Визначення та аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства

- активи, що швидко реалізуються (А2) - активи, для перетворення яких у грошові кошти потрібний певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи:

(ряд.160 + ряд.170 + ряд.180 + ряд.190 + ряд.200 + ряд.210);

- активи, що повільно реалізуються (А3) - найменш ліквідні активи - це запаси, та інші оборотні активи:

(ряд.100 + ряд.110 + ряд.120 + ряд.130 + ряд.140 + ряд.250);

- активи, що важко реалізуються (А4) - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом відносно тривалого періоду часу. У цю групу можна включити статті 1 розділу активу балансу «Необоротні активи»:

(ряд.080 + ряд.270).

Пасиви балансу за ступенем зростання термінів погашення зобов'язань групуються так:

- найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, інші поточні зобов'язання:

(ряд.530 + ряд.540 + ряд.550 + ряд.560 + ряд.570+ ряд.580 + ряд.590 +

ряд.600 + ряд.610);

- короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

(ряд.500 + ряд.510 + ряд.520);



- довгострокові пасиви (П3) - довгострокові позики та інші довгострокові пасиви - статті 3 розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов'язання»: (ряд.480);

- постійні пасиви (П4) - статті 1 і 2 розділу пасиву балансу:

(ряд.380 + ряд.430 + ряд.630).

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі умови:

А1 П1,

А2 П2,

А3 П3,

А4 П4.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, що свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів - дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

Аналіз ліквідності балансу проводиться в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4. Аналіз ліквідності балансу СТОВ «Прогрес» Гребінківського району, 2011-2013 рр.

Актив	На кінець базового року	На кінець попер. року	На кінець звітного року	Пасив	На кінець базового року	На кінець попереднього року	На кінець звітного року	Платіжний надлишок або недостача
								базового року 2-6	попереднього року 3-7	звітного року 4-8
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1. Найбільш ліквідні активи (А1)	2	5	11	1. Найбільш термінові зобов'язання (П1)	18853	26864	16780	-18851	-26859	-16769
2. Активи, що швидко реалізуються (А2)	3129	2051	3846	2. Короткострокові пасиви (П2)	4125	6964	23583	-996	-4913	-19737
3. Активи, що повільно реалізуються (А3)	14872	20267	22241	3. Довгострокові пасиви (П3)	6502	4887	3530	8370	15380	18711
4. Активи, що важко реалізуються (А4)	31246	36656	38616	4. Постійні пасиви (П4)	19769	20264	20821	11477	16392	17795
БАЛАНС	49249	58979	64714	БАЛАНС	49249	58979	64714	Х	Х	Х

Провівши аналіз ліквідності балансу СТОВ «Прогрес», можемо зробити висновок, що баланс підприємства не являється активним, так як співвідношення активів і пасивів не виконується. За три досліджувані роки виконується лише одна нерівність А3 П3, тобто запаси, та інші оборотні активи перевищують над довгостроковими позиками та іншими довгостроковими пасивами.

4.4 Аналіз платоспроможності

Далі розраховуємо показники платоспроможності, що застосовуються для оцінки здатності підприємства виконувати свої поточні зобов'язання. Вони дають уявлення про платоспроможність підприємства на даний момент та у випадку надзвичайних подій.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, що також називають коефіцієнтом поточної ліквідності. Він дорівнює відношенню поточних активів до поточних зобов'язань і показує, якою мірою поточні зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань:

Кз.п .= (А1+А2+А3):(П1+П2) .

Кз.п .2011р.=(2+3129+14827):(18853+4125)=(18003):(22978)=1:1,27

Кз.п .2012р.=(5+2051+20257):(26864+6964)=(22323):(33828)=1:1,52

Кз.п .2013р.=(11+3846+22241):(16780+23583)=(26098):(40363)=1:1,55

Установлено норматив цього показника, рівний 2.

На досліджуваному підприємстві відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань нижче за 1:1, це є свідченням високого фінансового ризику, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої рахунки. Співвідношення 1:1 припускає рівність поточних зобов'язань. Але, зважаючи на різний рівень ліквідності активів, можна вважати, що не всі активи будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансової стабільності підприємства. Для з'ясування причин зміни цього показника необхідно проаналізувати зміни в складі джерел коштів та їх розміщення, порівнюючи з початком року.

