Банківська система України в умовах інтеграції та глобалізації: проблеми та перспективи

2. Брак довіри населення до банків зменшує мобілізацію рeсурсів банкaми пoрівняно з потенційними можливoстями. Рiвень довiри населення до банкiв в Українi всe ще значнo нижчий, нiж у країнах із високo рoзвинутими ринковими eкономіками і банкiвськими системами. Можно виділити наступні критерії, що визначають рівень довіри населення та суб'єктів господарювання до банківської системи України: довіра до держави загалом; політична стабільність; доступність та правдивість інформації про економічну ситуацію в державі; проінформованість громадян про стан справ у банківському секторі; державні гарантії вкладникам банків; стан фінансових ринків в державі; рейтинг банківської установи; інформаційна прозорість та відомість її бренду; фінансові результати діяльності банку; доступність банківських послуг.

3. Висoка концентрація капiталу у групі найбiльших банкiв (така прaктика може призвeсти до розширення практики домoвленостей і змoв великих банків мiж сoбою у провeденні свoєї дiяльності, нaприклад, у встaновленні цiн на банкiвські пoслуги).

4. Слaбка дифeренціація бaнківських послуг. Якщo пoглянути на кiлькість банків та їх фiлiй у розрiзі регiонів, то фактичнo кожен регiон хaрактеризується дoсить висoкою конкуренцією бaнківських установ, якi в основному прeдставлені фiліями банків, майжe усі головнi офіси банківських устанoв рoзташовані у м. Києвi.

Основні проблеми розвитку вітчизняної банківської системи можна поділити на зовнішні, які лежать поза її межами, і внутрішні, які обумовлені внутрішньо-банківськими особливостями їх функціонування в конкурентному середовищі.

До основних зовнішніх проблем, які спричиняють найбільший вплив на розвиток банківської системи, можна віднести: повільні темпи ринкових перетворень вітчизняної економіки; наявність макроекономічних диспропорцій, особливо значного дефіциту державного бюджету; нестійкий і недостатньо прозорий фінансовий стан значної кількості підприємств; недостатній розвиток фондового ринку, ринку нерухомості, а також відсутність ринку землі; низький рівень довіри з боку населення до окремих банків, недостатній рівень захисту прав кредиторів і вкладників та інші.

До проблем, притаманних самій банківській системі, можна віднести: недостатній рівень капіталізації та концентрації банківського капіталу, низький рівень корпоративного управління в банках, недостатній рівень управління банківськими ризиками, вузький спектр банківських послуг і продуктів, недостатній рівень прозорості діяльності та комунікацій з інвесторами і населенням тощо.

Чітке визначення проблем функціонування вітчизняної банківської системи на сучасному етапі дає можливість окреслити основні напрями їх подолання та розвитку банківського сектору в середньостроковій перспективі. До таких напрямівслід віднести:

Подальше підвищення рівня капіталізації банків і забезпечення їх надійними джерелами ресурсів. Очевидно, з метою підвищення капіталізації банківського сектору банкіри повинні проводити політику управління ризиками, адекватну їх капітальній базі. Банкам необхідно стимулювати залучення власного банківського прибутку для інвестицій у капітал. Високий рівень капіталізації можна забезпечити лише за умови, якщо рентабельність банківської діяльності буде інвестиційно привабливою, для чого необхідно значно знизити витрати банківських установ. Слід зазначити, що проблему достатнього рівня капіталізації банку, зокрема і банківської системи в цілому, в науковій літературі часто ототожнюють із обсягом статутного капіталу або із законодавчими вимогами до розміру регулятивного капіталу. Враховуючи це, проблема капіталізації лежить у площині забезпечення достатньої адекватності капіталу банків щодо розміру сформованих ними активів, а тому її насамперед слід розглядати не як кількісну, а як якісну.

