Аналіз господарської діяльності суб’єкта підприємництва та напрямки його фінансового оздоровлення

Показники	На початок року	На кінець року	(+, -)
Власні кошти, тис. грн.	4143,2	4056,8	-86,4
Позичені кошти, тис. грн.	134,2	331,5	197,3
Коефіцієнт фінансової стійкості	30,87	12,24	-18,63
Темпи росту коефіцієнту фінансової стійкості, %	-	39,65	39,65
Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів	0,03	0,08	0,05
Темпи росту коефіцієнту співвідношення позичених і власних коштів, %	-	266,67	266,67

Показник фінансової стійкості підприємства відповідає нормативному значенню, навіть в кілька разів перевищує його. Різке зниження даного коефіцієнту в кінці року обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів майже в 2,5 рази.

Згідно даних таблиці 2.8 на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів на початок року припадало 3 коп. позикових коштів, на кінець року - 8 коп. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.

З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінимо також показники, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх фінансування.

Таблиця 2.9

Зведена таблиця показників, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх формування на ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА", тис. грн

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення (+, -)
Джерела формування власних обігових коштів	4143,2	4056,8	-86,4
Необоротні активи	3562,2	3388,7	-173,5
Власні обігові кошти	581,0	668,1	+87,1
Довгострокові пасиви	-	-	-
Власні та довгострокові позикові джерела формування запасів і затрат	581,0	668,1	+87,1
Короткострокові пасиви	41,8	109,1	+67,3
Загальна величина джерел формування запасів і затрат	622,8	777,2	+154,4
Загальна величина запасів	705,6	838,0	+132,4
Надлишок (+) або нестача (-) власних джерел формування запасів і затрат	-124,6	-169,9	-45,3
Надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат	-124,6	-169,9	-45,3
Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини джерел формування запасів і затрат	-82,8	-60,8	+22,0
Тривимірний показник	0,0,1	0,0,1

Як видно з даних таблиці 2.9, на підприємстві в звітному році спостерігалася нестача коштів для формування запасів і затрат. Це спричинено недостатнім обсягом власних обігових коштів та повною відсутністю в підприємства довгострокових кредитів. Протягом року загальна нестача джерел фінансування скоротилася з 82,8 тис. грн. до 60,8 тис. грн. Але не слід трактувати це явище як позитивну тенденцію, оскільки дане скорочення спричинене, значною мірою, збільшенням кредиторської заборгованості. У випадку одночасної вимоги погашення боргу з боку кредиторів підприємство опиниться в дуже скрутному становищі.

Таким чином, ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА" має нестійке фінансове становище. З одного боку, підприємство має достатньо високу частку власних коштів в загальній сумі джерел їх формування і досить високий рівень незалежності від зовнішнього фінансування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства.

2.3 Провадження санаційного процесу на підприємстві

Підприємство, що аналізується, виготовляє спортивний інвентар, конструкційні матеріали, а також займається реалізацією власної продукції як резидентам, так і нерезидентам України. На думку фахівців, вироби підприємства відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов'язано з значним рівнем фондомісткість виготовляємої продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даної продукції. Тому найголовніша задача для даного підприємства - зниження собівартості.

Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Матеріальні ресурси займають 72,88% в структурі витрат на виробництво продукції. Звідси, зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. І знову на перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини та матеріалів, які надходить від постачальників.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарівшого обладнання.

Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.

Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми зі збутом (великий обсяг готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

Реалізація продукції з негайною оплатою.

Отримання дебіторської заборгованості.

Продаж резервних грошових активів.

Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

Отримання банківських кредитів.

Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх - можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;

використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту абсолютної ліквідності з тією ж сумою короткострокової заборгованості, треба мати 26,84 тис. грн. в готівці або короткострокових фінансових вкладеннях або суму поточної заборгованості 2,5 тис. грн., що є нереальним шляхом, оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації - удосконалення виробництва та розширення збутової мережі, з метою нарощення обсягів реалізації та надходження коштів на поточний рахунок.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, оплата по факту відвантаження продукції). Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошових коштів).

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та спеціальні фонди.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Не слід також нехтувати позиковим капіталом. В розвинутих країнах за питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично, безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.



