Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін: «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання» та «Фінансовий аналіз»

на тему: «Аналіз власних оборотних коштів підприємства»

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи оборотних коштів в сучасних умовах господарювання

1.1 Теоретико-суттєва характеристика оборотних коштів підприємства

1.2 Нормативно-правове регулювання, формування та використання оборотних коштів підприємства

1.3 Методики аналізу оборотних коштів підприємства

2. Аналіз ефективності використання оборотних коштів підприємства ВАТ ХЗ «Точмедприлад»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз джерел формування оборотних коштів підприємства

2.3 Аналіз використання оборотних коштів підприємства

3. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства

3.1 Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

3.2 Підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства та вдосконалення їх аналізу

3.3 Зарубіжний досвід управління оборотними коштами підприємства

Висновки

Список використаних джерел

оборотні кошти підприємство фінансовий

Вступ

Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їхнього використання - одна з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їхньої організації. Висока інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їхнього використання.

Однією з умов безперервності виробництва є постійне поновлення його матеріальної основи - засобів виробництва. У свою чергу, це визначає безперервність руху самих засобів виробництва, який відбувається у виді їхнього кругообігу, обороту оборотних коштів.

Актуальність теми полягає в необхідності дослідження оборотних коштів підприємства, як основної складової безперервності і ефективності процесу виробництва. Крім дослідження оборотних засобів, актуальним є і аналіз джерел їх утворення.

Мета курсової роботи: обґрунтування теоретичних та практичних аспектів аналізу власних оборотних засобів та визначення основних шляхів підвищення ефективності їх використання.

Об'єктом дослідження є оборотні кошти підприємства. Предметом - теоретико-методичні підходи до аналізу власних оборотних коштів підприємства ВАТ ХЗ «Точмедприлад».

Методи дослідження теоретичною і методологічною основою досліджень є теоретичні положення і розробки провідних вітчизняних, зарубіжних вчених, фахівців з питань управління фінансовими ресурсами підприємств, законодавчі акти Верховної Ради України, офіційні статистичні дані України, звітні матеріали промислових підприємств.

Обробка фактичного та аналітичного матеріалу проведена за допомогою комп'ютерної програми Microsoft Excel 2003. Методи дослідження. Основою роботи є наукові методи, що ґрунтуються на діалектичному пізнанні та об'єктивних законах економіки. Теоретичні аспекти досліджувались із застосуванням методів індукції і дедукції, за допомогою яких визначено місце оборотних коштів у системі аналізу, а також уточнено ключові терміни, пов'язані з аналізом цих об'єктів. Історичний та логічний методи, а також порівняння застосовувались при уточненні й дослідженні оборотних коштів. Також слід зазначити, що в українській економіці дуже часто відбуваються зміни умов господарської діяльності підприємства, тому більшість праць українських вчених втрачають актуальність або повністю можуть використовуватися лише як джерело теоретичних підходів.

1. Теоретичні основи оборотних коштів в сучасних умовах господарювання

1.1 Теоретико-суттєва характеристика оборотних коштів підприємства

Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить.

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого -- як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти -- це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти -- це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять -- оборотні кошти та оборотний капітал.

У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Узагалі поняття «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії «грошовий капітал» розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу. [27, 168-175].

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою (1.1):

Г--Т...В...Т'--Г', (1.1)

Г -- кошти, що авансуються;

Т -- предмети праці (товар);

В -- виробництво;

Т' -- готова продукція (товар);

Г' -- кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ДГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою. Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (Додаток А).

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу -- це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) -- це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Склад оборотних коштів -- це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів -- це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних коштів -- це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. До цих статей належать:

1. Матеріальні оборотні кошти;

2. Відвантажена продукція;

3. Грошові кошти;

4. Дебіторська заборгованість;

5. Інші активи.

Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків[9].

1.2 Нормативно-правове регулювання формування та використання оборотних коштів підприємства

В результаті реформування бухгалтерський облік значно змінився та суттєво ускладнився особливо, що стосується оборотних активів.

Важливим інструментом реалізації принципів і методів бухгалтерського обліку є План Рахунків та Інструкція про застосування Плану Рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Нормативні документи, що регулюють облік оборотних коштів Господарський кодекс України від 16.01.2003 р № 436- IV. Встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яке базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Сфера призначення забезпечення діяльності підприємства.

