Інвестиційно-інноваційна діяльність та система її фінансового забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”

УДК 330.322:330.341.1]:336

Інвестиційно-інноваційна діяльність та система її фінансового забезпечення

08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Кузнєцова Анжела Ярославівна

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі “Інститут економіки та прогнозування НАН України”.

Науковий консультант академік НАН України, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Геєць Валерій Михайлович,Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, директор.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Васюренко Олег Володимирович, Харківський банківський інститут Української академії банківської справи Національного банку України, директор;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Корнєєв Володимир Вікторович, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, заступник завідувача відділу досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків;

доктор економічних наук, професор Лондар Сергій Леонідович, Український державний університет економіки і фінансів, ректор.

Провідна установа Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра фінансів, м. Київ.

Захист відбудеться 10 листопада 2005 р. о 14 годині 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, Київ - 11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, Київ - 11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий “05” жовтня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

інвестиційний інноваційний фінансування

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Протягом останніх років в Україні відбулися помітні трансформаційні зрушення, однак національна економіка, незважаючи на успіхи в економічному зростанні упродовж останніх п'яти років, зазнає надзвичайно великих збитків через відсутність сприятливих умов для інноваційного розвитку. Утвердження інноваційної стратегії не може здійснюватися без належного вивчення та обґрунтування не тільки ролі та значення інвестиційно-інноваційної діяльності у теорії економічного зростання, а й вирішення проблеми її фінансового забезпечення. Саме тому питанням формування ефективної інноваційної політики має бути приділено значно більше уваги, оскільки стрімкий розвиток на майбутнє буде визначатися рівнем інноваційної активності та її фінансового забезпечення.

Актуальність теми. Найважливішим завданням сучасної інноваційної політики є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності та створення цілісної системи її фінансового забезпечення, яка має ґрунтуватися на широкомасштабному залученні та максимально ефективному використанні фінансових ресурсів із різноманітними джерелами походження. Протягом останніх років вченими зроблено перші спроби вивчити причинно-наслідкові зв'язки між фінансами та інноваціями, досліджено структурні властивості та особливості інноваційного розвитку, обґрунтовано стратегію ендогенного науково-технічного прогресу через динаміку технологічних змін, однак і сьогодні низка важливих проблем щодо активізації інвестиційно-інноваційної діяльності та побудови системи її фінансового забезпечення потребують не лише детального аналізу та виявлення недоліків, а й фундаментальних досліджень у цій сфері, без яких буде важко забезпечити ефективність і високі темпи розвитку національної економіки.

Теоретичні засади інвестиційно-інноваційної діяльності та рекомендації щодо формування системи її фінансового забезпечення розроблялися у науко¬вих працях: Й. Шумпетера, В. Зомбарта, В. Мічерліха, М. Туган-Барановського, А. Шпідгоффа, М. Кондратьєва, С. Кузнеця, Г. Менша, М. Калецкі, В. Хартмана, Б. Твісса, Х. Хауштайна, П. Друкера, Х. Барнета, Є. Вітте, Р. Солоу, Е. Денісона, Р. Менселла, Ф. Махлупа, Х. Фрімена, Л. Соті, С. Глазьєва, Ю. Яковця, Р. Фатхутдинова.

Провідними вітчизняними дослідниками у вирішенні згаданої проблеми є: І. Алексєєв, В. Александрова, О. Алимов, Ю. Бажал, О. Барановський, П. Бєлєнький, Є. Бойко, О. Василик, В. Васюренко, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гойко, М. Долішній, Б. Кваснюк, О. Кириленко, О. Ковалюк, М. Козоріз, В. Корнєєв, Н. Костіна, М. Крупка, О. Кузьмін, О. Лапко, С. Лондар, С. Льовочкін, І. Луніна, І. Лютий, Л. Нейкова, Л. Омелянович, С. Онишко, В. Опарін, А. Пересада, А. Поддєрьогін, В. Точилін, В. Федосов, Л. Федулова, Д. Черваньов, А. Чухно, Н. Чухрай, Л. Шаблиста, С. Юрій.

Незважаючи на підвищення актуальності проблеми фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, в теорії і практиці переважає фрагментарний аналіз та вибірковий підхід щодо висвітлення окремих аспектів його інструментарію. Внаслідок цього особливої актуальності набувають питання побудови цілісної системи фінансового забезпечення інноваційного розвитку, включаючи ефективність використання методів регуляторної політики, вибору оптимальних варіантів фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності необхідними ресурсами із різноманітними джерелами походження.

Зростаючі теоретичні та практичні потреби у формуванні та розвитку цілісної системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, а також недостатність їх висвітлення у наукових публікаціях стали визначальними при виборі та обґрунтуванні актуальності теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економічного прогнозування НАН України в рамках теми “Фінансова політика держави як інструмент сталого економічного зростання” (№ державної реєстрації 0103V006571), зокрема у розділі “Фінансові механізми державного регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності” - проведено аналіз сучасного стану та тенденцій державного фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності, визначено роль амортизаційної та податкової політики в системі непрямого фінансування та сформовано пропозиції щодо поліпшення чинного нормативно-правового регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності та її фінансового забезпечення.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретико-методологічних засад інвестиційно-інноваційної діяльності, формування на цій основі системи її фінансового забезпечення, розробка методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів її реалізації.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

· розкрити процес еволюції теорії інноваційного розвитку та узагальнити методологічні підходи щодо визначення сутності інновацій як основи інвестиційно-інноваційної діяльності із виокремленням їх основних класифікаційних ознак і урахуванням притаманних цим ознакам специфічних характеристик;

