Фінансові ризики на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність даної теми полягає в тому, що фінансовий ризик і пошук ефективних підходів до управління ними став одним із найважливіших напрямків розвитку сучасної економічної науки.

У широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. В бізнесі ризик пов'язується, насамперед, з фінансовими втратами, що виникають у випадку його реалізації. Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, то ними можна і треба свідомо керувати, зважаючи на те, що всі види ризиків взаємопов'язані, їх рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення. фінансовий ризик управління валютний

Метою роботи є: дослідження фінансового ризику та удосконалення фінансово-господарської діяльності підприємства за рахунок зменшення впливу фінансових ризиків.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

Розглянути теоретичні аспекти управління фінансовими ризиками;

Провести аналіз та оцінку ризиків фінансової діяльності;

Надати рекомендації щодо зменшення впливу ризиків на діяльність об'єкта дослідження.

Об'єктом курсової роботи є ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК".

Предметом виступають ризики на вплив фінансової діяльності підприємства.

Під час дослідження використовувались такі методи: синтез, аналіз, індуктивний і дедуктивний методи, прогнозування, групування і порівняння, розрахунково-аналітичні методи.

У процесі дослідження використано наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії, методики ціноутворення, матеріали науково-практичних конференцій, періодичні видання, а також фінансова звітність підприємства.

Дана курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 26 найменувань. Робота викладена на __ сторінках, містить графічний матеріал у кількості 4 таблиць, 3 рисунків, та додатки.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ

1.1 Поняття, види і класифікація фінансових ризиків

З розвитком ринкових відносин здійснення підприємницької діяльності відбувається в умовах зростаючої невизначеності. Саме невизначеність стану зовнішнього середовища та внутрішньої ситуації змушує підприємця брати на себе ризик, який може зумовлювати як виграш, так і втрати.

Вважають, що термін «ризик» - грецького походження, який бере початок від слів ridsikon, ridsa - «стрімчак, скеля» і пов'язується, у першу чергу, з появою небезпеки або непевності в будь-якій сфері господарської діяльності та суспільно-економічного життя [1].

Ризики виникають у зв'язку з рухом фінансових потоків. Під фінансовим ризиком розуміється ризик, що виникає при фінансовому підприємництві або підчас укладання фінансових угод, тобто, коли в ролі товару виступає або валюта, або цінні папери, або кошти.

Фінансовий ризик - це дії в неясній, невизначеній обстановці, пов'язаної з грошово-фінансовою сферою, що означає погрозу грошових утрат підприємством, банком, підприємцем.

Фінансовий ризик пов'язаний із можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань перед інвесторами. Ризик виникає у зв'язку з рухом грошових потоків і виявляються на ринках фінансових ресурсів найчастіше у таких видах[7].

Фінансовий ризик підприємства представляє собою результат вибору його власниками або менеджерами альтернативного фінансового рішення, спрямованого на досягнення бажаного цільового результату фінансової діяльності за ймовірності понесення економічного збитку (фінансових втрат) в силу невизначеності умов його реалізації.



Таблиця 1. Класифікація фінансових ризиків підприємства за основними ознаками [7]

Класифікація фінансових ризиків підприємства
За видами	Основні види фінансових ризиків розглядаються нижче
За об'єктом, що характеризується	Ризик окремої фінансової операції
	Ризик різних видів фінансової діяльності
	Ризик фінансової діяльності підприємства в цілому
За сукупністю досліджуваних інструментів	Індивідуальний фінансовий ризик
	Портфельний фінансовий ризик
За комплексністю	Простий фінансовий ризик
	Складний фінансовий ризик
За джерелами виникнення	Зовнішній або систематичний ризик
	Внутрішній або несистематичний ризик
За фінансовими наслідками	Ризик, що тягне тільки економічні втрати
	Ризик, що тягне упущену вигоду
	Ризик, що тягне як економічні втрати, так і додаткові доходи
За характером проявлення в часі	Постійний фінансовий ризик
	Тимчасовий фінансовий ризик
За рівне вірогідності реалізації	Фінансовий ризик з низьким рівнем вірогідності реалізації
	Фінансовий ризик з середнім рівнем вірогідності реалізації
	Фінансовий ризик з високим рівнем вірогідності реалізації
	Фінансовий ризик, рівень вірогідності якого визначити неможливо
За рівнем фінансових втрат	Припустимий фінансовий ризик
	Критичний фінансовий ризик
	Катастрофічний фінансовий ризик
За можливістю передбачення	Прогнозований фінансовий ризик
	Непрогнозований фінансовий ризик
За можливістю страхування	Фінансовий ризик, що страхується
	Фінансовий ризик, що не страхується

Вид фінансового ризику. Ця класифікаційна ознака є основним параметром диференціації фінансових ризиків в процесі управління ними. Характеристика конкретного виду ризику одночасно дає уявлення про фактор, що його генерує, що дозволяє "прив'язати" оцінку ступеня ймовірності виникнення та розміру можливих фінансових втрат по даному виду ризику до динаміки відповідного фактора. Видове різноманіття фінансових ризиків у класифікаційної їх системі представлено в найбільш широкому діапазоні. При цьому слід зазначити, що поява нових фінансових технологій, використання нових фінансових інструментів та інші інноваційні фактори будуть відповідно породжувати і нові види фінансових ризиків.

Ризик зниження фінансової стійкості (або ризик порушення рівноваги фінансового розвитку) підприємства. Цей ризик генерується недосконалістю структури капіталу (надмірною часткою позикових коштів), що породжує незбалансованість позитивного та негативного грошових потоків підприємства за об'ємами. В складі фінансових ризиків за ступенем небезпеки (генерування загрози банкрутства підприємства) цей вид ризику відіграє ведучу роль;

Ризик неплатоспроможності (або ризик незбалансованої ліквідності) підприємства. Цей ризик генерується зниженням рівнем ліквідності оборотних активів, що породжують розбалансованість позитивного та негативного грошових потоків підприємства в часі. За своїми фінансовими наслідками цей вид ризику відноситься до найбільш небезпечних.

