Місцеві фінанси України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра: Маркетинг

Контрольна робота

З фінансів

Тема: Місцеві фінанси України

Київ

2008

План

1. Місцеві фінанси в складі фінансової системи України

2. Місцеві бюджети - визначальна ланка місцевих фінансів

3. Фінансові ресурси місцевого самоврядування

4. Місцеві фінанси України та напрямки їх вдосконалення

5. Аналіз Державного бюджету України на 2008 рік

Загальні висновки

Додатки

Список використаних джерел

1. Місцеві фінанси в складі фінансової системи України

Місцеві фінанси, будучи складовою публічних фінансів, є самостійною економічною категорією. Історично склалося так, що спочатку виникли державні фінанси, а потім від них відокремилися в самостійну економічну категорію - місцеві фінанси.

У зв'язку з цим місцеві фінанси, як і державні, є також складовою частиною базису суспільства, оскільки являють собою певну частину виробничих відносин.

Тобто місцеві фінанси є об'єктивною формою економічних відносин, що пов'язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, у процесі яких відбувається формування та використання фондів грошових коштів, призначених для задоволення потреб регіонів країни. При цьому місцеві фінанси є важливою складовою фінансової системи країни, оскільки вони беруть участь у розподілі та перерозподілі вартості валового внутрішнього продукту держави і забезпечують фінансування значної частини витрат, пов'язаних з функціонуванням виробничої і соціально-культурної сфери. фінансовий самоврядування пільга місцевий

У ринкових умовах господарювання подальше зміцнення місцевих фінансів пов'язане з розвитком форм власності. Так, поряд з державною, колективною, та приватною формами власності, розширила свої межі комунальна форма власності. Розвиток комунальної форми власності потребує того, щоб її власник, тобто територіальна громада та її органи самоврядування, мали право вільно використовувати власні фонди грошових коштів, які формуються на підприємствах комунальної форми власності. Крім того, у ринкових умовах господарювання, коли в державі на високий рівень підносяться демократичні принципи її подальшої розбудови, значно розширюються права місцевих органів самоврядування, виникає необхідність передачі частини повноважень держави місцевим органам самоврядування і забезпечення їх фінансовими ресурсами для виконання своїх функціональних обов'язків.

Специфічною рисою місцевих фінансів є те, що вони зумовлюють не просто взаємодію таких елементів, як місцеві бюджети, місцеві податки, місцеві позички, пільги, місцеві збори, а й механізм специфічних багаторівневих фінансових відносин, які виникають між різними гілками державних та місцевих органів влади й управління. Характерною рисою місцевих фінансів є те, що в процесі розподілу та перерозподілу грошових коштів бере участь значна кількість суб'єктів розподілу, причому кожен з них прагне задовольнити свої власні потреби в якомога більшій мірі, навіть за рахунок зменшення коштів іншого суб'єкта, тому ці відносини носять суперечливий характер.

Виконуючи свої функції, місцеві органи самоврядування не можуть обійтися без централізації частини вартості, створеної в процесі виробництва валового внутрішнього продукту. Така централізація відбувається з допомогою формування бюджетів, які створюються на різних рівнях місцевого самоврядування. У процесі формування та використання цільових централізованих фондів грошових коштів місцеві органи самоврядування впливають на формування та використання децентралізованих фондів грошових коштів підприємств різних форм власності, які знаходяться на тій чи іншій адміністративній території. Це відбувається не тільки через установлення місцевих податків і зборів, а й шляхом добровільного відрахування коштів у ті чи інші цільові фонди, які використовуються на певні заходи, передбачені планом економічного і соціального розвитку регіону.

З огляду на це до складу місцевих фінансів входить сфера фінансових відносин, яка виникає в процесі формування та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.

