Аналіз джерел формування фінансових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий аналіз»

на тему:

«Аналіз джерел формування фінансових ресурсів»

Виконала: студентка групи БФ-11

Перевалова Наталія Віталіївна

Керівник:

Чаленко Надія Володимирівна

Київ - 2015

ЗМІСТ

ресурс фінансовий стійкість підприємство

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДИНАМІКИ СКЛАДУ ТА СТРУКТУР ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

1.1 Сутність джерел фінансових ресурсів

1.2 Основні напрями аналізу джерел фінансових ресурсів

1.3 Методика оцінки ефективності формування фінансових ресурсів підприємства та оптимізація їх структури

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ДИНАМІКИ СКЛАДУ ТА СТРУКТУР ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

2.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ «Український Земельний Кадастр»

2.2 Аналіз капіталу підприємства

2.2.1 Горизонтальний і вертикальний аналіз пасивів

2.2.2 Аналіз ефективності використання капіталу

2.2.3 Аналіз фінансової стійкості

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТОВ «Український Земельний Кадастр»

3.1 Оптимізація показників фінансової стійкості

3.2Оптимізація ефективності використання капіталу

3.3 Шляхи підвищення прибутковості підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

На сучасному етапі розвитку дедалі вагомого значення набуває управління фінансовою системою підприємства, оскільки без фінансових ресурсів неможливі функціонування і розвиток підприємства. Актуальними на разі є дослідження щодо визначення обсягів фінансових ресурсів у розрізі їх потреби на підприємстві, розроблення механізмів формування та ефективного їх використання, пошуку методів і моделей сучасної оцінки формування та раціонального використання зазначених ресурсів. Управління фінансовими ресурсами підприємства має будуватися таким чином, щоб підприємство могло провадити виробничу діяльність, отримувати прибуток, достатній для виконання своїх зобов'язань перед бюджетом, кредиторами, партнерами й постачальниками, для оновлення і розширення своєї діяльності. Іншими словами, управління фінансовими ресурсами повинно забезпечити стійке фінансове становище підприємства, його ліквідність і рентабельність. Визначальним вихідними моментом при цьому є раціональність формування та оцінки можливих фінансових ресурсів, що важливо в умовах інноваційного розвитку[5].

Фінансові ресурси підприємства - це сукупність власних і залучених ззовні грошових коштів та їх еквівалентів, що змінюються у процесі господарського кругообігу та призначені для фінансування діяльності підприємства як у фондовій, так і не фондовій формах, а також спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї та отримання прибутку.

Оцінка можливих фінансових ресурсів необхідна під час їх формування, а також використання, особливо в сучасних умовах господарювання. Уміле розпорядження фінансовими ресурсами та ефективне їх використання дають можливість підприємству поліпшити свій майновий стан.

Вагомий внесок у розвиток теорії та практики організації управління фінансовими ресурсами підприємств зробили такі вчені, як: А.М. Александров, А.В. Базилюк, І.Т.Балабанов, О.І. Барановський, А.М. Бірман, І.А. Бланк, З.С. Варналій, В.В. Ковальов, М.Я. Коробов, К.В. Павлюк, М.А. Пессель, А.М. Поддєрьогін, Г.Б. Поляк, В.К. Сенчагов, К.С. Стоянова, М.І. Ткачук, М.І. Туган-Барановський, Р.Н. Холт, І.П. Хомініч, С.М. Циганков, М.С. Шумов, М.П. Яснопольський ті інші[10].

Метою курсової роботи є теоретичне дослідження, розробка інструментарію та удосконалення методичних підходів до оцінки джерел фінансових ресурсів підприємства.

Відповідно до визначеної мети в роботі поставлено такі завдання:

- визначити сутність джерел фінансових ресурсів;

- визначити основні напрямки аналізу джерел фінансових ресурсів;

- визначити методику оцінки ефективності формування фінансових ресурсів підприємства та оптимізація їх структури;

- визначити основну характеристику діяльності базового підприємства;

- проаналізувати капітал підприємства;

- розробити рекомендації щодо оцінки джерел фінансових ресурсів підприємства.

Предмет дослідження - економічна оцінка та методичне забезпечення оцінки джерел фінансових ресурсів підприємств.

Об'єкт дослідження - джерела фінансових ресурсів ТОВ «Украънський Земельний Кадастр»

Для вирішення поставлених у роботі завдань було використано загальнонаукові й прикладні методи дослідження: методи групування та порівняння ,системний аналіз,ситуаційний аналіз , економіко-математичне моделювання; системний аналіз і метод групування.

Структурно курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДИНАМІКИ СКЛАДУ ТА СТРУКТУР ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

1.1 Сутність джерел фінансових ресурсів

Фінансові ресурси підприємства - це сукупність власних і залучених ззовні грошових коштів та їх еквівалентів, що змінюються у процесі господарського кругообігу та призначені для фінансування діяльності підприємства як у фондовій, так і не фондовій формах, а також спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї та отримання прибутку.

У пасиві балансу відображаються власні джерела фінансування активів, а також зобов'язання підприємства за кредитами, позиками, кредиторською заборгованістю. Таким чином, пасив містить інформацію про обсяг коштів, залучених підприємством в обіг з різних джерел. Пасиви розміщуються в міру зростання терміновості виконання зобов'язань.

Зобов'язання - це поточна заборгованість підприємства іншим юридичним та фізичним особам, що виникла внаслідок здійснення в минулому господарських операцій і погашення якої в майбутньому призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди. Зобов'язання перед власниками становлять постійну частину пасиву балансу, яка не підлягає погашенню, доки підприємство функціонує. Залежно від термінів погашення, зобов'язання перед третіми особами бувають довгостроковими та короткостроковими[17].

