Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства ДП "Придніпровська залізниця"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Оцінка ефективності використання майна і капіталу підприємства

1.1 Теоретичні основи методології здійснення аналізу

1.2 Аналіз наявності, складу і динаміки джерел формування майна

1.3 Аналіз рентабельності капіталу

1.4 Оцінка вартості капіталу

2. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

2.1 Завданням джерела інформації аналізу фінансових результатів

2.2 Вертикальний і горизонтальний аналіз фінансових результатів підприємства

2.3 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції

2.4 Аналіз розподілу і використання чистого прибутку

2.5 Аналіз показників рентабельності

2.6 Факторний аналіз показників рентабельності

2.7 Аналіз резервів зростання прибутку

3. Фінансовий аналіз балансу та звіту про фінансові результати підприємства

3.1 Вертикальний та горизонтальний аналіз балансу та звіту про фінансові результати

3.2 Аналіз фінансових коефіцієнтів

Висновки

Вступ

У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства, так і підприємств-партнерів. На теперішній час, в умовах ринкової економіки фінансовий аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає одним з головних інструментів управління діяльністю підприємств. В основі фінансового аналізу лежить аналіз та управління фінансовими ресурсами суб'єктів господарювання. Фінансовий аналіз є однією з найважливіших форм управління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб'єкта господарювання в ринковій економіці.

Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі виступає відокремлений структурний підрозділ «Пологівська дистанція колії» ДП «Придніпровська залізниця». В основі комерційного розрахунку закладено принцип підвищення ефективності виробництва в межах підприємства, а саме намагання отримати максимум ефекту при мінімумі затрат і обмежених ресурсах, а також маркетингова спрямованість діяльності, яка визначає поведінку на ринку. майно рентабельність прибуток баланс

Метою виконання курсової роботи є:

- поглиблення і закріплення теоретичних знань в області фінансового аналізу;

- придбання практичних навичок і умінь для самостійного рішення задач з аналізу фінансової звітності підприємств;

- оволодіння методикою і придбання навичок виконання горизонтального і вертикального аналізу основних форм фінансової звітності;

- отримання навичок розрахунків фінансових коефіцієнтів на основі інформації з фінансової звітності підприємств.

Задачею курсової роботи являється: навчитися розуміти зміст бухгалтерської фінансової звітності, її правове забезпечення, порядок проведення фінансового аналізу та документальне забезпечення і порядок здійснення.

1. Оцінка ефективності використання майна і капіталу підприємства

1.1 Теоретичні основи методології здійснення аналізу

Постійний - це та частина капіталу, яка перетворюється в засоби виробництва і в процесі виробництва не змінює своєї величини.

Змінний - це та частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає).

Поділ капіталу на постійний і змінний дає змогу з'ясувати, що постійний капітал виступає лише як передумова для створення й збільшення вартості. Створює і збільшує вартість тільки жива робоча сила, яка своєю конкретною працею переносить стару вартість, а абстрактною працею не лише відтворює вартість робочої сили, а й створює додаткову вартість.

Оскільки капітал постійно перебуває в русі, всі його три частини (грошова, виробнича та товарна) здійснюють кругообіг. Безперервний рух капіталу у сферах виробництва й обігу, послідовне повторення стадій кругообігу перетворюють його в оборот капіталу.

У зв'язку з тим, що різні частини капіталу обертаються з різною швидкістю, майно підприємства поділяють на майно довгострокового користування, яке перебуває в обороті більш як один рік, і майно, яке використовується протягом одного циклу і повністю переносить свою вартість на знов створену продукцію. Таке майно перебуває в обороті не більше від одного року. Іншими словами, весь капітал підприємства поділяється на основний і оборотний.

Чим більше співвідношення між основним і оборотним капіталом на користь останнього, чим коротші виробничі цикли, тим швидше може обертатись капітал.

Так, за джерелами формування капітал поділяють на власний і позиковий.

Власний капітал підприємства визначається вартістю його чистих активів, яку розраховують як різницю між вартістю майна підприємства та його зобов'язаннями. Власний капітал складається зі статутного, додаткового та резервного капіталу, нерозподіленого прибутку.

Позиковий капітал - це частка вартості майна підприємства, сформованого за рахунок зобов'язань, які в майбутньому мають бути погашені. До складу позикового капіталу входять довго- та короткострокові зобов'язання.

1.2 Аналіз наявності, складу і динаміки джерел формування майна

Поряд з аналізом структури активів для оцінки фінансового стану підприємства необхідним є аналіз структури пасивів, тобто джерел власних і позикових коштів, вкладених у майно. Співвідношення цих джерел визначає перспективи розвитку суб'єкта господарювання.

При аналізі джерел фінансових ресурсів, їх динаміки та структури слід мати на увазі, що оцінка структури джерел здійснюється як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами бухгалтерської інформації. Відповідно до цього існують різні підходи до аналізу.

