Фінанси домогосподарств: концептуальні засади теорії і практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

КІЗИМА ТЕТЯНА ОЛЕКСІЇВНА

Тернопіль - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Юрій Сергій Ілліч, Тернопільський національний економічний університет, завідувач кафедри міжнародних фінансів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Андрущенко Володимир Леонідович, ПВНЗ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія», завідувач кафедри фінансів і кредиту;

доктор економічних наук, професор Опарін Валерій Михайлович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри фінансів;

доктор економічних наук, доцент Тропіна Валентина Борисівна, Чернігівський державний інститут економіки і управління, професор кафедри економічної теорії.

Захист відбудеться 27 травня 2011 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.03 у Тернопільському національному економічному університеті за адресою: 46020 м. Тернопіль, вул. Львівська, 11а, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46020 м. Тернопіль, вул. Бережанська, 4.

Автореферат розісланий 26 квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент М. П. Шаварина.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з найважливіших проблем, що постали перед українським суспільством в умовах трансформаційних перетворень, є необхідність перегляду та зміни стратегічних підходів щодо взаємодії держави і громадян, адже саме ці відносини визначають ступінь розвитку країни, рівень її демократизації та добробуту. Здійснення ринкових реформ в Україні характеризується докорінною зміною ролі людини у соціально-економічному житті суспільства, розширює антропоцентричний напрям фінансової науки і практики, зумовлюючи, таким чином, необхідність перегляду теоретичних уявлень про людину як громадянина, платника податків, отримувача суспільних благ та головної мети існування держави.

Фундаментальною основою життєдіяльності сучасного суспільства є домогосподарство - унікальне соціально-економічне утворення, в якому сконцентровані різноманітні аспекти людського буття. Суттєві трансформації у системі суспільних відносин, що відбулися в нашій країні у зв'язку з переходом на ринкові засади господарювання, докорінно змінили окремі аспекти життєдіяльності вітчизняних домогосподарств, які у сучасних умовах є важливою економічною одиницею й активним суб'єктом фінансових відносин. Вони самостійно визначають параметри своєї економічної поведінки і несуть повну відповідальність за прийняті ними рішення. Це змушує теоретиків по-новому підходити до розуміння вихідних постулатів економічної науки та її специфічної сфери - теорії фінансів.

Домогосподарства стали об'єктом ґрунтовного дослідження представників економічної науки: Ф. Кене, Т. Мальтуса, К. Бюхера, П. Самуельсона. Вагомий внесок у розвиток теорії домогосподарств та сімейної (родинної) економіки зробили Г. Беккер, Дж. Кейнс, К. Ланкастер, А. Маслоу, Дж. Мінсер, Ф. Модільяні, І. Фішер, М. Фрідман, Т. Шульц.

Дослідженням проблем, пов'язаних з економічною діяльністю домогосподарств, займаються багато вітчизняних вчених-економістів. Зокрема, вивчення окремих аспектів фінансової поведінки населення знайшло відображення у публікаціях В. Андрущенка, Т. Єфременко, В. Ільїна, В. Леонова, З. Скринник; проблемам формування й активного використання заощаджень домогосподарств присвятили наукові доробки М. Алексеєнко, О. Ватаманюк, З. Васильченко, О. Дзюблюк, Н. Дорофеєва, А. Мороз, М. Савлук; найважливіші проблеми формування та диференціації доходів громадян висвітлені у працях З. Ватаманюка, А. Гвелесіані, С. Панчишина, Н. Холода; оподаткування доходів фізичних осіб є об'єктом активних наукових пошуків В. Вишневського, Ю. Іванова, А. Крисоватого, В. Опаріна, А. Соколовської, В. Федосова, К. Швабія; проблематиці соціального захисту українських громадян присвячені наукові напрацювання І. Гнибіденко, А. Колота, О. Новікової, С. Сіденко, В. Тропіної, С. Юрія; над вирішенням проблем подолання бідності працюють О. Кириленко, Е. Лібанова, Л. Черенько, В. Шишкін і багато інших вчених.

Однак, визнаючи фундаментальний внесок названих науковців у розвиток економічних досліджень, констатуємо, що фінанси домогосподарств як важлива сфера фінансової системи України досі залишаються малодослідженим напрямом фінансової науки, який ще не набув ґрунтовного і системного характеру.

Значимість дослідження концептуально-методологічних проблем і прагматичних аспектів розвитку фінансів домогосподарств підтверджується логікою структурно-функціональної еволюції фінансової системи України. Як відомо, неврахування окремих елементів або кореляційної залежності між сферами чи ланками фінансової системи та превалювання суспільних інтересів над особистими призводять до загострення фінансових протиріч. Тому формування наукової концепції фінансів домогосподарств на системній основі стане важливою теоретичною базою для подальшого розвитку вітчизняної фінансової думки, а визначення теоретико-методологічних засад розбудови цієї сфери фінансової системи має велике значення у контексті вдосконалення якісних характеристик фінансових відносин у державі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри фінансів Тернопільського національного економічного університету і є складовою наукових тем «Фінансова політика в стратегії соціально-економічного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0105U000861), «Концептуальні засади розвитку бюджетного процесу в умовах демократичних та економічних перетворень» (державний реєстраційний номер 0109U000048), «Бюджетні важелі подолання бідності в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U000045) та «Стратегічні орієнтири розвитку економіки України до 2020 року: методологічні та прикладні аспекти» (державний реєстраційний номер 0108U010221), у межах яких автором обґрунтовано необхідність формування концептуальних засад розвитку фінансів домогосподарств і визначено їх пріоритетну роль у соціально-економічному розвитку суспільства, розроблено теоретичні положення й окремі напрямки практичної реалізації наукової проблеми.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретико-методологічних засад становлення і розвитку фінансів домогосподарств як важливої сфери фінансової системи України, з'ясування їхньої інституційно-функціональної ролі в економічній системі держави та розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення і подальшого розвитку фінансів домогосподарств у сучасних умовах. Реалізація визначеної мети зумовила виконання таких завдань:

- простежити еволюцію людського фактора в економічному розвитку суспільства й означити основні методологічні підходи до дослідження домогосподарств як важливих суб'єктів фінансових відносин;

- дослідити домінантно-теоретичні засади становлення і розвитку фінансів домогосподарств у складі фінансової системи України;

- ідентифікувати понятійний апарат, визначити економічну сутність та зміст фінансів домогосподарств з метою усунення неоднозначного трактування окремих понять;

- сформувати сутнісно-теоретичні підходи до дослідження доходів домогосподарств і здійснити їхній структурно-функціональний аналіз;

- проаналізувати діючу практику оподаткування доходів домогосподарств в Україні, запропонувати напрямки її вдосконалення з урахуванням зарубіжного досвіду та здійснити оцінювання податкового навантаження на доходи вітчизняних домогосподарств;

- з'ясувати соціально-економічну сутність витрат домогосподарств і дослідити їхню динаміку у функціонально-аналітичному аспекті;

- виявити особливості базових моделей та специфіку і закономірності стратегій фінансової поведінки домогосподарств у контексті найбільш значущих мотивів та пріоритетів здійснення витрат;

- обґрунтувати сутність і зміст заощаджень домогосподарств та окреслити основні напрямки їхньої трансформації в інвестиції;

- довести необхідність і розкрити специфіку управління фінансами домогосподарств в умовах економічної нестабільності;

- дослідити сутність фінансового потенціалу домогосподарств та охарактеризувати вплив людського капіталу на його формування;

- розробити цілісну наукову концепцію розвитку фінансів домогосподарств в Україні.

Об'єктом дослідження є фінанси домогосподарств як важлива сфера фінансової системи України.

Предмет дослідження - концептуально-теоретичні, методологічні та прикладні аспекти функціонування фінансів домогосподарств в умовах економічних трансформацій.

Методологія та методи дослідження. Методологічну основу роботи формують теоретичні висновки й узагальнення світової і вітчизняної фінансової науки, концептуальні положення економічної теорії, наукова література, теоретичні та прикладні напрацювання вітчизняних і зарубіжних учених із широкого спектра проблем, пов'язаних з теоріями домогосподарств та фінансів. Методологія і методика дослідження базуються на діалектичному та системному підходах до загальнотеоретичного осмислення процесів становлення і розвитку фінансів домогосподарств як важливої сфери фінансової системи. У дисертації використано історичний, логічний, порівняльний, синергетичний, інституціональний, функціональний та комплексний підходи до дослідження фінансових явищ. Основу логічної послідовності й цілісності категорій, понять і класифікацій становить діалектичний метод пізнання в поєднанні з методологією теорії систем. Обґрунтування застосування категоріального апарату базується на загальних формально-логічних методах, зокрема: аналізу та синтезу, наукового абстрагування, узагальнення, індукції й дедукції, аналогії, теоретичного моделювання. У процесі дослідження прагматичних аспектів функціонування фінансів домогосподарств, пов'язаних із формуванням їхніх доходів та здійсненням витрат і заощаджень, виокремленням особливостей фінансової поведінки та визначенням величини податкового навантаження, застосовано такі методи емпіричних досліджень, як спостереження, порівняння, емпіричного опису, економетричні методи. При аналізі проблем управління фінансами домогосподарств і розкритті особливостей формування їхніх бюджетів використано методи формалізації, сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного. У роботі широко застосовано структурно-функціональний, комплексний і графічний методи, за допомогою яких пояснено більшість явищ та процесів у сфері фінансів домогосподарств.

Інформаційно-нормативну базу дослідження становлять Конституція України, закони й інші нормативно-правові акти України, звітні дані Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України, а також матеріали Рахункової палати України, Державної служби статистики України, наукові розробки і звіти науково-дослідних центрів.

Наукова новизна одержаних результатів. Теоретичні та практичні результати дисертаційної роботи спрямовані на вирішення важливої наукової проблеми розроблення теоретико-методологічних засад формування і розвитку фінансів домогосподарств в умовах утвердження ринкової економіки в Україні, що сприятиме підвищенню рівня життя населення та зростанню суспільного добробуту. У процесі дослідження отримано результати, які містять наукову новизну, характеризують особистий внесок автора й полягають у такому:

вперше:

- обґрунтовано сутність фінансів домогосподарств як сукупності економічних відносин домогосподарств, матеріалізованих у грошових потоках, які виявляються у формі доходів і витрат, щодо формування, розподілу та використання фондів грошових коштів з метою відтворення і розвитку людського капіталу та задоволення потреб членів цих господарств і суспільства загалом. У наведеній дефініції відображено філософське пізнання сутності і явища, змісту і форми фінансів домогосподарств та вказано їхню основну мету, що дає змогу системно та всебічно досліджувати цю важливу сферу фінансових відносин;

- сформовано теоретико-методологічні основи ідентифікації фінансів домогосподарств у складі фінансової системи України з виокремленням таких ланок: особисті фінанси, сімейні фінанси і родинні фінанси, що сприятиме ґрунтовному вивченню специфіки формування бюджетів домогосподарств у контексті перерозподілу та оптимізації їхніх вхідних і вихідних грошових потоків;

