Грошово-кредитні відносини в розвитку економіки України

зміна в річному обчислен-ні, %

залишки на кінець періоду, млрд грн

зміна в річному обчислен-ні, %

залишки на кінець періоду, млрд грн

зміна в річному обчислен-ні, %

залишки на кінець періоду, млрд грн

зміна в річному обчислен-ні, %

Грошова база

183,62

7,5

194,97

4,4

216,73

18,0

225,69

15,8

М3

469,47

- 1,7

487,30

- 5,5

568,81

21,2

597,87

22,7

Внутрішній кредит

800,30

39,5

809,17

3,9

831,60

3,9

860,55

6,3

Чисті вимоги до центральних органів державного управління

55,55

--

72,27

--

89,82

124,8

113,22

56,66

Вимоги до інших секторів економіки

744,75

27,0

736,91

- 2,4

741,78

- 0,4

747,33

1,4

у т.ч. вимоги за кредитами

726,00

28,2

719,16

- 2,1

722,06

- 0,5

725,81

0,9

Чисті зовнішні активи

- 5,91

--

16,51

--

114,79

--

115,73

--

Джерело: Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua/Publication/stat/data/1-stat-release_monetary_aggregates.pdf.

В умовах нестійкості відновлювальних тенденцій у макроекономічній сфері Національний банк у 2009-2010 рр. утримував темпи розширення грошової пропозиції в помірних межах. Показники зростання монетарної бази до середини 2010 р. значно випереджали темпи зростання грошової маси. Це значить, що механізм грошово-кредитного мультиплікатора все ще не запрацював і мав від'ємний вплив на пропозицію грошей. У 2010 р. ситуація змінюється: за умов поступового виходу з фінансової кризи НБУ почав поступово збільшувати обсяги грошової бази. Одночасно темпи приросту грошової маси почали випереджати приріст грошової бази, що свідчить про зростання загального доходу та попиту на гроші з боку економічних суб'єктів. За даними табл. 2, основним каналом формування фінансових ресурсів у 2010 р. був валютний: залишок коштів за чистими зовнішніми активами зріс у 7 разів.

Розміщення наявних фінансових ресурсів за 2009-2010 рр. свідчить, що темпи приросту фінансових ресурсів, розміщених у державних цінних паперах, переважають над темпами приросту кредитів до реальної економіки та домашнім господарствам. Банки майже не надають кредитів, обсяги кредитування не відповідають масштабам і реальним потребам економіки. Маємо витратну економіку, не здатну до створення доданої вартості. Вести розмови за таких умов про результативність грошово-кредитного регулювання дуже важко.

У питаннях регулювання грошової сфери НБУ частково втратив самостійність, створив закритий інформаційний простір навколо власної діяльності й не напрацьовує досвіду щодо антикризового управління банківською системою, дозволяючи виконавчій владі впливати на грошову сферу.

Основним чинником нестабільності попиту на гроші для України слід визнати ситуацію ремонетизації економіки. Загальними чинниками нестабільності є часті політичні та структурні зміни в економіці й на фінансовому ринку, наявність великого тіньового сектору, значна доларизація та швидкі технологічні й фінансові інновації, інфляційні очікування. Попит на готівку коливається залежно від зміни номінального ВВП, процентних ставок, розвитку безготівкових платіжних систем та від низької довіри до банківської системи.

Економічна і фінансова криза значно вплинула на функціонування грошово-кредитного ринку України у 2009 р. Велике боргове навантаження приватного сектору в умовах обмеження доступу до зовнішніх джерел запозичень створювало підґрунтя для девальваційного тиску на гривню навіть в умовах поступового покращення зовнішньої кон'юнктури для українських експортерів. Погіршення фінансового стану позичальників негативно вплинуло на фінансову стійкість банків. Усе зазначене в поєднанні з повільним здійсненням економічних реформ і незбалансованістю державних фінансів створювало значні ризики на грошово-кредитному ринку.

Загальне уявлення про стан грошово-кредитної сфери України можна дістати за допомогою вивчення тенденцій аналітичних співвідношень функціонально-інституційної дієвості, що характеризують рівень передання монетарних імпульсів банківською системою від одних економічних суб'єктів до інших (табл. 3).

Зниження співвідношення «готівка/депозити» свідчить про зростання довіри громадян до банківської системи. Зростання обсягів депозитів, у свою чергу, сприяло зростанню кредитного мультиплікатора. Зниження цього індикатора позитивно впливало на динаміку інших індикаторів монетарної сфери: уповільнювало швидкість обороту грошей, збільшувало банківські резерви і рівень мультиплікації без зміни грошової бази.

Таблиця 3 Динаміка індикаторів стан грошово-кредитної сфери в Україні в 2002-2010 рр.

Роки	Готівка/ Депозити	Готівка/ М3	Резерви/ Депозити	Мультиплікатор М3	Швидкість обігу М3	Швидкість обігу М0
2002	0,696	0,406	0,080	2,114	3,47	8,15
2003	0,539	0,347	0,065	2,378	2,80	7,42
2004	0,509	0,337	0,097	2,338	2,75	7,57
2005	0,546	0,304	0,130	2,345	2,27	6,75
2006	0,462	0,287	0,081	2,685	2,08	6,63
2007	0,446	0,280	0,068	2,791	1,82	5,89
2008	0,417	0,292	0,058	2,796	1,81	5,72
2009	0,509	0,350	0.069	2,499	1,87	5,82
2010	0,480	0,335	0,059	2,649	1,38*	4,49*

Джерело: Розраховано автором за даними НБУ, Державного комітету статистики.

* Розраховано станом за вересень.

Індикатор «готівка/гроші М3» показує частку найбільш ліквідних (готівкових) грошей у загальному обсязі грошей в економіці. Хоча в Україні частка готівки в М3 поступово знижувалась, а останнім часом знов зросла й залишається достатньо вагомою (близько 30%), це свідчить не тільки про недостатній розвиток безготівкових форм грошей, а й про розширення тіньового сектору. Динаміка показника «резерви/депозити» показує ступінь забезпеченості депозитів наявними у ділових банків резервами. Протягом усього періоду цей показник зменшувався, що може свідчити про зростання частки депозитів, використаної для формування дохідних активів, у т.ч. кредитів, що є позитивною тенденцією. Однак зниження цього показника може мати й негативні наслідки, оскільки погіршує забезпечення банків ліквідністю. Саме це сталося з українськими банками напередодні кризи 2008 р., внаслідок чого більшість із них виявилися зовсім не готовими протистояти натиску кризи.

