Аналіз джерел формування фінансових ресурсів

Нажаль впровадження додаткових виробництв вимагає великих за обсягом інвестицій. Тому на даному етапі, підприємству краще подбати про оптимізацію та максимізацію свого виробничого потенціалу відштовхуючись від сучасного стану справ на підприємстві.

Враховуючи високі показники фінансової стійкості, стабільності та автономії, підприємство має змогу залучити на довгостроковій основі близько 5000 тис. грн. і це не виведе вищеназвані показники за межі допустимого рівня. Таке вливання капіталу дозволило здійснити якісні зміни у структурі виробництва, проте низький рівень рентабельності не покриє видатки на сплату позикового відсотку і повернення тіла кредиту. Таким чином, для втілення інвестиційних проектів такого роду. Підприємству необхідний стратегічний інвестор, що зможе забезпечити вливання венчурного капіталу[16].

3.2 Оптимізація ефективності використання капіталу

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу - збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Підприємство повинно відслідковувати середньозважену вартість капіталу (середньозважена вартість капіталу визначається як сума добутків капіталу кожного виду на вартість капіталу цього виду) і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над середньозваженою вартістю капіталу.

Оптимізація капіталу - це вибір співвідношення часток власного капіталу і залученого капіталу, які будуть забезпечувати максимальний прибуток або максимальну ефективність. При оптимізації інвестиційного капіталу можливі наступні випадки:

інвестиційний проект або підприємство має постійну норму прибутку, тобто ефективність вкладених коштів не залежить від обсягу вкладень;

інвестиційний проект або підприємство має змінну норму прибутку, тобто при зміні обсягів суми вкладень змінюється процент прибутку, тобто виділяють засоби оптимізації зі змінною і постійною нормою прибутку.

Найбільш важливим, перспективним і майже необмеженим джерелом припливу капіталу може бути капіталізація підприємства на фондовому ринку, тобто надходження від продажу акцій. Сума надходжень враховується в фінансових результатах - у реінвестованому прибутку. Приплив капіталу з фондового ринку відображає успішність моделі господарювання і метою організаційно-економічної роботи[5].

3.3 Шляхи підвищення прибутковості підприємства

1. Планування. Якщо план із прибутку складено на належному рівні, професійно грамотно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається в його розпорядженні з метою створення фінансової бази для розвитку діяльності, необхідних витрат на розвиток соціальної сфери, матеріальне заохочення праці.

2. Якість продукції (товарів, робіт, послуг). Величина прибутку в основному залежить від попиту.

3. Резерви зростання. Постійний пошук невикористаних можливостей збільшення прибутку, що забезпечуватиме його зростання.

4. Ділова репутація. Одержувати додатковий прибуток і підвищити рентабельність підприємству дозволяє висока ділова репутація. Вчасне розрахування з постачальниками, якість та швидкість наданих товарів і послуг, прийнятна ціна - основні її показники.

Як уже підкреслювалося, основною метою діяльності підприємства є збільшення його прибутку (доходу). Загалом зростання прибутку може здійснюватися за такими основними чотир­ма напрямами: зростання цін, зниження виробничих витрат, удосконалення структури кінцевих продуктів, підвищення вартості кінцевих продуктів. Однак кожен з цих напрямів має безпосередній зв'язок з формуванням та функціонуванням виробничих витрат і зводиться до таких методів підвищення прибутковості виробництва крізь призму виробничих витрат:

1. Збільшення прибутку за незмінних постійних витрат. У цьому випадку можливі два шляхи. По-перше, підвищення прибутку за рахунок поліпшення організації господарства, зокрема шляхом упровадження нових організаційних форм господарювання, вдосконалення маркетингу, впровадження досягнень науково-технічного прогресу і т. ін. По-друге, зростання прибутку можна досягти за рахунок реструктуризації виробництва ѕ нарощування прибуткових галузей та видів продукції за відповідного скорочення менш прибуткових.

2. Підвищення прибутку за збільшення постійних витрат. Це означає абсолютне розширення виробництва за рахунок прибуткових галузей і видів продукції, впровадження нових технологій, підвищення якості продукції тощо.