3. Вдосконалення методів фінансового оздоровлення підприємств

3.1 Особливості провадження санаційних процесів на підприємствах України

Термін «санація» походить від латинського «sanare»-- оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості у довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Деякі з вітчизняних авторів із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних та фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Із цим не можна погодитися, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства.

М.І. Тітов у монографії, присвяченої матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує дати таке законодавче визначення санації: санація -- це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству.

Це визначення також тяжіє до розуміння санації як інституту зовнішньої фінансової підтримки боржника [15].

Згідно із законом «Про банкрутство», під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов'язань. Отже, згідно з таким підходом санація за своєю правовою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися [4].

Новий закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація -- система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестор, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних. Організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Недоліки наведених визначень санації також цілком очевидні.

Із наведеного широкого спектра думок щодо сутності поняття санації можна синтезувати єдине визначення, яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного наведених варіантів. На мою думку, таким можна вважати визначення, дане відомими зарубіжними економістами (Н. Здравомислов, Б Бекенферде, М. Гелінг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація -- це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація -- це сукупність усіх можливих заходів. Які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення [14].

Подане визначення втілює комплексний підхід до розглядуваного поняття, є універсальним і всебічно висвітлює економічну сутність санації підприємств. Пропоноване визначення унаочнює рис. 3.1 [17]. Для повного розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, які проводяться в межах фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.

Рис. 3.1 Економічний зміст поняття „санація”

Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти. Залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів. Необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру [11].

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

Оскільки санація підприємства пов'язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв'язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо [17].

На практиці досить часто із санацією ідентифікується поняття «реструкрутизація». Реструктуризація суб'єкта господарювання -- це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва [22].

Отже можна стверджувати, що «санація» є ширшим поняттям, ніж «реструктуризація». Реструктуризацію доцільно починати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та платоспроможності).

На методи та форми проведення санації вплинули розвиток економічної теорії; еволюція ролі держави як регулятора ринкової економіки; макроекономічні зміни в країнах колишнього соціалістичного блоку та зумовлений цими змінами трансформаційний спад; нові підходи до приватизації (реприватизації підприємств).

3.2 План проведення санації на підприємстві

Проведення санації передбачає подачу громадянами та юридичними особами, які бажають взяти в ній участь, у місячний термін заяви до господарського суду із зазначенням у ній зобов'язань переведення на них боргу. Після прийняття судом рішення про проведення санації її учасники в особі керуючого санацією у тримісячний строк мають розробити план санації із зобов'язанням про задоволення вимог усіх кредиторів підприємства-боржника в узгоджені з ним терміни [18].

План фінансового оздоровлення розробляють, як правило, фінансові та контролінгові служби підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представники потенційного санатора, незалежні аудиторські та консалтингові фірми. Необхідність залучення зовнішніх консультантів під час розробки плану зумовлена трьома основними чинниками:

- затратами робочого часу, необхідного для розробки плану;

- потребою в належних знаннях та досвіді;

- потребою в об'єктивності.

При розробці плану санації слід керуватися такими принципами:

- Завершеність -- врахування всіх найважливіших обставин справи (усі позиції плану мають базуватися на цілком перевірених даних);

- Змістовність -- розгляд лише тих обставин, які стосуються процесу санації;

- Правильність -- правдиве висвітлення проблематики кризи з відображенням усіх передумов та безперервного, логічного ланцюга аргументів;

- Ясність -- правдиве та однозначне висвітлення й відтворення інформації;

- Об'єктивність -- чітке розмежування між фактичними даними, власним поглядом контролера та висновками.

На підставі вивчення зарубіжного досвіду та синтезу його з вітчизняною практикою розроблені методичні рекомендації щодо складання орієнтовного плану санації. Планування охоплює фiнансовi, виробничі й трудові ресурси пiдприємства, процеси господарської дiяльностi тощо. Загальна структурно-логічна схема плану санації наведена в Додатку В. План санації може складатися зі вступу та чотирьох розділів. Далі наведений приклад плану санації на ПАТ «Мукачівська лижна фабрика «ТИСА».