Інвестиційний ризик. Він характеризує можливість виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. У відповідності з видами цієї діяльності розрізняють і види інвестиційного ризику - ризик реального інвестування та ризик фінансового інвестування. Всі розглянуті види фінансових ризиків, пов'язаних із здійсненням інвестиційної діяльності відносять до так званих «складних ризиків», що підрозділяються в свою чергу на окремі їх підвиди. Так, наприклад, в складі ризику реального інвестування можуть бути виокремленні ризики несвоєчасної підготовки інвестиційного проекту; несвоєчасне завершення проектно-конструкторських робіт; несвоєчасного закінчення будівельно-монтажних робіт; несвоєчасне відкриття фінансування по інвестиційному проекту; втрати інвестиційної привабливості проекту у зв'язку з можливим зниженням його ефективності тощо. Так як всі підвиди інвестиційних ризиків пов'язані з можливою втратою капіталу підприємства, вони також включаються до найбільш небезпечних фінансових ризиків.

Інфляційний ризик. В умовах інфляційної економіки він виокремлюється в самостійний вид фінансових ризиків. Цей вид ризику характеризується можливістю знецінення реальної вартості капіталу (у формі фінансових активів підприємства) а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції. Так як цей вид ризику в сучасних умовах носить постійний характер і супроводжує майже всі фінансові операції підприємства, в фінансовому менеджменті йому приділяється постійна увага.

Процентний ризик. Він полягає в непередбаченому вимірі процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної). Причиною виникнення цього виду фінансового ризику (якщо елімінувати раніше розглянуту інфляційну його складову) є: зміна кон'юнктури фінансового ринку під впливом державного регулювання; зріст або зниження пропозиції вільних грошових ресурсів та інші фактори. Негативні фінансові наслідки цього виду ризику проявляються в емісійній діяльності підприємства (при емісії як акцій, так і облігацій), в його дивідендній політиці, в короткострокових фінансових вкладеннях і деяких інших фінансових операціях.

Валютний ризик. Цей вид ризику притаманний підприємствам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність (імпорт сировини, матеріалів та напівфабрикатів та експорт готової продукції). Він проявляється в недоотриманні передбачуваних доходів в результаті безпосереднього впливу зміни обмінного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньоекономічних операціях підприємства, на очікувані грошові потоки від цих операцій. Так, на імпорті сировини та матеріалів підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти по відношенню до національної. Зниження ж цього курсу означає фінансові втрати підприємства при експорті готової продукції.

Депозитний ризик. Цей ризик відображає можливість неповернення депозитних вкладів (непогашення депозитних сертифікатів). Він зустрічається доволі рідко і пов'язаний з неправильною оцінкою та невдалим вибором комерційного банку для здійснення депозитних операцій підприємства. Тим не менш випадки реалізації депозитного ризику зустрічаються не тільки у нашій країні, але і в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Кредитний ризик. Він має місце в фінансовій діяльності підприємства при наданні ним товарного (комерційного) або споживчого кредиту покупцям. Формою його проявлення є ризик неплатежу чи несвоєчасного розрахунку за продукцію, що було відпущено підприємством в кредит готову продукцію.

Податковий ризик. Цей вид ризику має низку проявів: вірогідність введення нових видів податків та зборів на здійснення окремих аспектів господарської діяльності підприємства. Для підприємства це непередбачено (про свідчить сучасна вітчизняна фіскальна політика), тому він чинить істотний вплив на результати його фінансової діяльності.

Інноваційний фінансовий ризик. Цей вид ризику пов'язаний із впровадженням нових фінансових технологій, використанням нових фінансових інструментів тощо.

Криміногенний ризик. В сфері фінансової діяльності підприємств він проявляється в формі оголошення його партнерами фіктивного банкрутства; підробки документів, що забезпечують незаконне заволодіння сторонніми особами грошових та інших активів; розкрадання окремих видів активів власним персоналом та інші. Значні фінансові втрати, які у зв'язку ц цим несуть підприємства на сучасному етапі, обумовлюють виділення криміногенного ризику в самостійний вид фінансових ризиків.

Інші види ризиків. Група інших фінансових ризиків досить широка, але за вірогідністю виникнення чи рівню фінансових втрат вона не стільки значуща для підприємств, як розглянуті вище. До них відносяться ризики стихійних лих та інші аналогічні «форс-мажорні ризики», які можуть привести не тільки до втрати передбачуваного доходу, але і частини активів підприємства (основних засобів; товарно-матеріальних цінностей); ризик несвоєчасного здійснення розрахунково-касових операцій (пов'язаний з невдалими вибором комерційного банку, що обслуговує підприємство); риск емісійний та інші [9].

Отже, усі наведені види ризиків стверджують, що фінансовий ризик призводить до негативних наслідків, як-от: втрати майна, прибутку, доходу, частини чи всього капіталу підприємства тощо. Однак фінансовий ризик дає змогу отримати додаткові позитивні результати.

Доцільно зазначити, що фінансовий ризик виникає не тільки у фінансових процесах чи фінансовій діяльності підприємства, а є вартісним показником змін у інших видах діяльності.

1.2 Управління фінансовим ризиком

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою систему принципів і методів розробки й реалізації ризикових фінансових рішень, що забезпечують всебічну оцінку різних видів фінансових ризиків і нейтралізацію їх можливих негативних фінансових наслідків. В умовах формування ринкових відносин проблема ефективного управління фінансовими ризиками підприємства здобуває все більшу актуальність. Це управління відіграє активну роль у загальній системі фінансового менеджменту, забезпечуючи надійне досягнення цілей фінансової діяльності підприємства. Особливу увагу приділяють розробці методів оцінки та управління фінансовими ризиками.

