Форми грошей та їх еволюція

Незважаючи на значну різноманітність стратегій економічної стабілізації та зростання, застосованих у нестабільних економічних системах, вони мають спільні риси.

Відповідно до проведеного аналізу, у тих країнах, де істотно підвищився рівень економічної безпеки завдяки реалізації таких стратегій, останні характеризувалися цілісністю структури, вірним визначенням балансу між державною та приватними економічними стратегіями та їхнім узгодженням, чіткою послідовністю стратегічних заходів та їхнім наповненням згідно об'єктивних потреб економічних систем. Отже, один з головних висновків даного аналізу полягає у тому, що спільним елементом успішних економічних стратегій у нестабільних економічних системах є опора їх на чіткі інституційні структури реалізації економічної влади від мікро- до макрорівня.

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватись до грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу. Такий радикальний спосіб використовується державою лише тоді, коли консервативні способи стабілізації грошей не спрацьовують або не дають відповідного ефекту.

Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності і конвертованості.

Оскільки “твердість” національної валюти має два тісно пов'язаних між собою, але не тотожних аспекти( зовнішній ( стабільність обмінного курсу національної валюти; і внутрішній ( стабільність цін тобто відсутність інфляції, вибираючи модель проведення грошової реформи, вкрай важливо чітко визначитись щодо напрямку “вектора жорсткості” запровадження національної валюти у просторі цих двох вимірів.

3.2 Основні види реформ та методи, які використовуються в процесі реформ

Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Вони значно різняться за своїми цілями, глибиною реформування грошових систем, методами стабілізації валют тощо.

Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи можна класифікувати таким чином(

1) становлення нової грошової системи. Реформи такого змісту передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й функціональну структурну перебудову усієї системи грошово-валютних і кредитних відносин. Вони були типовими при переході від біметалізму до монометалізму і далі до золотодевізного стандарту та обігу паперових грошей в умовах створення нових держав, як це мало місце в період розпаду колоніальних імперій чи виходу окремих республік зі складу колишнього СРСР.

2) часткова зміна грошової системи, коли реформуються окремі її елементи( назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії та характер забезпечення. Наприклад, грошова реформа в СРСР у 1922-1924 роках ( це перехід від бюджетної до кредитної системи емісії, коли замінили в обігу казначейські білети “совзнаки” на банкноти “червінці”. Такий підхід прийнятий при зміні влади.

3) проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою гальмування інфляції чи подолання її наслідків.

Важливе значення для успіху реформи має правильний вибір методу стабілізації національної валюти. В процесі грошових реформ можуть застосовуватись такі методи стабілізації валют( дефляція, деномінація, нуліфікація, девальвація, ревальвація.

Нерідко грошовій реформі передує дефляція ( процес призупинення або стримування темпів зростання грошової маси в обігу. За своїм змістом і наслідками дефляція є складовою частиною антиінфляційної програми.

Дефляційна політика проводиться державою за допомогою фінансових та грошово-кредитних заходів; серед фінансових чільне місце займають підвищення податків, скорочення бюджетних витрат, “заморожування” цін та заробітної плати, пожвавлення продажу державних цінних паперів. Монетарні заходи включають скорочення грошової емісії і кредитних вкладень шляхом кредитної рестрикції, підвищення центральним банком дисконтного процента та норм обов'язкових резервів комерційних банків.

За своїм змістом і наслідками дефляція ( протилежність інфляції. Інфляція ( це процес зростання рівня цін. Дефляція, навпаки, представляє собою процес зниження рівня цін. На перших порах дефляція може викликати негативні наслідки ( скорочення ділової активності (виробництва), зниження темпів економічного росту, зростання безробіття та ін. В результаті вся економіка може потрапити в глибоку депресію.

Деномінація ( обмін усіх старих грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, балансової вартості фондів, платіжних зобов'язань тощо. Внаслідок деномінації відбувається укрупнення масштабу цін (стандарту вартості), що призводить до різкого зменшення грошової маси в обігу; спрощуються і здешевлюються всі розрахунки, зменшуються витрати на забезпечення грошового обігу тощо.

Нуліфікація ( оголошення державою знецінених грошових знаків недійсними. У безнадійних випадках держава в змозі вдаватися до нуліфікації, тобто анулювання існуючих грошових знаків, щоб розпочати все з “чистого аркуша”. Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на нові гроші. Такий захід прийнятий при зміні влади, при створенні власної національної грошової системи.

