Фінансові відносини підприємства з державою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра Фінансів

Курсова робота

з навчальної дисципліни «Фінанси підприємств»

на тему: «Фінансові відносини підприємства з державою»

Студента 2 курсу

групи Фін-10-Б

Заремський Павло Миколайович

Науковий керівник:

Катєньова К.С.

Донецьк - 2012

Зміст

фінансовий економічний грошовий

Вступ

1. Основи організації фінансових відносин підприємств з державою.

1.1 Сутність та види фінансових відносин підприємств

1.2 Державне регулювання фінансових відносин підприємств з державою

Висновки за 1 розділом

2. Аналіз фінансових відносин підприємства з державою

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Оцінка стану фінансових відносин підприємства з державою

Висновки за розділом 2

3. Рекомендації щодо покращення фінансових відносин підприємства та держави

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Процес фінансової перебудови в Україні відбувається дуже напружено насамперед тому, що на перших стадіях перебудови реформі фінансових відносин не приділялось належної уваги. Вона рухалася вниз, тоді як рух знизу вгору був загальмований. Не було природного, погодженого делегування фінансових повноважень, їх чіткої регламентації з урахуванням інтересів усіх рівнів. Потім відбулося зворотне відторгнення фінансових функцій у центральних органів України. У результаті централізовані в минулому державні фінансові ресурси під тиском знизу перерозподілялись на користь органів нижчих рівнів, центр поділився фінансовими правами і можливостями з областями, містами та районами.

Налагодження нормальних фінансових відносин між рівнями державної фінансової системи України багато в чому залежить від наявності та дотримання законів України, подолання місцевими органами фінансової безпорадності.

За допомогою системи оподаткування, а також різних платежів і від-рахувань підприємств до державного бюджету та інших централізованих фондів держава через свої фінансові органи реалізує право власності на засоби виробництва, вилучаючи у підприємств і централізуючи частину їх прибутку, тобто держава одержує від підприємств кошти. Але фінан-совий потік на цьому рівні не односторонній. Підприємства також можуть одержувати від держави кошти. Державна фінансова підтримка під-приємств здійснюється за допомогою прямих асигнувань, наприклад централізованих капітальних вкладень і дотацій, а також як надання різ-них економічних пільг (з оподаткування, через звільнення від сплати пев-них платежів). Відтак виникають розгалужені фінансові потоки в обох напрямах . Такі зв'язки займають поки що чільне місце в економіці України. Проте в міру роздержавлення економіки і розвитку колективної та приватної власності вони слабшатимуть, а взаємодія дер-жави з підприємствами колективної і приватної власності, включаючи підприємницькі підприємства, посилюватиметься.

Державні органи застосовують систему податків, платежів, ренти за користування землею, орендної плати, одержання частки прибутку за наявності у підприємства частини власності, що належить державі.

Однак зазначимо, що держава не є лише пасивним виконавцем су-спільних функцій. Вона може виконувати стосовно недержавних під-приємств і підприємців роль активного учасника фінансових відносин, надаючи свої замовлення і спрямовуючи фінансові ресурси в потрібну сферу виробництва. У цьому разі недержавні підприємства одержують від державних органів кошти у формі оплати, а також певних асигнувань, дотацій, пільг, кредитів.

Фінансова політика держави спрямована не тільки на збирання не-обхідних суспільству та державним структурам коштів і їх цільове ви-користання на загальнодержавні соціальні потреби. Вона може бути та-кож заборонною і обмежувальною, нести елемент примусу, створюючи межі, в яких функціонує колективне або приватне підприємство. Отже, через систему жорстких фінансових санкцій держава може змінити спря-мованість підприємницької діяльності або взагалі заборонити її. Так ро-биться в будь-якій розвиненій економічній системі, практично в кожній країні незалежно від її суспільно-політичного устрою, зокрема у країнах з ринковою економікою.

Однак масштаби вилучення коштів у підприємств як державної, так і недержавних форм власності й заборонно-обмежувальні заходи потре-бують перегляду та прийняття продуманих послідовних і компетентних рішень на основі законів. На жаль, поки що доводиться спостерігати інше. Наприклад, практично постійно змінюються ставки податків, відрахувань, запроваджуються і скасовуються заборони.

Метою роботи є аналіз ефективності функціонування підприємства, регулювання відносин підприємства з державою, та пропонування шляхів покращення відносин між державою та підприємствами.

До завдань курсової роботи можна віднести:

-визначити сутність та основні види фінансових відносин підприємств;

-розглянути методику державного регулювання фінансових відносит підприємств з державою;

-надати загальну економічну оцінку стану фінансових відносин підприємства з державою;

-проаналізувати ефективність фінансової діяльності акціонерного товариства;

-розробити заходи щодо підвищення результативності фінансової діяльності акціонерного товариства.

Об'єктом курсової роботи виступає фінансова діяльність акціонерного товариства.

Предметом дослідження є відносини, що виникають у процесі організації, ведення та аналізу ефективності фінансової діяльності акціонерного товариства.

Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі акти у сфері регулювання діяльності акціонерних товариств, сучасна наукова література, матеріали фахових періодичних видань, фінансова звітність підприємства, статистичні дані Державного комітету статистики України.

1. Основи організації фінансових відносин підприємств з державою

1.1 Сутність та види фінансових відносин підприємств

Існування фінансів підприємств пов'язано з наявністю товарно-грошових відносин. Реалізація продукції і послуг здійснюється шляхом купівлі та продажу за гроші за цінами, що відображає вартість товару. Але самі гроші не є фінансами. Це особливий товар, за допомогою якого визначається і виражається вартість всіх інших товарів і відбувається їх звернення. Фінанси - це економічні відносини, які здійснюються за допомогою обороту грошей, тобто грошових відносин.

