Інвестиційна діяльність підприємства

Методика передбачає наявність декількох груп показників, які поділяються на підгрупи, а саме:

1. Вихідні показники ІПП: привабливість продукції підприємства; кадрова привабливість підприємства; територіальна привабливість підприємства.

2. Фінансова привабливість підприємства: 1) Показники рентабельності: загальна рентабельність підприємства; чиста рентабельність підприємства; рентабельність власного капіталу; загальна рентабельність виробничих фондів

2) Показники ефективності управління: рентабельність продажів; прибуток від реалізації продукції на 1 грошову одиницю обсягу всієї реалізації; балансовий прибуток на 1 грошову одиницю обсягу всієї реалізації; 3) Показники ділової активності: віддача всіх активів; віддача основних фондів; обертання основних фондів; обертання запасів; віддача власного капіталу; 4) Показники оцінки ліквідності, фінансової стійкості: коефіцієнт покриття; коефіцієнт ліквідності; коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнт автономії; коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами; коефіцієнт маневреності; коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів.

3. Перспективні параметри інвестиційної привабливості підприємства: інноваційна привабливість підприємства; екологічна привабливість підприємства; соціальна привабливість підприємства.

Недоліками даної методики, на нашу думку, є:

1) Незважаючи на заяву автора, методика не містить факторів психології. За психологічні видаються соціальні фактори.

2) В методиці пропонується використання економіко-психологічного методу. Дисертант вважає це недоцільним тому, що інвестиційна привабливість підприємства повинна визначатися за певними економічними показниками, і не спиратися на психологічні фактори; базуватися виключно на принципі економічної доцільності, тобто на раціональній економічній поведінці суб'єктів інвестиційного процесу.

3) Громіздкість методики.

Не існує жодної досконалої методики визначення ІПП. Методики оцінювання інвестиційної привабливості підприємства, що сформовані на сьогодні, залишають неповністю вирішеними такі питання як:

- напрями аналізу інвестиційної привабливості;

- обмеження кількості показників. Використання найбільш інформативно ємних і відсів таких, що або функціонально пов'язані з іншими обраними для оцінки, і не несуть суттєвої інформації, або є другорядними, що не спричиняють суттєвого впливу на мотивацію інвестора (тобто, спрощення процедури оцінювання без втрат для якості висновків);

- врахування в методиці рейтингової оцінки динаміки відповідних показників, тобто їх ретроспективи, яка може бути цінною для прогнозування майбутнього розвитку подій;

- кількісне оцінювання тих показників, відносно яких на сьогодні не існує якихось нормативних значень типу "не більше" або "не менше" граничної величини;

- наявність різних груп інвесторів (кредитно-фінансові установи; дрібні інвестори, кошти яких об'єднані у фонди спільного інвестування, або індивідуальні; стратегічні інвестори, які передбачають тривале використання інвестиційних об'єктів), що, безумовно, спричиняє різницю їх інтересів і різні пріоритети щодо факторів інвестиційної привабливості.

Не претендуючи на вичерпне вирішення цих непростих питань, автор пропонує своє бачення концептуального підходу до розвитку методологічних засад рейтингової оцінки інвестиційної привабливості підприємств.

Напрями аналізу інвестиційної привабливості мають бути пов'язаними з мотивацією найбільших груп інвесторів, згаданих вище, і формуватися таким чином:

- аналіз фінансового стану підприємства;

- аналіз показників акціонерного капіталу (для корпоративних підприємств);

- аналіз внутрішнього середовища.

Згідно методики, запропонованої Агентством з питань запобігання банкрутству, одиничні показники інвестиційної привабливості згруповані таким чином: показники оцінювання а) майнового стану, б) фінансової стійкості, в) ліквідності активів, прибутковості, г) ділової активності, д) ринкової активності (всього 26 показників). При цьому слід зауважити, що показники майнового стану не є суто фінансовими, бо характеризують структуру, фізичний стан та процес відтворення основних фондів. До показників ринкової активності віднесені деякі з економіко-статистичних показників акціонерного капіталу (прибуток на акцію, цінність акцій, дивідендна дохідність, дивідендний вихід). Однак, поняття "ринкова активність" не може бути зведеним тільки до активності підприємства на фондовому ринку, навіть якщо припустити, що ці показники якоюсь мірою дозволяють її оцінити (хоча це є сумнівним), а й на інших ринках і, насамперед, на ринку товарів та послуг.

