Організація фінансів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Коледж інформаційних технологій та землевпорядкування

Національного авіаційного університету

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Фінанси підприємств”

на тему:„Організація фінансів підприємства”

Київ 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи організації фінансів підприємства

1.1 Сутність та основи організації фінансів підприємства

1.2 Особливості організації фінансів підприємства

1.3 Нормативно - правове забезпечення організації фінансів підприємства

Розділ 2. Аналіз організації фінансів підприємства

2.1 Оцінка структури і джерел формування підприємств

2.2 Зміст і завдання управління фінансами підприємства

2.3 Оцінка фінансового стану підприємства

Розділ 3. Шляхи вдосконалення фінансової роботи на підприємстві

Розділ 4. Аналітична частина

4.1 Характеристика підприємства

4.2 Характеристика джерел

4.3 Аналіз складу та джерел утворення майна підприємства

4.3.1 Складання порівняльного аналітичного балансу

4.3.2 Розрахунково аналітичний показник стану майна підприємства

4.4 Аналіз фінансової стійкості

4.5 Аналіз фінансових результатів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Управління фінансами підприємств, які функціонують в умовах вільного ринку, є найменш дослідженою галуззю вітчизняної економічної науки. Така ситуація певною мірою закономірна. За адміністративно-командної економіки переважна більшість підприємств мала державну форму власності і здійснювала свою господарську діяльність згідно із централізованими планами. Управління фінансами підприємств проводилося в адміністративному порядку: на рівні міністерств і відомств приймалися рішення про розподіл прибутку суб'єктів господарювання, виділення їм асигнувань на здійснення капіталовкладень чи поповнення обігових коштів тощо. Менеджменту підприємства не потрібно було приймати рішення щодо збільшення статутного капіталу, емісії акцій чи облігацій, управління інвестиційними вкладеннями та ін.

Управління процесами формування й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які утворюються для опосередкування розподільних відносин на всіх стадіях суспільного відтворення, складає зміст фінансової діяльності як держави в цілому, так і окремих суб'єктів господарювання. Під кутом зору визначення фінансової діяльності як управлінської функції та її меж важливе значення має те, що розуміють під терміном «фінансові ресурси».

Необхідність і заінтересованість кожного господарюючого суб'єкта в раціональному, економному використанні наявних фінансових ресурсів очевидні. З цієї причини поняття «економія фінансових ресурсів», «ефективне використання фінансових ресурсів» мусять мати певну смислову й кількісну визначеність. Кожне підприємство має знати, як «працюють» фінансові ресурси, що перебувають у його розпорядженні, наскільки сумлінно, ефективно виконують покладені на них функції люди, які обіймають посади, пов'язані з прийняттям рішень у сфері фінансової діяльності підприємства. Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є стан управління фінансами на ВАТ «Дубнобудматеріали».

Предмет дослідження - організація фінансів підприємства.

Метою курсової роботи є дослідження організації фінансів підприємства.

Мета курсової роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

- визначити теоретичні засади організації фінансів підприємства;

- охарактеризувати фінансову діяльність у системі функціональних завдань фінансового менеджменту підприємства;

- дослідити особливості організації фінансів підприємства.

Теоретичну основу дослідження питання ефективності розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як: Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я., Поддєрьогін А.М., Бердар М. М. та інших, закони України, фінансова звітність підприємства ВАТ «Дубноматеріали».

Структура роботи: робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Розділ 1. Теоретичні основи організації фінансів підприємства

1.1 Сутність та основи організації фінансів підприємства

Фінанси підприємств - це сукупність економічних відносин, які пов'язані з рухом грошових коштів, а саме їх формуванням, розподілом і використанням у процесі господарської діяльності підприємств [6, 13]. Фінанси - це не самі гроші, а грошові відносини, за допомогою яких відбувається перерозподіл створеної вартості. Групи відносин, у яких може брати участь підприємство, відображені на рис. 1.1.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.

Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством [7, с.23].

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, який базується на принципах:

- саморегулювання;

- самоокупності;

- самофінансування.