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств велике значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств, а висока питома вага залучених та позикових коштів ускладнює їхню фінансову діяльність. Тому в кожному конкретному випадку слід докладно враховувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів. Проаналізуємо класифікацію структури джерел фінансових ресурсів із погляду різних учених. Так, В. М. Родіонова для виявлення впливу окремих інструментів фінансового забезпечення пропонує класифікувати основні джерела фінансових ресурсів на власні й запозичені. Дослідження вважає, що власні джерела можуть бути сформовані за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел. До фінансових ресурсів, сформованих за рахунок зовнішніх джерел, автор зараховує кошти засновників, додатковий пайовий та акціонерний капітали, кошти, що надходять у порядку перерозподілу. До фінансових ресурсів, сформованих за рахунок внутрішніх джерел, належать: нерозподілений прибуток, резервні фонди, амортизаційні відрахування та цільові надходження. Запозичені джерела також можуть бути сформовані за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел. Зовнішні джерела - це довгострокові та короткострокові кредити, випуск облігацій, фінансовий лізинг. До внутрішніх джерел автор зараховує внутрішню кредиторську заборгованість та відстрочену податкову й інші види заборгованості[14].

На думку О. С. Філімоненкова, джерела фінансових ресурсів залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, під час створення державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищих органів управління, коштів інших аналогічних підприємств у процесі їхньої реорганізації тощо. Під час створення колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. До власних джерел автор зараховує ту частину капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування з нього зобов'язань. Позичені кошти, на думку автора, - це кошти, які отримує підприємство на певний термін, за оплату й на умовах повернення. Залучені кошти - це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно є в обігу[14].

Оскільки формування фінансових ресурсів підприємства відбувається за рахунок залучених або запозичених коштів у держави, юридичних та фізичних осіб, це викликає певні зобов'язання перед конкретними власниками в майбутньому. На нашу думку, зобов'язання ? це сума грошових коштів, яка має бути сплачена на певну дату згодом. До них включають довгострокові позики, банківські овердрафти й борги постачальникам.

Власний капітал складається зі статутного капіталу, додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку та резервного капіталу, тобто це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення вносять його засновники[14].

Основною частиною власного капіталу й основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства є статутний капітал. Статутний капітал - це сума капіталу, яку підприємства виділяють для початку діяльності. Статутний капітал - матеріальна базою (джерело) для виробничої діяльності підприємства при його заснуванні. Інакше кажучи, статутний капітал ? це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників до капіталу підприємства. Інші складові частини власного капіталу формуються та використовуються підприємством на власний розсуд. Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств, уважає А. М. Поддєрьогін, є власні та залучені кошти. До власних джерел належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених - отримані кредити, пайові й інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку. Учений уважає, що з переходом на ринкові умови господарювання виникає потреба в нових підходах до формування фінансових ресурсів, оскільки важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим й іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу, збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань і позичкових коштів. Що ж до структури фінансових ресурсів підприємств, то автор звертає увагу на те, що у процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел, тому що підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств[14].

Дещо інакшу схему формування фінансових ресурсів пропонують В. М. Гриньова і В. О. Коюда. Під джерелами формування фінансових ресурсів автори розглядають власні й залучені кошти підприємства. Вони вважають, що формування фінансових ресурсів відбувається в момент заснування підприємства, коли утворюється статутний капітал, який показує розмір основних й оборотних коштів, інвестованих у процесі виробництва. У подальшому фінансові ресурси формуються головно за рахунок власних джерел: прибутку й амортизаційних відрахувань. Поряд із ними джерелами фінансових ресурсів виступають також виторг від реалізації вибулого майна; різні цільові надходження; виторг від вибуття оборотних коштів, продаж цінних паперів певного підприємства, сплата страхового відшкодування страховою компанією, асоціацією, концерном, фінансово-промисловими групами й галузевою структурою, до якої вони можуть входити й ін. П. І. Вахрін, А. С. Нешитой поділяють джерела фінансових ресурсів на власні й залучені. До власних належать доходи підприємства та грошові фонди, а до залучених - бюджетні субсидії, кредити банків й організацій, страхові відшкодування. І. Т Балабанов конкретно не розмежовує джерела фінансових ресурсів, а поділяє їх на власні та чужі, до яких зараховує прибуток, амортизаційні відрахування, кредиторську заборгованість, кошти, отримані від продажу цінних паперів, кредити та позики, пайові й інші внески членів трудового колективу, юридичних та фізичних осіб, інші надходження грошей. В. М Опарін дотримується нинішньої, більш узагальненої класифікації джерел фінансових ресурсів і поділяє їх на власні та зовнішні. О. Р. Романенко поділяє джерела формування фінансових ресурсів підприємства на створені за рахунок власних та прирівняних до власних грошових надходжень; мобілізовані на фінансовому ринку; ресурси, що надходять під час перерозподілу. В. В. Ковальов та Віт. В. Ковальов пропонують інші підходи до класифікації джерел фінансових ресурсів. Дослідники виділяють джерела коштів короткострокового призначення, до яких зараховують кредиторську заборгованість і короткострокові кредити та позики. Однією з класифікаційних груп джерел вони виділяють авансований капітал (довгострокові джерела), до якого зараховують власний капітал та довгострокові зобов'язання. На нашу думку, пропонована класифікація недостатньо чітко відображає складові частини фінансових ресурсів. П. Т. Саблук, М. Я. Дем'яненко та інші вчені достатньо широко аналізують складові частини внутрішніх (власних) джерел, але зовнішні джерела фінансових ресурсів трактують тільки з погляду залучених, а позичені джерела фінансових ресурсів зовсім не аналізують [3].

