Розвиток кредитних бюро в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

УДК 336.77:004.651(043.3)

РОЗВИТОК КРЕДИТНИХ БЮРО В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

НЕВМЕРЖИЦЬКИЙ ЄВГЕН ІВАНОВИЧ

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі банківських інвестицій ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Майорова Тетяна Володимирівна, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри банківських інвестицій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Луців Богдан Любомирович, Тернопільський національний економічний університет, проректор з науково-педагогічної роботи

кандидат економічних наук, доцент Нікітін Андрій Валерійович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», доцент кафедри менеджменту банківської діяльності

Захист відбудеться «30» травня 2011 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.

Автореферат розісланий «28» квітня 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, професор А.М. Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Успішна інтеграція України в міжнародний економічний простір неможлива без побудови комплексної системи управління кредитними ризиками і широкого впровадження обміну кредитною інформацією через бюро кредитних історій або кредитні бюро. Ці інституції відіграють важливу роль у подоланні кризових явищ на фінансово-кредитному ринку, спрощенні доступу до кредитних ресурсів усіх суб'єктів господарювання та подальшому розвитку ринку роздрібного кредитування.

Діяльність кредитних бюро базується на принципі взаємного обміну інформацією між бюро і кредиторами. У більшості країн світу банки, фінансові компанії, компанії-емітенти кредитних карток, інвестиційні компанії, торгівельні компанії й інші суб'єкти підприємницької діяльності, що пропонують товари і послуги з відстрочкою платежу, обмінюються інформацією про кредитоспроможність позичальників за допомогою спеціалізованих установ, якими є кредитні бюро.

До 2008 р. в Україні динамічно зростав ринок кредитування і посилювалася конкуренція на ньому, що характеризувалося збільшенням видів, форм та обсягів кредитування та скороченням термінів оформлення кредитів для населення та підприємств. Через світову фінансову кризу обсяги кредитування вітчизняних банків значно зменшились, а перед банківською системою України постала проблема виживання. Саме у цей час роль інформації про кредитні історії зросла з урахуванням необхідності оперативного моніторингу змін кредитних історій поточних клієнтів, відповідного реагування і продовження кредитування платоспроможних клієнтів.

Світова економічна думка представлена теоретичними та практичними напрацюваннями у сфері індустрії кредитної звітності. Вагомий внесок у дослідження кредитної звітності зробили зарубіжні вчені Д. Беррон, М. Міллер, Т. Наумова, C. Пруський, Ж. Ролдан, Д. Рудмен,В. Симович, М. Статен, А. Тергесен, О. Філіп. Питаннями, що стосуються процесу кредитування і місця в ньому кредитної звітності, досліджували такі вітчизняні науковці і практики як: Ю. Бережний, В. Бріжко, Р. Дворін, С. Кампо, О. Карпов, М. Колісник, В. Корнєєв, І. Лазепко, Б. Луців, І. Лященко, А. Мороз, Т. Майорова, А. Нікітін, Є. Орлюк, Л. Примостка, М. Савлук, Г. Терещенко.

Проте багато питань, пов'язаних з розвитком кредитних бюро в Україні, вирішення яких має важливе наукове і практичне значення, залишаються комплексно не дослідженими. Потребують поглибленого вивчення теоретичні засади діяльності кредитних бюро, розширення класифікації їх видів, недостатньо уваги приділено змісту кредитних історій, їх структурі та ролі у кредитному процесі на всіх етапах кредитування за умов фінансово-економічної нестабільності. Недостатньо обґрунтована роль продуктів кредитних бюро в управлінні кредитними ризиками. Не визначенні напрями співпраці кредитних бюро з іншими учасниками кредитного процесу для активізації кредитного ринку України.

Актуальність зазначених проблем, недостатність їх вивчення економічною наукою зумовили вибір теми наукового дослідження, його мету, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри банківських інвестицій ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» у межах тем: «Активізація інвестиційної діяльності фінансово-кредитних установ» (номер державної реєстрації 0102U000938) та «Розвиток ринку інвестицій в Україні» (номер державної реєстрації 0107U007383). Внесок автора полягає у дослідженні еволюції кредитних бюро, теоретичному узагальненні термінології, яка стосується індустрії кредитної звітності, здійсненій класифікації видів кредитних бюро, джерел інформації й учасників, запропонованому порядку роботи кредитних бюро з суб'єктами кредитних історій юридичними і фізичними особами, визначенні основних напрямів активізації діяльності кредитних бюро в Україні.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в узагальненні й удосконаленні теоретичних, методичних і практичних засад діяльності кредитних бюро з метою визначення шляхів їх розвитку в Україні. Відповідно до мети дослідження у роботі поставлено такі завдання:

- узагальнити теоретичні положення діяльності кредитних бюро та визначити їх роль у кредитному процесі;

- проаналізувати зарубіжний досвід функціонування кредитних бюро за напрямом адаптації його до вітчизняних умов;

- комплексно дослідити передумови створення й ефективного функціонування кредитних бюро в Україні;

- визначити роль продуктів кредитних бюро в оцінюванні кредитних ризиків і встановити значення інформаційних реєстрів у формуванні кредитної звітності;

- розробити рекомендації щодо підвищення ефективності застосування сучасних інструментів управління кредитними ризиками із використанням продуктів кредитних бюро;

- обґрунтувати напрями активізації діяльності кредитних бюро з учасниками кредитного процесу за умов фінансової нестабільності;

- виявити особливості економіко-правових засад розвитку кредитних бюро та розробити рекомендації щодо їх удосконалення в Україні.

Об'єктом дослідження є взаємовідносини, що виникають між кредитними бюро та учасниками обміну інформацією, що складає кредитну історію. кредитний бюро ризик звітність

Предметом дослідження є теоретичні засади і практичні аспекти формування, зберігання та використання кредитних історій у кредитному процесі.

Методи дослідження. Дослідження базується на системному методі пізнання, згідно з яким усі процеси та явища в діяльності кредитного бюро аналізуються у взаємозалежності, взаємозв'язку та розвитку. Наукові результати одержано з використанням загальнонаукових і спеціальних методів: взаємодії абстрактного і конкретного (у дослідженні загальних властивостей, що виокремлюють індустрію кредитної звітності в єдине ціле); системно-структурного аналізу і синтезу (для розгляду розвитку сучасних видів послуг кредитних бюро); історичного, логічного та порівняльного аналізу (у дослідженні еволюції розвитку кредитної звітності); індукції та дедукції (для розробки методики використання продуктів бюро банківськими й іншими кредитними установами для управління кредитними ризиками); статистичні порівняння (для визначення впливу використання послуг кредитних бюро на макроекономічні чинники). Для вирішення завдань дослідження впливу використання кредитної звітності на динаміку обсягів роздрібного кредитування застосовано економіко-статистичні методи.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі акти Верховної Ради України та нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Національного банку України (далі НБУ), дані Державної служби статистики України, монографічні дослідження, наукові та фахові публікації іноземних і вітчизняних економістів, матеріали Світового банку, Міжнародної фінансової корпорації, інших міжнародних фінансових установ, матеріали періодичних видань та електронні ресурси Інтернету з питань діяльності кредитних бюро й інструментів управління кредитними ризиками.

Наукова новизна одержаних результатів Основні положення наукової новизни, які виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

- розкрито теоретико-методичну сутність продукту діяльності кредитного бюро як сукупності послуг із збирання, зберігання, обробки і надання інформації про кредитну історію, що дає можливість визначити напрями співпраці кредиторів із кредитними бюро при управлінні кредитними ризиками на всіх етапах кредитного циклу;

удосконалено:

- визначення поняття «суб'єкт кредитної історії» як будь-якої юридичної або фізичної особи, яка має право вступати у кредитні відносини. Таке трактування суттєво розширює коло суб'єктів кредитних історій усіма потенційними позичальниками;

- порядок використання продуктів кредитних бюро. Запропоновано удосконалити методичне забезпечення банків або інших кредиторів через визначення ступенів оцінки кредитного звіту, починаючи з найвищого рівня відображення кредитоспроможності суб'єкта, а саме: А (преміум), В+ (високий), В (середній), В- (нижче середнього), С+ (задовільний), С (високий ризик), С- (ненадійний боржник). Використання запропонованого методичного забезпечення сприятиме не лише мінімізації кредитних ризиків на мікрорівні, але й дасть можливість НБУ і Держфінпослуг України регулювати діяльність фінансово-кредитних установ за допомогою встановлення єдиних вимог до резервування та процедур оцінювання кредитних ризиків відповідно до рівнів кредитоспроможності позичальників;

- напрями взаємодії кредитних бюро з державними реєстрами у частині зміни цінової політики та режиму роботи, що сприятиме прискоренню процесу формування баз даних кредитних бюро для збільшення зацікавленості кредиторів у використанні кредитної звітності в кредитному процесі;

