Оцінка інвестиційної привабливості підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Оцінка інвестиційній привабливості підприємства грає для господарюючого суб'єкту великій ролі, оскільки потенційні інвестори приділяють увагу даної характеристиці підприємства чималу роль, вивчаючи у своїй показники фінансово-господарську діяльність принаймні за 3-5 років. Також для правильної оцінки інвестиційній привабливості інвестори оцінюють підприємство як частину галузі, ніж як окремий господарюючий суб'єкт у довкіллі, порівнюючи досліджуване підприємство коїться з іншими підприємствами у цій самій галузі.

Активність діяльності інвесторів великою мірою залежить від рівня стійкості фінансового становища та його економічної спроможності підприємств, до яких вони готові направити інвестиції. Саме це параметри переважно і характеризують інвестиційної привабливості підприємства. Водночас у час методологічні питання оцінки й аналізу інвестиційній привабливості недостатньо розробити й подати вимагають її подальшого розвитку.

Практично будь-яке напрям бізнесу у час характеризується високий рівень конкуренції. Задля збереження своїх позицій, і досягнення лідерства компанії змушені постійно розвиватися, освоювати нові технологіії, розширювати сфери діяльності. За таких умов періодично настає момент, коли керівники організації розуміє, подальший розвиток вимагає припливу інвестицій. Залучення інвестицій дає компанії конкурентні переваги та часто є наймогутнішим засобом зростання. Основний і найбільш загальною метою залучення інвестицій є збільшення ефективності діяльності підприємства, тобто результатом будь-якого обраного способу вкладення інвестиційних коштів при грамотному управлінні має бути зростання вартості компанії та інших показників її діяльність.

Збільшення інвестиційної привабливості важлива інвесторів, оскільки аналіз підприємства його інвестиційній привабливості дозволяє звести ризик неправильного вкладення коштів до мінімуму.

Метою згаданої роботи є підставою аналіз інвестиційній привабливості конкретного підприємства з урахуванням певних показників.

Мета дослідження дозволила сформулювати завдання, які вирішувалися у цій роботі:

1. розкрити поняття інвестиційній привабливості;

2. встановити фактори, мають вплив на інвестиційної привабливості;

3. привести алгоритм здійснення моніторингу інвестиційній привабливості підприємства;

4. проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства з прикладу ВАТ «ЛУКойл»;

5. проаналізувати інвестиційній привабливості підприємства з прикладу ВАТ «ЛУКойл»;

6. розробити шляхи підвищення інвестиційній привабливості для підприємства.

Під час написання курсової праці були використані такі методи наукового дослідження: порівняльний метод; вивчення відповідної літератури, статей; аналітичний метод.

Інформаційній базою послужили навчальну літературу на цю тему, періодичних видань економічних журналів, інформаційні сайти. На виконання аналітичної частини роботи було взято відома і фінансова звітність ВАТ «ЛУКойл».



Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної привабливості підприємства

1.1 Сутність інвестиційної привабливості підприємства

Інвестиції - відносно новий для нашої економіки термін. У рамках централізованої планової системи використовувалося поняття "капітальні вкладення". Поняття "інвестиції" ширше, ніж поняття "капітальні вкладення". Інвестиції містять у собі як реальні, так і портфельні інвестиції, тобто вкладення в цінні папери й активи інших підприємств.

Сучасний економічний словник визначає інвестиції як довгострокові вкладення приватного чи державного капіталу у власній країні чи за рубежем з метою одержання доходу в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально - економічні програми, інноваційні проекти. Інвестиції дають віддачу через значний термін після вкладення.

Слово "інвестиція" походить від латинського "invest", що означає вкладати. В даний час значення інвестицій в економіці підприємства досить високе. Для того щоб підприємство могло успішно функціонувати, підвищувати якість продукції, знижувати витрати виробництва і підвищувати конкурентоздатність своєї продукції, воно повинно направляти фінансові ресурси на поточні витрати і на інвестиції.

Інвестиції забезпечують динамічний розвиток підприємства і дозволяють вирішувати такі задачі, як розширення власної підприємницької діяльності за рахунок нагромадження фінансових і матеріальних ресурсів; придбання нових підприємств; диверсифікованість діяльності внаслідок освоєння нових областей бізнесу.

Інвестування (інвестиційний процес) - це процес простого чи розширеного відтворення засобів виробництва. Це зв'язано з тим, що основні фонди підприємства піддаються зносу, машини й устаткування старіють фізично і морально і повинні замінятися. Вирішення задач максимізації прибутку підприємств у довгостроковому періоді зв'язано з залученням у виробництво новітньої техніки і технології, проведенням технічного, переозброєння і реконструкції.

Інвестиційний процес являє собою складний комплекс робіт, що включає наступні основні фази:

· визначення об'єкта інвестування

· фінансування капіталовкладень

· контроль над їхнім виконанням.