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999р. №996-ХIV. Викладені принципи та форми організації бухгалтерського обліку, основи його документального забезпечення та обсяг фінансової звітності, заходи щодо забезпечення достовірності річної фінансової звітності і застосування подвійного запису. Сфера використання Для організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, в тому числі основних засобів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене Наказом Міністерства Фінансів України від 31.03.1999р. №87. Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визначення і розкриття її елементів. Бухгалтерський облік, аналіз і аудит.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджене Наказом Міністерства Фінансів України від 31.03.1999р. №87. Визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги розкриття його статей.

У статті “Основні засоби” наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). Сфера застосування бухгалтерський облік, аналіз і аудит основних засобів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” затверджене Наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000р. №92 Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999р. №291 Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств. Використовується в бухгалтерському обліку.

Зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку: Наказ Мінфіну України від 05.03.2008 р. №353. Внесено зміни до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції щодо його застосування в зв'язку з прийняттям та набуттям чинності П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість». Затверджено нові рахунки, змінено назви рахунків для обліку інвестиційної нерухомості, роз'яснено порядок її відображення у фінансовій звітності.

Основними джерелами інформації для проведення поглибленого аналізу є: баланс підприємства (форма № 1); звіт про фінансові результати (форма № 2); звіт про рух грошових коштів (форма № 3); звіт про власний капітал (форма № 4); примітки до річної фінансової звітності (форма № 5); звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма №11 ОЗ);

Здійснений аналіз нормативно-правової бази з ефективності використання оборотних активів вказують на те, що значна її кількість є до кінця не відпрацьованою та недосконалою в Україні. Це призводить, сьогодні, до проблем узгодженості показників фінансової та податкової звітності.

1.3 Методики аналізу оборотних коштів підприємства

Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, в Україні операційний цикл являє собою “час між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виготовленої з них продукції чи товарів і послуг” [11, с. 5]. Отже, операційний цикл підприємства складається з певних стадій, які характеризують особливості здійснення поточних виробничих процесів у взаємозв'язку зі стадіями кругообігу оборотних коштів. Виробничий цикл (або “конверсійний період продукції” [12, с. 33]) характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних коштів, які використовуються для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини на підприємство й закінчуючи моментом відвантаження готової продукції покупцям. Фінансовий цикл (або “готівковий конверсійний цикл” [12, с. 34]) підприємства являє собою період обороту грошових коштів, інвестованих в оборотні кошти, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отриману сировину і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за поставлену продукцію.

Першим етапом аналізу оборотних активів підприємства є проведення горизонтального та вертикального аналізу цього розділу активів балансу.

Вертикальний аналіз - структурний аналіз балансу та звіту про прибутки, він дає змогу вивчити структуру активів підприємства, тобто частину оборотних коштів, основних засобів, нематеріальних активів в загальній сумі активів балансу. Метою цього аналізу є вивчення структури та динаміки ресурсів підприємства та джерел їх формування для ознайомлення з загальною картиною фінансового стану. Структурний аналіз несе орієнтовний характер, оскільки в результаті його проведення ще не має можливості дати кінцеву оцінку якості фінансового стану, для отримання якого є необхідним розрахунок спеціальних коефіцієнтів. Структурному аналізу передує загальна оцінка динаміки активів організації, що отримується шляхом співставлення темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів.

Горизонтальний аналіз полягає в порівнянні окремих показників (статей) балансу підприємства і звіту про прибутки за 2-а суміжні періоди, а також за кілька років. Аналіз також включає розрахунок відхилень від базового або попереднього періоду, встановлення причин цих відхилень. Врешті-решт він дає змогу виявити тенденції розвитку підприємства та можливі результати фінансової діяльності.

Методика аналізу оборотності оборотних коштів полягає у порівнянні показників оборотності оборотних коштів підприємства за поточний рік з аналогічними показниками за минулий рік.