Проблема капіталізації банківської системи для України - це ключове питання загальної фінансової стабільності, належного обслуговування банками взятих на себе грошових зобов'язань. Незважаючи на поступове збільшення значення показника балансового капіталу як основи розвитку банківської системи, він залишається вельми незначним і становить лише 5% від ВВП, тоді як у Росії цей показник дорівнює 37.2%, а в країнах Центральної Європи - понад 40% [15]. Як вже було зазначено, не лише кількісні показники характеризують рівень капіталізації, а й її якість. Річ у тім, що капіталізація багатьох вітчизняних банків складається з коштів переоцінки основних засобів, не сплачених відсотків, субординованого боргу. Зростання таких складових можна вважати штучним нарощуванням капіталу. Низька капіталізація вітчизняних банків може призвести до того, що вони стануть неконкурентоспроможними порівняно з іноземними (нині у банківській системі України працює близько 27,32% іноземного капіталу) [21].

Визначення незадоволених потреб клієнтів щодо банківського обслуговування та їх задоволення на основі пропозиції нових банківських продуктів і різних форм та способів надання послуг, розширення спектра, підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг.

Підвищення ефективності контролю за діяльністю банків, досягнення повної відповідності принципам ефективного банківського нагляду, що передбачає вдосконалення чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ; впровадження оцінки банківської діяльності на консолідованій основі та з урахуванням ризиків; посилення контролю за власниками істотної участі в капіталі.

Забезпечення діяльності вітчизняних банків відповідно до міжнародних стандартів корпоративного управління.

Розвиток систем ризик-менеджменту та вдосконалення управління ризиками, підвищення рівня забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників банків [12].

Підвищення прибутковості банківських операцій, орієнтації на доходи від кредитування та обслуговування реального сектора економіки і зниження витрат за рахунок підвищення технологічності та комп'ютеризації банківських операцій, зменшення необґрунтованих витрат.

Формування ефективного інституційного середовища для регулювання факторів конкурентної боротьби та уповільнення монополізації банківської сфери.

У планах розвитку на найближчі роки намічені конкретні заходи щодо зміцнення банківської системи і вдосконалення її функціонування.

Основними цілями при цьому є:

забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

збереження досягнутої фінансової стабільності;

підвищення ефективності функціонування всієї банківської системи;

прискорення на цій основі темпів ринкових перетворень у всій економіці і в кредитно-грошовій сфері зокрема.

Успішна реалізація цих заходів буде сприяти зміцненню банківської системи і створенню нею сприятливих умов для подальшого розвитку нашої економіки й зростання ефективності її функціонування.

ВИСНОВКИ

Банки являються однією із найважливіших структур ринкової економіки. Банківська діяльність суттєво перевищує ефективність суспільного виробництва, сприяє росту виробництва та суспільної праці.

Україна на сьогоднішній день знаходиться у стані переходу до нової економічної системи, що заснована на ринкових відносинах. Ринковій економіці потрібна відповідна банківська система, яка поступово починає складатися.

Відомо, що кредитно-банківська система життєво важлива для любої країни світу, вона служить об'єктом пильного нагляду і регулювання як зі сторони НБУ так і зі сторони вищих органів державної влади й управління.

На сьогоднішній день банківська система України представлена двома рівнями, такими як Національний банк України та комерційні банки.

Національний банк встановлює правила та проводить реєстрацію комерційних банків, видає ліцензії на ведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків в Україні. Як банк-банків тобто центральний банк, веде рахунки комерційних банків, здійснює їх розрахунково-касове обслуговування, надає кредити банкам, встановлює правила існування міжбанківського кредитного ринку в Україні. НБУ організовує касове виконання бюджету банківської системи України, надає кредити уряду. Головною метою Центрального банку є забезпечення стабільності грошової одиниці, це є чітко вказано в основному законі України - Конституції.

Другою ланкою банківської системи є комерційні банки. Вони є основою грошово-кредитної системи і відносяться до особливої категорії ділових підприємств. Банки заохочують вкладення капіталів, заощаджень населення і інші вільні кошти, які вивільняються в процесі господарської діяльності, й пропонують їх у тимчасове користування іншим опонентам, які потребують додаткового капіталу. Головною метою комерційних банків є отримання максимального прибутку.

Правові норми, що регулюють банківську діяльність містяться як у загальних так і спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських відносин, нормативних актах. До них належать Конституція України, закони України і постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, постанови, положення, інструкції НБУ та Міністерства фінансів України.

