Фінансова оцінка інвестиційних вкладень підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Темою даної курсової роботи є: «Фінансова оцінка інвестиційних вкладень підприємства.»

Однієї з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У числі факторів, що роблять безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері.

Інвестиції торкаються самих глибинних основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально - економічних перетворень.

Дуже істотний фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно пророчити економічний ефект цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі.

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для усіх випадків життя, не існує. Імовірно, керування все-таки в більшому ступені є мистецтвом, чим наукою.

Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні, легше приймати остаточні рішення.

Ціль цієї роботи - ознайомитись, на прикладі діючого підприємства, з методами оцінки ефективності інвестиційної діяльності.

Об'єктом дослідження в роботі є інвестиційні відносини, що виникають в процесі діяльності підприємства.

Предметом дослідження - теоретичні положення та практичні аспекти фінансової оцінки інвестиційних вкладень підприємства.

Метою даної роботи є дослідження сучасного стану оцінки інвестиційних вкладень підприємства та визначення ключових напрямів їх подальшого розвитку.

Досягнення мети дослідження обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

1) визначити сутність та призначення інвестиційних вкладень підприємства;

2) дослідити сучасну структуру аналізу фінансового стану підприємства, як основи ефективної інвестиційної діяльності приватного підприємства;

3) проаналізувати майновий стан та прибутковість підприємства;

4) оцінка інвестиційної привабливості підприємства;

5) прогнозування основних показників діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої мети у дослідженні були використані такі методи наукового дослідження: методи наукового узагальнення, системного аналізу й синтезу; індукції й дедукції; економіко-статистичний; методи економіко-математичного моделювання.

Робота структуризована таким чином: вступна частина, основна частина, яка поділена на 3 розділи: теоретичний, аналітичний, та прогнозування. Також у роботі наведені висновки, що узагальнюють інформацію проаналізовану в ході вивчення теми. Наведено також список використаних джерел та додатки.

Інформаційною базою дослідження стали закони України, Укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, офіційні дані Національного банку України, Державного комітету статистики України, монографічні дослідження та наукові публікації вітчизняних та закордонних вчених, довідково-інформаційні видання, інформація, отримана з мережі Інтернет.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ОБГРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ВКЛАДЕНЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, завдання та визначення поняття інвестиційних вкладень підприємства

Впровадження певної системи управління, заснованої на сучасних інформаційних технологіях, вимагає підтримки відповідних управлінських рішень, які повинні мати базу знань і банк методичного забезпечення щодо управління такими знаннями [34].

Це потребує знаходження перспективних шляхів запобігання негативним економічним, екологічним та соціальним наслідкам, одним із важливіших серед яких є впровадження ресурсозберігаючих заходів на основі інформатизації, дематеріалізації і екологізації виробництва. Саме ці заходи в першу чергу потребують значних інвестиційних ресурсів. Це пов'язано з тим, що українська економіка гостро відчуває брак власних природних ресурсів (особливо паливно - енергетичних), обтяжена ресурсоємними галузями, що в умовах ресурсного дефіциту та постійно зростаючих цін на ресурси може призвести до втрати конкурентоспроможності товарів і підприємств.

Визначною рисою зазначеного спрямування діяльності в останній час є інноваційно-інформаційний характер, що сприяє розв'язанню складних завдань сьогодення, та запобіганню виникненню проблем, зважаючи на всі зміни як зовнішнього, так і внутрішнього оточення господарських суб'єктів.

В умовах інформаційної економіки відбувається заміщення матеріального ресурсу нематеріальним: знижується рівень матеріало-, фондо, трудо-, та енергоємність продукції, з одночасним зростанням рівня її наукомісткості, тобто проти традиційного відбувається зміна структури, але не відбувається зниження величини ресурсомісткості ВВП. В умовах підвищення рівня наукомісткості продукції не завжди відбувається зростання рівня виробничих витрат, зокрема на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, патентування та ліцензування, програмне забезпечення тощо.

В інформаційному суспільстві змінюються пріоритети інвестиційної політики, що у нових умовах орієнтуються не на нагромадження, а на споживання знань, але інвестиції у створення нових знань не завжди забезпечують віддачу, пропорційну вкладеному капіталу. При цьому здійснюється поширення й освоєння нових знань.

Як свідчать оцінки вітчизняних науковців, Україна, за рівнем техніко-економічного розвитку, відстає від розвинених країн світу приблизно на 27 років, і при цьому цей розрив зростає [25, 34]. Усунення такого відставання вимагає докладання значних зусиль стосовно переходу до останнього етапу розвитку діяльності з ресурсозбереження - побудови економіки інформаційного типу. Досягти цього можливо, лише через перетворення України з держави, яка переважно здійснює імпорт знань та інноваційних технологій ресурсозбереження, на країну, яка спроможна сама їх продукувати. При цьому, варто вивчати наявні проблеми у сфері збереження ресурсів, вдосконалювати наукову та правову базу для забезпечення стійкого рівня мотивації стосовно реалізації процесів ресурсозбереження, трансформації механізмів управління національним господарством на основі використання еколого-економічних мотиваційних важелів та ін.