Вступ. Публічне Акціонерне Товариство «Мукачівська лижна фабрика «ТИСА» знаходиться за адресою Закарпатська область місто Мукачево вулиця Індустріальна,16. Код ЄДРПОУ №02924760, офіційний сайт http://pat-tisa.com. Дане підприємство було створене в 1956 році і вважалося одним із наймогутніших підприємств по виробництву спортивного спорядження. Унікальність даної фабрики полягає в тому, що вироби тут проходять повний технологічний цикл: від сировини до безпосередньо готової продукції. В 1994 році Фонду Держмайна було видано дозвіл на приватизацію підприємства. А вже в 1995 році фабрика почала працювати як Закрите Акціонерне Товариство. Статутний фонд підприємства становить 56,4 тис. грн., кількість акціонерів 2604 особи.

Предметом діяльності є:

Виробництво та реалізація спортивного інвентарю (лиж, ключок) та конструкційних матеріалів;

Реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

Зовнішньоекономічна діяльність;

Комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

Прибуток лижної фабрики утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Розділ 1. В даному розділі показана вихідна ситуація на підприємстві.

ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА" здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку.

Від усієї господарської діяльності в 2011 році підприємство отримало збитків на суму 84 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про погіршення фінансового стану підприємства, а саме про збитковість виробництва. Все це свідчить про неконкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільну роботу відділів збуту та маркетингу.

Головним конкурентом фабрики «ТИСА» являється швейцарська компанія KV+, заснована у 1998 році. Виготовляє та пропонує якісний асортимент товарів для лижних гонок - палки для лижних гонок та nordic wаlking, спортивний одяг та головні убори. Сьогодні продукти компанії широко відомі у 14 країнах світу, де їх використовують спортсмени світового класу та численні прихильники спорту та активного образу життя.

Назараз фабрика тісно співпрацює з такими австрійськими компаніями як «Фішер» та «Ізоспорт» і в зв'язку з цим Кабінет Міністрів прийняв розпорядження про звільнення фабрики від сплати мита за імпорт сировини і матеріалів, які йдуть з даних австрійських компаній. Це дає змогу суттєво покращити фінансовий стан підприємства, зменшивши тягар оподаткування. Також дане розпорядження вказує на те, що держава зацікавлена в розвитку даного підприємства та покращенні його фінансового стану.

Собівартість реалізованої продукції збільшилась на 258 тис. грн. (30,2%). Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, досить висока, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції) спортивний інвентар не користується попитом серед населення.

Про негативний стан свідчить також високий рівень фондомісткість, яка значно перевищує нормативне значення. Хоча й на кінець звітного періоду вона знизилась, відбулось це головним чином за рахунок збільшення випуску продукції. Підприємству доцільно було б продати частину основних засобів, оскільки вони вже застарілі, та на отримані кошти закупити нове, більш досконале обладнання.

Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2011 рік свідчать про незадовільне становище підприємства. Це обумовлено, перш за все, моральним застарінням основних засобів, недостатнім забезпеченням виробництва власними обіговими коштами, неконкурентоспроможністю продукції, заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом.

Розділ 2. Характеризує стратегічні цілі санації підприємства, цільові орієнтири та розробку стратегії.

Ефективність санації можливо забезпечити планомірним розвитком та використанням наявного потенціалу підприємства. А також через послаблення чинників, що перешкоджають проведенню санації. Необхідно винайти надійні та дешеві джерела постачання товарів і покращити якість менеджменту.

Для відновлення платоспроможності та покращення ліквідності пропонується наступна оперативна (Crash-) програма:

рефінансування дебіторської заборгованості, яку підприємство має у сумі 161,6 тис. грн. Необхідно покращити претензійну роботу з покупцями, які не розраховуються вчасно за отримані товари. У випадку не реагування таких боржників, звертатися до суду з позивними програмами;

зменшення дефіциту власного капіталу за рахунок прискорення його оборотності шляхом скорочення термінів виробничо-комерційного циклу, наднормативних залишків запасів;

покращити використання прибутку, якщо підприємство отримує прибуток і при цьому є неплатоспроможним, потрібно проаналізувати використання прибутку. При наявності значних відрахувань у фонд споживання цю частину прибутку в умовах неплатоспроможності підприємства можна розглядати як потенційний резерв поповнення власних оборотних коштів підприємства. Аналіз використання фонду оплати праці: в 2011 році в порівнянні з відповідним періодом 2010 року чисельність всього персоналу становила 91,3%, а фонд оплати праці збільшився на 72 тис. грн. (40,7%). Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 18 працівників. Такий стан речей веде до збільшення ефективності праці робітників, а отже й ефективності виробництва. Необхідно встановити відповідність між темпами росту середньої заробітної плати та продуктивністю праці. Для розширеного відтворення, одержання прибутку і рентабельності необхідно, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темпи росту її оплати. Якщо дотримуватися даного принципу, то не відбувається пере виплати фонду зарплати, підвищення собівартості продукції і, відповідно, прибуток не зменшується.