Девальвація ( знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою чи міжнародними валютно-розрахунковими одиницями. Проявляється вона у підвищенні валютних курсів іноземних валют по відношенню до національної валюти чи, однозначно, в зниженні курсу національної валюти.

Ревальвація ( підвищення курсу вартості національної валюти по відношенню до іноземних чи міжнародних валют. Головна причина ревальвації( коли у державі спостерігається тривалий час активне сальдо платіжного балансу, що одночасно означає наявність дефіцитів у її партнерів. Вона може бути викликана, коли внаслідок валютної спекуляції була обміняна надмірна сума іноземної валюти на національну тобто вище інтервентної можливості центрального банку.

3.3 Грошова реформа в Україні, її причини та наслідки

Проголошення України як незалежної держави зумовило необхідність запровадження повноцінної національної грошової одиниці (валюти). Грошовою одиницею стала гривня. Назва української валюти “гривня” має глибоке історичне коріння. Основою монетарної системи здавна в Україні (тоді в Київській Русі) була гривня, тобто фунт срібла. Спочатку це була нашийна прикраса, яка "висіла коло гриви"'.

Отже, назва української валюти “гривня” була закріплена Конституцією України 1996 р. Але цьому передував довгий і складний шлях. У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх дуже високе знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін.

Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що, крім суто економічних причин, були і досить могутні політичні припини її проведення. Україна з 1991 р. стала незалежною державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обороту національних грошей. Без вирішення цих завдань годі було й вести мову про політичну самостійність та економічну незалежність України. Після виходу зі складу СРСР Україна опинилася без власного емісійного центру, а її рублеві гроші виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла у спадок до Російської Федерації. Сподіватися в цих умовах на нормальне забезпечення потреб обороту грошовою масою та проведення Україною самостійної економічної, фінансової і монетарної політики не було жодних підстав.

Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили значну її тривалість і багатоетапність.

Ця реформа була досить довготривалою. Розпочалася вона в січні 1992р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років.

Ця грошова реформа мала багатоцільове спрямування тому, що проведення її мало щонайменше три мети. Перше - створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави; друге - забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни; третє - сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

Застосування тимчасових грошей та їх сильне знецінення не було заздалегідь спроектованою і свідомо проведеною складовою грошової реформи. Випуск купоно-карбованця багаторазового користування був вимушеним кроком, пов'язаним з необхідністю забезпечення потреб обороту грошовою масою, оскільки з вересня 1991 р. Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівкові рублі, а номінальні обсяги обороту стали швидко зростати внаслідок інфляції, що розпочалася після лібералізації цін. Щоб уникнути "готівкової кризи", і було прийнято рішення про випуск купоно-карбованця.

Спочатку передбачалося, що купоно-карбованець буде запроваджуватися "м'яко", поступово заміняючи в обороті рубль, що забезпечить його достатню стабільність, а загальний термін його використання, як тимчасових грошей, не перевищить 4- 6 місяців. Проте фактично події розвивалися зовсім за іншим сценарієм. Уже в квітні 1992 р. купоно-карбованець "заповнив" весь готівковий оборот, а рубль був повністю вилучений. Зате рубль продовжував обслуговувати весь безготівковий оборот аж до листопада 1992 p., що негативно впливало на стабільність готівкового купоно-карбованця, сприяло його швидкому знеціненню.

У листопаді 1992 р. указом Президента "Про реформу грошової системи України" купоно-карбованець не був замінений постійною валютою, а ще ширше був запроваджений в оборот завдяки поширенню і на безготівкову сферу. З цього часу він став єдиним на території України офіційним засобом платежу під назвою "український карбованець". Тим самим було в основному вирішено перше завдання грошової реформи з трьох, зазначених вище.

Одержавши у своє повне розпорядження механізм емісії тимчасових грошей, уряд та НБУ використали його на повну потужність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За два роки (1992-1993) маса грошей в обороті зросла більше ніж у 240 разів. Відтак був створений досить зручний механізм мобілізації значних фінансових ресурсів для покриття надмірних бюджетних витрат, спричинених не виваженою економічною політикою. Зумовлена цією політикою гіперінфляція стала характерною ознакою грошової реформи в Україні і може розглядатися як її складовий елемент, оскільки через неї були знищені всі грошові заощадження на другому етапі реформи .

Створення нового (ринкового) механізму монетарного регулювання виявилося характерною особливістю грошової реформи в Україні з двох причин: до початку реформи такого механізму в Україні не було; для подолання гіперінфляції і переходу до антиінфляційної політики потрібно було якнайшвидше освоїти найефективніші інструменти монетарного регулювання.

