Сутність грошей та грошові операції

Протягом 1993-1996 року Національним банком України було здійснено цілий ряд заходів по забезпеченню поступової лібералізації і децентралізації валютного ринку України, що сприяло, насамперед, уникненню різких коливань курсу національної грошової одиниці до іноземних валют, переходу до реальних цін, забезпеченню стабільних умов функціонування валютного ринку України.

Адміністративна фіксація в Україні валютного курсу, що тривала з серпня 1993 до жовтня 1994 року, призвела до зниження ефективності експорту з оплатою в іноземній валюті і збільшення частки бартерних операцій, зменшення надходжень валюти на внутрішній ринок, зростання зовнішнього боргу, зниження обсягу виробництва на імпортозалежних підприємствах, “втечі” капіталів за кордон.

Відповідно до Указу Президента України “Про вдосконалення валютного регулювання” з 31 жовтня 1994 року офіційний курс українського карбованця почав визначатись на підставі відновлених торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. Водночас було розформовано тендерний комітет, який виконував продаж частини заробленої резидентами валюти за завищеним валютним курсом карбованця з метою оплати контрактів “критичного імпорту”. Відновлення торгів на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) відкрило Національному банку можливість встановлювати реальний курс українського карбованця відносно іноземних валют, що позитивно вплинуло, як на економічне становище в Україні, так і на її відносини з іншими державами. Обсяги торгів на валютній біржі постійно зростають. З метою розширення біржової мережі були відкриті філії УМВБ у Харкові, Дніпропетровську, Донецьку та Львові, запрацювала Кримська міжбанківська валютна біржа.

Уповноваженим банкам було надано дозвіл приймати заявки клієнтів на купівлю іноземної валюти для здійснення проліцензованих Нацбанком валютних операцій, повязаних із рухом капіталу.

З лютого-березня 1995 року уповноваженим банкам надано право здійснювати на міжбанківському валютному ринку України операції купівлі-продажу доларів США, німецьких марок, російських та білоруських рублів, які підлягають вільному продажу.

З метою подальшої децентралізації валютного ринку Національним банком України з травня 1995 року дозволено здійснювати обовязковий продаж валютних надходжень та вільних валютних коштів резидентів України, як через Українську міжбанківську валютну біржу, так і безпосередньо через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України в межах ліміту відкритої валютної позиції та скасовано обовязковий викуп до Офіційного валютного резерву Національного банку України 10 відсотків валютних надходжень від субєктів господарської діяльності.

З вересня 1995 року уповноваженим банкам надано дозвіл купувати безготівкову іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку під реалізацію готівки в обмінних пунктах та навпаки з дотриманням ліміту відкритої валютної позиції.

З 1 серпня 1995 року припинено використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу на території нашої держави.

Одним із головним індикаторів ефективності проведення валютної політики є курс національної грошової одиниці. Як і у попередньому році, протягом 1996 року спостерігалося значне зростання реального рівня обмінного курсу гривні. При інфляції 39,7%, протягом року обмінний курс гривні був девальвований всього на 5,4% при 72% в 1995 році. Таким чином, реальне зростання обміного курсу за 1996 рік становить більше 32%.

Валові міжнародні резерви Національного банку України протягом останніх років постійно зростали. Тільки за минулий рік вони збільшились на 70%.

Для поглиблення інтеграції в світову економічну систему та з метою покращення умов діяльності іноземних інвесторів, Ноціональним банком України в 1996 році здійснено ряд заходів по досягненню режиму конвертованості національної грошової одиниці за поточними операціями.

Так, для створення умов для приєднання України до статті VIII Статуту МВФ, що означає офіційне міжнародне визнання гривні конвертованою валютою за поточними операціями, розроблено ряд нових нормативних документів, які поступово лібералізують порядок проходження платежів в іноземній валюті.

З метою покращення умов для здійснення інвестиційної діяльності іноземних інвесторів в Україні було ввдосконалено порядок відкриття іноземними інвесторами рахунків у грошовій одиниці України та іноземній валюті (у тому числі тимчасових), а також відкриття резидентами та нерезидентами рахунків при здійсненні ними спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи.