При аналізі ефективності діяльності підприємства в останні роки в зарубіжній практиці все більше уваги приділяється показнику економічної доданої вартості - EVA (economic value added). Економічна додана вартість являє собою чистий прибуток підприємства, зменшену на величину плати за весь капітал, інвестований в організацію. При цьому передбачається, що підприємство повинно бути не тільки прибутковим в принципі, але і отримувати прибуток, максимально можливу з альтернативних варіантів. Цим і пояснюється той факт, що при розрахунку EVA з суми прибутку вираховується плата за користування не тільки позиковими коштами, але і власним капіталом. У сучасній літературі EVA розраховується як показник оцінки ефективності всього капіталу підприємства (необоротних і оборотних активів). У курсовій запропоновано розраховувати даний показник і для оцінки ефективності використання оборотних коштів. Щоб здійснити такий розрахунок, в першу чергу необхідно виключити вплив на прибуток вкладення у необоротні капітал. Для цього в курсовій використовується в розрахунках не прибуток від звичайної діяльності, а прибуток до визнання відсотків, податків і амортизації (EBITDA). Далі слід визначити розмір капіталу, вкладеного в оборотні кошти підприємства.

Подальший аналіз передбачає ряд допущень:

1) власний капітал в першу чергу використовується для створення необоротних активів, оборотні кошти формуються за рахунок його частини, що залишилася;

2) довгострокові кредити цілком витрачаються на придбання необоротних активів. На практиці можлива ситуація, коли за рахунок залучення довгострокових кредитів підприємство буде фінансувати вкладення в оборотні активи, однак вона досить рідкісна.

Тоді вірно наступне співвідношення:

Капітал, спрямований на формування оборотних коштів

=

Короткострокові зобов'язання

+

Власний капітал за вирахуванням відхилень у вартості майна

+

Довгострокові зобов'язання

-

Необоротні активи

Якщо сума необоротних активів перевищує суму довгострокових зобов'язань, це означає, що оборотні кошти фінансувалися за рахунок короткострокових зобов'язань і частини власного капіталу. Якщо сума необоротних активів менше суми довгострокових зобов'язань, це означає, що частина цих зобов'язань є джерелом фінансування оборотних активів і не спрямована на формування необоротних активів підприємства.

Знаючи структуру капіталу, спрямованого на формування оборотних коштів, можна розрахувати його ціну. У курсовій пропонується використовувати середньозважену ціну капіталу (WACC), яку можна розрахувати наступним чином:

WACC = Сi * Di (1.2)

де: Сi - ціна джерела з урахуванням податкового ефекту,%.

Di - частка джерела в загальній сумі пасивів, спрямованих на формування оборотних коштів.

Тоді показник EVA для оборотних коштів можна розрахувати за формулою:

EVA = EBITDA - WACC * TC, (1.3)

де: ТС (turn capital) - сума оборотних коштів підприємства.

Залежно від отриманих значень EVA можуть бути зроблені наступні висновки:

1) EVA = 0. Власник підприємства одно виграє, продовжуючи операції в обраному напрямку або вкладаючи кошти банківські депозити. Рішення про розвиток обраних напрямків повинно прийматися виходячи з маркетингових завдань (підтримання частки ринку або відхід з нього, підтримання іміджу і місії підприємства), а також ступеня ризику діяльності;

2) EVA> 0. Вкладення оборотних коштів в обраний напрям діяльності ефективно, ринкова вартість підприємства збільшується, даний напрямок слід розвивати;

3) EVA <0. Ринкова вартість підприємства зменшується. Вкладений в оборотні кошти капітал зменшується за рахунок втрати альтернативної прибутковості.

Таким чином, показник EVA доповнює чинний інструментарій методики аналізу прибутку, отриманого в результаті управління оборотними коштами, шляхом використання не тільки відносних величин (рентабельність), але і абсолютних.

2. Аналіз ефективності використання оборотних коштів підприємства ВАТ ХЗ «Точмедприлад»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства ВАТ «ТОЧМЕДПРИЛАД»

ВАТ ХЗ «Точмедприлад» є відкритим акціонерним товариством. Головним органом керування у ВАТ є Загальні збори акціонерів, що діє й приймає рішення відповідно до Уставу Суспільства. У період між скликаннями Загальних зборів акціонерів його представляє Наглядацьку Раду, що може вирішувати всі питання за винятком питань, віднесених до виняткової компетенції Загальних зборів акціонерів. Наглядацька Рада також діє на підставі Уставу Суспільства. У компетенцію Загальних зборів акціонерів і Наглядацької Ради входить рішення загальних стратегічних питань, пов'язаних з напрямком і шляхами розвитку Суспільства. Рішення питань, пов'язаних з поточною діяльністю ВАТ, відповідно до Уставу Суспільства віднесено до компетенції виконавчого органа - Правління. На чолі виконавчого органа ВАТ ХЗ «Точмедприлад» стоїть Голова Правління. Виконавчий орган і його Голова діють на підставі Уставу Суспільства. У безпосереднє підпорядкування Голови правління входять директора по напрямках, яким у свою чергу підкоряються керівники структурних підрозділів.