- розроблено концептуальні підходи до оцінювання податкового навантаження на доходи домогосподарств з урахуванням сплачуваних населенням прямих та непрямих податків і єдиного соціального внеску, з допомогою яких комплексно аналізуватиметься вплив системи оподаткування на економічну діяльність та загальний добробут домогосподарств в Україні;

- запропоновано трактування економічного ризику домогосподарства як можливості виникнення ситуації, за якої відбувається зменшення загального добробуту і зниження життєвого рівня членів такого господарства через можливу небезпеку втрат, зумовлену специфікою фінансових відносин домогосподарства, пов'язаних із формуванням його доходів та здійсненням витрат. Це дасть змогу шляхом переходу від загального до конкретного формувати поняття специфічних ризиків, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю домогосподарств;

удосконалено:

- класифікацію доходів домогосподарств за такими ознаками: матеріально-речовою формою, джерелами походження, рівномірністю надходжень, можливістю розпорядження, стадіями розподілу, критерієм суспільного визнання, використання якої сприятиме оптимальному вибору критеріїв оцінювання основних видів доходів залежно від визначеної мети і окреслених завдань та більш ґрунтовному і системному дослідженню цієї важливої форми фінансових відносин;

- систематизацію витрат домогосподарств з виділенням трьох основних груп: обов'язкові платежі (сплата податків, єдиного соціального внеску, страхових платежів, аліментів тощо), споживчі витрати (придбання товарів та послуг) і витрати неспоживчого характеру. В складі останніх запропоновано виокремлювати інвестиційні витрати як спрямування домогосподарством грошових коштів у різні об'єкти (цінні папери, валюта, нерухомість тощо) з метою отримання додаткового доходу (прибутку) й інші витрати (грошова допомога родичам, витрати на ведення особистого підсобного господарства, повернення взятих боргів тощо). Це дасть змогу ґрунтовно та системно досліджувати витрати домогосподарств за цільовим спрямуванням і розробляти пропозиції щодо їхньої оптимізації;

- критерії ідентифікації основних закономірностей фінансової поведінки вітчизняних домогосподарств у контексті найважливіших мотивів та пріоритетних витрат з виокремленням споживчої, заощаджувальної й інвестиційної моделей. Доведено, що суттєвий вплив на вибір стратегій фінансової поведінки має рівень фінансової грамотності населення, який допомагає громадянам самостійно аналізувати процеси, що відбуваються в економічному житті країни, та отримувати економічну вигоду від застосування цих знань у практичній діяльності;

- теоретико-методологічні основи управління фінансами домогосподарств, під яким пропоновано розуміти діяльність членів домогосподарства щодо регулювання і синхронізації його вхідних та вихідних грошових потоків з метою підвищення загального добробуту, а також діяльність органів державної влади й управління, пов'язану з впливом на процеси формування доходів і витрат таких господарств. До основних елементів цього процесу зараховано: облік доходів, витрат та майна; фінансове планування; формування і виконання бюджету домогосподарства; фінансовий аналіз; фінансовий контроль;

набули подальшого розвитку:

- обґрунтування необхідності й основних переваг стратегії поетапного переходу від індивідуального оподаткування доходів фізичних осіб в Україні до спільного оподаткування доходів сім'ї шляхом запровадження суттєвих пільг у вигляді неоподатковуваних сум доходу на кожного члена сім'ї, який перебуває на утриманні платника податку (неповнолітні діти, особи похилого віку, інваліди), що дасть змогу вивільнені від оподаткування кошти спрямовувати на гідне утримання членів родини і посилить дію принципу соціальної справедливості в оподаткуванні;

- теоретико-методологічні підходи до трактування заощаджень домогосподарств як частини доходів населення, яка залишається після сплати обов'язкових платежів та здійснення поточних споживчих витрат і яку члени домогосподарств вкладають передусім у фінансові (рідше - нефінансові) активи з метою отримання майбутніх доходів або відкладають (виводять на певний період часу з особистого користування) з метою задоволення майбутніх потреб та мінімізації ймовірних ризиків. На відміну від існуючих, у сформульованому в роботі визначенні зроблено акцент на методиці й головних цілях формування організованих і неорганізованих заощаджень домогосподарств;

- концептуальні засади формування та реалізації фінансового потенціалу домогосподарств на основі ресурсного підходу. Фінансовий потенціал пропоновано розуміти як сукупність наявних і тимчасово не задіяних фінансових ресурсів, які характеризують фінансові можливості домогосподарства, тобто його здатність здійснювати у повному обсязі всі необхідні витрати та формувати заощадження. На відміну від існуючих підходів, сформульована дефініція більш широко розкриває сутність досліджуваного поняття і враховує дуалістичну природу фінансового потенціалу як наявних ресурсів та невикористаних можливостей.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дисертаційного дослідження мають теоретичне і практичне значення, можуть бути використані у процесі розробки та реалізації концепції розвитку фінансів домогосподарств в Україні, при визначенні стратегічних засад державної фінансової політики й тактичних підходів до її реалізації, у діяльності органів державної влади і державного управління, пов'язаній з удосконаленням чинного законодавства у контексті підвищення ефективності функціонування фінансового ринку, системи соціального захисту населення та реформування вітчизняної системи оплати праці й оподаткування доходів фізичних осіб. Методологічні та концептуально-теоретичні положення, висновки й практичні рекомендації автора забезпечують подальший розвиток фінансової науки і є науковим підґрунтям для розробки прикладних аспектів розвитку фінансів домогосподарств в Україні.

