Грошово-кредитні відносини в розвитку економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

16

Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

УДК 336.74:336.711 (477)(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Грошово-кредитні відносини в розвитку економіки України

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Аржевітін Станіслав Михайлович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис гроші кредит економічний

Робота виконана на кафедрі банківської справи у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України, м. Київ

Науковий консультант -- заслужений діяч науки та техніки України, доктор економічних наук, професор Мороз Анатолій Миколайович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри банківської справи

Офіційні опоненти -- доктор економічних наук, професор Дзюблюк Олександр Валерійович, Тернопільський національний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи,

доктор економічних наук, професор Міщенко Володимир Іванович, Центр наукових досліджень Національного банку України, директор

доктор економічних наук, професор Опарін Валерій Михайлович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри фінансів

Захист відбудеться «_21_» квітня о 12-00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.006.04 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.

Автореферат розісланий «_21_» березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, професор Поддєрьогін А.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Головним завданням державної економічної політики є створення сприятливих умов для забезпечення стійкого економічного зростання з метою підвищення добробуту населення. Визначальну роль у реалізації цього завдання відіграє банківська система, яка через механізм грошово-кредитних відносин впливає на відтворювальні процеси в реальному секторі економіки. Нестабільність економічної ситуації в Україні ускладнює трансформаційні процеси в грошово-кредитній сфері і відповідно забезпечення потреб суб'єктів реального сектору в грошових ресурсах.

Економічне зростання в Україні неможливе без якісних перетворень у грошово-кредитній сфері. Це потребує розроблення наукових засад удосконалення системи грошово-кредитних відносин, адекватних умовам глобального середовища та визначення напрямів підвищення ефективності функціонування банківської системи і фінансового ринку України. Саме тому проблемі вибору ефективних форм державного регулювання грошово-кредитних відносин, що впливають на структурну перебудову економіки та формування важливих макроекономічних пропорцій, має бути приділена особлива увага.

Дослідженню теоретичних засад удосконалення грошово-кредитних відносин, методологічних питань формування й розвитку грошово-кредитної політики (як форми реалізації грошово-кредитних відносин), банківської системи і фінансового ринку (як інституційної основи грошово-кредитних відносин) присвятили свої праці такі вчені, як М. Алексєєнко, О. Барановський, Г. Бєлоглазова, З. Васильченко, О. Васюренко, Г. Габбард, А. Гальчинський, С. Глазьєв, Н. Гребеннік, А. Гриценко, О. Дзюблюк, І. Івасів, О. Кириленко, В. Корнєєв, О. Корнійчук, І. Кричевська, І. Крючкова, О. Лаврушин, В. Лагутін, С. Льовочкін, І. Лютий, В. Міщенко, С. Моісеєв, А. Мороз, В. Опарін, О. Орлюк, О. Петрик, В. Полтеровіч, М. Пуховкіна, М. Савлук, А. Сомік, Л. Харрис, А. Чухно, О. Шаров, Н. Шелудько та інші.

Проте багато питань, пов'язаних з розвитком грошово-кредитних відносин, вирішення яких має важливе наукове і практичне значення, опрацьовані недостатньо. Майже немає комплексних досліджень впливу грошово-кредитних механізмів на створення передумов та стимулювання якісних зрушень у реальному секторі економіки на основі структурних змін, спрямованих на зростання інвестиційного потенціалу з метою забезпечення стабільного економічного зростання. Не визначені особливості трансмісійного механізму в Україні, недостатньо опрацьовані з погляду методології підходи до вибору та обґрунтування джерел фінансування реальних інвестицій. Недостатньо вивчені проблеми існування тіньової економіки, яка є проявом недосконалості регулювання грошово-кредитних відносин. Не сформовано методологічні підходи до оцінювання впливу монетарного середовища на інвестиційний клімат у країні. Усе це свідчить, що існує об'єктивна необхідність як з теоретичного, так і з практичного погляду в подальшому дослідженні проблем грошово-кредитних відносин в умовах економічного зростання, що обумовлює актуальність обраної теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри банківської справи ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» і є складовою теми «Грошово-кредитний механізм економічного зростання» (номер державної реєстрації 0101U002946) та теми «Грошово-кредитний механізм соціально-економічного розвитку України» (номер державної реєстрації 0107U001335). Особистий внесок автора полягає у дослідженні теоретичних і практичних проблем розвитку грошово-кредитних відносин та банківської діяльності в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення теоретико-методологічних засад розвитку грошово-кредитних відносин, спрямованих на ефективне регулювання грошових потоків в економіці та підвищення дієвості банківської системи України.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання, спрямовані на її досягнення:

- поглибити сутність і природу економічних категорій «гроші» та «кредит» як об'єктивних складових грошово-кредитних відносин;

- визначити зміст поняття «грошово-кредитні відносини», розкрити принципи їх функціонування;

- узагальнити теоретичні засади формування інституційної основи грошово-кредитних відносин та обґрунтувати межі й особливості їх організації з урахуванням специфіки взаємозв'язків між суб'єктами відносин та виявити особливості системного функціонування банків;

- дослідити сутність та цільову спрямованість грошово-кредитної політики; обґрунтувати напрями її удосконалення з метою забезпечення структурної перебудови економіки; з'ясувати особливості трансмісійного механізму в сучасних умовах;

- виявити об'єктивні передумови виникнення тіньового сектору економіки та «брудних грошей», визначити заходи, спрямовані на зменшення обсягів тіньової економіки України;

- обґрунтувати основні напрями реформування системи валютного регулювання та контролю, оптимальні режими курсоутворення в довгостроковій та короткостроковій перспективі;

- з'ясувати вплив монетарного середовища на економічний розвиток в Україні;

- розробити пропозиції щодо активізації інвестиційних можливостей економічного зростання в Україні та обґрунтувати необхідність підвищення ролі банківської системи в цьому процесі.

Об'єктом дослідження є діяльність банків, небанківських фінансово-кредитних установ та інших суб'єктів господарювання в процесі руху грошових потоків в економіці України.

Предмет дослідження -- грошово-кредитні відносини, що виникають у процесі діяльності економічних суб'єктів з метою зростання економічного потенціалу України.