Коефіцієнт швидкої ліквідності є проміжним коефіцієнтом покриття і показує, яка частина поточних активів за мінусом запасів покривається поточними зобов'язаннями:

Кш.л. = (А1+А2):(П1+П2).

Кш.л. 2011р.=(2+3129):(18853+4125)=(3131):(22978)=1:7,34

Кш.л. 2012р.=(5+2051):(26864+6964)=(2056):(33828)=1:16,45

Кш.л. 2013р.=(11+3846):(16780+23583)=(3857):(40363)=1:10,5

Матеріальні запаси виключаються не стільки тому, що вони менш ліквідні, а, головне, через те, що кошти, які можна одержати в разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їхню закупівлю. За умов ринкової економіки типовою є ситуація, коли за ліквідації підприємства одержують 40% і менше від облікової вартості запасів. «Розумним» коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1:1.

Практично багато підприємств мають нижчий коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5:1), тому для оцінки їх фактичної ліквідності треба проаналізувати тенденції зміни цього показника за певний період. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане в основному зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. У західній економічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм платоспроможності та показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом:

Кабс. лікв. = (А1):(П1+П2).

Кабс. лікв. 2011р.=(2):(22978)=1:11489

Кабс. лікв. 2012р.=(5):(33828)=1:6765,6

Кабс. лікв. 2013р.=(11):(40363)=1:3669,4

Цей коефіцієнт показує, яку частину короткострокових позикових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Теоретично достатнім значенням для коефіцієнта абсолютної ліквідності є співвідношення 0,2:1. На СТОВ «Прогрес» фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності є значно нижчими, але це ще не дає підстави висновувати про неможливість підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства одночасно пред'явили йому свої боргові вимоги.



РОЗДІЛ 5. Вибір та обґрунтування методів дослідження за темою магістерської роботи

Магістерська робота - це самостійна науково-дослідна робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту й отримання академічного ступеня магістра. Основне завдання її автора - продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.

До основних джерел інформації для аналізу управління капіталом підприємства відносяться:

- Цивільний Кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435гу (Глава 8. Підприємницькі товариства, Глава 14. Цінні папери, Глава 71. Позика, кредит, банківський вклад);

- Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: 2 «Баланс», 3 «Звіт про фінансові результати», 5 «Звіт про власний капітал»;

- планова: бізнес-план підприємства, проспект емісії акцій, облігацій тощо;

- звітна фінансова: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал;

- звітна статистична: звіт про фінансові результати і дебіторську і кредиторську заборгованість (1-Б термінова);

- облікова: регістри за рахунками класу 4 «Власний капітал і забезпечення зобов'язань», класу 5 «Довгострокові зобов'язання», класу 6 «Поточні зобов'язання»;

інша: кредитні договори, біржові котирування та індекси, інформація щодо позичальника кредитних бюро тощо.

За темою магістерської роботи слід вибрати методи дослідження та основні показники аналізу управління капіталом на СТОВ «Прогрес», в тому числі й економіко-математичні моделі.

Розвиток підприємства вимагає насамперед мобілізації і підвищення ефективності використання власного капіталу, так як це забезпечує зростання його фінансової стійкості та рівня платоспроможності. Тому першочергова увага має бути приділена оцінці вартості власного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.

Оцінка вартості власного капіталу має ряд особливостей, основними з яких є:

- необхідність постійного коригування балансової суми власного капіталу в процесі здійснення оцінки. Принципи такого коригування розглянуті раніше. При цьому коригування підлягає тільки використовувана частина власного капіталу, тому що знову приваблюваний власний капітал оцінено в поточній ринковій вартості;

- оцінка вартості знову залучуваного власного капіталу носить імовірнісний, а отже, в значній мірі умовний характер.

