Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України

В історичному розрізі проаналізовано ефективність використання амортизаційного та інноваційного фондів, їхній вплив на фінансовий стан підприємств, оновлення основних засобів та інноваційний розвиток. Зроблено висновок, що амортизаційні відрахування нині є вагомим джерелом інвестицій та інновацій на підприємствах і тому неприпустимі будь-які їхні вилучення. Щодо централізованого державного інноваційного фонду (створений 1991 р. і скасований 2000 р.), зазначено, що він, незважаючи на явні недоліки у його використанні, був суттєвим чинником проведення інвестиційно-інноваційної політики на макро- і мікрорівнях, спрямованої на технічне оновлення виробництва, впровадження новітніх науково-технічних розробок, відродження вітчизняного конкурентоспроможного виробництва і стримування відпливу інтелектуального потенціалу з України.

У дисертації зроблено інтегральну оцінку головних складових економічної безпеки інноваційних підприємств: фінансової, техніко-технологічної, кадрової, політико-правової, інформаційної. Дослідження засвідчили, що рівень економічної безпеки інноваційних підприємств є недостатнім і незадовільним.

Визначено, що одним з інструментів захисту інноваційного підприємництва від збитків та їхніх наслідків є страхування. Страхування інновацій забезпечує: відшкодування збитку виробничого капіталу у випадку появи несприятливої події; відшкодування непрямих збитків, пов'язаних з проведенням інноваційної діяльності страхувальником; захист фінансових ресурсів, інвестованих в інноваційну сферу; відшкодування втрат, що їх завдав страхувальник третім особам під час інноваційних процесів.

У четвертому розділі “Фінансово-кредитний механізм інтеграції України у світовий економічний простір” розглянуто фінансові особливості й тенденції розвитку економічної інтеграції в умовах глобалізації, потоки вітчизняного фінансового капіталу, фінансово-кредитні методи стимулювання зовнішньоторговельної діяльності українських підприємств та особливості міжнародної фінансово-кредитної підтримки малих і середніх підприємств в Україні.

За нинішніх умов недосконалого ринку нововведення у фінансовій сфері породжують нестабільність. Фінансові ринки притягують до себе фахівців, які через комп'ютерні технології і нові теорії фінансових ринків (символом нинішньої глобалізації є світова комунікаційна мережа Internet) створюють нові фінансові інструменти і технології, унаслідок чого виникає загроза фінансовій стабільності у світі.

Під час дослідження з'ясовано, що на розвиток фінансово-економічної інтеграції міжнародного бізнесу суттєво впливають корпоративні стратегії зростання фірми. Головними із них, які розглянуто в роботі, є такі: завоювання, глобалізація, вертикальна інтеграція, родинна диверсифікація і конгломерація. В світлі цих стратегій щораз виразнішою стає інтернаціоналізація інновацій. Інноваційні процеси помітно змінюють світовий ринок, технічну базу, посилюють взаємозалежність та інтеграцію національних економік.

Визначено, що вагому роль у поглибленні економічної інтеграції та інноваційного типу розвитку національної економіки відіграють вивезення і ввезення капіталу. Імпорт капіталу Україною розглянуто у підприємницькій, позиковій формах, а також у формі міжнародної науково-технічної допомоги.

Виділено такі головні тенденції та особливості розвитку іноземного інвестування в Україні: нерівномірність розподілу інвестицій по регіонах та наростання потоків прямих іноземних інвестицій у промислові центри України; велика питома вага майнових внесків у загальних обсягах іноземних інвестицій; орієнтація малих інвесторів на вигоду від разових фінансових операцій; реалізація інвестиційних проектів переважно на двосторонніх засадах через спільні підприємства; слабке використання для інвестування механізмів фінансового ринку; орієнтація спільних підприємств на сферу послуг.

Україна, як повноправний учасник світового господарства зі своїм місцем у міжнародному поділі праці, не тільки імпортує капітал, а й його експортує. Однак наявний масштабний відплив вітчизняного капіталу за кордон у дисертації пояснено проведенням різних незаконних операцій, обсяг яких оцінено у 3-5 млрд. дол. щорічно. У цьому випадку йдеться не про експорт капіталу, а про перекачування тіньових грошей за кордон.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності в Україні свідчить про домінування на внутрішньому ринку готової імпортної продукції зі збереженням сировинного напряму українського експорту. Виявлено, що в період максимальної дії податкових пільг експорт товару збільшувався, а виробництво продукції зростало.

Обгрунтовано, що сприяння податкових пільг збільшенню експорту, а не розвитку національного виробництва, орієнтованого на внутрішнє споживання, зумовлено такими обставинами:

1) до лібералізації зовнішньої торгівлі ринок був конкурентно недосконалим і здебільшого корумповано-кримінальним;

2) зростання експорту часто відбувається внаслідок продажу державного або колективного майна, яке “приватизували” за демпінговими цінами;

3) зростання експорту товарів не сприяло розвитку і збільшенню вітчизняного виробництва, оскільки експортний виторг залишався за кордоном на рахунках іноземних банків і не повертався у національну економіку.

У дисертації з урахуванням зарубіжного досвіду обгрунтовано вплив фінансових інструментів (форфейтингу, факторингу, подвійного оподаткування, страхування контрактів) на розвиток вітчизняної зовнішньої торгівлі та формування інноваційної економіки.

Обгрунтовано висновок, що для проведення політики стимулювання зовнішньоторговельної діяльності інноваційних підприємств потрібно вирішувати завдання з підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів, захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції з-за кордону, створення сприятливих умов для розширення внутрішнього виробництва, а також запровадження практики надання державних гарантій під експортні продукти.