Методи дослідження. У роботі застосовано сукупність методів наукового пізнання, що дало можливість реалізувати концептуальну єдність наукового дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний та системний підходи, згідно з якими всі процеси у банківській діяльності проаналізовано у взаємозв'язку й розвитку. Методологічною базою дослідження є сучасна теорія грошей та кредиту, дослідження українських та зарубіжних учених з проблем грошово-кредитних відносин, державного управління, трансформаційних процесів. Робота ґрунтується на методах аналізу й синтезу, статистичних порівнянь, групувань та емпірично-статистичних методах; метод структурно-функціонального аналізу застосовувався для визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними рівнями та учасниками грошово-кредитних відносин; логіко-діалектичний та історичний -- для розкриття особливостей еволюції грошово-кредитної політики НБУ; статистичних порівнянь -- для дослідження динаміки монетарного середовища та фінансового ринку, банківської системи. Теоретико-методологічну основу дослідження формують наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з теорії грошей, фінансів та кредиту, банківської справи.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють механізми формування й регулювання грошово-кредитних відносин в Україні, та статистичні матеріали Національного банку України, Асоціації українських банків, Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, офіційні публікації Світового банку, Базельського комітету регулювання банківської діяльності, Міжнародного валютного фонду, Світової організації торгівлі та інших міжнародних організацій. Використано дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів, науково-методичну та довідкову літературу, монографічні видання та статті вітчизняних і зарубіжних авторів, звітні дані науково-дослідних центрів та установ, ресурси Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному розв'язанні важливої науково-прикладної проблеми -- обґрунтування теоретико-методологічних засад та пріоритетних напрямів розвитку грошово-кредитних відносин. Найістотніші результати дослідження, що містять наукову новизну, полягають у тому, що:

вперше:

- сформовано концепцію інвестиційно-інноваційного розвитку України, спрямовану на відновлення економічного зростання й подолання структурних диспропорцій через механізм грошово-кредитних відносин. Обґрунтовано необхідність проведення політики структурних змін, спрямованих на докорінну зміну пропорцій між добувними та переробними галузями на користь останніх; забезпечення розвитку високотехнологічних та експорто орієнтованих галузей і галузей, що працюють на задоволення внутрішнього попиту (сільського господарства, легкої та харчової промисловості). Визначено доцільність координувальної та стимулювальної участі держави через запровадження відповідних заходів: створення системи державних банків, яка крім існуючих включає банк розвитку, банк санації, земельний банк; упровадження системи стимулювальних заходів для посилення інвестиційної активності ділових банків;

- обґрунтовано методологічний підхід до комплексного дослідження стану монетарного середовища, який ґрунтується на системі основних індикаторів та аналітичній моделі. Існуючі підходи орієнтовані суто на традиційні індикатори монетарної сфери й не дають можливості адекватно оцінити рівень результативності грошово-кредитного регулювання. На відміну від цього запропонований підхід дав можливість обґрунтувати необхідність розрахунку додаткових аналітичних показників, які дають змогу оцінити глибину інвестиційних процесів в економіці, виявити особливості розвитку грошово-кредитних відносин в Україні в сучасних умовах та оцінити рівень забезпеченості економіки грошима;

- визначено напрями підвищення дієвості банківської системи через удосконалення грошово-кредитної політики НБУ. Грошово-кредитна політика має бути пов'язана не лише зі створенням емісійного ресурсу, а й з його пріоритетним спрямуванням на розвиток реального сектору економіки, тому варто закріпити за НБУ функцію контролю за цільовим використанням емісійного ресурсу, наданого діловим банкам;

- розроблено наукові підходи до структуризації грошово-кредитних відносин за такими напрямами: 1) суб'єктно-об'єктний; 2) функціонально-інституційний; 3) змістовне наповнення. Структуризація за суб'єктно-об'єктним поділом означає, що основну роль у розвитку грошово-кредитних відносин відіграє банківська система, яка створює інституційну основу грошово-кредитних відносин. Функціонально-інституційна структуризація показує, що банки мають бути не просто пасивними фінансовими посередниками на грошовому ринку, а використовувати сукупний потенціал банківської системи для дієвого впливу на відтворювальні процеси. Структуризація за змістовним наповненням процесів у грошово-кредитній сфері та їх взаємодії і взаємоузгодженості допомогла виокремити три (макро-, мезо-, мікро-) рівні грошово-кредитних відносин з механізмами та інструментами впливу на кожному з них. Доведено, що підвищення функціональної ролі грошово-кредитних відносин потребує взаємоузгодженості між цими трьома рівнями та їх відповідності умовам реальної економіки;

удосконалено:

- теоретичний підхід до визначення поняття «грошово-кредитна політика», в якому, на відміну від існуючих, запропоновано не обмежувати роль центрального банку виключно регулюванням пропозиції грошей, а розширити його вплив на регулювання грошово-кредитних відносин між банками та іншими економічними суб'єктами;

- методологічні підходи до порядку рефінансування банків щодо підтримання їх довгострокової ліквідності через цільове спрямування ресурсів рефінансування для забезпечення потреб реальної економіки та посилення відповідальності банків за використання цих ресурсів;

- наукові підходи до зміни цільової спрямованості грошово-кредитної політики НБУ для відновлення економічного зростання та подолання структурних диспропорцій. Обґрунтовано доцільність взаємодії Уряду та НБУ та їх взаємну відповідальність за реалізацію загальнонаціональних пріоритетів;

- методологічні засади вдосконалення впливу держави на рівень формування заощаджень населення, які розглядаються у тісній взаємодії і включають: 1) політику оплати праці та політику соціальних і трансфертних платежів як ефективних механізмів впливу на доходи населення; 2) податкову політику та політику регулювання цін і тарифів як механізмів впливу на витрати населення. Здійснено структуризацію процесу реалізації цих інструментів, виявлено їх переваги та недоліки, визначено заходи для підвищення ефективності їх впливу у вітчизняній практиці;

- інструменти валютного регулювання, а саме: запровадження строком на три роки обов'язкового продажу 100 % експортної виручки, що дасть можливість НБУ стабілізувати стан валютного ринку; встановлення термінів повернення експортної виручки до 90 днів;

- наукові підходи до розроблення засобів запобігання поширенню тіньової економіки. Зокрема, розроблено організаційні засади щодо запровадження системного підходу до боротьби з тіньовою економікою, відпливом капіталу та відмиванням «брудних» грошей; визначено заходи щодо запобігання участі банків у цих негативних процесах через запровадження спеціалізованих електронних систем та зміну стандартів контролю за відмиванням грошей через банківську систему;

- законодавчо-нормативну базу, яка регулює грошово-кредитні відносини в Україні. Зокрема, зміни до Закону України «Про Національний банк» щодо уточнення цільової спрямованості грошово-кредитної політики; до Закону України «Про Фонд гарантування вкладень фізичних осіб» щодо адаптації до законодавства ЄС; розроблено концепцію Закону «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»; проект Закону «Про мінімізацію впливу світової фінансової кризи на фінансово-банківську систему та економіку України» щодо заходів стабілізації ситуації в банківській системі.