Показники табл. 3 вказують на зростання обсягів депозитів та поступове нарощення інвестиційного потенціалу банківської системи. Проблема полягає, з одного боку, у недостатній активізації роботи як самих банків, так і Національного банку України щодо залучення коштів, передусім населення, на вклади до банків, з другого боку, на наш погляд, -- у відсутності суттєвих зрушень у структурному реформуванні економіки.

Швидкість обігу грошей доцільно розглядати як індикатор, що характеризує не тільки монетарний аспект грошово-кредитної сфери, а й інституційний, через обмежувальну дію меж цього індикатора. Протягом 2002-2010 рр. спостерігається закономірна тенденція до зниження швидкості обігу готівкових грошей М0, оскільки в міру підвищення життєвого рівня людей, розширення грошово-кредитних відносин повинні збільшуватись запаси готівки і на руках у домогосподарств і в касах юридичних осіб. Головне, щоб з уповільненням обігу М0 не відбувалось підвищення частки їх у загальному запасі грошей в економічних суб'єктів. Проте, як видно з табл. 3, ця частка не збільшується, а зменшується, тому уповільнення обігу готівки не несе негативних наслідків.

Окремої уваги заслуговує індикатор «грошова маса/ВВП», який указує на ступінь забезпеченості економіки грошима. Останніми роками значно зріс показник монетизації за широкими грошима, інші, навпаки, зменшилися (за М2/ВВП на 3,19 в.п., а за М0/ВВП -- на 1,33 в.п.). Причинами цього є вилучення депозитів та спрямування коштів на валютний ринок, згортання кредитно-розрахункової діяльності банків, інфляційна складова зростання номінального ВВП. Дослідження глибини участі банків в інвестиційних процесах оцінювалось через співвідношення обсягу кредитів до ВВП. В цілому аналіз засвідчив низький рівень участі банків в економічному зростанні.

Змінюється не тільки система побудови грошово-кредитних відносин, а й ідеології їх регулювання, потрібно шукати нових пріоритетів та інструментів. Зокрема, необхідно розв'язати такі завдання: удосконалити політику рефінансування, створивши умови для формування довгострокових ресурсів в економіці; переорієнтувати кредитні потоки у реальний сектор економіки; вжити суттєвих заходів для приведення у відповідність темпів і обсягів споживчого та інвестиційного кредитування з випереджальним зростанням останніх; впровадження комплексу заходів, які підвищать зацікавленість банків у спрямовуванні грошових потоків переважно в інвестиційно-інноваційні проекти в реальному секторі економіки; підвищити транспарентність діяльності НБУ перед суспільством.

Завданням Національного банку на найближчу перспективу слід визнати перехід до режиму інфляційного таргетування, що створить умови для підвищення довіри до національних грошей. Перехід до режиму таргетування інфляції в Україні має проводитись, по-перше, з урахуванням особливостей сучасного стану грошово-кредитної політики, що сприятиме забезпеченню стійкого економічного зростання і, по-друге, відбуватись поетапно, що дасть змогу уникнути радикальності й негативних наслідків у змінах існуючої системи грошово-кредитного регулювання.

Основним кредитором економіки є населення, яке за умов зростання реальних доходів та довіри до банківської системи зберігатиме тимчасово вільні грошові кошти на рахунках у банках. Наразі приріст вкладів населення в банках починає відновлюватись. Проблема захисту вкладів посідає особливе місце серед проблем грошово-кредитних відносин. Виконання зазначеного завдання нерозривно пов'язане з удосконаленням системи заходів для посилення довіри населення до вітчизняної банківської системи через гарантування збереження коштів вкладників та стимулювання зростання обсягів грошових вкладів у банківських установах.

Для отримання розширеного уявлення про стан зрілості вітчизняної системи захисту вкладів населення розглянуто 18 принципів роботи системи страхування вкладів, розроблених IADI, та відповідність ФГВФО цим принципам. Україна лише 11-ти з них відповідає повністю, ще п'яти -- частково і двом не відповідає взагалі. Отримано висновок, що вітчизняна система страхування депозитів має певні недоліки, які слід виправити найближчим часом. Найбільш суперечливе питання -- сума відшкодування. Мінімальна гарантована сума в Україні наразі є достатньою. Згідно з рекомендаціями МВФ, відношення цього показника до ВВП не має перевищувати 200 %. Підвищити гарантовану суму можна буде з огляду на зростання економіки та інфляцію. Основними складовими реформи системи гарантування вкладів мають стати: створення більш гнучкої системи ресурсного наповнення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, підвищення оперативності компенсаційних виплат, посилення його повноважень щодо роботи з банками, які перебувають у стані ліквідації. Фонд із статусу «каси з виплати вкладів» переводиться в статус головного учасника ліквідації проблемного банку.

З огляду на суттєве збільшення гарантованої суми слід покращити фінансування Фонду гарантування, зокрема, здійснити незначне і поступове підвищення відрахувань банків після завершення кризи. Оскільки держава зацікавлена в стабільності банківської системи не менш ніж самі банки, вона б теж могла брати участь в фінансуванні Фонду. Доцільно поставити питання про повернення в законодавче поле частково відрахованих перевищень доходів над видатками НБУ.

У розділі 5 «Державне регулювання грошово-кредитних відносин в Україні» досліджено трансформаційні процеси, що відбувалися в економіці України; визначено причини, які стримують процеси структурної перебудови економіки України та запропоновано комплекс заходів, які необхідно запровадити для її структурної перебудови за активної стимулювальної участі держави у різних формах, у тому числі через створення системи державних банків зі спеціальними повноваженнями. Проаналізовано державні важелі впливу на схильність населення до нагромадження тимчасово вільних грошових коштів в інститутах фінансового ринку.

Унаслідок розвитку банківської сфери, впровадження сучасних банківських інструментів та технологій відбувається подальша трансформація змісту грошово-кредитних відносин. У ринковій економіці зберігається функціональна залежність грошово-кредитних відносин від сектору реального виробництва. Одночасно грошово-кредитні відносини можуть здійснювати і зворотний вплив на економіку. Усе це дає підстави говорити про можливість реалізації програм впливу на реальне виробництво за допомогою грошово-кредитних чинників з метою формування відповідних макроекономічних пропорцій.