Введення на підприємстві колегіального виконавчого органа - Правління обумовлено необхідністю прийняття правильних погоджених управлінських рішень в усіх напрямках поточної діяльності підприємства (в області технічної, фінансової, кадрової політики, маркетингу, комерційної діяльності, керування виробництвом і т.д.). Наявність колегіального виконавчого органа на підприємстві дозволяє більш широко використати досвід і знання всіх структурних підрозділів і ланок керування для рішення конкретних завдань, що коштують перед ВАТ. Рішення Правління є обов'язковими для всіх структурних підрозділів і посадових осіб підприємства. Члени Правління несуть колегіальну відповідальність за рішення, прийняті Правлінням.

Разом з тим всі функції керування на підприємстві чітко розподілені між директорами по напрямках, які відповідають за їхнє виконання перед Головою Правління, що виключає можливість прийняття рішень у рамках кожного напрямку діяльності без прийняття на себе відповідальності за результат.

Делегування повноважень, обов'язків, прав і відповідальності на підприємстві здійснюється зверху вниз: від Голови Правління - директорам по напрямках, від директорів по напрямках - керівникам структурних підрозділів, від керівників структурних підрозділів - конкретним виконавцям. Це забезпечує охоплення всіх функцій керування в рамках розподілу функціональних обов'язків між структурними підрозділами й посадовими особами й виключає можливість недогляду окремих функцій.

Заводом випускається більше 45 найменувань виробів для офтальмології, отоларингології, гінекології, хірургії, стоматології, неврології.

На сьогоднішній день ВАТ ХЗ "Точмедприлад" - одне з найбільших спеціалізованих підприємств України, випускає широкий асортимент продукції для практичної охорони здоров'я. Вся випускаєма підприємством продукція сертифікована і дозволена Міністерствами охорони здоров'я України і Російської Федерації до застосування в медичній практиці.

2.2 Аналіз джерел формування оборотних коштів підприємства

Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємства для забезпечення необхідного рівня доходів для його розвитку є одним із найважливіших завдань фінансових менеджерів.

Джерелами формування майна підприємства можуть бути як власні, так і залучені кошти. Власні кошти мають забезпечувати майнову та оперативну самостійність підприємства, необхідну для рентабельної його діяльності. Власні оборотні кошти є джерелом покриття нормованих оборотних активів. Формування власних оборотних коштів здійснюється за рахунок власного капіталу підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток). Залучені кошти в джерелах формування оборотних активів у сучасних умовах набувають важливого значення та покривають тимчасову додаткову потребу підприємства в коштах. Залучення позикових коштів зумовлено характером виробництва, розрахунковоплатіжними відносинами, необхідністю поповнення нестачі власних оборотних коштів та іншими об'єктивними причинами.

До залучених джерел формування оборотних активів відносять короткострокові позики та кредити банку, інвестиційний податковий кредит і рідше довгострокові позики і кредити банку. Кредиторська заборгованість, фонд споживання, резерви майбутніх витрат і платежів, добровільні надходження -- це додатково залучені джерела, які не належать підприємству, але постійно перебувають в обороті підприємства і в сумі мінімального залишку використовують як джерело формування власних оборотних коштів. На основі даних фінансової звітності можна оцінити джерела формування, структуру та розміщення оборотного капіталу підприємства. Актив балансу свідчить про розміщення оборотного капіталу, що є в розпорядженні підприємства. Кожному виду розміщеного оборотного капіталу відповідає окрема стаття балансу. Дані, що містить пасив балансу, дають змогу визначити, які зміни відбулися в структурі власних та позикових коштів. Крім того, за пасивом балансу можна встановити, звідки взялися ці кошти і перед ким підприємство має борг.

