Управління ліквідністю банківської системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Університет банківської справи (м. Київ)

УДК 336.71

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Управління ліквідністю банківської системи України

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Лис Ігор Михайлович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Університеті банківської справи Національного банку України (м. Київ)

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Козоріз Марія Андріївна, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу проблем розвитку фінансово-кредитних відносин в регіоні

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Крупка Михайло Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту;

кандидат економічних наук, доцент Колодізєв Олег Миколайович, Харківський національний економічний Університет МОН України, завідувач кафедри банківської справи

Захист відбудеться “21” грудня 2010 р. о 16-30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.883.01 в Університеті банківської справи Національного банку України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 1, ауд. 207.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Університету банківської справи Національного банку України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Білоруська, 17.

Автореферат розісланий “19 ” листопадаг2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор О.О. Лапко

ліквідність банківський капіталізація стійкість

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Одним із показників стійкості банківської системи, її надійності та конкурентоспроможності є ліквідність, яка відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку економіки, впливає на стабільність національної валюти, інфляційні процеси і функціонування фінансової системи держави загалом. Світова фінансова криза значною мірою розбалансувала фінанси і економіку України, а вітчизняні банки у кризових умовах виявились неспроможними зберегти стабільність. З огляду на складні умови та кризові ситуації в банківській сфері одним із пріоритетних завдань центральних банків постає удосконалення управління ліквідністю банківської системи. Це пов'язано з тим негативним впливом, який здійснює як недостатня, так і надлишкова ліквідність як на рівні окремого банку, так і на рівні усієї банківської системи. Тому підтримання оптимального рівня банківської ліквідності є важливою передумовою розвитку та стійкості банківської системи, стабільності національної грошової одиниці та зниження інфляційних процесів в країні.

Проблемні аспекти банківської ліквідності розглядалися ще в роботах учених-економістів ХІХ - середини ХХ століття Брегеля Е., Бухвальда Б., Гіндіна І.Ф., Дмитрієва-Мамонова В.А., Євзліна З.П., Каценеленбаума З.С., Соколова Н.К., Трахтенберга І.А., Фрея Л.І, Яснопольського Л.Н. та інших.

Дослідженню питань, пов'язаних з управлінням банківською ліквідністю, присвячена низка наукових праць сучасних зарубіжних і російських науковців і практиків С.Братановича, Л. Батракової, Х.Грюнинга, А. Гусєва., У. Гулда, М. Диченка, Е. Долана, Дж.Кейнса, Р. Дж. Кемпбелла, Г.Г. Коробової, Т.Коха, О.Лаврушина, А.Лобанова, Ю.С. Масленченкова, Р.Л. Міллера, В.Муравйова, С.Панової, М.Поморіної, В. Усоскіна, А.Чугунова, А.Шапкіна. Фундаментальними щодо дослідження проблем ліквідності є праці західних вчених Ф. Мишкіна, П.С.Роуза, Д.Д. Сінкі та інших.

Серед вітчизняних науковців дослідженню теоретико-методологічних аспектів управління ліквідністю банківської системи, розробленню методик аналізу і регулювання банківської ліквідності, адаптації банків до особливостей розвитку фінансового ринку значна увага приділена у працях Г.М. Азаренкової, І.В. Алєксєєва, О.І. Барановського, О.В. Васюренка, О.Д. Вовчак, А.П. Вожжова, А.С Гальчинського, А.М. Герасимовича, В.М. Гейця, В.В. Глущенка, А.А. Гриценка, В.І. Грушка, О.В. Дзюблюка, А.О. Епіфанова, М.І. Зверякова, Г.Т. Карчевої, С. М. Козьменка, В.Л. Кротюка, Л.В. Кузнецової, М.А. Козоріз, О.М. Колодізєва, М.І. Крупки, В.І. Міщенка, А.М. Мороза, С.В. Науменкової, О.І. Петрика, Л.О. Примостки, К.Є. Раєвського, С.К. Реверчука, М.І. Савлука, Т.С. Смовженко, А.В. Сомик, В.С. Стельмаха, Р.І. Тиркала, А.В. Шаповалова, А.А Чухна, Н. М. Шелудько, В.О. Шевчука, О. Л. Яременка та інших.

Зазвичай у наукових працях більшості дослідників висвітлюються світові стандарти та підходи до управління ліквідністю банку і банківської системи в умовах економічної стабільності. Тому бракує праць, в яких би досліджувалися методи аналізу та механізми управління банківською ліквідністю з боку центрального банку в умовах фінансової нестабільності, проявів кризових явищ в світовій і національній економіках.

За таких обставин актуальним є вироблення підходів до управління ліквідністю на макрорівні, обгрунтування механізмів і інструментів управління ліквідністю банківської системи в Україні та уніфікації вимог до діяльності банків в умовах поглиблення кризових явиш та глобалізаційних процесів на фінансових ринках.

Зростання теоретичного та практичного значення вирішення проблем ліквідності банківської системи, нагальна потреба у зміні наявних підходів до управління нею, а також недостатня їх розробленість та висвітленість в наукових публікаціях визначає актуальність теми, мету й основні напрями дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної теми кафедри банківської справи Університету банківської справи Національного банку України «Реструктуризація вітчизняних комерційних банків» (номер державної реєстрації 0110U000031), в рамках якої дисертантом досліджено проблемні аспекти капіталізації та ліквідності банківської системи в Україні, внесено конкретні пропозиції щодо підвищення рівня капіталізації та забезпечення оптимальної ліквідності банківської системи; науково-дослідної теми Інституту регіональних досліджень НАН України «Механізми підвищення ефективності використання фінансового потенціалу регіону» (номер державної реєстрації 0110U002026), де автором, зокрема, розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності використання ресурсів банківської системи через кредитні інструменти і підтримання оптимального рівня ліквідності банків інструментами грошово-кредитного регулювання з боку НБУ.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень та розроблення методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення процесів управління ліквідністю банківської системи в умовах посилення конкуренції та інтеграції економіки України у світовий економічний простір.

