Оцінка доцільності та пріоритетності інвестицій

Перед тим як вирахувати величини беззбитковості необхідно перевірити наявність таких умов та допущень:

· виграти виробництва та маркетингу є функцією об'єму виробництва або продаж;

· об'єм виробництва дорівнює об'єму продаж;

· постійні експлуатаційні витрати однакові для будь-якого об'єму виробництва;

· перемінні витрати змінюються пропорційно об'єму виробництва, і таким чином, повні витрати виробництва також змінюються пропорційно до його об'єму;

· продажні ціни на продукт або продуктовий комплекс для усіх рівнів випуску не змінюється з часом, тому загальна вартість продаж є лінійною функцією від продажних цін та кількості проданої продукції;

· величина беззбитковості визначається для одного продукту, а у випадку різної номенклатури її структура, тобто відношення між виробленою кількістю, повинні залишатися постійними.

Математично беззбиткове виробництво визначається таким чином:

- кількість одиниць продукції V. яке необхідно виробити та продати, щоб повністю покрити річні постійні витрати С_f при даній продажній ціні

V - кількість одиниці продукції PS, та перемінних питомих витратах Сv або:

(P_S - Сv )* V= Сf (5.2) або (5.3) де

P_s - ціна одиниці продукції;

С_v.- перемінні втрати на одиницю продукції;одиниць випущеної продукції;

С_f- річні постійні витрати.

При реалізації концепції беззбитковості можна помітити, що будь-яка зміна виручки від реалізації продукції та послуг сильно впливає на зміну прибутку. Це явище називається ефектом виробничого леверіджа (або операційного важеля).

Для виконання практичних розрахунків залежності зміни прибутку від зміни обсягів реалізації пропонується така формула:

(5.4) де

С - сила впливу виробничого важеля;

Р_s- ціна одиниці продукції;

V - кількість одиниць реалізованої продукції;

P_s*V - обсяг реалізації в грошовому еквіваленті;

З_пер - загальна величина перемінних витрат;

З_пос- загальна величина постійних витрат;

ь Аналіз еквівалента певності. Ідея цього аналізу полягає у тому, щоб розподілити грошовий потік на безпечну та ризиковану частини. Грошові потоки переводяться в безпечні (певні), потім дисконтуються за безпечною ставкою. В Україні це може бути облікова ставка НБУ.

Вирахування еквівалентів певності проводиться в такій послідовності:

1. Визначаються сподівані грошові потоки від проекту.

2. Визначається фактор еквівалента певності або відсоток сподіваного грошового потоку, що є певним.

3. Вираховуються певні грошові потоки: величину сподіваних грошових потоків перемножують на фактор еквівалента певності.

4. Визначається теперішня вартість проекту, шляхом дисконтування певних грошових потоків на безпечну дисконтну ставку.

5. Визначається чиста теперішня вартість проекту: від чистої теперішньої вартості безпечних грошових потоків віднімають початкові інвестиції.

6. Якщо значення NPV дорівнює нулю або позитивне, проект можна ухвалити, і навпаки, проект слід ухвалити, якщо значення NPV негативне.

6. Методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів

Формування структури джерел фінансування -- це дуже складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану та перспектив розвитку акціонерів, а також кон'юнктури ринку й актуальності інвестиційного проекту в перспективі.

Під час передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу та структури інвестицій для фінансування проекту, а саме:

* Яким має бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво.

* Яким чином у перспективі буде формуватися основний та обіговий капітал.

* Яким має бути співвідношення власного, акціонерного та позичкового капіталу.

* При якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту доходи від його реалізації будуть найбільшими.

Найчастіше для вирішення цих проблем використовують ефект фінансового важеля (леверіджу).

Структура інвестиційного капіталу пов'язана із співвідношенням боргу та власного капіталу. Чим більшу заборгованість порівняно до власного капіталу має фірма, тим вищий її фінансовий леверідж. У випадках, коли ставка щорічних фінансових вигод від інвестицій, що здійснюються із залученням позичкових коштів, перевищує процент за кредит, леверідж є позитивним. Якщо доходність з інвестицій не перевищує процент за позичковим коштам, леверідж є негативним. У випадках коли інвестиції приносять доход, рівний проценту за кредит, леверідж є нейтральним.

Іншими словами, беручи в борг, інвестор отримує вищі доходи, поки віддача від позичених коштів більша за процент, який треба сплатити за ці кошти. Такий ріст чистих доходів на акцію називається фінансовим леверіджом.

Властивість фінансового леверіджу (важелю) полягає у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит.

Ідею фінансового важелю формально можна представити за такими формулами, використавши такі економічні компоненти:

П_r - прибуток після виплати податків;

Е - власний капітал;

В - довгострокова заборгованість;

і - відсотки з довгострокової заборгованості;

R. - ставка доходності власного капіталу;

г - ставка доходності інвестованого капіталу (власний капітал + довгостроково заборгованість).

Далі визначимо ставку доходності власного капіталу:

(6.1)

Чистий прибуток представимо через його складові:

Пr=(Е+В)*г-В-і, (6.2) де

(Е + В) * г- прибуток на всю суму інвестованого капіталу;

В*і- процентні платежі за непогашені частки довгострокового боргу з урахуванням податку.

Відповідно формулу ставки доходності власного капіталу:

(6.3)

Вираз (6.3) показує ефект важеля, який представлений позитивною величиною - другим доданком, тобто відношенням позичкового капіталу та власного капіталу помноженого на різницю між прибутком від чистих активів і вартістю оплачених процентів по кредитам з урахуванням податку. Завдяки залученим коштам (В) доходність власного капіталу швидко росте при умові, що г > і.

Якщо частка боргу у структурі капіталу збільшується, то ставка доходності власного капіталу росте, бо в кожному випадку доходність інвестицій перевищує вартість сплачених банку відсотків.

Враховуючи інтереси власників компанії, підприємствам необхідно мати реальну можливість оптимізації структури капіталу інвестиційного проекту за рахунок вибору такого її варіанта, при якому досягається максимальний рівень ефективності використання власних коштів та мінімізується фінансовий ризик.

