Теоретичні та практичні аспекти оподаткування банківської діяльності

Розглянемо основні показники діяльності І групи банків за 2009-2012 рр. (табл. 2.3). Таблиця 2.3

Основні показники діяльності І групи банків за 2009-2012 рр.

Динаміку фінансових результатів діяльності І групи банків за 2009-2012 рр. наведено на рис. 2.5.

Для розрахунку податкового навантаження було обрано банки, які за результатами діяльності отримали прибуток та сплачували податок на прибуток (табл. 2.4). За результатами розрахунків було виявлено, що в 2009 році кількість збиткових банків була найбільшою.

Рис. 2.5. Динаміка обсягу чистого прибутку (збитку) банків І групи, за 2009-2012 рр., тис. грн.

Причиною цього є поглиблення кризи в даний рік через надмірне зростання ресурсної бази банків, не забезпечене зростанням ні ВВП, ні грошової маси. В цілому збитковість банків пов'язана, перш за все, з кризовим станом банківської системи у 2008-2009 роках, неспроможністю ефективно проводити свою фінансову політику[24].

Проте, деяким банкам вдалось отримати прибуток (Приватбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк, Укрсоцбанк, ВТБ Банк та Брокбізнесбанк) за рахунок повернення вкладників до банку, відновлення кредитування, «оздоровчої політики» депозитного зростання серед населення, що викликано стабілізацією валютного курсу.

Таблиця 2.4.Кількісна характеристика І групи банків для аналізу податкового навантаження за 2009-2012 рр.

Незважаючи на збиток, були банки, які сплачували податок на прибуток:

- станом на 1.01.2010: ОТП Банк (-310661), Альфабанк (-28054), Перший Український Міжнародний Банк (-1497), Родовід Банк (-1679); - станом на 1.01.2011: Банк Форум (-1491);

- станом на 1.01.2012: Укрсиббанк (-215802), Укргазбанк (-14352);

Виявлено єдиний банк, який за результатами діяльності отримав прибуток, але не сплачував поточний податок на прибуток (станом на 1.01.2012р. - Промінвестбанк з обсягом чистого прибутку 29977 тис. грн.).

Світовий досвід оподаткування банків свідчить про те, що максимально допустимий рівень податкового навантаження на фінансові установи має становити на рівні 30-40% доходу. При перевищенні верхньої межі у банків зникають стимули до здійснення банківської діяльності, ініціатива і зацікавленість у веденні банківського бізнесу.

Розраховані показники податкового навантаження представлено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5.Показники податкового навантаження банків І групи за 2009-2012 рр.

Результати дослідження податкового навантаження на фінансові результати діяльності банків України засвідчили, що середній рівень податкового навантаження за аналізований період у розмірі 30,10% адекватно відображає рівень діяльності банків. Максимальне податкове навантаження було в 2010 р. та становило 34,68%, що пояснюється кризовими явищами та збитковістю банків. Податкове навантаження в розмірі 32,50% в 2012 році після кризи стабілізувалося та є допустимим рівнем оподаткування відповідно до показників міжнародної практики.

РОЗДІЛ 3. Напрями удосконалення системи оподаткування банківської діяльності в Україні

3.1 Зарубіжний досвід оподаткування банківської діяльності

У світовій практиці застосовуються різні методи пільгового оподаткування банків:

- Зниження ставок оподаткування на тривалий час діяльності банку. Наприклад, у Франції новоствореним банкам надаються пільги щодо сплати податку з компаній протягом п'яти років. Перші два роки податок взагалі не сплачується, на третій рік - лише 25 % ставки, четвертий рік - 50 %, п'ятий рік - 75 % і тільки на шостому році ставка становить 100 %.

- Надання податкового кредиту, причому це стосується різних податкових платежів.

- Визначення неоподатковуваного мінімуму доходів. Це стосується не лише фізичних осіб при визначенні та розрахунку прибуткового податку, а й банків при сплаті усяких податкових платежів (ПДВ, на доходи тощо).

- Повне звільнення банків від сплати податкових платежів. Найбільш відомим є звільнення від оподаткування відсотків, які виплачуються за позиками місцевих органів влади (США).