Якщо залучення позикового капіталу грунтується на певних контрактних чи інших фіксованих зобов'язання підприємства, то залучення основної суми власного капіталу таких контрактних зобов'язань не містить (за винятком емісії привілейованих акцій). Будь-які зобов'язання підприємства по виплаті відсотків на пайовий капітал, дивідендів власникам простих акцій і т.п., не носять характер контрактних зобов'язань і є лише розрахунковими плановими величинами, які можуть бути скориговані за результатами майбутньої господарської діяльності;

- суми виплат власникам капіталу входять до складу оподатковуваного прибутку, що збільшує вартість власного капіталу порівняно з позиковим. Виплати власникам капіталу у формі відсотків і дивідендів здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, у той час як виплати відсотків за використовуваний позиковий капітал здійснюються за рахунок витрат (собівартості), а отже до складу оподатковуваної бази по прибутку не входять. Це визначає більш високий рівень вартості знову залучуваного власного капіталу порівняно з позиковим;

- залучення власного капіталу пов'язано з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик. Це пов'язано з тим, що претензії власників основної частини цього капіталу (за винятком власників привілейованих акцій) підлягають задоволенню у разі банкрутства підприємства в останню чергу;

- залучення власного капіталу не пов'язано, як правило, зі зворотним грошовим потоком по основній його сумі, що визначає вигідність використання цього джерела підприємством незважаючи на більш високу його вартість. Якщо з позикового капіталу поворотний грошовий потік поряд з платежами за його обслуговування включає і повернення суми основного боргу у встановлені терміни, то за притягається власного капіталу поворотний грошовий потік включає, як правило, тільки платежі відсотків і дивідендів власникам (за винятком окремих випадків викупу підприємством власних акцій або паїв). Це визначає велику безпеку використання власного капіталу з позицій забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства, що стимулює його готовність йти на більш високу вартість залучення цього капіталу. З урахуванням цих особливостей розглянемо механізм оцінки й управління вартістю власного капіталу.

Вартість функціонуючого власного капіталу має найбільш надійний базис розрахунку у вигляді звітних даних підприємства. У процесі такої оцінки враховуються:

- середня сума використовуваного власного капіталу в звітному періоді за балансовою вартістю. Цей показник служить вихідною базою коригування суми власного капіталу з урахуванням поточної ринкової його оцінки. Розрахунок цього показника здійснюється за методом середньої хронологічної за низку внутрішніх звітних періодів;

- середня сума використовуваного власного капіталу в поточній ринковій оцінці.

- сума виплат власникам капіталу (у вигляді процентів, дивідендів тощо) за рахунок чистого прибутку підприємства. Ця сума і являє собою ту ціну, яку підприємство платить за використовуваний капітал власників. У більшості випадків цю ціну визначають самі власники, встановлюючи розмір відсотків або дивідендів на вкладений капітал у процесі розподілу чистого прибутку.

Вартість нерозподіленого прибутку останнього звітного періоду оцінюється з урахуванням певних прогнозних розрахунків. Так як нерозподілений прибуток представляє собою ту капіталізовану її частина, яка буде використана у майбутньому періоді, то ціною сформованої нерозподіленого прибутку виступають плановані на її суму виплати власникам, яким вона належить.

Такий підхід до оцінки нерозподіленого прибутку заснований на тому, що якщо б вона була виплачена власникам капіталу при її розподілі за результатами звітного періоду, то вони, інвестувавши у будь-які об'єкти, одержали б певний прибуток, яка була б ціною цього інвестованого капіталу. Але власники віддали перевагу інвестувати цей прибуток у власне підприємство, отже, її ціною виступає запланована до розподілу сума чистого прибутку майбутнього періоду на цю частину інвестованого капіталу.

З урахуванням такого підходу вартість нерозподіленого прибутку прирівнюється до вартості функціонуючого власного капіталу підприємства в плановому періоді.

Такий підхід дозволяє зробити наступний висновок: якщо вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді і вартість нерозподіленого прибутку в цьому ж періоді рівні, при оцінці середньозваженої вартості капіталу в плановому періоді ці елементи капіталу можуть розглядатися як єдиний підсумований елемент, тобто включатися в оцінку з єдиним підсумованому питомою вагою.

