норми, що регулюють господарські відносини.

У науковій літературі система господарського законодавства визначається як комплексне утворення, що виникає як наслідок взаємодії різних галузей права у регулюванні відносин у сфері господарювання. Подібна точка зору є дискусійною, оскільки не враховує повною мірою предмета правового регулювання господарського законодавства. Наприклад, ст. 1 ЦК України як предмет регулювання цивільного законодавства визначає регулювання особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Такі відносини реально виникають і в господарській сфері. Але цим господарська діяльність та виникаючі відносини не обмежуються. Стаття 3 ГК України кваліфікує господарські відносини, як відносини у сфері суспільного виробництва, що суттєво впливає на характер та якість виникаючих майнових відносин, незважаючи на формальну рівність учасників таких відносин, їх значення для суспільства. Відносини з управління та контролю за господарською діяльністю, які іноді кваліфікують як адміністративні, визначаються не тільки як вертикальні відносини, пов'язані із реалізацією владних повноважень компетентними органами управління, але й як такі, що мають насамперед майновий зміст та впливають на ринкову систему з точки зору економічного результату в цілому. Яскравим прикладом у цьому плані виступає економічна конкуренція [2].

Тому система господарського законодавства функціонує як складне утворення, що включає в одному акті різнорідні (приватні та публічні) норми, які мають мету комплексного регулювання відносин суспільного виробництва; останні складаються як сукупність усіх відносин, що виникають між учасниками господарських відносин у процесі здійснення господарської діяльності [3].

Функціонування системи господарського законодавства обумовлене реалізацією господарсько-правових норм та забезпеченням господарського правового порядку. Нормативно-правовим актом, що визначає основи господарського законодавства, є Господарський кодекс України. Це базовий комплексний нормативно-правовий акт, який визначає систему господарського законодавства.

Аналізуючи норми ГК України, можливо виокремити певні завдання (мету) правового регулювання щодо:

- встановлення та реалізації основних напрямів державної економічної політики;

- управління господарською системою, в першу чергу державним та комунальним секторами економіки;

- встановлення заходів державного впливу на економіку;

- господарського нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання, що виконується спеціальними органами у господарській сфері;

- стимулювання певних сфер економіки та створення умов для діяльності суб'єктів підприємництва, реалізації їх приватних прав та інтересів;

- забезпечення прав споживача, у першу чергу на якісну та безпечну продукцію, та ін [2].

Основні вимоги до управління та здійснення контролю за господарською діяльністю конкретизуються у спеціальних законах, що регулюють окремі сфери господарської діяльності, наприклад в Законах України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2011 р., "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р., "Про державне регулювання ринку цінних паперів", "Про зерно та ринок зерна в Україні" та в багатьох інших.

Крім законів господарська діяльність регулюється Указами Президента України з економічних питань, деякі з яких видані відповідно до п. 4 розділу 15 "Перехідні положення" Конституції України та мають силу законів. Сьогодні Президент України відповідно до ст. 106 Конституції України не має повноважень щодо регулювання господарської діяльності.

Нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України є Декрети Кабінету Міністрів України, видані в 1993 - 1994 роках відповідно до Закону України від 18.11.92 р. "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети у сфері законодавчого регулювання", що мають силу законів, постанови і розпорядження, видані згідно з ч. 1 ст. 117 Конституції України, які є обов'язковими для виконання.

Органи державної влади і управління у випадках, передбачених законом, видають відомчі нормативно-правові акти, які є обов'язковими для всіх учасників господарських відносин. Наприклад, відповідно до ст. 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами; можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Відповідно до ст. 23 ГК України правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території [2].

До інших нормативних актів відносяться державні стандарти та технічні умови, видані відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.93 р. "Про стандартизацію і сертифікацію".

До локальних нормативно-правових актів належать також статутні документи суб'єкта господарської діяльності або внутрішні документи, що прийняті відповідно до вимог статуту.

1.3. Методи фінансового оздоровлення підприємства

Фінансове оздоровлення вимагає використання комплексу заходів для підвищення платоспроможності, фінансової стійкості та ефективності діяльності підприємств і організацій та передбачає розробку стратегії фінансового оздоровлення, відповідних програм і планів [21].