Отже, можна зробити висновок, що сукупність всіх правових норм, що регулюють організацію банківської системи, діяльність Національного банку України, діяльність комерційних банків різних форм власності і проведення банківських операцій, становлять визначений комплекс норм і предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають також норми інших галузей національного права.

Розглянувши у роботі проблеми банківського сектору України та можливі шляхи їх розв'язання, треба зазначити, що банківський сектор України розвинений ще дуже слабко, причиною чого є як дії органів державної влади (такі як, наприклад, спроби змусити найбільші банки надавати кредити під пільгові проценти певним підприємствам або галузям промисловості, податкова політика та ін.), так і загальноекономічні проблеми, і діяльність самих банківських установ.

На стан банківської системи впливають численні фактори - зовнішні, внутрішні, економічні, неекономічні, викликаючи велику кількість серйозних проблем, які стоять на заваді підвищення конкурентоспроможності банківського сектору в Україні.

Перед українською банківською системою постала ціла низка проблем, основними з яких є такі: низький рівень конкурентоспроможності банківського сектору, недостатній рівень капіталізації, низька якість надання послуг за їх високої вартості.

Виходячи з цього можна виділити основні шляхи розвитку банківської системи:

Для підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних банків необхідно вжити таких заходів: удосконалити законодавчу базу для підвищення прозорості діяльності банків; здійснити нарощування власного капіталу; підвищити якість менеджменту; впроваджувати новітні технологічні розробки; розширити спектр банківських послуг; отримати довіру населення.

Для підвищення капіталізації банків необхідно: створювати банківські об'єднання (холдингові групи, банківські корпорації); збільшувати капітал за рахунок прибутку; проводити міри по злиттю та реорганізації банків; випускати банківські облігації, сертифікати; випускати акції власної емісії. Засвідчені Національним банком України наміри щодо реалізації заходів, спрямованих на подальшу адаптацію банківської практики України до міжнародних стандартів та досягнення відповідності до «Основних принципів ефективного банківського нагляду» та положень Базельського комітету з питань банківського нагляду, зумовлюють об'єктивну необхідність удосконалення методів вимірювання та контролю банківських ризиків із метою покриття їх капіталом. Водночас мають бути враховані стан розвитку та особливості функціонування вітчизняної банківської системи [13]. Дуже важливо, щоб удосконалення підходу до розрахунку показника достатності (адекватності) регулятивного капіталу здійснювалося виключно шляхом доопрацювання існуючої методики розрахунку, а не її заміни. Пропоновані зміни та вдосконалення методики оцінки достатності капіталу банків мають бути спрямовані на убезпечення та запобігання появі в їх діяльності латентних і явних дестабілізуючих (шокових) процесів.

3. На сьогодні отримання конкурентних переваг за рахунок зниження вартості банківських послуг банкам дуже важко, адже собівартість коштів, які залучаються, мають достатньо високу ціну, а працювати банки в точці беззбитковості не бажають, так як рівень ризику стає максимальним. Поряд з цим використання методу підвищення рівня доступності до банківських послуг банки неохоче використовують, так як ризик неотримання вигоди від продажу послуги дуже великі. Тому банки в першу чергу звертаються до внутрішніх резервів - при підвищенні якості послуг рівень ризику не збільшується, а банк має можливість отримати до даткові прибутки від продажу більшої кількості послуг.

4. Для підвищення якості послуг, які надаються банками, треба проводити навчання персоналу, втілювати новітні технології в процес обслуговування клієнтів, приділяти високу увагу аналізу претензій клієнтів, призначати «персональних банкірів» відповідальних за постійні зв'язки з клієнтурою.

Проте проблеми, які стоять перед українськими банками, не є неподоланними. Вони потребують лише формалізації і цілеспрямованої роботи як органів державної влади, так і самих комерційних банків. Професіоналізм і накопичений практичний досвід більшої частини теперішніх працівників банківської сфери дозволяють сподіватися, що з часом в Україні сформується повноцінна банківська система, яка буде здійснювати сприяння активному ринковому розвитку економіки країни.

