Контроль витрат та калькулювання собівартості продукції

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

контроль витрата калькулювання собівартість

ВЗЦ	Вагонно-збиральний цех
Дод.	Додаток
ЗЦ	Заготівельний цех
МЗЦ	Механічно-збиральний цех
НП(с)БО	Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку
ПАТ	Публічне акціонерне товариство
ПКУ	Податковий кодекс України
П(с)БО	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку
Рис.	Рисунок
Ст.	Стаття
Стор.	Сторінка
Табл.	Таблиця
Тис. грн.	Тисяч гривень

ВСТУП

Система управління господарським життям підприємства має чимало визначальних складових. Одна з активних та знакових її ланок -- контроль витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції. Саме цей вагомий чинник, поряд з іншими, має забезпечувати необхідною інформацією управлінський персонал для прийняття відповідних рішень. Адже від достовірності, оперативності та доцільності інформації щодо витрат залежить ефективність виробничої діяльності підприємства, його спроможність втриматися в сучасному конкурентному середовищі та досягти бажаних результатів.

Сучасний стан економіки України вимагає особливої уваги до собівартості продукції (робіт, послуг) для формування ефективного механізму управління затратами підприємств. Тепер уже недостатньо лише того, щоб керівники підприємств знали, скільки коштує продукція, яку вони виробляють. Необхідно знати, як зробити, щоб її виробництво було вигідним.

Основним моментом системи, що забезпечує успішну роботу підприємств з підвищення ефективності виробництва та управління затратами є налагоджений контроль виробничих затрат та науково обґрунтоване калькулювання собівартості продукції.

Метою курсової роботи є дослідження методики контролю витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції та визначення напрямків удосконалення контрольної роботи.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

проаналізувати нормативно-законодавчу базу організації контролю витрат та калькулювання собівартості продукції;

вивчити методику організації контролю витрат виробництва та собівартості продукції;

дослідити порядок перевірки прямих та непрямих витрат виробництва;

дослідити порядок перевірки зведеного обліку та калькулювання собівартості продукції;

вивчити порядок узагальнення матеріалів контролю та вивчити порядок складання акту ревізії;

надати рекомендації щодо усунення виявлених недоліків та запропонувати напрямки удосконалення контрольної роботи.

Тема витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції постійно перебувають на пульсі досліджень науковців. Питання методики контролю виробничих витрат, а також калькулювання собівартості продукції достатньо ретельно досліджені в наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема таких, як Ф. Ф. Бутинця, М. В. Кужельного, Є. В. Мниха, Л. В. Нападовської, М. С. Пушкара, В. В. Сопка, Ю. С. Цал-Цалка, М. Г. Чумаченка та ін.

Об'єктом дослідження є господарська діяльність ПАТ «Дизельний завод» в частині контролю витрат і собівартості продукції . ПАТ «Дизельний завод» спеціалізується на виробництві та ремонті вантажних вагонів та комплектуючих і запасних частин до них.

Предметом дослідження виступають витрати виробництва та собівартість продукції.

Під час написання курсової роботи використовувались такі методи дослідження: загальнонаукові - аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, графічний і табличний методи та специфічні методи - узагальнення, систематизації, логічного дослідження, документування.

РОЗДІЛ 1.НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ КОНТРОЛЮ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА ТА КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Організація контролю витрат виробництва та собівартості продукції у ПАТ «Дизельний завод»

Порядок надання інформації підприємствами про понесені в ході діяльності витрати, а також вимоги до їх визнання, регламентуються нормативними документами. Це дозволяє організувати облік та здійснювати контроль за обґрунтованістю та повнотою відображення накладних непрямих витрат підприємства в обліку або віднесення їх до витрат періоду, в якому вони були понесені.

Основними нормативними документами, що регламентують облік і контроль витрат виробництва є: Податковий кодекс України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України «Про акціонерні товариства», Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Закон України «Про оплату праці», Указ Президента України «Про положення про Державну фінансову інспекцію», Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами № 550, НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(с)БО 7 «Основні засоби», П(с)БО 9 «Запаси», П(с)БО 16 «Витрати», Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку», Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості № 373, Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, Інструкція про службові відрядження в межах України та закордон, План рахунків бухгалтерського обліку та інструкція про його застосування та інші.

Однак більшість положень і інструкцій потребують перегляду та вдосконалення, так як реформа бухгалтерського обліку, свідками й учасниками якої ми є, спричинила необхідність зміни організації усієї економічної діяльності підприємства.

У чисельних публікаціях, присвячених реформі, основну увагу приділено тим чи іншим аспектам бухгалтерського й управлінського обліку, різним нюансам застосування національних стандартів. Водночас проблема впливу реформи на планування діяльності підприємства і, зокрема на облік витрат та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), залишається поза полем зору аналітиків. Оскільки і планування, і облік повинні базуватися на загальних принципах та підходах, тобто на загальній методології, стає зрозумілим, що одночасно з перебудовою системи обліку має здійснюватися і перелік методологічних засад класифікації витрат, планування собівартості, обліку витрат виробництва.

Стаття 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю витрати. Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)[1]. З прийняттям Податкового Кодексу України змінилося розуміння поняття «об'єкт оподаткування». Так, у трактуванні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під об'єктом оподаткування розумівся прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань. Згідно ж зі ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду. Варто звернути увагу на визначення поняття «собівартість» у ПКУ. Стаття 138.8 даного документу містить перелік витрат, які складають дане поняття, зокрема, це прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інші прямі витрати. Метою кодексу є наближення формування витрат у податковому обліку до бухгалтерського.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає основні поняття бухгалтерського обліку, дотримання підприємством основних принципів ведення обліку та складання звітності, а також державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні [2].

