Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки”

Київ 2004

вексельний обіг фондовий ринок

Актуальність теми. Фондовий ринок для багатьох країн світу служить одним із потужних факторів розвитку економіки та її стабільності. В Україні, як і в інших країнах з ринковою економікою, оборот цінних паперів має стати важливою сферою, без якої даремно сподіватись на ефективне функціонування складного механізму ринкової економіки. Проте за певних умов операції з цінними паперами на цьому ринку можуть стати руйнівним фактором, що призводить до виникнення фінансових криз.

Протягом 90-х років двадцятого століття економіка України пережила тяжку економічну кризу, яка призвела до порушення економічних відносин між партнерами, спаду виробництва, не сприяла розвитку фондового ринку та спричинила згортання вексельного обігу. Вона спромоглася дискредитувати сторіччями апробовані інструменти фондового ринку. Тож у країні склалися незадовільні умови застосування фінансових інструментів, проте серйозної альтернативи їм немає, а відтак, позбавляти економіку цих інструментів на довгий час немає сенсу. Доцільніше було б адаптувати вже існуючі у світовій практиці фінансові інструменти до наших умов господарювання, зробити їх використання більш ефективним та розширити їх обіг.

Вексель, як один із фінансових інструментів, за своєю економічною природою є досить унікальним цінним папером. Так, з одного боку, він є короткостроковим борговим зобов'язанням, що опосередковує кредитні відносини, використовується в грошових розрахунках і, тим самим, виконує функцію засобу платежу. Розширення вексельного обігу створює альтернативу банківському кредитуванню, що в умовах дефіциту обігових коштів у підприємницьких структурах, може впливати на зниження банківських ставок. З іншого ж боку, вексель може бути використаний як додаткове джерело коштів для інвестування капіталу, передбачає фіксований характер платежу, і як переказаний може багаторазово обертатись на вторинному ринку.

Правильно організований вексельний обіг дозволяє гарантувати повноту і своєчасність оплати зобов'язань, встановлює правову взаємозалежність покупця і продавця продукції (товарів, робіт, послуг) та передбачає їх взаємоконтроль, а також цивілізоване вирішення спорів в разі невиконання зобов'язань. Застосування векселя також дозволяє залучати до розрахунків, не лише осіб, пов'язаних з операціями купівлі-продажу продукції, а й інших, в тому числі й фінансових посередників, що, в свою чергу, прискорює сам процес вексельних розрахунків, підвищує ступінь взаємовідповідальності за здійснення угод.

Проблеми фондового ринку, в тому числі становлення вексельних відносин, в різний час досліджували вчені-економісти такі як: А.Б. Аваков, М.М. Агарков, О.І. Барановський, М.О.Бурмака, П.Ю. Бородін, І.Ф. Гіндін, С.О. Гуткевич, А.В.Демківський, М.П. Денисенко, Д.Л.Іванов, А.В. Калина, В.В. Корнєєв, І.Є.Красько, Ю.М.Лисенков, В.М. Малюк, О.В.Мертенс, М.О. Мозговий, Ю.М. Мороз, В.П. Ходаківська, О.О. Фельдман та ін. У своїх працях вони визначили економічну сутність векселя, розглядали його види та форми, систематизували законодавство щодо вексельного обігу, розглядали особливості вексельного обігу на різних етапах його розвитку. Проте в нинішніх економічних умовах функціонування вексельних відносин вимагає нових підходів до використання векселя саме як інструменту фондового ринку і удосконалення методів забезпечення інтересів суб'єктів таких відносин. У зв'язку з цим дуже загострилися проблеми виявлення надійності учасників вексельних відносин (як юридичних, так і фізичних осіб), подальшого розвитку прогресивних схем вексельного обігу і формування його інфраструктури, а також упорядкування продажу вексельних бланків та експертизи їх на дійсність. Модифікована у відповідності до потреб вексельного ринку інфраструктура може сприяти декриміналізації вексельного обігу через підвищення інформаційної прозорості ринку і ліквідації тих вузьких місць, які використовувались недобросовісними суб'єктами ринку. Ці проблеми є назрілими і досить актуальними для України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної тематики Українського науково-дослідного інституту системних досліджень, стабілізації та розвитку економіки “Економічні проблеми теорії і практики менеджменту сталого розвитку економічних систем” (державний реєстраційний номер 0101V007350), програма “Інституційне та фінансове забезпечення підприємництва в Україні”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці теоретико-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо удосконалення вексельного обігу на фондовому ринку України.

Для досягнення зазначеної мети у дисертації були поставлені такі завдання:

- узагальнити теоретичні основи вексельного обігу та уточнити сутність, місце і значення векселя в системі інструментів фондового ринку;

- визначити концептуальні засади розвитку вексельного обігу, обґрунтувати особливості їх застосування на сучасному етапі розвитку економіки України;

- розкрити сутність і значення рейтингової оцінки фінансового стану емітентів цінних паперів як інструменту моніторингу фондового ринку;

- розробити методичні підходи до рейтингування векселедавців - юридичних та фізичних осіб;

- запропонувати напрямки подальшого розвитку інфраструктури ринку векселів в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти вексельного обігу на фондовому ринку України.