4.3 Валютний контроль

Здійснення подальшої лібералізації валютного ринку України та зняття валютних обмежень, зокрема, на операції, повязані з рухом капіталу, доступом нерезидентів на валютний ринок України тощо, потребує посилення контролю за суворим дотриманням субєктами зовнішньо-економічної діяльності валютного законодавства України, заходів, передбачених в Указах Президента України, Кабінету Міністрів України та Національного банку щодо децентралізації і лібералізації валютного ринку.

Національним банком України за період 1992-1996 року проводилась робота, направлена на врегулювання та забезпечення контролю за зовнішньоекономічними операціями субєктів господарської діяльності, що повязані з валютними операціями, використанням іноземної валюти на території України, виконанням комерційними банками та підприємствами і організаціями різних форм власності валютного законодавства.

Приділялася значна увага ліцензуванню та контролю за отриманням та використанням резидентами кредитів з-за меж України. За 1993-96 р.р. проліцензовано та отримано резидентами України 75 кредитів на загальну суму 1 млрд. 390 млн.дол. США. В той же час, дуже ретельно вивчалися можливості здійснення резидентами України інвестицій за кордон. Індивідуальних ліцензій на проведення таких інвестицій надано на суму 34.4 млн.дол. США.

Велика увага приділялася ліцензуванню комерційних банків України на право роботи з валютними цінностями. За станом на 01.01.97р. таких банків на Україні 113. Постійно здійснювався контроль за дотриманням вказаними банками вимог чинного валютного законодавства, а при виявленні порушень до них застосовувались штрафні санкції.

На постійному контролі знаходяться питання повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, виконання підприємствами та організаціями законодавчо-встановлених строків розрахунків. Тільки за 1996р. Нараховано пені за такі порушення 48.9 млн.грн.

Приймалися необхідні заходи до впорядкування готівкового та безготівкового обігу іноземної валюти на території України. Особлива увага приділялася цьому питанню в період грошової реформи. Були прийняті деякі заходи по попередженню та припиненню спроб окремих комерційних структур провести спекулятивні операції, спрямовані на підрив курсу національної валюти (розірвано агентські угоди та анульовані дозволи на право здійснення валютообмінних операцій 71 юридичній особі, відкликано відповідні пункти ліцензії у 4 банківських установ).

4.4 Банківський нагляд

Безумовно, індикатором економічного розвитку країни є стан банківської системи. У державі, яка переживає загальну фінансову кризу, насамперед комерційні банки потрапляютьу скрутне фінансове становище. Враховуючи кризове становище банківської системи України, в яке вона потрапила внаслідок гіперінфляції 1993 року, Національний банк України на початку 1994 року вжив невідкладних заходів для фінансового оздоровлення комерційних банків та відновлення їхньої ліквідності й платоспроможності.

Національний банк як центральний банк держави постійно здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків. Для сприяння підвищення рівня їхньої ліквідності та надійності Національний банк України не раз підвищував вимоги щодо збільшення статутного фонду комерційних банків.

Станом на 1 січня 1997р. В Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ значиться 229 банків, в тому числі два державні (Ощадбанк України і Укрексімбанк) та 14 банків за участю іноземного капіталу. Протягом 1992-1996 років з цієї книги було виключено 32 комерційних банків.

Фактично в Україні функціонують 188 банків та 2284 філії комерційних банків.

До основних чинників, що заважають розвитку банківської системи України в цілому, належать:

незадовільний стан економіки держави в цілому, спад виробництва, неплатоспроможність значної більшості підприємств. Банківський сектор не може ефективно функціонувати в умоваг стагнації інших сфер економіки. Негативно позначилося на стані банківської системи те, що протягом 1994-1996 років відповідно до Указів Президента України та Постанов Кабінету Міністрів України Правлінням Національного банку України прийнято 13 постанов щодо встановлення індивідуальних економічних нормативів для комерційних банків;

недосконалість, а в окремих випадках відсутність законодавчої бази, що регулює банківську діяльність, зокрема законодавчо не врегульовано питання захисту вкладів населення. На даний час розмір депозитів фізичних осіб, які залишились у банках, що ліквідовуються, визнані банкрутами або прийняті рішення про припинення їх діяльності, становить 166 млн.грн.;