Найповнішим буде аналіз оборотних активів у разі першочергової оцінки змін у структурі активів і пасивів підприємства.

При дослідженні джерел формування майна виходять із таких правил, що потребують не тільки паралельності строків фінансування, а й дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Для цього мають бути виконані дві умови:

а) основні засоби мають фінансуватися за рахунок власного капіталу та довгострокових позик;

б) довгострокові капіталовкладення мають фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви мають використовуватися не тільки для фінансування основних фондів, а й для довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані у стратегічні запаси сировини тощо). Використання цього правила дає змогу уникнути проблем з ліквідністю, якщо списання активів у результаті господарської діяльності за обсягами і строками збігаються з погашенням залученого капіталу і якщо грошових надходжень достатньо для забезпечення розрахунків у процесі поточної операційної діяльності. У довгостроковому капіталі має бути також можливість пролонгувати строки погашення існуючих кредитів і залучити новий капітал.

У фінансовому аналізі розрізняють чотири види стратегій фінансування оборотних активів: ідеальну, агресивну, консервативну, компромісну. Iдеальна стратегічна модель означає, що поточні активи за своєю величиною дорівнюють короткостроковим зобов'язанням. На практиці така модель практично не зустрічається. Агресивна стратегічна модель означає, що довгострокові пасиви виступають джерелом покриття необоротних активів і тієї мінімальної частини поточних активів, які необхідні для проведення господарської діяльності (системної частини поточних активів). Варіаційна частина поточних активів покривається повністю кредиторською заборгованістю.

Консервативна стратегічна модель передбачає, що і системна, і варіаційна частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.

Компромісна стратегічна модель є найбільш реальною. У цьому випадку необоротні активи, системна частина поточних активів і половина варіаційної частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.

Обираючи пропорції коротко та довгострокових джерел фінансування оборотних активів, підприємство також може обрати консервативну або агресивну стратегію управління короткостроковими зобов'язаннями. Консервативна політика орієнтується на довгострокові джерела фінансування, а агресивна, навпаки, віддає перевагу короткостроковим кредитам та позикам.

Поєднання стратегій управління оборотними активами та джерел їх фінансування формує комплексну політику управління оборотним капіталом. Вона може бути консервативною, помірною або агресивною.

Консервативна політика включає комбінацію консервативних стратегій.

Помірна поєднує консервативну політику по оборотних активах з агресивною по джерелах фінансування.

Агресивна політика комбінує агресивні стратегії. Комплексна консервативна політика знижує ризик та забезпечує меншу віддачу (рентабельність активів), помірна -- середній ризик і середню віддачу, агресивна -- високий ризик та високу рентабельність використання активів.

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф. 1 та рядка 530 і підсумком І розділу активу балансу Ф.1 та рядка 300.

Тобто із суми І розділу пасиву «Джерела власних та прирівняних до них коштів» (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити) вираховується сума показників розділу активу «Основні засоби та інші позаоборотні активи» (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 (ПБ02) «Баланс», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 і зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. №391/3684, наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку «розділу І пасиву балансу Ф. І». «Власний капітал» (рядок 380) та підсумком розділу І активу балансу (рядок 080).

Отже, з суми розділу І пасиву балансу «Власний капітал» (рядок 380) та суми рядка 430 «Забезпечення наступних витрат і платежів» вираховується сума показників розділу І активу «Необоротні активи» (рядок 080).

Наявність = (рядки балансу 380+430-80) (2.9)

Отже, за нашим підприємством:

Наявність = (102826-21211) = 80615 (2.10)

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Нестача власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами нестачі власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

Нестача власних оборотних коштів може виникати у зв'язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємстві у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; та ін.

2.3 Аналіз використання оборотних коштів підприємства

Для оцінки ефективності використання оборотних коштів підприємств застосовують певні методичні підходи.

Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.

Оборотність оборотних коштів характеризується рядом взаємозалежних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за визначений період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).

Ефективність використання оборотних коштів визначається швидкістю їхнього руху - швидкістю обороту, чи оборотністю. Чим швидше відбувається кругообіг оборотних коштів, тим менша їхня сума буде потрібна підприємству для успішного виконання виробничої програми.