Потреба автотранспортних підприємств в інвестиційних ресурсах зумовлена обсягом оновлення основного капітлу. В теперішніх умовах, відтворення основних засобів наближується до нульової позначки. При цьому, стабілізація та подальший розвиток цього процесу, хоча на мінімальному трівні, потребує значних інвестиційних вкладень. Отже, протягом трьох-п'яти років воно буде на майже на рівні простого відтворення. В сучасній практиці оновлення активної частини основних засобів відбувається дуже звужено. Результатом чого є, те, що структура національної економіки є невідповідною ринковим вимогам як за рівнем якості, так і за асортиментом послуг, не вписується в межі сучасних господарських зв'язків [6].

Для того щоб досягти стабілізації соціально-економічного розвитку країни варто нарощувати обсяги інвестиційних ресурсів, з послідовним збільшенням частки капіталовкладень в основний капітал, розширювати число джерел інвестицій та оптимізовувати їх спрямування. З цією метою, варто створити ефективний механізм реалізації довгострокової стратегії розвитку потенціалу інвестиційної діяльності та ефективного використання інвестиційних коштів. Створення високопродуктивних основних засобів, в першу чергу, вимагає інтенсивності їх оновлення через вдосконалення амортизаційної політики та одержання прибутку підприємствами, масштабного розвитку системи лізингового забезпечення; припинення експлуатації основних засобів, що мають значний фізичний знос. Ефективність відтворення основного капіталу зувлюється належним формуванням інвестиційного потенціалу будь-якого суб'єкту господарювання будь-якої форми власності.

Реалізація моделі інноваційного розвитку економіки нашої держави має за основу, в першу чергу, створення стимулів інвестиційної діяльності на регіональному рівні. Держава має з здійснювати на нього вплив на основі принципу протекціонізму, тобто: надання інвестиційних премій за створення об'єктів, поліпшення економічної структури та стану довкілля; забезпечення надання пільгового кредитування в процесі інвестиційної діяльності та гарантій стосовно позик, сприяння у землевідведенні під будівництво; формування територіальних консорціумів, акціонерних товариств з метою звершення розпочатого будівництва; надання податкових та амортизаційних пільг з метою структурної перебудови економіки регіонів.

Відтворення основного капіталу в будь-якій економічній системі є функцією інвестування та будівництва. Основною особливістю процесу відтворення є його тривалість. Через це, при здійснені капітальних вкладень, відбувається вилучення з господарського обороту фінансових ресурсів на тривалий термін. В сучасних умовах, таке вилучення засобів є ускладненим через слабкість інвестиційних можливостей, які зумовлені багатьма чинниками.

Розвиток економіки та реалізація структурних трансформацій вимагають поступового нарощування інвестиційного потенціалу. Його формування відбувається під впливом чинників політичного, економічного, соціального характеру. Ці чинники визначають умови регіональної інвестиційної діяльності та з уволюють ступінь ризику інвестування. Інвестиційний клімат на рівні регіону зумовлений двосторонніми відносинами між підприємствами, банками, профспілками, органами влади. Отже, саме на цьому рівні відбувається конкретизація узагальненої оцінки інвестиційного клімату в умовах реального економічного процесу. Зростання його масштабів зумовлюється наявністю двох основних джерел - державних ресурсів (тобто, засобів бюджетів та позабюджетних структур), а також приватного капіталу (власних ресурсів підприємств та організацій, заощадженнь населення, іноземних вкладень).

Ефективність процесу відтворення основних засобів зумовлюється наявністю інвестиційного потенціалу у кожного із господарських суб'єктів. Саме тому, інвестиційна діяльність вимаже застосування процесів проектування. Відповідно, кожен інвестиційний процес буде розглядатися як певний проект, реалізація якого забезпечується принципами та технологією управління проектом. Зважаючи на те, що власник капіталу є потенційним інвестором, а його цілі формуються не тільки прагненням отримання прибутку, можна зробити висновок, що рівень фінансово-економічної ефективності інвестиційного проекту та тривалість його формування мають вирішальне значення для ухвалення рішення стосовно інвестування. В процесі вибору інвестиційних проектів, в прешу чергу, варто зважати на стратегічні цілі регіону та підприємств, галузеві особливості їх функціонування, рівень залучення до процесу інвестування, кон'юнктуру ринку інвестицій.

Важливими напрямками підвищення рівня інвестиційного забезпечення відтворення основних засобів має бути, в першу чергу, подальше структурне удосконалення інвестицій, підвищення питомої ваги витрат на технологічне переоснащення та реконструкцію функціонуючих підприємств шляхом зменшення нових будівництв; по-друге, потребує удосконалення технологічна структура інвестицій, збільшення в їх складі питомої ваги витрат на обладнання та зменшення будівельно-монтажних витрат; по-третє, трансформація галузевої структури інвестицій в бік галузей, пріоритетність яких визначена в процесі структуризації.