Об'єктом дослідження є фінансові відносини суб'єктів вексельного обігу на фондовому ринку України.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні дослідження українських та зарубіжних вчених щодо формування та функціонування фондового ринку і векселя як його інструменту, нормативно-правова база сучасного вексельного обігу в Україні та світі. Дослідження проводились з використанням різноманітних наукових методів. Метод порівняльного аналізу використовувався при дослідженні економічних категорій, методик оцінки фінансового стану векселедавців та законодавчої бази щодо вексельного обігу в Україні та світі. Методи горизонтального та вертикального аналізу застосовувались при визначенні тенденцій розвитку та структури фондового ринку України, а метод коефіцієнтів - при оцінці платоспроможності векселедавців. Метод кластеризації - при встановленні класів позичальників за результатами кредитного рейтингу; експериментальний метод - при апробації методики кредитного рейтингу векселедавців на підприємствах переробної промисловості Черкаської області; трендовий метод - при виявленні тенденцій розвитку вексельного обігу та розрахунку рівняння тренду для прогнозування доходів векселедавців - фізичних осіб; метод синтезу - при адаптації досвіду інших країн для складання кредитного рейтингу. Також були застосовані методи схематичного зображення, опитування, власного спостереження та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методичних підходів щодо відновлення та організації повноцінного вексельного обігу на фондовому ринку України. Основні положення, що визначають наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному:

вперше:

- розроблена методика складання рейтингів векселедавців - фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності або працюють на підставі трудової угоди. Дана методика базується на поєднанні показників якісного аналізу (вік, рівень освіти, соціальна, ділова та кредитна репутація) та кількісного аналізу, який враховує не лише поточний фінансовий стан, а й майбутні доходи векселедавця, спрогнозовані за допомогою трендового методу;

удосконалено:

- концептуальні засади вексельного обігу шляхом поліпшення інфраструктури вексельного ринку в Україні, що передбачає запровадження її нових елементів (спеціалізованих рейтингових агентств, розрахункових палат, саморегулівних організацій вексельного ринку), а також зміну функцій та доповнення їх по існуючих елементах для підвищення ефективності застосування векселів в Україні;

- методичні підходи до рейтингування векселедавців - юридичних осіб шляхом застосування якісного та кількісного аналізу, показники якого враховують особливості вексельного обігу та результати діяльності провідних світових рейтингових агентств, що дозволить забезпечити надійність вексельних операцій;

дістали подальший розвиток:

- сутність понять “вексель” та “вексельний обіг”, що базуються на розширеному трактуванню векселя не лише як інструменту кредиту і платежу, а й як фінансового інструменту фондового ринку;

- механізм погашення векселя через розрахункову палату, що дає можливість спростити процедуру пред'явлення векселя до платежу і зменшує ризик нерозрахунків між суб'єктами вексельних відносин;

- умови залучення до вексельного обігу фізичних осіб, що дозволять розширити їх доступ до кредитних ресурсів та прискорити грошовий обіг;

- оцінка вексельного обігу на фондовому ринку через встановлення тенденцій його розвитку, які обумовлені об'єктивними та суб'єктивними факторами функціонування економіки України.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці рекомендацій щодо складання та використання кредитного рейтингу векселедавців для юридичних осіб, який враховує не лише показники фінансового стану, а й якісні показники (довідка, видана Інвестиційною компанією “ІНФІКО” № 657 від “27” серпня 2003 р.), а також для фізичних осіб, що робить прозорішим і цей сегмент вексельного ринку (довідка №166 від “01” серпня 2003 р., видана Черкаським обласним кооперативно-державним об'єднанням по агропромисловому будівництву “Облагробуд”). Розроблені автором рекомендації щодо удосконалення інфраструктури ринку векселів прийняті до впровадження Черкаським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (довідка №01-587 від “01” серпня 2003р.).

Окремі положення дисертаційного дослідження були впроваджені також у навчальний процес у 2002-2003 н.р. при викладанні дисциплін “Фінансова статистика” та “Ринок фінансових послуг”. Розробки автора можуть бути використані в якості спеціального курсу “Вексельна справа” при навчанні магістрів спеціальностей 8.050104 “Фінанси” та 8.050105 “Банківська справа” (довідка № 2101/01 від “28” серпня 2003 р., видана Черкаською філією Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною завершеною роботою здобувача. Наукові розробки, узагальнення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі, одержано автором самостійно. Опубліковані праці підготовлені без співавторства особисто здобувачем.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні положення результатів дослідження обговорювались на засіданні Черкаського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на нараді в Черкаському обласному кооперативно-державному об'єднанні по агропромисловому будівництву “Облагробуд”, доповідались на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науковій конференції “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія і сьогодення” (24 березня 2003 р., м. Тернопіль), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість” (27-28 березня 2003р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень в постсоціалістичних країнах” (24-26 вересня 2003 р., м. Черкаси), ІХ Міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (27-28 листопада 2003 р., м. Київ).

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 8 робіт загальним обсягом 2,49 друк. арк., в тому числі 5 - у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,94 друк. арк.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації 168 стор., у тому числі: 50 таблиць, 24 рисунки, 33 додатки, список використаних джерел із 105 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих наукових результатів.

У розділі 1 - “Теоретико-методичні основи організації вексельного обігу на фондовому ринку України” досліджено сутність векселя та вексельного обігу, місце і значення векселя в системі інструментів фондового ринку; еволюцію видів і форм векселя, та схем вексельного обігу; виявлені особливості застосування векселів у фінансових розрахунках в Україні та причини згортання українського вексельного ринку, встановлено умови залучення до вексельного обігу фізичних осіб, удосконалено механізм погашення векселів через розрахункову палату.

Фондовий ринок, як невід'ємна складова фінансового ринку, являє собою, з одного боку, ефективний механізм концентрації та розподілу капіталу, а з іншого боку - є системою економічних відносин щодо випуску та обігу цінних паперів.

Вітчизняні та зарубіжні вчені застосовують різні класифікації цінних паперів. Відповідно до них вексель пропонуємо класифікувати таким чином (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Класифікаційні ознаки векселя як цінного паперу

Виходячи з наведених класифікацій, вексель може бути визначений як універсальний інструмент фондового ринку, що є борговим комерційним цінним папером, який призначений для оформлення кредитних, розрахункових та інвестиційних операцій, може випускатись державними органами влади, фізичними та юридичними особами лише в документарній формі, підлягає оплаті лише в обумовлений час і в обумовленому місці.