Процес управління вартістю нерозподіленого прибутку визначається передусім сферою її використання - інвестиційною діяльністю. Тому цілі управління цією частиною капіталу підпорядковані цілям інвестиційної політики підприємства і відповідно норма інвестиційного прибутку (внутрішня ставка прибутковості) завжди повинна співвідноситися з рівнем вартості нерозподіленого прибутку.

Вартість додатково залучуваного акціонерного (пайового) капіталу розраховується в процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями та за простими акціями (або додатково залучаються паях).

Важливість оцінки вартості капіталу при управлінні його формуванням визначає необхідність коректного розрахунку цього показника на всіх етапах розвитку підприємства.

Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді визначається за такою формулою:

, (1.1)

де ВКфв - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у

звітному періоді, %;

ЧПв - сума чистого прибутку, виплачена власником підприємства у процесі її розподілу за звітний період;

- середня сума власного капіталу підприємства у звітному періоді.

Вартість додаткового залученого капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій:

, (1.2)

де ВВКпр - вартість власного капіталу, залученого за рахунок емісії

привілейованих акцій, %;

Дпр - сума дивідендів, призначених для виплати відповідно до контратних зобов'язань емітента;

Кпр - сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій;

ЕВ - витрати з емісії акцій, виражені десятковим дробом відповідно до суми емісії.

Вартість додаткового капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій (паїв), розраховується за такою формулою:

, (1.3)

де ВВКпа - вартість власного капіталу, залученого за рахунок емісії

простих акцій (паїв), %;

Ка - кількість додатково емітованих акцій;

Дпа - сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію у звітному періоді (або виплат на одиницю паїв), %;

ПВпа - планований темп виплат дивідендів ( відсотків за паями), виражений десятковим дробом;

ЕВ - витрати з емісії акцій, виражені десятковим дробом стосовно суми емісії акцій (паїв);

Кпа - кількість акцій попередньої емісії.

Вартість позиченого капіталу у формі банківського кредиту:

, (1.4)

де ВБК - вартість позиченого капіталу, залученого у формі

банківського кредиту, %;

ПКб - ставка відсотка за банківський кредит;

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

Взб - рівень витрат з залучення банківського кредиту до його суми, виражений десятковим дробом.

Вартість фінансового лізингу оцінюється за такою формулою:

, (1.5)

де ВФЛ - вартість позиченого капіталу, залученого на умовах

фінансового лізингу, %;

ЛС - річна лізингова ставка, %;

НА - річна норма амортизації активу, залученого на умовах фінансового лізингу;

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

Вфл - рівень витрат із залучення активу на умовах фінансового лізингу до вартості цього активу, виражений десятковим дробом.

Вартість позиченого капіталу, залученого за рахунок емісії облігацій, визначається за формулою:

, (1.6)

де ВОПк - вартість позиченого капіталу, залученого за рахунок емісії

облігацій, %;

СК - ставка купонного відсотка з облігації, %;

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ЕВо - рівень емісійних витрат відповідно до обсягу емісії, виражений десятковим дробом.

Вартість товарного кредиту, що надається у формі короткострокової відстрочки платежу, розраховується за такою формулою:

, (1.7)

де ВТКк - вартість товарного (комерційного) кредиту, що надається у

формі короткострокової відстрочки платежу,%;

ЦС - розмір цінової скидки при здійсненні готівкового платежу за продукцію, у днях.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства враховується за нульовою ставкою, так як являє собою безоплатне фінансування його господарської діяльності за рахунок цього виду позиченого капіталу.

Залучення додаткового капіталу підприємства як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових джерел має на кожному етапі розвитку підприємства свої економічні границі і, як правило, пов'язане із зростанням його середньозваженої вартості. Так, залучення власного капіталу за рахунок прибутку обмежене його розмірами; збільшення обсягу емісії та облігацій вище точки насичення ринку можливе лише при більш високому розмірі виплачуваних дивідендів або купонного доходу; залучення додаткового банківського кредиту у зв'язку з ростом фінансового ризику для кредиторів (через зниження рівня фінансової стійкості підприємства) може здійснюватись лише на умовах зростання ставки відсотка за кредит тощо.