В ПАТ «Мукачівська лижна фабрика «ТИСА» необхідно проводити глибокі маркетингові дослідження ринку збуту. Необхідно розширити пошук споживачів у сусідніх країнах, де є потреба у використанні даної продукції.

Лише за умов успішного виконання даної програми підприємство дістане можливість реалізувати план санації, тобто вжити заходів для відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг.

Розділ 3. Включає в себе конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді і складається з розглянутих далі частин.

Оцінка зовнішніх умов функціонування підприємства є підґрунтям стратегічного планування і включає значення загальних політико-економічних тенденцій, які впливають на діяльність підприємства, аналіз галузі та ринкового сегмента. Під час вивчення загальної політико-економічної ситуації розглядається розвиток економіки в цілому. Головною метою оцінки зовнішнього середовища є вивчення можливості адаптації стратегії розвитку підприємства до змін у суспільно-політичному житті країни.

Таблиця 3.1

Зведена таблиця показників, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх формування на ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА", тис. грн

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення (+, -)
Джерела формування власних обігових коштів	4143,2	4056,8	-86,4
Необоротні активи	3562,2	3388,7	-173,5
Власні обігові кошти	581,0	668,1	+87,1
Довгострокові пасиви	-	-	-
Власні та довгострокові позикові джерела формування запасів і затрат	581,0	668,1	+87,1
Короткострокові пасиви	41,8	109,1	+67,3
Загальна величина джерел формування запасів і затрат	622,8	777,2	+154,4
Загальна величина запасів	705,6	838,0	+132,4
Надлишок (+) або нестача (-) власних джерел формування запасів і затрат	-124,6	-169,9	-45,3
Надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат	-124,6	-169,9	-45,3
Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини джерел формування запасів і затрат	-82,8	-60,8	+22,0
Тривимірний показник	0,0,1	0,0,1

Як видно з даних таблиці 3.1, на підприємстві в звітному році спостерігалася нестача коштів для формування запасів і затрат. Це спричинено недостатнім обсягом власних обігових коштів та повною відсутністю в підприємства довгострокових кредитів. Протягом року загальна нестача джерел фінансування скоротилася з 82,8 тис. грн. до 60,8 тис. грн. Але не слід трактувати це явище як позитивну тенденцію, оскільки дане скорочення спричинене, значною мірою, збільшенням кредиторської заборгованості. У випадку одночасної вимоги погашення боргу з боку кредиторів підприємство опиниться в дуже скрутному становищі.

Проведений на підприємстві аналіз показав нестійкий фінансовий стан підприємства та незадовільну ліквідність і платоспроможність, але згідно оцінки ризику банкрутства підприємство має малу імовірність банкрутства та непогані довгострокові перспективи. Покращити фінансовий стан підприємства дозволить підвищення ефективності використання власного капіталу та маркетингова політика, направлена на збільшення обсягів реалізації.

Вивчення наявного потенціалу підприємства показало, що ПАТ «Мукачівська лижна фабрика «ТИСА» має:

- фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;

- кваліфікований персонал;

- ефективну організаційну структуру;

- освоєні ринки збуту продукції.

Окрім цього важливим є те, що дане підприємство являється постійним партнером Федерації лижного спорту України, що в свою чергу свідчить про те, що продукція суспільно необхідна.

Розділ 4. Містить розрахунок ефективності санації, а також перелік заходів щодо організації реалізації плану та контролю за її перебігом. Деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики й збитки.

Результати санації (окрім подолання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити, знаючи додатковий прибуток підприємства, тобто різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (збитків) до її проведення. Для об'єктивнішого оцінювання ефективності прогнозований обсяг прибутку приводиться до теперішньої вартості. Вкладення в проведення санації розглядаються як інвестиції санатора в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі).

