Фінансова політика розвитку сільського господарства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

УДК: 336.132:338.43

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Танклевська Наталія

Станіславівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН України, заслужений працівник освіти України Лайко Петро Афанасійович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри податкової та страхової справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Непочатенко Олена Олександрівна, Уманський національний університет садівництва, завідувач кафедри фінансів і кредиту доктор економічних наук, доцент Синчак Віктор Петрович, Хмельницький університет управління та права, завідувач кафедри менеджменту, економічної теорії та фінансів доктор економічних наук, професор Чупіс Анатолій Віталійович, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри фінансів

Захист відбудеться 18 січня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.17 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий « » грудня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.Г. Борщ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фінансова політика держави у сучасних умовах ринкових перетворень виступає визначальною для розвитку національної економіки. Ускладнення процесів економічних трансформацій, посилення їх динамізму, фінансова криза та її негативні наслідки виявили, що існуюча фінансова політика виявилася недієздатною та низько ефективною, не в змозі адекватно і своєчасно реагувати на такі події. Особливо це надзвичайно важливе для сільського господарства, де істотний вплив мають специфічні чинники, зокрема, сезонність виробництва, залежність від природно-кліматичних та біологічних умов, незадовільний стан матеріально-технічної бази, складний доступ до джерел фінансування. Актуальність дослідження посилюється тим, що з початку аграрної реформи в Україні майже четверта частина підприємств галузі залишається збитковими. Це зумовлює неухильне зростання значущості теоретичного осягнення нових наукових підходів до формування й реалізації ефективної фінансової політики сільського господарства країни та розробки напрямів впровадження відповідних практичних рекомендацій з метою забезпечення продовольчої безпеки країни, зміцнення її експортного потенціалу, створення сприятливих умов життєдіяльності для теперішніх і наступних поколінь.

Теоретичні основи функціонування фінансових категорій «фінанси» і «фінансова політика» закладені в працях Аристотеля, Л. Абалкіна, А. Буковецького, С. Вітте, І. Кауфмана, Дж. Кейнса, Р. Коуза, А. Маршалла, А. Монкретьєна, І. Озерова, У. Петті, Д. Рікардо, А. Сміта, М. Сперанського,

І. Янжула. На сучасному етапі розвитку фінансової науки цим категоріям присвячені праці багатьох економістів західних країн: С. Брю, Р. Дорнбуша, С. Майерса, К. Макконела, Р. Шмалензі, С. Фішера, М. Фрідмана.

Значний внесок у дослідження теоретичних і практичних засад функціонування фінансів, фінансової політики та її окремих складових зробили видатні зарубіжні та вітчизняні науковці: М. Александрова, О. Василик, З. Васильченко, В. Геєць, В. Грушко, А. Даниленко, А. Казак, О. Коломіна, М. Крупка, В. Кудряшов, В. Лагутін, І. Лютий, В. Мартиненко, В. Опарін, В. Оспищева, К. Павлюк, І. Петровська, А. Поддєрьогін, В. Родіонова, О. Романенко, Б. Сабанті, В. Савчук, М. Сичовий, О.Сліпушко, В. Сумароков, В. Федосов, І. Чугунок, С. Юрій.

Особливості фінансових відносин і фінансової діяльності в аграрному секторі економіки були висвітлені такими відомими українськими вченими, як В. Алексійчук, В. Амбросов, В. Андрійчук, О. Гудзинський, О. Ґудзь, М. Дем'яненко, М. Коденська, П. Лайко, Ю. Лузан, І. Лукінов, Ю. Лупенко, М. Малік, О. Могильний, О. Непочатенко, Б. Пасхавер, Г. Підлісецький, П. Саблук, В. Синчак, В. Ситник, П. Стецюк, Л. Худолій, А.Чупіс та ін. Вони збагатили економічну науку фундаментальними ідеями, які стали фактором нових світоглядних орієнтацій. Під впливом їхніх досліджень суттєво змінилися уявлення про систему фінансування, ціноутворення, страхування, оподаткування аграрних підприємств, що ознаменувало новий етапний поворот у їх вивченні.

На противагу цьому залишається малодослідженою проблема формування й реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства, принципів, факторів і закономірностей її впровадження. Це складне багатогранне наукове завдання вчені традиційно розглядають за її окремими видами, формами і типами. Такий підхід ускладнює її розв'язання як єдиної комплексної системи.

Головна ідея дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі узагальнення накопичених вітчизняних та зарубіжних теоретичних знань і практичного досвіду поглибити методологічні засади та виявити й оцінити сучасні тенденції і закономірності формування й реалізації фінансової політики і на цій базі визначити напрями її вдосконалення в контексті сталого розвитку підприємств аграрного сектору національної економіки.

Необхідність теоретичного обґрунтування концепції фінансової політики розвитку сільського господарства відповідно до вимог сучасного етапу розвитку економіки держави, потреба у визначенні шляхів її реалізації для прискорення економічного розвитку і визначили тему дисертації, її мету, основні завдання та соціально-економічне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України. Наукові результати, основні теоретико-методологічні положення та висновки знайшли своє відображення у темі „Удосконалення системи ціноутворення на продукцію АПК в умовах членства в СОТ” (державний реєстраційний номер 0109U000772), у межах цієї теми автором обґрунтовано вплив державної фінансової підтримки на розвиток сільського господарства та систему ціноутворення на продукцію аграрного сектора, та „Розвиток теоретико-методичних засад податкового планування та управління податковими зобов'язаннями сільськогосподарських підприємств ” (державний реєстраційний номер 0110U003623), автором здійснена оцінка сучасного стану податкових надходжень від агропромислових підприємств до бюджету.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретико-методологічних засад і розробка практичних рекомендацій з визначення пріоритетних напрямів та перспектив щодо формування й реалізації фінансової політики у сільському господарстві в контексті забезпечення його сталого розвитку.

Досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі вирішувалось через розв'язання таких наукових завдань:

- уточнення змісту фінансової політики як багатогранного економічного і науково-практичного явища з метою поглиблення пізнання та обґрунтування даної категорії;

- пізнання сутності фінансової політики держави в контексті еволюції наукової економічної думки, систематизація її класифікаційних ознак, видів і типів, що складає фундаментальний базис проведеного дослідження;

- обґрунтування методологічних підходів до розкриття процесу формування фінансової політики держави з метою підвищення ефективності її розвитку;

- поглиблення теоретико-методологічних засад дослідження сталого розвитку сільського господарства, що ґрунтується на виробничо-економічних і соціально-екологічних складових ринкового середовища та галузевих системах господарювання;

- визначення етапів розробки і впровадження фінансової політики сталого розвитку сільського господарства для обґрунтування принципів її реалізації;

- поглиблення змісту і моделювання структури фінансового механізму розвитку сільськогосподарських підприємств та визначення особливостей функціонування його складових;

- оцінка сучасних тенденцій реалізації бюджетної та податкової політики у вітчизняному аграрному секторі з метою встановлення закономірностей її розвитку;

- з'ясування специфіки розвитку кредитної та інвестиційної політики з метою забезпечення безперервності відтворювального процесу в сільському господарстві;

- визначення особливостей функціонування системи страхування

сільськогосподарських ризиків для зменшення економічних збитків суб'єктів господарювання;

- оцінка стану та дієвості державної підтримки розвитку сільського господарства з метою обґрунтування перспектив її розвитку;

- розробка та обґрунтування пропозицій з удосконалення процесу формування фінансової політики в контексті сталого розвитку сільського господарства;

- формування стратегії реалізації фінансової політики сталого розвитку сільськогосподарських підприємств;

- розробка Концепції формування та реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства України.

Об'єктом дослідження є економіко-фінансові процеси в аграрному секторі економіки України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних засад розробки та реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи становлять діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ і процесів, системний підхід до аналізу сутності, складових і принципів фінансової політики розвитку сільського господарства; результати досліджень провідних наукових шкіл з питань економічної теорії. Дослідження ґрунтуються на системному аналізі факторів, чинників і методів фінансового впливу на розвиток сільськогосподарського виробництва, діагностиці їх впливу й обґрунтуванні пропозицій щодо пріоритетних напрямів і перспектив упровадження дієвої фінансової політики.

У дослідженні використано наступні методи: монографічний, синтезу, аналізу і порівняння, історичний і діалектичний - застосовано при вивченні наукових праць, законодавчих та інших нормативно-правових актів і практики фінансового забезпечення сільськогосподарського виробництва; функціонально-структурного аналізу - для передбачення постановки досліджуваної проблеми, що дає змогу відстежувати причинно-наслідкову зумовленість її виникнення та дослідити динаміку, структуру й ефективність макро- та мікроекономічного регулювання; економіко-статистичні і експертних оцінок - для визначення сучасних тенденцій та закономірностей реалізації фінансової політики в сільському господарстві України; порівняльного та кореляційного аналізу - для виявлення та оцінки зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на ефективність реалізації фінансової політики у галузі; програмно-цільовий - для розробки науково-практичних рекомендацій щодо визначення пріоритетних напрямів та перспектив формування й реалізації фінансової політики сталого розвитку сільськогосподарських підприємств за умов ринкових перетворень.

При виконанні дисертаційної роботи узагальнено й опрацьовано наступні джерела інформації: закони України; укази Президента України; нормативні акти Кабінету Міністрів України та міністерств і відомств; звітність Державного комітету статистики України, оперативні дані Міністерства аграрної політики України, дані річної й оперативної звітності сільськогосподарських підприємств, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників, соціологічні опитування, особисті дослідження й аналітичні розробки автора. Дослідження охоплюють період з 1991 по 2009 рік.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані в процесі дослідження теоретичні та практичні результати комплексно і системно вирішують важливу наукову проблему - формування науково-методологічних засад і практики реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства країни.

Основні результати дисертаційної роботи, що характеризуються науковою новизною і виносяться на захист:

вперше:

– здійснено теоретичну інтерпретацію поняття «сталий розвиток сільського господарства» як самопідтримуючий розвиток підприємств галузі зі стабільними темпами зростання, що забезпечує задоволення потреб населення в продуктах харчування, зміцнення експортного потенціалу країни та створення сприятливих умов життєдіяльності для теперішніх і наступних поколінь;

– запропоновано й обґрунтовано поняття «фінансова політика сталого розвитку сільського господарства» як сукупність законодавчих, організаційно-управлінських та соціально-економічних заходів державних і місцевих органів влади та управління, а також суб'єктів господарювання у сфері фінансових відносин, які базуються на науково обґрунтованій концепції сталого розвитку аграрного сектору національної економіки, що забезпечує досягнення запланованого динамічного соціально-економічного ефекту;

– доведено необхідність запровадження механізму рефінансування Національним банком України вітчизняних комерційних банків і подальшого кредитування сільськогосподарських підприємств за спеціальним режимом;

