Міжнародний валютний ринок

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Курсова робота

з дисципліни «міжнародні фінанси»

на тему: Міжнародний валютний ринок

ВИКОНАЛА студентка ІІ курсу

економічного факультету

Спеціальність «Фінанси та кредит»

Кучеренко Оксана Іванівна

Група № 284/76

Київ - 2015



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ

1.1 Поняття міжнародного валютного ринку та його учасники

1.2 Структурна характеристика міжнародного валютного ринку та процес його виникнення

1.3 Функції міжнародного валютного ринку

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

2.1 Обсяги та структура валютних операцій

2.2 Основні центри торгівлі валютою

2.3 Україна та міжнародний валютний ринок: проблеми та перспективи

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Без функціонування цієї структури валютні відносини втрачають реальний економічний зміст. Сучасний міжнародний валютний ринок являє розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликаних забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їхнього використання для обслуговування міжнародних платежів.

Актуальність цієї теми полягає у тому, що міжнародний валютний ринок відіграє дуже важливу роль в економічному житті нашої держави, а валютні відносини у значній мірі відображають ті процеси та проблеми, які мають місце у національній та світовій економіці. Тому важливим є визначення основних проблем функціонування міжнародного валютного ринку в цілому, так і валютного ринку України зокрема, шляхом аналізу стану та динаміки основних його складових з метою подальшого удосконалення валютної політики та законодавства у сфері регулювання валютних відносин.

Основна мета та завдання реферату полягає у вивченні та розкриті сутності валютного ринку, його структури, основних функцій і у визначенні основних видів операцій, що здійснюються на міжнародному валютному ринку та визначення проблем функціонування валютного ринку України та шляхи його удосконалення.

Об'єктом дослідження виступає міжнародний валютний ринок як складовий сегмент світового ринку.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади функціонування міжнародного валютного ринку в умовах фінансової глобалізації.

Основу реферативної роботи формують загальнонаукові прийоми і методи досліджень: 1) системної оцінки та наукової дедукції при з'ясуванні теоретичних аспектів функціонування міжнародного валютного ринку; 2) метод аналізу і синтезу для оцінки ролі та місця міжнародного валютного ринку в світовій економічній системі.

Інформаційну основу реферативної роботи складають наукові праці вітчизняних економістів з валютного ринку, міжнародних кредитно-валютних відносин, міжнародної економіки, матеріали Національного банку України, тощо.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ

1.1 Поняття міжнародного валютного ринку та його учасники

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується подальшим поглибленням інтеграції та зміцнення взаємозв'язків між національними економіками, які передбачають здійснення відповідних зовнішньоекономічних операцій. Основою для проведення таких операцій слугує валютний ринок, на якому формується система різноманітних фінансово - кредитних відносин між країнами з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг за кордоном, залучення іноземних інвестицій, кредитів та інших видів зовнішньо-економічної діяльності, які потребують обміну і використання іноземної валюти.

Валютний ринок - це система економічних відносин, пов'язаних з операціями купівлі - продажу іноземної валюти, валютних цінностей та рухом іноземних капіталів. У літературі є кілька різних тлумачень поняття валютного ринку.

Різні автори подають різноманітне тлумачення цієї категорії, приміром, О.Г. Наговицин і В.В. Іванов визначають валютний ринок просто «ринок, у якому продається, і купується валюта різних країн», І.І. Платонова розглядає валютний ринок складніше, саме, у трьох аспектах: у сенсі слова, у вузькому значенні слова з організаційної погляду. Валютні ринки розглядаються як офіційні центри, де відбувається конвертування іноземних валют на національну за курсом, що складається з урахуванням попиту й пропозиції [6; 19]. Узагальнення точок зору науковців на розуміння поняття «валютний ринок» представлено в таблиці 1.1.

З погляду макроекономіки, тобто загальної структури господарства окремої країни, валютний ринок є частиною фінансового ринку, існуючого разом з іншими видами ринків, такими як ринки засобів виробництва, робочої сили, послуг, технологій, споживчий ринок та ін. Міжнародний валютний ринок охоплює валютні ринки всіх країн світу.

Під міжнародним валютним ринком також слід розуміти ланцюг тісно зв'язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій світових регіональних валютних ринків. Між ними існує «перекачка» засобів залежно від поточної інформації і прогнозів провідних учасників ринку щодо можливого положення окремих валют [3].

Таблиця 1. Підходи науковців до розуміння поняття «валютний ринок»

Підхід	Автор	Визначення поняття «валютного ринку»
Інституційний	З. В. Михайлів, З. П. Гаталяк, Н. І. Горбаль [16, С. 220]	офіційний фінансовий центр, де зосереджені купівля-продаж валют й цінних паперів у валюті на основі попиту та пропозиції на них.
	І. Я. Носкова [20, С. 8-9]	офіційні центри з купівлі-продажу валют, … сукупність банків, банківських домів, брокерських фірм та великих корпорацій, які є основними учасниками цих ринків.
	Л. М. Красавіна [5, С. 207]	офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж іноземних валют за національну за курсом, що складається на основі попиту та пропозиції.
Економічний	Є. О. Пашко [22, С. 8]	сфера економічних відносин, які виникають під час здійснення операцій стосовно купівлі-продажу іноземної валюти й цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій щодо інвестування капіталу в іноземній валюті.
	Б. С. Івасів [12, С. 483]	система економічних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземної валюти та інших валютних цінностей.
	О. В. Боришкевич [5, С. 5-6]	сфера економічних відносин щодо операцій купівлі та продажу іноземної валюти, цінних паперів у іноземній валюті, а також інвестиційної діяльності в іноземній валюті.
	А. С. Гальчинський [10, С. 373].	розгалужена система механізмів, функціонування яких має забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют із метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.
	В. П. Унинець-Ходаківська [28, С. 187]	економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж іноземних валют, формування валютних курсів.
	Л. О. Сухарева [25, С. 27]	система механізмів, функціонування яких має забезпечити операції з купівлі та продажу іноземних валют і платіжних документів у іноземних валютах, а також операцій з інвестування валютного капіталу з метою їх використання для здійснення міжнародних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, що діють у певному соціально-економічному середовищі.
Організаційно-технічний	Г.І.Алібегов [1]	сукупна мережа засобів зв'язку, що поєднують між собою банки та брокерські фірми різних країн, які здійснюють міжнародні розрахунки й інші валютні операції.
	А.І.Шмирьова [30]	система кабельних і супутникових засобів комунікації, пов'язаних із здійсненням операцій в іноземній валюті.