дістали подальшого розвитку:

– обґрунтування змісту «негативної» і «позитивної» інформації, що складає кредитну історію, як умовних понять, за допомогою яких встановлюється рівень кредитоспроможності позичальника згідно з індивідуальною методикою оцінювання кредитних ризиків і кредитної політики кожного кредитора;

– економічне обґрунтування змісту поняття «база даних кредитного бюро» як упорядкованого набору логічно взаємопов'язаних даних, що складають кредитну історію суб'єктів і збираються, зберігаються і використовуються згідно із встановленими правилами і регламентують порядок надання прав доступу та систему управління такою базою даних;

– обґрунтування використання продуктів кредитних бюро для управління кредитними ризиками у банках на кожному етапі кредитного процесу для мінімізації витрат і суб'єктивних впливів працівників банку на оцінювання кредитоспроможності позичальника;

– класифікація видів кредитних бюро на основі доповнення такими ознаками: засновники кредитних бюро, територія діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані у дисертації теоретичні і методичні результати можуть бути використані у процесі вдосконалення кредитної політики НБУ і банків, розробці практичних заходів щодо посилення впливу використання кредитної історії для прийняття рішень про надання кредитів, моніторингу поточного кредитного портфеля й організації процесу стягнення заборгованості. Окремі результати дослідження впроваджено НБУ, зокрема, у Постанові «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» враховано пропозиції автора щодо удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника (довідка № 05-112/11590 від 26 травня 2010 р.). АКБ «Львів» врахував пропозиції щодо використання кредитної звітності у процедурах оцінювання кредитних ризиків банку, зокрема вклав угоду з ЗАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» на отримання послуг (довідка № 857/3-15/1 від 24 березня 2009 р.). Практичні рекомендації щодо визначення цінової політики для фінансових компаній і правил доступу до бази даних бюро суб'єктів кредитних історій були використані ЗАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» (довідка № 53/02-02 від 25 травня 2010 р.). Міжбанківська асоціація ЄМА використовує результати дослідження при розробці профільної нормативної бази щодо безготівкових платежів за допомогою кредитних карток в Україні, зокрема прийняті рекомендації і враховані в тексті Закону «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (довідка № 01/05-10 від 20 травня 2010 р.).

Основні положення дисертації використовуються у навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» на кафедрі банківських інвестицій при викладанні дисциплін «Інвестування», «Інвестиційне кредитування», «Іпотечний ринок», «Проектне фінансування» (довідка від 29 вересня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаним дослідженням, у якому викладено авторський підхід до вирішення завдання щодо створення і функціонування важливої складової фінансово-кредитної системи - кредитних бюро. Всі публікації, за винятком тез однієї конференції і двох підручників, написані одноосібно. Особистий внесок у праці, опубліковані у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження, висновки та пропозиції апробовані на науково-практичних конференціях: «Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні» (м. Київ, 2004 р.); «Операції кредитного бюро» (м. Київ, 2006 р.); «Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні» (м. Ялта, 2007 р.); «Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні» (м. Ялта, 2008 р.); «Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік» (м. Ірпінь, 2009 р.); «Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу» (м. Київ, 2010 р.).

Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 14 наукових праць, загальним обсягом 7,97 друк. арк., у тому числі 5 одноосібних статей у наукових фахових виданнях (4,53 друк. арк.), 2 підручники та 7 в інших виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 148 найменувань на 16 сторінках, 4 додатків на 10 сторінках. Загальний обсяг роботи 192 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі: 11 таблиць на 8 сторінках, 16 рисунків на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт і методи дослідження, сформульовано наукову новизну й практичне значення одержаних результатів і наведено відомості про їх апробацію, публікації, структуру й обсяг дисертації.

У розділі 1 «Теоретичні засади діяльності кредитних бюро» узагальнено теоретичні положення діяльності кредитних бюро та визначено їх роль у кредитному процесі; розкрито економічну сутність продукту діяльності кредитних бюро; проаналізовано зарубіжний досвід функціонування кредитних бюро за напрямом адаптації його до вітчизняних умов.