Необхідною умовою виникнення фінансових відносин є рух вартості в процесі створення, розподілу і використання сукупного суспільного продукту, національного доходу і національного багатства.

Фінанси підприємств - відносно самостійна сфера системні фінансів держави, що охоплює коло грошових відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємств на основі управління їх грошовими потоками.

Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, володіє правами юридичної особи, яка провадить продукцію, товари, надають послуги, виконують роботи, які займаються різними видами економічної діяльності, метою якої є забезпечення суспільної потреби, одержання прибутку і збільшення капіталу.

Фінанси підприємств пов'язані безпосередньо з виробництвом і відображають стан економіки країни.

Головною метою фінансів підприємств є формування необхідного обсягу фінансових ресурсів для їх подальшого використання в процесі господарської діяльності підприємства та забезпечення ефективності розвитку всіх стадій його виробничої і комерційної діяльності.

Суспільне значення фінансів підприємств:

Фінансові ресурси, концентріруемих державою і використовуються ним для фінансування різних громадських потреб, формуються в основному за рахунок фінансів підприємств

Фінанси підприємств формують фінансовий базис забезпечення безперервності виробничого процесу, спрямованого на задоволення попиту в товарах і послугах.

Реалізуються завдання соціального розвитку суспільства за рахунок формування ресурсів на потреби споживання

Здійснюється регулювання відтворення виробленого продукту, забезпечується фінансування потреб розширеного відтворення на основі оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення

Використовуються фінанси організацій для регулювання галузевих пропорцій в ринковій економіці

Фінанси організацій дозволяють використовувати грошові накопичення домашніх господарств шляхом надання їм можливостей інвестувати і в дохідні фінансові інструменти, що емітуються окремими з них.

Обслуговування індивідуального кругообігу фондів, тобто зміна форм вартості. У процесі такого кругообігу грошова форма вартості перетворюється в товарну, після завершення процесу виробництва і реалізації готового продукту товарна форма вартості знову виступає в первісній грошовій формі (у формі виручки від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг).

Розподіл виручки від реалізації до фонду відшкодування матеріальних витрат, включаючи амортизаційні відрахування, фонд оплати праці та чистий дохід, який виступає у формі прибутку.

В "Методологічних аспектах аналізу сутності фінансів" відомий вчений Е.А. Вознесенський, говорячи про теоретичному аспекті трактування економічної категорії як такої, виділяє ряд критеріїв, які повинні прийматися до уваги в процесі виділення тієї чи іншої групи відносин в самостійну категорію. Зупинимося на них докладніше.

В якості першого критерію Е.А. Вознесенський виділяє те, що "категорії є вузловими, найбільш загальними, фундаментальними поняттями кожної науки, що об'єднують відносно однорідні процеси і явища" [4]. Другим критерієм є наявність специфіки громадського призначення даного "кола однорідних відносин". "Співвідношення між об'єктивним і суб'єктивним в аналізованому явищі" пропонується в якості третьої критерію обгрунтування економічної категорії. Суть цього критерію полягає в тому, що необхідно абстрагуватися від конкретної форми певного явища і оцінювати його в групі однорідних явищ з точки зору їх загального вмісту.

Розглянемо з цих позицій обгрунтованість виділення в складі фінансів певних фінансових відносин в якості фінансових категорій. Об'єктивною основою фінансів як економічної категорії є фінансові відносини, що представляють собою частину виробничих відносин.

Суб'єктами відносин між підприємством і бюджетами різних рівнів, а також з позабюджетними фондами є підприємства і держава. Якщо розглядати відносини підприємства з банками, страховими організаціями, з фондовим ринком і з інвестиційними фондами, то всі вони в кінцевому підсумку є господарюючими суб'єктами. Таким чином, ці відносини більш правильно було б віднести до першої групи.

Закономірне питання викликає економічна обгрунтованість виділення адміністративно-територіального утворення в якості соціально-економічного суб'єкта фінансових відносин. По-перше, будь-яке адміністративно-територіальне утворення складається з безлічі економічно відокремлених і самостійних господарюючих суб'єктів. По-друге, воно є передусім органом управління даною територією і не більше того, передавальною ланкою між державою і господарюючими суб'єктами, що знаходяться на даній території, тобто одним з ланок системи, званої державою.

Виходячи з вищевикладеного, можна сказати, що в ринковій економіці беруть участь три основні групи, які є економічними господарюючими суб'єктами:

- окремі фізичні особи - підприємці, інвестори, вкладники, фермери, працівники по найму і т.д.;

- юридичні особи - підприємства різних форм власності та організаційно-правової структури, біржі, фонди, банки, асоціації, консорціуми, страхові компанії і т.д.;

- держава, представлене бюджетами різних рівнів і позабюджетними фондами.

У складі кожної з позначених раніше груп фінансових відносин можна виділити більш конкретні їх разновідності.В групу відносини між державою і господарюючими суб'єктами об'єднані фінансові відносини, що виникають з приводу:

- наділення державою новостворюваного державного госпрозрахункового підприємства основними і оборотними засобами;

- відрахування податкових платежів, що виробляються суб'єктами господарювання до бюджетів різних рівнів;

- обов'язкових платежів підприємств у позабюджетні фонди;

- безповоротного фінансування підприємств з бюджету у випадках, передбачених законодавством;

- надання окремим підприємствам бюджетних позик та сплати відсотків за ним.