Зростання ступеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов'язано зі швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон'юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових для нашої господарської практики фінансових технологій і інструментів та інших факторів.

Обґрунтування, прийняття та виконання управлінських фінансових рішень в рамках моделі управління ризиками суб'єкта господарювання має відповідати певним критеріям, що корелюють із відповідними цілями фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, зафіксованими у його статутних документах, а також його корпоративній та фінансовій стратегіям, так, перш ніж структурувати базові критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, доцільно нагадати основні цілі підприємницької діяльності, яким підпорядкована операційна, інвестиційна та фінансова діяльність суб'єкта господарювання, зокрема:

максимізація добробуту власників;

максимізація ринкової вартості підприємства;

підтримання конкурентоспроможності суб'єкта господарювання у короткостроковому та довгостроковому періодах;

забезпечення належного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання з метою попередження фінансової неспроможності підприємства;

підтримання цільового рівня рентабельності (прибутковості) фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання;

підтримання інвестиційної привабливості підприємства тощо [10].

Паралельно необхідно визначити функціонально-організаційне навантаження поняття критерію прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності: критерій прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності представляє собою обґрунтування причинно-наслідкових зв'язків між складовими елементами процесу прийняття управлінських фінансових рішень з метою забезпечення взаємоузгодженості таких елементів.

Порівнюючи особливості узгодження загальних цілей фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання із умовами невизначеності ринкового середовища, необхідно усвідомлювати, що критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності мають ряд особливостей, у тому числі:

1. Сукупність критеріїв являється органічною складовою моделі управління ризиками суб'єкта господарювання.

2. Порядок застосування критеріїв визначається системою цілей та завдань моделі управління ризиками як функціонально-організаційного блоку фінансового менеджменту господарювання.

3. Об'єктом застування критеріїв являються якісні та кількісні параметри управлінських фінансових рішень тощо [13].

Виходячи з наведених вище цілей фінансово-господарської діяльності підприємства, можна визначити системоутворюючу сукупність базових критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, перш за все:

мінімізація абсолютної величини ризику суб'єкта господарювання;

забезпечення співставності рівня ризику та величини цільового показника;

максимізація абсолютної або відносної величини цільового показника.

Оптимізація портфеля боргових зобов'язань досягається на підставі:

диверсифікації кредиторів;

максимізації рівня показника дюрації (середньозваженого строку непогашеної заборгованості);

мінімізації платежів за користування позичковим капіталом.

Процес управління ризиками є досить складним.

На першій стадії ідентифікації в розрізі кожного напрямку господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) і основних господарських операцій визначаються притаманні їм види фінансових ризиків і на цій підставі складається перелік можливих несистематичних ризиків підприємства.

На другій стадії визначається перелік систематичних ризиків, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства в цілому.

На третій стадії формується загальний портфель фінансових ризиків пов'язаних з діяльністю підприємства (включає можливі систематичні і несистематичні фінансові ризики).

Під час оцінки ризиків базовими величинами, що розраховуються, є величина збитків, яких може зазнати підприємство та ймовірність настання цих збитків. Для визначення цих величин використовують складні алгоритми розрахунків. Результати оцінки ризиків є основою для вибору відповідних заходів їх нейтралізації.

До основних інструментів нейтралізації ризиків слід віднести:

формування відповідних резервів;

диверсифікація ризиків;

хеджування;

страхування ризиків страховими компаніями [18].

Найпоширенішим інструментом нейтралізації наслідків настання ризиків є використання для цих цілей резервного фонду фінансових ресурсів, що призначений для покриття можливих збитків.

Резерви створюються відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємств за рахунок нерозподіленого прибутку або коштів власників. В окремих випадках джерелом формування резервного фонду можуть бути валові витрати суб'єктів господарювання, що регулюється законодавчими актами з питань оподаткування. Згідно Закону України «Про господарські товариства» на кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний (страховий) фонд (капітал). Розмір цього фонду регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим 25% статутного капіталу підприємства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду (капіталу) також передбачається засновницькими документами, але він не може бути меншим 5% суми чистого прибутку підприємств. Для банківських установ, страхових компаній та деяких інших сфер діяльності нормативними актами встановлено особливий порядок формування резервного капіталу. Зазначимо, що додатковий вкладений капітал можна розглядати як резервний капітал, джерелом формування якого є кошти власників.

Забезпечення нейтралізації фінансових ризиків підприємства на основі стратегії уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої господарської операції - покриття потреби у капіталі на основі обліку векселя, факторингу, банківського кредиту чи комерційного кредиту) з метою визначення без кризового сценарію із наступним прийняттям його як основного. Однак слід зазначити, що існування безризикового сценарію здійснення тієї чи іншої господарської операції в умовах невизначеності ринкового середовища є досить проблематичним, тому говорять про відносну безризиковість. Так, наприклад, безризиковими активами на ринку цінних паперів вважають державні цінні папери.

Далі розглянемо різні сценарії управління ризиками [19].

Уникнення ризику. Це означає відмову від реалізації заходу, зв'язаного з ризиком. Разом з тим, як правило, уникнення ризику означає відмову від прибутку. Тому при необґрунтованій відмові від заходу, пов'язаного з ризиком, мають місце втрати від невикористаних можливостей

З огляду на викладене вище, для суб'єктів господарювання управління фінансовими ризиками на основі стратегії уникнення ризику пропонується здійснювати за такою схемою, що являє собою сукупність послідовно здійснюваних ітерацій:

* визначення, обґрунтування та затвердження максимально прийнятного рівня фінансового ризику для суб'єкта господарювання - Rm (існування безризикових альтернативних сценаріїв, як уже зазначалося, є проблематичним);

* зведення кількісних оцінок рівня фінансового ризику п альтернативних сценаріїв, що розглядаються, - Ri, i [1; n];

* зіставлення рівня фінансового ризику за i-м альтернативним сценарієм із максимально прийнятною величиною фінансового ризику Rm;

* відхилення тих сценаріїв реалізації господарських операцій, рівень фінансового ризику за якими перевищує максимально прийнятну величину;

* вибір із сукупності альтернативних сценаріїв, що відповідають критерію максимально прийнятного рівня ризику, варіант із найменшим рівнем фінансового ризику.

