Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України

Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Тараса Шевченка

УДК [336.1+330.341.1] (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ МЕХАНІЗМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

КРУПКА МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант:доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Василик Остап Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор, академік УААН, Заслужений діяч науки і техніки України Дем'яненко Микола Якович, Інститут аграрної економіки УААН, заступник директора інституту з наукової роботи, завідувач відділення фінансово-кредитної та податкової політики;

доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Савлук Михайло Іванович, Українська фінансово-банківська школа, директор;

доктор економічних наук Соколовська Алла Михайлівна, Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, завідувач відділення податкової політики та доходів.

Провідна установа: Інститут економічного прогнозування НАН України, відділ проблем фінансового та бюджетного прогнозування (м.Київ).

Захист дисертації відбудеться 23.04.2003 р. о _14__ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд. 704.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 10.

Автореферат розіслано 24 березня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиО.І.Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останніми роками в Україні простежуються ознаки поліпшення соціально-економічної ситуації. Серед них можна виділити такі: розширення зони стабільності в економіці і збільшення кількості ділових суб'єктів, у яких з'явились можливості потенційного зростання виробництва; провадження Урядом і Національним банком України антиінфляційної політики; пошук стимулів до збільшення приватних інвестицій в економіку; поступова зміна кредитної мотивації в банків - усвідомлення потреби в переорієнтації з обслуговування переважно торговельної сфери на середньо- і довготермінове кредитування промислових підприємств, особливо під інноваційні проекти.

За цих умов особливого значення набуває поліпшення інвестиційного клімату, розмежування сфер використання державного і недержавного інвестування, вибір раціональних джерел і способів фінансування інновацій. Науково-технічні нововведення є настільки вагомими елементами економічної та соціальної стратегії держави, що без них неможливе визначення шляхів виведення української економіки на траєкторію сталого розвитку, тісне поєднання політики структурних змін та економічного зростання з активною соціальною політикою. На успіх реформ можна сподіватися лише тоді, коли вони в своїй основі матимуть досягнення фундаментальної науки, стимулюватимуть інновації.

У вітчизняній економіці нині фактично вичерпано стартовий економічний потенціал, який Україна отримала напередодні проголошення незалежності. Відсутність прозорої, справедливої й економічно обгрунтованої приватизації, боротьба за перерозподіл власності послабили увагу до глибинних потреб народу. Практично до 2000 р. заощадження, як і кредити МВФ та Світового банку, не використовувались за призначенням. За такої політики тепер доводиться погашати борги значною частиною доходів державного бюджету. Це означає, що вичерпано можливості для екстенсивного типу розвитку. Нині єдиним і безальтернативним шляхом для України залишається перехід до інноваційної моделі розвитку її економіки. Тільки в цьому випадку Україна може претендувати за наявним науково-технічним потенціалом на належне місце в Європі та у світі. Поглиблення курсу ринкових реформ на інноваційних засадах та їхнє прискорення, радикалізація системних перетворень можуть забезпечити прогресивний розвиток нашої держави, успішне вирішення проблем соціального й економічного розвитку, підвищення добробуту людей та забезпечення їм гідного життя.

Правовою основою формування і реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності є Конституція України, закони України “Про інвестиційну діяльність”, “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”, “Про інноваційну діяльність”, “Про наукову і науково-технічну експертизу”, “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки”, “Про спеціальний режим інвестиційної і інноваційної діяльності технологічних парків”, інші закони України, Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України тощо.

На початку 2003 року прийнято Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, згідно з яким органи виконавчої влади зобов'язані створювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт, спрямованих на реалізацію відповідних пріоритетних напрямів і концентрації на них фінансово-економічних та інтелектуальних ресурсів.

Передумови для активізації інвестування, розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності в Україні не реалізовані повною мірою з різних причин, у тому числі й через слабини фінансово-кредитного механізму. Економічна політика, в тому числі фінансово-кредитна, спроможна нейтралізувати негативні наслідки глобалізації, створити сприятливі передумови для розвитку в країні власного підприємництва і банківської сфери тільки тоді, коли вона спрямовується на підтримку інновацій. Без використання фінансово-кредитного механізму, який сприяв би реалізації інвестицій інноваційного характеру, важко забезпечувати економічне зростання країни та вирішувати завдання її соціально-економічного розвитку.

Важливий чинник розвитку економіки інноваційного типу - вдосконалення фінансово-кредитного механізму. На початку третього тисячоліття в економічній науці посилюється увага до нової дисципліни - інноваційного менеджменту. Сьогодні управляти інноваційним процесом - це, передусім, керувати фінансовими ресурсами та через систему фінансово-кредитного механізму стимулювати інноваційний розвиток.

У дисертації досліджено фінансово-кредитний механізм становлення і розвитку економіки інноваційного типу в Україні. У полі зору автора економічні, організаційні, соціальні, політичні та інші нововведення, які становлять інноваційну систему суспільства. До складу інноваційної системи належать: податки, дотації, субсидії, кредити, прибутки, амортизаційний фонд, гранти, а до її інфраструктури - державний бюджет, позабюджетні фонди, фінансовий ринок тощо.

Провідна ідея роботи полягає в тому, що інноваційна економіка формується під впливом системи чинників, зокрема, дієздатного фінансово-кредитного механізму. Завданнями фінансово-кредитного механізму є формування фінансових ресурсів і їхнє спрямування в інвестиції; стимулювання вкладників і банків зниженими ставками оподаткування для акумуляції тимчасово вільних коштів і перерозподіл їх на інноваційні цілі; використання ефективної політики резервування, зокрема зниження норми обов'язкового резервування в разі надання довготермінових кредитів; гарантійна підтримка ліквідності банків, які фінансують пріоритетні інноваційні проекти; послідовне впровадження форм рефінансування з широким використанням процентних важелів.