Група відносини між різними господарюючими суб'єктами становить найбільшу питому вагу в структурі фінансових відносин підприємств. Вона включає в себе наступні види:

- відносини з постачальниками і покупцями, в тому числі і з зарубіжними партнерами, з приводу реалізації готової продукції (робіт, послуг), а також їх придбання для потреб виробництва;

- відносини з вищестоящими організаціями (у разі якщо підприємство входить до складу об'єднання, консорціуму, асоціації тощо) з приводу формування та використання централізованих фондів і резервів;

- відносини з банками з приводу отримання кредиту, його погашення і сплати відсотків по ньому;

- відносини зі страховими компаніями з приводу страхування майна, підприємницьких ризиків, медичного страхування працівників, а також отримання страхового відшкодування в разі можливих втрат;

- відносини з біржами з приводу організації процесу реалізації продукції, а також придбання необхідних товарів і послуг, включаючи фінансові активи;

- відносини з різними фондами - благодійними, інвестиційними, фондами громадських організацій і т.п. (За винятком позабюджетних фондів) з приводу здійснення інвестицій і надання фінансової допомоги;

- відносини з рекламними фірмами з приводу організації та проведення рекламних компаній.

В окрему групу слід виділити відносини підприємства з фізичними особами, які не є працівниками даного підприємства. Вони можуть виникати при залученні працівників для виконання окремих видів робіт, а також у зв'язку з акціонуванням підприємства.

Остання група фінансових відносин складається всередині будь-якого господарюючого суб'єкта. У неї входять:

- відносини між окремими цехами та підрозділами підприємства при організації внутрішньогосподарського розрахунку або орендних відносин;

- відносини між основною діяльністю підприємства та його капітальним будівництвом з приводу фінансування планових витрат на капітальне будівництво і капітальний ремонт, а також оплати робіт та послуг, виконаних підприємством для власного капітального будівництва та капітального ремонту;

- відносини між підприємством і його працівниками, що складаються в процесі оплати праці, матеріального стимулювання, застосування економічних санкцій тощо, а також відносини, що виникають в процесі акціонування майна підприємства (купівля-продаж акцій, виплата дивідендів та ін.)

При аналізі фінансових відносин можна виділити окремі фінансові категорії, які є вторинними, третинними, іншими словами - "взагалі похідними, перенесеними, не первинними" [5] по відношенню до категорії фінансів, в рамках якої вони існують. Це дозволяє з певною часткою умовності розчленувати фінанси на окремі складові, які становлять більш прості економічні категорії. Цей прийом дає можливість краще зрозуміти сутність, закономірності руху та специфіку функціонування фінансових відносин.

1.2 Державне регулювання фінансових відносин підприємств з державою

Державне регулювання підприємницької діяльності є одним з важливих напрямків у діяльності органів влади і місцевого самоврядування.

Для визначення співвідношення державного регулювання економіки і державного регулювання підприємницької діяльності слід виходити з того, що згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво є видом господарської діяльності. Оскільки, у свою чергу, господарська діяльність є видом економічної діяльності, слід дійти висновку, що державне регулювання підприємницької діяльності є складовою частиною державного регулювання економічної діяльності.

Самостійність підприємця не безмежна, вона знаходиться під впливом регулюючого і координуючого впливу органів державного управління. В умовах проведення економічної реформи, переходу до ринку система прямого адміністративного управління перетерпіла глибокі зміни. Відбулася заміна планування і прямого контролю непрямим, що спирається головним чином на економічні і правові важелі.

Підприємництво характеризується тим, що регулюється державою в особі її органів. Держава не стоїть осторонь від цього процесу. Вона це робить в зв'язку з тим, що підприємці (фізичні і юридичні особи) реалізують свій приватний інтерес, який без державних регуляторів може завдати і завдає шкоди суспільним інтересам. Держава під час регламентації підприємницької діяльності затверджує публічні засади, суспільні інтереси, одночасно поєднуючи їх з приватними інтересами підприємців.

Підприємництво і держава є інститутами суспільства. Вони постійно взаємодіють, а також впливають і, у свою чергу, піддані впливу інших інститутів суспільства. Інші інститути суспільства також здатні впливати на підприємництво, як безпосередньо (наприклад, нова технологія), так і опосередковано -- через державу. Із всіх інститутів суспільства держава має найбільший вплив на підприємництво.

Взаємовідносини між державою і підприємництвом є комплексними і динамічними, змінюються в часі. Через динамічність суспільства взаємовідносини між підприємництвом і державою постійно знаходяться у стані зміни, унаслідок чого іноді важко провести межу між публічним (суспільним) і приватним секторами. Сфери підприємництва і держави є різними, але вони перетинаються, що зокрема, виявляється в їхніх цілях. Підприємництво переслідує основну мету одержання прибутку, у той час як держава захищає суспільні інтереси в цілому. Складні взаємовідносини між підприємництвом і державою мають значний вплив на розвиток економіки і громадського життя.

Взаємовідносини держави і підприємництва можуть варіювати від співробітництва до конкуренції, від партнерства до антагонізму. У цих відносинах кожна із сторін має значний вплив і все-таки має істотну потребу в іншій.

Для відносин між державою і підприємництвом характерним є стан взаємозалежності, що обумовлено потребою однієї сторони в іншій. Держава має потребу в підприємництві, оскільки їй необхідна ринкова система, матеріальні ресурси, послуги і товари, що виробляються нею, фінансова підтримка державних програм тощо. У свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що формулює правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури. Підприємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня. Результатом таких взаємовідносин є “змішана” економіка, у якій суспільний і приватний сектори різноманітно взаємодіють.

Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави. Держава встановлює “правила гри” на ринку, у межах якої суб'єкти підприємництва мають певну свободу. Типові “правила гри” стосуються конкурентної поведінки, управлінських, трудових відносин, цінних паперів, реклами, об'єднань підприємців. Ці правила закріплені в ряді законів України: “Про захист економічної конкуренції”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів”, “Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг”, “Про рекламу” тощо.

Ці правила розрізняються за ступенем обмеження підприємництва, але усі вони служать встановленню певних обмежень діяльності підприємців.

Держава здійснює різні форми впливу на суб'єктів підприємницької діяльності, від оподатковування до ціноутворення. Державне регулювання створює те середовище, у якому діють підприємці, забезпечуючи захист права власності, виконання договірних зобов'язань тощо, що є істотним для діяльності підприємців.

Державний контроль за підприємницькою діяльністю, що орієнтований на відносини в сфері підприємництва, є складовою частиною, різновидом державного контролю.

Цей контроль охоплює всі сторони підприємницької діяльності, представляючи собою постійне спостереження за упорядкованістю керованої системи, її станом. Зокрема, він спрямований на підвищення економічного стимулювання, раціональну і ощадливу витрату матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат суб'єктами підприємництва.

Державний контроль за підприємницькою діяльністю -- це різновид державного контролю, що здійснюється на підставі та у межах, установлених законодавством, та складається у перевірці дотримання суб'єктами підприємництва обов'язкових вимог законодавства з метою попередження, виявлення, припинення та усунення його порушень.

Нерідко контроль за підприємницькою діяльністю як форму державного впливу на економіку складно відрізнити від державного регулювання господарської діяльності. Не випадково в деяких законах поряд з розмежуванням державного регулювання і контролю (нагляду) допускається їхнє ототожнення. Разом з тим, у Господарському кодексі України чітко проводиться різниця між засобами державного регулювання господарської діяльності (ст. 12 ГК) та державним контролем і наглядом за господарською діяльністю (ст. 19 ГК).

При визначенні видів державного контролю за підприємницькою діяльністю в якості основи можна використовувати ч.З ст.19 ГК України, де названо вісім сфер, у яких держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

Виходячи із зазначеного законодавчого положення, якщо критерієм класифікації державного контролю є сфера його здійснення, то можна виділити валютний, податковий контроль, контроль за цінами і ціноутворенням, контроль за дотриманням конкурентного законодавства, контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності та ін.

В останні роки формується та удосконалюється нормативно-правова основа здійснення державного контролю за підприємницькою діяльністю. Це стосується як матеріально-правових норм, що містять підстави здійснення такого контролю і визначають його форми і засоби, так і процесуально-правових норм, що регламентують процедуру здійснення такого контролю. Як приклад можна навести Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р., у якому визначені загальні правила здійснення контролю в сфері ліцензування, а саме, контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, у тому числі його форма -- проведення планових і позапланових перевірок, а також складання акта перевірки і видання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або прийняття рішення про анулювання ліцензії. Важливо те, що ці загальні правила конкретизовані в низці підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, у Переліку органів ліцензування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698.

Для раціоналізації та упорядкування державного контролю за підприємницькою діяльністю важливе значення має Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р., відповідно до якого введено Єдиний державний реєстр -- автоматизована система збору, накопичення, захисту, обліку і надання інформації про юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.

В останні роки була прийнята значна кількість відомчих нормативно-правових актів, спрямованих на упорядкування державного контролю в окремих сферах підприємницької діяльності.

Не можна не відзначити певні тенденції лібералізації державного контролю за підприємницькою діяльністю, що знаходять своє відображення в законодавстві. Це стосується і правових гарантій прав і законних інтересів суб'єктів підприємництва. Зокрема, істотно скорочений перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрощена і скорочена в часі процедура одержання ліцензій, внесення в них змін, значно спрощена система державної реєстрації суб'єктів підприємництва на підставі прийнятих в останні кілька років законів, що регламентують легітимацію суб'єктів підприємництва.

Слід також вказати і на таку позитивну тенденцію як передачу державою частини контрольних функцій професійним некомерційним об'єднанням підприємців у вигляді саморегулівних організацій. Так, відповідно до Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 23.12.1996 р. № 329, саморегулівна організація на основі своїх установчих документів і правил, а також делегованих Державною комісією відповідно до ст. 17 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” повноважень має право, зокрема: перевіряти діяльність своїх учасників у порядку, затвердженому державною комісією; контролювати дотримання своїми учасниками законодавства, прийнятих саморегулівною організацією правил і вимог під час здійснення професійної діяльності та угод (операцій) з цінними паперами.

Висновки за 1 розділом

Розвиненість внутрішніх фінансових відносин між підрозділами, а також підрозділів із спільною адміністрацією підприємства призводить до необхідності ведення власного бухгалтерського обліку, окремого рахунку структурної одиниці (субрахунку). Однак доцільність фінансового суверенітету підрозділів, структурних одиниць підприємства може виявитися сумнівною; у будь-якому разі тут мають існувати розумні межі.

Фінансові зв'язки між структурними підрозділами підприємства і підприємством, адекватні зв'язкам між підприємствами або між підприємством і державою, вмотивовані лише тоді, коли структурний підрозділ є досить відособленою виробничо-економічною одиницею і якщо поділ фінансів і перехід до взаємних фінансових розрахунків стимулюють збільшення доходів та підвищення ефективності роботи.

