Організація грошових коштів в ДП ДГ "ЕЛІТА" Жовтневого району Миколаївської області

Коефіцієнт рентабельності капіталу розглянемо як цей показник змінювався по роках. Цей показник залежить від 2-х факторів: Чистий прибуток та середньорічна сума активів. По роках зробимо висновок що чистий прибуток був незначним, хоча в 2004р. він був в 6 разів більше, однак при цьому середньорічна вартість активів оставалась дуже значним показником и дорівнювала близько 7500 тис. грн., тому показник рентабельності капіталу в 2003 р. був дуже малим и склав 0,0048 , але в 2004 р. за рахунок збільшення чистого прибутку показник склав 0,0275, але в 2005 р. він знов впав і склав 0,0114.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу залежить від 2-х факторів чистій прибуток та середньорічна сума активів. Як зазначалось вище чистий прибуток був незначним, хоча в 2004р. він був в 6 разів більше, та в 2005 р. = 2003 р. При цьому середньорічна сума власного капіталу оставалась на одному і тому ж рівні близько 7 000,00 тис. грн. Тому показник коефіцієнт рентабельності власного капіталу був в 2003 р 0,0052, а в 2004 р. виріс до 0,0303 та в 2005р. склав 0,0127.

Розділ 3. Організація грошових коштів ДП ДГ «Еліта»

3.1 Розрахунки агропідприємств в установах банків, їх призначення, порядок проведення операцій на них та послідовність платежів

Для управління грошовими засобами підприємству необхідно мати по мірі необхідності наочну інформацію, яка дає можливість проаналізувати надходження або динаміку грошових засобів.

На основі даної курсової роботи я відмітила, що у процесі господарської діяльності підприємство вступає в розрахункові взаємовідносини з іншими господарськими органами, юридичними чи фізичними особами - за товарно - матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги та інше. Розрахунки являють собою систему грошових відносин, яка ґрунтується на господарському розрахунку, суворому виконанні договорів та додержанні фінансової дисципліни. розрахунки здійснюються готівкою і в безготівкових формах. Розрахунки готівкою здійснюються при купівлі дрібних господарських речей, виплаті заробітної плати, оплаті витрат на відрядження тощо

Для зберігання коштів і здійснення безготівкових розрахунків в установі банку за місцем реєстрації підприємства або в будь-якому банку України за згодою сторін відкриваються такі рахунки:

- поточні;

- поточні бюджетні;

- депозитні;

- інші рахунки;

Порядок проведення операцій на рахунках регулюється чинним законодавством України і нормативними актами Національного банку України.

ДП ДГ «Еліта» має поточний рахунок в філії Миколаївського центрального відділення «Промінвестбанку».

Для відкриття поточного рахунку ДП ДГ «Еліта» подало до установи банку такі документи: заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію належним чином зареєстрованого статуту, копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Розрахунки між підприємствами здійснюється в безготівкову порядку шляхом списання коштів з одного рахунку підприємства і зарахування на рахунок іншого на основі документів, які подаються в банк. Безготівкові розрахунки згідно з Інструкцією №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затверджено постановою Правління Національного банку України.

Основним платіжними документами, які використовує господарство є платіжне доручення (додаток), об`ява на внесення готівки (додаток).

Платіжне доручення - документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

ДП ДГ «Еліта» застосовує доручення в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру. Такі розрахунки можуть здійснюватись:

- за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги),

- в порядку попередньої оплати;

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємо заборгованості підприємств;

- для перерахування підприємствам сум, які належать фізичним особам;

- в інших випадках за згодою сторін.

Перший примірник доручення виконує функцію меморіального ордера і вміщується в документ для банку платника, другий - видається платнику з відміткою банку про одержання і виконання документа.

Установа банку періодично, але не рідше одного разу на місяць ДП ДГ «Еліта» поштою або відає через уповноважену особу виписку з поточного рахунку, додаючи копії платіжних документів, на підставі яких банк здійснював операції по рахунку. Після одержання з банку виписки з поточного рахунку головний бухгалтер перевіряє відповідність записів у ній документами та записами бухгалтерії підприємства. Виявивши помилку, бухгалтерія ДП ДГ «Еліта» негайно у письмовій формі повідомляє про це відповідні установи банку.

При бухгалтерський обробці виписок з поточного рахунку на її полях проставляють кореспондуючі рахунки по кожній господарський операції поряд з відповідною сумою. Виписка банку замінює собою ре6єстр аналітичного обліку, а тому обов`язково має дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів операцій і суми записів по дебіту і кредиту, а також залишок коштів на початок і кінець звітного періоду (дня). Внесок готівки на поточний рахунок ДП ДГ «Еліта» проводиться за об`явою на внесення готівки - письмового наказу про внески підприємства, банку на зарахування на його рахунок готівки. На прийняті суми банк видає квитанцію, яка служить підставою для списання грошових коштів по касі.