Загалом для оцінювання інвестиційної привабливості окремої господарської операції з позицій її ризиковості на основі стратегії уникнення ризиків можна використати таку фінансово-математичну модель:

Таблиця 2. Фінансово-математична модель уникнення ризиків [20].

Оцінений ризик > Rm	господарська операція є непривабливою, оскільки ризик, який вона генерує, перевищує максимально прийнятний рівень ризику для суб'єкта господарювання Rm
Оцінений ризик = Rm	з позицій ризиковості господарська операція є нейтральною, оскільки фінансовий ризик, який вона генерує, ідентичний максимально прийнятному рівню ризику для суб'єкта господарювання Rm, і, відповідно, остаточне затвердження управлінського фінансового рішення залежить від інших факторів
Оцінений ризик < Rm	господарська операція є привабливою, оскільки фінансовий ризик, який вона генерує, менший за максимально прийнятний рівень ризику для суб'єкта господарювання Rm

Стратегію уникнення ризиків можна ідентифікувати також як пасивну стратегію управління ризиком, адже суб'єкт господарювання абстрагується від здійснення будь-яких заходів, спрямованих на попередження негативних наслідків для його фінансово-господарської діяльності, джерелом яких є сукупність ризиків.

Прийняття ризику - залишення всього ризику чи його частини на відповідальності підприємства. У цьому випадку приймаються рішення про покриття можливих утрат власними засобами.

Джерелом усієї сукупності ризиків, що формуються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єктом господарювання, є будь-яке управлінське фінансове рішення щодо тієї чи іншої господарської операції. Тому управління ризиками є об'єктивною необхідністю та обов'язковою умовою ефективності моделі фінансового менеджменту на підприємстві. При цьому управління ризиками забезпечує узгодженість фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання за такими напрямами, як операційна та інвестиційна діяльність, фінансування та фінансовий контролінг, які в сукупності і формують систему фінансового менеджменту на підприємстві.

У свою чергу, трансформація результативності моделі управління фінансовими ризиками підприємства в її ефективність у ринкових умовах господарювання безпосередньо залежить від рівня адекватності фінансово-математичного, інформаційно-методологічного, а також нормативно-правового забезпечення такої моделі специфічним потребам фінансового менеджменту на конкретному підприємстві. При цьому під поняттям забезпечення моделі управління ризиками (операційними, інвестиційними та фінансовими) необхідно розуміти сукупність інформаційних каналів, механізмів та форм збору, первинного зведення, узагальнення та обробки фінансової інформації з метою покриття потреб виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації господарських ризиків у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання.

1.3 Вплив фінансових ризиків на фінансову стійкість підприємств

Як відомо, невизначеність факторів зовнішнього та внутрішнього середовища негативно впливає на діяльність підприємств, що спричиняє відсутність забезпечення відповідного рівня фінансової стійкості. Позитивні значення показників фінансової стійкості є підґрунтям для нормального функціонування підприємств і поступового зростання їх економічного потенціалу. Проте, у науковій літературі існують різні підходи щодо тлумачення як означеної дефініції, так і чинників, що її визначають. Зокрема, Подольська В.О. вважає, що фінансова стійкість підприємства - це здатність підприємства відповідати за своїми боргами та зобов'язаннями і нарощувати економічний потенціал, результат його поточного, інвестиційного, фінансового розвитку [15].

На думку іншої дослідниці, Павловської О.В., фінансова стійкість підприємства - це відображення стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує маневрування грошовими коштами підприємства та завдяки ефективному їх використанню сприяє безперервному процесу виробництва і реалізації продукції. Ще одна вчена, Старостіна А.О., вважає, що фінансова стійкість підприємства - це такий стан фінансової незалежності підприємства щодо володіння його майном та його використання [21].

Проаналізувавши тлумачення фінансової стійкості підприємства за різними авторами, ми прийшли до висновку, що найточнішим та найповнішим визначенням фінансової стійкості є наступне: це такий стан підприємства, за якого забезпечується стабільна фінансова діяльність, постійне перевищення доходів над витратами, вільний обіг грошових коштів, ефективне управління фінансовими ресурсами, безперервний процес виробництва і реалізації продукції, розширення й оновлення виробництва, оскільки дане визначення охоплює аналіз всіх сфер діяльності підприємства.

Окрім того, фінансова стійкість підприємства полягає у його здатності вистояти, протистояти і адаптуватися до дії екзогенних та ендогенних чинників.

За останні роки становище і умови діяльності підприємств, зокрема банків істотно змінилися. Відносна нестабільність курсу національної грошової одиниці, інфляція спонукають банки забезпечувати прибутковість за рахунок розширення обсягу банківських операцій та послуг. Разом з тим вони не мають можливості ефективно вкладати кредитні ресурси у сферу реального виробництва у зв'язку з його низькою рентабельністю, тому банківська діяльність продовжує залишатися ризиковою.

Фінансова стійкість - це якісна інтегральна характеристика спроможності установи ефективно виконувати свої функції та забезпечувати цілеспрямований розвиток шляхом трансформації ресурсів та мінімізації ризиків, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища [17].