затримка з створенням системи страхування від можливих втрат за позиками комерційних банків. На сьогоднішній день такий страховий фонд створено, але сформований він лише на 5,2%;

відсутність в комерційних банках підготовлених кадрів;

занадто ризикова кредитна політика керівників банків з метою отримання високих прибутків;

недостатність власного капіталу, який є ключовим фактором надійності і конкурентноздатності банківської системи в ринковій економіці. Саме банки, статутні фонди яких повністю формуються в грошовій формі, несуть найбільші втрати від знецінення національної валюти. Так, в період масового створення нових комерційних банків (1992-1993 роки) сумарний статутний капітал банківської системи України номінально зріс майже в 350 разів, тоді як в доларовому обчисленні (за ринковим курсом) за цих два роки він фактично зменшився: з 42 млн.дол. на початок 1992 року до 36,5 млн.дол. на кінець 1993 року, при цьому на кінець 1992 року він становив 75 млн.дол. Лише в кінці 1994 року цей показник досяг рівня початку 1993 року, а за останні два роки статутні фонди комерційних банків в доларовому обчисленні зросли в 5,5 рази. Як свідчать наведені дані, на період найбільшої інфляції припадає значна втрата банківського капіталу і поступове його відновлення та значний приріст по мірі стабілізації національної валюти. Адекватно проходили процеси наростання кризи платоспроможності банківської ситеми з поступовим відновленням і зміцненням її загальної ліквідності;

несвоєчасність повернення позик у звязку з погіршенням платоспроможності позичальників і, в наслідок цього, збільшення розмірів пролонгованої та простроченої кредитної заборгованості, різке зростання безнадійної до повернення кредитної заборгованості. Крім того, за період 1995-1996 років Національним банком України відповідно до розпорядження Президента України та на енергоносії було надано на цільових аукціонах кредитів на суму 66 млн.грн. і всі вони були пролонговані. Із загальної суми кредитів, проданих Національним банком України на цільових кредитних аукціонах в 1995 році комерційним банками для наступного кредитування ними санаційних програм відповідно до Указу Президента України від 09.03.95р. № 194\95 у розмірі 110 млн.грн. строком на один рік, майже половина не погашені у встановлені строки і пролонговано ще на 1 рік. Аналогічна ситуація з поверненням кредитів, проданих комерційним банкам для забезпечення розрахунків за енергоносії та для кредитування підприємств Держвуглепрому. Без вжиття кардинальних заходів по виправленню ситуації з поверненням кредитів посилюється загроза втрати ліквідності банківською системою України в цілому;

значне погіршення ліквідності в банківській системі України, що ставить під загрозу забезпечення гарантії клієнтам комерційних банків здійснювати своєчасно розрахунки за їх дорученням та по виконанню інших зобовязань банків;

відсутність законодавчої бази та розуміння незалежними аудиторськими організаціями необхідності налагодження ефективної спільної роботи щодо здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків. Національний банк України постійно звертає увагу на зазначену проблему і неодноразово виходив з відповідними пропозиціями до владних структур.

З метою підтримки стабілізації і поступового нарощування темпів виробництва при стриманні інфляційних процесів, впровадження ринкових механізмів на грошово-кредитному ринку, реструктуризації банківської системи та вдосконалення взаємовідносин між Національним банком України та комерційними банками, які мають грунтуватися переважно на економічній основі, розроблено проект Концепції реформування та розвитку банківської системи України. Вона передбачає вдосконалення структури і функцій Національного банку України, впорядкування діяльності комерційних банків, створення небанківських фінансових установ тощо.

4.5 Міжбанківські розрахунки

Важливу роль у здійсненні вважливих перетворень у банківській системі відіграло запровадження нового порядку міжбанківських розрахунків, початком якого стала розроблена у кінці 1992 року Концепція електронного грошового обігу в Україні. Першочерговим її завданням визначалось створення та впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а в подальшому системи масових електронних розрахунків.

Нині цю ідею вже втілено у життя створена національна платіжна система. Поступові кроки від запровадження нового порядку міжбанківських розрахунків через кореспондентські рахунки комерційних банків, створення та функціонування з червня 1993 року Центрально розрахункової палати, Центра міждержавних розрахунків та Національної платіжної ради наблизили до основної мети запровадження з 3 січня 1994 року Система електронних платежів (СЕП).