Найбільш прийнятною, на нашу думку, є класифікація А. М. Білоченко, який достатньо повно аналізує і внутрішні, і зовнішні джерела формування фінансових ресурсів. Але ми вважаємо, що такі джерела, як виручка від реалізації, неточно виражає внутрішні джерела, оскільки є узагальнюючим показником результатів роботи підприємства, безпосередньо не спрямовується на невідкладні витрати господарства, а підлягає подальшому розподілу.

1.2 Основні напрями аналізу джерел фінансових ресурсів

Структура джерел фінансових ресурсів підприємства оцінюється за допомогою трьох показників:

Коефіцієнт фінансової незалежності (коефіцієнт автономії, коефіцієнт власності) - розраховується як відношення власного капіталу до загального капіталу (валюти балансу);

Коефіцієнт фінансової залежності, який характеризує частку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення позикового капіталу до загального капіталу;

Коефіцієнт фінансового ризику, який розраховується як відношення позикового капіталу до власного.

Чим вищий рівень першого показника і нижче рівні другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Щодо співвідношення власного і позикового капіталу, то вчені-економісти по-різному підходять до оцінки його оптимальності (70:30, 60:40, 50:50). Загалом оптимальність структури капіталу залежить від конкретних умов господарювання підприємства.

Для тих підприємств, де коефіцієнт оборотності низький, плече фінансового важеля не повинно бути більше 0,5, а на підприємствах, де оборотність висока, цей показник може бути більше 1. Зростання коефіцієнта фінансової незалежності й зменшення коефіцієнтів фінансової залежності та фінансового ризику свідчить про більш стійкий фінансовий стан підприємства.

Основними напрямами аналізу капіталу є:

Горизонтальний;

Вертикальний (аналіз структури);

Порівняльний (порівняльний аналіз капіталу підприємства середньогалузевого з рентабельністю конкурентів, з оптимальними значеннями, із запланованими);

Коефіцієнтний аналіз - коефіцієнти оборотності капіталу та рентабельності.

1.3 Методика оцінки ефективності формування фінансових ресурсів підприємства та оптимізація їх структури

Методика аналізу капіталу:

Загальний аналіз стану та динаміки капіталу (проводиться за п'ятьма розділами пасивів);

Аналіз власного оборотного капіталу;

Детальний аналіз власного та окремо позичкового капіталу;

Аналіз матричного балансу

Аналіз ефективності використання капіталу та побудови багатофакторних моделей оборотності капіталу.

Надзвичайно важливим питання для підприємства України є оптимізація структури капіталу, тобто досягнення такого співвідношення між власним та позиковим капіталом, при якому забезпечується найефективніша пропорційність між дохідністю та фінансовою стійкістю підприємства[15].

У господарській практиці відсутній єдиний рецепт раціонального співвідношення власного і позикового капталу. Однак існує низка об'єктивних і суб'єктивних факторів, врахування дії яких дає можливість цілеспрямовано формувати таку структуру капіталу, яка забезпечує умови найбільш ефективного його використання підприємством. Серед цих факторів можна виділити:

Галузеві особливості діяльності підприємства, які визначають структуру активів та їх ліквідність;

Рівень ділової активності підприємства (при зменшення періоду тривалості операційного циклу існує більше можливостей для використання залученого капіталу);

Стадія життєвого циклу підприємства (підприємство, яке перебуває на ранній стадії життєвого циклу і випускає конкурентоспроможну продукцію, може фінансувати свою діяльність переважно позиковим капіталом, на стадії зрілості - більшою мірою власним капіталом);

Кон'юнктура товарного і фінансового ринків (чим вона стабільніша, тим використання позикового капіталу є безпечнішим. При зворотній ситуації спостерігається падіння обсягів реалізації продукції, що зумовлює зменшення обсягів залучення позикового капіталу);

Високий рівень дохідності діяльності, що дає можливість підприємству за рахунок капіталізації одержаного прибутку скоротити використання позикового капіталу.

Сьогодні основними методичними підходами до вирішення завдання оптимізації структури капіталу є:

Управління величиною ефекту фінансового левериджу;

Забезпечення мінімальної вартості залучення капіталу;

Формування політики фінансування активів з урахуванням вартості, ризиків ті термінів залучення капіталу.

При застосування першого методичного підходу слід пам'ятати, що фінансовий леверидж - це використання підприємством позикового капіталу, яке впливає на зміну дохідності власного капіталу і дає підприємству можливість одержати додатковий прибуток на власний капітал. Показник, який відображає рівень додаткового прибутку на власний капітал за різних варіантів структури капіталу, вважається ефектом фінансового левериджу.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансового ризику та термінів залучення капіталу пов'язана з вибором найбільш дешевих джерел фінансування активів підприємства. Варто зазначити, що можна застосовувати три різних підходи до фінансування різних груп активів за рахунок капіталу, а саме:

* консервативний, який передбачає використання власного капіталу і довгострокових зобов'язань для формування необоротних активів та половини змінної частини оборотних активів. Перевагою цього підходу є забезпечення мінімального ризику, так як короткострокові зобов'язання використовуються у незначних обсягах для формування змінної частини оборотних активів. У той же час така політика фінансування дуже обтяжлива для підприємства у зв'язку з високою вартістю капіталу, що використовується. Крім того, вона передбачає витрати, пов'язані з неповним використанням залученого довгострокового капіталу в періоди зменшення і змінної частини оборотних активів;

* агресивний підхід, спрямований на використання власного капіталу та довгострокових зобов'язань лише для фінансування необоротних активів. Оборотні активи у повному обсязі формуються за рахунок короткострокових зобов'язань. Ця політика фінансування активів забезпечує найнижчу вартість капіталу підприємства, проте вона обмежена занадто високим ризиком можливості втрати або недостатності капіталу;

* компромісний підхід, який передбачає фінансування необоротних активів та постійної частини оборотних активів за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов'язань. При цьому змінна частина оборотних активів фінансується короткостроковими зобов'язаннями. Така політика залучення джерел дає змогу досягти компромісу між вартістю капіталу та ризиком його втрати[14].