У зв'язку з цим, слід навчитися визначати оптимальну структуру джерел фінансування інвестиційних проектів, тобто визначати якою має бути частка позичкових коштів з урахуванням ризику. Для цього використовується співвідношення "рентабельність - фінансовий ризик" (А), як критерій оптимізації структури капіталу:

(6.4) де

Р - річна величина проектного прибутку до оподаткування і виплати відсотків;

ЗК- величина боргового капіталу, направленого на фінансування інвестицій;

ВК- величина власного капіталу, направленого на фінансування інвестицій;

г - середня ставка відсотку по позикових коштах фінансування, Коеф.;

г_f- безризикова ставка рентабельності на фінансовому ринку, Коеф.;

tах-ставка податку та інших відрахувань із прибутку, Коеф..

При цьому вважається оптимальним варіант структури капіталу, в якому показник л буде мати найбільше значення (л - мах).

Також в оцінці оптимального варіанту структури інвестиційного капіталу, рекомендується використовувати показник терміну окупності (РВ), що розраховується за такою формулою:

(6.5)

У ході оцінки оптимальної структури капіталу інвестиційного проекту необхідно дотримуватися наступних етапів аналізу;

1. Оцінюється загальна потреба в капіталі незалежно від можливих джерел фінансування.

2. Визначається максимально можлива частка власного капіталу в загальній величині коштів, направлених на фінансування довгострокових інвестицій.

3. Розраховується показник "рентабельність - фінансовий ризик" для всіх варіантів структури інвестованого капіталу.

4. Розраховується швидкість повернення інвестованого капіталу.

5. У межах між найбільшою часткою власного капіталу і його нульовим рівнем у загальному об'ємі коштів фінансування з використанням критеріїв максиму показника л і мінімуму РВ визначається оптимальна комбінація коштів, що надходять на фінансування довгострокових інвестицій з різних джерел.

ІІ. Практичний аспект інвестиційного проекту (Приклади розрахунку)

1. Аналіз та оцінка фінансових інвестицій

Оцінка майбутньої вартості грошових вкладень

Приклад 1. Інвестор поклав у банк 500 грн. під 10% річних. Визначити величину суми вкладу через 4 роки ?

Використовуючи формулу 1.1.1 розраховуємо:

.

Приклад 2. Інвестор поклав у банк 500 грн. під 10% річних із щоквартальним нарахуванням відсотків.

Визначити величину суми вкладу через 3 роки ?

Використовуючи формулу 1.1.2 розраховуємо:

Приклад 3. Визначити, яку суму необхідно положити на депозит, щоб через 3 роки власник депозиту одержав 4 тис. грн., якщо ставка відсотку становить 12% річних.

Використовуючи формулу 1.1.3 розраховуємо:

Приклад 4. Є два варіанти нарахування відсотків на кошти які розміщуються на депозит у банк. За варіантом А - нарахування здійснюється щомісячно за ставкою 24% річних, а за варіантом Б - щоквартально за ставкою 28% річних. Визначити ефективну річну ставку за кожним варіантом.

Використовуючи формулу 1.1.6 розраховуємо:

Варіант А:

Варіант B:

Таким чином, варіант В є привабливішим ефективна ставка відсотку більша.

Приклад 5. Приміщення здається в оренду на 5 років. Орендні платежі вносяться у розмірі 10 тис. грн. орендатором щорічно в кінці року і банк на рахунок власника компанії. Банк нараховує на ці суми 20% річних. Визначити суму, яку одержить власник компанії в кінці строку оренди, при умові, якщо гроші з рахунку не знімалися.

Використовуючи формулу 1.1.6 розраховуємо:

Приклад 6. Фірма передбачає створити протягом 3-х років фонду інвестування у розмірі 150 тис. грн. Фірма має можливість асигнувати на це щорічно 41,2 тис. гри., розміщуючи їх під 20% річних. Яка сума потрібна фірмі для створення фонду у розмірі 150 тис. грн., якщо вона помістила б її у банк одночасно на 3 роки під 20% річних?

Використовуючи формулу 1.1.6 та 1.1.8 розраховуємо:

Якщо б фірма положила цю суму у банк на 3 роки під 20% річних то одержала б:

86,79 * (1+0,2)³= 149,973 тис. грн. (? 150 тис. грн.) В той же час нарощена сума при щорічних платежах у розмірі 41,2 тис. грн. під 20% становитиме:

Приклад 7. Компанія сплачує річний дивіденд 3 у. о. на акцію. Необхідна ставка доходності за акціями становить 12%. Визначити ціну акції.

Використовуючи формулу 1.2.1 розраховуємо:

Приклад 8. Використовуючи формулу 1.2.2 розраховуємо:

Останній раз компанія сплатила на кожну акцію дивіденд у розмірі 1,8 у. о. Компанія сподівається, що її дивіденди будуть щорічно зростати на 6%. Визначити ціну акції, якщо необхідна ставка доходності за акціями становить 11%.

Приклад 9. Інвестор купив акцію з прогнозом дивідендів 1-й рік 100 грн. та у наступні роки на 20 грн. більше. Норма поточної доходності 15% у рік. Акцію купив на 5 років. Визначити ринкову ціну акції.

Використовуючи формулу 1.2.3 розраховуємо:

Приклад 10. Визначити ринкову ціну облігації, яку випущено на 5 років із номінальною вартістю 1000 грн., купонною ставкою 10° о річних, сплатою відсотків щорічно, при ставці дисконту 12%.

Використовуючи формулу 1.3.1 розраховуємо:

PV=100*3.0604+1000*0.567=927грн

Особливості оцінки нерухомості

Метод валової ренти

Наприклад 11. Об'єкт нерухомості продали за 100 000 грн., а величина дійсного валового доходу склала 12 500 грн. Таким чином, величина мультиплікатора становитиме 100000 / 12500 = 8,0, а ставка валової доходності - 12500 /100000 = 0,125. Ставка валової доходності та мультиплікатор рентних платежів - це взаємо обернені величини (1/8=0,125). Отже, якщо є можливість одержати інформацію на ринку нерухомості по проведеним угодам по подібним об'єктам (ціна продажу, доходність операції, величина мультиплікатора або валова ставка доходності), то використавши ці дані можна провести оцінку об'єкта, виставленого на продаж.