Вже третій рік працює СЕП, що дало змогу досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбанківських розрахунків, значно підвищити надійність, обмежити ризик обігу фальшивих грошей та скоротити до мінімуму термін проходження платежів. Ця система виключає необхідність паперової технології та дозволяє за лічені години проводити розрахунки як між окремими банками, так і в народному господарстві в цілому. Скорочення терміну проходження платежів надало умови для зменшення готівки в обігу, дало змогу банкам еффективніше використовувати свої ресурси, клієнтам свої кошти, а Національний банк України отримав інструмент контролю та регулювання грошового обігу. Інформація, яка проходить через СЕП, надійно захищена від несанкціонованого втручання, має багаторівневий захист, що постійно вдосконалюється і розвивається. Сьогодні можна констатувати, що за ступенем захисту наша система є кращою серед подібних у країнах СНД, а унікальність програмного забезпечення ставить її на одне з перших місць у Європі.

СЕП постійно вдосконалюється і основні зміни, що сталися останнім часом такі:

перехід до функціонування в мультівалютному режимі;

створення прямого інтерфейсу СЕП з іншими світовими платіжними системами, зокрема, SWIFT, з метою передачі платіжних документів за її допомогою через “шлюзові” банки в SWIFT та навпаки;

подальший розвиток моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку і створення віртуальних банківських регіонів, що дає банкам можливість управління роботою своїх філій і спільними грошовими ресурсами філій у межах України;

впровадження нового управління додаткових засобів захисту інформації типу “електронний підпис” за технологією ланцюгового перехресного закриття інформації;

створення механізму “шлюзових “ банків СЕП, що дозволяє підключати до неї банки країн СНД з власною платіжною системою з метою прозорого пересування платежів між українськими банками і банками країн СНД;

уніфікація методична стандартизація інтерфейсу СЕП з внутрішньобанківськими платіжними системами та системами внутрішньої автоматизації банківської діяльності, зокрема, з системами “клієнт-банк”.

Ще одним напрямком є автоматизація ринку облігацій внутрішньої державної позики, що є одним з найбільш ліквідних сегментів фондового ринку. В результаті цих робіт вперше в Україні почав функціонувати ринок цінних паперів в електронній формі.

З метою скорочення готівкового обігу національної валюти Національним банком України разом з комерційними банками прийнято рішення про запровадження в практику безготівкових розрахунків фізичних осіб пластикових карток. Фахівцями ЗАТ “УКРКАРТ” та Національного банку України розроблено проект Національної системи розрахунків з урахуванням міжнародного досвіду, накопиченого у декількох існуючих європейських системах.

Існуюча система міжбанківських розрахунків на поточний час задовільняє потреби української економіки. Але з урахуванням перспектив пожвавлення економічної активності в країні та зростаючих вимог учасників розрахунків до рівня безпеки і якості обслуговування виникла необхідність створення нового покоління і виведення платіжної системи на нову концептуальну, технологічну, технічну і програмну основи. Національним банком України розробляється проект нового покоління платіжної системи.

4.6 Формування інформаційної системи

Виконання регулюючих та наглядових функцій центрального банку потребує відповідного інформаційного забезпечення.

Протягом 1993 1996 років Національним банком України створена інформаційна система, яка базується на чотирьох макроекономічних системах даних статистиці реального сектора економіки, державних фінансів, платіжного балансу, грошово-кредитній і банківській статистиці. Розробка двох останніх з цих систем законодавчо закріплена за Національним банком.

Реалізація Національним банком України заходів, передбачених Державною програмою переходу України на міжнародну систему обліку і статистики та Концепцією побудови банківської статистики і статистики банківського балансу, забезпечила створення системи звітності, дані якої вже сьогодні по багатьох параметрах відповідають міжнародним стандартам, що дало змогу починаючи з липня 1996 року розпочати публікацію монетарних показників та показників платіжного балансу України в збірнику МВФ “Міжнародна фінансова статистика”.

“Міжнародна фінансова статистика” International Financial Statistics (IFS) є щомісячним періодичним виданням Міжнародного валютного фонду (видається англійською мовою), в якому надаються статистичні дані про більшість з країн-членів МВФ. Крім міжнародних організацій та донорів, це видання широко використовується на фінансових ринках, а також потенційними іноземними інвесторами.