На початку діяльності підприємство функціонує тільки за рахунок власних фінансових ресурсів. У подальшому на підставі обраного цільового орієнтира розвитку керівництво починає акумулювати позичені кошти з метою забезпечення розвитку підприємства. При цьому залучення позикових фінансових ресурсів буде тривати доти, доки рентабельність діяльності підприємства дасть змогу сплачувати відсотки за користування кредитами.

Основні етапи подібного циклу мають такий вигляд:

1. Підприємство залучає додаткові позичені кошти до того часу, поки це е прибутковим (з урахуванням відсоткових виплат) і поки в нього існує така можливість. Якщо прибуток підприємства перевищує відсоткові платежі, то наявна вигода розвиватися за рахунок позикових фінансових ресурсів. Якщо прибуток е меншим від відсоткових платежів, то господарюючий суб'єкт зазнаватиме збитків і залучення додаткових позичених коштів знизить вартість підприємства.

2. Після досягнення того стану, коли підприємство не може віднайти позикові кошти за прийнятною ціною (що свідчить про перевантаженість підприємства боргами порівняно з величиною власного капіталу), підприємство має збільшувати суму власного капіталу. Сума зростання власного капіталу має бути такою, щоб підвищити рівень кредитоспроможності підприємства і тим самим повернути вартість пропонованих йому позикових коштів на попередній рівень.

3. У подальшому підприємство знову може розвиватись за рахунок позикових коштів, поки не дійде того стану, коли не матиме можливості заплатити за вартість позикових ресурсів. Такий цикл повторюється.

Наведена схема формування джерел фінансових ресурсів підприємства передбачає, що підприємство переходить до наступного кроку тальки тоді, коли вичерпані всі можливості попереднього. Тобто, підприємство не намагається збільшувати свої боргові зобов'язання, істотно збільшуючи тим самим їх вартість, з таких причин:

- по-перше, зростання вартості позикових коштів, а отже, збільшення платежів в за користування позиковими ресурсами негативно позначиться на вартості всього підприємства;

- по-друге, використавши всю доступну суму позикових ресурсів, підприємство, якщо йому будуть потрібні додаткові кошти для реалізації інвестиційних можливостей, ризикує опинитись у ситуації нестачі коштів.

Саме з цих причин підприємство не повинно допускати істотного збільшення ціни використовуваних позикових коштів і переходити до стадії збільшення власного капіталу, не очікуючи, поки загальна сума платежів за використання позикових фінансових ресурсів наблизиться до розміру чистого прибутку[15].



РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ДИНАМІКИ СКЛАДУ ТА СТРУКТУР ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності ТОВ «Український Земельний Кадастр»

ТОВ "Український Земельний Кадастр" -це колектив висококваліфікованих спеціалістів, до складу яких входять землевпорядники, геодезисти, оцінювачі, юристи, які виконуют свою роботу зі старанністю та відповідальністю.

Орієнтовний перелік послуг (робіт), що надаються у галузі землеустрою та оцінки:

Виготовлення документації із землеустрою:

загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;

схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів;

технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;

спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання;

технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

виготовлення обмінних файлів формату XML для присвоєння кадастрового номера;

топографічна зйомка (масштаби 1:500 - 1:5000) та її оновлення;

кадастрова зйомка (визначення та відновлення меж земельної ділянки, встановлення меж земельних ділянок на місцевості (в натурі));

виготовлення схем, кадастрових планів;

та багато іншого.

Напрями оціночної діяльності:

експертна оцінка земельних ділянок та рецензування звітів про експертні оцінку;

оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.

Документація, яка розробляється, повністю відповідає чинному законодавству та нормам і порядкам, які діють в землевпорядної та оціночної галузях.

Фахівці ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР" готові прийти Вам на допомогу у найскладнішій ситуації. Це надійні партнери в щоденній роботі з кожним клієнтом, на принципах високопрофесійного і взаємовигідного співробітництва.

2.2 Аналіз капіталу підприємства

Капітал - це кошти, якими володіє підприємство для здійснення своєї діяльності, з метою отримання прибутку.

Основною метою формування капіталу є забезпечення потреб підприємства у придбанні активів та оптимізації його структури з точки зору забезпечення умов ефективності його використання. Для досягнення даної мети, процес формування капіталу відбувається за такими принципами:

Врахування перспектив розвитку підприємства (бізнес-проекти, інвестиції);

Забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу, обсягу активів, які підприємство має на меті сформувати;

Забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції ефективного його функціонування;

Забезпечення мінімальних витрат по формуванню капіталу з різних джерел;

Забезпечення ефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності.

Основними формами аналізу капіталу підприємства є:

За об'єктами дослідження:

Аналіз формування;

Аналіз використання ;

За ступенем деталізації:

Аналіз формування та використання по підприємству в цілому;

Аналіз формування та використання по виду діяльності;

Аналіз формування та використання по окремим підрозділам.