Власний капітал складається з двох складових: інвестованого капіталу, тобто капіталу, вкладеного власниками в підприємство, та накопиченого, тобто створеного на підприємстві крім того, що був спочатку авансований власниками.

Энвестований капітал включає номінальну вартість простих та привілейованих акцій, а також додатково сплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. Перша складова інвестованого капіталу відображена в балансі підприємства статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу).

Накопичений капітал знаходить своє відображення у вигляді статей, які виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, фонд накопичення) [1].

Залежно від ступеня строковості позикові кошти поділяють на довгострокові та короткострокові. До довгострокових зобов'язань належать усі форми функціонуючого на підприємстві позикового капіталу зі строком його використання більше від одного року. До короткострокових зобов'язань відносять усі форми залученого на позиковій основі капіталу зі строком його використання до одного року.

Важливе значення в аналізі структури джерел коштів має оцінка раціональності (співвідношення власних і позикових коштів.)

Фінансування діючого підприємства за рахунок власного капіталу здійснюється, по-перше, через реінвестування прибутку і, по-друге, через збільшення капіталу підприємства (випуск нових цінних паперів). Якщо в процесі своєї виробничо-господарської діяльності підприємство в основному орієнтується на власні джерела, це приводить до зміцнення його стабільності та підвищення фінансової незалежності. Для банків та інших інвесторів така ситуація є більш надійною, оскільки виключає фінансовий ризик неповернення боргів. Разом з тим підприємства, що обрали таку стратегію фінансування, мають невисокий рівень дохідності, оскільки ефективність використання позикових коштів у більшості випадків більш висока, ніж власних. Якщо головним джерелом фінансування на підприємстві є позикові кошти, то виникає загроза різкого зменшення джерел фінансування в наступному періоді, причому як позикових, так і власних. Нарешті, оскільки величина зобов'язань і строки їх погашення наперед відомі, можна більш точно здійснювати фінансове планування грошових потоків. Отже, усі ці моменти мають бути враховані у фінансовому аналізі при оцінці раціональності структури пасивів [2].

До основних показників, що характеризують структуру капіталу, відносять коефіцієнт незалежності, коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт фінансування. їх розраховують за наведеними нижче формулами.

1. Коефіцієнт незалежності:

(1)

де: ВК - класний капітал;

?К - загальний капітал (валюта балансу).

Цей коефіцієнт розраховують як інвестори, так і кредитори підприємства, оскільки він характеризує частку коштів, вкладених власниками в загальну вартість майна підприємства. Теоретично вважається, що якщо коефіцієнт незалежності більший або дорівнює 50%, то ризик кредиторів мінімальний: продавши половину майна, сформованого за рахунок власних коштів, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання. Слід наголосити, що таке положення не може розглядатися як загальне правило. Воно потребує уточнення і врахування специфіки діяльності підприємства, його галузевої незалежності та впливу інших факторів.

2. Коефіцієнт фінансової стійкості:

ВК+ДПК

К_ФС = ---------------, (2)

? К

де: ДПК - довгострокові позикові кошти.

Значення коефіцієнта відображує частку довгострокових пасивів у складі сукупного капіталу, тобто тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час.

3. Коефіцієнт фінансування:

ВК

К_Ф = -------, (3)

ПК

де: ПК - позиковий капітал.

Коефіцієнт показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних, а яка - за рахунок позикових коштів. Ситуація, при якій величина коефіцієнта фінансування менша за одиницю (більша частка майна підприємства сформована за рахунок позикових коштів), може свідчити про загрозу платоспроможності і перешкоджати отриманню кредитів.

Продовжує аналіз структури джерел фінансування оцінки факторів, що впливають на співвідношення власних і позикових коштів відповідно, на фінансову стійкість підприємства. До числа важливих факторів, що обумовлені внутрішніми умовами роботи суб'єкта господарювання, відносять:

1 Спосіб розміщення джерел коштів в активах підприємства. У цьому проявляється нерозривний зв'язок пасивної та активної частини балансу. У процесі оцінки цього фактора перевіряють співвідношення: необоротних активів і джерел їх формування; оборотних активів і джерел їх формування; запасів і джерел їх формування. Перевірка відбувається на основі балансової моделі з урахуванням загального правила забезпечення фінансової стійкості:

НА + ОА = ВК + ДЗ + КЗ, (4)

де: НА - необоротні активи; ОА - оборотні активи; ВК - власний капітал; ДЗ - довгострокові зобов'язання; КЗ - короткострокові зобов'язання.

2. Швидкість одного обороту коштів. Підприємство, швидкість обороту коштів у якого вища, може мати більшу частку позикових джерел у сукупних пасивах без загрози для власної х платоспроможності і без збільшення ризику для кредиторів.

3. Співвідношення тривалості виробничо-комерційного циклу і строку погашення кредиторської заборгованості Чим більший період виробничо-комерційний цикл обслуговується капіталом кредитора, тим менша частка власного капіталу може бути у підприємства.