Проте повний перехід на міжнародні статистичні стандарти залежатиме від успішної реалізації програми реформування бухгалтерського обліку та звітності банків, яка передбачає перехід банківської системи на новий план рахунків з січня 1998 року.

З метою проведення виваженої курсової політики та забезпечення стабілізаційного впливу на функціонування зовнішнього сектора економіки Національний банк складає та аналізує платіжний баланс країни. Розроблена спеціалізована система банківської звітності для його складання, а також методика аналізу, яка фактично акумулює всю наявну інформацію із зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі з руху капіталів за кожною країною та валютою в розрізі операцій платіжного балансу.

4.7 Міжнародні звязки

Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.

Національний банк України тісно співробітничає з Міжнародним валютним фондом, Всесвітнім банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Банком міжнародних розрахунків у Базелі, Центральними банками Німеччини, Нідерландів, Австрії, Великобританії, Франції, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Фінляндії, США, а також провідними комерційними банками Західної Європи та США з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, банківської статистики, впровадження прийнятих у міжнародній практиці системи розрахунків, складання платіжного балансу тощо.

Нині Національний банк України має кореспондентські відносини більш як з 30 зарубіжними банками.

Міжнародні валютні відносини

При вивченні цієї теми спочатку слід зрозуміти, що валюта у широкому розумінні -- це грошова одиниця будь-якої країни. Нерідко під валютою розуміють грошову одиницю іноземних країн. Щоб уникнути непорозумінь, використовують поняття “валюта України” та “іноземна валюта”. А враховуючи використання у практиці міжнародних економічних відносин багатьох видів фінансових інструментів, для їх визначення використовується поняття “валютні цінності”.

До складу “валютних цінностей” входять:

* валюта України -- грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

* платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

* іноземна валюта -- іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

* платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

* банківські метали -- золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

З поняттям валютні цінності пов'язане поняття “валютні операції”, до яких зараховують:

* операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

* операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

* операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

У міжнародних економічних відносинах також використовуються такі поняття, як: валюта платежу, валюта експортера, валюта імпортера, валюта клирінгу, конвертована валюта.

Наступним важливим поняттям теми є поняття валютної системи, під якою розуміють форму правової та інституційної організації валютних відносин. Розрізняють національну, регіональну міжнародну та світову валютні системи. Кожна з цих валютних систем складається з певного числа елементів.

Сучасна світова валютна система є результатом поступової трансформації системи "золотого стандарту" до системи плаваючих валютних курсів, тому важливо розглянути і зрозуміти етапи цієї трансформації. Необхідно також зрозуміти, яке велике значення для розвитку міжнародних економічних відносин має розвиток європейської валютної системи, визначним етапом якого стало впровадження євро.

Ще одним етапом вивчення теми є освоєння поняття валютного курсу, під яким розуміють співвідношення при обміні однієї валюти на іншу. Він відображує взаємодію національної економіки зі світовою. Щоб зрозуміти важливість валютного курсу, слід розглянути його функції. Також необхідно знати види валютного курсу: фіксований; плаваючий (вільно або керований); в рамках валютного коридору, офіційний, ринковий; біржовий; продавця; покупця.

Визначення валютного курсу пов'язане з функціонуванням валютного ринку. Валютний ринок -- це сукупність установ, інститутів та механізмів, які забезпечують здійснення процесів купівлі-продажу валютних цінностей та валютних розрахунків. Необхідно розглянути особливості функціонування валютного ринку в Україні, валютне регулювання.

Валютне регулювання в Україні здійснюється на основі чинного законодавства з метою забезпечення сталості валютного курсу і передбачає:

* порядок організації торгівлі іноземною валютою;

* порядок використання надходжень в іноземній валюті;

* порядок організації розрахунків в іноземній валюті;

* ліцензування здійснення валютних операцій;

* обов'язковість декларування валютних цінностей та іншого майна;

* регулювання валютного (обмінного) курсу;

* обов'язковість звітності про валютні операції;

* валютний контроль з боку держави за здійсненням валютних операцій.