У реалізації плану санації важливу роль відіграє оперативний санаційний контролінг, який за допомогою свого методичного та функціонального інструментарію координує діяльність різних підрозділів, контролює якість реалізації запланованих заходів, аналізує відхилення, ідентифікує та нейтралізує ризики, а також виявляє додаткові шанси й можливості.

Отже санацію можна вважати успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкуренто-спроможність у довгостроковому періоді.

3.3 Зарубіжний досвід у сфері санації підприємств

З метою створення теоретико-методологічних основ антикризового фінансового управління підприємств в Україні велике значення має вивчення та узагальнення досвіду у відповідній сфері суб'єктів господарювання в інших країнах. З цією метою розглянемо досить відомі випадки фінансової кризи та санації підприємств.

Концепція фінансового оздоровлення сектору цукрового виробництва в так званих нових землях ФРН є переконливим підтвердженням тези про можливість проведення радикальних санаційних заходів не лише щодо окремих підприємств, об'єднань, а й стосовно цілих галузей виробництва.

Щоб запобігти тотальному банкрутству східнонімецьких цукрових фабрик, Опекунське відомство, під юрисдикцією якого була передана вся власність НДР, вирішило забезпечити короткострокову ліквідність всіх підприємств. Для цього видали гарантії на суму, що становила 41 % фінансових потреб кожної фінансової одиниці. Другим важливим кроком стало запровадження мораторію на погашення „старих позик” і виплату процентів по ним.

З урахуванням вимог законодавства, реального стану цукрової промисловості НДР було вироблено такі принципи санації:

єдиним можливим шляхом санації підприємств галузі є їх приватизація перед санацією;

приватизації мають підлягати всі без винятку цілісні майнові комплекси. А не окремі об'єкти цукрової промисловості;

врахування регіональних інтересів при проведенні санаційних заходів та збереження цукрового виробництва у всіх існуючих бурякоцукрових зонах;

участь у санації та приватизації третіх осіб.

Сільськогосподарським виробникам -- постачальникам сировини було надано приватизаційну квоту (з правом її викупу протягом 5 років). З метою підготовки підприємств до приватизації було засновано акціонерне товариства „Східнонімецький цукор АТ” (DOZAG). Стовідсотковим власником DOZAG залишилась Опікунська Рада.

Після комерціалізації цукрових заводів весь бурякоцукровий простір нових федеральних земель був розділений між п'ятьма цукровими компаніями-санаторами. Для проведення санаційних заходів за період 1991--1994 рр. Потрібно було мобілізувати фінансових ресурсів загалом більш як 2 млрд ДМ. Паралельно у всіх колишніх бурякоцукрових регіонах передбачалося приведення до найвищих вимог Європейського цукрового устрою восьми цукрових заводів (будівництво трьох нових та реконструкція п'яти старих підприємств).

У результаті реорганізаційних заходів на початок 1995 р. В східних землях із 42 цукрових фабрик (15000 працюючих) залишилось 8 (15000 працюючих). Цей процес відбувався досить помірковано і у взаємозв'язку із санаційними заходами соціального характеру.

Радикальний ріст продуктивності праці в міру проведення санації свідчив про правильність вибраної стратегії та про беззаперечні якісні зрушення в організації виробничого процесу. Виробництво цукру на одного працюючого зросло із 43 т до 700 т.

Складовою санаційної концепції цієї галузі НДР була розробка механізму приєднання до організації цукрового устрою країн ЄС. Це питання включало в себе узгодження розмірів виробничих квот на цукрову продукцію, запровадження особливих умов експорту та імпорту, додержання європейських стандартів якості [15].

Інші принципи проведення санації продемонстрував автомобільний концерн BMW. У результаті стратегічних прорахунків у виробничій та збутовій політиці протягом 1952--1957 рр. загальна сума збитків від основної діяльності досягла 70 млн ДМ. До основних слабких місць на підприємств належали недосконала виробнича та збутова програма й дефіцит оборотних засобів.