Промислове підприємство робить інвестиції, з метою збереження чи збільшення свого прибутку. При інвестуванні підприємство повинне вирішити, чи буде за визначений час маса прибутку, принесена інвестиціями, більше вартості відповідних витрат. Альтернативною вартістю інвестування буде ринковий відсоток з капіталу, узятий по сумі засобів, необхідних для придбання нового капіталу.

Інвестиції, у першу чергу реальні інвестиції, грають винятково важливу роль в економіці країни і будь-якого підприємства, тому що вони виступають основою для:

· Систематичного відновлення основних виробничих фондів підприємства і здійснення політики розширеного відтворення;

· Прискорення НТП і поліпшення якості продукції;

· Структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;

· Створення необхідної сировинної бази промисловості;

· Вирішення чи пом'якшення проблеми безробіття;

· І т.д.

Таким чином, інвестиції потрібні для оздоровлення економіки країни і на цій основі вирішення багатьох соціальних проблем, насамперед - підйому життєвого рівня населення.

Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит на інвестиції падав значно швидше чим виробництво валового продукту. Однієї з причин цього, було те що інфляція значно знецінювала інвестиційні засоби. Протягом останніх років, незважаючи на значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частина довгострокових кредитів, наданих суб'єктам господарювання усіх форм власності в загальному обсязі кредитів в економіці країни.

Пріоритетними напрямками для залучення і підтримки стратегічних інвесторів можуть бути визначені ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції, а саме: виробництво легкових і вантажних автомобілів; тракторо- і комбайнобудування; авіа- і ракетобудування; суднобудування; замкнутий цикл виробництва палива для АЕС; розвиток енергогенерируючих потужностей; нафтогазовидобуток, зокрема на Чорноморському шельфі; упровадження енергозберігаючих технологій; переробка сільгосппродукції; транспортна інфраструктура.

Значне поліпшення інвестиційного клімату стає однієї з найважливіших задач економічної політики уряду. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів державі необхідно не тільки створити всі умови, що полегшують приплив приватних інвестицій у реальний сектор, але і зробити вкладення у вітчизняну економіку однієї з найбільш вигідних форм використання вільних фінансових ресурсів приватних інвесторів.

Інвестиційний клімат - економічні, політичні, фінансові умови, що роблять вплив на приплив внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку країни.

Інвестиційний клімат - це ґрунт для інвестицій, що характеризується цілим набором факторів. Це і макроекономічна ситуація ( збалансованість бюджету, рівень інфляції, платіжний баланс із позитивним сальдо, розумний рівень державного боргу, солідний розмір золото - валютних резервів), і політична стабільність і передбачуваність. Немаловажні для інвесторів і такі фактори, як захищеність прав власності, рівень корпоративного керування, масштаби злочинності і корупції.

Негативний вплив на інвестиційні процеси в Україні роблять невирішені проблеми в кредитно - грошовій сфері ( висока вартість кредиту, низький рівень капіталізації банківської системи і т.д.); недостатній платоспроможний попит населення; високе податкове навантаження на реальний сектор економіки; недостача коштів в оборотних активах підприємств; необхідність обслуговування значного зовнішнього боргу; відтік капіталу за рубіж; відсутність контролю над застосуванням законодавчої бази і її недосконалість; недостатньо пророблена процедура банкрутства й ін.

1.2 Форми сучасного інвестування

Інвестиції можна класифікувати на основі різних ознак.

По об'єкту вкладення капіталу:

Інвестування може здійснюватися в двох формах: безпосереднє вкладення засобів у створення нових виробничих потужностей, для придбання нового обладнання, ліцензій, нерухомості і приміщення, у цінні папери. У першому випадку мова йде про так називане реальне інвестування (real іnvestment), у другому - про "портфельне інвестування" (portfolіo іnvestment).

Також можна говорити про виробничі інвестиції, що направляються на нове будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, і інтелектуальних, вкладених у створення інтелектуального, духовного продукту.

Сучасний економічний словник дає наступні визначення:

Інвестиції прямі - 1. вкладення безпосередньо в матеріальне виробництво і збут визначеного виду продукції; 2. вкладення, у тому числі в статутний капітал, що забезпечують володіння контрольним пакетом акцій компанії.

Інвестиції портфельні (непрямі) - 1. інвестиції фінансові, формовані у виді портфеля цінних паперів; 2. невеликі по розмірі інвестиції, що не можуть забезпечити їхнім власникам контроль над підприємством.

Відповідно, виділяють фінансові і не фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції - інвестиції в цінні папери.

Не фінансові інвестиції - не грошові інвестиції у формі вкладень прав, ліцензій, ноу-хау, майна в проект, у підприємство, у справу.

По суб'єкту інвестування:

· Приватні інвестиції характеризують вкладення засобів фізичних осіб і підприємницьких організацій недержавних форм власності.

· Державні інвестиції - це вкладення засобів державних підприємств, а також засобів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фондів.

По періоду інвестування:

· Короткострокові інвестиції характеризують вкладення капіталу на період до одного року. Як правило, фінансові інвестиції фірми є короткостроковими.

