Діагностика фінансового механізму діяльності ВАТ "Центренерго"

Грн./Гкал

45,36

Собівартість 1 Гкал теплоенергії (без ПДВ)

Грн./Гкал

56,25

Усього продукції

2 334 667,00

1 945 556,00

2006 рік

Електроенергія

Млн.Квт/г

14 110,70

3 162 577,21

2 635 480,68

Вартість реалізації 1 квт/год електроенергії (без ПДВ)

Коп./квт

18,68

Собівартість 1 квт/год електроенергії (без ПДВ)

Коп./квт

17,28

Теплова енергія

Тис.Гкал

310,57

18 434,79

15 362,32

Вартість реалізації 1 Гкал теплоенергії (без ПДВ)

Грн./Гкал

49,47

Собівартість 1 Гкал теплоенергії (без ПДВ)

Грн./Гкал

61,43

Усього продукції

3 181 012,00

2 650 843,00

Таблиця 2.6 Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ «Центренерго» - (Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» 02660, м. Київ МСП, вул. Магнітогорська, 1) за 2005 - 2006 рік (тис. грн.)*

Найменування показника	Період
31.12.2005	31.12.2006
Усього активів	4 540 202	4 463 859
Основні засоби
залишкова вартість	2 519 112	2 425 828
первісна вартість	5 017 523	5 052 868
Довгострокові фінансові інвестиції	0	0
Запаси	188 234	238 185
Сумарна дебіторська заборгованість	1 626 186	1 529 957
Грошові кошти та їх еквіваленти	12 171	16 224
Нерозподілений прибуток	-465 469	-407 205
Власний капітал	2 153 893	2 214 698
Статутний капітал	480 229	480 229
Додатковий капітал	2 135 416	2 137 957
Резервний капітал	3 717	3 717
Довгострокові зобов'язання	762 136	933 902
Поточні зобов'язання	1 603 431	1 292 756
Чистий прибуток (збиток)	60 731	87 465
Середньорічна кількість акцій (шт.)	369 407 108	369 407 108
Чисельність працівників на кінець періоду (осіб)	9003	8804

Примітки: На загальних зборах акцiонерiв було прийнято наступне рiшення щодо розподiлу прибутку за 2005 рiк: "Враховуючи норми постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 06.07.2006р. №944 "Про внесення змiн до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 14 травня 2005 року №351" щодо формування бази для нарахування дивiдендiв за пiдсумками фiнансово-господарської дiяльностi у 2005 роцi, резервний фонд, фонд дивiдендiв, iншi фонди не створювати. Направити чистий прибуток, що облiковується в балансi станом на 31.12.2005 р., на покриття збиткiв минулих перiодiв.

Обладнання електростанцій компанії перебуває в експлуатації в середньому 30 - 40 років і потребує реконструкції. В компанії розроблені пропозиції щодо технічної реконструкції електростанцій компанії, яку заплановано реалізувати в три етапи. На першому етапі передбачено проведення "малої" реконструкції з метою підвищення економічних та екологічних показників роботи енергоблоків та подовження їх ресурсу. На другому етапі реконструкції передбачено продовжити термін роботи електростанцій компанії на 10 - 15 років і досягти суттєвого підвищення їх економічних і екологічних характеристик. Третій етап передбачає повну заміну морально застарілого обладнання і технічне переозброєння електростанцій компанії з використанням передових енергетичних технологій і обладнання.

Проведення широкомасштабної реконструкції електростанцій компанії вимагає наявності великих фінансових ресурсів, як власних, так і залученних зовні, тому компанія зацікавлена в довгостроковому співробітництві із стратегічним інвестором, якому буде надано право стати співвласником компанії шляхом викупу 24% її акцій на комерційному конкурсі, як це передбачене планом розміщення акцій ВАТ "Центренерго".

Компанія вже має практичний досвід співпраці з провідними світовими компаніями. Так, на базі Зміївської ТЕС ВАТ "Центренерго" здійснюється проект реконструкції енергоблоку № 8, розроблений фірмою Siemens спільно з іншими німецькими фірмами. У фінансуванні проекту приймають участь провідні німецькі банки.

Стратегічним планом розвитку компанії на 2001-2010 роки було передбачено покращення фінансового і технічного стану компанії, недопущення її банкрутства, а також створення бази її перспективного розвитку, для чого розроблені стратегічні напрямки розвитку ВАТ "Центренерго" , які передбачають три етапи їх проведення.

І етап (2001 рік):

Забезпечення стабільного, порівняно з іншими компаніями, функціювання;

ІІ етап (2002-2005 роки):

Забезпечення зростання та розвитку компанії (збільшення частки виробництва електроенергії на внутрішньому ринку);

ІІІ етап (2006-2010 роки):

Вихід компанії на міжнародні енергетичні ринки, участь в інвестиційних проектах в Україні та інших державах.

Перший етап (2001 рік). Ефективне управління - оптимізація внутрішніх ресурсів та можливостей компанії. Внаслідок цього на першому етапі планувалося:

- продовжувати реконструкцію енергоблоку №8 Зміївської ТЕС;

- розпочати програму впровадження нової єдиної автоматизованої системи обліку електроенергії на базі сучасного програмного забезпечення і багатозонних (погодинних) комерційних приладів обліку;

- знизити збитки від реалізації теплоенергії вдвічі у порівнянні з 2000 роком;

- довести рентабельність виробництва електроенергії до 10%;

- провести ремонтну кампанію у повному обсязі;

- поновити нарахування дивідендів на акції компанії за результатами 2001 року та підвищити курс акцій у 4-5 рази порівняно із номінальною вартістю.