Для досягнення мети були поставлено та вирішено такі завдання:

- проаналізувати наукові підходи та узагальнити теоретичні засади щодо з'ясування сутності понять “ліквідність” і «банківська ліквідність»;

- уточнити економічну сутність та структуру банківської ліквідності на мікро- та макрорівнях;

– дослідити сучасні механізми й інструменти управління ліквідністю банківської системи в Україні та в світовій практиці;

- удосконалити концептуальні засади та методичні підходи до визначення оптимального рівня банківської ліквідності;

– проаналізувати сучасний стан і тенденції змін ліквідності банківської системи України та виявити чинники впливу на її стан;

– дослідити рівень капіталізації українських банків та визначити шляхи підвищення рівня капіталізації банківської системи;

– визначити особливості використання механізмів та інструментів регулювання банківської ліквідності з боку центрального банку в умовах фінансової нестабільності;

– розробити основні напрями підвищення рівня ліквідності та стійкості банківської системи та окремих банків;

– сформулювати рекомендації з удосконалення методології управління ліквідністю банківської системи та нагляду за ризиком ліквідності в банках.

Об'єктом дослідження є процеси управління ліквідністю банківської системи України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів управління ліквідністю банківської системи України.

Методи дослідження. Для досягнення мети та розв'язання поставлених завдань у роботі використовувалися загальнонаукові та емпіричні методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція - при дослідженні теоретичних засад ліквідності і платоспроможності банків; аналогії і порівняння - при пошуку шляхів удосконалення управління ліквідністю банків; історичний метод - при дослідженні теорій управління банківською ліквідністю; абстрагування - при визначенні суті окремих понять і термінів; узагальнення - при виділенні низки причин і тенденцій змін ліквідності банківських установ; формалізації - при розробці показників ліквідності банківських установ, компаративні методи - для виявлення спільного і відмінного у підходах до управління ліквідністю банківської системи; методи статистичного аналізу - для оцінки ліквідності і грошових потоків банку; ретроспективний аналіз - для оцінки стану розвитку банківської ліквідності в Україні; факторного аналізу - для оцінки ефективності банківської діяльності; структурно-функцiональний метод - при розгляді систем управління банківською ліквідністю, механізмів та шляхів їх реалізації; інформаційно-компютерні - для моделювання, аналізу і оцінки рівня капіталізації та ліквідності банків.

Інформаційно - аналітичною базою дослідження слугували законодавчі і нормативні акти Верховної Ради України і Національного банку України, які регулюють діяльність банків України, міжнародні і національні стандарти бухгалтерського обліку, дані Державного комітету статистики України, монографії, наукові статті та інші праці вітчизняних і зарубіжних авторів з питань банківської ліквідності. Для безпосереднього аналізу результатів функціонування банків використано дані офіційних періодичних видань та офіційного сайту Національного банку України, оперативні дані банків, аналітичні огляди, методичні розробки і фінансову звітність банків, ресурси інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні теоретико-методологічних засад підвищення ефективності управління ліквідністю банківської системи України в умовах євроінтеграційних та глобалізаційних процесів в економіці.

Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, що містять наукову новизну та виносяться на захист, такі:

уперше:

- на основі бенчмаркінгу розроблено модель короткострокового прогнозування стану ліквідності банківської системи, що базується на визначенні сукупного впливу на стан ліквідності банківської системи грошово-кредитних важелів з боку центрального банку та автономних чинників, що не підлягають регулюванню з його боку. Запропонована модель надає можливість спрогнозувати рівень ліквідності банківської системи на будь-яку визначену дату, розрахувати надлишок або дефіцит ліквідних коштів та забезпечити, за умов фінансової нестабільності, застосування адекватних грошово-кредитних інструментів і механізмів управління ліквідністю банківської системи з боку центрального банку;

удосконалено:

- з позицій системного підходу визначення економічної сутності банківської ліквідності, яка, на відміну від існуючих визначень, розглядається не як трирівнева, а як дворівнева система категорій, що охоплює мікро- та макрорівень. На мікрорівні сутність ліквідності розкривається через спроможність окремого банку забезпечувати свій розвиток на основі нарощування обсягів його операцій та своєчасно й у повному обсязі виконувати всі свої грошові зобов'язання; на макрорівні ліквідність - це достатність коштів у банківській системі відповідно до потреб розвитку економіки, що забезпечує одночасно своєчасність, повноту і безперервність виконання усіх її грошових зобов'язань;

- концептуальні підходи до вибору інструментів управління банківською ліквідністю на мікро- та макрорівнях, які, на відміну від вже існуючих, ґрунтуються на виявленні особливостей реагування ліквідності банківської системи на внутрішні та зовнішні чинники. Зокрема, з метою усунення монетарного навісу, недопущення посилення девальваційного тиску та інфляційних процесів, запропоновано використовувати інструменти регулювання структурного профіциту ліквідності банківської системи, до яких віднесено на мікрорівні - кредитні інструменти банку та інструменти фондового ринку, а на макрорівні -інструменти грошово-кредитної політики, серед яких як найбільш ефективні визначені процентний канал монетарної трансмісії та стабілізаційні кредити центрального банку;

- наукові підходи до використання обов'язкових резервних вимог та системи коррахунків банків у центральному банку, депозитних інструментів НБУ і валютних інтервенцій, як елементів системи збалансування ліквідності банківської системи, які, на відміну від існуючих підходів, ґрунтуються на недопущенні як недостатньої, так і надлишкової ліквідності і встановленні її оптимального рівня;

набули подальшого розвитку:

- система критеріїв і обґрунтування структурних елементів ліквідності банківської системи та їх змістове наповнення, якими є: оптимальна, оптимальна вільна, надлишкова і недостатня ліквідність. Запропонований підхід дає можливість використовувати адекватні інструменти і механізми регулювання стану ліквідності з боку центрального банку та підвищити ефективність управління ліквідністю банківської системи загалом;

- напрями підвищення ефективності управління банківською ліквідністю, які, на відміну від існуючих, базуються на прогнозуванні та комплексному запровадженні удосконаленого вітчизняного інструментарію регулювання ліквідності з боку НБУ і дають можливість приймати адекватні оперативні рішення щодо управління ліквідністю;

- наукові підходи до визначення поняття оптимального рівня ліквідності банківської системи, що, на відміну від існуючих визначень, ґрунтується на здатності банківської системи досягти належного розвитку відповідно до потреб економіки за рахунок зростання обсягів банківської діяльності на основі підвищення капіталізації, нарощення зобов'язань та ефективності їх трансформації в активи банків.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що теоретико-методологічні положення дисертаційної роботи доведено до конкретних науково-методичних рекомендацій щодо удосконалення управління ліквідністю банківської системи на основі системи показників раннього попередження.