Така динаміка показника граничної вартості капіталу повинна бути обов'язково врахована у процесі управління фінансовою діяльністю підприємства.

Принцип визначення границі ефективного використання додатково залученого капіталу. Оцінка вартості капіталу повинна бути завершена виробленням критеріального показника ефективності його додаткового залучення. Таким критерним показником є гранична ефективність капіталу. Цей показник характеризує співвідношення приросту рівня прибутковості додатково залученого капіталу і приросту середньозваженої вартості капіталу. Розрахунок граничної ефективності капіталу здійснюється за такою формулою:

, (1.8)

де ГЕК -- гранична ефективність капіталу;

?Рk -- приріст рівня рентабельності;

?СВК -- приріст середньозваженої вартості капіталу.

Урахування цих факторів здійснюється у процесі цілеспрямованого управління вартістю власного і позиченого капіталів підприємства.

Отже, можна зробити наступний висновок, що результати в будь-якій сфері бізнесу залежить від наявності й ефективності використання фінансових ресурсів , що прирівнюють до «кровоносної системи», яка забезпечує життєдіяльність підприємства. Тому турбота про фінанси є відправною позицією діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. В умовах ринкової економіки ці питання мають першорядне значення.

Математичне моделювання в управлінні капіталом, як універсальний інструмент аналізу, враховує особливості виробничих та фінансово-господарських процесів. Воно, як засіб пізнання, знаходиться між логічним мисленням та реальним економічним об'єктом чи процесом і пов'язує мислення та реальну дійсність.

Математична модель завжди є певним наближенням до реального об'єкта чи процесу, яка забезпечує спостережність та формалізацію інформації.

Застосовуються математичні моделі не тільки до одного модельованого процесу, але і для інших процесів яким властивий певний діапазон аналогічних умов. Тому економіко-математичні моделі створені для одних економічних об'єктів чи процесів, можуть успішно використовуватися для інших.

На основі відображення попереднього досвіду, математична модель дозволяє знаходити оптимальний варіант управлінського рішення, яке забезпечує розвиток ситуації (функціонування виробничого процесу чи розвитку підприємства) для ефективного досягнення мети.

З точки зору оптимального управління підприємство розглядається як система, у якій відображені технічна, економічна і організаційна єдність, і разом з тим - його комплексний і складний характер , яка формується з множини підсистем та елементів. Але підприємства у свою чергу формують економічну систему більш високого рівня - галузь. Вони входять у галузь як підсистеми.

Розвиток всієї економічної системи України передбачає побудову і реалізацію планів і програм розвитку галузей та підприємств, які є базою у складанні прогнозу цього розвитку.



Висновки

Впровадження в економіку країни ринкових методів господарювання і конкуренції потребує від підприємств підвищення ефективності їх діяльності, яка визначає здатність підприємств до фінансового виживання.

Особливої уваги заслуговують питання управління капіталом підприємства як основного осередку економічної системи, в процесі функціонування якого здійснюється процес кругообігу капіталу: його залучення, розміщення та використання.

Динамізм, невизначеність, складність економічного середовища та процесів, що в ньому відбуваються, вимагають перегляду не лише сутності та змісту капіталу, як економічної категорії, а й концептуальних засад управління ним. Ефективність діяльності підприємства значною мірою характеризується показниками ефективності використання капіталу.

Тому питання підвищення ефективності використання капіталу є актуальним як для підприємств, так і для держави в цілому.

Метою перддипломної практики є пошук шляхів підвищення ефективності управління та використання капіталу СТОВ «Прогрес». Забезпечення ефективної діяльності та прибутковості підприємства є основними завданнями капіталу. Окрім цього, капітал підприємства забезпечує виконання основних його функцій та завданнь. Для успішного здійснення своєї діяльності підприємства мають бути достатньо забезпеченими фінансовими ресурсами.

Основні напрями прискорення оборотності капіталу:

- скорочення тривалості виробничого циклу за рахунок інтенсифікації виробництва (використання нових технологій, механізації та автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня продуктивності праці, більш повне використання виробничих потужностей підприємства, трудових і матеріальних ресурсів тощо);

- поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення з метою безперебійного забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами та скорочення часу знаходження капіталу в запасах;

- скорочення часу знаходження коштів в дебіторській заборгованості;

- підвищення рівня маркетингових досліджень, направлених на прискорення просування товарів від виробника до споживача (включаючи вивчення ринку, вдосконалення товару і форм його просування до споживача, формування правильної цінової політики, організацію ефективної реклами і т.п.) .