На другому етапі (2002-2005 роки) заплановано зростання та розвиток - збільшення частки виробленої компанією електроенергії на внутрішньому ринку електроенергії України. Внаслідок цього на другому етапі мало бути досягнуто:

- рентабельність виробництва електроенергії - до 15%;

- робота з реалізації теплоенергії - беззбиткова;

- збільшення частки виробленої компанією електроенергії в ОРЕ України до 30% і доведення її рівня принаймні до рівня 1995 року;

- впровадження нової системи оплати праці;

- подальше зростання курсу акцій компанії;

- виконання програми модернізації блоків на Зміївській та Трипільській ТЕС;

- стабільності функціонування ВАТ "Центренерго", що дає можливість її виходу на міжнародні ринки електроенергії та участі в інвестиційних проектах інших країн.

На третьому етапі (2006 - 2010 роки) заплановано перетворення компанії в холдинг з власною фінансовою інфраструктурою і міжнародним представництвом, вихід на зовнішні енергетичні ринки. Основною діяльністю компанії залишається виробництво електроенергії. На цьому етапі планується завершити приватизацію компанії. В зв`язку з цим головними завданнями цього етапу є:

- успішне завершення приватизації з виходом на міжнародні фондові біржі;

- ліквідація від'ємного сальдо кредиторської-дебіторської заборгованості ВАТ "Центренерго", поповнення обігових коштів компанії;

- додаткова емісія акцій з метою залучення інвестицій для застосування на електростанціях новітніх технологій енергообладнання з пріоритетним спаленням вітчизняного палива та для будівництва нових енергоблоків (в тому числі - в інших країнах);

- організація робіт з реструктуризації компанії;

- підготовка і підбір кадрів для вдосконалення управління фінансами компанії і створення фінансової інфраструктури, оптимізація фінансових потоків;

- оптимізація системи управління холдингом (проведення ситуаційного аналізу, встановлення проблемних напрямків, розробка проекту оптимізації системи управління, реалізація програми робіт з оптимізації, створення служби розвитку компанії);

- подальше вдосконалення інформаційної системи компанії;

- збільшення частки виробленої компанією електроенергії в ОРЕ в порівнянні з іншими конкуруючими генеруючими компаніями країни;

- вихід зі своїми проектами на зовнішні ринки електроенергії;

- диверсифікація виробництва компанії, створення допоміжних виробництв;

- досягнення середньої рентабельності по холдінгу - не нижче 15%.

Стратегічний орієнтир ВАТ "Центренерго" - це динамічна, міжнародна, вертикально-інтегрована енергетична компанія, яка відповідає кращим світо-вим зразкам ефективного управління.

2.2 Аналіз стану фінансового забезпечення діяльності підприємства

Як показують результати “горизонтального” розрізу в аналізі динаміки характерних агрегатів ресурсів (пасивів) валюти балансу

- загальний обсяг валюти балансу знизився у 2005 році на - 4,26% відносно рівня 2004 року, на ще у 2006 році знизився на - 1,68% відносно рівня 2005 року;

- причинами падіння обсягів валюти балансу у 2005 році є падіння на -23,3% обсягів довгострокових кредитів, а у 2006 році при відновленні обсягу довгострокових кредитів на рівні 2004 року - падіння на - 20,1 % обсягів кредиторської заборгованості;

- зростання обсягів власного капітала було незначним 1,6 -2,9%, що не компенсувало падіння обсягів залучених та запозичених коштів;

- обсяг виданих векселів зменшився на у 2006 році на - 17% відносно рівня 2004 року.

Як показують результати “вертикального” розрізу в аналізі динаміки характерних агрегатів ресурсів (пасивів) валюти балансу, наведені на рис.2.6:

- частка власного капіталу в валюті пасивів балансу поступово зростає з рівня 44,7%(2004) до рівня 47,5%(2005) та до рівня 49,7% у 2006 році;

- але постійна потреба у відновленні специфічних основних фондів під-приємства приводить до повної іммобілізації всього обсягу власного капіталу в основні фонди, при цьому власного капіталу на ці цілі - недостатньо і величина оборотного власного капіталу (власний капітал -основні фонди) є негативною величиною, тобто частка залучених коштів ( від -12,8% валюти балансу у 2004 році до -9,3% валюти балансу у 2006 році) також імобілізована в основні фонди;

- частка довгострокових залучених кредитів банків становить 21,0% у 2004 році, знижується до рівня 16,2% у 2005 році та знов зростає до 20,9% у 2006 році. Таким чином, практично 50% обсягів довгострокових кредитів банків вкладені в відбудову основних фондів підприємства, що частково згладжує проблему нестатку обсягів власних коштів для відбудови основних фондів;

- частка короткострокових кредитів банків поступово зростає з рівня 4,1% у 2004 році до рівня 6,1% у 2006 році;

- відповідно, кредиторська заборгованість знижується з рівня 21,0% у 2004 році до рівня 17,2% у 2006 році;

- структурна частка виданих векселів на протязі 2004 - 2006 років зберігається на рівні 0,9-1,0%.

Як показують результати “горизонтального” розрізу в аналізі динаміки характерних агрегатів ресурсів (пасивів) валюти балансу, наведені на рис.2.9:

- загальний обсяг валюти балансу знизився у 2005 році на - 4,26% відносно рівня 2004 року, на ще у 2006 році знизився на - 1,68% відносно рівня 2005 року;

- причинами падіння обсягів валюти балансу у 2005 році є падіння на -5,2% обсягів необоротних активів, а також у 2005- 2006 році - падіння на - 13,0 % обсягів дебіторської заборгованості;

- зростання запасів характеризується поступовістю нарощення на +15,4% у 2005 році та додатково +26,5% у 2006 році, що не компенсувало падіння обсягів необоротних та оборотних коштів;

- обсяг отриманих векселів характеризується постійною сумою рівня 2004 року.