· поглибити сутність та уточнити причинно-наслідкові зв'язки між базовими категоріями, які забезпечують формування інструментарію об'єкта дослідження, а саме: “фінанси”, “фінансовий механізм”, “фінансове забезпечення”, “інвестиційно-інноваційна діяльність”, “інноваційний процес”;

· розвинути форми і методи державного регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності,

· оцінити вплив амортизаційної та податкової політики на формування інвестиційної привабливості інноваційних проектів, розробити нормативно-правову базу для ефективного функціонування інвестиційно-інноваційної діяльності та її фінансового забезпечення;

· оцінити рівень розвитку вітчизняних інноваційних структур та систему їх фінансового забезпечення;

· розробити концептуальні підходи щодо удосконалення способів фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок власних і залучених джерел;

· розкрити місце і роль міжнародних фінансово-кредитних інститутів, коштів фізичних осіб і фондових механізмів у системі фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності;

· сформувати принципи побудови національної інноваційної системи;

· розробити систему фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в економіці України.

Об'єктом дослідження є інструментарій фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних проблем формування системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в економіці України.

Методи дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи для всебічного пізнання об'єкта дослідження використано методологію системного аналізу, що дозволило поєднати прогресивні здобутки класиків і сучасних дослідників теорії інноваційної діяльності та системи її фінансування з особливостями економічного розвитку національної економіки. Для досягнення поставленої у роботі мети використано такі методи: аналізу і синтезу, наукової абстракції, історичний та логічний підходи, структурно-функціонального порівняння (для аналізу етапів теорії інноваційного розвитку, уточнення базових категорій і понять та представлення еволюції технологічних укладів суспільства); аналогій (для оцінки ступеня державної участі у фінансуванні інвестиційних та інноваційних проектів і програм в Україні порівняно з розвинутими країнами); експертних оцінок, економічного моделювання, математичної статистики та графічної інтерпретації (для розробки моделі механізму фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності та визначення динаміки грошових потоків інноваційного проекту, який фінансується за рахунок прибутку від основної діяльності); статичних і дисконтних оцінок (для прийняття рішення про оптимальне використання джерел фінансування інноваційних проектів).

Інформаційну базу дослідження становлять звітні дані Міністерства фінансів України, Держкомстату України, Державної податкової адміністрації України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Національного банку України і Світового банку, законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють інвестиційно-інноваційну діяльність та її фінансування в Україні, звітні дані науково-дослідних центрів та установ, а також монографічні дослідження та наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нової для України наукової проблеми формування системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності та досягнення на цій основі стабільного економічного зростання.

Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, що містять наукову новизну, такі:

уперше:

· визначено сутність інвестиційно-інноваційної діяльності як економічної категорії, яка органічно поєднує процеси створення інновацій, їх фінансового забезпечення і реалізації в реальній економіці;

· запропоновано і теоретично обґрунтовано концептуальні підходи щодо побудови системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності національної економіки, які базуються на розробці моделі фінансування інноваційного розвитку України;

· розроблено інноваційну модель проведення інвестування через використання механізмів фондового ринку для активізації інвестиційно-інноваційної діяльності;

удосконалено:

· класифікацію інновацій за рахунок уведення нових класифікаційних ознак (за сферою, глибиною та масштабністю впливу), які дозволяють поглибити методологію дослідження економічної категорії “інновація”;

· поняття фінансового механізму інвестиційно-інноваційної діяльності, який, на відміну від існуючих тлумачень, вимагає обов'язкового врахування специфічних характеристик і ознак досліджуваного об'єкта та сучасної динаміки інноваційних перетворень, що дозволить забезпечити успішну реалізацію основних форм фінансування інноваційного розвитку (державного фінансування, фінансування за рахунок позикових коштів і самофінансування за рахунок власних фінансових ресурсів);

· технологію побудови та реалізації державної регуляторної політики стосовно фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, що підвищує ефективність застосування прямих і непрямих методів державної підтримки інноваційного розвитку;

· принципи розвитку національної інноваційної системи із визначенням її функціонально-організаційної структури (бізнес-інкубаторів, технопарків, промислово-фінансових груп і венчурних фондів) на різних ієрархічних рівнях вітчизняної економіки;

· механізм оцінки фінансової спроможності суб'єктів господарювання до здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності на базі розрахунку критеріїв інноваційності підприємств із урахуванням параметрів: науковості і конкурентоспроможності виробництва, експортних властивостей, техніко-економічного рівня та якості продукції, а також її здатності до оновлення;

отримало подальший розвиток:

· методика фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності за рахунок власних коштів суб'єктів господарювання, що дає можливість на основі розрахованих динамічних показників (економічної ефективності впровадження інновації ?, тривалості упровадження інноваційного проекту АР, періоду окупності проекту РВР, чистого приведеного доходу інноваційного проекту NPV та внутрішньої норми рентабельності IRR) оцінити ефективність фінансування інноваційного проекту на підприємстві за рахунок прибутку від основної діяльності і прийняти рішення про доцільність чи недоцільність його фінансування;

· обґрунтування необхідності реформування чинної податково-амортизаційної системи у напрямі лібералізації, що сприятиме підвищенню самостійності підприємців при виборі амортизаційного режиму в межах державного регламенту, необхідного для збалансування підприємницьких та державних інтересів в інвестиційній та бюджетній сферах;