Результати дослідження проблематики забезпечення державного регулювання грошово-кредитних відносин у процесі пожвавлення інвестиційних перетворень дають можливість зробити такі висновки і дати відповідні рекомендації. Для забезпечення довгострокового економічного зростання в Україні владним структурам необхідно розробити комплексну стратегічну програму прискорення структурної перебудови економіки, яка має включати економічні, інституційні та правові заходи. Відповідні економічні заходи, які сьогодні потребують швидкого вирішення, такі: затвердити концепцію інвестиційно-інноваційного розвитку країни, визначивши в ній чіткі пріоритети розвитку та механізми реалізації державної підтримки цих пріоритетів; провести моніторинг існуючих державних та галузевих програм щодо їх відповідності загальноекономічній стратегії структурної перебудови економіки та їх інноваційності; збільшити обсяг капітальних видатків у держбюджеті для фінансування інноваційних програм, які формують сучасні технологічні уклади та забезпечення чіткого контролю за раціональним розподілом і використанням цих бюджетних коштів; розробити державну політику стимулювання збільшення експорту та зменшення імпорту, надходження в Україну іноземних інвестицій у режимі найбільшого сприяння і водночас жорсткого регулювання; зупинити зростання зовнішнього боргу за рахунок збільшення внутрішніх позик (у тому числі державних) через упровадження інструментів фондового ринку, активний розвиток системи страхових та пенсійних фондів та залучення акумульованих коштів цими фінансовими корпораціями до фінансування внутрішнього боргу; розробити законодавчо врегульовані механізми повернення вивезеного капіталу за межі України та його легалізації.

Серед інституційних заходів, спрямованих на структурну перебудову економіки, є створення та забезпечення ефективної діяльності насамперед Банку розвитку, а також Земельного банку та Банку санації. Банк розвитку має стати тим інструментом, який дасть можливість державі реалізувати широкомасштабні інвестиційні проекти, які сприятимуть модернізації базових галузей промисловості, створять передумови для диверсифікації економіки, допоможуть подолати інфраструктурні обмеження економічного зростання, вирівняють диспропорції в регіональному розвитку. Перспективність створення такої державної інституції має визначатися не акцентом на недостатності фінансових ресурсів, а пріоритетністю інтенсивного шляху розвитку економіки, що забезпечуватиме її конкурентоспроможність.

З'ясовано, що наявність адекватної нормативно-правової бази, яка регулює грошово-кредитну сферу, є однією з найважливіших умов формування та розвитку банківської системи і фінансового ринку. Формування такої бази є важливою функцією держави. Доведено, що розвиток грошово-кредитних відносин та їх нормативно-правового забезпечення відбувався паралельно, але не завжди адекватно.

Удосконалення законодавства спрямоване на створення правових інструментів, які були б дієвим чинником впливу на реальне вирішення економічних і соціальних питань. Застосування цих правових інструментів разом із заходами та механізмами монетарної політики з регулювання грошово-кредитного ринку сприятиме створенню монетарних передумов для збільшення обсягів кредитування реального сектору економіки й населення, забезпечить більшу доступність до кредитів банків, підтримає прогрес у соціальній сфері та стабільність споживчого ринку. Запропоновано внести зміни до таких нормативно-правових актів.

До Закону України «Про Національний банк України» такі основні зміни: щодо порядку розподілу прибутку НБУ; щодо цілей діяльності НБУ; щодо посилення гарантій політичної незалежності НБУ, встановлення кваліфікаційних вимог до керівників НБУ та членів його керівних органів, уточнення підстав для їх звільнення; уточнення порядку розроблення Основних засад грошово-кредитної політики тощо.

До Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо заборони бути керівниками банку особам, які обіймали посади Голови Національного банку України, його заступників, членів Ради НБУ та Правління НБУ, якщо з дня припинення їхніх повноважень не минув один рік; підвищення кваліфікаційних вимог до членів ради банку, а саме визначено, що не менш як 1/4 Ради банку повинна складатися з осіб, які мають повну вищу освіту в галузі економіки або права, інші члени ради банку повинні мати повну вищу освіту та освіту в галузі управління; створення належної системи внутрішнього контролю для забезпечення ефективної банківської діяльності, достовірної фінансової та іншої звітності, дотримання законодавства і стандартів внутрішньобанківських положень; удосконалення системи управління ризиками банку.

До Закону України «Про Державний бюджет України» пропонується внести зміни з метою усунення суперечностей у правовому полі, яке регулює відносини щодо визначення та реалізації бюджетної, грошово-кредитної політики й визначає компетенцію у цій сфері державних органів: Кабінету Міністрів та НБУ. Суть запропонованих змін полягає в покладанні на НБУ зобов'язання викуповувати лише ті державні облігації України, які були обміняні на акції банків під час проведення їх капіталізації та надання щомісячно Кабінету Міністрів України узагальненої інформації про проведені операції рефінансування; при цьому рефінансування банків здійснюється в звичайному порядку, тобто самостійно НБУ.

Крім того, пропонується внести зміни до Бюджетного кодексу України, за якими, зокрема, НБУ забороняється здійснювати авансове перерахування частини прибутку до розподілу до Державного бюджету України.

До Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено внести зміни, спрямовані на підвищення рівня зацікавленості населення щодо використання платіжних карток при виконанні безготівкових платежів. Цими змінами передбачено право громадян на використання спеціальних платіжних засобів для отримання податкового кредиту при здійсненні передбачених законом витрат, що дає можливість збільшити загальнодержавний рівень безготівкових розрахунків без будь-яких втрат дохідної частини державного бюджету.

Спроможність економічних реформ визначається сукупним ефектом заощаджень нації. Проблема формування заощаджень та їх трансформація в інвестиції є однією з центральних проблем організації грошово-кредитних відносин. Економічне зростання потребує відповідного ресурсного забезпечення, і насамперед «довгих» грошей. Світова фінансова криза посилила увагу на внутрішніх джерелах, і передусім на сукупних заощадженнях населення. Цьому джерелу властивий стабільний, прогнозований та оперативний характер за відносно невеликої його вартості. Саме тому під час розроблення й реалізації загальнодержавної політики питання забезпечення економічної стабільності мають ґрунтуватися на необхідності формування збалансованої й ефективної структури доходів і витрат населення, а також максимально можливої їх акумуляції банківською системою як основним інституційним інвестором.