- Податкові пільги окремим банкам, які надаються для їх підтримки та подальшого розвитку;

- При проведенні банками фінансових операцій, таких як благодійні відрахування, підтримка лікарень, відрахування у різні фонди релігійних організацій. У більшості країн такі кошти не підлягають оподаткуванню.

- Пільги на окремі види витрат. Це стосується коштів, які сплачуються у різні соціальні фонди (пенсійний, соціального страхування, безробітних та ін.) [25, ст. 135].

Порівнюючи системи оподаткування банків України і країн Європейського Союзу, можна побачити, що Україна та ЄС мають лише два спільні податки - податок на прибуток і податок на додану вартість. В європейських країнах сплачується більша кількість податків, ніж в Україні, але в Україні стягується більше різноманітних зборів.

Досліджуючи сучасну практику оподаткування банків у розвинутих країнах світу, зауважимо такі характерні особливості: низька питома вага податків, що сплачуються підприємствами (зокрема банками), в доходах бюджету; застосування однакових видів податків на прибуток для підприємств і банків; повне або часткове звільнення від податку на прибуток відсотків за позиками, отриманими фізичними та юридичними особами.

Враховуючи важливість євроінтеграційних процесів в Україні, розглянемо детальніше систему оподаткування банків у країнах Європейського Союзу.

Характерною особливістю регулювання оподаткування в Європейському Союзі є відсутність загального документа (аналогічного нашому Податковому кодексу), який би систематизував основні норми податкового законодавства ЄС. Положення, що визначають податкову політику в Євросоюзі - це сукупність окремих рішень його інститутів (Ради ЄС, Європарламенту тощо), які оформлено у вигляді директив, регламентів, рішень, рекомендацій і висновків[26, ст. 53].

У податковому законодавстві Європейського Союзу передбачено спеціальний режим оподаткування операцій із банківським золотом. Під банківським золотом розуміють:

- золото в злитку або пластинах різної ваги пробою, що дорівнює або перевищує 995;

- золоті монети, проба яких дорівнює або перевищує 900, викарбувані після 1900 року, які були або є законним платіжним засобом в державі походження.

У державах членах ЄС звільняються від податку на додану вартість поставки банківського золота, здійснені всередині Співдружності, а також його імпортування.

У Франції, скажімо, на 25% ставки діє податкова пільга на приріст витрат компанії, пов'язаних із професійною підготовкою кадрів; передбачено податковий кредит у розмірі 50% на приріст витрат, пов'язаних із науково-дослідними роботами. На відміну від решти країн -- членів ЄС, податковим законодавством Франції передбачено стягнення податку на прибуток за територіальним принципом, який допускає оподаткування прибутку, одержаного тільки від діяльності у певній країні. Тобто компанія-резидент сплачує податок на прибуток із суми доходів, одержаних виключно від її діяльності у Франції.

Система оподаткування банківської діяльності у розвинутих країнах неоднорідна. Це стосується навіть окремих податків, зокрема ПДВ. Так, у Франції вартість банківських послуг обкладається ПДВ за ставкою 18,6 %, однак існує перелік послуг, які не оподатковуються. У Великобританії нині існує три ставки ПДВ: максимальна - 27,5 %, стандартна - 8 %, пільгова - 0 % [27, ст. 218]. В Італії діє чотири ставки ПДВ - 4 %, 9 %, 13 %, 19 %. Однак додана вартість від банківської діяльності обкладається за максимальною ставкою. В Італії від сплати ПДВ звільняються операції із золотом та іноземною валютою. У банківництві США ПДВ не використовується. В Іспанії у 1994 р. було встановлено три ставки: 4 %, 7 %, 16 %, однак банківські операції від сплати ПДВ звільняються. Якщо взяти податок на прибуток банків, то він також у різних країнах застосовується по-різному.

Слід підкреслити, що недоплата податків в американській практиці карна. Тому розрахунок податків на рівні банку (або корпорації), банківської холдингової компанії являє собою важливе питання для службовців, бухгалтерів та керівників. Практика оподаткування банків, як і інших корпорацій, у США заснована на тому, що якщо вони мають дохід, то мінімальний податок усе одно має бути сплачено.