· методика оцінки доцільності залучення позикових коштів для фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності, яка дає можливість проаналізувати існуючі можливості мобілізації капіталу та прийняти рішення про оптимальний вибір джерел такого фінансування;

· обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення нормативно-законодавчої бази у напрямі розширення способів фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок прямих і портфельних іноземних інвестицій, корпоративних облігацій, коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів і фізичних осіб, включаючи механізми розмежування та закріплення повноважень між органами виконавчої влади.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні теоретичних і методологічних узагальнень та висновків дисертаційної роботи для побудови системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в умовах трансформаційної економіки.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено в діяльності таких вітчизняних установ, як:

Національний банк України - пропозиції щодо активізації банківського і небанківського секторів економіки в кредитуванні інвестиційно-інноваційної діяльності; обґрунтування ролі і функцій банків (у т. ч. інноваційних) у створенні та розвитку інституційної структури механізму фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності (бізнес-інкубаторів, технопарків, промислово-фінансових груп і венчурних фондів тощо) та руху фінансових потоків із різноманітними джерелами походження; методика фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності за рахунок залучених коштів, яка дає змогу оцінити існуючі можливості мобілізації капіталу та прийняти рішення про оптимальний вибір джерел такого фінансування, виходячи з критеріїв найбільшої економічної доцільності (довідка № 05-002 від 08.07.05);

Міністерство фінансів України - пропозиції щодо удосконалення механізмів фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності через розширення способів фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок прямих і портфельних іноземних інвестицій, корпоративних облігацій, коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів і фізичних осіб, методика щодо вироблення інвестиційних рішень на основі розрахунку динамічних показників через оцінку ефективності фінансування інноваційного проекту на підприємстві за рахунок прибутку від основної діяльності, пропозиції щодо розвитку інституційної структури національної інноваційної системи, а також пропозиції щодо удосконалення прямих і непрямих методів державного стимулювання інноваційного розвитку України (довідка № 31-07000-01-10/18420 від 30.08.05);

Львівська обласна державна адміністрація - у Проекті DFID “Економічний та соціальний розвиток Львівської області” (“Стратегія розвитку Львівщини до 2015 року”) - номер державної реєстрації CNTR 02 4459. Зокрема, у Звіті про стан соціально-економічного розвитку Львівщини у розділі 2 “Економіка Львівської області” використано такі авторські розробки: критерії інвестиційно-інноваційної діяльності та класифікація інновацій за переліком запропонованих і розглянутих автором ознак; пропозиції щодо побудови регіональної інноваційної системи як сукупності інноваційних структур (бізнес-інкубаторів, технопарків, промислово-фінансових груп і венчурних фондів) та руху фінансових потоків із різноманітними джерелами походження (підрозділ 2.2 “Розвиток промисловості та її інноваційність”, пункти: 2.2.3 “Інноваційна діяльність підприємств”, 2.2.4 “Спеціальні дослідження інноваційних процесів та взаємозв'язків науки і промисловості Львівської області” 2.2.4.2 “Рівень інноваційності”); обґрунтування системи фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності через прямі та непрямі методи державного стимулювання та механізми фондового ринку, банківського і небанківського секторів економіки (підрозділ 2.8 “Наука”, пункт 2.8.4 “Фінансування наукових та науково-технічних робіт”); пропозиції щодо розширення способів фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок прямих і портфельних іноземних інвестицій, корпоративних облігацій, коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів і фізичних осіб (підрозділ 2.9 “Інвестиційна привабливість Львівської області”, пункти: 2.9.1 “Діяльність іноземного капіталу, міжнародна привабливість регіону”, 2.9.1.4 “Галузева структура прямих іноземних інвестицій”; підрозділ 2.10 “Фінансові ресурси Львівської області та основні напрямки їх використання”, пункт 2.10.4 “Фінансові ресурси суб'єктів підприємництва”) (довідка № 21-1/1-1766 від 11.07.2004 р.);

Львівська філія ВАТ “Укртелеком” Центр інформаційних технологій і технічного забезпечення - методика фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності за рахунок власних коштів використовується підприємством для оцінки ефективності фінансування інноваційних проектів за рахунок прибутку від основної діяльності і прийняття рішень про доцільність чи недоцільність фінансування таких проектів на основі розрахованих динамічних показників (довідка № 319 від 12.07.05).