Для вибору методів фінансового оздоровлення необхідні чіткі критеріальні оцінки. Підставою для їх вибору є стадія фінансової кризи, на якій знаходиться підприємство (організація). Це або стадія фінансової нестабільності, прихована стадія банкрутства, стадія неплатоспроможності (реального банкрутства), стадія офіційного визнання банкрутства, післясудебна стадія [27].

Найважливіший критерій при виборі методів фінансового оздоровлення - витратність пропонованих варіантів виходу з кризової ситуації, досягнення максимального ефекту при мінімальних витратах.

Вибір методу оздоровлення залежить і від бажаного результату: реструктуризації майна підприємства (організації), реалізації можливостей збільшення статутного капіталу, ліквідації заборгованості по заробітній платі, перепідготовки персоналу і т.д.

При критеріальній оцінці необхідно враховувати і причини фінансової нестабільності. Різні причини кризи вимагають різних методів оздоровлення. Так, якщо основною причиною неплатоспроможності стало різке зростання простроченої дебіторської заборгованості, то відновленню фінансової рівноваги сприятимуть: цесія, факторинг, використання векселів.

Слід брати до уваги також характер виниклої проблеми. Методи повинні відповідати виникаючим проблем і вирішувати саме ці проблеми. Так, при випуску великого обсягу бракованої продукції проблему в залежності від її масштабу можна вирішувати шляхом жорсткості технологічної та трудової дисципліни, додаткового контролю якості продукції і технічного стану обладнання, збільшення штату ремонтних робітників і шляхом придбання нового обладнання на основі укладання лізингового договору з лізинговою фірмою і т.п [17].

На вибір методу фінансового оздоровлення впливає і регіональна специфіка: особливості місцевого законодавства, можливості отримання додаткової фінансової підтримки з боку місцевої влади. При наявності в регіоні сприятливих умов для залучення інвестицій, законодавчо передбачених пільг, підприємство може дозволити собі використовувати більш витратні методи оздоровлення.

При виборі методів і програми фінансового оздоровлення необхідно мати на увазі також галузеву специфіку. Процес фінансового оздоровлення торгової фірми вимагає менше фінансових ресурсів, ніж процес на аналогічному за масштабами промисловому підприємстві.

Важливо враховувати і розмір підприємства. Великі масштаби підприємства ускладнюють організаційні зміни, але перевагою таких підприємств є більш значна ресурсна база. Невелика компанія може усвідомити необхідність змін швидше, ніж велика корпорація, але виявитися не в змозі здійснити їх через відсутність ресурсів.

При критеріальних оцінках методів має значення і вік підприємства. Інерція у старих підприємств (компаній) сильніше, ніж у молодих, а відповідно, глибокі зміни у них менш імовірні. У той же час старі компанії здійснюють структурні перетворення швидше, ніж молоді, тому що зміни в їх структурі часто виявляються єдино можливим способом виживання.

Важливий критерій - ступінь ризику, на який готові піти компанії. Не завжди можна передбачити наслідки реалізації тих чи інших заходів, вплив цілого ряду зовнішніх факторів. Тому часом доводиться відмовлятися від найбільш ефективних методів на користь менш ризикованих, менш схильних до зовнішньої дії, але більш прогнозованих [26].

Необхідний критерій і тривалість реалізації програми фінансового оздоровлення, і реальний резерв часу. Так, якщо у підприємства є прострочена заборгованість і існує реальна загроза звернення кредиторів до суду, то доцільні оперативні заходи по реструктуризації заборгованості, відстрочення та розстрочення платежів, взаємозаліків, погашення боргів власною продукцією або послугами з конвертації заборгованості в акції підприємства і т.д.

Вибір методів фінансового оздоровлення передбачає певну послідовність дій:

- аналіз фінансово-господарської діяльності дозволяє виявити найбільш гострі проблеми;

- визначаються варіанти вирішення цих проблем для первинного фінансового оздоровлення і шляхи подальшого підвищення фінансової стійкості;

- здійснюється оцінка альтернативних варіантів вирішення проблем за різними критеріями;

- оцінюються наслідки застосування вибраних варіантів при різних умовах;

- в програму фінансового оздоровлення відбираються методи, що дозволяють отримати бажані результати з мінімальними витратами.