У сфері централізованих фінансових відносин чільне місце посідають бюджети різних рівнів місцевого самоврядування - Автономної Республіки Крим, обласні, районні, селищні та сільські. У загальному обсязі зведеного бюджету України на них припадало в різні роки від 30% до 40 %. За рахунок цих бюджетів останнім часом фінансується 82% видатків на соціальний захист населення (без урахування витрат Пенсійного фонду та фонду «Чорнобиля»), 72% витрат на соціально-культурні заходи. Частина бюджетних ресурсів місцевих органів самоврядування - (30%) сконцентрована на обласному рівні, а 70% на рівні районів, сіл і селищ.(Додаток 1)

Слід зазначити, що ця ланка фінансових відносин, яка виникає в процесі формування та використання місцевих бюджетів різних рівнів, є найрозгалуженішою, тому що вона охоплює відносини, які виникають між органами самоврядування різного рівня, та працівниками закладів освіти, охорони здоров'я, культури, спорту та інших установ, що фінансуються з місцевих бюджетів. Особливо яскраво ці відносини проявляються при використанні бюджетних коштів та формуванні фондів оплати праці працівників бюджетних установ. Несвоєчасне формування фондів оплати праці та несвоєчасна виплата заробітної плати призводять до негативних економічних відносин і, навпаки, своєчасна та повна виплата грошових коштів працівникам бюджетної сфери сприяє виникненню позитивних економічних відносин. Це пов'язане з тим, що за рахунок грошових коштів задовольняються певні потреби працівників бюджетних установ.

Сфера децентралізованих місцевих фінансів являє собою сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів і нагромаджень підприємств і організацій комунальної форми власності. Специфіка цих економічних відносин полягає в тому, що вони в першу чергу проявляються між підприємствами та місцевими органами самоврядування як представниками власника цих підприємств. Слід зазначити також, що хоча фінанси підприємств комунальної форми власності функціонують на основі законодавства України, але водночас місцеві органи самоврядування мають право перерозподіляти фонди грошових коштів, які формуються на підприємствах комунальної форми власності, не тільки всередині підприємства, а й між підприємствами. Крім того, згідно з вимогами Бюджетного кодексу України 100% податку на прибуток комунальних підприємств зараховується до відповідного місцевого бюджету. Місцеві ради можуть надавати пільги, або звільняти від податків ці підприємства в тій частині, у якій податки зараховуються до місцевого бюджету.

На підприємствах комунальної форми власності економічні відносини виникають також між керівництвом цих підприємств та їх працівниками, що пов'язано з формуванням та використанням фонду заробітної плати, фонду матеріального заохочення, амортизаційного фонду, оборотних коштів та інших фондів грошових коштів. Економічні відносини виникають також між комунальними підприємствами та підприємствами інших форм власності, які спілкуються між собою в процесі виробництва. Перебудова економіки і широкий розвиток ринкових відносин мають позитивно вплинути на обсяги та структуру грошових фондів, які формуються і використовуються на підприємствах комунальної форми власності.

Найповніше суть місцевих фінансів розкривається в їх функціях, при цьому більшість учених-економістів у своїх теоретичних дослідженнях доводять, що місцеві фінанси виконують дві функції - розподільну і контрольну. У ринкових умовах господарювання місцеві фінанси функціонують як вартісний інструмент формування, розподілу і використання грошових фондів місцевого та індивідуального призначення й контролю за цими процесами. Це досягається шляхом розподілу вартості валового внутрішнього продукту на конкретні види грошових коштів, які направляються на задоволення конкретних потреб регіонів в економічному і соціальному розвитку. Задоволення потреб регіонів здійснюється на стадії первинного та вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту.

На стадії первинного розподілу знову створеної вартості на підприємствах комунальної форми власності створюється амортизаційний фонд, відновлюється вартість оборотних коштів, формується фонд заробітної плати, фонд соціального захисту, пенсійний фонд та виділяється податок на додану вартість і прибуток.

