від 10% до 15%

Від 50001 до 75000 грн.

10500 грн. + 35% від суми, що перевищує 50000 грн.

від 15% до 20%

Від 75001 до 100000 грн.

19250 грн. + 45% від суми, що перевищує 75000 грн.

від 20% до 30%

Від 100001 і більше грн.

30500 грн. + 50% від суми, що перевищує 100000 грн.

від 30% і більше

Наведені в таблиці 3 дані показують, що податок на прибуток від реалізації продукції власного виробництва зростає в залежності від збільшення отриманого прибутку і рівня рентабельності. Це означає, що величина податку на прибуток залежить від двох критеріїв: абсолютної суми прибутку та рентабельності реалізованої продукції. При цьому обов'язковим критерієм визначення податку на прибуток є рентабельність реалізованої продукції. Наприклад, якщо у звітному періоді підприємство отримало 100 тис. грн. прибутку, а рентабельність реалізованої продукції склала 15%, то у відповідності з рекомендованою шкалою податок на прибуток становитиме 19тис.250грн. ( 10500 грн. + (25 тис.грн. ( 35 / 100 )). По діючій системі оподаткування податок на прибуток склав би 30 тис. грн. (100 тис.грн. ( 30/100 ). Але, починаючи від 100 тис. грн. отриманого прибутку і рентабельності реалізованої продукції від 30% і більше, податок на прибуток за рекомендованою методикою буде більшим в порівнянні з нині існуючою методикою.

Податок на прибуток від інших надходжень пропонується встановити за єдиною ставкою, яка може зменшуватись або збільшуватись в законодавчому порядку один раз на рік при затвердженні бюджету.

Такий диференційований підхід до оподаткування прибутку підприємств буде сприяти зменшенню збитковості продукції, розвитку низькорентабельних підприємств, оскільки значна сума прибутку залишатиметься в їх розпорядженні і може бути спрямована на придбання та модернізацію основних засобів. Це в свою чергу сприятиме зростанню власного капіталу, уникненню банкрутства, покращанню стимулювання праці зайнятих на підприємстві.

При умові застосування пропозицій щодо визначення бази оподаткування податком на прибуток за джерелами надходження коштів виникає необхідність реформування звітності з оподаткування прибутку. Зокрема, з метою забезпечення отримання даних про прибуток підприємства за джерелами надходження коштів необхідно внести до ф. № 2 "Звіт про фінансові результати" окремі уточнення, а саме, включити у виробничу собівартість продукції адміністративні витрати та витрати на збут; вилучити зі складу доходів і витрат статті "інші операційні доходи", "інші операційні витрати". Внаслідок вирахування із доходу (виручки) від реалізації продукції податку на додану вартість, акцизного збору, мита, виробничої собівартості продукції, адміністративних витрат і витрат на збут отримаємо результат, який насправді можна назвати прибутком (збитком) від реалізації продукції.

Статтю "Інші операційні доходи" визнати окремою позицією бази оподаткування під назвою "Прибуток від іншої операційної діяльності". У зв'язку з вищезазначеними змінами рекомендується подавати в податкові органи у складі податкової звітності декларацію за формою, яка особисто розроблена дисертантом.

Досліджуючи порядок нарахування ПДВ, здобувач дійшов висновку, що чинний порядок його обчислення сприяє збільшенню неплатників податку. Дисертант проаналізував діючу практику нарахування ПДВ на підприємствах Закарпатської області. Першим висновком з цього аналізу є те, що вхідний ПДВ повинен нараховуватись з метою відшкодування лише на ту частину матеріальних цінностей, яка використана підприємством на виготовлення продукції у звітному періоді. Другим - сплата ПДВ повинна здійснюватися не за першою подією, а після надходження грошових коштів на поточний рахунок платника податку за відвантажену продукцію.

Дослідження особливостей нарахування ПДВ дало змогу зробити ще один важливий висновок: оподатковується продажна вартість об'єктів оподаткування - готова продукція, роботи, послуги, які реалізує підприємство (виробник) покупцю (споживачу), що є останнім у ланцюгу - продавець-покупець-споживач. Отже в законодавчому акті повинні бути відображені відносини, які виникають між виробником і споживачем, продавцем і покупцем, а також з бюджетом.

Слід наголосити, що суб'єктом сплати ПДВ (податку на споживання) є покупець, який купує товари для власного споживання, користується послугами, певними роботами підприємств, що є юридичними особами. Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, які зобов'язані здійснювати отримання та внесення в бюджет податку, що сплачується покупцем. Таким чином справжнім платником податку на додану вартість є покупець (споживач).