Методологія формування чинників і показників інвестиційної привабливості підприємства має найбільш повно враховувати мотивацію певних інвесторів стосовно вкладання коштів.

Так, фінансово-кредитні установи перевагу надають оцінюванню фінансового стану; дрібні інвестори, а відповідно, і фонди спільного інвестування - показникам віддачі акціонерного капіталу; стратегічні інвестори вважають за потрібне бути обізнаними не тільки з цими двома аспектами діяльності, а й зі становищем внутрішнього середовища підприємства, переважно з його слабкими сторонами, бо їх подолання буде в подальшому потребувати вкладання нових коштів у відтворювальні процеси чи реструктуризацію.

Виходячи з цього, слід вважати за доцільне пропонувати для оцінки інвестиційної привабливості в узагальненому вигляді три вищезгаданих групи показників. При цьому необхідно внести корективи у склад одиничних показників в перших двох групах та визначити провідні показники внутрішнього середовища. Фінансово-кредитні установи перевагу надають вивченню фінансової привабливості підприємств. Фінансова привабливість підприємств для любого інвестора полягає в мінімізації фінансових ризиків і максимізації прибутку, тобто отриманні стабільного економічного ефекту від фінансово - господарської діяльності.

Для того, щоб інвестор зміг орієнтуватись в дуже великій кількості фінансових показників, потрібно звести ці показники в узагальнюючі коефіцієнти.

Українські підприємства прагнуть отримати інвестиції від іноземних інвесторів, так як при цьому вони розраховують отримати від інвестора нову технологію або обладнання; знання ринку та галузі; доступ до каналів збуту на іноземних ринках; розширення асортименту продукції; визнання ринком торгової марки інвестора, що підвищить репутацію підприємства; подальше фінансування та ін. .

Стратегічними інвесторами можуть виступати:

- компанії в тій самій або пов'язаній з нею галузі промисловості, які прагнуть розширити існуючі напрями своєї діяльності;

- компанії, які працюють в іншій галузі промисловості і намагаються краще використовувати свої активи;

- фінансово-промислові групи (ФПГ), які прагнуть розвивати стратегічні зв'язки.

Як вже зазначалося вище, інвестори вважають за доцільне бути ознайомленими з:

- фінансовим станом підприємства, його кредитною репутацією;

- показниками віддачі акціонерного капіталу;

- становищем внутрішнього середовища підприємства.

- 2. Аналіз інвестиційної привабливості ЗАТ "Скіф"

2.1 Загальна характеристика підприємства

Форма власності підприємства: закрите акціонерне товариство, приватна власність.

Адреса підприємства: 03115 м. Київ, Шевченківський р-н., вул.. Салютна 3, дата утворення 30.06.1998р., місце реєстрації - Шевченківська районна у місті Києві Державна адміністрація.

Напрямок роботи: дослідження та розробки в галузі природничих та технічних наук, виробництво робочого та спеціального одягу;

Кількість працівників: 40 працівників.

Виробнича база підприємства "Скіф" розташована на виробничих площах, де розміщені сучасні технологічні лінії та обладнання для виготовлення індивідуальних засобів захисту - комбінезонів, напівхалатів, нарукавників, костюмів, напівкомбінезонів та спецвзуття.

Виробництво вищевказаних виробів зосереджено в двох підрозділах:

1. Цех грануляції та виробництва плівки;

2. Цех виробництва засобів індивідуального захисту з пластикату.