Необхідну підприємству (теоретичну) величину власного капіталу визначають виходячи з прямої пропорційної залежності, яка існує між критичним обсягом реалізації та власним капіталом і виражається таким співвідношенням:

ВК_Т V_р^к

_--------- = ------ (5)

П V_р

де: П - сукупні пасиви;

ВК_Т - теоретична величина власного капіталу;

V_р^к - критичний обсяг реалізації;

V_р - фактичний обсяг реалізації за період.

Звідси теоретична величина власного капіталу становитиме:

П ^.V_р^к

ВК_Т- = ---------- (6)

V_р

До складу власного капіталу відносять:

1. Статутний капітал, який характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування активів на початку його створення.

2. Додатковий капітал являє собою приріст вартості майна підприємства в результаті його дооцінки відповідно до встановленого порядку, безоплатного отримання майна в процесі здійснення капітальних вкладень, отриманого емісійного доходу [3].

3. Резервний капітал формується згідно із встановленим законом порядком за рахунок прибутку підприємства і має суворо цільове призначення. Він являє собою зарезервовану частину власного капіталу, що призначена для внутрішнього страхування господарської діяльності підприємства.

4. Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, отриманого в попередньому періоді та не використаного на споживання власниками і персоналом.

Позиковий капітал, який використовують суб'єкти господарювання, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов'язань. Такі фінансові зобов'язання в сучасній господарській практиці за строковістю погашення диференціюються так:

1) довгострокові фінансові зобов'язання, до яких належать усі форми функціонуючого на підприємстві капіталу зі строком його використання більш як

один рік. Основними формами цих зобов'язань є довгострокові кредити банку та довгострокові позикові кошти;

2) короткострокові фінансові зобов'язання, до яких відносять усі форми позикового капіталу зі строком його використання до одного року.

Окремо вивчають середню тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства, її розраховують за формулою:

Д ^. Кр.З

Т_Кр.З = ---------- (7)

С/В

де: Д - кількість днів досліджуваного періоду;

Кр.З - середні залишки кредиторської заборгованості;

С/В - повна собівартість виробництва.

1.3 Аналіз рентабельності капіталу

Коефіцієнти рентабельності капіталу характеризують його здатність генерувати необхідний прибуток у процесі господарського використання та визначають загальну ефективність формування капіталу підприємства. Для здійснення оцінки використовують такі основні показники: коефіцієнт рентабельності інвестованого капіталу; коефіцієнт рентабельності власного капіталу.

Перший показник характеризує рівень валового прибутку, що генерується сукупним капіталом підприємства. Його розраховують за формулою:

ВП

РЭК= --------, (8)

?К

де: ВП - загальна сума валового прибутку;

?К - величина інвестованого (загального) капіталу.

Другий показник характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство і визначається за формулою:

ЧП

РВК= -------, (9)

ВК

де: ЧП - загальна величина чистого прибутку [4].

ВК - величина власного капіталу.

Неважко помітити, що рентабельність власного капіталу та рентабельність сукупного капіталу тісно пов'язані між собою: |

ЧП ?К ЧП ?К

РВК= ------- . ------ = ------ . ----- . (10)

ВК ?К ?К ВК

Розширити факторну модель рентабельності власного капіталу можна за рахунок розкладу на складові частини показника рентабельності сукупного капіталу, тобто

ЧП V_p ?К ЧП V_p ?К

РВК= ------- . ------ ------= ----- . ----- . ----- (11)

?К V_p ВК V_p ?К ВК

Перший фактор - рентабельність продажу характеризує ефективність управління витратами і ціновою політикою підприємства. Другий фактор - коефіцієнт оборотності капіталу відображає інтенсивність його використання та ділову активність підприємства. Третій фактор - фінансова структура підприємства проявляє обрану підприємством політику в галузі фінансування. Чим вищий його рівень, тим вищий ступінь ризику банкрутства підприємства, але разом з тим вища дохідність власного капіталу.

Для того щоб привести алгоритм розрахунку цих трьох показників у залежність від одних величин, здійснимо деякі перетворення:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується за формулою:

 ОА

К_п.л. = ---- (12)

КП

де: ОА - оборотні активи;

КП - короткострокові пасиви.

Враховуючи його орієнтовне нормативне значення (1,5-2,0), запишемо:

ОА

К_п.л. = ------ = 2(1,5); (13)

КП

ОА = 2(1,5)КП.

2. Рентабельність власного капіталу:

ЧП

РВК= -------, (14)

ВК

ВК = ОА + НА-КП-ДЗ, (15)

де: НА - необоротні активи;

ДЗ - довгострокові зобов'язання.

Тоді вихідна формула набуде такого вигляду:

ЧП

РВК= ----------------------------, (16)

ОА + НА - КП - ДЗ

Якщо врахувати результати попередніх перетворень (ОА = 2(1,5)КП), то

ЧП

РВК= ----------------------, (17)

КП + НА - ДЗ

3. Коефіцієнт забезпеченості підприємства власними оборотними коштами:

ВОК

К_з= ----------, (18)

ОА

де: ВОК - власні оборотні кошти.