Ступінь дослідження проблеми. Структурна перебудова економіки повинна опиратись на досягнення фінансової науки. В Україні є чимало фундаментальних досліджень з актуальних фінансових питань, водночас достатньо і невирішених проблем. Наприклад, проблеми реформування та функціонування фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку держави не виступали об'єктом комплексних досліджень. Недостатньо розроблені на теоретичному рівні питання щодо забезпечення такого розвитку фінансовими та кредитними ресурсами. Потребує уточнень понятійний апарат, оскільки сутність таких базових понять, як фінанси, кредит, фінансово-кредитний механізм, трактують по-різному. Все це спонукає до теоретичних узагальнень з урахуванням практичного досвіду, оскільки практика формування фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку в Україні, набутий у цьому досвід є важливим не лише для нашої держави. Він може зацікавити наукову громадськість і практичних працівників інших країн.

Значний внесок у розвиток теорії і практики використання фінансово-кредитних важелів для забезпечення економічного зростання зробили вчені-економісти В.П.Александрова, Д.А.Аллахвердян, В.Л.Андрущенко, М.С.Атлас, Ю.М.Бажал, Г.В.Базарова, В.С.Бард, Л.К.Безчасний, А.М.Бірман, Є.Г.Бровкова, О.Д.Василик, Е.О.Вознесенський, А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, Н.П.Гончарова, А.І.Даниленко, М.Я.Дем'яненко, Г.І.Калитич, О.П.Кириленко, М.М.Кириллов, С.Кузнєц, О.І.Лаврушин, В.Д.Лагутін, М.Х.Лапідус, О.О.Лапко, І.І.Лукінов, Б.А.Малицький, Ф.С.Массаригін, Г.Менш, Ф.Мишкін, В.І.Міщенко, О.О.Молчанова, А.М.Мороз, Л.І.Нейкова, П.С.Нікольський, А.А.Новоселов, С.Я.Огородник В.М.Опарін, К.В.Павлюк, В.С.Пашковський, А.А.Пересада, М.А.Пессель, А.М.Поддєрьогін, І.П.Продівус, В.І.Рибін, М.І.Савлук, І.В.Сало, В.К.Сенчагов, А.М.Соколовська, Р.Солоу, В.М.Федосов, В.Г.Чантладзе, Д.М.Черваньов, Ю.Є.Шенгер, Й.Шумпетер, С.І.Юрій та ін.

Теоретично необхідність інноваційного розвитку вітчизняної економіки сьогодні певною мірою обгрунтована у наукових публікаціях українських учених. Однак забезпечити такий розвиток неможливо без ефективних фінансово-кредитних важелів та інструментів. Поки що немає достатньої кількості наукової інформації про роль і значення фінансово-кредитного механізму для інноваційного розвитку економіки, часто вона суперечлива. Йдеться передусім про розроблення структури фінансово-кредитного механізму інноваційного типу розвитку, оцінку впливу цього механізму на рівень економічної ефективності структурної перебудови, на стимулювання інноваційного підприємництва та інтеграцію України у світовий економічний простір.

Різні підходи простежуємо у наукових визначеннях суті економічних категорій фінансово-інноваційної сфери, щодо розуміння теорії і практики впливу фінансово-кредитного механізму на розвиток інноваційного підприємництва. Недостатньо досліджено наукові проблеми фінансових і кредитних відносин, їхню взаємодію між собою та із зовнішнім середовищем, питання кругообігу фінансових і кредитних ресурсів, впливу єдиного фінансово-кредитного механізму на формування і функціонування інноваційної економіки в умовах її ринкової трансформації та глобалізації.

Потреба у теоретичному обгрунтуванні концепції фінансово-кредитного механізму, у розробці рекомендацій щодо застосування цього механізму для практики, для подальшого зміцнення і розвитку національної економіки і визначили тему дисертації, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планових тем науково-дослідних робіт кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною темою “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, підрозділ “Розвиток фінансової системи України як фактор економічного зростання” - шифр 01 БФ 040 - 01. У межах цієї комплексної теми автором обгрунтовано роль фінансово-кредитного механізму у забезпеченні інноваційного розвитку економіки України. Вибраний напрям дисертаційного дослідження є також складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри фінансів і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка “Удосконалення фінансово-кредитного механізму підприємницької діяльності в Україні” (номер державної реєстрації ЕФ-352Б). Автором розроблено розділ “Фінансово-кредитний механізм удосконалення розподільчих відносин у процесі ринкової трансформації економіки України”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є системний аналіз природи, суті та головних складових фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки України, особливостей його еволюції та оптимізації в умовах ринкової трансформації.