В цеху виробництва засобів індивідуального захисту встановлено 11 видів обладнання:

- пристрій для зварювання УЗП-1,6 (виробництво Болгарія) - 1 шт;

- пристрій для зварювання УЗП-2,5 (виробництво Болгарія) - 3 шт;

- пристрій для зварювання УЗП-6 (виробництво Болгарія) - 1 шт;

- пристрій для зварювання DSS 4-2 (виробництво Чехія) - 1 шт;

- пристрій для зварювання DSS 15-3 (виробництво Чехія) - 1 шт;

- обладнання для розкрою:

1. Прес пдравлічний - ус. 8 т. - 1 шт.;

2. Прес пдравлічний - ус. 10 т. - 1 шт.;

3. Прес пдравлічний - ус. 25 т. - 1 шт.;

4. Прес пдравлічний - ус. 40 т. - 1 шт.

До складу цеху грануляції та виробництва плівки входять три технологічно пов'язаних між собою відділення з лінією виготовлення плівки:

- відділення підготовки композиції;

- відділення виробництва агломерата;

- відділення грануляції, в якому розміщена лінія виготовлення рукавної плівки ЛРП-1000, призначена для переробки гранульованого поліетилену.

На виробничих площинах розміщений також швейний цех на 70 робочих місць та цех по виготовленню товарів народного промислу (лозові вироби).

Чисельність працюючих визначається в залежності від потреб замовника, може корегуватися штатним розкладом:

№ пп.	Цех, відділення Штатна одиниця	Кількість працюючих	Група виробн. процесу	Примітка
		в 1 -у зміну	в 2 зміну
1	Начальник цеху	1	1	1в
2	Інженер-технолог	1	1	1в
3	Інженер по якості	1	1	1в
	Цех виробництва засобхв індивщуального захисту (П-ІІа)
4	Зварювальник	5	9	1в
5	Вирубщик-розкрійник	2	3	1в
6	Налагоджувальник силового обладнання	1	2	1в
	Цех грануляції та виробництва плівки (П-ІІа)
7	Оператор	2	4	1в
8	Налагоджувальник	1	2	1в
	Всього працюючих	14	23
	Швейний цех
9	Швачка	35	35
	Цех по виготовленню товарів народного промислу
10	Робочі	40

На підприємстві "Скіф" в м. Києві працює 40 штатних одиниць, з них 5 кандидатів технічних наук, 3 старших наукових ствробітники, ведучі та старші спеціалісти.

Діяльність планово-економічного відділу підприємства

В планово-економічний відділ ЗАТ "Скіф"входять:

- начальник відділу;

- замісник начальника відділу;

- інженер II категорії по плануванню ціни і ведення прейскурантного господарства;

- інженер II категорії планування потреб в основних і допоміжних матеріалів;

- інженер II категорії по організації обліку і статистичної звітності та плануванню потреб в допоміжних матеріалів;

- інженер з планування виробничих показників II категорії;

- інженер з організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку і планування потреб в допоміжних матеріалах.

Начальник відділу

Начальник планово-економічного відділу підпорядковується головному економісту.

Основним завданням начальник планово-економічного відділу є організація роботи з економічного планування на підприємстві, спрямованої на здійснення раціональної господарської діяльності, виявлення та використання резервів виробництва з метою досягнення найбільшої економічної ефективності.

Начальник планово-економічного відділу затверджується і звільнюється з посади наказом генерального директора за рекомендацією головного економіста. При відсутності начальника планово-економічного відділу його заміняє замісник планово-економічного відділу.

Начальник планово-економічного відділу встановлює ненормований робочий день і несе відповідальність за якість і своєчасність виконання покладених на нього посадових обов'язків.

Замісник начальника відділу

Замісник начальника планово-економічного відділу (ПЕВ) підпорядковується начальнику цього відділу і призначається та звільняється з посади наказом генерального директора за рекомендацією начальник відділу.

Методичне керівництво замісника начальника відділу здійснюється начальником відділу.

Замісник начальника відділу виконує обов'язки начальника відділу та інженера II категорії (планування цін) у випадку його тимчасової відсутності.

Заміснику начальника відділу встановлений ненормований робочий день.

Замісник начальника відділку ПЕВ несе відповідальність за якість та своєчасність виконання покладених на нього посадових обов'язків.