Як показують результати “вертикального” розрізу в аналізі динаміки характерних агрегатів ресурсів (пасивів) валюти балансу, наведені на рис.2.8:

- частка необоротних фондів поступово зростає з рівня 57,5% у 2004 році до рівня 59,0% у 2006 році;

- частка запасів поступово наростає з рівня 3,4% у 2004 році до рівня 5,3% у 2006 році;

- структурна частка дебіторської заборгованості є основною у оборотних коштах, зросла з рівня 36,6% у 2004 році до рівня 37,0% у 2005 році та різко впала до 34,0% у 2006 році, при цьому частка отриманих векселів залишається стабільною на рівні 0,3%;

- структурна частка грошових коштів різко зменшилась з 0,9% у 2004 році до 0,3% у 2005 році та дещо зросла до 0,4% у 2006 році.

Таким чином, проведений аналіз фінансового забезпечення активів підприємства показує, що на протязі 2004 -2006 років:

- ресурсною базою необоротного майна (активів) у підприємства є повністю обсяг власного капіталу та приблизно 50% довгострокових кредитів банків;

- ресурсами базою оборотного капіталу (активів) у підприємства є 50% обсягів довгострокових кредитів банку, які забезпечують придбання оборотних запасів для виробітку електро- та теплоенергії, короткострокові кредити банків та кредиторська заборгованість (комерційний кредит);

- вексельний оборот як засіб комерційних розрахунків застосовується в основному в режимі видачі в обіг власних векселів підприємства, але їх обсяг знижується і не порівняний з кредиторською заборгованістю, обсяг отриманих векселів постійний і носить характер довгострокової фінансової допомоги чи опротестованих векселів;

- високоліквідні грошові агрегати (готівка та кошти на розрахунковому рахунку в банку) у підприємства практично відсутні, тобто оперативна платоспроможність підприємства - відсутня, оскільки поточні зобов'язання становлять у 2005 -2006 роках від 6,7% до 8,2% від валюти балансу, при цьому тільки заборгованість за заробітною платою та податковими платежами до бюджету становить 2,1 - 2,4 % від валюти балансу, а частка грошових коштів у 2005 -2006 роках не перевищує 0,3 - 0,4% від валюти балансу.

2.3 Механізм фінансового регулювання діяльності підприємства

Механізм фінансового регулювання діяльності підприємства ВАТ “Центренерго” направлений на ресурсне забезпечення відтворювального процесу, тобто фінансування:

придбання постійно відновлювального запасу палива;

експлуатаційних витрат на функціонування інфраструктури ТЕЦ;

проведення поточних та капітальних ремонтів основних фондів;

оплату праці персоналу;

придбання нових основних фондів та технологій.

Ресурсним джерелом фінансування є:

виручка від продажу виробленої електро- та теплоенергії на фоні процесів зниження виробничої собівартості виробництва;

підвищення амортизаційних відрахувань від прибутку на відновлення основних засобів (підвищення загальної собівартості виробництва);

комерційні кредити постачальників (кредиторська заборгованість та видані векселі);

короткострокові та довгострокові кредити банків;

державна фінансова допомога;

додаткове надходження грошових коштів від часткового продажу існуючого пакету акцій (внутрішньодержавні та закордонні інвестиції) з ризиком втрати контролю за підприємством;

надходження грошових коштів від додаткової емісії акцій ВАТ - підвищення обсягів статутного капіталу (внутрішньодержавні та закордонні інвестиції) з ризиком втрати контролю за підприємством;

надходження коштів від випуску довгострокових боргових зобов'язань - облігацій на суму до 25% від обсягу статутного капіталу(для ВАТ).

зниження дебіторської заборгованості за рахунок впровадження вексельних розрахунків за придбану електроенергію та прискорення грошових розрахунків за рахунок вексельного перекредитування в банках.

Для забезпечення залучення коштів банків або інвесторів, підприємство ВАТ “Центренерго” повинно бути інвестиційно привабливим, тобто фінансово стійким, маючим необхідну норму ліквідності активів та рентабельним на рівні конкуренції з альтернативним інвестуванням капіталу в інші виробничі сфери.

Для виявлення рівня інвестиційної привабливості ВАТ “Центренерго” проведемо розширений фінансовий аналіз діяльності підприємства [81]. В Додатку К наведені результати розрахунків основних фінансових коефіцієнтів, які характеризують майновий стан, фінансову стійкість, ділову активність, ліквідність та рентабельність роботи ВАТ “Центренерго” за 2004 -2006 роки.

У підприємства ВАТ “Центренерго” існують проблеми з абсолютною ліквідністю, що вже було ідентифіковане як дуже низький рівень готівково-розрахункових коштів, тобто поточна платоспроможність підприємства дорівнює нулю. В той же час слід відмітити оптимальний рівень співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованостей, при якому дебіторська заборгованість за відпущену електроенергію майже в два рази вища, ніж кредитроська заборгованість підприємства перед постачальниками матеріалів та послуг. Це дає гарантію виконання розрахунків з постачальниками-кредиторами, якщо споживачі розрахуються з підприємством за відпущену електроенергію.

Аналіз показників ділової активності (оборотності оборотних агрегатів балансу) ВАТ “Центренерго”

- на підприємстві у 2004 - 2006 роках оптимізований обсяг запасів, що дало зниження строку оборотності запасів на 10%(з 40 до 36 днів);

- період погашення дебіторської заборгованості за відпущену електро-енергію знизився з 382 днів(більше1 року) до 205 днів (практично 7 місяців), що є певним досягненням, але не дає можливості використати кошти реалізації для ресурсного забезпечення придбання швидкооборотних запасів виробництва;

- періоди обороту обігових коштів та операційного циклу перетворення придбаних матресурсів в кошти (після погашення дебіторської заборгованості) знизилися у 2006 році практично в 1,7 рази відносно рівня 2004 року, однако залишаються дуже великими (в діапазоні 205 -240 днів на оборот), тобто відпуск електроенергії підприємством в комерційний кредит (через дебіторську заборгованість) має дуже негативний вплив на діяльність ВАТ “Центренерго”.