До найбільш значимих практичних результатів належать: методичні рекомендації та алгоритми з моделювання й оцінки ліквідності банківської системи, розроблені напрями та заходи щодо удосконалення управління ліквідністю банківської системи України, які схвалені та впроваджені в практику роботи Національного банку України (довідка від №53-108/556 від 9 листопада 2009р.). Розроблені автором рекомендації щодо застосування кредитних інструментів в регулюванні ліквідності банківської установи використовуються ВАТ КБ «Хрещатик » (довідка№ 1210-1545 від 29 жовтня 2009 р.), методичні підходи щодо формування стратегії розвитку банку на основі запропонованої автором моделі прогнозування стану ліквідності впроваджені в практику Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» (довідка№115/01 від 3 лютого 2010 р.), методичні рекомендації щодо вдосконалення процесу управління ліквідністю банку на основі нагляду за ризиком ліквідності та методичні підходи до аналізу та прогнозування ліквідності з використанням балансового підходу використано при підготовці нормативних документів ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» (довідка №22-01/1 від 30 березня 2010 р. ).

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ при викладанні дисциплін «Банківські операції», «Фінансовий менеджмент у банку», «Аналіз банківської діяльності» (довідка № 01.1-08/162 від 25.02.09) та Інституту магістерської і післядипломної освіти Університету банківської справи НБУ при розробці навчальної програми і викладанні дисципліни «Управління банківськими ризиками».

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертаційній роботі та винесені на захист, отримані автором одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження апробовано на 9-ти Міжнародних науково-практичних конференціях, серед яких: «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м.Суми, УАБС НБУ, 2005,2008) , Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика ( м.Суми, УАБС НБУ, 2008 ), Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи (м.Львів, 2008 ) , Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків (м.Черкаси, 2008,2009), Міжнародна банківська конкуренція : теорія і практика ( м.Суми, УАБС НБУ, 2008,2009).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 13 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 8,1 д.а., а також у 9 тезах доповідей на конференціях загальним обсягом 3,4 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг тексту дисертації - 225 сторінок. Робота містить 11 таблиць на 15 сторінках, 12 рисунків, 10 додатків і список літератури з 225 найменувань.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичну цінність отриманих результатів, наведено інформацію про їх апробацію.

У першому розділі «Теоретико - методологічні підходи до управління ліквідністю банківської системи» проведено науковий аналіз термінологічних визначень банківської ліквідності, який засвідчив, що в сучасних наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених та у вітчизняному законодавстві до сих пір не існує єдиного підходу до трактування даного поняття. Пояснюється це різноманітністю та складністю проявів цього явища на макро- і мікро- рівнях.

З'ясовано,що банківську ліквідність зазвичай розглядають як трирівневу систему категорій, яка включає такі елементи: ліквідність активів та ліквідність пасивів (1 рівень), ліквідність балансу банку та ліквідність банку (2 рівень), ліквідність банківської системи (3 рівень). З огляду на чинну структуру сучасної банківської системи та науковий аналіз вивчених автором літературних джерел в роботі обґрунтовано доцільність дослідження сутності банківської ліквідності на двох рівнях: мікрорівень (ліквідність банку, складовими елементами якої є ліквідність активів та ліквідність пасивів) та макрорівень (ліквідність банківської системи).

На основі узагальнених підходів до визначення сутності ліквідності банківської системи автором запропоновано дотримуватися її розмежування на такі дві складові: внутрішню ліквідність банківської системи - здатність виконувати свої зобов'язання перед резидентами України - юридичними і фізичними особами; міжнародну (зовнішню) ліквідність - здатність країни виконувати свої міжнародні зобов'язання, повертати борги, тобто вона відображає міжнародні резерви та зовнішні вимоги і зобов'язання органів грошово-кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов'язання банків України.

Доведено, що через відсутність усталеної банківської термінології в наукових працях і практичній діяльності часто змішують два поняття - ліквідність балансу банку і платоспроможність банку, що в подальшому призводить до ототожнення методів і засобів підтримки ліквідності і платоспроможності банків. Як з'ясовано автором, підтримка ліквідності стосується самого банку і він самостійно обирає в конкретних умовах ті чи інші інструменти підтримки своєї ліквідності з урахуванням встановлених нормативів. Що ж до підтримки платоспроможності, то вона відноситься до функцій держави в особі центрального банку.

У роботі з'ясовано, що, як і будь-який управлінський процес, управління ліквідністю банку включає в себе дві складові: стратегічне та оперативне (поточне) управління. На відміну від стратегічного управління ліквідністю банку, завданням оперативного управління є щоденне забезпечення необхідного рівня ліквідності, вирішення якого ґрунтується на прогнозуванні вхідних і вихідних фінансових потоків банку. До методів стратегічного управління віднесено: методи управління активами, які сформувалися завдяки постійній необхідності балансувати між прибутковістю та ліквідністю; методи управління пасивами та методи математичного моделювання.