Для досягнення визначеної мети у дисертації поставлено такі головні завдання:

з'ясувати теоретичні основи інноваційної моделі розвитку економіки України;

виявити теоретико-методологічні основи фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки, зокрема: його головні складові; сутність підприємництва як фактора інноваційного розвитку економіки; фінансово-кредитні важелі та інструменти державної підтримки інноваційної сфери;

розробити фінансово-інноваційну модель структурної перебудови національної економіки та її зростання; на підставі аналізу стану і тенденцій розвитку інтелектуального, науково-технічного та фінансового потенціалів національної економіки з'ясувати відповідність фінансово-кредитного забезпечення її структурної перебудови й обгрунтувати зростання ролі венчурного капіталу в реструктуризації економіки за умов формування ефективної політики державного протекціонізму;

дослідити загальний стан розвитку, проблеми та чинники активізації інноваційної діяльності на макро- та мікрорівнях;

виявити напрями впливу фінансово-кредитних інструментів розвитку інноваційного підприємництва в Україні;

розкрити механізм державного регулювання інноваційної діяльності і стимулювання мотивації до довготермінових вкладень в інноваційні проекти;

висвітлити роль і функції амортизаційного та інноваційного фондів у розвитку підприємництва в Україні, розглянути організаційні та фінансово-економічні аспекти безпеки інноваційного підприємництва;

через призму моделі інноваційного розвитку дослідити фінансово-кредитний механізм економічної інтеграції України у світове господарство і виявити особливості економічної інтеграції в умовах глобалізації експортно-імпортних потоків фінансового капіталу, проблеми і механізми фінансово-кредитного стимулювання зовнішньоторговельної діяльності та міжнародної підтримки українських підприємств, зокрема малих і середніх;

визначити головні фінансово-інвестиційні напрями забезпечення формування інноваційної економіки в перехідний до ринку період і розробити авторську концепцію формування фінансово-кредитного механізму розвитку інноваційної економіки в Україні;

розробити пропозиції та рекомендації щодо оптимізації інноваційної стратегії розвитку вітчизняних підприємств за умов ринкової трансформації і глобалізації національної економіки.

Об'єкт дослідження - інноваційна сфера національної економіки.

Предмет дослідження - процеси, тенденції та закономірності становлення фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки України та його складових.

Методи дослідження. Головним методом пізнання об'єкта дисертаційного дослідження є системний підхід, використання якого дало змогу проаналізувати фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки у взаємозв'язку всіх його елементів, а також у взаємодії з розвитком економічної, політичної, соціальної систем суспільства. Сутність фінансово-кредитних відносин, принципів функціонування фінансово-кредитного механізму, визначення ключових понять досліджено на підставі методу наукової абстракції. Застосування методу поєднання історичного і логічного дало змогу виявити принципи, наслідки та особливості впливу фінансово-кредитного механізму на розвиток економіки в умовах формування ринкових відносин.

Формування та функціонування фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки України проаналізовано з використанням структурно-функціонального методу, поєднання аналізу і синтезу. Становлення цього механізму, головні тенденції і закономірності його розвитку, обгрунтування фінансово-інноваційної моделі структурної перебудови економіки та її зростання виявлено за допомогою методу порівняльного аналізу і логічних узагальнень. Для вирішення поставлених у дисертації завдань використано методи економіко-статистичного аналізу, поєднання якісного і кількісного аналізу, моделювання на макро- і мікрорівні та економіко-математичні методи.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Міністерства фінансів України і Державного казначейства України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації України, Фонду державного майна України, офіційні публікації МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій. Широко використано дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, довідкової літератури, монографічних видань і статей вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем фінансово-кредитного механізму розвитку економіки.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані в процесі дослідження наукові результати в сукупності вирішують важливу наукову проблему - обгрунтування теоретико-методологічних і практичних засад становлення фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки України та її системних ринкових перетворень. Головні наукові положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну і становлять особистий здобуток дисертанта та винесені на захист, такі:

розвинено теорію і практику економічного зростання через формування нового наукового напряму - фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України;

теоретично обгрунтувано сутність інноваційної моделі та вперше запропоновано авторське визначення фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки, як сукупності методів і форм, інструментів та важелів з відповідним регулюванням і забезпеченням їхнього впливу на інноваційний розвиток усіх сфер національної економіки;

виявлено роль, завдання та цілі держави щодо відповідності її економічної і бюджетної політики рівню розвитку економічної системи, моделі інноваційного розвитку та інноваційної стратегії, а також доцільність її участі у підтримці та стимулюванні інноваційної сфери;

з'ясовано економічну роль підприємництва в умовах переходу економіки на інноваційний тип розвитку та визначено напрями застосування фінансово-кредитних інструментів для його державного регулювання;

на основі аналізу інноваційних процесів в Україні обгрунтовано необхідність формування фінансово-інноваційної моделі структурної перебудови економіки і прискорення темпів нарощення фінансових ресурсів, технологій та інноваційної інфраструктури, а також доведено, що відсутність інноваційної структурної перебудови навіть за умов економічного зростання генеруватиме залежну національну економіку;

уперше визначено передумови, переваги, недоліки та перспективи функціонування механізмів венчурного і протекціоністського фінансування реструктуризації національної економіки, обгрунтовано доцільність зміни мотивації банків для стимулювання середньо- і довготермінового кредитування інноваційних проектів;

обгрунтовано необхідність реформування кредитного механізму з метою стимулювання накопичення й акумуляції тимчасово вільних коштів та їхнє використання через систему банківських і спеціалізованих фінансово-кредитних небанківських установ для підтримки інноваційного підприємництва;

доведено, що ефективна підтримка пріоритетних видів економічної діяльності національної економіки можлива тільки за умови структурних змін у кредитній системі;

аргументовано необхідність подальшого підвищення рівня інтелектуального потенціалу держави - передумови можливостей її інноваційного розвитку, для чого доцільно забезпечити докорінну зміну взаємодії держави, науки і ринку відповідно до тенденцій у світовій економіці та змін у структурі сукупного капіталу: на початку XX ст. співвідношення між фізичним і людським капіталом у розвинених країнах було як 7 : 3, а на початку XXI ст. воно стало зворотним - 3 : 7;

на підставі аналізу соціологічних обстежень виявлено вплив на розвиток інноваційного підприємництва коштів державного бюджету, податків, кредитів, амортизаційної політики, економічної безпеки та віртуальної економіки і запропоновано шляхи посилення цього впливу через відповідні фінансово-економічні важелі у системі фінансово-кредитного механізму;