Головним органом валютного регулювання та валютного контролю є Національний банк України (НБУ), який у своїй діяльності

використовує такі методи регулювання валютного курсу: валютна інтервенція, девальвація, ревальвація, встановлення валютного коридору. Важливою складовою діяльності НБУ в галузі валютного регулювання та валютного контролю є складання та регулювання платіжного балансу.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Закон України “Про банки та банківську діяльність”; Затв. постановою ВРУ № 2121-14 від 7.12.2000 // ВВР України. -- 2001. -- № 5-6. -- С 30.

2. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”; Затв. постановою ВРУ № 475/96-ВР від 30.10.96 // ВВР України. -- 1996. -- №51. -- С 292.

3. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”; Затв. постановою ВРУ № 1202/12 від 18.06.91 // ВВР України. -- 1991. -- № 38. -- С 508.

4. 4.Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” зі змінами та допов. № 932-XIV від 14.07.99 // Голос України. -- 1999. -- 11 серп.

5. Положення НБУ “Про кредитування”; Затв. постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.95 // Дод. до Вісн. НБУ. -- 1995. -- № 10. -- С 23.

6. Закон України “Про Національний банк України”; Затв. постановою ВРУ № 679-14 від 20.05.99 // ВВР України. -- 1999. -- № 29. -- С 238.

7. Положення НБУ “Про порядок створення та реєстрації комерційних банків”; Затв. постановою Правління НБУ № 77 від 27.03.96 // Дод. до Вісн. НБУ. -- 1996. -- № 5. -- С 3.

8. Інструкція про безготівкові розрахунки в України в національній валю-ті; Затв. постановою Правління НБУ № 135 від 29.03.01 // Дод. до Вісн. НБУ. -- 2001. -- № 4. -- С 3.

9. Інструкція НБУ “Про порядок регулювання та діяльності банків в Ук-раїні”; Затв. постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 // Дод. до Вісн. НБУ. -- 2001. -- № 9. -- С 3.

10. Інструкціїпро організацію роботи з готівкового обігу установами банків України; Затв. постановою Правління НБУ № 69 від 19.02.01 // Дод. до Вісн. НБУ. -- 2001. -- № 3. -- С 3.

11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні; Затв. постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.01 // Дод. до Вісн. НБУ. -- 2001. -- № 3. -- С 29.

12. Антонов Н., Пессель М. Денежное обращение, кредит и банки. -- М., 1995. -- 270 с.

13. АчкасовА. И. Международные валютно-кредитные отношения: два пути развития. -- М., 1998. -- 176 с.

14. Банки и банковские операции / Под ред. Е. Жукова. -- М., 1997. -- 471 с.

15. Банківська енциклопедія / За ред. А. Мороза. -- К., 1993. -- 328с.

16. Банковская энциклопедия / Под ред. С. Лукаш. -- Днепропетровск, 1994.-- 249 с.

17. Банковское дело / Под ред. О. Лаврушина. --М., 1992. -- 428 с.

18. Банковское дело: Учебник / Под ред. С. Колесникова. --М., 1995. -- 480 с. 19.Бровкова Е., Продиус И. Финансово-кредитная система государства. --К, 1997. -- 224 с.

19. Валютне регулювання в Україні: Довідник / Упоряд. С. Колтун, Т. Латиська. -- К., 1996. -- 200 с.

20. Вступ до банківської справи: Навч. посіб. / Відп. ред. М. Савлук. -- К., 1998. -- 344 с.

21. Гальчинський А. Сучасна валютна система. -- К., 1993. -- 189 с.

22. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч.посіб. -- К., 1996. -- 413с.

23. Голуб А., Семенюк А., Смовженко Т. Гроші. Кредит. Банки. -- Львів, 1997. -- 206 с.

24. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. посіб. -- К., 1996. -- 180 с.

25. Гроші та кредит / За ред. М. Савлука. -- К., 2001. -- 614 с.

26. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б. Івасіва. -- Тернопіль, 2000. -- 702 с.

27. ДемківськийА. Сучасний вексельний обіг. -- К., 1996. -- 138 с.

28. Деньги / Сост. А. Чухно. -- К., 1997. -- 509 с.

29. Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред. Кравцовой. -- М., 1994. -- 411 с.