У роботі з урахуванням розглянутих передумов і рівнів ліквідності запропоновано загальну схема управління ліквідністю банківської системи. При побудові схеми управління банківською ліквідністю враховувалися такі особливості: існування різних підходів до визначення ліквідності, що призводить до виникнення значної кількості інструментів та методів (способів) її оцінки; наявність тісного взаємозв'язку між ліквідністю та прибутковістю банківської системи; залежність ліквідності банківської системи від ліквідності окремих банків.

Методологічним підгрунтям управління ліквідністю є те, що у банківській теорії та практиці, ліквідність розглядається як "запас" (миттєва ліквідність банку на певний момент часу) та як "потік" (характеризується з позиції динаміки). Концептуально різниця між цими двома підходами до характеристики банківської ліквідності полягає в тому, що трактування ліквідності як потоку ширше, не обмежується оцінкою балансу, а може включати й аналіз вхідних і вихідних грошових потоків, спроможності банку отримувати кошти грошового ринку тощо. Натомість визначення ліквідності як запасу дає можливість створити реальні моделі визначення потреби в ліквідності та управління нею. Оцінка ліквідності банку як запасу або потоку впливає на вибір найбільш раціонального методу управління ліквідністю, до яких відносять метод структурування фондів, метод коефіцієнтів (показників ліквідності), метод джерел та використання коштів. Якщо банк оцінює ліквідність як запас, то доцільно обрати метод загального фонду коштів, оскільки менеджмент банків здійснює моніторинг за кількісними параметрами ліквідності.

У роботі зроблено висновок, що управління банківською ліквідністю полягає в збалансуванні попиту на ліквідні кошти та їх пропозиції в будь-який момент часу, а, оскільки, такий баланс зустрічається рідко, порушення такої рівноваги призводить до того, що банки постійно мають справу або з дефіцитом ліквідних коштів, або з їх надлишком.

З'ясовано, що характерною ознакою банківської ліквідності є ризик ліквідності, який породжує ризик втрати потенційного прибутку та ринкової вартості банку. З метою управління ризик ліквідності запропоновано розподіляти на: 1) ризик ліквідності ринку (ризик того, що в певний момент часу неможливо буде реалізувати чи придбати на ринку позицію певного розміру за існуючою ринковою ставкою через недостатність їх поточних обсягів (торгів) та 2) ризик ліквідності балансу, який пов'язаний з фінансуванням - ризик того, що банк в певний момент часу не зможе виконати поточні зобов'язання за рахунок наявних ліквідних активів внаслідок неадекватної структури балансу та незбалансованості між строками і сумами погашення активів та пасивів банку.

Обгрунтовано, що сьогодні можливості вітчизняних банків щодо вибору методів управління ліквідністю досить обмежені через слабко розвинений ринок цінних паперів, непередбачуваність стану фінансового ринку та економічної ситуації загалом, високий рівень політичного ризику країни, що обмежує вихід банків на міжнародні ринки. Перелічені та інші чинники унеможливлюють застосування досконалих інструментів управління ліквідністю в сучасних умовах.

У другому розділі «Сучасний стан ліквідності банківської системи» досліджено та проаналізовано особливості динамічних змін та чинників ліквідності банківської системи, рівень капіталізації вітчизняних банків, що в сукупності обґрунтовують методи та тенденції в управлінні ліквідністю банківської системи.

З'ясовано, що кількісні критерії оцінки ліквідності значною мірою визначаються якісною структурою активів та раціональною, адекватною до активів структурою пасивів банків. Згідно з сучасними підходами, аналіз банківських активів та пасивів є основою прогнозування ліквідності та лежить в основі всіх інших етапів оцінки фінансового стану та управління фінансово-господарською діяльністю банків.

На основі проведеного аналізу показників діяльності банківської системи за останні п'ять років зроблено висновок, що загалом банки стрімко нарощували активи до кінця 2008 р., після чого збільшення обсягу активних операцій банків різко скоротилося (табл.1).

Таблиця 1. Динаміка активів, прибутковості і ліквідності банківської системи України (на кінець року )

Показники	2005	2006	2007	2008	2009
	млн. грн	млн. грн	зміни, %	млн. грн	зміни, %	млн. грн	зміни, %	млн. грн	зміни, %
Активи (не скориговані на резерви під активні операції)	223024	353086	158	619004	175	973332	157	1001626	103
Готівкові кошти та банківські метали	7628	11430	150	18313	160	20668	113	21725	105
Кошти в НБУ	17382	15280	88	19120	125	18768	98	23337	124
Коррахунки в інших банках	11589	18535	160	26293	142	40406	154	51323	127
Кредити, надані клієнтам	156268	268294	172	485368	181	792244	163	747348	94
Довгострокові кредити	86227	157224	182	291963	140	507715	174	441778	87
Прострочені кредити	3379	4456	132	6357	143	18015	284	69935	388
Рентабельність активів	1,31	1,61	0,3	1,5	-0,11	1,03	-0,47	-4,38	5,41
Резерви під активні операції	9370	13289	142	20188	152	48409	240	122433	253
у т.ч. резерви на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями	8328	12246	147	18477	151	44502	241	99238	223
Норматив миттєвої ліквідності, Н4, % (не менше 20 відсотків)	61,56	56,73	-4,83	53,6	-3,13	62,38	8,78	64,65	2,27
Норматив поточної ліквідності, Н5,% (не менше 40 відсотків)	73,87	70,19	-3,68	75,31	5,12	75,16	-0,15	72,9	-2,26
Норматив короткострокової ліквідності, Н6, % (не менше 60 відсотків)	40,17	37,83	-2,34	39,93	2,1	32,99	-6,94	35,88	2,89

Основну частину банківських активів сьогодні становлять вимоги банків до своїх клієнтів, динаміка яких відображена у їх кредитно-інвестиційному портфелі. Так, за офіційними даними НБУ на 01.01.2005 р. кредити, надані юридичним та фізичним особам становили 81% кредитно-інвестиційного портфеля банківської системи; а вже на 01.01.2009 зросли до 89,6% та знизилися на початок 2010 р. до 85%. Зроблено висновок, що якість кредитних активів визначальним чином впливала на ліквідність банківської системи. Упродовж 2009 р. кредитна активність банків була дуже слабкою, а результатом поточної кризи стало зростання проблемної заборгованості за кредитами. Замість кредитування основні зусилля банків були сконцентровані на роботі з проблемною заборгованістю, враховуючи її продаж та реструктуризацію. Однак, це не допомогло поліпшити якість активів, значна частина банків зазнавала проблем з ліквідністю через низьку якість вкладень. Так, обсяг негативно-класифікованих активів, за період з 01.01.2009 по 01.01.2010 р. збільшився з 39 004,0 млн.грн. до 137 497,7 млн.грн., або на 252%. Незважаючи на вжиті заходи з метою стабілізації банків, ключові ризики (втрата активів та зниження їх ліквідності) для банківської системи України залишаються і сьогодні.