Американські банки зазвичай оподатковуються за тією ж схемою, що і корпорації. Але оскільки діяльність банків має певні особливості, остільки в США існує декілька норм, що мають відношення лише до комерційних операцій банків. До їх числа слід віднести: резерви для відшкодування збитку, що виник у зв'язку з позиками; дохід, що виключається з оподаткування; операційні збитки; обмежені виключення з правил визначення ринку; відкладені доходи від діяльності в іншій країні; пільга по оподаткуванню доходів, отриманих від діяльності за кордоном; альтернативний мінімальний податок.

У Німеччині податок на доходи корпорацій вилучається з балансового прибутку компанії, причому, ставка податку на нерозподілений прибуток - 50 %, а на прибуток, який направляється на виплату дивідендів - 36 %. Особливістю оподаткування банків у Німеччині є те, що відсотки, які отримані за надані кредити, податком на доходи корпорацій не оподатковуються[28, ст. 175].

У Японії банки сплачують такі податки: корпоративний податок на прибуток (37,5%); місцевий податок на прибуток (12,6%); місцевий подушний податок (7,76 %). З урахуванням деяких відрахувань ставка податку в середньому становить близько 50% і коливається в діапазоні від 44% до 56%.

В зарубіжних країнах, як і в Україні рівень доходності від банківської діяльності вищий, ніж у секторі реальної економіки, що економічно не виправдано. У цих умовах потрібно реалізовувати закони та податкові інструменти, які б сприяли переливу капіталу із фінансового сектора у високотехнологічні галузі реального виробництва. І зарубіжний досвід вирішення цього завдання може для нас бути корисним і повчальним.

Аналіз статистичних даних допомагає дійти висновку про те, що рівень оподаткування банків у Європі вищий, ніж в США. Так, питома вага обов'язкових відрахувань щодо валового внутрішнього продукту (ВВП) в США становить близько 30%, в Канаді - 31-34 %, у Франції, Австрії, Данії, Бельгії, Нідерландах, Швеці їх питома вага перевищує 40%, а в Німеччині - 37-38 %. Вартість послуг, що надаються банківськими установами, обкладається ПДВ у Франції за ставкою 18,6%, проте, як і в українському податковому законодавстві, існує великий перелік банківсько-фінансових послуг, які не є об'єктами оподаткування ПДВ.

Проте, на жаль, в Україні удосконалення фіскальної політики в питанні оподаткуванні банків має бути спрямована не лише в напрямку стимулювання інновацій, але й реформування системи оподаткування банківської діяльності в цілому.

Також можна зробити деякі висновки і рекомендації, які можуть бути використані в українській практиці:

1. У сучасних українських умовах доцільно було б ввести диференційований підхід до оподаткування банків. Зокрема, доцільно застосовувати нижчу ставку податку на прибуток в тому випадку, якщо банк систематично направляє прибуток не на виплату дивідендів, а на збільшення капіталу банку, кредитування реального сектора економіки, розвиток діяльності за кордоном.

2. У зв'язку з тим, що прибуткові податки, які сплачують банки, зачіпають рівень достатності капіталу і знижують чистий дохід нерівномірно, в податковому законодавстві доцільно передбачити ряд позицій, які сприяли б певним банківським доходам. В умовах, коли необхідне цілеспрямоване вкладення засобів в реальний сектор економіки, такими доходами можуть виступати доходи банку від пріоритетних галузей реального сектора. Це тим більше актуально, коли фінансове керівництво банку прагне максимально понизити податки, що підлягають виплаті за поточну діяльність.

3.2 Пропозиції щодо удосконалення системи оподаткування банків в Україні

Вклад банківської системи України у підтримання економічного зростання невеликий: частка банківських кредитів в інвестиціях підприємств в основний капітал становить 6-7 %. Особливо незначна роль кредиту як джерела інвестицій для малого і середнього бізнесу. Серед причин недостатнього розвитку інвестиційних операцій банків є їх низька дохідність і недоліки оподаткування інвестиційних доходів.

В Україні банківський сектор належить до найбільш прозорих секторів нашої економіки. Однак все-таки не всі банки є добросовісними платниками податків. Більшість із них намагається максимально скористатись «лазівками» у законодавстві для мінімізації сплати податків.