· Довгострокові інвестиції являють собою вкладення коштів у реалізацію проектів, що будуть забезпечувати одержання фірмою вигод протягом періоду, що перевищує один рік. Відповідно до цього основною формою довгострокових інвестицій фірми є її капітальні вкладення у відтворення основних засобів.

З погляду спрямованості дій:

· Інвестиції на підставі проекту (початкові інвестиції), чи нетто-інвестиції.

· Інвестиції на розширення (екстенсивні інвестиції), що направляються на збільшення виробничого потенціалу.

· Реінвестиції, тобто зв'язування знову вільних інвестиційних засобів за допомогою направлення їх на придбання чи виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримки складу основних фондів підприємства. До таким можна віднести:

o Інвестиції на заміну, у результаті яких наявні об'єкти заміняються новими.

o Інвестиції на раціоналізацію, що направляються на модернізацію технологічного чи устаткування процесів.

o Інвестиції на зміну програми випуску

o Інвестиції на диверсифікованість, зв'язані зі зміною номенклатури продукції, створенням нових видів продукції й організацією нових ринків збуту.

o Інвестиції на забезпечення виживання підприємства в перспективі, що направляються на НІОКР, підготовку кадрів, рекламу і т.д.

· Брутто-інвестиції, що складаються з нетто-інвестицій і реінвестицій.

Крім цього, окремо виділяють венчурні інвестиції й ануітет.

Венчурні інвестиції - це ризикові вкладення. Вони являють собою вкладення в акції нових підприємств чи підприємств, що здійснюють свою діяльність у нових сферах бізнесу і зв'язаних з великим рівнем ризику. Венчурні інвестиції направляються в не зв'язані між собою проекти, що мають високий ступінь ризику, у розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Ризикове вкладення капіталу обумовлене необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм в областях нових технологій.

Ануітет - інвестиції, що приносять вкладнику визначений доход через регулярні проміжки часу. В основному - це вкладення засобів у страхові і пенсійні фонди.

Основу інвестиційної діяльності підприємства складає реальне інвестування. У сучасних умовах господарювання дана форма інвестування для багатьох фірм є єдиним напрямком інвестиційної діяльності. Це зв'язано з тим, що реальні інвестиції виступають основною формою реалізації економічного розвитку підприємства, тому що дана форма інвестування дозволяє їм освоювати нові товарні ринки і забезпечувати постійне збільшення своєї ринкової вартості.

Підготовка й аналіз інвестицій у реальні активи істотно залежать від того, якого роду це інвестиції, тобто яку задачу ставить перед собою підприємство в процесі інвестування. З цих позицій усі можливі реальні інвестиції зводяться в наступні основні групи:

обов'язкові інвестиції (чи інвестиції заради задоволення вимог державних органів керування) - це інвестиції, необхідні для того, щоб підприємницька фірма могла і далі продовжувати свою діяльність. У цю групу включаються інвестиції, ціль яких - організація екологічної безпеки діяльності фірми чи поліпшення умов праці працівників фірми до рівня державних вимог і т.п.:

· інвестиції в підвищення ефективності діяльності фірми, їхньою метою є насамперед створення умов для зниження витрат фірми за рахунок зміни устаткування, удосконалювання застосовуваних технологій, поліпшення організації праці і керування. Здійснення даних інвестицій необхідно підприємницькій фірмі для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі;

· інвестиції в розширення виробництва, основна мета такого інвестування - розширення можливостей випуску товарів для раніше сформованих ринків у рамках вже існуючих виробництв;

· інвестиції в створення нових виробництв, у результаті здійснення таких інвестицій створюються зовсім нові підприємства, що будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою чи робити новий тип послуг або дозволяти фірмі вийти на нові для неї ринки з товарами чи послугами які уже випускаються.

У процесі функціонування підприємницької фірми вибір конкретної форми реального інвестування визначається багатьма факторами: по-перше, задачами галузевої, товарної і регіональної диверсифікованості діяльності фірми; по-друге, можливостями впровадження нових технологій на фірмі; по-третє, наявністю власних інвестиційних ресурсів і (чи) можливістю залучення позикових ресурсів

1.3 Нормативно-правове забезпечення інвестиційної діяльності в Україні

Сучасні умови розвитку України, яким притаманні поглиблення демократизації, спрямованість на європейську інтеграцію, інформатизація всіх сфер життєдіяльності людини, потребують існування ефективних та результативних механізмів державного управління.Розвиток інвестиційної діяльності, спрямований на створення привабливого інвестиційного середовища та суттєвого нарощування обсягів інвестицій є актуальними завданнями в умовах ринкових перетворень.

Державне регулювання інвестиційної діяльності криє в собі управління державними інвестиціями, визначення умов інвестиційної діяльності та контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками.

Регулювання здійснюється через: систему оподаткування, державні норми та стандарти, антимонопольні та інші заходи.

Одним з найважливіших чинників поліпшення інвестиційного клімату в Україні є створення адекватного ринковій економіці правового поля. Інвестиційні відносини зазнають нормативно-правового регулювання за допомогою актів законодавства правових документів локального характеру - установчих, внутрішніх тощо, договорів інвестиційного характеру.