Аналіз ресурсних можливостей банків доводить, що ресурсна база банків є недостатньо стабільною та досить ризиковою. Частка капіталу у пасивах є малою, а найбільшу частку зобов`язань банків займали кошти, залучені від фізичних осіб. Разом з тим, за період з 01.01.2009 по 01.01.2010 р. відбулося значне вилучення з банківської системи вкладів населення, їх обсяг зменшився на 4 653,5 млн.грн., що було спричинено в умовах розгортання фінансової кризи негативним інформаційним фоном та штучно спровокованою недовірою вкладників до банків (табл. 2).

А це призвело до втрати платоспроможності та ліквідності багатьох банків України. Такі чинники, як погіршення якості активів банків, що призвело до необхідності збільшення резервів за активними операціями, а також збиткова діяльність банків, зростання залежності від іноземних активів негативно позначились на структурі капіталу, призвели до його зменшення. У порівнянні з 2008 р. станом на 01.01.2009 р. власний капітал банків України зменшився майже на 4%.

З'ясовано, що для вирішення проблеми недостатньої капіталізації у 2009 р. банки активно нарощували капітал за рахунок державної програми рекапіталізації та шляхом залучення коштів від материнських іноземних компаній. Проте, у підсумку у 2009 р. сплачений зареєстрований статутний капітал вітчизняної банківської системи зменшився з 119,2 до 115,2 млрд. грн, але норматив адекватності капіталу зріс - з 14,0 до 18,1 % (на 01.01.2010 р.). Таким чином, нарощування банками капіталу виявилося неспроможним істотно поліпшити в 2009 р. стан банківської системи: чисті активи (скориговані на резерви за активними операціями) зменшилися на 5 % з 926 до 880 млрд. грн, збитки сягнули 3,8 млрд грн, а 30-50 банків (20-30 % загальної кількості банківських установ) знаходяться у переддефолтному стані; обсяг наданих кредитів скоротився на 5,7 % .

Таблиця 2. Динаміка пасивів, рентабельності капіталу та рівня капіталізації банківської системи України (на кінець року)

	2005	2006	2007	2008	2009
		млн. грн	зміна, %	млн. грн	зміна, %	млн. грн	зміна, %	млн. грн	зміна, %
Пасиви	213878	340179	159	599396	176	926086	155	880302	92,6
Власний капітал	25451	42566	167	69578	163	119263	171	115175	97
Частка у пасивах власного капіталу, %	11,9	12,5	0,6	11,6	-0,9	12,9	1,3	13,1	0,2
Регулятивний капітал	26373	41148	156	72265	175	123066	170	135802	110
Адекватність регулятивного капіталу, Н2	14,95	14,19	-0,76	13,92	-0,27	14,01	0,09	18,08	4,07
Рентабельність капіталу,%	10,39	13,52	3,13	12,67	-0,85	8,51	-4,16	-32,52	41,03
Частка іноземного капіталу у ст. кап. банків, %	19,5	27,6	8,1	35	7,4	36,7	1,7	35,8	-0,9

Про скорочення кредитування реального сектору економіки, проблеми з ліквідністю і погіршення якості активів банківської системи свідчить зростання обсягу міжбанківських запозичень, прискорення темпів залучення яких спостерігається з 2008 р. Підтвердженням експансії зарубіжного банківського капіталу в Україні є чітко прослідковувана тенденція у 2005-2008 рр. чистих зовнішніх активів банківської системи (рис.1).

Рис.1. Динаміка активів банків України за резидентами в 2007-2009 рр.

Водночас проведений аналіз показників банківської ліквідності засвідчив, що за допомогою міжбанківських запозичень у банків навіть у кризовий період не виникало проблем із дотриманням нормативів ліквідності Н4-Н6, які упродовж усього періоду перевищують нормативне значення у 2-3 рази.

У роботі також проаналізовано динаміку ліквідності окремих груп банків за поділом їх згідно з класифікацією НБУ за обсягом активів. За результатами аналізу зроблено висновок, що досліджувані банки забезпечували за аналізований період високий фактичний понаднормативний рівень коефіцієнтів ліквідності.

З огляду на прояви фінансової кризи та на тлі загального зниження ділової активності в економіці на динаміку ліквідності банківської системи України значно впливали зовнішні шоки та чинники (табл.3).

На основі дослідження причинно-наслідкових зв'язків між чинниками, інструментами та станом ліквідності автором виокремлено періоди суттєвих коливань ліквідності банківської системи. Загалом різке зростання монетарної бази та рівня монетизації економіки спостерігалося упродовж досліджуваного періоду, що значною мірою було спричинено невиваженою монетарною політикою щодо управління ліквідністю банківської системи. Так, у 2006 році Національний банк різко скоротив операції по абсорбції надлишкової гривні (позитивне сальдо валютних інтервенцій зменшилося на 84%, обсяги рефінансування банків перевищували обсяги з мобілізації коштів у 2.5 рази) обсяги коштів на кореспондентських рахунках у НБУзменшились на 13.6%. У результаті у 2006 році рівень монетизації економіки зріс до 44.4%. Незважаючи на скорочення обсягів валютних інтервенцій у 2006 році, обсяг кредитування в іноземній валюті зріс майже у 2 рази, що пояснюється початком активної експансії зовнішніх активів та неготовністю регулятора адекватно відреагувати на ці події.