Вексельний обіг - це сукупність економічних відносин між суб'єктами з приводу видачі простих та переказних векселів, здійснення операцій з ними та виконання вексельних зобов'язань відповідно до чинного законодавства.

На даному етапі сфера використання векселя в Україні значно звужена через порушення еквівалентності обігу оборотних і необоротних активів, високу тінізацію економіки тощо. На фондовому ринку вексель існує лише на первинному ринку (при його випуску) та на пасивному позабіржовому ринку (при його авалі, акцепті, передачі по індосаменту, протесті у неплатежу та неакцепті, а також погашенні). Організований вторинний ринок для векселя тимчасово законодавчо недоступний через ряд серйозних порушень, допущених в процесі вексельного обігу у попередні роки. Проте, така заборона не тільки не вирішила проблеми, а й погіршила ситуацію в країні з кредитуванням, інвестуванням та поверненням боргів. Для відновлення та активізації повноцінних вексельних відносин в Україні на сучасному етапі актуальними є проблеми правильності здійснення операцій з векселем, починаючи з випуску і до його погашення, запобігання застосуванню кримінальних схем та забезпечення інформаційної “прозорості” ринку.

Враховуючи існуючі норми вексельного права, було встановлено, що до дефекту форми, тобто визнання векселя недійсним, призводять: відсутність у тексті документу назви “простий вексель” або “переказний вексель” відповідно; обумовлення платежу певними обставинами чи настанням певних подій; наявність неточностей у найменуванні платника; неправильно вказаний строк платежу; неправильно вказане місце платежу; відсутність реального місця складання; неоднозначність трактування дати складання векселя; невідповідність дати складання загальному змісту векселя; відсутність особистого підпису векселедавця; відсутність першого векселедавця.

Нами також встановлені випадки, при яких написи на вексельних бланках хоч і не призводять до недійсності векселя, проте не враховуються при здійсненні операцій з ним, а відтак, заважають учасникам вексельного обігу правильно визначити дійсність векселя (наприклад, зазначення суми відсотків у векселях, виданих на чітко зазначений строк; наявність умов, що обмежують індосамент; частковий індосамент; неправильне розташування бланкового індосаменту; закреслений індосамент; неправильна заборона акцепту та ін).

З початку 2002 року згідно із Законом України “Про вексельний обіг в Україні” учасниками вексельного обігу, нарешті, стали також і фізичні особи, але такий дозвіл виглядає скоріше як вирішення проблеми на папері, а не на практиці, оскільки чіткий механізм його здійснення відсутній. Основними моментами, які ми пропонуємо врегулювати, є: придбання вексельного бланку; випуск векселя; зазначення найменування платника на векселі; підпис на векселі; пред'явлення до платежу, платіж по векселю та інші.

Розвитку ринку цінних паперів та його вексельного сегменту значною мірою має сприяти підвищення його інформаційної прозорості та відкритості. В останній час, крім реклами, з'явились доступні та більш надійні джерела інформації. Так, в пресі почали публікуватись звіти про фінансову діяльність юридичних осіб (переважно відкритих акціонерних товариств), виходять видання, що повністю присвячені огляду фондового ринку і діяльності його суб'єктів.

При здійсненні операцій з цінними паперами важливо знати динаміку їх курсів, правильно оцінювати вплив основних факторів на цю динаміку. Проблема полягає в тому, що не тільки більшість інвесторів, а й багато фінансових посередників не в змозі порівняти цінні папери, що пропонуються на фондовому ринку, по ступеню доходності, ризику, оцінити фінансову стійкість того чи іншого емітента. Допомогти в цьому може система рейтингів фондового ринку. Призначення рейтингів - ранжувати в рамках єдиної і послідовної системи відносні рівні ризику боргових зобов'язань та основні фінансові показники діяльності (ліквідність, платоспроможність, прибутковість та ін.) їх емітентів. Існуючі в Україні методики оцінки платоспроможності підприємств ґрунтуються лише на кількісних або лише на якісних показниках. На думку автора, це є їх основним недоліком.

У розділі 2 - “Організація вексельного обігу та рейтингування емітентів в Україні” проаналізовано тенденції використання векселів на фондовому ринку України у 1998-2003 рр.; досліджено особливості організації діяльності провідних світових рейтингових агентств; здійснено порівняльний аналіз методик складання рейтингів цінних паперів, що використовуються українськими та світовими рейтинговими агентствами з метою виявлення найбільш цінного досвіду для адаптації його в нашій країні.

Динаміка вексельного обігу в Україні за 1998-2002 роки (рис. 2) свідчить про стрімке зростання операцій купівлі-продажу з векселями на вторинному фондовому ринку протягом 1998-2001 років, тобто про “вексельний бум”, а надалі - різке падіння, починаючи з березня 2002 року, та їх припинення в подальшому.

Рис. 2. Динаміка торгівлі векселями на вторинному фондовому ринку України за 1998-2002 рр., млн. гривень

Аналіз обсягів укладених угод з векселями на вторинному ринку України, засвідчив, що починаючи з 1998 р. по 2002 р. вони зросли з 2,35 млн. грн. до 50 млрд. грн. , тобто майже у 25 тис. разів. Прогнозуючи, на основі даних динаміки розвитку вексельного обігу за 1998-2002 р., подальший можливий розвиток вексельного обігу на вторинному фондовому ринку України, було визначено, що за умов сприятливого розвитку подій у 2003 році обсяг операцій з векселями міг би досягти майже 60000 млн. грн., а у 2005 році - більше 80000 млн. грн. Відбулись суттєві зміни також і в структурі обсягів украдених угод, про що свідчать результати аналізу, наведені на рис. 3.

за даними рис. 3, перше місце по операціях купівлі-продажу у 1998 році займали акції (64%), друге - облігації внутрішніх державних позик (27%), а третє - векселі (9%). Найбільшу питому вагу по операціях купівлі-продажу у 2001 р. вже займали векселі (44%), на другому місці були акції (28%) і на третьому - облігації внутрішньої державної позики (14%).