Для обліку операцій поточного рахунку передбачено рахунок 31 «Рахунки в банках», який належить до групи активних рахунків. Облік операцій по рахунку №31 «Рахунки в банку» здійснюється в журналі-ордері №2 с.г. в хронологічному порядку на підставі даних виписок банку по поточному рахунку і доданих до них документів.

Суми по кореспондуючих рахунках групують у виписці загалом, а потім відображають в журналі-ордері. Залишок коштів на поточному рахунку на початок місяця переносять з журналу ордера за минулий місяць. По закінченні місяця у відповідних розділах підсумовують дебетові і кредитові обороти по рахунку №31 журналу ордера № 2 с.г. звіряють з даними інших реєстрів (ф. № 1с.г., 4 с.г. та ін) і переносять загальною сумою в Головну книгу в графу «Оборот по кредиту». Одночасно, суми, що складають цей кредитовий оборот записують по дебету відповідних кореспондуючих рахунків в Головний книзі в розділі «Обороти по дебету» з кредиту рахунків журналу-ордеру 2 с.г.

3.3 Канали надходження та витрачання грошових коштів по розрахункових та інших рахунках

Характеристика і склад грошових надходжень підприємств наведемо нижче за такими пунктами касові операції підприємства, розрахункові, грошових коштів на рахунках в банках, згідно того що грошові надходження підприємства є надходження в касу підприємства, надходження на розрахунковий рахунок підприємства. Більш детальніше нижче.

Облік касових операцій. Законодавче регулювання.

В Україні готівковий облік регулюється наступними нормативними документами:

- Порядком ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженням Постановою правління НБУ від 02.02.95 р. №21 зі змінами та доповненнями;

- Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженою постановою правління НБУ від 20.06.95 р. № 149 зі змінами та доповненнями;

- Наказом Міністерства Статистики України від 15.02.96 р. №51 „Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій”;

- Положенням бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87.

- Положенням про порядок реєстрації і застосування електронних та контрольно-касових апаратів при готівкових розрахунках у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, затвердженим наказом ДПА України від 31.12.98 р. № 660.

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Згідно з П(С)БО 4 під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Для здійснення розрахунків готівкою кожне підприємство повинно мати касу. Каса це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Під касою також розуміють всю сукупність готівки та грошових документів, що є у підприємства. Каса охоплює всі наявні грошові кошти, які знаходяться на певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових грошових знаках.

В касі підприємства можуть зберігатись не тільки готівкові кошти, але і цінні папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності. До них відносяться трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції дорожніх листів автотранспорту, бланки довіреностей тощо.

Посадову матеріальну відповідальну особу, яка завідує касою, видачею і прийманням грошей та цінних паперів на підприємстві, називають касиром. Після видання наказу про призначення відповідного працівника на посаду касира керівник підприємства забов`язаний під розписку ознайомити його з порядком ведення касових операцій, після чого з касиром укладається договір про повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей.

Під час здійснення операцій двері до приміщення каси мають бути замкнути з середини. Доступ до приміщення каси особами, які не мають відношення до її роботи, забороняється. Вся готівка на підприємствах має зберігатись у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках - у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касира.

Дублікати ключів в опечатаних касиром пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства.

Керівник підприємства забов`язаний забезпечити зберігання грошових коштів при їх транспортуванні , обладнати касу та забезпечити в ній належне зберігання грошей. У випадку раптової відсутності касира на роботі ( з причини хвороби тощо) цінності, що знаходяться у нього під звітом, негайно перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства або у присутності комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається відповідний акт.

При необхідності суб`єкти підприємницької діяльності одержують готівку з власних рахунків у банку в межах наявних на них коштів на цілі, зазначені у чеку на отримання готівки.

Підприємства і організації складають касові заявки, в яких повідомляють установу банку про строки виплати заробітної плати раніше строків, за винятком окремих випадків.

Підприємства та індивідуальні підприємці мають право здійснювати розрахунки між собою, а також з фізичними особами як у готівковій, так і у безготівковій формах. При цьому сума платежу готівкою між суб`єктами підприємницької діяльності протягом одного дня не повинна перевищувати 3 000 грн.

Здійснення готівкових розрахунків обов`язково має бути підтверджено відповідним обліково-розрахунковим документом ( податкова накладна, рахунок-фактура, товарний чек, акт виконаних робіт тощо).

Ліміт залишку готівки. Підприємства можуть мати у касі готівку тільки в межах лімітів залишку. Ліміт залишку готівки - це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитися в касі підприємства.

Всю готівку понад суми встановлених лімітів підприємства повинні здавати для зарахування на поточний рахунок у порядку та в строки, встановлені та узгоджені з установою банку, в якому відкритий поточний рахунок.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюється банками з урахуванням режиму і специфіки робот підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки.

Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим розрахунком за кожен робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі суб`єкта господарювання на кінець дня з встановленим йому (або самостійно визначеним) обслуговуючою установою банку лімітом залишку готівки в касі, незалежно від того , здійснювались в цей день касові операції (надходження і витрачання готівки) чи ні.