У 2007 для зменшення рівня надлишкової валютної ліквідності регулятором було запроваджено вимогу обов'язкового резервування коштів, які залучені банками від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів, підвищено коефіцієнти резервування за кредитами, наданими в іноземній валюті, обсяги операцій з мобілізації коштів зросли у 33.5 рази, а рефінансування банків скоротилося втричі.

При цьому спостерігалось зростання обсягів коштів на кореспондентських рахунках банків на 27% порівняно з попереднім періодом, обсяги вільної ліквідності зменшились на 14,9%. Проте поряд із переліченими діями, позитивне сальдо валютних інтервенцій збільшилось у 8 разів. Таким чином, незважаючи на превентивні міри регулятора, та завдяки значним позитивним обсягам валютних інтервенцій, рівень монетизації економіки зріс до 46.5%, а обсяги кредитів у іноземній валюті збільшились у 1.5 рази.

У 2008 році середньозважена ставка за інструментами рефінансування зросла на 5.2% за рахунок ужиття заходів щодо підвищення вартості національної валюти. Зокрема, ставка за кредитами овернайт у грудні зросла: під забезпечення державними цінними паперами - до 22%; без забезпечення (бланковий) - до 25%. Рівень ставок за депозитними сертифікатами Національного банку в останній декаді грудня 2008 р. становив від 4% до 25% річних. Проте обсяги кореспондентських рахунків скоротились на 2.2%, обсяги валютних кредитів зросли вдвічі. Обсяги рефінансування банків за результатами року зросли у 67 разів, а гривневі інтервенції було здійснено в еквіваленті майже 4 млрд дол. США. При цьому рівень монетизації економіки залишився практично незмінним, а монетарна база зросла на 32%. Саме тому кризу 2008 року може бути охарактеризовано як кризу валютної ліквідності, що була спричинена подіями грошово-кредитного ринку попередніх років та недостатньо оптимізованими, відповідно до тенденцій грошово-кредитного ринку, регулюванням валютної ліквідності банківської системи та пруденційним наглядом.

Таблиця 3. Зведена таблиця показників, що характеризують причинно-наслідковий зв'язок між інструментами управління ліквідністю банківської системи та змінами її стану

Показники	2005 (на 01.01.06)	2006 (на 01.01.07)	2007 (на 01.01.08)	2008 (на 01.01.09)	2009 (на 01.01.10)
	Обсяги значень показників	Зміна до попереднього . періоду, %	Обсяги значень показників	Зміна до поп. періоду, %	Обсяги значень показників	Зміна до поп. періоду, %	Обсяги значень показників	Зміна до поп. періоду, %	Обсяги (в нат-х показниках)	Зміна до поп. періоду, %
Ліквідність банківської системи
Обсяги коррахунків банків у НБУ, млн. грн	17 246.00	215.1	14 899.00	86.4	19 050.00	127.9	18 622.00	97.8	17 413.00	93.5
Обсяги вільної ліквідності, млн. грн	-	-	10 800.00	-	9 400.00	85.11	-	-	-	-
Обсяги сформованих резервів, млн. грн	-	-	-	-	-	-	-	-	12 200.00	-
У т.ч., на окремих рахунках, млн. грн	-	-	-	-	-	-	-	-	5 700.00	-
Кредитна діяльність банків (наростаючим підсумком)
Кредити в економіку, в т.ч.	143 433.00	-	245 312.00	171	426 927.00	174	733 919.00	172	718 717.00	98
У національній валюті, млн. грн	81 293.00	-	123 877.00	152	213 871.00	173	300 132.00	140	350 918.00	117
У іноземній валюті, млн. грн	62 140.00	-	121 435.00	195	213 056.00	175	433 787.00	204	367 799.00	85
Процентна політика регулятора щодо управління ліквідністю банківської системи
Середньозважена ставка за усіма інструментами рефінансування, %	-	-	11.53	-	10.1	-1.52	15.3	5.2	16.7	1.4
Грошово-кредитні інструменти управління ліквідністю банківської системи
Рефінансування банків, млн. грн	-	-	8 330.00		2 523.7	30.3	169 500.00	6 716	64 404.97	38
Сальдо інтервенцій на валютному ринку, млн. дол. США	5 700.00	-	906.00	16	7 600.00	838	-3 900.00	-	-10 400.00	266
Операції з мобілізації коштів, млн. грн	-	-	3 280.00	-	109 800.00	3 347	57 200.00	52	16 600.00	29
Макроекономічні показники
Монетарна база, млн. грн	82 757.00	153.9	97 211.00	117.5	141 893.00	146	186 661.00	131.5	194 951.00	104.4
Рівень монетизації економіки, %	36.8	4.8	44.4	6.7	46.5	4.2	46.0	-0.4	50.4	4.4

У процесі дослідженя обґрунтовано, що недостатньо корельоване з макроекономічною ситуацією нарощування ліквідності банківської системи упродовж 2009 року з боку НБУ призвело до профіциту ліквідності та створення монетарного навісу. Проаналізувавши наявну ліквідність банківської системи, з'ясовано, що обсяг коррахунків банків майже вдвічі перевищує обсяг обов'язкових резервів банків. В результаті чиста емісія НБУ з початку року залишилась майже на незмінному рівні, у липні зменшилась на 1,1 млрд. грн. Виявлено, що станом на 01.07.2009р. обсяг вільної банківської ліквідності становив 12.7 млрд.грн. У ІІ півріччі 2009 року було використано на внутрішні потреби кредитні кошти МВФ шляхом конвертації їх у гривню, що за економічною суттю майже не відрізняється від здійснення незабезпеченої емісії, що призвело до збільшення монетизації економіки до 50% у річному вимірі. Такі дії призвели до того, що у ІІ півріччі було визнано появу надлишкової ліквідності банківської системи. Національний банк України у ІІІ кварталі 2009 року вдався до проведення більш стриманої грошово-кредитної політики, що проявилось у посиленні вимог до формування банками обов'язкових резервів та збільшенню обсягів мобілізаційних операцій. Введення норми виокремлення на окремому рахунку 40% обов'язкових резервів (4.3 млрд.грн.) дозволило з початку серпня 2009 р. скоротити вільну ліквідність до 7.5 млрд.грн.