Досліджено еволюцію кредитних бюро у світі та виокремлено етапи їх розвитку: перший етап - початок XIX ст. - 1841 р. (створення «Mercantile Agency») - зародження обміну інформацією між торговцями про платіжну дисципліну покупців у різних країнах (Англія, Німеччина, США); другий етап - 1841-1933 рр. (створення «Ден енд Бредстріт») - виділення кредитної звітності в окрему індустрію та професійну діяльність; третій етап - 1933 - 1970 рр. (Акт регулювання кредитної звітності в США) - стійке закріплення використання кредитної звітності в кредитних відносинах фінансовими і банківськими установами у Сполучених Штатах Америки і розвинутих західних країнах; четвертий етап - 1970 р. - початок XXI ст. - започатковано законодавче регулювання обміну кредитною інформацією, поширюється міжнародна експансія кредитних бюро США в Європу, Азію, Африку, країни Латинської Америки з використанням сучасних електронних інформаційних технологій і досвіду ведення бізнесу США; п'ятий етап - початок XXI ст. і до теперішнього часу - створення кредитних бюро і законодавства щодо регулювання кредитної звітності майже в усіх країнах пострадянського простору й країнах, що розвиваються, за підтримки Світового банку, Міжнародної фінансової корпорації та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Удосконалено визначення поняття кредитного бюро як компанії, яка забезпечує накопичення, зберігання, обробку інформації, що складає кредитну історію, та обмін такою інформацією між суб'єктами господарської діяльності, які надають кредити або товари і послуги з відстрочкою платежу з метою управління кредитними ризиками. На відміну від визначення кредитного бюро у Законі України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», запропоноване автором визначення містить істотну характеристику цілей діяльності кредитних бюро.

Розкрито економічний зміст діяльності кредитних бюро і відносин, що виникають у процесі обміну кредитною інформацією між учасниками, Обґрунтовано теоретико-методичний зміст продукту діяльності кредитного бюро як сукупності послуг із збирання, зберігання, обробки і надання інформації про кредитну історію (рис. 1), що дає можливість визначити напрями співпраці кредиторів із кредитними бюро при управлінні кредитними ризиками на всіх етапах кредитного циклу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Структура продукту діяльності кредитних бюро

Досліджено класифікацію кредитних бюро і запропоновано додаткові ознаки видів кредитних бюро за їх засновниками і територією діяльності (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Класифікація кредитних бюро

Результатом проведеного дослідження став подальший розвиток термінологічного інструментарію індустрії кредитної звітності: розкрито сутність «негативної» і «позитивної» інформації, що складає кредитну історію, як умовних понять, за допомогою яких встановлюється рівень кредитоспроможності позичальника згідно з індивідуальною методикою оцінювання кредитних ризиків і кредитної політики кожного кредитора; встановлено суттєві недоліки законодавчого визначення суб'єкта кредитної історії, що обмежує їх кількість лише колом осіб, які вклали кредитний правочин; уточнено визначення суб'єкта кредитної історії як будь-якої юридичної або фізичної особи, яка має право вкладати кредитні правочини; дістало подальшого розвитку визначення економічного змісту поняття «база даних кредитних бюро» як упорядкованого набору логічно взаємопов'язаних даних, що складають кредитну історію суб'єктів, і збираються, зберігаються й використовуються згідно із встановленими правилами, і передбачають порядок надання прав доступу та систему управління такою базою даних.

Проаналізовано досвід та специфіку функціонування кредитних бюро у країнах із різним рівнем економічного розвитку. Визначено, що одним із найбільш ефективних і успішних прикладів діяльності кредитних бюро в світі, зокрема, для України, є досвід європейських країн, насамперед, Туреччини та Німеччини.

У розділі 2 «Кредитні бюро в активізації кредитного процесу в Україні» проаналізовано сучасний стан кредитного ринку; обґрунтовано напрями застосування інструментів оцінювання кредитних ризиків із використанням продуктів кредитних бюро; визначено особливості та роль інформаційних реєстрів у формуванні кредитної звітності.

У дисертації проаналізовано стан кредитного ринку упродовж 2005-2010 рр. та визначено, що збільшення проблемних боргів стало не лише результатом зростання кредитних вкладень (рис. 3 ), а внаслідок: руйнівного впливу на грошово-кредитний ринок світової фінансової кризи, недостатнього фахового рівня кредиторів в оцінюванні ними кредитних ризиків та низької платіжної культури позичальників.

Рис. 3 Динаміка наданих банківських кредитів та прострочених кредитів в Україні

Встановлено, що на кредитному ринку України на кінець 2010р. із семи кредитних бюро, які мають ліцензію Держфінпослуг України, активну діяльність ведуть лише три, а саме: Публічне акціонерне товариство «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» (ПВБКІ), Приватне акціонерне товариство «Міжнародне бюро кредитних історій» (МБКІ) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» (УБКІ), аналіз діяльності яких подано у табл. 1.