Закон України «Про акціонерні товариства» визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів. З позиції контролю слід звернути увагу на восьмий розділ даного закону, в якому визначаються основні положення створення, діяльності, права, компетенція та завдання наглядової ради. [4]

Слід зернути особливу увагу на Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» [5]. Цей закон регламентує основні положення здійснення державного фінансового контролю в нашій державі. Зокрема визначено форми проведення перевірок у вигляді планових та позапланових ревізій. Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державного фінансового контролю під час проведення ревізії;

у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою;

у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у

підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, органів доходів і зборів, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України.

Також слід звернути увагу на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»[6]. Цей Закон визначає правові та організаційні засади,основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права,обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Державний нагляд здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду у випадках, передбачених законом. Посадовій особі органу державного нагляду (контролю) забороняється здійснювати державний нагляд (контроль) щодо суб'єктів господарювання, з якими (або із службовими особами яких) посадова особа перебуває в родинних стосунках. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Варто звернути увагу на такий документ як «Дорожня карта» інспектора, зокрема на зміни, які відбулися. Як і раніше, «Дорожня карта» інспектора складається із шести розділів - підготовка до проведення ревізії, проведення ревізії, документування результатів ревізії, підписання акта ревізії, реалізація матеріалів ревізії та формування ревізійної справи. Відтепер форма Робочого плану однакова як для проведення ревізії діяльності бюджетної установи, так і для проведення ревізії діяльності суб'єкта господарювання. Також затверджено нові форми Журналу реєстрації актів ревізій,довідок зустрічних звірок, а також Журналу реєстрації актів вилучення (повернення) оригіналів документів об'єкта контролю та описів вилучених (повернутих, переданих) оригіналів документів. Визначено пріоритетність застосування суцільного способу перевірки питань програми ревізії. Новим у другому розділі «Дорожньої карти» інспектора став пункт 2.5, який передбачає необхідність періодичного заслуховування керівників ревізійних груп керівними працівниками органів Держфінінспекції України протягом всього строку інспектування про поточні (проміжні) результати проведення ревізії. У пункті 3.5 уточнено строки оформлення першого та другого розділів Висновку щодо підготовки та розгляду матеріалів ревізії, а саме: перший розділ - не пізніше ніж за 3 робочих дні до закінчення ревізії, другий - не пізніше останнього дня проведення ревізії. У п'ятому та шостому розділах «Дорожньої карти» інспектора конкретизовано пункти, які стосуються оформлення 3 та 4 розділів висновку щодо підготовки та розгляду матеріалів ревізії .Зокрема, третій розділ висновку оформляється не пізніше наступного робочого дня після підписання об'єктом контролю акта за результатами ревізії або складання акта про відмову від підпису, а в разі надходження заперечень (зауважень) - не пізніше наступного робочого дня після направлення висновку на них.Четвертий - не пізніше 3 робочих днів після підписання об'єктом контролю акта за результатами ревізії або складання акта про відмову від підпису, а в разі надходження заперечень (зауважень) - не пізніше 3 робочих днів після направлення висновку на них.

Наступним нормативним документом, що регулює облік та контроль витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції є Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості № 373 розроблені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 липня 2007р. № 1706 "Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" та Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"[11].

Методичні рекомендації розроблені відповідно до нормативно-законодавчої бази України і Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: 7, 8, 9, 11, 14, 16, 19, 26, 28, затверджених наказами Міністерства фінансів України, і приведені у відповідність з внесеними змінами та доповненнями в Закони України та Положення (стандарти) бухгалтерської» обліку станом на 01.01. 2007 року. Методичні рекомендації застосовуються для здійснення планування, ведення обліку і калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт і послуг промислового характеру як на промислових підприємствах, так і в непромислових організаціях, які випускають промислову продукцію, незалежно від форм власності і господарювання.

Уважний аналіз положень (стандартів) бухгалтерського обліку дозволяє визначити деякі проблеми з питань планування, калькулювання й обліку собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг).

У термінології національних стандартів на зміну поняття «собівартість» прийшло більш широке поняття «витрати», яке згідно з НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» означає «…зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками)»[15].

Велика кількість публікацій присвячена тим чи іншим аспектам П(С)БО 16 «Витрати»[17], які визначають методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. На думку М.Г. Чумаченко у П(с)БО 16 «Витрати» викладені трактування, які не сприяють підвищенню рівня економічної роботи на підприємствах, запровадженню протизатратного механізму господарювання. Стандарт не містить визначення категорії «витрат», але визначає склад статей витрат. П.11 стандарту характеризує зміст виробничої собівартості, проте не визначає її структури, тобто ступінь деталізації прямих і непрямих витрат.



Рис. 1.1. Визнання витрат відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»

Крім того, План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань, господарських операцій підприємств та організацій і Інструкція № 291 з його застосування дозволяють створити необхідну основу обліку та контролю витрат виробництва.

Слід відмітити, що Інструкцією з використання Плану рахунків передбачено відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій по:

формуванню витрат виробництва;

списанню їх величини.

Це надає можливості відображати відповідні операції щодо витрат на збут та здійснювати їх контроль.