Крім того, доцільно визнати об'єктами оподаткування лише ті операції з продажу товарів, робіт, послуг, що здійснюються на території нашої країни як резидентами, так і нерезидентами. Ввезення (пересилання) товарів на територію України нерезидентами для використання на виробничі цілі доцільно обкладати лише митом за встановленими в законодавчому порядку ставками. Якщо ці товари будуть використані для власного споживання або продані, то їх вартість має обкладатися ПДВ. При цьому перелік об'єктів оподаткування може бути згрупований за принципом, вказаним у затвердженому Міністерством фінансів України "Плані рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ".

Аналізуючи зміст Закону "Про податок на додану вартість", здобувач дійшов висновку, що підприємства (юридичні особи), по суті, є посередниками при сплаті ПДВ і одночасно кредиторами. Кредитними коштами держава користується в межах податкового періоду (від одного до трьох місяців), який вибрав платник податку.

При запровадженні змін до Закону "Про податок на додану вартість" можна зберегти діючу практику надання державі кредиту юридичними особами, який названо податковим кредитом, але з окремими поправками. А саме: по-перше, кредитором має бути підприємство, яке реалізує товари (роботи, послуги), а не покупець; по-друге, до надання кредиту державі доцільно залучити лише переважно платоспроможні підприємства; по-третє, термін погашення кредитів треба визначити в межах звітного податкового періоду; по-четверте, погашення наданого кредиту може здійснюватись державою шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кредитора або шляхом заліку, тобто зменшення його податкового зобов'язання. Автором розроблена і запропонована нова форма декларації податку на додану вартість, а також розрахунку підприємств з державою щодо податкового кредиту.

В Курсовій роботі проведено аналіз впливу податків на результати фінансово-господарської діяльності підприємств. Аналіз показників фінансово-господарської діяльності підприємств Закарпатської області показав, що частка податків у їх виручці від реалізації продукції становить від 16% до 35% і має тенденцію до зростання (відповідно із збільшенням розміру виручки від реалізації продукції). Така жорстка податкова політика держави не тільки не сприяє фінансовій стабілізації економіки України, а й зумовлює значною мірою падіння виробництва, загострює проблеми фінансового стану навіть платоспроможних підприємств.

Особливу увагу приділено питанням організації контролю за справлянням податку на прибуток підприємств. Автором встановлено, що основна мета податкового контролю полягає у виявленні відхилень від регламентованих законами України норм. В період проведення перевірок достовірності відображення в обліку прибутку від реалізації продукції запропоновано складати товарний баланс готової продукції власного виробництва. Ця інформація сприятиме дієвості контролю за рухом готової продукції, що є гарантією більш точного і повного визначення доходів (виручки) від реалізації продукції. Необхідність складання товарного балансу обумовлена тим, що надходження готової продукції можуть бути різні: безпосередньо з виробництва, дооцінка готової продукції, повернення покупцями, тощо. Водночас і вибуття готової продукції може відбуватися з різних причин: відвантаження покупцям, уцінка продукції, списання браку, погашення зобов'язань, відпуск продукції на інвестиційні цілі. Таким чином зазначені зміни дають можливість визначити реальну вартість реалізованої продукції.

В процесі проведення аналізу витрат на виробництво підприємств Донецької області я дійшов висновку, що для отримання достовірних даних щодо собівартості продукції і зменшення збиткових виробництв необхідно передбачити законодавчими і нормативними актами складання планових калькуляцій на підприємствах і поставити в обов'язок податковим органам здійснювати контроль за формуванням собівартості продукції.

Проведеними податковими органами перевірками правильності відшкодування вхідного ПДВ встановлено, що на окремих підприємствах, які здійснюють відвантаження продукції на експорт, суми податкового кредиту значно перевищують суми податкового зобов'язання, що призводить до збільшення виплат із бюджету.

З метою ліквідації таких перекосів здобувач пропонує суми податкового кредиту щодо продукції, відвантаженої на експорт, відносити на валові витрати виробництва, а не відшкодовувати із бюджету, як це передбачено законодавчими актами. При цьому право на віднесення податкового кредиту на валові витрати виробництва повинно бути підтверджено відповідними документами, а саме: наявністю митної декларації про відвантаження продукції на експорт, копії платіжних доручень, завірених банком, про розрахунки за придбаний товар.

Ми вважаємо, що діючі методичні вказівки щодо організації і проведення контролю за дотриманням платниками податків законодавства з оподаткування є недосконалими. Зокрема, основна увага в них приділяється тому, що перевіряти, і недостатня тому, як перевіряти. Методичні рекомендації подаються у формі переказу окремих норм законів та інших нормативних актів з оподаткування. Такі методичні рекомендації не надають ефективної допомоги працівнику, що здійснює перевірку.