Визначено, що перші два кредитні бюро були створені за участі професійного міжнародного оператора індустрії кредитної звітності «Кредитінфо Груп» та інших вітчизняних та іноземних фінансово-кредитних установ, а третє бюро - лідером ринку України з роздрібного кредитування «Приватбанком». Проведений аналіз дав можливість зробити висновок, щодо високої зацікавленості з боку фінансово-кредитних установ у налагодженні співпраці з бюро кредитних історій.

На основі комплексного аналізу стану кредитного ринку України доведено необхідність використання послуг кредитних бюро для мінімізації кредитних ризиків в умовах економічної нестабільності. Аналіз практичного досвіду кредитних установ в зарубіжних країнах дав можливість обґрунтувати необхідність використання продуктів кредитних бюро не лише при прийнятті рішення про видачу кредитів, а й при стягненні заборгованості.

Таблиця 1

Показники діяльності лідерів ринку кредитних бюро в Україні, станом на кінець 2010р.*

Розкрито значення використання продуктів кредитних бюро на всіх етапах кредитного циклу банківськими та небанківськими кредитними установами, лізинговими і страховими компаніями, іншими суб'єктами господарської діяльності, що реалізують товари та послуги з відстрочкою платежу. Кредитна звітність має суттєве значення у процесі прийняття рішення щодо вкладання кредитних правочинів й обслуговування кредиту. Використання послуг кредитних бюро значно зменшує випадки шахрайства з фінансовими ресурсами, розширює доступ до кредитних ресурсів платоспроможним позичальникам, мінімізує рівень кредитних ризиків і зменшує обсяг проблемних боргів, що виявляє позитивний вплив на соціально-економічний розвиток країни.

Доведено що, оцінка кредитоспроможності позичальників, які порушили передбачені кредитним договором строки погашення кредиту і процентів, за допомогою кредитних звітів бюро може суттєво зменшити обсяг проблемної заборгованості та покращити ліквідність кредитного портфеля.

Обґрунтовано, що використання кредитної звітності на всіх етапах кредитного циклу щодо надання, супроводження кредитів і стягнення заборгованості значно збільшує ліквідність кредитних портфелів кредиторів і є найбільш ефективним механізмом управління кредитними ризиками.

Доведено, що однією з головних складових системи управління кредитними ризиками є налагодження й автоматизація процесів роботи з інформацією, яка збирається кредитором із внутрішніх і зовнішніх джерел. Така інформація важлива для визначення вірогідності неплатежу і прийняття відповідних рішень згідно з бізнес-правилами, стратегіями і кредитною політикою кредиторів. Внутрішніми джерелами інформації постають різні операційні системи кредитора, на яких зберігається інформація про клієнтів; внутрішні, так звані - «чорні» списки клієнтів, з якими кредитор з різних причин не бажає працювати. Зовнішніми джерелами інформації є дані: кредитних бюро; державних інформаційних реєстрів; про інформацію, отримані кредиторами із кредитних заявок позичальників. Ця інформація зберігається й обробляється в електронному вигляді. Бізнес-правилами кожного кредитора встановлюється, яким чином згадана інформація, отримана з внутрішніх або зовнішніх джерел, впливає на рішення щодо надання кредиту або визначення параметрів відмови клієнту в кредитуванні.

Обґрунтовано зміст систем автоматизації процесів прийняття рішень про надання кредитів, розкрито сутність поняття скорингу як інструменту для визначення кредитоспроможності, а також з'ясовані основні складові процесу стягнення заборгованості й окреслено засади його автоматизації. Запропоновано здійснити інтеграцію сучасних автоматизованих систем управління кредитними ризиками у банківські кредитні процеси, що, зокрема, збільшить ефективність використання кредитних звітів бюро на кожному етапі роботи з клієнтом (рис. 4). Відтак це значно поліпшить оцінювання ризиків і забезпечить можливості: а) мінімізувати витрати, пов'язані з ручним рутинним оцінюванням кредитного ризику через суб'єктивний вплив окремих ризик-менеджерів та випадки шахрайства щодо процедур оцінювання кредитного ризику; б)утримувати низький рівень збитків у кредитуванні одночасно з підвищенням рівня прийняття рішень про надання кредиту; в)визначати ймовірні неплатежі на основі статистичної інформації про фактичні неплатежі; г)скоротити витрати фінансово-кредитної установи завдяки відбору найбільш надійних клієнтів; д)прискорити процес надання кредитів; е)зменшити кількість несумлінних позичальників; ж)здійснити сегментацію клієнтів для обрання найкращого цінового рішення; з)проводити моніторинг поточного і майбутнього фінансового становища клієнтів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4 Етапи використання кредитних звітів кредитором

