Аналіз власних оборотних коштів підприємства

Ефективність керування оборотними коштами підприємства дуже впливає на результати його фінансово-господарської діяльності.

З одного боку, необхідно більш раціонально використовувати наявні оборотні ресурси - мова йде насамперед про оптимізацію виробничих запасів, скорочення незавершеного виробництва, удосконалювання форм розрахунків.

З іншого боку, у даний час підприємства мають можливість вибирати різні варіанти списання витрат на собівартість, визначення виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) для цілей оподатковування.

Наприклад, у залежності від кон'юнктури попиту та пропозиції, прогнозування обсягів продажів підприємства можуть бути зацікавлені в інтенсивному списанні витрат або в їх більш рівномірному розподілі протягом якого-небудь періоду. Для цього важливо вибирати з переліку варіантів той, котрий буде відповідати поставленим цілям. Необхідно простежити, який вплив зроблять прийняті рішення на собівартість, розміри прибутку і податків. Значна частина зазначених альтернативних можливостей відноситься до сфери керування оборотними коштами підприємства.

Прискорення обороту оборотних коштів дозволяє визволити значні суми і, таким чином, збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а кошти, що вивільнилися, використовувати відповідно до потреб підприємства. Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається наступними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів - впровадження економічно обґрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів; широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням; комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва - прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної і маловідходної, роботизованих комплексів, роторних ліній, хімізації виробництва); розвиток стандартизації, уніфікації, типізації; удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструкційних матеріалів; удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

Ефективне управління оборотними коштами, метою якого є їх раціональне використання визначає в цілому розвиток підприємства, а формування і використання оборотного капіталу вимагають ретельного аналізу.

3.3 Зарубіжний досвід управління оборотними коштами підприємства

Завданням обігових коштів є забезпечення безперервності виробничого процесу. Фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, інвестиційна привабливість - все це переважно залежить від оборотного капіталу. Для підвищення ефективності використання обігових коштів необхідне продумане економічне визначення потреби в них, тобто визначення такого їх оптимального розміру, який би при мінімальному запасі забезпечив би безперервне виробництво. У цьому полягає суть нормування обігових коштів. Але останнім часом на підприємствах України нормуванню обігових коштів не приділяють достатньої уваги, хоча в зарубіжних країнах (Німеччині, Японії) досвід його застосування переконує у необхідності його проведення. Планування потреби в оборотних коштах дуже важливе тому, що правильне співвідношення розміру обігових коштів з обсягом виробництва має принципове значення для нормального виробництва та реалізації продукції. Ефективне управління оборотними коштами передбачає вибір і здійснення певної фінансової політики. Суть такої політики полягає в розрахунку оптимальної величини та оптимальної структури обігових коштів.

Ефективне керівництво може базуватися на застосуванні нормативних методів управління, що є науково обґрунтованими. Західні підприємці давно вважають, що основою для дієвого аналізу, оцінки й контролю за отриманими результатами може бути тільки нормативна база за всіма елементами.

Нормативи як економічна категорія можуть бути подані в широкій системі різноманітних конкретних параметрів і величин, які регламентують кількісні зв'язки у сфері матеріального виробництва. Крім того, це необхідний захід, за допомогою якого регулюється співвідношення витрат і результатів виробництва.

Нормативне управління можна визначити як вплив на об'єкт менеджменту норми з метою зіставлення з фактичним. Органічно в цю систему вписуються норми запасів матеріальних ресурсів та оборотних коштів. Це необхідно для оптимізації рівня запасів, мінімізації оборотного капіталу, вкладеного в них.Формування оборотного капіталу зумовлюється його впливом на кінцеві результати виробництва, з метою визначення якого можна побудувати моделі управління виробництвом. Для цього необхідне перетворення теорій ринку, управління, планування шляхом включення до них окремо взятого оборотного капіталу.

У цьому разі необхідне подання економічного управління оборотним капіталом із погляду його позитивних результатів, недоліків, негативних результатів. Це потребує розробки системи менеджменту капіталу з процесі ринкових відносин.