Вибір методу фінансового оздоровлення надає прямий вплив на досягнення поставлених при цьому цілей, на стійкість фінансового стану підприємств та їх майбутнє [30].

Отже, аналіз господарської діяльності дозволяє визначити в якому фінансовому стані знаходиться підприємство, шляхи та напрямки його розвитку та вдосконалення. Під час такого аналізу можна виявити слабкі сторони та запобігти фінансовій кризі на підприємстві, визначити основні методи його фінансового оздоровлення та уникнути банкрутства.



2. Аналіз фінансового стану ПАТ «Мукачівська лижна фабрика «Тиса»

2.1 Техніко-економічна характеристика ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА"

Мукачівська лижна фабрика створена в 1956 році. В жовтні 1966 року Рішенням Союзного уряду вона була перейменована на Мукачівську експериментальну лижну фабрику Головспортпрому СРСР.

За роки свого становлення, фабрика з напівкустарного виробництва виросла в сучасне могутнє підприємство по виробництву спортивної продукції, яка до цього часу не має аналогів на всій території колишнього СРСР.

Основне виробництво підприємства складають:

цех по виготовленню лиж;

цех по виготовленню ключок;

цех по виготовленню фанери;

цех по виготовленню конструкційних матеріалів;

цех по виготовленню столярної плити.

Унікальність фабрики, за оцінками зарубіжних експертів, полягає в її технологічному циклі виробництва - від сировини до готової продукції. Таке виробництво на Заході відсутнє.

В 1988 році за рішенням Уряду СРСР було підписано угоду з Австрійською фірмою "Фішер, ГМБХ" по поставці на Мукачівську експериментальну лижну фабрику обладнання та технології по виробництву гірських лиж.

В січні 1991 року, в зв'язку з переходом підприємств України на нові форми господарювання, було укладено договір між колективом Мукачівської експериментальної лижної фабрики і Державним Комітетом СРСР по фізичній культурі і спорту про роботу фабрики в умовах оренди.

В 1994 році відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та керуючись Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду" і згідно з заявою організації орендарів Мукачівської експериментальної лижної фабрики був виданий дозвіл Фонду Держмайна на приватизацію підприємства. В січні 1995 року був підписаний Установчий договір про створення і діяльність Закритого Акціонерного Товариства "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА", статутний фонд якого становить 56,4 тис. грн., який поділено на 11280 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 5 грн. з загальною кількістю акціонерів - 2604 осіб.

9 лютого 1995 року Рішенням Мукачівського міськвиконкому за №50/02-5 на підставі Акта прийому-передачі Фонду Державного майна України було зареєстровано Акціонерне Товариство Закритого Типу "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА".

Метою діяльності лижної фабрики є отримання прибутку за рахунок наукової, виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності є:

Виробництво та реалізація спортивного інвентарю (лиж, ключок) та конструкційних матеріалів;

Реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

Зовнішньоекономічна діяльність;

Комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

ПАТ має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.

Прибуток лижної фабрики утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

За рішенням загальних зборів Товариство створює:

резервний (страховий) фонд;

фонд виплати дивідендів.

ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА" здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку.

На таблиці приведено аналіз основних показників, які характеризують діяльність підприємства (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Техніко-економічна характеристика ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА" за 2010-2011 рр

Показники	Од. виміру	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+, -)
Виробництво
Обсяг промислової продукції в оптових цінах без ПДВ та акцизного збору	тис. грн.	1301,8	1726,0	+424,2
Зміна залишків незавершеного виробництва	тис. грн.	16,9	33,7	+16,8
Фінансові результати
Балансовий прибуток (збиток)	тис. грн.	-	-84,0	-84,0
Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	853,0	1111,0	+258,0
Виручка від реалізації продукції	тис. грн.	631,8	957,0	+325,2
Основні фонди
Середньорічна вартість основних фондів	тис. грн.	4224,0	4157,0	-67,0
Праця
Середньоспискова чисельність штатних працівників основної діяльності	чол.	207	189	-18
Фонд оплати праці	тис. грн.	177,0	249,0	+72,0
Ефективність виробництва
Фондовіддача		0,31	0,42	+0,11
Фондомісткість		3,24	2,41	-0,83
Фонднозброєнність		20,41	21,99	+1,58

За 2011 рік випущено валової продукції (в оптових цінах) на 1726,0 тис. грн., що на 424,2 тис. грн. більше обсягу 2010 року. Разом з тим збільшилось незавершене виробництво на 16,8 тис. грн. Реалізовано продукції на 957,0 тис. грн., що на 51,5% більше реалізації попереднього періоду.