Розглянуто широкий спектр джерел інформації в електронній формі, яка міститься в державних інформаційних реєстрах України, і виокремлено джерела, що можуть бути використані для поповнення бази даних кредитних бюро. Це сприятиме підвищенню якості й розширенню послуг кредитних бюро, збільшенню зацікавленості кредиторів у використанні та запровадженні продуктів кредитної звітності для здійснення ними процедур оцінювання й управління кредитними ризиками.

Досліджено можливості та перспективи налагодження співпраці кредитних бюро з державними інформаційними реєстрами, що розглядається як один з основних напрямів активізації їхньої діяльності. Незважаючи на широку підтримку такої співпраці і зацікавленість у ній всіх учасників обміну кредитною інформацією, реальна співпраця налагоджується дуже повільними темпами і за декілька років діяльності кредитних бюро встановлено договірні відносини лише з МВС України за реєстром втрачених паспортів. Чинниками гальмування розвитку співпраці бюро з державними реєстрами визначено: бюрократичну тяганину процедури прийняття управлінських рішень унаслідок ускладненої структури управління Державним підприємством «Інфоцентр» Міністерства юстиції України, що є оператором державних реєстрів; чинна тарифна політика державних реєстрів, що унеможливлює ефективну співпрацю з кредитними бюро внаслідок занадто високих ставок діючих тарифів для використання даних реєстрів в управлінні кредитними ризиками; технологічні ускладнення щодо необхідності доопрацювання програмного забезпечення реєстрів для передачі даних у бюро; нестача відповідних фахівців у Міністерстві юстиції України для налагодження необхідної співпраці за цим напрямом діяльності; відсутність зацікавленості співробітників Державного підприємства «Інфоцентр» у такій співпраці на підставі помилкового уявлення, що кредитне бюро є конкурентом діяльності державних реєстрів.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що для налагодження роботи персоналу державних реєстрів з кредитними бюро режим роботи кожного реєстру потребує суттєвих змін і доопрацювань, для чого необхідно створити робочу групу з представників усіх учасників обміну кредитною інформацією, включно із залученням міжнародних експертів і консультантів. Координатором такої роботи має бути Держфінпослуг України, який є уповноваженим органом з контролю за діяльністю кредитних бюро.

У розділі 3 «Напрями розвитку кредитних бюро в Україні» визначено проблеми розвитку кредитних бюро, обґрунтовано напрями активізації їх діяльності з іншими учасниками кредитного ринку, проаналізовано економіко-правові засади розвитку кредитних бюро та розроблено рекомендації щодо їх удосконалення в Україні.

З'ясовано особливості розвитку кредитних бюро у взаємозв'язку із необхідністю активізації кредитних відносин в України. Обґрунтовано, що стабілізації на фінансово-кредитному ринку, разом із розвитком індустрії кредитної звітності, будуть сприяти, з одного боку, розширення бази даних кредитних бюро, а з іншого - використання банками автоматизованих систем управління кредитними ризиками. НБУ і Держфінпослуг, як регулятори фінансових установ, повинні посилити вимоги не лише до капіталізації та резервування банків і фінансових компаній, але й до процедур оцінювання кредитних ризиків.

Визначено ступені оцінювання кредитного звіту як окремого виду послуг, що надаються кредитним бюро й оцінюються як ефективний інструмент в управлінні кредитними ризиками.

Обґрунтовано, що використання кредитної звітності дає змогу розрізняти клієнтів за ступенем їх кредитоспроможності, що дозволяє застосовувати різні умови кредитування відповідно до величини кредитного ризику. Доведено, що кредитна звітність може бути більш вагомим фактором ефективної кредитної діяльності, ніж використання будь-яких видів забезпечення за кредитом.

Особливу увагу приділено відпрацюванню методики використання кредитної звітності для підвищення ефективності прийняття рішень на підставі інформації кредитних бюро й запропоновано методику оцінювання кредитних звітів бюро.