З огляду на обмеженість внутрішніх ресурсів у дисертації значну увагу приділено пошуку додаткових джерел фінансування інноваційного малого і середнього підприємництва. Передусім ідеться про їхню міжнародну фінансово-кредитну підтримку.

Доведено, що фінансові кошти, які виділяють країни-донори під проекти технічної допомоги, за організаційними формами можна класифікувати так:

1) відрядження спеціалістів з технічної допомоги в країни-реципієнти;

2) сприяння країнам-реципієнтам у проведенні дослідницьких робіт;

3) підготовка кадрів кваліфікованих спеціалістів;

4) постачання обладнання і навчальної літератури.

Однак ефективність технічної допомоги для малого і середнього інноваційного бізнесу залежить від того, чи залучені ці країни у процес надання такої допомоги і як країна-реципієнт використовує отриманий завдяки технічній допомозі технологічний потенціал.

У п'ятому розділі “Напрямки удосконалення фінансово-кредитного забезпечення формування інноваційної економіки в Україні” досліджено шляхи та перспективи активізації державного регулювання інноваційного розвитку методом його програмування з метою ефективного використання бюджетних коштів і вітчизняного науково-технічного потенціалу, розвитку фондового ринку й удосконалення банківської системи, зміцнення приватної власності та залучення іноземного капіталу.

Зазначено, що у практиці управління інноваційною діяльністю зростає роль і важливість програмно-цільового фінансування. В дисертації визначено особливості програмно-цільових методів фінансування та управління інноваційною діяльністю в адміністративно-командній системі, з'ясовано етапність формування різних видів науково-технічних програм у перехідній економіці.

За умов обмеженості державного бюджету потрібно фінансувати тільки життєво важливі інноваційні проекти, які впливають на рівень розвитку економіки в цілому. Безповоротне виділення бюджетних коштів повинно бути винятком із загальних правил надання цих коштів, які грунтуються на кредитних принципах: терміновості, поворотності і платності.

Для збільшення віддачі від коштів, які виділяють із державного бюджету на підтримку інноваційної сфери, доцільно керуватися ще й такими принципами вкладення виділених фінансових ресурсів: принцип швидкої віддачі, згідно з яким кошти вкладають в інноваційні проекти, які перебувають на стадії реалізації, або в проекти, які потребують незначної доробки; принцип розподілу за часовим лагом, згідно з яким інвестують інноваційний проект, який потім впливає на всі сфери економіки.

Ухвалення оптимальних рішень у разі фінансування державних інноваційних програм частково визначене вибором стратегії фінансування. Зазвичай, для цього потрібно мати велику кількість статистичної інформації. Тому пропонуємо сформувати необхідну інформаційну базу на підставі матеріалів експертних оцінок спеціалістів та скористатися методом аналізу ієрархій за Т.Сааті.

У фінансовому плані інноваційно-інвестиційного проекту визначають його чисту поточну вартість дисконтуванням сум грошового потоку власного капіталу на основі розрахованої потреби в інвестиціях за періодами фінансування, можливого доходу чи збитків за ці періоди та плану отримання кредитів і їхнього погашення з відповідним процентом.

У разі вибору стратегії інвестування особливу увагу треба приділяти оцінці сучасної нестабільності фінансової ситуації та вибирати такий фінансовий план і такі кредитні лінії, за яких можна було б не розраховувати на ризикові для банків довготермінові кредити.

Методи математичного моделювання можна успішно використати для оцінки доцільності надання інвестицій, забезпечивши інвесторам у такий спосіб певні гарантії щодо умов невизначених ризиків

Оцінка галузевої структури інвестицій в Україні у 2001 р. за їхнім оптимальним розподілом засвідчила, що сільське та лісове господарство було “обділене” інвестиціями на 3,4 млрд. грн., а фактично виділені інвестиції становили лише 32% від оптимального значення. Освіті “недодано” понад 1 млрд.грн. інвестицій, а частка фактично інвестованих коштів становила лише 18% від оптимальних потреб.

Надмірні дотації у вигляді державних інвестицій, що значно перевищували оптимальні розміри, визначені з урахуванням обмежених фінансових ресурсів, отримали такі галузі економіки, як транспорт і зв'язок, добувна промисловість, виробництво та розподілення електроенергії тощо. Неоптимальна структура інвестицій в Україні не стабілізує національну економіку держави, гальмує процес її виходу на шлях сталого розвитку.

У розділі наголошено, що навіть у кризових умовах є чинники, інституції і джерела, які визначають наявність інвестиційних ресурсів для розвитку інноваційних процесів. Ці чинники пов'язані з функціонуванням ринку цінних паперів і ринку грошей. В Україні ринок цінних паперів набуває швидкого розвитку, проте стверджувати, що формування його завершено, передчасно (табл. 4).

Таблиця 4

Вартість цінних паперів в Україні, млн. грн., на початок року *

Цінні папери				Роки
	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Усього	1994,6	5103,8	12320,0	21909,8	34406,2	52950,8	67483,1
Акції	775,3	2814,7	8908,3	15010,9	21610,9	35092,9	42095,2
Облігації	63,9	612,2	1248,1	1020,8	771,9	650,0	1315,5
Казначейські зобов'язання	52,8	76,5	29,6	-	-	-	-
Ощадні сертифікати	289,7	283,3	136,8	246,1	916,2	743,0	2305,9
Векселі	550,5	780,4	1359,2	4704,2	9800,8	14863,0	20102,0
Інші	262,4	536,7	638,0	927,8	1306,4	1601,9	1664,5

*Складено й обчислено за даними Держкомстату України.