До найбільш відомих податкових «лазівок» належать:

- штучне завищення витрат і приховування доходів;

- маніпуляція валютно-обмінними операціями з метою виведення їх з оподаткування;

- купівля цінних паперів нібито в інвестиційних цілях;

- відрахування на резерви по кредитних операціях;

- виплата страхових премій страховим компаніям, пов'язаним з банками, або акціонерам.

У переважній більшості страхування фінансових і кредитних ризиків має схемно-оптимізаційний характер. Нерідко банки, маючи страхування від кредитних втрат, при неповерненні кредиту навіть не звертаються за компенсацією до страхової компанії. Замість цього вони займаються реалізацією застави і власними силами повертають свою заборгованість. Адже страхові внески пішли до страхової компанії, пов'язаної з банком, і тому отримати за рахунок неї страхову компенсацію означало б перекладання грошей з однієї кишені власників банку, куди вони були завчасно сховані від податку на прибуток, у другу. За таких умов доцільним видається рішення про повну ліквідацію податкових пільг на страхові платежі.

За даними Міністерства доходів і зборів України і Мінфіну, із бази оподаткування банківською системою виводиться близько 1 млрд. грн. (600 млн. грн. припадає на резерви по проблемних кредитах і близько 400 млн. грн. - на схеми страхування фінансових і кредитних ризиків) і тому втрати бюджету через пільги по оподаткуванню резервних і страхових відрахувань банків становлять 250 млн. грн. в рік. Окрім того, податківці виявили випадки фіктивного страхування на суму 250 млн. грн. [29, ст. 214].

На цей час з боку податкової служби висувається ціла низка зауважень до банків як платників податків. По-перше, вказується на неякісну фінансову звітність банків: показники прибутку у фінансовій звітності можуть істотно відрізнятись від прибутків у податковій звітності.

По-друге, податківці стверджують, що банки досить широко використовують метод фіктивно-індикативних угод, за якими, наприклад, 1 мІ простих підвальних приміщень оцінюється декількома тисячами гривень, а котирування акцій деяких підприємств на фондових ринках часто у кілька разів перевищує їх реальну вартість.

По-третє, податкові органи заявляють, що майже половина найбільших банків України застосовує некорисні для державної скарбниці методи ведення бізнесу.

По-четверте, податкова адміністрація вимагає зробити більш суворими вимоги до фінансових показників стійкості банків. Вона пропонує включити у список критеріїв оцінки надійності банку відношення сплачених податків до прибутків банку, і відношення сплаченого податку до доходів банку.

По-п'яте, податкові експерти пояснюють, що нинішню практику резервування треба змінювати, оскільки нерідко банківські резервні фонди існують досить умовно. У разі виникнення реальних форс-мажорних обставин вони виявляються безкорисними для підтримки ліквідності банку і здатності вчасно виконувати платіжні зобов'язання.

По-шосте, банки «оптимізують» свої фінансові потоки шляхом взаємодії або із засновниками, або з дочірніми структурами, або з акціонерами. У результаті, витрати штучно доводяться до бажаного рівня.

По-сьоме, нема серйозних підстав, щоб банки не платили податок з прибутку, як будь-який інший бізнес. Нинішня перевага банків над іншими суб'єктами підприємництва видається необґрунтованою.

Банкіри зі свого боку визнають необхідність відміни пільг щодо страхування фінансових і кредитних ризиків. Однак наголошують на тому, що жоден суб'єкт підприємництва, окрім банків, не ризикує грошима вкладників.

При цьому, банки, володіючи суспільними грошима, кредитують економіку і забезпечують умови для її зростання, покращують добробут нації тощо. Щоб задовольнити потреби у кредитних ресурсах, банки повинні нарощувати свої капітали і на це вони скеровують весь свій прибуток. При цьому прибуток реально іде на формування резервів під кредити. Якщо ж резерви будуть формуватися з прибутку після його оподаткування, то це ще більше обмежить банківський капітал та можливості його нарощування.

Все це вимагає формування пропозицій щодо удосконалення окремих елементів системи оподаткування банківської діяльності.

Оцінюючи систему оподаткування банківської діяльності будемо розглядати податки за такими групами:

- спеціальні податки на банківську діяльність;

- податок на прибуток підприємств;

- податок на додану вартість.