Удосконалено методичне забезпечення для банків або інших кредиторів через визначення ступенів оцінки кредитного звіту, починаючи з найвищого рівня відображення кредитоспроможності суб'єкта, а саме: А (преміум), В+ (високий), В (середній), В- (нижче середнього), С+ (задовільний), С (високий ризик), С- (ненадійний боржник). Використання запропонованого методичного забезпечення сприятиме не лише мінімізації кредитних ризиків на мікрорівні, але й дасть можливість НБУ і Держфінпослуг України регулювати діяльність фінансово-кредитних установ за допомогою встановлення єдиних вимог до резервування та процедур оцінювання кредитних ризиків відповідно до рівнів кредитоспроможності позичальників.

Запропоновано внести зміни до Постанови НБУ «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» від 06.07.2000р. № 279, а саме доповнення п.4.7. новим абзацом такого змісту «Банк зобов'язаний класифікувати не вище класу «Д» позичальників - фізичних і юридичних осіб, у кредитних договорах з якими немає письмової згоди на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про позичальника». Зазначені рекомендації були враховані у постанові Правління НБУ «Про затвердження змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» від 01.12.2008р. №406.

Встановлено, що загальною тенденцією розвитку кредитних бюро є активізація їхньої діяльності, у зв'язку з чим запропоновано шляхи її прискорення, зокрема, за рахунок спрощення доступу суб'єктів кредитних історій до бази даних кредитних бюро для отримання власної кредитної історії, що можна здійснити засобами електронного віддаленого доступу із використанням мережі учасників бюро.

Узагальнення світового досвіду й аналіз експертних оцінок міжнародних консультантів дали можливість автору виокремити проблеми створення і розвитку кредитних бюро в Україні: недовіра кредиторів до обміну кредитною інформацією за посередництва бюро; недовіра позичальників до передавання їх інформації до кредитних бюро; відсутність у кредиторів досвіду використання кредитної звітності; відсутність у багатьох банках автоматизованих систем управління кредитними ризиками; відсутність достатнього правового поля щодо регулювання використання кредитної звітності, включно стосовно банківської таємниці; недостатній фаховий рівень персоналу державних регулятивних органів щодо застосування заходів контролю за управлінням кредитними ризиками фінансових установ, а також недостатній досвід з управління кредитними ризиками фахівців комерційних структур.

За результатами проведеного дослідження визначено напрями розвитку кредитних бюро через: 1)подальше посилення вимог до захисту персональної інформації, що складає кредитну історію; 2)залучення нових перспективних учасників кредитних бюро, таких як, страховий сектор, телекомунікаційні компанії, підприємства комунального господарства, підприємства з продажу товарів і послуг у кредит; 3)розвиток співпраці між кредитними бюро для обміну кредитною інформацією; 4)використання кредитної звітності при торгівлі цінними паперами; 5)розширення міжнародної інтеграції кредитних бюро.

Визначено особливості економіко-правових засад індустрії кредитної звітності і встановлено, що у цій сфері в багатьох країнах світу керуються законами щодо регулювання відносин із захисту персональних даних та інформації. Обґрунтовано, що для України придатнішим є європейський підхід щодо нормативного забезпечення і розвитку кредитної звітності, який відповідає Конституції України і чинному законодавству та найбільш повно захищає права людини.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано нове вирішення важливого наукового завдання - удосконалення теоретичних, методичних і практичних засад діяльності кредитних бюро з метою визначення шляхів їх розвитку в Україні. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і задач дослідження та дають підстави сформулювати наступні узагальнюючі висновки:

1. Визначено основні поняття кредитної звітності як нової галузі фінансово-економічної діяльності, найбільш важливими з яких постають: а) продукту діяльності кредитного бюро як сукупності послуг із збирання, зберігання, обробки і надання інформації про кредитну історію, що дає можливість визначити напрями співпраці кредиторів із кредитними бюро при управлінні кредитними ризиками на всіх етапах кредитного циклу; б) поняття бази даних кредитних бюро, як упорядкованого набору логічно взаємопов'язаних даних, що складають кредитну історію суб'єктів, збираються, зберігаються і використовуються за встановленими правилами, передбачають систему управління такою базою даних і порядок надання прав доступу до неї; в) кредитні бюро доповнено виокремленням цілей його діяльності, а саме: це компанія, що забезпечує накопичення, зберігання, обробку інформації, що складає кредитну історію, та обмін нею між суб'єктами господарської діяльності, які надають кредити або товари і послуги з відстрочкою платежу, з метою управління кредитними ризиками; г) встановлено суттєві недоліки законодавчого визначення суб'єкта кредитної історії, що обмежує перелік цих суб'єктів лише колом осіб, які уклали кредитний правочин, і наведено уточнене визначення суб'єкта кредитної історії як будь-якої юридичної або фізичної особи, яка має право укладати кредитні правочини; д) розкрито сутність і зміст негативної й позитивної інформації, що складає кредитну історію, шляхом обґрунтування того, що це умовні категорії, за допомогою яких встановлюється рівень кредитоспроможності позичальника згідно з індивідуальною методикою оцінювання кредитних ризиків і кредитної політики кожного кредитора.