Специфіка і нерозвиненість функціонування фондового ринку в Україні пов'язані з великою перервою в історичному процесі розвитку акціонерного бізнесу. Крім того, ініціатором відновлення ринку цінних паперів в Україні є держава, а головним інструментом його утворення стали приватизація й акціювання державних підприємств.

У дисертації визначено низку чинників, які негативно впливають на формування фондового ринку, виділено його головні вади та напрями стратегії в контексті інноваційного розвитку. В Україні підірвано довір'я до фінансово-кредитних інститутів ринкової економіки (Ощадбанк, довірчі товариства, комерційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди та компанії), а без них неможливо відроджувати ефективну кредитно-банківську систему і формувати фондовий ринок.

Виконаний у роботі аналіз стану грошово-кредитної системи дав змогу визначити такі головні напрями її вдосконалення з метою активізації інноваційних процесів в економіці: формування досконалої законодавчої бази розвитку і функціонування грошово-кредитної системи; структурні та інфраструктурні перетворення у грошово-кредитній діяльності; диверсифікація інвестиційно-інноваційної діяльності грошово-кредитних установ; застосування нових грошово-кредитних інструментів залучення капіталу до інноваційного процесу.

У роботі обгрунтовано доцільність (навіть за умов фінансової та грошової нестабільності) стимулювання виробництва на інноваційних засадах, зокрема шляхом застосовуваня фінансового лізингу, іпотечного кредиту та інвестиційного податкового кредиту.

Проаналізовано причини, що зумовили посилення інтересу до методів проектного фінансування: удосконалення умов та підвищення вимог роботи на фондових ринках; усвідомлення банками суттєвої відмінності між інвестиціями у цінні папери і реальними активами; збільшення для великих банків привабливості довготермінових кредитів як джерела стабільного доходу; переорієнтація великих клієнтів на ті банки, які готові кредитувати їхні інвестиційні проекти.

З'ясовано, що вирішальний вплив на інноваційний розвиток економіки має приватизація через систему фінансово-кредитних важелів. Найдоцільнішими напрямами формування та зміцнення приватної власності в Україні, які розглянуто в дисертації, є: удосконалення механізмів функціонування приватної власності; поглиблення приватизаційних процесів; стимулювання залучення іноземного капіталу.

У завершальному підрозділі роботи доведено, що для успішного формування інноваційної моделі необхідна активна соціальна політика: потребує синхронізації стратегія і тактика соціального реформування зі зростанням доходів основної частини населення. Необхідно також передбачити: ліквідацію затримок виплати заробітної платні; зміну структури доходів населення; зменшення диференціації доходів і майнового розшарування населення, формування середнього класу; зростання ролі людського капіталу в економічному розвитку; посилення державного втручання у ринок праці; стимулювання державою високоякісної праці; реформування пенсійної системи. Першочерговим завданням держави є також упорядкування економічного середовища, захист його від криміналізації, створення правового поля і сприятливих умов для цивілізованого бізнесу та соціально-економічного прогресу.

В економіці України відбулись реальні зрушення від періоду різкого падіння та стагнації виробництва до економічного зростання. Фінансово-кредитне забезпечення сталості економічного зростання в цих умовах є особливо актуальним. Тому необхідно реалізувати інноваційно-інвестиційну стратегію розвитку вітчизняної економіки. Це можна зробити лише шляхом створення в державі на основі політичних і економічних рішень дієвого фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку.

ВИСНОВКИ

Україна за науково-технічним та інтелектуальним потенціалом може посісти чільне місце у міжнародному економічному співтоваристві в разі вибору такого шляху розвитку економіки, який забезпечував би їй стале економічне зростання. Таким безальтернативним типом розвитку є інноваційний. Дослідження головних проблем формування фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки в Україні дали змогу зробити такі висновки і пропозиції теоретичного, методологічного і практичного характеру для вирішення головних завдань роботи щодо поставленої мети дисертації.

На підставі системного аналізу сутності й особливостей інновацій у сучасній ринковій економіці з'ясовано теоретичні основи інноваційної моделі розвитку економіки України. Визначено, що інноваційна модель - це теоретичне вираження інноваційних пріоритетів, напрямів, структур, мотивацій, стратегій і механізмів, спрямованих на формування інноваційного типу розширеного відтворення виробництва та всіх форм власності національної економіки.

Реалізацію ідеї інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України гальмують різні чинники, важливішими з яких є слабини фінансово-кредитного механізму. За допомогою аналізу теоретико-методологічних основ становлення фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки у дисертаційному дослідженні визначено його головні складові - фінансово-кредитні методи, форми і важелі, а також його правове, нормативне та інформаційне забезпечення, і з'ясовано, що найважливішим фактором інноваційного розвитку є підприємництво, а також фінансово-кредитні важелі та інструменти державної підтримки інноваційної сфери.

Структурна перебудова національної економіки України є нагальною. У дисертації досліджено і розроблено фінансово-інноваційну модель такої перебудови, зокрема, на основі системи венчурного фінансування та використання протекціоністських інструментів.

Визначено переваги механізму венчурного фінансування, які полягають у тому, що воно відбувається у формі участі в статутному фонді підприємства; є довготерміновим; інвестори безпосередньо активізують діяльність фірми, яку фінансують. Венчурне фінансування провадять за допомогою акцій, боргових зобов'язань тощо.