3. Зростання рівня рентабельності господарювання за скорочення постійних витрат та незмінної суми прибутку. Виходячи з формули визначення рівня рентабельності, де чисельник позначає прибуток, а знаменник - виробничі витрати, певне зменшення знаменника за незмінного чисельника відповідно збільшить результативний показник. Досягти скорочення постійних витрат за незмінної абсолютної суми прибутку можна завдяки їх перегрупуванню за видами продукції, відповідно скоротивши й розширивши виробництво певних видів продукції.

4. Підвищення рівня рентабельності господарювання за зниження постійних витрат та абсолютної суми прибутку. Такий процес може відбуватися за умови, що темпи зниження постійних витрат перевищують темпи скорочення абсолютної суми прибутку[15].

Також можна застосувати інший метод максимізації прибутку:

1.Суворе дотримання укладених договорів на виконування робіт. Для підприємства важливо знайти замовників на виконування престижних і найбільш потрібних для ринку робіт.

2.Проведення масштабної та ефективної політики у галузі підготування персоналу, що є особливою формою вкладення капіталу.

3.Підвищення ефективної діяльності підприємства зі збуту продукції. Необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху обігових коштів, скороченню усіх видів запасів, досягати максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживачів.

4.Покращувати якість виконуємих робіт, що приведе до конкурентоспроможності та зацікавленості вибору підприємства замовниками робіт.

5.Також, не останнє місце займає збільшення обсягу виробництва виконуємих робіт шляхом більш повного використання виробничих потужностей підприємства.

6.Скорочення витрат на виробництво. шляхом збільшення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, обладнання.

7.Скорочення невиробничих витрат та виробничого браку.

8.Застосування сучасних механізованих та автоматизованих засобів для виконання робіт.

9.Розглянути та усунути причини появи перевитрачання фінансових ресурсів на комерційні витрати

10.Удосконалювати рекламну діяльність, збільшувати ефективність окремих рекламних заходів.

11.Здійснювати ефективну цінову політику, диференційну по відношенню до окремих категорій покупців.

12.Здійснювати заходи, спрямовані на покращення «клімату» в колективі, що в майбутньому відобразиться на збільшенні продуктивності праці.

13.Здійснювати постійний контроль за умовами зберігання та транспортування сировини і готової продукції.

Виконання цих пропозицій значно збільшить прибуток на підприємстві. Необхідно, щоб підприємство більш часу приділяло таким галузям, як реалізація та збуток продукції, так як потреби та вимоги споживачів становляться дуже індивідуалізованими, а ринки дуже різноманітними за своєю структурою. Максимальне отримання прибутку частіше за все зв'язується зі зниженням виробничих витрат. Але, в умовах, коли самими витратами підприємство може керувати, ціна на кожен вихідний матеріал (ресурс) практично не керуєма, в умовах неуповільнюючої інфляції, підприємство вкрай обмежене у можливості знижувати виробничі витрати, домогаючись таким шляхом збільшення прибутку.

ВИСНОВКИ

Провівши аналіз фінансової стійкості ми можемо зробити висновок про незадовільний стан фінансової стійкості на підприємстві. Відбувається зменшення показника фінансової стійкості підприємства, це відбувається через зменшення оборотних активів. Також відбувається зменшення оборотних активів власними коштами, що свідчить про зменшення власних обігових коштів. Позитивним напрямом є збільшення показника маневреності робочого капіталу, що свідчить про збільшення платоспроможності підприємства. Відбувається збільшення маневреності власних оборотних коштів. Дуже низьким є коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів, що свідчить про те, що запаси мають найменшу ліквідність к складі оборотних активів.