Одним з елементів витрат є витрати на оплату праці. При віднесені здійснених витрат на витрати по оплаті праці слід керуватися КЗпП та Законом України «Про оплату праці». Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу [3]. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Іншим елементом витрат є амортизація. Згідно П(с)БО 7 «Основні засоби» амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [16].

В переліку документів, що регламентують облік і контроль витрат виробництва була зазначена Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Ця інструкція регламентує порядок проведення інвентаризацій, визначає їх форми, способи, терміни, періодичність [13]. Варто відмітити, що з 01.01.15 року дана Інструкція втрачає чинність так як вступає в силу Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань 879. Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. Із цього питання у Положенні чітко визначено, що інвентаризацію проводять суцільним методом та охоплюють все майно бюджетних установ. А це всі види зобов'язань та активів установ незалежно від їх місцезнаходження. Також визначено, що інвентаризації підлягають активи та зобов'язання, які обліковуються на позабалансових рахунках. Варто відмітити, що цим Положенням не встановлено конкретні строки проведення річної інвентаризації. Лише визначено, що проводити її необхідно перед складанням річної фінансової звітності до дати балансу. Головна зміна - це зменшення строку затвердження протоколу інвентаризаційної комісії. Положення вимагає від керівника установи затвердити такий протокол протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації. Після закінчення інвентаризації, проведеної робочими інвентаризаційними комісіями, інвентаризаційна комісія за участю членів робочих інвентаризаційних комісій і матеріально відповідальних осіб може проводити контрольні перевірки (але обов'язково до відкриття складу, де проводилась інвентаризація).

Таким чином, діючим законодавством підприємствам надається свобода дій у виборі варіанту оцінки витрат, які включаються до складу виробничої собівартості продукції, методики їх бухгалтерського обліку та контролю, що є позитивним моментом. Але склад витрат, які формують собівартість продукції (робіт, послуг), жорстко регламентований П(С)БО 16 «Витрати» і регулюється окремими нормами НП(С)БО 1, що є спірним питанням.

РОЗДІЛ 2. КОНТРОЛЬ ВИТРАТ ТА КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ У ПАТ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД»

2.1 Організація контролю витрат виробництва та собівартості продукції на ПАТ «Дизельний завод»

Однією з найважливіших проблем функціонування підприємств України в ринкових умовах є налагодження систематичного контролю за виробничими витратами як основного засобу досягнення належної ефективності діяльності підприємства.

Система контролю виробничих витрат за сучасних умов стає вирішальним моментом щодо впливу на результати діяльності підрозділів і підприємства в цілому. Серед усіх видів економічного контролю саме внутрішньогосподарському контролю має бути приділена найбільша увага, особливо в умовах кризових явищ в економіці України.

Проблемами визначення місця і ролі бухгалтерського обліку і контролю в системі управління та управлінської спрямованості бухгалтерського обліку, а також системі формування внутрішньогосподарського контролю на вітчизняних підприємствах присвячено ряд праць вітчизняних вчених: О.С.Бородкіна, Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, С.Ф. Голова, В.А. Дерія, З.В. Задорожнього, Л.В. Нападовської, В.О. Озерана, М.С. Пушкаря, В.В. Сопка, М.Г. Чумаченка і зарубіжних дослідників: А. Апчера, В.Б. Івашкевича, К.Друрі, Т.П. Карпової, С.А. Ніколаєвої, В.В. Палія, В.Ф. Палія, Ж.Рішара, С.А.Стукова.

Як зазначає професор Ф.Ф. Бутинцень: «сьогодні питання обліку та контролю витрат з метою зниження собівартості продукції знаходиться поза увагою керівників підприємства та бухгалтерів. Забезпечити рентабельність роботи підприємства у першу чергу прагнуть за рахунок власних відпускних цін ,а не за рахунок економії витрат виробничих ресурсів. Одна це ненадійний і безперспективний спосіб вирішення проблем виживання підприємства»[18].

Тому невідповідність існуючої системи контролю запитам сучасної системи управління, обумовили проведення досліджень, які пов'язані із уточненням сутності внутрішньогосподарського контролю, основних його форм і видів, завдань та умов успішного функціонування. Перетворення, що відбуваються в економіці, викликали необхідність визначення предмету, об'єктів і методу внутрішньогосподарського контролю. Це також пов'язано з тим, що у визначенні понять, мають місце різноманітні підходи.

Контроль неможливо трактувати у вузькому значенні, його слід розглядати з позицій діалектичного розвитку, різних точок зору і у взаємозв'язку з іншими управлінськими функціями.

Таким чином:

процес - це набір рішень чи дій, які повинні привести до запланованої мети;

зовнішнє середовище - це сукупність неконтрольованих факторів, які можуть впливати на виробництво;

виконавчий звіт дає регулярну оцінку результатів поточної діяльності і управління;

зворотній зв'язок показує, як вплинув на виробничий процес потік вимушених оперативних рішень.

Щоб визначити які проблеми контролю існують на базовому підприємстві слід розпочати з дослідження структури контрольних органів на підприємстві. З'ясуємо структуру контрольних органів на ПАТ «Дизельний завод». Підприємство ПАТ «Дизельний завод» є публічним акціонерним товариством на якому діє форма внутрішньогосподарського контролю.