Враховуючи алгоритм розрахунку величини власних оборотних коштів:

ВОК = ОА-КП. (19)

Для того щоб кількісно визначити, на скільки відсотків підвищиться рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикового, використовують модель ефекту фінансового важеля:

ПК

ЕФВ = (РЭК(1-К_оп) - СВ)^. -------, (20)

ВК

де: РЭК(1-К_оп) - рентабельність інвестованого капіталу після сплати податків;

К_оп - коефіцієнт оподаткування (відношення суми податків до величини валового прибутку);

СВ - ставка відсотка за кредит (відношення величини загальної суми витрат, пов'язаних з обслуговуванням боргів, до їх середньорічної суми).

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

1) різниці між рентабельністю інвестованого капіталу та ставкою відсотків за кредит

[РЭК(1-К_оп) - СВ]; (21)

2) плеча фінансового важеля ЗК/ВК.

1.4 Оцінка вартості капіталу

Загальну суму коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, називають ціною капіталу. Її величина, або вартість капіталу, певною мірою визначається наявними у підприємства можливостями вибору джерел фінансування.

Така оцінка на підприємстві поступово здійснюється в кілька етапів: оцінка вартості власного капіталу; оцінка вартості позикового капіталу; оцінка середньозваженої ціни капіталу.

Перший підхід полягає в тому, що вартість власного капіталу визначається поточною вартістю дивідендів, які акціонери або отримують, або очікують отримати від підприємства. Логіка концепції полягає в тому, що явні або очікувані витрати чистого прибутку у вигляді дивідендів розглядаються як плата за власний капітал.

У зарубіжній практиці для розрахунку вартості власного капіталу таким способом використовують формулу:

Прогноз дивіденду на акцію

Ц_ак = ------------------------------------------ (22)

Поточна ринкова ціна акції

Включення у формулу прогнозного значення очікуваного темпу зростання дивідендів дає змогу уточнити розрахунок:

Прогноз дивіденду на акцію Очікуваний темп

Ц_ак = ------------------------------------------ . зростання дивідендів ' (23)

Поточна ринкова ціна акції

Однак використання цих формул у вітчизняній практиці ускладнюється відсутністю стабільної інвестиційної та дивідендної політики, стабільного рівня очікуваного чистого прибутку та деяких інших умов.

Тому спрощеним варіантом розрахунку є така формула визначення ціни власного капіталу:

Дивіденди, сплачені у звітному періоді

Ц_ак = ------------------------------------------------------- . (24)

Середня величина власного капіталу

На цьому припущенні ґрунтується другий підхід - дохідний, який передбачає включення повного розміру прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

У зарубіжній практиці одним зі способів практичної реалізації такого підходу є використання формули:

Очікуваний прибуток на акцію

Ц_ак = ---------------------------------------------- . (25)

Поточна ринкова ціна акції

Проблеми використання формули пов'язані з надійністю прогнозу очікуваного чистого прибутку і, власне, існуванням ринкової вартості акцій.

Варіантом розрахунку ціни власного капіталу в межах цього підходу є такий спрощений спосіб:

Чистий прибуток

Ц_ак = -------------------------- . (26)

Власний капітал

Так само, як і при дивідендному підході, аналітику необхідно обирати між історичним і прогнозним значенням показників, що беруть участь у визначенні ціни власного капіталу.

Третій підхід передбачає встановлення нормальної ринкової дохідності акцій, скоригованої залежно від ступеня ризику. Для використання цього підходу необхідна інформація про оцінку рівня дохідності вільних від ризику цінних паперів, оцінку рівня дохідності цінних паперів, середніх за ступенем ризику, характеристику величини ризику. Останнім параметром виступає коефіцієнт Я, який визначає величину систематичного ризику, тобто ризику, що виникає у результаті коливань дохідності на ринку цінних паперів.

При цьому підході використовують формулу:

R = Rj + Я (R_m - Rf), (27)

де: Rj - ставка дохідності за безризиковими вкладеннями;

R_m - середньорічний рівень дохідності звичайних акцій;

Я - коефіцієнт ”бета”. Складова Я (R_m - Rf) являє собою коригування на ризик у порівнянні з дохідністю вкладень, вільних від ризику.

2. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

2.1 Завданням джерела інформації аналізу фінансових результатів

Рівень ефективності господарської діяльності будь-якого підприємства визначають фінансові результати, отримані внаслідок цієї діяльності. Це можуть бути як прибуток, так і збитки. Позитивний фінансовий результат діяльності підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками (сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності).