За результатами аналізу чинників та умов формування заощаджень населення визначено чинники, що сприяють активізації заощаджуваної активності населення, та чинники, що гальмують участь фізичних осіб в інвестиційних процесах. Відповідно до фундаментального положення класичної економічної теорії основними чинниками формування заощаджень є: розмір отримуваного індивідуумом у певному періоді часу доходу; витрати на споживання; об'єктивні та суб'єктивні чинники, що впливають на схильність населення до заощаджень. Серед них домінуючими слід визнати суб'єктивні (безальтернативність депозитних заощаджень, недовіра до інститутів заощадження, психологічно-емоційні, посилення морального ризику й негативних інфляційних очікувань), які на противагу об'єктивним економічним (доходи населення, іпотечно-споживчий бум, політика ділових банків та девальвація гривні) справляють значний вплив на рухливість регульованих і мотивованих заощаджень.

Ситуація з відпливом грошових коштів з банківської системи (особливо населення) пов'язана як із недостатнім рівнем довіри до банківської системи та нерозвинутістю ощадно-накопичувальної справи, так і зі зменшенням доходів населення внаслідок погіршення ситуації в економіці та посиленням морального ризику з негативними інфляційними очікуваннями та з девальвацією гривні.

Основою формування заощаджень є динаміка та структура доходів населення. Формування доходів, що є власністю індивідуумів і становлять, з державного погляду, інвестиційний ресурс, відбувається в кілька етапів, кожному з яких властивий свій характер розподільних відносин (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

16

Рис. 2. Логічно-структурна схема розподілу доходів домашніх господарств та інструментів їх державного регулювання

У структурі доходів населення значне місце займає заробітна плата та соціальні допомоги і трансферти. У структурі витрат населення України висока питома вага «первинних» видатків (купівля товарів та оплата послуг -- 83 %). Значна частка споживчих видатків у структурі витрат - це ознака бідної країни та бідного населення. В Україні впродовж усього досліджуваного періоду ця частка видатків для абсолютної більшості населення ніколи не була меншою 70 %. У роботі обґрунтовано положення про доцільність та напрями державного регулювання заощаджень населення. Доведено необхідність посилення стимулювального впливу заробітної плати та зниження впливу соціальних виплат, темпи зростання яких останнім часом у нашій країні випереджали темпи зростання заробітної плати. Збільшення соціальних видатків має відбуватися синхронно зі зростання продуктивності праці та валового внутрішнього продукту.

Модель соціально-економічного розвитку України досі продовжує спиратися на дешевизну робочої сили. Інші складові (сировина, товари, технології) уже не дешеві. Наслідком є формування соціальної структури, докорінно відмінної від європейської: замість домінування середнього класу та невеликого рівня розшарування -- поляризоване суспільство з великою часткою бідного населення. Заробітна плата, яка становить основу доходів населення, залишається надто низькою для виконання її основних функцій. Тоді як, згідно з вимогами Європейської соціальної хартії, мінімальна заробітна плата має становити не менше ніж 2,5 прожиткового мінімуму, у І півріччі 2007 р. становила 19,1 %. Відтак понад 2 млн. працівників в Україні своєю працею не можуть забезпечити мінімального рівня споживання та задоволення основних соціальних і культурних потреб.

Зберігається тенденція до значної диференціації рівня оплати праці за видами економічної діяльності, що вказує на формування заробітної плати від належності до певної сфери економічної діяльності, а не кількості, якості та результатів праці. Слід констатувати зменшення ролі доходів від трудової діяльності як стимулу до ефективної праці найманих працівників у вітчизняній системі економічних відносин. Крім того, держава нечітко визначилася з принципами організації заробітної плати.

Відсутність виваженої державної політики регулювання цін та тарифів негативно позначається на темпах приросту банківських депозитів. Компенсаційні й дотаційні виплати використовуються не тільки як тимчасовий захід, а й як постійно чинний елемент соціального захисту доходів населення від інфляції. Для уникнення цієї розбіжності та їх деструктивного впливу структура бюджетних видатків має відповідати науково обґрунтованим параметрам, з тим щоб перерозподільна функція бюджетної політики була ефективною.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано нове вирішення важливої науково-прикладної проблеми -- обґрунтування теоретико-методологічних засад функціонування грошово-кредитних відносин в умовах нестабільної економіки та визначення пріоритетних напрямів їх розвитку з метою забезпечення економічного зростання та конкурентоспроможності національної економіки. Висновки теоретико-концептуального, методологічного та науково-прикладного характеру зводяться до такого.

1. У ринковій системі сутність грошово-кредитних відносин обумовлюється тим, що гроші виконують роль високоліквідного ресурсу, який забезпечує рух реальних товарів. За таких умов гроші набувають ознак своєрідного універсального активу, володіння яким дає можливість суб'єктам економіки отримати інші матеріальні й нематеріальні цінності та блага суспільства. Це і визначає значимість грошово-кредитної сфери в економіці. Вплив на реальну економіку та суспільне відтворення за допомогою грошово-кредитних важелів сприяє активізації діяльності різних суб'єктів господарювання і створює передумови для ефективного розвитку економіки.

2. Характерною ознакою грошово-кредитних відносин у сучасній вітчизняній економіці є одночасне співіснування ринкових і державних інститутів, які однаково необхідні й мають об'єктивні передумови для функціонування. Акценти державного впливу в умовах економічного зростання мають зміщуватися від прямого адміністративного втручання до цілеспрямованого стратегічного регулювання активності суб'єктів господарювання. Без зміни пріоритетів як у загальноекономічній політиці держави, так і в грошово-кредитній сфері неможливо розв'язати проблеми довгострокового розвитку країни. Обґрунтовано, що стримування інфляції не повинно бути самоціллю, а метою грошово-кредитної політики має стати відновлення економічного зростання, структурна перебудова економіки, активізація інвестиційно-інноваційних процесів в економіці і саме на цій основі забезпечення економічної стабільності та підвищення добробуту населення.