Наукові напрацювання й рекомендації, які мають прикладний характер, взято до впровадження Департаментом обстежень домогосподарств Державного комітету статистики України (довідка № 07/1-5/308 від 14.10.2010 р.), Департаментом з питань науки та гуманітарної сфери Рахункової палати України (довідка № 05-23/8 від 02.02.2011 р.), Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (довідка № 01-1095/11 від 07.02.2011 р.), Міністерством освіти і науки України (довідка № 1/11-518 від 04.02.2010 р.). Основні положення дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес Тернопільського національного економічного університету (довідка № 126-02/4150 від 29.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою роботою, в якій розроблено власні концептуальні підходи і запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми формування та розвитку фінансів домогосподарств як важливої сфери фінансової системи України. Наукові узагальнення, розробки, висновки і пропозиції, які виносяться на захист, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні розробки та результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних і науково-методичних конференціях та семінарах, зокрема: І Міжнародній науково-практичній конференції «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки» (2007 р., м. Тернопіль), Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансові ринки та інститути» (2007 р., м. Харків), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія та практика ринкових перетворень: економічний та соціальний контекст» (2008 р., м. Вінниця), науковій конференції професорсько-викладацького складу Тернопільського національного економічного університету «Економічні, правові, інформаційні та гуманітарні проблеми розвитку України в постстабілізаційний період» (2008 р., м. Тернопіль), І Міжнародній конференції «Умови економічного зростання в країнах з ринковою економікою» (2008 р., м. Переяслав-Хмельницький), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансова система України: становлення та розвиток» (2008 р., м. Острог), Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації» (2008 р., м. Хмельницький), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Ефективність бізнесу в умовах трансформаційної економіки» (2008 р., м. Сімферополь), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економічна політика України в умовах євроінтеграції» (2008 р., м. Кривий Ріг), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки» (2008 р., м. Тернопіль), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи соціально-економічного розвитку регіону в умовах євроінтеграційних процесів» (2008 р., м. Чернівці), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегії розвитку України в глобальному середовищі» (2008 р., м. Сімферополь), ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий простір європейського континенту - 2008» (2008 р., м. Прага, Чехія), Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції» (2009 р., м. Полтава), ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Наукова думка інформаційної епохи - 2009» (2009 р., м. Пшемисль, Польща), науковій конференції професорсько-викладацького складу Тернопільського національного економічного університету «Методологічні проблеми фінансової теорії та практики в умовах світової економічної кризи» (2009 р., м. Тернопіль), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки» (2009 р., м. Тернопіль), V Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні досягнення європейської науки - 2009» (2009 р., м. Софія, Болгарія), ІІІ науково-практичному семінарі з міжнародною участю «Проблеми розбудови митної системи в інтересах економічної безпеки України» (2009 р., м. Тернопіль), ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Ефективні інструменти сучасних наук» (2010 р., м. Прага, Чехія), науковій конференції професорсько-викладацького складу Тернопільського національного економічного університету «Методологічні проблеми фінансової теорії та практики в умовах економічної нестабільності» (2010 р., м. Тернопіль), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми соціально-економічних трансформацій у міжнародному середовищі» (2010 р., м. Тернопіль), ХV Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика» (2010 р., м. Луцьк).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 54 наукових працях загальним обсягом 54,6 д. а., з яких 1 одноосібна монографія, 2 колективні монографії, 1 колективний підручник, 26 статей у наукових фахових виданнях обсягом 18,7 д. а., 24 інші публікації з урахуванням статей у збірниках наукових праць за матеріалами наукових конференцій обсягом 4,4 д. а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний текст роботи викладений на 380 сторінках і містить 31 таблицю та 26 рисунків. Список використаних джерел налічує 422 найменування на 43 сторінках. 32 додатки охоплюють 44 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Концептуально-теоретичні основи фінансів домогосподарств» сформовано теоретико-методологічний інструментарій пізнання сутності фінансів домогосподарств крізь призму аналізу теоретичних положень фінансових наукових шкіл й окремих вчених та обґрунтовано необхідність ідентифікації фінансів домогосподарств як важливої сфери фінансової системи України.

Здійснення ринкових реформ у нашій країні зумовлює необхідність удосконалення методології дослідження фінансових явищ і визначення на цій основі загальних принципів побудови фінансових відносин між різними учасниками економічної діяльності. Важливим суб'єктом економічної системи, який своїми активними діями впливає на її розвиток і вдосконалення, завжди була, є і залишатиметься людина. Філософія багатоаспектних та складних взаємовідносин людини і держави є системною проблемою, яка на кожному етапі історичного розвитку вирішується доволі неоднозначно. Вчення про людину як самостійну, економічно незалежну особистість та сім'ю як найбільш досконалий елемент суспільного організму постійно еволюціонувало та продовжує залишатися актуальним у сучасних умовах. Фундаментальні положення сімейної економіки сприяли появі й розвитку багатьох напрямків економічної науки, які всебічно досліджують економічну діяльність домогосподарств. Особливе місце серед таких напрямків відведено теорії інституціоналізму, яка володіє суттєвими перевагами і має потужний потенціал використання порівняно з іншими теоріями. Саме методологічний інструментарій інституціональної теорії дає змогу найбільш системно відстежувати й аналізувати особливості економічної поведінки сучасних домогосподарств.