Хоча всі правові джерела виконують важливу роль у регулюванні інвестиційних відносин, однак провідне місце серед них посідає інвестиційне законодавство.

Інвестиційне законодавство - це сукупність прийнятих компетентними органами нормативно-правових актів різної юридичної сили, які регулюють інвестиційні відносини щодо безпосереднього здійснення інвестування та його організації, управління цим процесом та контролю за порядком інвестування. Інвестиційне законодавство є підсистемою (підгалуззю) господарського законодавства (як комплексної галузі права).

Риси інвестиційного законодавства наступні: розгалуженість і велика кількість нормативних актів; причини цього: об'єктивні - складність відносин у сфері інвестування,динамізм цих відносин та їх правового регулювання; суб'єктивні - недостатня увага до оптимізації інвестиційного законодавства з боку держави та численні експерименти у сфері інвестування, кожний з яких має своє правове забезпечення; наявність у системі інвестиційного законодавства значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії: відомчих (НБУ, інекономіки, інфіну, А К, Держбуду, ДКЦПФР, ОН та ін.), регіональних (правила забудови населених пунктів та ін.) і локальних (установчих документів суб'єктів інвестування та суб'єктів організаційно - господарських повноважень у сфері інвестування); відсутність інвестиційного кодексу; роль кодифікованого нормативного акта відіграє досить-таки лаконічний, прийнятий на початку запровадження ринкових відносин.Закон України від 18.09.1991 р - "Про інвестиційну Діяльність", що є стрижнем інвестиційного законодавства; Господарський кодекс України - за відсутності в ньому загальних положень щодо інвестування (за деякими винятками).

Як підгалузь господарського права, інвестиційне право базується на господарському законодавстві. Спеціальне інвестиційне законодавство - це система нормативних актів, які регулюють інвестиційні відносини з врахуванням їх специфіки. Спеціальне інвестиційне законодавство складається із загальної і особливої частин. Перша (загальна частина) містить нормативно-правові акти та норми,що визначають основні засади організації та здійснення інвестування,загальні вимоги до її суб'єктів (в т.ч.їх права та обов'язки), правову форму взаємовідносин між учасниками інвестиційного процесу,та однаковою мірою стосуються всіх суб'єктів інвестиційного права, видів, форм і стадій інвестування, а також галузей народного господарства,в яких здійснюється інвестування і встановлюються інвестиційні договірні відносини. Друга (спеціальна або особлива) частина включає нормативні акти,що регулюють певні види, форми інвестування, встановлюють спеціальні режими інвестування, визначаючи особливість організації та здійснення інвестиційної діяльності на певних територіях (зонах), щодо певних об'єктів, за участю певних суб'єктів.

Для удосконалення державного управління інвестиційною діяльністю в Україні визначені основні положення інвестиційної політики Держави у Постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.1995 р.№384, якою затверджено "Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки" та в Указі Президента України "Про заходи щодо реформування інвестиційної політики в Україні від 18.07.1996 р. Що ж стосується формування програм перспективного планування розвитку інвестиційної діяльності,то згідно з Указом Президента України від 18. 08. 1999 р.№ 1004/99 було визначено головні напрями інвестиційної політики. Це насамперед збільшення обсягів інвестицій і підвищення їх ефективності за рахунок розв'язання таких першочергових завдань:уточнення пріоритетних напрямів залучення інвестицій і підвищення їх ефективності використання державних інвестиційних ресурсів,надання державної підтримки суб'єктам господарювання,запровадження механізмів стимулювання довгострокового кредитування виробництва комерційними банками, удосконалення нормативно-правової бази інвестиційної діяльності та інше. Ефективне виконання цих завдань підвищить якісний рівень інвестиційної діяльності, що зумовить поліпшення інвестиційного клімату та пожвавлення інвестиційної активності.

Відповідно до ст.1 Закону України від 18.09.91 р.№ 1560-Х11 "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації,навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Відповідно до ст.2 Закону України від 18.09.91 р. № 1560-ХІ1 "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестування здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України,іноземних держав.

Відповідно до ст.390 Господарського кодексу України іноземними інвесторами визнаються такі суб'єкти, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України: юридичні особи,утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України; іноземці та особи без громадянства,які не мають постійного місця проживання на території України; міжнародні урядові та неурядові організації; інші держави; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально - виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Відповідно до ст.2 Закону України від 18.09.91 р.№ 1560-ХІ1 "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян,юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестуння здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями,спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями,іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів,позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності,є міждержавні угоди "Про сприяння та взаємний захист інвестицій". Такі угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту їх на території іншої держави. Вони підписані вже близько з 50 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.

Отже, до переваг українського інвестиційного законодавства можна віднести:

1. Оподаткування підприємств з іноземним капіталом здійснюється в національному режимі.

2. Практично не існує обмежень на розмір іноземних інвестицій.

