Недержавні цінні папери

К-т рах. № 161 "Кореспондентський рахунок" - при погашенні позики в безготівковому порядку або з рахунку № 031 "Каса" - при погашенні облігацій готівковими коштами.

Рахунки по обліку грошових коштів кредитуються також на номінальну вартість облігацій, що погашаються.

Якщо облігації при первинному їх розміщенні були реалізовані з дисконтом, тобто по ціні нижче номінальної вартості, з віднесенням різниці на рахунок № 941 "Витрати майбутніх періодів", то списання цієї суми проводиться додатково проводкою:

Д-т рах. № 970 "Операційної витрати"

К-т рах. № 941 "Витрати майбутніх періодів".

Вказаний порядок застосовується тільки для тих облігацій, термін обігу яких не перевищує одного року. Якщо термін обігу облігацій перевищує один рік і облігація була реалізована при первинному розміщенні з дисконтом, то застосовується інший порядок списання витрат майбутніх періодів по цій облігації.

У цьому випадку частина різниці між номінальною вартістю облігації і ціною її реалізації (дисконту), віднесеною на рахунок № 941 "Витрати майбутніх періодів" в останній робочий день кожного року списується в сумі, що відноситься до звітного року, на рахунок № 970. Ця сума визначається по формулі

С = В * д/Д,

де С - сума витрат майбутніх періодів, що відносяться до звітного року;

В - сума, віднесена на рахунок № 941 "Витрати майбутніх періодів" як різниця між номінальною вартістю облігації і фактичною ціною реалізації (дисконт);

д - термін обігу облігації в звітному році

Д - загальний термін обігу облігації.

У 1994 р. один з окружних банків , банк "Аваль" в числі перших здійснив випуск в обіг конвертованих цінних облігацій, умови випуску і обігу яких можуть представляти певний інтерес для інших комерційних банків України. Вони полягали в наступному. Конвертована облігація (КО) засвідчувала відносини позики між банком і держателем ДО. По настанню періоду конвертації ДО підлягали обміну на звичайні (привілейовані) акції шостого випуску номінальною вартістю 100 крб. кожна, в пропорції - одна ДО на одну акцію. Держатель ДО мав право на отримання прибутку по ДО у вигляді відсотків (в розмірі 35% річних).

Випуск ДО виготовлявся в безготівковій формі. Розрахунки здійснювалися шляхом записів на рахунках.

ДО випускався терміном обігу 1 рік. Конвертація ДО в звичайні (привілейовані) іменні акції шостого випуску виготовлялася на протязі двох місяців для всіх держателів ДО, зареєстрованих в "Реєстрі держателів ДО" за станом на 31 серпня 1995 р. За рішенням ради банку, конвертація ДО в акції могла бути зроблена раніше встановленого терміну.

ДО не може служити розрахунковим або платіжним засобом за продані товари, надані послуги.

Право вимоги по ДО могло бути передано тільки юридичним (фізичним) особам, зареєстрованим (що проживає) на території України.

Відсотоки по ДО нараховувалися за повний розрахунковий період, в якому придбана ДО, незалежно фактичної дати придбання. Відсотоки нараховувалися на номінальну вартість ДО один раз в розрахунковий період, тривалість якого становила три місяці, а також при достроковій конвертації.

ДО не могли обертатися на повторному ринку. Новий власник ДО або його представник після реєстрації операції інвестиційним інститутом або біржею зобов'язаний був повідомити банку про свої права на володіння ДО для внесення відповідних змін в "Реєстр держателів ДО".

При настанні періоду конвертації ДО обмінювалися на звичайні (привілейовані) іменні акції шостого випуску. Держателеві ДО виплачувалися нараховані за останній звітний період відсотоки, а також не отримані ним відсотоки за попередні розрахункові періоди.

Після закінчення терміну конвертації (з 15.09.95 м. до 15.11.95 м.) держатель ДО втрачав право на конвертацію ДО звичайні (привілейовані) іменні акції шостого випуску, але мав право на отримання номінальної вартості ДО і нарахованих за останній розрахунковий період відсотків, а також не отриманих відсотків за попередні звітні періоди.