На стадії вторинного розподілу, або перерозподілу, відбувається процес формування централізованих фондів, які за рівнем централізації поділяються на загальнодержавні, обласні, районні, сільські та селищні бюджети. Крім того, у процесі перерозподілу здійснюється регулювання бюджетів усіх рівнів місцевого самоврядування, тобто відбувається міжтериторіальний розподіл коштів. Слід зазначити, що з допомогою розподільної функції місцевих фінансів місцеві органи самоврядування здійснюють внутрішньотериторіальний розподіл створеної вартості, а також мають можливість розподіляти грошові кошти між виробничою і невиробничою сферами. Отже, розподільча функція фінансів дає змогу місцевим органам самоврядування встановлювати оптимальні пропорції між різними фондами грошових коштів, які створюються на підприємствах комунальної форми власності, і забезпечувати пріоритетний розвиток тих підприємств, що в даному регіоні є дуже необхідними.

Місцеві фінанси в контрольній функції використовуються місцевими органами самоврядування для контролю за дотриманням вартісних і натуральних пропорцій, як у розвитку регіону в цілому, так і окремих його адміністративно-територіальних одиниць, підприємств сфери матеріального виробництва та закладів соціально-культурної сфери. Органи самоврядування мають можливість установити контроль не тільки за формуванням та використанням цільових централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, а й за процесами виробництва на підприємствах комунальної форми власності і задоволенням соціально-культурних потреб населення регіонів. Тобто виникають об'єктивні умови для організації і проведення фінансового контролю за процесом розподілу та використання всіх фондів грошових коштів, які створюються в тому чи іншому регіоні. Слід зазначити, що розподільча функція місцевих фінансів органічно пов'язана з контрольною і в значній мірі її зумовлює. У зв'язку з цим усі фінансові процеси, які пов'язані з формуванням та використанням фондів грошових коштів, не можуть обійтися без органічної дії розподільчої та контрольної функцій. Наявність контрольної функції місцевих фінансів зумовлює організацію і проведення фінансового контролю. При цьому відхилення фактичних показників від показників передбачених планом є індикатором, який характеризує не тільки процес формування та використання фондів грошових коштів, а й процеси виконання планів економічного і соціального розвитку кожного регіону.

Фінансовий контроль, який організують і проводять місцеві органи самоврядування, можна розділити за видами проведення на попередній, поточний і наступний, а за формами проведення він поділяється на державний, відомчий, незалежний і громадський.

2. Місцеві бюджети - визначальна ланка місцевих фінансів

Набуття Україною незалежності дало новий поштовх до розвитку інституту місцевого самоврядування та його фінансового забезпечення. Так, у Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 року, відображені основні права органів місцевого самоврядування, пов'язані з їх фінансовим забезпеченням, а саме:

затвердження місцевих бюджетів;

контроль за виконанням місцевих бюджетів;

запровадження місцевих податків і зборів.(Додаток 2)

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що місцеві бюджети як економічна категорія відображають грошові відносини, що виникають між місцевими органами самоврядування та суб'єктами розподілу створеної вартості в процесі формування територіальних фондів грошових коштів, які використовуються для соціально-економічного розвитку регіонів та поліпшення добробуту їх населення.

Основні права та обов'язки місцевих органів самоврядування щодо формування і використання місцевих бюджетів передбачені Конституцією України, Бюджетним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також законодавством про податкову систему України. Згідно з цими законодавчими актами місцеві органи самоврядування мають право: самостійно розробляти, затверджувати і виконувати свої місцеві бюджети, при цьому в процесі виконання бюджетів можуть вноситися відповідні корективи та уточнення, які приймаються в межах компетенції і в інтересах держави та населення відповідної території; визначати зі своїх бюджетів обсяг фінансування соціально-культурних закладів та планувати їх подальший розвиток у межах визначених бюджетних доходів, наданих дотацій, субвенцій і залучених коштів; визначати напрями використання коштів бюджетів на інвестиції, власні цільові програми, а також спільні програми з органами влади інших адміністративно-територіальних одиниць; на зовнішньоекономічну діяльність, заходи щодо охорони навколишнього середовища, відновлення пам'яток природи і культури, благоустрій міст, селищ та сіл, утримання та капітальний ремонт житлового фонду, об'єктів комунального призначення, мережі шляхів відповідного підпорядкування, установ та закладів освіти, охорони здоров'я соціального забезпечення науки і культури, спорту, засобів масової інформації, на утримання органів державної влади та самоврядування, захист прав споживачів та на інші цілі.