В Україні до останнього часу існував збір з купівлі іноземної валюти (спочатку готівкової, потім навпаки - безготівкової). Він був невід'ємно прив'язаний до банківської діяльності, адже конвертація валют здійснюється в Україні лише банками чи їхніми агентами. Хоча цей збір нещодавно скасований, це аж ніяк не свідчить про неможливість існування окремих специфічних податків, зборів, прив'язаних саме до банківської діяльності. З іншого боку, багато цілей оподаткування можна вирішувати і в межах чинної системи податків і зборів, що буде показано нижче.

У сучасних вітчизняних умовах ми маємо зовсім іншу ситуацію привабливості сільського господарства через загальне зростання світових цін на продовольство, підвищення попиту у світі на нього. Немає сумніву в подальшому розширенні експорту з України товарів продовольчої групи. Немає й об'єктивних підстав вважати, що підприємства сільського господарства у сучасних умовах масово не повертатимуть банківських кредитів.

Тому, на нашу думку, у ПК доцільно встановити знижену ставку щодо оподаткування податком із прибутку підприємств доходів банків:

- з кредитування придбання громадянами першого житла (звичайно, з обмеженням вартості квадратного метра житла для боротьби з виникненням спекулятивних «бульбашок»);

- цільових кредитів сільськогосподарським підприємствам, на збільшення вироблення чітко визначеної продукції, якої бракує для забезпечення власних потреб населення країни та експорту.

Звісно, що у разі запровадження такої пільги для цих операцій слід буде визначити окремий облік доходів та витрат, який зараз встановлено, зокрема, для операцій банків з цінними паперами.

Одночасно доцільно вивести в окремий облік операції банків з іноземною валютою, встановивши для оподаткування доходів за ними, навпаки, підвищену відсоткову ставку.

Отже, положення нового Податкового кодексу України, які стосуються оподаткування банків, потребують істотного доопрацювання, яке слід розпочати з визначення того, які завдання держава ставить перед банківським сектором на цьому етапі розвитку суспільства.

Вирішення відповідних завдань, які є актуальними на наш погляд, потребуватиме встановлення різної ставки податку на прибуток підприємств банків за різними операціями, залежно від їх суспільної корисності, а також часткового скасування наданих банкам несправедливих і необґрунтованих пільг з податку на додану вартість.

висновки

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Рівень надходжень у державний бюджет багато в чому залежить від дієвої податкової системи. Саме тому вдосконалення податкової системи буде сприяти підвищенню ефективності роботи фінансово-кредитних організацій, в тому числі і комерційних банків.

Cлід зазначити, що розвиток банківської системи України та вдосконалення системи оподаткування її діяльності - це два паралельних і взаємопов'язаних шляхи. Активізація стимулюючої функції державного регулювання оподаткування банківських установ дасть можливість досягти значних успіхів щодо зменшення фінансового дисбалансу та стабілізації економіки в цілому.

Важливо зазначити, що головною метою державного регулювання банківської діяльності на перспективу є подолання кризових явищ, активізація кредитної діяльності банків і підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, які є частиною національного багатства. Оподаткування банків покликане забезпечити, з одного боку, сприятливі макроекономічні умови для формування банківської системи, стійкої до кон'юнктурних коливань, з другого - перетворення її на активний інструмент інвестиційного процесу й економічного зростання.

2. Податковим кодексом України визначено сімнадцять загальнодержавних і п'ять місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та позабюджетних фондів, але не всі вони трапляються у практичній діяльності банку. Серед методів державного регулювання пріоритетом виступає грошово-кредитне регулювання, а не податкове, тому що банки - це «фабрики» з виробництва кредитів.

Для вирішення цих проблем доцільно, по-перше - вдосконалити податковий механізм. Його вдосконалення має полягати не тільки в регулюванні податкових ставок, а й у вдосконаленні самого механізму справляння податків, якості аудиторських перевірок та підготовці банківської звітності. По-друге, банки доцільно звільняти від оподаткування їх прибутків в тому разі, якщо ці прибутки направляються у вигляді прямих інвестицій у підприємства пріоритетних галузей. По-третє, потрібно виявити особливості оподаткування банків порівняно з іншими секторами і галузями економіки. По-четверте, потрібно встановити механізми та методи мотиваційних впливів чинної системи оподаткування банків. Йдеться про вплив податків на банківську інвестиційну та кредитну діяльність. Банкам доцільно надавати пільги з оподаткування їх прибутків, якщо вони інвестуються в інноваційні підприємства або направляються у довгострокове інвестиційне кредитування. По-п'яте, у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу, важливо дослідити обсяг і структуру податкових платежів банків до бюджету і оцінити виконання банками своїх податкових зобов'язань перед державою і суспільством.