ДО забезпечувалися страховим і резервним фондами банку, а також всім його майном.

Банківські облігації в Україні не отримали широкого поширення. Однак в інших країнах облігації банків - найбільш популярний вигляд цінних паперів. Так, в Німеччині, наприклад, банки випускають найбільше число облігацій, значна частина яких забезпечується заставою або державними гарантіями. На основі випуску власних облігацій німецькі банки формують стійкі середньорічні довгострокові ресурси, але щоб дістати право на їх випуск, вони повинні виконати цілий ряд умов.

Листом НБУ від 23.02.95 м. № 26 "Про операції комерційних банків з векселями і змінах в порядку бухгалтерського обліку банківських операцій з векселями" визначається наступний порядок бухгалтерського обліку операцій комерційних банків з векселями.

Випуск власних векселів з вказівкою вексельної суми в українських гривнях проти платежу одержувача векселя комерційні банки оформляють наступними проводками:

Д-т рах. № 021 "Каса", кореспондентського рахунку банку або розрахункового рахунку клієнта банку - по фактичній ціні продажу

К-т рах. № 196 "Банківські акцепти і власні векселі" - у вексельній сумі.

При продажу векселя по ціні, нижче його номінала, різниця між номіналом векселя і фактичною ціною його реалізації (дисконт) відноситься в дебет рахунку № 941 "Витрати майбутніх періодів" по окремому особовому рахунку, відкритому для даного векселя.

Якщо термін погашення векселя доводиться на наступний рік, то при закінченні звітного року сума дисконту, яка відноситься на рік, що закінчується, списується в дебет балансового рахунку № 970 "Операційні і різні витрати".

При погашенні банком власного векселя з номіналом в гривнях по закінченні терміну обігу робиться проводка на суму його номінала:

Д-т рах. № 196 "Банківські акцепти і власні векселі"

К-т рах. № 031 "Каса", кореспондентський рахунок банку або розрахунковий рахунок клієнта банку.

При випуску банком власного векселя до настання терміну платежу по ньому по ціні, відмінній від номінала векселя, робиться проводка:

Д-т рах. № 196 "Банківські акцепти і власні векселі" - на суму номінала

К-т рах. № 031 "Каса", кореспондентського рахунку банку або розрахункового рахунку клієнта банку - на суму фактичної ціни викупу.

Різниця між номіналом векселя і фактичною ціною його викупу відноситься на рахунок № 960 "Операційна і різні прибутки" по статті "Інші прибутки" або на рахунок № 970 "Операційна і різної витрати" по статті "Іншої витрати".

Якщо вексель викуплений до настання терміну погашення з метою подальшого його продажу, він приходується по номіналу на позабалансовий рахунок № 9978 "Викуплені до терміну погашення власні цінні папери". Номінал повторно реалізованих векселів списується у витрату позабалансового рахунку № 9978 "Викуплені до терміну погашення власні цінні папери".

Якщо вексель викуплений до настання терміну платежу з метою його погашення, вексельна сума цього векселя списується з рахунку № 196 "Банківські акцепти і власні векселі", вексель знімається з обліку.

Нараховані і виплачені відсотоки за власними векселями з номіналом як в гривнях, так і у іноземній валюті відносяться на собівартість послуг, що надаються банками (балансовий рахунок № 970).

Купівля (облік, дисконтування) банками векселів інших осіб оформляється наступними бухгалтерськими проводками:

При купівлі векселя з номіналом в гривнях:

Д-т рах. № 195 "Враховані банком векселі" - на вексельну суму К-т рах. № 031 "Каса", кореспондентський рахунок банку або розрахунковий рахунок продавця - клієнта банку - на фактичну ціну векселя.

К-т рах. № 947 "Прибутки майбутніх періодів по цінних паперах" - на суму дисконту.