– розроблена Концепція формування і реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства на підставі єдиної методологічної бази з урахуванням специфіки галузевого виробництва та характеру дії складових загальнодержавної фінансової політики, яка є акселератором прогресивних еволюційних змін у галузі;

удосконалено:

- теоретичну інтерпретацію категорії «фінансова політика» в напрямі її розширення як імперативну, теоретично й науково обґрунтовану систему заходів з планування, організації, регулювання і контролю фінансових відносин у процесі формування й використання фінансових ресурсів держави та підприємств на відміну від її традиційного вузького тлумачення як діяльності держави і підприємств щодо цілеспрямованого використання фінансів;

– зміст та елементний склад фінансового механізму сталого розвитку сільського господарства як сукупності фінансових форм і методів, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток галузевих підприємств, що взаємопов'язані та взаємодіють цілеспрямовано для досягнення стійких темпів економічного зростання, через застосування нових методів пільгового кредитування і страхового захисту, гарантійного та інших форм фінансового забезпечення;

– структуру фінансового інструментарію управління аграрною економікою з поділом на головні елементи: організаційну структуру управління фінансами в державі; чинну законодавчо-нормативну базу, яка регулює фінансове управління державними фінансами, фінансами галузей та підприємств; планів розвитку державних фінансів і підприємств; систему стимулів та обмежень фінансово-господарської діяльності; інструменти контролю за функціонуванням фінансів на всіх рівнях управління з метою підвищення ефективності реалізації фінансової політики;

– установлені домінанти реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства з впровадженням принципів послідовності, виваженості, збалансованості, соціально-економічної та екологічної спрямованості, єдності дій державних і місцевих органів влади й управління та суб'єктів господарювання;

– механізм державного регулювання розвитку аграрних підприємств через сукупність методів, інструментів, важелів, принципів бюджетної підтримки для розробки та проведення збалансованої бюджетної й податкової політики забезпечення сталого розвитку аграрного сектору економіки;

– заходи посилення державної фінансової підтримки розвитку сільського господарства з урахуванням вимог СОТ і зарубіжного досвіду стосовно субсидування виплат за отримані кредити та застраховане майно і врожаї, для збереження продукції та сприяння розвитку виробничої інфраструктури і створення Фонду гарантування кредитів;

– методичні підходи оцінки ефективності внутрішньої фінансової політики сільськогосподарських підприємств на основі розрахунку інтегрального показника ефективності з використанням методу Дельфі;

– процес формування стратегії реалізації ефективної фінансової політики розвитку сільськогосподарських підприємств з урахуванням збалансованої системи показників (Balanced Scorecards, BSC), яка є інновацією у фінансовому менеджменті;

дістали подальший розвиток:

– обґрунтування основних етапів розвитку фінансової політики в аграрному секторі з виокремленням інертно-пасивного, інвестиційно-активного, інвестиційно-соціально-екологічного сценаріїв, з визначенням необхідних обсягів і структури фінансування, очікуваних соціально-економічних результатів;

– методичні підходи до проведення комплексного аналізу стану та дієвості державної фінансової підтримки сільського господарства на різних рівнях управління, за різними підгалузями;

– напрями реалізації державної фінансової підтримки розвитку сільського господарства в частині визначення галузевих пріоритетів з урахуванням зональних особливостей; створення організаційно-правових умов для забезпечення паритетних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки; урегулювання земельних відносин та раціоналізації землекористування; здійснення заходів розвитку інфраструктури аграрного ринку; інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій; удосконалення страхової і податкової політики у сфері сільськогосподарського виробництва;

– основні пріоритети внутрішньої фінансової політики сільськогосподарських підприємств в контексті забезпечення їх сталого розвитку, а також підходи до фінансового стратегічного планування суб'єктів підприємництва галузі в частині комплексного застосування сучасних методів оцінки, планування, моделювання та прогнозування обсягів фінансових ресурсів, їхніх джерел формування та оптимізації фінансових потоків;

– рекомендації щодо поліпшення фінансового забезпечення сільського господарства через підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, виявлення резервів збільшення обсягів фінансування, розширення доступу до фінансових ресурсів, подальше удосконалення фінансової системи України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретико-методологічні та методичні розробки дисертації доведено до рівня практичних рекомендацій.

Результати дисертаційного дослідження розглянуті та використані керівниками структурних підрозділів Міністерства аграрної політики України при розробці положень розділу IV «Фінансове забезпечення аграрного сектору» Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року № 1158 (довідка № 37-18-1-15/13228 від 10.08.2010 р.). Основні положення дисертаційного дослідження були використані при розробці Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 р. (довідка № 25-174-00-269/001-01 від 08.10.2010 р.), а також при розробці галузевих програм розвитку АПК Головними управліннями агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (довідка № 6-700-4/247 від 05.07.2010 р.), Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка № 161/01/09-01-29/10 від 19.05.2010 р.).

Наукові положення дисертаційної роботи рекомендовані до практичного застосування в діяльності сільськогосподарських підприємств, зокрема СФГ «Ельдорадо» Бориспільського району Київської області (довідка № 24 від 3.09.2009 р.), ФГ «Терра» Голопристанського району Херсонської області (довідка № 16 від 28.06.2010 р.), ОФГ «Тетяна» Високопільського району Херсонської області (довідка № 11 від 23.03.2010 р.), ФГ Науково-виробниче об'єднання «Мрія» Гусятинського району Тернопільської області (довідка № 21 від 10.06.2010 р.), ФГ «Аделаїда» Голопристанського району Херсонської області (довідка № 29 від 01.07.2010 р.).