набули подальшого розвитку:

- система спеціальних стимулювальних заходів з метою активізації діяльності ділових банків, які забезпечували б спрямування ресурсів у пріоритетні галузі економіки та посилили зацікавленість банків у переорієнтуванні мобілізованих ресурсів на розв'язання заздалегідь визначених пріоритетних державних завдань щодо структурної перебудови економіки на інноваційній основі. До системи заходів запропоновано включити: пільгове оподаткування банків та підприємств; звільнення від оподаткування коштів, які спрямовуються на капіталізацію банку; сприятливий доступ до кредитів рефінансування НБУ; формування резервів за рахунок собівартості; надання державних гарантій, що враховуються при формуванні резервів за кредитами;

- емісійний механізм НБУ, а саме: пропонується розширити кредитний канал за рахунок звуження валютного каналу, що посилить зв'язок емісії з відтворювальним процесом і відповідно створить передумови для забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

- заходи щодо вдосконалення діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема ресурсне забезпечення та зміна повноважень з метою підвищення довіри до банківської системи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дають можливість системно підійти до визначення напрямів розвитку грошово-кредитних відносин та банківської діяльності в Україні. Основні положення наукового дослідження використовуються при розробленні законодавчих актів, в банківських установах та навчальному процесі, що підтверджується відповідними довідками про впровадження.

Протягом 2005-2010 рр. дисертантом було внесено 69 пропозицій до інших законопроектів, які були враховані та стали нормами ряду законів України. Ці пропозиції ґрунтувались на теоретично-методологічній основі, розробленій автором у дисертаційній роботі. Зокрема, висновки та пропозиції використано автором при розробленні ряду законопроектів, які були прийняті й зареєстровані Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (довідка № 04-37/10-620 від 25.11.2010 р.), до Закону України «Про Національний банк України»; до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; Проект закону «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»; Проект закону «Про внесення змін до Закону України “Про Фонд гарантування вкладень фізичних осіб”»; Проект Закону «Про мінімізацію впливу світової фінансової кризи на фінансово-банківську систему та економіку України»; Проект закону про антикризові заходи в будівництві житла; Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Крім цього, низку пропозицій практичного призначення було подано до Національного банку України (довідка № 40-108/6167 від 24.12.2010 р.) та Асоціації українських банків, які використали їх у своїй діяльності (довідка № 04-10/754-01 від 15.12.2010 р.), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (довідка № 01-10726/11 від 23.12.2010 р.), а також запроваджено у навчальний процес ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 15.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота -- самостійно виконане автором завершене дослідження. Наукові положення, висновки та пропозиції, що виносяться на захист, одержані автором одноосібно й оприлюднені в наукових працях, які є результатом індивідуальної роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні, методологічні, методичні та практичні положення дисертації оприлюднені на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях. Зокрема, конференції «Ризик-менеджмент -- практичні рішення для українських банків» (Київ, 7-8 вересня 2000 р.); на спільному засіданні Клубу банкірів та Інституту економічного прогнозування НАН України (Київ, 4 грудня 2001 р.); на Х з'їзді Асоціації українських банків (Київ, 14 червня 2002 р.); науково-практичній конференції «Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України» (Київ, 19 лютого 2002 р.); науково-практичній конференції «Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні» (Київ, 18-19 листопада 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу» (Київ, 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковано в одноосібній монографії «Трансформація грошово-кредитних відносин у сучасній економіці України» (25,3 друк. арк.), у 39 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій загальним обсягом авторського матеріалу 47,77 друк. арк., з них 22 статті -- у провідних фахових виданнях. Результати дослідження були оприлюднені на шести науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 410 сторінок, що містить 31 таблиць на 20 сторінках і 42 рисунки на 18 сторінках. Список використаних літературних джерел включає 287 найменувань на 25 сторінках; 17 додатків подано на 26 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано сучасний стан розроблення проблеми і доведено необхідність поглиблення досліджень процесів формування та реалізації грошово-кредитних відносин в Україні. Сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його предмет та об'єкт, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів і подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади грошово-кредитних відносин у сучасній економіці України» розкрито сутність і особливості грошей та кредиту; інституційно-організаційну структуру й механізми реалізації грошово-кредитних відносин у сучасних умовах. Досліджено проблеми незалежності НБУ як інституційної основи грошово-кредитних відносин, а також правові аспекти забезпечення грошово-кредитних відносин.

Дослідження історичної ретроспективи альтернативних поглядів на сутність грошей дало можливість виявити, що відповідно до зміни характеру суспільних відносин відбувалась зміна як сутності, так і форм прояву грошей. Сутність грошей доцільно досліджувати з позицій діалектичної єдності як у теоретичному, так і в прикладному аспекті, оскільки теоретичний аспект розкриває глибинну сутність грошей, а прикладний доповнює їх сутність як форма зовнішнього прояву. Вивчення еволюції підходів до трактування функцій кредиту показало, що найменш дослідженим аспектом є розуміння можливості впливу кредитних відносин на відтворювальний процес за умов трансформаційної економіки. Різноманітність грошово-кредитних відносин реалізується через функції грошей та кредиту в їх органічному взаємозв'язку. Зміна методів господарювання з командно-адміністративних на ринкові, нестабільна економічна та політична ситуація, глобалізаційні процеси, орієнтація на відновлення економічного зростання визначають необхідність дослідження нового змісту та ролі грошово-кредитних відносин у сучасній економіці України.

Узагальнення існуючих трактувань грошово-кредитних відносин дало змогу сформулювати таке їх визначення: грошово-кредитні відносини -- це сукупність взаємозв'язків, пов'язаних з рухом грошових потоків, які виникають між різними суб'єктами фінансового ринку в процесі формування, розподілу, перерозподілу та використання вартості в грошовій формі на умовах поворотності та платності для забезпечення безперервності суспільного відтворення та економічного зростання.