Обгрунтовано, що структурній перебудові економіки України може також сприяти використання таких конкретних методів, важелів та інструментів фінансово-кредитного механізму реалізації інноваційної політики: спрямування 5% коштів бюджету України на фінансування і надання державних гарантій для реалізації інноваційних проектів; створення механізму реструктуризації і погашення заборгованості науково-дослідним організаціям з державного бюджету; визначення в зарубіжних кредитних лініях квот для закупівлі обладнання з метою реалізації високоефективних інноваційних проектів під гарантії держави; запровадження нелінійної амортизації для іноземних інвесторів, які виробляють інноваційну продукцію за міжнародними комерційними контрактами; запровадження квот бюджетного фінансування малому підприємництву в інноваційній сфері в разі оголошення конкурсів на реалізацію інноваційних проектів; безоплатне або на пільгових умовах передання державного майна чи землі для створення інноваційних підприємств (головно в галузі освіти або малого і середнього бізнесу), а також наукової інфраструктури в регіонах; удосконалення конкурсної системи відбору інноваційних проектів і виконавців та збільшення частки реалізації в економіці швидкоокупних проектів; заснування регіональних венчурних інноваційних фондів; створення механізму коригування експортних мит і акцизів на інноваційну продукцію з метою її проникнення на зарубіжні ринки й отримання максимального експортного виторгу; кредитування з участю держави орієнтованих на експорт проектів освоєння високотехнологічної продукції; підвищення ставок мита на імпортну продукцію, аналоги якої виробляють вітчизняні підприємства; розробка законодавчо-правового забезпечення митного, податкового і соціального захисту національного інноваційного виробника від нерівноправної ринкової конкуренції з боку як українських, так і світових банківсько-фінансових олігархів і транснаціональних фінансово-промислових корпорацій; вжиття жорстких законодавчих заходів проти фінансових “пірамід”, уведення дієвих грошових санкцій проти порушників процесів фінансово-грошового обігу; застосування за умови політичної стабільності та послаблення податкового тиску на інноваційне підприємництво обмеженої грошової емісії для кредитування розвитку високоефективного виробництва наукомісткої продукції; надання коротко- і довготермінових кредитів кооперативам, фермерам для придбання добрив і нової техніки під заставу землі чи під гарантії інших кооператорів або фермерів; посилення використання лізингу нового обладнання і машин, прискорене формування науково-виробничих, виробничо-торгових і фінансових об'єднань, які орієнтують виробництво на вирішення стратегічних соціальних та економічних завдань; стимулювання інноваційного виробництва шляхом випуску акцій інвестиційними компаніями в разі реалізації ними конкретних інвестиційних проектів, які пройшли спеціальну експертизу; підвищення споживчого попиту завдяки суттєвому збільшенню оплати праці, передусім у науково-інноваційній сфері, досягнення частки оплати праці у ВВП не менше 30%; стабілізація цін на базові види продукції промислового та сільськогосподарського виробництва і наступне їхнє зниження з підвищенням ефективності виробництва на засадах інновацій.

Загальний стан розвитку економіки України в дисертації розглянуто під кутом зору впливу на нього інноваційно-інвестиційної діяльності як на макро-, так і на мікрорівні.

Доведено, що Україна має значний науково-технічний потенціал, проте низьку інноваційну активність. Ринкові перетворення, які радикально змінили економічні умови господарювання, майже не торкнулися принципових основ тої інституційної моделі, яка була характерна для радянської епохи: відрив науки від господарської практики; відсутність механізмів оцінки ефективності державних науково-технічних програм; переважне фінансування організацій, а не пріоритетних напрямів науково-технічної діяльності.

Головними причинами незадовільної інноваційної діяльності підприємств, а отже, руйнування і зменшення науково-технічного потенціалу, є такі: нестача власних коштів; високі процентні ставки за кредит; труднощі з одержанням довготермінових кредитів; небезпека зростання заборгованості; недостатня прибутковість інвестицій; відсутність коштів у замовника; незабезпеченість сировиною; відсутність державної підтримки; недоліки законодавчої бази. Це зумовлює необхідність формування адекватного фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки, який у дисертації розглянуто як сукупність методів і форм, інструментів та важелів з відповідним регулюванням і забезпеченням їхнього впливу на інноваційний розвиток усіх сфер національної економіки.

Інноваційне підприємництво у дисертації розглянуто як чинник інноваційного розвитку економіки.

Визначено, що важливішими фінансово-кредитними інструментами розвитку інноваційного підприємництва в Україні є цільові програми, які концентрують бюджетні і позабюджетні кошти для фінансування НДДКР. Програмно-цільове фінансування запропоновано провадити на конкурентних засадах і використовувати для формування та виконання науково-технічних програм, зокрема, інкубаторні програми, які реалізують на двох рівнях регіональному та місцевому. Метою регіональних інкубаторних програм є створення центрів розвитку інноваційного підприємництва (інкубаторів малого бізнесу).

В рамках інкубаторів рекомендовано створювати місцеві інкубаторні програми, які формують сприятливе середовище для прискореної реалізації інноваційних проектів. Кожний інноваційний проект доцільно оформляти у самостійну малу фірму, яку підтримує інкубатор. Довівши інноваційний проект до продажу продукту на ринку, фірма починає діяти самостійно, тобто виростає з інкубатора.