3. Фінансові ресурси місцевого самоврядування

Формування місцевих фінансових ресурсів відбувається з участю централізованих та децентралізованих фондів грошових засобів.

Структурно-логічну схему фінансових ресурсів регіонів наведено в Додаток 3.

Практика роботи органів місцевого самоврядування показує, що для розширення доходної бази регіону з метою вирішення проблем економічного і соціального розвитку слід ширше впроваджувати місцеві податки і збори. У регіонах справляються такі податки та збори.( Додаток 4-13). А також:

1) Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкур-
сного розпродажу й лотерей

2) Збір за участь у бігах на іподромі

3) Збір за виграш на бігах

4) Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

5) Збір за право на проведення кіно- і телезйомок

6) Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

4. Місцеві фінанси України та напрямки їх вдосконалення

Останніми роками в Україні набула великої актуальності проблема нестачі фінансових ресурсів в органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел. За таких умов серйозним чинником стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне формування місцевих фінансів, здатне перетворити територіальні громади із дотаційних на суб'єкти, які самостійно, за рахунок власних доходів спроможні розв'язувати будь-які соціально-економічні проблеми. У розвинених країнах світу територіальні громади, котрі спираються на власні фінанси, є стабілізатором соціально-політичного ладу та фінансово-економічної ситуації у державі.

Проблемами фінансової незалежності органів місцевого самоврядування займалися багато представників економічної науки. Серед видатних вітчизняних вчених слід виділити внесок Кравченка В.І., Сазонця І.Л., Сунцової О.О., Кириленка О.П., Швеця В.Я., Луніної І.О. тощо.Проте це питання й досі не втратило актуальності і потребує подальшого дослідження, адже саме фінансова самостійність є передумовою здійснення функцій і завдань, що покладені на місцеве самоврядування. До того ж, самостійність регіонів завжди буде формальною, якщо існуватиме фінансова залежність від центральної влади.Як переконує досвід розвинених країн, фінансові проблеми регіонів розв'язуються через надання місцевим органам влади стабільно закріплених дохідних джерел, розширення сфери місцевого оподаткування та реформування всієї системи міжбюджетних відносин у країні. Адже, нестабільність доходів місцевих бюджетів, відсутність ефективного механізму міжрегіонального розподілу державних доходів негативно позначаються на розвитку регіонів.

Розподіл доходів між окремими видами бюджетів повинен забезпечити бюджет кожного рівня величиною доходів, достатніх для фінансування закріплених за цим рівнем видаткових зобов'язань (так звана затратна система). Щодо України, то у розподілі доходів між різними ланками бюджетної системи існує ціла низка проблем:

1) відсутність у Бюджетному кодексі розподілу повноважень місцевих органів влади на делеговані й власні, що веде до зниження рівня відповідальності органів влади за фінансування видатків, а отже, до економічно неефективного використання обмежених бюджетних коштів;

2) використання при розрахунку трансфертів індексу відносної податкоспроможності регіону, який може переглядатися тільки раз на три роки, не дає змоги врахувати зміни, що відбуваються у податковій базі регіону в процесі ринкових трансформацій і структурних реформ;

3) відсутність у складі доходів, що не враховуються при розрахунку трансфертів, вагомих дохідних джерел. Найбільшими джерелами у цій групі є місцеві податки і збори, плата за землю, податок на промисел, єдиний податок, питома вага яких не перевищує 5% у загальній сумі доходів місцевих бюджетів України. За рахунок таких досить незначних податків неможливо фінансувати великий обсяг місцевих суспільних благ. Таким чином, державні органи влади фактично контролюють прийняття рішень місцевими органами влади щодо фінансування більшої частини бюджетних послуг;

4) передача 100% надходжень із ПДВ і податку на прибуток підприємств до державного бюджету призвела до зниження зацікавленості місцевих органів влади у збільшенні бази оподаткування. Це, у свою чергу, створює серйозні проблеми для поповнення державного бюджету і, як наслідок, для надання трансфертів місцевим бюджетам.