На підставі запропонованої в дисертації структуризації грошово-кредитних відносин визначена структурно-логічна послідовність, яка дає можливість виокремити три складові їх сутності: 1) суб'єктно-об'єктна (розуміння сутності суб'єктів та інститутів, що формують об'єкт); 2) функціонально-інституційна (функціональне призначення інститутів, які у масштабах всієї економіки формують сукупність взаємозв'язків між економічними агентами); 3) змістова складова особливостей взаємозв'язків між інститутами та суб'єктами грошово-кредитних відносин. Інституційну основу грошово-кредитних відносин утворює фінансовий ринок та система фінансових посередників з домінуючими позиціями банків.

Авторське трактування сутності банку як соціального інституту дає підстави всіх економічних суб'єктів, які сформували з банком свої відносини й зацікавлені в його успішній роботі (засновників, кредиторів і позичальників), визнати співвласниками. Усі вони мають усвідомлювати, що будь-яке дострокове вилучення або неповернення коштів відбивається на стабільності банку та банківської системи в цілому, а тому повинні нести соціально-правову відповідальність за вчинені дії.

Асиметрична ієрархія грошово-кредитних відносин проявляється в функціонально-інституційних рівнях, відповідно до яких здійснено розмежування типів зв'язків між суб'єктами цих відносин (рис. 1).



Размещено на http://www.allbest.ru/

16

На макрорівні відбувається організація економічної діяльності в межах держави, регулювання економічних пропорцій та контроль за їх дотриманням. На мезорівні організація грошово-кредитних відносин має дуалістичний характер. Центральний банк є провідником і виконавцем грошово-кредитної політики держави. Як ланка банківської системи, центральний банк покликаний регулювати діяльність банків у межах прав та повноважень, наданих йому законом. За допомогою економічних та адміністративних важелів він впливає на загальний обсяг грошової маси, регулює грошові потоки, здійснює кредитне забезпечення ділових банків. Мезорівень формує основу процесів інституціоналізації грошово-кредитних відносин. На мікрорівні діють ринкові інститути, що забезпечують адекватний перебіг економічних процесів. Ділові банки, як основні провідники грошово-кредитних відносин, мають розширювати кредитну активність відповідно до потреб економічного зростання.

Дослідження показало, що в Україні грошово-кредитні відносини формуються як асиметрична ієрархія. Неузгодженість між діями НБУ та урядом обумовлена тим, що в країні не визначена єдина довгострокова стратегія розвитку, немає чітко визначених пріоритетів економічного зростання, не сформовано розуміння між представниками НБУ й уряду щодо інструментів та заходів, які необхідно використовувати для вирішення тих чи інших проблем. Взаємодія центрального банку й уряду необхідна і логічна, бо без цього неможливо досягти визначених загальноекономічних цілей держави. Грошово-кредитна політика центрального банку не повинна бути автономною, не бути відокремленою від розв'язання ключових соціально-економічних проблем держави.

Центральний банк відіграє роль системоутворювального інституту, який через регулювання грошово-кредитних та валютних відносин впливає на відтворювальні процеси в реальному секторі економіки. У роботі зроблений наголос на важливості інституційного зміцнення та посилення потенціалу НБУ.

Обґрунтовано, що зміни в організації роботи фінансових регуляторів мають стосуватися інтеграції нагляду у сфері фінансових послуг на базі НБУ, оскільки в Україні має місце банківсько орієнтована побудова фінансового ринку. Недоцільним слід визнати найрадикальніші пропозиції щодо концентрації функцій нагляду поза центральним банком на базі єдиного наглядового органу за діяльністю фінансового сектору. Нині дієві інструменти регулювання грошово-кредитних відносин має тільки НБУ.

Регулятивний вплив центрального банку є багатоаспектним, здійснюється на всіх рівнях організації грошово-кредитних відносин. На макрорівні його заходи спрямовані як на забезпечення потреб грошового обороту необхідною масою грошей відповідно до існуючого попиту на них, так і на регулювання грошово-кредитних відносин між усіма суб'єктами сукупного грошового обороту з метою забезпечення його стабільності. На мікрорівні об'єктом регулювання є грошові потоки окремих суб'єктів, які здійснюють грошові розрахунки, акумуляцію та перерозподіл грошових коштів в економіці.

Підвищення дієвості регулятивного впливу центрального банку на грошово-кредитну сферу за умов макроекономічної нестабільності та глобалізаційних процесів вимагають посилення його відповідальності за результати діяльності. Це потребує посилення вимог щодо «вмілого управління» (goodgovernance), підзвітності, транспарентності й передбачуваності діяльності центрального банку.

Відносини, які виникають у грошово-кредитній сфері, за своєю правовою природою є досить неоднорідними та регулюються нормами різних галузей права. Це ускладнює процес їх правового регулювання, обумовлює застосування у грошово-кредитній сфері методів, які поєднують, з одного боку, обов'язковість регулювання діяльності з боку держави -- видання державних приписів, дозволів, заборон, застосування державного примусу, а з другого -- мають ознаки методів рекомендаційного характеру та методів, заснованих на юридичній рівності сторін. У роботі дано оцінку законодавчо-нормативним положенням, що регулюють грошово-кредитну сферу та діяльність банківської системи, а також розроблено пропозиції щодо їх удосконалення.

У розділі 2 «Грошово-кредитна політика України в сучасних умовах» розглянуто економічну сутність та роль грошово-кредитної політики в економічному розвитку; досліджено основні складові та особливості дії механізму монетарної трансмісії в країнах із трансформаційною економікою; проаналізовано етапи формування та розвитку грошово-кредитної політики в Україні; дано оцінку дієвості грошово-кредитної політики НБУ в період світової фінансової кризи.

На основі аналізу існуючих наукових підходів визначено, що грошово-кредитна політика є складовою загальноекономічної політики, яку здійснює держава через центральний банк з метою забезпечення економічного зростання, підвищення добробуту населення, стабільності грошової одиниці через вплив на пропозицію та ціну грошей, а також регулювання грошово-кредитних відносин між банками та іншими економічними суб'єктами. Не слід обмежувати роль центрального банку виключно регулюванням пропозиції та ціни грошей, а з метою прискорення структурних зрушень в економіці доцільно розширити його повноваження щодо забезпечення кредитної підтримки суб'єктів реального сектору економіки через систему ділових банків.

