Фінансові ризики на підприємстві

Рівень кредитного ризику залежить від дії зовнішніх факторів, які пов'язані з діяльністю позичальника, із забезпеченням, з поручителем, гарантом, страховиком, економічні, політичні, форс-мажорні, законо давчо-регулюючі та внутрішніх факторів, які пов'язані зі стратегічни ми напрямками кредитної політики, з кваліфікацією працівників, з наявністю контролю та внутрішньої нормативної бази регулювання кредитних ризиків.

Банківські втрати через недооцінку впливу кредитних ризиків на результати банківської діяльності не обмежуються неповерненням кредитів та плати за користування ними. Вони можуть мати значно масштабніший прояв.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ

3.1 Методи нейтралізації фінансових ризиків

Механізм нейтралізації фінансових ризиків ґрунтується на використанні сукупності методів і прийомів зменшення можливих фінансових втрат. Їх вибір у процесі ризик-менеджменту значною мірою залежить від специфіки підприємницької діяльності суб'єкта господарювання, стратегії досягнення пріоритетних цілей, конкретної ситуації.

До основних механізмів нейтралізації фінансових ризиків відносять:

· уникнення ризику;

· утримання ризику (в поєднанні з внутрішнім страхуванням);

· мінімізація ризиків (шляхом диверсифікації, лімітування, хеджування);

· передача ризику (тобто зовнішнє страхування)[23].

Розглянемо згадані вище методи і прийоми більш детально.

Уникнення ризику полягає у розробці внутрішніх заходів характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику. До таких заходів перш за все слід віднести відмову від здійснення фінансових операцій з надмірно високим рівнем ризику. Але, водночас, при цьому підприємство втрачає запланований дохід і прибуток від операції, тобто виникає ризик упущеної вигоди.

Для уникнення окремих видів фінансових ризиків можуть використовуватися специфічні заходи, спрямовані на нейтралізацію самої причини виникнення ризикової ситуації. Так, для нейтралізації ризику втрати фінансової стійкості необхідно відмовлятися від надмірного позикового фінансування. Для уникнення ризику неплатоспроможності потрібно утримуватися від створення надмірних неліквідних активів. Депозитного і процентного ризиків можна уникнути шляхом відмови від зберігання грошових коштів на депозитних рахунках та їх вкладення у короткострокові цінні папери (але при цьому виникає не тільки ризик упущеної вигоди, а й інфляційний ризик).

Диверсифікація фінансових ризиків полягає у зменшенні рівня їх концентрації. Цей метод ризик-менеджменту використовується лише для уникнення негативних наслідків несистематичних (специфічних) ризиків, які залежать від самого підприємства. Незалежно від того, який ризик мінімізується за допомогою диверсифікації, принцип ризик-менеджменту єдиний -- максимально розподілити грошові вкладення між різноманітними активами для того, щоб уникнути значних фінансових втрат у випадку, коли окремі активи стають збитковими під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів[25].

Залежно від конкретних напрямків і видів діяльності підприємство може використовувати диверсифікацію з метою зменшення таких видів ризику: виробничий ризик (диверсифікація видів діяльності й асортименту продукції); депозитний ризик (диверсифікація депозитного портфеля шляхом розміщення вільних залишків грошових коштів не в одному, а декількох банках); кредитний ризик (диверсифікація кредитного портфеля шляхом надання відстрочок платежу більшому колу покупців продукції з одночасним лімітуванням обсягу кредиту в розрахунку на одного клієнта); валютний ризик (диверсифікація валютного портфеля шляхом формування валютного кошика" з метою уникнення ризику вибору валюти); ризик фінансового інвестування (диверсифікація портфеля цінних паперів за видами фінансових інструментів, строками інвестицій, галузями та регіонами діяльності емітентів тощо); ризик реального інвестування (диверсифікація портфеля інвестиційних проектів за строками, регіонами, галузями і т. ін.).

Разом із тим, диверсифікація не виключає можливості фінансових втрат у випадку зміни політичної і економічної ситуації, законодавства, ринкової кон'юнктури, підвищення рівня інфляції та ін.