Ситуація, що склалася, позбавляє місцеві органи влади фінансової самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищестоящих органів влади вирішувати проблеми, що виникли в межах певної адміністративно-територіальної одиниці.

Назріла необхідність пошуку ефективного механізму поповнення фінансовими ресурсами місцевих бюджетів, який би визначав нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси - видатків кожного виду бюджету, і що головне - доходів між різними ланками бюджетної системи. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватися комплексно, оскільки вони тісно взаємопов'язані, і жоден з цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.З метою підвищення зацікавленості органів місцевого самоврядування у залученні на свою територію як юридичних, так і фізичних осіб необхідно змінити систему розподілу податку на доходи фізичних осіб між місцевими бюджетами. Діюча система справляння податку з доходів фізичних осіб передбачає його надходження до місцевого бюджету за місцем роботи платника податку. Це означає, що до місцевих бюджетів не надходить податок від доходів громадян, основне місце роботи яких знаходиться поза територією певного населеного пункту. З цією проблемою вже зіткнулись адміністративно-територіальні утворення, розташовані навколо великих міст. На нашу думку, виходом з даної ситуації є введення єдиного порядку сплати податку на доходи фізичних осіб за місцем проживання громадянина.Зарахування частини податку на доходи фізичних осіб до місцевого бюджету за місцем проживання платника дасть змогу, з одного боку, пов'язати мешканців адміністративно-територіальних одиниць з відповідними місцевими бюджетами через систему оподаткування; з іншого - спрямувати діяльність місцевих органів влади відповідно до інтересів місцевих жителів.З метою підвищення доходів місцевих бюджетів необхідно встановити довгострокові нормативи відрахувань від податку на прибуток підприємств, що значно вплинуло б на повноту зборів від даного податку на всіх рівнях бюджетної системи, сприяючи зацікавленості в цьому місцевих органів влади. Для одержання своєї частки від податку органи влади на місцях зацікавлені у збільшенні загального обсягу цього податку, що надходить на підвідомчій території до бюджетної системи, включаючи вищестоящі бюджети. Це також дозволило б ліквідувати штучну дотаційність високорозвинених регіонів, скоротити дотаційність інших і зустрічні фінансові потоки між рівнями бюджетної системи. Стосовно нерівномірності податкової бази, то її вплив на доходи бюджетів різних рівнів можна враховувати через введення від'ємних трансфертів.

Дуже важливо підвищувати частку власних доходів місцевих бюджетів. Цьому має сприяти розвинута система місцевих податків і зборів, яка покликана забезпечити основні надходження до бюджетів міських, селищних і сільських рад, підтримати і розвивати місцеву інфраструктуру, роль якої дедалі зростає у проведенні соціальної та економічної політики.