Дослідження особливостей реалізації грошово-кредитної політики в розвинутих країнах та країнах з перехідною економікою свідчить, що цілі та заходи грошово-кредитної політики центрального банку змінювались відповідно до тих завдань, які необхідно було розв'язувати на кожному окремому етапі розвитку. Для прискореного відновлення та модернізації реального сектору економіки після Другої світової війни центральні банки таких країн, як Франція, Великобританія, Німеччина, Японія, застосовували переважно прямі заходи впливу та забезпечували активну підтримку відновлювальним процесам через довгострокове рефінансування банків, надання пільгових кредитів, регулювання відсоткових ставок. Створення конкурентоспроможної економіки та розвиток фінансових ринків, спроможних акумулювати та перерозподіляти як короткострокові, так і довгострокові ресурси, дало можливість цим країнам зняти з центрального банку завдання щодо стимулювання економічного зростання, залишивши на ньому відповідальність лише за забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності, поступово перейти від прямих до ринкових інструментів грошово-кредитного регулювання.

Вплив грошей на реальну економіку відбувається через трансмісійний механізм, який в умовах нестабільного економічного розвитку має такі особливості: кількість каналів обмежена; високий рівень доларизації; низький рівень монетизації економіки; постійні інфляційні очікування, що деформують і обмежують вплив монетарних імпульсів на реальний сектор економіки. Це обумовлює необхідність посилення регулятивного та стимулювального впливу центрального банку на перебіг процесів у монетарній сфері.

У роботі виокремлено етапи становлення та розвитку грошово-кредитної політики НБУ. Перший етап (1991-1995 рр.) полягав у формуванні національної грошової системи; розробленні й упровадженні власної грошово-кредитної політики; використанні переважно адміністративних заходів впливу для подолання гіперінфляційних процесів. На другому етапі (1996-1999 рр.) відбувалось завершення грошової реформи й упровадження ринкових механізмів грошово-кредитного регулювання. Третій етап (2000-2007 рр.) характеризувався удосконаленням використання інструментів грошово-кредитного регулювання з метою забезпечення курсової та цінової стабільності як основи економічного зростання. Четвертий етап (2008 р. до нашого часу) - це період світової економічної кризи та виходу з неї.

Світова фінансова криза загострила проблеми і висвітлила всі структурні диспропорції, які роками накопичувалися в економіці України. Недооцінювання проблем реального сектору та банківської системи обумовило те, що вчасно не були прийняті попереджувальні заходи, які дали б можливість зменшити негативні наслідки світової фінансової кризи. Більше того, заходи, запроваджені НБУ протягом 2008 р., не були завжди досить виваженими й послідовними, що призвело до зниження довіри до банківської системи, відпливу вкладів з ділових банків, зниження їхніх можливостей щодо кредитування реальної економіки.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Проте концентрація зусиль виключно на забезпеченні стабільності національної валюти за наявності макроекономічних диспропорцій, низького технічного та технологічного стану реального сектору економіки, значної залежності від зовнішніх чинників унеможливлює реалізацію НБУ поставленої мети. Ситуація ускладнюється тим, що Україна пережила руйнівні гіперінфляційні процеси, наслідком яких стало знищення грошових заощаджень населення та суб'єктів господарювання, суттєве зниження рівня монетизації економіки, що ускладнює фінансове забезпечення інвестиційних процесів в економіці.

Забезпечення структурних зрушень в економіці вимагає значних обсягів довгострокових ресурсів, що потребує переходу від обмежувальної грошово-кредитної політики до політики, яка враховує внутрішній попит, потреби реальної економіки як у короткострокових, так і в довгострокових ресурсах. Для виконання цих завдань слід посилити роль центрального банку як інституту, що має реальну можливість сприяти відновленню економічного зростання на основі створення монетарних передумов та стимулів для активізації інвестиційних процесів в економіці. Це потребує зміни цільової спрямованості грошово-кредитної політики. З метою відновлення економічного зростання та прискорення структурних зрушень в економіці необхідно визнати за одну з основних функцій НБУ сприяння економічному зростанню. Після розв'язання визначених завдань у реальному секторі економіки можна буде сконцентрувати заходи НБУ виключно на регулюванні стабільності грошової одиниці.

Для підвищення впливу банківської системи на відтворювальні процеси слід удосконалити грошово-кредитну політику НБУ щодо формування та використання емісійного ресурсу. Доцільним є внесення змін у механізм формування пропозиції грошей, яку необхідно узгоджувати з існуючими пріоритетами в структурній політиці держави.

Постійне й довготривале здійснення емісії грошей через валютний канал (табл. 1) послаблює вплив НБУ на відтворювальні процеси. Необхідно переорієнтувати емісійну діяльність НБУ на першочергове задоволення потреб реального сектору в грошових ресурсах зменшенням обсягів надходження грошових ресурсів через валютний канал і розширення обсягів рефінансування ділових банків, що дасть можливість здійснювати формування пропозиції грошей з урахуванням внутрішніх потреб економіки. Доцільно, щоб емісійний ресурс центрального банку переважно використовувався з метою кредитної підтримки реального сектору економіки, що створить передумови для стійкого економічного зростання та забезпечення стабільності національних грошей.

Таблиця 1 Структура безготівкової емісії НБУ, %

Канали емісії	2005	2006	2007	2008	2009
Операції на валютному ринку	81,7	62,6	94,3	18,4	20,8
Операції рефінансування	18,3	37,4	5,7	77,7	45,6
Операції на відкритому ринку з державними цінними паперами	-*	-*	-*	3,9	33,6

Джерело: Річний звіт НБУ за відповідні роки.

* -- операції не проводились.

Умовами ефективного використання емісійного ресурсу є такі: зміцнення банківської системи; посилення взаємозв'язку ділових банків з потребами реальної економіки; залучення банків до реалізації стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку країни. Для посилення стимулювального впливу грошово-кредитної політики необхідно забезпечити ретельний контроль за спрямуванням та використанням емісійних ресурсів НБУ, з тим щоб ці ресурси були справді використані в пріоритетних галузях реального сектору економіки, а не були перенаправлені на такі високодохідні ринки, як валютний та ринок державних цінних паперів.

Кредитне забезпечення відтворювальних процесів залежить від впливу центрального банку на грошово-кредитні відносини ділових банків та суб'єктів реальної економіки. Центральний банк за допомогою своїх інструментів спроможний підвищити кредитний потенціал ділових банків, тоді як останні можуть використати цей потенціал для активізації інвестиційних процесів у реальному секторі економіки. У процесі дослідження визначено, що ділові банки не повною мірою використовують свої потенційні можливості для кредитування інвестиційних потреб суб'єктів реального сектору економіки. З метою підвищення зацікавленості ділових банків у наданні кредитної підтримки суб'єктам реальної економіки для впровадження інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки запропоновано забезпечити сприятливий доступ до кредитів рефінансування НБУ, пільгове оподаткування банків, звільнення від оподаткування коштів, спрямованих на капіталізацію банку, формування резервів за рахунок собівартості, надання державних гарантій, що враховуються при формуванні резервів за кредитами.