Одночасно номінал придбаного векселя записується в прихід позабалансового рахунку № 9974 "Придбані цінні папери з номіналом в гривнях". При купівлі векселя з номіналом у іноземній валюті:

Д-т рах. № 085 по особовому рахунку "Враховані банком векселі в іноземній валюті" - на вексельну суму

К-т рах. № 072 "Рахунки у іноземних банків",

№ 070 "Поточні рахунки у іноземній валюті",

№ 060 " Готівкова іноземна валюта і платіжні документи в іноземній валюті"

№ 080 "Рахунки у банків - резидентів РФ у іноземній валюті" - на фактичну ціну векселя.

К-т рах. № 076 "Розрахунки по інших іноземних операціях" по особовому рахунку "Дисконт, по врахованим банком векселям з номіналом у іноземній валюті" (пасивний) - на суму дисконту.

Одночасно номінал придбаного банком векселя з вказівкою вексельної суми у іноземній валюті приходується на позабалансовий рахунок № 977 "Придбані цінні папери з номіналом у іноземній валюті".

При надходженні від платника коштів в погашенні врахованого банком векселі робляться наступні проводки на вексельну суму:

При погашенні векселя з номіналом в украінських гривнях:

Д-т рах. № 031 "Каса", кореспондентський рахунок або розрахунковий рахунок платника - клієнта

К-т рах. № 195 "Враховані банком векселі".

Одночасно номінал погашеного векселя списується у витрату позабалансового рахунку № 9974 "Придбані цінні папери з номіналом в гривнях.

При погашенні векселя з номіналом у валюті:

Д-т рах. № 072 "Рахунки у іноземних банків",

№ 070 "Поточні рахунки у іноземній валюті",

№ 060 "Готівкова іноземна валюта і платіжні документи в іноземній валюті"

№ 080 "Рахунки у банків - резидентів України у іноземній валюті".

Одночасно номінал погашеного векселя списується у витрату позабалансового рахунку № 9977 "Придбані цінні папери з номіналом в іноземній валюті". Одночасно відбувається зарахування суми дисконту, отриманого по придбаному векселю з номіналом в гривнях, наступного проводкою:

Д-т рах. № 947 "Прибутки майбутніх періодів по цінних паперах"

К-т рах. № 960 "Операційні і різні прибутки".

Дисконт у іноземній валюті списується наступною проводкою:

Д-т рах. № 076 "Витрати по інших іноземних операціях" по особовому рахунку "Дисконт по врахованих векселях з номіналом у іноземній валюті" (пасивний)

К-т рах. № 960 "Операційна і різні прибутки".

У разі не погашення в термін векселя, що знаходиться в портфелі банку, основним боржником векселя повинен бути пред'явлений протест у встановленому порядку.

Однак незалежно від здійснення протесту номінал не погашеного векселя відноситься на рахунок № 197 "Враховані банком векселі, не оплачені в строк" або на рахунок № 086 "Враховані банком векселі з номіналом в іноземній валюті, не оплачені в строк". При цьому робляться проводки на вексельну суму, наприклад:

Д-т рах. № 197 "Враховані банком векселі, не оплачені в термін"

К-т рах. № 195 "Враховані банком векселі" (для векселів з номіналом в гривнях).

При здійсненні проспектів векселів в органах нотаріата комерційний банк відносить суму витрат по здійсненню протесту в дебет рахунку № 970 "Операційні і різні витрати" по статті "іншоі витрати" в кореспонденції з рахунками по обліку грошових коштів.

У аналітичному обліку до балансового рахунку № 197 ведуться окремі особові рахунки по векселях, не оплачені в необхідний термін. Пені і штрафи по векселю нараховуються в порядку, передбаченому ст. № 48, 49 "Одноманітні Закони про перевідний і простий вексель".

На завершення хотілося б відмітити, що питання бухгалтерського обліку векселів комерційними банками продовжують залишатися актуальними.

Національний банк постійно проводить роботу по підготовці і здійсненню переоблікових операцій.

2.3 Облік розподілу акцій клієнтів банку

У зв'язку з формуванням фондового ринку отримує розвиток і така функція комерційних банків, як посередництво в операціях з цінними паперами. На відміну від деяких розвинених країн дія наших комерційних банків на ринку цінних паперів не обмежуються. Вони можуть виробляти різноманітні операції з цінними паперами.