У 2006 році рівень коефіцієнта незалежності наблизився до значення 0,5 (0,496), що свідчить про стійкий рівень співвідношення залучених та власних ресурсів, але коефіцієнт забезпечення оборотних коштів власним капіталом має негативне значення, що значно знижує поточну фінансову стійкість підприємства. Це ідентифікується сумарним коефіцієнтом фінансової стійкості, який у 2006 році досягає значення 0,7 при нижній границі стійкого діапазону 0,85.

Як показує аналіз показників фінансової стійкості ВАТ “Центренерго” по покриттю запасів:

- власний оборотний капітал має негативне значення і не приймає участі в формуванні джерел для фінансування відновлення запасів на підприємстві;

- джерелом для фінансування процесів відновлення запасів на підприємстві є короткострокові кредити банків, оскільки довгострокові кредити імобілізовані в фінансування відновлення основних коштів;

- залучених короткострокових кредитів достатньо для совєчасного відновлення запасів і тому фінансова стійкість підприємства по покриттю запасів носить стійкий характер.

2.4 Аналіз взаємодії між складовими фінансового механізму на підприємстві

Для оцінки взаємодії між складовими фінансового механізму на підприємстві ВАТ “Центроенерго” проведемо аналіз побудови та забезпеченості акціонерного капіталу, як основи функціонування акцій підприємства на фондовому ринку та підготовки до реалізації пакету в 24% державної частки з доведенням державного пакету до 54% (контрольний пакет). Основою довгострокових залучених позик в ВАТ “Центренерго” є довгостроковий кредит державного "Укрексiмбанку" згiдно Договору №11/15-162 вiд 03.04.1998р. ( з 03.04.1998 по 23.06.2014) - 268 452 тис.грн. (під 3,24% річних), наданий по довгостроковій лінії ЕБРР на розвиток електроенергетики в Україні.

- статутний капітал ВАТ “Центренерго” в 480,229 млн.грн. у 2004 -2005 роках повністю використаний на погашення збитків від діяльності за попередні роки (збиток на кінець 2004 року становить -570,542 млн.грн., збиток на кінець 2005 року становить - 465,469 млн.грн.);

- рішенням акціонерних зборів у 2005 - 2006 роках весь прибуток направлений на погашення збитків попередніх років, таким чином станом на кінець 2006 року збиток становить - 407,205 млн.грн., тобто реабілітовані 73 млн.грн. статутного капіталу;

- таким чином, в ВАТ “Центренерго” весь власний капітал представлений в 2004 -2006 роках строкою запису - “Інший додатковий капітал” (2,2 млрд. грн.), який за правилами бухгалтерського обліку представляє собою віддзеркалення вартості коштів, які окрім статутного капіталу були направлені на придбання основних засобів підприємства, тобто це ресурси, які існують в малоліквідній формі вкладення в основні засоби підприємства;

- основні засоби підприємства є заставою за довгостроковий кредит “Укрексімбанка” з коефіцієнтом 2,0, тобто на договірну суму 470 млн.грн.;

- “Інші довгострокові зобов”язання” на суму 460 - 570 млн.грн. залучені ВАТ “Центренерго” також під заставу основних засобів (ТЕЦ) з коефіцієнтом 1,7 - 2.,0;

- короткострокові кредити комерційних банків на суму 235 млн.грн. також також залучені під заставу основних засобів з коефіцієнтом застави 2,0.

Таким чином, потенціал фінансового механізму залучення кредитно-позикових коштів підприємством ВАТ “Центренерго” використаний практично повністю, оскільки всі основні засоби знаходяться в заставі за отримані кредити, тобто оцінна вартість необоротних активів дорівнює нулю.

Відповідно до балансування статей ресурсів та активів(майна) підприємства ВАТ “Центренерго”, його поточна вартість може бути оцінена як різниця між оборотними активами та короткостроковими і поточними зобов'язаннями, тобто поточна вартість становить:

Пот.вартість (2006) = 1,830 млрд.грн. - 1,292 млрд. грн. = 0,537 млрд.грн. що становить усього 12% від обсягу валюти балансу підприємства.

Відповідна ліквідаційна вартість акції підприємства розраховується як:

Тобто курс акцій ВАТ “Центренерго” на ПФТС 16,8 грн./шт є необгрунтовано завищенним, що свідчить про те, що фондова торгівля в Україні на сучасному етапі переслідує цілі переділу основної інфраструктури державної власності в ході приватизації і не носить характеру прибуткового інвестування вільних коштів.

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбали дві моделі - Альтмана і Спрингейта, названі на честь їхніх авторів [71, c.55].

Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Z-показника» - інтегрального показника рівня погрози):

Розрахунок інтегрального показника Альтмана (у міру скептицизму по його застосування для українських підприємств) за даними балансу ВАТ “Центренерго” за 2006 рік , дає наступні значення :

Таким чином імовірність банкрутства підприємства ВАТ “Центренерго” по Альтману дуже висока, що дає підстави для введення антикризового управління на підприємстві для запобігання банкрутству соціально важливої інфраструктури суспільства України.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Проблеми формування фінансового механізму підприємства та напрямки його удосконалення

Фінансовий механізм підприємства забезпечує відтворювальний процес виробництва продукції за рахунок:

надходження доходів від реалізації продукції;

отримання державної фінансової допомоги на безповоротній основі;

залучення довгострокових банківських кредитів;

залучення короткострокових банківських кредитів;

залучення комерційних кредитів за рахунок вексельного обігу чи кредиторської заборгованості;

залучення коштів за рахунок ринкового росту акціонерного капіталу (акцій вільного фондового обігу для відкритих акціонерних товариств) відносно номіналів акцій, тобто фактичної дооцінки росту статутного капіталу.