У випадку, якщо підприємству ліміт залишку готівки в касі не встановлений, вся наявна в його касі на кінець дня вважається понадлімітною. Готівка видана в підзвіт, але з об`ективних причин не витрачена ( частково або в повній сумі), має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після її видачі (за відрядженням - не пізніше 3-х робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту - не пізніше 10 робочих днів з дня видачі її в підзвіт).

Строки і порядок здавання виручки встановлюються установами банків кожному підприємству за погодженням з його керівником, виходячи з необхідності прискорення обіговості грошей і своєчасного надходження їх до кас банків:

- для підприємств, що розташовані в місцевості, де є установи банків і виручка здається до банку ( а при відсутності в місцевості установ банків - на підприємства зв`язку), - щоденно в день надходження грошей до їх кас;

- для підприємств, що мають невеликі суми виручки (які за 5 днів не перевищують 10-кратного неоподаткованого мінімуму доходів громадян) і знаходяться на значній відстані від установ банків або підприємств зв`язку, - не рідше одного разу на 5 днів.

Грошовими документами вважаються документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки тощо.

Згідно з Порядком, встановленим Національним банком України від 25.06.93 р.
№ 21, бланки акції також зберігаються в касі. Гроші, здані до банку або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок ( до 24-ої години наступного дня), є грошовими коштами в дорозі.

Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені Мінстатом України за згодою НБУ і Мінфіном України, і які повинні застосовуватись без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності:

- КО1 - „Прибутковий касовий ордер”;

- КО2 - „Видатковий касовий ордер”;

- КОЗ- „Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів”;

- КО4 - „Касова книга”;

- КО5 - „Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей”.

Касові ордери - це документи, що засвідчують законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовим призначенням.

Оприбуткування готівки в касу здійснюється на підставі прибуткового касового ордеру (ПКО), підписаного головним бухгалтером або уповноваженими на це особами. При цьому особа, яка здала гроші, після отримання їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером та касиром. ПКО в залежності від цілей використання коштів , які надходять до каси , повинен мати юридичне обґрунтування. В прибутковому касовому ордері зазначають, від кого прийняті гроші, на який підставі, сума (цифрами і прописом), підпис головного бухгалтера та касира.

Підприємства й індивідуальні підприємці, які здійснюють розрахунки з споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку з допомогою належним чином зареєстрованих електронних контрольно-касових апаратів (ЄККА), повинні обов` язково видавати споживачеві касовий чек, як документ, що підтверджує оприбуткування готівки . Готівкові розрахунки з покупцями і замовниками через ЄККА здійснюється, як правило в операційних касах. Електронні контрольно-касові апарати і товарно-касові книги не застосовуються при проведенні розрахунків у касах на підприємствах, в установах і організаціях всіх форм власності, де проводяться ці операції з оформленням прибуткових ордерів з виданням відповідних форм квитанцій підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Товарний чек використовується при розрахунках з покупцями і замовниками по реалізації продукції, товарів, робіт, послуг під час виходу з ладу ЄККА або на період тимчасового відключення електроенергії, коли видача касового чека неможлива. Виписку товарного чека, його відображення в товарно-касовій книзі (ТКК) і його видання покупцеві здійснює товарно-відповідальна особа (касир).

Отримання грошей з банку здійснюється через касира або іншу уповноважену особу по грошовому чеку, виписаному на її ім.`я.

Витрачання готівки з каси оформлюються видатковим касовим ордером (ВКО). Він підписується керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах - заявках, рахунках, інших розрахункових документах присутній дозволяючий надпис керівника підприємства, то його підпис на видаткових ордерах не є обов`язковим. У випадку видачі грошей окремій особі за видатковим касовим ордером касир вимагає пред`явлення документу, який засвідчує особу отримувача і містить фотокартку та особистий підпис власника.

На операцію по здачі грошей до банку касир, крім видаткового касового ордеру, також оформлює об`яву на внесок готівкою, в якій вказує дату операції, хто здає кошти і через кого, банк та назву одержувача, суму цифрами і прописом, призначення внеску, номер власного рахунку. Об`ява складається з трьох частин. Перша частина залишається в банку, друга (квитанція) - передається касиру, третя (ордер) - повертається підприємству з випискою банку після зарахування грошей на поточний рахунок.

Оплата праці виплата допомоги по тимчасової непрацездатності, стипендій, премій тощо проводиться касиром за платіжними відомостями, без складання видаткового касового ордера на кожного отримувача. На титульному аркуші платіжної відомості робиться надпис про видачу грошей за підписами керівника та головного бухгалтера або осіб, ними уповноваженими, із зазначенням строків грошей і суми прописом. В аналогічному порядку може оформлюватись і разова видача грошей на оплату праці ( у випадку відпуски, хвороби тощо), а також видача в підзвіт на витрати, пов`язані із службовим відрядженням, декільком особам. По закінченні трьох робочих днів, які встановлені для виплати заробітної плати, бухгалтер виписує ВКО на загальну виплачену за платіжною відомістю суму.