Прибуток - це додаткова вартість, яка утворюється в процесі виробництва понад вартість спожитих виробничих ресурсів і робочої сили. Прибуток - це частина чистого доходу, створеного у процесі виробництва і реалізованого у сфері обігу, який безпосередньо отримують підприємства. Тільки після продажу продукції чистий дохід набуває форми прибутку.

Отже, на формування абсолютного розміру прибутку впливають: результати, тобто ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства; сфера діяльності; напрям економічної діяльності; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Величина прибутку і рівень рентабельності залежать від обсягу операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Показники прибутковості характеризують всі напрями господарювання підприємства. Прибуток є джерелом нарощування власного капіталу підприємства, виплат дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів підприємства за його рішенням тощо. За величиною прибутку підприємства та ефективністю використання визначається його рейтинг.

Оціночна функція характеризує ефект господарської діяльності підприємства. Реалізація у повному обсязі можлива тільки за умов ринкової економіки. Зміст розподільчої функції полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства. Виконання стимулюючої функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд накопичення, фонд виробничого і соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, фонд споживання та ін.).

Прибуток є якісним показником, оскільки його величина відображує зміну доходів підприємства, обсяг витрат, рівень використання ресурсів, пов'язаних з його діяльністю. Отже, прибуток синтезує всі сторони діяльності підприємства та відображує її ефективність.

У зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. Розмір прибутку залежить не тільки від ефективності діяльності підприємства, а й від чинників макроекономічного характеру.

Головними завданнями аналізу фінансових результатів підприємства є:

- вивчення обсягів, складу і динаміки фінансових результатів діяльності підприємства;

- перевірка обґрунтованості й напруженості планового прибутку;

- загальна оцінка виконання плану, прогнози, динаміка;

- визначення відхилення фактичного прибутку від передбаченого планом (розрахунком, прогнозом), вивчення динаміки зміни прибутку за кілька звітних періодів;

- виявлення чинників впливу на формування прибутку, оцінка їх динаміки та розрахунки такого впливу;

- вивчення напрямів і тенденцій розподілу прибутку;

- виявлення резервів збільшення прибутку;

- розробка заходів, спрямованих на реалізацію виявлених резервів.

Джерелами аналітичної інформації є:

1. Бізнес-план.

2. Фінансовий план.

3. Баланс підприємства (форма 1).

4. Звіт про фінансові результати (форма 2).

5. Звіт про рух грошових коштів (форма 3).

6. Звіт про власний капітал (форма 4).

7. Декларація про прибуток підприємства.

8. Доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

9. Зведена таблиця основних показників (форма 22).

10. Дані бухгалтерського обліку - рахунки класу 7. Рахунок 79 ”Фінансові результати” та його субрахунки:

У процесі діяльності підприємства використовують такі показники прибутку: валовий прибуток; загальна сума прибутку; прибуток від іншої звичайної діяльності; прибуток від надзвичайних і подій; неоподаткований прибуток (цільовий); чистий прибуток; нерозподілений прибуток.

2.2 Вертикальний і горизонтальний аналіз фінансових результатів підприємства

Операційний прибуток - це фінансовий результат від операційної діяльності, який визначається відніманням від валового прибутку операційних витрат, додаванням до одержаного результату інших операційних доходів.

Прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування - це результат від фінансової діяльності, що визначається додаванням до операційного прибутку доходу від участі в капіталі, фінансових доходів у формі дивідендів, відсотків, отриманих від фінансових інвестицій, та інших доходів (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходу від неопераційних курсових різниць), і відніманням від отриманого результату фінансових витрат у формі відсотків та інших витрат, пов'язаних із залученням позикового капіталу, втрат (збитків) від участі в капіталі та інших витрат (собівартість фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, втрат від неопераційних курсових різниць, втрат від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності після оподаткування - це різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток.

Чистий прибуток (збиток) - це алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку.

Чистий прибуток повністю залишається у розпорядженні підприємства.

Прибуток від продажу основних засобів і нематеріальних активів визначають як різницю між продажною ціною та залишковою вартістю на момент акта купівлі-продажу.

Прибуток від надання товарного (комерційного) кредитів - це сума відсотків, отримана підприємством і зменшена на суму витрат, пов'язаних з цією операцією.

Прибуток від володіння корпоративними правами - акціями, які придбані на ринку цінних паперів або від інших прав, що не є борговими вимогами, але дають змогу брати участь у прибутках (внески до статутних фондів інших підприємств). їх називають дивідендами.

Прибуток у формі відсотків від володіння борговими вимогами, зокрема векселями, облігаціями, бонами та іншими платіжними документами, включаючи державні скарбничі зобов'язання визначають як різницю між одержаною сумою відсотків і сумою витрат, пов'язаних з операцією володіння борговими вимогами.

Прибуток від лізингу - це орендна плата, отримана орендодавцем і зменшена на суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення зданих в оренду основних засобів та інших витрат, пов'язаних з цією операцією.