2. Розширено класифікацію видів кредитних бюро через доповнення таких ознак: засновники кредитних бюро, територія діяльності. Професійні оператори кредитних бюро сприяють розвитку світової індустрії кредитної звітності шляхом безпосередньої участі в капіталі кредитних бюро різних країн, при цьому передають свій міжнародний досвід, накопичений десятиріччями, тому дана обставина має суттєве практичне значення для успішного розвитку кредитних бюро. Тенденції до поглиблення міжнародних економічних відносин зумовили виокремлення ознаки видів кредитних бюро за територією діяльності.

3. Запропоновано ступені оцінювання кредитного звіту шляхом їх визначення за допомогою літер і знаків, а саме: А (преміум), В+(високий), В (середній), В-(нижче середнього), С+(задовільний), С(високий ризик), С-(ненадійний боржник). Практичне використання кредиторами запропонованої методики дасть можливість мінімізувати кредитні ризики на мікрорівні, а на макрорівні державні регулятори банків і фінансових установ зможуть узагальнити підходи щодо вимог до процедур оцінювання і визначення кредитних ризиків.

4. Доведено доцільність використання сучасних автоматизованих систем управління кредитними ризиками, а також використання кредитних звітів бюро на кожному етапі роботи з клієнтом, які у поєднанні з кредитним скорингом значно полегшують оцінювання ризиків, що забезпечує можливість мінімізувати: витрати, пов'язані з рутинним ручним оцінюванням кредитного ризику; суб'єктивний вплив окремих ризик-менеджерів; випадки шахрайства, пов'язані з процедурами оцінювання кредитного ризику; утримувати низький рівень збитків у кредитуванні одночасно з підвищенням рівня прийняття позитивних рішень про надання кредитів; можливість визначення ймовірності неплатежів на основі статистичної інформації про фактичні неплатежі; зменшення витрат кредитно-фінансової установи завдяки відбору найбільш надійних клієнтів; прискорення процесу надання кредитів; зменшення кількості несумлінних позичальників; здійснення сегментації клієнтів для обрання найкращого цінового рішення; проведення моніторингу поточного фінансового становища клієнтів.

5. Обґрунтовано шляхи налагодження співпраці кредитних бюро з існуючими в Україні державними інформаційними реєстрами, що містять інформацію, яка може використовуватися з метою оцінювання кредитних ризиків, що є одним з основних факторів успішного розвитку кредитних бюро.

6. Доведено, що користування послугами кредитних бюро на всіх етапах кредитного циклу: наданні, супроводженні кредитів і стягненні заборгованості значно збільшує ліквідність кредитних портфелів кредиторів. Використання кредитної звітності дає змогу розрізняти клієнтів за ступенем їх кредитоспроможності, що дозволить застосовувати різні умови кредитування відповідно до величини кредитного ризику.

7. На підставі наведених у дослідженні наукових і статистичних даних країн різного рівня економічного розвитку, зокрема, Німеччини, Туреччини, Ямайки, США тощо, зроблено висновок, що інформаційний обмін відповідно до норм законодавства цих країн, є стимулом економічного зростання, сприяє розширенню доступу до фінансових ресурсів, значно полегшує управління портфелем банківських кредитів і постає дієвим засобом стабілізації економіки і подолання кризових явищ.

8. Виявлено тенденції і особливості розвитку кредитних бюро в Україні та запропоновано основні напрями активізації їх діяльності наступними шляхами: залучення нових учасників до користування послугами бюро: страхових і телекомунікаційних компаній, підприємств комунальних служб, суб'єктів підприємницької діяльності, що продають товари або послуги у кредит; активізацією використання послуг кредитних бюро кредиторами, які вже користуються послугами бюро і залученням нових професійних кредиторів; спрощенням доступу суб'єктів кредитних історій до бази даних бюро для отримання власної кредитної історії, що можна здійснити засобами електронного віддаленого доступу і використанням мережі учасників бюро; налагодженням обміну інформацією між кредитними бюро на комерційній основі.