За періодами проведення:

Оперативний аналіз капіталу;

Ретроспективний аналіз капіталу;

Прогнозний аналіз капіталу.

2.2.1 Горизонтальний і вертикальний аналіз пасивів

Таблиця 1.

Горизонтальний і вертикальний аналіз пасивів

	31.12.2013	31.12.2012
Структура пасивів підприємства
	тис. грн.	% до майна	тис. грн.	% до майна
I.Власний капітал
Статутний капітал	43242	2,89	43242	2,99
Інший додатковий капітал	557968	37,28	549401	37,98
Резервний капітал	3154	0,21	2190	0,15
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-474341	-31,69	-478700	-33,09
Усього за розділом І	130023	8,68	116133	8,03
II.Забезпечення наступних витрат і платежів	9559	0,64	9785	0,68
III. Довгострокові зобов'язання	969623	64,78	1108552	76,6
IV. Поточні зобов'язання:
Короткострокові кредити банків	24322	1,062	15000	1,04
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	30836	2,06	22459	1,55
Поточні зобов'язання за розрахунками:	195728	13,08	165564	11,44
Усього за розділом ІV	387398	25,88	212141	14,66
V.Доходи майбутніх періодів	0	0	0	0
Баланс	1496603	100	1446611	100

Провівши горизонтальний та вертикальний аналіз капіталу підприємства, можна помітити, що, по-перше, частка власного капіталу у всіх пасивах є менше 50%, що є негативним результатом і свідчить про залежність підприємства від позичкових коштів. Малим є розмір резервного капіталу, що створюється для покриття збитків та погашення заборгованості. Існуючий розмір резервного капіталу дозволяє говорити про те, що підприємство не зможе за рахунок нього погасити збитки. Крім того, підприємство зазнає збитків, що можна помітити з достатньо значного непокритого збитку. І хоча розмір збитків з роками зменшується, він все одно не дозволяє підприємству розвиватись швидкими темпами. У 2013 році відбулось зменшення розмірів банківського кредитування. Зменшується розмір кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, що означає, що підприємство стало більш сумлінно ставитись до розрахунків з постачальниками. Крім того, постачальники теж відчули наслідки кризи і почали зменшувати розмір та термін комерційного кредиту.

Коефіцієнт автономії (незалежності) або коефіцієнт концентрації власного капіталу

Коефіцієнт автономії= власний капітал \ пасиви

Коефіцієнт автономії= (2.1)

У 2012 році:

У 2013 році:

Даний показник характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних акивів. Даний коефіцієнт у 2013 році дорівнює 9,33%, що недостатньо, оскільки підприємство вважається фінансово стійким за умови, що частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів становить не менше 50%.

Показник фінансової залежності:

Показник фінансової залежності=Пасиви/Власний капітал

(2.2)

У 2012 році=

У 2013 році=

Даний коефіцієнт показує, скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу.Позитивним напрямом змін є зменшення, нормативне значення Кф.з=2.Ми бачимо,що на даному підприємстві коефіцієнт фінансової залежності зменшується у 2013 році відносно 2012 року, що є перспективною тенденцією. Таке зменшення відбувається за рахунок зменшення пасиву та зростання власного капіталу. Проте,не дивлячись на це, значення таки перевищує норму 2. Проте є всі можливості для того,щоб у майбутньому він таки досяг норми.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів = Залучені кошти / Власний капітал

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів =

= (2.3)

У 2012 році =

У 2013 році=

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки. Ми бачимо,що у 2013 році даний коефіцієнт зменшується і дорівнює 9,72,що означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 9,72 грн позичкового капіталу, що є достатньо високим значенням і потребує втручання в політику формування капіталу.

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів = =ВОК / Запаси

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів =

= (2.4)

У 2012 році =

У 2013 році =Даний коефіцієнт показує, наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних коштів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. Отже, у 2013 році даний показник є достатньо низьким і є негативною перспективою в майбутньому.

Коефіцієнт мобільності = (2.5)

У 2012 році:

У 2013 році:

Даний коефіцієнт показує скільки обігових коштів припадає на одиницю необігових (характеризує потенційну можливість перетворення активів у ліквідні кошти). Даний коефіцієнт значно перевищує рекомендований рівень 0,5 і свідчить про те, що на одиницю необігових коштів припадає 1 одиниця обігових коштів, що характеризує значну потенційну можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Певне зменшення даного коефіцієнту у 2013 році пов'язано зі зменшенням оборотних коштів.

Коефіцієнт маневреності Власного капіталу = ВОК / Власний капітал

Коефіцієнт маневреності = (2.6)

У 2012 році =

У 2013 році =

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку - капіталізовано. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив - 0,4 ... 0,6). Ми бачимо, що у 2013 році значення цього показника є достатньо високим, що є негативним, крім того відбувається певне падіння відносно 2012 року. Тенденція до збільшення показника є негативною і вимагає втручання в фінансову політику підприємства.