визначено і систематизовано причинно-наслідкові впливи системи оподаткування та податкової політики на розвиток малого інноваційного підприємництва та доведено, що реальний рівень податкового вилучення, репресивні механізми справляння податків спричинюють гальмування економічного зростання національної економіки;

з позицій розбудови інноваційної економіки вперше розкрито сутність фінансово-кредитного механізму економічної інтеграції України у світове господарство, виявлено тенденції та шляхи її залучення до світового поділу праці за умов глобалізації, проаналізовано потоки вітчизняного фінансового капіталу та обгрунтовано фінансово-кредитні важелі стимулювання зовнішньоторговельної діяльності українських підприємств, а також напрями та методи використання відповідних форм міжнародної фінансово-кредитної підтримки малих і середніх підприємств як важливих передумов для забезпечення економічного зростання;

обгрунтовано головні фінансово-інвестиційні складові становлення інноваційної економіки, зокрема: активізацію державного регулювання на програмно-цільовій основі з метою підвищення ефективності використання бюджетних коштів і вітчизняного науково-технічного потенціалу; розвиток фондового ринку та вдосконалення банківської системи; зміцнення приватної власності; оптимальне залучення іноземного капіталу та стимулювання пріоритетних видів економічної діяльності;

уперше запропоновано концепцію формування фінансово-кредитного механізму розвитку інноваційної економіки в Україні, яка грунтується на науковій методології дослідження трансформаційної економіки, а також на аналізі суперечностей і проблем інноваційної діяльності, пошуку і стимулюванні реалізації оптимальних напрямів і пріоритетів у межах наявних та очікуваних фінансових можливостей;

розроблено комплекс важелів та інструментів фінансово-кредитного механізму регулювання грошового обігу, фінансування, інвестування та кредитування інноваційного підприємництва в Україні з метою забезпечення сталого економічного зростання, підтримування високого рівня зайнятості населення і на цих засадах поступового підвищення добробуту усіх громадян держави. інноваційний економіка регіональний венчурний

Практичне значення одержаних результатів полягає у поглибленні та подальшому розвитку інноваційної теорії - у розробці й утвердженні наукового напряму: фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України.

Особливе значення мають пропозиції автора щодо стратегії і тактики розвитку та фінансування інноваційної сфери в Україні, а також пропозиції стосовно конкретних методів, важелів та інструментів фінансово-кредитного механізму реалізації державної інноваційної політики.

Запропоновані у роботі рекомендації щодо вдосконалення фінансово-кредитного механізму реалізації державної інноваційної політики використано Комітетом Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села у процесі розробки Земельного кодексу України (Довідка № 06-13/16 від 24.03.1998 р.), Фондом державного майна під час розробки концепції регіональної програми приватизації державного майна у Львівській області (Довідка № 1-7473 від 29.12.2001 р.).

Результати дисертаційного дослідження можна використати для визначення пріоритетів податкової, грошово-кредитної, структурно-інвестиційної політики держави, для розробки концепції регіональної програми соціально-економічного розвитку Львівщини, а також політики підтримки малого підприємництва в Україні та регіонах.

Розроблені науково-методичні положення дисертації використано у навчальному процесі на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка під час викладання курсів “Фінанси підприємств”, “Фінансовий ринок”, “Державне регулювання економіки”, “Оподаткування”, “Інвестування”, “Банківський менеджмент” (Довідка № 2833-Н від 30.09.2002 р.). Наукові результати дисертаційного дослідження автора також використано для викладання нормативних та вибіркових дисциплін “Інвестування” та ”Інвестиційний менеджмент” в Інституті підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів Львівського національного університету імені Івана Франка (Довідка № 67 від 22.02.2002 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій становлення фінансово-кредитного механізму розвитку інноваційної економіки в Україні, головних тенденцій, закономірностей та напрямів його вдосконалення. Наукові результати, висновки і рекомендації, які винесено на захист, одержані автором самостійно й опубліковані у фахових наукових виданнях. Внесок здобувача у публікації, написані у співавторстві, визначено окремо у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Головні положення і результати дисертаційного дослідження обговорені на наукових міжнародних і всеукраїнських конференціях та науково-практичних семінарах: “Проблемы совершенствования финансово-кредитного механизма в структурных звеньях народного хозяйства” (Республиканская научная конференция. Одесса: ОИНХ, 1986); “Вопросы совершенствования финансово-кредитного механизма и усиление его воздействия на повышение эффективности производства” (Научная конференция. Москва, 1987); Всеукраїнська наукова конференція “Становлення національної економіки України” (Львів, 1995); Научно-практическая конференция ВЗФЭИ “Развитие рыночных отношений в России” (Москва, 1995); Міжнародна наукова конференція “Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки” (Луцьк, 1997); Перша Всеукраїнська економетрична конференція “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика” (Львів, 1998); Міжнародна науково-практична конференція “Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки України” (Луцьк, 1998); Міжнародна науково-практична конференція “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні” (Луцьк, 1999); Міжнародна науково-практична конференція “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні” (Луцьк, 2001); Міжнародна науково-практична конференція “Ризикологія в економіці та підприємництві” (Київ, КНЕУ, 2001); Науково-практична конференція “Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи” (Львів, 2001); Міжнародна науково-практична конференція “Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб'єктів” (Львів, 2002), а також у виступах на наукових конференціях викладачів і аспірантів економічного факультету та науково-методичних семінарах кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Головні положення і висновки виконаного дослідження опубліковано в 41 праці, у тому числі в двох одноосібних та двох колективних монографіях, двох колективних підручниках, восьми навчальних посібниках, 26 статтях у наукових фахових виданнях, у 12 матеріалах виступів на наукових і науково-практичних конференціях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто автору, 106,9 друк. арк. (у тому числі в наукових статтях - 13,4 друк. арк.).