Такі зміни відповідають загальносвітовій тенденції змін у використанні зазначеного інструмента монетарної політики, що супроводжується в зарубіжних країнах одночасним посиленням впливу ринкового інструментарію, зокрема, процентного.

Важливим чинником забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської діяльності є підвищення капіталізації банків, оскільки саме достатній обсяг власного капіталу забезпечує активну та прибуткову дільність банку на ринку фінансових послуг, Незважаючи на підвищення рівня капіталізації банківської системи з 10,0 % на кінець 2007 до 14,8 % на кінець 2009 рр., 7 з 18 найбільших банків не виконали план з капіталізації. На початок 2010 р. у стані ліквідації перебувало 14 банків, з них 12 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 2 - за рішеннями господарських (арбітражних) судів.

На підставі вивчення тенденцій зміни структури активів та пасивів банків у передкризовий період зроблено висновок, що залежність банків від зовнішніх залучених коштів та майже повне їх вилучення з вітчизняної банківської системи у період кризи, а також незадовільна диференціація кредитно-інвестиційних портфелів банків призвели до вкрай негативних наслідків у ліквідності та капіталізації банків у період кризи.

У третьому розділі «Підвищення ефективності управління ліквідністю банківської системи України» запропоновано напрями підвищення рівня капіталізації, ліквідності та стійкості банківських установ, розроблено модель короткострокового прогнозування стану ліквідності банківської системи, що базується на визначенні сукупного впливу на стан ліквідності банківської системи грошово-кредитних важелів та автономних чинників.

У роботі зроблено висновок, що через динамічні зміни ліквідності банківської системи та законодавчо-нормативної бази з її регулювання раніше використовувані інструменти і методи управління ліквідністю втратили актуальність, тому нагальною є потреба у розробці нових методологічних принципів і підходів до управління банківською ліквідністю.

З метою забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку та упередження формування монетарного навісу запропоновано здійснювати підтримку оптимальної ліквідності банківської системи шляхом зменшення пропозиції грошей (ліквідних коштів) через використання: 1) дієвих грошово-кредитних інструментів; 2) упровадження інновацій в діяльності банків та в управлінні ліквідністю.

Зменшення ліквідності банків шляхом використання монетарних механізмів та інструментів пропонується досягати таким чином:

- посилення вимог до обов'язкового резервування, а саме: виключити з покриття обов'язкових резервів придбані банками облігації внутрішньої державної позики, випущені з метою фінансування заходів, пов'язаних з підготовкою до чемпіонату Євро 2012; підвищити нормативи формування обов'язкових резервів; скасувати плату за залишками коштів обов'язкових резервів, що перераховані банками на окремий рахунок; посилити вимоги з обов'язкового резервування коштів в іноземній валюті, останнє сприятиме зниженню рівня доларизації економіки. Загалом такі заходи мають забезпечити подальшу кредитну активність банків;

- відмову від надання банкам з боку НБУ кредитів рефінансування та викуп ним облігацій внутрішньої державної позики, а в разі необхідності підтримки банківської ліквідності застосовувати інструменти мобілізації коштів із банківської системи. При цьому пролонгацію кредитів рефінансування здійснювати лише у виключних випадках ;

- утримання процентних ставок за депозитними сертифікатами НБУ на рівні достатньому для мобілізації з ринку надлишкового обсягу ліквідності, уникаючи при цьому впливу валютних інтервенцій.

Введення інновацій стосується:

- плати за надлишкову ліквідність банків, що має стягуватися з них за неефективне використання вільних коштів, що стимулюватиме банки до спрямування коштів у реальний сектор економіки та зниження процентних ставок за кредитними операціями. Визначення надлишкової ліквідності має здійснюватися на індивідуальній основі, враховувати особливості окремих банків та необхідність виконання ними нормативів НБУ. Дієвим може бути введення для кожного банку коридору надлишкової ліквідності, за порушення якого банки сплачуватимуть пеню;

- законодавче визначення структурних елементів ліквідності банківської системи та включення до її складу залишків коштів у касах банків, високоліквідних цінних паперів банків та коштів, які обліковуються на рахунках у інших банках;

- проведення операцій з мобілізації готівкової іноземної валюти банків, тобто у разі надлишку іноземної валюти банки можуть переводити її у безготівкову форму та виходити на міжбанківський ринок з обміном на національну валюту. Це дасть змогу вирішити питання щодо надлишку готівкової валюти у касах банків, що утворюється внаслідок обміну населенням іноземної валюти на національну.

Аналіз динаміки активів і пасивів продемонстрував необхідність інтегрованого управління активами та пасивами з метою оптимізації прогнозування ліквідності банків загалом. З цією метою повинні бути використані певні моделі, що дають можливість здійснювати прогноз стану ліквідності банківської системи на певний визначений термін часу. Своєю чергою прогноз повинен базуватись на визначенні певної системи еталонних показників подій, що регулярно повторюються та здійснюють безпосередній вплив на стан банківської ліквідності.