Лімітування здійснюється шляхом встановлення відповідних фінансових нормативів (лімітів) за окремими напрямками фінансової діяльності з метою фіксації можливих фінансових втрат на допустимому для підприємства рівні. Перелік нормативів (лімітів) залежить від виду ризику, що лімітується.

У практиці ризик-менеджменту найчастіше лімітуються такі види фінансових ризиків: ризик втрати фінансової стійкості (шляхом встановлення граничного розміру і частки позикового капіталу на різних стадіях життєвого циклу підприємства); ризик неплатоспроможності (шляхом лімітування мінімального обсягу і частки активів у вигляді готових засобів платежу і високоліквідних фінансових інструментів); кредитний ризик (шляхом встановлення граничної суми комерційного (товарного) кредиту в розрахунку на одного клієнта та максимально можливої суми дебіторської заборгованості підприємства з урахуванням обсягу сформованого резервного капіталу); депозитний ризик (шляхом встановлення максимальної величини вкладу, що може розміщуватися в одному банку); інвестиційний ризик (шляхом лімітування максимального обсягу вкладень в цінні папери одного емітента).

Хеджування фінансових ризиків передбачає зменшення імовірності їх виникнення за допомогою деривативів або похідних цінних паперів (ф'ючерсів, опціонів). Механізм хеджування полягає у проведенні протилежних фінансових операцій з ф'ючерсними контрактами та опціонами на товарній і фондовій біржах.

У випадку хеджування за допомогою опціона обсяг можливих фінансових втрат лімітується на рівні премії (ціни опціона). Сплата премії дає право вибору: здійснювати операцію на заздалегідь встановлених умовах або відмовитися від неї і таким чином нейтралізувати ризик. Розподіл ризиків здійснюється шляхом часткової передачі ризиків окремим партнерам, задіяним у проведенні ризикової операції.

Як правило, контрагентам передаються ті ризики, які від них залежать. Умови розподілу ризиків регламентуються відповідними угодами. За допомогою розподілу можна мінімізувати такі ризики: інвестиційний ризик (шляхом передачі підрядчикам ризиків, пов'язаних з будівництвом; банкам -- ризиків, пов'язаних зі своєчасним кредитуванням та ін.); комерційний ризик (шляхом передачі постачальникам сировини частини ризиків, пов'язаних з її можливими втратами під час доставки); виробничі ризики (при застосуванні оперативного лізингу лізинговій компанії передається ризик фізичного та морального старіння основних виробничих засобів); кредитний ризик (при рефінансуванні дебіторської заборгованості за допомогою факторингу, обліку векселів, форфейтингу ризик неповернення боргів передається банку чи факторинговій компанії)[22].

Розглянуті методи профілактики дають змогу зменшити імовірність виникнення фінансових ризиків, але при цьому не створюються спеціальні фонди і резерви для компенсації можливих фінансових втрат, у випадку, коли ризикова подія настала. Така роль відводиться страхуванню (внутрішньому і зовнішньому).

Внутрішнє страхування полягає у формуванні підприємством ризикового капіталу у формі: резервного фонду; спеціальних цільових резервних фондів (фонду уцінки товарів, фонду погашення безнадійної дебіторської заборгованості тощо); резервних статей у капітальних і поточних бюджетах; страхових резервів за окремими видами оборотних активів; залишку нерозподіленого прибутку минулого і звітного року. Крім того, часткова компенсація можливих втрат може здійснюватися за рахунок отриманих штрафних санкцій, а також шляхом вимоги додаткового доходу (премії за ризик) від контрагентів за високого рівня ризику. Якщо сформованих резервів власних грошових коштів не вистачає для компенсації можливих фінансових втрат, ризик утримувати недоцільно. Його краще передати страховій компанії [24].

У випадку зовнішнього страхування ризиків фінансовий менеджер повинен обґрунтувати прийнятне для підприємства співвідношення між страховою премією (платою за страхування ризику) і страховою сумою (сумою страхового відшкодування за договором страхування). При цьому потрібно враховувати розмір франшизи -- мінімальної суми збитку страхувальника, що не компенсується страховиком.