Перспективним є також формування досконалої законодавчо-нормативно бази регулювання інвестиційних процесів, серед яких чільне місце посідають: більш чітке визначення інвестиційних термінів в чинній законодавчій базі для усунення розбіжностей у їх тлумаченні; розширення бази заставного забезпечення інвестицій з метою розширення можливостей залучення інвесторів; активізація процесів страхового забезпечення інвестицій, яким притаманний значний технологічно обумовлений лаг капіталовіддачі; надання державних позик з метою реалізації інвестиційних проектів, які сприяють виходу підприємств з кризового стану. Безпосередньо усунення розбіжностей в законодавчому забезпеченні процесів відтворення сприятиме створенню та підвищенню загальної результативності господарювання підприємств та регіонів, в цілому умов активізації діяльності інвесторів.

Потреба автотранспортних підприємств в інвестиційних ресурсах зумовлена обсягом оновлення основного капіталу. В теперішніх умовах, відтворення основних засобів наближується до нульової позначки. При цьому, стабілізація та подальший розвиток цього процесу, хоча на мінімальному рівні, потребує значних інвестиційних вкладень. Отже, протягом трьох-п'яти років воно буде на майже на рівні простого відтворення. В сучасній практиці оновлення активної частини основних засобів відбувається дуже звужено. Результатом чого є, те, що структура національної економіки є невідповідною ринковим вимогам як за рівнем якості, так і за асортиментом послуг, не вписується в межі сучасних господарських зв'язків [6].

Для того, щоб досягти стабілізації соціально-економічного розвитку країни варто нарощувати обсяги інвестиційних ресурсів, з послідовним збільшенням частки капіталовкладень в основний капітал, розширювати число джерел інвестицій та оптимізовувати їх спрямування. З цією метою, варто створити ефективний механізм реалізації довгострокової стратегії розвитку потенціалу інвестиційної діяльності та ефективного використання інвестиційних коштів. Створення високопродуктивних основних засобів, в першу чергу, вимагає інтенсивності їх оновлення через вдосконалення амортизаційної політики та одержання прибутку підприємствами, масштабного розвитку системи лізингового забезпечення; припинення експлуатації основних засобів, що мають значний фізичний знос. Ефективність відтворення основного капіталу зумовлюється належним формуванням інвестиційного потенціалу будь-якого суб'єкту господарювання будь-якої форми власності.

Реалізація моделі інноваційного розвитку економіки нашої держави має за основу, в першу чергу, створення стимулів інвестиційної діяльності на регіональному рівні. Держава має з здійснювати на нього вплив на основі принципу протекціонізму, тобто: надання інвестиційних премій за створення об'єктів, поліпшення економічної структури та стану довкілля; забезпечення надання пільгового кредитування в процесі інвестиційної діяльності та гарантій стосовно позик, сприяння у землевідведенні під будівництво; формування територіальних консорціумів, акціонерних товариств з метою звершення розпочатого будівництва; надання податкових та амортизаційних пільг з метою структурної перебудови економіки регіонів.

інвестиційний привабливість фінансовий оцінка



1.2 Характеристика методів фінансової оцінки інвестиційних вкладень підприємства

Оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найбільш важливих етапів у процесі керування реальними інвестиціями; від того, наскільки якісно виконана така оцінка, залежить правильність ухвалення остаточного рішення про прийнятність конкретного інвестиційного проекту для підприємницької фірми.

Цінність результатів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів залежить, по-перше, від повноти і вірогідності вихідних даних і, по-друге, від коректності методів, використовуваних при їхній обробці й аналізі.

Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи:

а) засновані на дисконтированих оцінках;

б) засновані на облікових оцінках.

Метод чистої теперішньої вартості. Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.

Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом n років, річні доходи в розмірі P1, P2, ..., Рn. Загальна накопичена величина дисконтуємих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV).

Очевидно, що якщо:

NPV > 0, то проект варто прийняти;

NPV < 0, то проект варто відкинути;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо по закінченні періоду реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості устаткування чи вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів.

Розрахунок за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п. у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.

Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Метод внутрішньої ставки доходності. Під нормою рентабельності інвестиції (ІRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

ІRR = r, при якому NPV = f(r) = 0

Зміст розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: ІRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення ІRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Як плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати "ціною" авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середньої арифметичної зваженої.

Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника CC (ціни чи джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник ІRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий.

Якщо: ІRR > CC, то проект варто прийняти;

ІRR < CC, то проект варто відкинути;

ІRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтуючи множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1.

де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<О (f(r2)>0).

Точність обчислень зворотно пропорційна довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 - найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):

r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=mіnr{f(r)>0};

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=maxr{f(r)<0}.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з «-» на «+».

Метод періоду окупності. Цей метод - один з найпростіших і широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вид:

PP = n

Деякі фахівці при розрахунку показника PP усе-таки рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику "ціна" авансованого капіталу. Очевидно, що строк окупності збільшується.