3. Обґрунтовано, що Уряду і НБУ необхідно розробити довгострокову програму інвестиційно-інноваційного розвитку України, в якій чітко визначити місце і роль фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політик, а також організаційно-концептуальні засади взаємодії НБУ та Уряду в межах загальноекономічної політики держави. Для цього слід забезпечити здійснення на постійній основі обміну інформацією щодо потреб та джерел фінансування бюджетного дефіциту, моніторингу фінансових ринків, проведення регулярних консультацій щодо визначення шляхів оптимізації державного боргу. Сукупність цих заходів забезпечить консенсус стосовно орієнтирів та інструментів реалізації фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політик.

4. Обмежувальна грошово-кредитна політика в умовах недостатнього рівня монетизації економіки, слабкого трансформаційного потенціалу фінансових посередників не дала можливості створити в Україні сприятливі умови для структурної перебудови економіки, активізації інвестиційних процесів. Недостатність довгострокових ресурсів на внутрішньому ринку, їх висока вартість спонукали як банки, так і підприємства з достатнім кредитним рейтингом збільшувати обсяги зовнішніх запозичень, що призвело до зростання доларизації економіки та підвищення валютних ризиків. Для розв'язання цих проблем розроблені пропозиції щодо вдосконалення емісійного механізму, політики валютного регулювання, порядку рефінансування НБУ банків.

5. На основі дослідження механізмів спрямування додаткової пропозиції грошей в обіг в Україні доведено необхідність внесення зміни в емісійний механізм грошово-кредитної політики НБУ. Оскільки кредитний механізм емісії ґрунтується на принципах цільової спрямованості, платності, поворотності, то саме він може забезпечити відповідність між потребами економічних суб'єктів у грошових ресурсах та їх пропозицією, а також спрямувати грошові потоки в пріоритетні сектори економіки. З цих позицій визначено, що додатковий емісійний ресурс повинен надходити в оборот переважно через кредитний канал, тоді як валютний канал має використовуватися для підтримки курсу гривні на визначеному рівні.

6. Необхідно вдосконалити політику рефінансування НБУ через надання цьому процесу цільової спрямованості. Пріоритетний доступ до кредитів рефінансування НБУ повинні мати ті банки, які значну частину ресурсів спрямують на кредитування проектів у пріоритетних секторах економіки, таких як сільське господарство, машинобудування, харчова промисловість та інші. Необхідно збільшити строки рефінансування до 2-3 років для банків, які спрямовують кредитні ресурси на вирішення інноваційних завдань. Одночасно варто запровадити ретельний контроль з боку НБУ за цільовим використанням отриманих кредитів та визначити рівень відповідальності банків за нецільове використання цих коштів.

7. Обґрунтовано, що основна частка внутрішнього кредиту повинна бути спрямована на фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності в реальному секторі економіки. Кошти, акумульовані центральними органами державного управління, доцільно використовувати переважно для фінансування інфраструктурних проектів. З метою уникнення надмірного накопичення залишків коштів на рахунках Державного казначейства в НБУ необхідно запровадити механізм їх спрямування на кредитування економіки через ділові банки.

8. У країнах з перехідною економікою існування в складі банківської системи інститутів розвитку є об'єктивною необхідністю, оскільки це допомагає прискорити процеси структурної перебудови економіки в умовах недостатньо розвинутих фінансових ринків. У зв'язку з цим запропоновано створити в Україні Банк розвитку, основною метою якого є забезпечення передумов для економічного зростання, структурної перебудови економіки через фінансове забезпечення інвестиційних потреб держави. Виконання цієї місії потребує надання Банку розвитку особливого правового статусу, в якому слід визначити умови його регулювання, ресурсне забезпечення та напрями розміщення акумульованих ресурсів. На формування та поповнення ресурсної бази Банку необхідно спрямовувати кошти державного бюджету, призначені для фінансування державних капіталовкладень, частину емісійного ресурсу НБУ, кошти від приватизації державного майна, довгострокові позики міжнародних фінансово-кредитних установ, кошти від розміщення довгострокових облігацій Банку на внутрішньому та зовнішньому ринках.

9. Аналіз цільового спрямування, динаміки та структури банківських кредитів в Україні свідчить про низьку мотивацію банків щодо інвестиційного кредитування реального сектору. Незважаючи на те, що протягом останніх років в Україні відбувалося поступове нарощування обсягів кредитування інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання, темпи зростання кредитних вкладень в інвестиційну діяльність залишаються недостатніми і не відповідають масштабам та реальним потребам економіки. Для підвищення інвестиційної активності банків, їх впливу на перебіг процесів у реальному секторі економіки доцільно запровадити комплекс заходів, які стимулювали б їх спрямовувати довгострокові ресурси в пріоритетні галузі реального сектору економіки. Зокрема, банкам, які значну частину ресурсів спрямовують на середньо- та довгострокове кредитування пріоритетних підприємств, слід передбачити надання податкових пільг, забезпечити спрощений доступ до кредитів рефінансування.

10. Для ефективної реалізації грошово-кредитних відносин важливе значення має виявлення й усунення протиріч та невідповідностей у нормативно-правовому полі, уніфікація стандартів банківської діяльності та гармонізація національного законодавства щодо законодавства ЄС. Для успішного розв'язання завдання досягнення максимальної ефективності законотворчого процесу необхідно покласти в його основу науковий підхід, який передусім передбачає врахування ідей і методів сучасної світової правової науки та об'єктивних засад грошово-кредитних відносин. У процесі розроблення проектів нормативно-правових актів слід прогнозувати можливі соціально-економічні наслідки реалізації закладених у них норм.

11. Однією з причин існування тіньової економіки є недосконалість грошово-кредитних відносин та неузгодженість правових норм в Україні. До появи тіньової економіки в Україні спонукали деформації в економічних відносинах, значний рівень інфляції, високий рівень корупції, зокрема в судовій гілці влади, а також безпрецедентно високий рівень фіскального тиску. Зменшення частки тіньової економіки можливе через зміну механізму державного управління (підвищення рівня персональної відповідальності керівників державних органів), спрощення регуляторного середовища, зокрема через зменшення рівня податкового навантаження. Дієвість заходів держави щодо згортання тіньового сектору підвищиться за умови збільшення прозорості та гласності, а для цього необхідна виваженість, незаангажованість політиків.