ВИСНОВОК

Не зважаючи на те що питання ризику вивчається вже на протязі досить значного проміжку часу, серед науковців й досі немає єдиної думки щодо визначення ризику. Одним з найпоширеніших визначень ризику є можливість небезпеки, невдачі та понесення втрат.

З позиції фінансової діяльності, ризик - це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом.

Функціонування будь-якого суб'єкта підприємництва на різних етапах та в найрізноманітніших сферах діяльності пов'язане з невизначеністю. Існування невизначеності в діяльності суб'єктів господарювання є причиною виникнення ризиків, без яких неможливий ефективний розвиток підприємства.

Уникнути невизначеність в підприємництві неможливо, адже вона являє собою елемент об'єктивної дійсності, тому що завжди існує аспект неоднозначності розвитку, неможливості точного прогнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації.

Фінансовий ризик впливає на багато аспектів господарської діяльності підприємства, однак найбільш суттєво його вплив виявляється у двох напрямках:

1. рівень ризику впливає на формування рівня прибутковості фінансових операцій підприємства - ці два показники тісно взаємопов'язані і представляють собою єдину систему "прибутковість - ризик";

2. фінансовий ризик є основною формою генерування прямої загрози банкрутства підприємства, тому що фінансові втрати, пов'язані з цим ризиком, найбільш відчутні [11].

Беззаперечною умовою ефективної діяльності суб'єкта господарювання є формування системи ризик-менеджменту на підприємстві.

Ризик-менеджмент - це серйозний управлінський інструмент, що дозволяє вчасно виявляти і попереджувати прояви та масштабність можливих ризиків.

Невід'ємною складовою ризик-менеджменту на підприємстві є управління фінансовими ризиками. У цьому значно допомагає розробка політики управління ризиками, що представляє собою складову загальної фінансової стратегії підприємства і полягає у розробці цілої системи заходів з виявлення фінансових ризиків, оцінювання рівня їх концентрації та імовірності виникнення, попередження небажаних наслідків ризикових подій та компенсації понесених втрат.

Для ефективного керування підприємством необхідно, передусім, зважено підходити до оцінки ризиків при виборі того чи іншого управлінського рішення.

Логічно розглядати оцінку ризику як інтегрований етап процесу управління ризиком, що включає якісний і кількісний аналіз ризику, а також співвіднесення отриманого об'єктивного уявлення про ступінь ризику із суб'єктивним його сприйняттям особою, що приймає рішення.

Головне при оцінюванні ризику - це простота, ефективність методу та, звичайно ж, правильність проведення оцінки, адже при неправильному визначенні впливу факторів, які посилюють економічний ризик, фірма може понести значно більші втрати або навіть збанкротувати [8].

Проте основною проблемою в нашій країні є брак або навіть відсутність необхідної для оцінки ризику інформації. Зважаючи на це найбільш прийнятним методом оцінки ризику є оцінка на основі аналізу фінансового стану підприємства, адже для її проведення необхідна фінансова звітність фірм, що є найдоступнішим джерелом інформації.

В ході аналізу фінансового стану ПАТ "Промінвестбанк" було виявлено ряд ризиків: валютний ризик, ризик фінансової стійкості та кредитний ризик.

Головними ризиками на ПАТ "Промінвестбанк" були валютний та кредитний ризики, адже саме операції з кредитування та операції з валютою є на сьогоднішній день найбільш ризиковими для банку.

Валютний ризик є ризиковим за умови, що іноземна валюта порівняно з національною (в нашому випадку - гривня) є нестійкою, і на сьогоднішній день наша національна валюта зецінюється, що призводить до дисбалансу в економіці як на рівні країни так і на рівні підприємств чи банків. Тому ПАТ "Промінвестбанк" застосовує свою політику щодо зниження ризиків, зокрема валютного.

Кредитний ризик для ПАТ "Промінвестбанку" є також ризиковим, адже зобов'язання банка по кредитуванню є далеко не низьким, а щоб мінімізувати такий ризик ПАТ "Промінвестбанк" застосовує, як і до валютного ризику, окрему політику щодо ліквідації кредитного ризику.