3. Створено сприятливі умови для репатріації капіталів та переказу прибутків.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь - якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями [3].

інвестиційний алгоритм привабливість платоспроможність



Розділ 2. Методи оцінки інвестиційної діяльності підприємства

2.1 Методичні підходи до аналізу інвестиційної привабливості

Оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найбільш важливих етапів у процесі керування реальними інвестиціями; від того, наскільки якісно виконана така оцінка, залежить правильність ухвалення остаточного рішення про прийнятність конкретного інвестиційного проекту для підприємницької фірми.

Цінність результатів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів залежить, по-перше, від повноти і вірогідності вихідних даних і, по-друге, від коректності методів, використовуваних при їхній обробці й аналізі.

Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи: а) засновані на дисконтированих оцінках; б) засновані на облікових оцінках. Розглянемо ключові ідеї, що лежать в основі цих методів.

Метод чистої теперішньої вартості.

Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтированих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.

Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом n років, річні доходи в розмірі P1, P2, ..., Рn. Загальна накопичена величина дисконтуємих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулах:

Очевидно, що якщо:

NPV > 0, то проект варто прийняти;

NPV < 0, то проект варто відкинути;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо по закінченні періоду реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості устаткування чи вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:

де і - прогнозований середній рівень інфляції.

Розрахунок за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п. у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.

Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Метод внутрішньої ставки доходності.

Під нормою рентабельності інвестиції (ІRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

ІRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.

Зміст розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: ІRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення ІRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Як плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати "ціною" авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середньої арифметичної зваженої.

Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника CC (ціни чи джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник ІRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий.

Якщо: ІRR > CC, то проект варто прийняти;

ІRR < CC, то проект варто відкинути;

ІRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтуючи множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV=f(r) змінювала своє значення з "+" на "-" чи з "-" на "+". Далі застосовують формулу:

Де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<О (f(r2)>0).

Точність обчислень зворотно пропорційна довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 - найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):

r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=mіnr{f(r)>0};

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=maxr{f(r)<0}.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з "-" на "+".

Метод періоду окупності.

Цей метод - один з найпростіших і широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вид:

PP = n, при якому

Деякі фахівці при розрахунку показника PP усе-таки рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику "ціна" авансованого капіталу. Очевидно, що строк окупності збільшується.

Показник строку окупності інвестиції дуже простий у розрахунках, разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі.

По-перше, він не враховує вплив доходів останніх періодів. Як приклад розглянемо два проекти з однаковими капітальними витратами (10 млн. грн.), але різними прогнозованими річними доходами: по проекті А - 4,2 млн. грн. протягом трьох років; по проекті Б - 3,8 млн. грн. протягом десяти років. Обоє ці проекту протягом перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Однак очевидно, що проект А набагато більш вигідний.

По-друге, оскільки цей метод заснований на недисконтованих оцінках, він не робить розмежування між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, по різним розподілом її по роках. Так, з позиції цього критерію проект А с річними доходами 4000, 6000, 2000 грн. і проект Б с річними доходами 2000, 4000, 6000 грн. рівноправні, хоча очевидно, що перший проект є більш кращим, оскільки забезпечує велику суму доходів у перші два роки.

По-третє, даний метод не має властивість адитивності.

Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому чим коротше строк окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для галузей чи видів діяльності, яким присуща велика імовірність досить швидких технологічних змін.

Метод індексу прибутковості.

Цей метод є по суті наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PІ) розраховується по формулі:

Очевидно, що якщо:

РІ > 1, то проект варто прийняти;

РІ < 1, то проект варто відкинути;

РІ = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV, або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції.

Цей метод має дві характерні риси: по-перше, він не припускає дисконтування показників доходу; по-друге, доход характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості (RV), те її оцінка повинна бути виключена.

Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму засобів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього нетто).

Метод, заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має ряд істотних недоліків, обумовлених в основному тим, що він не враховує тимчасовий складової грошових потоків. Зокрема, метод не робить розходження між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але сумою прибутку, що варіює, по роках, а також між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, але генеруючу протягом різної кількості років. і т.п..

2.2 Алгоритм здійснення моніторингу інвестиційній привабливості підприємства

Побудова системи моніторингу контрольованих показників охоплює такі основні етапи [8, з. 298]:

1. Побудова системи інформативних звітні показники полягає в даних фінансового і управлінського обліку.

2. Розробка системи узагальнюючих (аналітичних) показників, що відбивають фактичні результати досягнення передбачених кількісних стандартів контролю, ввозяться чіткому відповідність до системою фінансові показники.

3. Визначення структури та показників форм контрольних звітів (рапортів) виконавців покликане сформувати систему носіїв контрольної інформації.

4. Визначення контрольних періодів за кожним видом, кожної групі контрольованих показників. Конкретизація контрольного періоду групам показників визначається «терміновістю реагування», яка потрібна на управління інвестиційної привабливістю підприємства.