Від усієї господарської діяльності в 2011 році підприємство отримало збитків на суму 84 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про погіршення фінансового стану підприємства, а саме про збитковість виробництва. Все це свідчить про неконкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільну роботу відділів збуту та маркетингу.

Собівартість реалізованої продукції збільшилась на 258 тис. грн. (30,2%). Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, досить висока, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції) спортивний інвентар не користується попитом серед населення.

Про негативний стан свідчить також високий рівень фондомісткість, яка значно перевищує нормативне значення. Хоча й на кінець звітного періоду вона знизилась, відбулось це головним чином за рахунок збільшення випуску продукції. Підприємству доцільно було б продати частину основних засобів, оскільки вони вже застарілі, та на отримані кошти закупити нове, більш досконале обладнання.

Показники фондовіддачі менші нормативу, що рекомендується спеціалістами (в межах 3,0). Тобто на одиницю фондів приходиться менше одиниці продукції (на початок та кінець періоду відповідно 0,31 та 0,42).

В 2011 році в порівнянні з відповідним періодом 2010 року чисельність всього персоналу становила 91,3%, а фонд оплати праці збільшився на 72 тис. грн. (40,7%). Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 18 працівників.

Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2011 рік свідчать про незадовільне становище підприємства. Це обумовлено, перш за все, моральним застарінням основних засобів, недостатнім забезпеченням виробництва власними обіговими коштами, неконкурентоспроможністю продукції, заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом.

Зараз діяльність підприємства орієнтована на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

2.2 Аналіз можливого банкрутства підприємства

Під час реформування економіки відчутними стали такі економічні явища як нерентабельність або неплатоспроможність підприємства. Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва, зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам, затримки з виплатою заробітної плати працівникам. Отже, проведемо аналіз на можливість банкрутства на нашому підприємстві.

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів відображається за даними форми №1 "Баланс" (Додаток А).



Таблиця 2.2

Аналіз складу та структури джерел коштів ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА"

Джерела коштів	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період (+, -)
	тис. грн	%	тис. грн.	%	тис. грн.	% до поч. року
І. Власний капітал
Статутний капітал	56,4	1,32	56,4	1,29	-	-
Додатковий капітал	3949,6	92,34	3962,5	90,30	+12,9	+0,33
Резервний капітал	41,2	0,96	41,2	0,94	-	-
Цільове фінансування	96,0	2,24	80,7	1,84	-15,3	-15,94
Нерозподілений прибуток(непокриті збитки)	-	-	-84,0	-1,91	-84,0	-
Всього по I розділу	4143,2	96,86	4056,8	92,45	-86,4	-2,09
III. Залучені кошти
Кредиторська заборгованість за товари, послуги	41,8	0,98	109,1	2,49	+67,3	+161,00
Поточні зобов'язання: - по отриманих авансах	6,4	0,15	1,2	0,03	-5,2	-81,25
- по позабюджетних платежах	1,9	0,04	13,3	0,30	+11,4	+600,00
- з бюджетом	28,0	0,65	46,8	1,07	+18,8	+67,14
- по страхуванню	22,8	0,53	28,9	0,66	+6,1	+26,75
- по оплаті праці	31,9	0,75	67,0	1,53	+35,1	+110,03
Інші поточні зобов'язання	1,4	0,03	65,2	1,49	+63,8	+4557,14
Всього по III розділу	134,2	3,14	331,5	7,55	+197,3	+147,02
Баланс	4277,4	100,00	4388,3	100,00	+110,9	+2,59

З таблиці 2.2 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2011 рік на 110,9 тис. грн. або на 2,59% обумовлено зростанням суми залучених коштів на 197,3 тис. грн. (147,02%). Разом с цим власний капітал зменшився на 86,4 тис. грн. або на 2,09%. Зменшення власних коштів зумовлено збитками звітного року в розмірі 84 тис. грн. та зменшенням цільового фінансування на 15,3 тис. грн.

