Прагматизм фіскального регулювання процесів формування місцевих бюджетів

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.04.01. - Фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

“Прагматизм фіскального регулювання процесів формування місцевих бюджетів”

Тріпак Мар'ян Миколайович

Тернопіль - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Тернопільського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Юрій Сергій Ілліч

Тернопільський державний економічний університет, завідувач кафедри фінансів, ректор

Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор

Карлін Микола Іванович

Волинський державний університет ім. Лесі Українки, завідувач кафедри державних фінансів

кандидат економічних наук, доцент

Кульчицький Мирослав Іванович

Львівський національний університет ім. І.Франка,

доцент кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту

Провідна установа

Одеський державний економічний університет, кафедра фінансів, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться “16” грудня 2005р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.03 у Тернопільському державному економічному університеті за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, корп. 11, ауд.211.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського державного економічного університету за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий “03” листопада 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент М.П.Шаварина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена сукупністю чинників прагматичного та науково-теоретичного характеру. Після здобуття незалежності перед Україною постали завдання становлення такої бюджетної системи, яка відповідає ринковим умовам, нормам та ідеалам правового суспільства. Такі прагнення визначені, з одного боку, необхідністю формування в Україні реального місцевого самоврядування як необхідної умови розвитку демократичного суспільства, з іншого - потребою ефективного функціонування системи державних і місцевих фінансів.

Як показує практика, сьогодні значна кількість проблем, які виникли у попередні роки, зокрема 1990 - і, щодо функціонування місцевих бюджетів знайшла лише часткове вирішення. Найбільш суттєвим кроком у цьому напрямку стало прийняття Бюджетного кодексу України. Однак і досі не забезпечено реальність фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, далекими від оптимальності є розмежування дохідних джерел та видаткових повноважень, організація міжбюджетних відносин загалом. Очевидними прикладами цього є мізерна частка власних доходів місцевих бюджетів, недостатній стимулюючий вплив системи міжбюджетних трансфертів і закріплених доходів на фіскальні зусилля органів місцевого самоврядування та ін.

За таких умов постає необхідність побудови нової моделі формування доходів місцевих бюджетів, яка б забезпечувала оптимальний фіскальний та стимулюючий ефект і відповідала політико-владним реаліям сьогодення, потребам збалансування інтересів центру та регіонів, усувала диспропорції бюджетної забезпеченості окремих територій, знижувала напругу міжрегіональних фіскальних відносин та підтримувала ефективність бюджетної системи. Саме тому питання вдосконалення фіскального регулювання процесів формування доходів місцевих бюджетів як складової фіскальної політики держави загалом, є одним із пріоритетів фінансово-економічних та адміністративних трансформацій в Україні.

Удосконалення вітчизняної практики функціонування місцевих бюджетів неможливе без концептуальних та прикладних наукових досліджень даної сфери. Попри значні досягнення вітчизняної фінансової науки у цьому напрямку, саме проблематика фіскального регулювання формування місцевих бюджетів за доходами не отримала детального та комплексного вивчення. Тому наукова аргументація та положення даного дослідження покликані сприяти розв'язанню ряду проблем у формуванні доходів місцевих бюджетів в Україні.

Проблематика місцевих бюджетів привертає увагу багатьох представників фінансової науки. Теоретичні витоки сучасних уявлень про природу і функції доходів бюджетів, сутність, роль і завдання місцевого оподаткування, фінансового вирівнювання, міжбюджетних трансфертів містяться у працях західних науковців: Ш.Бланкарта, Р.Майсгрейва, Ю.Немеца, Г.Райта, П.Рассела, Ч.Тібо, К.Фостера, А.Шаха та інших. Серед вітчизняних вчених варто виділити внесок, насамперед: В.Андрущенка, Й.Бескида, О.Василика, В.Дем'янишина, А.Єпіфанова, О.Кириленко, А.Крисоватого, В.Кравченка, М.Карліна, М.Кульчицького, І.Луніної, Ц.Огня, В.Опаріна, В.Павлова, В.Суторміної, А.Соколовської, В.Федосова, С.Юрія та інших. Значні традиції студіювання сутності місцевих бюджетів та їх доходів закладені у дорадянській фінансовій науці. Прикладом цього є роботи В.Твердохлєбова, І.Озерова, І.Янжула.

Провідна ідея дисертації полягає у спробі визначення оптимальних форм та інструментів розбудови регіональної фіскальної політики шляхом дослідження концептуальних засад функціонування місцевих бюджетів і внесення рекомендацій прагматичного характеру щодо ефективного розмежування доходних джерел між рівнями бюджетної системи з метою підвищення самодостатності місцевого самоврядування в Україні. Актуальність проблеми та недостатній рівень її вивчення у вітчизняній економічній науці зумовили вибір теми дисертації, її мету, основні завдання, предмет та об'єкт дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідних робіт, що виконуються колективом кафедри фінансів Тернопільського державного економічного університету відповідно до комплексної планової теми наукових досліджень “Удосконалення фінансових відносин в умовах становлення економіки ринкового типу” (державний реєстраційний номер 0101U002355), в межах якої здобувачем запропоновано комплекс заходів щодо нормативно-правового та інституційного вдосконалення формування дохідної бази місцевих бюджетів України.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації - встановити ключові проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні та обґрунтувати напрямки оптимізації їх фіскального регулювання. Для досягнення поставленої мети необхідним є вирішення таких завдань:

розглянути наукові підходи до трактування сутності доходів місцевих бюджетів та окреслити концептуальні основи їх фіскального регулювання;

дослідити організаційно-методологічні та правові засади фіскального регулювання процесів формування місцевих бюджетів за доходами;

провести моніторинг надходжень до місцевих бюджетів в Україні і з'ясувати фактори впливу на них; фіскальний місцевий бюджет

окреслити перспективні напрями вдосконалення розмежування доходів між державним та місцевими бюджетами;

проаналізувати механізм фіскального регулювання дохідної частини місцевих бюджетів у системі міжбюджетних відносин;

критично простудіювати світовий досвід формування місцевих бюджетів на предмет можливості його запровадження в Україні;

запропонувати комплекс заходів щодо регіонального вирівнювання доходів місцевих бюджетів шляхом створення Фонду фінансової підтримки адміністративно-територіальних формувань;

розробити економіко-математичну модель для оптимізації процесу мобілізації податкових надходжень до бюджетів.