Оборотний капітал можна також характеризувати і як фінансову категорію, що належить до мобільних активів підприємства. Оборотні кошти, залежно від здатності обертатися у гроші, поділяються на повільнореалізовувані (запаси готової продукції, сировини, матеріалів), швидкореалізовувані (дебіторська заборгованість, кошти на депозитах) і найбільш ліквідні (кошти й цінні короткострокові ринкові папери).

Запаси є економічною категорією, що дає змогу визначити їх створення за всіма розміщеннями в міру просування до безпосередніх споживачів.

Запаси різних категорій (збутові, виробничі, товарні) мають, як правило, однаковий характер формування. Однак на різних підприємствах вони відрізняються за обсягами добових відванажень, поставок, за добовими обсягами виробництва, витрат й інтервалів поставок.

Збутові запаси створюються на видобувних підприємствах: шахтах, рудниках, комбінатах тощо. Вони необхідні для забезпечення безперебійного постачання підприємств-споживачів, великооптових і дрібнооптових баз постачання.

Товарні запаси створюються в товаропровідній мережі. Спеціалізовані бази постачання одержують готову продукцію від підприємств - виготовлювачів у транзитних кількостях і поставляють її споживачам у невеликих обсягах. Вони необхідні для забезпечення безперебійного процесу постачання споживачів і є складською формою постачання.

У процесі виробничої діяльності відбувається трансформація окремих елементів оборотних коштів: підприємство купує сировину й матеріали, виробляє продукцію, а потім усе продає. У результаті утворюється дебіторська заборгованість, яка через певний проміжок часу перетворюється в кошти.

Але більшість великих компаній використовують допомогу кваліфікованих компаній які будуть регулювати оборотні кошти їх підприємства. Прикладом такої компанії є PricewaterhouseCoopers.

PricewaterhouseCoopers (PwC, вимовляється ПрайсуотерхаусКуперс) - найбільша в світі міжнародна мережа компаній, що пропонують професійні послуги в сфері консалтингу та аудиту. Під «PricewaterhouseCoopers » розуміються компанії, що входять до міжнародної мережі компаній PricewaterhouseCoopers International Limited, кожна з яких є самостійною юридичною особою. Компанія існує на протязі більше 160 років і входить в т. н. Велику Четвірку аудиторських компаній.

У квітні 2011 року керівництво PricewaterhouseCoopers визнало провину компанії у проведенні неякісного аудиту індійської компанії Satyam Computer Services (аудитори не виявили шахрайську схему, за допомогою якої керівництво компанії завдавало багатомільйонних збитків її власнику). PwC погодилася виплатити $ 7,5 млн штрафу американським регуляторам і $ 18 млн компенсації власникові індійської компанії. Такі фірми використовую певні моделі для управління оборотними коштами. Результати комплексного підходу й систематичного, аналізу дають можливість розробити програму заходів щодо підвищення ефективності управління оборотними активами на підприємствах і забезпечити контроль за її практичним виконанням, ось три основні моделі.

Агресивна модель управління поточними активами і пасивами. Підприємство не ставить обмежень у нарощуванні поточних активів, має значні грошові кошти, запаси сировини і готової продукції, істотну дебіторську заборгованість - у цьому випадку питома вага поточних активів у складі всіх активів високий, а період оборотності оборотних коштів тривалий.

Така політика управління поточними активами не може забезпечити підвищену економічну рентабельність активів, але практично виключає питання зростання ризику технічної неплатоспроможності. Агресивною моделі управління поточними активами відповідає агресивна модель управління поточними пасивами, при якій у загальній сумі пасивів переважають короткострокові кредити. При цьому у підприємства підвищується рівень ефекту фінансового важеля. Витрати підприємства на виплату відсотків по кредитах ростуть, що знижує рентабельність і створює ризик втрати ліквідності.

