Фінансовий механізм страхової системи України: проблеми функціонування і розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський державний економічний університет

УДК 368.01(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Фінансовий механізм страхової системи України: проблеми функціонування і розвитку

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Баранова Вікторія Глібівна

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Осипов Василь Іванович, Одеський державний економічний університет, професор кафедри економіки підприємства

Офіційні опоненти:

заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Базилевич Віктор Дмитрович Київський національний університет імені Тараса Шевченко, декан економічного факультету, завідувач кафедри економічної теорії;

заслужений економіст України, доктор економічних наук, професор Барановський Олександр Іванович, Університет банківської справи Національного банку України (м. Київ), проректор з науково-дослідної та інноваційної роботи;

доктор економічних наук, доцент Алексеєнко Людмила Михайлівна, Тернопільський національний економічний університет, професор кафедри фінансів суб'єктів господарювання і страхування.

Захист відбудеться «04» червня 2010 р. о 12.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.055.01 в Одеському державному економічному університеті за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8, ауд. 217

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 8.

Автореферат розіслано «30 »_04_____ 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.І. Ковальов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення та розвиток ринкових відносин в Україні обумовили суттєві зміни місця і ролі страхування в соціально-економічному житті суспільства, детермінували появу нових ринкових інститутів, важливою складовою яких є страховий ринок. Ринкова трансформація також вплинула на діяльність інститутів соціального страхування. Такі зміни у сфері страхування обумовили потребу в науковому осмисленні соціально-економічної природи страхового ринку і системи соціального страхування, що є необхідним для формування цілісної та ефективно функціонуючої страхової системи. Дослідження соціально-економічної природи страхової системи і проблем прикладного характеру ії функціонування та розвитку в Україні включає теоретико-методологічні, нормативно-правові, організаційно-економічні й кадрові аспекти.

Вирішення теоретико-методологічних проблем розбудови страхової системи України, яке спирається на застосування системного підходу, загальнонаукових підходів, доктрин фінансової науки та економіко-математичних методів дає змогу виявити специфічні засади, взаємозв'язки складових страхової системи, визначити закономірності ії функціонування і розвитку. Методологічний аспект дослідження| фінансового механізму страхової системи дає змогу з'ясувати сутність та характер системних явищ у страхуванні, визначити вплив окремих елементів на зміни, що відбуваються у страховій системі та її підсистемах, розробити моделі їх розвитку.

Проблемами розвитку страхування, його економічної сутності, методологічними засадами страхової діяльності, визначенням ролі й значення інституціональних засад страхування, дослідженням тенденцій розвитку страхового ринку України, страхових ринків трансформаційних економік і економік індустріально розвинутих країн, пріоритетами формування систем пенсійного забезпечення і соціального захисту, забезпечення фінансової стійкості, надійності страхових компаній, питаннями державного нагляду займаються провідні вчені у сфері фінансів як зарубіжних країн, так і України. Серед закордонних учених відзначимо праці Т. Гварліані, В. Гомеллі, О. Лайкова, К. Пфайффера, В. Райхера, В. Рябікіна, Л. Рейтмана, Т. Федорова, Ф. Хенке, О. Худякова, Д. Хемптона, В. Шахова, Р. Юлдашева та ін. Серед найбільш вагомих досліджень у цій галузі серед українських учених слід зазначити праці Л. Алексеєнко, О. Василика, В. Базилевича, О. Барановського, С. Булгакової, Н. Внукової, К. Воблого, О. Гаманкової, О. Геєця, Т. Говорушко, Л. Горбач, О. Заруби, О. Зубець, В. Корнєєва, Н. Костіної, С. Онишко, Л. Орланюк-Малицької, С. Осадця, Т. Ротової, О. Філонюка, В. Фурмана, С. Юрія та ін.

Незважаючи на широке коло питань, вирішення яких пропонується в наукових дослідженнях, певні теоретичні й практичні здобутки, така важлива проблема, як формування ефективної страхової системи потребує подальшого поглибленого дослідження. Особливої уваги заслуговують теоретико-методологічні засади побудови страхової системи та фінансового механізму її функціонування. З нашої точки зору, недостатньо уваги приділено вивченню глибинних зв'язків інтересів страхувальників та страховиків. Вважаємо, що необхідним є подальший розвиток теорії страхового фонду, дослідження місця і ролі страхової системи як складової економічної системи держави, протиріч і закономірностей розвитку елементів страхової системи у взаємодії та взаємозв'язку, що сприятиме узгодженню інтересів страхувальників та страховиків, розробці концепції розвитку сучасної національної страхової системи.