Інженер II категорії по плануванню ціни і ведення прейскурантного господарства

Інженер II категорії підпорядковується начальнику ПЕВ. Основним завданням інженера II категорії є сприяння підвищення економічної ефективності роботи об'єднання шляхом виявлення наявних резервів економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, мобілізація колективу на збільшення випуску найбільш прогресивних і економічних видів продукції, якісне виконання своїх посадових обов'язків.

Інженер II категорії призначається та звільнюється з посади наказом генерального директора об'єднання за рекомендацією начальника ПЕВ. Методичне керівництво інженера II категорії здійснюється начальником відділу.

Інженер ІІ категорії ПЕВ заміняє заступника ПЕВ та інженера з організації госпрозрахунку, у випадку їх тимчасової відсутності. У випадку тимчасової відсутності інженера II категорії його замінює заступник ПЕВ.

Інженеру II категорії встановлений ненормований робочий день.

Інженер II категорії планування потреб в основних і допоміжних матеріалів

Інженер II категорії планування потреб в основних і допоміжних матеріалів підпорядковується начальнику планово-економічного відділу.

Інженер ІІ категорії планування потреб в основних і допоміжних матеріалів призначається та звільнюється з посади наказом генерального директора за рекомендацією начальника планово-економічного відділу. Його методичне керівництво здійснюється начальником ПЕВ.

Інженер II категорії планування потреб в основних і допоміжних матеріалів замінює інженера з організації і статистичної звітності та розрахунку допоміжних матеріалів.

У випадку тимчасової відсутності інженера з організації обліку, статистичної відповідальності та розрахунку допоміжних матеріалів його замінює інженер II категорії з планування потреб в основних і допоміжних матеріалів (здійснює розрахунок допоміжних матеріалів).

Інженерові II категорії планування потреб в основних і допоміжних матеріалів встановлений ненормований робочий день.

Інженер II категорії по організації обліку і статистичної звітності та плануванню потреб в допоміжних матеріалів

Інженер II категорії по організації обліку і статистичної звітності та плануванню потреб в допоміжних матеріалів підпорядковується начальнику планово-економічного відділу.

Інженер II категорії по організації обліку і статистичної звітності та плануванню потреб в допоміжних матеріалів призначається та звільнюється з посади наказом генерального директора за рекомендацією начальника планово-економічного відділу. Його методичне керівництво здійснюється начальником ПЕВ.

Інженер II категорії по організації обліку і статистичної звітності та плануванню потреб в допоміжних матеріалів замінює у випадку його тимчасової відсутності інженер з планування виробництва.

Інженерові П категорії по організації обліку і статистичної звітності встановлений ненормований робочий день.

Інженер з планування виробничих показників II категорії Інженер з планування виробничих показників II категорії підпорядковується начальнику планово-економічного відділу.

Інженер з планування виробничих показників II категорії призначається та звільнюється з посади наказом генерального директора за рекомендацією начальника планово-економічного відділу.

Інженер з планування виробничих показників II категорії замінює у випадку його тимчасової відсутності інженера II категорії по організації обліку і статистичної звітності.

Інженерові з планування виробничих показників II категорії встановлений ненормований робочий день.

Інженер з організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку і планування потреб в допоміжних матеріалах

Інженер з організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку і планування потреб в допоміжних матеріалах підпорядковується начальнику планово-економічного відділу.

Інженер з організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку і планування потреб в допоміжних матеріалах призначається та звільнюється з посади наказом генерального директора за рекомендацією начальника планово-економічного відділу.

Інженерові з організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку і планування потреб в допоміжних матеріалах встановлений ненормований робочий день.

Інженер з організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку і планування потреб в допоміжних матеріалах замінюється у випадку його тимчасової відсутності інженером II категорії з планування цін та інженером II категорії з планування потреб основних матеріалів.

Відділ праці та зарплати

Всі працівники підприємства "Скіф" залежно від ступеня їх участі у виробничій діяльності діляться на промислово-виробничий і непромисловий персонал.

До промислово-виробничого персоналу (ПВП) належать працівники основних і допоміжних цехів, відділів, служб, науково-дослідних відділів та інститутів (НДІ), проектно-конструкторсько-технологічних відділів і інститутів (ПКТІ), тобто ті, хто безпосередньо пов'язаний з виробничою діяльністю підприємства.