Прибуткові та видаткові касові ордери, чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів (форма №КО-3). Журнал реєстрації побудовано таким чином, що за його даними здійснюється контроль за цільовим призначенням готівки, отриманої і витраченої підприємством. Після реєстрації касові ордери передаються бухгалтером в касу підприємства для виконання. Видаткові касові ордери, оформлені за платіжними відомостями на виплату заробітної плати, реєструються після видачі.

Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі. Касова книга - обліковий регістр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу в національній валюті, яка повинна бути пронумерованою, прошнурованою і опечатаною сургучною або мастичною печаткою. Кількість аркушів в касовій книзі підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера цього підприємства або вищестоящому органу.

На кожну іноземну валюту відкривається окрема касова книга.

Записи в касовій книзі здійснюються у 2-х примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою темного кольору або чорнилами. Перші примірники залишаються в касовій книзі. Другі примірники повинні бути відривними і є звітами касира. Перші і другі примірники нумеруються однаковими номерами. Прописки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення завіряються підписами касира і головного бухгалтера підприємства або особи, яка його замінює.

Записи в касовій книзі здійснюється касиром одразу ж після отримання або видачі грошей по кожному ордеру або замінюючи його документах. В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей в касі на наступне число і передає до бухгалтерії звіт касира. Надходження і видача грошових документів оформлюється прибутковими або накладними що їх замінюють. Касир складає звіт про рух грошових документів.

Здача виручки інкасатору оформлюється супровідною відомістю, яка складається в трьох примірниках через копіювальний папір: перший примірник (супровідна відомість) вкладають в інкасаторську сумку, другий (накладна) - віддають інкасатору при отриманні ним сумки, третій (копія супровідної відомості) - залишається в касі підприємства ( інкасатор розписується на цьому примірнику і ставить відповідний штамп) і служить підставою для списання коштів з касира, який підтверджує здачу грошей до каси банку. На зворотному боці першого і другого примірників вказаних документів матеріально відповідальної особи заповнюють покупюрний опис грошей, що здається.

Облік грошових коштів на рахунках в банках

Основними нормативними актами з обліку грошових коштів є:

- Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527;

- Інструкція №7 „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затверджена Постановою Правління Національного банку України №204 від 2.08.1996 р.;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 „Звіт про рух грошових коштів”, затверджений Міністерством фінансів України від 31.03.1999 р. №479.

- Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою НБУ від 24.09.99 р. №479

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства - отримувача. Фінансовим посередником в цих розрахунках є банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

У відповідності до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України всі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, колективні, спільні та інші підприємства, об`єднання, організації та установи, незалежно від форм власності та виду діяльності, мають поточні рахунки в банку і забов`язані зберігати свої кошти в банківських установах.

Поточні рахунки відкриваються підприємствами усіх форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та проведення операцій за цими рахунками відповідно до законодавства України.

Чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо кількості поточних рахунків, які можуть відкривати юридичні та фізичні особи в банківських установах.

Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затвердженні НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківський картці.

При цьому підприємства і фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи даних.

Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з додаванням виправдовуючи документів.

При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об`яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань - платіжні доручення; розрахункові чеки, акредитиви, векселі.

При внесенні грошових коштів на рахунок банку подається об`ява на внесення готівки. Виправдовуючим документом при цьому є відмічена банком квитанція, яка заповнюється разом з об`явою на внесок готівкою.

При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник. Платіжні доручення використовуються для розрахунків між підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); товаро-матеріальні цінності в порядку попередньої оплати; при авансових платежах, при платежах до бюджету, органам соціального страхування, оплаті претензій по якості і недостачі продукції, штрафів, пені, погашенні кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків по актах звірки взаємної заборгованості суб`єктів господарської діяльності

Облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень

Бухгалтерський облік коштів цільового фінансування викладений у П(С)БО 15 „Дохід”, і залежно від того, для яких цілей надходить фінансування, по-різному буде визнач енний момент визнання доходу.

Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких були понесені витрати, пов`язані з виконанням умов цільового фінансування. Наприклад: якщо підприємству надходять кошти цільові, ці кошти не будуть одразу включені в рахунки доходів. При застосуванні такого принципу бухгалтерського обліку, як відповідність доходів і витрат, вилучені кошти будуть визнані доходом у тому періоді, в якому здійснені витрати, пов`язані із цим цільовим фінансуванням.

До цільового фінансування та цільових надходжень відносять кошти, що отримуються підприємством на суворо визначені цілі: утримання дитячих установ, підготовку кадрів, науково-дослідні роботи, що мають народногосподарське значення та інші. Їх фінансування здійснюється за рахунок асигнувань з бюджету, внесків батьків, плати за навчання, прибутку, що залишається в розпорядженні, коштів отри манних від інших підприємств тощо.