Необхідність вирішення сформульованих проблем на засадах розвитку теоретико-методологічної бази дослідження страхової системи обумовили актуальність і важливість розробки методологічних питань фінансового механізму функціонування страхової системи, обґрунтування концепції розвитку останньої. Наукова та практична значущість вищезазначених питань визначили вибір теми дисертаційного дослідження, мету, завдання, логіку і зміст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до плану науково-дослідних робіт Одеського державного економічного університету за темою “Становлення та особливості розвитку фінансового менеджменту в Україні” (номер державної реєстрації 0104U005271), у межах якої автором запропоновано теоретичні засади побудови страхової системи, а саме: визначено сутність страхових відносин, доповнено функції страхування; запропоновано підхід до застосування основних положень фінансового менеджменту на рівні страхової компанії, обґрунтовано методологічні підходи до управління капіталом страховика, досліджено сучасні тенденції розвитку страхового ринку, сформульовано концептуальні положення управління фінансовими зобов'язаннями страховика; за темою “Бюджетна система України: аналіз стану та основні напрямки вдосконалення бюджетних відносин в умовах макроекономічного розвитку” (номер державної реєстрації 0107U011415), у межах якої автором досліджено процеси взаємозв'язку функціонування страхової системи та економічної системи країни в цілому, з'ясовано вплив соціального страхування і страхового ринку на процеси формування та витрачання коштів державного бюджету; за темою “Теоретичні і практичні проблеми становлення фінансового ринку в Україні” (номер державної реєстрації 0108 U011020), у межах якої автором сформульовано теоретико-методологічні засади становлення і функціонування фінансового механізму страхової системи, запропоновано заходи з підвищення ефективності фінансового механізму функціонування страхового ринку, соціального страхування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад формування страхової системи та удосконалення фінансового механізму її функціонування, обґрунтування концептуальної платформи ринкової трансформації страхової системи України і формування науково-методичного забезпечення для збалансованості взаємодії всіх її учасників з урахуванням впливу державних регулятивних заходів.

Для досягнення поставленої мети необхідним є вирішення таких завдань:

- на основі концептуальних засад теорії страхування узагальнити та доповнити основні теоретичні положення щодо сутності і функцій страхування та страхового фонду;

- розкрити економічну сутність та функції страхової системи;

- визначити теоретико-методологічні засади інституціоналізації страхової системи, структуру її елементів і розкрити їх зміст;

- обґрунтувати методологічні підходи дослідження сутності, структури та функціонування сучасного фінансового механізму страхової системи та її елементів;

- дослідити вплив страхової системи на економічну систему країни загалом;

- виявити основні чинники, що впливають на ефективність функціонування страхової системи України;

- визначити тенденції розвитку страхової системи України в умовах сталого розвитку та фінансової кризи;

- обґрунтувати концептуальні засади розвитку страхової системи та ії елементів (інститутів соціального і ризикового страхування);

- удосконалити методичні підходи до оцінювання фінансового стану страхового ринку, системи соціального страхування, страхової компанії;

- розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавчо-нормативного, організаційного та інформаційного забезпечення функціонування страхової системи України.

Об'єктом дослідження є процеси становлення, функціонування і розвитку страхової системи та ії фінансового механізму.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та практика функціонування і розвитку страхової системи України та її фінансового механізму.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є загальноекономічний метод сходження від абстрактного до конкретного, теоретичні здобутки вітчизняної і світової економічної науки, концептуальні положення сучасної економічної теорії. Дослідження базувалось на використанні системного підходу до вивчення економічних і соціальних явищ, на фундаментальних положеннях економічної теорії, макро- і мікроекономіки, теорії систем, теорії фінансів, фінансового менеджменту тощо.

При дослідженні еволюції страхування, становленні і розвитку його фінансового механізму використовувались методи діалектики та єдності історичного і логічного; при дослідженні і формуванні теоретико-методологічних засад функціонування страхової системи використовувався системний підхід; при обґрунтуванні категоріального апарату щодо страхових відносин, для формулювання наукових положень і уточнення понятійного апарату щодо страхування, страхової системи, страхового ринку, системи соціального страхування - метод наукових абстракцій, інші методи пізнання соціально-економічних явищ; при структуризації страхової системи, визначенні закономірностей ії функціонування - ідеографічний і номографічний методи; для розкриття механізму функціонування страхової системи та ії складових, їх взаємозв'язку і взаємозалежності застосовувався системний підхід; при аналізі впливу факторів на розвиток і функціонування страхової системи та ії елементів, виявленні впливу функціонування страхових інститутів на економіку країни - методи порівняння, групувань, вибірок, графічні та економіко-статистичні методи; при розробці концепції розвитку страхової системи України - методи аналогії та екстраполяції; при розробці практичних рекомендацій щодо оцінювання фінансового стану елементів страхової системи - методи аналізу і синтезу.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі й нормативно-правові документи з питань дослідження, дані Державного комітету статистики України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Національного банку України, Пенсійного фонду України, фінансова звітність страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, аналітичні огляди та доповіді фахівців у галузі ризикового й соціального страхування, наукові праці з предмета й об'єкта дослідження, звітно-аналітична література міжнародних страхових агенцій, навчальна література, ресурси Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад функціонування і розвитку страхової системи України та фінансового механізму її функціонування. Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі основні положення:

вперше:

- розроблено теоретико-методологічні засади функціонування страхової системи, визначено економічну сутність страхових відносин як системи відносин, що виникають суто між страхувальниками та відображають сутність страхування. Як наукову гіпотезу автор висуває положення, що відносини між страхувальниками і страховиками існують на більш високому рівні, є як опосередковано страховими, так і такими, що мають нестрахову природу. Таке розуміння страхових відносин становить важливий методологічний принцип дослідження страхової системи як єдиного цілого, у взаємозв'язку і взаємодії її елементів;

- введено в термінологічний обіг і дано визначення понять, які сприяють розвитку теорії страхування та удосконаленню законодавчої бази страхової системи країни:

а) “страхова система” - як організаційно оформлена та юридично закріплена організаційно-правова система економічних (фінансових) відносин, що мають специфічний замкнений характер, з перерозподілу грошових ресурсів з метою надання страхового захисту за ризиками, які визнані суспільством як страхові;

б) “страховий капітал” - як складова фінансового капіталу, яка є сукупністю фінансових відносин, що формуються, існують та відтворюються у страховій сфері з приводу надання послуг зі страхового захисту споживачам, забезпечення доходу власникові, розширення страхової та інвестиційної діяльності;

в) “компенсаційний інтерес” - як складова страхового інтересу, скоригованого певними обмеженнями. Поняття «компенсаційний інтерес» сприятиме розвитку теорії страхування та розглядається як інструмент реалізації страхового інтересу. Плата, що відповідає компенсаційному інтересу, становить страховий внесок відповідно до умов страхового договору;

г) “стартовий капітал” - як сукупність фінансових активів, які можуть бути поставлені у забезпечення прийнятих страхових зобов'язань на початку діяльності страховика. Введення цього поняття зумовлено необхідністю підвищення, з одного боку, вимог до фінансової стійкості страховика, з іншого, врахування специфіки ризиків, які приймаються на страхування;

д) “фінансова надійність” - як характеристика стану страховика, що включає показники рівня фінансової стійкості, розміру фінансового потенціалу, рівня збалансованості страхового портфеля, рівня інформаційної відкритості, рівня корпоративного управління, терміну функціонування на ринку. Введення такого показника дозволить оцінювати привабливість страховика для споживача та буде свідчити про його надійність;

- обґрунтовано необхідність дослідження страхової системи як єдиного цілісного явища з урахуванням взаємозв'язку та взаємовпливу ії елементів, що дозволяє сформулювати загальні вимоги до розвитку страхової системи, критерії оцінки результативності діяльності, виявити пріоритети функціонування. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади інституціоналізації страхової системи, що дозволяє розглядати страхову систему як взаємопов'язану та взаємозалежну сукупність елементів - інститутів соціального і ризикового страхування і дає можливість прийняття обґрунтованих фінансових і управлінських рішень загальнодержавного значення щодо її розвитку з урахуванням інтересів усіх учасників;

- запропоновано теоретико-методологічні засади класифікації страхової системи за ознаками: об'єкта ризику, на який спрямовано страховий захист; форми власності; організації; механізму проведення страхування, що дозволяє аналізувати сучасну страхову систему з позиції системного підходу;

- обґрунтовано авторську концепцію розвитку страхової системи та ії елементів. Сформульовано основні цілі, принципи, завдання та напрямки розвитку страхової системи України, заходи з реалізації концепції, впровадження якої дозволить здійснити заходи з трансформації інститутів страхової системи та буде сприяти розвитку ринкових відносин у сфері страхування ;

набуло подальшого розвитку:

- трактування дефініцій “страховий захист” та “страхування”, які відображають економічні відносини, що виникають між зацікавленими особами в отриманні компенсації виниклих збитків або при погіршенні умов життя внаслідок настання несприятливих подій. Це дозволило довести, що загальноекономічний зміст страхування не змінюється з часом; розвиток, що відбувається у страхових відносинах, детермінує нові соціально-економічні форми їх прояву;

- теорія страхового фонду. Обґрунтовано, що категорія “страховий фонд” відображає економічні відносини власності на фінансові ресурси, які призначені для страхового захисту, між страхувальниками. Доведено, що страховий фонд повинні формувати елементи вартості необхідного та додаткового продукту. Визначено функції, які виконує страховий фонд. Таке розуміння є основою для вдосконалення податкового законодавства України;

- обґрунтування методологічних підходів до вибору принципів та критеріїв побудови елементів страхової системи, що дозволяє враховувати специфічні економічні інтереси всіх учасників страхування та реалізувати ефективну стратегію її розвитку;

- теоретико-методологічні підходи до визначення сутності та структури фінансового механізму функціонування страхової системи як сукупності методів, інструментів і прийомів реалізації фінансової політики держави. Таке розуміння фінансового механізму дозволяє цілеспрямовано використовувати його складові з метою впливу на розвиток страхової системи;

- концептуальні положення вдосконалення фінансового механізму функціонування страхового ринку України. Обґрунтовано загальні принципи побудови фінансового механізму, визначено суб'єкти й об'єкти, на підставі чого запропоновано систему заходів, яка дозволяє забезпечити поєднання вимог доступності ринку для іноземних страховиків та захисту національних інтересів. Обґрунтовано доцільність створення централізованого гарантійного фонду страхових виплат як інструмента захисту прав страхувальників і застрахованих осіб;

- пріоритетні напрямки вдосконалення фінансового механізму функціонування системи соціального страхування. Запропоновано необхідність створення нових організаційно-правових форм функціонування фондів соціального страхування (приватні фонди), що буде сприяти підвищенню соціальної захищеності страхувальників в умовах розбудови ринкових відносин у сфері соціального страхування,;

удосконалено :

- методологічні підходи до формування системи забезпечення фінансового механізму функціонування страхової системи України (організаційного, інформаційного і законодавчого забезпечення), що дозволяє цілеспрямовано впливати на розвиток страхової системи в цілому;