З огляду на ці обставини на другому - підготовчому - етапі реформи була проведена, починаючи з 1994 p., велика робота щодо відпрацювання методів та інструментів антиінфляційного спрямування, лібералізовано механізми ціно- та курсоутворення, почали формуватися ринки цінних паперів, валютний, кредитний ринки, запроваджуватися в банківську практику такі монетарні інструменти, як політика облікового процента, обов'язкове резервування, політика рефінансування, операції на відкритому ринку та ін. Протягом 1994-1995 pp. ці методи та інструменти були широко апробовані в діяльності НБУ для подолання інфляції, що сприяло створенню передумов для завершення реформи в 1996 р. Якраз на цій основі НБУ вдається підтримувати відносну стабільність гривні в післяреформений період.

В Україні на завершальному етапі при випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 всіх цінових показників, усіх запасів грошей (готівкових і безготівкових) і всіх поточних доходів для всіх категорій фізичних і юридичних осіб, незалежно від обсягу пред'явлених до обміну запасів грошей і розміру поточних доходів. Така пропорція обміну, як зазначалося вище, була вибрана не випадково - вона відповідала рівню інфляції за 1991-1996 р. Все це дало підстави говорити багатьом аналітикам нашої реформи про її неконфіскаційний, прозорий, соціально справедливий характер. Проте в таких оцінках не враховуються ті тяготи, яких зазначало населення на першому та другому етапах реформи. Насамперед це втрата населенням своїх заощаджень, зокрема розміщених в Ощадному банку і не індексованих на рівень інфляції. При проведенні деномінації у вересні 1996 р. більшість із них перетворилася у мізерні величини.

Якби ці заощадження були своєчасно індексовані, то проводити реформу в 1996р. довелось би зовсім по-іншому. Адже на той час в Україні з'явився певний прошарок "нових українців", які нагромадили значні запаси грошей на спекулятивних операціях, в тіньовому бізнесі, через незаконне використання інфляційного підвищення цін тощо. Частину таких запасів грошей довелось би конфіскувати в ході реформи, переклавши основний тягар її на плечі їх власників. Таку реформу не можна було б назвати неконфіскаційною, зате вона була б справді соціально справедливою.

Отже, своєю реформою Україна ще раз підтвердила загальне правило покладання основного фінансового тягаря, пов'язаного з реформою, на плечі широких верств населення. На жаль, тривала стагнація економіки після грошової реформи не дає надій на те, що ці верстви населення одержать відповідний виграш завдяки запровадженню сталих грошей. Більше того, тривалі затримки з виплатами пенсій та заробітної плати, які допускалися заради стабілізації гривні після реформи, завдали найбільших збитків тим групам населення, які втратили заощадження на стадії підготовки реформи.

Нинішнє економічне становище країни можна розглянути на прикладі валютно-курсової політики України. Валютно-курсова політика в 2001-2004 рр. характеризувалася деякими позитивними рисами та мала ряд позитивних результатів. Це, насамперед, стабілізація інфляційних очікувань і мінімізація коливань РОК(реального обмінного курсу) гривні щодо долара - основної валюти зовнішньоекономічних розрахунків України. Однак фіксація обмінного курсу гривні щодо долара в умовах послаблення його курсової позиції на світових ринках фактично спричинила істотну девальвацію обмінного курсу гривні як щодо валют провідних країн світу, так і щодо валют країн - торгових партнерів України.

У цих умовах доцільно проаналізувати механізми взаємодії розвитку реального сектора економіки і валютно-фінансового, а також оцінити справедливість тези про безумовно позитивний вплив девальвації на темпи економічного зростання в Україні.

Незалежна Україна пройшла тринадцятирічний шлях складних і неоднозначних перетворень у сфері економіки. Протягом початкового періоду (1991-1999рр.) інституціональні зміни супроводжувались падінням економічної активності. До кінця 1999р. ВВП становив тільки 37,8% рівня 1990р., а вже з 2000р. спостерігається його стрімка позитивна динаміка. Тим часом відносне вирівнювання економічної динаміки за підсумковим валовим показником, супроводжується глибокими структурними диспропорціями у вітчизняній промисловості, та вкрай негативними явищами в суспільстві.

Остання обставина спонукає до необхідності ретельно дослідити об'єктивні джерела ситуації, що сформувалася в Україні та теоретично переосмислити перспективні напрями трансформування економіки.

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі простежено основні етапи еволюції грошей, приділено увагу їх основним концепціям, детально розглянуті форми грошей.