Встановлено, що причиною слабкого розвитку малого інноваційного підприємництва в Україні є відсутність розвиненої інноваційної інфраструктури. Інкубаторні програми можуть стати основою для формування складніших інноваційних систем технопарків і технополісів, здатних розвивати науково-технічний потенціал вітчизняної економіки і прискорити її структурну перебудову.

Поєднання державних цільових програм, державних інноваційних програм, галузевих програм технологічного розвитку, програм розвитку інкубаторів та окремих інноваційних проектів створить умови для насичення внутрішнього і зовнішнього ринку конкурентоспроможною продукцією на основі високотехнологічних виробництв.

Аналіз стану інноваційної діяльності, виконаний у дисертації, дав змогу визначити механізм регулювання цієї діяльності через мотиваційне стимулювання довготермінових капітальних вкладень у інвестиційні проекти.

Визначено, що обсяги фінансування інноваційних проектів з банківських кредитів свідчать про масштаби довготермінового кредитування. Нині питома вага довготермінових кредитних вкладень комерційними банками України становить 14%. Головними чинниками, що обмежують довготермінове інноваційне кредитування, є високий рівень процентних ставок за банківськими кредитами, низька ліквідність об'єктів застави інноваційного кредиту, великий кредитний ризик, зацікавленість банків у кредитуванні проектів зі швидким обігом грошей.

Для підвищення прибутковості від кредитно-інноваційної діяльності обгрунтовано доцільність таких заходів: зниження ставки податку на ту частку прибутку банків, яку спрямовують для фінансування інноваційного підприємництва; звільнення банків від оподаткування прибутку, отриманого від операцій кредитування інноваційних проектів терміном понад три роки; зниження норми обов'язкового резервування ресурсів; дозвіл банкам, які залучають ресурси у вільноконвертованій валюті, формування обов'язкових резервів також у цій валюті.

Мотиваційне стимулювання грошових накопичень і їхнє використання для підтримки інноваційного підприємництва доцільно провадити не тільки через систему банківських, а й спеціалізованих кредитних небанківських установ.

Виявлено, що для зниження ризику кредитування інноваційного підприємництва доцільно вжити такі заходи: організувати державне страхування кредитів на інноваційні проекти; запровадити державні гарантії щодо стратегічного фінансування нововведень; застосовувати довготермінове рефінансування НБУ комерційних банків з урахуванням наявності у позичальників високоефективних і стратегічних інноваційних проектів; запровадити механізм державних дотацій за кредитні ресурси на інноваційні проекти; визначати боргову кримінальну відповідальність і накладати арешт на майно винних осіб, які використовували кредитні ресурси банків для фінансових спекуляцій з метою особистого збагачення; підвищити стійкість кредитних організацій та вдосконалити систему нагляду за їхньою діяльністю; закріпити право про заборону формування структурного капіталу кредитної організації за негрошові кошти та уточнити порядок придбання акцій, щоб недобросовісні інвестори не потрапили до складу учасників кредитних організацій; визначити вимоги до кваліфікації і ділової репутації кандидатів на відповідальні пости в кредитні організації; інноваційне підприємництво провадити за європейськими стандартами обліку та звітності.

З'ясовано, що для розвитку підприємництва в Україні доцільно посилити вплив держави на ці процеси, удосконаливши структуру управління різними інноваційними фондами, створенням державних спецфондів, наданням дотацій малим інвестиційним фірмам. Доведено, що на розвиток підприємництва може активно впливати зміна амортизаційної політики, зокрема, перехід на систему прискореної амортизації, використання амортизаційного фонду лише за цільовим призначенням, а також розробка організаційних та фінансово-економічних важелів сприяння економічній безпеці інноваційного підприємництва.

На підставі аналізу можливості економічної інтеграції України у європейське співтовариство в дисертації визначено, що використання зарубіжного і вітчизняного досвіду розвитку й фінансування інноваційної сфери підтверджує ефективність стратегій нарощування, запозичення та перенесення. З'ясовано також, що на інтеграцію України у світовий економічний простір суттєво впливають корпоративні стратегії зростання фірми (завоювання, глобалізація, вертикальна інтеграція, родинна диверсифікація і конгломерація).

З огляду цих стратегій інновації інтернаціоналізуються. Усі стратегії спрямовані на активізацію інноваційної діяльності. Пріоритетними ж повинні бути високоефективні і швидкоокупні інноваційні проекти. Крім того, для реформування економіки України у дисертації запропоновано застосувати зарубіжний досвід використання таких фінансових інструментів, як форфейтинг, факторинг, усунення подвійного оподаткування, страхування контрактів тощо, а також механізм міжнародної фінансово-кредитної підтримки малих і середніх підприємств (залучення іноземних кредитів, грантів тощо; використання кредитів міжнародних фінансових організацій: ЄБРР і СБ, міжнародних запозичень від урядів ФРН, США, Нідерландів; реалізація проектів міжнародної фінансової корпорації, створення мережі бізнес-центрів та ін.).

Фінансово-кредитне забезпечення формування інноваційної економіки України, як це з'ясовано у дисертації, перебуває у початковій стадії. Пропозиції щодо його удосконалення дали змогу запропонувати авторську концепцію формування фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки України, у якій особливу увагу приділено запропонованій стратегії розвитку фінансування інноваційної сфери та фінансово-кредитного механізму реалізації державної інноваційної політики. Розроблено пропозиції і рекомендації з оптимізації інноваційної стратегії розвитку вітчизняних підприємств за умов ринкової трансформації та глобалізації національної економіки.