- науково-методичні засади до: визначення розміру стартового капіталу страховика, які дозволяють враховувати специфіку ризиків, що приймаються на страхування; оподаткування страховиків в Україні податком на прибуток за загальною системою оподаткування; вилучення внесків на соціальне страхування з бази оподаткування податком на додану вартість; виведення з оподаткування доходу фізичних осіб, які сплачують страхові внески за суспільно значимими видами страхування. Зазначені заходи стимулюватимуть розвиток страхової системи, знижуватимуть податкове навантаження на підприємництво та сприятимуть розвитку страхування в країні;

- методичні підходи до оцінки ефективності фінансового механізму функціонування елементів страхової системи. Запропоновано системи показників оцінки стану елементів страхової системи, які дозволяють визначити сучасний стан елементів страхової системи та спрогнозувати їх розвиток.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці науково-методичних пропозицій, спрямованих на вдосконалення функціонування та розвитку фінансового механізму страхової системи України. Використання результатів дисертаційного дослідження дає можливість підвищити рівень державного регулювання діяльності страхової системи України, сприятиме розвитку суспільно значущих видів страхування, створенню сприятливого страхового середовища країни. Прикладне значення одержаних результатів полягає в практичному використанні пропозицій щодо вдосконалення фінансового механізму страхової системи України. Окремі висновки та пропозиції автора використані в діяльності Міністерства фінансів України під час підготовки проекту Податкового кодексу України (довідка №31-01050-01-27/6580 від 23.03.2010 р.); у діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України при удосконаленні нормативно-правової бази з питань інформаційного забезпечення пруденційного нагляду за діяльністю суб'єктів страхової системи, удосконаленні фінансового механізму функціонування страхового ринку (акт впровадження № 3501/46-10 від 19.03.2010 р.); у практичній діяльності Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при проведенні судово-економічних експертиз з питань страхової діяльності та у науково-дослідній роботі за планом Міністерства юстиції України (довідка про впровадження № 348 від 22.12.2009 р.); методичні розробки щодо оцінки дієвості фінансового механізму страховика використовуються в практичній діяльності ЗАТ “Міська страхова компанія” (акт впровадження № 327/1 від 02.12.2009 р.); методичні розробки щодо оцінки ефективності управління капіталом страховика використовуються в практичній діяльності ЗАТ “АСК “ІНГО Україна” (акт впровадження № 243/1/12-07 від 14.12.2007 р.); основні результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Одеського державного економічного університету при підготовці магістрів і спеціалістів за спеціальністю “Фінанси” при викладанні лекційних, практичних занять у рамках навчальних дисциплін “Страхування”, “Страхові послуги”, “Фінансовий менеджмент”; “Фінансове забезпечення страхових зобов'язань”; “Страховий менеджмент” на кафедрі фінансового менеджменту та фондового ринку (довідка № 03-14/961 від 22.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, де поглиблено теоретичні засади розвитку страхової системи, проведено комплексний аналіз закономірностей, особливостей і проблем становлення і розвитку страхової системи України, фінансового механізму її функціонування, обґрунтовано концептуальні положення щодо її подальшого розвитку. Дисертаційне дослідження є результатом власних наукових досліджень та підготовлено одноосібно. З публікацій, які написані у співавторстві, використані лише ті результати, що отримані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, зокрема: Іnternational scientifically-practical conference “The science: theory and practice” (Praga, Dnepropetrovsk, Belgorod, July,20^th - August,5^th , 2005); Міжнародна науково-практична конференція “Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення” (Ялта, 6-8 жовтня 2005 р.); Третя Всеукраїнська науково-практична конференція “Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій” (Вінниця, 16-17 лютого 2006 р.); Науково-практична конференція Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України і Головного управління економічного розвитку та європейської інтеграції Одеської обласної державної адміністрації “Формування та реалізація стратегії сталого економічного розвитку регіону” (Одеса, 26 травня 2006 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення” (Ялта, 4-6 жовтня 2007 р.); Міжнародна конференція “Розвиток економічного співробітництва з ЄС в умовах членства України в СОТ” (Одеса, 14 травня 2008 р.); Четверта науково-практична конференція Одеського національного університету ім. І. І. Мечнікова ”Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи” (Одеса, 27-28 березня 2009 р.); Науково-практична конференція Державної податкової адміністрації України та Національного університету Державної податкової служби України “Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік” (Ірпінь, 12-13 березня 2009 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертації опубліковано в 36 наукових працях, у тому числі в одноосібній монографії (23,75 друк. арк.); колективній монографії (безпосередньо авторові належить 6,5 друк. арк.); у трьох навчальних посібниках, два з яких з грифом Міністерства освіти і науки України (особисто авторові належить 8,4 друк. арк.); у 23 статтях у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць обсягом 8,8 друк.арк., 8 публікацій - тези та матеріали конференцій обсягом 1,7 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків і викладена на 420 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 330 сторінки, що містять 21 таблицю на 21 сторінках й 9 рисунків на 5 сторінках. Список використаних літературних джерел включає 353 найменування на 35 сторінках; 14 додатків подано на 55 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми та ії важливість для вирішення завдань соціально-економічного розвитку України, окреслено зв'язок з науковими темами досліджень, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано дані щодо апробації.