Положення та результати наукових розробок автора використовуються у навчальному процесі Львівського банківського інституту Національного банку України при викладанні дисциплін “Фінанси”, “Податкова система”, “Бюджетна система”, “Податковий менеджмент”, “Інноваційне інвестування”, “Міжнародні фінанси” (довідка № 01-15/686 від 28.07.05).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Наукові положення, розробки, результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на дванадцятьох міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, науково-методичних семінарах і круглих столах. Зокрема, на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Дистанційне навчання у ХХІ столітті” (2000 р., м. Львів); “Проблеми побудови і реалізації політики сприяння розвитку підприємництва в Україні” (2001 р., м. Тернопіль); “Проблеми удосконалення фінансово-кредитного механізму в умовах переходу України до ринку” (2001 р., м. Феодосія); “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (2003 р., м. Львів); “Регіональна політика: досвід Європейського союзу та його адаптація до умов України” (2003 р., м. Львів); “Проблеми економічної інтеграції України у Європейський Союз” (2004 р., Ялта - Форос - Лівадія); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Обслуговування клієнтів банку” (2001 р., м. Київ); “Проблеми інвестиційно-інноваційного забезпечення розвитку економіки регіонів” (2002 р., м. Одеса); “Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України” (2003 р., Київ); на засіданнях круглого столу “Перспективи розвитку банківської системи області до 2015 року” за участю представників фінансових та підприємницьких структур регіону, Львівської облдержадміністрації (2003 р., м. Львів); на спільних засіданнях науково-методичного семінару Львівського банківського інституту НБУ та Інституту регіональних досліджень НАН України “Традиційні та новітні джерела фінансової підтримки малого та середнього бізнесу в Україні: стан та перспективи розвитку” (2004 р., м. Львів).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано
38 наукових праць, з яких: 2 одноосібні (загальним обсягом 37,66 д. а.),
2 колективні монографії (особисто авторові належить 3,9 д. а.), 32 статті у наукових фахових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах доповідей науково-практичних конференцій загальним обсягом авторського матеріалу понад 50 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Її повний обсяг становить 451 сторінку, що містить 55 таблиць і
30 рисунків (з них 6 таблиць і 1 рисунок займають 7 окремих сторінок),
14 додатків на 43 сторінках і список використаних джерел із 401 найменування - на 35 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи інвестиційно-інноваційної діяльності та її фінансового забезпечення” викладено методологію дослідження інструментарію фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, розкрито сутність і визначено місце та роль інновацій у теорії економічного зростання. Обґрунтовано концептуальні засади побудови системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності.

Визначення сутності інновації як основи інвестиційно-інноваційної діяльності дозволило розглядати її як комплексний процес, що має характер широкомасштабного нововведення, яке спричинює якісні зміни у виробництві з метою отримання соціально-економічної вигоди. На відміну від усіх попередніх визначень, такий підхід до обґрунтування її економічної сутності є системним, оскільки враховує всі стадії проходження інновації: від моменту зародження й оформлення ідеї, через її вдосконалення та практичне втілення в конкретному продукті, до кардинального якісного оновлення виробничого процесу з реально розрахованими показниками соціально-економічної ефективності від її впровадження. Визначення інновації як комплексного процесу розглядає її як сукупність наукових та освітніх, техніко-економічних знань, соціо-гуманітарних чинників і специфічних прийомів управління, які найповніше реалізуються підприємствами малого і середнього бізнесу, а також спеціальними інноваційними структурами.

На основі проведеного аналізу становлення і розвитку теорії інновацій виокремлено ключові детермінанти та обмежувальні фактори її основних положень та етапів. У частині загальнометодологічних основ дослідження встановлено, що упродовж розглянутих у дисертаційній роботі етапів теорії інновацій вчені по-різному підходили до трактування основних економічних категорій і понять, що спричинило неоднозначність їх тлумачення. Відтак ототожнювалися поняття інвестиційної та інноваційної діяльності, методики розрахунку ефективності інвестиційних та інноваційних проектів.

Дослідження дозволило встановити, що інвестиційна діяльність ? це сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій, спрямованих на забезпечення ефективного здійснення інвестиційної стратегії на окремих етапах розвитку економіки шляхом прискорення реалізації інвестиційних програм, мінімізації інвестиційних ризиків, підвищення фінансової стійкості та платоспроможності, що в кінцевому підсумку сприятиме забезпеченню високих темпів економічного розвитку. В основі інвестиційної діяльності лежать перетворення інвестицій (кругообіг інвестицій), що постійно повторюються за схемою: формування нагромаджень ? вкладення ресурсів (інвестування) ? одержання прибутку.

Під інноваційною діяльністю слід розглядати діяльність із створення та доведення науково-технічних ідей, винаходів і розробок до практичного застосування. Завершеність розуміння інноваційної діяльності випливає не тільки з визначення інновації, що об'єднує науку, техніку, економіку, підприємництво, освіту та управління, а й з позицій теорії життєвих циклів і стадій їхнього розвитку, серед яких виокремлюють цикли створення та цикли реалізації інновацій.

Порівнюючи різноманітні визначення щодо економічної сутності категорій інноваційної та інвестиційної діяльності та беручи за основу комплексний підхід взаємодії інновацій, які більшою мірою пов'язані з оновленням, із інвестиціями, які пов'язані з вкладеннями, інвестиційно-інноваційну діяльність розглянуто як складну динамічну систему, що ґрунтується на комплексі фінансово-економічних важелів і стимулів, яка поєднує технологічні процеси та форми організації виробництва на основі найновіших досягнень науки і техніки із формами їх багатостороннього фінансування. Основним завданням інвестиційно-інноваційної діяльності є пошук та ефективне використання фінансових ресурсів для доведення наукових, технічних ідей і розробок до конкретної продукції та технології, що мають попит на ринку.

У контексті розгляду проблеми уточнено поняття “інноваційний процес”, який не закінчується першою появою на ринку нового продукту, послуги чи доведенням до проектної потужності нової технології, не переривається після впровадження, бо в міру поширення новинка удосконалюється і набуває нових споживчих властивостей. Це відкриває для неї нові сфери застосування, нові ринки, а отже, і нових споживачів. Інноваційний процес здійснюється в тісному взаємозв'язку із ринковим середовищем. Його напрям, темпи, цілі залежать від соціально-економічних умов, в яких він функціонує і розвивається.

Уточнення поняття інвестиційно-інноваційної діяльності дозволить на мікрорівні обрати правильну стратегію розвитку підприємства-інноватора, яка залежить від домінуючого типу інновацій; побудувати економічні механізми та організаційні форми управління, змоделювати поведінку підприємства щодо реалізації своєї інноваційної продукції на ринку. На макрорівні - сформувати ефективну соціально-економічну політику держави стосовно оптимального використання традиційних і пошуку нових, альтернативних джерел створення і фінансування інноваційних проектів, розробки стратегії інноваційного розвитку України, прискорення науково-технічного прогресу й забезпечення високих темпів економічного зростання.