Перелічені заходи дадуть змогу отримувати більше коштів від реалізації продукції за рахунок зменшення періоду оборотності капіталу.

Таким чином, основними шляхами по підвищенню ефективності використання капіталу СТОВ «Прогрес» можна вважати:

- збільшення об'єму зроблених послуг;

- зниження собівартості процесу надання послуг;

- зниження витрат підприємства;

- систематичний контроль за розподілом засобів виробництва;

- підвищення продуктивності праці працівників;

- підвищення кваліфікації фахівців;

- впровадження новітніх технологій;

- створення маркетингових служб на підприємстві;

- реконструкція і модернізація підприємства.

В даній роботі ми ознайомилися із діяльністю сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальність «Прогрес». Виконані дослідження дозволили зробити наступні висновки.

У першому розділі було визначено організаційно-правові основи функціонування підприємства: юридичного статусу підприємства, мети та видів діяльності, організаційні структури управління та виробництва СТОВ «Прогрес» та дали оцінку стану економічної та аналітичної роботи підприємства.

Визначили, що виробничий напрямок підприємництва багатогалузевий, з переважаючим виробництвом продукції рослинництва.

Дослідили організаційну характеристику СТОВ «Прогрес». Основною метою товариства є отримання прибутку. Діяльність направлена також на створення додаткових робочих місць, скорочення безробіття, розвиток соціальної інфраструктури сіл та району.

Вищим органом підприємства є загальні збори учасників товариства, яке проводиться не рідше одного разу на рік не пізніше трьох місяців з моменту закінчення фінансового року з ініціативи виконавчого органу товариства (директора).

Підприємство СТОВ «Прогрес» очолює директор, йому підпорядковані головний бухгалтер, секретар, Головний агроном, інженер з охорони праці та техніки безпеки, головний зоотехнік, головний інженер механік. Виробнича структура СТОВ «Прогрес» складається з: основного господарства, до якого входять ферма великої рогатої худоби (ВРХ) та молочно-товарна ферма (МТФ); допоміжного господарства, яке включає автопарк і тракторну бригаду; та підсобного господарства, до нього відноситься плотницька бригада та їдальня.

У третьому розділі провели аналіз основних фінансово-економічних показників. Дійшли до висновків, що показники рентабельності в 2013р. значно зменшилися в порівнянні з 2012р.: рентабельність продажу на 13,43% (в 2013р.становить 5,09 %), рентабеньність активів на 11,17%, а рентабеньність власного капіталу зменшилася на 29,95 % (в 2013р. становить 2,94%).

Розмір капітальних інвестицій в 2013р. зменшився на 6037 тис.грн., або на 54%, та становить7108 тис.грн.

Активи підприємства СТОВ «Прогрес» в звітному році збільшились в порівнянні з попереднім періодом: необоротні активи на 2419 тис.грн., а оборотні на 3316 тис.грн.

Зобов'язання в загальному збільшилися на 13, 2%, або 5128 тис.грн. (в 2013р. становлять 43893 тис.грн.): довгострокові зобов'язання зменшилися на 1357 тис.грн., а поточні зросли на 6535тис.грн.

Загальними показниками ефективності використання основних засобів є фондовіддача - виробництво продукції на 1 гривню основних засобів: в 2012р.складає 0,8 грн/грн, в 2013р. - 0,7 грн/грн. Фондомісткість - показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому використовується на підприємстві основних виробничих засобів для випуску продукції вартістю в 1 гривню: в 2012р. становить 1,28 грн/грн, в 2013р. - 1,44 грн/грн.

Провели оцінку фінансового стану СТОВ «Прогрес» у четвертому розділі, млжемо зробити висновок, що показники рентабельності в 2013р. значно зменшилися в порівнянні з 2012р.: рентабельність продажу на 13,43% (в 2013р.становить 5,09 %), рентабеньність активів на 11,17%, а рентабеньність власного капіталу зменшилася на 29,95 % (в 2013р. становить 2,94%).