2. Аналіз фінансових відносин підприємства з державою

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ЗАТ "Сталкер Компані" було створено 19 липня 1995 року у формі закритого акціонерного товариства. Код за ЄДРПОУ 23389489. Номер свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ - 23389489.

E-mail: paper@stalker.com.ua

Основні види діяльності - виробництво та оптова торгівля меблями.

Організаційну структуру підприємства наведено на рис. 2.1.

Найвищим керівним органом підприємства є загальні збори акціонерів, які обирають генерального директора ЗАТ. Генеральний директор призначає фінансового та виконавчого директора, в обов'язки яких входить поточне управління фінансовим та виробничим сектором підприємства.

У додатках В і Г наведено порівняльний аналітичний баланс ЗАТ „АТБ Групп”. Розглянемо його докладніше.

Проаналізувавши порівняльний аналітичний баланс за три останні роки, можна виявити як позитивне, так і негативне у фінансовому стані підприємства:

Позитивне:

* за аналізований період майно підприємства збільшилось на 474,93 тис. грн. або 17,22%, проте слід відмітити, що дане збільшення відбулося у 2010-2011 фінансовому році, а за період 2009-2010 рр. спостерігалося зменшення майна підприємства на 108,00 тис. грн. або на 3,92%;

* збільшення майна відбулося за рахунок збільшення необоротних активів на 93,10 тис. грн. або на 58,89%, оборотних активів на 381,84 тис. грн.. або на 14,69% та збільшення запасів на 627,21 тис. грн. або на 56,21%;

* збільшення запасів на 56,21% в даному випадку можна розглядати як позитивну тенденцію, так як наряду з ними на 122,00% збільшилась виручка підприємства, що свідчить про значне збільшення реалізації продукції підприємства;

* за аналізований період відбулося збільшення власного капіталу підприємства на 33,76 тис. грн. або 17,46% та статутного капіталу на 32,49 тис. грн. або на 17,32%;

* на 189,94 тис. грн. або 7,41% зменшилась кредиторська заборгованість підприємства.

Негативне:

* дебіторська заборгованість збільшилась на 245,08 тис. грн. або на 35,42%, а також враховуючи, що питома вага дебіторської заборгованості у оборотних активах складала у 2011 році 31,40% (при нормативному значенні 10-20%) то це є вкрай негативним показником який свідчить про не виважену політику підприємства стосовно власних дебіторів;

* за період з 2009 по 2011 рік кошти підприємства зменшились на 498,03 тис. грн. або 67,38%, що негативно позначилось на показниках ліквідності підприємства (зокрема на коефіцієнті абсолютної ліквідності який у 2011 році склав 0,08 пунктів при нормативному значенні 0,20 - 0,35 пунктів).

Розглянемо детальніше середовище, в якому діє аналізоване підприємство. Середовище будь-якої організації прийнято розглядати, як складову з трьох сфер: загальної (чи макрооточення), робочої (чи безпосереднього оточення) і внутрішнє середовище. Макрооточення створює загальні умови існування організації в зовнішнім середовищі. У цій частині аналізу розглядаються політико-правові, техніко-економічні, соціокультурні, екологічні і подібні фактори. Вивчення робочого середовища припускає аналіз тих складових зовнішнього оточення, з якими організація знаходиться в безпосередній взаємодії, це: покупці, постачальники, конкуренти, кредитори, акціонери. Аналіз внутрішнього середовища спрямований на визначення потенціалу організації і, як правило, проводиться по наступним основних напрямках: маркетинг, виробництво, НІОКР, фінанси, персонал, структура управління.

Існує кілька методів оцінки умов діяльності підприємства. Одними з найбільш розповсюджених і визнаних методів є Свот-аналіз (від SWOT - по початкових буквах англійських слів: сила (strength), слабість (weakness), можливості (opportunіtіes), погрози (threats)), і Степ-аналізи (від STEP - по початкових буквах англійських слів: соціальні (socіal), технічні (technіcal), економічні (economіc), політичні (polіtіcal) фактори). Розглянемо методику проведення аналізу зовнішнього середовища на основі Свот-аналізу, як більш відомого.

Свот-аналіз, як інструмент оцінки середовища функціонування підприємства, складається з двох частин. Його перша частина спрямована на вивчення зовнішніх можливостей (позитивні моменти) і погроз (негативні моменти), що можуть виникнути для підприємства в сьогоденні і майбутньому. Тут виявляються стратегічні альтернативи. Друга частина пов'язана з дослідженням сильних і слабких сторін підприємства. Тут оцінюється потенціал підприємства. Іншими словами, Свот-аналіз дозволяє провести комплексне вивчення зовнішнього і внутрішнього стану господарюючого суб'єкта.

2.2 Оцінка стану фінансових відносин підприємства з державою

Розглянемо докладніше фінансовий стан підприємства. Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.

Поряд з якісною ознакою „стійкий фінансовий стан” та бездоганною репутацією підприємства необхідно мати науково обґрунтовану кількісну узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства. В Україні розроблена й діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, що затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98. Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за змістом і назвою, одиницями вимірювання, вагомістю та іншими характеристиками чинників фінансового стану. Весь подальший аналіз фінансового стану буде базуватися саме на рекомендаціях даної Методики. У таблиці 2.1 наведено основні показники, які характеризують майновий стан підприємства.