30. Дошн Э. Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная поли-тика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др. -- СПб., 1994. -- 496 с.

31. Жукове. Услуги коммерческих банков: зарубежный опыт и практика. -- М., 1995. -- 69 с.

32. Калина А., Кащеев А. Работа современного коммерческого банка: Учеб.-метод. пособ. -- К., 1997. -- 224 с.

33. Красавина Л. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник. -- М., 1994. -- 592 с.

34. Круглое В. Основы международных валютно-кредитных и финансовых отношений: Учеб. для вузов. -- М., 1998. -- 432 с.

35. Лазутін В. Гроші та грошовий обіг. -- К., 1998. -- 168 с.

36. Лисенков Ю., Фетюхина Ю. Ринок цінних паперів: основні поняття і тер-міни. -- К, 1996. -- 168 с

37. Луців Б. Лізинг і факторинг як альтернативне джерело кредитування та інструмент збуту: Навч. посіб. -- К., 1993. -- 72с

38. Лысенко Ю., Ляшко В. Вексель в хозяйственном обороте. -- К., 1994. -- 156 с.

39. Львов Ю. Банки и финансовый рынок. -- СПб., 1995. -- 528 с.

40. ЛяшенкоВ. Фондовые индексы и рейтинги. --Донецк, 1998. -- 320 с.

41. Макконел К, Брю С. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. -- М., 1992. -- 400 с.

42. Маркова О., Сахарова Л., Сидоров В. Коммерческие банки и их операции. -- М., 1995. -- 287 с.

43. Мендрул О., Шевчук І. Ринок цінних паперів: Навч. посіб. -- К., 1998. -- 152 с.

44. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. -- К, 1998. -- 963 с

45. Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини. -- К, 1992. -- 145 с

46. Національний банк та грошово-кредитна політика / За ред. Ю. Мороза, М. Пуховкіної. -- К, 1999. -- 368 с

47. Общая теория денег и кредита: Учебник / Под ред. Е. Жукова. -- М., 1995.-- 473 с.

48. Основы банковского дела / Под ред. А. Мороза. -- К., 1994. -- 330 с.

49. Поляков, Московкина А. Основы денежного обращения: Учеб. пособ. --М., 1995. -- 351с.

50. Пятенко С. Кредитно-денежная политика в США. -- М., 1993. -- 220 с.

51. Сакс Д., Ларрен Ф. Макроэкономика: глобальный подход. -- М., 1996. -- 847 с.

52. Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов / Под ред. Дробозиной. -- М., 1997. -- 386 с.

53. ФіліпенкоА. Міжнародні валютно-фінансові відносини. --К., 1997. -- 246 с.

54. Фондовый рынок: Терминол. слов.-справ. / Под ред. Ю. Лисенкова. -- К., 1997. -- 266 с.

55. Гетьман В. Банківська система України: діяльність і проблеми // Банківська справа. -- 1995. -- № 1.

56. Геєць В. Питання теорії і практики макроекономічної стабілізації в аспекті переходу від економічної кризи до зростання // Вісник НБУ. -- 1997. -- № 9.

57. Мусієнко Т. Проблеми міжнародних розрахунків країн СНД та перспек-тиви їх розв'язання // Банківська справа. -- 1995. -- №1.

58. Никитин С. Теории инфляции и их эволюция // Деньги и кредит. -- 1995. -- №1.

59. Савлук М. Грошово-кредитна політика як фактор економічної стабілізації в Україні // Вісник НБУ. -- 1997. -- № 4.

60. Савлук М., Сугоняко О. Чи вистачає грошей в економіці України? // Вісник НБУ. -- 1997. -- № 8.

61. Симановский А. О направлениях и инструментах денежной политики // Деньги и кредит. -- 1992. -- № 6.

62. Ющенко В. Проблеми ремонетизації економіки України // Вісник НБУ. -- 1997. -- № 6.

63. Ющенко В. Монетарна політика України: результати і перспективи // Вісник НБУ. -- 1996. -- № 4.

64. Ющенко В., Лисицький В. Курсоутворення в Україні та уроки інших країн із перехідною економікою // Вісник НБУ. -- 1997. -- № 7.

Размещено на Allbest.ru

...