1998 рік:

2001 рік:

Рис. 3. Структура укладених угод купівлі-продажу цінних паперів на вторинному ринку за 1998 р. та 2001 роки

Такі суттєві зміни у вексельному обігу свідчили про швидкий розвиток вексельного ринку, проте торгівля векселями на організованому ринку у 2002 р. відбувалась фактично лише до березня місяця. Відтак на організованому ринку питома вага вексельних операцій впала з 44% у 2001 р. до 0,1% - у 2002 р. Починаючи з 2003 р. вексельний обіг продовжує здійснюватись, але вже виключно на первинному ринку, оскільки ДКЦПФР було прийняте рішення “Про заборону торгівлі векселями на організаційно оформлених ринках”. Даний нормативний акт було прийнято на виконання ст. 5 Закону України “Про обіг векселів в Україні” (2001р.), яким вимагалось дотримання форми векселя відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, встановленого Женевською конвенцією. Проблемою, з якою зіткнулись учасники фондового ринку при здійсненні операцій з векселями на той момент, була відсутність на старих бланках всіх передбачених реквізитів, через що вексель набував дефекту форми, тобто визнавався недійсним. Усугубляла ситуацію й та обставина, що вексель є паперовим цінним папером, а торгівля на біржовому ринку здійснюється переважно з електронними цінними паперами. На нашу думку, цей крок ДКЦПФР був поспішним і призвів до звуження сфери обігу векселів, а також самого фондовому ринку України.

Проте зазначені причини були скоріше формальною підставою для заборони. Економічна ж - полягала в неможливості наповнення дохідної частини державного бюджету через використання податкових, казначейських, енергетичних та інших видів векселів для погашення зобов'язань перед державою. Крім того саме в цей час набули розповсюдження операції з фальшивими векселями, що масово випускались підрозділом Міненерго - Національним диспетчерським центром електроенергетики (НДЦЕ) України. Ці векселі вперше потрапили на торги на вторинному ринку, і саме з цінними паперами даного емітента було здійснено найбільше зловживань, серед яких найпоширенішим було отримання дисконтних вексельних сум в установах комерційних банків та непогашення векселя в разі настання строку платежу (рис. 4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Схема розрахунків фальшивими векселями НДЦЕ

На рис. 4 операція 1 - НДЦЕ видає вексель обласним енергокомпаніями для подальших розрахунків за використану продукцію при виробництві електроенергії; 2 - обленерго розраховується векселями НДЦЕ з постачальниками за газ, воду, тепло та іншу продукцію; 3 - постачальники продають обленерго відповідну продукцію; 4 - постачальники використовують вексель для розрахунку по власних господарських операціях; 5 - та отримують натомість відповідну продукцію, товари і послуги; 6 - споживачі електроенергії до настання строку погашення векселя продають вексель через брокерську контору на фондовій біржі або ПФТС іншому споживачу електроенергії; 7 - та отримують відповідну суму коштів за вексель; 8 - наступний споживач електроенергії представляє вексель до комерційного банку для отримання дисконтної суми по векселю до настання строку платежу по ньому; 9 - банк консультується в НДЦЕ щодо дійсності випущеного векселя; 10 - та отримує підтвердження про видачу такого векселя; 11 - банк сплачує споживачеві електроенергії дисконтовану суму і сподівається на отримання відповідного доходу; 12 - по настанню строку оплати по векселю банк пред'являє його до НДЦЕ та отримує інформацію про фальшивість даного векселя.

При цьому фальшиві векселі могли бути залучені до вексельних розрахунків на 4, 6 або 8 етапах шляхом обміну їх на справжні. Подальше використання справжніх векселів не здійснювалось до строку платежу, після настання якого, вони передавались для оплати безпосередньо до НДЦЕ (13). Фальшиві ж векселі продовжували перебувати в обігу та використовувались у розрахунках і паралельно зі справжніми пред'являлись до оплати при настанні відповідного терміну.

За 1998 р. у ході обігу цих векселів понесли серйозні збитки не менш 10-ти комерційних банків України, а кількість фірм, що пред'являли векселі - “двійники” НДЦЕ також, була досить великою.

Замість того, щоб вживати необхідні заходи з метою запобігання зловживанням на фондовому ринку від операцій з фальшивими векселями (випустити векселі, бланки яких відповідали б вимогам Женевської конвенції, підвищити ступіні їх захисту, створити відповідну інфраструктуру, визначати платоспроможність векселедавця та оприлюднювати таку інформацію тощо), держава просто вирішила відмовитись від такого інструменту фондового ринку як вексель і перетворити його на розрахунковий документ, використання якого, начебто, не потребує надмірних зусиль та не буде створювати проблем уряду. На нашу думку, це рішення є досить хибним і може створити проблеми у майбутньому.

Розглядаючи інфраструктуру ринку векселів як складову фондового ринку, необхідно зазначити, що досить незначна частка її фінансових інститутів через законодавчі обмеження працює в даний час з векселями. Певне відношення мають до них лише банківські установи, які здійснюють операції дисконтування, авалю, інкасо тощо; аудиторські компанії, які здійснюють перевірки діяльності юридичних осіб, в тому числі й їх операцій з векселями; консалтингові компанії, що можуть надавати консультації щодо правильності вексельного обігу; нотаріальні контори і приватні нотаріуси, що здійснюють опротестування векселя в неакцепті та неплатежі. Нарешті, саморегулівні організації, які повинні допомагати органам державної влади координувати всі операції з цінними паперами на фондовому ринку, на жаль, з векселями майже не працюють. Мало того, навіть, не існує такої організації, яка б охоплювала даний сегмент фондового ринку. Значної уваги також потребує питання підготовки кадрів для роботи на фондовому ринку. На жаль, фахівців з вексельного обігу на замовлення ДКЦПФР або інших державних органів не готують.