Комерційний розрахунок полягає в постійному порівнюванні витрат та результатів діяльності. Комерційний розрахунок передбачає справжню фінансову незалежність підприємств, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробляти, кому реалізовувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитись прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їх поведінки. Ці правила розроблено та законодавчо закріплено у відповідних нормативних актах, тобто підприємства приймають рішення самостійно, але в рамках чинного законодавства [8, с.54].

Держава не втручається в самостійність прийняття рішень підприємств із приводу фінансової діяльності, але впливає на відносини господарюючих суб'єктів за допомогою економічних методів (податкової, амортизаційної, валютної політики).

В умовах переходу до ринкових відносин і отримання підприємствами повної самостійності майже у всіх галузях підприємництва принципи організації фінансів підприємств повинні забезпечувати прийняття ефективних стратегічних і тактичних фінансових рішень. На їх основі розробляється фінансова політика підприємства, тобто формування власного і залученого капіталів, активів, способів збільшення майна і об'єктів продажу, формування і використання прибутку, оптимізації грошових потоків [1, с.50].

При розробці фінансової стратегії підприємства вчені та практики рекомендують враховувати такі стратегічні цілі:

1. максимізація прибутку підприємства;

2. оптимізація структури капіталу;

3. досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємства;

4. забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

5. створення ефективного фінансового механізму;

6. використання ринкових способів залучення додаткових фінансових ресурсів.

Реалізація фінансової політики та стратегічних завдань підприємства за допомогою фінансового механізму базується на певних принципах, адекватних сучасним умовам господарювання[3, с.38] .

Принципи сучасної організації фінансів підприємств:

1. Принцип плановості -- забезпечує відповідність обсягу продажу і витрат, інвестицій потребам ринку.

2. Фінансове співвідношення термінів -- забезпечує мінімальну різницю в часі між отриманням і використанням коштів, що особливо важливо в умовах інфляції і зміни курсів валют. При цьому під використанням коштів розуміється і можливість їх збереження від знецінення при розміщенні в швидко-ліквідні активи (цінні папери, депозити тощо).

3. Гнучкість (маневрування) -- забезпечує можливість маневру у випадку недоотримання планових обсягів продажу, перевищення планових витрат із поточної чи інвестиційної діяльності.

4. Мінімізація фінансових витрат -- фінансування фінансових інвестицій та інших витрат має забезпечуватись "найдешевшим" способом.

5. Раціональність -- вкладення капіталу в інвестиції повинно мати достатньо високу ефективність і забезпечити мінімальні ризики.

6. Фінансова стійкість -- забезпечення фінансової незалежності, тобто дотримання критичної межі частки власного капіталу в загальній його величині (0,5) і платоспроможність підприємства, тобто його здатність погасити свої короткострокові зобов'язання.

У період розвитку ринкової економіки в сучасних умовах в Україні ці принципи доповнюються іншими принципами перехідного періоду, а саме:

7. Зацікавленість в результатах діяльності підприємства -- означає, що форми, системи та розмір оплати праці, стимулюючі, компенсаційні виплати та інші види доходів самостійно встановлюються господарюючим суб'єктом.

8. Матеріальна відповідальність -- означає, що за порушення договірних, кредитних, податкових зобов'язань підприємство несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафів, пені, неустойки; застосування цього принципу залежить від правового поля, в якому функціонує підприємство, яке в сучасних умовах в Україні збалансоване не за всіма нормативними та законодавчими актами та є досить недосконалим.

9. Здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю -- передбачає розвиток внутрішнього та зовнішнього вартісного контролю; в Україні достатнього розвитку набув зовнішній контроль за виконанням податкових зобов'язань та використанням державних коштів, а інші види фінансового контролю потребують розвитку та удосконалення.

10. Створення достатніх фінансових резервів -- забезпечує захищеність підприємства в умовах недосконалого ринку, інфляції, нерозвинутого правового поля, фінансових та інших страхових ризиків; з розвитком держави, підприємства та ринкових відносин, системи фінансового менеджменту та поліпшення економічного стану в країні значення цього принципу буде поступово знижуватись.

Звичайно, реалізація цих принципів має здійснюватись при розробці фінансової політики і організації системи управління фінансами конкретного підприємства.