У процесі дослідження концептуальних засад фінансів домогосподарств сформовано теоретичну базу, яка враховує глибинну природу основних понять і категорій фінансової науки та їхню взаємодію з найважливішими положеннями теорії домогосподарств. За основу методології пізнання економічної сутності фінансів домогосподарств взято діалектику як теорію і метод пізнання та перетворення світу на основі найзагальніших законів розвитку суспільства. Практика при цьому слугує, з одного боку, вихідним матеріалом дослідження, а з іншого - критерієм пізнання істини, оцінкою достовірності знань, інструментом перевірки правдивості теоретичних положень. У роботі застосовано системний підхід до дослідження фінансово-економічної діяльності вітчизняних домогосподарств, який полягає у тому, що найбільш загальні аспекти становлення і розвитку фінансів домогосподарств розглядаються та пізнаються безпосередньо через взаємозв'язок з іншими сферами і ланками фінансової системи. Це забезпечило створення відповідної наукової бази та розроблення комплексного методологічного підходу до вивчення низки важливих проблем у цій сфері фінансових відносин. Особливістю методологічного підходу до дослідження предмета дисертації є багатоаспектне бачення економічної діяльності вітчизняних домогосподарств крізь призму культури й етики, моралі та ментальності, права і соціології, пошук антропоцентричних компонент фінансових відносин.

На основі дослідження теоретичних засад фінансів домогосподарств розроблено концептуальні підходи до трактування їхньої сутності як сукупності економічних відносин домогосподарств щодо формування, розподілу та використання фондів грошових коштів. Оскільки сутності властиві відповідні матеріальні субстанції, у дисертації фінанси домогосподарств розглянуто з позицій явища, змісту і форми. Фінанси домогосподарств за формою - це доходи і витрати як матеріальне вираження фінансових відносин, в які вступають домогосподарства у процесі економічної діяльності. Фінанси домогосподарств як явище відображають внутрішні та зовнішні грошові потоки таких господарств. Матеріальним змістом фінансів домогосподарств є грошові фонди (у найбільш загальному вигляді - це фонди споживання і заощадження), які домогосподарства формують та використовують у процесі фінансово-господарської діяльності. Саме наявність цих фондів є тією специфічною ознакою, яка вирізняє фінанси серед інших економічних категорій, а зв'язок і взаємодія між фондами забезпечуються за допомогою грошових потоків. Отже, фонди грошових коштів (статика фінансів) та грошові потоки (їхня динаміка, перетворення) завжди функціонують в органічній єдності й взаємозв'язку. З огляду на це їхнє відособлення або абсолютизація можуть призвести в теорії до формування помилкових концепцій і доктрин, а на практиці - до негативних соціально-економічних наслідків.

Виокремлення іманентних властивостей фінансів домогосподарств дало підстави ідентифікувати їх як важливу сферу фінансової системи України (рис. 1).

Рис. 1. Склад фінансової системи України (за внутрішньою будовою)

Відмінності між фінансами домогосподарств, фінансами суб'єктів господарювання та державними фінансами полягають передусім у складі та структурі їхніх доходів і витрат, методах формування доходів і здійснення (фінансування) витрат, характері регламентації та рівні усуспільнення (індивідуалізації) цих процесів, а також специфіці прийняття управлінських рішень у кожній із сфер фінансової системи. З урахуванням специфіки формування та особливостей управління бюджетом у складі фінансів домогосподарств рекомендовано виокремлювати такі ланки: особисті фінанси (якщо домогосподарство складається з однієї людини, яка має власне джерело доходу і самостійно формує свої витрати); сімейні фінанси (якщо домогосподарство представлене однією сім'єю, яка формує єдиний спільний бюджет); родинні фінанси (якщо це розширене домогосподарство, до складу котрого входять кілька сімей, кожна з яких має відокремлений бюджет або один спільний і кілька відокремлених бюджетів).

У процесі проведеного дослідження встановлено, що фінансам домогосподарств, як і фінансам загалом, властиві певні діалектичні протиріччя, що виникають із самої природи фінансових відносин та є внутрішньою рушійною силою й джерелом розвитку фінансів. Аргументовано, що у сфері фінансів домогосподарств фінансові протиріччя виникають не лише у відносинах з державою (при сплаті податків до бюджету та єдиного соціального внеску до державних цільових фондів) чи суб'єктами господарювання (при отриманні доходів у процесі розподілу новоствореної вартості), а й усередині домогосподарства через існування бюджетних обмежень (тобто обмеженості витрат домогосподарства величиною його доходів) та у процесі розподілу фінансових потоків, що надходять до сімейного бюджету, коли доводиться обмежувати інтереси одних членів домогосподарства на користь інших.

У другому розділі «Сукупні доходи домогосподарств: особливості формування та прагматизм оподаткування в Україні» систематизовано теоретико-концептуальні підходи до визначення сутності доходів домогосподарств та розкрито особливості їхнього формування й прагматику оподаткування у сучасних умовах.

З позиції макроекономічного підходу доходи домогосподарств відображають сукупність економічних відносин, за допомогою яких заново створена у суспільстві вартість розподіляється між власниками факторів виробництва, а також здійснюється перерозподіл первинних доходів з метою оптимізації кінцевого споживання благ та послуг у межах суспільства. З позиції мікрорівня доходи домогосподарств є сукупністю надходжень упродовж певного періоду часу з усіх можливих джерел (як у грошовій, так і негрошовій формі), які збільшують активи домогосподарства й можуть бути спожиті ним без зменшення реальної вартості його майна.

Найбільш значущими доходами вітчизняних домогосподарств є заробітна плата (близько 42-43%), соціальні трансферти (37-39%), прибуток та змішаний дохід підприємців і самозайнятих осіб (15-16%) й доходи від власності (близько 3%) (рис. 2).

Рис. 2. Структура доходів населення України у 2002-2009 р.

З метою визначення прогнозних обсягів доходів населення України на найближчі роки використано математичний апарат економетричного моделювання. Дослідження динаміки показників на базі статистичних даних за 2002-2009 рр. проведене з допомогою пакета обробки статистичних даних STADIA. Побудовані у дисертації економіко-математичні моделі адекватні експериментальним даним і мають високе значення коефіцієнта кореляції (Rmin = 0,9763; Rmax = 0,9948) (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка прогнозних обсягів основних джерел доходів населення України на 2010-2014 рр.