Одержані автором результати наукового дослідження використовуються в навчальному процесі Херсонського державного аграрного університету (довідка № 76-05/9 від 11.05.2010 р.) при викладанні дисциплін «Фінанси», «Податки і податкова політика», «Гроші та кредит», «Фінансовий ринок», «Страхування», «Інвестування».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом особистого наукового дослідження. Основні положення дисертації, висновки та пропозиції розроблені автором самостійно. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, висновки і пропозиції дисертації доповідалися й обговорювалися на науково-теоретичних і науково-практичних міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях, семінарах і форумах: міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні тенденції в розвитку банківської системи” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції „Wykszta cenie i nayka bez granic” (Чехія, м. Прага, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (м. Жовті Води, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу - 2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Формування сучасної стратегії розвитку підприємництва в Україні” (м. Херсон, 2006 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Образование и наука без границ - 2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), V всеукраїнській науково-практичній конференції „Стан та проблеми інноваційної розбудови України” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи” (м. Херсон, 2007 р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури” (м. Мелітополь, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку кооперації в ринкових умовах” (м. Херсон, 2007 р.), всеукраїнській науково-практичної конференції „Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ” (м. Київ, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села” (м. Львів, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференція „Стратегія економічної безпеки: держава, регіон, підприємство” (м. Херсон, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Veda a technologie: krok do budoucnosti - 2008” (Чехія, м. Прага, 2008 р.), IV міжнародній науково-практичній конференції „Наукове та професійне забезпечення розвитку обліку та фінансів аграрного сектору економіки в умовах глобалізації” (м. Київ, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села” ( м. Львів, 2008 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Економіка і підприємництво: теоретико-методологічні аспекти обліку, фінансів та аудиту” (м. Полтава, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємства індустріального регіону в умовах ринкової трансформації” (м. Краматорськ, 2009 р.), міжнародному науково-практичному форумі „Наукові засади використання агроресурсного потенціалу України для забезпечення високотехнологічного ведення сільськогосподарського виробництва” (м. Львів, 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Вдосконалення фінансово-кредитного механізму АПК” (м. Львів, 2009 р.), ювілейній міжнародній науковій конференції „Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансове та облікове забезпечення функціонування аграрних підприємств” (м. Херсон, 2009 р.), III міжнародній науково-практичній конференції „Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки” (м. Тернопіль, 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Wschodnia spolka - 2009” ( Польща, м. Пшемишль, 2009 р.), V міжнародній науково-практичній конференції „Бъдещето проблемите на световната наука - 2009” (Болгарія, м. Софія, 2009 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 69 працях загальним обсягом 62,5 друк. арк., в тому числі дві монографії, 44 статті надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, матеріали науково-практичних конференцій та один навчальний посібник. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 52,3 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основної частини дисертації становить 450 сторінок комп'ютерного тексту, містить 96 таблиць, 84 рисунки, 13 формул. Загальний обсяг дисертації - 535 сторінок, до нього входить 20 додатків на 33 сторінках. Список використаних джерел налічує 448 найменувань на 38 сторінках друкованого тексту.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, апробацію наукових доробок.

У першому розділі дисертації „Концептуальні засади формування фінансової політики держави” обґрунтовано теоретичні засади та концептуальні підходи щодо формування фінансової політики як багатогранного економічного й науково-практичного явища, визначено зміст фінансової політики держави у контексті еволюції наукової економічної думки, поглиблено теоретико-методологічні основи сталого розвитку сільського господарства.

Існуючі нині наукові погляди на фінансову політику недостатньо вивчають як внутрішні, так і зовнішні чинники її формування, а також різні форми прояву. Тому на відміну від її традиційного вузького тлумачення як діяльності держави і підприємств щодо цілеспрямованого використання фінансів, нами здійснене удосконалення теоретичної інтерпретації категорії «фінансова політика» шляхом її розширення і трактоване як імперативну, теоретично й науково обґрунтовану систему заходів щодо планування, організації, регулювання й контролю фінансових відносин у процесі формування та використання фінансових ресурсів держави та підприємств.

На підставі узагальнення досягнень наукової думки у сфері державної фінансової політики, зорієнтованої на використання всієї сукупності категорій управління фінансовими відносинами (фінансового процесу, фінансового права, фінансів, фінансової системи, фінансового механізму, які становлять організаційно-економічний зміст фінансової політики), доведено, що фінансова політика - не тільки структурована, а й системна категорія, пов'язана з усіма елементами загальної економічної політики і раціонально взаємозалежна зі своїми структурними елементами. Особливість фінансової політики як науково-практичного поняття або як організаційно-економічної категорії полягає в тому, що в ній одночасно поєднуються й рівноправно співіснують об'єктивне (незалежно від волі й свідомості людей) і суб'єктивні (імперативне, державно-вольове, організаційно-управлінське) начала.

Розвиток фінансової теорії розглядається у взаємозв'язку з економічними школами і теоріями, концепціями. Проте виявлено, що нині фінансова політика не має певної ідеології і носить ситуативний, непослідовний та суперечливий характер, оскільки ще не сформувалася її нова парадигма, яка б мала сучасне методологічне підґрунтя і враховувала б динаміку та наслідки ринкової трансформації економіки, передбачала б побудову цілісної системи організації внутрішніх і зовнішніх фінансових взаємовідносин та ефективних методів їх регулювання, адаптованих до існуючих умов національної економіки. Усвідомлення та практичне осмислення такої проблеми дозволило науково означити нову парадигму фінансової політики, яка ґрунтується на відповідному базисі (рис.1), розглядаючи її через призму метафізичного та діалектичного підходів, а також спираючись на позитивістський, герменевтичний, синергетичний та інші підходи до осмислення економічного життя сучасного українського суспільства. Встановлено, що базові теоретичні засади побудови фінансової політики закладено у наукових доктринах економічної теорії, зокрема, неокласичної та інституціональної теорій.