У наведеній структурі керівних органів підприємства відзначено, що на підприємстві не створено спеціального органу для здійснення внутрішньогосподарського контролю. Проте, слід зазначити, що згідно Закону України «Про акціонерні товариства» на ПАТ «Дизельний завод» є Наглядова рада та створена ревізійна комісія. Ревізійна комісія проводить

планові та позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства. Ревізійна комісія має право:

отримувати від посадових осіб інформацію та документацію, необхідні для належного виконання покладених на неї функцій;

отримувати усні та письмові пояснення від посадових осіб та працівників підприємства щодо питань, які належать до компетенції ревізійної комісії, під час проведення перевірок;

оглядати приміщення, де зберігаються грошові кошти і матеріальні цінності та перевіряти їх фактичну наявність;

подавати на розгляд голові правління для вирішення питання, пов'язані з виникненням загрози суттєвим інтересам або виявленням зловживань, вчинених посадовими особами;

вносити пропозиції щодо усунення виявлених під час проведення перевірки порушень та недоліків у фінансово-господарській діяльності;

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам акціонерів та наглядовій раді. Наглядова рада не є у відношенні до ревізійної комісії керівним органом. Наглядова рада є органом, який здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу та захист прав акціонерів. Метою діяльності Наглядової ради є представництво інтересів та захист прав акціонерів, забезпечення ефективності їхніх інвестицій, сприяння реалізації статутних завдань підприємства, розробка стратегії, спрямованої на підвищення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства, здійснення контролю за діяльністю виконавчого органу ПАТ «Дизельний завод».

Функції з оперативного контролю покладені на головного бухгалтера (згідно посадової інструкції (дод. А)) та керівника підприємства. На нашу думку, така форма організації внутрішньогосподарського контролю не є ефективною, тому що не дає можливості для проведення оперативного контролю за витратами виробництва.

Контроль витрат, який розглядається у даному розділі є досить проблемним питанням для кожного підприємства, тому для проведення ґрунтовного і достовірного контролю за їх здійсненням необхідним є встановлення досить чіткої схеми та структури підрозділів, які будуть здійснювати спостереження саме за цією окремою ланкою господарювання.

На ПАТ «Дизельний завод» контроль за витратами здійснює планово-економічний відділ, який є самостійним структурним підрозділом, який підпорядковується безпосередньо голові правління (директору) ПАТ «Дизельний завод». Раніше цей відділ підпорядковувався заступнику директора з економічних питань, але цю посаду було скасовано. Основними задачами планово-економічного відділу є організація комплексного фінансового-економічного аналізу діяльності та розробка заходів щодо ефективного використання виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, збільшення рентабельності виробництва; організація та встановлення системи управлінського обліку, планування, контролю та управління; складання внутрішньої та зовнішньої звітності для керівництва підприємства. Ці обов'язки передбачають здійснення контролю за правильністю класифікації витрат, аналізу собівартості продукції, аналізу залежності «витрати - об'єм - прибуток», здійснення контрольно-ревізійної роботи, щодо правильності та достовірності ведення обліку витрат та обґрунтованого їх здійснення.

Отже, згідно визначених основних елементів контрольної структури підприємства, можна графічно визначити структуру контрольних підрозділів ПАТ «Дизельний завод». Зобразимо на рис. 2.2.



Рис. 2.3. Структура підрозділів, які здійснюють внутрішньогосподарський контроль на ПАТ «Дизельний завод»

Висвітлюючи теоретичні основи контролю витрат на виробництво та калькулювання собівартості не можна опустити питання предмета, об'єкта і суб'єктів його здійснення. До предмета внутрішнього контролю загалом належать усі процеси і явища, пов'язані з господарською діяльністю підприємств. У випадку акцентування уваги на виробничих витратах та калькулюванні собівартості,ревізія предметом виступає собівартість, або витрати за статтями калькуляції чи економічними елементами. В обох випадках межі внутрішнього контролю залежать від прийняття управлінського рішення до визначення його результативності.

Під терміном «об'єкт» слід розглядати кожен окремий елемент предмета внутрішнього контролю. Об'єктами внутрішнього контролю є господарські процеси, які в сукупності становлять господарську діяльність суб'єкта, що перевіряється.

Суб'єктами внутрішнього контролю на ПАТ «Дизельний завод» є: персонал планово-економічного відділу, до функцій яких входить попередній, поточний та подальший контроль; обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, якому належать функції контролю на всіх етапах відображення господарських процесів.

Отже, виокремимо умови, важливі для ефективної системи управління виробничими витратами зважаючи на специфіку діяльності ПАТ Дизельний завод»:

1. Належне забезпечення адміністративного персоналу підприємства інформацією, потрібною для прийняття виважених управлінських рішень з питань регулювання виробничих витрат, враховуючи економічні наслідки ухвалених рішень та їхній вплив ефективність роботи підприємства.

2. Контроль за фактичними та плановими величинами, зазначеними у нормативній документації.

3. Системна обробка інформації управлінського обліку щодо виробничої діяльності підприємства.

4. Встановлення причин що призвели до відхилень фактичних від встановлених норм, та рівень їхнього впливу на результати діяльності підприємства.

2.2 Перевірка прямих витрат виробництва

До прямих витрат виробництва згідно П(с)БО 16 «Витрати» [17] належать: матеріальні витрати, витрати на оплату праці працівникам, які зайняті основним виробництвом, відрахування на соціальні заходи, амортизація. Метою ревізії матеріальних витрат є встановлення достовірності первинних даних щодо наявності та руху матеріалів; повноти та своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку матеріальних витрат відповідно до прийнятої облікової політики; достовірності відображення дійсних витрат виробництва та відображення їх у звітності господарюючого суб'єкта.