Розмір капітальних інвестицій в 2013р. зменшився на 6037 тис.грн., або на 54%, та становить7108 тис.грн.

Активи підприємства СТОВ «Прогрес» в звітному році збільшились в порівнянні з попереднім періодом: необоротні активи на 2419 тис.грн., а оборотні на 3316 тис.грн.

Зобов'язання в загальному збільшилися на 13, 2%, або 5128 тис.грн. (в 2013р. становлять 43893 тис.грн.): довгострокові зобов'язання зменшилися на 1357 тис.грн., а поточні зросли на 6535тис.грн.

Загальними показниками ефективності використання основних засобів є фондовіддача - виробництво продукції на 1 гривню основних засобів: в 2012р.складає 0,8 грн/грн, в 2013р. - 0,7 грн/грн. Фондомісткість - показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому використовується на підприємстві основних виробничих засобів для випуску продукції вартістю в 1 гривню: в 2012р. становить 1,28 грн/грн, в 2013р. - 1,44 грн/грн.

Провівши аналіз ліквідності балансу дійшли до висновку, що підприємство має кризове фінансове положення.

СТОВ «Прогрес» є структуроутворюючим елементом сучасної ринкової економіки. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Капітал посідає одне з головних місць в системі соціально-економічних та політичних відносин суспільства.



Список використаної літератури за темою дослідження

1. Андрєєва Г. І. Організація і методика економічного аналізу: навчальний посібник / Г. І. Андрєєва. - Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. -294 с.

2. Баліцька В. В. Структурування капіталу підприємств та оцінка ефективності його використання / В. В. Баліцька // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - № 6. - C. 56-62

3. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я.Фінансова діяльність підприємств. Підручник. Київ: Либідь, 1998. - 312 с.

4. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства. - К.: Либідь, 2002. - 384с.

5. Барилюк І.В., Рубах М.В. Діагностика впливу факторів економічного середовища на формування фінансового капіталу компаній // Фінанси України. - 2013. - №9. - с.104

6. Бланк И. А. Управление капиталом: Учебный курс. - К.: Эльга, Изд-во Ника-Центр, 2004. - 576 с.

7. Бланк І. А. Управління формуванням капіталу . - К.: «Ніка-Центр», 2000. - 512с.

8. Блонська В. І. Управління цільовою структурою капіталу підприємства / В. І. Блонська // Науковий вісник НЛТУ України. -2009. - № 19.3 - С. 163 -169.

9. Бутинець Ф.Ф., Войналович О.П., Томашевська І.Л. Організація бухгалтерського обліку. За редакцією Ф. Ф. Бутинця - Ж.: Рута, 2005.

10. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства : Навч. посіб.- 2-ге вид. - К.: ЦУЛ, 2010. - 488с.

11. Горбонос Ф.В., Черевко Г.В., Павлянчик Н.Ф., Павленчик А.О. Економіка підприємства : Підручник. - К.: Знання, 2010. - 463 с.

12. Городня Т. А. Сучасна стратегія управління капіталом підприємства/ Т. А. Городня, О. Р. Стефанюк // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008. - № 18.10. - С. 250 - 253.

13. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003, - №18, №19-20, №21-22. - ст.144.

14. Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 304 с.

15. Економіка підприємства : Навч.посіб. / За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання, 2005. - 431 с.

16. Економіка підприємства:Підручник / За заг.ред. С.Ф. Покропивного.-Вид. 2-ге, перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2001.- 528 с.

17. Економіка підприємства: Підручник. - К.: Каравелла, 2011. - 416с.

18. Економіка та організація виробництва : Підручник / За ред. В.Г.

19. Герасимчука В.Г., Розенплентера А.Е. Економіка та організація виробництва. - К.: Знання, 2007. - 678 с.

20. Єфіменко Н. А. Теоретичні засади відтворення якості основного капіталу підприємств/ Н. А. Єфіменко // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 5 - С.74-85.

21. Желібо Є П., Заверуха Н. М., Зацарний В, В. Безпека життедіяльності / За ред. Є П. Желібо. - К.: Каравела, 2010. - 328 с.

22. Іванілов О.С. Економіка підприємства : підручник [длу стедентів вищих навчальних закладів] / О.С. Іванілов - К.: ЦУЛ, 2009. - 728 с.

23. Інвестування: Навч. посіб. / Мойсеєнко І.П. -- К.: Знанння, 2006. -- 490 с.

24. Ковальов В.В.. Фінансовий аналіз: управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - 4-те вид., перераб. Ідоп. - М.: Фінанси істатистика,2006. -с.512

25. Косова Т.Д., Сухарев П.М., Ващенко Л.О. та ін. Організація і методика економічного аналізу. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 528 с.

26. Кравчук О.М., Лещук В.П. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва : Навч.посіб. - К.: ЦУЛ, 2010. - 504 с.

27. Крамаренко Г.О. Фінансовий менеджмент Підручник. -- Київ: Центр учбової літератури, 2009. -- 520 с.

28. Крисанов Д. Кластеризація економічної діяльності та обслуговування як інструмент сталого розвитку сільських територій / Д. Крисанов, Л. Удова // Економіка України. - 2009. - №11. - С. 3-13.

29. Круш П.В., Клименко О.В., Подвігіна В.І., Гулевич В.О. Капітал, основні та оборотні засоби підприємства : Навчальний посібник - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 328 с.

30. Литовченко О. Ю. Оптимізація структури капіталу як складова стратегії забезпечення фінансової безпеки підприємства / О. Ю. Литовченко, С. А. Макуха // Вісник економіки транспорту і промисловості - 2010. - № 29. - С. 134 - 136.

31. Лузан Ю. Я. Напрями розвитку сільськогосподарського виробництва і соціальної сфери села / Лузан Ю. Я. // Економіка АПК. - 2009.- №7. - С. 3-12.

32. Луценко С. И. Характеристики финансовой структуры капитала компании/ С. И. Луценко // Финансовый менеджмент. - 2010. - №3. - С. 38-50.

33. Недбаєва С. М. Державне регулювання страхуванням сільськогосподарських ризиків / Недбаєва С. М. // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №24. - С. 88-91.

34. Пашнюк Л.О. Джерела фінансування оновлення основних фондів та напрями їх вдосконалення // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005, № 9. - С. 27-31.

35. Петленко Ю.В. Удосконалення структури капіталу компанії як умова підвищення її капіталізації // Фінанси України. - 2012.-№ 3. - с.102-109.

36. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семежів О.М. та ін. Економіка підприємства : Підручник / За загал. ред. Й.М. Петровича. - Львів. «Новий світ-2000», 2004 - 680с.

37. Пилипчук О. В. Прибуток як узагальнений показник господарсько-фінансової діяльності підприємства // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №2.

38. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер.кол.авт. і наук.ред.проф. А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2008. - 536 с.

39. Рованів І. І. Політика формування капіталу і фінансова звітність підприємства : аналіз взаємозалежності показників на прикладі Укріїни / І. І. Романів // Вісник Хмельницького національного університету. -2009. - № 4. - С. 115 - 119.

40. Саблук П. Т. Аграрна реформа в Україні (здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення) / П. Т. Саблук, В. Я. Месель-Веселяк, М. М. Федоров // Економіка АПК. - 2009. - №12. - С. 3-13.

41. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.:Знання, 2004.-654 с.

42. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 436 с.

43. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003.

44. Указ Президента України "Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції" // Голос України, 24.12.2001р.

45. Філіна Г. І. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. 2 е вид., перероб. і доповнено. Навч. пос. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 320 с.

46. Чигир С. Рентабельність на нулі // Український бізнес. - 2010. - №2. - С.38-44.

47. Черкасова С.В. Фінансовий ринок. Навч.посібник. - Львів, Магнолія 2006, 2010. - 330 с.

48. Шпак Н. З. Система управління капіталом підприємства / Н. З. Шпак, О. М. Рудницька // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ? № 20.10 - С. 257 - 261.

Размещено на Allbest.ru

...