З'ясовано, що фінансово-кредитний механізм ринкової економіки повинен забезпечувати взаємопов'язане, синхронне функціонування всіх складових елементів фінансово-кредитної системи. Гроші й управління ними є серцевиною інституційної перебудови. Однак вони “працюють” раціонально тільки тоді, коли у суспільстві діє ефективний фінансово-кредитний механізм, який за умов переходу до ринку повинен вирішувати такі завдання: забезпечення збалансованості в економіці; сприяння соціальному захисту населення в ринкових умовах; створення сприятливого економічного середовища для розвитку підприємництва; розбудова необхідної інфраструктури для обслуговування фінансового ринку.

Виконане дослідження дало змогу сформулювати нові наукові проблеми, які мають важливе теоретичне та практичне значення і можуть стати предметом подальших наукових пошуків, зокрема, такі: оптимальне використання венчурного капіталу, державне страхування кредитів на інноваційні проекти, розширення застосування організаційно-економічних форм стимулювання сфер інноваційної діяльності, активізація переходу інноваційного підприємництва на європейські стандарти обліку і звітності; ефективне використання для розробки та реалізації відповідної державної інноваційної політики конкретних методів, важелів та інструментів фінансово-кредитного механізму.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

Монографії, підручники, посібники, брошури

1. Крупка М.І. Фінанси і підприємництво в Україні на межі тисячоліть. - Львів: Діалог, 1997. - 272 с. - 14,3 друк. арк.

2. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. - Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2001. - 608 с. - 38,0 друк.арк.

3. Крупка М.І., Береський Я.О., Реверчук С.К. Актуальні проблеми розвитку підприємництва в Україні. - Львів: Діалог, 1999. - 256 с. - 13,4 друк.арк. (Авт. матеріал: С. 21-48, 49-74, 75-90, 97-110, 127-140, 141-150, 183-190, 217-232, 237-246. - 7,4 друк. арк.).

4. Реверчук С.К., Крупка М.І. Фінанси малого бізнесу. - Львів: Діалог, 1996. - 96 с. - 6,0 друк.арк. (Авт. матеріал: С. 47-61, 77-85. - 1,0 друк. арк.).

5. Крупка М.І. Фінансово-економічні аспекти безпеки інноваційного підприємництва // Економічна безпека України: внутрішні та зовнішні чинники /За заг. ред. Я.Й.Малика. - Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. - 256 с. - 14,6 друк.арк. (Авт. матеріал: С. 107-123. - 1,0 друк.арк.).

6. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. К.: Атіка, Ельга-Н, 2000. - 592 с. - 34,4 друк.арк. (Авт. матеріал: - теми 5-13. - 9,2 друк.арк.).

7. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії. -К.: Атіка, 2001. - 344 с. - 18,1 друк.арк. (Авт. матеріал: теми 4, 9, 11, 13, 15. - 6,1 друк.арк.).

8. Реверчук С. К., Крупка М.І. Анатомія малого бізнесу. Львів: Діалог, 1996. - 116 с. - 7,25 друк.арк. (Авт. матеріал: С.10-22, 54-65, 65-83, 91-102, 102-111. - 3,1 друк. арк.).

9. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Г.Ватаманюка та С.М.Панчишина: 2-ге вид., доп. - Львів: Інтереко, 1998. - 708 с. - 44,5 друк. арк. (Авт. матеріал:С. 76-79, 95-104, 104-112, 279-283, 283-287, 294-298, 621-629, 629-632. -3,5 друк.арк).

10. Михасюк І., Крупка М., Залога З. Аграрна реформа і формування підприємницьких структур. - Львів: Укр. технології, 1998. - 28 с. - 1,3 друк.арк. (Авт. матеріал: С.8-11, 17-22. - 0,5 друк. арк.).

11. Реверчук С.К., Кубай Н.Є., Крупка М.І. Мала приватизація. - Львів: Діалог, 1996. - 128 с. - 8,0 друк.арк. (Авт. матеріал: С.14-23, 24-31. - 1,0 друк. арк.).

12. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Ватаманюка і С.Панчишина. - К.: Альтернативи, 2001. - 608 с. - 38 друк. арк.(Авт. Матеріал: С.105-110; 334-341. - 1,0 друк. арк.).

13. Економіка: Навч. посібн. для 10-11 класів / За ред. З.Г.Ватаманюка, С.М.Панчишина. - К.: Либідь, 1999. - 384 с. - 22,3 друк. арк. (Авт. матеріал: С.155-172, 248-259. - 1,9 друк. арк.).

14. Влада. Банки. Бізнес: політекономія взаємодії і розвитку: Монографія / За ред. С.К.Реверчука. - К.: Атіка, 2002. - 320 с. - 16,6 друк.арк. (Авт. матеріал: С. 61-74, 191-211. - 1,7 друк.арк.).

15. Юринець В.Є., Крупка М.І., Сажинець С.Й., Смаль З.В. Основи інформаційних систем бухгалтерського обліку. - Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. - 258 с. - 15,0 друк.арк. (Авт. матеріал: С. 4-12, 18-26, 27-31, 52-56, 70-75, 84-94, 114-121, 221-235. - 3,8 друк. арк.).

16. Статті у наукових виданнях

17. Крупка М.І. Фінансові інструменти державного регулювання та підтримки інноваційної сфери // Фінанси України. - 2001. - № 4. - С. 77-84. - 0,5 друк.арк.

18. Крупка М.І. Фінансові особливості економічної інтеграції України у світове господарство // Фінанси України. - 2001. - № 9. - С. 8-21. - 0,9 друк.арк.