Таблиця 2.1 Показники оцінювання майнового стану ЗАТ „Сталкер Компані” за роки 2009-2011

Показники оцінювання майнового стану ЗАТ „Сталкер Компані”
1	2	3	4	5	6
№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2009	2010	2011
1.	Частка основних засобів в активах	Залишкова варість ОЗ / Активи	0,05	0,07	0,07
2.	Коефіцієнт зносу основних засобів	Знос ОЗ / Первісна вартість ОЗ	0,47	0,50	0,50
3.	Коефіцієнт оновлення основних засобів	Збільшення за звітний період первісної вартості ОЗ / Первісна вартість ОЗ	Х	0,26	0,18

Частка коштів інвестованих в основні засоби збільшилась на 0,02 пункта. Як свідчить коефіцієнт зносу основних засобів майно підприємства зношене на 50% і темпи оновлення майна падають (коефіцієнт оновлення у 2009 році зменшився на 0,08 пунктів).

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

Відповідно до забезпеченості запасів можливими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < ВОК.

2. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована: З < ВОК + КД.

3. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З < ВОК + КД + КК.

4. Кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає „нормальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство: З > ВОК + КД + КК.

У таблиці 2.2 проведено розрахунок фінансової стійкості для ЗАТ „Сталкер Компані”.

Таблиця 2.2 Аналіз фінансової стійкості ЗАТ „Сталкер Компані” за 2009-2011

Аналіз фінансової стійкості ЗАТ „Сталкер Компані”
1	2	3	4	5
№ п/п	Показник	2009	2010	2011
1.	Власний капітал	193,40	186,20	227,16
2.	Необоротні активи	158,10	205,90	251,20
3.	Власні обігові кошти (р.1-р.2)	35,30	-19,70	-24,03
4.	Довгострокові зобов'язання	0,00	0,00	0,00
5.	Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (р.3 + р.4)	35,30	-19,70	-24,03
6.	Короткострокові кредити та позики	0,00	517,30	631,11
7.	Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р.5+р.6)	35,30	497,60	607,07
8.	Запаси	1115,80	1428,70	53,92
9.	Надлишок або нестача власних обігових коштів (р.3-р.8)	-1080,50	-1448,40	-77,95
10.	Надлишок або нестача власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5-р.8)	-1080,50	-1448,40	-77,95
11.	Надлишок або нестача основних джерел покриття запасів (р.7-р.8)	-1080,50	-931,10	553,15
12.	Тип фінансової стійкості	кризовий	кризовий	нестійкий

Таким чином, як свідчать дані таблиці 2.2, у 2011 році фінансова стійкість підприємства дещо покращилась у порівнянні з попередніми періодами і тип фінансової стійкості підприємства змінився з кризового на нестійкий.

Розглянемо докладніше показники фінансової стійкості підприємства (див. табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Показники фінансової стійкості ЗАТ „Сталкер Компані” за 2009-2011

Показники фінансової стійкості ЗАТ „Сталкер Компані”
1	2	3	4	5	6
№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2009	2010	2011
1.	Маневреність робочого капіталу	Запаси/ Робочий капітал	31,61	-2,05	-72,52
2.	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Власний капітал/Пасиви	0,07	0,07	0,07
3.	Коефіцієнт фінансової стабільності	Позиковий капітал/Пасиви	0,08	0,08	0,08
4.	Коефіцієнт фінансової стійкості	Власний капітал+ довгострокові зобов'язання/ Пасиви	0,07	0,07	0,07

Розглянемо докладніше кожен з показників, що наведені у таблиці 2.3. Показник маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів у власних обігових коштах. Напрямок позитивних змін даного показника - зменшення, що ми і спостерігаємо у аналізованого підприємства.

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів. Його нормативне значення повинно бути більше або дорівнювати 0,5. Як бачимо протягом аналізованого періоду цей показник є незмінним і його значення суттєво менше нормативного, що свідчить про недостачу у підприємства власних активів для покриття зовнішніх зобов'язань.

Коефіцієнт фінансової стабільності показує можливість забезпечити заборгованість власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стабільність підприємства. Нормативне значення показника повинно бути більше одиниці. В нашому випадку його значення складає лише 0,08.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Він має бути в межах 0,85-0,90. У аналізованого підприємства його значення становить 0,07, що не відповідає нормативному.

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розрахувати сукупність відносних аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності (див. табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Показники оцінювання ліквідності активів ЗАТ „Сталкер Компані”

Показники оцінювання ліквідності активів ЗАТ „Сталкер Компані”
1	2	3	4	5	6
№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2009	2010	2011
1.	Коефіцієнт покриття	Поточні активи/ Поточні пасиви	1,01	0,99	0,99
2.	Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості	Дебіторська заборгованість/ Кредиторська заборгованість	0,27	0,40	0,40
3.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Кошти / Поточні пасиви	0,29	0,08	0,08

Коефіцієнт покриття характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. При значенні коефіцієнта менше 1 підприємство має неліквідний баланс. Як бачимо, значення цього показника для ЗАТ „Сталкер Компані” практично відповідає нормативному.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості показує здатність підприємства розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Рекомендоване значення цього показника 1. Розраховане значення для аналізованого підприємства свідчить про не виважену політику стосовно власних дебіторів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Нормативне значення цього показника знаходиться в межах 0,20 - 0,35. У 2009 році значення цього коефіцієнта відповідало нормативному, проте в подальшому, внаслідок різкого скорочення грошових коштів у підприємства, значення коефіцієнта становили 0,08 для 2010 та 2011 років, що є значно меншим за нормативне. Проте ймовірність того, що всі кредитори забажають відразу отримати борг від підприємства є досить низькою.