З метою підвищення ефективності системи податкового контролю за справлянням податку на додану вартість і податку на прибуток дисертант пропонує:

- ліквідувати податковий облік і відповідно всі методичні рекомендації, пов'язані з ним, перш за все, щодо контролю оподаткування прибутку підприємств;

- визначення виручки від реалізації продукції розпочинати з перевірки достовірності даних товарного балансу, який наводиться в декларації, запропонованої здобувачем;

- для виявлення випуску неврахованої продукції необхідно перевіряти витрати виробничих запасів на оприбутковану продукцію в межах норм з обов'язковим виявленням причин відхилень;

- для встановлення вірогідної суми доходу (виручки) від реалізації продукції, яка не була взята на облік, тобто виготовлялась і реалізувалась в сфері тіньової економіки, контролюючі органи повинні застосовувати непрямі методи перевірки визначення бази оподаткування.

Що стосується форм і методів контролю розрахунків щодо податкового кредиту, то доцільно піддати контролю такі питання: правильність визначення бази, з якої нараховується податковий кредит, правильність нарахування і своєчасність сплати самого кредиту.

Висновки

В Курсовій роботі розкриті теоретичні засади оподаткування підприємств, його формування, становлення і розвиток в Україні в контексті вдосконалення механізмів стягнення ПДВ і податку на прибуток, підвищення ефективності податкового контролю, що дало змогу по-новому розв'язати актуальні народногосподарські питання, які є сьогодні досить важливими для фінансової теорії і практики.

Також визначено сутність та основні види фінансових відносин підприємств.

Визначено, що при оподаткуванні прибутку підприємницьких структур необхідно ввести прогресивну шкалу оподаткування прибутку підприємств в залежності від розміру абсолютної суми прибутку і рівня рентабельності продукції. Податок на прибуток від інших надходжень пропонується встановити за єдиною ставкою, яка може (при необхідності) зменшуватись або збільшуватись в законодавчому порядку один раз на рік при затвердженні бюджету на наступний календарний рік.

Проаналізовано ефективність фінансової діяльності акціонерного товариства

Також запропоновано вхідний податок на додану вартість нараховувати з метою відшкодування лише на ту частину матеріальних цінностей, яка використана підприємством на виготовлення продукції у звітному періоді. При цьому сплата податку на додану вартість повинна здійснюватись не за першою подією, а після надходження грошових коштів на поточний рахунок платника податку за відвантажену продукцію.

Розглянуті також різноманітні аспекти державного регулювання фінансових відносин підприємств з державою.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. // Галицькі контракти. - 1999. - №36

2. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 17 червня 1999 р. //Галицькі контракти. - 1999. - № 38

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. „Загальні вимоги до фінансової звітності”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. „Баланс”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3. „Звіт про фінансові результати”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4. „Звіт про рух грошових коштів”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5. „Звіт про власний капітал”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32

8. Антикризисное управление: от банкротства - к финансовому оздоровлению/ Под ред. Г.П. Иванова. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 2005.

9. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. - М.: Финансы, 2007.

10. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2009.

11. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. - К., 2006.

12. Бланк И. А. Управление прибылью. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2009.

13. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. - К., 2007.

14. Давыдова Г.В., Беликов А.Ю. Методика количественной оценки риска банкротства предприятий // Управление риском, 2009 г., № 3

15. Ефимова О. В. Финансовый анализ. - М., 2006.

16. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном // Економіка, фінанси, право. - 2009. - №5

17. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2005

18. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. - М.: Финансы и статистика, 2000

19. Крутик О. Б. Основы финансовой деятельности предприятия. - СПб, 2006.

20. Маркарьян Э.А., Герасименко, Г.П. "Финансовый анализ" - М.: "ПРИОР", 2007 г.

21. Павлова Л. Н. Финансы предприятия. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

22. Родионова В. М., Федотова М. А. Финансовая устойчивость предприятий в условиях инфляции. - М.: Перспектива, 2005.

23. Руководство по кредитному менеджменту: Пер. с англ. / Под ред. Б. Эдвардса. - М.: ИНФРА-М, 2008.

24. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Учеб. пособие. -Минск; М.: ИП "Экоперспектива", 2008.

25. Скоун Т. “Управленческий учет”/Пер. с англ. под редакцией Н.Д. Эриашвили. - Аудит, ЮНИТИ, 2007.

26. Стрекалов О.Б., Зарипов Э.Р. Кризисы в организации и управление проектами: Учебное пособие. - Казань: Казан. гос. технол. ун-т, 2000

27. Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов/ Г.З. Базаров, С.Г. Беляев, Л.П. Белых и др.; Под ред. С.Г. Беляева и В.И. Кошкина. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 2005

28. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2008.

Додатки

Рецензія на курсову роботу на тему:

«_____________________________________________________________________________________________________________________________»

студента(ки) ____ курсу групи _________ ___________ форми навчання

____________________________________________________________

^(П.І.Б.)

Науковий керівник ___________________________________________

^{(посада, П.І.Б.)}

Отчет о финансовых результатах

Размещено на Allbest.ru