Коефіцієнт виробничих фондів = Виробничі фонди / активи

Коефіцієнт виробничих фондів = (2.7)

У 2012 році =

У 2013 році =

Даний показник характеризує частку основних засобів, запасів та незавершеного виробництва в Активах. Нормативом вважається значення більше, ніж 0,5. У даному випадку підприємство має коефіцієнт виробничих фондів менший за рекомендований, що свідчить про недостатність виробничих фондів.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів = Довгострокові зобов'язання/(Довгострокові зобов'язання + Власний капітал) (2.8)

У 2012 році=1108552/1108552+116133=0,9052

У 2013 році=969623/969623+130023=0,8818

Даний коефіцієнт показує частку довгострокових позик у сукупних стабільних джерелах фінансування. Це означає залежність підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто його фінансову стійкість.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень = Довгострокові зобов'язання / Необоротні активи (2.9)

У 2012 році=1108552/709991=1,56

У 2013 році=969623/768680=1,26

Даний коефіцієнт показує, яка частка необоротних активів профінансована чужими коштами, тобто не належить підприємству. Показник розраховується, припустивши, що довгострокові позики використовуються для фінансування основних засобів, капітальних вкладень та інших необоротних активів. Як можна помітити, у 2012 і 2013 році ця частка є достатньо значною.

Коефіцієнт короткострокової заборгованості = Короткострокові зобов'язання / Зобов'язання

Коефіцієнт короткострокової заборгованості = (2.10)

У 2012 році =

У 2013 році =

Даний коефіцієнт характеризує фінансову стійкість підприємства, показуючи, яку частку всіх зобов'язань складають поточні зобов'язання. Позитивним напрямом змін є зменшення даного показника. На даному підприємстві збільшення частки термінових зобов'язань свідчить про часткову втрату фінансової стійкості.

Коефіцієнт автономії джерел формування запасів = ВОК / Підсумок основних джерел формування запасів

Коефіцієнт автономії джерел формування запасів =

= (2.11)

У 2012 році =

У 2013 році =

Даний коефіцієнт показує питому вагу власних обігових коштів у загальній сумі основних джерел формування запасів. Позитивним напрямом змін є зростання, але на даному підприємстві можна помітити зменшення цього коефіцієнту, що свідчить про тенденцію до зменшення частки власних обігових коштів у сумі джерел формування запасів та про зростання залежності підприємства від позичених джерел фінансування господарського кругообігу, і тому це оцінюють негативно. Таке зменшення відбувається в основному за рахунок зростання короткострокових кредитів банків.

Коефіцієнт кредиторської заборгованості = Кредиторська

заборгованість/Зобов'язання

Коефіцієнт кредиторської заборгованості =

= (2.12)

У 2012 році =

У 2013 році =

Даний коефіцієнт показує частку кредиторської заборгованості в загальній сумі зобов'язань. Позитивним напрямом змін є збільшення даного показника, що ми можемо спостерігати у 2013 році. Таке збільшення питомої ваги кредиторської заборгованості пов'язано безпосередньо зі збільшенням розміру самої кредиторської заборгованості. Збільшення даного коефіцієнту свідчить про зменшення фінансової стійкості підприємства.

Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю= Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість

Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю = (2.13)

У 2012 році =

У 2013 році =

За звітний період значення показника збільшилось. Бажано взагалі зменшувати абсолютні розміри як дебіторської, так і кредиторської заборгованості. Взагалі позитивним напрямом змін в умовах інфляції, є щоб дебіторська заборгованість зменшувалась, а кредиторська зростала, тобто, зростання даного показника, що ми можемо спостерігати у 2013 році відносно 2012 року.

2.2.2 Аналіз ефективності використання капіталу

Оборотність капіталу в днях = 360*K/V (2.14)

У 2012 році =

У 2013 році =

Даний показник характеризує кількість днів, упродовж яких капітал здійснює один оборот, проходячи всі фази. Позитивним напрямом змін є зменшення даного коефіцієнту. Таке зменшення ми можемо спостерігати у 2013 році відносно 2012 за рахунок зростання виручки. Отже,можна казати про зростання швидкості обертання капіталу, що свідчить про більш раціональну політику управління капіталом, проведену у 2013 році.

Оборотність капіталу в разах=V/K (2.15)

У 2012 році=

У 2013 році=

Даний показник характеризує кількість обертів, які проходить капітал на рік. Позитивним напрямом змін є збільшення даного показника, що свідчити про більшу мобільність капіталу, і можливість отримувати більший прибуток. Ми бачимо, що на даному підприємстві цей показник як раз зростає, тобто робить близько оберти на рік (у 2012 році-2,02), в основному за рахунок зростання виручки, що свідчить про більш ефективну політику управління капіталом, хоча все одно цей показник є достатньо низьким і дещо стримує розвиток підприємства.

Капіталомісткість = K/V (2.16)

У 2012 році=

У 2013 році=

За допомогою даного показника визначається вартість капіталу, яка припадає на одиницю виробленої продукції. Позитивним напрямом змін є зменшення даного показника, що означає зменшення частки капіталу,що припадає на одиницю продукції, і як наслідок, можливість виробництва більшого об'єму продукції за незмінної вартості капіталу. Ми бачимо, що на підприємстві спостерігається зменшення показника з 0,49 у 2012 до 0,42 у 2013 за рахунок зростання виручки.

Двофакторна модель

Оборотність капіталу в разах= V/BK*BK/K (2.17)

У 2012 році=*

У 2013 році=*

Даний показник характеризує кількість обертів, які проходить власний капітал на рік. Позитивним напрямом змін є збільшення даного показника, що свідчити про більшу мобільність власного капіталу і, як наслідок, можливість отримання більшого прибутку. Ми бачимо, що на даному підприємстві цей показник як раз зростає, тобто робить близько 2 обертів на рік (у 2012 році-2,02) в основному за рахунок зростання виручки, що свідчить про більш ефективну політику управління капіталом, хоча все одно цей показник є достатньо низьким і дещо стримує розвиток підприємства.