Міжнародний валютний ринок є найбільшим фінансовим ринком світу і займає важливе місце в забезпеченні взаємодії між складовими світового фінансового ринку. Особливість цього ринку полягає в тому, що він:

Ш не матеріальний;

Ш не має конкретного місцезнаходження, єдиного центру;

Ш механізм його функціонування - обмін валюти однієї країни на валюту іншої країни;

Ш існує цілковита свобода моментального відкриття чи закриття будь-якої позиції, можливість торгувати 24 години на добу в режимі on Iain;

Ш є міжбанківським ринком;

Ш має гнучку систему організації торгівлі та гнучку стратегію оплати за укладення угоди;

Ш є одним з найліквідніших ринків завдяки можливості роботи на ньому з різними валютами;

Ш завдяки процесу телекомунікації й інформатики є глобальним, тобто розгорнутим у масштабі всього світу.

Прямі зв'язки між головними центрами торгівлі валютами (Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Франкфурт, Сінгапур) за допомогою телефонів, факсів і комп'ютерів перетворюють кожний з цих центрів у частину єдиного світового ринку, що функціонує цілодобово. Економічні новини, які з'являються у будь-який час доби, передаються по всьому світу і викликають негайну реакцію валютного ринку. Звичайно угоди вкладаються за усною домовленістю. За необхідності документи, які підтверджують угоду, надсилаються пізніше. Вирішальним чинником є швидкість отримання необхідної інформації, оскільки курси валют змінюються протягом лічених секунд [17].

Учасниками валютних ринків є банки, валютні біржі, брокерські фірми, зовнішньоторговельні й виробничі компанії, міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації (див. додаток А). Слід зазначити, що учасниками валютних ринків можуть бути й фізичні особи. Також, важливим учасником валютних ринків є хеджер, головна мета якого полягає в тому, щоб захистити себе від несприятливих змін валютного курсу. На відміну від інших учасників валютного ринку гравці заради прибутку готові йти на будь-який необґрунтований ризик [18].

Об'єктом купівлі-продажу на міжнародному валютному ринку є валютні цінності: іноземні - для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу. Визначальною мотивацією дій суб'єктів валютного ринку є отримання прибутку.

Отже, у діяльності валютного ринку приймають участь різноманітні економічні суб'єкти, кожен з яких прагне задовольнити власний комерційний інтерес. Це передусім традиційна тріада: продавці валюти, її покупці та посередники.

На сьогоднішній день у світі існує єдиний глобальний валютний ринок, де торгують коштами в основних конвертованих валютах - доларах США, англійських фунтах стерлінгів, євро, японських єнах та ін. Однак, головною валютою, в якій відбувається майже 90% депозитних операцій на міжнародних грошових ринках, є американський долар і євро.

Отже, міжнародний валютний ринок забезпечує оперативне здійснення міжнародних розрахунків, взаємозв'язок світових валютних ринків з кредитними і фінансовими ринками. За допомогою міжнародного валютного ринку поповнюються валютні резерви банків, підприємств, держави. Механізм валютних ринків використовується для державного регулювання економіки, зокрема на макрорівні у межах групи країн (наприклад, ЄС).

1.2 Структурна характеристика міжнародного валютного ринку та процес його виникнення

Крім ринку товарів та послуг існує світовий валютний ринок, на якому відбувається купівля-продаж різних національних валют і формується ціна на них. Предметом купівлі-продажу на цьому ринку є гроші міждержавних банківських структур та ліквідні засоби, які розміщені в банках й інших фінансових інститутах. Розвиток світових тенденцій глобалізації та інтернаціоналізації світових фінансових ринків ґрунтується на такому базисному критерії, як прозорість ринку для інвесторів. Цей критерій, за оцінкою ряду провідних експертів, є найголовнішим на світових фінансових ринках. Без умов прозорості ринку і без інформації фінансових аналітиків (про прогнози прибутку для інвесторів, а також ризики) інвестор не стане інвестувати.

Сьогодні в більшості держав світу вільна купівля і продаж валют здійснюється різними за величиною фінансовими корпораціями, інвестиційними і пенсійними фондами, експортно-імпортними компаніями, банками тощо, які в сукупності утворюють єдину міжнародну систему FОRЕХ (Foreign Currency Exchange Market) - міжнародний ринок обміну іноземних валют. Потреби купівлі та продажу валют визначаються рівнем взаємозалежності різних держав у сфері торгівлі й бізнесу. Торгівля валютою особливо інтенсивно реалізується в банках і брокерських будинках великих фінансових центрів, таких як Токіо, Гонконг, Франкфурт, Лондон, Нью-Йорк, котрі є виконавцями замовлень, що надходять з різних регіонів світу [23].