Проаналізуємо перспективи удосконалення кожного з сегментів ресурсного забезпечення в фінансовому механізмі ВАТ “Центренерго”. Продовжуючи аналітичні дослідження 2 розділу дипломної роботи, по-перше, зупинимося на зовнішній оцінці “справедливої” вартості акціонерного капіталу ВАТ “Центр-енерго”. На графіках рис.3.1 -3.5 наведена динаміка вартості акції ВАТ “Центр-енерго” на торгах в ПФТС у 2002 - 2007 роках (номінал вартості акції - 1,3 грн./шт) [105]. Як показує аналіз рівня котирування акцій та обсягів їх продажу:

- від рівня попиту 0,2 грн./шт та обсягів денного продажу до 80 тис.грн. у січні 2002 року курс поступово піднімався,

- до виходу на рівень номінала вартості акції 1,3 грн./шт. та обсягів денного продажу до 3,0 млн.грн. у середині 2003 року;

*На 7 березня 2007 року. За даними Центренерго, ПФТС, ІК «Конкорд Капітал», ІА «Інтерфакс-Україна», ІК «Тройка Диалог Украина», Контрактів

- до рівня 3,0 грн.шт. та обсягів денного продажу до 1,5 млн.грн. у кінці 2004 року;

- до рівня 4,0 -6,0 грн./шт. та обсягів денного продажу до 1 млн.грн. у 2005 році.

У 2006 році поступово рівень котирування акцій підвищився з 3,0-4,0 грн./шт. до 7,0 -8,0 грн./шт. У 2007 році - ВАТ “Центренерго” - найдинамічніша вітчизняна компанія за підсумками лютого 2007 року: Акції компанії за місяць подорожчали на 72,8% [105].

Обсяги денних торгів досягли рівня 5 млн.грн., що при статутному капіталі ВАТ “Центренерго” - 480,2 млн.грн. свідчить про активну роботу міноритарних акціонерів отримати спекулятивний виграш від вкладення коштів в статутний фонд підприємства.

«Красна ціна акціям Центренерго - 82 центи за штуку», - у лютому 2006 року казали аналітики ІК «Конкорд Капітал». Папери генкомпанії тоді коштували $0,62. 12 березня 2007 року акції Центренерго у ПФТС котирувалися вже по $2,87 за штуку, а інвестаналітики вже вкотре перераховують прогнозну ціну компанії.

У 2006 році акції Центренерго зросли на 116%, з початку 2007 року - майже вдвічі. Щоправда, дорожчають усі українські енергоактиви, включаючи акції генеруючих Західенерго, Дніпроенерго, Донбасенерго та Київенерго, які також є блакитними фішками. З початку року акції компаній енергетичного сектору подорожчали майже на 100%.

Таке різке зростання аналітики інвестбанків пояснюють високим попитом на акції російської генерації: нібито на цій хвилі інвестори скуповують і папери українських генкомпаній. Інші причини - підвищення виробничих і фінансових показників енергоактивів, зниження заборгованості компаній, надлишок генеруючих потужностей плюс очікувана приватизація енергетики.

Центренерго - одна з чотирьох державних генеруючих компаній. 78,29% акцій Центренерго належить НАК «Енергетична компанія України», топ-менеджмент компанії - ставленики НАК ЕКУ. Держуправління, однак, не заважає компанії розвиватися. Темпи зростання виробництва Центренерго у 2006 році були найвищими в галузі: +15,5%. Прибуток компанії сягнув рекордного показника - 87,4 млн грн (+44% за рік). Показники інших енергокомпаній нижчі: приміром, прибуток Київенерго торік становив 43,4 млн грн, Західенерго (найбільший виробник електроенергії в Україні) - 22,5 млн грн, а Донбасенерго взагалі у збитках. Зростання прибутку Центренерго, на думку аналітиків, спричинене невисокими витратами компанії на виробництво електроенергії.

«Центренерго, на відміну від інших компаній, істотно збільшила продаж у 2006 році. При цьому рентабельність залишилася на досить високому порівняно з іншими компаніями рівні - 3%. Аналогічний показник Дніпроенерго становить 2%, Західенерго - 1%», - пояснює аналітик ІК Millennium Capital Максим Нікуляк [102].

При цьому компанія працює не на повну силу. До складу Центренерго входять три ТЕС сумарною потужністю 7550 МВт. Близько 3 тис. МВт з проектних потужностей компанії припадає на газо-мазутні блоки. Центренерго їх не використовує через високу вартість газу. Решта потужностей - 4,55 тис. МВт - завантажено тільки на 35% [104].

Причина зростання акцій українських генеруючих компаній - високий попит на російську енергетику [105]. У Росії показник EV/Capacity (вартість одиниці потужності) становить $450/кВт. За даними Millennium Capital, показник українського ринку нижчий - $185/кВт. Українські енергоактиви, на думку західних інвесторів, недооцінені порівняно з російськими аналогами, тобто є вдалими об'єктами для вкладення коштів. Іноземні інвестори вважають, що український ринок швидко досягне російських показників EV/Capacity. Однак в Україні тарифи, обсяги продажу тощо регулює держава, лібералізації ринку найближчими роками не передбачається. А тому очікувати різкого стрибка доходів української генерації не слід [105].

Інша причина високого попиту на акції Центренерго (а також папери інших генкомпаній) - низьке завантаження потужностей. Середнє завантаження потужностей у секторі - близько 25%. Інвестори очікують, що в економіці, яка розвивається, попит на електроенергію зростатиме високими темпами і генерація значно збільшить продаж. Зокрема, за рахунок експорту електроенергії в Росію та Західну Європу (ІФК «Арт-Капітал» [105]).

Впливає на зростання акцій і очікувана приватизація енергетики, яку держава відкладає вже кілька років поспіль. У 2006 році Фонд держмайна збирався приватизувати низку обленерго і пакети акцій генкомпаній, однак продаж знову перенесли на невизначений термін.