Зазначені проблеми, на нашу думку, потребують оперативного вирішення, оскільки без цього не можливе подальше ефективне функціонування векселя як інструменту фондового ринку.

У сучасних економічних умовах, що склались на фондовому ринку України, досить гостро постає питання його інформаційної прозорості та відкритості. Одним із способів розв'язання цієї проблеми в усьому світі є звернення за інформацією до незалежних рейтингових агентств, які можуть бути універсальними або спеціалізованими.

Починаючи з 1999 року офіційне видання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку газета “Цінні папери України” почало публікувати рейтинги українських підприємств - емітентів цінних паперів, в тому числі й векселедавців, які надавались двома рейтинговими агентствами: ПФТС та “Д.А.Р”. Основними критеріями для присвоєння рейтингу були обсяги укладених угод з векселями та надійність векселедавця. Починаючи з 2002 року, з причин описаних вище, рейтинги векселедавців та векселів як інструментів фондового ринку припинили складались. Натомість “Д.А.Р.” та інші рейтингові агентства почали визначати рейтинги компаній за такими ознаками як: інформаційна відкритість та інвестиційна привабливість.

В усьому світі велике значення мають кредитні рейтинги емітентів боргових зобов'язань, отримання яких дозволяє підприємству залучати не лише банківські кредити, а й комерційні за меншими відсотковими ставками для збільшення своїх фінансових ресурсів. При цьому, методики провідних світових агентств щодо складання кредитних рейтингів, на відміну від українських рейтингів, ґрунтуються на багатосторонньому та детальному аналізі діяльності підприємств-емітентів боргових зобов'язань. Порівняння методик здійснено нами у табл. 1.

Таблиця 1. Порівняльні характеристики українських та зарубіжних методик складання рейтингів цінних паперів та оцінки платоспроможності їх емітентів

З метою вирішення проблеми забезпеченості учасників вексельних відносин достатньою інформацією про стан платоспроможності емітентів векселів, на нашу думку, доцільною є побудова нової, адаптованої до українських умов господарювання та чинного законодавства, методики, яка б дозволила ефективно оцінити кредитоспроможність і платоспроможність підприємств.

У розділі 3 - “Удосконалення вексельного обігу на фондовому ринку України”, встановлені перспективи і основні напрямки розвитку та удосконалення інфраструктури ринку векселів в Україні, запропоновані авторські методики побудови кредитного рейтингу векселедавців - юридичних та фізичних осіб, а також наведені результати їх апробації.

Для стабілізації та подальшого розвитку ринку векселів в Україні необхідно удосконалити інфраструктуру ринку векселів (рис. 5).

При цьому, на рис. 5 прямою лінією зазначені вже існуючі елементи інфраструктури ринку векселів, які потребують вдосконалення, а пунктиром - нові елементи, які пропонується створити для здійснення повноцінного вексельного обігу в країні.

Практичне впровадження побудованої інфраструктури ринку векселів в Україні дозволить створити оптимальні умови для виконання його учасниками своїх функцій та більш ефективного застосування векселя як інструменту розвитку фондового ринку України.

Рис. 5. Складові елементи інфраструктури ринку векселів України

На даному етапі особливо актуальним у вексельному обігу є питання фінансової безпеки учасників вексельних відносин. В даний час українські рейтингові агентства приділяють увагу лише акціям та облігаціям підприємств, а рейтинги векселів складались лише недовгий час (1999-2000 рр.).

Для забезпечення більшої інформаційної прозорості вексельного ринку пропонуємо методики складання кредитного рейтингу векселедавців (юридичних та фізичних осіб), які врахували позитивний досвід провідних світових агентств та існуючих вітчизняних структур. Суть даних методик полягає у формуванні певного інтегрального показника на основі як кількісних, так і якісних показників, що дасть змогу здійснити більш точну оцінку діяльності зазначених підприємств та фізичних осіб.

Методики розроблені для використання їх рейтинговими агентствами при складанні кредитних рейтингів векселедавців, а також можуть бути використані й іншими суб'єктами вексельних відносин (векселедержателями, банківськими установами тощо).

Сам багаторівневий процес складання кредитного рейтингу векселедавців представлено на рис. 6. Розрахунки при складанні кредитного рейтингу здійснюються у п'ять етапів.

На першому етапі здійснюється вибір векселедавця, вексель якого пропонується для використання у розрахунках.

На другому етапі здійснюється інформаційне забезпечення процесу складання кредитного рейтингу. При рейтингуванні векселедавців-юридичних осіб, досліджують: баланс та звіт про фінансові результати за останні три роки діяльності, затверджені управлінням статистики за місцем реєстрації підприємства; журнали реєстрації виданих векселів (для векселедавців); інформація про освіту та досвід роботи керівника підприємства, його заступників та осіб, що займаються вексельними розрахунками; копії договорів на поставку продукції (робіт, послуг) підприємства; інформація про кредитну репутацію підприємства (суми кредитів, мета кредиту, строки, вчасність та повнота погашення відсотків та основної суми боргу), підтверджена відповідальними особами банку.

Рис. 6. Схема складання кредитного рейтингу векселедавців

На третьому етапі, на основі отриманої інформації, проводять два види аналізу основних суб'єктивних (якісних) та об'єктивних (кількісних) факторів впливу на фінансовий стан векселедавців. При здійсненні якісного аналізу суб'єктивно оцінюються основні показники, що впливають на діяльність векселедавця-юридичної особи, а саме: позиція підприємства на ринку (х₁); професіоналізм керівництва та його ділові якості (х₂); ефективність управління (х₃); наявність замовлень на продукцію (х₄); кредитна репутація позичальника (х₅); періодичність розрахунків векселями (х₆). При здійсненні кількісного аналізу досліджуються такі показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності (х₇); коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) (х₈); коефіцієнт фінансової стійкості (незалежності) (х₉); коефіцієнт структури капіталу (х₁₀); коефіцієнт швидкої ліквідності (х₁₁); коефіцієнт маневреності власного капіталу (х₁₂); рентабельність активів (х₁₃); рентабельність продажу (х₁₄). Розрахунки пропонуємо здійснювати за допомогою розробленої нами прикладної програми на основі Excel 2000, яка дозволяє в автоматичному режимі здійснювати кількісний аналіз та методом тестування - якісний аналіз.