Фінансова стійкість повинна бути не лише короткочасним досягненнями банків, а й стратегією їхнього розвитку. Належний рівень фінансової стійкості банків є відображенням їх високоефективного функціонування, достатнього нарощування фінансових ресурсів та раціонального управління ними. На фінансову стійкість банківської системи впливає безліч факторів, які залежно від якісних характеристик їх впливу мають як позитивне, так і негативне значення.

На думку Коваленко В. В., на зменшення рівня фінансової стійкості банків можуть впливати такі фактори: високі ризики кредитування, що зумовлені неефективною структурою економіки; залежність банківської системи від фінансового стану підприємств-позичальників; зростання ризиків, пов'язаних із фондовим ринком і динамікою цін на окремих сегментах фінансового ринку; проблеми з поверненням зовнішніх запозичень, які активно залучалися в попередні роки; рівень капітальної бази банківської системи та досить низька якість ресурсів; проблеми рефінансування банків; політичне втручання в діяльність банківської системи [13].

До зазначених факторів Баринов М. додає такі: зниження якості банківських активів; втрата довіри з боку вкладників, що підтверджується фактом відтоку депозитних коштів; зниження ліквідності; зменшення капіталізації банків; скорочення ресурсної бази банків; зростання процентних ставок; збільшення обсягів неповернутих валютних кредитів; складнощі із залученням нових інвестицій, зумовлені кризовими явищами на європейських фінансових ринках та зниженням кредитних рейтингів значної частини українських банків високі ризикикредитування, що зумовлені неефективною структурою економіки; залежність банківської системи від фінансового стану підприємств-позичальників; зростання ризиків, пов'язаних із фондовим ринком і динамікою цін на окремих сегментах фінансового ринку; проблеми з поверненням зовнішніх запозичень, які активно залучалися в попередні роки; рівень капітальної бази банківської системи та досить низька якість ресурсів; проблеми рефінансування банків; політичне втручання в діяльність банківської системи [1].

Наведені фактори є загальними для всіх банків й істотно впливають на досягнення ними стану фінансової стійкості. Особливу увагу при цьому слід приділити виявленню зовнішніх факторів, які впливають на банківську систему незалежно від діяльності банку та внутрішніх факторів, які залежать від функціонування самого банку, і визначають ступінь їх впливу на діяльність та стан банку.

Наведені міркування стосуються вивчення зовнішніх факторів, що впливають на досягнення банком фінансової стійкості. Разом з тим слід враховувати також і внутрішні фактори, які залежать від функціонування самого банку.

Аналіз вищезазначених факторів дасть можливість виявити проблемні місця функціонування банку та вчасно прийняти рішення щодо усунення цих проблем, що приведе до підвищення ефективності діяльності банку. Також забезпеченню фінансової стійкості банківської системи суттєво сприяє своєчасність та якість оцінки її фінансового стану; здійснення стрес-тестування; виявлення наявних і потенційних ризиків, що супроводжують її функціонування; формування дієвої системи раннього запобігання кризовим явищам [2].

На думку автора [14], для підвищення фінансової стійкості комерційних банків слід вжити такі заходи:

1) стабілізація національну валюту шляхом: запровадження на певний період дії валютного коридору; вжиття певних обмежувальних заходів щодо збільшення пропозиції іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку і скорочення попиту на неї; зниження рівня доларизації вітчизняної економіки, адже підрив довіри до національної грошової одиниці зумовлений передусім виконанням грошових функцій на території нашої країни іноземною валютою - доларом США (частково - євро);

2) стабілізація банківської системи, що забезпечується шляхом:

· гарантування збереження вкладів у банківських установах;

· контролю за цільовим використанням кредитів рефінансування;

· обмеження боргового тиску на позичальників;

· надання гарантій за міжбанківськими кредитами;

· формування системи моніторингу за появою ознак нестабільності;

· рекапіталізації банків; поліпшення управління ризиками тощо;

3) удосконалення нормативно правового поля діяльності банківських установ через внесення змін до законодавчої бази в частині систематизації обов'язкових економічних нормативів, що дасть змогу підвищити ефективність банківського регулювання та нагляду;

4) активізація процесів реорганізації і реструктуризації банків, як засобу зміцнення їх фінансової стійкості, а також виходячи з критеріїв економічної ефективності банків-правонаступників, законодавче врегулювання стимулюючих заходів, зокрема зменшення капіталу проблемного банку, що приєднується до фінансово стійкого, на суму безнадійних та сумнівних до повернення боргів;

5) запровадження податкового стимулювання банківської діяльності шляхом:

· диференціації ставки податку на прибуток, зокрема, підвищити її на прибуток, одержаний від посередницьких операцій на фондовому та валютному ринках і знизити ставку за прибутком, одержаним від наданих у виробничу сферу довгострокових кредитів, що сприятиме активізації інвестиційного процесу і відродженню національного виробництва;

· розширення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок відновлення режиму оподаткування сум дооцінки іноземної валюти і упорядкування практики створення страхових резервів за активними операціями;

· удосконалення оподаткування ПДВ через запровадження оподаткування операцій з купівлі-продажу за ініціативою банку іноземних валют та цінних паперів, що дасть змогу стримувати зростання ризикованості цих операцій, а також встановлення пільгового оподаткування лізингових операцій, що сприятиме заохоченню інвестицій в реальний сектор економіки.

Таким чином, підсумовуючи зазначене можна сказати, що визначення та систематизація впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансову стійкість банків дозволить виявити кількісну залежність від факторів, що формують фінансову стійкість; виявити проблемні місця функціонування конкретного банку; вчасно приймати рішення стосовно напрямів поліпшення фінансової стійкості банків. Дослідження і врахування вищезазначених факторів дозволить забезпечити ефективне та стійке функціонування банківської системи України, збільшити прибутковість банків та досягти мінімізації ризиків.



РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ (НА ПРИКЛАДІ ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК")

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК"

Промінвестбанк - один з найбільших та надійніших кредиторів економіки України. За роки державної незалежності банк вклав у розвиток економіки понад $70 млрд. кредитних ресурсів.