Оборотність Власного капіталу=V/BK (2.18)

У 2012 році=

У 2013 році=

Даний показник характеризує кількість обертів, які проходить власний капітал на рік. Позитивним напрямом змін є збільшення даного показника, що свідчити про більшу мобільність капіталу, і можливість отримувати більший прибуток. Ми бачимо, що на даному підприємстві цей показник як раз зростає, тобто робить близько 5 обертів на рік (у 2012 році-4), в основному за рахунок зростання виручки, що свідчить про більш ефективну політику управління власним капіталом.

Питома вага Власного капіталу у сукупному капіталі=ВК/К (2.19)

У 2013 році=

Даний показник характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел. Позитивним напрямом змін є збільшення показника, має бути > = 0,5. Ми бачимо, що на підприємстві даний показник нижче критичного рівня, що говорить про неспроможність підприємства виконати свої зобов'язання за рахунок власних коштів, його залежність від банківських та комерційних кредитів. При цьому,позитивним є той факт, що у 2013 році даний коефіцієнт значно зріс за рахунок зменшення сукупного капіталу, що дозволяє припустити, що за пару років автономність підприємства досягне норми.

Зміна оборотності сукупного капіталу за рахунок зміни оборотності власного капіталу = обор.ВК 2013*питома вага ВК 2012-обор.ВК 2012*питома вага ВК 2012. (2.20)

Зміна оборотності сукупного капіталу за рахунок зміни оборотності власного капіталу=14,22*0,17-12,12*0,17=0,36

Даний показник характеризує, який вплив на зміну оборотності капіталу в цілому має зміна власного капіталу. Ми бачимо,що на даному підприємстві змінна Власного капіталу має достатньо суттєвий вплив на зміну капіталу в цілому.

Зміна оборотності сукупного капіталу за рахунок зміни питомої ваги капіталу = обор.ВК 2013*питома вага ВК 2013-обор.ВК 2013*питому вагу ВК 2012 (2.21)

Зміна оборотності сукупного капіталу за рахунок зміни питомої ваги капіталу = 12,12*0,17-14,22*0,17 = -0,36

Даний показник характеризує, який вплив на зміну сукупного капіталу має зміна питомої ваги капіталу має зміна питомої ваги власного капіталу. Щодо даного підприємства, можна сказати, що зміна питомої ваги власного капіталу має дуже суттєвий вплив на зміну оборотності сукупного капіталу.

Провівши аналіз капіталу підприємства, можна сказати, що в цілому його стан є задовільним. Спостерігається зростання розміру та питомої ваги власного капіталу, зростає інший додатковий та резервний капітал. Позитивним є також зникнення довгострокових зобов'язань, зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та поточних зобов'язань за розрахунками. В межах норми знаходяться показники співвідношення залучених і власних коштів, коефіцієнт мобільності, коефіцієнт виробничих фондів. Також варто відзначити, що підприємство фінансує необоротні активи за рахунок власних коштів. Аналізуючи негативні моменти у діяльності підприємства, можна відзначити зростання розмірів банківського кредитування, низьке значення коефіцієнту автономності, що свідчить про неможливість підприємства повністю виконати зовнішні зобов'язання. Негативний вплив на господарську діяльність має низьке значення коефіцієнту маневреності власного капіталу. Також можна помітити, що на зміну оборотності сукупного капіталу найбільший вплив має зміна питомої ваги власного капіталу. Надаючи поради щодо покращення фінансового стану, варто відмітити необхідність зміни залучення коштів на короткостроковий період довгостроковими кредитами задля покращення фінансової незалежності та стійкості підприємства.

2.2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

1.Власні обігові кошти = Власний капітал + довгострокові зобов'язання - позаоборотні активи

Власні обігові кошти = Ф.1 (р.380+430+480) (2.22)

У 2012 році = 116133+9785+1108552=1234470

У 2013 році=130023+9559+969623=1109205

Даний коефіцієнт показує обігові активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань. Наявність ВК означає не лише здатність платити поточні борги, а можливість розширити виробництво. Негативним напрямом змін є зменшення цього показника. Ми бачимо,що у 2013 році відбувається зменшення цього коефіцієнту відносно 2012 року за рахунок зменшення оборотних активів, що свідчить про певне зменшення фінансової стійкості підприємства.

2. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами =

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами = (2.23)

У 2012 році = = -0,79

У 2013 році = = -0,86

Даний показник характеризує абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Позитивним напрямом змін є збільшення. Рекомендується значення: Кз.в.к > 0,1; Кз.в.к =0,2. Значення показника є достатньо низьким. Таке зменшення показника відбулось в основному за рахунок зменшення власних обігових коштів.

3. Маневреність робочого капіталу =

Маневреність робочого капіталу = (2.24)

У 2012 році = = 0,036

У 2013 році = =0,051

Даний коефіцієнт показує, частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами. Позитивним напрямом змін є зменшення; збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, в умовах інфляції - до залучення дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність підприємства. Ми бачимо,що на даному підприємстві як раз відбувається збільшення у 2013 році у порівнянні з 2012 роком. Таке збільшення даного показника зумовлено в основному більшою кількістю оборотних активів.

4. Маневреність власних обігових коштів =

Маневреність власних оборотних коштів = (2.25)

У 2012 році:

У 2013 році:

Даний показник показує частку абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах, забезпечує свободу фінансового маневру. Позитивною тенденцією є збільшення. У 2013 році відбувається зростання даного показника за рахунок зростання грошових коштів у іноземній валюті.

5. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів =

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів = (2.26)

У 2012 році = =-31,25

У 2013 році = = -35,99

Даний коефіцієнт показує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. Позитивним напрямом змін є збільшення цього показника. Ми бачимо низьке значення показника у 2012 році. У 2013 році відбувається зменшення через збільшення запасів, що є негативною тенденцією для підприємства, але при цьому значення показника є достатньо низьким, що свідчить про те, що запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів.

6. Коефіцієнт покриття запасів = (2.27)

Коефіцієнт покриття запасів =

У 2012 році = =31,77

У 2013 році = = 30,99

Даний коефіцієнт показує, скільки на одиницю коштів, що вкладені в запаси, припадає у сукупності власних коштів, довго- та короткострокових зобов'язань. Позитивним напрямом змін є зростання цього показника. Ми бачимо,що з кожним роком значення показника зменшується, що є негативною тенденцією. Це означає, що з кожним роком на одиницю коштів, що вкладені в запаси, припадає у сукупності все менше власних коштів, довго- та короткострокових зобов'язань. Таке зменшення пов'язано зі збільшенням запасів та зменшенням «нормальних» джерел покриття запасів.

Показник фінансової незалежності (автономії) = Власний капітал / Пасиви

Показник фінансової незалежності (автономії = (2.28)

У 2012 році:

У 2013 році:

Даний показник характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних акивів. Даний коефіцієнт у 2013 році дорівнює 9,3%, що недостатньо, оскільки підприємство вважається фінансово стійким за умови, що частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів становить не менше 50%.

Коефіцієнт фінансової залежності = Пасиви / Власний капітал (2.29)

Коефіцієнт фінансової залежності =

Даний коефіцієнт показує, скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу. Позитивним напрямом змін є зменшення, нормативне значення Кф.з=2. У даному випадку порахувати його неможливо за відсутності доходів майбутніх періодів.

Коефіцієнт маневреності Власного капіталу = ВОК / Власний капітал

Коефіцієнт маневреності Власного капіталу= (2.30)

У 2012 році=

У 2013 році=

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку - капіталізовано. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив - 0,4 ... 0,6). Ми бачимо, що у 2013 році значення цього показника є достатньо низьким, що є негативним, але відбувається певне підвищення відносно 2012 року. Тенденція до збільшення показника є позитивною, але все одно вимагає втручання в фінансову політику підприємства.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу = Позиковий капітал / Пасиви

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу = (2,31)

У 2012 році:

У 2013 році:

Даний коефіцієнт показує скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел. Позитивним напрямом змін є зменшення; згідно з вимогами до показника Кавт критичне значення Кп.к=<0,5. У 2013 році відбувається зменшення, що пов'язано із зменшенням поточних зобов'язань і є позитивним напрямком змін, але, не зважаючи на це, значення показника все одно залишається вищим за критичне значення.

11. Коефіцієнт фінансової стабільності = Власні кошти / Позикові кошти

Коефіцієнт фінансової стабільності = (2.32)

У 2012 році: = 0,09

У 2013 році: = 0,1

Даний коефіцієнт показує забезпеченість заборгованості власними коштами; перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства. нормативне значення Кф.с>1. Ми бачимо,що на даному підприємстві даний показник в декілька разів менший за норму, що свідчить про фінансову нестабільність підприємства та незабезпеченість заборгованості власними коштами.

12.Показник фінансового левериджу = Довгострокові зобов'язання / Власні кошти

Показник фінансового левериджу = (2.33)

У 2012 році = =8,81

У 2013 році = =6,95

Даний показник характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Збільшення Фл свідчить про підвищення фінансового ризику. Позитивним напрямом змін є зменшення; має бути Фл=<0,25. Ми бачимо, що у 2012 та у 2013 роках значення показника набагато більше рекомендованого, що свідчить про залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і великий фінансовий ризик.

13. Коефіцієнт фінансової стійкості =

Коефіцієнт фінансової стійкості = (2.34)

У 2012 році = = 0,85

У 2013 році = = 0,74

Коефіцієнт фінансової стійкості - Кф.с - що показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.

Провівши аналіз фінансової стійкості ми можемо зробити висновок про незадовільний стан фінансової стійкості на підприємстві.

Відбувається зменшення показника фінансової стійкості підприємства, це відбувається через зменшення оборотних активів. Також відбувається зменшення оборотних активів власними коштами, що свідчить про зменшення власних обігових коштів. Позитивним напрямом є збільшення показника маневреності робочого капіталу, що свідчить про збільшення платоспроможності підприємства. Відбувається збільшення маневреності власних оборотних коштів. Дуже низьким є коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів, що свідчить про те, що запаси мають найменшу ліквідність к складі оборотних активів.



РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТОВ «Український Земельний Кадастр»

3.1 Оптимізація показників фінансової стійкості

Слабким місцем за даною групою показників є маневреність робочого капіталу. Концентрація запасів у робочому капіталі складає близько 60%. Водночас підприємство конкурент концентрує у своєму робочому капіталі близько 38%. У даному випадку банальне зменшення виробничих запасів не призведе до якісних змін, а лише обумовить зміну структури робочого капіталу. Підприємству слід швидше використовувати виробничі запаси і перетворювати їх у грошові кошти. Нажаль такий розвиток мало імовірний із причини сезонності виробництва. Тому, слід вводити новий вид діяльності на підприємстві. Одним із варіантів такої діяльності є введення виробництва молочних продуктів. Це дозволить підприємству завантажувати свої виробничі потужності протягом всього року. Одночасно такі кроки у бік зміни виробничої структури дозволять мінімізувати вплив сезонності, збільшити інвестиційну привабливість підприємства, а також підвищать інвестиційну привабливість підприємства[13].

...