Відповідно до Положення про випуск і обіг цінних паперів і фондових біржах, банки мають право виступати в якості інвестиційних інститутів, які можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередник (інвестиційного брокера). Виступаючи як фінансовий брокер, банки виконують посередницькі (агентські) функції по купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на основі договору комісії або доручення.

Якщо банк бере на себе роль інвестиційної компанії, то він займається організацією випуску цінних паперів і видачею гарантій по їх розміщенню в користь третьої особи.

Траст - це операції по управлінню коштами, зокрема цінними паперами, клієнта, здійснюваних від свого імені і за дорученням клієнта на основі договору з ним.

Трастові (довірчі) операції є новими для нашої банківської практики.

Впровадження їх стикається сьогодні з серйозними проблемами і раніше усього з тим, що в країні відсутнє правове забезпечення інституту довірчої власності.

У сучасних умовах в Україні найбільш реальними є трастові послуги, що надаються по операціях з цінними паперами, так звані агентські послуги. До них можна віднести:

управління активами - проведення операцій з цінними паперами, здійснення інвестицій за дорученням клієнта, наприклад, купівлю-продаж паперів, формуванню портфеля.

послуги по первинному розміщенню цінних паперів:

розміщення акцій на фінансових ринках (емісія);

ведіння реєстру акціонерів;

виплата щорічного прибутку акціонерам.

Причина зацікавленості банків в розвитку трастових послуг цілком ясна. Таким чином, банки прагнуть залучити максимально більше кількість ресурсів, причому з незначними витратами. Далі, формуючи портфель цінних паперів і надалі управляючи їм, банки отримують доступ до управлінню фірмою. І нарешті, за послуги, що надаються банк отримує комісійну винагорода, яка є однією з статей прибутків банку.

Трастові операції по розподілу акцій клієнтів банку оформляються тими ж проводками по цінних паперах, які були вказані в пункті 2.1. даної курсової роботи.

Обслуговування клієнта починається з відкриття йому рахунки "депо" - рахунки для зберігання цінних паперів.

Одночасно з відкриттям рахунку укладається договір на його обслуговування, згідно з яким банк проводить по рахунку в межах своєї компетенції всі види операцій з цінними паперами, за винятком заборонених законодавством.

Далі клієнт оплачує послуги банку по операціях з цінними паперами в певному розмірі від номінальної вартості паперів. Оплата проводиться по кожній конкретній ситуації на протязі трьох банківських днів з моменту здійснення операції шляхом перерахування суми на кореспондентський рахунок банку.

Наступним виглядом трастових послуг, що надаються клієнтам банку, є ведіння реєстру акціонерів і реєстрація операцій з цінними паперами, які на сьогоднішній день життєво необхідні для підприємств, що приватизуються.

Вказана послуга потрібна, для того щоб операція по купівлі-продажу була дійсна, тобто мала юридичну силу, вона повинна бути зареєстрована інвестиційним інститутом.

Ведіння реєстру включає в себе: формування реєстру по підсумках закритої підписки; внесення змін по підсумках чекових аукціонів; видача виписок з реєстру; зміна статутного капіталу за результатами інвестиційних торгів; операції по перепродажу акцій при умові, що операція зареєстрована в іншому інвестиційним інституті; операції по перепродажу акцій при умові, що ми реєструємо операцію; видача різних звітів; видача списку по нарахованих дивідендах.

Внесенню змін в реєстр передує розрахунок нового номінала акцій і відповідно нової кількості акцій. Після зміни номінала акції всім акціонерам видаються нові виписки з реєстру, а старі вилучаються.

Зміни в реєстр вносяться також і за результатами інвестиційних торгів. Суть механізму інвестиційних торгів в тому, що при продажу пакету акцій підприємства перевага віддається тим інвесторам, які зобов'язуються вкласти в розвиток даного підприємства інвестиції в більшому об'ємі.

Банк може виступати агентом по перепродажу цінних паперів клієнта в випадку реєстрації операції як в банку, де він знаходиться на реєстровому обслуговуванні, так і при реєстрації в іншому інвестиційному інституті.