На організацію фінансів підприємств впливають:

- сфера діяльності (матеріальне виробництво, невиробнича сфера);

- галузева підпорядкованість (промисловість, транспорт, будівництво, сільське господарство, торгівля тощо);

- види (напрямки) діяльності (експорт, імпорт);

- організаційно-правова форма підприємницької діяльності (проявляється у процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах із бюджетом тощо).

На організацію фінансів підприємств впливають також галузеві особливості, специфіка виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структура виробничих витрат, вплив природно кліматичних факторів на виробництво [5, с.19].

Отже, фінанси підприємств - це сукупність економічних відносин, які пов'язані з рухом грошових коштів, а саме їх формуванням, розподілом і використанням у процесі господарської діяльності підприємств. Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.

Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством.

1.2 Особливості організації фінансів підприємства

Фінанси підприємств, як відносини є частиною економічних відносин, які виникають в процесі господарської діяльності, тому і принципи їх організації визначаються основами господарської діяльності. Основою організації фінансів є наявність в достатніх для діяльності підприємства розмірах, фінансових ресурсів.

Суб'єкт господарювання має право самостійно вирішувати напрямки своєї економічної діяльності. Але, звісно, всі рішення повинні прийматись в рамках законодавчих актів. Також підприємства несуть економічну відповідальність за своєчасне виконання своїх зобов'язань. В процесі фінансової діяльності у підприємств формуються взаємовідносини між банками та страховими компаніями; з бюджетом та державними цільовими фондами [9, с.15].

На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Вони проявляються при формуванні капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворенні грошових фондів, взаємовідносинах з бюджетом, банками. В організації фінансів підприємств відображаються: галузеві особливості, характер виробництва та рівень технічної оснащеності, склад і структура виробничих витрат, вплив природнокліматичних факторів на виробництво [9, с.16].

В організаційній та управлінській роботі підприємства фінансова діяльність підприємств займає особливе місце. Від неї залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення поставлених ними цілей, тобто це практична фінансова робота [1; с.21].

Фінансова діяльність підприємств спрямована на вирішення наступних основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед господарюючими суб'єктами, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого та соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота на підприємствах здійснюється фінансовими службами. Фінансові служби підприємства - спеціалізовані структурні підрозділи підприємства, уповноважені здійснювати управління фінансовим напрямком його діяльності. До її складу відносять бухгалтерію, яка включає розрахункову частину та касову групу; службу фінансового планування та аналізу, службу внутрішнього аудиту. Очолює фінансовий підрозділ фінансовий директор підприємства[6; с.20].

Фінансова робота підприємства здійснюється за наступними основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування, тобто визначається потреба та можливість отримання грошових коштів для нормальної виробничо-господарської діяльності, напрямку їх використання;

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота: робота з постачальниками та покупцями по розрахункам з дебіторами та кредиторами; розрахунки з працівниками підприємства; забезпечення платежів до бюджету, цільові фонди; робота з банками;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності, який представляє собою діагноз його економічного стану, який дозволяє встановити недоліки та прорахунки, відшукати та мобілізувати внутрішньогосподарські резерви, збільшити доходи та прибуток, підвищити рентабельність, покращити фінансово-господарську діяльність підприємства в цілому [6, с.24].

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку. Забезпечує досягнення поставлених цілей фінансовий механізм або іншими словами - система управління фінансами. Вона включає: фінансові методи (прогнозування, планування, інвестування, кредитування, оподаткування, систему розрахунків, страхування, оренду, лізинг); фінансові важелі (дохід, прибуток, амортизаційні відрахування, ціна, податки, орендна плата, фінансові санкції, відсотки, інвестиції...); правове забезпечення (закони, постанови, укази, накази, статути); нормативне забезпечення (інструкції, нормативи, норми, методичні вказівки); інформаційне забезпечення (звітні дані підприємств, статистичні дані, дані одноразових обстежень) [12,с.48].

Отже, фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення поставлених ними цілей, тобто це практична фінансова робота. В організаційній та управлінській роботі підприємства фінансова діяльність підприємств займає особливе місце.