До складу непромислового персоналу входять працівники підрозділів, що не пов'язані з основною виробничою діяльністю підприємства: житлово-комунального господарства, (дитячі, культурно-побутові, медичні, підсобні, сільськогосподарські підрозділи тощо).

ПВП поділяється на такі категорії: ІТП (інженерно-технічні працівники); робітники; службовці; МОП (молодший обслуговуючий персонал); учні і охорона.

Найбільш численною категорією працівників, які беруть участь у виробничому процесі, є робітники.

Вони поділяються на виробничих (основних), які безпосередньо виготовляють продукцію, і допоміжних, які займаються виробництвом продукції допоміжного призначення (інструмент, тара, інше), а також обслуговують технологічний процес (налагоджувальники, ремонтники, комірники, контролери, транспортні робітники і ін.).

До ІТП належать особи, які виконують на підприємствах дослідницькі, проектні роботи, здійснюють організаційне, технічне, економічне керівництво і управління.

До службовців відносяться працівники, які зайняті діловодством, бухгалтерським обліком, постачанням, збутом, і т. д.

МОП - це працівники, що зайняті технічним забезпеченням процесу управління (кур'єри) а також побутовим обслуговуванням всіх працюючих (гардеробники, технічки, ліфтери та інші).

Охорона - включає працівників сторожової і пожежної служби підприємства.

Цей відділ займається плануванням чисельності працюючих і використання робочого часу та заробітної плати. При плануванні кадрового складу в його кількісному значенні ведеться розрахунок явочної та облікової кількості.

Фінансовий відділ

Фінансовий відділ ЗАТ "Скіф" займається розробкою фінансового плану підприємства. Розробка фінансового плану грунтується на планах виробництва продукції, її номенклатурі, витратах, фінансових нормах та нормативах. Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів, забезпечує необхідний попередній контроль за створенням та раціональним використанням фінансових ресурсів.

Основна мета плану - взаємоузгодження доходів і витрат у плановому періоді.

Основні завдання фінансового планування:

* Забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансових ресурсів;

* Визначення напрямків ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

* Виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Взаємозв'язок виробничого і фінансового планування забезпечується балансом доходів і видатків на поточний період. В цьому документі знаходять відображення рух всіх фінансових ресурсів підприємства.

Доходи і надходження коштів (чистий прибуток, амортизаційні відрахування, ПДВ, що надходить у складі виручки від реалізації; інші джерела фінансування капітальних вкладень крім банківського кредиту).

У першому розділі також можуть відображатися прибуток та економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, надходження від функціонування об'єктів соціальної сфери (гуртожитки, дід садки, акцизний збір).2.2 Аналіз показників фінансового стану підприємства "Скіф"

Розрізняють попередній та комплексний аналіз.

Попередній аналіз забезпечує попередню оцінку результатів діяльності підприємства. Він може виконуватися самим підприємством для власної оцінки своєї діяльності з метою допомогти керівнику. Такий аналіз може виконуватися і банком-кредитодавачем за даними підприємства - клієнта (передбачуваного). Мета такого аналізу - оцінити ступінь ризику неповернення кредиту. Аналіз може проводиться і підприємством-суміжником. Мета аналізу - вибір партнера для економічної діяльності. Такий аналіз повинен виконуватися швидко, не займати багато часу та забезпечувати достатньою інформацію про фінансовий стан господарського суб'єкта, що цікавить нас. В цьому випадку кількість показників не повинна бути великою. Крем того, для їх визначення бажано отримувати інформацію з якомога меншою кількістю бухгалтерських документів.

Розрахунок та аналіз показників попередньої оцінки фінансового стану підприємства:

- неплатежі (прострочення позик, внесків до бюджету, затримка оплати рахунків постачальників, погашення зобов'язань банку, іншим кредиторам);

- коефіцієнт незалежності (власності);

- коефіцієнт фінансової стійкості;

- коефіцієнт ділової активності;

- коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів (всього майна);

- коефіцієнт ефективності використання власних коштів;

- вигідність підприємства;

- загальний коефіцієнт покриття по балансу;

- коефіцієнт участі власних і довгострокових позикових коштів в матеріальних запасах і затратах.