У розділі 1 “Концептуальні засади функціонування страхової системи” на основі застосування системного підходу та наукового інструментарію економічної теорії, філософії, фінансової науки визначено економічну сутність страхових відносин, які становлять основу функціонування страхової системи; здійснено теоретико-методологічне обґрунтування наукових підходів до визначення економічної сутності страхової системи, принципів її інституціоналізації, особливостей функціонування ії елементів.

На основі проведеного дослідження економічної сутності страхування та природи страхових відносин з'ясовано, що в економічній літературі на сьогодні немає однозначного трактування цих категорій, їх функцій, форм існування та прояву. Застосування діалектичного методу пізнання до процесу дослідження становлення та розвитку страхування дозволило встановити, що під страхуванням, як економічною категорією, необхідно розуміти замкнені перерозподільні економічні відносини між зацікавленими особами (страхувальниками) з приводу запобігання, подолання, локалізації, надання і отримання страхового захисту внаслідок настання страхового випадку і пов'язаного з ним збитку. Загальноекономічний зміст страхування не змінюється з часом, незважаючи на розвиток та зміни, що відбуваються в соціально-економічних формах страхових відносин. Зміст та загальноекономічна сутність страхування полягають у наданні захисту. Під страховим захистом розумітимемо економічні відносини, що виникають між зацікавленими особами в отриманні компенсації виниклих збитків або при погіршенні умов життя унаслідок настання несприятливих подій. Всі інші функції обумовлені специфічними соціально-економічними відносинами суспільства і додаються або зникають у ході його розвитку. Саме ця принципова відзнака і дозволяє нам зробити висновок, що страхування є категорією, яка відображає сталі глибинні зв'язки.

Страхові відносини, що виникають у процесі страхування, пов'язані зі створенням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих страхових фондів, які мають цільове призначення. Реалізація страхових відносин виявляється у формах руху фінансових потоків. Проведене дослідження сутності страхових відносин, еволюції їх розвитку дозволило запропонувати теоретичне положення, що страхові відносини виникають виключно між страхувальниками (юридичними та фізичними особами) з приводу отримання і надання страхового захисту та відбивають найбільш глибинну сутність страхування. Відносини між страхувальниками і страховиками виникають на більш високому рівні у площині реалізації економічних відносин у сфері страхування, як виду діяльності, та є як опосередковано страховими, так і такими, що мають нестрахову природу.

Системний підхід у дослідженні розвитку страхування, чинників виникнення страхових відносин зумовив необхідність доповнення існуючого понятійного апарату страхування, а саме: пропонується введення поняття “компенсаційного інтересу”, як скоригованого певними умовами страхового інтересу. Саме компенсаційний інтерес стає предметом страхової угоди. У ситуації, коли компенсаційний інтерес вищий за умови надання страхового захисту, що пропонуються, страхувальник може задовольнити його за допомогою інших видів додаткового страхування. Введення в термінологічний обіг теорії страхування поняття „компенсаційного інтересу” дозволить визначати пріоритетні напрямки розвитку існуючих видів страхування та впровадити нові види страхування, у практичній площині певним чином впорядкувати відносини страховика й страхувальника щодо надання додаткових послуг (або введення додаткових обмежень), отримання матеріального розміру компенсації.

Матеріальним втіленням страхового інтересу з отримання страхового захисту є страховий фонд. Узагальнюючи існуючі в економічній теорії погляди на проблематику страхового фонду, було доведено, що страховий фонд відображає економічні відносини суб'єктів страхового процесу з приводу акумуляції, зберігання, управління, розподілу грошових коштів та забезпечення страхового захисту, відбиває економічні відносини власності на фінансові ресурси, які призначені для страхового захисту. Було обґрунтовано, що страховий фонд повинні формувати елементи необхідного та додаткового продукту у вартісному виразі; страховий фонд виконує функції формування, акумуляції грошових коштів, відшкодування матеріальних збитків, забезпечення компенсації (соціальна функція), а також інвестиційну та превентивну. В основу структуризації страхового фонду покладено поняття “страхового ризику”, а механізм реалізації функцій страхового фонду передбачає його поділення на страхові резерви з ризикового страхування та страхові резерви із соціального страхування.

Розкриття сутності страхування дозволило сформулювати ознаки страхування як системи, а саме: страхування здійснюється на регулярних засадах; існує система ризиків, що визначаються як страхові; існує система оцінок збитків за страховими ризиками; відбувається формування страхового фонду; до страхування залучається значна кількість зацікавлених осіб; існують спеціальні організації, що займаються визначенням умов проведення страхування; існує система забезпечення страхових виплат; існує система регулювання та нагляду за страхуванням, як видом діяльності. Під страховою системою пропонується розуміти організаційно оформлену та юридично закріплену систему економічних відносин, які мають специфічний замкнений характер, з перерозподілу грошових ресурсів з метою надання страхового захисту за ризиками, які визнані суспільством як страхові.

Страхова система може розглядатися як складова соціально-економічної системи суспільного відтворення. Вона має загальноекономічний зміст і соціально-економічну форму, яка детермінується типом суспільного устрою, етапом історичного розвитку суспільства. Елементами страхової системи, з цієї точки зору, є інституція ризикового страхування та інституція соціального страхування, які в сукупності мають за мету надання страхового захисту, а в широкому розумінні забезпечують нормальний процес суспільно-економічного відтворення (рис.1).