Кошті цільового фінансування і цільових надходжень витрачаються в суворій відповідності до встановлених кошторисів. Забороняється використання цільових коштів не за призначенням та направленням на інші потреби, фінансування яких повинно здійснюватись тільки за рахунок цільових джерел.

Фонди цільового фінансування та цільових надходжень формуються за рахунок лише зовнішніх цільових надходжень. У разі нецільового використання таких коштів відповідальні особи несуть відповідальність з усіма наслідками, що випливають, і в такому разі кошти підлягають поверненню тим, хто їх вносив.

Загальна схема формування і використання коштів цільового фінансування і цільових надходжень наведена на рис. 3.1.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення ведеться рахунок 48 „Цільове фінансування і цільові надходження”.

Рах. 48 „Цільове фінансування і цільові надходження”.

Цільове використання	Цільове фінансування
- фінансування об`єктів соцкультбуту	- субсидії
- Будівництво доріг, житла, об`єктів соцкультбуту	- асигнування з бюджету
- передача гуманітарної допомоги	- гуманітарна допомога одержана
- інші заходи, що мають цільове фінансування	- інші надходження не заборонені законодавством

Рис. 3.1. Напрямки цільового фінансування і цільових надходжень

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо.

По кредиту рахунку 48 „Цільове фінансування і цільові надходження” відображаються кошти цільового призначення, отримані як джерело фінансування певних заходів, по дебету - використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум.

Сума отриманого цільового фінансування є частиною доходу підприємства, тому рахунок 48 кореспондує по дебету з кредитом відповідного рахунка класу 7 „Доходи і результати діяльності”.

Отримані кошти на цільове фінансування визнаються доходом протягом періоду корисного використання цих об`єктів інвестування пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об`єктів . Тобто у разі фінансування капітальних вкладень сальдо рахунка 48 підлягає списанню на рахунок 69 „Доходи майбутніх періодів” і вже з цього рахунка поступово буде списуватися на доходи відповідно звітного періоду одночасно з нарахуванням амортизації об`єкта капітальних вкладень.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та витрат ведеться за їх призначенням та джерелами надходжень.

Пайова участь у будівництві.

При пайовій участі у будівництві організація, що є головним забудовником, за згодою учасників капітального будівництва акумулює кошти інших учасників, з подальшою передачею збудованого об`єкту кожному з учасників у відповідності до його частки фінансування.

Кошти, які забудовник отримав від пайовика для пайової участі в будівництві об`єкта, відображаються за дебетом рахунків обліку грошових коштів, запасів, і за кредитом рахунку 48 „Цільове фінансування і цільові надходження” із внесенням до аналітичного обліку відомостей про пайовика і об`єкт будівництва. Після оформлення документів про права власності пайовика на відповідну частку забудованого об`єкта й приймально передавального акта забудовник на відповідну вартість дебетує рахунок 48 „Цільове фінансування і цільові надходження” у кореспонденції з рахунком 15 „Капітальні інвестиції”.

Розглянемо цільове бюджетне фінансування. Суб`єкти господарювання можуть отримувати кошти з бюджетів різних рівнів для будівництва об`єктів соцкультпобуту, особливо в сільський місцевості. Крім передбачених в бюджеті коштів на ці цілі може бути за постановами КМУ передбачено залік боргів підприємства перед бюджетом та направлення їх на фінансування їх об`єктів, а також будь-яка спонсорська допомога.

Якщо на балансі підприємства утримується дитячий садок, і частина витрат компенсується батьками, то грошові кошти, внесені ними до каси, обліковуються по дебету рах. 30 і кредиту рах. 48. Так само відображається в обліку плата за проживання в гуртожитках. Понесені витрати, зібрані попередньо на рахунку 23, списуються бухгалтерською проводкою дебет рах. 48 и кредит рах. 23.

Гуманітарна допомога - це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі у вигляді безпосередньо фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, а також допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг. Вона є одним із різновидів цільового фінансування, цільових надходжень і може надаватися як іноземним, так і вітчизняним донорам (юридичним і фізичним особами, які добровільно надають гуманітарну допомогу).

Утримувачами гуманітарної допомоги є такі юридичні особи, які зареєстровані в установленому Кабінетом Міністром порядку в Єдиному реєстрі утримувачів гуманітарної допомоги, зокрема:

- підприємства громадських організацій інвалідів, ветеранів війни та праці, а також підприємства, установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, та уповноважені ними державні установи;

- благодійні організації;

- релігійні організації та інші;

Підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання, а для здійснення гуманітарної допомоги в Україні - письмова згода її утримувача.

Передача утримувачами коштів і предметів гуманітарної допомоги здійснюється за довіреністю набувачів або за документами, що засвідчують фізичну особу набувача, і оформлюється відповідними видатковими документами (ордерами, накладними, дорученням, тощо).

Утримувач і набувач гуманітарної допомоги (юридична особа) щомісячно в установленому порядку подають доповідної комісії з питань гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги.