Основна проблема Центренерго, втім, як і всієї галузі, - борги перед постачальниками сировини - НАК «Нафтогаз України», ДК «Вугілля України» і приватними компаніями. На початок 2006 року заборгованість Центренерго налічувала 765,8 млн грн. Проте компанія активно реструктуризує борги: за 2006 рік Центренерго зменшила борг за товари, роботи та послуги на 200 млн грн. При цьому дебіторська заборгованість компанії (основний боржник - ДП «Енергоринок») значно вища за кредиторську - 1,5 млрд грн. Поки що погашення дебіторської заборгованості відбувається повільно: за 2006 рік обсяг непогашених перед Центренерго боргів знизився лише на 160 млн грн.

Борги компанії некритичні для її подальшої діяльності, запевняють галузеві аналітики [102]. Відношення боргів Центренерго до власного капіталу становить 28%. У Донбасенерго цей показник становить 30%, у Дніпроенерго, що перебуває в стадії санації, зашкалює за 60%. Державний мораторій на банкрутство генкомпаній продовжено до кінця 2007 року. Навіть якщо Центренерго не встигне погасити всі борги у строк, а мораторій не продовжать знову, компанію навряд чи оголосять банкрутом [105]. Приміром, Дніпроенерго перебуває у стадії санації, однак це не впливає на акції компанії: Дніпроенерго є одним з найбільш швидкозростаючих активів на ринку.

Проте якщо найближчими роками компанію не буде приватизовано ( продаж державної частки акцій 78,9% статутного фонду), у Центренерго справді виникнуть проблеми. Якщо Центренерго виявиться останнім у списку приватизованих активів, компанія буде змушена закуповувати сировину за завищеними цінами в державних шахт, тоді як решта компаній перейдуть на ринкові відносини з постачальниками [104].

Топ-менеджери Центренерго безпосередньо не зацікавлені у підвищенні ринкової капіталізації компанії - від динаміки акцій не залежать ні зарплати працівників підприємства, ні майбутнє керівників.

Ефективність роботи компанії має зрости після завершення реконструкції енергоблоків. Торік компанія закінчила модернізацію енергоблоку потужністю 300 МВт. Крім того, на збільшення доходів компанії позитивно впливає близькість станцій Центренерго до Києва, а також до Білорусі та Росії: вартість електроенергії для столиці та сусідніх країн вища, ніж загалом по Україні

Компанія коштує $480 млн (за методом дисконтованих грошових потоків - DCF). Її поточна капіталізація (за даними на 9 березня) - $987 млн. Справедлива вартість однієї акції Центренерго становить 6,6 грн (за методом дисконтованих грошових потоків - DCF), тоді як зараз папери коштують близько 16 грн за акцію, тобто значно переоцінені ринком [105].

Тобто, при приватизації - продажу державної частки акцій (78,9%) статутного капіталу за ринковою ціною квітня 2007 року можна отримати суму коштів:

При номінальній вартості державного пакету акцій ВАТ “Центренерго”:

50% додаткових отриманих коштів буде достатньо на погашення довгострокових кредитів ВАТ “Центренерго”, виданих під державну гарантію, які направлені на модернізацію основних фондів ВАТ “Центренерго” згідно “Стратегії розвитку електроенергетики України до 2030 року” [102]. Це - основний шлях ресурсного забезпечення інвестиційних потреб розвитку ВАТ “Центренерго”.

На сьогодні відповідно до розпорядження Уряду від 08.09.2004 № 648-р „Про заходи щодо реконструкції та модернізації теплоелектростанцій у період до 2010 року” енергогенеруючими компаніями вже розроблено техніко-економічні обгрунтування за проектами реконструкції Бурштинської ТЕС (блоки №№7,9 по 206 МВт кожний), Старобешівської ТЕС (блок №7, 200 МВт), Слов'янської ТЕС (будівництво дубль-блока, 125 МВт), Курахівської ТЕС (блок №5, 200 МВт), Зуївської ТЕС (блок №2, 300 МВт), Миронівської ТЕС (блок №1, 140 МВт), Трипільської ТЕС (блок №2, 325 МВт), Зміївської ТЕС (блок №9, 325 МВт), ПГЕС потужністю 47 МВт в м.Болград), реалізація яких передбачається за рахунок залучення кредитних ресурсів.

Згідно з рішення НКРЕ для ВАТ “Центроенерго” щомісячно у 2006 -2007 роках виділяється додаткова сума з ОРЕ на сплату процентів за кредитом по оновленню блоку №2 Трипільської ТЕС:

- червень 2005 року - 6 331 200 грн. для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "ДЕК "Центренерго" з повернення кредитів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України на фінансування проекту реконструкції енергоблоку N 8 Зміївської ТЕС (від 22 червня 2005 року N 449)

- січень 2006 - 4 286 328,72 грн. для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "ДЕК "Центренерго" з повернення кредитів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України на фінансування проекту реконструкції енергоблоку N 8 Зміївської ТЕС.( від 28 грудня 2005 року N 1268 )

Таблиця 3.2 Додатковий платіж, який враховується в платежах ВАТ "ДЕК "Центренерго" за відпущену електричну енергію в Оптовий ринок електричної енергії України, для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "ДЕК "Центренерго" з повернення кредитів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України на фінансування проекту реконструкції енергоблоку N 8 Зміївської ТЕС (постанова НКРЕ від 21 січня 2006 р. N 39 ) [102]

Період	Сума (без ПДВ), грн.
лютий	4286328,72
березень	4714961,59
квітень	1714531,49
травень	4286328,72
червень	3586451,60
липень	3 586 451,60
серпень	3 586 451,60
вересень	3 757 235,01
жовтень	3 586 451,60
листопад	3 757 235,01
Всього	36 862 426,94

Таблиця 3.3 ПЛАН реконструкції та модернізації теплоелектростанцій у період до 2010 року [102] (млн. гривень)

Найменування об'єкта, що підлягає реконструкції та модернізації	Потужність блока, МВт	Орієнтовний обсяг фінансування, усього	У тому числі за роками
2004 - 2005	2006 - 2007	2008 - 2010
ВАТ "Центренерго"
Трипільська ТЕС
Блок N 1 (циркуляційний киплячий шар)	300	580		80	500
Блок N 2	300	400		60	340
Блок N 4 (сіркоочисна установка)	300	340	40	300
Вуглегірська ТЕС
Блок N 1	300	250		30	220
Блок N 3	300	250			250
Зміївська ТЕС
Блок N 1	200	60		10	50
Блок N 8	300	282	52	100	130
Блок N 9	300	320		110	210
Разом		2482	92	690	1700

3.2 Удосконалення фінансового планування на підприємстві

Система фінансового планування на підприємстві включає в себе три основні підсистеми:

- перспективне фінансове планування;

- поточне фінансове планування;

- оперативне фінансове планування.