У розділі 3 «Вплив тіньової економіки на рух капіталу в контексті грошово-кредитних відносин» розкрито економічну сутність тіньової економіки та причини її виникнення, здійснено системне дослідження процесу відпливу капіталу й відмивання «брудних грошей», показано їх негативний вплив на стан економіки та визначено регуляторний механізм запобігання цим негативним явищам.

Об'єктом тіньової економіки є сукупність специфічних економічних відносин, які виникають у процесі легального та нелегального виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт, послуг з метою одержання більших доходів і особистого збагачення, тобто приховуваних від органів державного управління й громадськості соціально-економічних відносин між окремими громадянами та соціальними групами. Усі ці відносини виявляються у грошовому виразі, а це дає підстави вважати, що порушення в організації та функціонуванні грошово-кредитних відносин спричиняють виникнення тіньової економіки.

Поширення тіньових і навіть кримінальних процесів в економіці й управлінні спровокувало фундаментальне руйнування цілісної структури українського суспільства. Тіньова складова національної економіки, за офіційними даними Міністерства економіки, сягає 36 % від ВВП за 2009 р. (за оцінками незалежних експертів, майже 50 % ВВП, від запланованого ВВП на 2011 р. -- це 650 млрд. дол. США), що може вмить зруйнувати будь-яку грошово-кредитну чи валютну політику країни.

У роботі виділено монетарні та немонетарні чинники, які пояснюють виникнення та поширення тіньової економіки: недосконала податкова система і нерівномірність податкового навантаження; низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки; непрозорі приватизаційні процеси; формування монопольних структур та фіктивні банкрутства; нерозвинутий фінансовий ринок; втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб'єктів господарювання; корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування. Розростання тіньового сектору та збільшення його масштабів прямо залежить від загального стану економіки, життєвого рівня населення та обмежень з боку держави. Поза банками обертається понад 160 млрд. грн.. домашніх господарств, 8-10 млрд. дол. США щорічних надходжень від заробітчан, 8-12 млрд. дол. США тіньових обігових коштів. За різними експертними оцінками, в останні десять років з України вивезено від 20 до 50 млрд. доларів США, що здебільшого осіли в офшорних зонах і стали кредитними ресурсами економік сусідніх країн. Це ще один бюджет країни. Зважаючи на високий рівень тінізації економіки України та на вкрай низьку ефективність державних заходів щодо детінізації, одним із головних завдань є формування умов для переходу у правове середовище суб'єктів економічної діяльності. Для цього необхідно: а) усунути можливості зміцнення корумпованого капіталу та його зрощення з державною бюрократією і корупцією; б) надійно захистити права власності; в) побудувати податкову систему, яка активно сприяла б легалізації економіки, виходу її з тіні; г) прийняти Закон України «Про лобіювання».

Найдієвішим заходом щодо скорочення тіньового сектору можуть бути саме економічні методи впливу для створення умов підвищення зацікавленості юридичних осіб у легалізації доходів. Трасплантувати тіньові гроші з цього сектору до офіційного можна двома шляхами. Перший -- підвищити економічну мотивацію до організованих форм заощаджень та довіру населення до банківської системи й інших фінансових установ. Другим шляхом є державне сприяння інвестиційним програмам, розвиток малого й середнього бізнесу. Потрібно створити сприятливі економічні умови для функціонування розгалуженої системи інститутів дрібного кредитування.

Доведено доцільність розроблення та реалізації комплексу заходів щодо вдосконалення контролю за грошовими потоками, фінансової підтримки реального сектору, забезпечення фінансової стабілізації економіки без помилкового ототожнення її з досягненням певного рівня інфляції. Національний банк повинен переорієнтуватися на емісію гривні для проведення рефінансування і відійти від практики емісії гривні через викуп іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку. Національному банку України доцільно використовувати при здійсненні емісії операції з цінними паперами на відкритому ринку та операції рефінансування. Необхідно проводити політику монетарного суверенітету, для цього слід розширити використання гривні при здійсненні поточних торговельних та неторговельних операцій. Забезпечити суттєве зниження рівня тінізації української економіки можна також через легалізацію (амністію) тіньових капіталів.

Більшість доходів, які «відмиваються» в нашій країні, отримані від ухилення від сплати податків через завищення вартості товарів, робіт, послуг (коли йдеться про їх імпорт) або її заниження (коли йдеться про їх експорт), від операцій із землею, нерухомістю, цінними паперами. Процес відмивання грошей та відпливу капіталу з України зумовлений об'єктивними причинами -- станом законодавства та економіки країни в цілому, і тому розв'язання цієї проблеми лежить в економічній та законодавчій площинах.

З відпливом капіталів неможливо боротися лише адміністративними методами. Головними вадами реалізації відповідних заходів в Україні є формальний підхід до їх виконання та відсутність системності в законодавчому полі. Обмежити відплив капіталів можна, створивши передусім у державі привабливий інвестиційний клімат, тобто умови, за яких капітали вигідно вкладати в економіку своєї країни. Засоби щодо стримання відпливу капіталу з країни повинні бути спрямовані на його репатріацію, а не на боротьбу з легалізацією коштів, вивезених за межі України.

Ризик залучення банківської системи у фінансові злочини є надзвичайно високим, оскільки саме банки надають своїм клієнтам послуги, за допомогою яких можна легалізувати доходи, отримані злочинним шляхом. Результативність боротьби з відмиванням «брудних грошей» через банківську систему може підвищитися за рахунок зміни стандартів контролю, розвитку спеціалізованих систем електронного контролю за обсягами фінансових операцій, постійного підвищення рівня кваліфікації персоналу банків.

Незважаючи на всі прийняті закони, вжиті заходи та системи моніторингу, явище відмивання «брудних грошей» не зникає, і для його подолання потрібна зацікавленість самих банків у впровадженні більш дієвих засобів протидії. З метою заохочування запровадження таких заходів органи нагляду та контролю часто використовують так званий публічний метод впливу, через оприлюднення переліку банків, які, на їх погляд, не здійснюють боротьби з відмиванням грошей, проте використовувати такий метод потрібно надзвичайно зважено, оскільки репутація для банку є найвразливішим місцем.