На основі матеріалу викладеного у роботі, можна зробити такі висновки:

формування сучасного механізму забезпечення сталості грошей в Україні має спиратись на сильну виконавчу владу, що користувалася б загальною підтримкою населення і проводила б енергійні широкі радикальні економічні перетворення на всіх рівнях і стадіях суспільного відтворення.

У формуванні в Україні ефективної і стимулюючої грошової системи потрібна не лише злагоджена і цілеспрямована взаємодія усіх ланок господарсько - управлінського механізму а й глибокі знання, вміння і навички формування сучасних паперово - кредитних грошових систем і подолання інфляційних загроз; належне розуміння переваг досягнення конвертованості гривні; втілення у життя антизатратного і антиінфляційного механізму економічного зростання; аналіз форм і методів успішних грошових реформ і його використання в процесі наступного вдосконалення грошового обігу. Слід створити таку грошово - кредитну систему, яка б застерігала від помилкових дій у сфері регулювання грошового обігу на основі гривні. При цьому історичний досвід грошового обігу в Україні і нинішнє державотворення мають прискорити остаточний вибір способу суспільного поступу і допомогти нашому суспільству остаточно обрати такий суспільно - політичний лад, у якому взаємодія суб'єктів господарського життя спиратиметься на засади добросовісної конкуренції, а гривня на повну потужність свого невичерпаного потенціалу запрацює на економіку і добробут громадян. Знання історії становлення й еволюційного розвитку грошей - ключ пізнання глибинних теоретичних проблем, що розкривають їхню суть і сучасне функціональне застосування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 27.11.2003 р. № 334/94 - ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №4.

2. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 2001.

3. Вахненко Т. Оптимізація валютно-курсової політики в Україні.// Економіка України.- №1.-2005.

4. Гальчинський А. Теорія грошей.-К.:Основи,2002.

5. Гриценко А. Гроші: виникнення, сутність, функції та агрегати// Економіка України.- №2.- 2001р.

6. Демківський А.В. “Гроші та грошовий обіг”: навчально - методичний посібник, - Київ: “ГРОТ”.- 2003.

7. Дорнбуш Р.,Фішер С.Макроекономіка.-К.:Основи,2003.

8. Дробозіна Л.О. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит. - Рівне: вид. агенція “Вертекс”.-2001.

9. Економічна теорія в 2-х кн. Навч.посібник/ За ред. З.Г.Ватаманюка.-К.:Заповіт.-2000.

10. Климко Г. Н., Несторенко В. П. Основи економічної теорії. Політ економічний аспект.- Київ.- “Вища школа”.- 2004 .

11. Ковальчук В. “Основи економічної теорії” короткий курс, - Тернопіль, 2002р.

12. Котляр М.Ф. Гривня//Вісник НБУ.-№2.-2001.

13. Кривень В. М. Про природу грошей. Фінанси України, №12, 2000 р.

14. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг.-К.:Основи,2002.

15. Луців Б.Л. Гроші та кредит у схемах і коментарях. - Тернопіль: “Карт-бланш”.-2000.

16. Лютий І.О. “Грошово - кредитна політика в умовах перехідної економіки”, - Київ: “Атіка”, 2000р.

17. Макконнелл К.Р.,Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика.-М.: Республика, 2002.

18. Макконнелл К.Р.,Брю С.Макроекономіка (аналітична економія).-Львів: Просвіта, 2000.

19. Маршалл А. Принципы политической экономики.-Т.1.-М.:2001.

20. Мочерний С. В. Економічна теорія. Посібник для студентів ВУЗів. Київ, “Академія”, 2002 р.

21. Попова В., Попов В. Реалії та перспективи економічного зростання в Україні// Економіка України.-№6.-2005.

22. Райзберг Б.А., Лозовский Л.М. Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь - М.: ІНФА.М, 2001.

23. Сало І.В. Фінансово-кредитна система України иа перспективи її розвитку.-К., 2001.

24. Самюелсон П.,Нордхауз В. Макроекономіка.-К.:Основи,2000.

25. Стельмах В. Реформа гідна наслідування// Вісник НБУ.-№9.-2005.

26. Тувакова Н.В. Історичний досвід України у творенні національної грошової одиниці.-К.,2003.

27. Уткин Э.А.: Новые финансовые инструменты рынка, - М, 2002.

28. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. - М.: Дело, 2003.

29. Харрис Л. Денежная теория: перев. с англ.. - М.:Прогресс, 2001.

Размещено на Allbest.ru