Збільшення залучених коштів відбулося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статтях, крім зобов'язань по отриманих авансах, які зменшились на 5,2 тис. грн.

В структурі власних коштів найбільшу питому вагу мають додатковий капітал та цільове фінансування. Доля додаткового капіталу у власному капіталі за звітній період зросла на 12,9 тис. грн., або на 0,33%, а доля цільового фінансування зменшилась на 15,3 тис. грн. (15,94%). Розмір статутного фонду не змінився і становив 56,4 тис. грн.

Велике значення мають власні обігові кошти підприємства, величина яких обчислюється як різниця між власним капіталом та необоротними активами і показує яка частка із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття обігових коштів:

на початок року: 4143,2 - 3562,2 = 581,0 тис. грн.;

на кінець року: 4056,8 - 3388,7 = 668,1 тис. грн.

Тобто за рік сума власних обігових коштів зросла з 581,0 тис. грн. до 668,1 тис. грн., тобто на 87,1 тис. грн.

Короткострокові кредити підприємство не залучало. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину обсягу кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання об'єму даної заборгованості в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві. Про це свідчить і зростання заборгованості робітникам по оплаті праці на 35,1 тис. грн. (110,03%). За рік збільшилась заборгованість по розрахунках з бюджетом на 18,8 тис. грн. (67,14%), по страхуванню - на 6,1 тис. грн. (26,75%), по позабюджетних платежах - на 11,4 тис. грн. (600,00%), інша заборгованість - на 63,8 тис. грн. (4557,14%).

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз складу та структури активу балансу ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА"

Розміщення майна	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період (+, -)
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	% до початку року
І. Необоротні активи
Основні засоби	3520,0	82,29	3346,5	76,26	-173,5	-4,93
Незавершене будівництво	42,2	0,99	42,2	0,96	-	-
Всього по I розділу	3562,2	83,28	3388,7	77,22	-173,5	-4,87
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси	218,2	5,10	215,8	4,92	-2,4	-1,10
Незавершене виробництво	16,9	0,40	33,7	0,77	+16,8	+99,41
Готова продукція	431,9	10,10	581,3	13,25	+149,4	+34,59
Товари	38,6	0,90	6,5	0,15	-32,1	-83,16
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	4,2	0,10	143,6	3,27	+139,4	+3319,05
Дебіторська заборгованість по розрахунках: - з бюджетом	-	-	3,7	0,08	+3,7	-
- по внутрішніх розрахунках	-	-	2,9	0,07	+2,9	-
Інша поточна дебіторська заборгованість	4,9	0,11	11,4	0,26	+6,5	+132,65
Грошові кошти та їх еквіваленти	0,5	0,01	-	-	-0,5	-100,00
Витрати майбутніх періодів	-	-	0,7	0,02	+0,7	-
Всього по II розділу	715,2	16,72	999,6	22,78	+284,4	+39,77
Баланс	4277,4	100,00	4388,3	100,00	+110,9	+2,59

З таблиці 2.3 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 110,9 тис. грн. або на 2,59%. В складі майна частка необоротних активів зменшилась на 173,5 тис. грн. (4,87%). Це спричинено зменшенням долі основних засобів - на 173,5 тис. грн. Розмір незавершеного будівництва в звітному році не змінився.

Оборотні ж активи за звітний період збільшились на 284,4 тис. грн. (39,77%). Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок збільшення залишків готової продукції (на 149,4 тис. грн.) і значного збільшення дебіторської заборгованості за товари (на 139,4 тис. грн.). Це свідчить про те, що продукція ПАТ не користується попитом. Причиною цього є висока собівартість продукції. Тому слід переглянути цінову політику підприємства та доцільність надання знижок для негайної оплати. Виробничі запаси зменшились на 2,4 тис. грн. (1,10%), але все рівно становлять значну суму - 215,8 тис. грн. Варто подумати про продаж частини виробничих запасів задля збільшення грошових коштів, тим паче, що грошові кошти та їх еквіваленти за звітний рік зменшились на 0,5 тис. грн. і на кінець періоду взагалі були відсутні. Також, аналізуючи дану таблицю слід звернути увагу на збільшення сум дебіторської заборгованості за товари (на 139,4 тис. грн.), по розрахунках з бюджетом (на 3,7 тис. грн.), по внутрішніх розрахунках (на 2,9 тис. грн.) та іншої поточної дебіторської заборгованості (на 6,5 тис. грн.). Дані зміни свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік зниження платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, виплати заробітної плати та ін.