Для проведення перевірки важливе значення має ретельний аналіз первинних документів про рух матеріалів по місцях зберігання. Порівнянням первинних документів, зокрема лімітно-забірні картки із записами карток складського обліку необхідно перевірити, чи відповідають записи про кількість і найменування матеріалів, що надійшли і відпущені, даним, що містяться в документах. При цьому можуть бути виявлені факти не оприбуткування або необґрунтованого списання матеріалів на витрати.

При відпуску матеріалів дуже важлива правильність їх оцінки. Тому при перевірці матеріальних витрат звертається увага на правильність розрахунку вартості матеріалів, що відпускається у виробництво.

При перевірці операцій по відпуску матеріалів здійснюється взаємна звірка даних матеріального звіту та накладних, лімітно-забірних карток з метою виявлення не вказаних в звіті первинних документів, підтвердження облікової ціни, наявності підписів матеріально відповідальних осіб.

На ПАТ «Дизельний завод» для контролю відпуску матеріалів у виробництво застосовується метод сигнального документування, який застосовується для виявлення відхилень, що виникли через заміну одного виду матеріальних ресурсів іншим, а також унаслідок наднормативної відпустки матеріалів. Суть цього методу полягає в тому, що заміна, а також наднормативна відпустка оформляються спеціальними (сигнальними) документами.

Відпуск матеріальних цінностей по сигнальних документах провадиться тільки з дозволу керівника підприємства, головного інженера чи уповноважених на це працівників підприємства

Дотримання ліміту на відпуск матеріалів зі складу у виробництво перевіряється на підставі лімітно-забірних карток. При цьому застосовується зустрічна перевірка для порівняння записів у документах на витрачання, що зберігаються в різних місцях (на складі, в цеху, бухгалтерії, відділу постачання). Ліміти розраховуються на підставі норм, які також підлягають перевірці. Так результати вибіркової перевірки дотримання норм витрат матеріалів на ПАТ «Дизельний завод» наведені у табл. 2.1.

Перевірка правильності дотриманя норм представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Перевірка

дотримання норм витрат матеріалів на ПАТ «Дизельний завод» на виробництво напіввагону моделі 12-9790 у ВЗЦ за грудень 2013 р.

Вид матеріальних цінностей	Норма за даними	Відхилення	Джерело інформації
	підприємства (обліку)	перевірки
Лист 09Г2С -4.0, тис. кг	1,35	1,35	-	Розрахунок норм
Профіль Z 09Г2С, тис. кг	1,1	1,1	-	Розрахунок норм
Упор передній, шт	2,0	2,0	-	Розрахунок норм
Упор задній, шт	2,0	2,0	-	Розрахунок норм
Візок передні, шт	1,0	1,0	-	Розрахунок норм
Візок задній, шт	1,0	1,0	-	Розрахунок норм
Болт 22*105, шт	24,0	24,0	-	Розрахунок норм
Сталь листова СТ3-16,0	0,39	0,38	-0,01	Розрахунок норм
Сталь листова СТ3-20,0	0,225	0,228	+0,03	Розрахунок норм

За результатами перевірки встановлено, що за такими видами матеріалів, як сталь листова СТ3-16,0 і сталь листова СТ3-20, встановлено недотримання норм. Причинами таких порушень можуть бути: арифметичні помилки під час складання норм, застарілі розрахунки норм на використання цих матеріалів.

Обов'язковим елементом перевірки витрат матеріальних цінностей є дослідження бухгалтерських записів, якими оформлюються операції матеріальних витрат на предмет їх відповідності вимогам діючого плану рахунків.

Результати перевірки правильності оформлення кореспонденції рахунків на ПАТ «Дизельний завод» наведено у табл. 2.2.

Заключним етапом перевірки є зіставлення аналітичних і синтетичних даних. Цей етап передбачає звірення матеріалів, що фактично наявні на місцях збереження, з обліковими даними, відбитими в регістрах бухгалтерського обліку-журнал-ордер (дод. Б), Головна книга. Після підтвердження відповідності цих даних здійснюється зіставлення й арифметична перевірка облікових даних у Головній книзі й оборотній відомості по рахунках.

Таким чином, було з'ясовано, що при перевірці матеріальних витрат на ПАТ «Дизельний завод» застосовується зіставлення інформації, що до фактично наявних матеріалів з обліковою інформацією бухгалтерії.

Основним документом, що підтверджує витрачання матеріалів є матеріальний звіт матеріально - відповідальної особи. Для встановлення правильності розрахунку та обґрунтованості норм витрат матеріалів використовують інформацію розрахунку норм витрат. Для перевірки дотримання встановлених лімітів використовують дані лімітно-забірних карток. Обов'язковим елементом перевірки є також дотримання вимог діючого плану рахунків, зокрема кореспонденцію по оборотам рахунку 23 «Виробництво»

Також однією з важливих складових витрат на виробництво є витрати на оплату праці. Перевірці підлягає правильність нарахування заробітної плати в системі відрядної оплати праці, відповідно до якої нараховується заробітна плата робітникам - відрядникам. Згідно даної системи відбувається перевірка по нарядам, виписаним працівникам відрядникам.

При перевірці нарахування заробітної плати робітникам - відрядникам звертається особлива увага на правильність застосування норм виробітку і розцінок.