Планомірне і послідовне впровадження у масштабах країни комплексу запропонованих заходів може прискорити розвиток банківської системи, створивши реальні передумови для виникнення на фінансових ринках повноцінного конкурентного середовища та формування конкурентоздатності банківського сектора на світовому рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України ст. 99, 100// www.rada.gov.ua.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 №2121--ІІІ // www.rada.gov.ua.

3. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV // www.rada.gov.ua.

4. Банківський нагляд: Навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України; Ун-т економіки та права «Крок»;Грушко В.І.;Лаптєв С.М.; Любунь О.С.;Раєвський К.Є.- К.: ЦНЛ, 2004.- 264 с.

5. Вовчак, О.Д. Кредит і банківська справа: підручник / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин, Т. Я. Андрейків. - К. : Знання, 2008. - 564с. 

6. Возняк В.Ю. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи в Україні / В.Ю. Возняк // Електронний ресурс. Режим доступу: http://libfor.com.

7. Гриньова В.М., Колодізєв О.М. Проблеми та перспективи структурної перебудови банківської системи України // Фінанси України.- 2006.- № 1.-C.94-101.

8. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Київ: Алерта, 2004, 478 с.

9. Долгіх В.М. Непараметричні оцінки впливу іноземного капіталу на ефективність діяльності банків України у 2005-2012 роках // Вісник Національного банку України. - 2013 - №10 - С. 36-42.

10. Д'яконова І. Пошук стратегії розвитку банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків / І. Д'яконова //Вісник НБУ. - №2, 2008. - с. 26-31.

11. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика.- К.: Знання України, 2006.- 332 c.

12. Колобов Ю.В. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України / Ю.В. Колобов // Вісник Університету банківської справи Національного банку України.- 2011.- № 3 (12).

13. Коренєва О.Г., Кузніченко Я.М. Стан капіталізації банківської системи України та оцінка можливостей покриття банківських ризиків капіталом // Вісник Національного банку України. - 2013 - №10 - С. 43-59.

14. Любунь О.С., Любунь В.С., Іванець І.В. Національний банк України: основні функції грошово-кредитна політика, регулювання банківською діяльності: Навчальний посібник. ( К.: Центр навчальної літератури, 2004. 351 с.

15. Міщенко В.І. Капіталізація банківської системи України: сьогодення та перспективи // Вісник Національного банку України. - 2013 - №7 - С. 11-39.

16. Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит Навчальний посібник. -Львів: Новий Світ- 2000. 2006. -432 с.

17. Пилипенко, В.В. Вплив іноземного капіталу на фінансову стійкість банківської системи України [Електронний ресурс] / В.В. Пилипенко.-Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VDU_ekon/2011_1/1/278.pdf.

18. Старинський М.В. Становлення Національного банку України як центрального банку держави // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.15.- Суми: УАБС НБУ,2006.- C.143-149.

19. Шевцова О.Й. Банківська система в контексті економічного розвитку та економічної безпеки // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. тез доповідей VIIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (10-11 листопада 2005 р.).- Суми: УАБС НБУ,2005.- C.8-10.

20. Шелудько Н.М. Сучасні тенденції фінансової глобалізації та їх вплив на розвиток банківського сектору України //Актуальні проблеми економіки.- 2006.- № 2.-C.85-93.

21. Статистична інформація [Електронний ресурс]._ Національний банк України - Режим доступу: www.bank.gov.ua.

ДОДАТОК А

Банківська система України

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Банк - юридична особа, яка має виключне право, на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції, як залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; відкриття і ведення банківських розрахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська система - організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений історичний період.

Банківські послуги - це певні дії банку, які є супутніми при здійсненні тієї чи іншої банківської операції, спрямовані на задоволення потреб клієнта з метою збільшення доходу від банківської діяльності.

Грошово-кредитна політика - це сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава.

Капітал банку - залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань. Комерційні банки - це кредитні установи, функціями яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок коштів клієнтів.

Національний банк України - центральний банк України, особливий центральний орган державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» та іншими законами України.

Центральний банк - це основний координатор діяльності кредитних інститутів який виконує функції управління грошово-кредитними та фінансовими процесами в економіці.

Размещено на Allbest.ru