Показник строку окупності інвестиції дуже простий у розрахунках, разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі.

По-перше, він не враховує вплив доходів останніх періодів. Як приклад розглянемо два проекти з однаковими капітальними витратами (10 млн. грн.), але різними прогнозованими річними доходами: по проекті А - 4,2 млн. грн. протягом трьох років; по проекті Б - 3,8 млн. грн. протягом десяти років. Обоє ці проекту протягом перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Однак очевидно, що проект А набагато більш вигідний.

По-друге, оскільки цей метод заснований на недисконтованих оцінках, він не робить розмежування між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, по різним розподілом її по роках. Так, з позиції цього критерію проект А с річними доходами 4000, 6000, 2000 грн. і проект Б с річними доходами 2000, 4000, 6000 грн. рівноправні, хоча очевидно, що перший проект є більш кращим, оскільки забезпечує велику суму доходів у перші два роки.

По-третє, даний метод не має властивість адитивності.

Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому чим коротше строк окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для галузей чи видів діяльності, яким присуща велика імовірність досить швидких технологічних змін.

Метод індексу прибутковості. Цей метод є по суті наслідком методу чистої теперішньої вартості. Очевидно, що якщо:

РІ > 1, то проект варто прийняти;

РІ < 1, то проект варто відкинути;

РІ за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.

Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом n років, річні доходи в розмірі P1, P2, ..., Рn. Загальна накопичена величина дисконтуємих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV).

Очевидно, що якщо:

NPV > 0, то проект варто прийняти;

NPV < 0, то проект варто відкинути;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо по закінченні періоду реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості устаткування чи вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів.

Розрахунок за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п. у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.

Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.



1.3 Класифікація фінансових інвестиційних вкладень підприємств

У системі забезпечення ефективного функціонування підприємства інвестиції відіграють важливу роль. Здійснення інвестицій - найважливіша умова вирішення практично всіх стратегічних і значної частини потокових завдань розвитку і забезпечення ефективної діяльності підприємства.

Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, що є одним із самостійних видів його господарчої діяльності і найважливішою формою реалізації його економічних інтересів.

Інвестиційна діяльність підприємства являє собою цілеспрямовано здійснюваний процес вишукування необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об'єктів (інструментів) інвестування, формування збалансованої за обраними параметрами інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації.

Для інвестиційної діяльності підприємства характерні такі основні особливості:

а) вона є головною формою забезпечення зростання операційної діяльності підприємства, щодо її цілей і завдань є підпорядкованою. Незважаючи на те, що окремі форми інвестицій підприємства можуть генерувати на окремих етапах його розвитку більший прибуток, ніж операційна діяльність, головним стратегічним завданням підприємства є розвиток операційної діяльності і забезпечення умов зростання сформованого ним операційного прибутку. Інвестиційна діяльність підприємства покликана забезпечувати зростання формування його операційного прибутку в перспективному періоді за двома напрямами:

- забезпеченням зростання операційних доходів за рахунок збільшення обсягу виробничо-збутової діяльності (будівництва нових філій при впровадженні на інші регіональні ринки; розширення обсягу реалізації продукції за рахунок інвестування в нові виробництва тощо);

- забезпеченням зниження питомих операційних витрат (своєчасна заміна фізично зношеного устаткування; відновлення морально застарілих виробничих основних засобів і нематеріальних активів тощо);

б) форми і методи інвестиційної діяльності набагато менше залежать від галузевих особливостей підприємства, ніж операційна його діяльність. Цей зв'язок опосередковується тільки об'єктами інвестування. Механізм же цієї діяльності практично ідентичний на підприємствах будь-якої галузевої спрямованості. Це визначається тим, що інвестиційна діяльність підприємства здійснюється переважно в тісному зв'язку з фінансовим ринком (ринком капіталу і ринком грошей), галузева сегментація якого практично відсутня, в той час як операційна його діяльність здійснюється переважно в межах конкретних галузевих сегментів товарного ринку і має чітко виражені галузеві особливості операційного циклу;

в) обсяги інвестиційної діяльності підприємства істоти нерівномірні за окремими періодами. Циклічність масштабів цієї діяльності визначається рядом умов: необхідністю попереднього накопичення коштів (інвестиційних ресурсів) для початку реалізації окремих великих інвестиційних проектів; використанням сприятливих зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності (на окремих етапах економічного розвитку країни несприятливий «інвестиційний клімат» різко знижує ефективність цієї діяльності); поступовістю формування внутрішніх умов для істотних «інвестиційних ривків» (сформований підприємством потенціал поза оборотними операційними активами має звичайно достатній «запас тривкості», тобто має резерви підвищення його продуктивного використання до певних меж; лише в разі досягнення таких меж приріст обсягів операційної діяльності спричинює необхідність зростання цих активів);