Із цих позицій суттєвим стало поглиблення сутності та уточнення причинно-наслідкових зв'язків між базовими категоріями, які забезпечують формування інструментарію об'єкта дослідження, а саме: “фінанси”, “фінансoвий механізм”, “фінансове забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності”.

Важливим напрямом наукового аналізу інвестиційно-інноваційної діяльності в роботі виділено дослідження механізму її фінансового забезпечення як цілісної системи з огляду на:

· структуру фінансової системи національної економіки, яка включає державні фінанси, фінанси суб'єктів господарювання (зокрема підприємницького сектора), фінансовий ринок, міжнародні фінанси та страхування;

· взаємозв'язки між окремими елементами та методами фінансового забезпечення в межах перерахованих вище ланок фінансової системи;

· обґрунтування необхідності фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності як фундаментального напряму забезпечення розвитку інноваційної моделі української економіки.

Беручи такий підхід за основу, суттєвим стало виокремлення передумов, що зумовлюють як сам процес інвестиційно-інноваційної діяльності, так і його результати, врахування яких при виборі джерела та форми фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності дозволило визначити основні завдання системи фінансування, а саме: створення необхідних умов для швидкого та ефективного впровадження технічних новинок у всіх ланках національної економіки, забезпечення її структурно-технічної перебудови; збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу у пріоритетних напрямах економіки; створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки.

Встановлено, що вибір способів фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності слід проводити з урахуванням притаманних інноваціям класифікаційних ознак, а саме: типу інновацій, сфер впливу, глибини і масштабності впровадження в економіці країни, ступеня новизни, джерела ідеї, виду новинки та способу заміщення існуючих аналогів.

Результатом проведеного дослідження стала розроблена та представлена на рис. 1 схема системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності.

Рис. 1 Система фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності

Особливу увагу приділено дослідженню основних форм фінансового забезпечення: 1) державному фінансуванню; 2) фінансуванню за рахунок позикових коштів; 3) фінансуванню за рахунок власних фінансових ресурсів суб'єктів господарювання.

Проведені теоретико-методологічні дослідження щодо реалізації інвестиційно-інноваційної діяльності та побудови системи її фінансового забезпечення сформували основні напрями розв'язання виявлених у цій сфері проблемних питань.

У другому розділі “Державне регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності” розглянуто сучасний стан та тенденції державного фінансування інвестиційних та інноваційних проектів і програм, визначено місце амортизаційних відрахувань у системі непрямого фінансування та основні напрями податкового стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності. Значну увагу приділено питанням законодавчого регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності та її фінансового забезпечення.

Встановлено, що основними компонентами щодо участі держави у формуванні сприятливого інноваційного середовища реалізації є:

· створення спеціальних фінансових механізмів державної підтримки інноваційної діяльності у напрямі фінансування через систему державних науково-технічних програм різного рівня та фінансування через спеціально створені фонди;

· формування інноваційної інфраструктури;

· використання непрямих методів регулювання.

Аналіз стану інвестиційно-інноваційної діяльності, а також обсягів і загальних тенденцій її фінансування (табл. 1) дозволив зробити висновок про його нераціональну структуру за сучасних умов формування ринкових відносин у країні.

Таблиця 1

Структура джерел та обсягів фінансування інноваційної діяльності

Джерела фінансування	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
	грн	% до під-сумку	грн	% до під-сумку	грн	% до під-сумку	грн	% до під-сумку
Інноваційна діяльність - усього	1757149,2	100	1917000	100	3013846,2	100	3059849	100
у тому числі власні кошти	1399343,1	79,6	1534000	81,5	2141818,5	71,1	2148413,6	70,3
держбюджет	7720,2	0,5	9585	0,5	45455,6	1,5	92967,6	3,0
держіннофонд (позабюджетний фонд)	33377,5	8,4	46008	2,5	6329,9	0,2	534,8	0,0
Кредит	109993,1	6,1	116437	6,0	380192,9	12,7	551136,4	18,0
вітчизняні інвестори	49406,8	2,8	53676	3,0	58675,1	1,9	111961,2	3,7
іноземні інвестори	133055,0	7,5	143775	6,5	264119,2	8,8	130019,1	4,2
Інші	22475,1	1,5	19170	1,0	114671,8	3,8	21748,7	0,7

Зокрема, 2004 року найбільша питома вага (понад 70%) припадала на фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів, і хоча їхня частка щодо попередніх років скорочується, власні фінансові ресурси підприємницьких структур і надалі залишаються основним джерелом інноваційного розвитку.

У порівнянні з 2001-2003 рр., у 2004 р. зросло забезпечення інноваційної діяльності за рахунок банківського кредитування (із 6,1% у 2001 р. до 18% у 2004 р.) та коштів вітчизняних інвесторів (з 2,8% у 2001 р. до 3,7% у 2004 р.). Проте таке незначне зростання спостерігалося на фоні суттєвого скорочення іноземного фінансування, що дозволило зробити висновок про недовіру вітчизняних і міжнародних інвесторів до сформованого в Україні інвестиційного середовища.