На четвертому етапі попередньо розрахованим показникам присвоюються відповідні вагові коефіцієнти, які були визначені на основі експертної оцінки спеціалістів, що працюють на даний час з векселями на підприємствах різних форм власності, а також у банківських установах, інвестиційних компаніях, державних структурах тощо. На основі сумарного балу оцінки фінансового стану, векселедавців ранжують за класами А, Б, В, Г та Д.

На п'ятому етапі особа, якій пропонувався даний вексель в якості інструменту оплати по проведених операціях, на основі присвоєного класу, приймає рішення про використання векселя у розрахунках чи відмовляє у цьому і вимагає оплати іншим шляхом.

Використовуючи запропоновану методику складання кредитного рейтингу векселедавців та платників по векселю - юридичних осіб було проаналізовано 15 підприємств переробної промисловості Черкаської області. Розглядаючи кредитний рейтинг за 2002 рік, можна сказати, що найкращий рейтинг (клас А) отримали два підприємства, діяльність яких характеризується як “дуже добре” та свідчить про можливість своєчасного виконання своїх зобов'язань. Фінансовий стан трьох підприємств характеризується як “добрий”, але існує імовірність його погіршення, тому вони отримали клас Б. До класу В у 2002 році увійшло п'ять підприємств, фінансовий стан яких є задовільним і свідчить про ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі і в передбачені строки, якщо недоліки не будуть усунені. До класу Г потрапили п'ять підприємств, фінансовий стан яких погіршився в порівнянні з попереднім роком. Їх фінансова діяльність визнана незадовільною, а ймовірність повного погашення заборгованості та відсотків за нею є низькою. Особливістю кредитного рейтингу у 2002 році також стала поява підприємства з найнижчим класом оцінки фінансового стану - класом Д оскільки, показники його фінансової діяльності є незадовільними, а ймовірність виконання зобов'язань практично відсутня. За попередні роки ситуація майже аналогічна та підтверджує реальний фінансовий стан цих підприємств.

Методика складання кредитного рейтингу векселедавців - фізичних осіб, як і попередня методика, включає п'ять аналогічних етапів. Проте на другому етапі досліджують такі джерела інформації про фізичну особу, як: паспортні дані (ксерокопія 1, 2 та 11 стор.); ідентифікаційний код (ксерокопія); інформація про освіту (нотаріально завірена копія диплому чи атестату); особистий листок по обліку кадрів, засвідчений відповідальною особою за основним місцем роботи; характеристика з останнього місця роботи та/або рекомендації третіх осіб; довідка з місця роботи про отримані доходи за останні 12 календарних місяців (для фізичної особи - не суб'єкта малого підприємництва); декларація про доходи за останній рік (для фізичної особи - не суб'єкта малого підприємництва), засвідчена Державною податковою інспекцією за місцем проживання; звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за останні 2 роки (поквартально); інформація про кредитну репутацію фізичної особи, підтверджена відповідальними особами банку або іншого позичальника.

На третьому етапі при якісному аналізі досліджують такі показники, як: соціальна стабільність векселедавця (х₁); рівень освіти векселедавця (х₂); вік векселедавця (х₃); ділова репутація векселедавця (х₄); кредитна репутація векселедавця (х₅); періодичність розрахунків векселями (х₆). При проведенні кількісного аналізу розраховують співвідношення між сумою фактично отриманих доходів за строк, зазначений у векселі, та сумою векселя (х₇), а також співвідношення між сумою прогнозних доходів за строк, зазначений у векселі, та сумою виданого векселя (х₈).

Відповідні розрахунки пропонуємо здійснювати також за допомогою розробленої нами комп'ютерної програми на основі Excel 2000, яка включає побудову лінійного тренду для прогнозування майбутніх доходів та таблицю автоматичного розрахунку сумарного балу для присвоєння відповідного класу векселедавцю-фізичній особі.

Запропонована методика складання кредитного рейтингу векселедавців - фізичних осіб дозволяє не лише побачити фінансовий стан суб'єкта на певну дату, як у першій моделі, а й дозволяє спрогнозувати суму отриманих доходів на відповідний час, який цікавить дослідників.

Використовуючи запропоновану методику складання кредитного рейтингу векселедавців - фізичних осіб було проаналізовано фінансовий стан 15 працівників одного з Черкаських підприємств. Як свідчать результати проведених досліджень, найвищий рейтинг - клас А - отримали особи, які мають значний досвід роботи, високий рівень економічної освіти, бездоганну ділову та кредитну репутацію і рівень доходів, достатній для своєчасного та повного погашення боргових зобов'язань. Клас Б був присвоєний шести з п'ятнадцяти осіб, що підтверджується їх значним досвідом роботи, високим рівнем економічної освіти, бездоганною діловою та кредитною репутацію, достатнім рівнем доходів, але можливе зростання їх доходів не у таких темпах, як передбачається. Така ситуація є лише потенційною. Також шести із п'ятнадцяти осіб був присвоєний клас В, що вказує на те, що зазначені особи мають низький рівень відповідної освіти, а отриманих ними доходів часто недостатньо для повного та своєчасного погашення зобов'язань, проте така ситуація може бути виправлена за рахунок підвищення кваліфікації та зростання їх заробітної плати. До класу Г віднесена лише одна особа, яка не має вищої освіти взагалі, її фінансовий стан є незадовільним, а, відповідно, ймовірність повного погашення заборгованості та відсотків за нею є низькою.