У роботі з урахуванням світових тенденцій в монетарній політиці (зокрема, Бундесбанку Федеративної республіки Німеччини) і набутого практичного досвілу розроблено модель короткострокового прогнозування стану ліквідності банківської системи. Дана модель базується на застосуванні методології бенчмаркінгу.Завданням та основним призначенням моделі є прогнозування рівня надлишкової ліквідності банківської системи на певний визначений період часу. Розрахунок кількісних параметрів моделі здійснюється за такою формулою:

M_t ^bench = 1 / ( Ht-Xt) [ Dt(RR+ER-CAt) + Ht(AFt+RR+ER)- HtL-XtM^mat],

де Ht - кількість днів від дати останнього (включно) до дня, що передує операціям з рефінансування регулятором;

Xt - кількість днів від дня, що передує (включно) до дня розрахунку суми рефінансування (як правило 2 дні - оголошення рефінансування та розподілу коштів між банками);

Dt - кількість днів від дати (включно) початку до дня, що передує (включно) розрахунку обсягів банківських резервів;

RR - залишок на кінець дня на рахунках банків у центральному банку відповідно до резервних вимог;

ER - надлишок коштів на кінець дня на рахунках банків у центральному банку відповідно до резервних вимог;

CAt - середній залишок на кореспондентських рахунках банків за період від дати (включно) початку до дня, що передує (включно) розрахунку обсягів банківських резервів;

Aft - оціночне значення автономних факторів за період Ht;

L - частина ліквідності банківської системи, що належить до довгострокових операцій з рефінансування за період Ht;

M^mat - обсяг ліквідних коштів, що належать до угод рефінансування, які завершуються на протязі даного розрахункового періоду;

Dt(RR+ER-CAt) - накопичений дисбаланс ліквідності;

Ht(AFt+RR+ER) - потреби у ліквідності на наступний розрахунковий період;

HtL-XtM^mat - обсяги ліквідності відповідно до проведених у минулих періодах операцій з рефінансування.

Для розрахунку обсягу надлишкової та необхідної ліквідності банківської системи України був узятий період з 11 червня по 8 липня. Відповідно здійснених розрахунків оціночний обсяг надлишкових резервів становив 0.5 млн у.о.; розрахункове значення автономних факторів за період - 160.5 у.о.; середній обсяг сформованих банківських резервів з 11 по 30 червня (день t-1) - 150.4 млн у.о.; очікувані середньоденні обсяги ліквідності в структурі грошової бази за довгостроковими операціями склали 300.00 млн грн.; базове прогнозне значення необхідної ліквідності станом на 1 липня 128.52 млн грн. Для розрахунку були використані дані інформаційного сервісу офіційного електронного ресурсу Європейського центрального банку, за допомогою яких досліджено механізм та практичне застосування моделі короткострокового прогнозування обсягів необхідної ліквідності для банківської системи.

Підвищення ефективності банківської діяльності вимагає сьогодні реструктуризації банківської системи. Для забезпечення швидкого розвитку банківської системи необхідна загальна консолідація існуючих банків. Більш ефективні банки, визнані такими за результатами їх діяльності, повинні мати можливість розширювати свою ринкову частку порівняно з менш ефективними. Тільки за таких умов можна зменшити середню маржу та посилити проникнення банків в економіку. Необхідність консолідації обґрунтовано на основі аналізу особливостей динаміки ліквідності банківської системи України та чинників, що їх визначають.

Висновки

Проведене дослідження дало можливість зробити такі висновки:

1. Проблема ліквідності банків України виявилася особливо актуальною для України саме сьогодні, оскільки банки змушені працювати в умовах підвищеного ризику, що пов'язано із різними причинами, серед яких найгостріша - світова нестабільність фінансових ринків. Забезпечення необхідного рівня ліквідності є першочерговим завданням центрального банку і окремих банківських установ для підтримання його стабільності і надійності. При управлінні банківською установою необхідно постійно підтримувати у рівновазі показники дохідності і ліквідності як дві взаємопротилежні умови банківської діяльності.

2. У результаті ґрунтовного наукового аналізу існуючих підходів до розуміння банківської ліквідності було зроблено висновок, що сутність банківської ліквідності слід розглядати на макро- і макрорівнях. Під ліквідністю на мікрорівні (банківських установ) слід розуміти сукупність високоліквідних активів, які легко обмінюються на готівку на ринку і призначені для своєчасного погашення кредитів і інших зобов'язань, а на макрорівні - для оперативного перерозподілу вільних коштів між суб'єктами господарювання.

3. Чинним законодавством в Україні встановлено механізм і порядок визначення ліквідності банківської системи на основі системи коррахунків і обов'язкових вимог. Відповідно, на рівні окремого банку встановлена система показників, за цими показниками відбувається контроль банків з боку НБУ за їх ліквідністю. Проте в умовах України практичне використання системи показників ліквідності не завжди відображає дійсний стан банківської системи, тому поточна ситуація з аналізом і контролем ліквідності вимагає подальшого дослідження і вжиття термінових заходів для підвищення їх ефективності і надійності.

4. Методологічною основою для здійснення ефективного управління ліквідністю банківської системи є врахування насамперед складових ліквідності банківської системи, ознак її змін та чинників, що на неї впливають. Структурно ліквідність формується із суми обов'язкових резервних вимог та вільної (або недостатньої) ліквідності банківської системи.

5. В основу механізму управління ліквідністю і платоспроможністю банку закладено метод зіставлення вхідних і вихідних грошових потоків, зважених за термінами банківських операцій. Реалізація методу здійснюється через порівняння активів і пасивів банківського балансу, яке проводять або на окрему дату з визначенням статичних показників ліквідності, або за певний період часу для отримання динаміки ліквідності. Всебічний розгляд наявних теорій і методів аналізу дає змогу зробити висновок, що ліквідність сучасного комерційного банку має аналізуватися у межах найадекватнішої економічним реаліям концепції інтегрованого управління активами і пасивами банку.

6. У вітчизняній банківській практиці з незначними кількісними відхиленнями застосовуються показники контролю ліквідності, аналогічні тим, які застосовуються у країнах з розвиненою економікою. Водночас і в розвинених країнах в епоху глобалізації економіки не спроможні уникнути негативних явищ, про що свідчать, наприклад, дві останні світові фінансові кризи 1998 і 2008 рр.

7. З огляду на прояви фінансової кризи у державі визначено зовнішні чинники впливу на динаміку ліквідності банківської системи України. Важливим чинником забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської інвестиційної діяльності є підвищення капіталізації б...