З'ясовано, що економічний зміст фінансової політики держави спирається на об'єктивність фінансових відносин, які покладено в її основу, а також на ступінь відповідності здійснюваної політики сучасним економічним законам, закономірностям розвитку фінансової системи і сформованим економічним реаліям. Якщо фінансова концепція і конкретні фінансові заходи не відповідають економічному базису, то така фінансова політика приречена на провал.

Стратегічною метою фінансової політики є забезпечення економічної, фінансової й соціальної стабільності в країні на базі її сталого розвитку. Виходячи з цього та з урахуванням провідної світової науково-практичної ідеї щодо необхідності забезпечення сталого розвитку, вважаємо за необхідне «сталий розвиток сільського господарства» трактувати як самопідтримуючий розвиток галузі зі стабільними темпами зростання, що забезпечує задоволення потреб населення в продуктах харчування, зміцнення експортного потенціалу країни та створення сприятливих умов життєдіяльності для теперішніх і наступних поколінь.

У другому розділі „Методологія формування та реалізації фінансової політики в сільському господарстві” розглянуто фінансову політику як складову загальноекономічної політики розвитку сільського господарства; поглиблено зміст понятійно-категоріального апарату фінансового механізму розвитку сільськогосподарських підприємств, виявлено наявні залежності та напрями його розвитку; визначено сутність фінансового інструментарію впливу на розвиток сільськогосподарського виробництва та особливості функціонування його структурних складових.

Виявлено, що фінансова політика розвитку сільського господарства не тільки структурована, а й системна, тобто пов'язана з усіма елементами загальної економічної та аграрної політики і раціонально взаємозалежна за своїми структурними елементами. Звідси випливає необхідність комплексного, системного підходу до побудови і реалізації фінансової політики. Вона не може бути незмінною на різних етапах і циклах соціально-економічного розвитку країни. Це передбачає періодичне введення у фінансову політику нових елементів, коригування або скасування колишніх.

Комплексність фінансової політики припускає, що внесення виправлень у показники й механізми реалізації фінансової політики вимагає сценарної оцінки варіантів з урахуванням прямих і непрямих наслідків їхнього впливу на економіку країни в цілому й окремих галузей і суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим уперше запропоновано поняття «фінансова політика сталого розвитку сільського господарства» як сукупність законодавчих, організаційних та соціально-економічних заходів державних і місцевих органів влади й управління, а також суб'єктів господарювання у сфері фінансових відносин, які базуються на науково-обґрунтованій концепції, що спрямована на досягнення запланованого динамічного соціально-економічного і екологічного ефекту.

Виходячи з того, що фінансова політика реалізується через відповідний механізм, було поглиблено сутність поняття «фінансовий механізм сталого розвитку сільського господарства» у контексті забезпечення системності дії всіх його взаємопов'язаних елементів. Узагальнення наукових підходів до дослідження процесу реалізації фінансової політики дало змогу встановити, що для досягнення ефективного функціонування аграрної економіки та кожного сільськогосподарського підприємства зокрема повинна бути забезпечена чітка взаємодія всіх видів фінансової політики і елементів фінансового механізму, зокрема його підсистем, фінансових важелів (фінансові норми і нормативи, ліміти і резерви, стимули, санкції), фінансових методів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення (рис. 2).

У процесі дослідження встановлено, що дієвість формування і реалізації фінансової політики в сільському господарстві залежить від комплексної та ефективної взаємодії її суб'єктів та об'єктів, ендогенних і екзогенних факторів, а також галузевих особливостей. Систематизація відповідних чинників дозволила обґрунтувати та сформувати дескриптивну модель фінансової політики сталого розвитку сільського господарства країни, адаптовану до особливостей виробничо-фінансової діяльності підприємств галузі (рис. 3).

Модель фінансової політики сталого розвитку сільського господарства країни.

Обґрунтовані відповідні концептуальні та теоретико-методологічні засади створюють фундаментальний науковий базис для подальшої комплексної оцінки та визначення пріоритетних напрямів удосконалення формування і реалізації фінансової політики в сільському господарстві.

У третьому розділі „Сучасні тенденції та закономірності реалізації фінансової політики в сільському господарстві України” здійснено оцінку сучасного стану та встановлено закономірності реалізації бюджетної та податкової політики, виявлено тенденції та проблеми розвитку кредитної й інвестиційної політики в галузі, визначено особливості страхування сільськогосподарських ризиків.

Вітчизняний агропромисловий комплекс вносить значний внесок в економіку України: його частка в ВВП країни перевищує вклад будівельної галузі в 4,2 раза, виробництва машин і устаткування - у 3,5 раза, у стільки ж - металургії і металообробки, та майже рівнозначний вкладу таких важливих галузей промисловості, як металургійна, машинобудівна, електроенергетика та будівельна разом взятих.

Доведено, що важливе значення для розвитку сільського господарства має бюджетна політика, як форма державного регулювання його розвитку. Так, обсяги бюджетного фінансування аграрного сектору за останні роки зросли в 2,3 раза і становлять 10,4 млрд грн, у т.ч. на підтримку сільськогосподарських підприємств, відповідно, в 3,3 раза і 6,4 млрд грн. (табл.1).