5. Встановлення розмірів відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених стандартів здійснюється виключно як в абсолютних, і у відносних показниках. У цьому по відносним показниками все відхилення поділяються втричі групи:

- позитивне відхилення;

- негативне «дозволене» відхилення;

- негативне «неприпустиме» відхилення.

6. Виявлення основних причин відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених стандартів проходить за підприємству цілому і з окремим «центрам відповідальності».

Впровадження для підприємства системи моніторингу дозволяє істотно збільшити ефективність всього процесу управління інвестиційними процесами, Не тільки щодо формування інвестиційній привабливості.

Основою формування системи моніторингу є розробка системи індикативних показників, дозволяють виявити поява та складність проблеми. У змістовному плані система показників орієнтована на вивчення ознак, характеризуючи залежність управління інвестиційною привабливістю підприємства від зовнішньою і внутрішньою середовища, оцінку їхньої якості та прогнозування.

Усю систему показників моніторингу інвестиційній привабливості доцільно розбити ми такі групи [8, з. 314]:

1. Показники довкілля. Для довкілля підприємств, які у умовах ринку характерний ряд характерних ознак: по-перше, все чинники враховуються одночасно; по-друге, підприємства вже повинні брати до уваги багатоаспектний характер управління; по-третє, агресивна політика цін; по-четверте, динамізм розвитку ринку, коли позиції від конкурентів і стрій змінюються з наростаючою швидкістю.

2. Показники, що характеризують прояв соціальної ефективності підприємства у громадському рівні. Соціальна ефективність виділяється із усієї групи соціально-економічних показників як та її сторона, який означає вплив заходів економічного характеру найбільш повне задоволення потреб суспільства.

3. Показники, що характеризують рівень професіональною підготовкою персоналу; показники, що характеризують рівень організації праці; соціально-психологічні характеристики.

4. Показники, що характеризують ефективність розвитку інвестиційних процесів для підприємства. У межах оцінки інвестиційній привабливості підприємств найбільше зацікавлення представляє група показників, безпосередньо що відбивають ефективність управління інвестиційними процесами.

Враховуючи сказане, для формування системи моніторингу інвестиційній привабливості слід, по-перше, враховувати чинники формування інвестиційної вартості, по-друге, потенційні можливості підприємства у формуванні його інвестиційних ресурсів, кадровий, виробничий, технічний потенціал підприємства, можливість притягнення зовнішніх ресурсів, по-третє, ефективність розвитку інвестиційних процесів, визначальна економічного зростання підприємства.

Запропонований алгоритм побудований на відстежуванні змін ринкову вартість. У разі інформатизації і автоматизації процесів функціонування підприємства реалізація даного алгоритму не вимагає організаційно-економічних перетворень для підприємства.

Такий спосіб моніторинг інвестиційній привабливості дозволить як визначити проблемні ділянки у формуванні умов активізації інвестиційних процесів для підприємства, а й виявити ймовірні зміни у економічний потенціал підприємства міста і мінімізувати ймовірність руйнації вартості компанії.



Розділ 3. Економічна характеристика підприємства ВАТ «ЛУКойл»

3.1 Загальна характеристика підприємства

ВАТ «ЛУКойл» - це одна з найбільших міжнародних вертикально інтегрованих нафтогазових компаній, створена 1991 року. Основними видами діяльності Компанії є розвідування й видобуток нафти й газу, виробництво нафтопродуктів та нафтохімічної продукції, і навіть збут вироблену продукцію. Більшість діяльності Компанії у секторі розвідування й видобутку складає території Російської Федерації, основний ресурсної базою є Західна Сибір. ЛУКойл володіє сучасними нафтопереробними, газопереробними інефтехимическими заводами, розташованими у Росії, Східної та Західній Європі, і навіть країнах близького зарубіжжя. Більшість продукції Компанії реалізується міжнародному ринку. ЛУКойл відповідає за збут нафтопродуктів на Росії, Східної та Західній Європі, країнах близького зарубіжжя та.

ЛУКойл є другий найбільшої приватної нафтогазової компанією у світі з розміру доведених запасів вуглеводнів. Частка Компанії в загальносвітових запасах нафти становить близько 1,1%, в загальносвітовій видобутку нафти - близько 2,3%. Компанія грає ключову роль енергетичному секторі Росії, їхньому частку яких припадає 18% загальноросійської видобутку газу і 19% загальноросійської переробці нафти.

Основні показники діяльності ВАТ «ЛУКойл» протягом останніх 3 року наведені у таблиці 3.1.