1.3 Нормативно - правове забезпечення організації фінансів підприємства

Правова база підприємства - це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб-підприємців ,їхні правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносин між державою та підприємцями,суб'єктів підприємницької діяльності між собою, а також дають підприємцям певні правові гарантії [21, с.35].

Формування правової бази підприємства - найголовніша передумова його становлення та розвитку. Законодавство у сфері підприємства повинно становити єдину систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за цілісністю нормативно - правового регулювання підприємницької діяльності.

Світовий дослід свідчить, про те , що для успішного розвитку підприємства необхідно створити правову базу його функціонування, забезпечити належним чином юридичне закріплення прав та постійне правове забезпечення з боку держави,що гарантує захист законного функціонування підприємства, сприяє його розвитку. Міжнародна практика господарювання доводить, що підприємство не може існувати без чітких та ефективних законодавчих актів. Тому формування сприятливих умов для ведення підприємницької діяльності неможливе без прийняття та реальної дії таких законів, які б чітко визначали умови здійснення підприємницької діяльності.

Свобода підприємницької діяльності в цих країнах закріплена в конструкції, цивільному законодавстві та в інших нормативно - правових актах, що регламентують господарську діяльність.

В Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, необхідність прийняття спеціального закону з питань підприємництва обумовлена двома причинами:

По-перше , необхідністю відмінити існуюче в законодавстві обмеження(до 1991 р. приватна власність підприємства була заборонена, вона вважалась як карний злочин);

По-друге , потрібно було сформулювати правове поле, яке спрямувало б розвиток підприємства та його підтримку [25, с.21].

Тому 7 лютого 1991 р. Верховна Рада України було схвалено Закон України "Про підприємство", який вступив у дію 1 березня 1991 р. Цей Закон визначає основні правові, організаційні, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємства) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємства та його державної підтримки.

Звідси підсумуємо, що правова база підприємства - це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб-підприємців ,їхні правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносин між державою та підприємцями,суб'єктів підприємницької діяльності між собою, а також дають підприємцям певні правові гарантії. формування сприятливих умов для ведення підприємницької діяльності неможливе без прийняття та реальної дії таких законів, які б чітко визначали умови здійснення підприємницької діяльності.

Розділ 2. Аналіз організації фінансів підприємства

2.1 Оцінка структури і джерел формування підприємства

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства.

Майновий стан - одна з найбільш важливих характеристик основної діяльності підприємства. Дана сторона економічної діяльності підприємства зазнає впливу з боку багатьох факторів, у числі яких знаходиться і такий, що визначається співвідношенням між необоротними і оборотними активами підприємства. У економічній літературі немає однозначного визначення, яким повинно бути це співвідношення, оскільки воно формується залежно від галузі, в якій функціонує підприємство, від стану ринку в країні загалом і конкретного ринку продукції, яку виготовляє підприємство, та деяких інших факторів [15, с.34].

Джерелами формування майна підприємства є:

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів основної діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- надходження від роздержавлення і приватизації власності;

- придбання майна іншого підприємства, організації;

- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

- інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Майно підприємства збільшується в процесі операційної та інших видів основної діяльності. Воно може бути об'єктом угод, відчужуватися, закладатися тощо [15, с.36]

У складі майна виділяють матеріально-речовинні і нематеріальні елементи. До матеріально-речовинних елементів відносяться земельні ділянки, будинки, споруди, машини, обладнання, сировина, напівфабрикати, готові вироби, грошові кошти [15, с.37].

Нематеріальні елементи створюються в процесі життєдіяльності підприємства. До них відносяться: назва і репутація фірми, коло постійних клієнтів, використовувані товарні знаки, навички керівництва, кваліфікація персоналу, запатентовані способи виробництва, ноу-хау, авторські права, контракти, що можуть бути продані або передані.

Ціль аналізу майна підприємства - дослідження абсолютних і відносних змін статей активу балансу за певний період, відстеження тенденцій їх змін та визначення джерел їх фінансування [15].

Задачі аналізу майна підприємства:

- дослідження складу, динаміки і структури майна підприємства;

- аналіз стану майна підприємства;

- оцінка складу і джерел утворення майна підприємства;

- визначення ефективності фінансування і використання майна підприємства.