Неправильне застосування останніх призводить до переплат чи не донарахування заробітної плати, а застосування занижених норм виробітку до невиправданого перевиконання норм виробітку і одержання премій.

Правильність нарахування заробітної плати робітникам - відрядникам перевіряється по даним документів, які підтверджують фактичне виконання робіт (нарядів виконаних робіт, актів замірів ), встановленим розцінкам, а також - розрахунковим відомостям.

Результати такої перевірки по даним ПАТ «Дизельний завод» за грудень 2013 року по ВЗЦ представлені в таблиці 2.4.

Дані табл. 2.4. вказують на те, що заробітна плата робітникам - відрядникам була нарахована без порушень, тобто дані первинних документів відповідають даним розрахунків перевіряю чого.

Наступним етапом контролю формування прямих витрат на оплату праці є встановлення відповідності даних первинного обліку про витрати на оплату праці, а саме нарядів виконаних робіт даним журналу - ордера по кредиту рахунку 661 і калькуляції собівартості ( дод. В). При цьому обов`язково звертається увага на правильність кореспонденції рахунків по дебету рахунку 23 «Виробництво» і кредиту 661 «Розрахунки з оплати праці».

Таблиця 2.4.

Перевірка Правильності нарахування відрядної заробітної плати на ПАТ «Дизельний завод» по ВЗЦ за грудень 2013 року

Прізвище, ім'я по батькові	Обсяг викона-них робіт, шт	За даними	Відхилення по
		первинних документів (тарифних сіток, розрахункових відомостей)	розрахунків перевіряючого	розцінці, грн	заробітній платі, грн
		розцінка, грн	заробітна плата, грн	розцінк, грн	заробітна плата, грн
Булат О.О.	350	4,6	1610	4,6	1610	-	-
Івасю І. І.	245	5,5	1347,5	5,5	1347,5	-	-
Редько О.В.	245	5,5	1347,5	5,5	1347,5	-	-
Конюшенко В.О.	700	2,6	1820,0	2,6	1820,0	-	-
Захарченко В.С.	50	55,5	2775,0	55,5	2775,0	-	-
Кондратенко Б.О.	331	4,8	1588,8	4,8	1588,8	-	-

Таким чином, така перевірка є основою для визначення правильності нарахування заробітної плати та формування виробничих витрат. Перевірка синтетичного обліку витрат на оплату праці здійснюється шляхом дослідження оборотів по рахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Таким чином, було з'ясовано, що перевірка формування прямих витрат на оплату праці виконується з метою встановлення правильності нарахування витрат у відповідності з відпрацьованим часом, який встановлюється по даним табелів обліку робочого часу, а також відповідно до обсягів виконаних робіт, про які свідчать дані нарядів виконаних робіт.

Крім того перевірка здійснюється на предмет правильності арифметичного нарахування відрахувань у відповідності до ставок встановленим чинним законодавством.

З витратами на оплату праці тісно пов'язані витрати на соціальні відрахування. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування - також є одним із важливих моментів перевірки. Величина відрахувань перевіряється виходячи із нарахованого фонду оплати праці та встановлених ставок на даний період.

Перевірка правильності нарахування Єдиного соціального внеску здійснюється шляхом співставлення даних звітів про розрахунки із фондами соціального страхування та зведень по заробітній платі. Перевірка синтетичного обліку розрахунків по соціальному страхуванню здійснюється по оборотам рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», та відповідним субрахункам.

Крім того перевірка здійснюється на предмет правильності арифметичного нарахування відрахувань у відповідності до ставок встановленим чинним законодавством. ПАТ «Дизельний завод» сплачує ЄСВ у розмірі 38,57% від фонду оплати праці при нарахуванні зарплати.

Так, результати перевірки витрат на соціальне страхування на підприємстві наведено у табл. 3.9.

Таблиця 2.5

Перевірка правильності бухгалтерських записів з обліку нарахування ЄСВ на ПАТ «Дизельний завод» по ВЗЦ за грудень 2013 р., грн

Господарська операція	Дт	Кт	По даним бухгалтерії	Дт	Кт	По даним аудиторської перевірки	Відхилення ( +, - )
Нараховано Єдиний соціальний внесок на заробітну плату виробничого персоналу	23	651	7129,87	23	651	7131,87	+ 2

Дані табл. 2.5 свідчать про те, що під час перевірки бухгалтерських проведень з обліку відрахувань на соціальне страхування на підприємстві за грудень 2013 року (на основі даних ВЗЦ) було виявлено недоліки у веденні обліку розрахунків із соціального страхування. А саме: за даними перевірки нарахування Єдиного соціального внеску від заробітної плати виробничого персоналу було відраховано на 2 тис. грн. більше, ніж було необхідно. Це може бути викликано неправильним застосуванням ставок відрахувань, що були встановленні чинним законодавством.

Наступним етапом контролю правильності формування прямих витрат є перевірка правильності розрахунку сум амортизації основних засобів виробничого призначення. При проведенні перевірки ревізор повинен співставити дані розрахунку амортизації основних засобів з даними інвентарної картки та акта приймання - здачі основних засобів щодо відповідності вартості об'єкта, дати зарахування до складу основних засобів та введення в експлуатацію. Також ревізор повинен перевірити правильність визначення бухгалтерією підприємства амортизаційної вартості, звернувши увагу на те, чи проводилась за строк корисної експлуатації переоцінка вартості об'єкта та чи врахована сума переоцінки в амортизаційній вартості. Також необхідно встановити ліквідаційну вартість, строк корисного використання та порядок нарахування амортизації. На ПАТ «Дизельний завод» сума амортизації основних засобів розраховується прямолінійним методом щомісяця по кожному об'єкту окремо. Результати перевірки правильності нарахування амортизації представлено в таблиці 2.6

Таблиця 2.6.