Всі види послуг по обслуговуванню реєстру акціонерів банк надає за комісійну винагорода. Таким чином, банк при веденні реєстру акціонерів має певний прибуток, а також вичерпну інформацію про клієнтів.

Обов'язковим елементом політики трастових підрозділів є чітке обгрунтування клієнтам управлінської стратегії. Наївно вважати, що клієнт буде задовольнятися заспокійливими запевненнями банку про стабільності своєї роботи, прихильності кращим традиціям банківської діяльність. Отримуючи інформацію по різних каналах клієнт буде вимагати від керівника трастом максимально ефективних управлінських рішень. Світова практика свідчить, що найбільшого успіху домагаються ті банки, які в трастовому бізнесі орієнтуються на ризикованість вище "помірної", що виражається в так званій агресивній управлінській стратегії або в агресивному управлінні довірчою власністю.

Агресивне управління довірчою власністю включає в себе в першу чергу прагнення банком поліпшити показники керованих капіталів, активно аналізувати, прогнозувати і "випереджати" ринок. Така діяльність передбачає ряд операцій з довіреними активами, в тому числі:

заміщення одних цінних паперів іншими, зокрема, придбання для клієнтів таких акцій, ціни на які занижені і повинні зростати в найближче час;

продаж частини активів;

купівлю додаткових активів;

диверсифікацію капіталу з урахуванням поточної ринкової кон'юнктури.

Планування діяльності трастового підрозділу здійснюється на основі вироблених банком принципів.

Швидке впровадження на практиці трастових відносин в області приватизація і в сфері приватного бізнесу диктує необхідність законодавчого урегулювання даного вигляду правовідносон. У зв'язку з цим прийнятий в грудні 1993 р. Указ Президента України "Про довірчу власність (трасти)" № 2296, що регламентує довірчі відносини з приводу управління власністю, є вельми актуальним. Однак в даному документі існує багато спірних моментів. Дія указу розповсюджується на акції акціонерних товариств, створених при приватизації державних підприємств, закріплених в федеральної власності в порядку, встановленому законодавством України про приватизацію. Крім вищезгаданого указу, існує ще концепція довірчого управління, яка була закладена в основу проекту Закону РФ "Про довірче управління майном".

Розглянуті вище нормативні документи мають як сильні так і слабі сторони, обговорення яких продовжиться, ймовірно, ще досить довго; однак для успішного розвитку трастових відносин в Україні необхідно, щоб ринок отримав збалансований і єтичний закон про траст, що дозволяє широко і ефективно використати даний вигляд правовідносин, формуючи і розвиваючи при цьому цивілізовані форми управління майном застосовно до всіх видів власності.

2.4 Створення резервів під обезцінювання цінних паперів

Порядок створення резервів під обезцінювання цінних паперів викладений в Листі НБУ "Про порядок створення резервів під обезцінювання цінних паперів" від 08.12.94 № 127.

У зв'язку з "Положенням про особливості визначення податкової бази для сплати податку на прибуток банками і іншими кредитними установами", затвердженою постановою Уряду України від 16 травня 1994 р. № 490 НБУ встановлює:

У перший робочий день кожного кварталу проводиться переоцінка вкладень комерційного банку і його філіали і кредитної установи в цінні папери.

По реальній ринковій вартості переоцінюються вкладення в наступні цінні папери:

в акції акціонерного товариства, що враховуються на балансовому рахунку № 191 "Вкладення в акції акціонерного товариства";

в недержавні боргові зобов'язання, що враховуються на балансовому рахунку № 193 "Вкладення в недержавні боргові зобов'язання"; в інші цінні папери по спеціальній вказівці НБУ.

Переоцінка проводиться по середній ринковій ціні на останній робочий день минулого кварталу.

Національний Банк України повідомляє наступні критерії, в відповідності з якими цінні папери з одним державним реєстраційним номером відносяться до цінних паперів з ринковою котирування для цілей створення резервів під їх обезцінювання по підсумках завершеного кварталу:

Включення в лістинг цінних паперів не менш ніж на одній фондовій біржі або фондовому відділі товарної біржі;

середньомісячний біржовий оборот по підсумках звітного кварталу - не менше 5 млн. крб.;

публікація офіційного біржового котирування цінних паперів в пресі ;

відсутність обмежень на обігу цінного паперу.