Таким чином, майновий стан - одна з найбільш важливих характеристик основної діяльності підприємства. Майно підприємства збільшується в процесі операційної та інших видів основної діяльності. Ціль аналізу майна підприємства - дослідження абсолютних і відносних змін статей активу балансу за певний період, відстеження тенденцій їх змін та визначення джерел їх фінансування.

2.2 Зміст і завдання управління фінансами підприємства

Під час переходу до ринкової системи господарювання зароджується конкуренція як важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому рахунку - до соціально-економічної та політичної нестабільності [2].

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Фінансовий механізм підприємства - це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів [13].

До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання [13].

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Мобілізуючи кошти інших власників для покриття витрат на власному підприємстві, фінансисти повинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували можливі зміни кон'юнктури й упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів підприємства.

На підставі маркетингового дослідження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги? Фінансисти зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у виробництво і реалізацію продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, страховими організаціями, цільовими фондами, суб'єктами господарювання.

Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних оборотних коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах [11].

Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використання грошей не збігаються в часі і здійснюються в різних обсягах. Унаслідок цього в одних підприємств на певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших - виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається в банк з метою одержання кредитів.

Управління фінансами виключає також сферу фінансового забезпечення капітальних вкладень на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання довгострокових кредитів [15].

Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.

Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер [7].

Таким чином, фінансовий механізм підприємства - це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Управління фінансами підприємств включає сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення.

2.3 Оцінка фінансового стану підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності [4, с.50].

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок [12, с.84].

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [12, с.86]. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції [12].

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

фінансовий стан майно баланс

Розділ 3. Шляхи вдосконалення фінансової роботи на підприємстві

У процесі відтворення (виробництво, розподіл, обмін та споживання) відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб'єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту в грошовій формі. Відтак гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин, як системи виробничих відносин.

Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту (с + v + m), коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с), необхідного продукту (v), додаткового продукту (m). При цьому утворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються в суб'єктів господарювання та в держави.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:

- формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

- розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами;

- контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення [2].

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання [11].

Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю [1].

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.

За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств.

Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

- різноманітність форм власності;

- свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;

- вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

- правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;

- обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств [14].

Тому, життя довело ефективність ринкового механізму в забезпеченні збалансованості економіки, раціонального використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Ринкова система сприяє створенню гнучких виробництв, які здатні легко адаптуватись до запитів споживачів та досягнень науково-технічного прогресу.

Розділ 4. Аналітична частина

4.1 Характеристика підприємства ВАТ « Дубнобудматеріали»

Основні відомості про акціонерне товариство:

Повне найменування: Відкрите акціонерне товариство «Дубнобудматеріали».

Організаційно-правова форма: Товариство з обмеженою відповідальністю.

Місцезнаходження: 35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Промислова, буд. 11.

Пiдприємство "Рiвнебудматерiали" створена в 1959 роцi, коли на земельнiй дiлянцi площею 0,5 га було створено лiсний полiгон Рiвненської обласної контори "Сiльелектро" Львiвського тресту "Сiльелектросiткобуд". В травнi 1985 роцi на основi лiсового полiгону був створений Дубенський завод по просочуванню деревини. На початку 1967 року потужнiсть заводу зросла до 5 тис. куб. м. Зi столярної майстернi площею 720 кв. м. збудованої в 1989 роцi почалося столярне виробництво.

В 1980 роцi був побудований цех утилiзацiї вiдходiв виробництва, який в 1995 роцi був переобладнаний в цех по випуску вiбропустотних блокiв. Залiзобетонне виробництво було розпочате в 1980 роцi з дiльницi по випуску бетонних блокiв i в 1982 роцi був створений цех по випуску залiзобетонних виробiв для потреб енергетики.

Лiсопильний цех був побудований в 1980 роцi для переробки вiдходiв основного виробництва. ВАТ "Дубнобудматерiали" створене на базi заводу будматерiалiв.