Таблиця 3.1 Основні показники діяльності ВАТ «ЛУКойл»

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Абсолютна відхилення
				2008 р. проти 2007 р.	2008 р. проти 2006 р.
1) Обсяг продукції, робіт, послуг (виручка), млн. дол.	68 109	81 891	107 680	+25 789	+39 571
2) Собівартість продукції, робіт, послуг, млн. дол.	57 632	68 820	93 971	+25 151	+36 339
3) Середнє річне вартість основних засобів, млн. дол.	28 390	34 686	44 072	+9 386	+15 682
4) Середнє річне вартість оборотних засобів, млн. дол.	13 034,5	16 670,5	16 701	+30,5	+3 666,5
5) Валова прибуток, млн. дол.	10 052	13 071	13 709	+638	+3 657
6) Балансова прибуток, млн. дол.	10 257	13 018	12 366	-652	+2 109
7) Торішній чистий прибуток, млн. дол.	7 484	9 511	9 144	-367	+1 660
8) Базова прибуток однією акцію, дол.	9,06	11,48	10,88	-0,6	+1,82
9)Фондоотдача	2,39	2,36	2,44	+0,08	+0,05
10)Фондоемкость	0,42	0,42	0,41	-0,01	-0,01
11) Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	5,22	4,91	6,45	+4,54	+1,23
12) Рентабельність продукції, %	17,44	19,00	14,59	-4,41	-2,85
13) Рентабельність продажів, %	15,06	15,90	11,48	-4,42	-3,58

Як очевидно з таблиці, переважно все показники мали тенденцію зростання останніми роками. Виручка збільшилася на 58,1% і становить в 2008 р. 107680 млн. дол. США, валова прибуток зросла на 3 657 млн. дол. (на 36,4%) проти 2006 р. Чистий прибуток збільшився в 2008 р. проти 2006 р. на 22,2% і становить 9 144 млн. дол. Базова прибуток однією акцію незначно знизилася проти 2007 р., але, порівняно з 2006 р. зросла на 1,82 дол. і становить 10,88 дол. Показник фондовіддачі незначно збільшився за тепер, отже, можна говорити про збільшення ефективність використання основних засобів для підприємства. Коефіцієнт оборотності зростає з кожним роком, хоч і нерівномірно. Показники рентабельність продукції і на продажу 2008 р. знизилися загалом на 3%, що, мабуть було викликане кризової ситуацією у країні й падінням нафтових цін.

Структура витрат ВАТ «ЛУКойл» на 2008 р. представлена з діаграми 3.1

Діаграма 3.1 Структура витрат ВАТ «ЛУКойл» на 2008 р.

Із даної діаграми видно, що більша частина частка витрат на вартість придбаних нафти, газу та продуктів їхньої переробки (40,3%), і навіть акцизи і транспортні мита (22,7%).

Далі розглянемо структуру активів підприємства (додаток 1).

Дані таблиці дозволяють дійти невтішного висновку, що загальний розмір активів за аналізований період зросла на 48,1 % (проти 2006 р.). Збільшилася частка внеоборотного капіталу на 6,2% й у 2008 р. становила 78,1% загальної величини активів, а частка обігового відповідно знизилася.

У внеоборотних активах значна частина належить основних засобів (70,1 %). У оборотних активах переважну частку займають дебіторська заборгованість та векселі для отримання (7,1%), і навіть запаси (5,2%).

Далі проаналізуємо структуру пасивів підприємства (додаток 2).

Оскільки величина пасивів дорівнює величині активів, слід відзначити, що спільна обсяг пасивів за 2006-2008 рр. також зріс на 23 224 млн. дол. США (48,1%). У структурі пасивів велику частку займають капітал та резерви. За тепер можна простежити тенденцію незначного збільшення розміру капіталу і резервів (на 1,3% проти 2006 р.), які у 2008 р. становлять 70,1% загальної величини пасивів. Розмір довгострокових та проведення короткострокових зобов'язань перебуває одному рівні, й у 2008 р. займають 14,8% відповідно. За період із 2007-2008 рр. короткострокові зобов'язання знизилися на 1,5%, а довгострокові тільки 0,2%. Загалом казати про тенденції поступового зменшення митних величини позикового капіталу і збільшення величини власного.

У структурі капіталу і резервів велика частка належить нерозподіленого прибутку (64,3% загальної величини пасивів). У структурі довгострокової заборгованості найбільший питомих вагу посідає довгострокову заборгованість за кредитами і позикам (9,2% в 208 р. чи 6 577 млн. дол.). Велику частку у короткострокових зобов'язання займає кредиторської заборгованості (в 2008 р. воно становив 5 029 млн. дол.).

Щоб наочнішим виявиться можна було простежити динаміку зміни величини валюти балансу, побудуємо таку діаграму (діаграма 3.2.).

Із даної діаграми видно, що обсяг активів і пасивів в 2008 р. зросла на 48,1% проти 2006 р. і 19,8% проти 2007 р. Спостерігається рівномірний збільшення валюти балансу з кожним роком.

Діаграма 3.2 Динаміка зміни величини валюти балансу за 2006-2008 рр.



3.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності

Ліквідність організації - це стосується її здатність перетворити свої активи в кошти покриття усіх платежів з мері наступу їх терміну.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов'язань активами, термін перетворення що у грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань.

Є кілька способів аналізу ліквідності балансу.

1. Побудова ущільненого (агрегованого) балансу.

І тому все активи групуються за рівнем їхньої ліквідності (таблиця 3.2).

Велику частку у структурі активів займають активи (93,1%), та його величина збільшилася 2008 р. проти 2006 р. на 55%. Величина найліквідніших активів зросла приблизно 3,5 разу.