У випадку, по цінному паперу, що задовольняє вказаним критеріям, ринкова ціна за станом на останній робочий день минулого кварталу виявиться нижче балансовій вартості цінного паперу, то комерційний банк або установу зобов'язаний створити резерв під обезцінювання вкладень в цінні папери в розмірі зниження середньої ринкової ціни відносно балансової вартості. При цьому сума резерву не повинна перевищувати 50% від її балансової вартості. При створенні резерву робиться наступна проводка:

Д-т рах. № 970 "Операційна і різної витрати" по статті "Інші витрати"

К-т рах. № 944 "Резерви під обезцінювання вкладень в цінні папери".

Резерви створюються для кожного цінного паперу незалежно від збереження або збільшення вартості всіх цінних паперів.

Переоцінка вкладень в цінні папери приводить до створення резервів під їх обезцінювання, але не міняє балансової вартості цінних паперів, що рахуються на рахунках №№ 191, 193.

Перевищення ринкової вартості ціною паперу над її балансового вартістю не супроводиться бухгалтерськими проводками.

Банки і кредитні установи по підсумках кварталу повинні проводити коректування створених раніше резервів під обезцінювання вкладень в цінні папери з урахуванням кількості цінних паперів і ринкової вартості.

Якщо по підсумках звітного кварталу ринкова вартість цінного паперу, під яку раніше був створений резерв під обезцінювання, підвищилася зверх ринкової ціни, яка використовувалася як базова для створення резерву по підсумках попереднього звітному кварталу, то сума резерву під обезцінювання даного паперу коректується у бік зменшення аж до повного перерахування коштів з резерву на рахунок прибутків звітного кварталу .При цьому робиться наступна проводка:

Д-т. рах. № 944 "Резерви під обезцінювання вкладень в цінні папери"

К-т рах. № 960 "Операційна і різні прибутки".

Якщо по підсумках звітного кварталу ринкова вартість цінного паперу, під яку раніше був створений резерв під обезцінювання, знизилася відносно ринкової ціни, яка використовувалася як базова для створення резерву по підсумках попереднього звітному кварталу, сума резерву під обезцінювання даного паперу коректується у бік збільшення, тобто проводиться до нарахування резерву до необхідного розміру. При цьому сума резерву під обезцінювання вкладень в цінні папери не повинна перевищувати 50% балансових вартості цього паперу.

У цьому випадку робиться наступна проводка:

Д-т рах. № 970 "Операційна і різної витрати" по статті "Іншої витрати"

К-т рах. № 944 "Резерви під обезцінювання вкладень в цінні папери".

Якщо цінний папір, в який вкладені кошти банку не задовольняє критеріям, відповідно до яких цінні папери з одним реєстраційним номером відносяться до цінних паперів з ринковою котирування для цілей створення резервів під їх обезцінювання по підсумках завершеного кварталу, за ринкову вартість за станом на останній робочий день звітного кварталу приймається фактична ціна купівлі ціною паперу, зменшена в два рази.

При реалізації цінного паперу, для якої раніше був створений резерв під обезцінювання, сума резерву перераховується на рахунок № 960 "Операційна і різні прибутки".

При цьому робиться проводка:

Д-т рах. № 944 "Резерви під обезцінювання вкладень в цінні папери"

К-т рах. № 960 "Операційна і різні прибутки".

Резерви під обезцінювання цінних паперів, створені у відповідності з раніше діючим добре-таки, списуються на балансовий рахунок № 981 "Прибутки і збитки до звітного року" в терміни не пізніше за проведення чергове збори акціонерів. При цьому робиться наступна проводка:

Д-т рах. № 944

К-т рах. № 981.

Висновок

У наш час ринок цінних паперів України є ще досить аморфним. Немає поки що чіткого розмежування між первинним і повторним, біржовим ринком. Представлений він в основному фондовими і товарними біржами, які поглинають основний потік приватних цінних паперів.