Наведені у табл. 1 дані свідчать про найбільш щільний кореляційний зв'язок, отриманий у процесі застосування моделі експоненціальної (R = 0,9948). Водночас лінійна модель показує мінімальне значення кореляційного зв'язку (R = 0,9763). У результаті зроблено висновок про те, що в умовах сталого економічного зростання у 2014 р. доходи населення могли б досягти максимальної величини - 3348 млрд. грн., але економічна криза негативно вплинула на динаміку показників, унаслідок чого цей обсяг може зменшитися до мінімальної суми - 1428 млрд. грн.

У роботі наголошено, що згідно з концепцією комплексного доходу всі доходи, які мають ознаки прибутковості, незалежно від джерела їхнього утворення чи отримання, підлягають оподаткуванню. Громадяни України сплачують: прямі податки, за допомогою яких держава здійснює оподаткування доходів та майна; і непрямі податки, за допомогою яких оподатковується використання доходів населення, спрямованих на споживання.

З огляду на складну демографічну ситуацію та песимістичні прогнози фахівців, пов'язані з негативними змінами у кількісному і якісному складі українських родин, визнано за доцільне здійснювати поступовий перехід від індивідуального оподаткування доходів громадян до спільного оподаткування доходів сім'ї за прикладом розвинених країн світу. Запропоновано при оподаткуванні доходів від найманої праці надавати право платнику податку при спільному (об'єднаному) оподаткуванні доходів сім'ї зменшувати розмір доходу, що підлягає оподаткуванню, на величину неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (встановлену на рівні реального прожиткового мінімуму), кратну кількості членів сім'ї, які перебувають на утриманні платника податку. В цьому контексті вказано, що запровадження цільових податкових пільг є більш ефективним заходом порівняно з виплатою соціальних трансфертів, тому що воно нівелює дію суб'єктивного фактора при розподілі бюджетних ресурсів, усуваючи таким чином одну з причин виникнення корупції. На завершальних етапах реформування рекомендовано перейти до оподаткування доходів сім'ї за французькою моделлю (з адекватним її корегуванням та проекцією на вітчизняну специфіку й економічні реалії), яка містить систему «сімейних коефіцієнтів», що враховують економічні та соціальні умови, сімейний стан і вік платника.

Перехід до реформування діючої практики оподаткування доходів громадян потрібно здійснювати поетапно та поступово. Розпочати його необхідно з формування концепції сімейного оподаткування в Україні, яка має базуватися на врахуванні сімейного фактора при оподаткуванні доходів громадян і у своїй структурі містити такі основні розділи: 1) загальну частину (мета й завдання концепції, визначення сфер і рівнів застосування основних положень концепції, тлумачення використовуваних термінів); 2) аналітичну частину (аналіз та оцінка сучасного стану оподаткування доходів громадян і проблем, на вирішення яких спрямована концепція); 3) основну частину, яка охоплюватиме шляхи та способи вирішення проблем у сфері оподаткування доходів громадян (критерії і принципи сімейного оподаткування; підходи до визначення порядку оподаткування доходів сім'ї; характеристика можливої схеми сімейного оподаткування в Україні) та нормативно-правове забезпечення реалізації концепції (правовий механізм реалізації засад сімейного оподаткування; права й обов'язки сторін при сплаті податку та ін.); 4) очікувані результати від реалізації концепції (економічні, соціальні, фінансові); 5) порядок моніторингу застосування основних положень концепції (з визначенням у разі необхідності порядку підготовки і прийняття рішень про внесення змін до концепції). Запропоновані новації у комплексі з іншими заходами економічного характеру (виплатою допомог при народженні та по догляду за дитиною) відповідатимуть як принципу платоспроможності, так і принципу соціальної справедливості й сприятимуть посиленню сімейно-відтворювальної функції домогосподарств.

У третьому розділі «Сукупні витрати домогосподарств: сутнісно-аналітичний аспект» з позиції критичного аналізу розкрито сутнісно-класифікаційний та структурно-аналітичний аспекти витрат вітчизняних домогосподарств.

Витрати домогосподарств відіграють надзвичайно важливу роль в економічному житті суспільства. Адже витрачаючи отримані доходи, домогосподарства забезпечують формування і розвиток ринку товарів та послуг; реалізуючи заощадження, вони формують попит на фінансові активи і сприяють розвитку фінансового ринку; пропонуючи виробничі ресурси - працю та підприємницькі здібності, домогосподарства стимулюють пожвавлення економічних процесів; виховуючи дітей, члени домогосподарств стають основними споживачами послуг соціальної сфери й ін.

Результати проведеного дослідження підтвердили, що особисте споживання як процес використання споживчих благ для задоволення матеріальних і духовних потреб людей є найважливішим компонентом ВВП та відіграє значну роль у розвитку національної економіки. За даними Державної служби статистики України, споживчі витрати домогосподарств формують левову частку в загальній структурі витрат і заощаджень населення (понад 80%), тоді як інвестиційні - менше, ніж 10% (рис. 3).

заощадженення фінанси інвестиційний домогосподарство

Рис. 3. Структура витрат і заощаджень населення України у 2002-2009 р.