Кожна із цих підсистем включає певні форми фінансових планів, їх зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються. Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Особливістю фінансового планування на підприємствах в ринковій економіці є те, що воно не носить елементів директивності і є внутріфірменним. Мета фінансового планування на підприємстві - забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної господарської діяльності, а в кінцевому підсумку - досягнення прибутковості підприємства. Планування направлено, з одного боку, на усунення помилкових дій в області фінансів, а з іншого - на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.

Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Фінансове планування на державних підприємствах (крім казенних) стало обов'язковим з 2001 року.

Основними задачами фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;

- врахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів при розподілі прибутку;

визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

- установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

- забезпечення виконання зобов'язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайної діяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;

- забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

В процесі фінансового планування використовуються різні методи: балансовий; нормативний; розрахунково-аналітичний; оптимізації планових рішень; моделювання.

Зміст балансового методу полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів.

Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними. За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Фінансове планування (крім вже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства.

Фінансова стратегія представляє собою визначення довгострокової мети фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і шляхів їх досягнення. Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Система стратегічних цілей підприємства повинна формуватися чітко і коротко, відображаючи кожну з цілей в конкретних показниках - нормативах.

До таких нормативів відносяться:

- середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, що формуються із внутрішніх джерел;

- мінімальна частка власного капіталу;

коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;

співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства тощо.

На базі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприєм-ства за основними напрямами фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна.

Фінансова політика підприємства - це сукупність методів фінансового менеджменту, яка здійснюється в короткостроковому періоді і враховує фактори, які діють у цей час.

Підприємство формує фінансову політику під впливом трьох груп факторів:

І група - фактори мікроекономічного характеру;

ІІ група - фактори макроекономічного характеру;

ІІІ група - специфічні фінансові фактори.

До першої групи відносяться: споживчий попит на продукцію (товари, послуги), які реалізовує підприємство та товарна пропозиція; рівень цін на товари; конкурентне середовище підприємства; ринкова частка підприємства та його конкурентоспроможність.

До другої групи відносяться: податкова політика; оплата праці; регулювання доходів та цін; кредитно-грошова політика; кон'юнктура ринків ресурсів та капіталів.

До третьої групи відносяться: фактори часу, інфляція, ризики.

В результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються “центри відповідальності”, визначаються права, зобов'язання і заходи відповідальності їх керівників за результати реалізації фінансової стратегії підприємства.

Заключним етапом розроблення фінансової стратегії підприємства є оцінка її ефективності. Така оцінка може бути основана на прогнозованих розрахунках різних фінансових показників, а також на основі прогнозу динаміки нефінансових результатів реалізації розробленої стратегії, таких як зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня управління фінансовою діяльністю його структурних підрозділів тощо.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Система поточного планування фінансової діяльності підприємства основана на розробленій ним фінансовій стратегії і фінансовій політиці. Порядок складення фінансового плану державними підприємствами (крім казенного), закріплений наказом Міністерства економіки України від 25.12.2000р. № 277 “Про затвердження Положення про порядок складення річного фінансового плану державними підприємствами” (далі - Положення).

Фінансовий план відображає обсяги надходжень та спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності, розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків і обов'язкових платежів.

Фінансовий план складається із п'яти розділів:

1. Джерела формування і надходження коштів;

2. Приріст активів підприємства;

3. Повернення залучених коштів;

4. Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

5. Покриття збитків минулих періодів.

Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для контролю за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану.

Головною формою такого фінансового завдання є бюджет (кошторис).

Бюджет - це оперативний фінансовий план на короткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місяцях (і менших періодах), що відображає надходження і витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Підприємство самостійно вибирає види та структуру бюджетів.

Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Зведений (консолідований бюджет включає: операційний і фінансовий бюджет. До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів.

До фінансового бюджету включаються: бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бухгалтерський баланс.

Бюджет є інструментом як планування, так і контролю. На початку періоду діяльності бюджет - це план або норматив; в кінці періоду діяльності він слугує засобом контролю, за допомогою якого фінансові менеджери можуть оцінити ефективність діяльності і прийняти управлінські рішення щодо вдосконалення діяльності підприємства в майбутньому.

Бюджетування включає вибір видів і структури бюджету.

Фінансовий бюджет - це план, в якому відображаються обсяг і структура грошових коштів та їх використання. Фінансовий бюджет включає:

- бюджет грошових коштів;

- бюджет капітальних інвестицій;

- прогнозний бухгалтерський баланс.

Фінансовий бюджет складається на базі інформації бюджетного звіту про прибутки і збитки.

Для формування стратегійних цілей розвитку ВАТ “Центренерго” в дипломній роботі проаналізовані перспективні державні плани розвитку електроенергетики та місце теплових електростанцій в них.

Основою електроенергетики країни є Об'єднана енергетична система (ОЕС) України, яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних країн, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії. Вона об'єднує енергогенеруючі потужності, розподільні мережі регіонів України, пов'язані між собою системоутворюючими лініями електропередачі напругою 220 - 750 кВ. Оперативно - технологічне управління ОЕС, управління режимами енергосистеми, створення умов надійності за паралельної роботи з енергосистемами інших країн здійснюється централізовано державним підприємством НЕК „Укренерго”.