Прибуток для оподаткування визначають відніманням від скоригованого валового доходу валових витрат підприємства та амортизаційних відрахувань, визначених відповідно до порядку, встановленого Законом України ”Про оподаткування прибутку підприємств” (за податковим обліком).

Аналіз результатів діяльності підприємства включає такі обов'язкові елементи:

Горизонтальний аналіз фінансових результатів за звітний період -дослідження змін кожного показника за аналізований період;

Вертикальний аналіз - дослідження структури відповідних показників і їх змін;

Трендовий аналіз - дослідження у загальному вигляді динаміки зміни показників фінансових результатів за кілька звітних періодів.

У процесі аналізу прибутку необхідно визначити і оцінити основний показник, що характеризує валовий прибуток.

Основним показником, що характеризує валовий прибуток, є коефіцієнт валового прибутку, який визначається за такою формулою:

К_в.п. = Валовий прибуток ^. 100 / Обсяг реалізованої продукції. (28)

Коефіцієнт валового прибутку характеризує рівень, за якого підприємство може збільшити прибуток, знижуючи накладні витрати. Так, якщо коефіцієнт валового прибутку 50%, це означає, що продажна ціна у два рази більша, ніж виробництва.

Коефіцієнт валового прибутку може змінюватись з таких причин: збільшення або зменшення обсягу продажу; збільшення або зменшення собівартості реалізованої продукції (наприклад, у результаті збільшення торгових знижок, інфляції, економії матеріалів тощо); підвищення або зниження цін збуту (наприклад, у результаті інфляції, конкуренції, зміни розміру знижок тощо); зміна класифікації витрат (непорівнянність) та інших.

Після аналізу загальної суми валового прибутку необхідно ознайомитися з порядком визначення валового прибутку на одиницю продукції. При зростанні обсягу реалізації продукції на одиницю виручка збільшується на однакову чи постійну суму, а змінні витрати також зростають на постійну величину.

Отже, різниця між продажною ціною та змінними витратами на кожну одиницю продукції також має бути сталою величиною. Ця різниця між продажною ціною та змінними витратами і буде валовим прибутком на одиницю продукції.

У зв'язку з трансформацією бухгалтерського обліку замість поняття ”балансовий прибуток” використовують інше поняття - загальний прибуток, який характеризує позитивний фінансовий результат усіх видів господарської діяльності підприємства.

Фінансовий результат звітного періоду визначають шляхом зіставлення рахунків класу 9 і класу 7, тобто доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для одержання цих доходів. Вони відображаються в обліку та звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і списання коштів.

Інформацією для здійснення аналізу загальної суми прибутку є дані бухгалтерського обліку (рахунок 79 ”Фінансові результати” та його субрахунки).

На основі цих даних визначаються загальна сума прибутку підприємства, що переноситься до ф. № 2 ”Звіт про фінансові результати”, а також сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), що переноситься до ф. № 1 ”Баланс”. Форма № 1 ”Баланс” і ф. № 2 ”Звіт про фінансові результати” - це основні джерела аналізу фінансових результатів.

За даними моделі аналізу загальної суми прибутку можуть бути три варіанти аналітичних висновків:

I. Загальна оцінка виконання плану прибутку;

II. Зміна окремих складових частин прибутку і вплив цієї зміни на загальну суму прибутку;

ПІ. Зміна темпів зростання загальної суми прибутку через вплив окремих складових частин.

У процесі аналізу фінансових результатів необхідно:

- проаналізувати рівень і динаміку фінансових результатів;

- оцінити темпи зростання прибутку в цілому та окремих його складових;

- виявити чинники, що впливають на зміни прибутку, та визначити рівень їх впливу;

- оцінити рівень рентабельності підприємства;

- виявити резерви збільшення прибутку;

- проаналізувати розподіл прибутку та оцінити його раціональність.

2.3 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції

Факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення і вимірювання впливу чинників на величину результативних показників.

Одним із прийомів проведення факторного аналізу є прийоми елімінування. Елімінувати означає усунути, вилучити вплив усіх чинників крім одного на величину результативного показника.

Основними завданнями факторного аналізу є:

Оцінка динаміки показників прибутку, обґрунтованості утворення й розподілу.

Виявлення й вимір дії різних факторів на прибуток.

Оцінка можливих резервів подальшого зростання прибутку на основі оптимізації обсягу виробництва й витрат.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг)) - різниця між виручкою від реалізації продукції в діючих цінах (без ПДВ й A3) і витратами на виробництво й реалізацію продукції:

Аналіз прибутку від реалізації продукції включає не тільки загальну оцінку динаміки виконання плану, але й оцінку різних факторів, що впливають на величину й динаміку прибутку від реалізації.

На прибуток від реалізації продукції впливає зміна таких факторів: продажних цін на товари й тарифи на послуги й роботи; собівартості реалізованої продукції; обсягу реалізації; структури й асортименту реалізованої продукції.