Приклад12 .На продажу виставлено об'єкт нерухомості, дійсний валовий дохід якого становить 225 000 грн. За угодами, які раніше були заключні з нерухомістю в цьому регіоні одержали такі дані (див. табл.):

Об'єкт	Ціна продажу, грн.	Дійсний валовий дохід, грн.	Валова ставка доходу
1	2200 000	275 000	0,125
2	2118000	305 000	0,144
3	1 826 000	210000	0,115

Для визначення вартості об'єкту, спочатку вирахуємо середню ринкову ставку доходу таким чином:

Порівнюючи усі якісні параметри та місцезнаходження об'єктів, приймаємо рішення, що найкраще значення валової ставки доходу - 13%. В цьому випадку вартість об'єкту, що продається становитиме:

Цю величину можна одержати, якщо для оцінки застосовується мультиплікатор (множник). Скориставшись середньою ставкою доходу, визначимо значення мультиплікатора валових рентних платежів:

1/0,13=7,692307.

Далі визначимо вартість об'єкту нерухомості, що продається 2

25000 * 7,692307 =1730 769 грн.

Даний метод оцінки нерухомості часто використовується при її покупці. Разом із тим необхідно вказати, що він є надто наближеним, так як не враховує різниці в операційних витратах різних об'єктів нерухомості, а також особливостей їх фінансування, ціни можливої перепродажі, розмірів і часу одержання майбутніх доходів.

Метод прямої капіталізації

Приклад. 13 Інвестор планує одержати 20% доходу на свої інвестиції в об'єкт нерухомості. Для фінансування угоди є можливість отримати кредит у розмірі 80% від вартості цього об'єкта нерухомості під 12% річних. Визначимо ставку капіталізації та вартість об'єкта нерухомості при умові, якщо чистий операційний доход від нього становить 50 000 грн.

К= 0,8 * 0.12 + (1 - 0.8) * 0,2=0,136,

звідки вартість об'єкта складає

V = 50 000 / 0,136 = 367 647 грн.

Приклад 14. При розрахунку відсоткової ставки кумулятивним методом можуть додаватися:

Ставка доходу по без ризиковим цінним паперам 6,0%

Премія за ризик інвестування в даний об'єкт 4,5%

Премія за політичний ризик 2,5%

Премія за інші особливі ризики 5,0%

Разом відсоткова ставка 18,0%

Приклад 15. Ділянка землі приносить щорічний доход у розмірі 5000 грн., що за розрахунками власника ділянки складає 5% величини витрат на його придбання. В цьому випадку вартість земельної ділянки буде становити

5000/0,05=100 000 грн.

Визначення вартості об'єкта власності також здійснюється за ставкою процента (дисконту), якщо не передбачається зміна його вартості. У цьому випадку відшкодування інвестиційних витрат здійснюється в момент перепродажу даного об'єкта. Таким чином, всю суму одержаних доходів можна розглядати як доход на інвестиції (відшкодування інвестицій).

Метод відшкодування інвестованого капіталу

Приклад 16. Інвестор планує придбати нерухомість вартістю в 250 тис. грн. За його розрахунками володіння об'єктом нерухомості має принести щорічний дохід у розмірі 20%. Для реалізації проекту інвестор під заставу майна одержав кредит у сумі 250 тис. грн. під 20% річних строком на 5 років. За умовами кредитного контракту погашення суми основного боргу має проводитися рівними платежами, а нарахування відсотків - в кінці року.

Складемо план відшкодування інвестицій, тобто погашення одержаного кредиту:

R

План погашення кредиту представимо у табл.(тис. грн.)

Роки	Величина боргу	Процентний платіж (I=Dk*i)	Річні витрати з погашення основного боргу R	Річна строкова виплата (Yk=І+R)
1-й	250	50	50	100
2й	200	40	50	90
3-й	150	30	50	80
4-й	100	20	50	70
5-й	50	10	50	60
Всього	-	150	250	400

В цьому прикладі щорічна прямолінійна норма повернення основного капіталу становить 20% (50/250 = 0,2), а поточна віддача на вкладений капітал (процентна ставка) також 20%. Тоді коефіцієнт капіталізації становить: 20 + 20 = 40%. Якщо перший річний платіж поділити на коефіцієнт капіталізації (100 : 0,4= 250), то одержимо розмір основної суми капіталу.

Приклад 17. На продаж виставлено об'єкт нерухомості вартістю 50 тис. грн. Інвестор планує отримати доход на вкладений капітал у розмірі 6% річних, вважаючи, що щорічний грошовий потік становитиме приблизно 14 тис. грн. Одночасно інвестор планує відшкодувати свої інвестиції за 4 роки.

Необхідно визначити коефіцієнт капіталізації, а також можливість відшкодування інвестицій за вказаний строк.

D=50000; n = 4; i = 6%.

Фактор фонду відшкодування:

Перший щорічний внесок, який передбачено на відшкодування інвестицій, складатиме:

Визначимо коефіцієнт капіталізації:

Річна строкова виплата, яка забезпечує повернення інвестицій та одержання процентів на вкладений капітал, становитиме:

Y=50*0,2886 = 14,4296 тис. грн.

Перевірка правильності визначеного коефіцієнта капіталізації та можливості відшкодування інвестицій у визначений строк:

Розрахунок відшкодування інвестицій представимо у табл.

Роки	D	І=Dk*i	R	V
1-й	50,03	3,0	11,4296	14,4296
2-й	8,5704	2,3143	12,1153	14,4296
3-й	26,4551	1,5873	12,8423	14,4296
4-й	13,6128	0,8168	13,6128	14,4296
Всього	-	7,7184	50,0	57,7184

Приклад 18. Повернення капіталу по фонду відшкодування та безризикової ставці процента (метод Хоскольда).