Інформація про організаційну структуру емітента:

До складу заводу входять дiльницi:

- автоклавнi установки масляного антисептика;

- автоклавнi установки водорозчинного антисептика;

- дiльниця по заготовцi та просоченню деревини;

- лiсопильна дiльниця;

- столярна дiльниця;

- дiльниця залiзобетону, яка має пiдроздiли:

а) залiзобетонний цех;

б) цех по випуску вiбропустотних блокiв;

- рембуддiльниця.

Вiддiл головного механiка i енергетика включає в себе слiдуючi пiдроздiли:

- автотранспортне господарство;

- паросилове господарство;

- електроенергетичне господарство;

- механiчна майстерня;

- очиснi споруди;

Створено дочiрнє пiдприємство "Iнтерфорест", а на базi дiльницi заготовки дочiрнi пiдприємства "Лiсопросочувальник" та "Аграрник".

Щодо структури основних засобів, то станом на 31.12.2011 р. на кінець звітного періоду на балансі товариства значиться основних засобів за первісною вартістю на суму 3462,9 тис. грн.

Орендованих основних засобів та основних засобів невиробничого призначення підприємство не має. Станом на 31.12.2011 р. на кінець звітного періоду на балансі товариства значиться основних засобів за первісною вартістю на суму 3462,9 тис. грн.

Чисельність працівників: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 18 осіб. Фонд оплати праці 142 тис. грн. На даний момент підприємство не забезпечене кваліфікованими кадрами. Кадрової програми немає. Інформацію про наявністьта розрахунки з постійними клієнтами підприємство не надає.

4.2 Характеристика джерел підприємства ВАТ «Дубнобудматеріали»

Для проведення аналізу підприємства ВАТ «Дубнобудматеріали» використовуються такі основні джерела:

- Форма 1 - «Баланс» - звіт про фінансовий стан(наведений у додатку А).

- Форма 2 - «Звіт про фінансові результати(наведений у додатку Б).

4.3 Аналіз складу та джерел утворення майна підприємства ВАТ «Дубнобудматеріали»

Бухгалтерський облік на підприємтсві здійснювався згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативних документів. Протягом 2011 р. облікова політика була незмінною. Бухгалтерський облік основних засобів ведеться на синтетичному рахунку 10 «Основні засоби» за групами. Придбані основні засоби зараховані на баланс підприємства по первісній вартості. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Аналітичний облік основних засобів здійснюється за кожною одиницею згідно з П(С)БО № 7 «Основні засоби». Аналітичний та синтетичний облік основних засобів тотожні.

Станом на 31.12.2011 р. на кінець звітного періоду залишкова вартість основних засобів становить 1183 тис. грн., знос (2174,9) тис. грн. Станом на 31.12.2011 р. на кінець звітного періоду на балансі товариства значиться виробничих запасів на суму 114,9 тис. грн., поточних біологічних активів немає, готової продукції - 43,7 тис. грн. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує вірогідність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і може бути достовірно визначена її сума. Станом на 31.12.2011 р. на кінець звітного періоду на балансі підприємства значиться інша дебіторська заборгованість 41,7 тис. грн. Дебіторська заборгованість у підсумку балансу відображена за чистою реалізаційною вартістю без створення резерву сумнівних боргів. Залишок грошових коштів станом на 31.12.2011 р. на кінець звітного періоду у національній валюті склав 0,5 тис. грн. Статутний капітал підприємства складає 1495 тис. грн. Поточні зобов'язання підприємства на кінець звітного періоду склали 281 тис. грн., у тому числі: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 123,6 тис. грн.; з бюджетом - 12,3 тис. грн.; зі страхування - 4,5 тис. Грн.; з оплати праці - 9,7 тис. грн.; інші поточні зобов'язання - 130,9 тис. грн.

4.3.1 Складання порівняльного аналітичного балансу ВАТ «Дубнобудматеріали»

Традиційно структура і джерела утворення майна підприємства досліджуються за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, треба вихідний баланс доповнити показниками структури, абсолютної та структурної динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період.

При складанні та аналізі порівняльного балансу використовують прийоми аналізу горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу) та вертикального (визначають питому вагу окремих статей та їх змін).