19. Крупка М.І. Фінансово-промислові групи: суть, форми, особливості й перспективи розвитку в перехідній економіці // Наук. вісник Волин. ун-ту ім. Лесі Українки. Економічні науки. - 2001. - № 4. - С. 173-175. - 0,2 друк.арк.

20. Крупка М.І. Види та особливості інноваційної моделі розвитку економіки // Формування нової парадигми економічної теорії в Україні. - Львів: Інтереко, 2001. - С. 24-32. - 0,5 друк.арк.

21. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки // Фінанси України. - 2001. - № 11. - С. 86-98. - 0,8 друк.арк.

22. Крупка М.І., Моряк Т.П., Гнатюк Н.І Проблеми розвитку малого підприємництва в Україні // Економіка України: десять років реформ. За ред. З.Ватаманюка, С.Панчишина. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001.- 496 с. - 31,0 друк.арк. (Авт. матеріал: С. 149-200, (особисто - С. 165-180. - 1,1 друк. арк.)

23. Крупка М.І. Фінансово-економічні аспекти розвитку малого підприємництва в Україні // Фінанси України. - 1998. - № 5. - С. 72-78. - 0,4 друк.арк.

24. Крупка М.І. Роль фінансово-кредитного механізму в стимулюванні відродження та розвитку виробництва // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. - 1998. Вип. 28. - С. 26-29. - 0,2 друк.арк.

25. Крупка М.І. Механізм управління кредитними ризиками в реалізації фінансово-кредитної політики держави // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. - 2001. - Вип. 30. - С. 111-120. - 0,9 друк.арк.

26. Крупка М.І. Фінансовий механізм реформування державної власності // Фінанси України. - 2002. - № 3. - С. 70-80. - 0,7 друк.арк.

27. Крупка М.І. Реформування власності та залучення іноземного капіталу // Фінанси України. - 2002. - № 5. - С. 31-43. - 0,8 друк.арк.

28. Крупка М.І. Фінансові методи активної соціальної політики // Фінанси України. - 2002. - № 7. - С. 3-13. - 0,7 друк.арк.

29. Крупка М.І., Скаско О.І. Стратегія формування ефективного кредитного механізму в умовах ринкової економіки // Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб'єктів. Зб. наук. праць. - Львів: Інтереко, 2002. - (Формування ринкової економіки в Україні. - Спецвип. 11). - С. 89-93. - 0,3 друк.арк., (особистий внесок - 0,2 друк.арк.).

30. Крупка М.І. Вплив амортизації на інноваційний розвиток підприємництва в Україні // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. - 2002. - Вип. 31. - С. 51-55. - 0,3 друк.арк.

31. Крупка М.І. Фондовий ринок України в стратегії розвитку інноваційної економіки // Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні. Зб. наук. праць. - Луцьк: Ред.-вид. відділ Волин. ун-ту ім. Лесі Українки, 1999. - С. 61-63. - 0,2 друк.арк.

32. Крупка М.І. Підприємництво як фактор інноваційного розвитку економіки // Актуальні проблеми розвитку підприємництва в Україні. За ред. С.К.Реверчука. - Львів: Діалог, 1999. - С. 7-20. - 0,8 друк.арк.

33. Крупка М.І. Роль фінансів в активізації соціальних і економічних інтересів розвитку ринкової економіки України // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. - 1994. - Вип. 25. - С. 25-30. - 0,35 друк.арк.

34. Крупка М.І., Скаско О.І. Роль банківської системи у формуванні ринкової економіки України // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. - 1997. - Вип. 27. - С. 35-38. - 0,25 друк.арк. (Особистий внесок - 0,15 друк. арк.).

35. Ковалюк О.М., Крупка М.І., Коваленко В.М. Вплив податкової і бюджетної політики на розвиток приватного бізнесу // Влада. Банки. Бізнес: політекономія взаємодії і розвитку. За ред. проф. С.К.Реверчука. - К.: Атіка, 2002. - 320 с. - 16,6 друк.арк. (Особистий внесок - С. 212-244. - 2,0 друк.арк.).

36. Крупка М.І. Економіко-математичне моделювання фінансування інноваційного розвитку економіки // Формування ринкової економіки в Україні. Наук. зб. Спецвип. 9: Актуальні проблеми економічної теорії. - Львів: Інтереко, 2002. - С. 123-1300.- 0,5 друк.арк.

37. Крупка М.І., Ковалюк О.М., Сажинець С.Й. Фінанси і фінансова політика Уряду України в роки розбудови державності // Перехідна українська економіка: стан і перспективи. - К.: Академія, 1996. - 224с. - 11,8 друк.арк. С. 136-144. - 0,6 друк.арк. (Особистий внесок - 0,3 друк. арк.).

38. Ковалюк О.М., Крупка М.І., Миронюк А.К. Актуальні проблеми фінансової політики Уряду в умовах формування ринкових відносин // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. - 1997. - Вип. 27. - С. 21-24. - 0,3 друк.арк. (особистий внесок - 0,15 друк. арк.).

39. Крупка М.І. Проблеми розвитку фінансів України // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. - 1993. - Вип. 23. - С. 51-52. - 0,2 друк.арк.

40. Крупка М.І., Скаско О.І. Вплив оперативної банківської інформації на розвиток фінансової системи України // Фінанси України. - 2002. - № 11. - С. 107-110. - 0,3 друк.арк. (Особистий внесок - 0,2 друк.арк.).