Отже, можна зробити висновок, що прийняття Податкового кодексу не вирішило повною мірою ключових питань у сфері оподаткування банківської діяльності. Все ще залишається необхідність у вдосконаленні та розгляді головних норм оподаткування банківського сектору.

4. Основну частину фінансових інвестицій банківського сектора становлять державні цінні папери, прибутковість по яких залишається досить низькою. Якість дохідних активів банківської системи залишається досить низькою, попри активну роботу банків з розчищення балансів (включаючи переуступку, списання та примусове стягнення проблемної заборгованості).

5. На сьогодні, оподаткування комерційних банків України здійснюється на загальних засадах, що зумовлено відсутністю окремих законодавчих актів, які б регулювали дане питання. Це є суттєвим недоліком, оскільки не дозволяє врахувати особливості банківської діяльності та забезпечити достатній внесок банківської системи в економічне зростання.

Податок на прибуток займає особливе місце в податковому регулюванні банківської діяльності. Він має найбільшу питому вагу у величині податкових платежів, що здійснюють банки, і є другим за значущістю податком, який формує бюджет. Ставка податку на прибуток банків не відрізняється від ставки податку на прибуток підприємств, і з 1 квітня 2012 року становить 21%.

За підсумками 2012 року відбулося поступове покращення основних фінансових показників банківської системи, але при цьому загальна сума сплаченого податку на прибуток комерційних банків скоротилася на 45%.

Основними причинами зменшення обсягів сплати податку на прибуток з комерційних банків були наступні:

- економічна та фінансова криза (починаючи з другої половини 2008 року по 2010 рік), наслідками якої стали значні збитки у діяльності банківської системи України;

- прийняття Закону України, який зобов'язав комерційні банки формувати страховий резерв та відносити його на валові витрати;

- ухилення банків від оподаткування внаслідок застосування схем мінімізації прибутку;

- диспропорції в податковій системі України.

Таким чином, протягом останніх років частка податкових надходження від податку на прибуток комерційних банків до Державного бюджету України не перевищувала 6-8%.

6. Досліджено податкове законодавство щодо можливостей ухиляння банківськими установами від оподаткування податком на прибуток та обґрунтованість надання пільг при оподаткуванні банківських установ з огляду на специфіку їх діяльності. Був зроблений висновок, що обґрунтованих підстав для звільнення від ПДВ вартості основних банківських послуг, на нашу думку, немає.

Таким чином, положення нового Податкового кодексу України, які стосуються оподаткування комерційних банків, потребують істотного доопрацювання, яке слід розпочати з визначення того, які завдання держава ставить перед банківським сектором на цьому етапі розвитку суспільства.

Вирішення відповідних завдань, які є актуальними на наш погляд, потребуватиме встановлення різної ставки податку на прибуток підприємств комерційних банків за різними операціями, залежно від їх суспільної корисності, а також часткового скасування наданих комерційним банкам несправедливих і необґрунтованих пільг з податку на додану вартість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України Про банки і банківську діяльність http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14

2. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/15-93

3. Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран / Под общ. ред. проф. Л.П. Павловой. - Т. 1. Книга 1. - М.: АО “Финстатинформ”, 1994. - С. 16

4. Орлова В.О., Шунькіна Г.О. Податкове навантаження комерційних банків як фактор розвитку економіки на сучасному етапі// Тематичний збірник наукових праць. -2010, вип. 30, том1 [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tiru/2010_30_1/Orlova

5. Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010: http://www.rada.gov.ua/.

6. Павловський Г. Податковий кодекс. Стислий огляд змін, що матимуть суттєвий вплив на діяльність фінансового сектору / Г. Павловський, В. Чорновол, Т. Кожушко // Фінансові послуги. ПК України. - 22.12.2010. - С.