Перевірка Правильності нарахування відрядної заробітної плати на ПАТ «Дизельний завод» по ВЗЦ за грудень 2013 року, грн

Об'єкт основних засобів	Нараховано амортизацію за даними	Відхилення
	обліку підприємства	розрахунку перевіряючого
Будівля ВЗЦ	1812,83	1812,83	-
Токарно-гвинторізний верстат	254,25	254,25	-
Автомат повздовжнього точіння	321,49	321,49	-
Лоботокарний верстат	224,26	224,26	-

В результаті проведеної перевірки правильності нарахування амортизації основних засобів ВЗЦ порушень не виявлено.

Таким чином, контроль прямих витрат здійснюється по документам, що підтверджують їх виникнення. Перевірка здійснюється шляхом дослідження реальності виникнення витрат, періодичності їх виникнення, розподілу та списання цих витрат відповідно до встановленого порядку. Також перевіряється правильність перенесення інформації, що міститься у первинних документах до облікових регістрів, в яких вони групуються за статтями та елементами. Наступним етапом є проведення перевірки непрямих витрат.

2.3 Контроль формування та розподілу непрямих витрат виробництва

Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому прямо до собівартості тієї або іншої продукції вони не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції за певною умовною ознакою, що дає змогу визначити, яка частка непрямих витрат має бути віднесена на собівартість тієї або іншої продукції (наприклад, пропорційно прямим витратам, витратам з оплати праці, використаних потужностей, обсягу діяльності тощо).

При контролі формування загальновиробничих витрат необхідно враховувати, що з метою більш повного виявлення резервів економії витрат на обслуговування виробництва, їх планування і облік проводять за статтями затвердженої номенклатури, склад якої визначено у п.15 П(С)БО 16[ 17].

При перевірці формування загальновиробничих витрат, в першу чергу, необхідно здійснити контроль дотримання законодавчої бази при визначенні статей загальновиробничих витрат. В другу чергу, необхідно перевірити склад кожної статті загальновиробничих витрат щодо відповідності їх П(С)БО 16. Для цього необхідно співставити перелік і склад статей загальновиробничих витрат, затверджених Наказом «Про облікову політику» ПАТ «Дизельний завод» (дод. Д) з переліком статей, які визначено у п.15 П(С)БО 16.

Наступний етап контролю формування загальновиробничих витрат - перевірка правильності нарахування і віднесення витрат на окремі статті загальновиробничих витрат.

Тобто зіставляючи дані первинних документів необхідно, в першу чергу, перевірити правильність формування статей витрат, по яких виявлені відхилення і, в другу чергу тих статей, по яких відхилення не виявлені. При перевірці загальновиробничих витрат використовується інформація, що відображена на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відповідно до первинних документів, які обґрунтовують ті чи інші витрати. Такі первинні документи залежать від змісту витрат: лімітно-забірні картки, накладні, списки на видачу спецодягу, наряди, табелі обліку робочого часу, розрахунково-платіжні відомості, авансові звіти, акти виконаних робіт та наданих послуг, розрахунки амортизації та ін. Ці документи під час ревізії перевіряються за змістом і сутністю, з погляду законності і доцільності операцій, і їх дані порівнюють з дебетовими записами облікових регістрів за рахунком 91 «Загальновиробничі витрати».

До змінних загальновиробничих витрат ПАТ «Дизельний завод» відносяться витрати на утримання основних засобів загальновиробничого призначення та витрати на обслуговування виробництва.

Отже, наступним етапом проведення перевірки є перевірка витрат на утримання основних засобів загальновиробничого призначення. При перевірці витрат на утримання і експлуатацію устаткування, ревізор повинен користуватися Положенням про технічне обслуговування устаткування машинобудівних підприємств, яке визначає основні засади технічного обслуговування, порядок проведення технічного обслуговування і перелік робіт, які виконуються при технічному обслуговувані та заміні технічного обладнання на підприємствах машинобудівної галузі, а також визначає перелік витрат, які включаються до витрат на технічне обслуговування устаткування: на проведення робіт з технічного обслуговування устаткування, вартість мастильних, обтиральних матеріалів, емульсій для охолодження, тощо, на виготовлення і придбання змінного устаткування, на оплату праці робітників, які виконують технічне обслуговування, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, вартість інших цехів і допоміжних виробництв. При проведенні перевірки ревізор повинен шляхом обстеження виробничих приміщень та за даними оперативно - технічного та бухгалтерського обліку, а в окремих випадках, шляхом проведення інвентаризації встановити:

загальний обсяг об'єктів основних засобів загальновиробничого призначення, у тому числі нових, що не встановлені та нездані в експлуатацію;

наявність встановлених, але не задіяних в виробництві основних засобів та визначити час з якого вони не працюють;

наявність неукомплектованих, розукомплектованих та інших непридатних до експлуатації основних засобів, а також час з якого вони не працюють.

Ці відомості використовуються ревізором при проведенні перевірки з метою встановлення фактів чи не списувались витрати на технічне обслуговування об'єктів основних засобів, які фактично не працюють.