У процесі дослідження доведено, що стабільність і ефективність державної підтримки інноваційної активності у країні в довгостроковому періоді можна забезпечити лише за виконання низки умов, основними з яких є: а) забезпечення зростання ВВП, обсягу виробництва, прибутку та рентабельності його галузей; б) зміцнення самостійності підприємств щодо вирішення проблеми інноваційного розвитку, зростання частки їх власних коштів, спрямованих на впровадження інновацій у виробництво; в) зниження частки бюджетних коштів у фінансуванні інноваційної діяльності за загальної тенденції збільшення бюджетних асигнувань на науку та інноваційну діяльність; г) збільшення обсягу банківського та небанківського кредитування інноваційної діяльності та одночасного зниження ставки кредитного рефінансування; д) розширення масштабів упровадження інноваційних досягнень шляхом зменшенням податкового тиску на підприємства тощо.

Серед інструментів непрямого державного регулювання інноваційної діяльності найбільшого поширення повинні набути податкові пільги, пільгове кредитування інноваційних проектів та амортизаційні відрахування.

Обґрунтовано, що чинна модель нарахування амортизації уповільнює технічне оновлення матеріальної бази економіки, веде до зниження бази нарахування амортизації, закладає передумови до скорочення обсягів амортизаційно-інвестиційних ресурсів економіки в наступні роки, що призводить до збільшення бази оподаткування та обсягів податкових надходжень до бюджету. Автор звертає увагу, що відсутність стимулювання інвестиційного використання амортизаційних коштів призводить до невиправданих видатків із бюджету. Окрім того, національна амортизаційна модель не стимулює до інвестування підприємств, оскільки належно не враховує їхні фінансово-матеріальні можливості та потреби, а нарахування амортизації за примусово прискореною схемою викривлює оцінки економічної діяльності підприємств.

Запропоновано засади проведення амортизаційної реформи у напрямі стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності, які передбачають: а) обмеження державного впливу на процеси нарахування та використання амортизаційних відрахувань підприємств; б) розширення методів нарахування амортизації; в) запровадження єдиних методик розрахунку економічної і податкової амортизації та встановлення відповідних систем звітності; г) законодавче затвердження права на зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизації, нарахованої за прискореною схемою тільки для тих підприємств, котрі займаються інвестиційно-інноваційною діяльністю.

На підставі аналізу встановлено, що запроваджена чинним законодавством методологія нарахування податків не стимулює інвестиційно-інноваційної діяльності в національній економіці. Низький рівень доходів основної частини населення змушують уряд приймати політику підвищеного податкового навантаження на підприємницькі структури, що призводить у кінцевій формі не тільки до зниження ефективності господарювання, а й до використання різних шляхів уникнення податків. Незадовільним сьогодні є той факт, що всі зміни в податковому законодавстві мають не економічне, а політичне підґрунтя. Держава не є послідовною у своїй податковій політиці. Кожен наступний Держбюджет, усупереч Закону “Про систему оподаткування” та інших базових законів про податки, вносить зміни в порядок їх нарахування і сплати. У такому нестабільному середовищі високоризиковий інвестиційно-інноваційний бізнес не може нормально розвиватися.

Щоб стимулювати створення та реалізацію інновацій, у роботі рекомендовано провести низку змін та доповнень до чинного законодавства, яким сьогодні регулюється порядок нарахування і сплати основних видів податків. Крім цього, запропоновано вживати додаткових заходів щодо ліквідації невідповідностей у механізмі податкового стимулювання інноваційної діяльності, якими є: а) застосування пільг в оподаткуванні прибутку інноваційних підприємств згідно з чинним законодавством; б) звільнення від податків наукових установ, діяльність яких здійснюється за рахунок державного бюджету; в) звільнення від оподаткування коштів підприємств, які спрямовуються на фінансування наукових досліджень, із прирівнюванням їх до інвестицій в інтелектуальний капітал; г) звільнення від оподаткування коштів банків, страхових компаній, пенсійних фондів та інших фінансових установ, які інвестуються в інноваційні підприємства, та встановлення пільг з оподаткування коштів, отриманих унаслідок цих інвестицій, зокрема, диференціювання ставки податку на прибуток для банків залежно від напрямів використання ресурсів; д) надання пільг в оподаткуванні банкам, які здійснюють довгострокове кредитування інноваційних підприємств.

Для створення сприятливих умов розвитку системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності необхідно забезпечити реалізацію пропозицій щодо удосконалення чинного нормативно-правового середовища через бюджетний процес, в якому беруть участь Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Міністерство освіти і науки, Національний банк України, міністерства і відомства - розпорядники бюджетних коштів у науково-технічній сфері, Державне казначейство. З цією метою доцільно: визначити граничний обсяг коштів для фінансування державної підтримки інноваційної діяльності та пріоритетних напрямів розвитку економіки; зосередити бюджетні кошти на реалізації інноваційних і науково-технічних програм з високою соціально-економічною та науково-технічною значущістю; створити у системі видатків державного бюджету України спеціальні фонди фінансування інноваційних програм з метою покриття інноваційних ризиків; уточнити нормативно-законодавчу базу країни з метою розширення кола і масштабів позабюджетної підтримки інноваційної діяльності; розширити масштаби фінансування інвестиційно-інноваційних проектів шляхом випуску державою акцій або цінних паперів; розробити систему стимулювання залучення до інноваційної діяльності коштів населення; розробити механізм довгострокового кредитування підприємств, що займаються інвестиційно-інноваційною діяльністю; розширити масштаби державного фінансування пріоритетних напрямів інвестиційно-інноваційної діяльності; посилити державну підтримку інфраструктурних інноваційних утворень.

У третьому розділі “Підприємництво в розвитку і фінансуванні інвестиційно-інноваційної діяльності” запропоновано методику фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності за рахунок власних коштів суб'єктів господарювання, досліджено ступінь розвитку вітчизняних інноваційних структур, дано характеристику небанківським формам фінансування інвестиційних та інноваційних програм і проектів, у тому числі промислово-фінансовому та венчурному капіталу, а також оцінено вплив міжнародних фінансово-кредитних інститутів на фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності.

Капіталовкладення в інвестиційно-інноваційні проекти сприяють реалізації досягнень науково-технічного прогресу та підвищують ефективність виробництва. Зважаючи на це, проведене в дисертаційному дослідженні порівняння економічного ефекту від упровадження інвестиційно-інноваційних проектів, кінцевою метою яких є підвищення ефективності виробництва (інтенсивна стратегія розвитку) з економічним ефектом від упровадження інвестиційних проектів, спрямованих на збільшення обсягів випуску продукції (екстенсивна стратегія розвитку), дозволило запропонували нову короткотермінову схему фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок отриманого підприємством прибутку, яка дозволяє, поєднуючи інтенсивну та екстенсивну стратегії розвитку, отримати в майбутньому максимальний дохід.

Такий підхід щодо вироблення інвестиційних рішень дає можливість на основі розрахованих динамічних показників загальної вартості проекту Р, тривалості життя проекту PD, дисконтної ставки k оцінити ефективність фінансування інноваційного проекту на підприємстві за рахунок прибутку від основної діяльності і прийняти рішення про доцільність чи недоцільність фінансування проекту.

У дисертаційному дослідженні економічну ефективність впровадження інновації описано за допомогою показника ?, який характеризує збільшення прибутку підприємства ?? після впровадження інновації вартістю ? у розрахунку на одиницю продукції, тобто:

Показником ? зручно оцінювати ефективність комплексних інвестиційно-інноваційних проектів, спрямованих як на зменшення витрат, так і на зростання доходів підприємства, оскільки оцінюється сукупний економічний ефект від упровадження інновації і може бути враховане як зменшення собівартості продукції, так і зростання відпускної ціни на продукцію за рахунок її нових властивостей. Запропонований показник дозволяє оцінювати ефективність інвестиційно-інноваційного проекту незалежно від розміру капіталовкладень, необхідних для його реалізації, а вартість проекту впливає тільки на термін його реалізації. Експериментальним способом встановлено, що:

а) якщо показник ефективності інвестиційно-інноваційного проекту ? менший від значення:

де r - рентабельність продукції,

то економічно доцільно весь отриманий прибуток вкласти в інвестиційний проект для збільшення обсягів виробництва, а фінансування інноваційного проекту є недоцільним;

б) якщо показник ефективності інвестиційно-інноваційного проекту ? більший від значення:

то економічно доцільно весь отриманий прибуток вкласти в інноваційний проект, а фінансування інвестиційних проектів щодо збільшення обсягів виробництва є недоцільним;

в) якщо ефективність інвестиційно-інноваційного проекту ? перебуває в межах:

тоді доцільно використати частку прибутку в розмірі:



на фінансування інвестиційного проекту для розширення обсягів виробництва, а решту прибутку - на фінансування інноваційного проекту.

Запропонована методика забезпечує оцінку ефективності тільки таких інноваційних проектів, які передбачають поступове, поетапне підвищення технологічного рівня підприємства протягом багатьох звітних періодів, пропорційно до суми інвестованих коштів і дає змогу розрахувати показники тривалості впровадження інноваційного проекту АР, періоду окупності проекту РВР, чистого приведеного доходу інноваційного проекту NPV, внутрішньої норми рентабельності IRR, уникаючи складних табличних розрахунків і попереднього планування грошових потоків проекту в розрізі звітних періодів. Отримані вирази можуть використовуватися на попередньому етапі аналізу інноваційних проектів.

Проведене дослідження сприяло виокремленню критеріїв інноваційності підприємницьких структур (табл. 2), що дало змогу оцінити фінансову спроможність суб'єктів господарювання до здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності, а також розробити пропозиції щодо створення належних умов для розвитку інноваційних підприємств в Україні.

На основі аналізу міжнародного досвіду в роботі виокремлено фактори, що сприяють функціонуванню таких структур, а саме: а) наявність науково-дослідних закладів вищого класу; б) стабільний колектив висококваліфікованих спеціалістів; в) наявність розвинутої технологічної інфраструктури; г) можливість придбання або оренди на пільгових умовах земельної ділянки і виробничих приміщень; д) доступ до джерел фінансування; е) технічне обслуговування і управлінське консультування.



Таблиця 2

Характеристика критеріїв інноваційності підприємтсв

Критерії інноваційності	Показники, що характеризують критерії інноваційності
Параметри наукомісткості виробництва	фактичні витрати на проведення науково-дослідних та конструкторських розробок; співвідношення витрат на такі дослідження та обсягів продажу продукції фірми; річний приріст витрат на науково-технічні розробки; відношення загальної чисельності наукових та інженерних кадрів, зайнятих у створенні та впровадженні інновацій, до загальної чисельності зайнятих у фірмі
Параметри конкурентоспроможності виробництва	показники якості продукції, ціни та вартості продукції, характеристики каналів збуту; структура і частка на ринку; диференціація та диверсифікація продукції; рівень сервісного обслуговування
Параметри експортної здатності продукції	частка виробів, що знаходять збут за кордоном; частка продукції, що реалізується за вільно конвертовану валюту; частка ринку окремих країн або навіть регіонів, яка належить даній фірмі; співвідношення цін реалізації та світових цін на аналогічну продукцію
Параметри оновлення продукції	коефіцієнт оновлення продукції (відношення нової продукції до всього обсягу виробництва фірми); частка принципово нової продукції, яка раніше не випускалась підприємствами України чи світу
Параметри техніко-економічного рівня продукції	визначення нових видів машин, устаткування, апаратів та приладів, поставлених на виробництво, шляхом їх віднесення до таких категорій: · перевищує світовий рівень; · відповідає світовому рівню; · нижчий за світовий рівень або не визначений
Параметри якості продукції	сертифікація продукції

Сучасний стан використання інноваційних та науково-технічних розробок у виробництві, у тому числі і пріоритетних, засвідчив, що вони відіграють не дуже помітну або майже непомітну роль у вирішенні проблеми безкризового розвитку економіки. Питома вага підприємств, які займалися інноваційною діяльністю, 2004 року серед українських підприємств становила 15,1%, що на 2,9% менше за відповідний показник 2003-го (табл. 3). У США, Японії, Німеччині, Франції інноваційно-активні підприємства становлять від 70 до 82% загальної кількості підприємств.

Таблиця 3

Характеристика підприємств різних організаційно-правових форм власності, які займалися інноваційною діяльністю

Типи підприємств	Роки
	2003	2004
	один.	у % до їх кількості	один.	у % до їх кількості
Усього, у тому числі;	1808	64,5	1496	55,7
Підприємства колективної форми власності	1506	18,8	1267	16,4
Підприємства державної форми власності	235	22,7	156	15,1
Підприємства з власністю міжнародних організацій	4	6,6	8	11,1
Підприємства приватної форми власності	34	12,1	29	8,1
Підприємства комунальної форми власності	29	4,3	36	5,0

Низький показник випуску створеної цими підприємствами інноваційної продукції (4%) в Україні є наслідком не тільки недосконалої системи фінансування її виробництва, а й слабкої інституційної структури національної інноваційної системи.

Сучасні підходи до вивчення технологічного розвитку в окремих країнах дозволили сформувати принципи побудови національної інноваційної системи, яку представлено у формі комплексу інститутів правового, фінансового та соціального характеру, що забезпечують взаємодію наукових і підприємницьких структур, зайнятих виробництвом та комерційною реалізацією наукових знань і технологій, у межах чинних національних, політичних і культурних особливостей.

Установлено, що в умовах обмежених бюджетних та інвестиційних ресурсів процес створення технопарків та інкубаторів інноваційного бізнесу, інноваційних центрів та інноваційних структур інших типів, незважаючи на досить потужний науковий і промисловий потенціал, перспективність і потенційні можливості розвитку зазначених інноваційних структур для багатьох регіонів України, перебуває на початковій стадії. Він є несистемним, епізодичним, тому що немає державної довгострокової програми розвитку, а ступінь активності цього процесу переважно залежить від ініціативи органів місцевої влади, окремих інститутів і підприємств. Окрім того, немає механізмів фінансово-кредитної, податкової та організаційної підтримки з боку державних структур, а також відповідного методичного забезпечення.

Успішне функціонування і розвиток інноваційних структур, які є основою формування національної інноваційної системи, можна забезпечити шляхом реалізації таких заходів: а) розроблення чіткої системної державної програми організації, розвитку і підтримки інноваційних структур із урахуванням ступеня розвитку академічної, вузівської та галузевої науки; б) зміцнення зв'язків між державними та приватними підприємствами і науковцями, що сприятиме пожвавленню ринку інвестиційно-інноваційних та інтелектуальних послуг; в) сприяння створенню побутової і соціальної інфраструктури; г) надання допомоги в отриманні початкового капіталу; д) застосування пільгового фінансування науки в корпоративному секторі; е) удосконалення системи прийняття управлінських рішень через надання об'єктивної науково-технічної інформації про діяльність діючих та новостворених підприємств; є) впровадження міжнародних стандартів системи управління якістю ISO 9001.

Оцінка стану небанківського, промислово-фінансового та венчурного фінансування в Україні показала, що його вплив на рівень активізації інвестиційно-інноваційної діяльності у відповідних галузях виробництва економіки України може бути набагато відчутнішим, якщо усунути негативну дію: а) дефіциту фінансових коштів; б) загрози інфляції; в) низької економічної зацікавленості підприємств у використанні інновацій з високим техніко-економічним рівнем, що пояснюється жорстко неефективною податковою політикою держави, особливо щодо необхідності підтримки використання нововведень у виробництві; г) законодавчої неврегульованості правових та економічних взаємовідносин між малими, у тому числі венчурними підприємствами, і замовниками їхньої науково-технічної продукції. Проведення низки заходів організаційно-економічного та нормативно-правового характеру сприятиме створенню умов для ефективного розвитку такого фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності.

Дослідження встановило, що міжнародні фінансові ресурси залишаються вагомим фінансовим резервом підтримки інноваційного напряму розвитку економіки України і можуть більш широко використовуватися за умови наявності прозорого ринкового середовища із розвинутою інституційною інфраструктурою та його відповідності міжнародним стандартам обліку, звітності, розкриття і поширення інформації. Економіка України, порівняно з іншими трансформаційними економіками, отримує відносно мало дивідендів від своєї інтеграції у світовий фінансовий та економічний простір. У зв'язку з цим потрібно значно розширити спектр урядових дій і рішень, що можуть істотно поліпшити інвестиційний клімат в Україні, а відтак і сприяти залученню коштів міжнародних інвесторів для цілей інноваційного розвитку економіки України.

...