Інвестиційна компанія вклала капітал в проект, який приносить прибуток 18% річних і розрахований на 3 роки, що значно більше середньої прибутковості по цій галузі. Таким чином, менеджмент компанії прийняв рішення: суми, які одержано в рахунок відшкодування інвестицій, знову вкласти в інший проект, життєвий цикл якого - 4 роки, без ризикова ставка в розмірі 8%.

Так як 4-ри річний фактор фонду відшкодування при ставці 8% становить

0,08/(1,08-1)=0,222, т

о загальний коефіцієнт капіталізації становитиме

0,18+0,222 = 0,402.

Для визначення вартості 4-ри річного потоку доходів розділимо дохід за перший рік на коефіцієнт капіталізації.

За перший рік доход становить 1,5 млн. гри., таким чином, вартість всього потоку буде дорівнювати:

1,5/0,402 = 3,73 млн. грн.

У річному доході віддача на вкладений капітал (процентний доход) становитиме 3,73 * 0,18 = 0,6714 млн. грн., а повернення вкладеного капіталу -

3,73 * 0,222 = 0,82806 млн. грн. Перевіримо цей розрахунок:

0,6714 + 0,82806 = 1,49946 (~ 1,5 млн. грн.).

Приклад 19. Власник будинку, початкова вартість якого 50 тис. грн., здає його в оренду на 10 років. Після закінчення терміну оренди дім втрачає свою початкову вартість на 20%.

Визначимо: величину щорічного орендного платежу, який вноситься в кінці кожного року, який забезпечив би відшкодування частини втраченого капіталу та дохід на вкладений капітал у розмірі 10% річних; коефіцієнт капіталізації.

Розмір втраченого капіталу становить

50*0,2 = 10 тис. грн.

Фактор фонду відшкодування:



Відшкодування втраченого капіталу за 1 рік становить:

0,0627454 * 10 000 = 627,454 грн.

Сума річного орендного платежу повинна становити:

50 000 * 0,1 + 627,454 = 5627,454 грн.

Сума, отримана орендодавцем за весь строк оренди (сума ануїтетів, становитиме:

5627,454 * [1,1¹⁰- 1] /0,1 = 5627,45 * 15,937425 = 89687,06 грн.

Визначимо коефіцієнт капіталізації.

Відшкодування капіталу (інвестицій) з урахуванням їх втрати в розмірі 20% при ануїтетному методі становитиме:

0,2 * 0,1/(1,1¹⁰- 1) = 0.2*0,062745394 = 0,01254908.

Віддача (процентна ставка на вкладений капітал) - 10% (0,1). Коефіцієнт капіталізації становить:

0,01254908 + 0,1 = 0,11254908.

Початкова (поточна) вартість інвестицій дорівнює

5627,454/0,11254908 = 50 000.

Приклад 20. Земельна ділянка здається в оренду на 10 років за відсотковою ставкою в розмірі 12% річних. Поточний доход залишається постійним і становить 9,6 тис. грн. Передбачається, що до закінчення строку оренди вартість земельної ділянки зросте на 25%.

Визначимо коефіцієнт капіталізації та поточну вартість ділянки.

Необхідна ставка віддачі: 0,12.

Приріст вартості:

.

Коефіцієнт капіталізації:

0,12* 0,014246041 = 0,105753959.

Поточна вартість ділянки:

9,6 / 0,105753959= 90,777 тис. грн.

Вартість у момент перепродажу:

90,777* 1,25= 113,47 тис. грн.

Приклад 20. За інвестиційним проектом вартістю 30 млн. грн. передбачаються грошові надходження р₁= 10 млн. грн. ,р₂ = 16 млн. грн., р₃ = 15 млн. грн.

Визначити чистий виведений доход за проектом, якщо ставка дисконту становить 15%

Для розрахунку складемо таблиці визначимо чистий приведений доход див. табл.

Рік, t	Грошовий потік	Дисконтний множник (15%) І/ (1+0.15)'	Дисконтований грошовий потік
0-й	-30	1	-30
1-й	10	0,8696	8,696
2-й	16	0,7561	12,0976
3-й	15	0,6575	9,8625
Чистний приведений дохід (NPV) + 0,6561 (млн. грн.)

В нашому випадку

NPV = (+ 0,6561)

таким чином, проект варто приймати до реалізації.

Приклад 21. Знайти значення внутрішньої норми доходності інвестиційного проекту вартістю 20 млн. грн., який передбачає такі грошові надходження р₁ = 6 млн. грн., р₂ = 8 млн. грн., р₃ = 14 млн. грн., якщо середньо галузева норма доходності за подібними проектами знаходиться в межах 15-20%.

Спочатку визначимо значення NPV₁₅ та NPV20 за допомогою розрахунків у таблиці

Рік, t	Потік	і1=15% 1/(1+0,15)t	NPV15	i2=20% 1/(1+0.2)t	NPV20
0 1 2 3	-20 6 8 14	1 0.8996 0.7561 0.6575	-20 5.2176 6.0488 9.2050	1.0 0.8333 0.6944 0.5787	-20 4.9998 5.5552 8.1018
			0.4714		-1.3432

За даними розрахунків NРУ₁₅ та NPV₂₀ визначимо IRR .

IRR= 15 + 0,4714 / (0,4714 -(-1,3432)) * (20-15) = 16,3%

Таким чином 16,3% - це верхня межа процентної ставки, за якою фірма може окупити вкладені кошти у проект.

Метод визначення строку окупності інвестицій (РР)

Приклад 22. За даними попереднього прикладу визначити строк окупності інвестицій.

Спочатку визначимо середній щорічний доход за проектом:

Р_с=(6+8+14) / 3 = 9,3 млн. грн.

А строк окупності інвестицій буде становити:

n_у=20/9,3=2, 15 року (2 роки та 54 дні).

Для більш точного визначення строку окупності інвестицій використовують метод, який включає в себе ітеративний пошук року, на якому грошові надходження будуть покривати вкладені кошти.

Для визначення складемо таблицю.