Групою фахівців був розроблений план санації. Основні його положення зводилися ось до цього:

1. Санація бізнесу. Покриття збитків здійснювалося за рахунок санаційного прибутку та прибутку від іншої реалізації (продаж мопедів). зменшення основного капіталу здійснювалося за рахунок зменшення номінально участі в статутному фонді найбільших акціонерів.

2. Поточна ліквідність та платоспроможність була забезпечена за допомогою платіжних поступок кредиторів, зацікавлених у збереженні підприємства.

3. Оновлення виробничої та збутової програми здійснювалося на основі проведення масштабної реструктуризації підприємства.

4. Основним фінансовим джерелом проведення санації став капітал, мобілізований додатковою емісією акцій, з відповідним збільшенням статутного фонду до 37,5 млн ДМ.

5. Зміна вищої ланки менеджменту.

У результаті цих заходів суттєво зросла продуктивність праці: оборот на одного працюючого зріс із 34,3 тис. марок у 1960 р. до 53,4 тис. марок в 1965-му. Поряд з розробкою нових моделей автомобілів це стало вирішальним фактором майбутнього оздоровлення підприємства.

В економічній літературі, присвяченої фінансовому оздоровленню підприємств, санація BMW вважається класичним прикладом економічного виживання із фінансової кризи в умовах конкуренції. Невтручання держави, дотримання антимонопольного законодавства та інших законів ринку сприяли підвищенню мотивації стимулів працюючих, відповідальності управлінського персоналу, що, зрештою, ї привело до загального успіху санації [15].

Використовувати досвід санації BMW можна і на підприємстві «ТИСА», адже основними положеннями плану санації в даній зарубіжній компанії були забезпечення поточної ліквідності і платоспроможності, оновлення виробничої та збутової програми, зміна вищої ланки менеджменту.

Дані заходи допомогли вийти підприємству з фінансової кризи та стати одним із лідерів на ринку автомобілів. Для ефективної санації на ПАТ «Мукачівська лижна фабрика «ТИСА» можна також використати аналогію збільшення статутного фонду, що стане основним джерелом проведення санації.



Висновки

Стійка діяльність підприємства залежить як від обгрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон'юнктуру. Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

Підприємство АТЗТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА" має недостатню фінансову стійкість. Про це свідчить ряд показників. Зокрема, коефіцієнт абсолютної ліквідності вказує на те, що підприємство в змозі негайно погасити лише 0,4% поточної заборгованості. Значення коефіцієнту миттєвої ліквідності також має низьке значення, вдвічі менше нормативного. Лише значення коефіцієнту загальної ліквідності знаходиться в межах норми, навіть перевищує її. Але ж високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у нього понаднормативних виробничих запасів.

Загальний коефіцієнт покриття свідчить, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадає 5,33 грн. поточних активів на початок року та 3,02 грн. - на кінець року. Коефіцієнт автономії має велике значення, оскільки засвідчує високу ступінь незалежності підприємства від зовнішнього фінансування. Лижна фабрика має значний запас фінансової стійкості - про це свідчить коефіцієнт фінансової стійкості. Згідно коефіцієнту співвідношення власних та позикових коштів на кожну гривню власних коштів припадало 3 коп. позикових (на початок звітного періоду) та 8 коп. - на кінець періоду.

Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких показниках, воно знаходиться в нестійкому фінансовому стані через нестачу грошових коштів. Великі обсяги готової продукції на складі свідчать про те, що дана продукція не дуже користується попитом через високу ціну, яка, в свою чергу, обумовлена великою собівартістю.

Оскільки на ПАТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА" існує дві великі проблеми - проблема збуту та оптимізації дебіторської заборгованості, на них потрібно звернути особливу увагу. Проблему збуту можна вирішити через реалізацію продукції з негайною оплатою і, звісно ж, шляхом зниження відпускних цін. Щодо дебіторів, то потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків зі споживачами.

Доцільно також продати частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на придбання нового обладнання чи на розширення виробничої та збутової діяльності. Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства.

Але беручи до уваги те, що економічна ситуація в Україні тільки починає стабілізуватися, масове банкрутство та ліквідація підприємств може зруйнувати новостворені господарські відносини, що призведе до дестабілізації економіки. В зв'язку з цим набуває актуальності проблема санації як системи заходів із виведення господарюючого суб'єкта з фінансової кризи.



Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

2. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 03.11.2011 № 3994-VI.

3. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III.

4. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // Голос України. 1999. 30 липня.

5. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року N 3125-XII.

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про порядок санації державних підприємств»// зібрання постанов уряду України. 1994. №5.

7. Положення «Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 26 січня 2001 р. С. 18.

8. Порядок проведення досудової санації державних підприємств, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 р. № 515.

9. Азаренкова Г. М., Журавель Т. М., Михайленко Р. М., Фінанси підприємств. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. 2-ге видання, перероб. та доп. Київ. 2006р. 448 с.

10. Астров-Шумілов. Від закриття нерентабельних підприємств нам нікуди не подітись: [бесіда з нар. Депутатом України /бесіду вела В. Кокіна] // Урядовий Кур'єр. 2007. 30 серп. С. 11.

11. Бандурка О. М., Коробов Н. Л., Орлов П. І. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. К.: Либідь, 1998.

12. Грачов В. І., Косарева І. П., Прохорова В. В., Кузенко Т. Б.. Управління фінансовою санацією: Навчальний посібник. Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. 792 с.

13. Гриньова В. М., Коюда В. О., Лепейко Т. І. Фінанси підприємств. Х.: ХДЕУ, 2001.

14. Гудзь Т. П. Система раннього виявлення та подолання фінансової кризи підприємств: монографія / Т. П. Гудзь. Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2007. 166 с.

15. Дайновський Ю. А. Фінансовий аналіз життєвого циклу підприємства / Ю. А. Дайновський, С. В. Корягіна // Фінанси України. 2003. № 10. С. 66-75.

16. Івженко А. С. Основні напрямки удосконалення механізму санації підприємств за сучасних економічних умов // Актуальні проблеми економіки-2008.№ 4, С. 142-148.

17. Коваленко Д. І. Санація як форма реструктуризаційних процесів на промислових підприємствах України // Актуальні проблеми економіки-2008.№ 12, С. 92-98.

18. Копилюк О. І., Штангрет А. М. Фінансова санація та банкрутство підприємства: Навчальний посібник.-Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 168 с. Либідь, 2005.

19. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. К.: Либідь, 2005.

20. Кошеленко В.В. Оцінка місця галузі в економічній стратегії України та проблеми її розвитку// Формування ринкових відносин в Україні. 2007. №2., С. 103-106.

21. Мар'яненко Л. В. Особливості та передумови провадження санаційних процесів на підприємствах України // ЕКОНОМІКА, ФІНАНСИ, ПРАВО-2007. № 10, С. 14-21.

22. Мозенков О. В. Механізм управління процесом санації підприємств-банкрутів // Актуальні проблеми економіки-2009.№ 6, С. 122-126.

23. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2009.

24. Поддєрьогін А. М. Фінансовий менеджмент: навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. К.: КНЕУ, 2001.

25. Покропивний С.Ф., Бізнес-план: Технологія розробки та обґрунтування: навч. посібник. К.:КНЕУ, 1999.

26. Салга С. Я., Дацій О. І. Управління фінансовою санацією підприємства: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2005. 240 с.

27. Ситник Л. С. Організаційно-економічний механізм антикризового правління підприємством. Навч.посібник. Донецьк: ІЕП НАН України, 2000. 504 с.

28. Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. К.: Либідь, 2003.

29. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2005. 485 с.

30. Титов М. І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / за наук. ред. В. М. Гай Веронського. Х.: консум, 1997.

31. Тридід О. М. Організаційні засади забезпечення фінансової стійкості підприємства / О. М. Тридід, К. В. Орєхова // Вісник Хмельницького національного університету. 2005. Ч.2,т.2. С. 14-17.

32. Федосов В. М., Опарін В. М., Льовочкін С. В. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрямки. К.: КНЕУ, 2002. 305 с.

33. Фольмут Х. Й. Инструменты контроллинга от а до я: пер. С нем./ под ред. М.Л.Лукашевича и Е.Н. Тихоненковой. м.: финансы и статистика, 1998.

34. Шеремет а. Д. Финансы предприятий. м.: финансы и статистика, 1997.

35. Шершньова З. Є., Оборська С. В. Антикризове управління підприємством: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. К. КНЕУ, 2004. 196 с.

Размещено на Allbest.ru

...