Споживання електроенергії за базовим сценарієм прогнозується у 2030 р. в обсязі 395,1 млрд.кВтг, порівняно з 2005 р. (176,9 млрд.кВтг) воно збільшиться на 218,2 млрд.кВтг (123%).

Електроенергетика є базовою галуззю, яка забезпечує потреби країни в електричній енергії і може виробляти значний обсяг електроенергії для експорту. Загальна потужність електрогенеруючих станцій в 2005 р. становить 52,0 млн.кВт, з яких потужність теплових електростанцій (ТЕС) та теплоелектроцентралей (ТЕЦ) становить 57,8%, атомних електростанцій (АЕС) - 26,6%, гідроелектростанцій (ГЕС) та гідроакумулюючих (ГАЕС) - 9,1%, блок-станцій та інших джерел - 6,5%.

Для забезпечення попиту споживання електричної енергії та її експорту згідно з базовим сценарієм розвитку економіки країни до 2030 р. необхідно збільшити потужність генеруючих електростанцій до рівня 88,5 млн.кВт. За песимістичним сценарієм розвитку економіки цей рівень складе 74,9 млн. кВт, за оптимістичним - 98,6 млн. кВт.

Структура виробництва електроенергії у 2005 році становила: виробництво на АЕС - 47,9%; ТЕС та ТЕЦ - 40,8%; ГЕС та ГАЕС - 6,7%; блок-станціями та іншими джерелами - 4,7%. Імпорт електроенергії не відбувався.

Обсяг виробництва електроенергії тепловими електростанціями України визначається умовами „замикання” балансів електроенергії. У 2005 році він склав 75,5 млрд.кВтг. Крім того, 8,6 млрд.кВтг було вироблено у цьому ж році блок-станціями промислової та комунальної енергетики. Виробництво електричної енергії тепловими електростанціями та блок-станціями буде збільшуватися, досягаючи: у 2010 році - 96,4 млрд.кВтг; у 2015 р. - 125,0 млрд.кВтг; у 2020 р. - 129,9 млрд.кВтг та у 2030 році - 180,4 млрд.кВтг.

На даний час 92,1% енергоблоків ТЕС відпрацювали свій розрахунковий ресурс (100 тис. годин), а 63,8% енергоблоків перетнули визнану у світовій енергетичній практиці межу граничного ресурсу та межу фізичного зносу відповідно 170 тис. та 200 тис. годин і потребують модернізації чи заміни.

З метою забезпечення сталої роботи блочного обладнання ТЕС, щорічно виконуються капітальні, середні та поточні ремонти 70 - 80 енергоблоків загальною потужністю близько 19 млн.кВт. Однак кошти, які виділяються на ці цілі, є недостатніми, що призводить до зменшення рівня використання обладнання ТЕС, перевитрат палива і погіршення економічних показників роботи.

Під час осінньо-зимового періоду 2005/2006 року забезпечено роботу

62 (14678 МВт) енергоблоків та в режимі резерву - 14 (4527 МВт) енергоблоків. Поза робочим режимом знаходитиметься 21 енергоблок загальною потужністю 7945 МВт, в тому числі у довгостроковому резерві з консервацією обладнання 15 енергоблоків.

До 2030 р. основою електроенергетичної системи України залишатимуться теплові електростанції. Особливістю теплової енергетики є те, що її робота протягом тривалого періоду відбувається в умовах надлишку встановлених потужностей енергоблоків ТЕС, що погіршує їх економічні показники. Тому, передбачається поступове зниження надлишкових потужностей з приведенням їх до оптимальної величини у 2015-2017 рр. Вирішальне значення для теплової генерації має реконструкція та модернізація устаткування ТЕС, яка проводитиметься за такими напрямками:

1.З наявного устаткування ТЕС виділяється група енергоблоків (робоча група), які підлягають подальшій реконструкції, а також залишкова група, реконструкція яких є недоцільною. До складу робочої групи включаються пиловугільні енергоблоки сумарною потужністю 18 - 19 млн.кВт і найбільш працездатні газомазутні енергоблоки сумарною потужністю 3,8 млн.кВт. Енергоблоки робочої групи формуватимуть основну частину робочої потужності ТЕС (генеруючої та резервної) згідно із щорічними програмами.

2.Енергоблоки, віднесені до складу залишкової групи сумарною потужністю 5,2 - 6,0 млн.кВт, залишаються на балансі генеруючих компаній і підлягають тривалій консервації до часу прийняття рішення щодо їх демонтажу у зв'язку з планованим заміщенням на більш ефективні нові енергоблоки. У разі виникнення непередбачуваного дефіциту генерації ці енергоблоки підлягають введенню в дію. Списання та демонтаж енергоблоків залишкової групи здійснюватиметься за щорічними поданнями генеруючих компаній на підставі аналізу їх фактичного стану і прогнозованих тенденцій до змін потреби в генеруючих потужностях на п'ять років.

Передбачається підвищення коефіцієнта використання робочої потужності ТЕС до 55,4%, зменшення питомих витрат палива на виробництво електроенергії до середньоєвропейського рівня. Капіталовкладення на розвиток теплової генерації з 2006 до 2030 року становлять 183,4 млрд.грн.

Комплексна реконструкція вугільних електростанцій України здійснюватиметься шляхом впровадження сучасних економічних вугільних паротурбінних енергоблоків, оснащених системами зниження викидів NOХ (оксиди азоту), SO2 (оксид сірки) і пилу та паро-газових ТЕЦ з газифікацією вугілля, високонапірним теплогенератором та ін. з орієнтацією на максимальне використання вітчизняного вугілля, в тому числі технологій та обладнання для спалювання бурого вугілля.

...