Місце валютного ринку у структурі фінансового ринку можна представити у вигляді схеми зображеної на рисунку 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Місце валютного ринку в структурі фінансового ринку. Джерело [3]

Для кращого розуміння структури валютного ринку доцільно класифікувати його за такими основними ознаками:

1) за територією:

Ш світовий ринок;

Ш регіональний ринок;

Ш національний (валютний) ринок;

2) за засобами регулювання (режимом) ринку:

Ш ринки вільного курсоутворення;

Ш ринки з валютними обмеженнями та валютним регулюванням;

3) за типами угод відповідно до строків:

Ш ринок поточних (негайних) операцій;

Ш ринок строкових операцій;

4) за функціями:

Ш обслуговування міжнародної торгівлі;

Ш суто фінансові трансфери (спекуляція, хеджування, інвестиції);

5) за застосуванням валютних курсів:

Ш з одним режимом;

Ш з кількома режимами.

На сьогодні власне розвиток валютних ринків є одним із ключових факторів нормального функціонування світової економіки та міжнародної торгівлі. В умовах глобалізації економічних процесів швидкість та ефективність міжнародних розрахунків, що здійснюються на основі своєчасного, оптимального обміну іноземних валют, є необхідним підґрунтям міжнародного обороту товарів, послуг, робіт і капіталів.

Саме валютний ринок сьогодні є однією з головних форм забезпечення світових господарських зв'язків, виконуючи по суті функції міжнародної грошової системи та сприяючи здійсненню міжнародних інвестицій і торгівлі. Він обслуговує не лише експортерів та імпортерів, а й величезні міжнародні потоки капіталів, розширившись від ланцюга окремих національних фінансових центрів до єдиного інтегрованого міжнародного ринку, який відіграє значно важливішу роль у функціонуванні національних економік, впливаючи на всі аспекти життя суспільства. Саме цим зумовлена порівняно складна структура валютного ринку за сферою поширення, рівнем організованості та складом суб'єктів ( додаток № Б) [18].

Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв'язок між усіма суб'єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а також у глобальному масштабі. Специфіка функціонування валютного ринку полягає в тому, що він є найбільш ліквідним серед фінансових ринків і дуже динамічним та мобільним. Фактично цей ринок функціонує цілодобово, розпочинаючи свою роботу на Далекому Сході та Новій Зеландії (Веллінгтон) і закінчує в Лос Анжелесі.

Способи класифікації валютних ринків залежать від того, з яких позицій розглядаються фінансові угоди. Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному "майданчику", який називається валютною біржею. Хоч біржі звичайно не є комерційними підприємствами, проте, за свої послуги вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все менше звертаються до послуг традиційних бірж, і вони поступово згортають свою діяльність.

Валютний ринок переважно функціонує як позабіржовий ринок, на якому кілька сотень дилерів (головним чином банків) готові купувати і продавати депозити, що розміщені в іноземних валютах. Оскільки ці дилери перебувають у постійних телефонних і комп'ютерних контактах між собою, то валютний ринок є дуже конкурентним. Проте, він функціонує так само, як централізований ринок.

На валютних ринках постійно функціонують брокери й дилери, що займаються посередницькою діяльністю і отримують за це відповідну комісійну винагороду. Різниця між ними в тому, що брокер - це посередник, котрий укладає угоду від імені, з доручення і за кошти клієнта, отримуючи винагороду за угодою сторін або за визначеною таксою. Дилер - фізична або юридична особа, котра здійснює валютні операції від свого імені і за власним коштом, його прибуток складається із різниці між цінами купівлі та продажу. Нині на валютних ринках функціонують об'єднання брокерів і дилерів: брокерські фірми, дилерські контори, які поєднують посередницькі послуги з продажем інформації, консультаціями тощо.

Розрізняють національні й міжнародні грошові ринки. На національному ринку країни комерційні банки-власники національної валюти проводять розміщення депозитів у валюті своєї країни (наприклад, у Великобританії банки проводять операції у фунтах стерлінгів, в Україні - розміщують та залучають кошти у гривнях).

На відміну від національних, на міжнародних валютних ринках операції відбуваються у валютах, відмінних від національних валют. Наприклад, в Європі відбуваються операції, пов'язані з розміщенням доларів, які є грошовою одиницею США. Ці кошти носять назву євродоларів.

Загалом, процес виникнення та формування валютного ринку відбувався на ґрунті об'єктивних передумов -- поширення міжнародного поділу праці, спеціалізації виробництва, розвитку міжнародної торгівлі, процесів суспільно-політичної інтеграції народів. Кожна країна світу протягом своєї історії створювала власний універсальний еквівалент вартості, що на певному етапі набув форми грошей. Гроші, окрім суто прагматичної функції забезпечення обміну, ставали атрибутом державності, тобто були призначені обслуговувати економічні процеси в межах окремо взятої країни. Глобальний економічний розвиток суспільства та потреба в міждержавному обміні зумовлює виникнення перших ознак валютної системи. Обмеженість функції національних грошей як певного стандарту міжнародної вартості поступово долається з появою перших обмінних операцій.

Міжнародна валютна система у своєму еволюційному розвитку пройшла три основні етапи -- золотого, золотовалютного (доларового) та паперово-валютного стандартів. Еволюція валютної системи триває, а разом з нею триває й еволюція валютних ринків. Останні події об'єднання групи європейських країн у зоні колективної валюти євро -- яскравий тому приклад. Проте багато в чому світовий валютний устрій базується на традиціях, започаткованих саме з середини 80-х років.

Особлива специфіка сучасного моменту полягає в тому, що саме міжнародні валютні ринки набули таких розмірів і такого технічного оснащення, що контроль за ними значно ускладнився. Так, кінець 1950-х років знаменує відродження валютних ринків і їх поступове зростання. Це, насамперед, зумовлено поверненням до зовнішньої конвертованості основних валют, хоча і виключно за поточними операціями. А вже з середини 1960-х років їх розвиток не переривався. Міжнародні валютні ринки виникли як середовище торгівлі валютами (гроші за гроші) для забезпечення потреб передусім зовнішньої торгівлі. Лібералізація внутрішніх законів та сприятливі зовнішні умови є каталізатором невпинного розвитку валютних ринків протягом 1970--1980-х та в подальші роки. Сьогодні валютні ринки вже розвиваються незалежно від міжнародної торгівлі. Віднині обсяг операцій на них незіставний з обсягом світового обміну товарами та послугами [26].

1.3 Функції міжнародного валютного ринку

Валютний ринок, як економічна категорія - це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі - продажу іноземних та платіжних документів в іноземних валютах. Головне призначення такого рнку - забезпечення доступу до фінансових ресурсів і міжнародних проектів.

Для поглиблення розуміння того, що собою являє валютний ринок, треба розглянути ті функції, які він виконує в сучасній світовій економіці. До таких функцій можна віднести [6]:

Ш забезпечення виконання міжнародних розрахунків - ця функція виконується валютними ринкам з початку їх існування і є первинною по відношенню до всіх інших функцій бо валютні ринки виникли саме для її реалізації;

Ш забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків - ця функція виникла в процесі подальшого розвитку та ускладнення МЕВ (поява прямих закордонних інвестицій, транснаціональних компаній, світових фінансових центрів - поява світового господарства);

Ш страхування валютних та кредитних ризиків - ця функція виникла і почала розвиватися відносно недавно (значне підсилення розвитку відбулося після Кінгстонської конференції в 1978 року) після впровадження вільно плаваючих валютних курсів, що значно підвищило валютні ризики суб'єктів міжнародних економічних відносин;

Ш отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсiв валют. Валютні ринки дозволяють заробляти на проведенні операцій з валютними інструментами, учасники заробляють на різниці курсів купівлі та продажу певної валюти;

Ш диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав - тут мова йде про те, що суб'єкти міжнародних економічних відносин можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах;

Ш регулювання економіки - ця функція є похідною від функції визначення валютних курсів, бо через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній.

Ш визначення валютних курсів - діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку;

Ш забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості окремих країн мобільно залучати достатню кількість фінансових ресурсів у різних формах на вигідних умовах. Таке залучення ресурсів на міжнародному фінансовому ринку значно розширює фінансові можливості кожної країни і сприяє вирівнюванню економічного їх розвитку та створенню умов для підвищення суспільного добробуту.

Отже, з організаційно-функціональної точки зору (як результат реалізації економічних функцій) валютні ринки забезпечують обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасне здійснення міжнародних розрахунків; взаємозв'язок різних ринків; стихійне визначення валютних курсів шляхом балансування попиту і пропозиції; надання механізмів захисту від валютних ризиків; диверсифікацію валютних резервів банків, підприємств і держави; валютну інтервенцію; використання ринку державами для цілей їх грошово-кредитної і економічної політики; отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок; регулювання валютних курсів національної валюти до іноземних валют (державне і ринкове); проведення валютної політики, направленої на державне регулювання вказаної області економіки і інші заходи. Валютний ринок - це найільший децентралізований фінансовий ринок у світі, на якому здійснюється міжнародна торгівля та обмін іноземних валют.



РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

2.1 Обсяги та структура валютних операцій

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини -- не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.

Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить валютний ринок за межі простого придатка до міжнародних розрахунково-платіжних відносин і надає йому статусу відносно самостійної економічної структури [9].

Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти, інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці.

Валютні операції - це угоди, пов'язані з купівлею-продажем валюти і платіжних документів в іноземній валюті, з використанням їх як платіжних та розрахункових засобів у міжнародних відносинах.

Існують різні види валютних операцій (додаток В). Їх класифікація базується на тому, що іноземна валюта може використовуватися як об'єкт (специфічний товар), так і відповідний інструмент, зокрема платіжний, розрахунковий, кредитний тощо, для обслуговування різних економічних операцій, у т. ч. торгових та неторгових.

До основних валютних операцій належать: касові операції які полягають у купівлі-продажу валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладення угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання. Такі угоди можуть передбачати поставку валюти в той же день, на наступний робочий день, проте найчастіше -- на другий робочий день. Ця остання угода називається “спот”, а касові операції на цій умові -- “операції спот”. Вони дають можливість їх учасникам оперативно задовольнити свої потреби у валюті на вигідних умовах.

Учасники касових операцій мають можливість:

- терміново одержати валюту для погашення своїх зовнішньоекономічних зобов'язань;

- уникнути втрат від зміни валютних курсів: імпортер негайною купівлею іноземної валюти страхує себе від можливих втрат унаслідок підвищення її курсу, а експортер негайним продажем іноземної валюти страхується від втрат, пов'язаних із падінням її курсу;

- оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам -- ще й оперативно відрегулювати свою валютну позицію.

Строкові валютні операції полягають у купівлі-продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції, у свою чергу, підрозділяються на кілька видів залежно від механізму їх здійснення: форвардні, ф'ючерсні, опціонні та їх похідні.

Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об'єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами. До них належать передусім форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони.

Строкові операції на валютних ринках з'явилися відносно недавно (в 70--80-ті роки ХХ ст.) і розвиваються дуже швидко. Це обумовлено насамперед частими і значними коливаннями валютних курсів і пов'язаними з ними суттєвими валютними ризиками. Строкові операції дають можливість, з одного боку, застрахуватися від валютних ризиків, а з іншого -- одержати додатковий дохід завдяки спекулятивним діям.

Форвардні операції -- це різновид строкових операцій, що полягає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступним переданням її в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладення контракту. У форвардних контрактах строки передання валюти звичайно визначаються в 1, 2, 3, 6 та 12 місяців. При їх підписанні ніякі аванси, задатки тощо не допускаються.

Найскладнішим моментом такого контракту є визначення курсу майбутнього платежу, тобто форвардного курсу. Цей курс складається з курсу спот, тобто фактично діючого на момент укладення контракту, і надбавок чи знижок, пов'язаних з різницею в банківських процентних ставках у країнах, валюти яких обмінюються. Ця різниця називається форвардною маржею і пов'язана вона з тим, що якби учасники контракту поклали відповідні суми валюти у свої банки, то до моменту використання їх для платежу за контрактом вони одержали б різні суми доходів. Щоб вирівняти умови для кожного учасника форвардного контракту, валюта країни з вищим рівнем процента буде продаватися за форвардним курсом, нижчим від курсу спот (продаж з дисконтом), а валюта з нижчим рівнем процента -- за вищим від курсу спот (продаж з премією).

Відмова від виконання форвардних контрактів не допускається. Ці операції широко використовуються насамперед для страхування валютних ризиків. Характерними рисами цих операцій є те, що вони здійснюються на міжбанківському (позабіржовому) ринку, умови форвардного контракту не є сіворо формалізованими і визначаються сторонами досить довільно. Тому ці умови й особливо ціни таких контрактів не є “прозорими” для інших учасників ринку.

Ф'ючерсні операції -- це теж різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладення угоди (купівлі-продажу ф'ючерсного контракту). Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до такого: вони здійснюються тільки на біржах, під їх контролем, а форма й умови контрактів чітко уніфіковані (біржа суворо визначає вид валюти, що продається, обсяг операції, строк оплати, курс). Розрахунки щодо купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів здійснюються через розрахункову палату біржі, яка гарантує своєчасність і повноту платежів. До остаточної оплати ф'ючерсного контракту він може перепродаватися на біржі, тобто сам є об'єктом валютних операцій. З кожним наступним продажем ціна його буде уточнюватися і наближатися до реальної ціни, за якою продаватиметься дана валюта в момент погашення ф'ючерсу. Завдяки цим особливостям ціна та інші умови ф'ючерсних контрактів є прозорими для всіх учасників ринку. Кожна біржа встановлює свій перелік валют, які продаються- купуються, і стандартні суми контрактів, які визначаються десятками і сотнями тисяч, а то й мільйонами одиниць відповідної валюти. Тому в торгівлі валютними ф'ючерсами звичайно беруть участь великі банки, інші потужні фінансові структури.

Ціна валютного ф'ючерсу визначається за тією ж схемою, що й ціна форвардного контракту, тобто з урахуванням різниці в процентних ставках двох валют, що обмінюються. Ф'ючерсні операції широко застосовуються з метою страхування від валютних ризиків, тобто для хеджування, а також з метою одержання додаткового прибутку, тобто для спекуляції.

Опціонні операції -- це різновид строкових операцій, за яких між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але не обов'язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Така угода називається опціон.

У цій операції важливо розрізняти продавця опціону і покупця (власника), оскільки останньому належить право реалізації опціону. Якщо при настанні строку опціону власнику буде вигідно його реалізувати, то він вимагатиме від продавця опціону купити чи продати відповідну суму валюти, й останній зобов'язаний це зробити. Якщо власникові опціону не вигідно його реалізувати (наприклад поточний курс спот на ринку вищий від передбаченого в опціоні “пут”), то він відмовиться від реалізації опціону, про що повинен повідомити продавця, й останній зобов'язаний погодитися з цим рішенням.

При купівлі опціону покупець (власник) сплачує продавцю премію (вартість опціону), яка визначається за домовленістю сторін у відсотках до суми угоди чи в абсолютній сумі. Ця премія є гарантованим доходом для продавця опціону, який він одержує незалежно від того, буде реалізований опціон чи ні. Для покупця премія є чистою витратою, яку він може відшкодувати, якщо реалізує згодом опціон з вигодою. Якщо ж він відмовляється від реалізації опціону, то сплачена премія стає для нього чистою втратою. Опціонні операції широко застосовуються для хеджування ризиків та одержання спекулятивного доходу.

Крім цих операцій, на практиці застосовується цілий ряд похідних від них валютних операцій. До таких операцій можна віднести валютні свопи, арбітражні операції та ін.

Валютний своп -- це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну й ту саму валюту. Наприклад, на умовах спот долари США негайно продаються, а на умовах форварду у того ж контрагента долари купуються з поставкою через певний строк і за домовленим курсом. Валютний своп забезпечує зворотний рух валютного потоку, що дає можливість ефективно використовувати його в спекулятивних цілях, для хеджування валютними ризиками та управління валютною позицією банку.

Валютний арбітраж -- це комбінація з кількох операцій з купівлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід завдяки різниці в курсах на одному і тому ж ринку, але в різні строки (часовий арбітраж), або в один і той же час, але на різних ринках (просторовий арбітраж). У міру розвитку сучасних систем телекомунікацій створюються передумови для вирівнювання курсів валют на різних міжнародних ринках, завдяки чому зменшуються можливості для просторового арбітражу. Зате перехід більшості країн до плаваючих валютних курсів, які часто змінюються в часі, створює сприятливі умови для розвитку часового арбітражу.

Отже, широкий асортимент валютних операцій, високе технологічне й організаційне забезпечення їх виконання створюють усім суб'єктам валютного ринку сприятливі умови для досягнення таких цілей: забезпечення ліквідності, прибутковості і керованості валютними ризиками. Тому прискорений розвиток валютного ринку -- одне з актуальних завдань країн з перехідними економіками [9].

2.2 Основні центри торгівлі валютою

Міжнародні валютні ринки мають географічну локалізацію у світових фінансових центрах (СФЦ) - місця концентрації банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, валютно-фінансових бірж, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні та фінансові операції з валютою та валютними цінностями.

Основою функціонування СФЦ, характерні ознаки яких наведено у табл. 2, є регіональні та національні ринки розвинутих країн з великою відкритою економікою: США, Великобританія, Німеччина, Швейцарія тощо.

Таблиця 2. Характерні ознаки світових фінансовихцентрів

Місце локалізації СФЦ	Характерні ознаки
Лондон	- займає перше місце в Європі за валютними, депозитними та кредитними операціями; - 32% світової валютної торгівлі (1995 р. - 30%); - найбільша у світі міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів (діє з 1982 р.); - виконує роль первинного офшорного центру (обслуговує клієнтів з усього світу, насамперед - з економічно розвинутих країн, які не тільки постачають надлишки капіталу у фінансовий центр, а й позичають кошти, зібрані тут); - лідируюча роль у розвитку нових операцій із цінними паперами; - містить великий ринок торгівлі дорогоцінними металами
Нью-Йорк (Лос-Анджелес, Чикаго, Сан-Франциско, Торонто)	Нью-Йорк: - 18% світової валютної торгівлі; - у 1980 р. створюється перша у світі суто фінансова строкова біржа - Нью-йоркська ф'ючерсна біржа; - найбільша фондова біржа у світі; - комплексний ринок цінних паперів; - великий емітент акцій та облігацій; - виконує роль первинного офшорного центру
Токіо	- 8% світової валютної торгівлі
Сінгапур (приблизно 260 банків наприкінці XX ст.)	- 7% світової валютної торгівлі; - виконує роль залучаючого офшорного центру (здійснює функції внутрішнього фінансового посередника, спрямовуючи офшорні капітали з-за меж регіонального ринку місцевим споживачам) - отримує капітал на Лондонському ринку єврова-лют та на Близькому Сході, а потім направляє його позичальникам з тихоокеансько-азійського регіону через сінгапурський ринок азійських доларів
Франкфурт (Цюріх, Париж)	Франкфурт: - понад 5% світової валютної торгівлі; - спеціалізується на наданні довгострокових позик
Сянган (Гонконг)	- 4% світової валютної торгівлі
Багами (440 банків), Кайманові острови (550 банків)	- облікові офшорні фінансові центри (діє сприятливий режим регулювання та оподаткування. Фінансове посередництво здійснюється передусім між нерезидентами; центр відіграє роль перевалочного пункту: джерела та споживачі капіталу перебувають за його межами)
Бахрейн (166 банків)	- акумулюючий офшорний фінансовий центр (виконує функцію зовнішнього фінансового посередника. Ринкова територія акумулюючого центру генерує надлишки капіталу шляхом незначного поглинання коштів регіональною економікою. Нагромаджувані надлишки капіталу використовуютьася за межами центру)

Умови перетворення валютного ринку в світовий фінансовий центр є наступними: міжнародний валютний ринок гроші

- високий економічний рівень країни географічної локалізації;

- активна участь країни у міжнародній торгівлі;

- наявність національного ринку капіталів і розвинутої банківської системи;

- статус країни з великою відкритою економікою;

- розвиток та розширення транснаціональної банківської активності;

- ліберальне валютне та податкове законодавство;

- політична стабільність;

- зростання ринків євровалют;

- зручне географічне розміщення [13].

Найбільшим світовим центром торгівлі валютою вважається Лондонський, частка якого в обороті іноземних валют у середині 90-х років становила 30 %, за ним ідуть Нью-Йоркський (16 %), Токійський (10 %) і Сінгапурський (близько 7 %). Вже сьогодні майже кожне шосте робоче місце в Лондоні прямо або опосередковано пов'язане з фінансовим сектором. У 2002 році, за оцінками Центру економічних і ділових досліджень (CEBR), в Сіті працювало близько 280 тис. осіб, у 2007 році у фінансовому секторі Лондона були зайняті вже близько 450 тис. осіб, а в 2011 році в секторі працювало 600 тис. осіб. Це говорить про те, що Лондон претендує на більшу роль у світовій фінансовій системі, перетягуючи на себе все більше угод - як у Європі, так і в цілому по світу.

У конкурентній боротьбі за звання світового фінансового центру поступово перемагає Лондон, особливо завдяки більш ліберальному законодавству. Сьогодні близько 80 % інвестбанківських операцій прямо або опосередковано проходять через Лондон, так що британська столиця стала вважати себе провідним фінансовим центром світу. Виплата майже 17 млрд доларів бонусів співробітникам лондонських інвестбанків в 2012-му році підтверджує лідерство; бонуси в Нью-Йорку за результатами того ж року виявилися на третину меншими.

Статистика також підтверджує те, що Лондон є лідером у світовій фінансовій системі, на нього припадає 70 % вторинного ринку облігацій і майже 50 % ринку деривативів. Лондон - найбільший центр торгівлі іноземною валютою, і цей ринок росте на 39 % щорічно - набагато швидше, ніж Нью-Йорк з його 8 % приросту. Майже 80 % європейських хедж-фондів управляються з Лондона, причому середня норма прибутку в них у 2012 році склала 16 % - майже в два рази більше, ніж у хедж-фондів у США. Минулого року на Лондонській фондовій біржі було здійснено 419 нових розміщень (включаючи Альтернативний інвестиційний ринок, AIM) - удвічі більше, ніж у Нью-Йорку (36 на Нью-Йоркській фондовій біржі і 138 на високотехнологічній біржі NASDAQ). [2].

Нью-Йорк як фінансовий центр дуже динамічний, але не настільки орієнтований на обслуговування світової економіки -основна ставка робиться на ринок США. До ряду великих фінансових центрів США також можна зарахувати Бостон, Чикаго, Сан-Франциско і Новий Орлеан. У США відсутні валютні біржі, на яких щодня встановлювалися б офіційні котирування валют. Валютою торгують лише на міжбанківському валютному ринку, на ньому формується середній курс, який є основою для курсів продавця і покупця для клієнтів банків. Валютні біржі відсутні також у Швейцарії та Великобританії, у Франції та Австрії є по одній валютній біржі, а в Італії та ФРН -- по кілька [24].

Також світовим фінансовим центром є Цюріх, який намагається відібрати першість у Лондона за операціями із золотом, а також Люксембург. На частку останнього припадає близько 1/4 всіх євровалютних кредитів

На світовому ринку торгівля валютою в основному зосереджена на міжбанківському валютному ринку (Forex). Торгівля строковими угодами здійснюється на біржі (Chicago Mercantile Exchange, CME) та у позабіржовий час на позабіржовому електронному ринку (GLOBEX). Торгівля ф'ючерсними угодами на індекс долара США (Dollar Index), яка використовується для хеджування різноманітних портфельних інвестицій, здійснюється у Нью-Йорку на NYBOT (New York Board of Trade). Forex є цілодобовим міжбанківським валютним ринком, який не припиняє свою роботу навіть у вихідні дні та різдвяні свята, незважаючи на те, що у робочі дні ліквідність та активність ринку набагато вищі. У сучасному вигляді цей ринок існує з липня 1973 року, коли управляючі центральних банків «Групи десяти» домовилися перейти на режим плаваючих обмінних валютних курсів. Виділяють три основні географічні регіони цього ринку: Азія з центром у Японії; Європа з центрами у Лондоні та Франкфурті-на-Майні, Америка з центром у США.

Одночасно зі сходом Сонця починаються перші валютні торги в Австрії та Новій Зеландії. Але справжньої активності ринок набуває з відкриттям ринків Японії -- близько 2 години ночі (тут і далі -- київський час) з невеликим затишшям приблизно о 5--6 годині ранку (обідня перерва). У цей час в основному торгують австралійським доларом, доларом США, маркою ФРН, японською єною та іншими валютами країн Азії. Перші європейські валютні дилери починають працювати о 8 годині ранку зі сплеском активності о 9 годині. У цей час починається одночасна перехресна торгівля європейського та азіатського фінансових ринків, ведеться активна торгівля крос-курсами за участю японської єни, з одного боку, та марки ФРН і фунта стерлінгів -- з іншого. Робочий час з 9 до 12 години є чи не найпліднішим для торгівлі на Forex. З 12 години, із закриттям ринків Азії, спостерігається поступове скорочення обсягів торгівлі та сповільнення рухомості ринку. Низька активність ринку триває до 15 години, коли починають роботу перші американські валютні дилери.

Серйозний вплив на європейську торгову сесію фінансових ринків США розпочинається з 15 год. 30 хв. Початківцям на ринку Forex не рекомендують здійснювати угоди у цей час, оскільки перехресний ринок Європа--Америка є одним із найнепередбачуваніших і найдинамічніших. Європейська складова валютного ринку закривається о 20 годині (поняття «закривається» щодо ринку Forex розуміється не буквально, а тільки як пониження активності до мінімуму). Далі діяльність ринку продовжує поступово затухати з практично повним завмиранням приблизно о 1 годині ночі, коли на «сцені» знову з'являються країни Тихоокеанського регіону. За даними Bank of International Sattlements (BIS), обсяг торгів міжбанківського валютного ринку в середньому за день складав у квітні 1998 р. 1,5 трлн дол. США, збільшившись за останні 10 років у 2,5 раза. Приблизно 50 % усього обсягу торгівлі припадає на час активної роботи європейських фінансових ринків. Азіатські та американські ринки забезпечують приблизно по 25 % обсягів торгівлі.

У межах окремих країн існують національні валютні ринки, які можуть бути поділені на вільні -- в країнах, де відсутні обмеження щодо поточних операцій з валютою, та обмежені (не вільні) -- в країнах, де такі обмеження існують. Тут валютні операції здійснюються лише на офіційному валютному ринку, уповноваженими установами і за офіційними курсами, котрі встановлюються регулювальними органами.

У деяких країнах одночасно з офіційним допускається існування паралельного валютного ринку, де курси валюти трохи відрізняються від офіційного. За відсутності паралельного валютного ринку нерідко виникає нелегальний («чорний») валютний ринок, операції на якому караються законом. На кон'юнктуру валютного ринку впливають: обсяг ВНП, темпи зростання промислового виробництва, рівень безробіття, індекс оптових і роздрібних цін, стан основних статей платіжного балансу, динаміка відсоткових ставок [21].

Отже, Для того, щоб перетворитись у розвинутий міжнародний фінансовий центр, здатний обслуговувати зростаючі світові потоки капіталу між собою та іншими міжнародними, регіональними та місцевими фінансовими ринками, центр повинен володіти всіма необхідними елементами підтримки як своїх національних, так і міжнародних операцій. Ці елементи включають у себе:

Ш стійку фінансову систему і стабільну валюту;

Ш інститути, що забезпечують функціонування фінансових ринків;

Ш гнучку систему фінансових інструментів, які забезпечили б кредиторам різноманітність варіантів щодо затрат, ризику, прибутку, термінів ліквідності та контролю, тощо.