Провівши аналіз капіталу підприємства, можна сказати, що в цілому його стан є задовільним. Спостерігається зростання розміру та питомої ваги власного капіталу, зростає інший додатковий та резервний капітал. Позитивним є також зникнення довгострокових зобов'язань, зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та поточних зобов'язань за розрахунками. В межах норми знаходяться показники співвідношення залучених і власних коштів, коефіцієнт мобільності, коефіцієнт виробничих фондів. Також варто відзначити, що підприємство фінансує необоротні активи за рахунок власних коштів. Аналізуючи негативні моменти у діяльності підприємства, можна відзначити зростання розмірів банківського кредитування, низьке значення коефіцієнту автономності, що свідчить про неможливість підприємства повністю виконати зовнішні зобов'язання. Негативний вплив на господарську діяльність має низьке значення коефіцієнту маневреності власного капіталу. Також можна помітити, що на зміну оборотності сукупного капіталу найбільший вплив має зміна питомої ваги власного капіталу. Надаючи поради щодо покращення фінансового стану, варто відмітити необхідність зміни залучення коштів на короткостроковий період довгостроковими кредитами задля покращення фінансової незалежності та стійкості підприємства.

Малим є розмір резервного капіталу, що створюється для покриття збитків та погашення заборгованості. Існуючий розмір резервного капіталу дозволяє говорити про те, що підприємство не зможе за рахунок нього погасити збитки. Крім того, підприємство зазнає збитків, що можна помітити з достатньо значного непокритого збитку. І хоча розмір збитків з роками зменшується, він все одно не дозволяє підприємству розвиватись швидкими темпами. У 2013 році відбулось зменшення розмірів банківського кредитування. Зменшується розмір кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, що означає, що підприємство стало більш сумлінно ставитись до розрахунків з постачальниками. Крім того, постачальники теж відчули наслідки кризи і почали зменшувати розмір та термін комерційного кредиту.

Основним джерелом фінансування діяльності підприємства є позикові кошти, отже підприємство є фінансово нестабільним і залежить від позик (довгострокових зобов'язань і поточних зобов'язань).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Аранчій В. І. Фінанси підприємств: Навч.посіб. - К.: ВД “Професіонал”, 2004. - 304 с.

Бужин О. А. Прибуток: рівночасне розподілення. - Економіка підприємства. - №6. - 2004.

Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств : навч. посіб. / В. М. Гриньова, В. О. Коюда. - 2-гевид., перероб. і доп. - К. : Знання-Прес, 2004. - 424 с.

Ізмайлова К.В. / Фінансовий аналіз: Навч. Посіб. - 2-ге видання., стереотип. - К.: МАУП, 2001

Лахтіонова Л. А. / Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навч. Посіб. - К.: НЕУ

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000: Пер.з англ../ Під ред.. С.Ф. Голови. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2000

Мочерний С. В., Устинко О. А., Чоботар С. І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. - 280 с.

Онисько С. М., Марич П. М. Фінанси підприємств. Підручник для студентів вищих закладів освіти. - Львів: “Магнолія Плюс”, 2004. - 367 с.

Романенко О. Р. Фінанси : підручник / О. Р. Романенко. - К. : Центр навч. л-ри, 2004. - 312 с.

Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства, 7-е вид., Испр. - Мн.: Нове знання, 2002. - 704 с.

Савицька Г. В. Теорія аналізу господарської діяльності. - М.: Инфра-М, 2007.

Савицька Г. В. Економічний аналіз: Учеб. - 10-е изд., Испр. - М.: Нове знання, 2004. - 640 с.

Скамай Л. Г., Трубочкіна М. І. Економічний аналіз діяльності підприємства. - М.: Инфра-М, 2007

Скрипник Т. А. Зовнішні джерела формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств / Т. А. Скрипник // Економіка АПК. - 2004. - № 4. - С. 101-106.

Стецюк П. А Формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств / П. А. Стецюк // Економіка АПК. - 2005.- № 11. - С. 111-116.

SMIDA:[Електронний ресурс]. - Режим доступу - http://smida.gov.ua

Фонд державного майна України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу - http://www.spfu.gov.ua/

Фінансово-кредитні відносини в АПК / П. Т. Саблук, М. Я. Дем'яненко, В. А. Алексійчук й ін. - К. : УААН, 1996.

Філімоненков О. С. Фінанси підприємств : навч. посіб. / О. С. Філімоненков. - К. : Кондор, 2005. - 400 с.

Фонд державного майна України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу - http://www.spfu.gov.ua/

ДОДАТОК А

Баланс станом на 2013 рік

709991Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на Allbest.ru