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, 21 підрозділу, висновків до розділів і загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота виконана на 398 сторінках машинописного тексту, містить 77 таблиць, 23 рисунки, 15 додатків на 12 сторінках та список використаних джерел із 472 позицій на 24 сторінках.

Основний зміст дисертації

У “Вступі” обгрунтовано актуальність теми; розкрито зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами; визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет і методи; визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача; наведено дані про апробацію, публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки” висвітлено суть, види й особливості моделі інноваційного розвитку економіки, розглянуто фінансово-кредитні інструменти і важелі державної підтримки інноваційної сфери, досліджено підприємництво як вагомий чинник інноваційного розвитку.

У дисертації визначено, що сучасне економічне зростання може бути успішно реалізоване лише на засадах інноваційного розвитку. У ринкових умовах особливу роль відіграє ефективний фінансово-кредитний механізм, який є найважливішим чинником економічного зростання та забезпечення суспільного добробуту. Інноваційний тип розвитку дає змогу: посилити довір'я громадян до своєї держави, залучити до розвитку невикористані інтелектуальні ресурси, звузити сферу тіньової економіки, сформувати і розвивати у суспільстві схильність до нововведень та дух новаторства.

На підставі системного аналізу суті та особливостей інновацій у сучасній ринковій економіці в роботі зазначено, що інноваційна модель розвитку економіки - це теоретичне вираження інноваційних пріоритетів, напрямів, структур, мотивацій, стратегій, механізмів тощо, спрямованих на формування інноваційного типу розширеного відтворення виробництва та всіх форм власності. Інноваційна модель, що об'єднає економічні інтереси, дасть змогу оптимально використати власні економічні ресурси для забезпечення національних потреб, інтегрувати спільні зусилля держави і підприємців для розробки та реалізації виваженої державної інноваційної політики.

За результатами дослідження з'ясовано, що інноваційний тип розвитку економіки потребує цілеспрямованого фінансово-кредитного забезпечення, формування та налагодженого функціонування його фінансово-кредитного механізму. В процесі кругообігу коштів в економіці фінансові та кредитні ресурси тісно взаємопов'язані і практично нерозривні, тому доцільно розглядати єдиний фінансово-кредитний механізм, через який у практичній діяльності реалізується єдина фінансово-кредитна система. В роботі розглянуто фінансово-кредитні методи, форми, інструменти та важелі, які регулюють і забезпечують формування інноваційного типу розвитку економіки. Отже, фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки в дисертації розглянуто як сукупність методів і форм, інструментів та важелів з відповідним регулюванням і забезпеченням їхнього впливу на інноваційний розвиток усіх сфер національної економіки.

У роботі з'ясовано, що універсальними фінансово-кредитними важелями для інноваційного розвитку національної економіки є: поширення венчурних механізмів освоєння нововведень; створення сприятливих умов для приватних інвестицій у сферу науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) та освоєння нових технологій; вирівнювання і збільшення інноваційного потенціалу регіонів шляхом активізації використання наявних у них науково-технічних ресурсів; застосування зарубіжного досвіду розвитку і фінансування інноваційної сфери через стратегію нарощування, запозичення та перенесення, а також можливостей технологічного трансферу у національних і міжнародних масштабах.

У процесі дослідження виявлено, що фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку необхідний для стійкого економічного зростання і грунтується на таких чинниках, як: рівень знань, потрібних для вирішення суспільних проблем; сфера, суб'єкти та об'єкти інноваційної діяльності; фінансові ресурси, їхня наявність та доступність; інноваційний клімат; інноваційне підприємництво.

Для формування повноцінної промислової політики в інноваційній сфері сьогодні передусім потрібні стратегічні посередники, функції яких поки що повною мірою не виконують ні банки, ні холдингові компанії.

В інноваційній сфері роль держави особливо важлива, а її функції багатогранні - від створення правового поля для інноваційної діяльності до прямого державного замовлення. Держава бере на себе відповідальність за вироблення та реалізацію національної інноваційної політики. Поки що країна не втратила інтелектуального потенціалу, однак для його реалізації необхідно діяти активно, послідовно, організовано. Спонтанні процеси самоорганізації реальні і відіграють важливу роль, проте головну функцію організації та інтегрування здатна виконувати тільки держава, опираючись на продуману і виважену стратегію.

Для посилення впливу держави на формування інноваційної економіки у дисертації запропоновано удосконалювати структуру єдиного керівництва у системі управління різними інноваційними фондами для оперативної координації та гнучкого регулювання. Підтримка інноваційного розвитку може бути забезпечена поширенням кооперативних засад для виконання НДДКР, створенням державних спецфондів для фінансування міждисциплінарних і міжгалузевих досліджень, наданням дотацій малим інвестиційним фірмам на дослідницькі проекти, створенням цільових програм інноваційного характеру та ін.

Аналіз досвіду розвинених країн засвідчує необхідність державного впливу для запровадження моделі інноваційного розвитку. У цих країнах протягом ХХ століття провадили цілеспрямовану державну інноваційну політику. Уряди розвинених держав створюють сприятливе для появи інновацій внутрішнє і зовнішнє середовище; підтримують усі види інновацій, нові організаційні структури і нові економічні механізми; реалізують програми розвитку окремих територій на інноваційній основі.