Розрахунок загальної зміни валового прибутку здійснюється за формулою:

ДР = Р₁ - Р₂ = ?ДР, (29)

де: ДР - зміна прибутку від реалізації продукції за аналізований період;

Р₁ - прибуток звітного року;

Р₀ - прибуток минулого року;

і - фактори, що впливають на величину прибутку.

Такої загальної оцінки прибутку від реалізації продукції не достатньо для того, щоб дати кваліфіковану оцінку факторам, які на нього вплинули, та оцінити резерви зростання. Розрахуємо та оцінимо вплив окремих факторів на прибуток - відпускних цін, обсягу реалізованої продукції, змін у структурі й асортименті та собівартості:

І. Вплив на прибуток відпускних цін на реалізовану продукцію обчислимо за формулою:

_{p p}

ДР₁= N₁ - N_1,0 =?p₁q₁ - ?p₀q₁, (30)

де: =?p₁q₁ - реалізація у звітному році в цінах звітного року;

?p₀q₁ - реалізація у звітному році в цінах минулого року;

р - ціна продукції;

q - кількість продукції.

II. Вплив на прибуток змін в обсязі реалізованої продукції (ДР₂) визначимо за формулою:

ДР₂= P₀ k₁ - P₀ = P₀ (k_1,2 - 1), (31)

де: k₁ - коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції у відпускних цінах, визначається за формулою k₁ = N_1,0 / N₀; P₀ - прибуток, одержаний у минулому році, у цінах і за собівартістю минулого року;

N_1,0 = ? p₀q₁ - реалізація у звітному році в цінах минулого року;

N₀ = ? p₀q₀ - реалізація у звітному році в цінах звітного року;

р - ціна продукції;

q - кількість продукції.

III. Вплив на прибуток змін у структурі та асортименті реалізованої продукції (ДР₃) визначається за формулою:

ДР₃= P_1,0 - P₀ ^. k₁, (32)

де: P_1,0 - прибуток, одержаний від фактично реалізованої продукції у звітному році у цінах і за собівартістю минулого року;

P₀ - прибуток, одержаний у минулому році, у цінах і за собівартістю минулого року.

k₁= N_1,0 / N₀, (33)

де: N₀ = ?p₀q₀ - реалізація у звітному році в цінах звітного року;

N_1,0 =?p₀q₁ - реалізація у звітному році в цінах минулого року;

р - ціна продукції;

q - кількість продукції.

IV. Вплив на прибуток собівартості продукції (ДР₄) обчислюється за формулою:

ДР₄= S_1,0 - S₁, (34)

де: S₁ - фактична собівартість реалізованої продукції;

S_1,0 - фактична собівартість реалізованої продукції за звітний рік у цінах і тарифах минулого року.

2.4 Аналіз розподілу і використання чистого прибутку

В умовах ринкової економіки підприємства самостійно можуть обирати політику розподілу чистого прибутку. У процес використання підприємствами чистого прибутку не має права втручатись навіть держава, крім тих, що належать державі. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрями розподілу власного прибутку.

Чистий прибуток розподіляють згідно зі статутом підприємства. За рахунок чистого прибутку виплачують дивіденди акціонерам підприємства, можуть створювати фонди накопичення, споживання, резервний фонд, спрямовувати на поповнення власного оборотного капіталу та інші цілі.

Для аналізу розподілу і використання використано інформацію з форми № 2 ”Звіт про фінансові результати”, форми № 4 ”Звіт про власний капітал”, розрахунки та кошториси використання фондів.

2.5 Аналіз показників рентабельності

Рентабельність (від німецького rentabel - дохідність, прибутковість) - це рівень прибутковості, який вимірюється у відсотках. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва і, крім того, забезпечують прибуток, достатній для нормального його функціонування. Основними завданнями аналізу (оцінки) рентабельності є: оцінка ефективності діяльності підприємства на поточний момент; виявлення зміни рентабельності протягом певного періоду; визначення факторів, які вплинули на зміну рентабельності; визначення резервів зростання рентабельності.

Рентабельність оцінюють з різною метою залежно від потреби (зовнішньої чи внутрішньої). Найчастіше рентабельність (підприємств оцінюють потенційні інвестори з метою доцільності інвестування коштів. Для державних підприємств така оцінка може здійснюватися на державному рівні з метою виявлення можливостей підвищення рентабельності за наявності негативних тенденцій у державному секторі. На приватних підприємствах оцінку рентабельності з метою прийняття необхідних управлінських рішень, направлених на підтримання або підвищення рівня рентабельності, проводять їх власники та виконавчі директори. Аналіз показників рентабельності є важливим для оцінки потенційних можливостей підприємства щодо формування прибутку та оцінки фінансового стану. Аналіз рентабельності на підприємстві здійснюють за системою показників, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності діяльності підприємства. До основних показників рентабельності відносять: рентабельність активів; рентабельність виробництва; рентабельність власного капіталу; рентабельність вкладень (інвестицій); рентабельність основної діяльності; рентабельність продукції.