3.4 Основні форми безготівкових розрахунків та порядок їх проведення

Розглянемо систему та форми безготівкових розрахунків в сучасних умовах господарювання, та порядок їх проведення в Україні.

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями і установами, а також між ними і населенням, що зумовлені дією ринку, мають характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини ґрунтуються на використанні грошей в залежності від їх функції як засобів обертання і платежу. Правильна організація і побудова обліку грошових розрахунків між підприємствами мають велике народногосподарське значення, оскільки забезпечують швидке завершення кругообороту оборотних коштів (коштів обігу), перехід їх з товарної форми в грошову, створюють необхідні умови для безперебійної оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Розрахунки ведуться в двох формах:

- шляхом безготівкових перерахувань через систему банків (безготівкові розрахунки);

-у вигляді платежів готівкою (готівкові розрахунки).

Форми та порядок готівкових розрахунків регламентується Інструкцією "По організації роботи по готівковому обігу установами банків України" від 20.06.95 № 4, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 20.06.95 № 149 та інших нормативних документів.

Порядок і форми безготівкових розрахунків, які є основною формою розрахунків на Україні, регламентується Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" від 2.08.96 № 7, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 2.08.96 № 204, з відповідними змінами та доповненнями включає:

- класифікацію розрахунків;

- організацію розрахунків;

- форми відповідних документів;

- взаємовідносини платників з бюджетом.

В залежності від економічного змісту розрахункові операції поділяють:

- розрахунки за товарними операціями;

- розрахунки за нетоварними операціями.

Найбільшу частку в розрахунках займають розрахунки по товарним операціям.

Операції називаються розрахунково-товарними, якщо мова йде про оплату: продукції, яка має натурально-речову форму; послуг; робіт.

Передача предмету договору замовнику (партнеру, покупцю) носить назву товарних операцій, котрі оформлюються товарними документами (накладними, актами), а розрахунки за них відбуваються в грошовій формі.

Іноді розрахункові та товарні операції не співпадають по часу. При цьому в діяльності підприємств можуть виникати наступні ситуації:

- гроші перераховані на розрахунковий рахунок постачальнику, а товар не одержаний - виникає дебіторська заборгованість підприємства ;

- товар одержаний та оприбуткований, а розрахунок по якийсь причині не виконаний -- виникає кредиторська заборгованість підприємства.

Дебіторська заборгованість за товари - відволікання засобів підприємства, а кредиторська заборгованість - джерело господарських засобів підприємства.

Крім розрахунків за товари, підприємство може вести розрахунки за надані йому на певний час позичені грошові засоби: кредити, цільові вкладення, тобто воно несе фінансові зобов'язання перед кредиторами (банками, підприємствами-інвесторами, акціонерами).Такі розрахунки можливі лише згідно договорам і передбачають не передачу яких-небудь товарів, а оформлення цінних паперів або окремих договорів (про інвестиції, про спільну діяльність).

Всі розрахунки, про які зазначалося вище, відносяться до розрахунків за комерційними операціями (угодами), в результаті яких партнери прагнуть отримати прибуток.

Крім цих розрахунків, також виконуються розрахунки некомерційного характеру, без заключення будь-яких договорів. Мова йде про сплату в бюджет податків, тобто розрахунки по фінансовим зобов'язанням. Перелік, порядок та терміни внесення податкових платежів до бюджету регулюється відповідними Законами України, Декретами Кабінету Міністрів України, Інструкціями Міністерства фінансів України.

Крім платежів, що надходять в бюджет, підприємства вносять платежі на формування позабюджетних фондів, фонду Соціального страхування та Пенсійного фонду. Підприємство повинно бути зареєстроване структурами цих фондів, а також перераховувати їм суми внесків. Сума внесків та порядок сплати визначається відповідними інструкціями. Підприємство також здійснює безготівкові розрахунки по виконавчим документам судів, арбітражі, ДАІ, пожежної інспекції.

Всі ці розрахунки носять назву нетоварних, і їх підприємство зобов'язано виконувати в обов'язковому порядку як юридична особа.

Відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються:

- місцеві - це розрахунки, що здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або комерційний банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті;

- міжміські - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах;

- міжнародні -- це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі - продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Організація безготівкових розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказом) коштів з рахунку покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (утримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником. За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються різними формами розрахункових документів, які виписуються з використанням технічних засобів і підлягають виконанню протягом 10 день від дати їх виписки.

Наведемо форми безготівкових документів.

1. Платіжні доручення.

2. Платіжні вимоги-доручення.

3. Чек.

4. Акредитив.

5. Векселя.

6. «Клієнт-банк»

7. Інкасові доручення.

8. Платіжні картки

Вибір платіжних документів може залежати від багатьох чинників. Найважливіші з них:

- вартість використання конкретного платіжного інструменту для платника;

- характер стосунків між платником і одержувачем;

- чи є платіж одноразовим, чи повторюється постійно;

- сума платежу;

- чи є платіж місцевим, на далеку відстань чи зарубіжним.