Отже, управління фінансовими ризиками на підприємствах України в умовах ринкової економіки є дуже важливим аспектом їх фінансово-господарської діяльності. Незапровадження відповідної політики на підприємстві може призвести до його значних збитків або взагалі до банкрутства і наступної ліквідації суб'єкта господарювання. Така ситуація може призвести до негативних наслідків в цілому по країні, а то й взагалі до розвитку фінансової кризи.

Врахування, прогнозування і аналіз фінансових ризиків в діяльності підприємств дозволить попередити, уникнути або мінімізувати наслідки розвитку небажаних подій.

Тому враховуючи все вищесказане можна надати наступні рекомендації щодо зменшення впливу ризиків на фінансово-господарську діяльність підприємства:

- своєчасне та повне надання необхідної інформації;

- створення резервних фондів з метою покриття потенційних збитків, а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат різноманітних ресурсів;

- оптимізація управління оборотними активами та поточними зобов'язаннями;

- раціональна організація використання фінансових ресурсів та ін.

Саме тому ми пропонуємо здійснювати політику управління фінансовими ризиками за вище вказаним і постійно її вдосконалювати. Врахування, прогнозування і аналіз фінансових ризиків в діяльності підприємств дозволить попередити, уникнути або мінімізувати наслідки розвитку небажаних подій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баринов М. Риск-менеджмент: средство борьбы с неопределенностью - www.risk-manage.ru

2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Эльга, Ника-Центр, 2004.

3. Ван Хорн Дж. К. Основы финансового менеджмента, 11-е издание / Дж. К. Ван Хорн, Джон М. Вахович ; пер. с англ. - М. : ИД "Вильямс", 2001.

4. Вербицька Г.Л. Оцінка економічного ризику // Актуальні проблеми економіки, 2004.

5. Внукова Н.М., Смоляк В.А. Базова методика оцінки економічного ризику підприємств // Фінанси України, 2012, № 10.

6. Гридчина М. В. Финансовый менеджмент : [курс лекцій] / М. В. Гридчина. - К. : МАУП, 2004.

7. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

8. Дубинская Е.С. Анализ современных моделей и методик прогнозирования кризисного состояния предприятия / Е.С. Дубинская // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії. - 2013. - №2.

9. Загорельська Т. Ю. Управління фінансовими ризиками на рівні підприємства / Т. Ю. Загорельська // Вісник Хмельницького національного університету. - 2013. - №3.

10. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002.

11. Клименко С.М., Дуброва О.С. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 252 с.

12. Коваленко Л. О. Фінансовий менеджмент : навч. посібн. / Л. О. Коваленко, Л. М. Ремньова. - К. : Знання, 2005.

13. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. пос. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2008.

14. Лук'янова В.В., Головач Т.В. Економічний ризик: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2007. - 464 с.

15. Машина Н.І. Економічний ризик та методи його вимірювання: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 188 с.

16. Офіційний сайт ПАТ Промінвестбанк - http://www.pib.com.ua/

17. Паліга Н.Б. Оцінка підприємницьких ризиків на основі аналізу фінансового стану підприємства // Вісник Хмельницького національного університету, 2012, № 4.

18. Партин Г. О. Фінансові ризики підприємства та методи їх нейтралізації / Г. О. Партин, О. А. Бурба // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №20.

19. Семенов А. Г. Матриця фінансових стратегій / А. Г. Семенов // Вісник економічної науки України. - 2008. - №2. - С. 139-146.

20. Стандарты управления рисками FERMA - www.ferma-asso.org

21. Старостіна А.О., Кравченко В.А. Ризик-менеджмент: теорія та практика: Навчальний посібник. - К.: ІВЦ "Видавництво політехніка", 2014.

22. Стоянова Е. С. Финансовый менеджмент: теория и практика / Е. С. Стоянова. - М. : Перспектива, 2003.

23. Тижненко О.Г., Л.О. Тижненко. Економіко-математичні моделі оцінки фінансового стану суб'єктів господарювання: монографія /- К.: УБС НБУ, 2009.

24. Тридід О.М. - Економіко-математичні моделі оцінки фінансового стану суб'єктів господарювання: монографія / К.: УБС НБУ, 2009.

25. Тэпман Л.Н. Риски в экономике: Учебное пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2012.

Размещено на Allbest.ru