г) інвестиційний прибуток підприємства (а також інші форми ефекту інвестицій) у процесі його інвестиційної діяльності формується звичайно зі значним «кроком запізнювання». Це означає, що між видатками інвестиційних ресурсів (інвестиційними видатками) і одержанням інвестиційного прибутку проходить звичайно багато часу, що визначає довгостроковий характер цих витрат. Диференціація розміру «кроку запізнювання» залежить від форм протікання інвестиційного процесу. У випадку послідовного протікання інвестиційного процесу інвестиційний прибуток формується:

- відразу ж після завершення інвестування засобів;

- при рівнобіжному його протіканні інвестиційний прибуток може формуватися ще до повного завершення процесу інвестування коштів;

- в разі інтервального протікання інвестиційного процесу між періодом завершення інвестування коштів і формуванням інвестиційного прибутку проходить певний час;

ґ) інвестиційна діяльність формує особливий самостійний вид грошових потоків підприємства, що істотно відрізняються в окремі періоди за своєю спрямованістю. Протягом окремих періодів сума негативного грошового потоку за інвестиційною діяльністю підприємства може значно перевищувати суму позитивного грошового потоку за нею. Крім того, сума інвестиційного прибутку за окремими періодами має високий рівень коливання;

д) інвестиційній діяльності підприємства властиві специфічні види ризиків, що об'єднуються поняттям «інвестиційний ризик». Рівень інвестиційного ризику звичайно значно перевищує рівень операційного (комерційного) ризику. Це пояснюється тим, що в процесі інвестиційної діяльності ризик втрати капіталу (тобто «катастрофічний ризик») має більшу імовірність виникнення ніж у процесі операційної діяльності. Механізм формування рівня інвестиційного прибутку будується в тісному зв'язку з рівнем інвестиційного ризику;

е) найважливішим вимірювачем обсягу інвестиційної діяльності, що характеризує темпи економічного розвитку підприємства, виступає показник його чистих інвестицій.

Чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді:

ЧІ = ВІ-АВ, (1.1)

де ЧІ -- сума чистих інвестицій підприємства у певному періоді;

ВІ - сума валових інвестицій підприємства в розглянутому періоді;

АВ -- сума амортизаційних відрахувань підприємства в розглянутому періоді.

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку підприємства, потенціал формування його прибутку. Якщо сума чистих інвестицій підприємства складає негативний розмір (тобто якщо обсяг валових інвестицій менші від суми амортизаційних відрахувань), це свідчить про зниження виробничого його потенціалу й економічної бази формування його прибутку (така ситуація характеризує підприємство, як таке що «проїдає свій капітал»).

Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто якщо обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це свідчить про відсутність економічного зростання підприємства і бази зростання його прибутку, тому що його виробничий потенціал залишається при цьому незмінним (така ситуація характеризує підприємство, як таке що «топчеться на місці»).

Якщо ж сума чистих інвестицій складає позитивний розмір (тобто обсяг валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань), це означає, що забезпечується розширене відтворення позаоборотних операційних активів підприємства і зростання економічної бази формування його прибутку (така ситуація характеризує підприємство, як таке що «зростає»).

Підприємства здійснюють багато видів інвестицій. В економічній теорії і господарській практиці, пов'язаній з інвестиційним процесом підприємств, застосовується більше ста термінів, що характеризують різні види інвестицій. Тому дія забезпечення ефективного і цілеспрямованого керування інвестиціями підприємства необхідно насамперед систематизувати їхню термінологію.

Класифікація видів інвестицій підприємства.

Розглянемо окремі види інвестицій підприємства відповідно до приведеної їхньої класифікації за основними ознаками (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація інвестицій підприємства за основними ознаками

Класифікаційні ознаки	Види інвестицій
За об'єктами вкладення капіталу	Реальні Фінансові
За характером участі в інвестиційному процесі	Прямі Непрямі
За відтворювальною спрямованістю	Валові Реноваційні Чисті
За ступенем залежності від доходів	Похідні Автономні
Стосовно підприємства інвестора	Внутрішні Зовнішні
За періодом здійснення	Короткострокові Довгострокові
За сумісністю здійснення	Незалежні Взаємозалежні Взаємовиключні
За рівнем прибутковості	Високоприбуткові Середньодоходні Низькодоходні Недоходні
За рівнем ризику	Безризикові Низькоризикові Середньоризикові Високоризикові
За рівнем ліквідності	Високоліквідні Середньоліквідні Низьколіквідні Неліквідні
За формами власності капіталу, що інвестується	Приватні Державні Змішані
За характером використання капіталу в інвестиційному процесі	Первинні Реінвестиції Дезінвестиції
За регіональними джерелами притягнення капіталу	Вітчизняні Іноземні
За регіональною спрямованістю капіталу, що інвестується	Інвестиції на внутрішньому ринку Інвестнції на міжнародному ринку

Інвестиції за об'єктами вкладення капіталу є:

- реальні (чи капіталоутворювальні) інвестиції характеризують вкладення капіталу у відтворення основних коштів, в інноваційні нематеріальні активи (інноваційні інвестиції), у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів інвестування, пов'язаних зі здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшенням умов праці і побуту персоналу;

- фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти інвестування, головним чином у цінні папери, з метою одержання доходу.