У роботі проаналізовано середню та граничну схильність вітчизняних домогосподарств до споживання. Середня схильність до споживання, яка показує психологічну схильність людей купувати споживчі товари й оплачувати споживчі послуги, коливається в межах від 0,87 до 0,93. Отже, в середньому від 87% до 93% використовуваного доходу вітчизняні домогосподарства спрямовують на споживання (такий рівень показника середньої схильності до споживання є характерним також для економічно розвинених країн світу). Гранична схильність до споживання дає змогу визначити, яка частка додаткового доходу спрямовується на додаткове споживання. Встановлено, що найменшу граничну схильність до споживання вітчизняні домогосподарства виявили у 2009 р. (0,36), що пояснюється передусім впливом фінансової кризи, коли населення було змушене частково обмежити гіпертрофовані обсяги особистого споживання, сформовані у попередніх періодах, а також різким зростанням у 2009 р. витрат на приріст заощаджень, здійснюваних передусім в іноземній валюті, яку в умовах економічної нестабільності населення вважає більш надійним фінансовим активом.

Виділено базові принципи раціоналізації сукупних витрат домогосподарств, сформовані як на досвіді економічно розвинених країн світу, так і на специфіці українських економічних реалій. До них зараховано: планування витрат, яке є гарантією збереження коштів від необґрунтованого витрачання; грамотне споживання; детальний аналіз витрат; формування раціональної моделі бюджету домогосподарства; проведення маркетингового дослідження при здійсненні великих покупок; використання всіх можливих податкових пільг; мінімізація боргів, які потрібно сплачувати; спрямування певної частини доходів на заощадження та інвестування, що стане запорукою здобуття фінансової незалежності у майбутньому й ін.

У дисертації аргументовано, що успішність адаптації домогосподарств до нестабільних умов ринкового середовища залежить від уміння обирати найбільш доцільну стратегію фінансової поведінки, яка може належати як до активних (стратегія готівкових заощаджень, стратегія цінних паперів, стратегія наданих кредитів, страхова стратегія, майнова стратегія, стратегія формування людського капіталу), так і до пасивних стратегій (стратегія виживання, стратегія взятих кредитів, стратегія державних трансфертів, стратегія приватних трансфертів).

Однак дуже часто домогосподарства не мають змоги зробити вільний та, що найважливіше, оптимальний вибір з окресленого спектра фінансових стратегій через відсутність або недостатність освіти, кваліфікації, досвіду, а також через масштабність і складність фінансової інформації, яка потребує глибокого осмислення й детального аналізу (до того ж доступ до фінансової інформації в Україні є доволі обмеженим як інформаційно, так і матеріально).

У процесі підвищення рівня фінансової грамотності населення особливу роль відведено державі, яка за допомогою ефективної політики може надавати ринковій економіці соціальної спрямованості, утверджуючи в економічній поведінці громадян такі її моделі, які відповідають засадам трудової моралі та соціальної справедливості. Саме держава має створювати необхідні умови для організації й проведення різноманітних освітніх програм фінансово-економічного спрямування (безперечно, за активної підтримки приватного сектору) при одночасному забезпеченні жорсткого державного контролю за якістю таких програм. Водночас звернуто увагу на необхідність студіювання основ особистих фінансів у школах і вищих навчальних закладах України.

У четвертому розділі «Заощадження та інвестиційна діяльність домогосподарств в Україні» на основі поглибленого аналізу виокремлено групу проблем, пов'язаних із трансформацією заощаджень вітчизняних домогосподарств в інвестиції.

В роботі доведено, що за своєю сутністю заощадження - це складна і багатоаспектна економічна категорія, яка характеризує відносини, що виникають між економічними суб'єктами (домогосподарствами, підприємствами, інституціями фінансового ринку, державою) щодо розподілу отриманих доходів та формування відповідних фондів грошових коштів, призначених для забезпечення споживання або зростання доходів їхніх власників у майбутньому. Як явище, заощадження домогосподарств відображають внутрішні (неорганізована форма заощаджень) і зовнішні (організована форма заощаджень) грошові потоки, спрямовані на підвищення добробуту домогосподарства у майбутніх періодах. За змістом заощадження домогосподарств - це фонди грошових коштів, які домогосподарства формують з метою задоволення своїх майбутніх потреб або забезпечення майбутніх доходів. За формою заощадження - це частина не спожитого у поточному періоді сукупного грошового доходу домогосподарства, яка при організованій формі трансформується в інвестиційні витрати, а при неорганізованій формі - виводиться на певний час з обігу (тобто залишається у населення).

Проведене дослідження підтвердило, що величина заощаджень домогосподарств залежить не лише від рівня доходу, який залишається після сплати всіх обов'язкових платежів, а й від психологічної схильності членів домогосподарств до заощаджень.

Встановлено, що середня схильність вітчизняних домогосподарств до заощаджень коливається в межах від 0,07 до 0,13 (в середньому від 7% до 13% використовуваного доходу домогосподарства спрямовують на заощадження), причому схильність до заощаджень виявляють передусім домогосподарства високодохідних децильних груп.

Найбільшу граничну схильність до заощаджень вітчизняні домогосподарства показали у 2009 р. - 0,64 (тобто з кожної гривні приросту використовуваного доходу 64 копійки домогосподарства спрямовували на приріст заощаджень). Саме в цей період було зафіксовано різке зростання фінансових активів населення загалом (у 3,1 разу) та заощаджень в іноземній валюті зокрема (у 2,1 разу). Така ситуація пояснюється зростанням у цей період недовіри громадян до банківських установ, особливо тих, де було запроваджено тимчасову адміністрацію. Водночас нестабільність гривні спровокувала черговий перерозподіл депозитів домогосподарств на користь валютних (на кінець 2009 р. сума строкових валютних депозитів більше, ніж на 24 млрд. грн., перевищувала суму гривневих депозитів). Відтак одним із наслідків фінансової кризи стало відновлення на депозитному ринку тенденцій початку 90-х рр. ХХ ст. - використання населенням іноземної валюти як інструменту заощаджень.