Таблиця 3.2 Угруповання активів за рівнем ліквідності

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік
	млн. дол. США	%	млн. дол. США	%	млн. дол. США	%
А1 - найліквідніші активи	796	1,7	889	1,5	2 744	3,8
А2 -бистрореализуемие активи	5 233	10,8	7 537	12,6	5 069	7,1
А3 - повільно реалізовані активи	3 850	8,0	5 234	8,8	4 254	6,0
А4 - важко реалізовані активи	38 358	79,5	45 972	77,1	59 394	83,1
Разом:	48 237	100,0	59 632	100,0	71 461	100,0

Показник найбільш реалізованих активів незначно скоротився, а величина повільно реалізованих активів змінюється нерівномірно, та його частка у загальному обсязі активів найменша (5% за 2008 р.).

> Пасиви балансу групуються за рівнем терміновості її оплати (таблиця 3.3).



Таблиця 3.3 Угруповання пасивів за рівнем терміновості її оплати

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік
	млн. дол. США	%	млн. дол. США	%	млн. дол. США	%
>П1 - найбільш термінові зобов'язання	2 759	5,8	4 554	7,6	5 029	7,0
>П2 - короткострокові зобов'язання	4 172	8,6	5 174	8,7	5 546	7,8
>П3 - довгострокові зобов'язання	8 406	17,4	8 691	14,6	10 546	14,8
>П4 - постійні (стійкі) пасиви	32 900	68,2	41 213	69,1	50 340	70,4
Разом:	48 237	100,0	59 632	100,0	71 461	100,0

У структурі пасивів значний питома вага припадає на постійні пасиви (70,4%), розмір яких за тепер збільшується. Рівномірно збільшуються й інші групи пасивів.

Далі необхідно провести співвідношення між активами і пасивами балансу підприємства. Баланс є цілком ліквідним, якщо виконується таке умова:А1>П1,A2>П2,A3>П3,A4<П4. Розглянемо дане співвідношення можна застосувати до нашого підприємства (таблиця 3.4).

Таблиця 3.4 Співвідношення між активами і пасивами балансу

2006 рік	2007 рік	2008 рік
А1 <П1	А1 <П1	А1 <П1
А2 >П2	А2 >П2	А2 >П2
>A3<П3	>A3<П3	>A3 <П3
А4 >П4	А4 >П4	А4 >П4

З отриманих результатів, можна сказати, що підприємства перестав бути абсолютно ліквідним.

2. Розрахунок абсолютних показників ліквідності підприємства.

Дані розрахунку наведені у таблиці 3.5.



Таблиця 3.5 Абсолютні показники ліквідності

Показники	Розрахунок	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Абсолютна відхилення
					2008 р. проти 2007 р.	2008 р. проти 2006 р.
Поточна ліквідність		-902	-1 302	-2 762	-1 460	-1 860
Перспективна ліквідність		-4 556	-3 457	-6 292	-2 835	-1 736

Показник поточної ліквідності може бути позитивним, але у нашому випадку якого є негативним, отже, це засвідчує лише тому, що це підприємство нинішнього року періоді неспроможна оплатити вчасно свої зобов'язання. Показник перспективної ліквідності також негативний, і сталося його зниження 2008 р. на 2 835 млн. дол. проти 2007 р.

3. Розрахунок відносних показників ліквідності (таблиця 3.6).

Таблиця 3.6 Відносні показники ліквідності

Показники	Розрахунок	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Абсолютна відхилення
					2008 р. проти 2007 р.	2008 р. проти 2006 р.
1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності		0,11	0,09	0,26	+0,17	+0,15
2) Коефіцієнт критичної ліквідності		0,89	0,87	0,74	-0,13	-0,15
3) Коефіцієнт поточної ліквідності		1,43	1,40	1,14	-0,26	-0,29
4) Коефіцієнт забезпеченості власними засобами		-0,55	-0,35	-0,75	-0,4	-0,2
5) Коефіцієнт відновлення платоспроможності		0,63	0,69	0,64	-0,05	+0,01
6) Коефіцієнт втрати платоспроможності		0,67	0,69	0,54	-0,15	-0,13

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, що у 2008 р. то, можливо погашено 26% короткостроковій заборгованості найближчим часом з допомогою коштів та проведення короткострокових фінансових вливань. Це змінювався незначно за аналізований період.

Коефіцієнт критичної ліквідності показує, що у найближчим часом підприємство може лише 74 % короткостроковій заборгованості цілому за 2008 р., що у 15% менше, ніж у 2006 р.

Коефіцієнт поточної ліквідності за 2006-2008 рр. менше нормального значення, що дорівнює 2, в 2008 р. він дорівнює 1,14, й спостерігалася тенденція спаду, що свідчить про незначному погіршенні ситуації для підприємства, що спровокувала непроста ситуація міжнародному ринку. Це означає, що 114% поточних зобов'язань за кредитами і розрахунках можна погасити, мобілізувавши все його оборотні кошти.

...