Останніми десятиліттями показники загальної наукомісткості ВВП розвинених країн стабілізувались (табл. 1).

Таблиця 1

Частка видатків на НДДКР у ВВП держав великої сімки, %*

Країна	Роки
	1985	1990	1995	2000**
США	2,8	2,7	2,6	2,8
Японія	2,6	2,9	2,7	2,9
ФРН	2,7	2,8	2,5	2,7
Франція	2,3	2,4	2,4	2,5
Великобританія	2,3	2,2	2,2	2,4
Італія	1,1	1,3	1,3	1,7
Канада	1,4	1,5	1,5	1,6

*За даними: Гальчинський А., Геєць В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток.-К., 1997.- С.32-33.

**www.nsf/gov/sbe/srs/seind 02.

Структура НДДКР розвинених країн, зокрема співвідношення державного і приватного фінансування, відповідає потребам економічного зростання. В Україні ж за останні 10-15 років частка держави у національних видатках на науку суттєво знизилась. З одного боку, це зумовлено скороченням оборонних програм, які фінансувались із державного бюджету, з іншого, - активізацією в інноваційній сфері приватного сектору.

У дисертації узагальнено зарубіжний досвід державної підтримки інноваційного підприємництва, яку провадять методами прямого (дотаційне фінансування на підставі чинного законодавства і за цільовими програмами) та непрямого (створення сприятливого інноваційного клімату і стимулювання новаторства: податкові та кредитні пільги, страхування інноваційних ризиків) впливу.

Акцентовано, що в умовах переходу економіки на інноваційний тип розвитку важливого значення набуває теоретичне і методологічне осмислення проблеми підприємництва. Обгрунтовано висновок, що в економіці зі сприятливими умовами для розвитку підприємництва постійно відбуваються важливі інноваційні процеси, покликані виявляти нові можливості задоволення людських бажань і потреб. У цьому виявляється глобальний феномен підприємництва. Підприємництво виявляє себе не лише в економіці, а й у культурі, освіті, мистецтві тощо. Воно тісно пов'язане з цивілізацією. Саме підприємництво, а не право, мистецтво, релігія чи політика, є будівничою силою прогресу і цивілізації.

В Україні виникла потреба прискореного розвитку інноваційного підприємництва, і зумовлено це такими обставинами: актуалізацією інтенсивних факторів розвитку виробництва, які сприяють використанню досягнень НТП у діяльності підприємств; посиленням ролі науки у підвищенні ефективності розробки та впровадження нової техніки й технології; швидким фізичним і моральним старінням основного капіталу і технологій; погіршенням економічних показників функціонування підприємств у разі створення нової продукції; необхідністю підтримки національного виробника. За цих обставин підприємництво переростає у могутній фактор інноваційного розвитку економіки.

У другому розділі “Інноваційні засади структурної перебудови економіки України” досліджено особливості інтелектуального, науково-технічного та фінансового потенціалу в Україні, розглянуто умови та чинники фінансово-кредитного забезпечення структурної перебудови національної економіки, висвітлено механізми венчурного фінансування її реструктуризації та досліджено протекціоністські інструменти фінансового механізму структурної перебудови.

У дисертації зазначено, що останніми роками інтелектуальний потенціал України неухильно зменшується. Сталою є тенденція щорічного зменшення бюджетних видатків на науку, причому темпи скорочення цих видатків були значно більші, ніж темпи скорочення ВВП. Характерною ознакою низького рівня використання науково-технічного потенціалу є незначне фінансування науково-технічних робіт за власні кошти підприємств (табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл обсягу фінансування науково-технічних робіт за джерелами фінансування (1995-2001)^*

Кошти	19	95	19	97	20	00	20	01
	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
Усього	652,0	100,0	1318,6	100,0	2047,0	100,0	2432,5	100,0
У тім числі:
- держбюджету	244,9	37,6	466,9	35,4	614,5	30,0	751,6	30,9
- власні	14,6	2,2	33,2	2,5	62,0	3,0	210,4	8,6
- замовників:
вітчизняних	233,4	35,8	448,5	34,0	785,8	38,4	789,5	32,5
іноз. держав	101,9	15,6	273,8	20,8	477,1	23,3	555,3	22,8
інших джерел	57,2	8,8	96,2	7,3	107,6	5,3	125,7	5,2

^* Обчислено за даними Держкомстату України.

Для науково-технічного потенціалу України характерні такі особливості: висока частка промислових підприємств, які освоюють виробництво нової продукції; мала частка витрат на рекламу і маркетинг у загальній структурі інноваційних витрат промисловості; висока частка продуктових інновацій порівняно з процесними.

На підставі виконаного у дисертації дослідження зроблено висновок, що в Україні лише формується ринкова економіка, тому важливим завданням державних органів є підтримка конкурентного середовища.

Крім того, національна економіка може в цілому бути конкурентоспроможною на світовому ринку товарів і послуг лише на інноваційній основі.

Саме інноваційна економіка швидко реалізує нововведення і безперервно формує попит на нові інноваційні проекти. У західних країнах до реалізації приймають 55-65% інноваційних ідей, а в Україні - лише 15%. Це засвідчує, що у нашій державі нема належної узгодженості між запитами практики та реальними науковими пропозиціями.

У дисертації доведено, що без приросту національного доходу не буде і приросту інвестицій та інновацій. Нині на Україну припадає всього 0,06% світових інвестицій.

Окрім того, фінансовий потенціал підприємств до 2000 р. зменшувався. З'ясовано також, що інноваційний розвиток в Україні пов'язаний з необхідністю докорінної перебудови достатньо потужного і водночас неефективного виробництва.