Таблиця 1 Фінансування видатків аграрного сектору за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України*, млн грн

Показник	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.	2008 р. до 2005 р., %
1. Обсяги бюджетного фінансування АПК, всього	4406,4	5575,6	7107,4	10441,3	236,7
у т. ч. на підтримку розвитку с.-г. підприємств	1917,4	2355,4	3712,4	6391,1	333,3
з них:
- селекція	188,7	196,7	197,9	184,5	97,7
- бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рослинництва	629,3	1609,9	2188,4	2368	376,3
- здійснення фінансової підтримки підприємств через механізм здешевлення кредитів	415,1	319,5	551,3	1021,3	246
- часткова компенсація вартості складної сільгосптехніки вітчизняного виробництва	116,7	-	99,9	97,1	83,2
- заходи по операціях фінансового лізингу вітчизняної сільськогосподарської техніки	-	5	120	40	-
- формування державного продовольчого резерву Аграрним фондом, здійснення заставних операцій та закупівель, інтервенцій	301,2	24	210	2250	747
- протиепізоотичні заходи та участь у Міжнародному епізоотичному бюро	111,4	98,6	125,6	155	139,1
- інші видатки	155	101,7	219,3	275,2	177,5
2. Різниця бюджетного фінансування і податкових платежів АПК, всього	-4321,6	-4794,5	-5254,8	-6855	158,62
у т.ч. с.-г. підприємств	652,5	904,7	1974,6	3312,5	507,6
3. На 1 грн. бюджетного фінансування с.-г. підприємств припадає, грн:
- валової продукції	48,29	40,29	23,92	16,27	33,7
- прибутку	1,93	1,15	2,12	0,89	46,1
- сплачених податків	0,66	0,62	0,47	0,48	72,7

* Розраховано за даними Міністерства аграрної політики України.

Так, найвагомішими напрямами фінансування сільського господарства є бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рослинництва - 37% або 2,4 млрд грн, формування державного продовольчого резерву Аграрним фондом, здійснення заставних операцій та закупівель, інтервенцій - 35,2 % або 2,25 млрд грн, фінансування здешевлення кредитів - 16% або 1,02 млрд грн. При цьому, підприємства АПК сплатили до бюджету податків майже в 2 раза більше ніж отримали фінансування, а сільськогосподарські підприємства на 2/3 покривають своє фінансування за рахунок сплачених податків. Проте, не зважаючи на значне зростання обсягів фінансування його ефективність значно знизилась, а саме: в 2008 році на 1 грн фінансування сільськогосподарських підприємств припадає в 3 раза менше валової продукції, в 2 раза - прибутку, на 1/3 - сплачених податків.

Останніми роками податкова політика в аграрній сфері була досить ефективною, зокрема за 2004-2008 рр. податкові надходження від АПК зросли в 2,5 раза, у т.ч. в 2,4 раза від сільського господарства, знизився податковий борг підприємств АПК на 13%, сільського господарства - на 11% на фоні зростання ефективності оподаткування, зокрема у 2008 р. у 2,5 раза зросла сплата податків в розрахунку на 1 га с.-г. угідь та в 2,1 раза - на 1 грн валової продукції сільського господарства (табл. 2).

Таблиця 2 Податкові розрахунки в сільському господарстві України*

Показник	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. до 2005р. (+/-)
	млн грн	%	млн грн	%	млн грн	%	млн грн	%
1. Податкові платежі АПК до бюджету, всього	8728,0	100	10370,1	100	12362,2	100	17296,3	100	+ 8568,3
в т. ч. сільське господарство	1264,9	14,5	1450,7	13,9	1737,8	14,1	3078,6	17,8	+ 1813,7
з них: податок на додану вартість**	-11,1	х	-18,8	х	-257,2	х	310,0	1,8	+ 321,1
акцизний збір	28,5	0,3	35,0	0,4	46,2	0,4	67,0	0,4	+ 38,5
податок на прибуток	97,9	1,1	84,9	0,8	115,1	0,9	213,4	1,2	+ 115,5
фіксований сільськогосподарський податок	167,8	1,9	136,5	1,3	133	1,2	128,9	0,7	- 38,9
2. Податковий борг АПК бюджету, всього	292,5	100	340,8	100	334,9	100	255,8	100	- 36,7
в т.ч. сільське господарство	199,9	68,3	230,4	67,6	233,4	69,7	157,3	61,5	- 42,6
з них:податок на додану вартість	59,8	20,4	95,7	28,1	121,1	36,2	67,6	26,4	+ 7,8
акцизний збір	2,9	1,0	0,3	0,1	0,6	0,2	2,2	0,9	- 0,7
податок на прибуток	16,7	5,7	53,9	15,8	58,6	17,5	21,5	8,4	+ 4,8
3. Податкове навантаження:
- на 1 га с.-г. угідь, грн	33,3	Х	38,11	Х	48,41	Х	83,43	Х	+ 50,1
- 1 грн валової продукції сільського господарства, грн.	0,014	Х	0,015	Х	0,020	Х	0,030	Х	+ 0,016

* Розраховано за даними Міністерства аграрної політики України.