На мою думку, реформування системи місцевого оподаткування потрібно, насамперед, почати зі зміни ставлення до місцевих податкових важелів і не розглядати їх як другорядні податки в складі системи оподаткування, а суттєво підняти їхнє значення та роль у формуванні фінансових ресурсів місцевої влади. Це стане можливим лише тоді, коли відбудеться перегляд складу та структури місцевих податків і зборів.Тому важливим елементом реформування системи місцевого оподаткування є відмова від неефективних податків і зборів, які не мають ні фіскального (іноді надходження від податків не перевищують витрат по стягненню), ні регулюючого значення. Тому й вони не використовуються місцевою владою. До таких слід віднести збори за проведення кіно- та телезйомок, за участь у бігах на іподромі, за виграші на бігах, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, а також збір з власників собак.До переліку місцевих податків і зборів потрібно додати податок на нерухомість, податок на спадщину, дарування, податок на майно підприємств, організацій та громадян. Ці податки дозволять перерозподіляти кошти, встановлюючи залежність між обсягами місцевих бюджетів і результатами господарювання підприємств, рівнем оплати праці працівників, ступенем розвитку ринку нерухомості, ефективного використання суб'єктами господарювання майна тощо, що стимулюватиме органи місцевої влади створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва, адже це безпосередньо впливатиме на розміри доходів місцевих бюджетів.Органам місцевого самоврядування, на мою думку, слід передати ті фіскальні інструменти, які фактично є місцевими (тобто зараховуються до місцевих бюджетів). До таких належить плата за землю та податок з власників транспортних засобів. Ці податкові платежі мають високу прибутковість і стабільно надходять до бюджетів. Крім того, базу оподаткування плати за землю доцільно встановлювати на місцевому рівні, а органи місцевої влади без великих додаткових витрат (у порівнянні з іншими місцевими платежами) можуть організувати систему контролю за сплатою таких податків.

До місцевих податків і зборів необхідно віднести податки на бізнес (податок на промисел, плата за торговий патент на певні види підприємницької діяльності, плата за ліцензії). Такі податки потрібно віддати в розпорядження місцевих органів влади з правом встановлення на них ставок. Загроза виникнення податкової конкуренції слугуватиме інструментом обмеження ставок таких податків .

Доцільним є включення до системи місцевого оподаткування екологічних податків. При чому потрібно ввести екологічні податки на продукт, який забруднює навколишнє середовище. Такі податки ввійдуть до ціни і їх застосування не лише сприятиме зниженню загального рівня забруднення, а й стимулюватиме виробництво нової, екологічно чистої продукції, адже такий додатковий фінансовий тягар збільшує ціну шкідливої продукції.

В останні роки особливої ваги набуває проблема управління комунальною власністю як джерелом потенційних доходів місцевої влади. В процесі становлення інституту місцевого самоврядування відбулося розмежування суспільної (народної) власності на приватну, акціонерну, комунальну та власність центральної влади.За сучасних соціально-економічних умов розвитку країни та регіонів (та через незначний вплив суб'єктивних чинників) підприємства житлово-комунального господарства є здебільшого збитковими, а тому постає необхідність трансформації місцевою владою цього інституту місцевих фінансів. До функціонування цієї сфери необхідно залучати приватний сектор, разом з тим, через регламентацію правового статусу різних форм підприємств житлово-комунального господарства, закріпити за місцевою владою право власності на них

Таким чином, вирішення цілого комплексу проблем стосовно формування і використання місцевих фінансів значною мірою визначило б розширення економічної самостійності регіонів України. Адже, від того наскільки політично незалежні і фінансово забезпечені адміністративно-територіальні одиниці, залежить стабільність і незалежність всієї держави.

5. Аналіз Державного бюджету України на 2008 рік

Державний бюджет -2008 є антисоціальним і жорстко ліберальним. За розрахунками Міністерства фінансів ВВП у поточному році складе 889,4 млрд. грн.. Проте в людський капітал - а це бюджет - вкладено лише 232,3 млрд. грн., тобто менше 30 відсотків від ВВП. Довідково: розвинені країни Європи перерозподіляють через бюджет 40 - 45 відсотків ВВП, зокрема Швеція - до 55 відсотків, Німеччина - 46 відсотків.

Отже, головний фінансовий документ країни на 2008 рік залишається за своєю сутністю капіталістичним, олігархічним і відверто антисоціальним. В ньому повністю збережені традиції централізації, звуження фінансової бази місцевого самоуправління. В період виборчої кампанії БЮТ та НУНС не економили на обіцянках. Серед них - позбавлення пільг заможних громадян і народних депутатів. Пільг сьогодні позбавляють, проте лише ветеранів, чия заможність визначена у розмірі податкової соціальної пільги. А пропозиції щодо позбавлення пільг народних депутатів зникли з Державного бюджету, як марево в пустелі, хоч Закон про таке скасування прийнятий попереднім скликанням парламенту, але не підписаний

В. Ющенком. Розглянемо, наскільки Державний бюджет - 2008 враховує соціальні потреби різних категорій населення України.