На вибір засобів платежу також можуть впливати законодавчі або нормативні обмеження.Так, наприклад, в Україні платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках передбачених чинним законодавством та нормативними актами НБУ.

Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивними доку ментами. Національний банк України виступає як методичний центр щодо розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків. Підприємства зі свого боку також мають контролювати своєчасне проведення розрахунків.

Діюча система форм безготівкових розрахунків та їх застосування

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Платіжне доручення (падалі-доручення) - це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

Доручення застосовується в розрахунках по товарним та нетоварним операціям:

- за фактично відвантажену продукцію (виконаю роботи, надані послуги);

-в рахунок попередньої оплати,

- для завершення розрахунків по актам звірки взаємної заборгованості

підприємств;

- для перерахування підприємствами сум, котрі належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії та ін.) на їхні рахунки, відкриті в установах банків;

-в інших випадках відповідно узгодженості сторін.

При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу є платник.

Доручення приймаються до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки (день заповнення не враховується) і тільки в межах наявних коштів на їх рахунках, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів, неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках.

Загальна схема документообороту при розрахунках платіжними дорученнями:

1 - постачальник відвантажив продукцію, надав послуги, виконав роботу;

2 - постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи, послуги;

3 - покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення;

4 - банк покупця списує з його рахунку кошти;

5 - банк покупця повідомляє покупця - власника рахунку про списання коштів;

6 - банк покупця передає електронним зв"язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку-постачальника;

7 - банк постачальника зараховує кошти на розрахунковий рахунок постачальника;

8 - банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою банку

Наведемо розрахунок платіжним дорученням.

При рівномірних і постійних поставках товарів та наданні послуг розрахунки між постачальниками і покупцями можуть здійснюватися дорученнями, періодичним перерахуванням коштів у строки і в розмірах, які обумовлені в договорах. Останній платіж за договором, як правило, має враховувати взаємну заборгованість між постачальником і покупцем. При розрахунках платіжними дорученнями скорочується час здійснення і документообіг операції.

Наведемо нижче розрахунки гарантованими дорученнями.

У тому разі, якщо одержувач коштів не має рахунку в установі банку або розрахунки безпосередньо з утримувачем коштів платіжними дорученнями неможливі, підприємство може здійснювати перерахування коштів гарантованими платіжними дорученнями через підприємства зв'язку. За допомогою гарантійних доручень підприємство може здійснювати без обмеження сумою перекази коштів:

- на ім'я окремих громадян - коштів, які їм належать (пенсії, заробітна плата та інші),

- підприємствам - на видатки для виплати заробітної плати, для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків.

Гарантоване доручення може бути прийняте до платежу тільки у повній сумі.

Підприємство-платник здійснює через відділення зв'язку перекази коштів представленням гарантованого банком доручення, в якому вказується конкретне підприємство зв'язку, з рахунку котрого буде сплачуватися переказ. Платник, котрий бажає здійснити розрахунки гарантованими дорученнями, подає в установу банку платіжне доручення в трьох примірниках - до всіх примірників доручення додається список одержувачів переказів із зазначенням тих, хто одержує кошти та на які цілі. Крім того, підприємство надає відділенню зв'язку заповнені бланки переказів.

На суму гарантованого банком доручення не може бути накладено арешт та здійсненне стягнення за претензіями до платника, котрий виписав доручення.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень Платіжна вимога - доручення (надалі - вимога-доручення) є новою формою розрахунків, яка об'єднує форму розрахунків платіжними вимогами з дорученнями покупця на оплату товарів або послуг.

Платіжна вимога-доручення складається з двох частин:

- верхня частина: вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця оплатити вартість поставленої йому продукції або наданих послуг;

- нижня частина: доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, котра вказана в графі "сума до оплати літерами".

Документообіг при розрахунках платіжними вимогами - дорученням наведемо нижче:

1 - постачальник відвантажив продукцію покупцеві;

2 - разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;

3 - покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів;

4 - банк покупця списує з розрахункового рахунку покупця кошти;

5 - банк покупця сповіщає випискою покупця-власника рахунку про списання коштів з його розрахункового рахунку;

6 - банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення;

7 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (власника рахунку);

8 - банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунку) про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою.

Розглянемо розрахунок платіжною вимогою-дорученням.

Доставляти вимогу-доручення до покупця може і банк одержувача через банк постачальника. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документу і здає до обслуговуючого банку. Платіжна вимога-доручення подається в банк покупця протягом 20 календарних днів з дня виписки.

Платник має право заявити повну або часткову відмову від акцепту. В цьому випадку він повідомляє одержувача про причини відмови в порядку і терміни, вказані в договорі.