Консервативна модель управління поточними активами і пасивами Підприємство стримує ріст поточних активів - і тоді питома вага поточних активів у загальній сумі активів низький, а період оборотності оборотних коштів короткий. Таку політику ведуть підприємства або в умовах достатньої визначеності ситуації, коли обсяг продажів, строки надходжень і платежів, необхідний обсяг запасів і точний час їхнього споживання і т.д. відомі заздалегідь, або при необхідності строгої економії. Така політика управління поточними активами забезпечує високу економічну рентабельність активів, але несе в собі підвищений ризик виникнення технічної неплатоспроможності у разі непередбачених ситуацій при реалізації продукції або при помилці в розрахунках. Ознакою консервативної політики управління поточними пасивами служить відсутність або дуже низька питома вага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства. Всі активи при цьому фінансуються за рахунок постійних пасивів (власних коштів і довгострокових кредитів і позик).

Помірна модель управління поточними активами і пасивами Підприємство займає проміжну, «центристську» позицію - при цьому поточні активи становлять приблизно половину всіх активів підприємства, період оборотності оборотних коштів має усереднену тривалість. У цьому випадку і економічна рентабельність активів, і ризик технічної неплатоспроможності перебувають на середньому рівні. Для помірної політики управління поточними пасивами характерний середній рівень короткострокового кредиту в загальній сумі пасивів підприємства. Помірна політика управління оборотними коштами являє собою компроміс між агресивною і консервативної моделлю.

До переваг зарубіжних методик можна віднести їх конкретність та визначеність у кількісному складі показників та інтерпретації їх результатів, спрощеність таких методик аналізу та оцінки фінансового стану підприємств.

Українські методики аналізу оборотних коштів навпаки характеризуються значною відмінністю серед різних авторів.Таким чином, вітчизняна методика потребує уніфікації, зменшення кількості показників, що аналізуються. При цьому необхідно віддавати перевагу розрахунку тих показників, які мають найбільшу змістовність та необхідність для аналітика.

Висновки

В умовах ринкової економіки підприємство повинне приділяти велику увагу не тільки маркетинговим дослідженням, вивченню ринку, але й ефективному використанню наявних внутрішніх ресурсів.

Підприємство в першу чергу повинне піклуватися про одержання прибутку, тому що прибуток є важливим показником положення фірми на ринку. Величина прибутку залежить від ефективного використання оборотних коштів.

Ефективне управління оборотними коштами, метою якого є їх раціональне використання визначає в цілому розвиток підприємства, а формування і використання оборотного капіталу вимагають ретельного аналізу. В умовах ринкової економіки підприємство повинне приділяти велику увагу нетільки маркетинговим дослідженням, вивченню ринку, але й ефективному використанню наявних внутрішніх ресурсів. Важливий показник економічного аналізу - собівартість. Вона багато в чому залежить від методів керування запасами (ФІФО і ЛІФО). Підприємство в першу чергу повинне піклуватися про одержання прибутку, тому що прибуток є важливим показником положення фірми на ринку. Величина прибутку залежить від ефективного використання оборотних коштів (їх оборотності). Таким чином слід зазначити, що поряд з основними фондами для успішної роботи підприємства величезне значення мають оборотні кошти, їхня оптимальна кількість і ефективне використання. Управління оборотними коштами повинно чітко регулювати їх кількість, оборотність та ефективність використання. Розумне керування цими коштами має забезпечити оптимальний рівень ефективності використання оборотними коштами, що призведе до економії ресурсів підприємства і тим самим подальшого розвитку. Коли говориш про основні фонди й оборотні кошти, обов'язково постає питання про ефективність їх використання і застосування.

Підвищення ефективності основних фондів здійснюється за рахунок більш швидкого освоєння нових потужностей, підвищення змінності роботи машин і устаткування, удосконалювання організації матеріально-технічної бази, ремонтної служби, підвищення кваліфікації робітників, технічного переозброєння підприємств, модернізації і проведення організаційно-технічних заходів. У системі заходів щодо підвищення ефективності суспільного виробництва важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів у всіх сферах діяльності людини, особливо в промисловості.