Порушення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

1. Учасники бойових дій та особи, прирівняні до них

1. Обмежується право на безплатне щорічне санаторно - курортне лікування і компенсацію вартості самостійного лікування. Відтепер Уряд буде визначати порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного лікування.

2. Втрачається право на гарантовану виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (з 1 травня 2008 р. ця сума складала б 2405 грн.). Уряду надається право визначати розмір грошової допомоги в межах бюджетних можливостей. Простіше кажучи, не надавати допомогу.

2. Інваліди війни

1. Скасована гарантія на щорічне безоплатне позачергове забезпечення санаторно - курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно - курортного закладу і назад, а також на одержання один раз на два роки грошової компенсації замість путівки. Порядок надання путівок, розмір та порядок компенсації їх вартості буде визначатися Урядом, а не Законом.

Окрім того, якщо Законом гарантувалося надання грошової компенсації незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно - курортного лікування або медичних протипоказань, то тепер це не гарантується.

2. Втрачається право на гарантовану виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7 - 10 мінімальних пенсій за віком (з 1 травня 2008 р. ця сума складала б 3367 - 4810 грн.) Уряду надано право визначати розмір разової грошової допомоги в межах бюджетних призначень.

3. Учасники війни

1. Не гарантовано один раз на два роки безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно - курортного лікування.

2. Втрачається право на гарантовану виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком (з 1 травня 2008 р. ця сума складала б 1443 грн.) Уряд сам буде визначати розмір цієї суми.

4. Особи, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

1. Не гарантовано один раз на два роки безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно - курортного лікування.

2. Втрачається право на гарантовану виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня членам сімей, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, у розмірі трьох та п'яти мінімальних пенсій за віком (з 1 травня 2008 р. ця сума складала б 1443 - 2405, грн.)

5. Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною

1. Втрачається право на гарантовану виплату надбавки до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії (у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 329 грн.)

2. Втрачається право членів сім'ї пільговика на користування путівкою у санаторій, профілакторій чи будинок відпочинку за 25 відсотків її вартості.

3. Законом передбачалося, що путівки для цієї категорії населення виділяються за пільговими цінами, передбаченими для працівників тих міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, у віданні яких знаходяться зазначені заклади. Тепер, оскільки не визначено орган, який повинен забезпечити пільговика безплатною путівкою, це може призвести до того, що бюрократичні процедури не залишать йому жодного шансу отримати таку путівку.

4. Відмінено право безплатно отримувати всі види медичного обслуговування та харчування в санаторіях, профілакторіях і будинках відпочинку, а також право безплатного проїзду до місця лікування і назад. Не гарантується право проїзду в місцях підвищеної комфортності (двомісних купе спальних вагонів, повітряним або водним транспортом у каютах першого класу).

Порушення Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»

1. Ветерани праці

Не надаватиметься право на пільговий проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області (республіки Крим) за місцем проживання, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищував величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу - 890 грн.

2. Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною

1. Члени сім'ї пільговика втрачають право на користування путівкою у санаторій, профілакторій або будинок відпочинку із знижкою 75 відсотків вартості.

2. Законом передбачалося, що путівки для цієї категорії населення виділяються за пільговими цінами, передбаченими для працівників тих міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, у віданні яких знаходяться санаторії, профілакторії і будинки відпочинку. Тепер, оскільки не визначено орган, який повинен забезпечити пільговика безплатною путівкою, це може призвести до того, що бюрократичні процедури не залишать йому жодного шансу отримати таку путівку.

3. Відмінено право безплатно отримувати всі види медичного обслуговування та харчування в санаторіях, профілакторіях і будинках відпочинку, а також право безплатного проїзду до місця лікування і назад. Не гарантується право проїзду в місцях підвищеної комфортності (двомісних купе спальних вагонів, повітряним або водним транспортом у каютах першого класу).