12. Обґрунтовано, що валютне регулювання в період структурної перебудови економіки має залишатися дієвим інструментом монетарної політики НБУ. З цією метою необхідно оперативно запроваджувати певні валютні обмеження. Запропоновано надати Національному банку України право встановлення нормативів обов'язкового продажу резидентами валютної виручки, зокрема запровадження 100 % обов'язкового продажу терміном на три роки. Крім того, з метою зменшення валютних дисбалансів необхідно повернутися до норми, за якої виручка резидентів має підлягати зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90-та календарних днів з дати оформлення ВМД на продукцію, що експортується, замість 180-ти календарних днів, яка діє нині. Зменшення строку повернення виручки дасть змогу цим грошам працювати в Україні, а не осідати на рахунках у закордонних банках. Зазначені заходи допоможуть забезпечити стабільність курсу національної валюти, а також збалансувати попит і пропозицію на внутрішньому валютному ринку.

13. Умовою забезпечення дієвості впливу грошово-кредитних відносин на стан реальної економіки й економічне зростання є підтримання належного рівня забезпеченості економіки грошима відповідно до реальних потреб економічних суб'єктів як у короткострокових, так і в довгострокових грошових ресурсах. Це визначає доцільність формування цілісну систему монетарних індикаторів аналізу й оцінювання грошово-кредитної сфери як самостійного блоку аналітичних досліджень грошово-кредитних відносин. Систему монетарних індикаторів запропоновано розглядати за такими напрямами: 1) показники формування та розміщення грошової маси; 2) показники насиченості монетарного середовища платіжними засобами; 3) показники функціонально-інституціональної дієвості банківської системи, що характеризують рівень передачі монетарних імпульсів від одних економічних суб'єктів до інших; 4) показники, що характеризують глибину інвестиційної участі банків в забезпечені економічного зростання. Запровадження системи цих монетарних індикаторів дозволить оптимізувати обсяг грошової маси, яка має перебувати в обороті в певний період часу.

14. На обсяг та структуру заощаджень населення впливають заходи як ділових банків, так і держави. Інструменти державного впливу мають суто непрямий характер і реалізуються через регулювання заробітної плати, цін і тарифів на товари та послуги. Інструменти ділових банків мають заохочувальний характер і впливають безпосередньо на схильність населення до заощаджень. Позитивний ефект від реалізації цих заходів може бути досягнутий за умов їх узгодженого застосування. Зокрема, підвищення рівня оплати праці не дасть бажаного приросту заощаджень, якщо держава підвищить рівень оподаткування й не буде регулювати ціни на товари, що формують індекс споживчих цін. Навіть застосування соціальних пільг і виплат за умови зростання інфляції не призведе до приросту заощаджень. Потребує реорганізації система оплати праці, дотримання пропорційних співвідношень між показниками, що формують систему грошових винагород за працю, соціальна політика має стати системою «створення можливостей» та мати адресно-цільовий характер.

15. Важливим чинником нарощування обсягу заощаджень у банківській системі є формування системи довіри вкладників до банків. За умов нестабільності макроекономічної ситуації, негативних сподівань інвесторів і високого рівня ризику інвестування в Україні встановлення не існує еластичності взаємозв'язку процесів формування заощаджень населення та їх трансформації в інвестиційний ресурс. Для подолання цих проблем запропоновано комплекс заходів, спрямованих на забезпечення фінансової стабільності банківської системи країни та підвищення рівня захисту найбільш уразливих верств населення від втрати ними своїх грошових заощаджень. Це дозволить принципово змінити роль, функції та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у фінансовій системі держави, збільшити суму гарантованого відшкодування вкладів фізичних осіб, фінансову спроможність Фонду здійснювати компенсаційні виплати вкладникам банків, котрі ліквідовуються. Запропоновано зміни до Закону України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб», які сприятимуть залученню готівкових коштів у банківську систему, зменшенню грошових коштів, що перебувають у «тіньовому» секторі, а також допоможуть збільшити обсяг кредитування банками суб'єктів господарської діяльності, сприятимуть адаптації вітчизняного банківського законодавства до законодавства Європейського Союзу і, зокрема, до положень Директиви 94/19/ЕЕС Європейського Парламенту і Ради щодо схем гарантування депозитів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія:

1. Аржевітін С.М. Трансформація грошово-кредитних відносин у сучасній економіці України : [монографія] / С.М. Аржевітін. -- К. : Майстерня книги, 2010. -- 384 с. -- (25,3 друк. арк.).

у наукових фахових виданнях:

2. Аржевітін С.М. Роль банків у формуванні фінансового ринку України / С.М. Аржевітін // Економічний часопис. -- 1999. -- № 4. -- С. 8-11. -- (0,4 друк. арк.).

3. Аржевітін С.М. АЖІО -- надійний і стабільний партнер / С.М. Аржевітін // Вісник НБУ. -- 2000. -- Черв. -- С. 25. -- (Спецвипуск). -- (0,2 друк. арк.).

4. Аржевітін С.М. У переддень десятирічного ювілею. Штрихи до історії розвитку вітчизняної банківської системи за роки державної незалежності України / С.М. Аржевітін // Вісник НБУ. -- 2000. -- № 2. -- С. 41-45. -- (0,37 друк. арк.).

5. Аржевітін С.М. Формування банківського менеджменту в Україні / С.М. Аржевітін // Вісник НБУ. -- 2001. -- № 5(63). -- С. 24-27. -- (0,5 друк. арк.).

6. Аржевітін С.М. Роль держави в структурній перебудові економіки / С.М. Аржевітін // Вісник НБУ. -- 2008. -- № 8(150). -- С. 3-9. -- (0,51 друк. арк.).

7. Аржевітін С.М. Побудова системи нагляду за фінансовою сферою / С.М. Аржевітін // Вісник НБУ. -- 2009. -- № 1(155). -- С. 46-49. -- (0,5 друк.).

8. Аржевітін С.М. Підходи до визначення сутності грошей / С.М. Аржевітін // Формування ринкової економіки в Україні, фінансово-економічні проблеми розвитку економіки України : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка ; вип. 19. -- 2009. -- С. 140-146. -- (0,41 друк. арк.).

9. Аржевітін С.М. Канали монетарної трансмісії / С.М. Аржевітін // Фінанси, облік і аудит : наук. зб. ; вип. 13 / відп. ред. А.М. Мороз. -- К. : КНЕУ, 2009. -- С. 7-13. -- (0,41 друк. арк.).

10. Аржевітін С.М. Монетарна політика в умовах фінансової кризи / С.М. Аржевітін // Фінанси, облік і аудит : наук. зб. ; вип. 14 / відп. ред. А.М. Мороз. -- КНЕУ. -- 2009. -- С. 7-14. -- (0,43 друк. арк.).