При найбільш економічному використанні оборотних коштів, при ресурсах, що вивільняються, необхідно зміцнити фінансовий стан підприємств і об'єднань, підвищити матеріальну зацікавленість робітників та службовців у підвищення ефективності виробництва.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

Таким чином слід зазначити, що поряд з основними фондами для успішної роботи підприємства величезне значення мають оборотні кошти, їхня оптимальна кількість і ефективне використання. Управління оборотними коштами повинно чітко регулювати їх кількість, оборотність та ефективність використання. Розумне керування цими коштами має забезпечити оптимальний рівень ефективності використання оборотними коштами, що призведе до економії ресурсів підприємства і тим самим подальшого розвитку.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ВВР, 1999, №50, ст.365, зі змінами і доповненнями станом на 22.06.2000, №1829- ІІІ, ВВР, 2000, №46, ст.391.

2. ЗУ Про внесення змін і доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій"- internet www.rada.gov.ua.

3. МІНФІН УКРАЇНИ Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2"Баланс"- internet www.rada.gov.ua.

4. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999р №996 - XIV.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000р №419 “Про складання фінансової звітності”.

6. Наказ Міністерства фінансів України “Питання складання фінансової звітності” від 24 лютого 2000р. №37.

7. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник/під ред. Ф. Ф. Битинця, Л. В. Чихлявської, Н. В. Герасимчука. Житомир: ЖІТІ, 2000р.

8. Павловська О. В. Формування оптимального розміщення оборотних активів суб'єктів господарювання. Фінанси України - 2001р. №7 ст. 80.

9. Могилевська О.Ю. Ефективне управління оборотним капіталом підприємства/ О.Ю. Могилевська // Економіка та держава. 2008. №7. стр.43.

10. Ронжина Н.Ю. Особливості складання звіту про рух грошових коштів/ Н.Ю. Ронжина // Финансовые ринки и ценные бумаги. 2009 р. №3. стр. 19.

11. Демченко Т.А. Оборотні активи та їх відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності/ Т.А. Демченко // Актуальні проблеми економіки. 2007. №9. стр. 179.

12. Демченко Т.А. Особливості бухгалтерського обліку і оцінки оборотних активів/ Т.А. Демченко // Бухгалтерський облік і аудит. 2007. №8. стр. 35.

13. Демченко Т.А. Факторний аналіз ефективного формування і використання оборотних активів фармацевтичних промислових підприємств/ Т.А. Демченко // Актуальні проблеми економіки. 2007. №5. стр. 105.

14. Гуткевич С.О. Управління економічними ресурсами підприємства/ С.О. Гуткевич // Актуальні проблеми економіки. 2009. №7. стр. 99.

15. Зінченко О.А. Показники і критерії якості прибутку підприємства на етапі його використання/ О.А. Зінченко // Актуальні проблеми економіки. 2009. №7. стр. 107.

16. Карпенко Г.В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства/ Г.В. Карпенко // Економіка та держава. 2008. №12. стр. 61.

17. Шеховцова В.А. Системний підхід до управління накладними витратами підприємств/ В.А. Шеховцова // Економіка та держава. 2008. №7. стр. 51.

18. Майсюра О.М. Сутність та проблеми розвитку малого підприємства в економіці України/ О.М. Майсюра // Економіка та держава. 2010.№2. стр. 61.

19. Шумило О.Ю. Шляхи вдосконалення аналізу та оцінки операційних, фінансових та інших витрат на підприємстві/ О.Ю. Шумило // Фінанси. 2009. №3. стр. 25.

20. Ареф'єв С.О. Місце грошових коштів у системі управління економічною безпекою підприємства/ С.О. Ареф'єв // Актуальні проблеми економіки. 2009. №7. стр. 87.

21. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. К., 2001. 416 с.

22. Економічний словник-довідник / За ред. док.екон.наук, проф. С.В.Мочерного. К.: Феміна, 2003. 368 с.

23. Золоторев А.И. Эфективное использование оборотных средств. Экономика Украины, 1999. 280 c.

24. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. К.: КНЕУ, 2002. 460 с.

25. Под ред. Проф. О.И.Волкова. Экономика предприятия. М.: ИНФРА-М, 2001. 312 с.

26. В.М. Семёнов. «Экономика предприятия» В.М. М..: Филинъ, 2001. 272 с.

27. В.П. Грузинов, В.Д.Грибов.М. «Экономика предприятия». «ЮНИТИ», 2002. 310 с.

Размещено на Allbest.ru