Для визначення цих показників достатньо інформації, що є у Формі 1 (Баланс промислового підприємства) та Формі 2 (Звіт про фінансові результати).

Розглянемо ці показники та порядок їх визначення. Розрахуємо та проаналізуємо їх за даними наведеного балансу.

Неплатежі (прострочення позик, внесків до бюджету, затримка оплати рахунків постачальників, погашення зобов'язань банку іншим кредиторам) За даними балансу(тис. грн.):

· На початок періоду (ряд. 620) = 102,6 тис.грн

· На кінець періоду (ряд.620) = 287,3 тис.грн

Коефіцієнт (показник) незалежності (власності) = джерела власних коштів (ряд.380) ? джерела всіх коштів підприємства (ряд.640)

Коефіцієнт (показник) незалежності (власності) показує, яка питома вага джерел власних коштів у всіх джерелах підприємства. Чим більше питома вага своїх джерел в загальній їх масі, тим більш незалежний стан у підприємства, від позикових джерел, тобто тим вище коефіцієнт власності. Вимірюється цей показник в долях одиниці. Можна його виразити і в %, якщо помножити результат на 100. Тоді даний показник буде означати, скільки % складають свої джерела коштів у всіх на явних. Допустима величина показника 0,5. Це означає, що якщо коефіцієнт незалежності 0.5 та більше, джерела власних коштів складають половину, або більше половини всіх наявних джерел, тобто стан підприємства незалежний. В протилежному випадку (якщо коефіцієнт незалежності менше 0,5) положення підприємства залежне.

· На початок періоду Кнезал. пп= 547,8 ? 650,4=0,84

· На кінець періоду Кнезал. кп=365,0 ? 652,3=0,56

Коефіцієнт фінансової стійкості = (джерела власних коштів(ряд.380) + довгострокові позикові кредити(ряд.480)) ? джерела всіх коштів(ряд.640)

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує стійкість фінансового стану. Відрізняється він від попереднього тим, що в чисельнику до власних джерел додаються довгострокові кредити. Довгострокові кредити (позикові кошти) прийнято на час позики вважати рівнозначними власним. Вимірюється він в долях одиниці, можна виражати також і в %. Середній його рівень 0.7, тобто якщо джерела власних коштів разом з довгостроковими позиковими складають 0.7 і більше (70% і більше), тоді фінансове становище підприємства стійке. В протилежному випадку (якщо коефіцієнт фінансової стійкосте менше 0.7) - воно не стійке.

· На початок періоду Кфін.ст. пп=(547,8+0) ? 650,4=0,84

· На кінець періоду Кфін.ст. кп=(365+0) ? 652,3=0,56

Коефіцієнт ділової активності характеризує обіговість усього майна підприємства, вимірюється в оборотах, розраховується за період, що аналізується.

Коеф.діл.акт = Чистий доход(ф.2 ряд.35) ? Валюта балансу середньорічна(ряд.640пп + ряд.640кп) ? 2

Коеф.діл.акт = 374,7 ? 651,35 = 0,58

Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів (всього майна) характеризує кількість прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та надзвичайних доходів, на 1 грн. майна (капіталу). Виражається він в гривнях. При розрахунку показника на початок періоду прибуток береться за попередній період з форми 2.

Коеф. еф. викор. фін. рес - ів (всього майна) = Фін. рез. від зв. діяли, до опод. + Фін. рез. від надзв. діял. ? Валюта балансу пасиву = ф.2(ряд.170 - ряд. 175 + ряд.200 - ряд.205) ? ряд.640

· На початок періоду Коеф. викор. фін. рес пп= 17,5 ? 650,4 = 0,027 тис.грн.

· На кінець періоду Коф. викор. фін. рес кп= - 182,8 ? 652,3 = - 0,280 тис.грн.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів показує скільки чистого прибутку (збитку) припадає на 1 грн. власних коштів (власного капіталу).