Показники порівняльного балансу можна об'єднати у групи:

- структури балансу;

- динаміки балансу;

- структурної динаміки балансу.

На основі структури змін в активі та пасиві можна зробити висновки про те, які джерела в основному забезпечували надходження нових коштів і в які активи вони були інвестовані. Забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів показують заборгованість підприємства власне собі, тобто йдеться про власні кошти підприємства. Тому в агрегованому порівняльному балансі суми цих розділів слід додати до власного капіталу. Статті агрегованого порівняльного аналітичного балансу наведено в Додатку В.

4.3.2 Розрахунково аналітичний показник стану майна підприємства ВАТ «Дубнобудматеріали»

За критерієм одногго з істотних кінцевих результатів діяльності підприємства «Виручка від реалізації продукції» доцільно проаналізувати майновий стан підприємства за такими двома напрямками:

1. Аналіз співвідношення між темпами збільшення чистої виручки від реалізації продукції (ДV) та валюти балансу (ДВ). Якщо ДV› ДВ , то активи (майно) підприємства використовуються ефективніше, ніж у попередньому періоді, якщо ДV? ДВ - менш ефективно. Розраховуються темпи росту за формулами:

ДV = ЧВ_зв /ЧВ_п,

де ЧВ_зв , ЧВ_п, -відповідно чиста виручка звітного та попереднього року;

ДV = 758,3/1566,8 = 0,48

ДВ = ВБ_зв /ВБ_п,

де ВБ_{зв ,} ВБ_п,, - відповідно середньорічна валюта балансу звітного та попереднього року.

ДВ = 1740,4/1514,8 = 1,14

В нашому випадку ДV? ДВ. З цієї нерівності виходить, що активи (майно) підприємства використовуються менш ефективно, ніж у попередньому періоді.

2. Аналіз частки інтенсивних та екстенсивних чинників у збільшенні виручки від реалізації продукції, тобто кількісне визначення того, наскільки це збільшення зумовлене збільшенням розміру майна і наскільки - його кращим використанням (наведено в табл. 4. 2).

Таблиця 4.2

Вихідні дані для визначення частки інтенсивних та екстенсивних чинників у збільшенні виручки від реалізації продукції.

Номер рядка	Показник	Період
		Попередній	Звітний
1	Середньорічна валюта балансу, тис.грн.	1514,8	1740,4
2	Виручка від реалізації продукції, тис.грн.	1882,2	910
3	Ресурсовіддача (р. 2 / р. 1)	1,2	0,5

Внесок чинника:

Екстенсивного - обчислюється за формулою:

Да = (ВБ_зв - ВБ_п,) * РВ_зв,

Де РВ_зв, - ресурсовіддіча у звітному періоді.

Да = (1740,4 - 1514,8) * 0,5 = 112,8

Да = 112,8

Інтенсивного - розраховується за формулою:

Дб = (РВ_зв - РВ_п,) * ВБ_зв,

Де РВ_зв та РВ_{п -} відповідно ресурсовіддача звітного та попереднього періодів;

ВБ_зв - середньорічна валюта балансу звітного періоду (тис.грн.).

Дб = (0,5 - 1,2) * 1740,4 = - 1218,28

Дб = - 1218,28

Аналізуючи ці показники, видно, що ресурсовіддача менша у звітному періоді, на відміну від попереднього, на 0,7 тис. грн. Да ? Дб - означає, що екстенсивний чинник збільшення виручки від реалізації продукції більший на 1106,28 від інтенсивного.

4.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства ВАТ «Дубнобудматеріали»

Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона свідчить про ступінь незалежності підприємства щодо володіння майном, що знаходиться в його розпорядженні, та його використання.

До запасів підприємства відносяться:

- Виробничі запаси;

- Незавершене виробництво;

- Готова продукція;

- Товари.

Їх загальна вартість становить на початок звітного періоду 216,4 тис. грн., на кінець звітного періоду 158,6 тис.грн. порівнюється із послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування:

- власними обіговими коштами;

- власними обіговими коштами і довгостроковими кредитами та позиками;

- власними обіговими коштами, довго - та короткостроковими

кредитами і позиками.

Обчислення показників здійснюється на початок та на кінець звітного року.