7. Сербина О.Г. Вплив оподаткування на дохідність і напрями розвитку банківської діяльності / О.Г. Сербина // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.4. - С. 262 - 268

8. І.В. Оподаткування банків [Tекст] : навчальний посібник / Сало І.В., Д'яконова І.І., Євченко Н.Г. - Суми : ВТД «Університетська книга», 2010. -208 с.

9. Сало І.В., Євченко Н.Г. Податковий менеджмент у банку [Текст] монографія / І.В.Сало, Н.Г.Євченко - Суми: ВДНЗ «УАБС НБУ», 2009 - 187 с.

10. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні [електронний ресурс] : наказ Державна податкова адміністрація України (ДПА) № 441 від 11.10.2005 - режим доступу // http://ua-info.biz/legal/baseft/ua-smwxqe/str6.htm

11. Закон України"Про банки і банківську діяльність". [Електронний ресурс]. - Доступ-ний зhttp://www.zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.

12. Основні показники діяльності банків України. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.bank.gov.ua.

13. Забезпечення умов стабільного функціонування банківського сектору України [Текст]: монографія / за заг. ред. канд. екон. наук., доц. О.М. Колодізєва. -Харків : Вид. ХНЕУ, 2010. -312 с.

14. Чмутова,И.М. Развитие интеграционно-глобализационных процессов в банковской системе Украины [Текст]/ И.М. Чмутова, Е.М. Ази-зова, Ю.С. Тысячная // Бизнес Информ. -2011. -№2 (1). -С.17-19.

15. Інформація про власників істотної участі у банку за станом на 01.04.2012 [Електронний ресурс]. -Режим доступу:http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=51343. -12.12.2012.

16. Пилипенко В.В. Вплив іноземного капіталу на фінансову стійкість банківської системи України [Електронний ресурс] / В.В. Пилипенко. -Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VDU_ekon/2011_1/1/278.pdf. -12.12.2012.

17. Правик,Ю. Банківська система України в період фінансової кризи: впровадження антикризових заходів [Текст] / Ю. Правик //Банківська справа. -2011. -№ 1. -С. 76-88.

18. Банківська система України : становлення і розвиток в умовах глобалізації економічних процесів [Текст]: монографія / О.В. Дзюблюк, Б.П. Адамик, Г.Р. Балянт [та ін.]; за ред. О.В. Дзюблюка. -Тернопіль: Астон, 2012. -358 с.

19. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI- [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

20. Литвиненко Є.О. Податкове стимулювання інвестиційної діяльності промислових підприємств. [Текст] / Є.О.Литвиненко // Фінанси України. - 2004. - №11.- С. 33-34.

21. Пашкурова Н.П. Оподаткування прибутку комерційних банків: тенденції та проблемні аспекти [Електронний ресурс]: Міжнародна науково-практична інтернет- конференція "Соціум. Наука. Культура" - Режим доступу: http://intkonf.org/pashkurovanp-opodatkuvannya-pributku-komertsiynih-bankiv-tendentsiyi-ta-problemni-aspekti/

22. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI- [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

23. Сайт Української асоціації банків. - Режим доступу : [http://aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=137&menu=20&Itemid=41]Надійшла 21.04.2011__

24. Українські банки скоротили сплату податків майже в півтора рази [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tsn.ua/groshi/ukrayinski-bankiskorotili-splatu-podatkiv-mayzhe-v-pivtora-razi.html. - Назва з домашньої сторінки Інтернету

25. Бабійчук, А. П. Стимулювання банківського інвестування: світові тенденції [Електронний ресурс] / аціональна бібліотека ім. В.І. Вернадського. - Режимдоступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/22_12/202_Bab.pdf.

26. Тищенко О. М. Вдосконалення системи оподаткування банків в умовах кризової економіки[Електронний ресурс] // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. - 2010. - № 2. - С. 11-

27. Тыртышный С.А. Зарубежный опыт налогообложения коммерческих банков / С.А. Тыртышный. // Финансы. - 2007, № 7. - С.24.

28. Литвиненко Я.В. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. пос./ Я.В. Литвиненко, І.Д.Якушик. - К.: МАУП, 2008. - С.104.

29. Реверчук Н.Й. Зарубіжний досвід податкового регулювання банківської діяльності та його застосування в Україні / Н.Й. Реверчук. // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008, вип.. 18.5. - С. 224-225.

Размещено на Allbest.ru