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів = Чистий прибуток(збиток) (ф.2 ряд. 220(225)) ? Джерела власних коштів(ряд.380)

· На початок періоду Кеф.викор.вл.кош=17,5 ? 547,8 = 0,032

· На кінець періоду Кеф.викор.вл.кош=182,8 ? 365,0 = 0,501

Показник вигідності підприємства визначає співвідношення коефіцієнта ефективності власних коштів в % з середнім процентом прибутковості цінних паперів, що визначається на основі біржових котировок.

Показник вигідності підприємства = (Коефіцієнт ефективності використання власних коштів (в %) * 100) ? Середній % прибутковості цінних паперів

Даний показник за даними підприємства, що аналізується розрахувати не можливо через відсутність величини середнього % прибутковості цінних паперів.

Загальний коефіцієнт покриття по балансу показує скільки раз наявними обіговими коштами можна покрити короткострокові (поточні) зобов'язання. Виражається він в разах. Середня допустима його величина 2,0-2,5 раз. Однак при високій обіговості обігових коштів даний показник може бути і менше ніж 2,0-2,5, але не менше 1.

Загальний коефіцієнт покриття по балансу = Всі обігові кошти(ряд.260) ? Короткостр.зобов(ряд.620)

На початок періоду Заг.коеф.покр.бал= 239,2 ? 102,6 = 2,33

На кінець періоду Заг.коеф.покр.бал=205,3 ? 287,3 = 0,74

Коефіцієнт (показник) участі власних та довгострокових позикових коштів в матеріальних запасах і затратах характеризується питомою вагою власних і довгострокових позикових коштів в запасах і затратах. Виражається він в долях одиниці, можна його виразити і в %. Тоді він показує скільки процентів в запасах і затратах складають власні з довгостроковими позиковими коштами.

Коефіцієнт (показник) участі власних та довгострокових позикових коштів в матеріальних запасах і затратах = Власні і довгострокові позикові кошти (ряд.380 - ряд.80 + ряд.480) ? Запаси і затрати(ряд.260)

· На початок періоду Куч.вл.,довг.поз.кош.в мат.за.і.затр=(547,8 - 411,2) ? 239,2 = 0,57

· На кінець періоду Куч.вл.,довг.поз.кош.в мат.за.і.затр=(365,0 - 447,0) ? 205,3 = 0,40

Отже, за результатами виконаного аналізу видно, що неплатежі у підприємства є і на початок і на кінець періоду, але на кінець періоду вони трохи збільшилися (з 102,6 тис.грн. до 287,3 тис.грн.). Фінансовий стан у підприємства незалежний, оскільки коефіцієнт незалежності вище ніж 0,5 і фінансово стійкий на початок періоду (коефіцієнт фінансової стійкості вище 0,7), на кінець періоду коефіцієнт фінансової стійкості становить 0,56, що є менше 0,7 і свідчить про нестійкий фінансовий стан. Помічена тенденція до погіршення цих показників на кінець періоду.

Всі кошти підприємства (капітал) протягом періоду, що аналізується (року) зробили 0,58 оборотів, що свідчить про низьку обіговість коштів.

На кожну 1 грн. всього майна (капіталу) на початок періоду припадало 0,027 грн. прибутку, на кінець періоду цей показник становить 0,28 грн. збитку.

Ефективність використання власних коштів нижче ніж всього майна 0,032 грн., причому до кінця періоду вона збільшується до 0,501 грн., що слід визнати позитивним явищем.

Наявні короткострокові зобов'язання підприємство може покрити обіговими коштами на початок року 2,33 рази, а на кінець року 0,74 рази. Тенденція до зменшення показника на кінець періоду. Величина показника на початок періоду в межах допустимого значення 2,0-2,5.

Останній показник участі власних та довгострокових позикових коштів в запасах та затратах показує, що на початок запаси і затрати на 57,12% становили з власних коштів, а на кінець лише на 39,94%. Це може створювати в певній мірі напружений стан, так як чужі кошти, вкладені в запаси і затрати, необхідно повернути.

Размещено на Allbest.ru

...