Роки	0-й	1-й	2-й	3-й
Інвестиції, млн. грн.	-20	-	-	-
Доходи, млн.. грн.	-	6	8	14

З таблиці видно, що інвестиції окупляться на 3-му році. Але щоб знайти більш точний час, потрібно зробити такі розрахунки:

1.Визначимо, скільки коштів необхідно одержати на третьому році, щоб проект окупився:

20 - (6 +8) = 6 млн. грн.

2-Визначимо за який період на 3-му році ми одержимо необхідні 6 млн. грн. для цього складемо пропорцію і розв'яжемо її:

14 млн. грн. - 12 місяців

6 млн. грн. -- х місяців

х=(6*12):14

х = 5,14 місяців.

Таким чином, строк окупності буде складати 2 роки та 5,14 місяців або 2 роки та 155 днів, що на 100 днів більше, ніж в першому розрахунку. Отже, інвестори на практиці частіше використовують другий спосіб знаходження строку окупності інвестицій, бо він є більш точним за попередній.

Вплив інфляції на оцінку інвестицій

Приклад 23. Оцінити інвестиційний проект, який має такі параметри: стартові інвестиції - 8000 тис. грн.; період реалізації - 3 роки; грошовий потік по рокам (тис. грн.): 4000; 4000; 5000; необхідна ставка доходності (без врахування інфляції) - 18%; середньорічний індекс інфляції - 10%.

Спочатку визначимо оцінку проекту без урахування та з урахуванням інфляції. Розрахунок показників ефективності проекту без урахування інфляції представлено в табл.

Роки	Розрахунок без урахування інфляції
	Коефіцієнт дисконтування за ставкою 18%	Грошовий потік, тис. грн.	Дисконтовані члени грошового потоку, PV. тис. грн.
0-й	1	-8000	-8000
1-й	0,8475	4000	3389,8
2-й	0,7182	4000	2872,7
3-й	0,6086	5000	3043,2
			NPV=1305,7

За даними нашого прикладу визначимо дисконтну ставку з урахуванням інфляції:

R_i=(1+0,18)*(1+0,1)-1=0,298(29,8%)

Розрахунок оцінки проекту з урахуванням інфляції представлено в табл. Як видно з таблиці без урахуванню інфляції, проект доцільно прийняти, бо NРV = 1305,7 тис. грн. Однак розрахунок, проведений з урахуванням інфляції за двома варіантами показує, що проект варто відхилити, бо NРV від'ємна і становить - (258) тис. грн.

Роки	Розрахунок з урахуванням інфляції(варіант 1)	Розрахунок з урахуванням інфляції
		(варіант 2)
	Грошовий потік, тис. грн	Коефіцієнт індексу інфляції заставкою 10%	Коефіцієнт дисконтування за ставкою 18%	Дисконтова ні члени грошового потоку, PV, з урахуванням інфляції, тис. грн.	Коефіцієнт дисконтування за ставкою 29,8 %	Грошовий потік, тис. грн.	Дисконтовані члени грошового потоку, PV, тис. грн.
0-й	-8000	1	1	-8000	1	-8000	-8000
1-й	4000	0,9090	0,8475	3080	0,770	4000	3080
2-й	4000	0,8264	0,7182	2376	0,594	4000	2376
3-й	5000	0,7513	0,6086	2286	0,4572	5000	2286
	NPV = -258	VPV = -258

Аналіз беззбитковості

Приклад 24. Компанія виготовляє продукт А. Величина постійних витрат - 220 тис. грн. для даного виробництва. Максимально можливий обсяг випуску продукції становить 1000 одиниць. Одиниця продукції реалізується за ціною 820 грн., перемінні витрати складають - 270 грн. на одиницю продукції. Таким чином за формулою (6.10)

V = 220000/ (820 - 270) = 400 одиниць продукції.

Отже при випуску 400 одиниць виробів А підприємство не має збитків, але і не має прибутків.

Розв'язок цього прикладу можна показати і графічно (див. рис. 2).

При реалізації концепції беззбитковості можна помітити, що будь-яка зміна виручки від реалізації продукції та послуг сильно впливає на зміну прибутку. Це явище називається ефектом виробничого леверіджа (або операційного важеля).

Приклад 25. Підприємство випускає продукцію А. В першому році перемінні витрати склали 20000 грн., а постійні - 2500 грн.

Загальні витрати складають

20000 + 2500 = 22500 грн.

Виручка від реалізації продукції склала 30000 грн. Таким чином, прибуток за перший рік становитиме

30000 - 22500 = 7500 грн.

На другому році в наслідок збільшення продукції на 15% одночасно виросли на таку ж величину перемінні витрати та обсяг реалізації.

В такому випадку перемінні витрати становитимуть

20000 * 1,15 = 23000 грн.,

а виручка

30000 * 1,15 = 34500 грн.

При незмінності постійних витрат загальні витрати становитимуть

23000 + 2500 = 25500 грн.,

а прибуток - 34500 - 25500 = 9000 грн.

Порівнявши прибуток в другому та в першому році одержимо

9000 / 7500 = 1,2 (120%).

Тобто при збільшенні реалізації продукції на 15% спостерігається ріст обсягу прибутку на 20% - це і є результат впливу операційного (виробничого) важеля.

Для нашого випадку сила впливу виробничого важеля в першому році склала:

С = (2500 +7500}: 7500 = 1,3333.

Ця величина означає, що з збільшенням виручки від реалізації, припустимо, на 15% (як в нашому випадку), прибуток зростає на

1,3333 * 0,15=20%.

Аналіз еквівалента певності

Приклад 26. Компанія вирахувала, що протягом наступних п'яти років щорічно матиме відповідно такі грошові потоки: $7000, $6000, $5000, $4000, $3000. Фактори еквівалента певності за ті ж самі періоди відповідно будуть такі: 95%, 80%, 70%, 60%, 40%. Початкові інвестиції в проект $11000. Безпечна ставка (доходність облігацій уряду США) - 10%. Визначити, чи проект прийнятний, застосувавши метод еквівалента певності.