** Знак ”-” податкове відшкодування.

Здійснення кредитної політики в сільському господарстві за досліджуваний період характеризується сталими тенденціями до значного зростання кількості позичальників та обсягів кредитування, у т.ч. і пільгового, зниження рівня повернення кредитів сільськогосподарськими підприємствами з 92,8% у 2005 р. до 82% у 2008 році. Суми компенсації кредитних ставок були повністю використані у 2000-2006 рр., а у 2007 і 2008 рр. їх фактична сплата склала 83,7 та 75,9% відповідно. Показник залучення пільгових кредитів на 100 грн. компенсації кредитних ставок коливався у межах від 978 грн. у 2003 р. до 2205 грн. у 2006 р., 1481 грн. - у 2008 р. (табл. 3). Хоча в 2008 р. у структурі кредитування переважали короткострокові кредити (51,3%), частка середньо- і довгострокових кредитів стрімко зростає, відповідно 32,6 % і 16,1 %, що позитивно впливає на фінансове забезпечення підприємств галузі.

Таблиця 3 Динаміка кредитування сільськогосподарських підприємств України*, млн грн

Показник	Рік
	2000	2005	2006	2007	2008
1. Кількість підприємств, які залучили кредити, всього	5024	13044	14708	9785	9409
у т.ч. пільгові, всього	4187	10870	12257	8065	7841
з них с.-г. підприємства	3853	10281	11644	7258	7564
2. Обсяги наданих кредитів, всього	2090	10400	12815	14611	20053
з них: короткострокові	1900	6656	8069	9789	10293
середньострокові	190	3744	4746	4822	6539
довгострокові	-	-	-	-	3221
3. Отримано пільгових кредитів	818	7647	7046	7753	15131
4. Перехідні пільгові кредити 2005-2006 рр.	-	-	2659	4084	6100
5. Компенсовано з бюджету відсотки за кредит, всього	50	416	320	551	1022
в т.ч. сільгосппідприємствам	48	378	240	501	937
6. Залучено пільгових кредитів на 100 грн компенсації кредитних ставок, грн	1636	1838	2205	1407	1481

* Розраховано за оперативними даними НБУ.

Із започаткуванням фінансового лізингу (1998-2009 рр.) на придбання сільськогосподарської техніки й обладнання для аграрного сектору на його умовах використано 1788,4 млн грн. Динаміка лізингового кредитування в інвестиціях в сільське господарство України залишається нестабільною - коливання від 53,3 млн грн або 0,7% у 2006 р., 123,3 млн грн або 4,5% у 2009 р. до 324,0 млн грн, або 9,6% у 2004 р. У розрахунку на 1 га вартість машин, отриманих за лізингом, щорічно становить від 1,3 грн (2002 та 2006 рр.), 4,5 грн у 2008 р., до 7,8 грн (у 2004 р.), що суттєво не вплинуло на рівень технічного оснащення сільськогосподарських підприємств.

Інвестиційна політика в сільському господарстві характеризується динамічним розвитком, зокрема, обсяги інвестицій в основний капітал сільськогосподарських підприємств за останні п'ять років зросли майже в 5 разів і досягли 16,9 млрд грн, обсяги прямого іноземного інвестування в галузь становили 29,1 млн дол США, що в 9,7 разів більше ніж у 2005 р. і це становить 16,9% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в українську економіку (табл. 4). Найбільші інвестиції було вкладено в основний капітал сільського господарства Київської (1,5 млрд грн), Херсонської (1,2 млрд грн), Хмельницької (1,2 млрд грн) і Черкаської (1,1 млрд грн) областей, а найменші - Рівненської (297 млн грн) та Закарпатської (56 млн грн).

Таблиця 4 Обсяги інвестицій у сільське господарство країни *

Показник	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. до 2005р., разів, в.п.
Всього інвестиції в основний капітал підприємств країни, млрд грн	75,7	93,1	125,3	188,5	233,1	3,1
Інвестиції в основний капітал с.-г. підприємств: - млрд грн	3,4	5,0	7,3	9,5	16,9	4,9
- %	4,5	5,4	5,8	5,0	7,3	2,8 в.п.
Прямі іноземні інвестиції, всього млн дол США	16,4	21,2	109,6	156,2	171,4	10,5
у т. ч. в сільське господарство: - млн дол США	0,3	0,4	16,9	23,1	29,1	9,7
- %	1,8	1,8	15,4	14,8	16,9	15,1 в.п.

* Розраховано за даними Державного комітету статистики України.

Специфічними особливостями здійснення страхування сільськогосподарських ризиків за державної підтримки у 2005-2007 рр. є позитивна тенденція до зростання у 6 разів застрахованих площ та 4,4 раза кількості підприємств, що скористалися страховими послугами, та негативна - щодо їх скорочення у 2008 р. порівняно з 2007 р., відповідно, у 2 і 2,9 раза. Питома вага застрахованої площі до загальної знизилася від 6,4 % в 2005 р. та 9,1% в 2007 р. до 4,3% у 2008 р. На сьогодні в Україні налічується близько 400 страхових компаній, які мають право займатись ризиковим страхуванням. Проте, в 2008 р. лише 14,6% з них або 58 компаній брало участь в субсидованому страхуванні, зокрема НАСК «Оранта» - 21,0 % від загального обсягу застрахованих площ, СК «Країна» - 9,3%, СК «Провідна» - 6,5%, СК «ТАС» - 6,4%, СК «Спектр» - 4,8%. Отже, сучасний стан розвитку страхування в сільському господарстві України не відповідає його першочерговому завданню - бути ефективним механізмом управління ризиками в аграрному секторі та забезпечувати стабільність виробництва та доходів сільськогосподарських виробників.