Кругообіг оборотних коштів обчислюється з моменту оплати підприємством матеріальних цінностей, необхідних для виробництва продукції, до повернення цих коштів у виді виторгу від реалізації продукції.

Оборотність оборотних коштів характеризується двома взаємозалежними показниками: числом оборотів, здійснених оборотними коштами протягом визначеного періоду часу (коефіцієнтом оборотності), і терміном їхнього обороту в днях.

Коефіцієнт оборотності розраховується по формулі (2.1):

Коб = D / Фоб (2.1)

де D - річна сума доходів підприємства;

Фоб - сума оборотних коштів.

Інакше кажучи, число оборотів визначає обсяг продукції у вартісному вираженні, що випускається на 1 грн оборотних коштів.

У нашому випадку, на підприємстві ВАТ "ХЗ"Точмедприлад", коефіцієнт оборотності дорівнюватиме:

Термін обороту (оборотність) розраховується по формулі (2.2):

T_об = Дк/Коб (2.2)

де Дк - кількість календарних днів у періоді.

Оборотність можна визначити як по всій сумі оборотних коштів, так і по кожній її частині. Для розрахунку числа оборотів кожного елемента оборотних коштів необхідно установити відношення суми витрати по відповідній статті витрат на виробництво до фактичної суми по даній статті оборотних коштів. Термін обороту буде дорівнювати відношенню числа днів за даний період до числа оборотів. Власне кажучи він являє собою запас у днях даного елемента оборотних коштів.

Тривалість одного обороту оборотних коштів у днях (О) обчислюється по формулі (2.3):

О = З / (T/Д) (2.3)

де З - залишки оборотних коштів (середні чи на визначену дату);

Т- обсяг товарної продукції;

Д- число днів у розглянутому періоді.

У нашому випадку, на підприємстві ВАТ "ХЗ"Точмедприлад", тривалість одного обороту оборотних коштів дорівнюватиме:

Зміна тривалості одного обороту свідчить про поліпшення або погіршення використання оборотних коштів.

Кількість оборотів за визначений період, чи коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Ко), обчислюється по формулі (2.4):

Ко = З/Т (2.4)

Чим вище за даних умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз), зворотний коефіцієнту оборотності, визначається по формулі (2.5):

Кз = Т / З (2.5)

У нашому випадку, на підприємстві ВАТ "ХЗ"Точмедприлад", Коефіцієнт завантаження коштів в обороті дорівнюватиме:

Один з основних показників оборотності - тривалість одного обороту оборотних коштів в днях, також може бути розрахована по наступній формулі (2.6):

S * T (2.6)

V

де S - середня сума оборотних коштів; T - період часу; V - обсяг реалізації в цьому періоді.

Оборотність у днях дозволяє судити про те, протягом якого часу оборотні кошти проходять усі стадії кругообігу на даному підприємстві. Чим вище оборотність у днях, тим менше коштів необхідно підприємству, тим ощадливіше використовуються фінансові ресурси. При дуже високій оборотності зростає ризик неплатежів і збоїв у постачаннях сировини, матеріалів, що комплектують виробів.

Зіставлення коефіцієнтів оборотності в динаміку по роках дозволяє виявити тенденції зміни ефективності використання оборотних коштів. Якщо число оборотів, чинених оборотними коштами, чи збільшується залишається стабільним, то підприємство працює ритмічно і раціонально використовує оборотні кошти. Зниження числа оборотів, чинених у розглянутому періоді, свідчить про падіння темпів розвитку підприємства і про його неблагополучний фінансовий стан.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

(2.7)

де К_е -- коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П -- прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р -- рентабельність оборотних коштів, %;

С -- середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

(2.8)

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.

Де С₁, С₂,...С₁₂ -- сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);

С₁₃ -- сума оборотних коштів на початок наступного року.

Якщо К_е є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р -- відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Що більшим є значення першого і другого показників, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

У нашому випадку, на підприємстві ВАТ "ХЗ"Точмедприлад", рентабельність дорівнюватиме:

Показники стану й ефективності використання оборотних коштів, порядок їхнього визначення та їхній економічний зміст див. Додаток В.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їх величин.[24,183-187].