11. Аржевітін С.М. Таргетування інфляції -- оптимальний режим монетарної політики для України / С.М. Аржевітін // Вісник : наук. журн. Донец. нац. ун-ту економіки і торгівлі ім. М. Тугана-Барановського. --2009. -- № 3(43). -- С. 4-10. -- (0,41 друк. арк.).

12. Аржевітін С.М. Необхідність орієнтації реформ на детінізацію економіки / С.М. Аржевітін // Вісник Української академії банківської справи. -- 2009. -- № 1(26). -- С. 14-19. -- (0,49 друк. арк.).

13. Аржевітін С.М. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми та перспективи / Аржевітін С.М. // Моделювання національної економіки : зб. наук. праць : Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника. -- 2009. -- № 1(13). -- С. 254-265. -- (0,51 друк. арк.).

14. Аржевітін С.М. Відплив капіталу: причини та шляхи подолання / С.М. Аржевітін // Вісник НБУ. -- 2010. -- № 1(167). -- С. 3-7. -- (0,43 друк. арк.).

15. Аржевітін С.М. Легалізація або амністія тіньових доходів, як спосіб повернення коштів у легальну економіку / С.М. Аржевітін // Економіст : наук. та громад.-політ. журн. -- 2010. -- № 7(285). -- С. 66-68. -- 0,41 друк.

16. Аржевітін С.М. Сутність та роль кредиту в сучасних умовах / С.М. Аржевітін // Економіка та підприємництво : зб. наук. праць молодих учених та аспірантів ; вип. 23 / відп. за вип. В.С. Савчук. -- К. : КНЕУ, 2010. -- С. 224-233. -- (0,53 друк. арк.).

17. Аржевітін С.М. Деякі питання фінансового моніторингу в Україні / С.М. Аржевітін // Економіст. -- 2010. -- № 8(286). -- С. 47-50. -- (0,43 др. арк.).

18. Аржевітін С.М. Валютно-курсова політика в Україні: цілі, особливості, перспективи / С.М. Аржевітін // Європейський вектор економічного розвитку : зб. наук. праць. -- Дніпропетров. ун-т економіки та права ім. Альфреда Нобеля. -- 2010. -- Вип. 2(9). -- С. 13-18. -- (0,47 друк. арк.).

19. Аржевітін С.М. Чому Україна потребує переходу до нової монетарної політики / С.М. Аржевітін // Фінанси, облік і аудит : наук. зб. ; вип. 16. -- К. : КНЕУ, 2010. -- С. 7-16. -- (0,52 друк. арк.).

20. Аржевітін С.М. Фактори впливу на формування та розміщення грошової маси / С.М. Аржевітін // Моделювання національної економіки : зб. наук. праць. Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника. -- 2010. -- № 2(16). -- С. 180-191. -- (0,40 друк. арк.).

21. Аржевітін С.М. Сукупні заощадження населення в умовах державного регулювання ресурсного потенціалу банків України / С.М. Аржевітін // Економіст. -- 2010. -- № 10(288). -- С. 20-22. -- (0,36 друк. арк.).

22. Аржевітін С.М. Іноземний капітал та його вплив на банківську систему України / Аржевітін С.М. // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць КНЕУ ; вип. 24. -- 2010. -- С. 443-453. -- (0,6 друк. арк.).

23. Аржевітін С.М. Чому і як слід реформувати систему гарантування вкладів / С.М. Аржевітін // Вісник НБУ. -- 2010. -- № 11(177). -- С. 3-7. -- (0,49 друк. арк.).

в інших виданнях:

24. Аржевітін С.М. Концентрація виробництва і малий бізнес в харчовій промисловості / Аржевітін С.М., Кірпот О.І., Лебединська О.Ю / за ред. д-ра екон. наук Ю.П. Лебединського. -- К. : ГРОТ, 1999. -- 108 с. -- (6,75 друк. арк., з яких особисто автору належать 3,1 друк. арк., у т.ч. с. 19-107).

25. Аржевітін С.М. Ми обрали політику незалежного менеджменту / С.М. Аржевітін // Український промисловець. -- 1999. -- № 8. -- С. 21-23. -- (0,3 друк. арк.).

26. Аржевітін С.М. Кредитні спілки -- цеглинка у підвалинах відродження підприємництва в Україні / С.М. Аржевітін // Вісник кредитних спілок. -- 1999-2000. -- С. 11. -- (0,2 друк. арк.).

27. Аржевітін С.М. Почему отечественные банки не проявляют интереса к инвестированию в алкогольно-табачную промышленность? / С.М. Аржевитин // Алкоголь і тютюн України. -- 2000. -- № 1(1). -- С. 28. -- (0,2 друк. арк.).

28. Аржевітін С.М. Перші десять років банківської справи на Україні / С.М. Аржевітін // Діалог Пресс. -- 2000. -- 121 с. -- (5,4 друк. арк.).

29. Аржевитин С.М. Из истории банковского дела / С.М. Аржевитин // Мир денег. -- 2000. -- № 2. -- С. 36-39. -- (0,4 друк. арк.).

30. Аржевитин С.М. Риски банковской системы / С.М. Аржевитин // Финансовые риски : Аналитический обзор. -- 2000. -- № 4(24). -- С. 69-71. -- (0,30 друк. арк.).

31. Аржевитин С.М. Формирование банковского менеджмента / С.М. Аржевитин // Мир денег. -- 2000. -- № 5. -- С. 28-31. -- (0,32 друк. арк.).

32. Аржевитин С.М. Проблемы банковской системы Украины в ХХІ столетии / С.М. Аржевитин // Мир денег. -- 2000. -- № 6. -- С. 22-23. -- (0,19 друк. арк.).

33. Аржевітін С.М. Кредитна самооцінка / С.М. Аржевітін // Офіс. -- 2000. -- № 7-8. -- С. 84-88. -- (0,42 друк. арк.).

34. Аржевітін С.М. Банки-іноземці? Невідомо, навіщо вони нам потрібні / С.М. Аржевітін // Галицькі контракти. -- 2001. -- № 26. -- (0,28 друк. арк.).

35. Аржевітін С.М. Інвестиційні можливості банківської системи / С.М. Аржевітін // Економічний часопис. -- 2001. -- № 11-12. -- С. 20-22. -- (0,3 друк. арк.).