1992р. - заснування Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку як закритого акціонерного товариства (рішення Установчих зборів засновників №1 від 28.04.1992р.);

2001р. - зміна назви: Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) (рішення Загальних зборів акціонерів №16 від 27.04.2001р.);

2009р. - зміна назви і типу акціонерного товариства: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (рішення Загальних зборів акціонерів № 25 від 21.05.2009).

Свідоцтво про держану реєстрацію юридичної особи - А01 №306161.

Дата проведення державної реєстрації - 26.08.1992 р.

Місце проведення державної реєстрації - Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація

Місцезнаходження емітента - 01001, м. Київ, провулок Шевченка, будинок 12

Засоби зв'язку - 044-364-67-77; 044-279-06-00

Адреса електронної пошти емітента - yevgeniya.kaplina@pib.ua

Веб-сторінка - www.pib.ua

Емітент створений на невизначений строк.

Банк входить до 1000 найбільших банків світу. За версією британського журналу "The Banker" (Financial Times), Промінвестбанк тричі був визнаний Банком року в Україні: в 2003, 2004 та 2006 роках.

Основний акціонер банку з 2009 року - Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Внєшекономбанк)" (Росія) , якій належить 98,60 % акцій.

Промінвестбанк розвиває бізнес, фокусуючись на двох ключових клієнтських сегментах - великому бізнесі та роздрібних клієнтах. Для забезпечення конкурентних переваг на цих ринках банк радикально модернізував технологічну основу бізнесу, інвестувавши значні кошти в IT, розробивши технологічний продуктовий ряд і запровадивши інноваційну модель роздрібного бізнесу.

Промінвестбанк традиційно є провідним гравцем на ринку кредитування та обслуговування корпоративного сектору. Банк має розгалужену мережу відділень, об'єднаних в єдиний інформаційний простір на основі сучасних технологій.

Інноваційна модель роздрібного бізнесу базується на принципово новому підході до співпраці з клієнтом і орієнтована на побудову довгострокових відносин.

Окрім профільної діяльності Промінвестбанк є ініціатором і засновником двох гуманітарних освітніх проектів - Київського інституту банківської справи та Російсько-Української гуманітарної гімназії.

ПАТ Промінвестбанк - універсальний кредитно-фінансовий інститут, що надає весь спектр банківських послуг як корпоративному, так і середньому та малому бізнесу, а також роздрібним клієнтам. Діяльність банку щодо надання банківських послуг здійснюється у відповідності до Закону України «Про банки і банківську діяльність», Статуту банку, а також в межах наданої Національним банком України банківської Ліцензії №1 від 05.10.2011р.

Банк має право надавати наступні послуги:

- залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від юридичних та фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;

- розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Крім того, банк має право здійснювати також діяльність щодо: інвестицій, випуску власних цінних паперів, інкасації коштів та перевезення валютних цінностей, ведення реєстрів власників іменних паперів (крім власних акцій), зберіганню цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа тощо.

Фінансову могутність Промінвестбанку створює не лише потужний капітал, а і широке коло клієнтів, кошти яких формують ресурсну базу банку.

Протягом 2014 року Промінвестбанк заробив 1,442 млрд. грн. операційного прибутку, зокрема, в I кварталі операційний прибуток банку становив 268,8 млн. грн.., у II кварталі - 467,2 млн. грн., в III кварталі - 434,7 млн. грн. та у IV кварталі - 271,6 млн. грн. Чистий прибуток банку, який був отриманий за 9 місяців року, становив 1, 077 млрд. грн.., проте необхідність резервування сформувала в 4 кварталі технічний збиток банку в 4,531 млрд. грн.

На звітну дату 2014 року чисті активи ПАТ "Промінвестбанк" становили 52,656 млрд. грн., кошти клієнтів - 13,683 млрд. грн., капітал - 6,076 млрд. грн.(детальніше Додаток А).

Позачерговими Загальними зборами акціонерів, що відбулися 27 листопада 2014 року, прийнято рішення щодо докапіталізації ПАТ «Промінвестбанк» шляхом додаткової емісії акцій. У грудні 2014 року основним акціонером додатково внесені до капіталу кошти в еквіваленті 280 млн. доларів США.

Згідно з проведеним аналізом критеріїв методики системно важливих банків, яку затвердив НБУ, ПАТ «Промінвестбанк» названо серед восьми системно важливих банків країни.

Постановою правління НБУ №863 від 25 грудня 2014 р. було затверджено методику визначення системно важливих банків, відповідно до якої станом на 01.12.14 було визначено вісім банківських установ, чия діяльність має особливо важливий вплив на стабільність банківської системи України: ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ КБ "Приватбанк", АТ "Ощадбанк", АТ "Укрексімбанк", АТ "Дельта Банк", АТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Укрсоцбанк", АТ "Сбербанк Росії". Про це йдеться в офіційному прес-релізі НБУ від 30 грудня 2014 р [16].

Системну важливість банку, згідно з методиою, визначають такі показники як загальний обсяг активів, кошти клієнтів, розміщені на рахунках в банку, напрямок діяльності банку (а саме - кредити, що видано підприємствам агросектору, промисловості та будівництва), кошти банку, розміщені в інших банках, а також залучені від інших банків. Визначення системно важливих банків здійснюватиметься щороку на основі багатофакторної математичної моделі, яка враховує перелічені критерії.

2.2 Оцінка валютних ризиків

Операції з іноземною валютою завжди пов'язані з ризиками. Під ризиком у банківській діяльності розуміють можливість втрати ліквідності або отримання фінансових збитків. Одним із основних ризиків під час здійснення валютних операцій є валютний ризик.