Розвиток первинного ринку цінних паперів в структурі всього ринку можливо лише при розвитку наступних умов:

більше за широку і активну приватизацію підприємств, компанії і асоціації;

створення посередників - інвестиційних банків і брокерських фірм, які могли б здійснити посередницьку функцію між емітентами і покупцями так, як це прийняте в світовій практиці, зокрема США, Канаді, Англії, Японії;

більш широкої реалізації облігацій компаній і підприємств. На Заході основна частина фінансування (70 - 95 %) ринку цінних паперів здійснюється за рахунок випуску облігацій корпорацій і компаній. Саме первинний ринок там базується на облігаціях, а головним посередником розміщення є інвестиційні банки.

Український ринок значно відстає від світового ринку. Але, в найближчий час при скороченні інфляції можливо чекати розвиток ринку корпоративних цінних паперів (акції, облігації, векселя), що може благотворно вплинути на економіку. Так емісія акцій як відомо є найбільш дешевою формою кредитування, і тим більше безстрокової.

При всьому різноманітті видів цінних паперів дозволених до випуску і звертанню (акції, облігації, векселя, варанти, ф'ючерси, опціони) існує можливість конструювання цінних паперів, а це в свою чергу має на увазі включення властивостей декількох цінних паперів в одну, тобто в ту що конструюємо.

Але при всьому цьому ринок цінних паперів має багато проблем. У першу черга це проблема захисту інвесторів від фінансових злочинців і шахраїв. Для цього треба укріпити законодавчу базу. Другої гострої проблемою є слабка інфраструктура ринку.

Розв'язання цих двох проблем повинно підвищити довір'я до українського ринку і збільшити приток капіталу в Україну.

Щоб вийти на світовий рівень, наші професійні учасники ринку цінних паперів повинні значно підвищити якість своєї роботи. Вирішити цю проблему слідує введенням більш високих стандартів для вітчизняних учасників. Тільки на основі високих вимог можна буде здійснити ліцензування брокерської і ділерської діяльності.

Таким чином, перед українським ринком цінних паперів стоїть ще багато невирішених задач, однак, думається їх рішення в найближчому майбутньому реально (хоч і не віриться ).

Список литературы

1. Закон України "Про ринок цінних паперів"

Закон України "Про акціонерні товариства "

3. Закон України "Про банки і банківску діяльність"

4. Указ Президента України "Про довірчу власність (траст)"

5. Положення про випуск и обіг цінних паперів і фондових біржах в Україні

6. Положення про акціонерні товариства в Україні.

Інструкция НБУ "Про правила випуску і реєстрації цінних паперів

кредитними організаціями на території України".

Алексеев М.Ю. "Практика выпуску приватних цінних паперів".

Бухгалтерский учёт № 7. - М.: Финансы и статистика, 1994г.

9. Алексеев М.Ю. "Ринок цінних паперів". - М.: Финансы и статистика.

10. Варант виходить на ринок // Экономика и жизнь, 1996 г., № 42, с.7

Дробозина Л.А., Окунева Л.П., и др. "Фінанси. Грошовий обіг.Кредит". -

М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997 г., - 479 с.

12. Витоки прибутку - ADR // Экономика и жизнь, 1996 р., № 43, с.6

13. Колесніков В.И., Кроливецька Л.П. "Банківска спріва". - М.: Финансы и

статистика, 1997 г., - 480 с.

14. Льюс Энджел и Бредли Бойд "Як купувати акції" Little Brown and

Company Boston Toronto 1982 г. Переклад: ПАІНС, 1992 г. Друк.

Проблемного Автономного Міжнародного Співробітництва за участии МП

Логос 1995г.

15. Міркін Я.М. "Цінні папери і фондовый ринок". - М.: Перспектива, 1995г.

Нові можливості товарного ф'ючерса // Экономика и жизнь, 1996 г.

17. Рассадина О.Л. "Вексельное обращение в России" // Деньги и кредит,

1994 г., № 2 , с.37-44

Фельдман "Вексельний обіг". Учбовий і довідковий посібник. - М.:

ІНФРА-М, 1995 г.

Размещено на Allbest.ru

...