Наслідки присутності іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі є неоднозначними, оскільки мають як позитивні, так і негативні моменти. Це вимагає посилення державного контролю та регулювання процесом входження і діяльності іноземного капіталу в український банківський сектор. Раціональна стратегія державного управління зазначеними процесами полягає в тому, щоб максимально інтегрувати іноземні банки в українську економіку, орієнтуючи її на досягнення пріоритетів національної соціально-економічної політики. У зв'язку з цим основним завданням регулювання присутності іноземних банків має стати: визначення норм присутності іноземного капіталу, обмеження доступу банків з рейтингом, нижчим за спекулятивний, оптимізація використання їх ресурсів, перенесення акцентів з адміністративних важелів стримування експансії іноземного банківського капіталу на зміцнення конкурентоспроможності українських банків. При регулюванні присутності іноземного капіталу важливо дотримуватись принципу захисту вітчизняного банківського капіталу та створення сприятливих умов для його розвитку.

У розділі 4 «Монетарні засади реалізації грошово-кредитних відносин в Україні» дано оцінку впливу грошових імпульсів на реальний сектор економіки, доведено необхідність переходу до інфляційного таргетування, наголошено на необхідності реорганізації діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою підвищення довіри населення до банків.

Для формування повноцінного інвестиційного середовища в Україні слід визнати банківсько орієнтовану модель, здатну залучити значні вільні грошові кошти населення як основного внутрішнього інвестора. Беручи до уваги небажання банків брати на себе ризик довгострокового фінансування, без якого неможливо досягти значних структурних змін в економіці, та враховуючи світовий досвід, необхідно активно розвивати ринок цінних паперів. В умовах глобалізації саме він може стати тим інструментом, який сприятиме мобілізації фінансових ресурсів інвестиційного призначення, припливу іноземних інвестицій та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Серед основних причин, що гальмують розвиток ринку цінних паперів, виділено такі: низька ліквідність ринку; нерозвиненість сектору інституційного інвестування та механізмів ринку (боргові інструменти, венчурні фонди, торгівля деривативами); вузький спектр фінансових інструментів фінансування, насамперед за операціями з фізичними особами; низькі стандарти та ефективність корпоративного управління; відсутність лояльних до інвесторів стандартів корпоративного управління; інформаційна закритість ринку; дестабілізаційна ситуація на валютному ринку. Питання стимулювання розвитку ринку цінних паперів вимагають системного підходу до їх розв'язання. Потрібно одночасно вживати заходів: у сфері бізнес-середовища -- для забезпечення функціонування на ньому промислових корпорацій, у сфері фінансового ринку -- для забезпечення залучення необхідних коштів вітчизняних та іноземних інвесторів. Серед напрямів активізації розвитку ринку цінних паперів найважливішим слід вважати формування інформаційної відкритості та прозорості.

Регулювання грошово-кредитних відносин зумовлює необхідність врахування забезпеченості економіки необхідним обсягом грошових ресурсів, які є водночас і важливою характеристикою, і детермінантою ринкової кон'юнктури з метою сприяння зростанню реальної економіки. В аспекті забезпечення економічного зростання України питання монетарного забезпечення надзвичайно актуальне й гостро стоїть на порядку денному. Це потребує наявності ефективних механізмів контролю та регулювання пропозиції грошей. Основним механізмом є жорсткий контроль показника приросту грошової бази або її складових. Для цього визначаються кількісні критерії за показниками чистих внутрішніх активів та чистих міжнародних резервів. Зокрема, показник «чисті внутрішні активи» свідчить про те, наскільки грошова база формується за рахунок випуску грошей в обіг через бюджетний та кредитний канали, а показник «чисті міжнародні резерви» характеризує зовнішню стійкість грошової одиниці.

Монетарний аналіз потрібен для управління перебудовою емісійного та трансмісійного механізмів грошово-кредитної політики та сприяння структурній перебудові. Оцінка загального стану монетарного середовища свідчить про формування в Україні неконтрольованого сектору грошово-кредитних відносин, що не відповідає реальним потребам економіки та не напрацьовує досвіду щодо антикризового управління, дозволяючи виконавчій владі впливати на грошову сферу. Переважно для контролю вибирається готівка та короткострокові зобов'язання держави, тоді як вимоги за кредитами в реальну економіку є незначними й залишаються поза увагою владних структур.

На основі розробленого методологічного підходу, що ґрунтується на оцінюванні чинників впливу на пропозицію грошей, розрахунку аналітичних показників стану монетарного середовища, визначено особливості грошово-кредитних відносин: значні обсяги фінансування уряду; нестабільність попиту; переважання споживчого кредитування; недостатній розвиток безготівкових форм грошей; розширення тіньового сектору; обслуговування окремих монопольних економічних груп; недостатня активізація роботи банків щодо залучення депозитів, насамперед населення; недоступність кредиту; погіршення фінансового стану позичальників, що негативно вплинуло на фінансову стійкість банків.

Грошове агрегування засвідчило, що починаючи з 2008 р. в Україні спостерігається низхідний тренд зміни всіх монетарних індикаторів, відрізняються вони тільки швидкістю та глибиною падіння (табл. 2). З 2009 р. почалася тенденція випереджального зростання грошової бази над грошовою масою за агрегатом широких грошей (М3), що могло бути наслідком обвального скорочення банківського кредитування економіки та втрати діловими банками мультиплікативного впливу на формування пропозиції грошей та прорахунків в управлінні грошово-кредитними відносинами.

Таблиця 2 Основні індикатори формування та розміщення грошової маси

Показники	2009	2010
	вересень	грудень	вересень	грудень
	залишки на кінець періоду, млрд грн ...

Подобные документы

• Гроші та кредит

  Закономірності виникнення та еволюції грошей і грошових систем, закони їх розвитку. Загальний огляд розвитку грошей як матеріального носія відповідних економічних відносин. Грошово-кредитна політика Національного банку України, її визначальна мета.
  
  контрольная работа [38,7 K], добавлен 06.12.2015
  

• Гроші і кредит

  Банківські депозити: загальна характеристика та різновиди. Причини активного розвитку електронних грошей як способу безготівкових розрахунків. Особливості розвитку грошової системи Німеччини. Розвиток кредитних відносин у перехідній економіці України.
  