Об'єктом дослідження є бюджетна система України в контексті забезпечення ефективного та збалансованого функціонування усіх її складових.

Предметом дослідження є фіскальне регулювання формування доходів місцевих бюджетів на етапі ринкової трансформації та становлення місцевого самоврядування в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний підхід до пізнання економічних явищ і процесів, прийоми індукції і дедукції, аналізу і синтезу, а також економіко-математичні та статистичні методи. При розробці категоріального апарату був використаний метод наукових абстракцій. Економіко-статистичний аналіз впроваджено у другому розділі при моніторингу виконання дохідної частини місцевих бюджетів, джерел формування доходів місцевих бюджетів. У роботі широко застосовується графічний метод. У третьому розділі на основі економіко-математичного моделювання окреслено орієнтири оптимізації дохідної бази місцевих бюджетів.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативні акти з питань фінансів, бюджету, оподаткування; звітні дані Міністерства фінансів України і Державного казначейства України; статистичні матеріали Державного комітету статистики України, а також аналітичні матеріали Головних фінансових управлінь облдержадміністрацій Чернівецької, Тернопільської, Івано-Франківської та Волинської областей.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження проблематики фіскального регулювання дохідної частини місцевих бюджетів в умовах ринкових перетворень, розглянуто його теоретичні та методологічні аспекти, здійснено аналіз практики їх формування в умовах децентралізації бюджетної системи та реформування міжбюджетних відносин. Це дозволило одержати результати, що характеризуються науковою новизною:

Вперше:

дано концептуальне обґрунтування фіскального регулювання доходів місцевих бюджетів, сутністю якого виступають сукупність різноманітних важелів та інструментів, за допомогою яких держава та органи місцевого самоврядування реалізують політику у сфері прогнозування, планування та виконання доходів місцевих бюджетів;

розроблено економіко-математичну модель вибору оптимальних варіантів розмежування та мобілізації податкових надходжень до бюджетів різних рівнів, яка передбачає кілька альтернатив формування доходів місцевих бюджетів із можливим запровадженням податку на майно підприємств та віднесенням його до власних доходів, частковим закріпленням податку на прибуток підприємств за місцевими бюджетами, а також враховує наслідки впливу цих заходів на зміну бази оподаткування (зокрема: рентабельності, рівня приховування прибутків від оподаткування, вартості капіталу підприємств).

Уточнено:

дефініцію „дохідна база місцевих бюджетів”, під якою доцільно розуміти сукупність доходів, що враховуються і не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, а також трансферти, гранти і запозичення, які забезпечують фінансування потреб органів місцевого самоврядування та задовольняють бюджетні призначення адміністративно-територіальних формувань.

Одержали подальший розвиток:

підходи до створення Фонду фінансової підтримки адміністративно-територіальних формувань, що враховують дохідну спроможність та потреби як регіонів-донорів, так і регіонів-реципієнтів. Запропонований механізм передбачає оптимізацію горизонтального міжбюджетного вирівнювання за допомогою трансфертів на основі неупередженого та об'єктивного врахування інтересів регіонів;

пропозиції щодо фіскального регулювання процесів формування дохідної частини місцевих бюджетів шляхом вдосконалення діючої класифікації доходів бюджетів, яке потребує запровадження в бюджетне законодавство України розширеної типології доходів бюджетів із їх деталізацією залежно від властивостей бази оподаткування (статичності чи динаміки) та віднесення їх до власних або закріплених доходів;

систематизація основних критеріїв розподілу доходних джерел між рівнями бюджетної системи, що вимагає дохідну частину бюджетів місцевого самоврядування формувати, в першу чергу, за рахунок оподаткування менш мобільних податкових баз (наприклад, за рахунок надходжень від податків на майно), тоді як доходи бюджетів вищого рівня - за рахунок податків, що мають виражену перерозподільчу природу.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використані з метою вдосконалення формування дохідної частини місцевих бюджетів в Україні у роботі місцевих та центральних органів законодавчої та виконавчої влади, Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України та їх територіальних підрозділів, а також у навчальному процесі.

Ряд висновків і пропозицій щодо вдосконалення фіскального регулювання процесів формування місцевих бюджетів знайшли своє практичне застосування у роботі головних фінансових управлінь Чернівецької (довідка № 01-03/52 від 10.02.2005 р.), Івано-Франківської (довідка № 118 від 26.01.2005 р.) та Тернопільської областей (довідка №161 від 17.02.2005 р.), Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області (довідка № 7080/10/23-0 від 31.12.2004 р.). Окремі положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін „Фінанси”, „Бюджетна система”, „Аналіз виконання бюджетів і контроль за дотриманням бюджетного законодавства” на кафедрі фінансів Тернопільського державного економічного університету (довідка №126-33/333 від 17.03.2005 р.); дисципліни „Бюджетна система” у Західноукраїнському економічному університеті (довідка №111-31/265 від 16.02.2005 р.).

Основні наукові положення, висновки та рекомендації дисертації знайшли своє відображення у звіті по науково-дослідній темі “Реформування міжбюджетних відносин та зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування України” за договором №130-04/135 від 15.01.04 р. Автором проведено дослідження в рамках підрозділів 3.3 “Обґрунтування необхідності і розробка методики створення Фонду підтримки та сприяння розвитку регіонів” та 4.4 “Обґрунтування підходів до визначення джерел фінансування делегованих та власних повноважень на різних рівнях місцевих бюджетів та щодо критеріїв розподілу доходних джерел між рівнями бюджетної системи” (довідка №1/15-11-828 від 26.10.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно написаною науковою працею, в якій розкрито теоретичні засади та досліджено практику фіскального регулювання дохідної бази місцевих бюджетів в умовах ринкової трансформації. Наукові положення, висновки та пропозиції прикладного характеру, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і отримали позитивну оцінку на таких конференціях: ХХІІ міжнародна науково-практична конференція “Стратегічні пріоритети розвитку регіонів у системі економічної політики в Україні” (м. Чернівці, квітень 2001 р.), ХХІІІ міжнародна науково-практична конференція “Стратегічні пріоритети розвитку регіонів у системі економічної політики в Україні” (м. Чернівці, квітень 2002 р.), науково-практична конференція “Економічні, правові, інформаційні та гуманітарні проблеми розвитку України в пост-стабілізаційний період” (м. Тернопіль, квітень 2003 р.), перша всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті” (м. Тернопіль, лютий 2004 р.), науково-практична конференція ”Фінансова система України: становлення та розвиток” (м. Острог, березень 2004 р.), VIІІ міжнародна науково-практична конференція “Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності” (м. Алушта, Автономна Республіка Крим, вересень 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 14 наукових працях, з яких 5 написані індивідуально. Загальний обсяг публікацій - 9,8 д.а. (особисто автору належить 9 д.а.). З 14-ти вказаних робіт 6 - публікації у наукових фахових виданнях (3 д.а.), 3 - у збірниках наукових праць за матеріалами конференції (1 д.а.), 1 - у колективній монографії (особистий внесок автора 0,8 д.а.), 2 - у колективних навчальних посібниках „Фінанси” (особистий внесок автора 2,5 д.а.), 2 - у колективних навчальних посібниках „Бюджетна система” (особистий внесок автора 2,5 д.а.).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 275 найменувань на 20 сторінках та 41 додатку, що займають 48 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 170 сторінках, що містять 25 рисунків та 28 таблиць на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі „Формування доходів місцевих бюджетів: логос теорії та ортодоксія практики” розкрито концептуальні основи сутності доходів місцевих бюджетів та фіскального регулювання процесів їх формування.

На етапі становлення ринку при розв'язанні соціально-економічних проблем розвитку країни та регіонів потрібна злагоджена фіскальна політика, яка б забезпечувала бюджети відповідними ресурсами. Фіскальна політика полягає в реалізації фіскальних інтересів держави, у тому числі й адміністративно-територіальних формувань. На думку автора, фіскальне регулювання - це сукупність різноманітних важелів та інструментів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, за допомогою яких держава та органи місцевого самоврядування створюють умови ефективного ресурсного забезпечення для задоволення соціально-економічних потреб кожного регіону. Враховуючи вищезазначене запропоновано авторське визначення поняття “фіскальне регулювання місцевих бюджетів”, під яким розуміється регулювання процесів формування, розподілу та використання фондів грошових коштів адміністративно-територіальних формувань.

У вітчизняному законодавстві основними джерелами доходів, мобілізованих до місцевих бюджетів є: власні та закріплені центральним урядом фінансові ресурси; гранти, різного типу запозичення, а також міжбюджетні трансферти, які спрямовуються на задоволення громадських потреб адміністративно-територіальних формувань. Тому в авторському трактуванні під поняттям „дохідна база місцевих бюджетів” необхідно розуміти відповідну систему надходжень, які враховуються і не враховуються при визначені обсягу міжбюджетних трансфертів, а також самих трансфертів, грантів і запозичень.

Розглядаючи проблему фіскального регулювання дохідної бази місцевих бюджетів, аргументовано необхідність врахування специфіки місцевих бюджетів в суспільно-економічних відносинах, пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП. У дисертації розглянуто фінансові важелі та інструменти, за допомогою яких держава та органи місцевого самоврядування реалізують політику в сфері формування та наповнення доходів місцевих бюджетів. Загалом фіскальне регулювання доходів місцевих бюджетів виражає економічні відносини, що виникають у органів місцевого самоврядування з центральною владою, підприємствами, організаціями і громадянами в процесі планування і виконання бюджету адміністративно-територіального формування за доходами. Формою прояву цих економічних відносин є різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджети, а їх матеріально-речовим втіленням - грошові кошти, що мобілізуються в „бюджетний кошик” адміністративної територіальної одиниці регіону. Склад і структура бюджетних доходів, форми мобілізації грошових коштів до бюджету залежать від системи та методів господарювання, а також вирішуваних суспільством економічних завдань.

У роботі розглянуто альтернативні наукові підходи до здійснення фіскального регулювання доходної частини місцевих бюджетів, доведено доцільність внесення змін до діючої бюджетної класифікації доходів спільно із властивостями бази оподаткування. Дана класифікація пропонується в такому вигляді: а) надходження до бюджетів від податків на статику; б) надходження до бюджетів від податків на динаміку; в) неподаткові надходження; г) операції з капіталом; д) бюджетні трансферти. Надходження від податків на статику - це різні форми податків на власність, головна мета яких - стимулювання раціонального використання основних виробничих фондів та іншої нерухомості. До об'єкту майнового оподаткування включаються найменш ліквідні активи підприємства (земля, будівлі, виробниче обладнання тощо), що спонукає підприємців позбуватися неефективних фондів і прискорює оборот капітальних ресурсів. На думку автора, ставки податків на статику (основні фонди) повинні бути диференційовані, оскільки високі ставки можуть призвести до сповільнення процесу оновлення основних виробничих фондів. Для інших податкових надходжень до бюджетів величина платежів залежить від економічної ефективності діяльності підприємств. Податкові надходження на статику сплачуються незалежно від результатів діяльності підприємства або отримання прибутку, що дозволяє максимально точно спрогнозувати величину відповідних доходів бюджету. Податки на економічну динаміку - це податки на бізнес або на вхідні і вихідні фінансові потоки підприємства. На відміну від податків на статику (які більшою мірою мають стимулюючий ефект), податкові надходження на динаміку виконують переважно фіскальну функцію. Звідси випливає, що надходження податків на динаміку залежать від стадії економічного циклу, і проблема полягає в тому, щоб визначити, які з об'єктів ефективніше усього оподатковувати з точки зору розвитку економіки.

Запропоновано загальні методологічні підходи до фіскального регулювання процесів формування дохідної частини місцевих бюджетів України на етапах від планування, розгляду та затвердження до виконання дохідної частини відповідних бюджетів. Встановлено, що фіскальне регулювання процесу формування місцевих бюджетів включає такі основні етапи: 1) етап локального бюджетного вибору; 2) етап практичної його реалізації. Головною метою для реалізації локального бюджетного вибору є досягнення раціональності, оптимальне представлення волевиявлення громад. Для другого етапу головною метою є законність, дотримання строків, прозорість та контрольованість бюджетного процесу на локальному рівні.

Фіскальне регулювання процесів формування місцевих бюджетів за доходами відображає сукупність конкретних стимулюючих правових інструментів та важелів, за допомогою яких забезпечується процес локального бюджетного вибору та практична його реалізація. Отже, в умовах побудови в Україні демократичного суспільства та переходу до ринкових умов важливим і пріоритетним завданням залишається забезпечення ефективного механізму фіскального регулювання процесів формування доходів місцевих бюджетів з використанням стимулюючих правових інструментів їх розподілу і спрямування на здійснення видаткових повноважень.

У другому розділі „Прагматика і проблематика фіскального регулювання дохідної частини місцевих бюджетів України” проведено моніторинг фіскального регулювання фінансових потоків до місцевих бюджетів Чернівецької, Тернопільської, Івано-Франківської та Волинської областей і окреслено проблеми його здійснення.

Дослідженням динаміки надходжень до місцевих бюджетів Чернівецької, Тернопільської, Волинської та Івано-Франківської областей встановлено, що з 1999 до 2002 року спостерігається тенденція збільшення надходжень до місцевих бюджетів в регіонах: по Чернівецькій області в 2002 році до 1999, 2000, 2001 рр. - відповідно, на 43, 55 та 25%; по Тернопільській області в 2002 році до 1999, 2000, 2001 рр. - відповідно, на 6, 34 та 25%; по Івано-Франківській області в 2002 році до 1999, 2000, 2001 рр. - відповідно, на 99, 51 та 22%; по Волинській області в 2002 році до 1999, 2000, 2001 рр. - відповідно, на 44, 32 та 17%. Вже в 2005 році планові показники надходжень зросли в порівнянні з фактично мобілізованими доходами в 2004 році: по Чернівецькій області - на 3%, Івано-Франківській - на 11 %, Тернопільській та Волинській - на 16%. А в 2004 році у вищеназваних областях, в порівнянні з 2003 роком, надходження до зведених бюджетів зменшились у середньому на 0,3% у зв'язку з переходом на єдину пропорційну ставку оподаткування доходів фізичних осіб - 13%. Встановлено, що мобілізація надходжень до дохідної частини місцевих бюджетів Чернівецької, Тернопільської, Волинської і Івано-Франківської областей об'єктивно залежить від економічного потенціалу адміністративно-територіальних формувань та суб'єктивно залежить від особливостей системи трансфертних розрахунків цих регіонів з центром, а також від цільового, раціонального та ефективного використання бюджетних ресурсів.

За підсумками аналізу виконання дохідної частини бюджетів вищеназваних регіонів за період 1999-2004 рр. виявлено, що питома вага доходів місцевих бюджетів, які враховуються (закріплені) при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів становила майже 70% сумарних надходжень місцевих бюджетів цих регіонів. Що стосується власних доходів місцевих бюджетів названих регіонів і, зокрема, бюджетів Чернівецької та Тернопільської областей, то вони становлять, відповідно, близько 30 % від загального обсягу надходжень, однак їхній обсяг не задовольняє всі поточні потреби територіальних громад. Крім цього, мобілізація власних доходів зменшується у зв'язку з впровадженням прогресивніших форм торгівлі, а саме через вказану причину зменшуються надходження ринкового збору; у результаті переходу на спрощене оподаткування малого бізнесу зменшуються також і надходження з плати за землю тощо. Отже, аналіз виконання дохідної частини місцевих бюджетів вищеназваних областей засвідчує, що за рахунок власних доходів неможливе повне фінансування бюджетних видатків. Це породжує пряму залежність дохідної бази місцевих бюджетів від загальнодержавних податків і зборів (рис. 1), а також іще більшою мірою - від офіційних трансфертів. Бюджети названих областей потребували б менших дотацій вирівнювання, якби збір податків досягав середнього по Україні рівня. Якщо брати в цілому по країні, то часті зміни переліку дотаційних областей свідчать про відсутність економічно виваженої системи розподілу податків між бюджетами. На даний час дотаційними стали всі бюджети, за виключенням бюджетів Автономної Республіки Крим та міста Києва. Це свідчить про надмірну централізацію бюджетних коштів. Отже, офіційні трансферти є основним методом бюджетного регулювання, який недостатньо ефективно використовується в цілях фінансового вирівнювання. Діюча практика показує, що основною метою надання дотацій і субвенцій в даний час є не проведення фінансового вирівнювання, а задоволення поточних потреб органів місцевого самоврядування, які фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Рис. 1. Структура доходів бюджетів (в розрізі власних та закріплених) Чернівецької, Тернопільської, Волинської та Івано-Франківської областей

з 1999 -2005 рр., %.

У роботі проведено аналітичні розрахунки обсягів офіційних трансфертів на одну гривню доходів місцевих бюджетів Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської та Чернівецької областей. Величина бюджетних трансфертів на 1 грн. доходів місцевих бюджетів Івано-Франківської області у 1998 р. становила 0,30 грн., а у 2002 р. - 1,05 грн. Суттєве збільшення абсолютних розмірів офіційних трансфертів спостерігається, починаючи з 2000 р., коли їх сума складала 345055,6 тис. грн., що на 259103,6 тис. грн. більше, ніж у 1998 р. Однак, в 2003 та 2004 рр. показники трансфертів на 1 грн. доходів місцевих бюджетів зменшилися, відповідно, на 0,58 та 0,60 грн.