Отримані результати підтвердили, що векселі, емітенти яких отримали класи А-Б, можна сміливо використовувати у розрахунках; векселі тих, хто отримав клас В можуть бути використані при наявності гарантій про оплату з боку третіх осіб. Рішення про використання векселів тих осіб, які отримали класи Г і Д, слід відхилити, оскільки існує високий ризик їх непогашення.

Впровадження всіх пропозицій щодо удосконалення схем вексельного обігу та розвитку інфраструктури вексельного ринку, дасть можливість застосувати новий більш ефективний механізм вексельних відносин на фондовому ринку України (рис. 7).

Рис. 7. Механізм обігу простого векселя в Україні з участю рейтингового агентства та розрахункової палати

На рис. 7 зображено механізм обігу простого векселя з участю рейтингового агентства та розрахункової палати. При цьому 1 - подання векселедавцем рейтинговому агентству необхідної інформації для складання кредитного рейтингу; 2 - складання кредитного рейтингу та його публікація у спеціалізованих виданнях; 3 - продаж продукції, виконання робіт або надання послуг векселедавцю; 4 - звернення потенційним першим векселедержателем до рейтингового агентства за інформацією про платоспроможність векселедавця; 5 - при отриманні позитивної відповіді, видача простого векселя та його прийняття першим векселедержателем; 6 - передача прав за векселем шляхом індосування; 7 - передача прав за векселем шляхом індосування; 8 - подання векселедавцем заяви про намір пред'явлення векселя до платежу у розрахункову палату; 9 - перевірка розрахунковою палатою представлених останнім векселедержателем документів; 10 - повідомлення векселедавця про намір останнього векселедержателя здійснити пред'явлення векселя до платежу; 11 - повідомлення векселедавцем розрахункової палати про згоду або відмову оплатити вексель; 12 - пред'явлення векселя до розрахункової палати останнім векселедержателем; 13 - перерахування коштів розрахунковою палатою останньому векселедержателю; 14 - повідомлення розрахунковою палатою векселедавця про оплату векселя; 15 - повідомлення векселедавцем рейтингового агентства про виконання своїх зобов'язань щодо оплати векселя. Аналогічний механізм розроблено і для переказного векселя.

Висновки

1. Трактування сутності “векселя”, що зустрічаються в економічній літературі, є неоднозначними, що зумовлює нечіткість його застосування у фінансових операціях. У зв'язку з цим нами були узагальнені класифікаційні ознаки векселя та уточнено його економічну сутність. На наш погляд, вексель слід розглядати, як борговий комерційний цінний папір, який призначений для оформлення розрахункових, кредитних та інвестиційних операцій, може випускатись державними органами влади та управління, фізичними та юридичними особами лише в документарній формі, підлягає оплаті лише в обумовлений час і в обумовленому місці.

2. Особливості функціонування векселя в Україні пов'язані з тим, що сфера використання векселя в Україні значно звужена: на фондовому ринку вексель існує лише на первинному ринку (при його випуску) та на пасивному позабіржовому ринку (при його авалі, акцепті, передачі по індосаменту, протесті у неплатежу та неакцепті, а також погашенні). Організований вторинний ринок для векселя тимчасово законодавчо недоступний. На прийняття такого рішення вплинули фактори як економічного, так і юридичного характеру, а саме: висока питома вага вексельних операцій у розрахунках підприємств з державою суттєво зменшувала наповнення державного бюджету, обіг фальшивих векселів призводив до банкрутства комерційних банків, відсутність законодавчо встановленої форми векселів дозволяло знаходити шляхи до їх непогашення тощо.

3. Аналіз операцій з векселями, які здійснювались на фондовому ринку України впродовж 1998-2002 рр. показав, що за цей період їх суми зросли з 2,35 млн. грн. у 1998р. до 30102 млн. грн. у 2001 р., тобто у майже у 13 тис. разів. У структурі цінних паперів питома вага векселів з 0,22% у 1998 р. зросла до 44,0% у 2001 р. Починаючи з березня 2002 р. відбулось згортання вексельного обігу на організованому вторинному фондовому ринку України і питома вага операцій з векселями за 2002 р. становила 0,10% від загальної суми укладених на даному ринку угод, що призвело до перетворення векселя лише на розрахунковий документ. Неабиякий вплив на таку ситуацію здійснювала й недосконалість інфраструктури вексельного ринку та відсутність взаємодії між її елементами.

4. В економічній літературі розрізняють декілька тлумачень поняття “ринкова інфраструктура”, проте жоден з авторів не розглядає інфраструктуру ринків окремих цінних паперів (акцій, облігацій, векселів тощо). Необхідність в такому розгляді викликана тим, що з обігом різних фінансових інструментів пов'язана діяльність різних суб'єктів фондового ринку. У зв'язку з цим, поняття “інфраструктура ринку векселів”, розглядається нами як сукупність установ, що сприяють підвищенню ефективності функціонування цього ринку. Основними елементами, що, на наш погляд, працюючи в комплексі, можуть створити ефективно діючу систему функціонування ринку векселів в Україні, є: інститути, що здійснюють інформаційне забезпечення ринку векселів; мережа установ, які виготовляють та розповсюджують вексельні бланки; розрахункова мережа; мережа установ, які здійснюють захист інтересів учасників вексельних відносин; саморегулівні організації; вищі навчальні заклади, які проводять підготовку кадрів для учасників вексельних відносин; органи державного контролю за дотриманням законності у сфері вексельного обігу. Удосконалення функцій існуючих елементів та доповнення інфраструктури ринку векселів в Україні тими елементами, яких бракувало, дозволить створити оптимальні умови для учасників вексельних відносин, скоротити кількість економічних правопорушень, що сприятиме поверненню векселю його функцій і більш ефективному застосуванню векселя як інструмента фондового ринку України.