Валютний ризик - це ризик втрат у зв'язку з несприятливою зміною вартості іноземної валюти щодо валюти держави, де розміщений банк. Валютний ризик - це передусім імовірність того, що зміна курсів іноземних валют призведе до збитків унаслідок зміни ринкової вартості активів та пасивів банку[7].

В умовах інтеграції у світовий фінансовий ринок питання правильної оцінки та правильної побудови системи управління валютним ризиком для вітчизняних банків є надзвичайно важливим завданням.

Відповідно до особливостей роботи банківської установи на валютному ринку валютний ризик можна розкласти на зовнішню і внутрішню складові.

Під зовнішньою складовою слід розуміти небезпеку для фінансового стану банку, пов'язану зі зміною зовнішнього ринкового середовища, яка знаходить свій прояв у несприятливій зміні валютних курсів.

Внутрішня складова - це здатність банку протистояти цим несприятливим змінам на валютному ринку. Така здатність залежить від того, наскільки ефективно налагоджена робота з управління ризиками в даному банку.

Валютний ризик є специфічним видом ринкового ризику. Його сутність полягає в можливості фінансових втрат за балансовими та позабалансовими статтями у зв'язку зі зміною ринкових умов і, відповідно, з рухом ринкових валютних курсів. Ці фінансові втрати можливі в разі: а) переоцінювання відкритих валютних позицій; б) проведення операцій на строковому ринку.

За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяють:

* на операційні;

* трансляційні (бухгалтерські);

* економічні.

Операційний ризик пов'язаний із торговельними операціями, а також із грошовими угодами з фінансового інвестування та дивідендних платежів або отримання коштів в іноземній валюті в майбутньому.

Трансляційний (бухгалтерський) ризик пов'язаний із переоцінюванням активів, пасивів та прибутків у національну валюту, а також може виникати під час експорту чи імпорту інвестицій. Він впливає на показники балансу, що відображають звіт про одержані прибутки та збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю.

Економічний валютний ризик пов'язаний із можливістю втрати доходів за майбутніми контрактами через зміну загального економічного стану як країн-партнерів, так і країн, де розташована компанія. Насамперед він зумовлений необхідністю здійснення постійних розрахунків за експортними та імпортними операціями, інтенсивність яких, у свою чергу, може залежати від валютних курсів[ ].

Валютний ризик, певною мірою, залежний від курсу валюти. Як економічна категорія, валютний курс являє собою ціну грошової одиниці тієї чи іншої країни. За умов золотого стандарту його рівень визначався рівнем встановленого державою золотого паритету валют, тобто співвідношенням їх золотого вмісту. У зв'язку з демонетизацією золота визначення валютного курсу здійснюється зіставленням купівельних спроможностей грошових одиниць різ них країн. З огляду на це можна відзначити: валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Згідно з Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій від 05.10.2011р. №1 банк здійснює такі основні валютні операції:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) у іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- ведення кореспондентських рахунків банків в іноземній валюті та у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та на міжнародних ринках;

- торгівля іноземною валютою на іноземних ринках;

- тощо[16].

Валютний ризик виникає внаслідок несприятливих ринкових змін курсів обміну валют та може негативно впливати на прибутковість діяльності та капітал Банку.

З метою обмеження можливих втрат, пов'язаних з коливаннями валютних курсів, Банк на постійній основі контролює, аналізує та прогнозує обсяги балансових та позабалансових відкритих валютних позицій в розрізі основних валют.

ПАТ "Промінвестбанк", як і інші банки має свої активи і зобов'язання. Станом на IV квартал 2013 року активи банку в інших банках в іноземній валюті складав 1 339 546 тис. грн., а на IV квартал 2014 року - 1 639 341 тис. грн.

Кредити та заборгованість клієнтів в іноземній валюті складав, станом на кінець 2013 року - 19 009 129 тис. грн., на кінець же 2014 року цей поазник збільшився до позначки 29 569 882 тис. грн., а також, кредити та заборгованість фізичних осіб склало всього 83 237 тис грн. у 2014 році та 7 193 - у 2013році.

Усього активів в іноземній валюті в ПАТ "Промінвестбанк" на звітну дату поточного кварталу 2013 року склав 39 737 492 тис. грн., а в 2014 р. - 52 656 224 тис. грн. Показники значно збільшились за рахунок кредитів та заборгованості клієнтів, адже банк спеціалізується перевадно на видачі кредитів усім групам населення.

ПАТ "Промінвестбанк" має свої зобовязання. В банку залучаються на депозитні рахунки кошти, як у національній валюті, так і в іноземній.

На звітну дату поточного (IV) кварталу 2013 року кошти банків скалали 16 376 358 тис. грн. з них у іноземній валюті - 13 922 447 тис. грн. На ту ж саму дату але 2014 року, ці показники значно зросли і становлять 27 022 065 тис. грн. всього, а в іноземній валюті - 25 252 826 тис. грн., що у 2 рази більше ніж за минулий рік.

Кошти клієнтів в іноземній валюті станом на 2013 р. склали 2 941 565 тис. грн., а у 2014 р. - 2 847 754 тис. грн. Кошти юридичних осіб на вимогу складають 1 159 448тис. грн. та 1 552 201 тис. грн. у 2013 та 2014 роках відповідно. Кошти фізичних осіб: 2013 р. - 3 210 209 тис. грн. та 2014 р. - 3 979 554 тис. грн.

Кошти фізичних осіб на вимогу у іноземній валюті склали всього в 2013 році 127 609 тис. грн. та 244 677 тис. грн. у 2014 році.

Усього зобов'язань в іноземній валюті ПАТ "Промінвестбанк" на 2013 рік мав 23 180 894 тис. грн., а на 2014 р. - 37 475 127 тис. грн. (Додаток А)

Якщо валютний курс буде коливатись то і активи банку, і його зобов'язання також будуть коливатись, а банк буде ризикувати своїми активами (коштами).Якщо валюта і надалі буде зростати, як це було в I кварталі 2015 року, то ПАТ "Промінвестбанк" та й інші банки які мають зобов'язання у іноземній валюті будуть нести втрати.