36. Аржевітін С.М. Вплив депозитів громадян на цінову політику банків України / С.М. Аржевітін // Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України : наук.-практ. конф., 19 лют. 2002 р. : матеріали конф. / за ред. А.М. Мороза. -- К. : КНЕУ, 2002. -- С. 33-36. -- (0,32 друк. арк.).

37. Аржевітін С.М. Виступ на з'їзді : [стенограма] / С.М. Аржевітін // Х з'їзд Асоціації українських банків, 14 черв. 2002 р. -- К. ; Пуща-Озерна, 2002. -- (0,3 друк. арк.).

38. Аржевітін С.М. Проблеми у подальшому піднесенні ролі банків у економічному зростанні в економіці / С.М. Аржевітін // Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні : наук.-практ. конф., 18-19 листоп. 2004 р. : матеріали конф. -- К. : КНЕУ, 2004. -- С. 39-42. -- (0,35 друк. арк.).

39. Аржевитин С.М. Независимость Национального банка -- главная предпосылка посткризисного восстановления экономики : [выступление] / С.М. Аржевитин // Карт-бланш : информ.-аналит. журн. -- 2010. -- № 9. -- С. 30-33. -- (Карточные системы и технологии : Украинский банковский Форум Института Адама Смита, 15-18 нояб. 2010 г., г. Киев). -- (0,31 друк. арк.).

Анотація

Аржевітін С.М. Грошово-кредитні відносини в розвитку економіки України. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.08 -- Гроші, фінанси і кредит. -- ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2011.

У дисертації розкрито сутність грошей та кредиту, особливості структури та механізмів реалізації грошово-кредитних відносин у сучасних умовах. Висвітлено окремі аспекти незалежності центрального банку та досліджено правові особливості забезпечення грошово-кредитних відносин. Визначено сутність та цільову спрямованість грошово-кредитної політики, обґрунтовано напрями її удосконалення. Розроблено напрями реформування системи валютного регулювання і контролю, розкрито економічну сутність тіньової економіки та причини її виникнення в Україні, здійснено системне дослідження процесу відпливу капіталу й відмивання «брудних грошей», виявлено їх негативний вплив на стан економіки. Запропоновано комплекс заходів, необхідних для структурної перебудови економіки України, в тому числі через створення системи державних банків зі спеціальними повноваженнями. Проаналізовано важелі державного впливу на формування заощаджень населення як основного джерела інвестиційних ресурсів економіки.

Ключові слова: банки, гроші, кредит, грошово-кредитні відносини, грошово-кредитна політика, тіньова економіка, валютне регулювання та контроль, відмивання «брудних грошей», заощадження населення.

Аннотация

Аржевитин С.М. Денежно-кредитные отношения в развитии экономики Украины. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.08 -- Деньги, финансы и кредит. -- ГУВЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана», Киев, 2011.

В диссертации обосновано целостную концепцию реализации денежно-кредитных отношений, которая предвидит выделение механизмов влияния (валютный, бюджетный и кредитный) на предложение денег и составляющих спроса на деньги (ВВП, цены, уровень доходов) с учетом их динамической сбалансированности в экономическом развитии. При этом определены ограничения в современных условиях данных механизмов и доказано, что для повышения их действенности необходим рост внутреннего рынка.

Предложено методологический подход к оценке монетарной среды, базирующийся на аналитической модели основных индикаторов финансовых ресурсов. Данный подход позволяет выявить особенности денежно-кредитных отношений и оценить уровень обеспеченности экономики деньгами, прежде всего долгосрочными ресурсами в качестве основы инвестиционного потенциала общества.

Определено, что существующие дисфункциональности денежно-кредитного регулирования требуют оптимизации трансформационного потенциала банков на рынке капиталов с доминированием инвестиционной направленности денежных потоков с целью реализации заранее определенных структурных изменений в экономике при стимулирующем участии государства путем создания соответствующих механизмов, прежде всего системы государственных банков.

Рассмотрены механизмы реализации системы государственного регулирования сбережений населения, требующие усовершенствования в первую очередь политики оплаты труда, политики налогообложения доходов населения, политики социальных и трансфертных платежей, политики регулирования цен и тарифов.

Определены причины существенных диспропорций, которые снижают действенность фондового канала трансмиссионного механизма монетарной политики, эффективность и конкурентоспособность отечественного фондового рынка, среди которых необходимо выделить в первую очередь, слабость правовой, корпоративной и институциональной составляющих. Это приводит к недоверию между участниками фондового рынка и низкому уровню его капитализации, что, в свою очередь, тормозит процесс трансформации сбережений в инвестиции.

Обоснованы последствия роста иностранного капитала в банковской системе Украины. Выяснено, что иностранные банки в Украине преследуют собственные цели, не оказывая существенного позитивного влияния на экономическое развитие Украины и эффективность функционирования всей банковской системы в целом.

Доказано, что эффективность деятельности государства относительно снижения теневого сектора экономики может возрастать только при условии проведения мер, направленных на увеличение прозрачности и открытости при осуществлении экономических реформ. Предложено с целью эффективной борьбы с отмыванием денег посредством банковской системы внедрить специализированные электронные системы и изменить стандарты контроля.

Ключевые слова: банки, деньги, кредит, денежно-кредитные отношения, денежно-кредитная политика, теневая экономика, валютное регулирование и контроль, отмывание «грязных денег», сбережения населения.

Abstract

Arzhevitin S.M. Monetary and credit relations in the economic development of Ukraine. -- Manuscript.

The dissertation for gaining scientific degree of the Doctor of economic sciences on the specialty 08.00.08 -- Money finance and credit. -- SHEE «Vadym Hetman Kyiv National Economics University», Kyiv, 2011.

The thesis explores the essence of money and credit, especially the structure and mechanisms for implementing monetary and credit relations in the modern world. Some aspects of central bank independence, and researching legal features of monetary relations. The nature and orientation of the target of monetary policy, the directions for its improvement. Ways of reforming the system of currency regulation and control, reveals the economic substance of shadow economy and the reasons for its occurrence in Ukraine, the systematic investigation of capital flight and money laundering ", revealed their negative impact on the economy. The action needed for restructuring the economy of Ukraine, including through the creation of public banks with special powers. The analysis tools of government influence on the formation of savings as the main source of investment resources to the economy.

...