Розв'язок. Спочатку слід виділити безпечні грошові потоки зі сподіваних грошових потоків. Це можна зробити, помноживши сподівані грошові потоки на фактор еквівалента певності див. табл.:

Сподівані грошові потоки, $	Фактор еквівалента певності	Безпечні грошові потоки, $
7000	0.95	6650
6000	0.80	4800
5000	0,70	3500
4000	0.60	2400
3000	0.40	1200

Отримавши безпечні грошові потоки, дисконтуємо їх за безпечною ставкою 10% і отримуємо теперішню вартість безпечних грошових потоків

Рік	Безпечні грошові потоки, $	Процентний фактор теперішньої вартості за 10%	Теперішня вартість певних грошових потоків, $
1	6650	0.926	6158
2	4800	0.857	4113
3	3500	0.794	2779
4	2400	0.735	1764
5	1200	0.681	817
Всього теперішньої вартості певних грошових потоків, $	15631

Далі, скориставшись визначимо:

NРV= $15631-$11000 =$4631.

NРV позитивне, то це означає, що проект прийнятний і його варто схвалити.

Приклад 26. Використовуючи формулу 6.3 розраховуємо чотири варіанти використання фінансового важеля при умові, що і =8%; r =12%

1.В =0; Е= 100 тис. грн.; R= 12+0/100-(12-8)== 12%:

2. В = 25 тис. грн.; Е = 75 тис. грн.; К= 12+25/75 * (12-8) = 13.33%;

3. В = 50 тис. грн.; Е = 50 тис. грн.; К. = 12 + 50/50 * (12 - 8) - 16%;

4. В = 75 тис. грн.; Е = 25 тис. грн.; К. = 12 + 75/25 * (12 - 8) = 24%:

Як видно з прикладу, при вартості позичкового капіталу після виплати відсотків за кредит у 8% та наявності реальної можливості при нормальних умовах одержати 12% прибутку після виплати податків на інвестиційні чисті активи, ставка доходності власного капіталу у першому випадку склала також 12%, так як боргу немає, то весь прибуток є власним капіталом.

Приклад 27. Оцінка оптимальної структури капіталу інвестованого проектуПоказники	Структура капіталу, % (ЗК/ВК)
	0/100	20/80	40/60	50/50	60/40	80/20	100/0
Початкові дані для аналізу структури інвестиційного капіталу
1. Потреба в капіталі з усіх джерел фінансування, тис. грн.	8750	8750	8750	8750	8750	8750	8750
2. Величина власного капіталу, направленого на фінансування інвестицій, тис. грн.	8750	7000	5250	4375	3500	1750	-
3. Величина позичкового капі талу, направленої на фінансування інвестицій, тис. грн.		1750	3500	4375	5250	7000	8750
4. Безризикова ставка рентабельності на фінансовому ринку, коеф.	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25
5. Середня ставка відсотку за позичкові кошти фінансування, коеф.	0,45	0,45	0,45	0,45	0,45	0,45	0,45
6. Річна величина проектного прибутку до оподаткування і виплати відсотків, тис. грн.	6400	6400	6400	6400	6400	6400	6400
7. Ставки податку і інших відрахувань з прибутку коеф.	0,35	0,35	0,35	0,35	0,35	0,35	0,35
Аналітичні дані
8. Рентабельність власного капіталу ([стр.6 - стр.5 * стр.3]*[1 -стр.7]/стр. 2), коеф.	0,475	0,52	0,6	0,66	0,75	1,2
9. Рівень фінансового ризику	-	0,04	0,08	0,1	0,12	0,16	0,2
(\стр. 5-стр. 4 * стр.З/спір. 11),
коеф.
10. Показник співвідношення	-	13	7,5	6,6	6,25	7,5	-
«рентабельність-фінансовий
ризик» (спір. 8/стр. 9), коеф.
11. Швидкість повернення	2,1	2,4	2,8	3,04	3,3	4,1	5,5
інвестованого капіталу
(термін окупності)
(стр. І/ ({стр. 6 - стр.5 *
стр.3]*[1 - стр.7}), років

Таким чином, із таблиці видно, що найкраща структура джерел фінансування інвестиційного проекту 20% - боргового капіталу та 80% власного капіталу. При такій структурі рівень фінансового ризику (0,04) та строк окупності (2,4 роки) найменший, а отже, показник л має найбільше значення - 13.

Аналіз господарської діяльності (див додаток №3)

III. Рекомендовані щодо зниження ризику реалізації інвестиційного проекту

Фірма повинна вибирати проект не безпідставно, а спиратися на вже існуючі види діяльності та інші проекти. Тому важливо знати ступінь взаємозв'язку між цими проектами чи видами діяльності. Якщо однією з основних цілей фінансового управління фірмою є забезпечення її виживання і ефективного розвитку, тобто зменшення ризику різкого зниження доходу, то при формуванні системи ефективного функціонування фірми слід забезпечити диверсифікацію за збутом на ринку і за життєвим циклом продукції, що випускається на фірмі. Загальною тенденцією з цієї причини є перехід від спеціалізації до диверсифікації. Це забезпечує розвиток багатьох, не взаємопов'язаних видів виробництва, розширення асортименту вироблених товарів, що дозволяє фірмам відшкодовувати скорочення прибутку та збитки при виробництві одних нидів товарів за рахунок збільшення виробництва інших і впровадження інновацій.

З метою зниження ризику бажано займатись виготовленням таких товарів і наданням таких послуг, попит на які змінюється в протилежних напрямках.

А також при досліджуванні динаміки за 8 років необхідно визначити кореляційну залежність між виготовленням різних видів продукції.

Високий ступінь ризику інвестиційного проекту призводить до необхідності пошуку недиверсифікованих способів його зниження. У ринковій практиці управління проектами для перехідного періоду їх існує три:

* розподіл ризику між учасниками проекту;

* страхування;

* резервування коштів на покриття непередбачених витрат.