Рис.1. Структура страхової системи за інституціональною ознакою

Внутрішній механізм функціонування цих інституцій здійснюється через ринкове саморегулювання і державне регулювання у відповідній мірі, співвідношенні та формах. Страхова система органічно входить у загальну соціально-економічну систему, будучи її елементом та їй, як елементу, притаманні відповідні функції. Багатогранність страхування дозволяє розглядати страхову систему за такими ознаками: об'єкта ризику, на який спрямовано страховий захист; форми власності; за принципами організації; за механізмом проведення страхування. Вказані критерії можуть бути покладені в основу, що формує методологічні засади дослідження сучасної страхової системи.

У розділі 2 “Фінансовий механізм функціонування страхової системи: теоретичні основи” розкрито сутність фінансового механізму функціонування страхової системи, наведено його структуру та надано характеристику його елементів, наведено результати ретроспективного аналізу розвитку страхових систем, установлено об'єкти і суб'єкти фінансового механізму страхової системи, визначено особливості прояву фінансових відносин стосовно страхового капіталу.

Критичний аналіз наукових публікацій свідчить про існування різних поглядів на категорію фінансовий механізм; на сучасному етапі розвитку економічної думки у вчених немає єдиної позиції щодо визначення цієї категорії. Ії розглядають на макро- та мікрорівнях. Аналіз сутності фінансового механізму функціонування страхової системи дозволив зробити висновок, що ця категорія належить до макрорівня та є невід'ємною ланкою загальної системи управління економікою. Дослідження показало, що фінансовий механізм функціонування страхової системи має мету, суб'єкти відносин та об'єкти, з приводу яких виникають відносини, він базується на певних принципах, виконує функції. Фінансовий механізм функціонування страхової системи - це система методів, інструментів, прийомів і відповідного забезпечення реалізації фінансової політики держави. Фінансовий механізм функціонування страхової системи необхідно розглядати як дворівневу систему, а саме: систему фінансових методів, інструментів та прийомів і систему забезпечення (рис.2). Така система є взаємопов'язаною та взаємозалежною, що надає фінансовому механізму характер комплексності.

З'ясовано, що еволюція розвитку фінансового механізму функціонування страхових систем різних країн, незважаючи на певні відмінності, йде в одному напрямку. Це дозволило виділити чотири основні

етапи становлення та розвитку страхових систем, які характеризують суттєві зміни як у самому фінансовому механізмі, так і в структурі страхових систем. При наявності загальних рис, існують національні особливості побудови страхових систем та фінансового механізму їх функціонування. Специфіка таких моделей проявляється у ступеню розробленості підсистеми забезпечення, методів та важелів впливу на функціонування національної страхової системи. Доведено, що на сучасному етапі в Україні розвиток страхової системи в цілому стримується нерозвиненістю соціального страхування, що призводить до гальмування динамічного розвитку ризикового страхування та породжує протиріччя функціонування цих двох складових.

Установлено, що суб'єктами фінансового механізму стають усі учасники фінансових відносин у страхуванні. Об'єктом фінансового механізму страхової системи є страховий капітал. Автором пропонується під страховим капіталом, як поняттям, розуміти сукупність фінансових відносин, що формуються, існують та відтворюються у страховій сфері щодо надання послуг страхового захисту споживачам, забезпечення доходу власникові, розширення страхової та інвестиційної діяльності.

Рис.2. Загальна структура фінансового механізму

У практичному вимірюванні страховий капітал є складовою фінансового капіталу, яка обслуговує сферу страхування. На рівні страхової системи - це капітал інституцій ризикового та соціального страхування. На рівні страхового ринку - це сукупний капітал страхових та перестрахових компаній (за вирахуванням прав вимог). На рівні страхової компанії - це капітал, яким володіє страхова компанія (власний капітал), сформовані страхові резерви (капітал під зобов'язаннями), капітал перестрахових компаній, у межах перестрахової відповідальності (права вимоги), яким були передані частки страхових премій за угодами перестрахування.

У розділі 3 “Сучасний стан та проблеми розвитку страхової системи” досліджено стан і фактори, які впливають на функціонування страхової системи України, визначено основні тенденції її розвитку, виявлено основні напрямки розвитку страхових систем промислово розвинутих країн та їх вплив на страхову систему України.

Аналіз основних тенденцій розвитку складових страхової системи проводився крізь призму функцій, які виконує страховий ринок та система соціального страхування як два основних інституціональних елементи страхової системи. Результати дослідження кількісних показників розвитку страхового ринку України доводять, що існуючий механізм організації руху фінансових потоків страхового ринку, підкріплений відповідним законодавчим забезпеченням, стимулює кількісний розвиток страхового ринку. Разом з тим, довгий час його розвиток мав переважно екстенсивний характер (табл.1).

Як показує дослідження, динаміка кількості страхових компаній має позитивну стійку тенденцію. Із 1999 року з'являються компанії, які мають у своєму статутному капіталі іноземний капітал, із 2003 року відбувається інтенсивний процес злиття та поглинання страхових компаній більш потужними, як правило, іноземними страховиками. Посилення вимог 2001 року щодо здійснення страхової діяльності, всупереч очікуванням, не призвело до зменшення кількості страховиків на страховому ринку України, а страхова система та її фінансові можливості продовжують приваблювати значний фінансовий капітал.