За характером участі в інвестиційному процесі:

- прямі інвестиції допускають пряму участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні капіталу. Звичайно, прямі інвестиції здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу в статутні фонди інших підприємств. Пряме інвестування здійснюють в основному підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування;

- непрямі інвестиції характеризують вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками).

За відтворювальною спрямованістю:

- валові інвестиції характеризують загальний обсяг капіталу, що інвестується у відтворення основних засобів і нематеріальних активів у певному періоді. В економічній теорії поняття валових інвестицій пов'язується, як правило, із вкладенням капіталу в реальний сектор економіки. На рівні підприємства під цим терміном часто розуміють загальний обсяг інвестованого капіталу в тому або іншому періоді;

- реноваційні інвестиції характеризують обсяг капіталу, який інвестується в просте відтворення основних коштів і нематеріальних активів, що амортизуються. У кількісному вираженні реноваційні інвестиції прирівнюються звичайно до суми амортизаційних відрахувань у певному періоді;

- чисті інвестиції характеризують обсяг капіталу, що інвестується в розширене відтворення основних коштів і нематеріальних активів. В економічній теорії під цим терміном розуміється чисте утворення в реальному секторі економіки. У кількісному вираженні чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань за всіма видами капітальних активів, що амортизуються підприємством у певному періоді.

За ступенем залежності від доходів:

- похідні інвестиції прямо корелюють з динамікою обсягу чистого доходу (прибутку) через механізм його розподілу на споживання і заощадження;

- автономні інвестиції характеризують вкладення капіталу, ініційоване дією факторів, не пов'язаних з формуванням і розподілом чистого доходу (прибутку), наприклад, технологічним прогресом, природоохоронними заходами тощо.

Стосовно підприємства-інвестора:

- внутрішні інвестиції характеризують вкладення капіталу в розвиток операційних активів самого підприємства-інвестора;

- зовнішні інвестиції являють собою вкладення капіталу в реальні активи інших підприємств або у фінансові інструменти інвестування, що емітуються іншими суб'єктами господарювання.

За періодом здійснення:

- короткострокові інвестиції -- це вкладення капіталу на період до одного року. Основу короткострокових інвестицій підприємства становлять його короткострокові фінансові вкладення;

- довгострокові інвестиції -- це вкладення капіталу на період більше одного року. Основною формою довгострокових інвестицій підприємства є його капітальні вкладення у відтворення основних засобів.

За сумісністю здійснення:

- незалежні інвестиції характеризують вкладення капіталу в такі об'єкти інвестування (інвестиційні проекти, фінансові інструменти), які можуть бути реалізовані як автономні (що не залежать від інших об'єктів інвестування і не виключають їх) у загальній інвестиційній програмі (інвестиційному портфелі) підприємства;

- взаємозалежні інвестиції характеризують вкладення капіталу в такі об'єкти інвестування, черговість чи реалізація наступної експлуатації яких залежить від інших об'єктів інвестування і може здійснюватися лише в комплексі з ними;

- взаємовиключаючі інвестиції носять, як правило, аналоговий характер за цілями їхнього здійснення, характером технології, номенклатурою продукції й іншими основними параметрами і потребують альтернативного вибору.

За рівнем прибутковості:

- високоприбуткові інвестиції характеризують вкладення капіталу в інвестиційні проекти або фінансові інструменти, очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку за якими істотно перевищує середню норму цього прибутку на інвестиційному ринку;

- середньодоходні інвестиції - очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку за інноваційними проектами і фінансовими інструментами інвестування цієї групи приблизно відповідає середній нормі інвестиційного прибутку, що склалася на інвестиційному ринку;

- низькодоходні інвестиції -- за цією групою об'єктів інвестування очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку звичайно значно нижчий від середньої норми цього прибутку;

- недоходні інвестиції -- це група об'єктів інвестування, вибір і здійснення яких інвестор не пов'язує з одержанням інвестиційного прибутку. Мета таких інвестиції, як правило, -- одержати соціальний, екологічний та інший вид позаекономічного ефекту.

За рівнем інвестиційного ризику:

- безризикові інвестиції характеризують вкладення засобів у такі об'єкти інвестування, в яких відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу і практично гарантоване одержання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного прибутку;

- низькоризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу в об'єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий від середнього;

- средньоризикові інвестиції - рівень ризику по об'єктах інвестування цієї групи приблизно відповідає середньоринковому;

- високоризикові інвестиції -- рівень ризику по об'єктах інвестування цієї групи звичайно істотно перевищує середньоринковий. Особливе місце в цій групі займають так звані спекулятивні інвестиції, що характеризуються вкладенням капіталу в найбільш ризикові проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.