Для країн, спрямованих на створення міжнародного фінансового центру, розвиток у цьому напрямку дозволить стимулювати розвиток національного фінансового ринку за рахунок інтеграції в глобальну індустрію фінансових послуг.

Слід підкреслити, що міжнародні фінансові центри поступово перетворюються на потужні організаційно-управлінські та інформаційно-аналітичні комплекси, які володіють значним фінансовим потенціалом, привертають інвестиційні ресурси в країну і роблять її економіку більш конкурентоспроможною, впливають на стан валюти країни перебування і збільшують дохідну частину бюджетів та держави. Крім того, міжнародні фінансові центри беруть участь у формуванні довгострокових стратегій зміцнення і розширення світової фінансової системи, розробляють правила гри на світових фінансових ринках, створюють можливості для підприємств безпосередньо виходити на фондові ринки, а також займаються аналізом стану і перспектив світового господарства та економік різних країн.

2.3 Україна та міжнародний валютний ринок: проблеми та перспективи

Міжнародний валютний ринок - це складна ринкова система, яка регулює відносини, які виникають при купівлі та продажу валют різних країн світу. Україна також інтегрована до цього ринку. Варто відзначити пряму та опосередковану інтегрованість до міжнародного валютного ринку.

Під прямим зв'язком національної економіки з міжнародним валютним ринком варто розуміти відносини національного банку та уряду з міжнародними організаціями пов'язані з купівлею, продажем, обміном та переміщенням валютних цінностей інших держав. В більшості випадків держава здійснює переміщення валют у вигляді кредитних та торгових операцій.

Опосередкований зв'язок національної економіки з міжнародним валютним ринком здійснюється шляхом взаємодії банків, фінансових установ, фізичних та юридичних осіб на території України з іноземними партнерами, фірмами, організаціями. Даний зв'язок є більш динамічним. Враховуючи кількість операцій даного сектору інтеграції та суто державного - варто відзначити більшу кількість таких зв'язків, але в менших сумах[14].

На ринку України в обороті є 2 конвертовані валюти: це американський долар та євро. Тобто національний валютний ринок є не досить розвиненим та інтегрованим у міжнародний. Адже всього в світовому господарстві станом на 2008 рік було 17 конвертованих валют. Що ж до української гривні, то вона поки, що є слабо інтегрованою та не може застосовуватись в міжнародних розрахунках. Основною причиною на те є слабка економіка та дефіцит платіжного балансу.

Основним визначником національного валютного ринку та його відношення до міжнародного є валютний курс (табл. 3.), який визначає місце та роль національної валюти на світовому ринку.

Таблиця 3. Динаміка валютного курсу України

Рік	2002	2004	2006	2008	2010	2012	2014	2015
Курс за 100 $ США	532,66	531,92	505	526,72	793,56	799,10	1294,90	2591,85

Джерело [27]

Аналіз сучасного стану валютної системи України засвідчив, що на нього негативно вплинула світова фінансова криза. З початком розгортання світової фінансової кризи Україна була абсолютно не підготовленою до глибоких впливів зовнішніх кризових явищ у сукупності з внутрішніми економічними і політичними кризовими явищами. Задля мінімізації дефіциту іноземної валюти та зниження девальваційного тиску на гривню НБУ проводив активні валютні інтервенції шляхом продажу доларів США. Як наслідок, у 2010 р. спостерігалася стабілізація функціонування валютного ринку, у результаті чого обмінний курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку зріс на 0,38 %, тобто до 7,9617 грн/дол. США. Загальне сальдо валютних інтервенцій сформувалося додатним та перевищило 1,3 млрд дол. США. Це дало змогу відновити міжнародні резерви, обсяг яких станом на 01.01.2011 р. дорівнював 34 576,4 млн дол. США.

На початку 2011 р. в результаті відповідної кон'юнктури на світових фінансових і товарних ринках підвищилася пропозиція іноземної валюти і НБУ мав змогу формувати міжнародні резерви, обсяг яких на початок 2012 р. становив 31,8 млрд дол. США. Обмінний курс гривні відносно долара США в 2011 р. на міжбанківському валютному ринку знизився на 0,84 % - до 8,0284 грн за 1 дол. Офіційний курс гривні до долара США знизився на 0,35 % - до 7,9898 грн за 1 дол. США.

У 2012 р. за умов обмеженого доступу до зовнішнього фінансування Національному банку України вдалося мінімізувати зменшення валютних резервів. Станом на 01.10.2013 р. обсяг валютних резервів дорівнював 24 546 млн дол. США. Офіційний курс гривні до долара США в 2012 р. знизився на 0,04 % - до 7,9930 грн за 1 дол. США.

Реалізація валютно-курсової політики НБУ в 2013 р. врахувала стан платіжного балансу, характер коливань попиту і пропозиції іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, а також підтримку зовнішніх платежів Уряду та НАК “Нафтогаз України”. На кінець 2013 р. міжнародні валютні резерви становили 20 416 млрд дол. США, а обмінний курс гривні до долара США на міжбанку - 811,89 грн за 100 дол. США.

У 2014 р. ситуація на валютному ринку України кардинально змінилася. Міжнародні резерви станом на 01.02.2014 р. дорівнювали вже 17 805,2 млн дол. США. Банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті) знизилися на 357,3 млн дол. США.

Офіційний валютний курс гривні до долар США в лютому 2014 р. знизився на 1,99 грн (24,9 %) і на 28.02.2014 р. становив 998,6300 грн за 100 дол. США. Міжнародні резерви станом на 01.03.2014 р. дорівнювали 15 462,3 млн дол. США, тобто знизилися ще на 13 %. Банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті) знизилися на 1 390,9 млн дол. США.

...