  контрольная работа [24,1 K], добавлен 14.12.2013
  

• Банківська система України: становлення та шляхи розвитку

  Поняття банківської системи України та її елементи. Національний банк України: його роль у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду. Характерні риси та особливості розвитку банківської системи України.
  
  дипломная работа [768,5 K], добавлен 04.09.2007
  

• Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку

  Сутність, інструменти та механізми грошово-кредитної політики, її взаємозв’язок з фіскальною політикою на різних етапах економічного розвитку України. Аналіз проблем здійснення та перспектив підвищення ефективності грошово-кредитної політики в Україні.
  
  курсовая работа [39,7 K], добавлен 30.05.2010
  

• Грошово-кредитне регулювання в Україні

  Основні причини фінансової нестабільності в Україні. Сутність поняття, структура та етапи розвитку грошово-кредитного регулювання в нашій країні. Сучасний стан основних показників, динаміка орієнтування грошово-кредитної системи, шляхи вдосконалення.
  
  курсовая работа [59,3 K], добавлен 28.02.2012
  

• Грошовий ринок України: становлення і перспективи його розвитку

  Сутність та особливості функціонування грошового ринку України. Організаційно-правові засади створення національної платіжної системи. Ринкові методи регулювання грошової системи в перехідній економіці. Основні інструменти грошово-кредитної політики НБУ.
  
  презентация [6,1 M], добавлен 23.11.2015
  

• Сучасний монетаризм, його провідні напрями і тенденції розвитку

  Передумови виникнення і сутність сучасних неоконсервативних економічних ідей. Поняття та характеристика сучасного монетаризму. Підвищення ролі грошей і кредиту в економіці України. Грошово-кредитна політика України у світлі сучасних монетарних теорій.
  
  реферат [86,1 K], добавлен 18.03.2014
  

• Реформування и в перехідній економіці України

  Поняття грошової та кредитної системи. Поняття грошової системи та її елементи. Становлення грошової системи України. Суть і структура кредитної системи. Реформування грошово-кредитної системи в перехідній економіці України. Сучасні стратегії.
  
  реферат [29,7 K], добавлен 26.11.2008
  

• Грошово-кредитна політика України, її значення для ринкової економіки

  Кредит як опора сучасної економіки, елемент функціонування і розвитку суспільства, аналіз основних елементів. Розгляд функцій кредиту: перерозподілення, заміщення готівки кредитними операціями. Загальна характеристика структури кредитної системи.
  
  курсовая работа [649,8 K], добавлен 01.04.2013
  

• Регулювання грошово-кредитної системи України

  Поняття, суть та правове регулювання грошово-кредитної системи центрального банку в загальнодержавній політиці України. Використання правил Тейлора, МакКаллама та Фрідмена, що характеризують принципи визначення величини номінальної відсоткової ставки.
  
  контрольная работа [1,6 M], добавлен 06.08.2011
  

• Грошово-кредитна система Німеччини

  Еволюція грошової системи. Валютне регулювання. Банківська система Німеччини. Фінансово-кредитні інститути. Регулювання грошово-кредитної системи. Грошова реформа. Випуск нової грошової одиниці. Показники грошової маси. Повноваження Бундесбанку.
  
  реферат [33,7 K], добавлен 07.09.2008
  

• Грошово-кредитна система

  Зміст, структура, об’єкти та суб’єкти грошово-кредитної системи. Типи грошових систем. Механізм функціонування грошово-кредитної політики держави. Структура банківської системи України, основні принципи її організації. Грошово-кредитна політика в Україні.
  
  курсовая работа [110,9 K], добавлен 17.12.2010
  

• Роль грошей у становленні і розвитку української економіки

  Роль грошей як інструменту регулювання економіки. Кредит і його функції. Роль банківського сектору, як складової грошової системи, у розвитку економіки України. Показники грошової маси в обігу. Сучасний стан фінансової системи. Обов’язкові резерви.
  
  курсовая работа [119,8 K], добавлен 17.05.2014
  

• Кредит, його функції та роль в ринковій економіці

  Сутність кредиту, його види, функції та роль в економіці. Аналіз динаміки та сучасний стан кредитних відносин в Україні. Методи їх державного регулювання. Вплив грошово-кредитної політики на стан кредитного ринку. Аналіз іпотечного кредитування в країні.
  
  курсовая работа [1,7 M], добавлен 18.10.2014
  

• Механізм грошово-кредитної діяльності

  Механізм функціонування грошового ринку, його регулювання. Банківська система, грошовий мультиплікатор. Грошово-кредитне регулювання економіки України. Узгодженість між фінансовою та монетарною політиками. Пропозиції та операції на відкритому ринку.
  
  курсовая работа [178,6 K], добавлен 03.05.2009
  

• Динаміка та показники розвитку банківської системи України

  Дослідження сучасного стану та розвитку банківської системи України. Активи, зобов’язання та капітал українських банків. Інституційна структура банківської системи. Фінансові результати діяльності банків. Проблеми банківської системи, шляхи їх вирішення.
  
  реферат [2,5 M], добавлен 10.05.2014
  

• Види грошей. Кредитні гроші. Кредитна система України. Функції та операції Центрального банку

  Право випуску паперових грошей. Сутність кредитних грошей, шляхи їх розвитку. Грошові чеки та розширення чекового обігу. Широкомасштабне впровадження електронних грошей в сучасну систему розрахунків. Розвиток кредитного обігу та зближення грошової маси.
  
  контрольная работа [406,6 K], добавлен 10.04.2009
  

• Бюджетна система України: стан, перспективи розвитку

  Теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи. Нормативно-правове регулювання бюджетних відносин в Україні. Особливості бюджетної системи України. Перспективи розвитку бюджетної системи України. Проблеми функціонування бюджетної системи.
  
  курсовая работа [37,5 K], добавлен 10.09.2007
  

• Грошово-кредитна політика держави та її інструменти

  Роль грошово-кредитної політики, її характеристика. Ефективність методів на інструментів монетарного регулювання в умовах зростаючої монетизації. Особливості діяльності банків у сфері грошово-кредитної політики України в період фінансової нестабільності.
  
  курсовая работа [587,5 K], добавлен 25.02.2014
  

• Розвиток саморегулювання фінансового ринку в Україні

  Проблеми вдосконалення системи саморегулювання на фінансовому ринку в Україні. Вдосконалення фінансової системи України в період переходу до ринкових відносин. Перспективи розвитку системи саморегулювання. Стратегія розвитку фінансового сектора України.
  
  курсовая работа [37,5 K], добавлен 14.07.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам