Механізм формування прибутку та його розподілу

З початку 2012 року до загального фонду державного бюджету зібрано 42,6 млрд. грн. податку на прибуток. Це на 11,6% більше, ніж передбачали планові показники Міністерства фінансів України [29].

Найбільшого зростання порівняно з минулим роком зі сплати податку на прибуток досягнуто у галузі виробництва деревини та виробів з деревини. З початку року від цих підприємств бюджет отримав 167,4 млн. грн., що в 1,4 рази перевищує минулорічний показник. Тоді було сплачено лише 69,9 млн. грн. цього податку.

Також суттєво збільшили сплату податку на прибуток підприємства, що спеціалізуються на виробництві неметалевих мінеральних виробів. У поточному році вони сплатили більше на 60 відсотків, ніж торік - 479,9 млн. грн. проти 298,6 млн. грн. у 2011 році.

Зростання зборів від оподаткування прибутку фіксується і в целюлозно-паперовій промисловості, видавничій справі. Учасники цього сегменту у 2012 році сплатили 389,5 млн. грн. Це майже на 32% більше, ніж у минулому році, коли бюджет отримав від цієї галузі лише 295,6 млн. гривень.

На думку фахівців податкової служби, перевищення реальних надходжень над прогнозними відбулося як внаслідок ефективної роботи із руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ухилення від сплати податків, так і як результат позитивної динаміки розвитку національної економіки [28].

Загалом, станом на 1 жовтня 2012 року в Україні податок на прибуток сплачують понад 379,6 тис. платників.

За перше півріччя 2013 року платники податків, які працюють на спрощеній системі оподаткування, сплатили до бюджету 3,1 млрд. гривень. Порівняно з минулим роком надходження зросли в 1,6 раза. За січень-червень минулого року „єдинщики” спрямували до бюджету 1,9 млрд. гривень.

Левова частка суми сплачена підприємцями - фізичними особами. Від приватних підприємців бюджет отримав майже 2,4 млрд. гривень єдиного податку. Від діяльності спрощенців - юридичних осіб до бюджету надійшло 790,2 млн. грн.

За статистикою Міндоходів, на сьогодні на спрощеній системі оподаткування працюють майже 1,4 млн. платників податків. Порівняно з відповідним періодом минулого року їх кількість зросла на 100 тис. осіб.

Нагадаємо, що 2013 рік приніс платникам єдиного податку ряд позитивних новацій. Так, зокрема, для платників 5-ої групи зменшено ставки єдиного податку з 10% та 7 % до 7% та 5% відповідно, а для 2-ої групи - введено подання звітності раз на рік, а не щоквартально.

Спрощенці також мають можливість подавати заяви про перехід на спрощену систему оподаткування в електронному вигляді, до того ж за власним рішенням протягом року вони мають змогу змінювати групу або ставку податку.

Крім того, незабаром підприємці зможуть вести книгу обліку доходів та витрат в електронному вигляді. Маючи електронний ключ, платники зможуть автоматично заповнювати на підставі даних книги податкову звітність та направляти її в режимі он-лайн до податкового органу.

Податковий Кодекс України вже не містить поняття «валові доходи» і «валові витрати», замість них існують поняття «доходи» і «витрати». При визначенні об'єкта оподаткування не використовується термін «амортизаційні відрахування», амортизація тепер асоціюється зі складовою витрат, а не як окрема категорія податкового обліку.

В Податковому кодексі поділ на групи здійснюється не лише основних засобів, а й інші необоротних активів, які розподілені на 16 груп (ст. 145) замість 4, що існували раніше [1]. Такий розподіл відповідає вимогам Національних стандартів бухгалтерського обліку і, відповідно, нарахування амортизації також буде здійснюватися за правилами бухгалтерського обліку, кожного місяця (а не щоквартально). Як і у Законі про прибуток передбачено два головних критерії визначення основних засобів: це вартість та термін корисного використання. Однак якщо очікуваний строк корисного використання (експлуатації) основних засобів більше одного року (згідно П(с)БО№7), то в Податковому Кодексі вже чітко зазначено мінімально допустимі строки корисного використання для кожної групи окремо.

Отже, реалізація вищезазначених шляхів трансформації оподаткування прибутку підприємств повинна сприяти ефективному розвитку суспільства, не порушуючи балансу між підприємствами і державою, а також максимально уникнути поділу економіки України на офіційну та тіньову. Та лише з плином часу, з постійним внесенням поправок та доповнень до Податкового кодексу можна буде говорити про його позитивний чи негативний вплив на приватну власність.

Отже, в Україні після здобуття незалежності та проведення податкової реформи, взаємовідносини підприємств з бюджетом супроводжувалися становленням системи оподаткування доходів підприємств, яка багатьма своїми параметрами не відповідала стану і рівню трансформації економічної системи України, не вписувалася повною мірою в реалії економічного і соціально-політичного життя, не враховувала рівня розвитку і можливостей фіскальних органів, її подальший розвиток відбувся в двох напрямках. З одного боку, в напрямку адаптації до особливостей української економіки шляхом певного спрощення механізму справляння податку на прибуток внаслідок відмови від диференціації його ставок, звуження ситеми податкових пільг. З іншого боку, в напрямку подальшого наближення до зрілих форм оподаткування, властивих розвинутим податковим системам, в результаті змін у механізмі обрахування і справляння податку [28].

Взагалі вже давно відомо, що податок на прибуток підприємств - є одним із основних джерел наповнення доходної частини державного бюджету. До речі, в останні роки надходження податку на прибуток мають тенденцію до зростання. І це при тому, що в нашій країні багато підприємств працюють в тіні і ухиляються від оподаткування. Можна тільки уявити, наскільки б зросли надходження цього податку до бюджету, якби суб'єкти підприємницької діяльності чесно платили податки.

3.2 Чинний порядок оподаткування прибутку підприємств

З прийняттям Закону «Про внесення змін в Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”» з другого півріччя 1997 р. відбулися істотні зміни в оподаткуванні підприємницької діяльності, спрямовані на підтримку виробника, активізацію інвестиційної діяльності підприємства.

Платниками податку на прибуток є резиденти та нерезиденти. З числа резидентів платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку на території України і за її межами. З числа нерезидентів платниками податку є фізичні особи, а також юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи, джерелом походження котрих є Україна (крім установ і організацій, що мають дипломатичний статус).

Платник податку, який має відокремлені підрозділи (філії), може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток.

Принципово новим в ухваленому Законі є також визначення об'єкта оподаткування (Рис 3.2).

Обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.



Рис. 3.2 Схема визначення об'єкта оподаткування
( оподаткованого прибутку ) .

Валовий дохід -- це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами [15, с. 69-74].

Визначаючи валовий дохід, ураховують:

-- загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також від продажу цінних паперів, крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та кінцевого погашення;

-- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій, пов'язаних із наданням фінансових послуг, від торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

-- доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, від здійснення операцій лізингу (оренди);

-- доходи, не враховані під час обчислення валового доходу у попередніх періодах і виявлені у звітному періоді;

-- доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій (сум безповоротної фінансової допомоги, а також вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді; сум невикористаної частини коштів, повернених із страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами зберігання і використаних ним у власному виробничому й господарському обороті; сум отриманих штрафів, неустойки, пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого за рішенням суду);

-- суму перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів.

Отже, визначення валового доходу для оподаткування значно відрізняється від класичного (різниця між виручкою від реалізації і матеріальними, а також прирівняними до них витратами). У валовий дохід запропоновано включити загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), тобто виручку від реалізації [31].

До складу валового доходу, а отже, і скоригованого валового доходу, не включаються:

ѕ суми акцизного збору та податку на додану вартість;

ѕ суми або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусові відчуження державою іншого майна платника податку;

ѕ суми коштів або вартість майна, отримані платником податку з рішення суду як компенсація його витрат або збитків;

ѕ суми надмірно сплачених податків, зборів, що повертаються платнику податку з бюджету, якщо вони не були включені до складу валових витрат;

ѕ суми коштів або вартість майна, що надходять у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права;

ѕ суми одержаного платником податку емісійного доходу;

ѕ номінальна вартість узятих на облік, але неоплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, виданих боржником на ім'я платника податку як (підтвердження заборгованості боржника);

ѕ доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані від інших платників податку, що оподатковувалися за їхньої виплати;

ѕ кошти або майна, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної її ліквідації, або після закінчення договору про спільну діяльність;

ѕ кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами;

ѕ кошти, що надаються платнику податку з Державного інноваційного фонду на поворотній основі;

ѕ вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації в передбаченому законодавством порядку [12].

Слід звернути увагу, що датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого першою сталася подія:

-- зарахування коштів покупця або замовника на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації (коли реалізація відбувається за готівку -- дата її оприходування в касі платника податку);

-- відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -- дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За товарообмінних (бартерних) операцій датою збільшення валового доходу вважають дату:

-- відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -- дату фактичного надання послуг платником податку;

-- оприходування товарів, а для робіт (послуг) -- дату оформлення документа, що засвідчує факт отримання результатів робіт (послуг) платником податку.

Для визначення сум оподаткованого прибутку важливе значення має розрахунок валових витрат [30].

До складу валових витрат слід включати:

1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), та охороною праці. Таким чином, у валові витрати будуть включені матеріальні витрати і витрати на оплату праці.

Датою збільшення валових витрат вважається дата, котра припадає на податковий період, протягом якого раніше відбувалася подія:

ѕ списання коштів з банківських розрахунків на оплату товарів;

ѕ оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) -- дата фактичного їх отримання.

Витрати на оплату праці включають витрати (в грошовій або натуральній формі) на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших видів заохочень працівників підприємств, виходячи з тарифних ставок, а також винагород і виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру.

До складу валових витрат відносять також будь-які витрати на виплату або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, які пов'язані з веденням господарської діяльності платником податку.

2. Витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних фондів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

3. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (загальнодержавних і місцевих), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком: податку на прибуток, податку на нерухомість, податку на дивіденди, податків на доходи нерезидентів, податків на доходи від грального бізнесу.

4. Суму перевищення балансової вартості запасів покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві, готової продукції на початок звітного кварталу над їхньою балансовою вартістю на кінець того самого звітного кварталу.

Якщо вартість указаних запасів на кінець звітного кварталу перевищує їхню вартість на початок того самого звітного кварталу, різниця зараховується до складу валових витрат платника податку у звітному періоді.

5. Сума перевищення балансової вартості над виручку від продажу окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів.

6. Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій (не більше 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).

7. Суми коштів, переказаних підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, коли на цих підприємствах як на основному місці роботи працює не менше 75% таких осіб, згаданим об'єднанням для проведення благодійної діяльності (не більше 10% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).

8. Суми коштів, унесених у страхові резерви (в порядку, передбаченому Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»).

9. Суми витрат, не включених до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з утратою або псуванням документів чи допущенням помилок у розрахунках податкового зобов'язання, виявлених у звітному податковому періоді.

10. Суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, коли відповідні дії щодо стягнення таких боргів не дали позитивного результату, а також суми заборгованості, щодо яких минув термін позовної давності [11, с . 237-245].

До складу валових витрат дозволяється включати і такі витрати платників податку на прибуток (витрати подвійного призначення):

-- на гарантійний ремонт (обслуговування) реалізованих товарів;

-- на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів;

-- на придбання науково-технічної літератури, передплату спеціалізованих періодичних видань, оплату участі в наукових семінарах з основної діяльності;

-- на проведення передпродажних і рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що їх продає платник податку;

-- на утримання та експлуатацію фондів природоохоронного призначення;

-- на страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції, кредитних і комерційних ризиків; майна платника податку, страхування громадянської відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що входять до складу основних фондів, можливих екологічних і ядерних ризиків;

-- на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, які видають державні органи на відповідні види діяльності;

-- на забезпечення найманих робітників спеціальним одягом, взуттям тощо;

-- на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку;

-- на експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі підприємства та утримувалися за рахунок платника податку до прийняття Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (окрім капітальних витрат, що підлягають амортизації) [13, с. 43-48].

Не дозволяється включати до складу валових витрат платника податку такі витрати:

-- не пов'язані з веденням господарської діяльності;

-- на придбання торгових патентів;

-- сплату штрафів та неустойки;

-- на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдингових компаній;

-- виплата емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;

-- виплата дивідендів;

-- суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, нижчими, ніж звичайні.

Вивчення валових витрат, особливостей їхнього формування дає змогу зробити висновки, що за складом і обсягом вони перевищують витрати, які підприємство включає в собівартість, що зменшує суму оподаткованого прибутку.

Це досягається у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат: використання прибутку на благодійну діяльність; використання прибутку на фінансування соціальної інфраструктури підприємств та інших витрат.

Зменшення оподаткованого прибутку також досягається внаслідок збільшення суми амортизаційних відрахувань, які виключаються зі скоригованого валового доходу. Збільшення амортизаційних відрахувань зумовлено такими змінами щодо їх обчислення [29].

По-перше, значно підвищено норми амортизаційних відрахувань. Вони встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах (у розрахунку на календарний квартал): група I -- 1,25%, група II -- 6,25%, група III -- 3,75%.

По-друге, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту основних фондів, їх реконструкцію і модернізацію та інші витрати для поліпшення фондів, що перевищують 5% витрат щодо вартості основних фондів на початок року і які було включено до складу валових витрат.

По-третє, платник податку може самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи III, придбаних після набуття чинності Законом «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суми амортизаційних відрахувань визначаються із застосуванням знижувального коефіцієнта 0,8 до встановлених норм амортизації. При цьому від суми зменшення амортизаційних відрахувань окремо обчислюється податок у розмірі 30% «розрахункова сума», що підлягає зарахуванню до державного бюджету.

Якщо «розрахункова сума» податку на прибуток, визначена із застосуванням знижувального коефіцієнта, є більшою, ніж загальна сума податку на прибуток, до бюджету переказується фактично нарахована сума податку на прибуток. При цьому перевищення «розрахункової суми» податку над суму нарахованого податку на прибуток не враховується за визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у наступні звітні (податкові) періоди [29].

Якщо «розрахункова сума» податку на прибуток, визначена із застосуванням знижувального коефіцієнта, є меншою або дорівнює сумі нарахованого податку на прибуток звітного (податкового) періоду, до бюджету переказується «розрахункова сума» податку на прибуток.

Указаний порядок визначення «розрахункової суми» податку на прибуток, у зв'язку із застосуванням знижувального коефіцієнта до норм амортизації, не застосовується до суб'єктів господарської діяльності, що сплачують єдиний (фіксований) податок.

Зниженню податкового тиску на суб'єктів підприємництва з числа резидентів сприяє така особливість оподаткування прибутку. Якщо в платника податку об'єкт оподаткування (оподаткований прибуток) за результатами звітного (податкового) періоду має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування у наступному звітному (податковому) кварталі, а також кожному з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення від'ємного значення об'єкта оподаткування [17, с. 232-241].

Пільги за оподаткування прибутку. Звільняється від оподаткування прибуток:

ѕ підприємств від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів;

ѕ підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, від продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку, отриманого від грального бізнесу, якщо протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів за основним місцем роботи становить не менше 50% чисельності працюючих, а фонд оплати їхньої праці -- не менше 25% суми витрат на оплату праці, що включається до складу валових витрат;

ѕ прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній основі для виведення енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації.

Прибуток від продажу інноваційного продукту, заявленого і зареєстрованого в інноваційних центрах, оподатковується в розмірі 50% від чинної ставки протягом перших трьох років після державної реєстрації продукції як інноваційної.

Ставки оподаткування прибутку. Основну ставку податку встановлено в розмірі 30% до об'єкта оподаткування. Крім того, передбачено й інші ставки оподаткування. Так, за оподаткування страхової діяльності застосовуються такі ставки:

-- 3% валового доходу (крім доходу від страхування й перестрахування життя);

-- 6% валового доходу за дострокового розторгнення договору про страхування життя.

Термін сплати податку на прибуток. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про оподатковуваний прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом [18, с. 111-119] .

За підсумками першого і другого місяців кварталу всі платники податку, крім нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові платежі (відповідно до 20 числа другого і третього місяців кварталу). Розрахунок авансових внесків платники здійснюють самостійно без складання податкових декларацій. Слід звернути увагу, що штрафні санкції за невідповідність розмірів сплачених авансових внесків розміру платежів, перерахованих за результатами звітного кварталу, не застосовуються.

Підприємства -- виробники сільськогосподарської продукції подають податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку на прибуток і сплачують податок одночасно з поданням річного бухгалтерського звіту.

Нерезиденти обчислюють і сплачують податок на прибуток щоквартально.

Платники податку на прибуток подають бухгалтерську звітність за результатами своєї діяльності за рік тільки статистичним органам, тобто подання бухгалтерської звітності податковим адміністраціям не є обов'язковим.

Відповідальність платників податку на прибуток. Платники податку, які на час перевірки податковим органом не мають податкових декларацій про прибуток і розрахунків, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку, сплачують штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення. За кожні наступні такі порушення, допущене протягом дванадцяти місяців після першого, сплачується штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, помножених на кількість таких порушень (Додаток Г).

Платники податку, які не подали або несвоєчасно подали до податкового органу податкову декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжні доручення щодо перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10% від суми нарахованого податку за кожний випадок порушення [27].

Якщо має місце приховування або заниження сум податку на прибуток, платник сплачує:

-- суму донарахованого податку,

-- штраф у розмірі 30% від донарахованої суми податку,

-- пеню, обчислену, виходячи зі 120% облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Оподаткування дивідендів. Як уже зазначалось вище, Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачене оподаткування дивідендів. На рисунку зображено схему оподаткування дивідендів. Її аналіз і аналіз відповідних положень Закону дають змогу дійти таких висновків:

ѕ платником податку на дивіденди в бюджет є акціонерне підприємство (емітент корпоративних прав);

ѕ джерелом сплати податку на дивіденди є частина прибутку, яка спрямовується на їх виплату. Отже, на суму вказаного податку зменшується сума дивідендів, які отримають власники корпоративних прав (юридичні та фізичні особи);

ѕ виплата дивідендів нерезидентам, а також у вигляді акцій звільняє емітента корпоративних прав від сплати податку на дивіденди;

ѕ підприємству-емітенту відшкодовується сума сплаченого податку на дивіденди через відповідне зменшення нарахованого податку на прибуток;

ѕ отримані юридичними особами дивіденди не враховуються за визначення їхнього оподатковуваного прибутку.



ВИСНОВКИ

Прибуток є найважливішою фінансовою категорією, яка виконує ряд важливих функцій і відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

Прибуток, як головний фінансовий результат діяльності підприємства, формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та незвичайної діяльності і є системою прибутків і доходів.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.

Прибуток -- це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Рентабельність прибутку визначається як відношення прибутку до капіталу (активам), рентабельність витрат - як відношення прибутку до собівартості (витрат), рентабельність продаж відношення прибутку до ціни (виручки від реалізації).

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.

При аналізі виробництва, показники рентабельності можна об'єднати в слідуючи групи:

1) показники рентабельності продукції;

2) показники рентабельності капіталів (активів);

3) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватись за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку і удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використовуються для фінансування відповідних витрат.

Дослідження етапів становлення і розвитку, функціонування вітчизнянної системи оподаткування прибутку підприємств засвідчило, що в основі виникнення досліджуваного податку лежать тільки фіскальні інтереси. Даний податок формувався на основі поєднання таких основних податків як прибутковий, промисловий, податок на капітал. Податок на прибуток підприємтсв в теперішній практиці оподаткування прибутку використовується як інструмент стимулювання інвестицій в національні економіки та як інструмент поліпшення конкурентоспроможності податкових систем в середині країн.

В роботі доводиться, що в основі політики розподілу прибутку підприємств є оптимізація пропорцій між спожитою та капіталізованою її частинами. При цьому, враховується забезпеченість реалізації стратегії розвитку юридичної особи, покращення фінансово-господарського стану та зростання в кінцевому рахунку ринкової вартості. Отже, на сучасному етапі розподільчої функції досить чільне місце має порядок оподаткування прибутку підприємства. Через останій визначаються державні пріоритети в розподілі додаткового продукту, а саме, чи в бюджет, чи на розвиток місцевого бізнесу. У разі, коли пільги на реінвестування прибутку передбачаються - це створює стимулювання використовувати прибуток на капіталізацію юридичної особи, в іншому разі - це стимулює зростання значення споживання капіталу.

Дослідження теоретичних підходів до визначення економічного змісту та ролі оподаткування підприємств податком на прибуток дозволили уточнити його поняття. На нашу думку, він є інструментом податкової політики, що за своїм теперішньою сутністю є вилученою частиною прибутку юридично визначеної категорії платників - юридичних осіб до державних централізованих фондів грошових ресурсів. За своїм фіскальним призначенням - він є субстанцією для утворення дієвої системи регулювання відносин бюджету з суб'єктами господарювання. Даним податок є одним із головних та невід'ємних атрибутів регулювання фінансово-господарської діяльності його плаників.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=2755-17

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/334/94-вр/page3

3. Закон України "Про підприємства в Україні"// Відомості ВРУ. - 1991, № 24. - С.611-629.

4. Амбарцумова А. і Стерлігова С. «1000 термінів ринкової економіки» - 2005р.- 243 с.

5. Бакун Ю.Г. «Особливості податку на прибуток згідно Податкового кодексу України» / Ю.Г. Бакун // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_APSN_2011/Economics/7_87917.doc.htm

6. Бандурака О.М., Коробов Н. Л., Орлов П. І., Петрова К. Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. - К.: Либідь, 2003. - 296 с.

7. Бечко П.К. Податковий менеджмент: навч. посіб. [для студ. вищ. навч.закл.] / П.К. Бечко, Н.В. Лиса. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 288с.

8. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 2006. - 326 с

9. Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільіна С.Б. Зміст та значення прибутку як головної рушійної сили ринкової економіки // Економічний простір. - 2008. - № 18. - С. 237-245.

10. Вісник податкової служби України № 40 від 29.10.2012р. http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/4162

11. Галкін І. Як вдосконалити законодавство України? // Право України - 2009 р. №3, с.70-75

12. Гончаров В. М., Непочатов С. І., Пчелинська Г. В. Фінанси підприємств. -- Донецьк: ТОВ "Альматео", 2006. -- 185 с.

13. Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств. -- К.: Знання-Прес, 2006. -- 423 с.

14. Грідчіна М.В., Захожай В.Б. ”Фінанси (теоретичні основи )”, Київ, 2002. - 312с.

15. Дем'яненко М. Я., Левченко Н. М., Шевчик В. П. Фінанси підприємств. -- К., 2007. -- 371 c.

16. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник.- К.: Знання, 2002.-254с.- С.143-147.

17. Кривицька О. Р. Планування прибутку підприємства при визначенні стратегії його розвитку // Фінанси України. -2010. -№ 3. - С.138 - 146.

18. Локатарева. Є.В. Міжнародне оподаткування та офшорні центри http://www.twirpx.com (28.11.2010р.)

19. Мочерний С. В. „Економічна теорія”, Київ, 2001. - 656 с.

20. Попович П. Я. Економічний аналіз суб'єктів господарювання: Навч. Посібник.-Тернопіль:Економічна думка.-2003.-454с.-С.256-278

21. Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д. Фінанси підприємств. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 552 с.

22. Рогов Г. К., Воробйова І. А., Селікова Т. В. Фінанси підприємства. -- Миколаїв: НУК, 2007. -- 135 с.

23. Струк О. Друга батьківщина // Галицькі контракти. -kontrakty.com.ua/show/.../18200911746.html (23.03.2011р)

24. Таркуцяк А.О. Фінансовий аналіз та управлінські рішення: Навч. посібник.-К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003.-143с.-С.53-59

25. Чичикова В.Ю. Оптимізація сплати ПДВ за допомогою податкового планування на підприємстві // Вісник ДонНУЕТ. - 2010. - №3. - С. 301

26. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студентів вищих навч. закладів, 3-є вид. - К.: Каравела, 2006. - 584с.

27. http://www.ukrstat.gov.ua

28. http://polkaknig.narod.ru/econom/ukp/1.htm

29. http://books.efaculty.kiev.ua/finpd/2/r2/1.htm

30. http://www.yurist-оnline.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/stati/hoz_pravo/

31. http://www.dtkt.com.ua/show/2cid06624.html

32. http://zakon.rada.gov.ua/



ДОДАТКИ

Додаток А

Таблиця 2.1

Система фінансових коефіцієнтів рентабельності

Основні класи показників рентабельності	Фінансові коефіцієнти рентабельності
1	2
1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу)	1.1 .Коефіцієнт обмеженого рівня валового прибутку 1.2.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку від основної (операційної) діяльності 1.3.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку всієї діяльності підприємства 1.4.Коефіцієнт обмеженого рівня чистого прибутку 1.5.Коефіцієнт критичної рентабельності
2. Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням виробничих активів	2.1.Коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів 2.2.Коефіцієнт віддачі на інвестований капітал 2.3.Коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал
3. Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів	3.1.Коефіцієнт рентабельності відбору 3.2.Коефіцієнт рентабельності совокупного капіталу 3.3.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу 3.4.Коефіцієнт обслуговування боргу



Додаток Б

Схема розподілу балансового прибутку підприємства

Додаток В

Структурно-логічна схема використання чистого прибутку підприємства



Додаток Г

Структурно-логічна схема оподаткування дивідендів,
що їх виплачують емітенти корпоративних прав

Размещено на Allbest.ru

...