1. Рентабельність активів (майна) - показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в його активи. Цей показник обчислюють за формулою:

Чистий прибуток (ряд. 220 ф. 2)

Р_А =------------------------------. (35)

Валюта балансу (ряд. 380 ф. 1)

Аналіз рентабельності активів здійснюють для оцінки ефективності діяльності підприємства, а також використовують при вивченні попиту на продукцію.

На рентабельність активів впливають: оборотність активів; рентабельність реалізованої продукції.

2. Рентабельність сукупного капіталу обчислюють за формулою:

Прибуток до оподаткування (ряд. 170 ф. 2)

Р_К = --------------------------------------- . (36)

Усього джерел коштів ( ряд. 640 ф. 1)

Показник рентабельності власного капіталу цікавить, перш за все, інвесторів.

3. Рентабельність власного капіталу розраховується за формулою:

Чистий прибуток ( ряд. 220 ф. 2)

Р_вк = ------------------------------. (37)

Власний капітал ( ряд. 380 ф. 1)

Цей показник цікавить наявних і потенційних власників і акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Це основний показник, що використовується для характеристики ефективності вкладень у діяльність того або іншого виду.

На рентабельність власного капіталу впливають: зміна чистого прибутку; фондовіддача (Ф); структура авансованого капіталу:

Р_вк = Р_Р ^. Ф ^. К_фз (38)

де Р_Р - рентабельність реалізації продукції;

К_фз - коефіцієнт фінансової залежності.

Поряд з цим показником розраховують також показник періоду окупності власного капітал (ПО_вк) за формулою:

 Власний капітал (ряд. 380 р. ф 1)

ПО_вк = ------------------------------ . (39)

Чистий прибуток (ряд. 220 ф. 2)

4. Рентабельність продажу. При оцінці рентабельності продажу на основі показників прибутку і виручки від реалізації розраховують коефіцієнти рентабельності всієї продукції або окремих її видів. Аналогічно рентабельності капіталу, існує багато показників оцінки рентабельності продажу, різноманіття яких зумовлене вибором того або іншого виду прибутку. Частіше всього використовується валовий, операційний або чистий прибуток. Відповідно розраховують три показники рентабельності продажу.

Валова рентабельність реалізованої продукції визначається за формулою:

Валовий прибуток ( ряд. 150 ф. 2)

Р_в = ---------------------------------- . (40)

Виручка від реалізації (ряд. 035 ф. 1)

Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Операційна рентабельність реалізованої продукції визначається за формулою:

Операційний прибуток ( ряд. 100 ф. 2)

Р_о = -----------------------------------. (41)

Виручка від реалізації ( ряд. 035 ф. 1)

Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після вирахування затрат на виробництво і збут товару.

Показник операційної рентабельності є одним із найкращих інструментів визначення операційної ефективності і свідчить про спроможність керівництва підприємства отримати прибуток від діяльності до вирахування витрат, які не відносяться до операційної ефективності. Аналіз цього показника у сукупності з показником валової рентабельності дозволяє сформувати уявлення про те, чим викликані зміни рентабельності. Якщо, наприклад, на протязі ряду років валова рентабельність суттєво не змінилась, а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то реальна причина прихована, скоріше за все, у збільшенні витрат за статтями адміністративних і збутових витрат.

Чиста рентабельність реалізованої продукції визначається за формулою:

Чистий прибуток ( ряд. 220 ф. 2)

Р_ч = --------------------------------- . (42)

Виручка від реалізації ( ряд. 035 ф. 1)

Найчастіше використовують саме показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Незмінність протягом якого-небудь періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат і отримання збитків від участі у капіталі інших підприємств, або підвищення суми сплачених податкових платежів. Цей коефіцієнт повністю відображає вплив структури капіталу і фінансування підприємства на її рентабельність

5. Рентабельнiсть виробництва показує, наскільки є ефективною віддача виробничих засобів, тобто відображає величину прибутку, що приходиться на кожну гривню виробничих ресурсів (матеріальних активів) підприємства. Визначаться за формулою:

 Прибуток до оподаткування (ряд. 220 ф. 2)

Р_в = ----------------------------------------------------, (43)

Середня вартість основних засобів + середня вартість ТМЦ

На рівень рентабельності виробництва впливають: рентабельність обсягу продажу; фондомісткість основних виробничих засобів (Ф_м); коефіцієнт закріплення матеріальних оборотних коштів (К_зок):

Р_о,п

Р_в = -------- , (44)

Ф_о.з + К_з.о.к

де: р_в - рентабельність виробництва;

Р_о.п - рентабельність обсягу продажу;

Ф_о.з - фондомісткість основних виробничих засобів;

К_з.о.к - коефіцієнт закріплення оборотних коштів.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перелічених вище показників рентабельності та провести їх порівняння із значеннями аналогічних коефіцієнтів по галузі, а також з показниками рентабельності конкурентів.

...