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок року складає відповідно 83,28% та 16,72%. На кінець року зменшився основний капітал на 173,5 тис. грн. (4,87%), а приріст оборотного склав 284,4 тис. грн. (39,77%). Тобто трапився перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної їх частини - основних коштів. На початок та кінець року основний капітал повністю покривався власними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу. За рахунок даних джерел покривалось 81,24% поточних активів (загальної суми оборотного капіталу) на початок року і 66,84% - на кінець року. Такий стан склався, в основному, за рахунок випередження темпів росту загальної суми оборотного капіталу.

Доля кредиторської заборгованості в формуванні оборотного капіталу складала:

на початок року: (134,2 : 715,2) Ч 100 = 18,76%;

на кінець року: (331,5 : 999,6) Ч 100 = 33,16%.

Отже, беручи до уваги проведений аналіз можна стверджувати, що структура фінансових ресурсів підприємства за звітний рік була задовільною (це пов'язано з перевищенням власного капіталу в структурі пасивів), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці.

Аналіз фінансового стану підприємства слід розпочати з аналізу платоспроможності і ліквідності підприємства.

Таблиця 2.4

Агрегований баланс для аналізу ліквідності ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА", тис. грн

Актив	На початок року	На кінець року	Пасив	На початок року	На кінець року
А1	0,5	-	П1	134,2	331,5
А2	9,1	161,6	П2	-	-
А3	705,6	838,0	П3	-	-
А4	3562,2	3388,7	П4	4143,2	4056,8
Баланс	4277,4	4388,3	Баланс	4277,4	4388,3

Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Наприклад, наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов'язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори водночас пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю). В даному випадку це був би найбільш ймовірний вихід, тому що кредитів підприємство не залучає (ні довгострокових, ні короткострокових). Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані дебіторську заборгованість і в активи, які повільно реалізуються.

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко не достатньо для визначення ступеню його ліквідності, тому розрахуємо коефіцієнти ліквідності.

Таблиця 2.5

Аналіз показників ліквідності ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА"

Показники	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період (+, -)
Грошові кошти, тис. грн.	0,5	-	-
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	9,1	161,6	152,5
Запаси і затрати, тис. грн.	705,6	838,0	132,4
Поточні зобов'язання, тис. грн.	134,2	331,5	197,3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,004	-	-
Коефіцієнт миттєвої ліквідності	0,07	0,49	0,42
Коефіцієнт загальної ліквідності	5,33	3,02	-2,31

Згідно таблиці 2.3 можна зробити висновки про не досить високий рівень ліквідності підприємства за період, що аналізується. Це, звичайно, свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства на протязі даного періоду.

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок року дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 0,4% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно. На кінець року значення даного коефіцієнту дорівнює нулю, оскільки в підприємства були відсутні грошові кошти.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності теж має низьке значення, яке в декілька разів нижче оптимального. На кінець періоду цей показник трохи збільшився і становив 0,49. Це зумовлено збільшенням дебіторської заборгованості. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.

Отже, як бачимо, показники абсолютної і миттєвої ліквідності набагато нижчі нормативних значень. Це викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості темпів росту ліквідних коштів підприємства.

Високими лишаються тільки показники загальної ліквідності. Але вони також мають тенденцію до зменшення. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.

Далі слід проаналізувати показники платоспроможності підприємства.

Таблиця 2.6

Аналіз показників платоспроможності ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА"

Показники	На початок року	На кінець року	(+, -)
Поточний або загальний коефіцієнт покриття	5,33	3,02	-2,31
Темпи росту поточного коефіцієнту покриття, %	-	56,66	56,66
Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості	14,75	2,05	-12,7
Темпи росту коефіцієнта співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості, %	-	13,90	13,9

Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався досить високим і відповідав н...