Звичайна практика розподілу ризику полягає у тому, щоб призначити відповідальним за ризик того учасника інвестиційного проекту, який зможе краще за всіх інших розрахувати і контролювати ризики як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Проте у житті часто складається така ситуація, що саме цей партнер недостатньо стійкий у фінансовому відношенні, щоб побороти наслідки дії небезпечного чинника.

В інвестиційно-будівельному процесі постачальники обладнання, матеріалів, конструкцій і навіть більшість підрядчиків мають обмежені кошти для компенсації ризику, які вони можуть використовувати, без небезпеки для свого існування.

Розподіл ризику реалізується при розробці фінансового плану проекту і конкретних документів. Він може бути якісним і кількісним.

Для розподілу ризику проектів пропонується використовувати так звану концептуальну модель (рис. 3). Вона базується на стандартних методах розв'язання, основою яких є дерево «ймовірностей і розв'язків», що використовується для встановлення послідовності рішень щодо вибору того чи іншого замовлення і визначається на стадії формування портфеля замовлень. Ця проблема носить подвійний характер, обумовлений участю в інвестиційному проекті щонайменше двох сторін: покупця і продавця, чи замовника і виконавця.

Збільшення розмірів і терміну інвестування проектів, їх різноманітність та складність, впровадження нових методів і технологій під час реалізації, динамічність зовнішнього середовища фірми, конкуренція, інфляція та інші негативні фактори призводять до росту ступеня ризику в процесі здійснення проекту.

Якісний розподіл ризику передбачає, що учасники проекту приймають низку рішень, які або розширюють, або звужують діапазон потенційних інвесторів. Чим більше ризиків учасники намагаються покласти на інвесторів, тим важче їм таких залучити, якщо йдеться про досвідчених (привабливих) прямих вкладників, у тому числі і закордонних. Тому при веденні переговорів слід проявляти максимальну гнучкість стосовно того, яку частку ризику автори проекту згодні на себе взяти. Здатність до компромісів з боку учасників може впевнити інвесторів знизити свої вимоги.

В інвестиційно-будівельному процесі більшості великих проектів властива затримка їх реалізації, що може спонукати замовника до такого збільшення вартості робіт, яке перевищить початкову вартість проекту. Наприклад, унаслідок несвоєчасного підключення ліній електромереж, штраф за затримку, який повинен сплатити підрядчик, може бути значно меншим за втрати замовника. Вихід із таких ситуацій бачиться через залучення страхових компаній до участі у реалізації проекту.

Страхування ризику є передачею певних ризиків страховій компанії.

Тут можуть бути застосовані два способи страхування: майнове і від нещасних випадків.

Майнове ж може мати такі основні форми:

* страхування ризику підрядного будівництва;

* страхування морських та повітряних вантажів;

* страхування устаткування, що належить підрядникові. Дещо детальніше про зміст і особливості перелічених форм. Страхування ризику підрядного будівництва пов'язане зі страхуванням незавершеного будівництва від ризику матеріальних втрат або збитків. Залежно від видів таких ризиків договори страхування цієї форми ризику можуть бути трьох типів:

* стандартний договір страхування на випадок пожежі, який служить захистом від прямих матеріальних втрат чи пошкоджень вказаної у договорі власності від пожежі;

* розширений договір страхування від того ж ризику, який вбирає в себе стандартний договір страхування від пожежі і одне чи декілька специфічних доповнень, що враховують вимоги конкретного страхувальника. Як правило, таке доповнення включає ризики стихійних лих (буря, град, вибух), а також суспільне напруження;

* договір страхування від усіх видів ризиків здебільшого враховує конкретні вимоги підрядчика і надає йому можливість більш широкого вибору страхових послуг. Цей договір забезпечує відшкодування усіх матеріальних втрат і збитків застрахованого майна, за винятком тих, які спеціально обумовлюються в угоді. Він охоплює все незавершене будівництво, у тому числі всі матеріали, обладнання і результати праці. Крім того, за цим договором здійснюється страхування монтажно-пускових робіт. Цей вид страхування надає гарантії постачальнику і споживачу по відшкодуванню збитків і втрат, що завдані устаткуванню і матеріалам у процесі монтажу і запуску. Гарантії розповсюджуються на доставку запасних частин швидкісним транспортом, витрати на проведення експертизи страхувальником, попередній ремонт і «виявлення пошкоджень». Страхування морських і повітряних вантажів передбачає захист від матеріальних втрат чи пошкоджень будь-яких будівельних вантажів, що перевозяться морським чи повітряним транспортом. Воно охоплює всі ризики, включаючи страйки, і розповсюджується на переміщення товарів зі складу вантажовідправника до складу вантажоотримувача. Тобто, кожна відправка вантажу страхується у відповідності до всього процесу її переміщення, у т. ч. наземне транспортування до порту відвантаження і з порту навантаження.

Страхування обладнання підрядчика може бути широко використаним підрядчиками і субпідрядчиками, які в своїй діяльності використовують велику кількість належного їм обладнання з високою відновленою вартістю. Ця форма страхування, як правило, розповсюджується на орендне обладнання. Крім того, вона часто застосовується для захисту від наслідків фізичного пошкодження транспортних засобів.

Замовники нерідко вимагають від підрядчиків і субпідрядчиків такого страхування з метою зменшення ризику серйозних порушень календарних планів будівництва внаслідок виходу устаткування з ладу. Створення резерву коштів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби із ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для ліквідації перебоїв у виконанні проекту.

Основною проблемою при створенні резерву для покриття непередбачених витрат є оцінка потенційних наслідків ризиків.

Для визначення початкових сум і покриття непередбачених видатків, переоцінки їх у процесі роботи над проектом та уточнення сум резерву майбутніх проектів на основі фактичних даних можуть використовуватися всі ці методи якісного і кількісного аналізу ризику.

При визначенні суми резерву на покриття непередбачених витрат слід ураховувати точність початкової оцінки вартості проекту і його елементів залежно від етапу проекту, на якому проводилась оцінка.

Така точність впливає на розмір резерву для покриття непередбачених витрат. Якщо оцінка не враховує цілком реального впливу, то неминуча значна перевитрата коштів. Лише чітко розроблена оцінка непередбачених витрат гарантує мінімум перевитрат коштів.