5. Важливим інститутом інформаційного забезпечення фондового ринку є рейтингові агентства, які складають різноманітні рейтинги (кредитні, інвестиційні, правові тощо) як самих цінних паперів, так і їх емітентів. З метою набуття позитивного досвіду і застосування його в Україні нами було здійснено порівняльний аналіз вітчизняних та зарубіжних методик складання кредитних рейтингів, який дозволив встановити недоліки існуючих українських методик. Нами було виявлено, що методики провідних світових агентств щодо складання кредитних рейтингів, на відміну від українських, ґрунтуються на багатосторонньому та детальному аналізі діяльності підприємств-емітентів боргових зобов'язань. Тому, на нашу думку, доцільною є побудова адаптованої до українських умов господарювання та чинного законодавства методики, яка б дозволила ефективно оцінити з кількісної та якісної точок зору фінансовий стан підприємств-емітентів боргових цінних паперів, в т.ч. векселів.

6. Для інформаційного забезпечення суб'єктів вексельних відносин нами були запропоновані методики складання кредитного рейтингу векселедавців - юридичних та фізичних осіб. Суть методики складання кредитного рейтингу векселедавців - юридичних осіб полягає у формуванні інтегрального показника на основі найбільш важливих кількісних та якісних показників, що враховують сучасні особливості вексельного обігу в Україні та специфіку українського менталітету. Результати такого рейтингу демонструють фінансовий стан юридичної особи на конкретну дату і дозволяють здійснити порівняння за попередні періоди. Методика складання кредитного рейтингу векселедавців - фізичних осіб дає змогу не лише оцінити фінансовий стан фізичної особи, а й спрогнозувати його доходи на майбутнє. Впровадження даних методик дасть змогу здійснити більш точну оцінку діяльності векселедавців - юридичних та фізичних осіб. Розроблені методики призначені для застосування рейтинговими агентствами при складанні кредитних рейтингів векселедавців, а також можуть бути використані й іншими суб'єктами вексельних відносин (векселедержателями, банківськими установами тощо).

7. З метою апробації запропонованих методик складання кредитного рейтингу векселедавців юридичних та фізичних осіб було проаналізовано фінансовий стан 15 підприємств переробної промисловості Черкаської області та 15 фізичних осіб - працівників одного з Черкаських підприємств. Отримані результати підтвердили, що векселі тих осіб, які отримали класи А-Б, можна сміливо використовувати у розрахунках; векселі осіб, що отримали клас В можуть бути використані при наявності гарантій про оплату з боку третіх осіб. Рішення про використання векселів, емітенти яких отримали класи Г і Д, слід відхилити, оскільки існує високий ризик їх непогашення. Проведені розрахунки стали першим кредитним рейтингом у Черкаській області.

Застосування на практиці всіх поданих у дисертаційному дослідженні пропозицій щодо удосконалення схем вексельних операцій та розвитку інфраструктури вексельного ринку, дасть можливість по-новому більш ефективно здійснювати вексельний обіг на фондовому ринку України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мігус І.П. Економіко-математична модель складання кредитного рейтингу векселедавців. //Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна: Зб. наук. праць. - № 578. - серія економічна. - 2002. - С. 98-105. - 0,47 д.а.

2. Мігус І.П. Історія виникнення і становлення векселя в Україні // Економіка. Фінанси. Право. - №6. - 2000. - С.11-14. - 0,56 д.а.

3. Мігус І.П. Механізм пред'явлення векселя до платежу через розрахункову палату. - Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції. - Вип. 7-8 (26-27) - К., 2003. - С.3-5. - 0,28 д.а.

4. Мігус І.П. Підстави визнання векселя недійсним // Економіка і управління. - № 2. - 2002. - С.87-91. - 0,32 д.а.

5. Мігус І. Рейтингові агентства: світовий та вітчизняний досвід діяльності // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. - Тернопіль. - випуск 6. - 2003. С.219-223. - 0,31 д.а.

6. Мігус І.П. Розвиток інфраструктури ринку векселів в Україні // Фондовий ринок Черкащини. - № 31. - 5 вересня. - 2003. - С.3-5. - 0,27 д.а.

7. Мігус І.П. Вітчизняні та міжнародні аспекти діяльності рейтингових агентств. - Тези доповідей Міжнародної наукової конференції “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія і сьогодення”, 24 березня 2003 р., м. Тернопіль. - Тернопіль, 2003. - С. 60-61. - 0,11 д.а.

8. Мігус І.П. Практичні аспекти регулювання випуску векселів в Україні фізичними особами. - Молодь, освіта, наука і національна самосвідомість: Зб. матеріалів Всеукр. наук. - практ. конф., Київ, 27-28 березня 2003 р.; у 5 т. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - Т. 3. - С.147-150. - 0,17 д.а.

Анотація

Мігус І.П. Вексельний обіг на фондовому ринку України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - “Фінанси, грошовий обіг і кредит”. - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”. - Київ, 2004.

Дисертація присвячена теоретико-методичним та практичним основам організації вексельного обігу на фондовому ринку України. У роботі виявлено ряд малодосліджених проблем вексельних відносин, узагальнено існуючі теоретико-методичні підходи до організації вексельного обігу на фондовому ринку, проаналізовано практику застосування векселів в Україні за останні роки, виявлені економічні та юридичні причини згортання вексельного обігу. Важливим елементом ефективного розвитку вексельного обігу є створення відповідної інфраструктури ринку векселів та використання рейтингів векселедавців для забезпечення його інформаційної прозорості. З цією метою розроблено теоретичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення інфраструктури вексельного ринку України, а також запропоновано до подальшого впровадження методики складання кредитного рейтингу векселедавців - юридичних та фізичних осіб, які були апробовані в Черкаській області.