Оскільки уникнути ризику під час проведення комерційної діяльності практично неможливо, головною метою є зменшення ступеня ризику та обмеження його певними рамками.

ПАТ "Промінвестбанк" за операції з іноземною валютою отримує відповідний дохід .

Отже, для зниження валютного ризику ПАТ "Промінвестбанк" використовувує такі прийоми: 1. Надання позички в одній валюті з умовою її погашення в іншій з урахуванням форвардного курсу, зафіксованому в кредитному договорі. Такі заходи дають змогу банку застрахуватись від можливого падіння курсу валюти кредиту.

2. Хеджування за допомогою деривативів (форвардних контрактів, ф'ючерсів, опціонів).

3. Диверсифікація коштів банку в іноземній валюті. Суть цього методу зниження валютного ризику полягає в здійсненні операцій не з однією, а з декількома валютами, які не є корельованими.

4. Страхування валютного ризику. Страхування валютного ризику передбачає передачу банком всього ризику страховій компанії [5].



2.3 Оцінка кредитних ризиків

Для банків, як і для будь-яких підприємницьких структур, властива ризикованість при здійсненні активних операцій. Відомо, що найприбутковішими для банків є операції, які пов'язані з високим рівнем ризику. До таких операцій відносять кредитні операції банків. Оскільки надання кредитів - основне джерело прибутку для банку, а їх неповернення банку завдає великих збитків, кредитні ризики є визначальними у діяльності банків.

Використовуючи поняття кредитного ризику щодо кредитної операції, слід розрізняти терміни:

• індивідуальний кредитний ризик (ризик конкретного позичальника);

• портфельний кредитний ризик (ризик портфеля).

Індивідуальний кредитний ризик - це ймовірність того, що пози чальник не зможе виконати своїх зобов'язань перед банком щодо по вернення боргу згідно з угодою, а банк при цьому не зможе своєчасно і в повному обсязі скористатися забезпеченням позики для покриття можливих втрат.

З поняттям індивідуального кредитного ризику пов'язують кре дитний ризик щодо позичальника та кредитний ризик щодо способу забезпечення кредиту.

Кредитний ризик щодо позичальника - це об'єктивно- суб'єктивна категорія, яка відображає ступінь того, що позичальник може не виконати своїх зобов'язань перед банком щодо повернення боргу згідно з угодою.

Кредитний ризик щодо способу забезпечення кредиту - це об'єктивно-суб'єктивна категорія, що відображає, наскільки банку не вдається своєчасно або в повному обсязі скористатися забезпеченням позики для покриття можливих втрат.

Портфельний кредитний ризик - це середньозважена величина ризиків щодо всіх угод кредитного портфеля, де вагами виступають частки кредитних угод у загальній сумі кредитного портфеля

Кредитний ризик, пов'язаний з можливістю фінансових втрат внаслідок несвоєчасного виконання позичальниками своїх зобов'язань. Обмеження кредитного ризику досягається за рахунок проведення Банком виваженої кредитної політики. Процедури розгляду, затвердження, надання та моніторингу кредитів чітко регламентовані відповідними внутрішніми положеннями та процедурами. Цей тип ризику мінімізується за рахунок диверсифікації клієнтської бази, системи ліквідних застав, створення резервів та підтримки адекватного рівня власного капіталу.

Процес управління кредитним ризиком Банку спрямований на налагодження ефективної системи управління кредитними ризиками, мінімізацію втрат, пов'язаних з проведенням кредитних (активних) операцій, забезпечення врахування кредитних ризиків при прийнятті управлінських рішень, а також уніфікацію процедур управління кредитними ризиками в усіх структурних підрозділах Банку.

Політика з управління кредитними ризиками встановлює принципи управління кредитними ризиками, що прийняті в практиці Банку. Зокрема, встановлюється схильність до ризику, описуються основні складові процесу ризик-менеджменту, основні інструменти кредитного ризик-менеджменту. Розглядається управління кредитними ризиками на рівні угоди та на рівні кредитного портфеля.

У ПАТ "Промінвестбанк" на звітну дату IV кварталу 2014 максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (%) склав 17,17, що на 5,68 % менший ніж у 2013 році. Великі кредитні ризики у 2013 році склали (у %) 429,37, що на 250,78 % більше ніж у 2014р.

З таких даних можна зробити висновок, що 2014 рік. був для ПАТ "Промінвестбанк" досить прибутковим і безпечнішим у плані кредитів порівняно з попереднім, 2013 роком. Адже дані 2014 року по великих кредитних ризиках майже в половину зменшились, що є гарним показником для ризиковості банку.

Необхідно зазначити, що з кредитним ризиком пов'язані не лише кредитні операції банку (балансові і позабалансові), а й інвестиційні (формування портфеля цінних паперів), гарантійні послуги, операції з деривативами, а також послуги кредитного характеру (лізинг, факто ринг тощо).

Отже, кредитний ризик - це ймовірність повної або часткової втрати вартості активів банку в результаті нездатності контрагентів (позичальників) виконувати свої зобов'язання або недоотримання до ходу на вкладений капітал внаслідок впливу різноманітних чинників. Оперуючи поняттям кредитного ризику, слід розрізняти терміни "ін дивідуальний кредитний ризик" та "портфельний кредитний ризик". Індивідуальний кредитний ризик пов'язаний з конкретною угодою та конкретним контрагентом банку, тобто це ймовірність негативної змі ни вартості активів банку в результаті нездатності контрагента (пози чальника) виконувати свої зобов'язання з виплати процентів і основної суми кредиту відповідно до термінів кредитної угоди та вна слідок впливу різних факторів. Портфельний кредитний ризик вклю чає всю суму ризиків за конкретними угодами.

...