Розглянемо показники ділової активності підприємства у аналізованому періоді (див. табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Показники оцінювання ділової активності ЗАТ „Сталкер Компані” за 2009-2011

Показники оцінювання ділової активності ЗАТ „Сталкер Компані”
№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2009	2010	2011
1.	Фондовіддача	Чиста виручка / Основні виробничі фонди	49,13	61,72	56,61
2.	Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)	Чиста виручка / Обігові кошти	3,65	3,44	4,21
3.	Період одного обороту обігових коштів (днів)	360 / Коефіцієнт оборот. обігових коштів	98,50	104,78	85,49
4.	Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)	Собівартість / Середні запаси	5,82	7,45	6,65
5.	Період одного обороту запасів (днів)	360 / Коеф. обор. запасів	61,86	48,31	54,11
6.	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти)	Чиста виручка / Середня дебіторська заборгованість	127,78	212,66	147,22
7.	Період погашення дебіторської заборгованості (днів)	360/Коеф. обор. деб. заб.	2,82	1,69	2,45
8.	Період погашення кредиторської заборгованості (днів)	Середня кредиторська заборгованість * 360 / Собівартість реалізації	105,27	111,02	92,09

Розглянемо кожен з наведених показників окремо:

1. фондовіддача - показує скільки виручки припадає на одиницю основних фондів. Як бачимо, цей показник має тенденцію до збільшення (хоча у 2011 році фондовіддача була менша ніж у 2010 році, проте в порівнянні з 2009 роком вона зросла), що є позитивною тенденцією і свідчить про збільшення ефективності використання основних фондів підприємства;

2. період одного обороту обігових коштів - визначає середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію. Цей показник у 2010 році збільшився (з 99 днів у 2009 році) до 105 днів, проте у 2011 році спостерігається його найнижче значення - 86 днів. Зменшення цього показника свідчить про більш ефективне використання обігових коштів на підприємстві;

3. період одного обороту запасів - це період, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Мінімальне значення цього показника спостерігалося у 2010 році (48 днів), у 2011 році він дещо збільшився і становив 54 дні, проте це є менш ніж у 2009 році (62 дні);

4. показники періоду погашення дебіторської та кредиторської заборгованості свідчать про те, що підприємство набагато більше часу користується по суті безкоштовним кредитом з боку власних кредиторів ніж сама кредитує (безкоштовно) інші підприємства. Також в обох випадках спостерігається стала позитивна тенденція до зниження даних показників.

На завершення аналізу розглянемо основні показники рентабельності підприємства (див. табл. 2.6.).

Таблиця 2.6 Аналіз показників рентабельності ЗАТ „Сталкер Компані” за 2009-2011

Аналіз показників рентабельності ЗАТ „Сталкер Компані”
№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2009	2010	2011
1.	Рентабельність капіталу (активів)	Чистий прибуток / Активи	0,03	0,03	0,01
2.	Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток / Власний капітал	0,48	0,46	0,01
3.	Рентабельність реалізації	Чистий прибуток / Виручка	0,01	0,01	0,00
4.	Рентабельність реалізованої продукції	Прибуток від операційної діяльності / Виручка	0,01	0,01	0,01
5.	Період окупності капіталу	Активи / Чистий прибуток	29,95	31,17	108,15

Таблиця 2.7 Обсяг податкових платежів ЗАТ «Сталкер Компані» за 2010 - 2011 р.

Показники	2010	2011
1	2	3
Податок на прибуток	554	112
Податок на додану вартість	8530	6449
Разом:	9084	6561

Судячи з аналізу обсягу податкових платежів, найбільш вагомим в структурі відрахувань до бюджету є податок на додану вартість. Також Аналіз структури податкових відрахувань ЗАТ «Сталкер Компані» показав, що в структурі податкових платежів підприємства значну долю податкових відрахувань складають прямі податки, що є досить позитивним моментом в діяльності підприємства. Податок на прибуток відноситься до обов'язкових платежів до бюджету і не включається у валові витрати. Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу ставка податку на прибуток підприємств з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно становитиме 23 відсотки. Для обчислення суми податку на прибуток з суми валових прибутків (скоректований валовий прибуток) знімаються суми валових витрат, амортизаційних відрахувань і вартість торгових патентів.

Висновки за 2 розділом

З наведених даних слід відмітити, що в основному показники рентабельності не перетерпіли суттєвих змін за аналізований період окрім рентабельності власного капіталу, яка суттєво знизилась і періоду окупності капіталу, що суттєво зріс, що є негативними тенденціями. Це можна пояснити тим, що збільшенням темпів величини власного капіталу підприємства є більшим ніж збільшенням темпів чистого прибутку підприємства.

Таким чином, провівши аналіз фінансового стану ЗАТ „Сталкер Компані” можна зробити наступні висновки:

* основні засоби є сильно зношеними і оновлення фондів практично не відбувається;

* фінансова стійкість підприємства є незадовільною, хоча і спостерігається тенденція до його покращення;

* показники ліквідності підприємства свідчать про неліквідний баланс підприємства;

* показники ділової активності свідчать про нарощування підприємством випуску основної продукції і мають позитивну тенденцію до покращення.