Таблиця коефіцієнтів підприємства

	2008	2009	2010
Коеф.оборотності	0,07	0,09	0,05
Термін обороту	10,39	12,2	14,3
Коеф.завантаження	14,3	11,1	20
Прибутковість	21,3%	18,5%	15,8%

Отже, ефективність використання оборотних коштів підприємства ВАТ "ХЗ"Точмедприлад" погана, і, зважаючи на динаміку показників, падає. Якщо не прийняти термінових заходів щодо її підвищення то ситуація на підприємстві буде ускладнюватись і ймовірність його занепаду зросте.

3. Шляхи вдосконалення ефективності використання оборотних коштів підприємства

3.1 Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

- коефіцієнт забезпечення власними коштами (К_з.к) (коефіцієнт автономії К_а);

- коефіцієнт покриття (К_п);

- коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_абс.л).

Перший показник (К_з.к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів -- виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок II і III розділів активу балансу).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (ПБО 2) «Баланс» цей показник (К_з.к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів -- виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій та інших оборотних активів (підсумок розділу II активу балансу, рядок 260).

Кз.к = Вк / Уо.к (2.11.)

де Кз.к-- коефіцієнт забезпечення власними коштами;

Вк-- власні кошти, грн.;

Уо.к -- загальна сума оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (Кп) -- це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумок II розділу активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань (підсумок IV розділу пасиву балансу).

Кп = Уп.а / Ук.з (2.12.)

де Кп -- коефіцієнт покриття;

Уп.а -- сума усіх поточних активів, грн.;

Ук.з -- сума короткострокових зобов'язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 -- 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кп стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство -- неплатоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л) визначається як відношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (ІІІ розділ активу балансу) до короткострокових зобов'язань (підсумки II і ІІІ розділів пасиву балансу).

Кабс.л = (Гк + Кд) / Ук.з (2.13.)

Де Кабс.л -- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Гк -- грошові кошти, грн.;

Кд -- короткострокові вкладення, грн.;

Ук.з -- сума короткострокових зобов'язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 -- 0,35. За значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями.

3.2 Підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства та вдосконалення їх аналізу

Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів, які можна розділити на зовнішні, що роблять вплив поза залежністю від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати. До зовнішніх факторів можна віднести такі, як загальноекономічна ситуація, податкове законодавство, умови одержання кредитів і процентні ставки по них, можливість цільового фінансування, участь у програмах, що фінансуються з бюджету. Ці й інші фактори визначають рамки, у яких підприємство може маніпулювати внутрішніми факторами раціонального руху оборотних коштів.

На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх факторів, що впливають на стан і використання оборотних коштів, можна віднести такі, як криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.

Криза збуту зробленої продукції і неплатежі приводять до уповільнення обороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку можна досить швидко і вигідно продати, припиняючи чи значно скорочуючи випуск продукції, що не користується поточним попитом. У цьому випадку крім прискорення оборотності запобігається ріст дебіторської заборгованості в активах підприємства.

При існуючих темпах інфляції отриманий підприємством прибуток рекомендую направляти насамперед на поповнення оборотних коштів. Темпи інфляційного знецінення оборотних коштів приводять до заниження собівартості і перетоку їх у прибуток, де відбувається розпилення оборотних коштів на податки і невиробничі витрати.

Значні резерви підвищення ефективності і використання оборотних коштів криються безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься насамперед до виробничих запасів. Будучи однієї зі складових частин оборотних коштів, вони відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва. У той же час виробничі запаси представляють ту частину засобів виробництва, що тимчасово не бере участь у виробничому процесі.

Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; удосконалюванню нормування; поліпшенню організації постачання, у тому числі шляхом установлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їхнього виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.

Скорочення часу перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві досягається шляхом удосконалювання організації виробництва, поліпшенням застосовуваної техніки і технології, удосконалювання використання основних фондів, насамперед їхньої активної частини, економії оборотних коштів.

Перебування оборотних коштів у сфері обігу не сприяє створенню нового продукту. Зайве відволікання їх у сферу обігу - негативне явище. Найважливішими передумовами скорочення вкладень оборотних коштів у цю сферу є раціональна організація збуту готової продукції, застосуванні прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації і прискорення її руху, дотримання договірної і платіжної дисципліни.

...