Ревізор повинен також встановити чи затверджено на підприємстві графік технічного обслуговування, приймаючи до уваги те, що відповідно до Положення про технічне обслуговування устаткування машинобудівних підприємств технічне обслуговування виконується в планово - обов'язковому порядку, а періодичність і тривалість технічного обслуговування окремих видів устаткування встановлюється цехом, погоджується з головним механіком і затверджується головним інженером підприємства. На наступному етапі необхідно перевірити чи дотримувались на підприємстві встановленого графіку, виявити при цьому як об'єкти, що включені в графік, але роботи по них не виконувались, так і такі об'єкти, по яких по даним бухгалтерського обліку проведено списання витрат на технічне обслуговування, але в графік вони не включені та виявити причини.

Наступним етапом перевірки є порівняння нормативних витрат на технічне обслуговування обладнання в розрізі окремих об'єктів, які визначаються планово - економічним відділом в калькуляції, з даними бухгалтерського обліку (наряди, лімітно-забірні карти, накладні та ін.) і виявлення в результаті цього завищення витрат.

Особливу увагу при проведенні перевірки необхідно приділити статті «матеріали», так як вона складає 65011 грн. При проведенні перевірки необхідно співставити дані калькуляцій на проведення технічного обслуговування устаткування в частині переліку змінного устаткування з даними бухгалтерського обліку - накладними, лімітно-забірними картами. В результаті проведеної перевірки виявлено завищення витрат на технічне обслуговування основних засобів за рахунок безпідставного списання залізничного змінного устаткування в кількості 2 одиниці на загальну суму 4000 грн., що спричинило завищення змінних загальновиробничих витрат на цю ж суму.

При перевірці правильності нарахування заробітної плати загальновиробничому персоналу, ревізор повинен знати, що основні положення з оплати праці сформульовано в Кодексі законів про працю України (КЗпП). Джерелами інформації при перевірці даної статті витрат є колективний договір, штатний розклад, тарифні сітки і ставки, накази, положення про преміювання, табель обліку робочого часу, наряди, маршрутні листи, розрахунково-платіжна відомість та ін. При перевірці правильності нарахування заробітної плати загальновиробничому персоналу необхідно, в першу чергу, перевірити, які посади віднесені на підприємстві до загальновиробничого персоналу, чи правильно складено такий перелік відповідно до обов'язків, визначених посадовою інструкцією працівника, а також чи дотримується бухгалтерія установленого переліку при віднесенні витрат по заробітній платі до загальновиробничих. Після цього необхідно перевірити правильність тарифних ставок, доплат, надбавок, виплат за заміщення і сумісництво та премій відповідно до штатного розкладу, наказів про встановлення доплат та надбавок, наказів про сумісництво та заміщення, положення про преміювання та наказу про виплату премій. Необхідно звернути увагу, чи не допускались виплати заробітної плати за невідпрацьований час (за час знаходження працівника в відпустці, на лікуванні та ін.)

Як свідчать дані перевірки, на фабриці виявлено порушення щодо правильності нарахування заробітної плати загальновиробничому персоналу.

Так, слюсарю В.Т. Сотнику оплата проведена по тарифній ставці слюсаря 4 розряду, тоді як він має 3 розряд, переплата склала 80 грн. Відповідальний за складання наряду - майстер І.П. Голов.

Виявлена переплата премії табельнику П.Р. Шайдуру в сумі 300 грн. - шляхом співставлення відомості про нарахування премій та наказів про винесення доган, так як відповідно до КЗпП у випадку оголошення доган до працівників не застосовуються заходи заохочення протягом строку дисциплінарного стягнення (ст.151 КЗпП). Відповідальний - бухгалтер Т.С.Петренко.

Таким чином, в результаті проведеної перевірки встановлено переплату заробітної плати 2 особам на загальну суму 380 грн., що спричинило завищення розміру загальновиробничих витрат на суму зайвого нарахування заробітної плати.

Наступним етапом контролю є перевірка витрат на обслуговування виробничого процесу, при цьому цю статтю витрат перевіряють із погляду додержання встановлених лімітів, нормативів, законності і обґрунтованості витрат щодо господарського транспорту. При їх перевірці необхідно враховувати можливість приписок не перевезених вантажів, що призводить до завищення змінних загальновиробничих витрат і собівартості продукції. Особливу увагу слід звернути на дотримання встановлених норм списання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин та вузлів транспортних засобів.

Доцільно скласти накопичувальну порівняльну відомість (за рік, квартал, місяць) стосовно щоденного отримання та списання пального для виявлення випадків списання пального без фактичної його наявності у залишках. В ході перевірки необхідно також проаналізувати правильність заповнення маршрутних листів шляхом зіставлення показників спідометра автомобіля з кількістю кілометрів пробігу, встановленого виходячи з маршрутного пробігу, вказаного у маршрутному листі. З метою виявлення приписок перевірці також підлягає відповідність показників спідометра у дорожньому листі на кінець дня показникам на початок наступного дня. При перевірці витрат на утримання транспортних засобів слід з'ясувати, чи не проводилося списання паливно -мастильних матеріалів на автомобілі, які не використовуються, або на легкові автомобілі загальновиробничого персоналу під час знаходження посадових осіб у відпустках, на лікарняному листі, а також чи не оформлялись маршрутні листи на водіїв, які знаходились у відпустках, на лікарняному листі тощо.

...