За рівнем ліквідності інвестиції:

- високоліквідні інвестиції -- до них відносяться такі об'єкти (інструменти) інвестування підприємства, які швидко можуть бути конвертовані в грошову форму (як правило, у термін до одного місяця) без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості. Основним видом високоліквідних інвестицій підприємства є короткострокові фінансові вкладення;

- середньоліквідні інвестиції -- характеризують групу об'єктів (інструментів) інвестування підприємства, які можуть бути конвертовані в грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості в термін від одного до шести місяців;

- низьколіквідні інвестиції -- належать об'єкти (інструменти) інвестування підприємства, які можуть бути конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості після значного періоду (від півроку і більше). Основним видом низьколіквідних інвестицій є незавершені інвестиційні проекти, реалізовані інвестиційні проекти із застарілою технологією, акції окремих маловідомих підприємств, що не котируються на фондовому ринку;

- неліквідні інвестиції -- характеризують такі види інвестицій підприємства, які самостійно реалізовані бути не можуть (вони можуть бути продані на інвестиційному ринку лише в складі цілісного майнового комплексу).

За формами власності капіталу, що інвестується:

- приватні інвестиції характеризують вкладення капіталу фізичних осіб, а також юридичних осіб недержавних форм власності;

- державні інвестиції характеризують вкладення капіталу державних підприємств, а також коштів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фондів;

- змішані інвестиції припускають вкладення як частки приватного, так і державного капіталу в об'єкти інвестування підприємства.

За характером використання капіталу:

- первинні інвестиції характеризують використання знов сформованого для інвестиційних цілей капіталу за рахунок як власних, так і позикових фінансових ресурсів;

- реінвестиції являють собою повторне використання капіталу в інвестиційних цілях за умови попереднього його вивільнення в процесі реалізації раніше обраних інвестиційних проектів, інвестиційних товарів чи фінансових інструментів інвестування;

- дезінвестиції являють собою процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях (наприклад, для покриття збитків підприємства), їх можна охарактеризувати як негативні інвестиції підприємства.

За регіональними джерелами притягнення капіталу:

- вітчизняні інвестиції характеризують вкладення національного капіталу (домашніх господарств чи підприємств державних органів) у різноманітні об'єкти інвестування резидентами даної країни;

- іноземні інвестиції характеризують вкладення капіталу нерезидентами (юридичними або фізичними особами) в об'єкти (інструменти) інвестування даної країни.

За регіональною спрямованістю капіталу, що інвестується:

- інвестиції на внутрішньому ринку характеризують вкладення капіталу як резидентів, так і нерезидентів на території даної країни;

- інвестиції на міжнародному ринку (або міжнародні інвестиції) характеризують вкладення капіталу резидентів даної країни за межами її внутрішнього ринку.

Цей перелік класифікаційних ознак далеко не вичерпує всього різноманіття видів інвестицій підприємства.

Класифікація інвесторів. Розглянемо класифікацію інвесторів за основними ознаками (табл. 1.2). Здійснюючи інвестиційну діяльність, підприємство виступає як інвестор.

Таблиця 1.2 Класифікація інвесторів за основними ознаками

Класифікаційні ознаки	Види інвесторів
За спрямованістю основної діяльності	Індивідуальний Інституціональний
За цілями інвестування	Стратегічний Портфельний
За орієнтацією на інвестиційний ефект	Орієнтований на потоковий інвестиційний доход Орієнтований на приріст капіталу в довгостроковому періоді Орієнтований на позаекономічний інвестиційний ефект
Стосовно інвестиційного ризику	Не схильний до ризику Нейтральний до ризику Схильний до ризику
За менталітетом інвестиційного поводження	Консервативний Помірний Агресивний
За приналежності до резидентів	Вітчизняний Іноземний

За спрямованістю основної господарчої діяльності:

- індивідуальний інвестор -- конкретна юридична або фізична особу, що здійснює інвестиції для розвитку своєї основної господарчої (операційної) діяльності;

- інституціональний інвестор являє собою юридичну особу - фінансового посередника, що акумулює засіб індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність, спеціалізовану, як правило, на операціях з цінними паперами. Основними інституціональними інвесторами виступають інвестиційні компанії, інвестиційні фонди тощо.

За цілями інвестування:

- стратегічний інвестор характеризується як суб'єкт інвестиційної діяльності, що ставить своєю метою придбання контрольного пакета акцій (переважної частки статутного капіталу) для забезпечення реального управління підприємством відповідно до власної концепції його стратегічного розвитку;

- портфельний інвестор характеризується як суб'єкт інвестиційної діяльності, що вкладає свій капітал у різноманітні об'єкти (інструменти) інвестування винятково з метою одержання інвестиційного прибутку. Такий інвестор не ставить своєю метою реальну участь в управлінні стратегічним розвитком підприємствами-емітентами.