У четвертому розділі „Розвиток державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств” проведено комплексний аналіз стану, специфіки й дієвості державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств; надано оцінку функціонування організаційного механізму реалізації державної підтримки сільськогосподарського виробництва; визначено перспективи розвитку державної фінансової підтримки вітчизняних сільськогосподарських підприємств.

Ефективне державне регулювання аграрного сектору економіки необхідне для подолання кризових явищ і забезпечення подальшого інтенсивного розвитку АПК. Досвід високорозвинених країн, сільське господарство яких тривалий час формувалося під впливом держави, свідчить, що за умов ринкової економіки ефективність аграрного виробництва залежить від рівня державної фінансової підтримки розвитку галузі. В процесі дослідження здійснений аналіз стану, специфіки й дієвості державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств. Наприклад, з'ясовано, що державна фінансова підтримка має сталі тенденції до зростання та реалізується через механізм фінансування програм розвитку тваринництва, рослинництва, компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами, становлення і розвитку фермерських господарств, страхування ризиків за державної підтримки тощо. Так, обсяги фінансової підтримки АПК у 2005-2008 рр. збільшилися у 2,4 раза, у тому числі сільського господарства у 3,4 раза, що відбулося за рахунок зростання обсягів дотування рослинництва і тваринництва в 3,8 раза, компенсацій кредитних ставок в 2,5 раза. Рівень державної непродуктової підтримки 2008 р. дорівнює 5,03 млрд грн, 2009 р. - 5,6 млрд грн, а 2010 р. передбачає до 5,9 млрд грн, у 2011-2015 pp. - 6,9 млрд грн.

Встановлено, що функціонування державної спеціалізованої установи - Аграрного фонду дозволило в 2008-2009 рр. реалізувати ефективну цінову політику в аграрному секторі економіки шляхом впровадження режиму заставних закупівель і формування державного продовольчого резерву для здійснення товарних та фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку.

Реалізація державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств здійснюється через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кошти державного бюджету надаються на безповоротній основі за бюджетною програмою „Фінансова підтримка фермерських господарств” і на конкурсних засадах на поворотній основі за бюджетною програмою „Надання кредитів фермерським господарствам”. За досліджуваний період обсяги фінансової підтримки фермерських господарств, надані через даний фонд мають тенденції до значного зростання від 34,6 млн грн 2005 р. до 153,3 млн грн або у 4,4 раза 2008 р. Якщо у 2005 р. обсяги цієї підтримки на безповоротній основі становили 77,0%, то у 2008 р. - вже 38,8%, і відповідно обсяги фінансової підтримки на поворотній основі збільшилися від 23,0 до 61,2 відсотка.

Аргументовано, що за сучасних умов обмеження фінансування із загального фонду держбюджету значні видатки за програмами підтримки розвитку підприємств галузі були здійснені за рахунок коштів Стабілізаційного фонду, зокрема розпорядженнями Уряду прийнято рішення щодо виділення їх в сумі 926,5 млн грн, з них у 2009 р. профінансовано 264,3 млн грн.

Вважаємо, що ефективна стратегія розвитку сільського господарства країни повинна базуватися на встановленні пріоритетів державної фінансової підтримки функціонування галузі з урахуванням зональних і регіональних особливостей, максимальній концентрації та раціональному розподілі бюджетних коштів, впровадженні системи контролю за цільовим і раціональним використанням бюджетних коштів, запровадженні обов'язкового оприлюднення та широкого інформування щодо напрямів використання, суб'єктів отримання, результатів моніторингу й оцінки ефективності надання фінансової підтримки.

Важливою передумовою цільового використання коштів на фінансову підтримку розвитку сільськогосподарського виробництва є якість бюджетного планування, особливо в частині обґрунтування цільових програм. Проте в сучасних умовах є необхідність у проведенні інвентаризації цільових державних програм розвитку сільського господарства та їх змістовному обґрунтуванню з точки зору економічної, соціальної або екологічної ефективності чи окупності витрат, а також посиленню контролю за прозорістю надання та цільовим характером їх використання.

У п'ятому розділі „ Формування та реалізація ефективної фінансової політики в контексті сталого розвитку сільського господарства” на основі запропонованого якісно обґрунтованого теоретичного і методологічного базису та критичного аналізу існуючої практики розроблено пріоритетні напрями удосконалення формування фінансової політики у сільському господарстві, сформовано стратегію її здійснення та запропоновано Концепцію формування і реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства країни.

В процесі дослідження розроблено та обґрунтовано ключові напрями вдосконалення формування фінансової політики розвитку сільського господарства в контексті його сталого розвитку. Вони забезпечать докорінні якісні зміни, яких потребує як державна фінансова політика за її структурними складовими, так і внутрішня фінансова політика підприємств галузі. Аргументовано доведено, що якісний розвиток державної фінансової політики, передусім, базується на удосконаленні бюджетної та податкової політики. При цьому здійснення бюджетної політики в сільському господарстві повинно ґрунтуватись на системних науково-практичних засадах, з урахуванням необхідності встановлення пріоритетів її реалізації, удосконалення бюджетної класифікації видатків, запровадження прозорої системи фінансування, посилення фінансового контролю, подальшого удосконалення системи державної фінансової підтримки.

Проведені варіантні розрахунки відображають вплив обсягів державної підтримки на ефективність сільськогосподарського виробництва, зокрема:

- збереження існуючої системи оподаткування та збільшення обсягів бюджетного фінансування (до 6 - 8 млрд грн) дасть змогу ст...