41. Крупка М.І. Роль прибутку в нових умовах господарювання (рос. мовою) // Вопросы совершенствования финансово-крединого механизма и усиление его воздействия на повышение эффективности производства. Сб. науч. тр. - М.: МФИ, 1987. - С. 57-60. - 0,2 друк. арк.

42. Кончаковський І.В., Крупка М.І. Вплив науково-технічного прогресу на використання трудових ресурсів // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. - 1984. - С. 3-5. - 0,2 друк. арк. (особистий внесок - 0,15 друк.арк.).

АНОТАЦІЯ

Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю: 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2002.

Досліджено теоретико-метологічні основи фінансово-кредитного механізму, утверджено новий напрям у вітчизняній фінансовій науці - фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. Проаналізовано фінансово-інноваційну модель структурної перебудови економіки та її зростання, фінансово-кредитні інструменти розвитку конкурентного підприємництва, фінансово-кредитний механізм економічної інтеграції України у світове господарство. Окремо розглянуто головні фінансово-інвестиційні напрями формування інноваційної економіки.

Ключові слова: фінансово-кредитний механізм, інновації, інноваційна політика, інноваційне підприємництво, трансформаційна економіка, інноваційно-інвестиційна активність, економічна інтеграція, глобалізація.

Аннотация

Крупка М.И. Финансово-кредитный механизм инновационного развития экономики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2002.

В диссертации исследованы сущность и основные элементы финансово-кредитного механизма инновационного развития экономики, особенности и закономерности его эволюции и оптимизации в условиях рыночной трансформации экономики Украины. Диссертационное исследование развивает научное направление финансовое обеспечение функционирования и развития предприятий, и утверждает новое направление в отечественной финансовой науке - финансово-кредитный механизм развития инновационной экономики Украины.

Проанализирована финансово-инновационная модель структурной перестройки экономики и ее роста, финансово-кредитный механизм экономической интеграции Украины в мировое хозяйство. Исследовано состояние и тенденции развития интеллектуального, научно-технического и финансового потенциала, изучены факторы активизации инновационной деятельности на макро- и микроуровне.

Раскрыто механизм регулирования инновационной деятельности и стимулирования мотивации долгосрочных инновационных инвестиций, освещены проблемы амортизационной политики и финансово-экономические аспекты инновационного предпринимательства.

На основании анализа мирового опыта для регулирования экономики предложено использовать инновационное государственное предпринимательство как инструмент развития предприятий и производств, базирующихся на результатах и достижениях НИОКР. С этой же целью в работе рекомендуется более действенно использовать льготы в налоговой, кредитной, амортизационной политике и др.

Для изменения существующей в Украине малоэффективной модели инвестиционной деятельности диссертантом предложены механизмы стимулирования развития фондового рынка и банковской системы, аккумулирования внутренних сбережений с целью их трансформации в инвестиции.

С помощью использования математического моделирования в диссертации сформулировано вывод о возможности оптимизировать инвестиционную стратегию инвестора на основании минимальных потребностей в инвестициях как отраслей, так и отдельных предприятий. В Украине отраслевая структура инвестиций является нерациональной: обделены инвестиционными средствами такие отрасли, как сельское и лесное хозяйство, образование, наука и др.

Для вывода предприятий на оптимальный уровень рентабельности и улучшения процесса реструктуризации проблемных кредитов в диссертационном исследовании предложено расширить практику консорциумного кредитования.

Автором обосновано вывод: практика чрезмерного налогообложения малых инновационных предприятий ведет к тому, что они или переходят в теневую экономику, или же вовсе прекращают производственную деятельность. Это, в конечном итоге, сокращает общую базу налогообложения. Доказано целесообразность отмены авансовой формы уплаты НДС, поскольку это ведет к вымыванию оборотных средств предприятий.

Изучены особенности экономической интеграции в условиях глобализации, проблемы и механизмы финансово-кредитного стимулирования внешнеторговой и международной поддержки украинских предприятий, в том числе мелких и средних.

Определены и обоснованы главные финансово-инвестиционные направления формирования инновационной экономики в переходной к рынку период, в частности: активизация государственного регулирования инновационного развития методом его программирования; развитие фондового рынка и усовершенствование банковской системы; укрепление частной собственности; оптимальное привлечение иностранного капитала; усиление финансово-инновационной составляющей социальной политики.

Автором разработана и предложена концепция формирования финансово-кредитного механизма развития инновационной экономики в условиях её рыночной трансформации с учётом анализа противоречий и проблем инновационной деятельности, поиска и стимулирования оптимальных решений и приоритетов.

Ключевые слова: финансово-кредитный механизм, инновации, инновационная политика, инновационное предпринимательство, трансформационная экономика, инновационно-инвестиционная активность, экономическая интеграция, глобализация.

Annotation

Krupka M.I. Financial-credit mechanism of innovation development of Ukraine economics.- Manuscript.

Dissertation for a doctoral degree in economics: speciality 08.04.01. - finances, money circulation, credit. - Taras Chshevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2002.

The dissertation researches theoretical and methodological foundations of financial-credit mechanism of innovation development of Ukraine economics. A new directive “Financial-credit mechanism of the development of innovation economics in Ukraine” is implemented in the country's national science.

Financial-innovative model of structural reconstruction of economics and its growth has been analysed. Financial-credit mechanism of economic integration of Ukraine into the world's economy has been considered. Main financial-innovative directives of formation of innovation economics of Ukraine has been dwelt upon.

Key words: financial-credit mechanism, innovation, innovation policy, innovation business, transformational economics, innovation-investing activity, economic integration, globalization.

Размещено на Allbest.ru

...