Надмірно повільний хід структурної перебудови на інноваційних засадах навіть за умов економічного зростання генерує залежну економіку, гальмує зміну її сировинної спрямованості.

Важливим інноваційним чинником структурної перебудови є передусім фінансово-кредитне забезпечення.

У фінансово-кредитному механізмі інноваційної моделі економічних перетворень важливим інструментом може бути державне інвестування стратегічних підприємств. Йдеться про державне інвестування як різновид фінансування реконструкції стратегічних підприємств під заставу державних пакетів акцій. У такий спосіб держава залучає інвестиції без продажу своїх пакетів акцій, що має суттєві переваги над способом передавання в управління державної частки цих пакетів.

Окремо проаналізовано вагому роль у структурній перебудові економіки малого підприємництва, яке для свого розвитку потребує відповідного фінансування.

Доведено доцільність застосування методу кредитування малих підприємств під гарантії великих. Якщо потенційними споживачами продукції малих підприємств є великі фірми, то вони можуть безпосередньо бути інвесторами, або, якщо вільних коштів немає - гарантами для комерційних банків, які кредитують малі підприємства.

Гарантіями у випадку надання позик малим підприємствам можуть слугувати векселі великих фірм, застава акцій, які котуються на фондовому ринку (див. рисунок).

За умов, коли держава не спроможна забезпечити структурну перебудову власними фінансовими ресурсами, інвестиційно-структурний прорив у національній економіці можливий шляхом залучення позабюджетних коштів, зокрема, приватних інвестицій та коштів від прискорення процесів грошової приватизації.

Національний капітал лише тоді може стати конкурентною силою, якщо він структуризований у промислово-фінансових групах (ПФГ), які підтримує держава.

У роботі обгрунтовано роль венчурного фінансування у реструктуризації економіки, яке у розвинених країнах широко використовують уже не одне десятиліття.

Саме венчурний капітал, як нова функціональна форма фінансового капіталу, у другій половині ХХ ст. відіграв в цих країнах важливу роль у реалізації базових науково-технічних нововведень у галузі мікроелектроніки, біотехнологій тощо.

У процесі дослідження з'ясовано, що венчурне фінансування структурних змін інноваційного типу має як широке, так і вузьке значення. В широкому значенні воно передбачає весь внесок у ризикові з погляду фінансових результатів проекти, перш за все, в галузі високих технологій.

У вузькому значенні венчурне фінансування означає довго- або середньотермінові інвестиції у вигляді кредитів або вкладень в акції, що їх здійснюють венчурні фонди з метою створення і розвитку невеликих компаній.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено висновок, що великі корпорації саме через венчурні фонди провадять ринкове фінансування малих фірм і реструктуризацію економіки.

З огляду на це перспективи розвитку в Україні венчурного фінансування як форми інтеграції великих і малих структур пов'язані передусім з реалізацією потенціалу промислово-фінансових груп.

У дисертації обгрунтовано, що протекціоністські впливи на структурні зрушення в економіці супроводжуються коливанням валютних курсів, як правило, через митно-тарифне регулювання експортно-імпортної діяльності.

Протекціонізм повинен стати важливим економічним напрямом діяльності урядових установ для структурної перебудови економіки на інноваційних засадах.

У разі дотримання вимог внутрішнього законодавства та міжнародних угод протекціоністські фінансові інструменти (запровадження квот, тарифне регулювання, обмеження імпорту та ін.) можуть бути ефективно використані для підтримки власного виробника.

Система тарифного регулювання імпорту в Україні складна і суперечлива. Реформа митних тарифів повинна бути спрямована на стимулювання економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності і збільшення надходжень до бюджету.

У третьому розділі “Фінансово-кредитні важелі розвитку інноваційного підприємництва в Україні” проаналізовано вплив на розвиток підприємництва коштів державного бюджету, податків, амортизаційного та інноваційного фондів, досліджено фінансово-кредитні аспекти економічної безпеки приватного підприємництва в Україні.

У роботі висвітлено особливості, механізми та проблеми державного фінансування розвитку підприємництва.

Проаналізовано головні концептуальні підходи до вирішення проблеми збалансованості державного бюджету (концепція щорічного балансування, концепція балансування протягом економічного циклу, концепція функціональних фінансів) та визначення перспективних механізмів і шляхів розвитку приватного підприємництва.

На підставі аналізу бюджетного механізму та видатків державного бюджету у дисертації зроблено висновок, що необхідно якомога швидше зменшувати обсяги субсидій і дотацій, послаблювати податковий тиск, активніше використовувати прискорену амортизацію.

Тим часом останніми роками простежуємо негативні тенденції у реалізації бюджетної політики: зменшення податкових надходжень, необгрунтованість податкових пільг тощо.

Бюджетний механізм повинен так регулювати бюджетну сферу, щоб не допускати дефіциту понад 5% ВВП, тому що в іншому випадку різко знижуватиметься інвестиційна активність.

Часто використовуване ручне управління зумовлює нереальність бюджету, його незбалансованість і дефіцитність. Недоліком нинішнього бюджетного механізму є і те, що найприбутковіші підприємства водночас є найбільшими боржниками бюджету, що свідчить про неврегульованість “правил гри” у бюджетній сфері.

Сектор державного управління, зазвичай, не відчуває фінансової кризи, а тільки створює її для інших. Окрім того, фінансові інституції, що мають відповідне державне фінансування, переводять гроші на рахунки приватних компаній, цим самим забезпечуючи собі прибутковий бізнес. Розвиток інноваційного підприємництва потребує створення ефективної системи кредитного забезпечення.