Приймаючи рішення про здійснення заощаджень, члени домогосподарств опиняються перед необхідністю вирішення складного завдання, пов'язаного з вибором найбільш ефективних форм, до яких належать: готівкові заощадження в іноземній і національній валюті; кошти на рахунках у банках та у небанківських фінансових установах (у кредитних спілках, недержавних пенсійних фондах); вкладення в акції й боргові цінні папери, у страхові поліси, нерухомість, дорогоцінні метали, антикваріат тощо. У світовій практиці найпоширенішими формами заощаджень є банківські депозити, цінні папери і нерухомість. В Україні цей перелік доповнює готівкова валюта.

Аргументовано, що макроекономічний аспект трансформації заощаджень домогосподарств в інвестиції пов'язаний передусім із забезпеченням стабільності економічного розвитку.

Однак навіть в умовах відносної макроекономічної стабільності, яка тривала до осені 2008 р., в нашій державі не спостерігалося значної концентрації заощаджень населення у вітчизняних фінансових інституціях, що пояснюється такими причинами: несформованістю повноцінного цивілізованого фінансового ринку, здатного працювати з приватним інвестором за всіма сегментами; недостатнім розвитком інституту фінансового посередництва (зокрема, небанківських фінансових установ, спроможних стабільно й ефективно співпрацювати з населенням); обмеженою пропозицією фінансових послуг та нерозробленістю спеціальних інвестиційних інструментів, призначених для роздрібного інвестора; недовірою до діяльності держави загалом і фінансових посередників зокрема, що пов'язано з негативним досвідом співпраці населення з цими суб'єктами на початковому етапі ринкових реформ; неналежним рівнем фінансової грамотності населення та несформованістю культури інвестування заощаджень у кількох поколінь населення країни; відсутністю зрозумілої, доступної інформації для основного потенційного інвестора національної економіки - домогосподарств; незрілістю інституту фінансового (інвестиційного) консультування фізичних осіб; неефективністю податкового стимулювання здійснення інвестицій громадянами; обмеженістю сфери застосування компенсаційних механізмів на фінансовому ринку України загалом та несформованістю ефективної системи державних гарантій збереження заощаджень населення зокрема. Кожна зі сформульованих позицій потребує конструктивних, цілеспрямованих дій з боку відповідних державних органів, а також інституцій фінансового ринку з метою усунення негативних тенденцій, що спостерігаються в роботі з приватним інвестором в Україні.

У п'ятому розділі «Управління фінансами домогосподарств: специфіка та сучасні пріоритети» обґрунтовано необхідність і розкрито особливості управління фінансами домогосподарств у сучасних економічних умовах.

Проблема управління фінансами домогосподарств є надзвичайно актуальною, адже практика показує, що без ефективного та систематичного управління фінансами досить важко не тільки підвищувати, а й намагатися зберегти досягнутий рівень особистого добробуту.

Результати проведеного дослідження дали підстави для визначення найважливіших пріоритетів управління фінансами домогосподарств у сучасних економічних реаліях. До них зараховано: пошук і реалізацію максимально можливих джерел формування доходів домогосподарства; раціоналізацію його витрат на поточне споживання; формування заощаджень у контексті оптимального співвідношення максимізації дохідності вкладень та мінімізації соціальних, економічних і фінансових ризиків; розрахунок економічної обґрунтованості залучення позик та узгодження витрат на їхнє погашення з величиною майбутніх доходів; здійснення оперативного контролю з метою забезпечення фінансової стійкості домогосподарства й ін.

На процес управління фінансами домогосподарств впливає низка внутрішніх факторів (рівень економічної активності та фінансової грамотності громадян, їхня схильність до ризику, рівень організації й ведення бюджету домогосподарства) і факторів макроекономічного характеру. Серед останніх виділено: асиметричність ринкової інформації (адже якість та доступність інформації, якою володіє домогосподарство, суттєво впливає на процес управління фінансами і, як наслідок, на прийняття ефективних фінансових рішень, особливо при формуванні інвестиційного портфеля домогосподарства); коротко- та довгострокову державну фінансову політику (оскільки значні внутрішні й зовнішні запозичення, покращуючи матеріальні умови життя сучасного покоління, водночас призводять до збільшення податкового навантаження на майбутні покоління); довгострокові та середньострокові цикли економічної кон'юнктури (адже циклічний розвиток сучасної економіки впливає не лише на основні показники фінансів домогосподарств, а й на загальну стійкість процесу їхнього формування і розвитку).

Особливу увагу в дисертації приділено характеристиці основних методів управління фінансами домогосподарств з позиції мікрорівня. До них належать: фінансовий облік, фінансове планування, фінансовий аналіз та контроль членів домогосподарства за поточними доходами і витратами, а також формуванням заощаджень. Кожен з перелічених методів на практиці реалізується за допомогою конкретних інструментів. До інструментів фінансового обліку належать розроблення й ведення книги обліку доходів, витрат, майна, інвестицій, кредитів тощо. Фінансове планування рекомендовано здійснювати передусім за допомогою таких інструментів, як план-прогноз реалізації фінансових цілей та бюджет домогосподарства. До основних інструментів фінансового аналізу належать: визначення коефіцієнта заборгованості й коефіцієнта ліквідності домогосподарства, аналіз найбільш оптимальних варіантів вкладення тимчасово вільних коштів з урахуванням співвідношення «дохідність - ризик», порівняння альтернативних форм отримання кредитів і укладання договорів страхування й ін. Чільне місце у процесі управління фінансами відведено фінансовому контролю, який охоплює сукупність заходів щодо спостереження, зіставлення та перевірки доцільності й правильності здійснення тих чи інших господарських операцій і є важливим інструментом захисту фінансових інтересів домогосподарства.