Причинами відмови може бути:

- пред'явлення вимоги на незаконні (непередбачені договором) товари або послуги;

- відвантаження товарів за неналежною адресою;

- дострокова поставка товарів або надання послуг без згоди утримувача;

- документально встановлена до припинення терміну для акцепту

недоброякісність або некомплектність товарів;

- відсутність затвердженої або узгодженої у встановленому порядку ціни на товари і послуги;

- пред'явлення постачальником безтоварної вимоги, тобто вимоги на товари, фактично не відвантажені або не здані утримувачу, а також за послуги, фактично не надані.

Причинами часткової відмови від акцепту може бути:

- документально не встановлена до припинення терміну для акцепту недоброякісність або некомплектність частини товарів, неякісність тари, а також знижена сортність (якість) товарів порівняно із сортністю, вказаної в товарно-транспортних документах;

- допущення арифметичної помилки.

Платіжна вимога-доручення застосовується переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру навіть тоді, коли вони випливають з реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг. Також вимогу-доручення можна застосовувати для попередньої оплати, але для більшої гарантії оплати ефективніше використовувати платіжні доручення.

Розглянемо розрахунки чеками.

Чеки використовуються для здійснення розрахунків в безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними і юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, надані послуги, 20 надані послуги. В усіх промислових країнах чеки є основним засобом оплати товарів і послуг. Так. у СІЛА на чеки припадає 4/5 усіх платежів, що здійснюються щороку в економіці.

Розрахунковий чек - це документ, який містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), котрий веде його рахунок, сплатити чекодержателю (підприємству, яке являється утримувачем коштів за чеком) зазначену в чеку суму грошових коштів.

Чек - різновид переказного векселя, де платником виступає банк. Але чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством, а визначається потребою комерційного обороту. Через це розрахунки чеками мають умовний характер: видача чека ще не означає оплати його зобов'язань перед кредитором.3обов"язання погашається тільки після повної оплати чека банком - платником.

Розрахункові чеки, котрі використовуються фізичними особами при здійсненні розрахункових операцій, виготовляються окремими бланками і їх облік ведеться окремо від чекових книжок. Чеки, що видаються банком, зброшуровані в книжки по 10, 20 та 25 аркушів. Чекової книжки (розрахункові чеки) являються бланками суворої звітності.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавача (фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, яка не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавача, або на суму, внесену готівкою.

Після закінчення терміну дії чекової книжки невикористану суму ліміту банк повертає на розрахунковий рахунок власника книжки, або за його дорученням ліміт витрат по книжці може бути доповнений і строк дії може бути продовжений. Термін дії чекової книжки - один рік - Розрахункового чека, який вішається для розрахунку фізичній особі - 3 місяця.

Чек приймається чекодержателем в оплату безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого виписаний документ, що підтверджує отримання ним товарів (робіт, послуг).

Чек виписує чекодавець в момент здійснення платежу за отримані ним товари та надані послуги, і реєструє видані чеки на спеціально відведеній сторінці в кінці чекової книжки. Чекодержатель здає до банку отримані чеки разом з примірниками реєстру, де містяться необхідні відомості про чекодавця та чекодержателя і загальна сума реєстру. Реєстр підписується і завіряється печаткою чекодержателя. При наданні виписаного для оплати чека банку одержувача чек має бути звірений підписом посадових осіб чекодавача та його печаткою, що підтверджує факт одержання або надання послуг. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки не враховується) разі відмови банка-емітента сплатити чек чекодержатель має право пред'явити до чекодавця у встановленому порядку претензію, а у разі її повного або часткового відхилення - позов.

Для кращого розуміння сутності даної форми розрахунків наведемо нижче

1 - постачальник передає товар покупцеві;

2 - покупець передає чек постачальнику;

3 - постачальник передає чек у свій банк;

4 - банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця;

5 - банк платника списує кошти з рахунку покупця;

6 - банк платника повідомляє платника про списання коштів випискою;

7 - банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти;

8 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

9 - банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок.

Розрахунок чеком, чекова форма розрахунків має свої позитивні і негативні сторони.

Позитивним є те, що при розрахунках чеками прискорюється швидкість розрахунків, що прискорює оборот капіталу; висока ступінь гарантованості оплати (при розрахунках банківськими чеками). Негативним для постачальника є: недостатня гарантія платежу через наявність відсутності достатнього покриття у чекодавця; неможливість розраховуватися чеками по великих сумах платежу, так як існують обмеження сум вказані в чеках; можливість підробки.

Негативним для покупця є: для звичайного чека

- відносна складність оформлення; для банківського чека - неможливість отримання товару по вартості не кратній номінальній вартості чека.

Розглянемо розрахунки акредитивами.

Менш поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці формою безготівкових розрахунків, є акредитивна-Вона використовується за договором між постачальником і покупцем для прискорення надходжень коштів на розрахунковий рахунок.

Акредитив - це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені йому

товари, виконані роботи і надані послуги;

- надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

У банку покупця або постачальника можуть бути відкриті такі акредитиви:

- покритий акредитив, для здійснення платежу при якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку - емітента або виконуючому банку;

...