Визначення структури резерву на таке покриття пропонується здійснювати за одним із двох підходів (рис. 4):

а) визначення резервів, обумовлених контрактом;

б) визначення непередбачених резервів за категоріями витрат. При першому підході загальний резерв повинен покривати зміни в кошторисі, надбавки до запільної суми контракту та інші аналогічні елементи. Спеціальний резерв містить надбавки на покриття зростання цін, збільшення витрат по окремих позиціях, а також оплату ризиків за контрактами.

Більшість практиків вважають, що подібні надбавки слід обліковувати окремо від непередбачених витрат. Це особливо актуально, коли контракти передбачають зміну умов платежів

чи перегляд умов контрактів у відповідності до індексів інфляції.

Другий підхід до створення структури резерву передбачає визначення непередбачених витрат за їх видами (на заробітну плату, матеріали, субконтракти). Така диференціація дозволяє визначити ступінь ризику, пов'язаного з кожною категорією витрат, які потім можна поширити на окремі етапи проекту.

Подальше уточнення розмірів непередбачених витрат потребує встановлення взаємозв'язку з елементами структури розподілу робіт на різних його рівнях, у тому числі на рівні комплексів робіт. Такий детальний розподіл робіт допомагає

набути досвіду і забезпечує даними для коригування непередбачених видатків.

Цей підхід забезпечує достатній контроль, проте необхідність використання великої кількості даних і оцінок дозволяє застосовувати його лише для порівняно невеликих проектів.

Резерв на цей вид витрат визначається лише за тими видами витрат, що увійшли у початковий кошторис, і не повинен використовуватись для компенсації видатків, що з'являються внаслідок незадовільної роботи.

У загальному випадку резерв може використовуватися для таких цілей:

* виділення асигнувань на виконання роботи, що попередньо не була виявлена за проектом;

* збільшення асигнувань на роботу, на виконання якої було виділено недостатньо коштів;

* тимчасове формування бюджету з урахуванням робіт, для яких необхідних асигнувань ще немає;

* компенсація непередбачених змін трудо- та накладних витрат.

Поточні витрати резерву повинні забезпечуватися і оцінюватися для наявності залишку на покриття майбутніх ризиків. При цьому непередбачені видатки включаються у бюджет як самостійна стаття.

Після виконання роботи, для якої виділено резерв, можна порівнювати плановий і фактичний розподіли непередбачених витрат, і на цій основі визначати тенденції їх використання по завершенні проекту.

Визначення ефективності інвестиційних проектів у ринкових умовах слід проводити з обов'язковим урахуванням фактора ризику. За міру ризику в багатьох економічних моделях береться показник стандартного відхилення випадкової величини, що характеризує результати рішення. Такий підхід спрощує реальну дійсність ринкового середовища. З метою визначення рівня ризику при формуванні інвестицій у світовій практиці широко застосовують методи розрахунку терміну окупності, середнього прибутку, урахування нинішньої вартості майбутнього прибутку тощо. Жоден з цих методів не забезпечує гарантованого уникнення ризикових ситуацій, тому слід виходити з конкретних умов і застосовувати комбінацію всіх можливих методів.

Високий ступінь ризику інвестиційного проекту спричинює необхідність пошуку шляхів його штучного зниження. Рекомендуються три способи зменшення ризику: його розподіл між учасниками проекту; страхування; резервування коштів на покриття непередбачених витрат. Це дасть змогу знизити рівень ризиків, адже повністю їх уникнути у ринкових умовах майже неможливо.

Висновок

Проведений аналіз та узагальнення вітчизняної економічної теорії і практики оцінки ефективності капіталовкладень за період адміністративно-планового господарювання показав, що навіть на той час не було єдиної науково обґрунтованої концепції у цій галузі науки. Розроблені методичні рекомендації з цієї проблеми не мали економічних підстав для об'єктивного прийняття рішень і часто могли навіть дезорієнтувати інвесторів і підприємців при оцінці інвестиційних процесів. У ході аналізу виявлено, що деякі методичні положення не позбавлені раціональної складової і за певних умов можуть бути застосовані у період становлення ринкових відносин в Україні.

Принципи, покладені в основу запропонованих методів розрахунку основних показників економічної ефективності інвестицій, містять такі положення:

* результати розрахунків економічної ефективності забезпечують вибір найбільш ефективного варіанту впровадження інвестицій з урахуванням ринкових факторів;

* розрахунок економічної ефективності проводиться на всіх етапах вкладання інвестицій;

* порівняння результатів і витрат здійснюється з урахуванням фактора часу;

* при оцінці економічної ефективності інвестицій усі показники розглядаються в динаміці та з урахуванням факторів, що на них впливають (інфляція, ризик, кон'юнктура ринку тощо).

Використовуючи світовий досвід, зокрема механізм визначення ефективності інвестицій у ринковому середовищі розвинутих капіталістичних країн, сформовано новий підхід щодо оцінки економічної ефективності інвестиційних процесів на різних рівнях господарювання.

В основу методів визначення ефективності інвестицій у період становлення і стабілізації ринку покладено найбільш об'єктивні показники, до числа яких належать: чистий зведений доход, внутрішня норма доходності, термін окупності інвестицій, рентабельність інвестиційного проекту тощо. Ці показники відображають результат порівняння вартісної оцінки розподілених у часі доходів, інвестицій і експлуаційних витрат на виробництво.

Принцип доходності на вкладений капітал, на якому базується визначення ефективності інвестицій розвинутих капіталістичних країн, не може бути механічно запозиченим за умов нестабільності економіки нашої країни і недосконалості ринкових відносин. У підприємницькій діяльності промислове розвинутих країн світу перші місця посідають показники, що відображають, в основному, фінансовий підсумок, тобто різницю між сумою надходжень і сумою витрат капіталу. Проте такі показники не забезпечують безпомилковості у визначенні доходності фірм унаслідок неоднозначності визначення різниці між дисконтованими показниками доходу і капіталовклад...