Однак кредитний механізм в інноваційній сфері, який в умовах невизначеності стратегії свого розвитку формується в перехідному до ринку періоді стихійно, не відповідає сучасним вимогам забезпечення фінансовими ресурсами суб'єктів інноваційної діяльності. Тому для стимулювання акумуляції тимчасово вільних коштів запропоновано використовувати кредитні ресурси як банківських, так і спеціалізованих небанківських фінансово-кредитних установ (кредитних спілок, пенсійних фондів, ломбардів; факторингових, страхових, інвестиційних, фінансових компаній та ін.).

Сьогодні ресурсну базу підприємств-інноваторів не можна вважати головним джерелом фінансового забезпечення їхньої діяльності. У роботі обгрунтовано необхідність активізації роботи комерційних банків щодо інвестування ними фінансових ресурсів в інноваційні проекти.

Однак на цьому шляху є певні перешкоди: по-перше, високі ризики, низька ефективність кредитного інвестування та тривалий термін окупності стримують банкірів фінансувати інноваційні проекти; по-друге, невміння позичальників правильно розраховувати розмір кредиту для реалізації інноваційного проекту та терміну його повернення спричинило проблему підвищення частки бюджетних кредитів; по-третє, фінансовий потенціал банківської системи України незначний, і, відповідно, можливості для кредитування інноваційної діяльності в реальному секторі економіки малі. Наприклад, у 2001 р. обсяг короткотермінових кредитів у розрахунку на одне мале підприємство становив 93,2 тис. грн., довготермінових - 25,8 тис. грн. (табл. 3).

Таблиця 3

Кредити, надані комерційними банками суб'єктам господарювання України в 1992-2001 рр., на кінець року, млн.грн. / %

Кредити	Роки
	1992*	1993*	1994*	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Усього	2 435,0	38 513,0	119 666,0	3 029,0	4 102,0	5 195,0	5 102,0	11 783,0	19 121,0	27792,0
	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
У тім числі
короткотермінові	2 312,0	37 435,0	102 075,0	26,6	3 653,0	4 682,0	4 423,0	9 138,0	15700,0	21767,0
	94,9	97,2	85,3	87,9	89,1	90,1	86,7	77,6	82,1	78,3
на 1 МП, тис. грн.	-	-	-	27,7	37,9	34,4	25,5	46,3	72,0	93,2
довготермінові	12,3	1 078,0	17 591,0	365,0	449,0	513,0	679,0	2 645,0	3421,0	6025,0
	5,1	2,8	14,7	12,1	10,9	9,9	13,7	22,4	17,9	21,7
на 1 МП, тис. грн.	-	-	-	3,8	4,7	3,8	3,9	13,4	15,7	25,8

*Примітка. Складено і розраховано за даними Держкомстату України; за роки 1992-1994 - у млрд. крб.

У дисертаційній роботі особливу увагу приділено вивченню ролі та особливостей мікрокредитування у фінансовому забезпеченні інноваційного підприємництва. Мікрокредитування у формі консолідації фінансових можливостей родичів і позичання засобів у когось для початку бізнесу було завжди. Однак нерідко це було тіньове інвестування засобів під кабальні умови, позичання коштів під тіньові проценти. Саме таке кредитування завдає державі значних збитків. З огляду на це держава зобов'язана створити умови для відкритого і доступного само-, взаємо- і мікрокредитування.

Виявлено, що багато форм організації мікрокредитування залежать від конкретного регіону, специфіки клієнтів і схем фінансування. Визначено такі його спільні особливості: по-перше, кошти, які виділяють для мікрокредитів, майже завжди слугують стартовим капіталом у разі відкриття власного бізнесу; по-друге, мікрокредити, які надають клієнту за першим зверненням, належать до дрібних; по-третє, мікрокредитування провадять без надання матеріального забезпечення; по-четверте, мікрокредити є короткотерміновими. Зазначені особливості системи мікрокредитування відкривають нові можливості для гнучкого та ефективного забезпечення розвитку інноваційного підприємництва.

У дисертації проаналізовано також нові підходи до управління проблемними кредитами комерційного банку у сфері інноваційного підприємництва, зокрема: банкрутство боржника, страхування кредитного забезпечення і цесія вимог. В Україні на початку 90-х років у грошово-кредитній політиці були допущені серйозні помилки. Передусім надмірно розширені аграрні програми і “дешеві” кредити стимулювали велику інфляцію витрат. Водночас сільське господарство за технологічним укладом не спроможне забезпечити сприйняття значних інноваційних сум. Наприклад, з середини 90-х років уряд провадив жорстку грошово-кредитну політику, яка придушила не лише інфляцію попиту, а й інноваційне підприємництво. Стрімке зростання заборгованості і брак кредитних ресурсів зумовили гальмування інноваційних процесів. Формування ж інноваційної економіки пов'язане з інвестиціями у довготермінові проекти, а розвиток інноваційного підприємництва визначений пошуком і відкриттям нових ніш для вільних капіталів. У дисертаційній роботі з таких позицій розглянуто консорціумне кредитування, яке має в собі значний інноваційний потенціал.

В окремому підрозділі роботи розглянуто специфіку і проблеми оподаткування малих інноваційних підприємств, визначено особливості податку на прибуток, ПДВ, оподаткування фонду оплати праці, експорту та імпорту у контексті їхнього впливу на розвиток малого інноваційного підприємництва. Загалом спрямованість податкової системи на мале інноваційне підприємництво оцінена в роботі як жорстко фіскальна і несприятлива для його зростання. Надмірне податкове навантаження не стимулює економічного зростання та формування економіки інноваційного типу.

...