Сума власних обігових коштів (ВОК) визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої, насамперед, спрямовується власний капітал:

ВОК = ВК - НА,

Де ВК - власний капітал;

НА - вартість необоротних активів.

На початок звітного періоду:

ВОК = 1258,2 - 1236,7 = 21,5

На кінець звітного періоду:

ВОК = 1233,8 - 1188,3 = 45,5

Власні обігові кошти є частиною обігових коштів підприємства,яка фінансується за рахунок його власного капіталу, при цьому забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів прирівнюються до власного капіталу.

Оскільки величина суми власних обігових коштів має позитивне значення, то головна умова фінансової стійкості не порушена, тому забезпечення наступних витрат платежів та доходів майбутніх періодів не матиме труднощів.

Розрізняють чотири типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість має місце, коли виконується нерівність

З ? ВОК.

В нашому випадку нерівність має такий вигляд:

На початок звітного періоду: 216,4 ? 21,5;

На кінець звітного періоду: 158,6 ? 45,5.

Це означає, що для забезпечення формування запасів підприємства не достатньо його власних обігових коштів і не гарантується його повна платоспроможність.

2.Нормальна стійкість характеризується виконанням співвідношення:

З ? ВОК + К^д

Де К^д - довгострокові кредити та позики.

В нашому випадку нерівність має такий вигляд:

На початок звітного періоду: 216,4 ? 21,5 + 0; 216,4 ? 21,5;

На кінець звітного періоду: 158,6 ? 45,5 + 0; 158,6 ? 45,5.

Для забезпечення формування запасів, крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики. Однак в нашому випадку при цьому також не гарантується платоспроможність підприємства.

3. Нестійкий фінансовий стан:

Для такого типу фінансової стійкості виконується нерівність:

З ? ВОК + К^д + К^к

Де К^к - короткострокові зобов'язання.

В нашому випадку нерівність має такий вигляд:

На початок звітного періоду: 216,4 ? 503,7;

На кінець звітного періоду: 158,6 ? 326,5.

Оскільки нерівність в нашому випадку не порушена, бачимо, що платоспроможність підприємства порушена, але є можливість її відновити.

На підставі проведених розрахунків, ми побачили, що підприємство знаходиться в нестійкому фінансовому стані. Оскільки його обігові кошти не фінансуються за рахунок власного капіталу, платоспроможність підприємства не відновлюється залученням довгострокових та короткострокових кредитів та позик. І в результаті лише стабільних джерел вистачає для формування та забезпечення запасів. Такий аналіз фінансової стійкості наведений в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3

Аналіз фінансової стійкості підприємства за критерієм стабільності джерел покриття запасів

Номер рядка	Показник	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	Власний капітал	1258,2	1233,8
2	Необоротні активи	1236,7	1188,3
3	Власні обігові кошти (р.1 - р.2)	21,5	45,5
4	Довгострокові зобов'язання	__	__
5	Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (р.3 + р.4	21,5	45,5
6	Короткострокові кредити та позики	482,2	281
7	Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р.5 + р.6)	503,7	326,5
8	Запаси	216,4	158,6
9	Надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (р.3 - р.8)	-194,9	-113,1
10	Надлишок (+) або нестача (-) власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5 - р.8)	-194,9	-113,1
11	Надлишок або нестача основних джерел покриття запасів (р.7 - р.8)	287,3	167,9
12	Тип фінансової стійкості	Нестійкий	Нестійкий
13	Надлишок або нестача коштів на 1 грн. запасів (р.11 / р.8)	1,33	1,06

В ході проведеного аналізу можна зробити висновок, що сума власних обігових коштів на кінець звітного періоду зменшилась на 24,4 тис. грн. Довгострокові зобов'язання відсутні, короткострокові кредити та позики на кінець звітного періоду зменшились 201,2 тис.грн. Запаси на кінець періоду зменшилися на 57,8 тис. грн. Однак на початок звітного року спостерігається нестача власних обігових коштів на 194,9 тис. грн., а на кінець періоду - на 113,1 тис. грн. Але підприємству вистачає коштів на 1 грн. запасів на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду.

...