4. Не надаватимуться пільги за користування житлово - комунальними послугами, послугами зв'язку та проїзду на транспорті, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищував величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, збільшену на коефіцієнт 1,5 - 1335 грн.

5. Скасована норма Закону про гарантію особам передпенсійного віку права на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку при наявності відповідного страхового стажу (25 років для чоловіків і 20 років для жінок).

Порушення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»

Зменшується розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, бо обраховується за різницею між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб (на 1 січня 2008 р. - 633 грн.) та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.(!?) Відповідно ж до Закону розмір допомоги склав би 526 грн. А тепер вона фактично перетворюється із допомоги в доплату, яка може скласти і 130 грн.

Порушення Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Знижено страхові тарифи по всіх класах професійного ризику виробництва, що призведе до зниження гарантованих виплат при нещасному випадку та професійному захворюванні працівників.

Порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Постраждалі від нещасних випадків не отримають з 1 січня 2008 р. відшкодування моральної шкоди (незалежно від часу настання страхового випадку).

Порушення Основ законодавства України про охорону здоров'я

1. Скасовується можливість збільшувати рівень середніх ставок і посадових окладів медичним і фармацевтичним працівникам у державних закладах охорони здоров'я до рівня середньої заробітної плати працівників промисловості (на кінець2007 р. середня заробітна плата у працівників промисловості складала 1527 грн., а в працівників охорони здоров'я - 846 грн.)

2. Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням медичним і фармацевтичним працівникам та пенсіонерам, хто проживає у сільській місцевості і селищах міського типу, не надаватимуться:

- працівникам: якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців перевищував величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (890 грн.);

- пенсіонерам: якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищував величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (890 грн.).

Порушення Закону України «Про освіту»

Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням педагогічним, науково - педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів, пенсіонерам, хто проживає у сільській місцевості і селищах міського типу, не надаватимуться:

- працівникам: якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців перевищував величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (890 грн.);

- пенсіонерам: якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищував величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (890 грн.).

Порушення Основ законодавства України про культуру

Скасовується можливість збільшувати середню заробітну плату працівників сфери культури до рівня середньої заробітної плати працівників народного господарства.

Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням працівникам сфери культури та пенсіонерам, хто проживає у сільській місцевості і селищах міського типу, не надаватимуться:

- працівникам: якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців перевищував величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (890 грн.);

- пенсіонерам: якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищував величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (890 грн.).

Порушення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Вилучені норми Закону щодо заборони скасування чи призупинення дії пільг, гарантій та компенсацій і права військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна.

Обмежується норма Закону стосовно права на санаторно - курортне лікування та відпочинок у відповідних закладах Міністерства оборони (не більше одного разу на рік); суттєво скорочено розмір самої пільги (відповідно до Закону військовослужбовці сплачували 25 відсотків, а члени їх сімей - 50 відсотків вартості путівки); не надається 50 - відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом військовослужбовця за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (890 грн.). Такі ж обмеження встановлені для осіб, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, стосовно 50 - відсоткової знижки за встановлення і користування квартирним телефоном.

Обмежуються пільги також працівникам міліції, передбачені Законом України «Про міліцію», якщо їх доход перевищує 890 грн. Більше того, отримання пільг є дуже проблематичним, оскільки фінансування і матеріально - технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів як республіканського, так і місцевого, бюджетів. В останньому завжди відчувається брак коштів.

Перед серйозними проблемами поставлені військовослужбовці та члени їх сімей, якщо під час звільнення змінюється місце проживання, бо відтепер оплата проїзду і перевезення багажу буде здійснюватися лише виключно в межах України.

Виключена норма Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» стосовно забезпечення звільненим з військової служби житлом чи надання кредитів на індивідуальне будівництво, виплати компенсацій за проживання у найманому житлі.