У Тернопільській області офіційні трансферти на 1 грн. доходів місцевих бюджетів у 1998 р. складали 1,07 грн., а у 2002 р. - 1,57 грн., тобто зросли на 46,7%. У 1999 р. вони становили 1 грн., тобто зменшились на 0,07 грн., або на 6,5%, однак у 2000 р. порівняно з 1999 р. відбувся їх ріст на 0,26 грн., або на 17,2%, а порівняно з 1998 р. - на 65,4%. У 2002 р. величина трансфертів на 1 грн. доходів зменшилась на 0,2 грн., тобто на 18,7% i порівняно з 1998 р. - на 11,3%. Тоді як у 2003 та 2004 рр. офіційні трансферти на 1 грн. доходів місцевих бюджетів становили відповідно: 1,9 грн. та 2,4 грн., що, відповідно, на 0,8 та 1,07 грн. (в два рази) більше, аніж у 1998 році.

Місцеві бюджети Чернівецької області отримали в 2002 р. офіційних трансфертів на суму 212838,4 тис. грн., що на 133949,4 тис. грн. більше, ніж у 1998 році. В розрахунку на 1 грн. доходів місцевих бюджетів офіційні трансферти в 2002 році зросли на 0,44 грн. проти 1998 р., але зменшились на 0,12 грн. проти 2001 р. Рівень дотаційності у 2001 р. становив понад 53% загального обсягу доходів зведеного бюджету, або 160,4 млн. грн. У 2002 році місцевими бюджетами Чернівецької області отримано дотацій на суму 143,6 млн. грн. Вже в 2003 та 2004 рр. в розрахунку на 1 грн. доходів місцевих бюджетів офіційні трансферти зросли, відповідно, на 1,0 та 1,3 грн. проти аналогічного показника 1998 року.

У Волинській області офіційні трансферти на 1 грн. доходів місцевих бюджетів у 1998 р. становили 0,90 грн., у 2004 р. - 2,34 грн. Суттєве збільшення офіційних трансфертів спостерігається, починаючи з 1999 р., їх сума в 2004 році склала 508908,8 тис. грн., що на 381926,8 тис. грн. більше, ніж у 1998 р.

Розділ третій „Шляхи удосконалення фіскального регулювання дохідної частини місцевих бюджетів” присвячено оптимізації формування дохідної частини місцевих бюджетів шляхом розробки економіко-математичної моделі та створення фонду фінансової підтримки адміністративно-територіальних формувань.

Пошук шляхів мобілізації достатніх доходів місцевих бюджетів є одним із ключових моментів оптимізації регіональної фіскальної політики. Така мобілізація повинна узгоджувати деякі суперечливі вимоги:

забезпечення необхідних надходжень до бюджету і водночас обмеження верхньої межі податкового тиску на всі підприємства регіону;

забезпечення достатнього рівня податкового навантаження на всі суб'єкти господарювання регіону і одночасно мінімізація соціальної напруги, спричиненої наслідками реформування податкової політики;

створення передумов для вилучення тіньових, прихованих прибутків при одночасній мінімізації економічних втрат від банкрутства нерентабельних підприємств;

більший податковий тиск на суб'єкти господарювання найрентабельніших галузей при одночасному збереженні стимулів до розвитку цих галузей.

Ці протиріччя вдалося збалансувати за допомогою інструментарію економіко-математичного моделювання. Для побудови математичної моделі було проведено попередню обробку регіональної статистичної інформації. Зокрема, підприємства регіону були згруповані за обсягами майна (m) та рівнем їх рентабельності (e). Для кожної виділеної групи розглянуто середні обсяги майна SM та рентабельності SE. Експертним шляхом було розбито галузі підприємств регіону на групи g за рівнем рентабельності, який фіксується коефіцієнтом рентабельності галузі KRGg. У моделі враховано приховування дійсних прибутків підприємствами регіону (MKT) - як коефіцієнт, який характеризує ступінь тінізації, тобто відношення прихованих прибутків до задекларованих, що був визначений експертним шляхом. За допомогою моделі виведено співвідношення залежності коефіцієнту тінізації групи підприємств KTe від рівня рентабельності групи SE та максимального регіонального коефіцієнта тінізації

.(1)

Проведені групування та оцінки дозволяли абстрагуватися від унікальності показників кожного підприємства та перейти до їх усереднених значень. За допомогою такого підходу було враховано офіційні статистичні дані щодо сплачених податків підприємствами в регіоні та отримано можливість прогнозування поведінки суб'єктів господарювання в цілому при радикальних змінах податкової політики.

Як відзначалося вище, зменшення втрат бюджету від тінізації доходів підприємств можна досягнути за рахунок реформування вітчизняної системи оподаткування. У якості ключового елементу цієї реформи пропонується запровадження податку на майно підприємств і зменшення податку на прибуток , оскільки наявність на підприємстві певного майна набагато важче приховати, а його обсяг важче сфальсифікувати, ніж обсяг отриманого прибутку. Ставка податку на майно є постійною для галузей з однаковою рентабельністю і зростає на при переході до рентабельніших галузей. Для оцінки рівня податкового тиску було введено коефіцієнт податкового навантаження NM як відношення сумарних податків до майна підприємства

. (2)

Максимум цього коефіцієнта позначено через MNM. Для розподілу податкового тиску на всі підприємства було припущено, що кожен коефіцієнт податкового навантаження не може бути меншим деякої базової величини BNM. Сумарний податковий збір з підприємств регіону SD повинен забезпечити необхідний обсяг надходжень NOD. При виведенні співвідношення для SD враховані можливі втрати від банкрутства низькорентабельних підприємств та знецінення їхнього капіталу внаслідок наступного розпродажу. З цією метою виведено прогнозний критерій банкрутства підприємств

,(3)

який виникає, коли сумарні ставки податків, що сплачує підприємство перевищують його фактичні прибутки в розрахунку на одиницю вартості майна та із врахуванням ефекту тінізації KT. За його допомогою всі підприємства були розбиті на два класи: 1) підприємства, яким банкрутство не загрожує (ЕР), та 2) підприємства, які без підвищення власної ефективності зазнають банкрутства (NEP). При банкрутстві майно підприємства розпродується і його знецінення приводить до бюджетних втрат, які можна врахувати за допомогою коефіцієнта знецінення KZ. Остаточно було отримано представлення сумарного податкового збору:

(4)

Для обмеження соціальної напруги внаслідок проведення податкової реформи було допущено, що ставка податку на прибуток повинна перевищувати ставку податку на майно на деяку величину .

Така постановка задачі дозволяє збалансувати суперечливі вимоги, висловлені щодо моделі мобілізації коштів до бюджетів. Модель реалізована за допомогою електронних таблиць і досліджена на основі статистичних даних щодо сплати податків підприємствами Чернівецької області.

В результаті врахування цих положень сформульована задача лінійного програмування:

(5)

Чисельні експерименти із моделлю показали, що основний вплив на розв'язок задачі чинить базовий коефіцієнт податкового навантаження BNM. За критерій вибору значень параметрів моделі запропоновано оцінку впливу податкових ставок, знайдених на основі кластерної моделі на зміни обсягів податкових надходжень з конкретних підприємств регіону. Зміни сумуються окремо за групами високо -, середньо - та низькоефективних підприємств. Метою експериментального підбору значень ключових параметрів було зменшення податкового тиску на групу високорентабельних підприємств регіону при збільшенні навантаження на низькорентабельні підприємства та незначних змінах податкового тиску на підприємства середньої рентабельності. В результаті проведених експериментів встановлено оптимальні значення обсягів податку на майно та податку на прибуток за умови радикального реформування. Результати експериментів при різних коефіцієнтах мінімального податкового навантаження наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Відносні розрахунки за категоріями рентабельності підприємств регіону

Коефіцієнт мінімального податкового навантаження	Ставки податку на майно	Ставки податку на прибуток	Приріст +/- податкового тиску високо- рентабельних підприємств	Приріст +/- податкового тиску середньо-рентабельних підприємств	Приріст +/- податкового тиску низько-рентабельних підприємств
0,102	10,1%	10,1%	-37%	3%	41%
0,1	9,9%	11,9%	-35%	4%	39%
0,09	8,9%	17,9%	-31%	5%	28%
0,08	7,8%	25,8%	-23%	8%	16%
0,07	7,3%	29,3%	-20%	9%	11%
0,06	7,1%	31,1%	-18%	10%	8%

Помітно, що із зменшенням коефіцієнта мінімального податкового навантаження обсяги податкового тиску зменшуються від максимальних (біля 40%) до набагато менших рівнів (близько 20%). За оптимальне помірковане значення коефіцієнту мінімального податкового навантаження в умовах експерименту пропонується вибрати значення 0,07-0,08, при якому стимулюються групи ефективних підприємств при помірному збільшенні тиску на середньо-рентабельні та значному тиску на низькорентабельні підприємства.

Подібні розрахунки проводилися за умови поміркованої податкової реформи, коли, крім податку на прибуток та податку на майно, зберігаються інші найважливіші види податків, зокрема, податок на додану вартість. В ході чисельних експериментів вдалося підібрати такі параметри моделі, що її розв'язок забезпечив зниження податкового тиску для високорентабельних підприємств, його стабілізацію для середньо-рентабельних та збільшення тиску для низько рентабельних підприємств (табл.2). При цьому ставка податку на майно дещо зменшилася, а ставка податку на прибуток скоротилася дуже суттєво.

Таблиця 2

Розрахунки за категоріями рентабельності підприємств, залежно від коефіцієнта податкового навантаження при незмінному ПДВ

Коефіцієнт мінімального податкового навантаження	Ставки податку на майно	Ставки податку на прибуток	Приріст +/- податкового тиску високорентабельних підприємств	Приріст +/- податкового тиску середньо-рентабельних підприємств	Приріст +/- податкового тиску низькорентабель-них підприємств
0,01	0,8%	21,8%	-4,1%	19,3%	-15,7%
0,02	1,9%	13,9%	-11,1%	14,9%	-4,4%
0,03	2,9%	6,1%	-18,0%	10,7%	7,0%
0,034	3,4%	3,4%	-20,3%	9,4%	11,5%
0,006	0,4%	25,4%	-0,7%	21,5%	-20,3%

Встановлено, що ставка податку на майно має свою критичну нижню межу, менше якої неможливо досягнути стимулювання більш ефективної роботи підприємств. Отже, експерименти продемонстрували можливості запропонованої методики оцінки параметрів реформування системи оподаткування та прогнозування її наслідків, які можуть бути використані для розробки рекомендацій щодо реформування податкової політики як в досліджуваному, так і в інших регіонах.

У дисертації запропоновано механізм регіонального вирівнювання (табл. 3), який повинен бути заснований на встановлених довготривалих стабільних нормативах, зміни в які вносяться при значних відхиленнях у чисельності населення, децентралізації, дохідної спроможності тощо, що є розрахунковою базою механізму.

Таблиця 3

Фонд фінансової підтримки адміністративно-територіальних формувань

Етапи розрахунку	Формули алгоритму
І. Середня дохідна спроможність визначається за формулою (F): (Де: i - індекс адміністративно-територіальної одиниці; Ni-сума податків, що мобілізуються на і-тій території; Ei-видатки місцевих бюджетів і-ої території; - нормативний коефіцієнт спроможності реципієнтів; - нормативний коефіцієнт спроможності донорів).
ІІ. На основі середньої дохідної спроможності та нормативних коефіцієнтів розраховуються очікувані обсяги доходів місцевих бюджетів для реципієнтів та донорів:
ІІІ. Знайшовши різницю між очікуваними обсягами доходів бюджетів та доходами, які мобілізуються на території, яка служить донором, оцінюємо суму обсягів відрахувань у фонд вирівнювання з даної території :

У результаті проведеного дослідження обґрунтовано висновок, що за адміністративно-територіальними формуваннями необхідно закріпити довгострокові нормативи міжбюджетних відносин із кожною з виділених груп місцевих бюджетів: донорів, помірних донорів і реципієнтів. Рівень нормативів відрахувань для бюджетів-донорів не повинен знижувати середню бюджетну забезпеченість цих територій до рівня, нижчого за існуючий для бюджетів-реципієнтів. Доведено, що при запропонованій методиці використання фонду фінансової підтримки адміністративно-територіальних формувань, а також при поверненні статусу регулюючих податків ПДВ та податку на прибуток з підприємств (крім підприємств комунальної власності) і зарахування частки цих платежів до місцевих бюджетів, відповідно, 30% та 50%, фінансове вирівнювання є ефективним. Аналіз, проведений в роботі, показав, що бюджетам-реципієнтам України за пропонованою методикою потрібно перераховувати на 29% менший обсяг дотацій, ніж перераховано в 2003 році за діючою методикою.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено систематизацію, аналіз та узагальнення концептуальних підходів і сучасних теорій формування дохідної бази місцевих бюджетів в контексті його фіскального регулювання. Це послужило основою для розв'язання актуальної наукової проблеми, яка полягає в розробці рекомендацій щодо зміцнення дохідної частини місцевих бюджетів України.

Висновки науково-теоретичного характеру:

У процесі дослідження встановлено, що існуючий категоріальний апарат не враховує сучасних реалій та функціонування дохідної частини місцевих бюджетів, окремі дефініції вимагають конкретизації. Метою теоретичної проблеми було обґрунтувати правомірність застосування фіскального регулювання, в якому акцент було зроблено на планування та виконання доходів бюджетів локального рівня за допомогою різноманітних інструментів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, при яких держава та органи місцевого самоврядування проводять ефективну фінансову політику в сфері фінансування бюджетів адміністративно-територіальних формувань кожного регіону в Україні.

Зміцнення інституту місцевого самоврядування в Україні значною мірою залежить від того, чи будуть створені умови для фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, основу якої становлять місцеві бюджети. В дисертації проведено аналіз концептуальних аспектів сутності дохідної бази місцевих бюджетів та досліджено об'єктивні особливості визначення ринкового середовища, в якому мають проводитися заходи регіональної фіскальної політики, що дозволило обґрунтувати висновки щодо вдосконалення фіскального регулювання. А це, в свою чергу, повинно забезпечити сукупність різноманітних важелів та інструментів, за допомогою яких держава створює ефективну фінансову політику в сфері задоволення соціально-економічних потреб кожного регіону України, а також служитиме задоволенню загальнонаціональних інтересів, підвищенню рівня ділової активності підприємницьких структур, підтримуючи при цьому автономію та фінансову незалежність регіонів.

Обґрунтовано, що для фіскального регулювання процесів формування дохідної бази бюджетів і, зокрема, місцевих, доцільно деталізувати діючу класифікацію доходів бюджетів і запровадити у бюджетне законодавство України розширену типологію доходів бюджетів, де систематизувати їх залежно від властивостей бази оподаткування. Дана класифікація запропонована у такому вигляді: податкові надходження до бюджетів від податків на статику та динаміку, неподаткові надходження, операції з капіталом, бюджетні трансферти. На відміну від діючої, така класифікація конкретизує склад податкових надходжень і дозволяє більш виважено підійти до їх прогнозування та планування.

Розглянуто основні методологічні підходи фіскального регулювання процесів формування місцевих бюджетів на стадіях планування, розгляду, затвердження та виконання бюджетів за доходами, що включає етап локального бюджетного вибору та етап практичної його реалізації. Встановлено, що головною метою етапу локального бюджетного вибору є раціональність і оптимальне представлення волевиявлення громад у сфері бюджетно-податкової політики регіону та розвитку мотивації суб'єктів економіки, збільшувати доходи, але так, щоб це не тільки розвивало активи, а й забезпечувало рівноважну фіскальну політику адміністративно-територіальним формуванням. Для другого етапу головною метою є законність, дотримання строків, прозорість та контрольованість у сфері фіскального регулювання дохідної бази місцевих бюджетів.

Основні висновки та результати практичного характеру:

Уточнено методику бюджетного планування доходів місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Ця методика запропонована на прикладі розрахунку в адміністративно-територіальних формуваннях Тернопільської області - міського бюджету Тернополя, де порядок розрахунку поділений на 4 етапи. По-перше, визначено середню кількість осіб по місту (за три попередні бюджетні періоди), які були платниками закріплених доходів міського бюджету; по-друге, визначено коефіцієнт платоспроможності з даних закріплених податків; по-третє, визначено середній кошик доходів на одного жителя в Україні і, по-четверте, визначено загальний обсяг закріплених доходів, які плануються до надходження в наступному бюджетному періоді.

Встановлено, що при організації виконання доходів місцевих бюджетів в аналізованих областях (Чернівецькій, Тернопільській, Волинській та Івано-Франківській), перевагу можна віддати або принципу бюджетної еквівалентності, або принципу національної солідарності. В основі першого з них лежать ідеї податкової справедливості, застосовані в даному випадку стосовно не тільки визначених громадян або підприємств, але і жителів регіону в цілому. Відповідно до цього принципу доходи місцевих бюджетів повинні відповідати тому податковому навантаженню, що несуть жителі регіону, а, отже, можливості одержання ними суспільних благ і послуг, наданих за рахунок місцевих бюджетів, повинні зростати обсяги податків, що збираються в даному регіоні. В основі другого принципу лежить не тільки загальне розуміння громадської солідарності, але і ряд економічних аргументів, згідно з якими держава повинна прагнути до певного вирівнювання фінансових можливостей регіонів. По-перше, держава гарантує надання громадянам певного переліку соціальних послуг на визначеному рівні. По-друге, в окремих випадках регіональна диференціація податкових надходжень обумовлена механізмом стягування податків і в силу цього теж може вимагати перерозподілу доходів.

Розроблено і запропоновано основні критерії розподілу дохідних джерел між рівнями бюджетної системи, які визначаються на основі принципів фіскального регулювання дохідної бази бюджетів локального рівня. Розмежування доходів між бюджетами різного рівня передбачає закріплення достатніх власних доходів за кожним бюджетом з метою оптимального виконання передбачених видаткових повноважень. При цьому наведено низку критеріїв щодо раціоналізації такого розподілу. В результаті застосування таких підходів розмежування видаткових повноважень та доходних джерел між різними рівнями бюджетної системи у розвинутих країнах Заходу спостерігається ситуація, коли основні джерела фінансового забезпечення бюджетів різних рівнів виявляються при порівнянні з подібними, то головне джерело бюджетів найнижчого рівня складають майнові податки, а для державного бюджету найбільш характерними є податки на доходи фізичних і юридичних осіб тощо.

Розроблено економіко-математичну модель мобілізації податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів, при умові запровадження податку на майно з підприємств і віднесення його до власних доходів. Ця модель дозволила виділити напрямки реформування податкової політики та провести їх формалізований опис. Зокрема, виділено та враховано фактор впливу галузі на формування рентабельності підприємства, фактор приховування прибутків від оподаткування, фактор знецінення капіталу при розпродажу майна неефективних підприємств. В ході розрахунків перевірено динаміку прогнозованих величин на адекватність, а також сформовано рекомендації щодо вибору параметрів розробленої моделі. В ході дослідження проведено експерименти щодо встановлення ставок податку на майно, та податку на прибуток підприємств; враховуючи доцільність збереження деяких існуючих податків, вироблено рекомендації щодо оцінки мінімального значення коефіцієнта податкового навантаження, коефіцієнта знецінення капіталу, коефіцієнта тінізації. На основі відібраних значень встановлено оптимальні значення параметрів реформування податкової політики регіону. Зпрогнозовано наслідки використання цієї політики. Зокрема, виявлено, що при правильному підборі її планових параметрів податковий тиск на високорентабельні підприємства знизиться, на середньо-рентабельні підприємства - практично не зміниться, а тиск на низькорентабельні підприємства суттєво зросте. Такий перерозподіл податкового тиску дасть стимул для розвитку високорентабельних підприємств, а також примусить низькорентабельні підприємства виявляти приховані від оподаткування кошти, вжити невідкладних заходів до підвищення рентабельності або провести розпродаж майна, яке неефективно використовується.

Запропоновано механізм бюджетного вирівнювання доходів місцевих бюджетів шляхом створення Фонду фінансової підтримки адміністративно-територіальних формувань. Розподіл коштів фонду має проводитися як з врахуванням дохідної спроможності, так і потреб територій. Проведені розрахунки показали, що Фонд досягне поставленої мети: буде усунута нерівнозначність фіскальної забезпеченості з тим, щоб і в більш слабких у фінансовому відношенні адміністративно-територіальних формуваннях забезпечити мінімально необхідний рівень видатків, до того ж, забезпеченість донорів залишиться досить високою, що деякою мірою знижує їх фіскальну зацікавленість, проте рівень доходів регіонів-реципієнтів підніметься до середньої бюджетної забезпеченості по регіону.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

Тріпак М.М. Формування доходів бюджетів місцевого самоврядування // Фінанси України. - 2001р. - №10. - С.17-23 (0,4 д.а.).

Тріпак М.М., Тимчук О.Й. Бюджетне регулювання в період трансформації міжбюджетних відносин // Наукові записки. Тернопільський державний педагогічний університет ім.В.Гнатюка. Серія: Економіка. - №11. - 2002. - С.67-70 (0,2 д.а., особистий внесок автора 0,1 д.а., проведено розмежування доходів між ланками бюджетної системи).

Тріпак М.М., Тимчук О.Й. Світова практика побудови бюджетного федералізму в системі міжбюджетних відносин в умовах переходу до ринку // Наукові записки. Тернопільський державний педагогічний університет ім.В.Гнатюка. Серія: Економіка. - №14. - 2003.- С.74-79 (0,4 д.а., особисто автору належить 0,3 д.а., опрацьовано досвід світової практики побудови бюджетних систем).

Тріпак М.М., Тимчук О.Й. Адаптація окремих аспектів бюджетного федералізму до реалій України // Фінансова система України: становлення та розвиток. Зб.наук.праць. Національний університет „Острозька академія”, 2004. - С.92-104 (0,6 д.а., особистий внесок автора 0,4 д.а., охарактеризовано зарубіжний досвід міжбюджетних відносин та основні типи моделей бюджетного федералізму).

Тріпак М.М., Тимчук О.Й. Ретроспектива і генезис дохідної бази місцевих бюджетів на Україні // Вісник Технічного університету Поділля. Хмельницький. - 2004. - С.124-133 (0,9 д.а., особистий внесок автора 0,5 д.а., розглянуті історичні етапи розвитку доходів місцевих бюджетів).

Тріпак М.М. Оптимізація системи акумуляції податкових надходжень до бюджетів на основі економіко-математичного моделювання // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Спеціальний випуск. - 2004. - №6. - С.101-110 (0,5 д.а.).

В інших виданнях

Тріпак М.М. Проблеми удосконалення міжбюджетних відносин в умовах переходу України до ринкової економіки // Науковий вісник Чернівецького Торгово-економічного інституту КНТЕУ. - 2001. - С.176-178 (0,3 д.а.).

Тріпак М.М. Новий підхід до моніторингу бюджетного федералізму // Науковий вісник Чернівецького Торгово-економічного інституту КНТЕУ. - 2002. - Вип. ІІ. - С.74-79 (0,3 д.а.).

Тріпак М.М. „Механізм фіскального регулювання дохідної частини бюджетів локального рівня в системі міжбюджетних відносин” // Збірник наукових праць. Економічний і соціальний розвиток в Україні в ХХІ столітті. - Тернопіль: ТАНГ, 2004. - С.122-130 (0,4 д.а.).

...