Визначальними в умовах становлення ринкової економіки для більшості страховиків України стали проблеми їх адаптації до ринкової кон'юнктури і конкурентного середовища та можливості в забезпеченні фінансової стійкості як самих страхових компаній, так і страхових операцій, які вони проводять. Дослідження показало, що починаючи з 1993 року в структурі сукупної страхової премії по страховому ринку відбувається певне перевищення надходжень страхових премій від ризикових видів страхування порівняно зі страховими преміями від страхування життя, що призводить до зміни характеру інвестиційного потоку; швидкими темпами йде зростання абсолютної суми страхових премій, страхові виплати також мають тенденцію до зростання, але порівняно із сумою зібраних страхових премій вони зростають меншими темпами; поступово відбувається підвищення рівня страхових виплат (особливої інтенсивності цей процес набуває з приходом іноземного капіталу на страховий ринок).

Узагальнення основних тенденцій розвитку страхового ринку України до періоду настання фінансово-економічної кризи, дозволяє зробити висновки про його динамічне зростання, незважаючи на певну недосконалість законодавчого, організаційного та інформаційного забезпечення. Фінансова криза загострила негативні явища у страховій сфері.

страховий інституціоналізація фінансовий криза

Таблиця 1. Основні показники розвитку страхової системи України в 1994-2009 рр.

Джерело: розраховано за даними офіційного сайту Держфінпослуг (http://www.dfp.gov.ua), uazakon.com/document/

До основних чинників погіршення фінансового стану страховиків у період фінансової кризи слід віднести:

- загальне погіршення економічної ситуації. За даними Державного комітету статистики України і Національного банку України за 2009 рік відбулося зниження ВВП, індекс промислового виробництва склав 78,1% до рівня 2008 року, відбулося зниження реальних доходів населення;

- збільшення рівня страхових виплат внаслідок незбалансованості страхового портфеля. Більшість страховиків, які прагнули отримати якомога більше страхових платежів, брали на страхування ризики зі значною збитковістю;

- незбалансованість страхової політики страховиків. Орієнтація в основному на ризикове страхування дозволяла страховикам визначати короткотермінову політику, конкурувати в дуже мінливому середовищі з високим рівнем коливання попиту, зі значним коливанням надходжень, зі значною дебіторською заборгованістю. Дослідження показали, що українські страховики не приділяли належної уваги питанням інвестування (табл. 2);

- відсутність дієвого нагляду за рівнем фінансової стійкості та платоспроможності страховиків з боку регулятора. Проведені дослідження показали, що на сьогодні не існує дієвого механізму регулювання стану фінансової стійкості страховиків: розрахунки рівня фінансової стійкості компанії за різними методиками надають різні результати і навіть у тому випадку, коли рівень фінансової стійкості та платоспроможності визнається як незадовільний, такі компанії продовжують працювати на страховому ринку.

Таблиця 2. Структура вкладень активів страховиків і пенсійних активів, %

Джерело: розраховано за даними офіційного сайту Держфінпослуг, http://www.dfp.gov.ua

Якщо мати на увазі прямий вплив фінансової кризи на страховий сегмент фінансового ринку, то він постраждав менше, ніж інші сегменти фінансового ринку (банківські установи та фондовий ринок).

У дисертаційному дослідженні було доведено, що основними чинниками, які стримували розвиток страхового ринку як елемента страхової системи України, можна вважати: спади та інфляційні процеси в економіці; слабке та недосконале нормативно-правове забезпечення; відсутність дійових фінансових важелів впливу на розвиток страхового ринку з боку держави. Основними чинниками, які сприяли розвитку страхового ринку як елемента страхової системи України, можна вважати: роздержавлення страхової галузі; становлення та розвиток ринкових відносин; створення законодавчого забезпечення страхової галузі; наявність регуляторної політики держави; інтеграційні процеси у світі, в економіці та на страховому ринку України. Разом з тим, на основі порівняльного аналізу розвитку основних сегментів фінансового ринку України було доведено, що страховий ринок суттєво впливає на розвиток економіки країни; страховики починають інвестувати активи, що зростають, в інші фінансові інструменти.

Вагомим елементом у системі соціального страхування є пенсійне страхування, тому визначення основних тенденцій розвитку системи соціального страхування в Україні проводилось на прикладі розвитку пенсійного страхування.

Дослідження динаміки розвитку системи пенсійного страхування доводить, що солідарна система пенсійного забезпечення, яка діє в Україні, є на сьогодні фінансово неспроможною. Середній розмір виплачуваних пенсій нижчий порівняно із середньою зарплатою, причому в останні роки цей розрив збільшується. Мінімальний розмір пенсії нижчий за прожитковий мінімум. Тенденція старіння населення України і підвищення рівня заміщення з 36,65% у 1996 році до 54% у 2009 році посилюють розрив між потребами в пенсійному забезпеченні і обсягами наявних коштів Пенсійного фонду. Намагання виправити ситуацію за допомогою змін у ставках відрахування до Пенсійного фонду України та розширенням бази оподаткування не дало бажаного ефекту. За даними розрахунків рівень видатків з Пенсійного фонду України по відношенню до ВВП у 2009 році склав 18,1 %, що є більшим, ніж у промислово розвинутих країнах. Наприклад, витрати на пенсії до ВВП у Швеції плануються у 2025 році на рівні 10,7%, у Австрії - 13,5%, у Німеччині - 11,6%, у Франції - 14,0%. Дослідження свідчать, що високий темп зростання видатків з Пенсійного фонду України порівняно з темпами зростання ВВП повинен бути обмежений, як це відбувалося в країнах Європейського Союзу. Темпи зростання видатків Пенсійного фонду України значно перевищують темпи зростання ВВП, що може призвести до фінансової неспроможності фонду (табл.3). Надмірне пенсійно-страхове навантаження на економіку звужує платіжну базу і джерела пенсійних надходжень.