За орієнтацією на інвестиційний ефект:

- інвестор, орієнтований на потоковий інвестиційний доход - формує свій інвестиційний портфель переважно за рахунок короткострокових фінансових вкладень, а також окремих довгострокових інструментів інвестування, що приносять регулярний потоковий прибуток (наприклад, купонних облігацій);

- інвестор, орієнтований на приріст капіталу в довгостроковому періоді -- вкладає свій капітал переважно в реальні операційні активи підприємства, а також у довгострокові фінансові інструменти інвестування (акції, довгострокові безкупонні облігації тощо);

- інвестор, орієнтований на позаекономічний інвестиційний ефект -- вкладаючи свій капітал в об'єкти інвестування, ставить перед собою соціальні, екологічні та інші позаекономічні цілі, не розраховуючи на одержання інвестиційного прибутку.

Стосовно інвестиційного ризику інвесторів поділяють так:

- інвестор, не схильний до ризику -- характеризують суб'єктів інвестиційної діяльності, що уникають здійснення середньо- і високоризикових інвестицій, навіть незважаючи на справедливе відшкодування зростання рівня ризику додатковим рівнем інвестиційного доходу;

- інвестор, нейтральний до ризику - характеризують суб'єктів інвестиційної діяльності, що згодні брати на себе інвестиційний ризик тільки в тому випадку, коли він буде справедливо компенсований додатковим рівнем інвестиційного доходу;

- інвестор, схильний до ризику. Таким терміном характеризують суб'єктів господарювання, схильних іти на інвестиційний ризик навіть у тих випадках, коли він недостатньо справедливо компенсований додатковим рівнем інвестиційного доходу.

За менталітетом інвестиційного поводження, зумовленого вибором інвестицій за шкалою рівня їхньої прибутковості і ризику, виділяють такі групи інвесторів:

- консервативний інвестор -- цим терміном характеризують суб'єкт господарювання, що вибирає об'єкти (інструменти) інвестування за критерієм мінімізації рівня інвестиційних ризиків, незважаючи на відповідно низький рівень очікуваного за ними інвестиційного доходу. Такий інвестор піклується насамперед про забезпечення надійності (безпеки) інвестицій;

- помірний інвестор - таким терміном характеризують суб'єкт господарювання, що вибирає такі об'єкти (інструменти) інвестування, рівень прибутковості і ризику яких приблизно відповідають середньо ринковим умовам (за відповідним сегментом ринку);

- агресивний інвестор - цим терміном характеризують суб'єкт господарювання, що вибирає об'єкти (інструменти) інвестування за критерієм максимізації потокового інвестиційного доходу, незважаючи на супутній їм високий рівень ризику.

За приналежністю до резидентів виділяють вітчизняних та іноземних інвесторів. Такий поділ інвесторів використовується підприємством у процесі здійснення спільної інвестиційної діяльності.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ тенденцій РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ ЯК ЧАСТИНИ МІЖНАРОДНОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ

2.1 Аналіз майнового стану підприємства

Предметом діяльності приватного підприємства «ПРОМІНЬ» є: виробництво олії та супутніх продуктів, переробки олійних культур, закупки у населення сільськогосподарських товаровиробників та інших підприємств насіння соняшнику, здійснення торгівельної, торговельно-посередницької та зовнішньоекономічної діяльності, та сушка і прийом на зберігання зерна.

Основним виробництвом ПП «ПРОМІНЬ» є олія соняшникова в асортименті: нерафінована; дезодорована дезодорована виморожена .

Виконаємо аналіз структури та динаміки напрямів використання фінансових ресурсів ПП «ПРОМІНЬ» (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 Загальна структура майна та джерела його використання ПП «ПРОМІНЬ» (2010 - 2012 роки)

№ з/п	Вид майна	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Зміна (2011 до 2010)	Темп росту, %	Зміна (2012 до 2011)	Темп росту, %
1	Необоротні активи	5158,0	5138,0	7455,0	-20,0	99,6	2317,0	145,1
1.1	в т.ч. незавершене будівництво	147,0	162,0	490,0	15,0	110,2	328,0	302,5
1.2	основні засоби	5011,0	4976,0	6965,0	-35,0	99,3	1989,0	140,0
1.3	довгострокова дебіторська заборгованість	-	-	-	-	-	-	-
2	Оборотні активи	12992,0	26076,0	25385,0	13084,0	200,7	-691,0	97,4
2.1	в т.ч. запаси	1351,0	13035,0	3868,0	11684,0	964,8	-9167,0	29,7
2.1	ДЗ за товари, роботи, послуги	7882,0	4466,0	16643,0	-3416,0	56,7	12177,0	372,7
3	Витрати майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-
4	Необоротні активи та групи вибуття	-	-	-	-	-	-	-
5	Всього майна	18150,0	31214,0	32840,0	13064,0	172,0	1626,0	105,2

Загальна вартість майна ПП «ПРОМІНЬ» у 2011 році порівняно з 2010 роком збільшилась на 13064,0 тис. грн. або на 72%, а у 2012 році порівняно з 2011 роком на 1626,0 тис. грн. або на 5%.

Стосовно незавершеного будівництва, спостерігається нарощування підприємством витрат за цією статтею, що говорить про те що підприємство веде будівництво і має кошти для цього. Таким чином у 2010 році такі витрати становили 147 тис. грн., а вже в 2012 році зросли до рівня 490 тис. грн.

...