Отже, для покращення свого фінансового стану та збільшення об'єму виробництва та реалізації продукції, підприємство потребує значних капіталовкладень з боку зовнішніх інвесторів, інакше, йому може загрожувати банкрутство. Також можна зробити припущення, що базуючись саме на даних міркуваннях Антимонопольний комітет України на початку 2009 року дав дозвіл ТОВ „Кроно-Інвест” (Польща), основним видом діяльності якого є здійснення інвестиційної діяльності на території країн Східної Європи, на придбання контрольного пакету акцій ЗАТ „Сталкер Компані”.

3. Рекомендації щодо покращення фінансових відносин підприємства та держави

Аналіз сплати податків суб'єктами господарювання Закарпатської області показав, що за останні роки збільшується кількість неплатників податків і ця тенденція має стійкий характер (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Платники податків - суб'єкти господарювання Донецькоі області, 2008-2011 роки

№ п/п	Найменування показників	Одиниця виміру	Роки
			12008	12009	22010	22011
1	Платники, зареєстровані в ДПА	ППідприємств	11512	12137	11784	12402
2	Платники, які фактично сплачують податки	- // -	8110	7288	6832	6920
3	Неплатники податків	- // -	3402	4849	4952	5482
4	Питома вага підприємств - неплатники податків	%	29,5%	40%	42%	44,2%

В 2008 році не сплачували податки 29,5 % платників, зареєстрованих в ДПА Донецької області, в 2011 році їх питома вага складала 44,2.

У зв'язку з вищезазначеним здобувачем розроблені пропозиції щодо застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань суб'єктів господарювання, що ухиляються від сплати податків. Зокрема, для суб'єктів господарювання виробничої сфери діяльності пропонується застосовувати два непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань: метод економічного аналізу і метод розрахунку грошових надходжень.

При застосуванні непрямих методів визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств-виробників необхідно враховувати конкретну галузь, розмір підприємства, обсяги продажу і закупівель, склад постачальників і покупців, асортимент вироблюваної продукції. Наявність зазначеної інформації, на нашу думку, повинна сприяти виявленню реальних сум доходів, які підлягають оподаткуванню та нарахуванню податків, використовуючи непрямі методи податкових зобов'язань.

Здобувачем запропонований комплексний підхід до прогнозування податкових надходжень на майбутній період. При цьому в їх суму в прогнозному періоді повинні включатись очікувані податкові надходження до бюджету, визначені, виходячи із прогнозних економічних показників регіону, прогнозу задекларованих платежів по термінах сплати відповідного періоду, передбачених результатів контрольно-перевірочної та оперативно-пошукової роботи. Крім того, повинні враховуватися прострочені платежі та погашення податкового боргу.

Зниження питомої ваги податку на прибуток та податку на додану вартість в загальній сумі доходів зведеного бюджету України пояснюється з одного боку звуженням бази оподаткування, а з іншого - збільшенням обсягу пільг. Так, за період 1997 - 2001 роки фактична сума податкових пільг тільки з оподаткування прибутку підприємств Закарпатської області збільшилась в 6,1 рази (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Динаміка податкових пільг з оподаткування прибутку підприємств Донецької області за 2007 - 2011 роки

№ п/п	Показники	Роки
		12007	22008	22009	22010	22011
	Доходи бюджету Донецької області (тис. грн.)	251264	2694 98	345867	379967	378496
	Загальна сума пільг, яка врахована при затвердженні бюджету області (тис. грн.)	21521	36583	36600	35000	37000
	Загальна сума пільг у % до доходів бюджету області	8,6	13,6	10,5	9,2	9,7
	Фактична сума пільг за результатами року (тис. грн.)	6564	10975	16260	23496	40007
	Фактична сума пільг у % до доходів бюджету області	2,6	4,1	4,7	6,2	10,6

На основі наведених у таблиці 2 даних, дисертантом зроблено висновок, що негативний вплив на виконання дохідної частини бюджету Закарпатської області має передусім те, що чинним законодавством України передбачена можливість застосування пільгових режимів оподаткування для суб'єктів підприємницької діяльності вільних економічних та спеціальних зон. На даний час в Донецькій області діє одна спеціальна економічна зона, в якій зареєстровано 8 суб'єктів підприємницької діяльності. Фактично в 2008 році здійснювали реалізацію інвестиційних проектів 2 суб'єкти, які отримали пільги по податку на прибуток в сумі 236,5 тис.грн., по акцизному збору в сумі 3914,0 тис.грн. Крім того, 13 суб'єктів підприємництва здійснюють свою діяльність на території пріоритетного розвитку, якими отримано пільг по податку на прибуток у 2008 році в сумі 709,7 тис.грн.

Я вважаю, що пільгові режими оподаткування, які застосовуються в спеціальних (вільних) економічних зонах України, в ряді випадків призводять до ускладнення адміністрування податків та значних втрат бюджету. На думку здобувача, в існуючих вільних економічних та спеціальних зонах потрібно запровадити жорсткий адміністративний контроль за наданням пільг та їх використанням. Необхідно також контролювати ефективність окремих пільг, оскільки їх надання за своєю сутністю є специфічною формою фінансування окремих платників податків за рахунок бюджету. Тому ці кошти повинні мати чітке цільове використання і сприяти розвитку виробництва та соціальної сфери.

На мою думку, доцільним було б розроблення проекту Закону України "Про податкові пільги", в якому необхідно було б визначити загальний порядок встановлення, змін і скасування податкових пільг, напрями їх використання, ведення обліку, здійснення контролю за правильністю обчислення та застосування в оподаткуванні. Здобувач вважає, що податкові пільги повинні запроваджуватись лише на певний термін та за умови цільового використання коштів, отриманих від їх надання. При цьому законодавчі акти, якими запроваджуються еконо...