Нарахування у фонди соціального страхування, у т. ч. й на пенсійне страхування, необґрунтовано відносяться до бази оподаткування податком на додану вартість. Проведення сучасної реформи пенсійної системи надало можливість розвитку недержавного пенсійного страхування. Аналіз фінансових засад для проведення пенсійної реформи свідчить, що без зниження навантаження на фонд оплати праці не буде вагомих результатів.

Дослідження недержавного пенсійного страхування довело, що його розвиток співпадає з динамікою розвитку страхового ринку: темпи зростання та динаміка кількості недержавних пенсійних фондів та кількості страхових компаній дуже близькі; темпи зростання страхових внесків та пенсійних внесків мають схожу динаміку; темп зростання активів недержавних пенсійних фондів близький до темпів зростання сукупних активів страховиків; проблеми, що виникли у страховому секторі в період фінансової кризи, притаманні й сектору недержавного пенсійного страхування.

Таблиця 3. Фінансові показники діяльності Пенсійного фонду України у 2003-2009 рр.

Складено на основі даних офіційних сайтів Пенсійного фонду України (http://www.pfu.gov.ua.), Державного комітету статистики України (http://ukrstat.gov.ua/), статистичного бюлетеня НБУ (http://www.bank.gov.ua/Statist/elbul.htm)

Незважаючи на значні показники розвитку недержавного пенсійного страхування, його частка у ВВП у 2006 р. складала 0,03 %; 2007 р. - 0,032 %; у 2008 р. - 0,06 %.; у 2009 р. - 0,08 %. Тому сьогодні недержавні пенсійні фонди не розв'язують тих проблем, що були накопичені, а основна частка системи соціального страхування припадає на держаний фонд. Вирішення питання тільки за рахунок законодавчо встановленого механізму соціального страхування та бази нарахування страхових внесків не реалізує потреби та інтереси населення і бізнесу в кількісному та якісному страховому захисті. Не відбувається стимулювання розвитку недержавного пенсійного страхування, медичного страхування, страхування життя, тобто система соціального страхування, незважаючи на намагання та урядові програмні рішення, не зазнає суттєвих змін, існуюча система соціального страхування не відповідає сучасній економічній системі держави. У дослідженні доводиться необхідність ринкової трансформації інституції соціального страхування.

У четвертому розділі “Пріоритети розвитку фінансового механізму функціонування елементів страхової системи України” обґрунтовано заходи щодо вдосконалення фінансового механізму функціонування страхового ринку, системи соціального страхування, системи управління фінансовими ресурсами страховика.

Вирішення завдань розвитку і підвищення ефективності функціонування страхової системи можливе за рахунок удосконалення фінансового механізму функціонування її елементів.

Засадою вдосконалення фінансового механізму страхового ринку повинен стати принципово новий підхід по відношенню до страхувальника. У дисертаційному дослідженні були сформульовані основні принципи, за якими повинен функціонувати страховий ринок, а саме: партнерство і відповідальність між учасниками страхування та державне регулювання. Основними критеріями, які закладені в модель страхового ринку, є його фінансова надійність та ефективність, доступність ринку для іноземних страховиків і національний режим їх функціонування. Визначено, що фінансова надійність страхового ринку складається: з фінансової надійності суб'єктів страхового ринку; системи засобів з організації руху фінансових потоків у межах та поза межами ринку; системи регулювання страхових відносин та відносин між суб'єктами страхового ринку. Під фінансовою надійністю суб'єкта страхового бізнесу ми розуміємо такий його стан, який характеризується: достатнім рівнем фінансової стійкості; фінансовим потенціалом, який забезпечує розвиток страхового бізнесу; збалансованим страховим портфелем; досвідом функціонування на страховому ринку; доброю репутацією серед страхувальників та страховиків; інформаційною відкритістю; певним рівнем корпоративного управління.

Доступність національного страхового ринку для іноземних страховиків є важливою умовою нормального функціонування всієї страхової системи. Поєднуючи заходи щодо забезпечення доступності ринку для іноземних страховиків (визнання міжнародного характеру страхування) та заходи щодо національного режиму діяльності для іноземних страховиків (цілісність національної страхової системи), можна досягти певної рівноваги. У дослідженні пропонується система заходів, яка спроможна забезпечити як доступність страхового ринку, так і захист національних інтересів ( табл. 4). Ця система заходів є складовою фінансового механізму функціонування страхового ринку. З метою визначення ступеня реалізації принципів функціонування страхового ринку, оцінки впливу того чи іншого чинника, ефективності та дієвості страхового ринку в роботі пропонується застосовувати систему показників. Обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку економіки України виникає потреба в перебудові системи соціального страхування в межах загальної страхової системи.